ДН
ДНIПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦIОНАЛЬНИЙ УНIВЕРСИТЕТ
ГЕЙНА Оксана Володимирiвна
УДК 81?367.332
СУБ?ЄКТНО-ОБ?ЄКТНІ ДЕТЕРМІНАНТИ
В СЕМАНТИКО-СИНТАКСИЧНІЙ СТРУКТУРІ
ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ
В СУЧАСНІЙ РОСІЙСЬКІЙ МОВI
Спецiальнiсть 10.02.02 – російська мова
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Днiпропетровськ – 2005
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано в Херсонському державному університетi,
Міністерство освіти і науки України.
Науковий керівник: кандидат філологічних наук, професор
Бєляєв Юрій Іванович,
Херсонський державний університет,
ректор.
Офіційні опоненти: доктор фiлологiчних наук, професор
Э?анова Людмила Петрiвна,
Нацiональний педагогiчний унiверситет
iм. М.П.Драгоманова,
професор кафедри росiйськоi мови;
кандидат фiлологiчних наук, доцент
Сахарова Ольга Вiкторiвна,
Киiвський славiстичний унiверситет,
доцент кафедри украiнськоi фiлологii.
Провідна установа: Киiвський нацiональний лiнгвiстичний унiверситет,
кафедра фонетики i граматики слов?янських мов,
Мiнiстерство освiти i науки Украiни,
м. Киiв.
Захист вiдбудеться “ 3 ” березня 2005 року о 12 годинi на засiданнi спецiалiзованоi вченоi ради К . . для захисту дисертацiй на здобуття наукового ступеня кандидата фiлологiчних наук при Днiпропетровському нацiональному унiверситетi за адресою: 49050, м.Днiпропетровськ, пр-т Гагарiна, 72, ауд. 804.
Э? дисертацiєю можна ознайомитися в бiблiотецi Днiпропетровського нацiонального унiверситету за адресою: 49050, м.Днiпропетровськ, вул.Казакова, 8.
Автореферат розiслано “3” лютого 2005 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради |
М.С.Ковальчук
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальнiсть дослiдження. Для російського мовознавства актуальним є багатоаспектне дослiдження суб?єктно-об?єктних детермiнантiв як незалежних поширювачiв рiзноманiтних структур речення, оскiльки це є конкретним внеском в опис граматичноi органiзацii речення.
Уже з кінця ХІХ ст. лінгвісти звертали увагу на особливостi позицii i роль у структурi речення певних вiдмiнкових i прийменниково-вiдмiнкових форм, iх “незалежнiсть” вiд iнших слiв, вiдсутнiсть формального зв?язку з ними та вiдношення до всього речення в цiлому.
Деякi аспекти цiєi проблеми знаходимо у працях Ф.І.Буслаєва, Д.М.Овсянико-Куликовського, О.О.Потебні, А.М.Пєшковського, Є.Куриловича, Є.В.Кротевича. Згодом до неi зверталися В.В.Виноградов, М.М.Прокопович, М.Д.Лісник, В.П.Малащенко та iншi вченi.
На початку 60-х рр. ХХ столiття росiйський мовознавець Н.Ю.Шведова у своiх працях висунула iдею про члени речення, що не залежать від будь-якого граматично домiнантного компонента й поширюють усе речення в цілому. Роботи Н.Ю.Шведової зумовили наукову дискусію щодо детермінантiв.
Теорiя зазначених членiв речення розроблялася як у спеціальних дослідженнях (Г.М.Акимова, Т.І.Антонова, І.К.Бабалян-Димарська, Ю.В.Єлісєєв, Т.А.Жданкіна, О.А.Крилова, І.П.Распопов, Я.І.Рословець, Л.М.Руденко, Г.Є.Тимофєєва, В.І.Чернов та iн.), так і в працях, присвячених вивченню загальних проблем синтаксису (П.Адамець, В.В.Бабайцева, В.А.Бєлошапкова, І.Р.Вихованець, К.Г.Городенська, Г.О.Золотова, О.О.Каминіна, Л.О.Кадомцева, І.І.Ковтунова, П.О.Лекант, Т.П.Ломтєв, Н.М.Олександров, В.М.Русанівський та iн.).
Проте суб?єктно-об?єктна детермінація не була об?єктом спецiального дослiдження, тому що опис детермінантних елементiв i структур у першу чергу було зосереджено на обставинних детермінантах. Невисвітленими залишалися також модально-номiнативний і компаративний аспекти вивчення суб?єктно-об?єктних детермінантів.
Отже, актуальність дисертаційної роботи визначається багатоаспектністю здiйсненого в нiй аналізу й системного опису суб?єктно-об?єктної детермінації в її формально-змістовній єдності на матерiалi сучасноi російськоi мови у зiвставленнi з украiнською, що безпосередньо пов?язано з дослідженням семантико-синтаксичної структури простого речення, поглибленням теорії головних і другорядних членів, виявленням обов?язкових та факультативних синтаксичних позицій у реченні.
Зв?язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертаційного дослiдження вiдповiдає науковiй проблемi кафедри росiйськоi мови та загального мовознавства “Iнтегральне дослiдження росiйськоi мови (у порiвняннi з украiнською)”, що є складовою загальноунiверситетськоi теми “Актуальнi проблеми пiдготовки вчителя сучасноi школи” (реєстр № U007532).
Тему дисертацiйноi роботи затверджено на засiданнi бюро Науковоi ради “Закономiрностi розвитку мов i практика мовноi дiяльностi” НАН Украiни (протокол №3 вiд 22.06.2004 р.).
Об?єктом дослiдження є семантико-синтаксична організація простого речення сучасноi російськоi мови, предметом – суб?єктно-об?єктна детермiнацiя простого речення.
Мета дисертаційного дослідження полягає в багатоаспектному аналiзi й описi суб?єктно-об?єктноi детермінаціi на рівні простого речення сучасноi російськоi мови.
