КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
БАЛАСИНОВИЧ БОГДАН ОЛЕКСАНДРОВИЧ
УДК 331.52:316.324.8
ЗАЙНЯТІСТЬ В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ
ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА
08.01.01 – економічна теорія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ – 2005
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі економічної теорії Київського
національного університету імені Тараса Шевченка
Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент
Садовий Микола Миколайович,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка,
доцент кафедри економічної теорії.
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Лібанова Елла Марленівна,
член-кореспондент Національної академії наук України,
заступник директора з наукових питань Інституту демографії
та соціальних досліджень НАН України;
кандидат економічних наук, доцент
Смоляр Любов Гаврилівна,
Національний технічний університет України ”КПІ”,
доцент кафедри менеджменту.
Провідна установа: Київський національний економічний університет,
кафедра політичної економії факультетів управління та
маркетингу, м. Київ.
Захист відбудеться 11 березня 2005 року о 16 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.001.13 Київського національного
університету імені Тараса Шевченка за адресою:
03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90–А, к. 203.
З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці
імені М.О. Максимовича Київського національного університету
імені Тараса Шевченка за адресою:
01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 12.
Автореферат розісланий 10 лютого 2005 року.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради І. І. Мазур
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що зайнятість сьогодні є надзвичайно важливою проблемою для України, оскільки існує нагальна потреба в активізації господарських процесів, необхідності збереження та ефективного використання наявного трудового потенціалу. Без цього неможливе подальше просування України шляхом ринкових реформ та її повноцінна інтеграція в систему міжнародних економічних відносин. Надзвичайно гостро стоїть питання забезпечення зайнятості, адекватної сучасним світовим тенденціям. Його вирішення дасть змогу переорієнтувати вітчизняну економіку з переважно сировинного експорту на експорт високотехнологічних товарів і послуг, поліпшити національну структуру зайнятості та всі макроекономічні показники. Здійснення раціональної політики зайнятості потребує подальших досліджень і реальних ефективних дій у цій сфері, тому тема дисертаційного дослідження набуває особливої актуальності не тільки з теоретичного, а й з практичного погляду. Адже в умовах стрімкого поширення інформаційно-комунікаційних технологій та розвитку ”нової економіки” виникає потреба не тільки в теоретичному осмисленні тих перетворень, що відбуваються в національній економіці, а й у негайній розробці системи заходів, спрямованих на стимулювання позитивних якісних зрушень у ній.
Нагальна необхідність дослідження особливостей зайнятості в сучасних умовах диктується також досвідом країн з ринковою економікою і полягає в тому, що необхідно вчасно заповнити теоретичні прогалини в цій сфері ще до того, як сегмент ”нової економіки” за обсягами зайнятості сягне значних масштабів у національній економіці. Слід зауважити, що досвід передових країн Заходу набуватиме все більшого значення в міру становлення та розвитку ”нової економіки” в Україні, оскільки спектр подібних проблем буде постійно розширюватися.
Отже, актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлюється її значним теоретичним та практичним значенням для поступального розвитку економіки України, недостатнім рівнем дослідженості й дискусійністю багатьох положень у теоретичних концепціях зайнятості, необхідністю вивчення, узагаль-нення та аналізу світового досвіду в цій сфері з метою визначення пріоритетних напрямів соціально-економічного розвитку суспільства та попередження можливих негативних проявів.
Теоретико-методологічні основи зайнятості як політекономічної категорії в світовій економічній літературі розроблені досить глибоко і всебічно. Значний внесок у створення існуючих методологічних підходів щодо вивчення зайнятості зробили такі відомі економісти, як М. Вайцман, Р. Кан, Дж. Кейнс, Ф. Кене, К. Маркс, А. Маршалл, У. Петті, А. Пігу, Д. Рікардо, А. Сміт, Е. Хансен, Р. Харрод, Ф. фон Хайєк, М. Фрідмен та багато інших учених.
Однак вивчення та аналіз різних економічних учень щодо зайнятості показали, що вони відображують політекономічні аспекти й суперечності певної епохи, відповідають рівню розвитку ресурсної бази виробництва, науково-технічного прогресу і суспільних відносин того періоду, коли працювали їхні автори. Проте вони не розкривають повною мірою сучасну картину зайнятості, а лише висвітлюють окремі її елементи. І це природно, оскільки в останні десятиліття в результаті бурхливого розвитку науково-технічного прогресу відбулися значні зрушення в економіці, що спричинили кількісні та якісні зміни структури зайнятості. Стрімке поширення інформаційно-комунікаційних техно-логій (ІКТ) викликало новий глобальний поділ праці та розширення ринку праці за рахунок виникнення його віртуальної складової.
Слід зазначити, що сучасні процеси глобалізованої світової економіки ще не отримали адекватного теоретичного відображення. Сьогодні економічна наука ще не створила моделей, які б описували нову економічну реальність і за допомогою яких можна було б здійснити прогноз на майбутнє. Науковцями зроблено багато спроб осмислення на емпіричному рівні напрямів і масштабів тих перетворень у світовій економіці, що відбуваються внаслідок динамізації науково-технічного прогресу, стрімкого розвитку інформаційно-комунікаційних технологій і формування глобального електронного простору для економічної діяльності. До найвідоміших західних учених, що займаються вивченням цих проблем, належать Д. Белл, Х. Веріан, Дж. Гелбрейт, П. Друкер, М. Кастельс, К. Келлі, Т. Сакайя, Р. Солоу, Т. Стюарт, Е. Тоффлер, Л. Туроу, Ф. Фукуяма, К. Шапіро та інші. У Росії дослідження проблем інформаційного суспільства та ”нової економіки” проводять Г. Вайнштейн, Е. Вільховченко, Н. Горєлова, Л. Гохберг, С. Дятлов, А. Зуєв, В. Іноземцев, М. Кольчугіна, А. Курицький, В. Мельянцев, І. Мелюхін, А. Мовсесян, Л. Мясникова, С. Огнівцев, В. Письмак, І. Стрілець та інші.
