Міністерство освіти і науки України
Ужгородський національний університет
Долішня Мар'яна Мар'янівна
УДК 330.341.1:330.131.7
Удосконалення механізмів
управління розвитком
венчурного бізнесу в Україні
Спеціальність: 08.06.01 – Економіка, організація
і управління підприємствами
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Ужгород – 2005
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті регіональних досліджень НАН України.
Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,
Козоріз Марія Андріївна,
Інститут регіональних досліджень НАН України, завідувач відділу
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Давимука Степан Антонович,
Регіональне відділення Фонду державного майна України у Львівській області, начальник відділення
доктор економічних наук, професор
Пітюлич Михайло Іванович
Ужгородський національний університет, завідувач кафедри економічної теорії
Провідна установа: Об'єднаний інститут економіки НАН України, відділ фінансового і моніторингового регулювання, м. Київ
Захист відбудеться 21 березня 2005 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої
вченої ради К .051.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня
кандидата наук в Ужгородському національному університеті за адресою:
88000 Україна, м. Ужгород, пл. Народна, 3.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ужгородського національного університету за адресою: 88000 Україна, м. Ужгород, вул. Капітульна, 9.
Автореферат розісланий 20 лютого 2005 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат економічних наук, доцент Чубарь О.Г.
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми дослідження. Реалізація інноваційного напряму роз-вит-ку вітчизняної економіки тісно пов’язана з пошуком додаткових джерел фінансу-вання, одним з яких у розвинутих країнах визнано венчурний капітал. В Україні цей напрям підприємницької діяльності знаходиться лише в стадії становлення.
При цьому практика випереджує теоретико-методичні та правові аспекти вен-чур-ної діяльності, що не тільки гальмує її розвиток, а й знижує ефектив-ність. Достатньо зазначити, що в Україні практично функціонує 6-7 венчурних фондів, але досі не прийнято жодного законодавчого акту на урядовому рівні, який мав би регламентувати їх діяльність. Засновниками вітчизняних венчур-них фондів, як правило, є іноземні інвестори, які і спрямовують їх діяльність у відповідності із власними економічними інтересами. Така ситуація не відпо-відає інтересам національної економіки, потребує поглиблених досліджень в напрямах виявлення реальних і потенційних можливостей венчурного підпри-єм-ництва в забезпеченні прискорених темпів реалізації інноваційної моделі її розвитку.
Теоретичні та прикладні аспекти формування венчурного бізнесу, його роль і функції в забезпеченні інноваційного розвитку різних суб'єктів господарювання висвітлені в наукових працях зарубіжних дослідників, зокрема, в публікаціях П. Друкера, К. Весплера, Р. Зигеля, Е. Зигеля, І. Мак-Міллана, Г. Спонера, Б. Твісса, К. Фарелла, Р. Хофа, К. Ребелло та інших.
Слід звернути увагу, що за останні роки досить активно досліджуються питання, пов'язані з розвитком венчурного бізнесу в Росії, що знайшло відображення в публікаціях Є. Лебедєва, С. Комлєва, Є. Рузавиної, Н. Шеховцевої та інших.
Серед українських дослідників найбільш відомі праці В. Алексадрової, Л. Антонюка, В. Гейця, С. Давимуки, А. Даниленка, В. Денисюка, О. Красов-ської, В. Новикова, М. Пітюлича, А. Поручника, В. Савлука, А. Серпиліна, І. Софищенко, в яких досить велика увага приділяється аналізу зарубіжного досвіду в питаннях формування венчурних фондів та венчурних фірм, їх ролі в реалізації інноваційних продуктів і послуг.
Висвітлення у публікаціях вітчизняного досвіду в напрямах викорис-тан-ня венчурного бізнесу носить локальний і фрагментарний характер, а в офіцій-ній статистиці цей вид підприємницької діяльності не виділяється взагалі.
Необхідність проведення поглиблених досліджень в зазначених напрямах, їх актуальність для забезпечення ефективного розвитку економіки, зумовили вибір теми дисертаційної роботи.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові резуль-тати, теоретичні положення і висновки були одержані в процесі вико-нання науково-дослідних тем Інституту регіональних досліджень НАН України, зокрема: “Становлення і розвиток фінансово-кредитних механізмів приватизо-ваних об'єктів виробничої сфери” (№ державної реєстрації 0198U002190), “Принципи формування і реалізації фінансової політики приватизо-ваних підприємств” (№ державної реєстрації 0102U000427), “Механізми управління ефективністю інновацій в регіоні” (№ державної реєстрації 0103U004996).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є теоретико-методо-ло-гічне обґрунтування процесів формування суб'єктів венчурного бізнесу та роз-роб-лення рекомендацій з вдосконалення механізмів управління їх діяльністю.