Мета роботи передбачає вирішення таких завдань:–
з?ясувати лінгвістичну природу суб?єктно-об?єктних детермінантів – незалежних поширювачів речення як об?єктивноi семантико-синтаксичноi категоріi в її формально-змістовній єдності;–
розглянути суб?єктно-об?єктнi детермiнанти в структурному аспектi: виявити та класифікувати семантичні типи, групи і підгрупи суб?єктно-об?єктних детермінантів; систематизувати й описати граматичні засоби вираження дослiджуваних одиниць; простежити залежність між семантикою суб?єктно-об?єктних детермінантів та їх граматичним вираженням, визначити продуктивність окремих конструкцій, що передають ті чи інші детермінантнi суб?єктно-об?єктні відношення; зафіксувати семантико-синтаксичні моделі детермiнантiв;–
проаналiзувати суб?єктно-об?єктнi детермiнанти в семантичному аспектi: визначити комунiкативну функцiю дослiджуваних одиниць, iх мiсце в актуальному членуваннi речення; розглянути функцii суб?єктно-об?єктних детермiнантiв у модусно/диктумному членуваннi висловлювання; –
описати функцiональний аспект суб?єктно-об?єктних детермiнантiв: установити семантико-граматичні типи простих речень, у яких функціонують суб?єктно-об?єктні детермінанти; з?ясувати роль аналiзованих конструкцій у формуванні семантико-синтаксичної структури різних типів речень; подати моделі односкладних речень iз суб?єктно-об?єктними детермінантами як облігаторними компонентами основи речення;–
порiвняти функцiонування суб?єктно-об?єктних детермiнантiв у сучаснiй росiйськiй та украiнськiй мовах.
Специфіка дослiджуваних одиниць обумовила використання відповідних методів для розкриття лiнгвiстичноi сутності суб?єктно-об?єктних детермінантів. В інтерпретації матеріалу як провідний застосовано описовий метод, що дало змогу інвентаризувати суб?єктно-об?єктні детермінанти і з?ясувати особливості їхнього функціонування. За допомогою трансформаційного та порівняльного методів виявлено функціонально-синтаксичні й структурно-семантичні ознаки суб?єктно-об?єктних детермінантів. Кількісний аналіз різних підтипів детермінантних структур виявив співвідношення цих компонентів речення в росiйськiй та украiнськiй мовах.
Методологiчною основою дослiдження стали положення про взаємозв?язок мовних одиниць, дiалектичну єднiсть iх значення, форми й функцiй; взаємозв?язок мови i мислення.
Джерельна база дослідження. Для обґрунтування теоретичних аспектів у дисертаційній роботі використано фактичний мовний матеріал – біля 4000 одиниць iз текстів російськоi та українськоi художньої літератури 70-90-х років ХХ століття.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше здійснено багатоаспектний аналіз суб?єктно-об?єктної детермінації на рівні простого речення сучасноi російськоi мови: у структурному аспектi уточнено семантичну класифiкацiю суб?єктно-об?єктних детермінантів, установлено ті конкретні граматичні форми, які на рівні синтаксису виконують їх функції; в семантичному аспектi описано комунiкативнi функцii дослiджуваних одиниць; подальшого дослiдження дiстало вивчення функцiонального аспекту – з?ясовано роль суб?єктно-об?єктних детермінантів у формуванні семантико-синтаксичної структури простого речення, представлено моделі граматичних основ односкладних речень, у складі яких суб?єктно-об?єктні детермінанти функціонують як облігаторні члени; вперше суб?єктно-об?єктнi детермiнанти розглядалися в модально-номiнативному та компаративному аспектах.
Теоретична цiннiсть дослiдження полягає в тому, що результати роботи можуть бути застосовані для більш глибокого аналізу семантики і формально-граматичної структури простого речення сучасної російської мови, зокрема, пiд час подальшоi розробки теорії другорядних членів речення, типологiп ?дноскладних речень, а також у порівняльному аналізі детермінантних структур двох спорiднених мов.
Практичне значення отриманих результатів. Зібраний та систематизований матеріал може використовуватися для розробки синтаксичного словника детермiнантiв, підручників і навчальних посібників або методичноi лiтератури для вищої та середньої школи, а також застосовуватися у процесi викладання синтаксису, спецкурсів i семінарів у вищих навчальних закладах.
Апробація роботи. Основні положення та результати дослідження висвітлювалися на міжнародних наукових конференціях: “Функціонування мовних одиниць у художньому і публіцистичному мовленні” (Херсон, 2001), “Текст і методика його аналізу” (Херсон, 2002), “Русистика и современность” (Одеса, 2003), “Слово – в интерпретации языковеда и переводчика” (Гданськ (Польща), 2003), “Мова i культура” (Киiв, 2004), “Традицii Харкiвськоi лiнгвiстичноi школи у свiтлi актуальних проблем сучасноi фiлологii. До 200-рiччя Харкiвського унiверситету i фiлологiчного факультету” (Харкiв, 2004); на всеукраїнських наукових конференціях: “Лексико-граматичні категорії у функціональному аспекті” (Херсон, 2002), “Лексико-граматичні інновації в сучасних слов?янських мовах” (Дніпропетровськ, 2003), “Виноградовские чтения. К 110-летию со дня рождения академика В.В.Виноградова” (Херсон, 2004); на засіданнях кафедри росiйськоi мови та загального мовознавства Херсонського державного університету.
Публiкацii. За результатами дослiдження надруковано 6 наукових праць, iз них 5 робiт у фахових виданнях, затверджених ВАК Украiни.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаноп ?iтератури (203 найменування), списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи – 188 сторінок, iз них 169 сторінок основного тексту дослідження.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, сформульовано мету дослідження і його завдання, визначено об?єкт, предмет, наукову новизну роботи, окреслено методи, теоретичну і практичну цінність одержаних результатів, форми їх апробації.
У першому розділі “Граматична характеристика семантико-синтаксичних типів суб?єктно-об?єктних детермінантів сучасноi російськоi мови” викладено теоретичні аспекти проблеми детермінантних членів як неприслiвних поширювачів речення в цiлому, проаналiзовано суб?єктно-об?єктнi детермiнанти в структурному i семантичному аспектах: подано семантико-синтаксичний аналіз, класифікацію й опис семантичних типів суб?єктно-об?єктних детермінантів, установлено моделi детермінантних структур, визначено основні й периферійні форми вираження дослiджуваних одиниць та їх продуктивність залежно від семантичного типу, розглянуто комунiкативнi функцii суб?єктно-об?єктних детермiнантiв, визначено iх роль при модусно-диктумному членуваннi висловлювання.
У науковiй лiтературi до цього часу вiдсутнiй однозначний погляд на проблему детермiнантних членiв речення. Деякi науковцi пiдтримують зазначену теорiю в iнтерпретацii пп ?асновника Н.Ю.Шведовоi, частина лiнгвiстiв намагається iп ?точнити та вдосконалити. Утiм, попри рiзноманiтнiсть часткових розходжень з цього питання, в сучасному синтаксисi росiйськоi мови виокремлюються в особливу категорiю члени речення, що пов?язанi з конструктивним центром “пiдмет-присудок” або головним членом односкладного речення та: а) не зумовленi його граматичною формою або лексичним значенням; б) не безпосередньо вiдносяться до нього, а визначають структурно-змiстову основу в цiлому; в) поєднуються з ним зв?язком “вiльного приєднувального характеру”.
