імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

БЄЛЯЄВА Алла Петрівна

УДК 347.441.4

ПРИНЦИП СВОБОДИ ДОГОВОРУ В ПРАВОВОМУ

РЕГУЛЮВАННІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОГО

КОНТРАКТУ

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;

сімейне право; міжнародне приватне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник:

кандидат юридичних наук, доцент Задихайло Дмитро Вітольдович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри господарського права

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Кисіль Василь Іванович, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри міжнародного приватного та митного права;

кандидат юридичних наук, професор Мусіяка Віктор Лаврентійович, Верховна Рада України, народний депутат України.

Провідна установа:

Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, відділ проблем цивільного, трудового і підприємницького права, м. Київ.

Захист відбудеться 25 листопада 2005 року о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.02 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розісланий 21 жовтня 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Гончаренко В.Д.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Інтеграція України до європейського та світового співтовариства на разі є одним із генеральних напрямків політики нашої держави. Україна має стати повноправним членом світової спільноти як у політичній, так і в соціальній, культурній і, передусім, економічній сфері. Такі завдання, що стоять перед державою, зумовлюють необхідність поглиблення й розширення інтеграційних процесів у політиці, економіці, соціально-культурній сферах. Більше того, стратегічний курс України на вступ до ВТО зумовлює необхідність приведення законодавства України у відповідність з нормами і правилами цієї організації. Сказане великою мірою стосується лібералізації правового регулювання економічних відносин, у тому числі – подальшого розвитку принципу свободи договору.

Варто відзначити, що теоретичні і практичні проблеми принципу свободи договору завжди були в центрі уваги не тільки економістів, але й юристів – вітчизняних і зарубіжних цивілістів. Дані проблеми розроблені і висвітлені в достатньо великій кількості монографічних і навчальних робіт, наукових статей, що належать перу відомих науковців. Вже в останні роки з’явилися дисертаційні дослідження А.В. Луць (“Свобода договору в цивільному праві України”. Київ, 2001 рік) та Р.А. Тельгаріна (“Свобода заключения договоров в сфере предпринимательства по гражданскому праву России”. Москва, 1998 рік), безпосередньо присвячені проблемі свободи договору. В названих роботах проаналізовано значний масив проблемних питань і зроблено аргументовані висновки та рекомендації щодо їх розв’язання.

Тим не менше, ціла низка проблем, що пов’язані з дією принципу свободи договору в правовому регулювання зовнішньоекономічних контрактів ще потребує свого дослідження. Перш за все, це проблема поняття і змісту принципу свободи договору за новим Цивільним кодексом України, проблема властивості цього принципу договорам у сфері зовнішньоекономічної діяльності (зовнішньоекономічним контрактам). Потребує спеціального дослідження також і співвідношення змісту принципу свободи договору за національним цивільним законодавством України та за міжнародно-правовими договорами України (Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів та інші) та міжнародним звичаями ділового обороту (Принципи УНІДРУА, Правила “Інкотермс” тощо). Далі, достатньою неоднозначністю а іноді і суперечністю характеризуються сформовані в літературі підходи до визначення необхідності і допустимості обмежень дії принципу свободи договору взагалі і свободи зовнішньоекономічного контракту зокрема. Крім того, до теперішнього часу не отримали комплексного дослідження всі прояви принципу свободи договору на стадії укладення зовнішньоекономічного контракту та при вже укладеному такому контракті. Саме тому, очевидно, не були й проаналізовані встановлені чинним цивільним законодавством обмеження цього принципу, які діють у названих випадках. Нарешті, відсутність теоретично обґрунтованих висновків і рекомендацій щодо проявів та обмежень принципу свободи зовнішньоекономічного контракту тягне за собою недосконалість правового регулювання даного принципу, а також проблеми практичного застосування відповідних законодавчих положень у зовнішньоекономічній діяльності.

Викладене дозволяє дійти висновку про те, що проблема дії принципу свободи договору в правовому регулюванні зовнішньоекономічного контракту на разі є актуальною для науки цивільного права України. У зв’язку з цим названа проблема й була обрана темою даного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими планами, завданнями, темами. Обрана тема дослідження є складовою частиною цільової комплексної програми “Удосконалення правового механізму державного впливу на ринкові відносини (публічно-правові та приватноправові аспекти)” (номер державної реєстрації 0186.0.070869), над якою працює кафедра господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

Мета і задачі дослідження. Метою даного дослідження є формулювання теоретично обґрунтованих висновків щодо місця і ролі принципу свободи договору в правовому регулюванні зовнішньоекономічного контракту, його проявів, можливих і допустимих обмежень цього принципу. Метою роботи є також розробка на основі теоретичних висновків рекомендацій щодо удосконалення цивільного законодавства України в частині, яка регулює порядок укладення та виконання зовнішньоекономічних контрактів, а також практику застосування цього законодавства.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі задачі:

1. Довести, що зовнішньоекономічний контракт є різновидом цивільно-правового договору, якому властиві всі характеристики останнього, в тому числі й дія принципу свободи договору.