Серед українських учених теоретичні та прикладні аспекти проблем зайнятості населення набули розвитку в працях Д. Богині, З. Варналія, В. Герасимчука, О. Грішнової, А. Калини, Е. Лібанової, В. Мандибури, С. Мочер-ного, В. Онікієнка, А. Пересади, І. Петрової, В. Петюха, а дослідження інформа-ційного суспільства та ”нової економіки” проводять Н. Апатова, В. Базилевич, О. Гаврилюк, А. Гальчинський, В. Геєць, В. Ковтунець, Н. Меджибовська, В. Міщенко, М. Садовий, А. Чухно та інші науковці.
Однак незважаючи на значну кількість наукових праць, що стосуються проблем зайнятості сьогодні, її специфіка та особливості в умовах становлення інформаційного суспільства все ще залишаються недостатньо дослідженими, а отже, актуальними з огляду на їх роль для майбутнього розвитку економіки. Особливо нагальним є дослідження впливу інформаційно-комунікаційних технологій на зайнятість, оскільки інформація та наукове знання стало не тільки самостійним економічним ресурсом, а й визначальним усієї системи чинників виробництва. Внаслідок цього по-новому організуються економічні відносини, поширюється, стає більш впливовим інформаційно-комунікаційний сектор економіки, значних змін зазнає структура зайнятості, зникають деякі старі та виникають нові професії, а праця набуває нового змісту – вона стає більш інформативною, продуктивною, творчою, значно зростає роль високоосвіченої людської особистості, яка є носієм розвинутих інформаційних потреб та здібностей. Наведені тенденції розвитку сучасної економіки визначають необхідність переосмислення стратегічних цілей функціонування ринкового господарства, суспільства, держави, а також визначення їх місця та ролі у забезпеченні розвитку людини як домінуючого суб’єкта економічних відносин. Водночас така необхідність зумовлює потребу подальшого дослідження тих процесів, що відбуваються у сфері зайнятості, як таких, що органічно поєднують економічну та соціальну складові в системі ринкових відносин.
Наукова значущість комплексу проблем, пов’язаних із трансформацією сфери та відносин зайнятості в умовах становлення інформаційного суспільства, а отже, формування нової соціально-економічної моделі розвитку країни зумовили вибір теми дисертаційної роботи, визначили мету, конкретні завдання, об’єкт і предмет дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами та темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи за темою ”Теорія і практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень” №01 БФ 040-01 кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка (державний реєстраційний номер 0101U006977). Внесок автора полягає в науково-теоретичному системному дослідженні сфери зайнятості в умовах становлення інформаційного суспільства, впливу ІКТ на трудові відносини, аналізі стану формування елементів інформаційного суспільства в Україні, визначенні перспектив розвитку інформаційно-комунікаційної індустрії (ІКТ-індустрії) в Україні як одного з ефективних напрямів якісного поліпшення структури зайнятості.
Метою дисертаційного дослідження є комплексне обгрунтування впливу інформаційно-комунікаційних технологій на формування системи зайнятості в умовах становлення інформаційного суспільства.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких конкретних завдань:
дослідження й уточнення політекономічної сутності, а також змісту зайнятості в сучасних умовах;
аналіз впливу інформаційно-комунікаційних технологій на формування нового економічного середовища та адекватних йому форм зайнятості;
виявлення й аналіз рушійних сил якісних перетворень у сфері зайнятості в умовах становлення інформаційного суспільства;
аналіз стану та перспектив забезпечення продуктивної зайнятості в Україні;
обгрунтування необхідності якісного поліпшення структури зайнятості в Україні та визначення пріоритетних напрямів для цього;
виявлення особливостей формування елементів інформаційного суспіль-ства в Україні в контексті їх впливу на зайнятість.
Об’єктом дисертаційного дослідження є система соціально-економічних та організаційно-правових відносин, що виникають у сфері зайнятості під впливом бурхливого розвитку інформаційно-комунікаційних технологій.
Предметом дисертаційного дослідження є якісні зрушення в економіч-них відносинах сфери зайнятості та тенденції їх розвитку в умовах формування й поширення інформаційного суспільства.
Методологічною основою проведеного дисертаційного дослідження стали фундаментальні положення економічної теорії, праці видатних вітчизняних і зарубіжних учених з проблем зайнятості та інформаційного суспільства. В дослідженні використано методологічні принципи неокейнсіанського напряму економічної думки та сучасних інституціональних теоретичних течій, що дає змогу виявити закономірності якісних зрушень у сфері зайнятості в умовах становлення інформаційного суспільства.