Узагальненi граматичнi особливостi детермінантних членів, що визначають iх специфіку як самостійної семантико-синтаксичноії категорії рівня речення, систематизовано у вигляді таких релевантних ознак:–
поєднання з предикативною основою за допомогою зв?язку “вільного приєднання”;–
визначення предикативного центру разом iз його прислівними поширювачами;–
переважальна синтаксична позиція на початку речення;–
здатність до перетворення в реченнєву структуру;
– придатнiсть до поєднання iз структурами різноi граматичноi будови.
Різноманітність синтаксичних структур речення зумовлює виникнення контекстуальних або часткових ознак детермінантних членів: –
здатнiсть поширюватися на підставі прислівних зв?язків;–
можливiсть утворювати детермінантні ряди.
У роботі до суб?єктно-об?єктних детермінантів з огляду на їх форми та функціi віднесено відмінкові форми i прийменниково-відмінкові сполучення з суб?єктним, об?єктним або недиференційованим суб?єктно-обставинним і об?єктно-обставинним значеннями, що пов?язані з предикативною основою речення за допомогою зв?язку “вільного приєднання” i визначають предикативний центр iз його прислівними поширювачами в цілому: Для меня культура выше всего (К.Паустовский); У него и кругозор шире, и вера крепче (В.Балязин); Он всегда писал стихи, когда ему было плохо (М.Алигер); Ночь. Мне не спится. Вместе с другими мыслями имя тревожит меня (Л.Васильева); На душе у меня было ясно и покойно (М.Алигер) // Для орла орлиці треба (Л.Забашта).
Э? урахуванням функцiонально-семантичноi єдностi (наявностi загальноi семи) i ролi в реченнi суб?єктно-об?єктнi детермiнанти об?єднано в певнi типи. Виділено два головнi, найбільш продуктивнi й уживанi семантичнi типи суб?єктно-об?єктних детермінантів: 1) моносемнi детермінанти і 2) дисемнi детермінанти. Підставою для зазначеноi класифiкацii слугує кількість семантичних компонентів у детермінантному члені речення. Моносемний детермінант представлено одним семантичним компонентом. Це або суб?єкт, або об?єкт. Суб?єктне чи об?єктне значення може бути присутнє також у детермінанті за формою обставинному – просторовому або часовому. Такі детермінанти, що поєднують два семантичнi компоненти, названо дисемними детермінантами. У межах кожної з названих груп суб?єктно-об?єктних детермінантів виділено підгрупи, специфiка яких з?ясовується із бiльш конкретних семантичних ознак.
Моносемнi детермінанти з суб?єктним значенням називають того, хто діє, хто перебуває в якомусь стані, того, від кого походить, ким спонукається або з ким пов?язана будь-яка ситуація.
За значенням суб?єктні детермінанти членуються на семантичні групи, до складу яких входять детермінанти, що називають: а) суб?єкт стану, наприклад: У меня от изумления и восхищения сперло дыхание (М.Алигер) // Мар?яні стало легко, наче найважчі хвилини прощання вже минули (Н.Ковалик); б) суб?єкт ситуації, наприклад: С Корнеем Ивановичем следовало быть во всеоружии (М.Алигер) // Мені не щастить на справжнє (Р.Іваничук); в) суб?єкт притаманностi, наприклад: У Пушкина была еще одна особенность (К.Паустовский) // У неї м?які рожеві руки (Н.Ковалик); г) суб?єкт кількості, множинностi, наприклад: Коновалов давно находил, что из красивых женщин ему могут нравиться не все подряд, а только похожие на его Лидию Викторовну (В.Владимиров) // І жодного торбохвата серед нас не виросло (О.Зима); д) суб?єкт дії, діяльності, наприклад: Любовь Михайловна ахнула оттого, что Эренбург срезал розу, что у него поднялась рука (М.Алигер) // У князя сьогодні пишний банкет (Л.Забашта); е) суб?єкт бажання, волевиявлення, наприклад: Мне хочется плакать от этого звука (И.Тальков) // Любці хотілося потонути в тих Богданових очах (Н.Ковалик); ж) суб?єкт модальної характеристики, наприклад: Нам нужно все, что обогащает внутренний мир человека (К.Паустовский) // Просто людині для перемоги потрібне, крім сили, бажання (Н.Ковалик); з) суб?єкт – оцінювач, наприклад: Вам же тяжело (В.Астафьев) // Для вас бої – то лиш хлоп?яче грище (Л.Забашта).
Головним засобом вираження детермінантів iз суб?єктним значенням є відмінкові й прийменниково-відмінкові форми. До них належать: 1) У N2(Pron2), Для N2(Pron2), От N2(Pron2), Из N2(Pron2), Среди N2(Pron2) у російській мові й відповідно У(В) N2(Pron2), Для N2(Pron2), Від N2(Pron2), З N2(Pron2), Серед N2(Pron2) в українській мові; 2) N3(Pron3) у російській та українській мовах; 3) С N5(Pron5), За N5(Pron5), Между N5(Pron5) у російській мові й відповідно З N5(Pron5), За N5(Pron5), Між N5(Pron5) в українській.
Моносемнi детермінанти з об?єктним значенням виражають семантичний об?єкт, тобто той(те), на кого (що) спрямована дія, відношення або вся ситуація в цілому.
Об?єктні детермінанти залежно від семантики поділяються на кілька груп, де виявлено: а) об?єкт-адресат, наприклад: Ему даже дали немного денег (А.Гончар) // Тобі два листи і телеграма (О.Зима); б) об?єкт кількісноi вичерпаностi, наприклад: Всем будет хорошо: рабочим, крестьянам, интеллигенции (В.Астафьев) // Хто прийде, сяде за стіл, місця для всіх вистачить (З.Легкий); в) об?єкт думки, знання, мовлення, відношення, наприклад: Все уже давно с книгой Сошнина решено (В.Астафьев) // Зі мною, мабуть, важко (Н.Ковалик); г) об?єкт вимоги, бажання, наприклад: От тех женщин, которые с ее сыновьями сегодня рядом, требует только одного – любить ее мальчиков (Н.Федорова) // Від нього (вимагає праці), може, особливо винахідливої (Н.Ковалик); д) об?єкт спрямованоi діяльності, наприклад: С тобой уже неинтересно работать (Н.Омельченко) // Треба вміти з ними боротися (Н.Ковалик); е) об?єкт спрямованого ставлення, наприклад: А Карп Иванович молчаливо не одобрил некорректного поведения по отношению к отсутствующему коллеге (В.Балязин) // Перед сусідами навіть соромно (Б.Харчук).
