іНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

аКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

гайдук ніна михайлівна

УДК 371.134:364.62:364.442.24(73:71)

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ
ДО ЗДІЙСНЕННЯ ПОСЕРЕДНИЦТВА

(НА МАТЕРІАЛАХ США І КАНАДИ)

13.00.04 – теорія та методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

КИЇВ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки і психології професійної освіти

АПН України, м. Київ.

Науковий керівник: | доктор педагогічних наук, професор Курляк Ірина Євгенівна, | Національний університет “Львівська політехніка”, завідувач кафедри соціології та соціальної роботи, заступник директора Інституту гуманітарних і соціальних наук.

Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук Звєрєва Ірина Дмитрівна, Академія педагогічних наук України, Інститут проблем виховання, головний науковий співробітник лабораторії соціальної педагогіки, м. Київ;

кандидат педагогічних наук, доцент Архипова Світлана Петрівна, Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, завідувач кафедри соціальної роботи і соціальної педагогіки.

Провідна установа: | Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, кафедра соціальної педагогіки і соціальної роботи, Міністерство освіти і науки України, м. Тернопіль.

Захист відбудеться “16” березня 2005 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

Автореферат розісланий “15” лютого 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Лапаєнко С.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Інтеграція і глобалізація соціально-економічних і соціокультурних процесів, що відбуваються у світі, потреби гуманізації суспільних відносин зумовлюють необхідність особливої уваги до загальнолюдських цінностей, стосунків між людьми, міжособистісного спілкування, міжнаціональних відносин та діалогу культур. У світовому досвіді, зокрема у США і Канаді, з’явився навіть окремий фах – “посередник (також фахівець з розв’язання конфліктів)”, що наголошує на важливості спілкування та людських стосунків, вирішенні проблем з позиції непротистояння. У цих країнах створено нормативно-правову базу для нової галузі професійної діяльності. Широким є спектр використання посередництва – підходу “Альтернативного розв’язання суперечки” (АРС). Посередництво застосовується у справах родини, як альтернатива суду між потерпілим та правопорушником, у системі освіти, на робочому місці, в системі охорони здоров’я, для розв’язання міжнародних конфліктів у “гарячих точках” планети. Цей підхід АРС використовують у своїй професійній діяльності представники різних професій, зокрема, вчителі, вихователі, соціальні педагоги, психологи, менеджери, юристи, дипломати. Знання та вміння з посередництва є важливими для формування професійної компетентності соціальних працівників. У становленні нової сфери професійної діяльності помітною є роль закладів освіти, які готують соціальних працівників до здійснення посередництва.

Соціальна робота і посередництво мають спільне філософське підґрунтя, відповідно до якого визнається унікальність, невід’ємна цінність та гідність кожної особи в суспільстві. Посередництво бере на себе важливу роль у виконанні в суспільстві завдань соціальної роботи. Сприяння визнанню існуючих відмінностей, пошук спільного, розв’язання розбіжностей між людьми є реальним внеском у процеси гуманізації та демократизації в суспільстві, а також здійснення позитивної зміни на мікро-, мезо- та макрорівнях суспільного життя, на що, у свою чергу, спрямована соціальна робота.

Соціальна робота покликана відігравати важливу роль у розбудові демократичного, громадянського суспільства в Україні. Складний період становлення ринкових відносин та демократичних перетворень позначений соціально-економічною нестабільністю та глибинними суперечностями. Цілком очевидно, що зростання кількості та напруженості соціальних проблем, з одного боку, і недостатність державного фінансування програм, спрямованих на їх вирішення, відхід від патерналістської концепції соціального забезпечення, характерний для недемократичних режимів, з другого, ставить на порядок денний проблему пошуку нових підходів до соціальної роботи. Саме тому підготовка висококваліфікованих фахівців, здатних діяти на рівні вимог міжнародних професійних стандартів у сфері соціальної роботи з урахуванням потреб

українського суспільства, є потребою сьогодення.

Актуальним питанням теорії і практики соціальної роботи та професійної підготовки

соціальних працівників в Україні присвячені роботи вітчизняних науковців В. Васильєва, І. Звєрєвої, А. Капської, І. Козубовської, Г. Лактіонової, І. Миговича, Л. Міщик, В. Полтавця та ін. Дослідження зарубіжного досвіду професійної підготовки соціальних педагогів і соціальних працівників представлено у працях О. Пічкар, В. Поліщук, Н. Собчак, В. Тименка та ін.

