НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Гаман Петро Ілліч

УДК 351.82

ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ЕКОЛОГОБЕЗПЕЧНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ В ТРАНСФОРМАЦІЙНИЙ ПЕРІОД

Спеціальність 25.00.02 – механізми державного управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Харків – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Гуманітарному університеті “Запорізький інститут державного та муніципального управління”.

Науковий керівник – | доктор наук з державного управління, професор, заслужений діяч науки і техніки України

Корецький Микола Христофорович,

Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління”, перший проректор. | Офіційні опоненти – | доктор наук з державного управління, доцент

Воротін Валерій Євгенович,

Національна академія державного управління при Президентові України, професор кафедри економічної теорії та історії економіки;

доктор економічних наук, доцент

Борисова Вікторія Анатоліївна,

Сумський національний аграрний університет, професор кафедри фінансів.

Провідна установа – | Донецький державний університет управління МОН України, кафедра екологічного менеджменту, м. Донецьк.

Захист відбудеться 19 лютого 2005 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К .858.01 Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 61050, м. Харків, просп. Московський, 75, зал засідань (1-й поверх).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 61050, м. Харків, просп. Московський, 75.

Автореферат розісланий 17 січня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Лебець В.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В останні десятиріччя у різних країнах світу спостерігається стрімка екологізація економіки. На тлі значних темпів економічного зростання стабілізувалось споживання мінеральної сировини, скоротилося забруднення атмосферного повітря і водних ресурсів, отримали розвиток сучасні природоохоронні технології. Значні зміни відбуваються у суспільній свідомості. Громадяни все вище цінують сприятливе навколишнє середовище, підтримують екологічні партії і рухи, купують екологічно чисті товари. У сучасних умовах виробники товарів вимушені формувати “зелений імідж”, модернізувати виробництво – екологізація діяльності стає одним з найважливіших факторів їх конкурентоспроможності.

Проблеми екологізації економіки, що виникли в останні роки, поки ще недостатньо досліджені вітчизняними вченими. Особливості існуючої структури промисловості зумовлюють необхідність комплексного аналізу проблем, пов’язаних з механізмами взаємодії економіки й екології в умовах трансформування економічної системи і розробкою на цій основі рекомендацій із вдосконалення механізмів державного управління природокористуванням з урахуванням екологічних факторів у державній макроекономічній політиці. Екологізація даної політики має стати одним із основних завдань реформування системи природокористування, оскільки тільки за умов урахування екологічних факторів на мікро- і макрорівні можна вирішувати завдання створення сучасної конкурентоздатної економічної системи, яка будується на принципах сталого розвитку.

Зазначена проблематика перебуває в полі зору вчених, її різні аспекти досліджуються у працях українських науковців: В. Богдановича, О. Веклич, В. Вернадського, А. Данилова, О. Кашенко, Л. Мельника, О. Мордвінова, В. Кравцова, О. Лазора, В. Шевчука, О. Самсонової, Ю. Стадницького, І. Яремчика. Серед зарубіжних вчених необхідно відзначити роботи: І. Абалкіна, С. Брю, В. Вестмена, І. Гавела, К. Гунтера, Д. Медоуза, Х. Мейера, К. Макконелла, П. Нестерова, Т. О’Райодана, Л. Харріса, С. Шмидхейні, Дж. Форрестера та інших.

Незважаючи на інтенсивність розробок проблеми впливу державного управління на екологічну ситуацію, що виконуються за кордоном, і інтерес вітчизняних авторів до її окремих аспектів, в Україні дотепер відсутні комплексні дослідження екологобезпечного розвитку економіки. Відсутні також і рекомендації щодо вдосконалення господарського механізму природокористування із врахуванням екологічних факторів. Питання про необхідність комплексного державного управління екологізацією економіки у нашій країні взагалі не стоїть. Науково-теоретична та практична значущість зазначених проблем зумовила вибір теми, актуальність і цільову спрямованість дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до наукової теми: “Планування, прогнозування та державне регулювання мікро- та макроекономічних процесів” (номер держ. реєстрації 0102U003195), пов'язана з темою "Механізми регулювання ринкової економіки" (номер державної реєстрації 0101U003345) Національної академії державного управління при Президентові України, в розробці яких здобувач брав безпосередню участь.

Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у визначенні на основі виявлених взаємозв’язків економічних та екологічних чинників бажаних змін у механізмах реалізації державної екологічної політики з метою прискорення трансформаційних процесів та виходу на траєкторію сталого розвитку.

Для досягнення мети дослідження було визначено такі завдання:– 

з’ясувати теоретико-методологічні засади державної політики екологічного розвитку економіки та поглибити їх у зв’язку з дослідженням транзитивного етапу розвитку економіки України;– 

узагальнити досвід державного регулювання еколого-економічними процесами в розвинених країнах з ринковою економікою, оцінити можливості його адаптації до умов України;– 

оцінити екологічний стан у Львівській області та результативність діяльності органів виконавчої влади щодо його покращання, визначити пріоритети регіональної екологічної політики;– 

дослідити вплив макроекономічної політики на розвиток згідно зі сценарієм збалансованого економічного зростання;– 

запропонувати форми вдосконалення екологічного моніторингу;– 

з’ясувати і обґрунтувати шляхи удосконалення механізмів реалізації регіональної та державної політики природокористування з точки зору взаємозв’язку заходів економічного розвитку та екологічної безпеки.

Об’єктом дослідження є процес формування державної екологічної політики в умовах трансформації національної економічної системи та її виходу на траєкторію сталого розвитку.

Предмет дослідження є методологічні, теоретичні та прикладні питання удосконалення механізмів державного управління природокористуванням, забезпечення продуктивного використання природних ресурсів.

Методи дослідження. Їх різновиди та вибір з огляду на можливість застосування в дисертації залежать від складності й специфічних особливостей відповідних державно-управлінських процесів. Зокрема, у роботі використано: єдність історичного і логічного методів – для з’ясування особливостей об’єкта і предмета дослідження, оцінки механізмів взаємодії економіки і екології в сучасній економічній теорії та опрацювання нових підходів державного управління еколого-економічними процесами; абстрактно-логічний метод – для теоретичного узагальнення і формування висновків; статистико-економічний метод – для аналізу сучасного стану державного управління природокористуванням в Україні; монографічний метод – для формування теоретико-методологічних положень дисертаційної роботи; розрахунково-конструктивний та експериментальний – для розробки системи концептуальних положень і заходів стратегії розвитку природокористування в Україні.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в науковому обґрунтуванні теоретико-методологічних засад щодо формування системи державного управління природоохоронними заходами в умовах трансформації економіки України. За результатами дослідження виділяються основні пріоритети державної політики щодо регулювання соціально-економічного розвитку та рекомендації стосовно вдосконалення її механізмів, форм і методів.

Наукова новизна отриманих з дисертації результатів конкретизується в таких положеннях:

уперше:– 

розроблена і запропонована матриця дієвого впливу ефективних інструментів макроекономічної політики на забезпечення сталого розвитку економіки України;

удосконалено:– 

форми функціонування територіальних екологічних фондів на основі їх перетворення у комерційні екологічні банки;– 

систему принципів державної політики управління процесами природокористування: поступовості і передбачуваності, превентивності (запобігання виникненню нових джерел забруднення), домінування економічних і адміністративних методів впливу на природокористувачів над ринковими, переорієнтації економічних засобів політики з фіскальних на стимулюючі;– 

механізми державного управління природокористуванням та методику зменшення підприємствам розмірів платежів за забруднення навколишнього середовища;

дістали подальшого розвитку:– 

теоретичне узагальнення положень різних наукових шкіл відносно диференціації підходів щодо аналізу розвитку економіки природокористування, ролі держави у регулюванні структурних пропорцій в економіці і здійсненні еколого-економічної політики; – 