2. Сформулювати загальне поняття принципу свободи договору щодо зовнішньоекономічних контрактів та визначити можливі напрямки прояву даного принципу.

3. Визначити та дослідити дію принципу свободи договору при укладенні зовнішньоекономічного контракту, а також в процесі реалізації вже укладеного зовнішньоекономічного контракту.

4. Проаналізувати чинне цивільне законодавство України в частині, що стосується правового регулювання укладення та виконання зовнішньоекономічних контрактів на предмет його відповідності міжнародно-правовим зобов’язанням України та звичаям ділового обороту (у тому числі, міжнародним).

Об’єктом дослідження є принцип свободи договору як у його загальному розумінні, так і в його проявах щодо зовнішньоекономічного контракту.

Предметом дослідження є положення чинного цивільного законодавства України, цивільного законодавства окремих зарубіжних країн, що стосуються принципу свободи договору в зовнішньоекономічній сфері; положення міжнародних договорів України та звичаї ділового обороту, які стосуються свободи укладення зовнішньоекономічних контрактів; практика укладення та виконання зовнішньоекономічних договорів.

Теоретичну основу дослідження склали праці українських та російських цивілістів дореволюційного, радянського та сучасного періодів, зокрема: М.Й. Брагінського, В.В. Вітрянського, А.С. Дов-герта, О.С. Йоффе, І.С. Зикіна, А. Кабалкіна, В.І. Кисіля, В.М. Косса-ка, Н.С. Кузнецової, Л.А. Лунца, А.В. Луць, В.В. Луця, В.Л. Мусіяки, І.Б. Новицького, М. Розенберга, Р.А. Тельгаріна, Ю.К. Толстого, Н.А. Саніахметової, М.М. Сибільова, І.В. Спасибо-Фатєєвої, М.К. Сулейманова, Є.А. Суханова, Р.О. Халфіної, Є.О. Харитонова, В. Цікала, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневича, В.Ф. Яковлєва та інших. В роботі використані також праці правознавців так званого “далекого зарубіжжя” – Великої Британії (В. Ансон, Х. Шейнмен), Німеччини (Х. Кетц, Ф. Мільх, Б. Пільтц, К. Цвайгерт, Я. Шапп), Польщі (Л Стемпняк), Франції (Р. Давид, Р. Саватьє), Швейцарії (Г. Хонзелл). Крім того, були використані роботи з філософії, логіки, теорії права, конституційного права, інших галузевих юридичних наук.

Методи дослідження. У своїй роботі автором використовувалися загальнонаукові методи дослідження, а також методи, властиві для досліджень у правових науках. Зокрема, з використанням загальнонаукового діалектичного методу пізнання, відповідно до якого предмети (явища) вивчаються в єдності та суперечності їх протилежностей, досліджувалося поняття зовнішньоекономічного контракту в єдності його значень як юридичного факту, правовідношення та документу. Застосовуючи метод системного аналізу соціальних (зокрема – правових) явищ було розглянуто можливі і допустимі обмеження дії принципу свободи договору в правовому регулюванні зовнішньоекономічного контракту. Застосування системно-структурного методу дозволило виділити та дослідити прояви принципу свободи договору при укладенні зовнішньоекономічного контракту та в процесі реалізації вже укладеного такого контракту; догматичного – проаналізувати зміст законодавчих положень, присвячених свободі договорів у зовнішньоекономічній сфері; порівняльно-правового – порівняти ці положення чинного законодавства України з відповідними положеннями цивільного законодавства зарубіжних країн тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає, перш за все, у тому, що ця робота є першим в Україні монографічним дослідженням теоретичних проблем дії принципу свободи договору у сфері укладення та виконання зовнішньоекономічних контрактів. В ній вперше піднімається питання про необхідності постійного наукового моніторингу стану реальної міри свободи суб’єктів договірних відносин, і зокрема – у зовнішньоекономічній діяльності. Таким чином робота стала першою спробою аналізу співвідношення публічно-правового і приватноправового регулювання договірних відносин у сфері зовнішньоекономічної діяльності під кутом зору збереження і подальшого розвиту приватної мотивації. На думку автора, серед положень дослідження новими для науки цивільного права України є наступні положення:

1. В дисертації сформульовані додаткові до раніше висловлених аргументи на користь розуміння зовнішньоекономічного контракту як різновиду цивільно-правового договору і вперше сформульоване визначення такого контракту на підставі оновленого цивільного законодавства як різновиду цивільно-правового договору.