Потреби у застосуванні нових підходів, використанні інноваційних технологій у соціальній роботі, накопичений міжнародний досвід професійної освіти у цій галузі зумовлюють доцільність інтегрування теорії і практики посередництва у зміст професійної підготовки соціальних працівників як системи взаємозв’язаних професійних знань, умінь і навичок, що сприяють формуванню професійних компетенцій майбутніх фахівців у галузі соціальної робити. Роль і місце посередництва в ефективному вирішенні проблем є невід`ємними чинниками у визначенні практики соціальної роботи. Зорієнтоване на професійне втручання у конфліктних ситуаціях посередництво створює найширші можливості для конфліктуючих сторін самостійно приймати рішення щодо вирішення спірних питань. При цьому керівництво процесом розв’язання конфліктів здійснює третій, нейтральний учасник – посередник. Вимір наснаження, притаманний процесу посередництва, що сприяє формуванню самоповаги, самовпевненості та підвищенню дієздатності серед його учасників, характеризує одночасно і професійне втручання в соціальній роботі. Можливості посередництва виходять за межі лише розв’язання міжособистісних конфліктів і визначаються також його суспільним значенням. Цей універсальний підхід є важливим засобом конструктивного розв’язання широкого спектру конфліктів і має перспективи для застосування на всіх рівнях суспільного життя. Високим є морально-етичний рівень цього підходу АРС як його невід’ємна перевага. Одночасно, на нашу думку, посередництво узгоджується з особливостями української культури, особливо в контексті глибоких релігійних традицій, а також родинних звичаїв підтримувати членів своєї сімї та надавати їм допомогу. Цей підхід АРС відповідає також місії соціальної роботи в пострадянських країнах, якою є: “почати узгоджувати розгляд кардинальних соціальних та людських проблем з потребами та культурою країни”. Отже, виникає потреба професійної підготовки соціальних працівників до здійснення посередництва.

Ще одним аспектом актуальності дослідження нового для України досвіду застосування посередництва є неусталена фахова термінологія у цій сфері. Свідченням цього є паралельне вживання у вітчизняній науковій літературі декількох ідентичних термінів – “медіація”, “посередництво” і “примирення”. Використання ж у дисертації саме терміну “посередництво” зумовлене потребами, з одного боку, формування україномовної термінології, а з другого боку,

підкреслення участі третьої, нейтральної сторони в процесі розв’язання конфлікту.

Питання теорії і практики вирішення конфліктів, застосування альтернативних методів у цій

галузі, зокрема посередництва, перебувають у центрі уваги українських та російських авторів. Так,

визначення підходів до розв’язання конфліктів представлено у роботах А. Анцупова; А. Шипілова; А. Гірника, А. Бобра; А. Ішмуратова; А. Бєлкіна, В. Жаворонкова, І. Зіміної; Д. Рубіна; Б. Хасана; А. Черепухіна та ін. Проблеми впровадження посередництва у практику вирішення конфліктів дослідили І. Войтюк; А. Горова; В. Замніус, В. Землянська, В. Ковриженко та ін. Проте слід зазначити, що питання теорії і практики посередництва та підготовки фахівців для цієї сфери висвітлюються переважно в іншомовних виданнях. На шляху формування посередництва як нової сфери професійної діяльності в Україні виникає потреба в інтерпретації цього підходу АРС та розгляді питань підготовки фахівців до його здійснення у вітчизняній літературі.

Отже, потреби застосування нових підходів у сфері соціальної роботи, соціальна значущість і практична необхідність підготовки соціальних працівників до професійної діяльності за міжнародними стандартами з урахуванням потреб українського суспільства, спільні принципи та цінності соціальної роботи і посередництва, широкі можливості використання посередництва як дієвого засобу вирішення проблем на всіх рівнях суспільного життя з одного боку, і недостатня розробленість у вітчизняній літературі питань теорії і практики посередництва, відсутність розробок з підготовки посередників у галузі соціальної роботи з другого визначили вибір теми дисертаційного дослідження: “Професійна підготовка соціальних працівників до здійснення посередництва (на матеріалах США і Канади)”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації входить до плану науково-дослідної роботи кафедри соціології та соціальної роботи Національного університету “Львівська політехніка” як складова комплексної наукової проблеми “Соціально-педагогічні аспекти професійної підготовки фахівців для сфери соціальних послуг: історія, теорія, практика” і пов’язана з планом науково-дослідної роботи Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України при розробці теми Відділу порівняльної професійної педагогіки і психології “Професійний розвиток фахівців у різних освітніх системах: порівняльний аналіз”. Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України від 26 грудня 2002 року, протокол № 11 і узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні 23 вересня 2003 року, протокол № 7.

Об’єкт дослідження - посередництво при розв’язанні конфліктів як сфера професійної освіти та науково-практичної діяльності.

Предмет дослідження - професійна підготовка соціальних працівників до здійснення посередництва в США та Канаді.

Мета дослідження – на основі порівняльно-педагогічного аналізу розкрити дидактичні засади і технології підготовки соціальних працівників до посередницької діяльності в США та Канаді, з урахуванням прогресивних ідей цього досвіду розробити програму професійної підготовки соціальних працівників до посередництва в Україні та експериментально перевірити її

ефективність.

Концептуальна ідея дослідження полягає у тому, що виявлені прогресивні ідеї зарубіжного досвіду (передусім США і Канади) у сфері підготовки соціальних працівників до посередницької діяльності (що ґрунтуються на принципах дискурсивної етики) мають визначати напрям удосконалення професійної підготовки аналогічних фахівців в Україні. У цьому досвіді центральне місце посідає зміст професійної освіти майбутніх посередників, зокрема їхні компетенції, а також урахування педагогічних чинників, що впливають на ефективність виконання соціальними працівниками посередницьких функцій. На основі цього та з урахуванням національних умов обґрунтовано програму професійної підготовки соціальних працівників до посередництва в Україні, для реалізації якої розроблено відповідне навчально-методичне забезпечення, а ефективність впровадження цієї програми виявлялася під час педагогічного експерименту.

