Тернопільський національний педагогічний університет
Тернопільський національний педагогічний університет
імені Володимира Гнатюка
Галімов Анатолій Володимирович
УДК 355.233/237:371.2
теоретико-методичні засади
підготовки майбутніх офіцерів-прикордонниКІВ
до виховної роботи з особовим складом
13.00.04 – теорія і методика професійної освіти
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук
Тернопіль – 2005
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано в Національній академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького, Державна прикордонна служба України.
Науковий консультант: доктор педагогічних наук, професор,
член-кореспондент АПН України
Бутенко Володимир Григорович,
Херсонський державний університет,
професор кафедри педагогіки і психології.
Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України Синьов Віктор Миколайович,
Інститут корекційної педагогіки та психології
Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, директор інституту;
доктор педагогічних наук, професор
Іщенко Дмитро Васильович,
Адміністрація Державної прикордонної служби
України, Управління кадрової роботи,
начальник Управління;
доктор педагогічних наук, професор
Пометун Олена Іванівна,
Інститут педагогіки АПН України,
лабораторія суспільствознавчої освіти, завідувач лабораторії.
Провідна установа: Національна академія внутрішніх справ України, кафедра педагогіки та кадрової роботи, Міністерство внутрішніх справ України, м. Київ.
Захист відбудеться 24 червня 2005 року о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.053.01 Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка за адресою: вул. М. Кривоноса, 2, м. Тернопіль, 46027, зал засідань.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка за адресою: вул. М. Кривоноса, 2, м. Тернопіль, 46027.
Автореферат розіслано 23 травня 2005 року.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради Чайка В.М.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність і доцільність дослідження. Відродження і зміцнення основ державності України висувають на перший план необхідність подальшого розвитку всіх складових національної освіти та виховання військовослужбовців. Концепція воєнної доктрини України, Закони “Про Збройні Сили України”, “Про Державну прикордонну службу України”, Державна національна програма “Освіта: Україна XXI століття”, Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті, Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності визначають завдання розробки і впровадження у життя сучасної педагогічної системи військового виховання, основна мета якої полягає в цілеспрямованій, послідовній та ефективній роботі з формування у військовослужбовців високих професійних якостей, необхідних для надійного захисту інтересів Батьківщини.
Виконання цього державного завдання вимагає від командирів, начальників, військових педагогів і службовців усіх рівнів удосконалення змісту виховної роботи, значного підвищення якості й ефективності навчально-виховного процесу.
Для успішного виконання завдань, поставлених Президентом України та Кабінетом Міністрів Державній прикордонній службі України (ДПСУ) щодо захисту національних інтересів країни на державному кордоні, необхідне вдосконалення форм і методів виховної роботи з особовим складом. Це, у свою чергу, вимагає володіння офіцерами відповідними психолого-педагогічними знаннями, уміннями та навичками, особистісними якостями, здатністю поєднання високої вимогливості командирів підрозділів до підлеглих з турботою про них.
Реформування ДПСУ значною мірою гальмується через загальну тенденцію зниження рівня загальної дисциплінованості й освіченості молоді, яка призивається до ДПСУ. Тому перед військово-педагогічною наукою, командирами та їх заступниками з виховної роботи виникає низка проблем, вирішення яких потребує значного підвищення ефективності виконання функціональних обов’язків.
Як зазначено в Концепції виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України, у виховній роботі серед військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань України є серйозні недоліки. Про це свідчать факти порушення військовослужбовцями військової дисципліни, вчинення ними злочинів та інших правопорушень, існування нестатутних відносин між військовослужбовцями. Падає престиж військової служби. Останні десятиріччя сповнені трагічними помилками, які призвели до загострення багатьох негативних явищ соціального, духовно-морального порядку, у результаті чого їх наслідки мають місце в органах та підрозділах військових формувань. Існує, як і раніше, велика кількість тяжких порушень військової дисципліни, нестатутних відносин, наслідком яких є надзвичайні події, пов’язані із загибеллю військовослужбовців у Харківському та Одеському прикордонних загонах ДПСУ. Результати проведення науково-дослідних робіт показали, що стан виховної роботи з окремою категорією військовослужбовців не в повній мірі відповідає сучасним вимогам, продовжують мати місце випадки вживання наркотиків. Усе це є наслідком низького рівня виховної роботи з особовим складом, яку проводить відповідна категорія офіцерів і прапорщиків.
Результати аналізу практики діяльності підрозділів ДПСУ свідчать, що в органах і підрозділах поряд зі значною кількістю офіцерів, які досягли високих та стійких результатів у бойовій і гуманітарній підготовці, зміцненні військової дисципліни підлеглих і можуть вважатися військовими майстрами-педагогами, є й такі офіцери, котрі не мають достатнього рівня військово-педагогічної підготовки, допускають серйозні прорахунки у навчанні та вихованні особового складу. Недостатньо вивчено й узагальнено досвід роботи з виховання військовослужбовців в органах і підрозділах ДПСУ, слабко використовується передовий досвід кращих підрозділів, низьким є рівень інформаційного забезпечення цієї роботи.
