ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

Бесчастний Віктор Миколайович

УДК 355.5

МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРОФЕСІЙНОЮ ПІДГОТОВКОЮ СПІВРОБІТНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Спеціальність 25.00.02 – Механізми державного управління

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

ДОНЕЦЬК - 2005

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор

Поважний Станіслав Федорович,

Донецький державний університет управління

Міністерства освіти і науки України, ректор

Офіційні опоненти:

доктор наук з державного управління, професор Серьогін Сергій Михайлович., Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, директор

кандидат наук з державного управління Слуговін Володимир Іванович, Петровсько-Куйбишевський районний об'єднаний військовий комісаріат (м.Донецьк), об'єднаний військовий комісар

Провідна установа – Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, кафедра управління персоналом і економіки праці

Захист відбудеться: 21 грудня 2005 р. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.107.01 Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, пр. Б.Хмельницького, 108, ауд. 201.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163 а.

Автореферат розісланий 19 листопада 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Клейнер Я.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Актуальність теми дослідження обумовлена необхідністю радикального реформування діяльності органів внутрішніх справ (ОВС) в Україні. Ця необхідність визначається цілями глибокої трансформації українського суспільства у напрямку його демократизації.

Етап становлення незалежної української держави дотепер характеризувався пошуком самоідентифікації як українського суспільства, так і держави, яка репрезентується політичною елітою. У цьому процесі правоохоронні органи не завжди концентрувалися на забезпеченні безпеки суспільства. Слабка державна влада й економічна нестабільність привели до політизації і криміналізації органів внутрішніх справ. Поряд з цим, великий відрив між реальною дійсністю і змістом процесу підготовки співробітників ОВС привів до становлення догматичної системи навчання, коли знання передавалися шляхом їх запам'ятання, а не належного осмислення. Діючі механізми державного управління професійною підготовкою співробітників органів внутрішніх справ країни не в повній мірі відповідає вимогам сучасності. Усе вищевказане сприяло формуванню правозахисника, основною метою якого була адаптація до нестабільного зовнішнього середовища, а не захист прав і свобод членів суспільства.

З огляду на сучасні тенденції розвитку українського суспільства, можна констатувати факт, що є реальні підстави для формування нового соціального замовлення на співробітника органів внутрішніх справ. Відповідно до цього соціального замовлення правоохоронці повинні сприяти, а не гальмувати суспільство в процесі його демократичної трансформації. Ця задача потребує формування нового комплексу знань, умінь і навичок майбутніх фахівців, що може бути забезпечено шляхом удосконалення механізмів державного управління їх підготовкою та інтеграції соціальних інститутів, представлених системою правоохоронних органів і системою освіти. В якості концептуальної бази механізму інтеграції різних соціальних інститутів, реалізованого державою, може виступати системний підхід, який враховує закономірності еволюції суспільства як відкритої системи, здатної до самоорганізації. Ідея інтеграції, узгодження процесів розвитку різних соціальних інститутів у перехідному суспільстві заснована на наявності властивості емерджентності відкритих систем, відповідно до якої ефективність реформування суспільства може бути істотно збільшена за рахунок постановки єдиних цілей для різних частин системи і збільшення рівня взаємодії цих частин у процесі досягнення цілей, що може бути акумульовано у механізмах державного управління професійною підготовкою співробітників ОВС України.

Усе вищевикладене обумовило актуальність обраної теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу підготовлено відповідно до плану науково-дослідних робіт Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України в рамках теми: "Ринкове реформування управління економікою України" (1999-2004 рр., номер державної реєстрації 0100U003069). У рамках указаної теми автором розроблено теоретичні та методичні положення комплексного підходу до рішення задачі формування методів державного управління в сфері підготовки співробітників органів внутрішніх справ.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є формулювання принципів і розробка механізмів, що забезпечують узгоджений розвиток правоохоронних органів і суспільства в процесі державного управління професійною підготовкою співробітників органів внутрішніх справ в Україні.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішено такий комплекс задач:

визначено принципи узгодженого розвитку суспільства і його частин, виявлено роль правоохоронних органів у процесі еволюції суспільства і забезпеченні його стійкого розвитку;

сформульовано роль держави в забезпеченні стійкого розвитку суспільства і його соціальних інститутів, визначено функції правоохоронних органів у перехідному суспільстві;

проведено аналіз рівня злочинності в Україні з погляду особливостей дії в українському суспільстві інститутів соціального контролю;

визначено сутність і методи формування соціального замовлення як механізму інтеграції інститутів соціального контролю й освіти на прикладі МВС України;

розроблено організаційний механізм формування та реалізації соціального замовлення на співробітників ОВС в Україні;

визначено соціально адекватний портрет співробітника ОВС. Сформульовано принципи навчання і виховання співробітника ОВС відповідно до актуального соціального замовлення;

проведено аналіз навчальних планів підготовки фахівців ОВС і ступеня їх узгодженості з потребами суспільства;

визначено систему і методи навчання кадрів, що відповідають соціальному замовленню і соціально адекватному портрету співробітника ОВС.

Об'єкт дослідження - процеси державного управління в сфері професійної підготовки співробітників органів внутрішніх справ.