У ході дослідження перевірялося таке припущення: введення у зміст професійної підготовки соціальних працівників науково обґрунтованої та експериментально перевіреної з точки зору ефективності системи теоретичних знань і практичних умінь у галузі посередництва, створеної на основі творчого використання прогресивних ідей адаптованого до національних умов зарубіжного досвіду в галузі теорії і практики посередництва, сприятиме підвищенню рівня компетентності майбутніх соціальних працівників у вирішенні конфліктів з позиції третьої, нейтральної сторони.

Відповідно до предмета і мети дослідження визначено його основні завдання:

1. Проаналізувати ступінь розробленості досліджуваної проблеми у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі.

2. Дослідити теоретико-методологічні засади розвитку посередництва як сфери

професійної діяльності.

3. Виявити дидактичні особливості професійної підготовки майбутніх соціальних працівників у США і Канаді до здійснення посередництва.

4. Теоретично обґрунтувати програму професійної підготовки соціальних працівників до посередницької діяльності в умовах України та експериментально перевірити її ефективність.

5. Розробити науково-методичні рекомендації щодо професійної підготовки соціальних працівників до застосування посередництва.

Методологічною основою дослідження є теорія наукового пізнання; комунікативна філософія, дискурсивна етика; системний та хронологічний підходи до аналізу педагогічних явищ та процесів; провідні ідеї та положення порівняльної педагогіки, андрагогіки; теорії і методики професійної освіти та часткових дидактик – методик викладання соціальної роботи, соціальної педагогіки, соціальної політики, соціальної медицини, соціальної психології; теорія потреб А. Маслоу; теорії вікової та педагогічної психології; методики психологічного консультування; екосистемний підхід; теорія конфліктів; основні методологічні принципи соціальної зумовленості, культуровідповідності, полікультурності, єдності національного і загальнолюдського, теорії і практики, всебічного вивчення явищ і процесів та комплексного використання методів дослідження; методика аналізу результатів педагогічного експерименту за М. Лобоцьким і Т. Пільхом. На різних етапах наукового пошуку враховувалися положення міжнародних та державних документів щодо соціальної роботи та професійної освіти у цій галузі.

Теоретичною основою дослідження стали праці українських та зарубіжних учених з філософії освіти (В. Андрущенко, І. Зязюн, В. Лутай та ін.); порівняльної педагогіки (В. Вульфсон, В. Сластьонін та ін.); розвитку професійної освіти в Україні та США на різних історичних етапах (Т. Георгієва, Н. Ничкало, В. Поліщук, О. Романовський та ін.); а також роботи, у яких висвітлено проблеми розвитку соціальної освіти в США, Канаді та інших країнах (М. Ізенгарт і М. Спангл, М. Лунд, С. Пікард та ін.), та дослідження вітчизняних учених (І. Звєрєва, А. Капська, І. Козубовська, Г. Лактіонова, Л. Міщик, І. Мигович, О. Пічкар, Н. Собчак та ін.).

Для розв’язання визначених завдань використовувався комплекс взаємопов’язаних методів дослідження: 1) теоретичних – а) історико – педагогічний (ретроспективний аналіз літературних джерел з проблеми дослідження), б) порівняльно-педагогічний аналіз (логіко-теоретичний аналіз літературних джерел з проблеми дослідження та зіставлення сучасного стану вітчизняної й зарубіжної підготовки фахівців), в) статистичний аналіз (аналіз статистичних даних стосовно практичного використання нових підходів), г) контент - аналіз (аналіз змісту навчальних планів і робочих програм американських та канадських вищих закладів освіти), д) узагальнення та систематизація теоретичних і експериментальних даних, написання висновків; е) конкретизація (визначення конкретних потреб застосування нових підходів), ж) бібліографічний; 2) емпіричних – а) пряме і опосередковане спостереження за роботою студентів, б) інтерв’ювання, в) анкетування, г) бесіда, д) педагогічний експеримент (констатуючий та формуючий експерименти), е) статистична обробка та якісно-педагогічна оцінка отриманих результатів.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалося у три взаємопов’язані етапи, що охоплюють період з 1999 по 2004 рік.

На першому етапі (1999 – 2001) вивчався досвід посередництва при розв’язанні конфліктів під час стажування у Манітобському університеті (м. Вінніпег, Канада).

На другому етапі (2001 – 2002) продовжувалося вивчення зарубіжних джерел,

аналізувався український досвід з досліджуваної проблеми, здійснювалося

теоретичне обґрунтування моделі та програми професійної підготовки студентів спеціальності

“Соціальна робота” до посередницької діяльності; було розпочато формуючий експеримент на базі

кафедри соціології та соціальної роботи Національного університету “Львівська політехніка”.