Викладачі Національної академії ДПСУ (НАДПСУ) й офіцери курсантських підрозділів, розуміючи важливість підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи, прагнуть підвищити ефективність навчально-виховного процесу та дієвість заходів щодо розвитку навичок і вмінь виховної роботи з підлеглими, намагаються систематично залучати до них майбутніх офіцерів. Однак успішній діяльності у цьому напрямку заважає насамперед відсутність: науково обґрунтованої системи цілеспрямованого розвитку потреб, інтересів, схильностей, ідеалів та переконань майбутніх офіцерів до виховної роботи з особовим складом; засобів контролю й оцінки рівнів готовності курсантів до виховної роботи з особовим складом. Тому сьогодні досить гостро постало питання щодо науково-методичного забезпечення підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом.
У процесі дослідження теоретичних аспектів підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників ми опирались на концептуальні ідеї відомих педагогів: П. Блонського, А. Дістервега, Я. Коменського, А. Макаренка, С. Русової, В. Сухомлинського, К. Ушинського та інших, які зазначали, що успіх навчання і виховання залежить від особистості педагога, його власної культури як фундаменту професійної майстерності. На потребі підготовки військового педагога як вихователя підлеглих наголошували О. Воробйов, М. Городов, В. Давидов, В. Луценко, В. Маслов, Г. П’янківський, Г. Темко, Г. Шабанов та ін., у працях яких розвиток особистості педагога-вихователя визначається як важлива частина професійної культури, як система професійних якостей і правил поведінки.
Важливими для нашого дослідження були праці науковців, пов’язані з питаннями підготовки фахівців у вищій школі (П. Воловик, В. Володько, Р. Гуревич, С. Давидович, І. Зязюн, Є. Клімов, О. Коваленко, І. Козловська, О. Кулюткін, Ю. Лавриков, О. Лєбєдєв, А. Лігоцький, Т. Нейлор, А. Немчин, П. Пригунов, Л. Пуховська, С. Сисоєва, І. Сігов, Г. Таукач, Г. Троцко, Ф. Ханіка, І. Хейстер та ін.).
У дослідженні враховувались психологічні аспекти навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі, а також загальні підходи до проблеми формування у людини готовності до свідомої ефективної професійної діяльності, розглянуті у працях К. Альбуханової-Славської, Ю. Алферова, С. Батищева, Д. Кікнадзе, Н. Коломінського, А. Короткевича, Г. Костюка, В. Мясищева, Д. Узнадзе, В. Чебишевої та ін. Що стосується педагогічного аспекту визначення готовності людини до конкретної трудової діяльності, то ми виходили як з позиції врахування комплексу інтегрованих якостей особистості (А. Вєдєнов, Р. Гаспарян, А. Ковальов та ін.), так і властивостей, що забезпечують ефективність діяльності (Н. Левітов, В. Пушкін).
У процесі обґрунтування концепції дослідження нами використовувались праці військових педагогів з проблеми вдосконалення підготовки майбутніх офіцерів в умовах вищого військового навчального закладу (ВВНЗ), зокрема присвячені: аналізу питань організації навчально-виховного процесу (В. Балашов, Д. Іщенко, Д. Коцеруба, В. Шевчук), розвитку професійної мотивації курсантів (Л. Дунець, В. Клачко), культурі педагогічного спілкування курсантів (Ю. Кудінов), етнопедагогічній культурі і культурі мислення курсантів (О. Гомонюк, Ю. Юрчук), пізнавальній діяльності та самостійності курсантів та і при вивченні окремих дисциплін (Л. Боровик, О. Вальчук, В. Гапонова).
Нами враховувались загальні підходи до формування та розвитку особистості майбутніх офіцерів, розкриті в працях з військової педагогіки і психології В. Балашова, О. Барабанщикова, Б. Бархаєва, В. Вдовюка, В. Герасимова, П. Городова, Є. Долотова, А. Животюка, Д. Іщенка, Ю. Коровенка, О. Пометун, О. Сафіна, В. Синьова, М. Феденка та інших.
Аналіз праць перелічених вище та інших авторів дав можливість констатувати дослідженість окремих аспектів проблеми підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом. Однак теорія і практика такої підготовки не були предметом системного дослідження у професійній педагогіці.
Актуальність зазначеної проблеми зумовлена також необхідністю подолання певних суперечностей, а саме:
суспільно-педагогічних, породжених невідповідністю рівня готовності офіцерів до виховної роботи в органах та підрозділах ДПСУ сучасним складним військово-політичним, правовим, економічним процесам, що мають місце в ДПСУ;
психолого-педагогічних, які виникають між високими вимогами щодо практичної готовності майбутніх офіцерів-прикордонників до роботи з особовим складом і внутрішніми мотивами розвитку особистості курсантів, їх потребами й установками, віковими та індивідуальними особливостями;
професійно-педагогічних, що складаються між окремими аспектами підготовки до виховної роботи як відносно самостійного процесу й іншими складовими професійної підготовки курсантів у вищій військовій школі, між змістом підготовки і методичним забезпеченням процесу реалізації цього змісту.