Під час роботи над проблемою застосовувався традиційний арсенал взаємопов’язаних загальнонаукових і спеціальних методів економічного дослід-ження: аналіз і синтез, індукція й дедукція, структурно-функціональний, єдності історичного та логічного, абстрактного і конкретного, методи порівняльного аналізу, експертних оцінок, прогнозування, обробки статистичних даних тощо. При аналізі впливу ІКТ на зайнятість використано методи узагальнення, система-тизації, порівняння в динаміці та наукового прогнозування. Насиченість дисерта-ційного дослідження таблицями дає можливість наочно відобразити динаміку процесів, а графічні зображення мають за мету краще їх проілюструвати.
Діалектичні методи використано при здійсненні цілісного системного підходу до аналізу зайнятості як політекономічної категорії (п. 1.1). За допомогою абстрактно-логічних методів побудовано класифікацію типів, видів і форм зайнятості (п. 1.2), методичні підходи формування складових понятійного апарату досліджуваної категорії та системи показників (п. 1.1, 1.2, 2.1). Економіко-статистичний метод було застосовано при вивченні та узагальненні тенденцій і закономірностей зміни структури зайнятості за період з 1990 по 2004 роки (п. 2.2). Системно-функціональний метод дав змогу узагальнити теоретико-методологічні засади якісних змін структури зайнятості через розвиток ІКТ-індустрії та ефективне використання національного науково-технічного потенціалу (розд. 3).
Емпіричною основою дисертаційного дослідження є дані Державного комітету статистики України, Державної служби зайнятості України, Держав-ного комітету зв’язку та інформатизації України, аналітичні огляди Міністерства праці та соціальної політики України, Послання Президента України до Верховної Ради України, Економічні доповіді Президента США, інформація Бюро статистики праці США, аналітичні матеріали Європейської Комісії, німецького Бундестагу, Федерального міністерства економіки та технологій Німеччини, Федерального міністерства праці та соціального порядку Німеччини. В дисертації критично осмислено та проаналізовано результати досліджень, що проводилися компаніями McKinsey&Company, eTForecasts, Microsoft, Forrester Research, Braіn Banch, International Data Corporation, Datamonitor, According to Deloitte Consulting, Market Visio, Аventures. Використано статистичні матеріали Індійської національної асоціації компаній виробників програмних продуктів і послуг (NASSCOM), Американської асоціації індустрії комп’ютерних технологій (CTІA), Федерального союзу інформаційної економіки, телекомунікацій та нових засобів масової інформації Німеччини (BITKOM) та Української асоціації виробників програмного забезпечення.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці теоретико-методологічних засад дослідження впливу ІКТ на сферу зайнятості та обгрунтуванні практичних рекомендацій щодо вирішення проблем зайнятості в Україні, поліпшення її кількісних та якісних показників шляхом розвитку національної інформаційно-комунікаційної індустрії. Наукова новизна роботи полягає в тому, що:
вперше:
досліджено сучасні механізми регулювання та динамізації зайнятості, зокрема електронний рекрутинг, офшорний аутсорсинг, визначено телероботу як перспективний сучасний інноваційний вид зайнятості, проаналізовано її форми, визначено переваги та ризики, пов’язані з її впровадженням. Указано на її інноваційність у порівнянні з традиційними формами зайнятості, що полягає в створенні умов для розширення індивідуальних можливостей для праці з одночасним збільшенням її самостійності та гнучкості;
обґрунтовано й доведено, що в Україні активно формуються елементи інформаційного суспільства, одним з проявів якого є динамічний розвиток ІКТ-індустрії. Визначено, що її зростання викликає значний позитивний мультиплікаційний ефект, стимулюючи розвиток інших галузей та економіки в цілому, оскільки приводить до загального збільшення витрат на ІКТ у всіх сферах, забезпечуючи поширення економічного ефекту від їх впровадження в інших секторах економіки, сприяє створенню нових високопродуктивних робочих місць і зростанню конкурентоспроможності національної економіки;
доведено, що розвиток ІКТ-індустрії має стати одним із пріоритетів державної інвестиційно-інноваційної політики, запропоновано конкретні заходи щодо її розвитку як ефективного інструменту якісного поліпшення структури зайнятості в Україні, основними серед яких є розвиток внутрішнього ринку високих технологій, формування попиту на них у базових секторах економіки та суспільстві, переорієнтація інвестиційних потоків у наукомісткі та високотехнологічні сфери, активна участь в освоєнні світового ринку ІКТ-товарів та послуг;
удосконалено:
класифікацію зайнятості за типами, видами та формами з урахуванням того, що кожному етапу розвитку людської цивілізації відповідає певна модель зайнятості, яка відображує суть соціально-економічних відносин і специфіку господарських процесів кожної епохи залежно від рівня економічного та технологічного розвитку суспільства. На сучасному етапі це проявляється в суперечливому поєднанні процесів глобалізації та віртуалізації трудових відносин;
тлумачення змісту поняття ”зайнятість” як поліфункціональної, багато-рівневої соціально-економічної системи, що синтезує в собі складний комплекс економічних, соціальних, організаційно-правових та інших відносин у суспільстві щодо участі індивіда в усіх видах діяльності для задоволення власних і суспільних потреб з метою забезпечення розвитку професійно-кваліфікаційних здібностей та вмінь відповідно до морально-психологічних якостей і настанов особистості;
отримали подальший розвиток:
теоретичні підходи до визначення меж зайнятості. Доведено, що зайнятість не можна ототожнювати лише із суспільно корисною діяльністю, оскільки антисуспільна та антисоціальна діяльності набули надзвичайно великих масштабів і є такими, що потребують спеціальної підготовки, фахових знань і навичок, приносять прибуток, є джерелом існування й основним видом заняття для досить численних антисуспільних елементів, а організована злочинність як вид діяльності на певному етапі починає набувати ознак професії;
методологічні принципи визначення соціально-економічної моделі сучасного етапу інформаційного суспільства, що формується внаслідок всепроникаючої глобальної дії передових інформаційно-комунікаційних технологій, які охоплюють усі сфери людської життєдіяльності та спричинили виникнення ”нової економіки”. Досліджено сутнісні ознаки ”нової економіки” як полісистемного утворення, організованого за мережевим принципом, що охоплює реальний та віртуальний економічні простори, грунтується на використанні високих технологій, що в умовах глобалізації господарських процесів та конкуренції забезпечує швидку й раціональну реалізацію економічних інтересів суб’єктів господарювання, створює ефективні умови для зростання доходів і розвитку особистості індивіда;
аналіз якісних структурних зрушень сфери зайнятості внаслідок значного поширення та динамічного розвитку ІКТ, як інфраструктури, джерела та інструменту регулювання зайнятості, розширення мобільності трудових ресурсів, що активізуються за рахунок виникнення електронного сегмента ринку праці, який має глобальний характер.