Об?єктні детермінанти репрезентовано такими моделями відмінкових та прийменниково-відмінкових конструкцій: 1) Для N2(Pron2), От N2(Pron2) – у російській мові, Для N2(Pron2), Від N2(Pron2) – в українській; 2) По отношению к N3(Pron3), N3(Pron3) – у російській мові, N3(Pron3) – в українській мові; 3) На N4(Pron4) – у російській мові, На N4(Pron4) – в українській мові; 4) С N5(Pron5), Перед N5(Pron5) – у російській мові, З N5(Pron5), Перед N5(Pron5) – в українській мові; 5) О N6(Pron6) – у російській мові, Про N6(Pron6) – в українській мові.
Дисемнi суб?єктно-обставиннi детермінанти контамінують у собі значення суб?єкта-діяча або суб?єкта, що перебуває в якому-небудь стані та значення просторової або часової віднесеності цього суб?єкта до місця, в якому він знаходиться, або часу, моменту, з яким суб?єкт так чи інакше співвідноситься. Аналiзовану групу представлено суб?єктно-просторовими і суб?єктно-часовими детермiнантами.
На підставі спільності семи в підгрупі суб?єктно-просторових виділяються детермінанти, що називають: а) місце, яке об?єднує, мiстить у собi того, хто діє, перебуває в якому-небудь стані, хто володіє чим-небудь, наприклад: Дома он стал нервным, да и на работе разок-другой-третий срывался (В.Владимиров) // Поки вона не мала чоловіка і жила з ними, в хаті був “святий спокій” (Н.Ковалик); б) того, хто (що) може виражати стан (з обмеженою кількістю слів відповідних лексичних значень), наприклад: На непроницаемом лице бритоголового зама появилось подобие легкого замешательства (В.Владимиров) // В голові якась пустка, в погляді – байдужість (Н.Ковалик); в) суб?єкт стану, діючий, наприклад: Что-то сломилось во мне или, напротив, окрепло (Л.Васильева) // Можливо, лінивство в нас живуче (Р.Іваничук); г) суб?єкт як носій, володар, наприклад: И тут Коновалов снова замечает, что на Нее, кроме колечка, нет никаких других украшений (В.Владимиров) // На плечах невiльників зотліла одежа, на руках криваві сліди від кайданів, на ногах постоли в?язові (Л.Забашта); д) суб?єкт, який опинився в якому-небудь стані, зiткнувся з якоюсь ситуацiєю, наприклад: И в минуту страданья, когда передо мной все вокруг восстает неприступной стеной, невозможно кричать, невозможно молчать, и никто не способен меня понимать (Л.Васильева) // В порожній напівтемній бібліотеці патриція вона годинами розповідала й пояснювала все, прочиняючи, таким чином, переді мною двері прекрасного й світлого храму, ім?я якому – еллінська культура (І.Немирович).
Активно функцiонує підгрупа суб?єктно-часових детермінантів: Подростком я прочла “Тринадцать трубок” и “Хулио Хуренито” (М.Алигер); Все на свете впервые от поступков до слов, будто нет у России за плечами веков (Л.Васильева) // У двадцять років можна цілком розчаруватися в житті (Н.Ковалик); Її в юні роки украли морські пірати (І.Немирович).
Суб?єктно-обставинні детермінанти репрезентовано такими прийменниково-іменниковими моделями: 1) Из N2(Pron2) – у російській мові, Із N2(Pron2) – в українській мові; 2) N5(Pron5), Перед N5(Pron5), За N5(Pron5) (лексично закрита форма: за плечима, за спиною) – у російській мові, N5(Pron5), Перед N5(Pron5), За N5(Pron5) (лексично закрита форма: за плечима, за спиною) – в українській мові; 3) В N6(Pron6), На N6(Pron6) – у російській мові, В(У) N6(Pron6), На N6(Pron6) – в українській мові.
Типовим засобом вираження детермінантів з суб?єктно-просторовою семантикою є й займенникові прислівники з просторовим значенням (Advpron), а також прислівник “дома” (Adv).
Дисемнi об?єктно-обставиннi детермінанти мiстять значення семантичного об?єкта і значення просторової або часової віднесеності цього об?єкта до того місця, в якому він знаходиться, або часу, моменту, з яким об?єкт так чи інакше співвіднесений. Наприклад: Во мне отпечаталось время такое: посмей, полюби, помоги, подскажи! (Л.Васильева); В этой книге он как бы нащупывает еще зыбкую для него почву литературного мастерства (К.Паустовский) // А на виставку попадемо? (Н.Ковалик); І ти в ньому, князю, шукай нових сил (Р. Іваничук).
Основними формами вираження об?єктно-обставинних детермінантів є прийменниково-відмінкові форми імені: 1) В N4(Pron4), На N4(Pron4) – у російській мові, В(У) N4(Pron4), На N4(Pron4) – в українській мові; 2) В N6(Pron6), На N6(Pron6) – у російській мові, В(У) N6(Pron6), На N6(Pron6) – в українській мові.
Детермiнантнi конструкції цього типу також можуть виражатися займенниковими прислівниками (Advpron), прислівником “дома” (Adv).
У проаналiзованому масивi прикладiв найбiльш продуктивною виявилася детермiнацiя речення суб?єктними детермiнантами. Вона становить 46% вiд загальноi кiлькостi суб?єктно-об?єктних детермiнантiв вибiрки в росiйськiй мовi, 44% – в украiнськiй. Продуктивна також детермiнацiя речення суб?єктно-обставинними детермiнантами – 33% вибiрки в росiйськiй мовi, 38% – в украiнськiй. Менш продуктивна детермiнацiя речення об?єктними детермiнантами, що склала 18% вибiрки в росiйськiй мовi, 15% – в украiнськiй. Непродуктивною групою суб?єктно-об?єктних детермiнантiв є об?єктно-обставиннi детермiнанти – по 3% вибiрки в росiйськiй та украiнськiй мовах.