узагальнення досвіду державного управління еколого-економічними процесами країн світу, що дало змогу відслідкувати загальні тенденції і на цій основі обґрунтувати основні ймовірні сценарії розвитку України в напрямках збалансованого, екстенсивного і депресивного розвитку;–

практика формування джерел фінансування природоохоронної діяльності підприємств із внесенням доповнень до законодавчих актів щодо “екологічного фонду підприємства”;– 

система вітчизняного екологічного моніторингу, уніфікації аналітичної інформаційної бази регіональних відділів Державного управління екології та природних ресурсів, створення єдиної державної відкритої екологічної інформаційної мережі.

Практичне значення одержаних результатів. Загальним результатом дослідження є розробка концептуальних засад та механізму формування ефективної системи державного управління природокористуванням. Висновки та рекомендації дисертації є основою для подальшого поглибленого вивчення теорії еколого-економічної діяльності держави; удосконалення концептуальних положень і заходів стратегії сталого розвитку України, збагачення змісту нормативно-правових актів. Результати дослідження використані під час визначення шляхів прискорення інноваційної трансформації в Україні, оптимізації системи ресурсного забезпечення національної економіки, під час виконання природоохоронної програми у Львівській області (довідки № 375/4 від 22.11.04 р.) На їх основі у 2003-2004 рр. розроблено пропозиції щодо вдосконалення структури державного управління і контролю у сфері охорони і використання природних ресурсів України. За участі дисертанта розроблено систему узгодження та координації заходів природоохоронної діяльності підприємств ЗАТ „Трусковецькурорт” з обласним відділом Державного управління екології та природних ресурсів України (довідка № від 23.11.2004 р.).

Теоретичні розробки дисертації використовуються у навчальному процесі Гуманітарного університету „Запорізький інститут державного та муніципального управління” при викладанні таких дисциплін: “Економічна теорія”, “Державне управління”, “Менеджмент” (довідка № 4035 від 07.09.2004 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення і висновки дисертації розроблені автором особисто і містяться в одноосібно опублікованих роботах. У роботі вирішується конкретне наукове завдання вдосконалення механізмів державної політики еколого безпечного розвитку економіки в трансформаційний період.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретико-методологічні положення і практичні результати дисертаційного дослідження оприлюднені на науково-практичних конференціях: “Теорія і практика державотворення в Україні: історія та сучасність”(м. Львів, 2000.), “Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління” (м. Дніпропетровськ, 2004), „Дні науки в Гуманітарному університеті “Запорізький інститут державного та муніципального управління” (м. Запоріжжя, 2004).

Публікації. Основні результати дослідження опубліковані в 11 наукових працях, у т.ч. 4 – у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 4,8 друк. арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг роботи – 173 сторінки, у т.ч. 11 таблиць, 10 рисунків, 1 додаток. Список використаних джерел налічує 179 найменувань (17 сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі – “Теоретико-методологічні засади взаємодії економічних та екологічних чинників у формуванні державної політики сталого розвитку” – аналізується взаємозв’язок між станом навколишнього середовища, економічним зростанням, змінами в галузевій структурі промисловості та механізмами державної політики екологічного розвитку. При цьому враховуються позиції представлених різних наукових шкіл, оскільки вони по-різному тлумачать зазначений взаємозв’язок, вплив структурних перетворень на екологізацію і, відповідно, пропонують різні рекомендації щодо впровадження механізмів державного управління.

Для оцінки впливу структурних змін в економіці на екологічну ситуацію і розробки рекомендацій щодо вдосконалення механізмів державного управління природокористуванням важливим є з’ясування змісту форм і методів взаємодії економіки й екології та ролі в її забезпеченні державної, екологічної політики. Дослідження цих питань свідчить, що для неокласичної теорії характерні такі моменти: природні фактори розглядаються лише як один із елементів виробництва; природному фактору відводиться другорядна роль в економічній системі. Сутність макроекономічної політики держави щодо управління природокористування зводиться до оптимального використання природних ресурсів (з точки зору збереження Паретто-критерію) і інтерналізації зовнішніх витрат за допомогою податків або торгівлі правами на викиди. Що ж до структурних перетворень в економіці чи державному управлінні, екологічно орієнтовані інновації в неокласичній теорії не розглядаються.