Предмет дослідження - принципи і механізми державного управління професійною підготовкою співробітників ОВС України, що ґрунтуються на закономірностях узгодженого розвитку соціальних систем.

Методи дослідження. У дисертації використані загальнонаукові і спеціальні методи, що дозволили сформулювати принципи коеволюції суспільства і його частин, ролі правоохоронних органів у процесі коеволюції суспільства, а також розробити організаційний механізм формування соціального замовлення на співробітника ОВС і механізм підготовки кадрів на прикладі Донецького юридичного інституту МВС України.

Зокрема, для визначення закономірностей коеволюції суспільства і його частин були застосовані системний підхід і еволюційний підхід до розвитку соціальних систем на базі досліджень Т.Парсонса, Р.Мертона. Е.Дюркгейма, положення синергетики в рамках підходу С.Курдюмова й О.Князєвої до інтерпретації поняття коеволюції соціальних систем. У процесі аналізу сутності соціального контролю, реалізованого правоохоронними органами, використовувалася теорія девіантного поводження Я.Гілінського, концепція соціального контролю П.Бергера. Для визначення рівня і характеру злочинності в Україні - дані кримінальної статистики і результати дослідження злочинності Н.Орловської. Для розробки організаційного механізму формування соціального замовлення на співробітника ОВС застосована концепція дидактичної системи П.Стефаненка, а для формування механізму підготовки кадрів на базі Донецького юридичного інституту МВС України - класифікація рівнів засвоєння навчального матеріалу В.Беспалька, принципи і методи проблемного навчання. Крім того, у дослідженні використані методи соціологічного аналізу і принципи системного підходу до аналізу соціальних систем.

Інформаційною базою дослідження є вітчизняні і закордонні публікації, відображені в них результати теоретичних і методологічних розробок; дані соціологічних опитувань, соціально-економічної статистики, статистики рівня злочинності, плани і програми Кабінету Міністрів України, результати досліджень, проведених безпосередньо автором.

Наукова новизна отриманих результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи складається у формулюванні принципів і розробці механізмів, що забезпечують узгоджений розвиток (коеволюцію) правоохоронних органів і суспільства в процесі державного управління професійною підготовкою співробітників ОВС в Україні.

Одержані результати в сукупності вирішують важливу науково-прикладну задачу: удосконалення механізмів державного управління професійною підготовкою співробітників органів внутрішніх справ України в умовах трансформації суспільних відносин та реформування економіки. До основних результатів, які забезпечили вирішення указаної задачі та мають наукову новизну, відносяться такі положення і розробки:

уперше:

визначено сутність і методи формування соціального замовлення на співробітника ОВС як механізму інтеграції інститутів соціального контролю й освіти на прикладі МВС України. Доведено, що преактивний підхід до визначення соціального замовлення і методи системного соціального прогнозування дозволять визначити характеристики знань, умінь і навичок фахівця, здатного задовольнити потреби суспільства у безпеці;

обґрунтовано положення про те, що удосконалення механізму державного управління підготовкою кадрів ОВС складається у застосуванні преактивного підходу, який забезпечує випереджальний вплив на процес суспільного розвитку в перехідний період;

визначено, що основними складовими удосконалення державного механізму соціального контролю є урахування принципів узгодженого розвитку суспільства і його частин, що проявляють себе як закономірності функціонування системи правоохоронних органів в суспільстві;

установлено, що технології соціального прогнозування та їх застосування є однією з важливих ланок удосконалення державного механізму реалізації стратегії розвитку суспільства;

сформовано організаційний механізм реалізації соціального замовлення на співробітників ОВС в Україні, який складається у розподілі повноважень і відповідальності між МВС і МОН України в процесі визначення характеристик системи навчання правоохоронців та прогнозних параметрів соціального замовлення;

визначено соціально адекватний портрет співробітника ОВС в Україні. Сформульовано принципи навчання і виховання співробітника ОВС відповідно до актуального соціального замовлення;

удосконалено:

систему і методи навчання кадрів, що відповідають соціальному замовленню і соціально адекватному портрету співробітника ОВС. Ними, згідно з результатами дослідження, є система проблемного навчання і відповідні їй методи навчання, зокрема, метод case study;

принципи коеволюції суспільства і його частин, статус правоохоронних органів у процесі еволюції суспільства і забезпеченні його стійкого розвитку;

закономірності забезпечення державою стійкого розвитку суспільства і його соціальних інститутів, поняття про функції правоохоронних органів у перехідному суспільстві;

одержали подальшого розвитку:

методи аналізу рівня злочинності в Україні з погляду дії в українському суспільстві інститутів соціального контролю.

Практичне значення отриманих результатів. Практичне значення результатів дослідження складають рекомендації щодо впровадження удосконалених механізмів державного управління, які стосуються трансформації процесу навчання співробітників ОВС: введення нових навчальних дисциплін, що сприяють становленню сучасного світогляду студентів на базі загальної теорії систем і теорії систем, що самоорганізуються; впровадження системи проблемного навчання і методів активного навчання, зокрема, методу case study; а також принципів виховання співробітника ОВС і формування особистісних якостей майбутніх фахівців, адекватних соціальному замовленню.