На третьому етапі (2002 – 2004) продовжувалася експериментальна робота зі студентами спеціальності “Соціальна робота” у Дніпропетровському національному університеті і Тернопільській академії народного господарства; було узагальнено результати наукового пошуку. Всього експериментальною роботою охоплено 100 студентів і 17 викладачів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні проаналізовано, узагальнено та систематизовано з точки зору зарубіжної та української історіографії теорію посередництва як галузі наукового пізнання; технології практичної діяльності посередників у процесі розв’язання широкого спектру конфліктів; досвід викладання посередництва в закладах освіти різного рівня у США і Канаді; визначено педагогічні чинники формування професійної компетентності соціальних працівників у сфері посередництва (зміст і методика викладання спеціальних дисциплін у галузі посередництва, рівень професійної кваліфікації викладачів з посередництва, вплив міжпредметних зв’язків, формування первинного професійного досвіду студентів у системі навчальних практик); обґрунтовано та експериментально перевірено програму професійної підготовки соціальних працівників до посередництва в умовах України. Удосконалено: психолого-педагогічний зміст поняття “посередництво”; розуміння ролі посередництва в процесі формування професійних компетенцій соціальних працівників. Дістали подальшого розвитку: положення щодо посередництва як альтернативного підходу до вирішення конфліктів; ідеї про посередництво як автономну галузь професійної діяльності; уявлення про посилення ролі вищих закладів освіти в підготовці соціальних працівників до здійснення посередництва в сучасних умовах.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає у: введенні до широкого наукового обігу значної кількості іншомовних джерел з проблеми альтернативних підходів до розв’язання конфліктів, передусім посередництва; розкритті доцільності використання посередництва при вирішенні конфліктів у різних сферах діяльності (освіта, виховання, юриспруденція, економіка, міжнародні відносини тощо); обґрунтуванні доцільності включення до змісту професійної підготовки фахівців, які працюють з людьми, спеціальних навчальних дисциплін у сфері АРС та посередництва; доведенні необхідності вивчення дисциплін з посередництва для ефективного виконання професійних функцій фахівцями цього профілю на прикладі професійної підготовки соціальних працівників.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що: створено

програму професійної підготовки соціальних працівників до здійснення посередництва, зокрема, розроблено два авторські навчальні курси з посередництва (“Посередництво і вирішення конфліктів”, “Управлінські аспекти посередництва при розв’язанні конфліктів”) та включено їх у навчальні плани в системі підготовки соціальних працівників; перевірено ефективність створеної програми; укладено та видано (у співавторстві) посібник з посередництва; укладено та видано (у співавторстві) словник та словник-довідник із соціальної роботи, до яких включено фахову термінологію з посередництва; розроблено науково обґрунтовані пропозиції щодо підготовки соціальних працівників до посередницької діяльності в умовах України. Результати дослідження покладено в основу діяльності Асоціації посередників у м. Львові та можуть бути використані освітянами, науковцями та практиками - фахівцями різних галузей соціальної сфери.

Особистий внесок автора в одержанні наукових результатів полягає у дослідженні теоретико-методологічних засад розвитку посередництва як сфери професійної діяльності, дидактичних аспектів підготовки соціальних працівників до здійснення цього підходу АРС у США та Канаді, створенні програми підготовки соціальних працівників до застосування посередництва в професійній діяльності в умовах України, перевірці ефективності авторської програми та розробці науково обґрунтованих пропозицій щодо підготовки соціальних працівників до здійснення посередництва. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті ідеї та положення, що є результатом особистої пошукової роботи автора.

Вірогідність та аргументованість одержаних результатів дослідження забезпечується: теоретико-методологічною обґрунтованістю його основних положень; застосуванням комплексу взаємопов’язаних методів відповідно до мети та завдань дослідження, поєднанням логіко-теоретичного та ретроспективного аналізу матеріалу; порівняльно-педагогічним аналізом сучасного стану вітчизняної й зарубіжної підготовки фахівців до розв’язання конфліктів, позитивними результатами експериментальної перевірки авторської програми професійної підготовки соціальних працівників до посередництва.

На захист виносяться:

· положення щодо стратегій альтернативного розвязання суперечки (АРС), динаміки і технологій процесу посередництва у міжнародному досвіді;

· модель професійної підготовки соціальних працівників до посередницької діяльності в США та Канаді;

· програма професійної підготовки соціальних працівників до здійснення посередництва в Україні.