З позиції цієї школи для ефективного еколого-економічного розвитку необхідна максимальна лібералізація господарювання, у тому числі у сфері природокористування, що може проявлятися у приватизації природних ресурсів, вільному ціноутворенні на водні ресурси і електроенергію, державному дерегулюванні.

Протилежна точка зору характерна для школи екологічної економіки, яка розглядає людину і економіку як частину економічної системи, де підтримується жорстка форма державного регулювання у сфері природокористування, а управління орієнтується на використання традиційних інструментів. Концепція екологічної економіки є близькою до ідей нульового зростання, що робить її малопридатною для застосування в Україні.

У цілому, ідеї представників неокласичної школи хоча і визнаються провідними в сучасній економічній теорії, вони є мало придатними для індустріальних країн з економікою, що трансформується, зокрема для України. Основними перешкодами на шляху застосування рекомендацій неокласичної школи є: тяжіння вітчизняної економіки до індустріального типу розвитку; наявність значної економічної, соціальної й екологічної диференціації в різних регіонах країни, між містом і селом; низький рівень розвитку правових основ, необхідних для ефективного функціонування економіки; перевага неформальних економічних відносин у багатьох сферах господарського життя; відсутність у значної частини громадян симпатій до менталітету і моральних цінностей громадян країн з розвинутою ринковою економікою; недостатньо розвинена транспортна й інформаційна інфраструктура.

Третя, більш виважена концепція еволюційної (неоінституціональної) економіки, має певні переваги, до яких можна віднести відсутність фетишизації як екологічного, так і економічного факторів; визнання принципів розвитку економічної системи і впровадження екологічно орієнтовних інновацій; врахування інституціональних факторів розвитку, поліваріантності еколого-економічної політики.

Оскільки в умовах економіки, що трансформується, діють специфічні механізми функціонування економічної і природної систем, де значну роль відіграють інституціональне середовище та фактори невизначеності і недооцінки майбутніх благ, повинні розроблятися і своєрідні рекомендації щодо макроекономічної політики держави, які б враховували існуючу специфіку. Практичні рекомендації неокласичної теорії фактично не прийнятні для застосування, оскільки звичайним шляхом, якщо держава не проводить селективної політики з підтримки передових екологічних виробництв і галузей, в умовах нашої країни прискорений розвиток набувають галузі, пов’язані із сировинним сектором, де прибуток формується за рахунок експлуатації природно-ресурсного потенціалу.

Разом з тим неокласичну концепцію можна розглядати як базову, аналізуючи питання формування статичної економічної системи. Вона переконливо обґрунтовує принципи економічно ефективного використання природних ресурсів, механізми податкового регулювання, окремі принципи торгівлі правами на викиди забруднюючих речовин. Проте представники даної школи вважають обмеженою роль держави в регулюванні господарського життя, заперечують багато моментів, що пов'язані зі структурною політикою. Йдеться про недооцінку чинників державного впливу на економіку, що трансформується, а також ролі інновацій та реального стану інституціонального середовища. У той же час методологічні підходи інституціональної школи можна з успіхом використовувати для дослідження механізмів державного управління екологічною ситуацією, для розробки рекомендацій з удосконалення господарського механізму природокористування.

В останні роки в управлінні процесами природокористування за кордоном позначилося чимало нових акцентів, пов'язаних не тільки з розробками більш досконалих методів управління окремими сферами природокористування, але й із зміною самих підходів до державного управління. Визначилася чітка тенденція щодо підтримки ідеї обмеження прямого державного управління сферою природокористування і поступового переходу до ширшого використання ринкових методів управління, що дозволяє розширити участь громадян і підприємств в охороні навколишнього середовища. Значно розширився інструментарій екологічної політики держави, який можна віднести до економічних методів державного управління. За оцінкою деяких учених, тільки в європейських країнах застосовується понад 200 різних інструментів управління.