Необхідність розв’язання перелічених та інших суперечностей, доцільність здійснення системного педагогічного дослідження з метою наукового осмислення і творчого використання як теоретичних надбань, так і здобутків практики навчально-виховної діяльності у ВВНЗ України зумовили вибір теми дисертації “Теоретико-методичні засади підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Державної прикордонної служби України та була складовою колективної теми “Формування соціально-психологічної компетентності молодих керівників-офіцерів у військових формуваннях Воєнної організації держави” (шифр № І “Компетенція”). Тема дослідження затверджена вченою радою Національної академії Державної прикордонної служби України (протокол № 6 від 27 січня 2000 р.), узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 8 від 29 жовтня 2002 р.).
Об’єкт дослідження - професійна підготовка майбутніх офіцерів-прикор-донників.
Предмет дослідження - теорія і методика підготовки майбутніх офіцерів до виховної роботи з особовим складом у системі ДПСУ.
Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та розробці системи підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом й експериментальній перевірці ефективності її функціонування.
Концепція дослідження. Мета роботи, її науково-теоретичні засади, складний інтегративний характер педагогічного феномену - підготовки офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом - зумовили визначення концептуальних основ дослідження, які потребують обґрунтування на різних рівнях: методологічному, теоретичному і практичному.
Методологічний рівень відображає взаємодію та взаємозв’язок фундаментальних наукових підходів до вивчення проблеми, що були застосовані під час дослідження, зокрема:
системний - дає можливість розглядати підготовку майбутніх офіцерів до виховної діяльності як педагогічний процес із позицій цілісності, взаємозбагачення і взаємозумовленості його компонентів, виявити структуру такої підготовки, особливості її організації (спрямованість та якісні і кількісні характеристики), основні механізми керування нею;
функціональний - спрямований на визначення та диференціацію функцій процесу підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом і практичне забезпечення їх реалізації у практиці навчально-виховного процесу;
полісуб’єктний - відображає єдність особистісно орієнтованого та діяльнісного аспектів, що становить сутність методології сучасної гуманістичної педагогіки і психології та дає можливість розглядати готовність офіцера-прикор-донника до виховної роботи як результат цілеспрямованої педагогічної підготовки, специфічний спосіб професійної самореалізації особистості, певну сукупність психорефлексивних і соціально-психологічних особистісних утворень;
аксіологічний - дає можливість підпорядкувати зміст професійної підготовки майбутніх офіцерів формуванню у них ціннісних орієнтацій, необхідних для педагогічної діяльності та відповідної спрямованості особистості;
культурологічний - уможливлює розгляд підготовки офіцерів до виховної роботи як інтеграцію особистісного, інтелектуального і професійного зростання, формування елементів професійної культури та передбачає педагогічну підготовку офіцерів у своєрідному соціокультурному контексті військового навчального закладу, у єдності розвитку психіки, свідомості і діяльності, що створює умови для відповідного самовизначення та самореалізації особистості.
Теоретичний рівень визначає систему вихідних параметрів, дефініцій, теорій, без яких неможливе розуміння сутності явища, що вивчається, перш за все: система підготовки майбутніх офіцерів до виховної роботи, її функції і властивості; готовність до виховної роботи; модель системи підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом; педагогічні умови реалізації моделі.
Практичний рівень передбачає перевірку ефективності креативно-прогностичної моделі як аналогу системи підготовки майбутніх офіцерів до виховної роботи. Сукупність педагогічних умов, змісту виховної роботи, засобів, форм, методів, передбачених системою, спрямована на актуалізацію соціокультурної, предметно-навчальної та професійно-суб’єктної сторін підготовки майбутніх офіцерів і складається із взаємодоповнюючих цілеспрямованих та опосередкованих впливів на формування особистості.
Застосування зазначених концептуальних підходів дає можливість представити підготовку майбутніх офіцерів-прикордонників як систему науково обґрунтованих педагогічних дій і заходів у загальному педагогічному процесі ВВНЗ, побудовану з урахуванням специфіки виховної діяльності офіцерів-прикордонників, загальних педагогічних закономірностей і принципів, визначених та експериментально перевірених педагогічних умов. Підготовка майбутніх офіцерів до виховної роботи з особовим складом розглядається як системний, багатовимірний, інваріантний феномен, який охоплює змістову, організаційно-процесуальну та особистісну складові навчально-виховного процесу ВВНЗ. Функціонування системи є спеціально організованим процесом, цілеспрямованим, динамічним, інноваційним за своїм характером, адаптованим до реальних умов професійного навчання військових.
Окреслені концептуальні положення стали підґрунтям для гіпотези дослідження. В основу робочої гіпотези покладено припущення, що підвищення рівня готовності майбутніх офіцерів прикордонників до виховної роботи з особовим складом залежить від ефективності системи їх відповідної підготовки, що досягається за умов:
ціннісно-цільової спрямованості навчального процесу на виконання майбутніми офіцерами-прикордонниками завдань виховної роботи з урахуванням специфіки прикордонної служби, що забезпечує комбінацію технологічних процесів, які передбачають мотивування, цілеутворення і стимулювання курсантів до педагогічної діяльності;
застосування комплексу інформаційно-технологічного забезпечення підготовки майбутніх офіцерів до виховання підлеглих у системі ДПСУ, спрямованого на інтеграцію змістових, технологічних і пізнавально-операційних модулів;
поетапного вирішення основних завдань підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з урахуванням часових меж навчальних курсів;
забезпечення підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до керівництва процесом навчально-виховної роботи й організаційно-управлінської діяльності.