2. Вперше проаналізований зміст принципу свободи договору за новим ЦК України та по-новому визначені його прояви при укладені та виконанні зовнішньоекономічних договорів.

3. Вперше визначені змістовні (сутнісні) походження обмежень принципу свободи договору у зовнішньоекономічній сфері. Доведено, що такі обмеження можуть мати економічне, соціальне чи політичне походження (зумовлення) і показано прояви цих обмежень щодо свободи зовнішньоекономічних контрактів.

4. На відміну від запропонованих у літературі підходів прояви дії принципу свободи договору при укладенні зовнішньоекономічного контракту розглянуті окремо щодо оферента та акцептанта у переддоговірних відносинах сторін і вперше вказано на відмінності, які містяться у національному цивільному законодавстві України та нормах міжнародного права щодо обмежень окремих проявів свободи договору.

5. Вперше в українській цивільно-правовій науці виділено та проаналізовано такий прояв принципу свободи договору, як свобода сторін зовнішньоекономічного контракту визначати його тип і вид та показані можливі напрямки його практичної реалізації.

6. Вперше проаналізовано на підставі нового цивільного законодавства України право сторін зовнішньоекономічного договору укладати між собою так званий змішаний договір, а також договір, що не передбачений законодавством.

7. Вперше визначені загальні та особливі прояви свободи сторін зовнішньоекономічного контракту визначати його зміст, у тому числі такі специфічні прояви цієї свободи, як свобода застосування захисних застережень та свобода вибору сторонами національного права тієї чи іншої країни, що застосовується для регулювання їх відносин (в цілому чи окремих їх проявів) тощо. Зроблено висновок про те, що у змісті зовнішньоекономічного контракту можуть мати місце як умови, імперативно визначені законодавством, так і умови, що є результатом автономного регулювання його сторонами своїх відносин.

8. На відміну від наявних у літературі підходів доводиться необхідність відмежовувати свободу вибору форми зовнішньоекономічного договору і свободу його оформлення та детально аналізується правове регулювання даних проявів за чинним законодавством України.

9. Запропоновано переглянути зміст статті 3 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” в напрямку виключення з переліку суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності “структурних одиниць” іноземних суб’єктів господарської діяльності, що мають постійне місцезнаходження на території України, оскільки структурний підрозділ не є суб’єктом цивільно-правових договірних відносин. Участь же таких суб’єктів у митних, податкових та інших публічно-правових відносинах повинна бути визначена в цьому законі окремо.

10. Запропоновано виключити зі змісту статті 6 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” ті частини, які стосуються регулювання форми та права, якими визначаються права та обов’язки сторін зовнішньоекономічної угоди, оскільки в змісті цієї статті одночасно регулюються і окремі аспекти зовнішньоекономічного договору (контракту) і зовнішньоекономічної угоди, що є нетотожними поняттями. Ми вважаємо поняття зовнішньоекономічної угоди таким, що суперечить положенням нового ЦК України, а також таким, що має своїм призначенням регулювання споживчих договорів, які не є предметом зовнішньоекономічної діяльності.

11. Вперше розглянуто законодавче регулювання принципу свободи договору в процесі реалізації вже укладеного зовнішньоекономічного контракту та вказані можливості вдосконалення як їх законодавчого визначення, так і практики їх застосування.

12. Запропонована нова редакція статті 627 ЦК України в такому вигляді: “Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору чи його розірванні, виборі контрагента, виду і типу договору, визначенні умов і форми договору, а також їх подальшої зміни з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, законодавства іншої галузевої належності, які містять імперативні вимоги щодо договірних відносин, а також звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості”.

13. Сформульовані та аргументовані пропозиції автора щодо вдосконалення ЦК України, ГК України, Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” та окремих інших актів законодавства в частині правового регулювання укладення та виконання зовнішньоекономічних контрактів. При цьому автор приходить до висновку, що часткове реформування Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” може мати лише тимчасовий характер. На більш віддалену перспективу пропонується розробка та прийняття замість нього двох окремих Законів України: “Про форму та зміст зовнішньоекономічного контракту” та “Про систему державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності”.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вони, на думку автора, можуть бути використані:

1) при подальшому удосконаленні цивільного законодавства України, при чому як у частині загальних положень про договір, так і в частині цивільно-правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

2) для удосконалення практики укладення та виконання зовнішньоекономічних контрактів суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України;

3) для подальшого наукового дослідження проблем загального вчення про цивільно-правовий договір та проблем цивільно-правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

4) при підготовці підручників, курсів лекцій та навчальних посібників для студентів вищих юридичних навчальних закладів України як з курсу цивільного права, так і з курсу правових основ підприємницької діяльності, а також зі спецкурсу правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Апробація результатів дослідження. Результати проведеного дослідження були викладені для ознайомлення спеціалістів в наукових публікаціях автора. Вони також доповідалися та обговорювалися на науковій конференції молодих учених “Сучасні проблеми юридичної науки і правозастосовчої діяльності” (м. Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 20-21 грудня 2001 року) та Міжнародній науковій конференції “Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених” (м. Хмельницький, Хмельницький інститут регіонального управління і права, 2001 рік).