Бiльш детальний опис об?єкта нашого дослiдження вимагає аналiзу суб?єктно-об?єктноi детермiнацiп ?е в одному аспектi – семантичному. Поняття “змiстовний бiк речення” дуже широке. У змiстi речення вiдображується не тiльки зв?язок мови з мисленням i дiйснiстю, у ньому перехрещуються i взаємодiють номiнативна, комунiкативна, експресивна та iншi функцiп.
Мета висловлювання визначає вибiр функцiонального типу речення, мисленнєву актуалiзацiю тих чи iнших семантичних компонентiв. Таким чином, комунiкативний аспект висвiтлює вже найперший етап формування думки i супроводжує всi етапи формування речення, вiн вiдображається в актуальному членуваннi та порядку слiв.
Мiсце детермiнантiв, як i мiсце головних членiв речення – пiдмета i присудка, пiдпорядковуються правилам, що вимагають закони актуального членування речення.
І. При прямому (об?єктивному) порядку слiв:
1. Суб?єктно-об?єктний детермiнант-тема розмiщується на першому мiсцi, перед ремою. Наприклад: В доме Маяковского сохранилась атмосфера гостеприимства и радушия (М.Алигер) // Їй потрiбна робота спокiйна, творча (Н.Ковалик). Схема актуального членування: детермiнант (тема) – присудок + (пiдмет) (рема).
2. Суб?єктно-об?єктний детермiнант може бути першою частиною в складi комплексноi теми (або першою темою), якщо другою частиною (другою темою) є або пiдмет, або суб?єктно-об?єктний детермiнант, що називає ту особу, або той предмет, про який iдеться. Наприклад: Для меня слово Антона Павловича всегда было законом (М.Алигер) // В серцi щось ворухнулось i обiрвалося важким тягарем (Н.Ковалик). Схема актуального членування: детермiнант (тема1 ) + пiдмет (тема2) – присудок (рема).
3. Суб?єктно-об?єктний детермiнант-рема постпозитивний по вiдношенню до теми. Наприклад: Она очень обрадовалась мне (М.Алигер) // Я побачив миттєвий спалах ненавистi й погорди в його очах (Р.Iваничук). Схема актуального членування: Весь склад речення, за винятком детермiнантного члена (тема) – цей детермiнантний член (рема).
ІІ. Зворотний (суб?єктивний) порядок слiв виникає тодi, коли порушується логiчно послiдовне, “об?єктивне” розгортання думки вiд вихiдного до повiдомлюваного, тобто вiд теми до реми.
Порушення порядку слiв може бути двох видiв:
1. Прямий порядок слiв мiняється на зворотний, при якому рема передує темi. У реченнях, що будуються за схемою: детермiнант (тема) – присудок пiдмет (рема), зворотний порядок слiв буде подано такими варiантами: 1) присудок + пiдмет (рема) – детермiнант (тема). Наприклад: Решаются все вопросы в главке (В.Владимиров) // З’явились сльози на очах (Н.Ковалик); 2) пiдмет + присудок (рема) – детермiнант (тема). Наприклад: Это было самым трудным для него (В.Новожилов) // Новi iдеi вже роiлися в головi (О.Гончар).
Iнверсiйний порядок слiв може виникнути i тодi, коли тема i рема не змiнюються мiсцями, але порушується послiдовнiсть присудок + пiдмет у складi реми. Схема цього варiанту: детермiнант (тема) – пiдмет + присудок (рема). Наприклад: У него руки дрожали (К.Федин) (Сравним: У него дрожали руки) // Глухо хруснули суглоби, до лиця кров прилинула (Н.Ковалик).
2. Прямий контактний порядок слiв змiнюється на дистантний, при якому частини одного компонента актуального членування (частини теми або реми) вiддiленi одна вiд одноi iншим компонентом актуального членування. Схематично дистантне словорозташування можна визначити так: Р – Т – Р.
Вставка детермiнанта-теми у середину речення створює iнверсiйний порядок слiв iз дистантним розташуванням компонентiв реми. Наприклад: Конка у нас от Страстного ходила (М.Алигер) // А iнодi, не зiзнаючись сама собi, колисала в душi заздрiсть (Н.Ковалик).
Як бачимо, для детермiнантних членiв нормальним можна вважати iх розташування не тiльки на початку, але i в серединi, i в кiнцi речення, хоча такi позицii є нехарактерними. Аналiз фактичного матерiалу доводить, що випадкiв розташування детермiнантного члена в абсолютному початку речення переважна бiльшiсть, а основною комунiкативною функцiєю детермiнантного члена є його вживання в ролi теми.
При модусно/диктумному членуваннi речення висловлювання, що вмiщують модуснi категорii, за семантикою i синтаксичною структурою можна подiлити на конструкцii de re, в яких немає явного подiлу висловлювання на модусну i диктумну частини; конструкцii de dicto, що є висловлюваннями структури “модус/диктум”, в яких модус виступає самостiйно i приєднує до себе диктум.
Суб?єктно-об?єктнi детермiнанти активно функцiонують у складi обох конструкцiй.
І. Суб?єктно-об?єктнi детермiнанти у складi конструкцii de re: Мне очень нравился север (К.Паустовский) // Не суджено тобi, красо, весiлля (Л.Забашта).
ІІ. Суб?єктно-об?єктнi детермiнанти у складi конструкцii de dicto:
1) у складi модусноi частини, наприклад: Мне всегда было любопытно, как Корней Иванович прочтет то или иное произведение (М.Алигер) // Андрiєвi стало ясно: Максим пiшов на полювання (Н.Ковалик).
У розглянутих конструкцiях суб?єктно-об?єктнi детермiнанти виступають у ролi суб?єкта, що конкретизує дiяча ознаки i бере участь у формуваннi семантико-синтаксичноi структури певного типу речення;
2) у складi диктумноi частини, наприклад: Конечно, есть у нас упущения (В.Владимиров) // Лессiнг мав рацiю, людям властиво помилятися (Р.Э?аничук). У цiй конструкцii суб?єктно-об?єктнi детермiнанти виступають як субстанцiйна категорiя диктуму.
Дехто з сучасних дослiдникiв пов?язує диктум i поняття валентностi, що було введене у захiдноєвропейське мовознавство французьким лiнгвiстом Л.Теньєром для позначення сполучуваностi дiєслова, його можливостi приєднувати певну кiлькiсть актантiв.