Реалізація поставленої мети обумовила необхідність розв'язання таких завдань:
·
визначити суб'єкти венчурного бізнесу та їх роль в забезпеченні конкурентоспроможності національної економіки;
·
розробити класифікацію форм і видів венчурної діяльності;
·
обґрунтувати методичні підходи до аналізу і оцінки ефективності функ-ціонування суб'єктів венчурного бізнесу;
·
систематизувати і узагальнити зарубіжний досвід з питань форму-вання венчурного бізнесу та оцінити можливості його використання у вітчизняній економіці;
·
проаналізувати та виявити особливості формування венчурного бізнесу в Україні;
·
обґрунтувати напрями підвищення ефективності управління проце-сами розвитку венчурного бізнесу в Україні;
·
запропонувати методичні підходи до визначення венчурних ризиків та механізмів їх зниження;
·
обґрунтувати стимулюючі функції держави в забезпеченні ефектив-ного розвитку венчурного бізнесу;
·
обґрунтувати вимоги до нормативно-правового забезпечення ефек-тивного розвитку венчурного бізнесу в Україні.
Об'єктом дослідження є процеси формування суб'єктів венчурного бізнесу.
Предметом дослідження є теоретико-методичні засади управління діяльністю суб'єктів венчурного бізнесу.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є загальнотеоретичні методи наукового пізнання (діалектичний метод, систем-ний аналіз, фундаментальні положення економічної теорії, економіки та орга-ні-зації виробництва, основи формування і використання фінансового капіталу), чинне законодавство та нормативна база України з питань регулювання підприємницької діяльності, а також наукові праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених з досліджуваних питань.
В процесі роботи над дисертацією використані такі методи економічних досліджень:
·
системний підхід – при розробленні класифікації форм і видів венчурного бізнесу;
·
абстрактно-логічний – при обґрунтуванні теоретичних узагальнень та висновків;
·
обробки статистичної інформації – при дослідженні і узагальненні вітчизняного та зарубіжного досвіду роботи суб'єктів венчурного бізнесу;
·
розрахунково-аналітичний, порівняльний – при аналізі і оцінці ефективності діяльності суб'єктів венчурного бізнесу;
·
економічного та економіко-математичного моделювання при обґрунтуванні організаційної структури різних суб'єктів венчурного бізнесу.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:
вперше:
·
визначена сукупна сутність суб'єктів венчурного бізнесу як особливого виду підприємницької діяльності науково-дослідного характеру, структуроутворюючим елементом якої виступає венчурний капітал. Без венчурного капіталу венчурний бізнес як і венчурна діяльність втрачають сенс;
·
запропонована класифікація суб'єктів венчурного бізнесу за ознаками, що визначають характер робіт і послуг, форми власності венчурного капіталу, юридичний статус суб'єктів венчурного бізнесу, ступінь інтеграції та стадії створення і реалізації венчурних продуктів. На базі запропонованої класифікації обґрунтовані найбільш доцільні форми організації венчурного бізнесу у вітчизняній економіці;
·
обґрунтована доцільність та методологія створення спеціалізованих венчурних фондів (СВФ) на базі залучення заощаджень виключно фізичних осіб, що набуває особливої актуальності для України та інших держав, де рівень грошових потоків, що обертаються поза банками, є надто високим;
удосконалено:
·
методику аналізу та оцінки ефективності діяльності суб'єктів венчурного бізнесу в напрямах конкретизації критеріїв оцінки в залежності від стадії створення та реалізації венчурних продуктів;
·
систему управління діяльністю суб'єктів венчурного бізнесу на базі поси-лення координаційних функцій регіональних наукових центрів (РНЦ);
отримали подальший розвиток:
·
методичні підходи до використання венчурного капіталу в реалізації результатів науково-дослідної діяльності на базі РНЦ; створення самостійних венчурних підприємств з приватною формою власності; великих корпорацій в якості внутрішніх венчурних підрозділів;
·
доповнено склад нормативно правових актів, що регулюють діяльність суб'єктів венчурного бізнесу.
Практичне значення отриманих результатів. Розроблені методичні підходи до організації венчурної діяльності та управління нею спрямовані на прискорення темпів розвитку та підвищення ефективності результатів інноваційної діяльності в Україні.
Теоретичні результати, отримані в дисертаційній роботі, доповнюють сучасну концепцію інноваційного розвитку національної економіки в напрямах виявлення додаткових джерел фінансування інноваційних процесів, введення нових форм управління ними.
Результати та рекомендації дисертаційної роботи були використані Львівською обласною державною адміністрацією в процесі розробці стратегії розвитку Львівської області до 2015 р. при формуванні пріоритетів та завдань реалізації стратегічних цілей (Довідка №27-6 від 10.01.2005 р.).
Методичні рекомендації щодо визначення венчурних ризиків та механізмів їх зниження можуть бути використаними в навчальних програмах вищих навчальних закладів в межах таких дисциплін, як “Фінансовий менеджмент”, “Інноваційна діяльність підприємств” та інших.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійних наукових досліджень. Теоретичні обґрунтування, практичні розробки, висновки і рекомендації одержані автором самостійно і опубліковані у 7 одноосібних наукових працях. В дисертації використані лише ті результати, які отримані здобувачем особисто.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження-теоретичні положення і практичні рекомендації, що розроблені автором, були апробовані на ряді науково-практичних конференцій:
Науково-практичній конференції “Формування стратегії розвитку регіону на інноваційній основі” (м. Чернівці, 13-14 травня 2004 р.);
III Міжнародній науково-практичній конференції “Фінансові механізми активізації підприємництва в Україні” (м. Львів, 11-12 листопада 2004 р.)