Зазначені вище теоретичні і практичні положення дисертаційного дослідження впроваджено Департаментом роботи з персоналом МВС України на базі Донецького юридичного інституту МВС. (Довідка про впровадження № 6/7 – 3738 від 16.06.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеним дослідженням. В ньому автором особисто розроблено теоретичні положення щодо визначення закономірностей узгодженого розвитку суспільства і правоохоронних органів, механізм інтеграції інститутів соціального контролю й освіти на прикладі МВС України, а також рекомендації з впровадження механізму підготовки кадрів на прикладі Донецького юридичного інституту МВС України.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні, методологічні і практичні результати проведених досліджень, а також концептуальні положення і загальні висновки були представлені у виді доповідей на Міжнародній науково-практичній конференції "Психологічні тренінгові технології у правоохоронній діяльності: науково-методичні та організаційно-практичні проблеми впровадження і використання, перспективи розвитку" (Донецький юридичний інститут, м. Донецьк 2005 р.), на П'ятому Міжнародному науковому конгресі "Державне управління і місцеве самоврядування" (м. Харків, 2005 р.)

Публікації. По темі дисертаційного дослідження автором опубліковано 13 робіт (4 – у фахових виданнях), із них: 3 статті у наукових журналах, 8 - у збірниках наукових праць, а також 2 статті в збірниках матеріалів конференцій. Загальний обсяг публікацій складає 3,3 д.а., з них 3,0 д.а. належать особисто автору.

Структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатку. Загальний обсяг дисертації складає 167 сторінок, у тому числі 5 таблиць і 38 рисунків, які займають 15 сторінок, список використаних джерел із 152 найменування (11 с.), один додаток (1 с.).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділ 1. Закономірності погодженого розвитку суспільства і системи правоохоронних органів. У розділі розглянуто природу соціальних систем, сформульовано принципи коеволюції суспільства та його частин. Проаналізовано роль держави у забезпеченні стійкого розвитку суспільства та соціальних інститутів, інститут правоохоронних органів розглянуто як механізм реактивного впливу на процес суспільного розвитку.

Визначено, що соціальний інститут є не частиною суспільства як такого, а частиною системи суспільного устрою, що відображує характеристики взаємодії індивідів з метою задоволення їх життєво важливих потреб, а також життєво важливих потреб суспільства в цілому. Основними принципами формування соціальних інститутів є принцип взаємозв'язку і сумісності інститутів, а також принцип автономності і специфічності інститутів. Кожен з соціальних інститутів еволюційно змінює відносини з іншими частинами суспільства, з іншими соціальними інститутами, шляхом варіації тісноти зв’язків с ними. Чим вище тіснота зв’язків між соціальними інститутами, тим більше ступінь узгодженості їх розвитку, тим вище показник цілісності, емерджентності суспільства як системи. Проте, виконуючи різні функції, соціальні інститути далеко не завжди розвиваються синхронно, дотримуючись принципів коеволюції.

Застосування поняття коеволюції до аналізу соціальних груп і інститутів обумовлено природою, сутністю суспільства як соціальної системи, що складається в оптимальному поєднанні принципів інтеграції і диференціації елементів системи. При наявності певної кількості соціальних груп, сформованих по найбільш актуальній ознаці, досягнення цілісності суспільства як системи можливо за умови дотримання принципу коеволюції цих груп. Складовими коеволюції є коадаптація і симбіоз. У цьому випадку – взаємопристосування соціальних інститутів різних рівнів до спільного існування. Основним питанням коеволюції є рівень тісноти зв'язків між соціальними інститутами, що визначає дихотомію "узгодженість-автономність". Таким чином, коеволюція частин суспільства досягається шляхом зміни тісноти зв'язку між його основними функціями, тобто варіюванням параметра "узгодженість-автономність" соціальних інститутів.

Можна виділити три рівні тісноти зв'язку між соціальними інститутами в суспільстві (рис. 1):

Рис. 1. Рівень тісноти зв'язку між соціальними інститутами в процесі коеволюції

1) найбільш фундаментальний, світоглядний рівень, заснований на загальнолюдських цінностях - характеризується повною тактичною автономністю і можливістю стратегічного цілевизначення, що реалізується з урахуванням принципів виживання як суспільства, так і людства в цілому. Зв'язки елементів системи на цьому рівні формують цілісні ознаки системи, забезпечують її емерджентність;

2) стратегічний рівень - характеризується узгодженням стратегій соціальних інститутів у рамках стратегії суспільства, цей рівень зв’язності формує співвідносні ознаки системи;

3) тактичний рівень - визначає використання взаємозалежних методів, технологій, у діяльності певних соціальних інститутів, сформовані ознаки на цьому рівні можна вважати автономними, що належать лише окремому елементу системи.

Певні етапи розвитку суспільства потребують зниження взаємодії стабілізуючих та розвиваючих інститутів. Тому, регулювання параметру тісноти зв’язків між соціальними інститутами має суттєві наслідки для суспільного розвитку, що особливо актуально в періоди соціальних трансформацій, перехідні періоди. Роль держави у перехідні періоди суспільного розвитку є вирішальною, тому і регулювання тісноти зв’язків між соціальними інститутами теж має аналізуватися і коригуватися державою.