З погляду викладених вище підходів, незважаючи на значну розмаїтість методів державного регулювання, що застосовуються на Заході, їх можна поділити на чотири групи: адміністративні, економічні, ринкові та методи управління, засновані на активній участі громадськості.

У другому розділі – “Оцінка загальноекологічного стану та регулювання природоохоронної діяльності Львівщини” – досліджується сучасний екологічний стан регіону, визначаються пріоритетні напрями діяльності природоохоронних органів і державної адміністрації у створенні екологічно безпечного середовища мешкання людини і збереження природних ресурсів.

Суперечності між техногенною сферою і природним середовищем переросли у глобальну проблему сучасності, від розв’язання якої залежить майбутнє цивілізації. За останні 100 років споживання людством природних ресурсів збільшилося майже у 100 разів, науково-технічний прогрес у 100 тисяч разів перевищив темпи біоеволюції, значно зросло сумарне споживання енергії. Навіть космічний простір навколо Землі став небезпечно забрудненим: маса космічного техногенного сміття досягла 5 тисяч тонн.

Тривалий економічний спад, реформування економічних відносин, зміна форм власності та інші чинники перехідного періоду в Україні призвели до помітного спаду інвестиційної діяльності. Обсяги капіталовкладень на нове будівництво, реконструкцію, розширення та технічне переоснащення підприємств за 10 років зменшилися на 75 відсотків. Основні виробничі фонди зношені наполовину.

Екологічний стан Львівської області, як і в цілому України, тісно пов'язаний з економічним. Вплив економічної кризи на навколишнє середовище є двояким: з одного боку, внаслідок скорочення виробництва зменшуються викиди шкідливих речовин, а з іншого, – підприємства намагаються максимально скоротити видатки на природоохоронні заходи. Економічне пожвавлення у майбутньому здатне призвести до зростання техногенного навантаження на довкілля і, як наслідок, до погіршення екологічного стану в області. Тому одним з пріоритетів еколого-економічної політики є розробка і реалізація стратегії, яка б ефективно перешкоджала таким тенденціям.

Львівська область характеризується розвиненістю гірничодобувної, нафтопереробної, хімічної, целюлозно-паперової та машинобудівної промисловості з їх недосконалими енерго- та ресурсозатратними технологіями. В той же час, Українські Карпати (4% території держави) є скарбницею рекреаційних можливостей, “легенями Європи”, які нині перебувають під впливом забруднення від промислових підприємств регіону і транскордонних перевезень.

Загальний фон забруднення в області формується за рахунок внутрішніх і транзитних джерел: з одного боку, великі промислові підприємства, агропромислові та фермерські господарства, комунальні водопровідно-каналізаційні господарства (усього 6% найбільших забруднювачів природного середовища України); з іншого, – для прикордонного регіону є характерним напружений транзит автотранспорту з неврахованим у статистичних даних додатковим забрудненням повітря. Транзит нафти і нафтопродуктів по трубопроводах супроводжується непоодинокими технологічними і рукотворними аваріями із забрудненням ґрунтів та поверхневих вод.

Основними пріоритетами екологічної політики в регіоні є: екологічна реабілітація територій в зоні діяльності гірничо-хімічних та гірничовидобувних підприємств; сприяння ширшому залученню централізованих капітальних вкладень держави, власних коштів підприємств та інвестицій щодо впровадження нових екологічно чистих технологій; відновлення і підтримання гідрологічного режиму та покращання екологічного стану рік басейнів Дністра, Західного Бугу та Сяну (будівництво нових, реконструкція і ремонт водопровідно-каналізаційних та очисних споруд); утилізація і захоронення промислових та побутових відходів, а також будівництво нових та реконструкція діючих полігонів твердих побутових відходів; наповнення цільових фондів охорони навколишнього природного середовища у складі місцевих та обласного бюджетів; реалізація загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі України; розвиток природно-заповідної мережі в регіоні; організація системи екологічного моніторингу та інформаційного забезпечення природоохоронної діяльності.