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковані в 7 наукових працях, з яких 6 у фахових виданнях. Загальний обсяг опубліко-ваних робіт становить 22,6 д.а., в т.ч. 2,6 д.а. належить особисто автору.
Обсяг і структура роботи. Основний зміст роботи викладено на 213 с. комп'ютерного тексту, включаючи вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел, який містить 134 найменування. В роботі наведено 23 табл., 14 рис., 2 додатки.
Основний зміст роботи
У Вступі обґрунтовані актуальність, мета і завдання дослідження, наукова новизна і практична цінність результатів, форми їх апробації і використання в практиці господарювання.
У першому розділі “Теоретико-методичні основи становлення вен-чурного бізнесу в Україні” визначені суб'єкти венчурного бізнесу, окреслені їх роль і функції в забезпеченні конкурентоспроможності національної економіки, розроблена класифікація форм і видів венчурного бізнесу, висвітлені проблеми становлення і розвитку венчурного бізнесу в Україні.
На основі аналітичного огляду сучасних економічних досліджень та публікацій в роботі виділена активна роль венчурного бізнесу в прискоренні темпів розвитку інноваційної діяльності та посилення впливу її результатів на забезпечення ефективності і конкурентоспроможності національних економік розвинутих держав світу.
На основі теоретичного дослідження взаємозв'язків інноваційної діяльності і венчурного бізнесу (рис. ) в дисертації обґрунтована доцільність виділення венчурного бізнесу в особливий вид підприємництва, основними ознаками якого є висока ризикованість, сподівання на отримання високих прибутків, безпосередня участь в створенні та реалізації інновацій. Суб'єктами венчурного бізнесу виступають венчурні фонди, венчурні капіталісти, венчурні та інноваційні фірми і корпорації, які в сукупності формують венчурне середовище, структуроутворюючою основою якого виступає венчурний капітал.
Враховуючи можливість використання в практиці господарювання різних форм організації венчурного бізнесу, в дисертації запропонована їх класифікація, основними ознаками якої визначені об'єкти господарювання; характер та обсяги робіт, послуг; форми власності; юридичний статус; стадія створення і реалізації інноваційних продуктів. За визначеними ознаками обґрунтовані найбільш раціональні форми організації венчурного бізнесу в сфері інноваційної діяльності. На основі розробленої класифікації запропоновано авторський підхід до обґрунтування раціональних форм взаємодії інноваційної і венчурної діяльності (табл. ).
Таблиця 1
Форми взаємодії інноваційної і венчурної діяльності
по основних етапах створення і реалізації інноваційних продуктів і послуг
Етапи створення інноваційних продуктів | Основні види наукової, науково-дослідної та проектної діяльності | Основні види венчурної діяльності | 1. Науково-дослідні пошуки і проектні розробки (фундаментальні наукові дослідження) | ·
проведення фундаментальних і прикладних досліджень;
·
розроб-ка нових теоретичних положень та методологічних підходів до реалізації нових знань;
·
розробка проектів нових інно-ваційних технологій, продук-тів, послуг | ·
аналіз і прогнозні оцінки можливих доходів від реалізації інновацій;
·
перевірка достовірності нада-ної інформації щодо ефективності і прогресивності новацій;
·
прийняття рішення стосовно участі в реалізації інноваційних продуктів;
·
надання фінан-сових інвестицій у проектні розробки | 2. Виробничий етап реалізації інноваційних проектів (прикладні науково-дослідні, проектні розробки, виробничий процес) | ·
виробництво нових виробів, тех-нологій;
·
надання нових ви-дів послуг;
·
розроблення доку-мен-тації по користуванню нова-ціями | ·
розширення (або звуження) фінансування в залеж-ності від уточнення розрахунків щодо ефективності інноваційних процесів і продуктів;
·
вивчення ринків збуту;
·
контроль за цільовим використанням венчур-ного капіталу | 3. Реалізація інноваційних продуктів, технологій, послуг | ·
маркетингові дослідження;
·
опа-нування ринків збуту;
·
оцінка результатів реалізації;
·
розподіл прибутків | ·
участь в дослідженні ринків збуту;
·
оцінка еконо-мічних результатів від реалізації інновацій;
·
участь в розподілі прибутків;
·
прийняття рішення щодо продовження участі в діяльності інноваційних фірм |
На кожному з виділених етапів створення і реалізації інноваційних продуктів автор обґрунтовує специфічні функції суб'єктів венчурного бізнесу. Зокрема, на етапі науково-дослідних пошуків та розроблення інноваційних продуктів основні завдання венчурних інвесторів та менеджерів венчурних фірм полягають у визначенні доцільності прийняття участі у фінансуванні діяльності інноваційних підприємств. Відповідно основну увагу пропонується приділяти здійсненню аналізу та оцінки можливих доходів від реалізації інновацій, перевірці достовірності інформації, яку надають інноваційні фірми венчурним інвесторам щодо ефективності та прогресивності новацій. Кінце-вим рішенням даного етапу є припинення або продовження взаємовідносин суб'єктів венчурного бізнесу з інноваційними підприємствами або іншими науково-дослідними установами в залежності від отриманих результатів. У випадках позитивного рішення суб'єкти венчурного бізнесу приймають безпо-середню участь у фінансуванні інноваційних процесів та управлінні ними.