Відповідно до об’єкта, предмета, мети, концепції та гіпотези було визначено такі завдання дослідження:
1. На основі аналізу наукових ідей і теоретико-методологічних підходів, висвітлених ученими-педагогами, психологами щодо навчально-виховного процесу у ВВНЗ, визначити сутність та зміст дефініцій, понять, концептуальних положень, які розкривають специфіку підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом.
2. Вивчити стан підготовки майбутніх офіцерів до виховної роботи з особовим складом і виявити основні недоліки, суперечності та чинники впливу на здійснення цієї підготовки.
3. Розробити методику для визначення рівнів готовності офіцерів до виховної роботи з особовим складом.
4. Теоретично обґрунтувати модель системи підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом у ВВНЗ.
5. Визначити педагогічні умови функціонування системи підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом.
6. Експериментально перевірити ефективність змодельованої системи підготовки майбутніх офіцерів до виховної роботи з особовим складом.
Методологічну основу дослідження складали: теорії про формування і розвиток особистості як важливої мети педагогічної діяльності, активність студентів і курсантів у процесі навчання та виховання; теорії особистісно зорієнтованого навчання, підготовки фахівців військової галузі, про взаємозв’язок між зовнішніми та внутрішніми чинниками розвитку того, хто навчається.
Дослідження здійснювалось на основі концепції безперервної і цілісної професійної підготовки кадрів у ВВНЗ та будувалося з урахуванням положень Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України, згідно із сучасними вимогами до рівня професіоналізму викладачів ВВНЗ і директивними документами Адміністрації ДПСУ щодо організації навчально-виховного процесу в НАДПСУ.
Теоретичну основу дослідження становлять положення і висновки вчених щодо сутності особистості та її розвитку (І. Бех, Л. Виготський, П. Гальперін, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн та ін.), ролі діяльності у формуванні особистості (О. Асмолов, Г. Балл, Л. Божович, Г. Костюк та ін.), гуманітаризації і гуманізації процесу навчання у вищій школі (В. Бондар, С. Гончаренко, І. Зязюн та ін.). У процесі дослідження ми опиралися на теоретичні положення про комплексний підхід до організації навчально-виховного процесу (Ю. Бабанський, В. Кремень, М. Ярмаченко та ін.). Успішному вирішенню основних завдань дослідження сприяли теоретичні положення про цілісний характер навчально-виховного процесу, спрямованого на формування найважливіших якостей та властивостей особистості. Аналіз праць учених у галузі теорії навчання і виховання (В. Кравець, М. Сметанський, Н. Ничкало, О. Сухомлинська, М. Фіцула та ін.) дав можливість усвідомити діалектичну єдність і цілісність методичного забезпечення процесу підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом, а також визначити його специфіку. Цілісний підхід до організації процесу підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом сприяв послідовному використанню основних його складових, визначенню окремих педагогічних умов підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників як вихователів, а також чинників соціального, психологічного, педагогічного й управлінського змісту.
Етапи і дослідно-експериментальна база дослідження. Дослідження за темою дисертації проводилося поетапно на базі Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького, а також інших військових навчальних закладів і підрозділів ДПСУ.
На першому етапі (1998-1999 роки) на основі аналізу дисертаційних досліджень, літературних джерел здійснено систематизацію наукових ідей щодо навчально-виховного процесу у ВВНЗ, визначено сутність і зміст дефініцій, понять, концептуальних положень, які відображають особливості підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи. Здійснено діагностику готовності курсантів ВВНЗ до виховної роботи з особовим складом, виявлено основні недоліки, суперечності й чинники цього процесу, проаналізовано практику роботи ВВНЗ. На цьому етапі сформульовано гіпотезу та завдання дослідження, розроблено методику науково-педагогічного пошуку, визначено підходи до побудови моделі підготовки курсантів до виховної роботи.
На другому етапі (2000-2003 роки) було завершено теоретичне обґрунтування і розроблено модель системи підготовки майбутніх офіцерів-прикордон-ників до виховної роботи з особовим складом у ВВНЗ. Шляхом використання методів спостереження, бесіди, опитування, анкетування, аналізу результатів діяльності курсантів, контент-аналізу документів визначено “слабкі” місця запропонованої моделі, уточнено її окремі компоненти і педагогічне забезпечення, здійснено експериментальну перевірку ефективності всієї системи підготовки курсантів до майбутньої виховної діяльності.
На третьому етапі (2003-2004 роки) здійснено аналіз та узагальнення матеріалів, отриманих у період дослідно-експериментальної роботи, упровадження висновків і рекомендацій у практику ДПСУ, літературне оформлення дисертації.
Для вирішення поставлених у дослідженні завдань, перевірки сформульованої гіпотези було використано комплекс теоретичних та емпіричних методів дослідження:
теоретичні методи (контент-аналіз, синтез, порівняння, моделювання, узагальнення) для вивчення психолого-педагогічної літератури і визначення концептуальних засад дослідження, уточнення сутності й особливостей процесу підготовки майбутніх офіцерів до виховної роботи з особовим складом;
емпіричні методи (анкетування, бесіда, пряме та непряме спостереження, метод експертних оцінок, самооцінювання) застосовувалися з метою вивчення рівня сформованості готовності майбутніх офіцерів до виховної роботи з особовим складом;
педагогічний експеримент здійснювався з метою перевірки ефективності системи підготовки майбутніх офіцерів до виховної роботи з особовим складом;
методи математичної статистики застосовувались для опрацювання отриманих даних і встановлення кількісних залежностей між явищами та процесами, що досліджувались.