У третьому розділі – “Удосконалення механізмів реалізації державної політики природокористування в контексті сталого розвитку” – з’ясовується місце і роль державної економічної політики в умовах трансформації народногосподарського комплексу, визначаються основні механізми державного управління соціально-економічним розвитком України і регіону та забезпеченням умов для раціонального природокористування.

Незважаючи на те, що за останні десятиліття в сфері регулювання процесів природокористування й охорони навколишнього середовища в країні відбулися значні зміни, як і раніше залишаються невирішеними багато питань, пов'язаних з недостатньо ефективним функціонуванням системи державного управління, що негативно впливає на процеси трансформації української економіки у ринковому напрямі.

Аналіз ситуації показав високий рівень залежності між ефективним вирішенням екологічних проблем та макроекономічним станом у державі і, відповідно, реальної можливості впливу на їх вирішення через удосконалення макроекономічної політики. Особливо рельєфно цей взаємозв'язок окреслюється у трансформаційний період.

Екологічні проблеми, притаманні сучасному суспільству, знаходяться у прямій залежності від чотирьох груп факторів: природних, соціальних, макроекономічних і тих, що пов'язані з господарським механізмом природокористування. Відтак, розробка рекомендацій щодо удосконалення механізмів державного управління природокористуванням повинна базуватися на аналізі сучасної екологічної ситуації і тенденцій її розвитку, яка в нашій країні може тяжіти до різних варіантів. Зокрема, дослідження еколого-економічної еволюції різних країн дозволяє виділити, принаймі, три можливих сценарії розвитку в Україні, а саме: економічний, екстенсивний і депресивний розвиток.

Варіант збалансованого зростання, на жаль, є найбільш проблемним для реалізації, оскільки припускає наявність досить високого базового рівня розвитку. Депресивний сценарій розвитку подій можливий у випадку формування сукупності несприятливих економічних факторів, помилки в макроекономічній політиці держави, у зв’язку з проблемами зовнішнього боргу, із зниженням рівня доходів населення тощо. Найімовірнішим в Україні можна вважати сценарій зростання. Для цього є необхідні передумови: неповне завантаження основних виробничих фондів, потенційно високий попит на окремі види товарів тощо.

В дисертації аналізується вплив макроекономічної політики на забезпечення переходу економіки України до збалансованого економічного росту та пропонується матриця впливу. Більшість традиційних стимулюючих інструментів регулювання в умовах України сприяє посиленню тенденції екстенсивного економічного зростання. Але далеко не завжди в умовах трансформаційної економіки традиційні стимулюючі заходи дають той же ефект, що і в інших умовах стабільної системи. Дія багатьох регулюючих чинників багато в чому залежить від конкретних механізмів їх застосування. Важливою передумовою інтенсивного економічного зростання можна вважати як посилення регулюючої ролі держави в економіці, так і запровадження активної структурної політики в напрямку підтримки передових, стратегічно важливих секторів економіки. Принцип рівного підходу до усіх галузей і усіх суб’єктів господарювання в умовах України виявляється неприйнятним, оскільки “природним шляхом” більш легко розвиваються експортоорієнтовані галузі сировинного сектора.

Важливим механізмом державного управління природокористуванням може стати ефективна податкова політика. До Податкового кодексу пропонується віднести державні екологічні податки, а саме: податок на користування об'єктами тваринного світу, водний, екологічний та лісовий. На них не слід покладати фіскальну функцію: чим менше надходжень від них, тим краще. Вони повинні бути інструментом стимулювання охорони навколишнього середовища і природного ландшафту.

На основі вивчення закордонного досвіду в частині використання й організації розрахунків за природокористування, а також перспективних напрямків удосконалення податкової і бюджетної політики України розроблено нову схему організації збору і перерозподілу платежів за користування природними ресурсами у регіоні.