Основні управлінські функції венчурних менеджерів полягають у здійсненні контролю за цільовим використанням венчурного капіталу, вивченні ринків збуту інноваційних продуктів, прийнятті рішень щодо звуження або розширення фінансування в залежності від уточнених оцінок ефективності інноваційних процесів.
На третьому етапі інтереси венчурних бізнесменів ґрунтуються навколо питань, пов'язаних з оцінкою результатів від реалізації інноваційних продуктів на ринках збуту, розподілу прибутків між учасниками інноваційних процесів, прийняття рішень щодо подальших взаємовідносин з інноваційними підпри-ємствами.
Автор звертає увагу на те, що у вітчизняній практиці функції венчурного бізнесу в створенні і реалізації інноваційних проектів, як і юридичний статус суб'єктів венчурного бізнесу, в правових аспектах є найменш захищений від ринкових несподіванок та змін в економічній політиці держави, що в значній мірі гальмує не тільки процеси становлення його в Україні, а й обмежує надходження фінансових ресурсів в сферу інноваційного бізнесу.
Відсутність чинного законодавства України стосовно визначення право-вого статусу суб'єктів венчурного бізнесу дозволяє зарубіжним засновникам венчурних фондів зловживати своїм становищем, використовуючи венчурний капітал в тих напрямах, які відповідають їхнім інтересам і не забезпечують інноваційний розвиток національної економіки. З цих позицій в дисертації висвітлені основні проблеми розвитку венчурного бізнесу. Основна увага звернута на необхідність розроблення правового забезпечення діяльності суб'єктів венчурного бізнесу, формування активної стимулюючої політики держави стосовно сприяння розвитку венчурного бізнесу в Україні.
У другому розділі “Аналіз і оцінка ефективності функціонування суб'єктів венчурного бізнесу” основна увага приділена розробленню методичних підходів до здійснення аналізу діяльності суб'єктів венчурного бізнесу, виявленню особливостей їх функціонування в різних державах, узагальненню результатів аналізу та обґрунтуванню перспектив розвитку венчурного бізнесу в Україні.
Відсутність в Україні офіційної інформації щодо розвитку венчурного бізнесу значно ускладнює здійснення аналізу його функціонування та оцінки впливу на розвиток національної економіки. Однак такий аналіз досить ґрунтовно можна здійснити, використовуючи інформацію наукових та науково-дослідних центрів, при яких вже започаткували свою діяльність суб'єкти венчурного бізнесу.
Запропоновані в дисертації методичні підходи до здійснення аналізу та оцінки результатів діяльності суб'єктів венчурного бізнесу передбачають виділення чотирьох наступних етапів (рис. 2).
Перший етап – підготовчий. На даному етапі обґрунтовуються мета і завдання аналізу, склад показників, за якими слід оцінювати процеси розвитку венчурної діяльності, вимоги до інформаційного забезпечення та методів оцінки.
Другий етап аналітично-розрахунковий, включає комплекс операцій по визначенню темпів розвитку венчурних фірм в Україні і зарубіжних країнах, їх порівняння тощо.
Третій етап – узагальнюючий. Його основне завдання полягає у визначенні особливостей і тенденцій розвитку венчурного бізнесу в регіонах, галузях економіки та оцінці його впливу на розвиток національної економіки.
Четвертий етап – підсумковий. На цьому етапі передбачена узагальнююча оцінка функціонування суб'єктів венчурного бізнесу в Україні, виявлення проблемних питань та розроблення пропозицій з їх розв'язання.
Аналіз зарубіжного досвіду, за наведеною вище методикою, показав, що починаючи з другої половини XX століття венчурний бізнес активно впливає на інноваційний характер розвитку національних економік розвинутих держав світу. Безумовним лідером у формуванні венчурного бізнесу та використанні його послуг для активізації розвитку новітніх технологій, інноваційних конкурентоспроможних продуктів є США. В країнах Західної Європи венчурний бізнес досить інтенсивно використовується в традиційних галузях економіки з достатньо помірним інноваційним потенціалом. В роботі наголошується на тому, що зарубіжний досвід з питань розвитку венчурного бізнесу для України може бути корисний в таких напрямах:
·
досвід США – з питань організації внутрікорпоративних венчурних структур;
·
досвід Канади – по залученню заощаджень населення для участі у венчурному бізнесі;
·
досвід Росії – в питаннях створення нормативно-юридичної бази.