Основні висновки та рекомендації дослідження були апробовані автором в своїй практичній діяльності як директора товариства з додатковою відповідальністю “ПроККом”, яке є суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності. Робота також пройшла обговорення та рецензування на кафедрі господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (2003-2004 роки).

Публікації. Результати дослідження викладені у п’яти наукових публікаціях автора. З них – три наукові статті, опубліковані у виданнях, що визнані ВАК України фаховими для спеціальності “Правознавство”, а також тези двох наукових доповідей.

Структура роботи обумовлена предметом і метою дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які загалом містять 11 підрозділів, висновків (до кожного розділу та по всій роботі) та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 199 сторінок, з них основного тексту – 179 сторінок. Кількість використаних джерел – 201.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми, дається загальна характеристика її розробленості, визначається мета, завдання, об’єкт і предмет дослідження, характеризуються його новизна, практичне значення, апробація і структура.

Розділ перший “Зовнішньоекономічний контракт і принцип свободи договору” складається з трьох підрозділів. У підрозділі 1.1. “Зовнішньоекономічний контракт як різновид цивільно-правового договору” дисертантка доводить, що зовнішньоекономічний контракт має розглядатися як різновид цивільно-правового договору, оскільки він володіє всіма тим сутнісними ознаками, що й останній. При цьому, однак, розгляд зовнішньоекономічного контракту як підстави виникнення цивільного правовідношення (договір – правочин), як самого правовідношення (договір – правовідношення) та як форми, яку має таке правовідношення (договір – документ), призводить до висновку про наявність у нього окремих специфічних рис, які виділяють даний вид договорів з-поміж інших цивільно-правових договорів. Такими рисами є: специфічність його суб’єктного складу, специфічність сфери, в якій він укладається, та особливості його оформлення.

Віднесення зовнішньоекономічних контрактів до різновиду цивільно-правових договорів дає підстави для висновку про поширення на них всіх положень цивільного законодавства, які регулюють договірні відносини, з тими, однак, винятками та доповненнями, які встановлені для них ГК України, Законом України “Про зовнішньоекономічну діяльність” та іншими актами законодавства України. У тому числі сказане стосується й принципу свободи договору.

Загальні положення про цей принцип стали предметом дослідження у підрозділі 1.2. “Сутність загального принципу свободи договору”. В ньому, перш за все, відзначається, що принцип свободи договору в новітньому цивільному законодавстві України справедливо став однією з основних його засад. Це означає, що даний принцип не лише може використовуватися суб’єктами цивільного обороту, а й повинен не порушуватися органами державної влади та управління, які не можуть свавільно, без законних підстав втручатися в господарську діяльність даних суб’єктів, обмежуючи чи скасовуючи їх договірну свободу.

Законодавче визначення змісту принципу свободи договору, здійснене в статті 627 ЦК України, не може бути визнане повним і вичерпним, оскільки в ньому не вказуються всі складові частини (прояви) даного принципу. На підставі аналізу положень окремих статей ЦК України робиться висновок про те, що прояви принципу свободи договору є значно різноманітнішими і їх можна розглядати як у період укладення договору, так і вже при укладеному договорі. В період укладення договору суб’єкт, по-перше, вільний у самому вступі у договірні відносини; по-друге, він вільний у виборі контрагента в майбутньому договірному відношенні; по-третє, контрагенти договору мають право вільно обирати вид і тип договору, який вони укладуть між собою; по-четверте, сторони договору вільно визначають його зміст; нарешті по-п’яте, сторони договору вільні у вираженні своєї угоди, тобто вільні у виборі форми, в якій вони укладають договір. Але і при вже укладеному договорі принцип свободи договору не втрачає свого значення. Сторони вже укладеного договору, перш за все, вільні у виборі способів забезпечення його виконання. Крім того, вони можуть змінити укладений ними договір або ж розірвати його.

При цьому, однак, принцип свободи договору зазнає і певних обмежень. Ці обмеження досліджуються у підрозділі 1.3. “Межі дії принципу свободи договору в зовнішньоекономічній сфері: поняття, вираження, походження”. Авторкою стверджується, що обмеження дії принципу свободи договору не дозволяють розглядати його як абсолютний і всепоглинаючий. Вони полягають у тих винятках з договірної свободи сторін, при яких вони або позбавляються права вибору того чи іншого елемента договірного відношення, або отримують обов’язок обрати його саме в певному виді. Ці обмеження зумовлені різноманітними причинами, які зводяться до трьох основних груп. Першу становлять причини економічного характеру, другу – причини соціального характеру, нарешті третю – причини політичного характеру, у зв’язку з якими законодавець встановлює чи санкціонує ті чи інші винятки з дії аналізованого принципу у сфері укладення та виконання зовнішньоекономічних контрактів.