Система фінансування природоохоронних заходів – це один із основних елементів економічного механізму управління природокористуванням. У цьому відношенні територіальні екологічні фонди є другим і третім рівнем системи державних позабюджетних екологічних фондів. Проте, вони не стали основними джерелами фінансування екологічних проектів внаслідок недоліків у збиранні платежів, недосконалості методів розподілу коштів. В дисертації обґрунтовується ідея того, що перспективним напрямком розвитку територіальних екологічних фондів є надання їм права кредитування природоохоронної діяльності в регіонах і поступове їх перетворення у комерційні екологічні банки, що акумулювали б екологічні платежі й штрафи підприємств та інших природокористувачів. Основною метою створення цих структур можна вважати розвиток екологічної інфраструктури ринку екологічних робіт і послуг.

В сучасних умовах значно зростає роль підприємств як основних виконавців природоохоронних заходів у регіоні і власників відповідних засобів. Фінансове забезпечення природоохоронної діяльності ґрунтується на створенні відособлених екологічних фондів підприємства. Однак, Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” не передбачає створення екологічних фондів підприємств (ЕФП). Їх кошти можуть накопичуватися на спеціальному рахунку в місцевому відділенні державного чи комерційного банку, що обслуговує підприємство. Джерелами формування ЕФП є: амортизаційні відрахування від природоохоронних об'єктів і споруд; платежі за забруднення навколишнього середовища в межах чинних норм; штрафні платежі за перевищення норм забруднення та ін. Основні напрямки витрат засобів ЕФП: природоохоронні потреби; здійснення компенсаційних розрахунків з іншими підприємствами, а також юридичними особами й громадянами (придбання додаткових квот на забруднення, пряма компенсація нанесеного збитку); фінансування технологічної реконструкції основних виробничих процесів підприємства; тимчасово вільна частина коштів може бути використана для фінансування інших господарських потреб підприємства.

Важливим завданням екологічно орієнтованої податкової політики має стати збільшення податкового навантаження на усі види діяльності, що пов'язані з активним використанням природно-ресурсного потенціалу при одночасному пропорційному зниженні податкового тягаря на оплату праці і науково-дослідні роботи у сфері розробки і впровадження промислових технологій. Можливий перехід до диференційованої податкової політики для окремих галузей народного господарства. Значних змін потребує сфера управління Удосконалення механізмів державного управління процесами природокористування й охорони навколишнього середовища має базуватися на наступних засадах: – 

дотриманні принципів наступності і передбачуваності прийнятих рішень (необхідно не тільки поступово підвищувати розміри платежів, але і впроваджувати методики індексації платежів);– 

реальному впровадженні ідеї превентивності в екологічній політиці держави (запобігання виникненню нових джерел забруднення);– 

збалансованому використанні економічних і адміністративних методів впливу на природокористувачів (широке використання в Україні ринкових методів управління в сучасних умовах є невиправданим).

Важливо, щоб прийняті заходи в області охорони навколишнього середовища не набували форми надмірного фінансового тиску на промислові підприємства і не підривали можливості для економічного зростання. Доцільним є зміщення центра ваги в екологічній політиці на стимулювання виробництва. Втрати при стягненні податків можна компенсувати за рахунок запровадження на відповідну суму цільових податків на екологічно небезпечну продукцію.

Один з найважливіших напрямків реформування системи природокористування є удосконалення екологічного моніторингу шляхом створення сучасної інформаційної системи збору, збереження, обробки та використання інформації. Інформація про стан навколишнього середовища, що зберігається у регіональних відділах Державного управління екології та природних ресурсів, має враховувати стан атмосферного повітря, водних ресурсів, утилізації відходів, стан ґрунтів, підземних вод, тваринного і рослинного світу.