Збереження основних параметрів стійкого розвитку суспільства реалізується державою із застосуванням механізму соціального контролю. Причому, увага в цьому випадку акцентується на забезпеченні стійкості внутрішнього середовища системи, на збереженні її цілісності.

Складність виконання функції соціального контролю в перехідний період полягає в тому, що цілі і цінності, а також норми нового стійкого стану суспільства ще не визначені. Отже, посилення негативних зворотних зв'язків у соціальній системі, що реалізується інститутами соціального контролю, може мати ефект, який стримує суспільний розвиток і процес переходу до нового стану (рис. 2).

У випадку значимої відмінності цілей держави і суспільства, що особливо актуально в перехідні періоди розвитку, функції інститутів соціального контролю можуть бути значно модифіковані з негативними наслідками для суспільства.

Об'єктивно основною функцією інститутів соціального контролю в суспільстві є забезпечення безпеки членів суспільства. Якщо ця функція виконується неефективно, особливо в період суспільної трансформації, то суспільство втрачає відчуття стійкості, у ньому створюється сприятливе середовище для розвитку негативних, деструктивних тенденцій. Так, наприклад, еволюційно обумовлений процес переходу до демократичного устрою, що виявляється в першу чергу у виді створення середовища для вільної конкуренції, затримується силовими структурами, які недостатньо ясно усвідомлюють своя роль у суспільстві.

Виходячи з цього, для правоохоронних органів з умовою збереження їх основної функції в суспільстві, доцільно визначити два основних орієнтири в перехідному суспільстві:

1) орієнтація на загальнолюдські цінності, що визначають реальні, а не формальні права людини;

2) орієнтація на еволюційно заданий процес переходу суспільства до нового стійкого стану і узгодження стратегії свого розвитку з напрямками розвитку інших соціальних інститутів і суспільства в цілому.

Рис. 2. Роль інститутів соціального контролю в перехідні періоди суспільного розвитку

Ці принципи забезпечать процес коеволюції правоохоронних органів із суспільством і іншими соціальними інститутами за рахунок формування цілісних і співвідносних властивостей соціального інституту як частини суспільства.

В практичному вимірі, реформування інститутів соціального контролю в процесі соціальної трансформації може бути реалізовано за рахунок збільшення тісноти зв’язків між ними як інститутом, стабілізуючим стан суспільства, та інститутом „освіта”, що здатен у короткі строки забезпечити правоохоронні органи фахівцями нової якості.

Розділ 2. Інтеграція інститутів соціального контролю й освіти на прикладі МВС України. Розділ присвячено аналізу сутності і методів формування соціального замовлення як механізму інтеграції інститутів соціального контролю й освіти на прикладі МВС України.

Під соціальним замовленням в дослідженні розуміються характеристики задоволення довгострокової потреби суспільства в безпеці. Таким чином, соціальне замовлення на співробітника органів внутрішніх справ покликане врегулювати взаємини держави і суспільства в частині підготовки фахівців ОВС, здатних якісно виконувати функцію захисту життя, здоров'я, прав і свобод громадян, власності, навколишнього середовища, інтересів суспільства і держави від протиправних зазіхань.

Доведено, що соціальне замовлення на співробітника ОВС існує об'єктивно і може бути охарактеризовано як набір знань, вмінь і навичок, необхідних для фахівця, щоб якісно й ефективно вирішувати проблеми безпеки суспільства в певний період часу. У зв'язку з цим, задачею правоохоронних органів є виявлення характеристик соціального замовлення і їх реалізація в процесі підготовки фахівців ОВС на етапі одержання освіти. Для того, щоб забезпечити процес коеволюції суспільства і правоохоронних органів, необхідно у процесі формування соціального замовлення використати преактивний підхід, спрямований на визначення не поточних, а прогнозних показників соціального замовлення.

Для конкретизації соціального замовлення на основі проактивного підходу необхідно визначити майбутні цілі суспільства на базі аналізу державної стратегії розвитку і механізмів її реалізації, а також спрогнозувати майбутні цінності цього суспільства із застосуванням технологій соціального прогнозування.

Стратегія розвитку суспільства, визначена державою, формує базові напрямки соціально-економічного розвитку, які у значній мірі визначають і актуальні проблеми безпеки. З іншого боку, прогноз ціннісних установок суспільства дає можливість конкретизувати найбільш ймовірні прояви злочинних дій.

Прогноз рівня і характеру злочинності, зроблений на основі аналізу цілей і цінностей суспільства, дозволить сформулювати кваліфікаційні характеристики фахівця ОВС, здатного оптимальним образом задовольнити потреби суспільства в безпеці (рис. 3).

Рис. 3. Виявлення характеристик соціального замовлення на співробітника ОВС

Використання в процесі визначення соціального замовлення на співробітника ОВС прогнозних даних про цілі і цінності суспільства є необхідним з тієї причини, що злочинність є вторинним явищем по відношенню до інших соціальних явищ, які виступають у якості її причини.