Дослідження показали, що на вітчизняних ринках проявляється діяльність в основному венчурних фондів (ВФ). Із загальної кількості офіційно зареєстрованих (7 фондів) в Україні реально функціонують лише чотири. Всі українські ВФ створенні при підтримці іноземних інвесторів. Ретроспективний аналіз показав, що більшість негараздів в становленні вітчизняного венчурного бізнесу викликана проблемами перехідної економіки. Зокрема, негативний вплив на становлення вітчизняного венчурного бізнесу зумовлений такими факторами як високий рівень інфляції, нерозробленість правової бази, низький рівень розвитку фінансової ринкової інфраструктури, непідготовленість фахівців, відсутність вітчизняних венчурних капіталістів, незакінченість реформування відносин власності, пасивність державної політики тощо.
Стабілізація економічної ситуації в Україні, високі темпи розвитку національної економіки за останні роки сформували сприятливі умови для розвитку вітчизняного венчурного бізнесу. Дослідження показали, що в Україні практично функціонують всі учасники венчурних ринків, але їх діяльність офіційно не представлена. Автор звертає увагу на те, що за останні роки активізувались процеси створення венчурних фірм та венчурних фондів при технологічних парках, регіональних наукових центрах. Зокрема створений венчурний фонд "Західно-українські венчурні партнери", структура якого показана на рис 3.
ВФ концентрує свою діяльність на наданні консалтингових послуг, підготовці фахівців в сфері венчурного бізнесу, проведенні моніторингу тощо. Але в цілому вітчизняний венчурний бізнес не задовольняє поки що потреб інноваційних підприємств.
В дисертації обґрунтовані напрями розв'язання проблемних питань в прискоренні темпів розвитку суб'єктів вітчизняного венчурного бізнесу.
У третьому розділі “Напрями вдосконалення механізмів управління суб'єк-тами венчурного бізнесу” викладені методичні розробки автора по ство-ренню сприятливих умов для ефективного розвитку венчурного бізнесу в Укра-їні, включаючи механізми зниження венчурних ризиків, посилення стимулю-ючих функцій держави, вдосконалення нормативно-правового забезпечення.
На основі проведених досліджень, узагальнень вітчизняного і зарубіжного досвіду та оцінки реальних потреб вітчизняної економіки в дисертації обґрунтована доцільність організації венчурного бізнесу в таких трьох формах:
·
на базі регіональних наукових центрів;
·
на базі самостійних венчурних підприємств з приватною формою власності;
·
на базі великих корпорацій в якості внутрішніх венчурних підрозділів, які функціонують на комерційній основі.
Найбільш потужними структурами в сфері створення нових ідей, знань, технологій в Україні автор виділяє регіональні наукові центри (РНЦ). Вузькими місцями в діяльності таких центрів в умовах ринкової економіки є наявність організаційно-фінансових проблем, пов'язаних із комерціалізацією результатів наукової діяльності, ув'язки їх з напрямами розвитку бізнесу і регіонів, фінансовим забезпеченням потреб інноваційних підприємств. В роботі запропоновані методичні підходи до залучення венчурного капіталу в сферу науково-дослідної діяльності РНЦ (рис. 4), створення самостійних венчурних підприємств (ВП) як тимчасових підприємницьких структур, які формуються під конкретний вид науково-дослідної діяльності, забезпечуючи її фінансування і припиняють функціонування з її завершенням або модернізуються в інші форми господарювання.
На рівні великих корпорацій в дисертації запропоновано створювати внутрішні відкриті або закриті венчурні фірми (ВВФ), які входять до їх складу, залишаючись при цьому самостійними юридичними особами.
Серед перспективних напрямів розвитку венчурного бізнесу в Україні в роботі виділені: підвищення активності вітчизняних банків не тільки у фінансуванні діяльності науково-дослідних установ, а й у безпосередній участі в управлінні ними на базі створення венчурних фондів.
В окремий блок виділені питання, пов'язані з визначенням венчурних ризиків та розробленням механізмів їх зниження (рис. 5).
Серед заходів, спрямованих на зниження ризиків венчурних інвесторів в роботі, виділені такі, як диверсифікація та розподіл ризиків між партнерами, страхування. Для венчурних підприємств, які займаються реалізацією інноваційних продуктів, виділені наступні напрями зниження ризикованості в їх діяльності: розроблення маркетингової стратегії завоювання ринків збуту інноваційних продуктів і послуг, зменшення часового періоду входження в ринки, зниження витрат на виготовлення нової продукції та цін на їх реалізацію, забезпечення мережі швидкого розповсюдження новацій.