Апробація і впровадження результатів здійснювались шляхом публікації статей, посібників, словника та словника-довідника, виголошення доповідей на міжнародних та національних науково-практичних конференціях і семінарах, викладання навчальних курсів з посередництва для студентів спеціальності “Соціальна робота” та проведення практичних семінарів-тренінгів для представників сфери соціальних послуг. Основні положення дисертації були представлені і одержали схвалення на: міжнародних та національних конференціях – “Об’єднана конференція Міжнародної Федерації соціальних працівників і Міжнародної Асоціації закладів освіти в галузі соціальної роботи” (м. Монреаль, Канада, 2000 р.), “Посередництво в справах родини в Канаді - 14-та Національна конференція” (м. Хал, Канада, 2000 р), “Конференція Міжнародної Асоціації шкіл соціальної роботи” (м. Монтпельє, Франція, 2002 р.), “Реформування соціальних служб в Україні” (м. Львів, 2003 р.), “Актуальні проблеми професійної підготовки фахівців соціальної роботи в Україні і за рубежем” (м. Ужгород, 2003 р.), “Основи освітньої громади” (м. Краків, Польща, 2004 р.), “Перспективи розвитку соціогуманітарних наук у класичних університетах” (м. Київ, 2004 р.), “Соціальна робота і сучасність: теорія та практика” (м. Київ, 2004 р.); а також національному семінарі - нараді “Моделі професійної освіти в галузі соціальної роботи” (м. Львів, 2003 р.). та семінарі - тренінгу “Базові навички проведення програм примирення потерпілих і правопорушників” (м. Київ, 2004 р.).

Публікації. Результати дослідження автора висвітлені у 15 публікаціях, з них - 1 посібник з посередництва, 1 словник та 1 словник-довідник із соціальної роботи, 3 статті у фахових виданнях. Загальний обсяг наукових публікацій з теми дисертаційного дослідження становить 21,4 друк. арк., із них особисто автору належать 9,39 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел, словника спеціальних термінів і додатків. Обсяг основного тексту - 212 сторінок, список використаної літератури налічує 269 найменувань, в тому числі іноземними мовами - 210. Дисертація містить 27 таблиць і 25 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його об’єкт, предмет, мету, завдання, методологічні і теоретичні засади; розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість, вірогідність отриманих результатів, наведено відомості про їх апробацію.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні засади розвитку

посередництва як сфери професійної діяльності” – висвітлено дослідницькі підходи зарубіжних і вітчизняних учених до проблеми посередництва як сфери наукового пошуку, подано визначення посередництва як підходу АРС та представлено технології його здійснення, окреслено історичний аспект становлення посередництва як сфери професійної діяльності.

Питання посередництва в контексті теорії і практики застосування підходів АРС та підготовки фахівців до його здійснення перебувають у центрі уваги авторів численних публікацій - дослідників, освітян та законодавців. Спектр питань, що розглядаються, є широким – від визначення поняття конфлікту та підходів до його розв’язання, одним з яких є посередництво, до окреслення шляхів розвитку сфери професійної підготовки висококваліфікованих посередників. Визначено 7 груп літературних джерел за проблематикою, що в них розглядається.

Представлено аналіз концептуальних питань теорії і практики посередництва. Зазначено, що

підходи до управління конфліктами поділяються на дві групи: 1) законодавчі, що базуються на юридичній нормі і передбачають офіційний судовий процес, і 2) альтернативні, неюридичні підходи. Підходи другої групи, які мають спільну назву – “Альтернативне розв’язання суперечки” (АРС), ґрунтуються на принципах непротистояння та добровільної згоди учасників конфлікту взяти участь у переговорах. Популярність АРС зростає, серед його підходів найбільш розповсюдженим у світовому досвіді є посередництво. Поширеним терміном для позначення цього підходу є “медіація” (англ. mediation), слово, що походить від латинського “medi” або “medio” і означає “середина”. Посередництво визначається як чітко структурований процес професійного втручання із залученням третьої, нейтральної сторони, яка здійснює управління процесом вирішення конфлікту, а його учасники визначають зміст обговорюваних питань та результати обговорення. Основою цього процесу є “принципові переговори” як концепція розв'язання розбіжностей на основі принципу “перемога-перемога” з універсальною стратегією для застосування на всіх рівнях розв'язання суперечки - від родинних до ділових та міжнародних конфліктів. Встановлено, що існує декілька моделей процесу посередництва. Проте вони відрізняються переважно лише кількістю стадій його здійснення та структурою визначених ними завдань. Представлена в дисертації уніфікована модель передбачає поділ процесу посередництва на два великі етапи: індивідуальні зустрічі, що відбуваються напередодні початку офіційних переговорів, і офіційні переговори (рис. 1).

Умовні позначення:

- індивідуальна зустріч

П – посередник

C – сторона у конфлікті

- переговори за участю 2-х сторін у конфлікті

Рис.1. Етапи і стадії процесу посередництва

На першому етапі проводяться виключно індивідуальні зустрічі посередника окремо з кожною із конфліктуючих сторін і в різний час. Це так звана підготовча стадія посередництва. На другому етапі відбуваються, головним чином, спільні зустрічі посередника одночасно з обома клієнтами, хоча передбачена також можливість проведення, в разі потреби, а також за бажанням самих учасників, і індивідуальних зустрічей. Цей етап включає відкриваючу, середню і заключну стадії цього процесу (див.: рис.1). Передумовою ефективного управління процесом вирішення конфлікту є високий рівень фахової кваліфікації посередника, що передбачає, зокрема, дотримання цінностей та принципів посередництва, володіння глибокими теоретичними знаннями та майстерність у застосуванні властивих цьому процесу умінь та навичок. У дисертації подано перелік базових професійних компетенцій (знань та умінь), необхідних для посередницької діяльності.