У цьому дисертацiйному дослiдженнi, на вiдмiну вiд крайнього вербоцентризму Л.Теньєра, дотримуємося думки (за О.О.Шахматовим) про бiнарнiсть речення. Разом з тим, визнаючи, що iснує багато точок пересiчення теорii Л.Теньєра i теорii детермiнацii, та розглядаючи детермiнуючi члени речення через призму “Структурного синтаксису” Л.Теньєра, отримуємо такi аналогii:
1. Суб?єктно-об?єктнi детермiнанти (моносемнi i дисемнi) у системi Л.Теньєра вiдповiдають третьому актанту (найчастiше за вiдсутностi при дiєсловi iнших актантiв).
2. Дисемнi детермiнанти можуть вiдповiдати також i сирконстантам.
3. Обставиннi детермiнанти можуть бути тiльки сирконстантами.
Встановлюючи межу мiж актантом i сирконстантом, Л.Теньєр пропонує шукати iп ?iж третiм актантом та сирконстантами, якi виражаються iменниками з прийменниками.
У теорiп ?етермiнацiп ?акож суперечливим є питання про межу мiж суб?єктно-об?єктними i обставинними детермiнантами, у зв?язку з чим видiляються “перехiднi” групи детермiнуючих членiв: суб?єктно-обставиннi та об?єктно-обставиннi.
У другому розділі “Роль суб?єктно-об?єктних детермінантів у формуванні семантико-синтаксичної структури речення сучасноi російськоi мови” описано дослiджуванi одиницi у функцiональному аспектi: на теоретичному пiдґрунтi вчення про структурну схему речення окреслено межi основи в iп ?пiввiдношеннi з облігаторними та факультативними членами, описано роль суб?єктно-об?єктних детермінантів у формуванні семантико-синтаксичної структури різних типів речення.
З огляду на те, що, виражаючи й повідомляючи ту чи іншу думку, речення обов?язково називає яку-небудь ситуацію реальної дійсності, що складає зміст думки, пiд “основою речення” лiнгвiсти розумiють таку семантико-синтаксичну структуру, що виступає поєднанням головних членів (або одного головного члена односкладного речення) з компонентами, необхідними для незалежного функціонування висловлювання, або без них, якщо словоформи, що є головними членами, семантично і граматично самодостатні.
Аналіз мовного матеріалу показав, що суб?єктно-об?єктні детермінанти вільно функціонують не тiльки у двоскладних, але й в усіх типах односкладних речень. При цьому роль облігаторного компонента основи речення суб?єктно-об?єктні детермінанти виконують тільки в односкладних реченнях. З?ясовано, що вони розрізняються за своєю функцiєю в конструюванні семантико-синтаксичної структури речення. У зв?язку з цим у дослiдженому фактичному матерiалi виявлено конструктивно-обумовленi та семантико-обумовленi суб?єктно-об?єктнi детермiнанти.
Конструктивно-обумовлені суб?єктно-об?єктні детермінанти диференціюють типи предикативних конструкцій (у розчленованих номiнативних, розчленованих генiтивних, iнфiнiтивних реченнях).
1. У розчленованих номінативних реченнях (РНР – односкладне речення, структурними елементами якого є головний член, виражений формою називного відмінка іменника або його еквівалентом, та другорядний член “приосновного” характеру (детермінант)) суб?єктно-об?єктнi детермінанти відносяться до структурної основи речення i є iп ?езалежними поширювачами. На відміну від прислiвних другорядних членів речення, що утворюють з головним словосполучення, вони не поширюють іменник як слово, як лексико-граматичну одиницю, а є структурним елементом речення, за допомогою якого виражаються значущі елементи змісту. Наявність детермінантних другорядних членів є визначальною для структури речення: РНР поряд з “класичними” номінативними реченнями є самостійним типом називного односкладного речення, а детермінанти в цьому випадку виступають головним показником РНР, що у свою чергу обумовлює їх конструктивну облігаторність. Наприклад: У тебя тяжелый норов, буйный, встречный взгляд (Н.Скребов); В голове полный сумбур (В.Сологуб); С остальными ребятами полная неразбериха (В.Астафьев) // В Роми своя сім?я, своя квартира (Н.Ковалик).
У РНР уживаються всі класи суб?єктно-об?єктних детермінантів. Виділяються такі семантико-синтаксичні моделі РНР, у яких функціонують: а) суб?єктні детермінанти: УN2(Pron2)N1, ОтN2(Pron2)N1, СредиN2(Pron2)N1, N3(Pron3)Nquant, СN5(Pron5)N1, ЗаN5(Pron5)N1, МеждуN5(Pron5)N1 у російській мові та У(В)N2(Pron2)N1, ВідN2(Pron2)N1, СередN2(Pron2)N1, N3(Pron3)Nquant, ЗN5(Pron5)N1, ЗаN5(Pron5)N1, МіжN5(Pron5)N1 в українській мові; б) об?єктні детермінанти: ДляN2(Pron2)N1, N3(Pron3)N1, СN5(Pron5)N1, ОN6(Pron6)N1 у російській мові та ДляN2(Pron2)N1, N3(Pron3)N1, ЗN5(Pron5)N1, ПроN6(Pron6)N1 в українській мові; в) суб?єктно-обставинні детермінанти: ВN6N1, НаN6N1, AdvpronN1, AdvN1 у російській мові, В(У)N6N1, НаN6N1, AdvpronN1, AdvN1 в українській мові; г) об?єктно-обставинні детермінанти: ВN6(Pron6)N1 у російській мові. В українській мові випадкiв функціонування у РНР об?єктно-обставинних детермінантів не зафіксовано.
2. Характер поширення розчленованих генітивних речень (РГР – односкладне речення, структурними елементами якого є головний член, виражений синтаксично незалежною формою родового відмінка іменника або її еквівалентом, та другорядний член – детермiнант) теж підтверджує їх функціонування як самостійного типу називних односкладних речень. Суб?єктно-об?єктні детермінанти в РГР функціонують як конструктивно-обумовлені компоненти основи речення. Наприклад: У меня десять наград в ящике! (В.Астафьев); Для народа препятствия нет (Л.Васильева) // Найменшому року ще нема (О.Зима).