Наукова новизна і теоретичне значення результатів дослідження:
уперше науково обґрунтовано та розроблено модель системи підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи, яка охоплює заходи з орієнтаційної, виконавчої, контрольної та інших видів діяльності, що здійснюється командним, науково-педагогічним та офіцерським складом ВВНЗ, розроблено теоретико-методологічні і методичні засади функціонування такої системи у межах навчально-виховного процесу ВВНЗ, обґрунтовано її зміст та структуру;
визначено педагогічні умови функціонування системи підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом, серед яких: ціннісно-цільова спрямованість навчального процесу на виконання майбутніми офіцерами-прикордонниками завдань виховання особового складу; інформаційно-технологічне забезпечення підготовки майбутніх офіцерів до виховання підлеглих у системі ДПСУ; поетапне вирішення основних завдань підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи; підготовка майбутніх офіцерів-прикордонників до організаційно-управлінської діяльності у вихованні особового складу;
розроблено критерії та апробовано методику діагностування рівнів готовності курсантів до виховної роботи з особовим складом, виявлено кумулятивний характер, динаміку, поступовість і поетапність такої підготовки; проаналізовано зовнішні чинники впливу на функціонування системи підготовки курсантів до виховної роботи з особовим складом, її внутрішні суперечності;
визначено особливості функціонування запропонованої моделі системи підготовки майбутніх офіцерів в умовах НАДПСУ, експериментально перевірена ефективність цієї системи. Для підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом характерні етапи: підготовчий, пробно-діагностичний, основний, тренувальний, заключний. Для кожного етапу розроблено зміст та методичне забезпечення, здійснено прогнозування основних результатів розвитку такої системи підготовки.
У дисертаційному дослідженні уточнено зміст поняття “підготовка майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом” як системної та базової складової професійної підготовки майбутніх офіцерів, удосконалено зміст, форми, методи підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом у процесі навчання у ВВНЗ.
Подальшого розвитку набули положення, що характеризують об’єктивні і суб’єктивні чинники, які впливають на процес формування особистості курсанта - майбутнього офіцера-прикордонника та вдосконалення його професійної підготовки на засадах гуманізації й особистісно орієнтованого підходу.
Практичне значення результатів дослідження полягає в розробці і реалізації у навчально-виховному процесі надпсу, ВВНЗ інших силових структур України педагогічної системи підготовки майбутніх офіцерів до виховної роботи з особовим складом. Результати дослідження, розроблене автором навчально-методичне забезпечення процесу підготовки курсантів до виховної роботи знайшли широке впровадження в системі підготовки курсантів. Зокрема на другому, третьому та четвертому факультетах НАДПСУ впроваджено навчальний курс “Методика виховної роботи”, внесено зміни у зміст і методику викладання інших психолого-педагогічних дисциплін, доповнено педагогічними елементами курси професійних дисциплін. Педагогічні рекомендації дослідження використовуються у процесі лекційних занять, семінарів, факультативів та впроваджені в практику виховної роботи курсів перепідготовки військових спеціалістів.
Запропоновані в дисертації діагностичні методики застосовуються під час професійного відбору офіцерів ДПСУ і внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України на перший факультет НАДПСУ та вивчення індивідуальних особливостей курсантів при створенні навчальних груп вихователів.
Практична цінність роботи визначається її орієнтацією на використання отриманих результатів у професійній діяльності спеціалістів-психологів в органах і підрозділах ДПСУ.
Загальне педагогічне значення дослідження зумовлюється і тим, що теоретичні положення та здобуті результати дослідження можуть бути використані у підготовці нових навчальних планів, програм, навчальних посібників, підручників. Вартий практичного впровадження відпрацьований у процесі дослідження досвід загальної педагогізації навчального процесу ВВНЗ як соціокультурного контексту підготовки майбутніх офіцерів до виховної діяльності.
Обґрунтовані в дослідженні висновки і практичні рекомендації впроваджено в процесі розробки нормативних документів щодо підготовки фахівців до роботи з особовим складом Управління виховної роботи Адміністрації Державної прикордонної служби України (акт реалізації № 867 від 17.02.2004 року), у навчально-виховний процес Національної академії Державної прикордонної служби України (акт реалізації № 463 від 15.03.2004 року), Національної академії оборони України (акт реалізації № від 20.02.2004 року) та використано під час проведення наукових досліджень у Науково-дослідному інституті Державної прикордонної служби України (акт реалізації № від 08.02.2004 року).
Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічною і теоретичною обґрунтованістю його вихідних положень, застосуванням комплексу взаємопов’язаних методів відповідно до мети та завдань дослідження, репрезентативністю і статистичною значущістю, поєднанням якісного аналізу та кількісної обробки отриманих даних, багаторічною апробацією основних теоретичних і методичних положень дослідження.