Теоретичне і практичне значення результатів виконаного дослідження полягає в тому, що вони використовувались і можуть бути використані в подальшому для наукового обгрунтування вищими органами державної влади відповідних законодавчих актів, документів програмного характеру, орієнтова-них на розвиток в Україні сектора високих технологій як такого, що спроможний забезпечити позитивні якісні зрушення в національній економіці загалом та в сфері зайнятості зокрема.
Впровадження результатів дисертаційного дослідження. Результати дисертаційного дослідження використані Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України при наданні пропозицій до проекту Закону України ”Про Державну програму зайнятості населення на 2005–2008 роки” (довідка № 81-16/21 від 25.06.2004 р.); Міністерством юстиції України при розробці пропозицій щодо вдосконалення національного законодавства у сфері зайнятості населення, а також при розробці проектів нормативних актів та здійсненні правової експертизи проекту розпорядження Кабінету Міністрів України ”Про затвердження плану дій на 2004 рік щодо виконання Державної програми зайнятості населення на 2001–2004 роки”, проекту Закону України „Про Державну програму зайнятості населення на 2005–2008 роки”, проекту Закону України ”Про внесення змін до Закону України ”Про зайнятість населення”, внесеним суб’єктом законодавчої ініціативи – Кабінетом Міністрів України – на розгляд до Верховної Ради України 15.04.2004 р. реєстраційний № 5406 (довідка № 21-52/1097 від 25.06.2004 р.); Міністерством праці та соціальної політики України при розробці проекту Закону України ”Про Державну програму зайнятості населення на 2005–2008 роки” (довідка № 12630/0/14-04 від 24.12.2004 р.).
Наукові результати та рекомендації дисертаційного дослідження були впроваджені у навчальний процес на економічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка при викладанні нормативних курсів ”Економічна теорія”, ”Макроекономіка” та спеціального курсу ”Нова економіка”. Окремі положення дисертації використані при розробці тем, що присвячені аналізу ринку праці та сфери зайнятості, проблемам формування елементів інформаційного суспільства в Україні, зокрема сектора інформаційно-комунікаційних технологій, етапам розвитку людської цивілізації, а також відповідних методичних матеріалів, при тестуванні та інших формах контролю знань студентів (довідка № 013/1023 від 22.12.2004 р.).
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації неодноразово обговорювалися на кафедрі економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка, у доповідях та виступах на дев’яти науково-практичних конференціях і симпозіумах, зокрема: Міжнародній науково-практичній конференції ”Реструктуризація економіки та інвестиції в Україні” (Чернівці, 7–9 квітня 1998 р.); Міжнародній науково-практичній конфе-ренції ”Дослідження та оптимізація економічних процесів” (Харків, 22–23 жовтня 1998 р.); Х міжнародній науково-практичній конференції ”Сучасна інноваційно-промислова політика України: інвестиційні пріоритети та інфра-структура” (Чернівці, 6–8 квітня 1999 р.); ІІ Міжвузівській науково-практичній конференції ”Міжнародна економіка і Україна: тенденції розвитку та пріоритети господарської взаємодії” (Київ, 29 листопада 2000 р.); ХII міжнародній науково-практичній конференції ”Стратегічні пріоритети розвитку регіонів у системі економічної політики в Україні” (Чернівці, 3-4 квітня 2001 р.); Світовому економічному самміті ”NET PLANET – Strategies for a New Economy” (м. Кьольн, Німеччина, 2–5 квітня 2001р.); IV міжнародній науково-практичній конференції ”Перспективи розвитку внутрішнього ринку промислових товарів в Україні” (Київ, 26 березня 2004 р.); Всеукраїнській науковій конференції ”Актуальні проблеми теорії та практики фінансів, грошового обігу і кредиту” (Київ, 27–28 квітня 2004 р.); Міжнародному економічному форумі ”Теорія і практика розвитку корпоративного сектора економіки України в контексті цілей тисячоліття та світової глобалізації” (Київ, 27–28 травня 2004 р.).