Проаналізовано історичний аспект розвитку посередництва. Зроблено висновок про те, що посередництво, яке має давню історію, в наші дні переживає процес відродження та становлення як сфери професійної діяльності. Виявлено два взаємопов’язаних напрями цього розвитку - директивний і трансформативний. Директивний напрям скерований на досягнення конкретної, взаємоприйнятної угоди між сперечальниками (див.: рис. 1). Проте процес посередництва передбачає також і трансформативну дію, завдяки якій досягається важливий результат позитивної особистісної зміни учасника конфлікту (табл. 1).

Таблиця 1

Позитивна особистісна зміна

учасника конфлікту як результат дії процесу посередництва

Перед залученням до процесу посередництва | Після виходу з процесу посередництва

Відстоює позиції

Діє з позиції влади / сили

Підозрює

Руйнує стосунки

Не визнає розбіжностей

Вдається до маніпуляцій

Звинувачує та погрожує

Чинить опір

Непохитний

Утаємничений

Розгублений

Протидіє іншим

Розгніваний | Визначає інтереси

Співпрацює

Довіряє

Підтримує стосунки

Визнає розбіжності

Діє відверто

Спілкується ефективно

Підтримує

Гнучкий

Відкритий

Впевнений у собі

Підтримує інших

Врівноважений

Трансформативні уявлення про посередництво підкреслюють конструктивний діалог, зміцнення стосунків, досягнення організованої позитивної зміни як в самих людях, так і в способах вирішення ними своїх проблем. Це дозволяє учасникам здійснювати контроль над власним життям і реально досягати більшого доступу до справедливості. Отже, посередництво виходить за межі лише достатньо швидкого залагодження конфліктної ситуації. В цьому можна побачити також і потенціал для трансформації суспільства.

Встановлено, що високий рівень моральності створює для процесу посередництва незаперечну перевагу у порівнянні з традиційним розглядом конфліктних ситуацій у суді. Застосування посередництва має численні переваги в порівнянні з юридичними підходами. Так, участь у цьому процесі є добровільною та вимагає менших фінансових і часових затрат. Цей підхід АРС почали розцінювати як правомочний засіб розгляду багатьох соціальних і правових конфліктів у світовому досвіді. Зазначається, що 90% сперечальників у різноманітних кримінальних і громадянських справах, які скористалися послугами посередництва, виявили задоволення як досягнутою угодою, так і самим процесом розгляду справи.

Визначено різні сфери практичного застосування посередництва. Цей альтернативний підхід використовується для вирішення широкого спектру конфліктів – від міжособистісних до міжнародних. Підтвердженням цього є наведені у дисертації приклади застосування посередництва у різних сферах діяльності. Представлено також дані, що ілюструють впровадження посередництва та принципів відновного правосуддя в кримінальній сфері в Україні в контексті дії Резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН “Про основні принципи програм відновного правосуддя у кримінальних справах” від 24 липня 2002 р., створення інституту посередництва в кримінальному судочинстві в Європі та формування національної нормативно-правової бази для застосування альтернативного підходу до вирішення конфліктів між потерпілим і правопорушником (Постанова №5 Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. “Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх”). Наведені приклади свідчать також і про те, що триває процес спеціалізації у розробці теорії і практики застосування цього неюридичного підходу до вирішення широкого спектру конфліктів.

У другому розділі – “Особливості професійної підготовки майбутніх соціальних працівників до здійснення посередництва у США та Канаді” – узагальнено та систематизовано досвід підготовки посередників, визначено підходи до посередництва як нової сфери професійної діяльності, досліджено зміст, форми і методи професійної освіти у сфері посередництва, виявлено специфіку професійної підготовки посередників у галузі соціальної роботи у США та Канаді.

Вивчення міжнародного досвіду свідчить про те, що рух АРС поступово сформувався у сферу професійної діяльності, що дістала назву “розв’язання конфліктів”, де фахівцем є “посередник”. Підготовка до посередництва, скерована на задоволення потреб становлення сфери освіти у цій галузі, розпочинається в початковій загальноосвітній школі і триває на рівні професійної освіти в коледжах та університетах. Набув поширення досвід учнівських та студентських служб посередництва на основі принципу “рівний рівному”. У результаті виконання освітніх програм у галузі посередництва видаються сертифікати, дипломи, присуджуються ступені бакалавра, магістра і доктора філософії. Зростає кількість науково-дослідних центрів у сфері розв’язання конфліктів. Серед них - Академія миру і розв’язання конфліктів США, а також Університет Миру ООН.

Важливу роль у становленні нової сфери науково-практичної діяльності відіграють заклади освіти у галузі соціальної роботи. Реагуючи на зростання потреби у підготовці соціальних працівників до здійснення посередництва, ці заклади проводять відповідну підготовку також на всіх рівнях – від короткотривалого концентрованого курсу підвищення кваліфікації до університетської програми з присудженням ступеня доктора філософії. Зокрема, за період з 1988 р. по 2002 р. в галузі соціальної роботи виконано і захищено 7 докторських дисертацій з питань теорії і практики посередництва та АРС, з них у США - 5, Швеції – 1, Китаї – 1.