Апробація результатів дослідження. Результати виконаної роботи обговорювались на міжнародних, всеукраїнських, регіональних, обласних та міжвузівських науково-практичних і науково-методичних конференціях та семінарах, зокрема: “Психолого-педагогічні основи формування готовності майбутніх офіцерів-прикордонників до професіональної діяльності” (Хмельницький, 2001 рік); “Психолого-педагогічні проблеми на рубежі тисячоліть: саморозвиток особистості” (Хмельницький, 2001 рік); “Єдність навчання та виховання майбутнього фахівця в організації педагогічного процесу” (Одеса, 2002 рік); “Психолого-методологічні проблеми підвищення якості підготовки педагогічних кадрів у вузі” (Чернівці, 2003 рік); “Проблеми становлення духовності і моралі молодої людини в сучасних умовах” (Львів, 2003 рік); “Підготовка вчителя в сучасних умовах” (Слов’янськ, 2003 рік); “Педагогічні технології підготовки спеціалістів в сучасних умовах розвитку вищої освіти” (Хмельницький, 2004 рік).
Про отримані результати та висновки роботи доповідалось на засіданнях: науково-дослідного відділу, кафедр соціально-економічних дисциплін, педагогіки та психології НАДПСУ (1998-2004 роки). Автором організовано і проведено всеукраїнську науково-практичну конференцію “Актуальні проблеми підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом” (Хмельницький, 2004 рік).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 58 наукових та науково-методичних праць зокрема, 1 монографія (17,9 авт. аркушів), 11 навчальних, навчально-методичних і методичних посібників, 27 статей у провідних фахових виданнях, 4 збірки методичних рекомендацій, 15 тез доповідей, матеріалів конференцій.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації - 462 сторінок, основний - 386 сторінок, список використаних джерел становить 435 найменувань на 38 сторінках, додатків - 10. Робота містить 32 таблиці та 13 рисунків.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність теми дослідження, проаналізовано загальний стан розробленості проблеми у науковій теорії та педагогічній практиці, визначено об’єкт, предмет, мету, концепцію, гіпотезу, завдання, методологічні і теоретичні основи та методи дослідження.
У першому розділі “Підготовка майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом як проблема педагогічного дослідження” здійснено дослідження сутності і концептуальних основ проблеми, виникнення, становлення та розвитку питань підготовки офіцерів до виховної роботи в історії військової педагогіки, а також подано аналіз сучасного стану підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом у вищих навчальних закладах зарубіжних країн і в НАДПСУ.
На підставі аналізу керівних документів ДПСУ та наукових джерел визначено ключове поняття дослідження - “виховна робота з особовим складом” як системи правових, організаційних, педагогічних, соціально-психологічних, інформаційних, культурно-просвітницьких і військово-соціальних заходів, спрямованих на формування професійної та морально-психологічної готовності військовослужбовців і працівників ДПСУ до виконання поставлених оперативно-службових завдань.
Таке визначення дало змогу розглянути процес підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної діяльності як складний інтегративний феномен, що існує як соціальне, педагогічне та психологічне явище. Як соціальне явище підготовка курсантів висвітлюється вченими як певна сукупність заходів політичного, правового, економічного, культурологічного й організаційно-управлінського змісту, що торкається різноманітних виявів життя та навчання: процесів адаптації, інтеріоризації, соціалізації курсантів в умовах НАДПСУ (В. Балашов, О. Сафін, В. Ягупов). Як педагогічне явище підготовка майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи описується у дослідженнях з погляду змісту та методики навчання і виховання в НАДПСУ (Т. Бунеєв, Д. Іщенко, А. Катковський), що має забезпечувати цей аспект професійної підготовки курсантів. Більшість педагогів розглядають військово-педагогічну підготовку як складову процесу розвитку в курсантів комплексу професійних якостей особистості офіцера. Як психологічне явище досліджуваний феномен пов’язаний з об’єктивним зростанням ролі морально-психологічного чинника успішного виконання органами та підрозділами оперативно-службових завдань. Зазначено, що процес підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи та його вплив на особистість майбутнього офіцера значною мірою опосередкований особливостями психіки курсанта, її структури, розвиненістю таких психічних властивостей, як: спрямованість, темперамент, характер, здібності в їх діалектичному зв’язку з психічними процесами, станами й утвореннями (знаннями, навичками, уміннями, звичками). Тому конкретні. Тому конкретнічної готовності майбутнього офіцера-прикордонника до виховної роботи з особовим складом як результат спеціальної підготовки досліджено через його практичні справи, ставлення до людей, почуття відповідальності перед ними.
Результати аналізу наукової літератури дали можливість визначити й обґрунтувати необхідність і можливість застосування під час дослідження декількох методологічних підходів до розгляду предмета нашого дослідження, що дало змогу цілісного вирішення зазначеної проблеми та формулювання концептуальних основ дослідження. У тексті визначено й обґрунтовано як основні методологічні підходи: системний, функціональний, полісуб’єктний, аксіологічний та культурологічний, які є взаємозалежними і взаємозумовленими. Кожний з них доповнює та збагачує інші і додає нових можливостей для розгляду та вдосконалення предмета дослідження - педагогічного процесу підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом у єдності його теорії і практики.