Для прогнозування злочинності в залежності від конкретних умов використовуються найрізноманітніші методи, як загальнонаукові, так і спеціальні. Найбільшого поширення набули такі методи, як метод екстраполяції, моделювання, експертних оцінок, порівняльні методи і методи соціального експериментування.

У зв'язку з недосконалістю існуючих систем прогнозування злочинності і, з огляду на цілі і задачі дослідження, запропоновано механізм формування соціального замовлення на співробітника ОВС, заснований на системно-аналітичній моделі середньострокового прогнозування злочинності, що передбачає виявлення тенденцій розвитку злочинності в залежності від:

1) зворотного зв'язку, який актуалізується в соціальній системі у відповідь на зовнішні впливи (здійснюється із застосуванням системного аналізу і методу експертних оцінок);

2) плавної динаміки основних параметрів, що характеризують життєздатність соціальної системи (здійснюється із застосуванням математичного й аналітичного моделювання на базі теорії катастроф).

При цьому не заперечується, у якості короткострокового аналізу, застосування методів екстраполяції й експонентного згладжування в тих випадках, де спостерігається інерція злочинності.

Таким чином, з одного боку, система прогнозування повинна ґрунтуватися на передбаченні реакції системи на впливи керуючої підсистеми і зовнішнього середовища. З іншого боку, вона повинна враховувати плавні зміни значимих для системи перемінних і визначати факт наближення цього значення до кризової оцінки.

Процес формування соціального замовлення на співробітника ОВС в Україні передбачає розробку відповідного організаційного механізму, який складається у розподілі функцій і визначенні взаємодії органів виконавчої влади, що мають відношення до цього процесу.

Організація процесу навчання реалізується шляхом поділу функцій МВС і МОН України за визначеним алгоритмом. Деталізація цього алгоритму базується на структурі дидактичної системи (системи навчання), як сукупності елементів і компонентів і визначенні ролі МВС і МОН у забезпеченні процесу її функціонування (рис. 4).

З огляду на існуючий варіант розподілу повноважень між МВС і МОН, запропоновано: по-перше, використовувати преактивний підхід до визначення характеристик соціального замовлення на співробітника ОВС, і, по-друге, перевести взаємодію МВС і МОН на системну основу з необхідністю узгодження моделі дидактичної системи, що застосовується для навчання співробітників ОВС, і характеристик соціального замовлення.

На основі врахування напрямків трансформації українського суспільства і з метою забезпечення коеволюції інституту освіти й правоохоронних органів доведено, що система навчання співробітників ОВС повинна відповідати наступним принципам: домінуючий пізнавальний процес - мислення, тип управління - демократичний, рівень інтерактивності - середній. По суті, для підготовки у вузах України на сучасному етапі підходить система з високим рівнем інтерактивності - модульне навчання. Однак, з огляду на особливості професії співробітника органів внутрішніх справ, а також особливу важливість і істотні наслідки для суспільства, що можливі в процесі підготовки цих фахівців, на етапі одержання вищої освіти не доцільно вводити високий рівень інтерактивності. Зазначені характеристики дидактичної системи відповідають проблемному навчанню, яке й можна вважати оптимальним для реалізації трансформації українського суспільства у демократичному напрямку.

Рис. 4. Розподіл повноважень у процесі визначення характеристик системи навчання співробітників МВС України

Розділ 3. Впровадження механізму підготовки кадрів на прикладі Донецького юридичного інституту МВС. У розділі обґрунтовано принципи формування соціально адекватного портрету співробітника ОВС, а також запропоновано напрямки освіти і виховання фахівців правоохоронних органів України. Запропоновано варіанти зміни учбових планів і програм з метою їх узгодження з нагальними потребами суспільства.

Система виховання майбутніх співробітників правоохоронних органів складається із впровадження морального кодексу правоохоронця. Для цього доцільно сформувати систему виховання співробітників ОВС, спрямовану на актуалізацію необхідних потреб для ефективного виконання ними власної діяльності. У зв'язку з цим моральний кодекс співробітника ОВС запропоновано розглядати як систему формування відношення до основних сфер життєдіяльності у виді сформованих, стійких особистісних якостей індивіда.

У професійній діяльності співробітника ОВС необхідна актуалізація потреб у захисті інших членів суспільства і соціальної приналежності. Друге особливо важливо, тому що забезпечує неможливість співробітників ОВС виконувати функції, які суперечать потребам суспільства у безпеці.

Зазначені принципи повинні скласти систему виховання співробітника ОВС, яка „пронизує” систему навчання. У свою чергу система навчання повинна забезпечувати можливість актуалізації соціальних потреб і потреб у забезпеченні безпеки суспільства в майбутніх правоохоронців. Тому принципи морального кодексу повинні впроваджуватися в процес навчання із застосуванням системи проблемного навчання.

Далі у розділі було проведено аналіз учбових планів і програм Донецького юридичного інституту МВС, в результаті чого виявлено їх неадекватність сучасному соціальному замовленню. Так, структура інтеграції правоохоронних органів, що складають сферу безпеки суспільства, з іншими соціальними інститутами, закладена в процесі навчання майбутніх фахівців, концентрується на вивченні політичної і економічної сфер суспільства.