З метою забезпечення сприятливих умов для розвитку венчурного бізнесу в Україні в дисертації запропонована система пільг в оподаткуванні результатів діяльності венчурних фірм. Зокрема, для малих венчурних фірм, які є самостій-ними учасниками інноваційних ринків, обґрунтована доцільність звільнення від усіх видів оподаткування на період формування нових ідей, методологій, роз-роб-лення нових інноваційних продуктів строком до 2-х років; надання субсидій на придбання необхідного обладнання для НДДКР до 50% від їхньої вартості; зниження норм оподаткування діяльності венчурних фондів при фінансуванні ними малих венчурних підприємств до 50% від встановленої суми тощо.
Реалізація запропонованих автором заходів потребує перш за все ство-рен-ня правової бази для регулювання венчурної діяльності, фінансових відносин між суб'єктами венчурного бізнесу, між ними та державою, іншими суб'єктами госпо-дарювання та суспільством в цілому. З цих позицій в дисертації запропоновано:
·
розроблення та прийняття Закону України “Про малі венчурні підприємства”, в якому слід передбачити виділення типових різновидів венчурних фірм в залежності від їх функцій в створенні і реалізації інноваційних продуктів. По кожному різновиду венчурних підприємств виділити і закріпити на законодавчому рівні форми стимулювання з боку держави, ув'язавши їх з джерелами фінансування;
·
розроблення та прийняття Закону України "Про венчурні фонди в Україні", в якому необхідно окреслити механізми створення та використання венчурного капіталу в інноваційній сфері;
·
прийняти урядове рішення про створення мережі венчурних фондів в Україні з метою фінансового забезпечення прискорених темпів інноваційного розвитку економіки;
·
розроблення і прийняття Закону України “Про венчурний бізнес в Україні”, в якому передбачити: визначення юридичного статусу основних учасників венчурних ринків, форми стимулювання венчурних фірм з боку держави, місцевих органів влади тощо.
Відзначаючи важливість і необхідність створення правової основи для розвитку венчурного бізнесу в Україні, автор наголошує на тому, що прийняття лише законів не вирішує всіх проблем в цій сфері. Для їх розв'язання необхідно налагодити та прискорити процеси функціонування первинного і вторинного ринків цінних паперів, внести зміни в чинне законодавство, забезпечити контроль за цільовим використанням венчурних капіталів. Для розв'язання поставлених проблем в дисертації запропоновано:
·
на рівні держави: створити координаційний центр, в функції якого мають входити контроль за діяльністю мережі регіональних венчурних фондів; визначення пріоритетних напрямів розвитку НТП та оцінка доцільності залучення венчурного капіталу для їх реалізації; створення інформаційної бази про діяльність суб'єктів венчурного бізнесу; прогнозування попиту на послуги венчурних фірм; надання консультацій приватним і корпоративним інвесторам з питань організації венчурних фондів тощо;
·
на рівні регіонів: створення венчурних фондів і венчурних фірм при регіо-нальних Наукових центрах, в функції яких має входити розроб-лення чіткої і зрозумілої для потенційних венчурних інвесторів інформа-ції про наявний інноваційний потенціал, можливості його викорис-тання у визначений часовий період та прогнозні оцінки очікуваних результатів.
В окремий блок виділені питання доцільності створення Спеціалізованих венчурних фондів (СВФ), які мали би право акумулювати заощадження фізич-них осіб і направляти їх у розвиток високоефективних галузей інноваційного характеру. В дисертації запропоновані методичні підходи до організації СВФ при регіональних наукових центрах, великих корпораціях, місцевих органах влади, що значно знизить ризик неповернення коштів або їх нецільового використання. Створення мережі СВФ може не тільки активізувати інноваційні процеси, а й забезпечити ефективну діяльність всіх суб'єктів фінансових ринків. Але для цього слід створити відповідне правове поле. Запропоновані автором рекомендації спрямовані на розв'язання поставлених завдань.
Висновки
Проведені дослідження в сфері становлення та перспектив розвитку венчурного бізнесу в Україні дозволяють зробити наступні висновки:
1. В світовій економіці венчурний бізнес відіграє активну роль в реалізації інноваційної політики. В розвинутих державах існують різні моделі організації венчурного бізнесу, які у сукупності створюють венчурне середовище, венчурні ринки, основними суб'єктами яких виступають: венчурні фонди, венчурні та інноваційні підприємства (фірми), приватні венчурні інвестори, посередники та споживачі венчурних продуктів і послуг.
В Україні венчурний бізнес робить лише перші кроки. Реально функціонує декілька венчурних фондів, засновниками яких у більшості випадків виступають іноземні інвестори.
2. На основі розроблених методичних підходів до аналізу і оцінки ефективності функціонування суб'єктів венчурних структур в зарубіжних державах і в Україні виявлені наступні тенденції та особливості їх розвитку:
·
венчурний бізнес в розвинутих державах світу активно впливає і забезпечує інноваційний характер розвитку національних економік;
·
держава (в усіх розвинутих країнах) приймає активну участь в сприянні розвиткові венчурного бізнесу, надаючи пільги в оподаткуванні, субсидії, різні форми нематеріальної допомоги;
·
серед розвинутих держав безумовним лідером у формуванні венчурного бізнесу та використанні його послуг для активізації розвитку новітніх технологій та інноваційних конкурентоспроможних продуктів на тепе-рішній час є США. При цьому прослідковується пряма залежність між темпами створення і реалізації новацій та розвитком венчурного бізнесу;
·
в Україні (як і в інших постсоціалістичних країнах) венчурний бізнес розвивається при підтримці іноземних інвестиційних фондів, які спрямовують їх діяльність в галузі із швидким обертом капіталів при невисокій ризикованості. Таким чином існує принципова відмінність в напрямах розвитку і використання венчурного бізнесу в розвинутих державах і країнах з перехідною економікою.