При цьому обмеження дії принципу свободи договору можуть виражатися по-перше, в положеннях цивільного законодавства та законодавства інших галузей; по-друге – в позаправових інституціях. До останніх відносяться зокрема ті, які полягають у звичаях ділового обороту, вимогах розумності та справедливості, а також становлять моральні засади суспільства. На підставі проведеного дослідження запропоновано змінити редакцію статті 627 ЦК України, вказавши в ній, що укладення договору, вибір контрагента, визначення умов договору та реалізація інших проявів принципу свободи договору здійснюються з урахуванням не тільки вимог цього Кодексу та актів цивільного законодавства, але й законодавчих актів іншої галузевої належності.

Розділ другий “Принцип свободи договору при укладенні зовнішньоекономічного контракту” складається з п’яти підрозділів, в яких послідовно аналізуються виділені вище п’ять проявів даного принципу на даному етапі договірних відносин. Розпочинається даний розділ підрозділом 2.1. “Свобода укладення зовнішньоекономічного контракту”. В даному підрозділі дисертантка приходить до висновку, що свобода вступу у договірні відносини має свої особливості прояву, які залежать від того, про якого суб’єкта – оферента чи акцептанта – йдеться мова. Стосовно оферента даний принцип свободи договору полягає, перш за все у тому, що він є вільним в ініціюванні направлення оферти тому чи іншому з майбутніх контрагентів. Крім того, в порядку встановленому Цивільним кодексом України, а щодо зовнішньоекономічних контрактів – і з урахуванням положень правил УНІДРУА, оферент має право протягом певного періоду часу і з дотриманням визначеної процедури відкликати свою оферту, що також є проявом його свободи на вступ у майбутні договірні відносини. Що ж до акцептанта, то для нього свобода укладення договору проявляється, перш за все, у праві прийняти чи не прийняти отриману оферту, праві вибрати одну з декількох отриманих оферт. Крім того, він також вільний сам перетворитися на оферента, направивши початковому оферентові пропозицію про укладення договору на інших умовах. Нарешті, акцептант може також протягом певного часу і за встановленими правилами відкликати свій акцепт, виразивши тим самим свою волю на не вступання в договірні відносини і здійснивши власну свободу договору.

У підрозділі 2.2. “Свобода вибору контрагента при укладенні зовнішньоекономічного контракту” даний прояв принципу свободи договору також розглядається стосовно оферента і акцептанта. Стверджується, зокрема, що право сторін майбутнього зовнішньоекономічного контракту вільно обирати контрагента у договірному зв’язку полягає в можливості оферента направити оферту будь-якому іншому суб’єктові і в можливості акцептанта акцептувати одну з декількох отриманих ним оферт. При цьому слід відзначити, що даний прояв принципу свободи договору зазнає достатньо суттєвих обмежень, як загального, так і спеціального порядку, які полягають в законодавчій забороні обирати в якості контрагентів договірного зв’язку або суб’єктів, що не володіють певними ознаками, або суб’єктів, щодо яких вжиті спеціальні санкції, або суб’єктів певної національної приналежності.

Крім того, обмеження даного прояву принципу свободи договору може виражатися також і у встановленні законодавцем обов’язку суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності укласти зовнішньоекономічний контракт з певним визначеним контрагентом. Вказана ситуація має місце, наприклад, при укладенні контрактів на конкурсній основі, а також в окремих інших ситуаціях, що розглядаються в роботі.

В підрозділі 2.3. “Свобода вибору типу і виду зовнішньоекономічного контракту” авторка приходить до висновку, що даний прояв принципу договірної свободи полягає в праві його сторін самостійно визначати тип і вид своїх договірних зв’язків з урахуванням тих правил, які встановлені в законодавстві стосовно окремих видів договорів. Однак найбільш практично значимою складовою частиною даного прояву принципу свободи договору є право суб’єктів укласти так званий “змішаний” договір (тобто договір, що одночасно містить ознаки двох чи декількох передбачених цивільним законодавством окремих видів договору), а також їх право укласти так званий “непойменований” договір (тобто договір, типова модель якого взагалі не передбачена цивільним законодавством, за умови, що він не суперечить цьому законодавству). Аналізуючи останню складову частину даного прояву принципу свободи договору дисертантка стверджує, що таке право сторін зовнішньоекономічного контракту дозволяє їм найбільш повно реалізувати і захистити власні економічні інтереси.