Відзначається, що цикл гуманітарних і соціально-економічних дисциплін покликаний сформувати уявлення майбутніх фахівців про зовнішнє середовище, у якому вони функціонують, про закономірності його існування і розвитку. Тому концентрація винятково на вивченні економічних законів, а також політичних процесів, не забезпечує повного охоплення закономірностей зовнішнього середовища.

Через те, що причини проблем, які виникають у процесі забезпечення безпеки суспільства, кореняться, у першу чергу, у соціальній сфері, в процесі підготовки фахівців вона повинна бути врахована в більшому ступені. Крім того, духовна сфера суспільства представлена винятково навчальною дисципліною "філософія". У той час, як меншу увагу приділяється дисциплінам: "етика", "психологія і педагогіка", "релігіоведення".

Таким чином, з огляду на довгострокову концентрацію на питаннях економіки і політики, а також недостатню увага до питань соціального і духовного розвитку, для виконання існуючого соціального замовлення доцільно збільшити ступінь інтеграції сфери безпеки з зазначеними соціальними інститутами. Подібна інтеграція повинна забезпечити в системі цінностей правоохоронців первинність духовно-соціальної складової і вторинність економіко-політичної.

Зміна домінант в освіті спрямована на реалізацію стратегії декриміналізації і деполітизації правоохоронних органів, а також на збільшення їх соціальної ролі за рахунок актуалізації моральних цінностей співробітників. Саме ці напрямки визначають соціальне замовлення на співробітника ОВД в Україні на етапі становлення демократичного суспільства.

Крім вищезгаданого, доведено, що підготовка співробітників ОВС дотепер базувалася на розвитку пам'яті і логічного мислення, а система викладання була винятково "лівопівкульовою", тому що розвивала ліву півкулю головного мозку студентів. Це привело до значного відриву системи освіти правоохоронців від сприйняття реальної дійсності, що має в остаточному підсумку негативний соціальний ефект. У зв'язку з цим запропоновано доповнити цикл фундаментальних навчальних дисциплін вивченням "Загальної теорії систем". Системний підхід відмовляється від односторонньо аналітичних, лінійно-причинних методів дослідження й основний акцент робить на аналізі цілісності інтегративних властивостей об'єкта, виявленні його різних зв'язків і структури. Саме системні методи мислення повинні доповнити систему освіти співробітників ОВС для збільшення ступеня узгодженості їх діяльності з напрямками розвитку суспільства.

Розвити праву півкулю головного мозку студентів, що відповідає за творчу діяльність і інтегральне, системне сприйняття світу, покликана система проблемного навчання, визначена у роботі як оптимальна для навчання співробітників ОВС у період розвитку українського суспільства у напрямку демократизації.

Доведено, що в періоди зміни політичних еліт, а також соціальних трансформацій, правоохоронні органи можуть затримувати розвиток системи, якщо їх дії базуються винятково в рамках існуючого законодавчого полю. Для того, щоб правоохоронні органи могли виконувати свою основну функцію забезпечення безпеки суспільства в усі періоди його розвитку, необхідно, щоб співробітники ОВС володіли відповідними моделями поводження, які дозволяють виходити з проблемних ситуацій, що виникають у процесі суспільної трансформації (рис. 5). Для цього необхідно, щоб взаємини суспільства і держави, співробітників ОВС і громадян будувалися на концептуальному апараті, який враховує не тільки законодавчі норми, але й норми права і моралі з умовою первинності останніх.

Таким чином, у цьому випадку перед системою навчання постає задача формування нових моделей поводження фахівців у стереотипних ситуаціях. Ці моделі повинні відповідати трьом категоріям: закону, праву і моралі. У випадку протиріччя цих категорій у тій чи іншій ситуації, співробітники ОВС повинні вирішити проблему, що виникла, зробивши особистий вибір на користь принципів однієї з категорій. Задачу вибору співробітника ОВС між законодавчими, правовими і моральними нормами запропоновано вирішити за допомогою системи проблемного навчання.

Рис. 5. "Проблемна" роль правоохоронних органів у перехідному суспільстві

В цілому, для впровадження системи проблемного навчання в Донецькому юридичному інституті МВС рекомендовано реалізувати наступні основні заходи:

1. внести зміни до навчального процесу: змінити кількість навчальних дисциплін, що викладаються, і обсяг роботи в процесі їх вивчення, впровадити нові навчальні дисципліни, які формують системний світогляд студентів в сучасних умовах;

2. змінити концепцію викладання у вузі: орієнтувати систему навчальних цілей на виконання соціального замовлення на співробітника ОВС, сформованого преактивним методом; забезпечити за допомогою концепції викладання коеволюцію системи правоохоронних органів з іншими соціальними інститутами;

3. забезпечити взаємозв'язок навчальних дисциплін шляхом наступності змісту навчання на етапах репродуктивної і продуктивно-творчої діяльності студентів у процесі навчання;

4. підвищити кваліфікацію викладачів вузу з метою забезпечення можливості викладання в рамках системи проблемного навчання із застосуванням методу case-study;

5. забезпечити інтеграцію процесу навчання на всіх його етапах із процесом виховання співробітників ОВС з метою формування в них актуальних потреб, що відповідають принципам морального кодексу як набору особистісних якостей індивіда.