3. Аналіз етапів становлення та оцінка перспектив розвитку венчурного бізнесу в Україні показали, що у вітчизняній економіці існує досить широке коло потенційних і реальних учасників венчурного ринку. Однак їх діяльність в умовах відсутності правового поля є хаотичною і некерованою. Відсутність офіційної статистики, що має висвітлювати результати діяльності суб'єктів венчурного бізнесу, негативно впливає на становлення і розвиток венчурного бізнесу у вітчизняній економіці.
4. Дослідження показали, що для української економіки важливим і водночас специфічним напрямком підвищення ефективності інноваційної діяльності та активізації венчурного бізнесу є створення нових організаційних форм, на базі використання інноваційного потенціалу вітчизняної економіки та залучення венчурного капіталу для його реалізації.
5. З метою усунення дії виявлених негативних факторів, що гальмують розвиток венчурного бізнесу в Україні, в дисертаційній роботі запропоновано:
·
виділити венчурний бізнес в окремий специфічний вид підприємницької діяльності;
·
структуроутворюючим елементом у формуванні венчурного середовища виділити венчурні фонди (ВФ), венчурний капітал (ВК), які здійснюють не тільки функції інвестора, а й менеджера в управлінні інноваційними процесами;
·
класифікацію форм і видів венчурної діяльності за ознаками, що визначають характер і обсяги робіт, форми власності та управління нею. Запропонована класифікація є науковим підґрунтям при обґрунтуванні та виборі стратегії управління венчурним бізнесом, враховуючи реальну ситуацію у вітчизняній економіці.
6. Напрями вдосконалення механізмів управління процесами розвитку венчурного бізнесу в Україні передбачають зниження венчурних ризиків на базі посилення стимулюючих, координуючих і контролюючих функцій держави та її активної ролі в створенні правової основи для розвитку суб'єктів венчурної діяльності.
7. З метою створення в Україні правового поля для розвитку цивілізованих фінансово-економічних відносин в сфері венчурного бізнесу в дисертації обґрунтована необхідність прийняття Законів України "Про малі венчурні підприємства в Україні", "Про венчурний бізнес в Україні", "Про венчурні фонди", "Про спеціальні венчурні фонди". Останні спрямовані на акумуляцію заощаджень фізичних осіб та спрямування їх у розвиток високоефективних інноваційних напрямів національної економіки.
Список опублікованих праць за темою дисертації
1.
Принципи формування і механізми реалізації фінансової політики при-ва-тизованих підприємств: Монографія / ІРД НАН України; За наук. ред. д.е.н., проф. Козоріз М.А. – Львів: ЛБІ НБУ, 2004. – 357 с.
Особистий внесок автора: дослідження ролі венчурного капіталу в реалі-за-ції політики інноваційного розвитку приватизованих підприємств.
2.
Долішня М.М. Посилення ролі податків в забезпеченні ефективності функціонування малого підприємництва в УкраїніСоціально-економічні дослідження в перехідний період. Податкова та фінансово-кредитна політика держави і механізми її реалізації в регіонах України. Вип. XXIV. – Львів, 2001. – С. .
3.
Долішня М.М.Проблеми і перспективи інвестування підприємництва в УкраїніСоціально-економічні дослідження в перехідний період. Проблеми формування та реалізації політики сприяння розвитку підприємництва в Україні. Вип. 1 – Львів, 2002. – С. .
4.
Долішня М.М. Напрями вдосконалення процесів управління розвитком підприємництва в УкраїніРегіональна економіка. – 2002. – №1. – С. .
5.
Долішня М.М.Особливості забезпечення розвитку венчурного бізнесу в УкраїніНауковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. Вип. I. – 13-14 травня 2004 р. – Чернівці: Ант Лтд, 2004. – С. .
6.
Долішня М.М. Напрями вдосконалення механізмів управління суб'єктами венчурного бізнесу в УкраїніМатеріали III Міжнародної науково-практичної конференції "Фінансові механізми активізації підприємництва в Україні". Львів, 11-12 листопада 2004 р.
7.
Долішня М.М. Обґрунтування напрямів підвищення ефективності управління процесами розвитку венчурного бізнесу в Україні // Регіональні суспільні системи. – Вип. 3 (XLVII). – 2004. – С. .
Анотація
Долішня М.М. Удосконалення механізмів управління розвитком венчурного бізнесу в Україні. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – Економіка, організація і управління підприємствами. – Ужгород: Ужгородський національний університет, 2005.