Наукові публікації. За результатами дослідження опубліковано 10 наукових праць загальним обсягом 5,3 друкованого аркуша, в тому числі 9 статей у фахових наукових виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг роботи складає 219 сторінок, із яких 178 сторінок займає основний текст. Робота містить 9 таблиць та 8 рисунків. Список використаних джерел налічує 236 позицій.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано його мету, завдання, об’єкт і предмет, наукову новизну, практичне значення отриманих результатів.
У розділі 1 ”Теоретико-методологічні засади дослідження зайнятості” висвітлено політекономічну сутність зайнятості та здійснено класифікацію зайнятості за типами, видами і формами.
Наукова думка щодо зайнятості формувалась і розвивалась відповідно до розвитку суспільства, яке пройшло послідовний шлях від доіндустріальної стадії до індустріальної та постіндустріальної, в основі яких лежали відповідно аграрний, промисловий та науково-інформаційний типи виробництва. Еконо-мічні теорії минулого не враховують, а вони, власне кажучи, і не могли враховувати, що визначальним економічним ресурсом сьогодення стали наукове знання та інформація, носіями яких є інтелектуально розвинута, творча людина. Під впливом науково-технічного прогресу та внаслідок перерозподілу й зростання інвестиційних потоків у передових країнах Заходу відбулися значні структурні зрушення в економіці, що спричинили суттєві зміни у сфері зайнятості та характері трудових ресурсів цих країн.
Сучасний етап розвитку економіки пов’язаний з новим поглядом на робочу силу як на основний ресурс економіки. Це свідчить про реальне зростання ролі людського чинника в умовах інтелектуально-інформаційного етапу розвитку науково-технічного прогресу. Для високотехнологічних галузей характерною є зайнятість, коли працівники вільні у своїх діях внаслідок заміщення зовнішнього примусу внутрішніми спонуканнями та мотиваціями індивіда. Це досягається через зміну форм стимуляції – працівники через право на опціони та купівлю акцій компанії стають її співвласниками, носіями партнерських відносин. Внаслідок цього якісно змінюється їх поведінка та очікування в процесі праці, виникає безпосередня зацікавленість в її результатах. Зайнятість охоплює сьогодні комплекс мотивацій індивіда, його спонукання та стимули до праці, сукупність усіх чинників, що дають можливість для самовираження через діяльність – як суспільно корисну, так і антисоціальну, ступінь задоволення потреб та реалізації економічних інтересів за певного соціально-економічного рівня розвитку суспільства.
Зайнятість як політекономічна категорія відображує систему відносин щодо формування трудового потенціалу суспільства; включення індивідів у суспільну комбінацію економічних ресурсів та раціонального їх використання в процесі виробництва, забезпечення реалізації індивідами власних інтересів і потреб через одержання доходу, самореалізацію, самоутвердження.
На думку дисертанта, зайнятість не можна ототожнювати лише з суспільно корисними видами діяльності, як стверджують більшість науковців. Усі види антисуспільної та антисоціальної діяльності за своїми змістом і суттю є специфічними проявами зайнятості, оскільки потребують витрат часу, певних фахових знань і навичок, приносять прибуток, слугують джерелом задоволення потреб для антисуспільних елементів і мають ознаки професійної діяльності.
У розділі 2 ”Особливості зайнятості в умовах поширення інформаційно-комунікаційних технологій” досліджено вплив інформаційно-комунікаційних технологій на формування сучасної соціально-економічної моделі інформацій-ного суспільства та якісні зрушення в сфері зайнятості.
Внаслідок останньої інформаційної революції, що характеризується стрімким розвитком та поширенням ІКТ, які мають всепроникаючу дію, відбувається становлення інформаційного суспільства та формується глобальне кібернетичне середовище для економічної діяльності. Відбувся процес сегментації ринку праці за рахунок виникнення віртуальної його складової, що має глобальний характер, де кожний індивід отримує необмежені можливості для пропозиції праці, а різноманітні форми телезайнятості, нівелюючи геогра-фічні, політичні та інші обмеження й дискримінації, уможливлюють зайнятість будь-кого та будь-де. Телезайнятість крім соціально-економічних та екологічних переваг має значні позитивні імпульси для забезпечення продуктивної зайнятості і є соціальною інновацією. Вона створює можливості для праці, використання яких залежить тільки від особистих якостей кожного індивіда. Слід зазначити, що ці можливості підвищуватимуться там, де буде оптимальним поєднання рівня витрат, навичок, кваліфікації та підприємливості індивіда, підкріплених підтримкою з боку держави та суспільства.
Феномен телероботи є лише одним із численних проявів ”нової економіки” як результат соціалізації сучасних ІКТ. Якісні зрушення в сфері зайнятості, системі трудових відносин мають надзвичайно важливе значення для суспільства, тому треба чітко усвідомлювати всі переваги та перспективи, а також ризики і недоліки, пов’язані з поширенням різних форм діяльності в глобальному та локальному електронних просторах. Інноваційність телероботи як нового виду зайнятості полягає в тому, що з її поширенням відбувається перехід від ”системи робочих місць” до індивідуальних ”можливостей для праці” в системі робочих місць із одночасним збільшенням можливостей для самостійної та гнучкої зайнятості. Широке використання телезайнятості спричи-нило процес віртуалізації робочих місць та стрімкого поширення офшорного аутсорсингу – процесу відокремлення частини бізнес-функцій та непрофільних видів діяльності за допомогою високих технологій. Взаємодію основних сучасних інформаційно-комунікаційних мереж і їх вплив на якісні зрушення в господарському середовищі та зайнятості відображено на рисунку.