Виділено такі моделі РГР, у яких функціонують: а) суб?єктні детермінанти: УN2(Pron2)N2, ДляN2(Pron2)N2, ОтN2(Pron2)N2, ИзN2(Pron2)N2, УN2(Pron2)QuantitN2, ДляN2(Pron2)QuantitN2, УN2(Pron2)negN2, ДляN2(Pron2)negN2, ОтN2(Pron2)negN2, ИзN2(Pron2)negN2, N3(Pron3)negN2, МеждуN5(Pron5)нетN2 у російській мові, У(В)N2(Pron2)N2, ДляN2(Pron2)N2, ВідN2(Pron2)N2, ЗN2(Pron2)N2, У(В)N2(Pron2)QuantitN2, ДляN2(Pron2)QuantitN2, У(В)N2(Pron2)negN2, ДляN2(Pron2)negN2, ВідN2(Pron2)negN2, ЗN2(Pron2)negN2, N3(Pron3)negN2, МіжN5(Pron5)немаєN2 в українській мові; б) об?єктні детермінанти: ДляN2(Pron2)QuantitN2, N3(Pron3)QuantitN2, ДляN2(Pron2)negN2, N3(Pron3)negN2, НаN4(Pron4)negN2 у російській мові, НаN4(Pron4)N2, ЗN5(Pron5)N2, ДляN2(Pron2)QuantitN2, N3(Pron3)QuantitN2, ДляN2(Pron2)negN2, N3(Pron3)negN2, НаN4(Pron4)negN2, ЗN5(Pron5)negN2 в українській мові; в) суб?єктно-обставинні детермінанти: ВN6N2, НаN6N2, AdvpronN2, ВN6negN2, НаN6negN2, ЗаN6negN2, AdvpronnegN2 у російській мові, ВN6N2, НаN6N2, ВN6negN2, НаN6negN2, AdvpronnegN2, AdvnegN2 в українській мові; г) об?єктно-обставинні детермінанти: НаN4(Pron4)negN2, НаN6(Pron6)negN2 у російській мові, В(У)N6(Pron6)negN2, НаN6(Pron6)negN2 в українській мові.
3. Інфінітив набуває статусу головного члена односкладного інфінітивного речення, співвідносячись з формою давального відмінка, що є маркером предикативної ознаки, переданоi інфінітивом. При цьому функціонування давального відмінка в інфінітивних реченнях зумовлене саме інфінітивною формою дієслова. Iншi дієслiвнi форми не сполучаються з давальним відмінком, що має суб?єктне значення. Відсутність цього зв?язку підтверджується при парадигматичних змінах дієслова. Пор.: Йому їхати // Він їхав // Він їде // Він поїде. Таким чином, давальний відмінок є показником інфінітивного речення як самостійного типу односкладних речень. Семантико-синтаксична модель аналiзованого типу речень представлена моделлю N3(Pron3)Inf. Наприклад: Да мне и писать некому (К.Паустовский); Не о чем нам говорить (Л.Васильева) // Ъ? їхати на південь, до моря (О.Зима).
Семантико-обумовлені суб?єктно-об?єктні детермінанти виконують функцію вираження семантичних моделей предикативних одиниць (у безособових та неозначено-особових реченнях).
1. У структурі безособового речення суб?єктно-об?єктні детермінанти виступають у ролi допоміжних засобів, що оформлюють безособові конструкції й необхідні для вираження певної семантики речення в цілому. Одна з типових моделей безособового речення складається з головного члена і форми давального відмінка. Наприклад: Если нам удавалось включиться в игру, это доставляло Марье Павловне большое удовольствие (М.Алигер) // На цей раз Максимові Савенку як ніколи соромно було їхати до рідного села (Н.Ковалик).
Аналіз фактичного матеріалу показав, що давальний відмінок має свої особливi ознаки й функції в реченні. Семантична синоніміка давального суб?єкта і номінатива, що передає значення суб?єкта, є ознакою облігаторностi давального відмінка в структурі безособового речення. Таким чином, у безособовiй односкладній конструкції суб?єктно-об?єктні детермінанти функціонують як семантико-обумовленi компоненти основи речення, тобто значення і форма детермінантів визначають семантичну структуру моделей безособових речень.
За допомогою давального суб?єкта (N3(Pron3)) передаються такi значення: а) легкiсть, а при запереченнi, навпаки, складнiсть або навiть неможливiсть перебування у певному станi суб?єкта, у тому числi в станi певноi дiяльностi, наприклад: Вчера мне не работалось, я не написал ни одной строчки (К.Паустовский) // Йому не сидiлось на мiсцi (Ю.Щербак); б) суб?єкта фiзичного стану або внутрiшнього – iнтелектуального, емоцiйного, наприклад: Тебе немного страшновато увидеть боль нежнейших глаз…(Н.Скребов) // Менi стало неймовiрно радiсно, що знайшов у Адрiанi цiкаву спiврозмовницю (Р.Iваничук).
За допомогою суб?єктного детермiнанта у формi орудного вiдмiнка з прийменником С(З) (СN5(Pron5) – у росiйськiй мовi, ЗN5(Pron5) – в украiнськiй мовi) виражається значення “стану” справ, наприклад: С математикой и вообще было скверно (А.Гончар) // Русалки вийшли добре, а от з козаком Андрiєвi не таланило (Н.Ковалик).
Прийменниково-вiдмiнковi конструкцii суб?єктно-обставинних детермiнантiв у формi мiсцевого вiдмiнка з прийменниками В(У) i На (ВN6, НаN6 – у росiйськiй мовi та В(У)N6, НаN6 – в украiнськiй мовi) передають значення того, що може бути зосередженням стану живоi iстоти, наприклад: В голове до сих пор стучит (В.Владимиров) // Лише на Бородина пекла злiсть у грудях, змотував у тужаву грудку тверезий глузд, i в очах темнiло од безсилля (О.Зима).
Зафіксовано такі моделі безособових речень з облігаторними суб?єктно-об?єктними детермінантами: а) з суб?єктними детермінантами: N3(Pron3)Vf3s, N3(Pron3)Praed, СN5(Pron5)Vf3s, СN5(Pron5)Praed у російській мові та N3(Pron3)Vf3s, N3(Pron3)Praed, ЗN5(Pron5)Vf3s, ЗN5(Pron5)Praed в українській мові; б) з суб?єктно-обставинними детермінантами: ВN6Vf3s, ВN6Praed, НаN6Vf3s, НаN6Praed у російській мові, ВN6Vf3s, В(У)N6Praed, НаN6Vf3s, НаN6Praed в українській мові.