Еклектичний і плюралістичний характер посередництва зумовив залучення до процесу підготовки фахівців у сфері розв’язання конфліктів представників численних галузей знань: юриспруденції та міжнародного права, соціальної роботи, економіки і менеджменту тощо. Прикладом такого об’єднання є ”Консорціум з питань досліджень, освіти і розвитку у галузі миру” (англ. The Consortium on Peace Research, Education, and Development). До його складу увійшли 32 коледжі і університети США, канадський Університет Ватерлоо (англ. The University of Waterloo), ізраїльський Університет Хайфи (англ. The University of Haifa), а також британський Університет Бредфорда (англ. Bradford University). Заклади освіти здійснюють підготовку фахівців, здатних застосовувати теоретичні знання з різних галузей знань, практичні вміння та навички з розв’язання конфліктів з урахуванням етичних питань і всієї багатоманітності соціального оточення для вирішення широкого спектру конфліктів. Процес становлення нової сфери професійної діяльності характеризується появою нових можливостей для застосування набутих фахівцями знань та умінь. Як показало вивчення, посередництво та інші підходи АРС використовують у 50 країнах. Об’єднані зусилля науковців та практиків, обмін інформацією між ними, участь у професійних асоціаціях, сформовані партнерські стосунки між навчальними закладами та науково-практичними центрами на місцевому, національному та міжнародному рівнях, розширення географії застосування посередництва ефективно впливають на його подальший розвиток як сфери професійної освіти та науково-практичної діяльності.

Становлення нової сфери професійної діяльності супроводжується спробами

окреслити найсуттєвіші елементи професійної компетентності фахівця, а також визначити стратегічні напрями в організації змісту професійної підготовки посередників. Так, формування професійної компетентності у сфері посередництва визначено як динамічний процес розвитку на таких стадіях: 1) початківець 2) підмайстер 3) фахівець-практик 4) майстер-професіонал. Цей процес передбачає інтеграцію теорії і практики, а також інтерактивну діяльність у роботі з клієнтами на шляху професійного становлення посередника.

Вивчення досвіду професійної освіти в галузі соціальної роботи дало змогу дійти висновку, що зміст освіти та форми і методи навчання у цій галузі враховують особливості підготовки фахівців до здійснення посередництва. Аналіз навчальних планів та робочих програм коледжів і університетів США і Канади дозволив виокремити три основні групи професійних умінь у галузі посередництва, формування яких передбачено цими документами, а саме: 1) здатність аналізувати конфлікт як явище з точки зору його особливостей, динаміки розгортання та підходів до його вирішення; 2) здатність оцінювати конкретну конфліктну ситуацію та визначати: а) можливі підходи до її розв’язання та прийнятність посередництва, б) спірні питання, в) можливі невиявлені потреби, д) особливості спілкування, ж) рівень гніву / ворожості, з) можливі елементи кривди; 3) здатність застосовувати технології посередницької діяльності, дотримуватися її етичних засад. У дисертації представлено модель професійної підготовки студентів спеціальності “Соціальна робота” до посередницької діяльності, що передбачає створення для майбутніх соціальних працівників достатніх можливостей зосередитися на таких ділянках формування професійних умінь, як: 1) підвищений фаховий рівень застосування умінь інтерв’ювання та спілкування, рефлексії та взаємодії (між учасниками переговорів), 2) управління емоційними проявами, зокрема проявами гніву; запобігання особистому емоційному перевантаженню; 3) стратегії оцінювання розподілу влади / сили у стосунках та здатності врівноважувати на професійному рівні розподіл влади / сили там, де така рівновага порушена; попередження насильства; 4) формування етичних засад посередницької діяльності; 5) укладання ділової документації (зокрема, розроблення тексту угоди, що досягається як результат переговорів між сторонами у конфлікті); 6) розуміння основ державного законодавства. Кожна з визначених ділянок включає в себе комплекс конкретних умінь, набутих у результаті дії визначених педагогічних чинників формування професійної компетентності соціальних працівників у сфері посередництва, вплив яких представлено нами схематично на рис. 2.

Рис. 2. Вплив педагогічних чинників на формування професійної

компетентності соціальних працівників у сфері посередництва

Проведення інтегрованих занять, навчальна діяльність в інформаційній мережі університету, активні й інтерактивні методи навчання, впроваджена система навчальних практик - ці та інші форми і методи організації навчального процесу створюють передумови для інтеграції теорії і практики та здійснення професійного втручання в посередництві. Представлена модель дозволяє проаналізувати та зіставити новостворені освітні програми у сфері підготовки соціальних працівників до посередництва із накопиченим досвідом, а також започаткувати формування нових програм професійної освіти у цій сфері.

У третьому розділі – “Програма професійної підготовки соціальних працівників до здійснення посередництва в умовах України” – викладено теоретичне обґрунтування програми професійної освіти соціальних працівників у галузі посередництва; проведено оцінювання її ефективності, зокрема, представлено аналіз емпіричних даних, отриманих на основі використаних методів дослідження та опрацьованих із застосуванням кількісно-статистичного методу та якісно-педагогічної оцінки.