Рисунок. Інформаційно-технологічне середовище сучасної економіки
Сучасні ІКТ відкривають значні можливості для появи нових механізмів пошуку праці, зокрема через систему електронного рекрутингу, поширення офшорного аутсорсингу, організації інноваційних форм зайнятості як у рамках окремих компаній, так і суспільства в цілому, спричиняють якісні зрушення в сфері зайнятості та системі трудових відносин. Особливо важливим є те, що розвиток ІКТ-індустрії прямо та опосередковано сприяє створенню нових робо-чих місць у суміжних і підтримуючих сферах. Згідно з результатами досліджень, що проводила компанія Datamonitor, та за оцінками компанії Microsoft, створення одного робочого місця у сфері ІКТ спричиняє створення чотирьох робочих місць у галузях, що підтримують виробництво програмних продуктів, та в тих видах діяльності, які використовують програмні продукти в своїй роботі. Так, у секторі матеріально-технічного забезпечення виробництва програмних продуктів, а також у поліграфічній та пакувальній галузях створюється в середньому 1,3 робочих місць. У сферах, що використовують програмні продукти (освіта, консалтинг, торгівля, фінансовий та банківський сектори, всі форми електронного бізнесу тощо) створюється 2,7 робочих місць.
Аналіз змін структури зайнятості в країнах ЄС, США, Канади та Японії за період з 1990 по 2004 роки дав змогу виявити характерні риси: зниження частки сільськогосподарської та промислової зайнятості; незначний приріст зайнятості в промисловості за рахунок високотехнологічних та наукомістких видів діяльності; найбільшим джерелом зайнятості є сфера наукомістких послуг, най-динамічніше зростає зайнятість у сфері високотехнологічних послуг, внаслідок комерціалізації електронного простору відбувається розвиток інноваційних форм зайнятості; простежується чітка тенденція до переорієнтації економіки з ”імпорту” висококваліфікованих та високоінтелектуальних трудових ресурсів шляхом еміграційного залучення до їх ”віртуального імпорту” через використання телезайнятості без фізичного переміщення через кордони та інше.
Аналіз світових статистичних даних за період з 1990 по 2004 роки не вказує на тенденцію до зростання рівня безробіття в економічно розвинених країнах, хоча певні коливання мали місце. Тому можна стверджувати, що поширення ІКТ не спричиняють зростання рівня безробіття та не мають негативного впливу на зайнятість. Безумовно, нові технології модернізують та автоматизують багато видів діяльності, внаслідок чого вивільняється певна чисельність робітників, але вони перерозподіляються в інші сектори економіки, зокрема в сегменти електронного бізнесу.
Сфера ІКТ перетворилась на могутню індустрію, в якій сконцентровано значні інвестиційні потоки та зайнято велику чисельність висококваліфікованої робочої сили. Її розвиток є одним із найважливіших чинників економічного зростання в інформаційному суспільстві, а характеристики її стану виступають сьогодні як центральні індикатори рівня конкурентоспроможності країни. Однією з основних рушійних сил прискорення розвитку ІКТ-індустрії є сфера програмного забезпечення. Саме вона та пов’язана з нею сфера ІКТ-послуг являють собою два основних чинники зростання ІКТ-індустрії і перевершують за внеском сферу комп’ютерного устаткування (таблиця).
Таблиця
Розподіл світової ІКТ-індустрії за сферами, %
Сфера | 1996 | 2001 | 2003 | 2006*
Програмне забезпечення та ІКТ-послуги | 54,5 | 61,7 | 64,52 | 67,7
Комп’ютерне устаткування | 45,5 | 38,3 | 35,48 | 32,3
Всього | 100 | 100 | 100 | 100
Примітка: складено автором за статистичними даними компанії Microsoft.
* Прогноз експертів компанії Microsoft.
Оскільки ІКТ охоплюють всі сфери суспільного життя, їх вплив на зайнятість більш значний, ніж вплив технологічних революцій минулого. Практично в усіх секторах та видах економічної діяльності стрімко розвивається високотехнологічна складова. Активно формується ”нова економіка” як унікальне, динамічне, внутрішньосуперечливе середовище зайнятості. Високий рівень освіти та кваліфікації робочої сили стає визначальним чинником економічного зростання і вирішальною передумовою використання всіх переваг науково-технічного прогресу.
У розділі 3 ”Зайнятість в Україні в контексті формування елементів інформаційного суспільства” проаналізовано стан і загальні тенденції зайнятості в Україні в 1990–2004 роках, обгрунтовано необхідність розвитку ІКТ-індустрії як одного з ефективних напрямів якісного поліпшення структури зайнятості.
Сфера зайнятості в Україні відображує ті процеси, що були притаманні національній економіці в 1990–2004 роках. Сьогодні вона характеризується позитивними якісними зрушеннями, а саме: зростання ВВП супроводжується поступовим збільшенням зайнятості та зниженням масштабів безробіття; відбувається уповільнення темпів та зменшення обсягів вивільнення працівників з підприємств, установ і організацій; зменшується чисельність працівників, які перебували у вимушених неоплачуваних відпустках або працювали на умовах неповної зайнятості; зростають темпи створення нових робочих місць та потреба у працівниках тощо.