У підрозділі 2.4. “Свобода визначення змісту зовнішньоекономічного контракту” показується, що даний прояв принципу свободи договору полягає у вільному праві його сторін самостійно формувати ті положення, які вони мають намір включити до майбутнього договору. При цьому важливого значення в даному аспекті набуває стаття 6 ЦК України, яка допускає відхід в договірному зобов’язанні від правил, передбачених актами цивільного законодавства, якщо тільки ці акти не містять прямої вказівки про неможливість інакшого, ніж передбачене ними, врегулювання суспільних відносин. Виходячи з цього, всякі положення актів цивільного законодавства, які стосуються змісту зовнішньоекономічних контрактів за загальним правилом повинні визнаватися диспозитивними, а, отже, - такими, що можуть бути змінені сторонами договору, якщо тільки в самому законі не міститься пряме застереження про зворотне.

Далі автор детально зупиняється на тих обмеженнях даного прояву принципу свободи договору, які встановленні чинним законодавством України для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності при укладенні ними зовнішньоекономічних контрактів. Зокрема, аналізуються такі обмеження, що встановлені відносно визначення сторонами предмета зовнішньоекономічного договору, форм і порядку розрахунків по ньому тощо. Спеціально звернуто увагу на свободу вибору сторонами такої умови зовнішньоекономічного договору, як захисне застереження. На підставі аналізу положень законодавства України, що встановлюють дані обмеження, сформульовано низку пропозицій щодо його удосконалення.

У підрозділі 2.5. “Свобода вибору форми зовнішньоекономічного контракту” розглядаються як питання вибору сторонами власне форми зовнішньоекономічного контракту, так і питання вибору ними порядку його оформлення. На підставі дослідження положень чинного законодавства України доводиться, що свобода вибору форми зовнішньоекономічного контракту в національному цивільному (а також і господарському) законодавстві зазнає достатньо відчутних обмежень вказівкою на те, що всякий зовнішньоекономічний контракт має бути здійснений у письмовій формі. Тому свобода вибору його форми полягає лише в праві сторін обрати більш високу і захищену форму договору – письмову нотаріально посвідчену. У той же час міжнародні акти (зокрема, правила УНІДРУА, Конвенція про міжнародну торгівлю товарами) допускають можливість укладення зовнішньоекономічних контрактів в усній формі. Тому, на думку дисертанта, є підстави для постановки питання про допустимість закріплення в національному цивільному законодавстві України можливості укладення зовнішньоекономічних контрактів в усній формі.

Від свободи вибору форми зовнішньоекономічного контракту слід відрізняти свободу його оформлення, яка полягає в тому, що сторони договору вільні укласти його як шляхом укладення та підписання єдиного документа, так і шляхом обміну листами, телеграмами тощо. Проявами свободи оформлення зовнішньоекономічного контракту, що правда – досить обмеженими за законодавством України – є також і право його сторін обирати мову самого контракту та порядок і спосіб його підписання.

Розділ третій має назву “Принцип свободи договору при укладеному зовнішньоекономічному контракті”. Він складається з трьох підрозділів і починається підрозділом 3.1 “Свобода договору і обов’язковість його виконання”. В цьому підрозділі перш за все стверджується, що укладений сторонами зовнішньоекономічний контракт є обов’язковий до виконання ними. Разом з тим, в процесі виконання договору сторони можуть за власною волею вирішувати низку питань, пов’язаних з його виконанням. Саме в цьому, на думку дисертантки, і проявляється принцип свободи договору при виконанні зовнішньоекономічного контракту.

Зокрема, відповідно до чинного законодавства України, право сторін на власний розсуд вирішувати питання, пов’язані з виконанням раніше укладеного ними зовнішнього контракту, якщо воно не обмежене самим цим контрактом, полягає, принаймні, у наступному. Це, перш за все, це право сторін вільно обрати іншу особу, яка виконає зобов’язання боржника перед кредитором. Крім того даний прояв принципу свободи договору полягає також у можливості виконання договору частинами; можливості визначенні конкретного часу виконання зобов’язання, якщо він у договорі визначений певним часовим строком; можливості обрання виконання договору шляхом внесення боржником належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса; можливості зустрічного виконання зобов'язання; можливості сторін за своєю угодою змінити порядок виконання альтернативного зобов’язання тощо.