ВИСНОВКИ

Дисертаційне дослідження становить теоретичне обґрунтування і практичні рекомендації з формування механізмів державного управління професійною підготовкою співробітників органів внутрішніх справ.

Результати аналізу закономірностей узгодженого розвитку суспільства і системи правоохоронних органів дозволили зробити наступні висновки.

1. Суспільство представляє собою відкриту систему, стійкі взаємодії між елементами якої фіксуються у виді соціальних інститутів. Функціонування інститутів соціального контролю має перебувати в коеволюції з іншими соціальними інститутами і суспільством у цілому з метою збереження цілісності суспільства як відкритої системи.

2. Процеси державного регулювання діяльності соціальних інститутів необхідно доповнити функціями аналізу і прогнозу сумісності кожного інституту з іншими соціальними інститутами і суспільством у цілому, і, за результатами аналізу, вчасно реалізовувати заходи щодо реформування цієї сфери.

3. Політичні інститути, у тому числі держава, виконують функцію керуючої підсистеми суспільства, тому метою їх діяльності є забезпечення стійкого розвитку суспільства. Керуюча підсистема суспільства з метою досягнення необхідного рівня ефективності управління має здійснювати наступний вплив: 1) у суспільстві має існувати баланс фундаментальних цінностей і норм, що визначають реалізацію цих цінностей; 2) якщо суспільство переходить до нерівновагого стану, то вплив керуючої підсистеми має забезпечити кероване повернення до стану, близького до рівноважного.

4. Для інститутів соціального контролю вищевказані принципи означають наступне: інститути соціального контролю повинні активно контролювати тільки ті норми, порушення яких несе пряму загрозу для виживання суспільства взагалі й у певний момент, зокрема; пряме обмеження наслідків соціальної проблеми тільки затримує розвиток системи.

5. У перехідних суспільствах реалізація функції соціального контролю, що здійснюється правоохоронними органами, має свої особливості. Динаміка інститутів соціального контролю визначається, з одного боку, станом суспільства в перехідній фазі, що сприяє появі більшої кількості відхилень у поводженні і збільшенню рівня злочинності, і з іншої сторони станом системи державного управління, її силою і наявністю чітко визначеного сценарію трансформації суспільних відносин. Складність виконання функції соціального контролю в перехідний період полягає в тім, що цілі і цінності, а також норми нового стійкого стану суспільства ще не визначені. Отже, посилення негативних зворотних зв'язків у соціальній системі, що реалізується інститутами соціального контролю, може мати ефект, стримуючий розвиток і процес переходу до нового стану.

6. Виходячи з особливостей перехідного суспільства, для правоохоронних органів з умовою збереження функції забезпечення безпеки громадян, доцільно визначити два основних орієнтири в перехідний період розвитку соціальної системи: 1) орієнтація на загальнолюдські цінності, що визначають реальні, а не формальні права людини; 2) орієнтація на еволюційно заданий процес переходу суспільства до нового стійкого стану і узгодження стратегії свого розвитку з напрямками розвитку інших соціальних інститутів і суспільства в цілому.

7. Вибір демократичного шляху розвитку інститутів соціального контролю в Україні запропоновано реалізувати у взаємодії із соціальними інститутом "освіта", роль якого складається в навчанні і вихованні нового покоління.

В процесі формування механізму інтеграції інститутів соціального контролю й освіти на прикладі МВС України були зроблені наступні висновки:

8. В процесі навчання співробітників правоохоронних органів, діяльність яких буде погоджена з процесами суспільного розвитку, основним і найбільш ефективним механізмом є формування соціального замовлення, що відображує характеристики задоволення довгострокової потреби суспільства в безпеці. Соціальне замовлення на навчання співробітника ОВС має формуватися з урахуванням процесу випереджального розвитку (преактивний підхід) і враховувати цілі і цінності суспільства, які будуть актуальні в майбутньому.

9. Визначення соціального замовлення реалізується в кілька етапів, а саме: визначення цілей розвитку суспільства, прогнозування ціннісної структури суспільства і прогнозування рівня і характеру злочинності.

10. Організаційний механізм формування соціального замовлення на співробітників ОВС в Україні складається у розподілі повноважень і відповідальності між Міністерством внутрішніх справ України і Міністерством освіти і науки України в процесі формування соціального замовлення, що підвищить швидкість і ефективність демократичної трансформації українського суспільства за рахунок актуалізації ефекту емерджентності.

11. Використання преактивного підходу до визначення соціального замовлення на співробітника ОВС в Україні, з огляду на трансформацію цілей і цінностей українського суспільства, дало можливість визначити, що адекватною цим умовам системою навчання співробітників ОВС є проблемне навчання. Ця система відповідає характеристикам середньої інтерактивності навчання, демократичному стилю управління і використанню мислення як домінуючого пізнавального процесу.