Попри позитивні зрушення, що спостерігаються з часу виходу з кризи, в сфері зайнятості України існують такі серйозні проблеми: загальний низький рівень зайнятості та її нераціональна галузева та регіональна структури, передусім надмірна частка зайнятих у сільському господарстві; значні масштаби тіньової зайнятості, натурально-примітивної самозайнятості та нелегальної трудової міграції; невідповідність трудових ресурсів потребам економіки за професійно-кваліфікаційними ознаками; високий рівень їх старіння тощо.
Сучасна ситуація в економіці України визначається трансформаційними процесами, характерною ознакою яких є криза традиційно-екстенсивної індустріальної системи і формування елементів інформаційного суспільства, одним з проявів якого є динамічний розвиток ІКТ-індустрії. Саме розвиток ІКТ-індустрії може забезпечити в Україні збільшення кількісних та поліпшення якісних показників зайнятості, а також активну участь у новому глобальному поділі праці.
На жаль, в Україні на державному рівні не приділяється належна увага розвитку ІКТ-індустрії, її не розглядають як таку, що формує надзвичайно динамічний та наукомісткий сектор у національному господарстві, який сприяє розвитку ”нової економіки” і є одним із головних чинників забезпечення зростання конкурентоспроможності вітчизняної економіки на глобальному ринку та поліпшення макроекономічної структури зайнятості.
Значення і нагальна потреба розвитку ІКТ-індустрії очевидні для всіх країн, що прагнуть не залишитись на узбіччі цивілізаційного процесу. Це повною мірою також стосується нашої держави. Україна має значний потенціал для розвитку ІКТ-індустрії. Очевидним є той факт, що його успішна реалізація можлива тільки за умови інтеграції у світовий ІКТ-ринок, оскільки потреби національного ринку в ІКТ-товарах та послугах просто мізерні порівняно із світовими. Це викликано тим, що в Україні сформовано модель економіки, побудовану переважно на третьому та четвертому технологічних укладах, що не передбачають широкого використання ІКТ.
Структура національної економіки за технологічними укладами, не відповідає структурі високорозвинених країн. Більш того, домінування низько-технологічних укладів в економіці України означає її периферійність, відста-вання за рівнем технологічного розвитку від передових країн на 30–40 років. Така ситуація катастрофічна для національного господарства, містить в собі значну небезпеку для майбутнього розвитку економіки, оскільки сьогоднішня технологічна структура промисловості не сприяє формуванню внутрішнього ринку високих технологій та зростанню попиту на них. Глибоко помилковою, деструктивною є думка, що проблеми і суперечності на шляху до інформацій-ного суспільства та в процесі становлення ”нової економіки” є суттєвими тільки для високорозвинених країн, а для України – це лише віддалена перспектива.
До основних чинників, що мають спонукати винесення питання розвитку ІКТ-індустрії в Україні на державний рівень, відносять такі: ІКТ-індустрія належить до п’ятого технологічного укладу і є фундаментом для розвитку наступних укладів; характеризується високою часткою інтелектуального капіталу в кінцевій вартості продукції, сприяє розвитку наукових досліджень та інноваційних процесів у країні; стимулює розвиток вищої школи через значну потребу у висококваліфікованих фахівцях та сучасних освітніх послугах як з боку ІКТ-індустрії, так і економіки в цілому; має високий рівень дохідності; нульовий негативний вплив на навколишнє природне середовище через низьке ресурсо- та енергоспоживання; не потребує значних капітальних вкладень та характеризується низькими капітальними витратами на створення одного робочого місця; прямо та опосередковано сприяє створенню нових робочих місць у суміжних і підтримуючих секторах та загалом має позитивний вплив на сферу зайнятості; прибутковість в ІКТ-індустрії досягається за рахунок ефектив-ного використання людського капіталу; динаміка її розвитку значно випереджає динаміку національної економіки; має надзвичайно високу інвестиційну привабливість та дуже високий експортний потенціал, що відповідає нагальним потребам національної економіки.
В Україні є загальні передумови і потенціал для активного освоєння світового ринку ІКТ-товарів і послуг. Формуючи відповідні виробництва та зайнятість за принципами ізраїльсько-скандинавської моделі, ми маємо реальні шанси створити та розвинути нове потужне і перспективне джерело експорту, яке сприятиме залученню значних іноземних інвестицій до національної економіки та зростанню високотехнологічної зайнятості. Для цього потрібна адекватна оцінка потенціалу ІКТ-індустрії з боку держави та її всебічна підтримка.
ВИСНОВКИ
Виконане дисертаційне дослідження дає змогу зробити такі висновки:
Зайнятість є однією із найважливіших фундаментальних категорій, що
відображує систему відносин, обумовлених пануючою формою власності та особливостями конкретного історичного типу суспільної організації праці. Вона належить до числа динамічних процесів, що досить суттєво зміню-ються, відображуючи суперечливий процес розвитку матеріально-технічних ресурсів і виробничих відносин. У сучасних умовах зайнятість синтезує в собі складну систему економічних, соціальних, організаційно-правових та інших відносин у суспільстві з приводу участі індивідів у всіх видах діяльності для задоволення як власних, так і суспільних потреб з метою забезпечення розвитку професійно-кваліфікаційних здібностей та вмінь відповідно до морально-психологічних якостей та настанов особистості.