2. Головний член неозначено-особових речень не спроможний утворювати закінченого висловлювання через незаміщеність суб?єктної валентності дієслівної форми 3 особи множини, тому особлива роль у неозначено-особовому реченні належить другорядним членам, що можуть у сполученні з головним членом виражати відношення рівня речення. У ролi таких поширювачiв найчастiше виступають суб?єктно-обставиннi детермiнанти. Словоформи, що називають мiсце або спрямування дii (ИзN2(Pron2), ВN6, НаN6, Advpron, Adv – у росiйськiй мовi та ЗN2(Pron2), ВN6, НаN6, Advpron, Adv – в украiнськiй мовi) в неозначено-особових реченнях обмежують коло дiйових осiб рамками зазначеного мiсцезнаходження. Наприклад: Да не забудь в финале помянуть, что в главке теперь удовлетворят все наши заявки (В.Астафьев) // У школi мiлiцii п? тiльки нацiлювали, наводили приклади й можливi прийоми розслiдування злочинiв (Н.Ковалик).
Цi словоформи реалiзують обов?язкову вiднесенiсть дii до суб?єкта, тобто виконують функцiю другого компонента структури, завершуючи тим самим конструкцiю в неозначено-особовому значеннi. У сполученнi з предикативною основою розглядуванi словоформи утворюють типову семантику неозначено-особового речення. За умови вилучення суб?єктно-обставинного детермiнанта синтаксичне значення неозначеноi особи руйнується, конструкцiя втрачає комунiкативну завершенiсть. Пор.: За соседним столиком читали стихи (М.Алигер). – Читали стихи // На вулицях Львова не розмовляють iншою мовою, крiм польськоi (Р.Iваничук). – Не розмовляють iншою мовою, крiм польськоi.
У ролi облiгаторного компонента основи неозначено-особових речень функцiонують також об?єктнi детермiнанти: а) у формi давального вiдмiнка (N3(Pron3)), що передає значення об?єкта-адресата, наприклад: Ему даже дали немного денег (К.Паустовский) // –Женчику!– розцвiв у трубцi голос Марка.– Нам дають квартиру (Н.Ковалик); б) у формi мiсцевого вiдмiнка з прийменником О(Про) (ОN6(Pron6) – у росiйськiй мовi, ПроN6(Pron6) – в украiнськiй мовi), що передають значення об?єкта мови, думки, наприклад: О нас же то же самое говорили: куда, мол, вам, желторотым (В.Владимиров) // Про неi тут зараз тiльки й говорять (О.Гончар).
Виділено такі моделі неозначено-особових речень iз семантико-обумовленими суб?єктно-об?єктними детермінантами: а) з об?єктними детермінантами: ИзN2(Pron2)Vf3pl, N3(Pron3)Vf3pl у російській мові та ЗN2(Pron2)Vf3pl, N3(Pron3)Vf3pl в українській мові; б) iз суб?єктно-обставинними детермінантами: ВN6Vf3pl, НаN6Vf3pl, ОN6(Pron6)Vf3pl, AdvpronVf3pl, AdvVf3pl у російській мові та В(У)N6Vf3pl, НаN6Vf3pl, ПроN6(Pron6)Vf3pl, AdvpronVf3pl, AdvVf3pl в українській мові.
Фактичний матерiал свiдчить про найбiльшу продуктивнiсть суб?єктно-об?єктних детермiнантiв при поширеннi РНР, що склало 36% вибiрки в росiйськiй мовi вiд загальноi кiлькостi облiгаторних детермiнантних компонентiв основи речення та 30% – в украiнськiй. Продуктивна також детермiнацiя безособових речень в украiнськiй мовi (32% вибiрки). Менш продуктивним виявилося функцiонування суб?єктно-об?єктних детермiнантiв у безособових реченнях росiйськоi мови (22% вибiрки), у РГР – 16% вибiрки у росiйськiй мовi, 19% – в украiнськiй, у неозначено-особових реченнях – 17% вибiрки у росiйськiй мовi, 16% – в украiнськiй, в iнфiнiтивних реченнях у росiйськiй мовi – 9% вибiрки. Непродуктивною є детермiнацiя iнфiнiтивного речення в украiнськiй мовi (3% вибiрки).
Факультативні суб?єктно-об?єктні детермінанти функціонують i у двоскладних, i в односкладних реченнях. Але найбільшу продуктивність вони виявляють у двоскладних реченнях: Мне снился снег среди проталин и тот, кто властью повелел (Л.Васильева); У нас сейчас заседание кафедры начинается, надо в институт (В.Балязин) // Але ж від батька мого приїхав посланець (Л.Забашта).
В означено-особових реченнях також уживаються факультативнi суб?єктно-об?єктнi детермінанти: Ну, а со мной что хотите делать? (В.Маканин); Жен твоих по пальцам перечла, перед каждой странно виновата, что тебя у них не отняла, а случайно увела куда-то (Л.Васильева) // З цим чоловіком розмовляю про всесвіт, а навіть не знаю його ім?я (Р.Іваничук).
Особливістю функціонування факультативних детермінантних членів інших типiв односкладних речень (розчленованого номінативного, розчленованого генітивного, інфінітивного, безособового, неозначено-особового) є те, що вони найчастіше приєднуються до основи односкладного речення, компонентом якої вже є облігаторний детермінант: Коновалову стало неловко перед собой, когда он вспомнил про табличку, но он любил эту табличку, в чем, правда, никому не признался бы никогда (В.Владимиров); Среди ленинградцев мне тогда указали и Заболоцкого (М.Алигер) // Нас у сім?ї восьмеро (О.Зима); Це каже той, кого на фронті в нас називали “літаючим барсом” (О.Гончар).
У висновках узагальнено результати дослідження.
1. Встановлено, що за сутнiстю основних ознак – зв?язку вiльного приєднання з предикативною основою речення та iп ?изначення в цiлому, синтаксичноi позицii на початку речення, можливостi до перетворення в реченнєву структуру, здатностi до поєднання iз структурами рiзноi граматичноi будови, часткових ознак – здатностi поширюватися на пiдставi прислiвних зв?язкiв, можливостi утворювати детермiнантнi ряди – детермiнантнi члени речення є самостiйною семантико-синтаксичною категорiєю рiвня речення.
2. При структурному аналiзi суб?єктно-об?єктних детермінантів виявлено функцiонування 2 основних, найбільш продуктивних та вживаних семантичних типiв: 1) моносемнi детермінанти, що містять один семантичний компонент: суб?єкт (суб?єктні детермінанти) або об?єкт (об?єктні детермінанти); 2) дисемнi детермінанти, що містять два семантичнi компоненти, поєднуючи суб?єктне і обставинне значення (суб?єктно-обставинні детермінанти), об?єктне та обставинне значення (об?єктно-обставинні детермінанти). Зазначені групи у свою чергу диференцiюються на семантичні підгрупи.
3. З?ясовано, що форми вираження