У підрозділі 3.2. “Свобода вибору способів забезпечення виконання зовнішньоекономічного контракту” авторка показує, що з метою забезпечення належного і реального виконання зовнішньоекономічного контракту його сторони можуть передбачити і використовувати певні способи забезпечення його виконання. Новий ЦК України дотримується принципово нового підходу до визначення способів забезпечення виконання зобов'язань, який полягає в тому, що як законом, так і договором можуть передбачатися й інші, крім встановлених частині 1 статті 546 ЦК України способи забезпечення виконання зобов'язань. Тому сторони зовнішньоекономічного контракту можуть обрати як один з передбачених ЦК України способів забезпечення виконання зобов’язань (неустойка, порука, гарантія, застава, притримання і завдаток) так і не передбачені ним способи. При цьому обираючи той чи інший спосіб забезпечення виконання зовнішньоекономічного контракту його сторони обмежені в свободі вибору форми вчинення відповідного правочину – такий правочин вчиняється виключно у письмовій формі.

Завершується даний розділ підрозділом 3.3. “Свобода зміни чи розірвання зовнішньоекономічного контракту”. В ньому дисертантка виходить з того, що зобов’язання, що виникло за договором, за загальним правилом повинно виконуватися належним чином відповідно до погоджених сторонами умов. Однак у процесі виконання договору іноді виникає потреба відступити від раніше погоджених сторонами умов, змінивши їх чи, навіть, взагалі припинивши. Тому очевидно, що сторони договору за певних обставин не можуть бути обмежені в праві змінити чи розірвати договір. Саме тому свобода вступу в договірні відносини доповнюється також і правом (свободою) сторін за взаємною згодою у будь-який час у період дії договору внести в нього зміни, доповнення або розірвати договір. Відповідно до положень нового ЦК України зміна або розірвання договору допускаються лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, на стадії виконання вже укладеного зовнішньоекономічного договору його сторони можуть за домовленістю між собою змінити окремі його положення чи взагалі розірвати укладений між ними зовнішньоекономічний контракт. При цьому угода про зміну або розірвання договору вчиняється у тій самій формі, що й сам договір, якщо із закону, іншого правового акта, договору або звичаїв ділового обороту не випливає інше.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у з’ясуванні реального обсягу, змісту та умов реалізації принципу свободи договору при укладенні та виконанні зовнішньоекономічних контрактів відповідно до чинного законодавства України в цій сфері. В ході проведеного дослідження сформульовані такі основні теоретичні висновки:

1. Інтеграція України до європейського і світового співтовариства передбачає в якості необхідних своїх передумов здійснення широкого кола заходів не лише політичного, а й соціального, культурного і, особливо, – економічного характеру. В цьому аспекті особливої актуальності набуває подальше вдосконалення правового регулювання зовнішньоекономічних відносин українських господарюючих суб’єктів з їх іноземними контрагентами. Таке вдосконалення не в останню чергу поєднане із закріпленням і практичною реалізацією класичного, але відносно нового для цивільного права України принципу свободи договору.

2. Закріплення в новому ЦК України принципу свободи договору на разі стало важливим фактором і вагомою запорукою лібералізації суспільного життя, виведення цивільного обороту з-під жорстокого контролю публічної влади і забезпечення його регулювання засобами приватного права.

3. Зовнішньоекономічний контракт, попри те, що питання його укладення та виконання частково регулюються спеціальним законодавством (Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, ГК України, інші акти національного законодавства України та міжнародно-правові акти), за своєю правовою природою є різновидом цивільно-правового договору.

4. Принцип свободи договору є класичним принципом цивільного права, відомим ще з часів Давньоримського приватного права. Закріплення його в ЦК України є свідченням подальшої лібералізації і демократизації правової системи України, відходу від тотального опублічування всіх суспільних відносин, визнання пріоритету приватно-правового інтересу над публічно-правовим. При цьому зміст названого принципу, що визначений в статті 627 нового ЦК України є значно звуженим порівняно з тим, як він традиційно визначається в науці цивільного права, і яким він є фактично, якщо взяти до уваги всю сукупність норм приватного права України.

5. Дія принципу свободи договору має свої обмеження, які зумовлені різноманітними причинами, що зводяться до трьох основних груп. Першу становлять причини економічного характеру, другу – причини соціального характеру, нарешті третю – причини політичного характеру, у зв’язку з якими законодавець встановлює чи санкціонує ті чи інші винятки з дії аналізованого принципу у сфері укладення та виконання зовнішньоекономічних контрактів.

6. Аналіз положень чинного законодавства України, що стосуються принципу свободи договору взагалі, і його проявів при кладенні та виконанні зовнішньоекономічного контракту зокрема, дозволяє зробити висновок про необхідність його певного удосконалення. Конкретні пропозиції щодо удосконалення відповідних положень нормативно-правових актів сформульовані по тексту роботи.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ

1. Бєляєва А. Межі дії принципу свободи договору в сфері зовнішньоекономічної діяльності: поняття, вираження, походження // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 8. – С. 45-47.

2. Бєляєва А. Свобода вибору форми та оформлення зовнішньоекономічного контракту // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 7. – С. 33-36.