Фундаментальними спільними рисами в сфері зайнятості для країн, що переходять до інформаційного суспільства, є процес витіснення сільсько-господарської та промислової зайнятості за рахунок впровадження новітніх технологій і постійного зростання продуктивності праці. Сфера наукомістких та високотехнологічних послуг є домінуючою, визначає темпи та рівень економічного зростання.
Оскільки ІКТ проникають у всі сфери суспільного життя, їх вплив на зайнятість є більш значним, ніж вплив технологічних революцій минулого. Намітилась тенденція до перерозподілу структури зайнятості у бік зайнятості з вищими вимогами рівня кваліфікації та освіти, що стають визначальними чинниками соціально-економічного розвитку та вирішальною передумовою використання всіх переваг науково-технічного прогресу.
Через ІКТ реалізуються інноваційні форми зайнятості, прямо та опосередко-вано створюються високооплачувані робочі місця не тільки у високотехноло-гічних компаніях, а й в усіх сферах економіки, оскільки пошук і обслуговування клієнтів через мережу Інтернет вже стало невід’ємною частиною стратегії кожного підприємства, а моделі та методи електронного бізнесу поступово перетворюються в традиційний набір інструментів бізнесу.
В умовах сегментації ринкової економіки, виникнення електронного бізнесу активно формуються та поширюються прогресивні механізми й інструменти зайнятості, серед них – електронний рекрутинг, офшорний аутсорсинг, різноманітні види телероботи.
В Україні сфера зайнятості відображує ті процеси, що були притаманні національній економіці в 1990–2004 роках. Кризові явища в 90-х роках ХХ ст. призвели до руйнування вітчизняного промислового та наукового потенціалів, спричинили деструктивні зміни в економіці і втрату позицій високотехно-логічних і наукомістких секторів економіки. Сучасна ситуація в економіці України характеризується процесом зростання, що супроводжується формуванням елементів інформаційного суспільства. На цьому етапі питання повноправного включення національної економіки в світогосподарські зв'язки та її конкурентоспроможність набувають сили найбільшого пріоритету. Це можливе лише за умов подолання технологічного відставання та переході від низькотехнологічних укладів до високотехнологічних.
Україна має взяти активну участь в освоєнні глобального ринку високих технологій, адже для цього є необхідний науковий та професійно-кваліфікаційний потенціал. Стратегічною метою високотехнологічного розвитку України в довгостроковій перспективі повинна бути реалізація конкурентних переваг, пов’язаних з переходом від переважно сировинного експорту до експорту високотехнологічних товарів і послуг, що відповідає сучасним тенденціям розвитку глобальної економіки.
Уряду потрібно зосередити всі зусилля для розробки та реалізації стратегії прориву України на світові ринки високих технологій, щоб знайти свої ніші та розвивати ті технологічні напрями, де ми зможемо вийти, принаймні, в десятку лідерів. Одним із найперспективніших напрямів є розвиток ІКТ-індустрії.
ІКТ-індустрія перебуває сьогодні в центрі структурних перетворень в економіках країн постіндустріального розвитку. Її динамічний розвиток є детермінатором та акселератором процесу глобалізації світової економіки, визначальним чинником конкурентоспроможності національних господарств на шляху до інформаційного суспільства. Розвиток національної ІКТ-індустрії має стати одним із пріоритетних напрямів державної інноваційно-інвестиційної політики, оскільки вона належить до п’ятого технологічного укладу, викликає позитивний мультиплікаційний ефект, стимулюючи розвиток інших секторів та економіки в цілому, сприяє впровадженню високих технологій у виробничі процеси та у всі сфери життєдіяльності, внаслідок чого прямо та опосередковано створюються нові робочі місця, є одним з найважливіших чинників економічного зростання в інформаційному суспільстві, а характеристики її стану виступають сьогодні як центральні індикатори рівня конкурентоспроможності країни.
Уряд повинен забезпечити такі вкрай необхідні структурні зрушення: в спо-живчому попиті – створити умови для випереджального зростання ІКТ-потреб в економіці та суспільстві; в сфері зайнятості – цілеспрямовано стимулювати наукомістку та високотехнологічну працю; в структурі промислового вироб-ництва – підвищити частку високих технологій; в інвестиціях – переорієн-тувати інвестиційні потоки із сфер низької продуктивності, проте високим рівнем капіталомісткості до високотехнологічного сектора економіки, передусім у підприємства, орієнтовані на створення ІКТ-товарів та послуг.
Реалізація наведених заходів дасть змогу технологічно переозброїти вітчизняну економіку та створити умови для переходу її до вищих технологічних укладів, внаслідок чого зросте потреба у високоосвічених та висококваліфіко-ваних кадрах з відповідним збільшенням частки зайнятих наукомісткими та високотехнологічними видами діяльності. Як свідчить досвід країн постіндустріального розвитку, саме ІКТ-індустрія забезпечує сьогодні більшу частину чистого приросту продуктивної зайнятості та є рушійною силою сталого соціально-економічного розвитку суспільства.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Баласинович Б. Проблеми трансформації галузевої структури зайнятості в Чернівецькій області. // Сучасна інноваційно-промислова політика України: інвестиційні пріоритети та інфраструктура. Доповіді Х міжнародної науково-практичної конференції у трьох томах. – Чернівці, 1999. – С. 304–308.
Баласинович Б. Зайнятість в банківській системі Німеччини: проблеми та тенденції // Банківська справа. – 1999. – № 6. – С. 54–58.
Баласинович Б. Тенденції розвитку