Проведені дослідження (А. Аронов, Н. Алпатов, І. Колодій та ін.) свідчать, що проблеми виховання військовослужбовців вирішувались на всіх історичних етапах розвитку людства. Ще у давні часи у різних народів склалися відповідні традиції та підходи, елементи яких, наприклад, високі вимоги до рівня фізичної підготовки, вивчення зразків військового мистецтва, турбота про морально-патріотичне виховання, є актуальними і сьогодні. Яскравим зразком вітчизняного військового виховання була козацька педагогіка, яка формувала в сім’ї, школі та громадському житті козака-рицаря, мужнього громадянина, захисника рідної землі з яскраво вираженою українською національною самосвідомістю, високим рівнем духовності.
Історико-генетичний аналіз проблеми свідчить, що погляди вітчизняних учених, воєначальників, державних і суспільних діячів на підготовку майбутніх офіцерів у військовій школі до навчання та виховання солдатів і молодших командирів поступово трансформувалися від існуючого у XVIII - першій половині XIX століття уявлення про вміння офіцерів навчати підлеглих на основі своїх природних здібностей до педагогічної праці й особистого досвіду - до розуміння наприкінці ХІХ століття необхідності цілеспрямованої та спеціально організованої у військових навчальних закладах підготовки військових кадрів до виховної діяльності. Стан цієї підготовки був тісно пов’язаний зі ступенем гуманітаризації змісту навчальних дисциплін і гуманізації стосунків у ВВНЗ, з якісним складом учителів (викладачів) та вихователів, їх загальною і педагогічною культурою, а також визначався посадовим призначенням та характером діяльності випускників ВВНЗ.
Зазначено, що у ХХ столітті зміст підготовки майбутніх офіцерів до виховної роботи з особовим складом у вищих навчальних закладах послідовно розширювався, залежно від збагачення наукових уявлень про людину як об’єкт виховання, про процеси навчання і виховання, усвідомлення потреби в їх обов’язковому вивченні у військовій школі, розробки систематизованих наукових основ загальної та військової психології і педагогіки, методики виховання військовослужбовців.
За радянських часів розвиток теорії і практики підготовки майбутніх офіцерів до виховної роботи з особовим складом у ВВНЗ був пов’язаний з необхідністю готувати офіцерів як носіїв ідеології виховання громадянина нового комуністичного суспільства. Під час військової реформи 20-х років, яка супроводжувалась реорганізацією військових навчальних закладів, започатковано і систему військово-педагогічної підготовки курсантів (слухачів) у радянських ВВНЗ. Значну увагу було приділено підготовці національних офіцерських та командних кадрів. Наприкінці 50-х років у військово-педагогічних навчальних закладах почали вивчатися основи психології і педагогіки, формувалися теоретичні погляди на педагогічну підготовку військових викладачів. У 70-х роках ХХ століття значна увага приділялася зв’язку навчання та виховання курсантів із практичною педагогічною діяльністю випускників ВВНЗ шляхом підготовки і проведення військового стажування курсантів, залучення їх до агітаційно-пропагандистської роботи на підприємствах, в установах, військових частинах. У середині 80-х років ХХ століття підготовка анням які офіцерів до виховної роботи з особовим складом набула подальшого розвитку: розроблялись та впроваджувались нові психолого-педагогічні підходи до процесу військово-педагогічної підготовки у ВВНЗ. Проте в останні роки існування Збройних Сил СРСР, як свідчать результати вивчення керівних документів, наказів і директив того періоду, підготовка майбутніх офіцерів до виховної роботи з особовим складом у ВВНЗ стала здійснюватись формально та безсистемно.
Результати порівняльного аналізу військово-педагогічної підготовки у військово-навчальних закладах США, Німеччини та Великобританії свідчать, що в цих країнах підготовка майбутніх офіцерів до виховної роботи з особовим складом є достатньо цілісною і відносно самостійною педагогічною сферою діяльності вищої військової школи, яка забезпечує функціонування педагогічного процесу підготовки курсантів до діяльності з навчання та виховання військовослужбовців. Позитивними сторонами зарубіжного досвіду підготовки офіцерів у ВВНЗ до навчання і виховання особового складу, що підлягають вивченню та потребують адаптації до умов українського соціокультурного контексту, є: ефективні системи професійного відбору курсантів; циклічність і послідовність проведення навчання офіцерів на всіх етапах; перепідготовка офіцерів у військах, що здійснюється на постійній основі; яскраво виражена практична та прагматична спрямованість навчання у ВВНЗ; використання широкого спектра засобів стимулювання. Підкреслено, що військові навчальні заклади зарубіжних армій мають у своєму розпорядженні найсучаснішу навчальну матеріально-технічну базу, включаючи комп’ютерну техніку останнього покоління, тренажери-імітатори, а також різні навчальні та контролюючі програми, численні навчальні і методичні посібники, дидактичні засоби та практикуми з курсів психології і педагогіки, інших людинознавчих наук.