12. Основні тенденції розвитку злочинності в Україні, у випадку реалізації задекларованих політичною елітою цілей і формування відповідних їм цінностей, становлять: значне зниження рівня злочинності "багатих" і більш повільне зниження рівня злочинності "бідних". Подібні тенденції у розвитку злочинності потребують реанімації програми підготовки "шерифів" як нової форми організації праці дільничних інспекторів міліції. До їх функцій буде входити соціальна адаптація маргіналів і попередження злочинності "м'якими", соціальними методами.

13. У процесі впровадження механізму підготовки кадрів на прикладі Донецького юридичного інституту МВС було визначено, що система освіти студентів, яка відповідає соціально адекватному портрету співробітника ОВС, включає систему проблемного навчання, спрямовану на формування нових, нестандартних моделей поводження в стереотипних ситуаціях, і систему виховання, що концентрується на формуванні особистісних якостей індивіда й актуалізації необхідних потреб.

14. Аналіз еволюції навчальних планів підготовки фахівців ОВС і ступеня їх погодженості з потребами суспільства виявив невідповідність принципів і методів викладання характеристикам соціального замовлення. Цілі демократизації українського суспільства вимагають більшого рівня інтеграції процесу навчання співробітників ОВС із соціальною і духовною сферами життєдіяльності суспільства, реалізованої на фундаментальному, світоглядному рівні. Для цього рекомендується впровадження нових навчальних дисциплін, покликаних сформувати сучасний світогляд студентів у рамках постнеокласичної науки, розвити їх розумові здібності на базі актуалізації роботи правої півкулі головного мозку.

Таким чином, організаційний механізм формування соціального замовлення на співробітників ОВС і механізм підготовки кадрів на прикладі Донецького юридичного інституту МВС здатні забезпечити процес коеволюції правоохоронних органів і суспільства за допомогою системи освіти.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Друковані праці у фахових виданнях:

1. Бесчастный В.Н. Институт правоохранительных органов как механизм реактивного воздействия на процесс общественного развития // Зб. наук. праць ДонДАУ. – Т.IV. – В.29 „Державне регулювання економічного розвитку”. – Донецьк: ДонДАУ, 2003. – С.92-100.

2. Бесчастный В.Н. Принципы коэволюции общества и его частей // Зб. наук. праць Донецького державного університету управління. – Т V. – В. 37 „Фінансовий механізм державного управління економікою України”. – Донецьк: ДонДУУ, 2004. – С. 6-20.

3. Бесчастный В.Н. Социальный заказ как механизм согласованного развития общества и институтов социального контроля (на примере МВД Украины) // Зб. наук. праць Донецького державного університету управління. – Т V. – В. 42 „Державне регулювання економічного розвитку регіонів та підприємств ”. – Донецьк: ДонДУУ, 2004. – С. 81-91.

4. Бесчастный В.Н. Роль государства в обеспечении устойчивого развития общества и социальных институтов // Зб. наук. праць Донецького державного університету управління. – Т V. – В. 55 „Державна політика у сфері управління ”. – Донецьк: ДонДУУ, 2005. – С. 81-91.

Друковані праці в інших виданнях:

5. Бесчастний В.М. Реалізація контрольних функцій органів виконавчої влади в умовах перехідного суспільства // Матеріали П’ятого міжнародного наукового конгресу „Державне управління та місцеве самоврядування”. – Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. - Харків: ХарРІ НАДУ, 2005. – С.31.

6. Бесчастный В.Н. Внедрение тренинговых технологий – необходимое направление дальнейшего совершенствования правоохранительных органов // Психологічні тренінгові технології у правоохоронній діяльності: науково-методичні та організаційно-практичні проблеми впровадження і використання, перспективи розвитку: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, Донецьк, 27-28 травня 2005 року: У 2-х ч. – Донецьк, ДЮІ МВС при ДонНУ, 2005. – Ч.1. – С.9-16.

7. Бесчастний В.М. Проблеми впровадження громадського контролю у систему відомчого контролю ОВС // Науковий вісник Львівського юридичного інституту. – Серія Юридична. – 2005. - №1. – С. 133-145.

8. Бесчастный В.М. Становление активных форм межперсонального взаимодействия // Вісник Луганської академії внутрішніх справ ім.10-річчя незалежності. – 2004. - №4. – С.5-11.

9. Бесчастный В.Н. Сравнительный анализ ответственности за преступления против свободы человека по уголовному законодательству зарубежных стран и Украины // Право і безпека. – 2005. - №2. – С.46-49.

10. Бесчастный В.Н., Лефтеров В.А. Корпоративная культура органов внутренних дел как фактор профессионализации персонала // Право і безпека. – 2005. - №3.

Особистий внесок: запропоновано підхід до формування органів внутрішніх справ на основі підвищення корпоративної культури.

11. Бесчастный В.Н., Лефтеров В.А., Литвинова Г.А. Тренинговые методы “Коммуникация, стресс, безопасность” на службе милиции Украины // EURO journal pro management. – 2005. - №1. – С.56-57.

Особистий внесок: обґрунтована ефективність використання тренінгових методів в органах внутрішніх справ.

12. Поправко А.К, Бесчастный В.Н. К вопросу о типологии личности современного террориста // Вісник Луганської академії внутрішніх справ ім.10-річчя незалежності