Програму професійної підготовки соціальних працівників до здійснення посередництва створено в межах системи професійної освіти в галузі соціальної роботи, діючої в Національному університеті “Львівська політехніка”. В основу цієї програми покладено модель професійної підготовки майбутніх соціальних працівників до посередницької діяльності, зокрема, виявлені педагогічні чинники формування професійної компетентності посередників у США і Канаді. Зарубіжний досвід адаптовано до умов України. Підготовка до посередництва, що відбувається на освітньо-кваліфікаційних рівнях “бакалавр” і “магістр”, характеризується концентричним способом розгортання змісту освіти та інтердисциплінарним підходом до його побудови з особливим акцентом на психолого-педагогічних та морально-етичних аспектах здійснення професійного втручання у цій сфері. Основною формою організації навчального процесу (визначеною на основі зарубіжного досвіду) є інтегроване (лекційно-лабораторне) заняття. Застосовуються активні та інтерактивні методи навчання. Значна увага приділяється інтеграції теорії і практики. Проводяться також курси професійного навчання у галузі посередництва для представників сфери соціальних послуг. Це, зокрема, дало поштовх до створення у м. Львові “Асоціації посередників”, яка приєдналася також до діяльності Українського Центру Порозуміння, скерованої на застосування посередництва в кримінальній сфері.

З метою оцінювання ефективності авторської програми проведено експериментальне дослідження. Предметом пізнання в цьому дослідженні визначено компетенції (знання та вміння) студентів спеціальності “Соціальна робота” у сфері посередництва, а також зв’язок між рівнем набутих компетенцій у цій сфері та педагогічними умовами (чинниками). Мета експериментальної роботи на цьому етапі полягала у виявленні рівня компетенцій студентів спеціальності “Соціальна робота” після вивчення ними професійно-орієнтованої дисципліни “Посередництво та вирішення конфліктів” та його зв’язку з педагогічними чинниками. З урахуванням специфіки наукового дослідження сформульовано такі його завдання: 1) перевірити ефективність програми професійної підготовки соціальних працівників до здійснення посередництва; 2) встановити залежність між компетенціями у сфері посередництва, набутими студентами експериментальної групи, з одного боку, та педагогічними умовами, в яких реалізувалася ця програма, з другого боку. Визначено дві головні проблеми дослідження, одна з них - “Яким чином викладання дисципліни “Посередництво та вирішення конфліктів” для студентів спеціальності “Соціальна робота” впливає на становлення їхніх компетенцій у сфері посередництва?. Окреслено також часткові проблеми. Сформульовано дві головні гіпотези дослідження, одна з них - припускаємо, що успішне оволодіння компетенціями у сфері посередництва студентами спеціальності “Соціальна робота” безпосередньо пов’язане із реалізацією таких педагогічних умов (чинників), як: а) зміст і методика викладання дисципліни “Посередництво та вирішення конфліктів”; б) рівень професійної кваліфікації викладачів з посередництва; в) первинний професійний досвід студентів на основі навчальних практик; д) знання студентів на основі реалізації міжпредметних зв’язків. Сформульовано також часткові гіпотези дослідження. Визначено головні та часткові змінні, а також їхні показники.

Результати експерименту інтерпретовано за методикою відомих польських дослідників у галузі методології педагогічних досліджень М. Лобоцького і Т. Пільха. Застосовано такі методи дослідження, як: педагогічне спостереження, самооцінка, анкетування, узагальнення незалежних характеристик, інтерв’ювання, бесіда, аналіз документації. Узагальнені результати проведеного експерименту свідчать про те, що підтверджено сформульовані гіпотези. Так, рівні виявлених знань, сформованих з урахуванням впливу міжпредметних зв’язків (у межах тематичного блоку, що передбачає наявність таких знань), представлено на рис. 3.

Рис. 3. Рівні виявлених знань у межах тематичного блоку “Природа конфлікту

та підходи до його розв’язання”

Рівні виявлених вузько спеціалізованих знань і умінь у сфері посередництва (в межах

тематичного блоку, що передбачає володіння такими знаннями і уміннями), показано на рис. 4.

Рис. 4. Рівні виявлених компетенцій у межах тематичного блоку

“Трансформативний вплив посередництва”

Підтвердження сформульованих гіпотез дозволило визнати, що: а) до вивчення дисципліни “Посередництво та вирішення конфліктів” рівень компетенцій у сфері посередництва студентів спеціальності “Соціальна робота” є середнім, низьким і дуже низьким (див.: рис. 3); після вивчення дисципліни “Посередництво та вирішення конфліктів” рівень засвоєння студентами спеціальності “Соціальна робота” знань та умінь у сфері посередництва визначається як високий і дуже високий (див.: рис. 4); б) успішне оволодіння компетенціями у сфері посередництва студентами спеціальності “Соціальна робота” безпосередньо пов’язане із реалізацією визначених педагогічних умов (чинників). Отже, знайшли вирішення проблеми дослідження, завдяки чому можна стверджувати, що: 1) викладання студентам спеціальності “Соціальна робота” дисципліни “Посередництво та вирішення