Дисертацію присвячено дослідженню теоретико-методичних основ організації венчурного бізнесу в Україні та зарубіжних країнах, розробленню рекомендацій з питань підвищення ефективності управління венчурною діяльністю. Розроблена в дисертації класифікація форм і видів венчурної діяльності є підґрунтям у виборі найбільш доцільних моделей венчурного бізнесу на рівні держави, регіонів, великих корпорацій.
В дисертації обґрунтована доцільність створення спеціалізованих венчурних фондів (СВФ), основними функціями яких є акумуляція заощаджень фізичних осіб з метою використання їх у високоефективних галузях економіки для фінансування науково-дослідних робіт з метою прискорення інноваційних процесів та використання їх результатів в системі господарювання.
В дисертації обґрунтована необхідність вдосконалення правової бази для функціонування суб'єктів венчурного бізнесу.
Ключові слова: венчурний бізнес, венчурні фонди, венчурні капіталісти, державна підтримка, регіональні наукові центри, інновації.
Аннотация
Долишняя М.М. Усовершенствование механизмов управления развитием венчурного бизнеса в Украине. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономи-ческих наук по специальности 08.06.01 – Экономика, организация и управление предпри-ятиями. – Ужгород: Ужгородский национальный университет, 2005.
Диссертация посвящена исследованию теоретико-методических основ организации венчурного бизнеса в Украине и зарубежных странах, разработке рекомендаций по вопросам повышения эффективности управления венчурной деятельностью. Разработанная в диссертации классификация форм и видов венчурной деятельности является обоснованием в выборе наиболее целесообразных моделей венчурного бизнеса на уровне государства, регионов, больших корпораций.
На основании анализа, обобщения и систематизации зарубежного и отечественного опыта в диссертации предложена модель, определяющая формы взаимодействия инновационного и венчурного бизнеса. Обоснованы рациональные формы их взаимодействия на разных этапах создания и реализации инновационных продуктов и услуг.
В основу анализа и оценки деятельности субъектов венчурного бизнеса положены методические разработки автора, на основании которых определены эффективность функционирования отечественных венчурных фондов, выявлены причины, тормозящие развитие венчурного бизнеса в Украине. Основное внимание уделено необходимости создания правовой основы для функционирования деятельности субъектов венчурного бизнеса в Украине.
В работе обоснованы рациональность использования зарубежного опыта в Украине в сфере организации венчурной деятельности в таких направлениях:
США – в вопросах организации внутрикорпоративных венчурных структур;
Канады – в вопросах привлечения сбережений физических лиц для создания венчурных фондов;
России – в вопросах создания нормативно-юридической базы.
В диссертации обоснована целесообразность создания специали-зированных венчурных фондов (СВФ), основными функциями которых является аккумуляция сбережений физических лиц с целью их использования в высокоэффективных областях экономики для финансирования научно-исследовательских работ с целью ускорения инновационных процессов и использования их результатов в системе хозяйствования.
В диссертации обоснована необходимость усовершенствования правовой базы для функционирования субъектов венчурного бизнеса, обоснована необходимость разработки, утверждения и введения Законов Украины “О малых венчурных предприятиях”, “О венчурных фондах в Украине”, “О венчурном бизнесе”.
Разрешение проблемных организационных вопросов в сфере развития венчурного бизнеса в диссертации предложено на основании создания координационного центра, в функции которого должны входить контроль над деятельностью региональных венчурных фондов, определение приоритетных направлений развития НТП, оценка целесообразности использования венчурного капитала для их реализации.
На уровне регионов структурообразующей основой для венчурных фондов и венчурных фирм являются региональные научные центры (РНЦ), в основные задачи которых входит: обоснование потребностей в использовании венчурного капитала для реализации инновационных продуктов и услуг.
Ключевые слова: венчурный бизнес, венчурные фонды, венчурные капиталисты, государственная поддержка, региональные научные центры, инновации.
Annotation
Dolishnya M.M. Improvement of mechanisms of management by development of venture business in Ukraine. – Manuscript.
Thesis on competition of a scientific degree of the candidate of economic sciences in the speciality 08.06.01 – Accommodation of productive forces and regional economy. – Uzhgorod: Uzhgorod National University, 2005.
The dissertation is devoted to research of theoretical-methodical bases of the organization of venture business in Ukraine and foreign countries, development of recommendations for questions of increase of management efficiency by venture activity. The classification of forms developed in the dissertation and kinds of venture activity is a substantiation in a choice of the most expedient models of venture business at a level of the state, regions, the big corporations.
In the dissertation the expediency of creation of specialized venture funds (SVF) which basic functions is accumulation of savings of physical persons with the purpose of their use in highly effective areas of economy for financing research works with the purpose of acceleration of innovational processes and use of their results in system of managing is proved.
In the dissertation necessity of improvement of legal base for functioning subjects of venture business is proved.
Key words: venture business, venture funds, venture capitalists, the state support, regional centers of science, innovations.