Застосування під час дослідження системного підходу дало можливість стверджувати, що підготовка майбутніх офіцерів до виховної роботи з особовим складом може розглядатись як об’єктивно існуюче, складне та суперечливе соціально-педагогічне явище і специфічний педагогічний процес у загальному педагогічному процесі ВВНЗ, стосовно якого останній вивчається як відносно самостійна педагогічна система. Установлено, що складовими підготовки майбутніх офіцерів до виховної роботи з особовим складом є взаємопов’язані процеси навчання, виховання, розвитку, психологічної підготовки, самовдосконалення постійного і змінного складу ВВНЗ. Ці взаємозалежні та поєднані процеси складають окремий феномен - специфічний цілісний і відносно самостійний педагогічний процес, який водночас є педагогічною системою та складовими, що входять до неї. Існування і функціонування цього специфічного педагогічного процесу обумовлено притаманними йому зовнішніми та внутрішніми зв’язками і закономірностями. До головних зовнішніх зв’язків системи належать різноманітні зв’язки між зовнішнім середовищем та процесом підготовки майбутніх офіцерів до виховної роботи з особовим складом, джеррівнем розвитку системи вищої школи в країні в цілому і військової вищої школи зокрема та підготовкою майбутніх офіцерів до виховної роботи з особовим складом. До внутрішніх закономірних зв’язків системи належать стійкі, об’єктивні, повторювані зв’язки між її компонентами.
За результатами системно-структурного аналізу визначено підготовку майбутніх офіцерів до виховної роботи з особовим складом як цілісний педагогічний процес, який передбачає навчання, виховання, психолого-педагогічну підготовку і самовдосконалення майбутніх офіцерів, спрямовані на формування у них готовності до виховної роботи з особовим складом відповідно до посадового призначення з метою успішного виконання оперативно-службових завдань щодо захисту державного кордону.
Проведене дослідження дало можливість визначити, що готовність майбутнього офіцера-прикордонника до виховної роботи з особовим складом можна визначити як певне особистісне утворення, яке передбачає наявність у курсантів сукупності якостей особистості майбутнього офіцера-вихователя, педагогічних знань, умінь, навичок, що забезпечують успішну реалізацію виховної діяльності, потреби й інтересу до такої діяльності, відповідальності за її результати та впевненості у собі. Така готовність може бути сформована лише як результат спеціального педагогічного процесу - підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом у ВВНЗ, що передбачає забезпечення умов для опанування курсантами необхідних для виховної діяльності знань; формування умінь і навичок організації різних видів діяльності та спілкування підлеглих; розвиток потреби в педагогічній самоосвіті, самовихованні особистості; формування в особистості курсанта якостей, які необхідні для виховної роботи з особовим складом, створення для цього умов набуття ним соціально-педагогічного досвіду, який у майбутньому буде змістом його військово-педагогічної діяльності.
Підкреслено, що формування у курсантів готовності до виховної роботи має бути забезпечено загальною системою організації навчально-виховного процесу і спеціальною системою підготовки до виховної роботи з кадрами у ВВНЗ, що вимагає: застосування адекватних цій меті та завданням засобів, форм, методів і технологій виховання та навчання курсантів, які б сприяли навчанню, вихованню і розвитку кожного курсанта як суб’єкта виховної діяльності та формуванню в нього професійно значущих якостей особистості; перебудову й уточнення навчальних планів, програм; спрямованість навчального процесу на виховання стійких позитивних мотивів до майбутньої професійної діяльності, зокрема виховної; моделювання у навчанні ситуацій професійної виховної діяльності; розвиток у курсантів необхідних професійно-педагогічних умінь та навичок у процесі навчально-позааудиторної роботи і виконання вправ різного характеру; стимулювання курсантів до самовиховання.
У другому розділі “Особливості підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом у вищому військовому навчальному закладі” розкрито зміст та особливості процесу виховання особового складу в підрозділах ДПСУ, визначено критерії, показники і рівні готовності майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом, проаналізовано стан чинного організаційно-педагогічного та навчально-методичного забезпечення підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи в умовах академії.
Вивчення нормативних документів засвідчило, що у ДПСУ створено чітку структуру виховних органів, що виступають активними суб’єктами виховання, до якої належать: Головне управління виховної роботи ДПСУ, відділи виховної роботи у регіональних управліннях ДПСУ і в НАДПСУ, відділи виховної роботи у прикордонних загонах і відділ виховної роботи прикордонних комендатур, заступники командирів по роботі з особовим складом у військових частинах, а в підрозділах - заступники командирів підрозділів по роботі з особовим складом. За своїми посадовими обов’язками до таких суб’єктів належать також командири і начальники, усі посадові особи, а також військова громадськість, її органи й організації. Виховна робота, що є системою організаційних, морально-психологічних, інформаційних, педагогічних, культурно-просвітницьких та військово-соціальних заходів розглядається у керівних документах як пріоритетний напрям організаторської діяльності кожної посадової особи.
Названі суб’єкти виховання здійснюють виховний процес у ДПСУ, який можна визначити як цілеспрямований, систематичний, послідовний, безперервний, організований вплив на розвиток у військовослужбовців рис особистості, необхідних для відповідального та кваліфікованого виконання службових обов’язків, формування духовних цінностей, теоретичних і практичних знань. Організація і зміст виховного процесу, в основу якого покладено вимоги Конституції України, законів України, указів Президента України, постанов Уряду України, Військової присяги, Концепції виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України, наказів і директив Голови Держкомітету, має забезпечувати в органах та підрозділах ДПСУ умови для всебічного розвитку особистості кожного військовослужбовця і працівника, формувати високоморальні норми взаємовідносин між ними, здоровий