3. Бєляєва А. Свобода зміни та розірвання зовнішньоекономічного контракту // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 10. – С. 91-93.

4. Бєляєва А.П. Свобода укладення зовнішньоекономічного контракту за законодавством України // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління і права. – 2002. – № 2. – С. 184-186.

5. Бєляєва А.П. Зовнішньоекономічний контракт як цивільно-правовий договір // Сучасні проблеми юридичної науки і правозастосовчої діяльності: Тези доп. і наук. повідомл. наук. конф. молод. учених / За ред. М.І. Панова. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. С. 81-84.

АНОТАЦІЇ

Бєляєва А.П. Принцип свободи договору в правовому регулюванні зовнішньоекономічного контракту. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне права і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2005.

Дисертація присвячена дослідженню проблем застосування принципу свободи договору при укладенні та виконанні такого специфічного різновиду цивільно-правових договорів, як зовнішньоекономічні контракти. В роботі досліджуються як загальні питання, пов’язані з розумінням змісту і значення поняття зовнішньоекономічного контракту, змісту принципу свободи договору та його обмеженнями тощо, так і низка спеціальних питань. До останніх, зокрема, належать питання про окремі складові змісту принципу свободи договору, які проявляються при його укладенні чи виконанні.

За результатами проведеного теоретичного дослідження сформульовано низку пропозицій щодо удосконалення цивільного законодавства України та практики його застосування.

Ключові слова: свобода договору, зовнішньоекономічний контракт, зовнішньоекономічна діяльність, укладення договору, виконання договору

Беляева А.П. Принцип свободы договора в правовом регулировании внешнеэкономического контракта. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 – гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. – Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. – Харьков, 2005.

Диссертация посвящена исследованию проблем применения принципа свободы договора при заключении и исполнении такой специфической разновидности гражданско-правового договора, как внешнеэкономический контракт. Структурно работа состоит из трех разделов, выделение которых продиктовано логикой исследования.

В первом разделе исследуются общие вопросы применимости принципа свободы договора к внешнеэкономическому контракту. В этом разделе диссертант, прежде всего, доказывает, что внешнеэкономический контракт, несмотря на наличие у него целого ряда специфических признаков, тем не менее, обладает всеми сущностными признаками гражданско-правового договора, что позволяет судить о первом, как о специфической разновидности последнего. В связи с таким выводом, далее утверждается, что внешнеэкономический контракт подчиняется тому же правовому регулированию, что и любой иной гражданско-правовой договор, в том числе – на него распространяется и принцип свободы договора. В последующих подразделах данного раздела исследуются общее содержание данного принципа, а также основание и порядок его ограничения. Во втором и третьем разделах исследуются отдельные составляющие принципа свободы договора применительно к внешнеэкономическому контракту.

В частности, во втором разделе исследуются те составляющие данного принципа, которые находят проявление на стадии заключения внешнеэкономического контракта. К таковым отнесены: свобода заключения внешнеэкономического контракта; свобода выбора контрагента при его заключении; свобода выбора типа и вида контракта; свобода определения его содержания; свобода выбора формы и оформления внешнеэкономического контракта.

В третьем разделе исследуются проявления принципа свободы договора, имеющие место на стадии исполнения внешнеэкономического контракта. В частности, здесь исследуются соотношение принципа свободы договора с принципом обязательности его исполнения; свобода выбора средств обеспечения исполнения внешнеэкономического контракта, а также свобода его изменения и расторжения.

По результатам проведенного исследования автор приходит к выводам о том, что закрепление и реализация в законодательстве Украины принципа свободы договора выступает в качестве одного из проявлений дальнейшей либерализации и демократизации правовой системы Украины, признания приоритета частноправовых интересов перед публично-правовыми. При этом, однако, данный принцип вполне обосновано подвержен определенным ограничениям, обусловленным причинами экономического, социального либо политического характера.

На основе анализа действующего законодательного регулирования выделенных в диссертации составляющих исследуемого принципа сформулированы обширные предложения по его совершенствованию, причем как путем внесения изменений и дополнений в действующие нормативно-правовые акты, так и путем разработки и принятия новых. Речь идет, в частности о необходимости принятия Законов Украины “О форме и содержании внешнеэкономического контракта” и “О системе государственного регулирования внешнеэкономической деятельности”.

Ключевые слова: свобода договора, внешнеэкономический контракт, внешнеэкономическая деятельность, заключение договора, исполнение договора.

Belyaeva A.P. Principle of freedom of the contract in legal regulation of the external economic contract. – Manuscript.

Thesis for a Candidate of Law degree (Ph.D.) on a specialty 12.00.03 – Civil Law and Civil Procedure; Family Law; International Private Law. – National Law Academy of Ukraine named after Yaroslav Mudry. – Kharkiv, 2005.

The Dissertation is devoted to research of problems