ВИСНОВКИ

1. Дослідження питань взаємодії економічної і екологічної систем та розробка в дисертації рекомендацій щодо удосконалення механізмів державного управління природокористуванням спираються на базу неоінституціонального синтезу, який, з одного боку, передбачає визнання поліваріантності розвитку, необхідності врахування ролі інституціональних факторів та ролі держави у створенні сприятливих умов для переходу до ринкової економіки, а з іншого, – не виключає використання окремих напрацювань неокласичної школи, зокрема, методів аналізу, що застосовуються для оптимізації використання ресурсів.

2. Основними пріоритетами екологічної політики держави у Західному регіоні України є: екологічна реабілітація територій в зоні діяльності гірничо-хімічних та гірничовидобувних підприємств; сприяння ширшому залученню централізованих капітальних вкладень, власних коштів підприємств та інвестицій щодо впровадження нових екологічно чистих технологій; відновлення і підтримка гідрологічного режиму та покращання екологічного стану рік; будівництво нових, реконструкція і ремонт водопровідно-каналізаційних та очисних споруд; розв'язання питань утилізації та захоронення промислових і побутових відходів; наповнення цільових фондів охорони навколишнього природного середовища; реалізація загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі України; формування системи екологічного моніторингу та інформаційного забезпечення природоохоронної діяльності.

3. Сучасна екологічна ситуація в Україні може тяжіти до одного з трьох варіантів подальшого розвитку (з погляду впливу на екологічну ситуацію і процеси природокористування) – економычного, екстенсивного і депресивного. Найімовірнішим з них є варіант екстенсивного зростання, оскільки для цього є багато передумов (неповне завантаження основних виробничих фондів, потенційна наявність високого попиту на окремі види товарів тощо).

4. Територіальні екологічні фонди в Україні ще не стали потужними джерелами фінансування екологічних проектів внаслідок недоліків у збиранні податків і платежів, недосконалих методів розподілу коштів та ін. Перспективи їх розвитку полягають у наданні їм права кредитування природоохоронної діяльності в регіонах і поступовому їх перетворенні у комерційні екологічні банки, які можуть акумулювати екологічні платежі й штрафи природокористувачів. Основною метою створення цих структур є розвиток екологічної інфраструктури, формування ринку екологічних робіт і послуг.

5. Розширення мережі внутрішніх джерел фінансового забезпечення природоохоронної діяльності має ґрунтуватися на створенні відособлених екологічних фондів підприємств у формі рахунку в місцевому відділенні державного чи комерційного банку, що потребує внесення змін до Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”. Таким підприємствам доцільно надати більш широкі права щодо використання коштів, маневрування фінансовими ресурсами для потреб природоохоронних заходів.

6. Удосконалення механізмів державного управління процесами природокористування базується на наступних принципах: поступовості і передбачуваності, превентивності (запобігання виникнення нових джерел забруднення), домінування економічних і адміністративних методів впливу держави на природокористувачів над ринковими, переорієнтації економічної політики з фіскальної на стимулюючу.

7. Одним з найважливіших напрямів реформування державного управління природокористуванням є вдосконалення екологічного моніторингу шляхом створення сучасної інформаційної системи збору, збереження, обробки і використання інформації, що передбачає вирішення наступних завдань: розширення даних про фінансовий стан підприємств-забруднювачів, створення у рамках системи Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Державного комітету природних ресурсів України єдиного стандарту збереження інформації і системи вільного обміну інформацією між підрозділами, створення єдиного банку даних про заявки на фінансування регіональних екологічних фондів.

8. Подальший розвиток економічних методів державного управління процесами природокористування пов’язаний з удосконаленням механізму стягнення платежів за забруднення навколишнього середовища. Умовою прийняття рішення про надання підприємством права зменшення розмірів платежів за забруднення є відсутність заборгованості по раніше нарахованих платежах та їх сплата у встановлений термін, скорочення викидів забруднюючих речовин у порівнянні з попереднім періодом.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Гаман П.І. Державне управління системою фінансування екологічної діяльності // Вісник НАДУ. - 2004. - № 3. – С. 275-279.

2. Гаман П.І. Екологічний аудит у системі природоохоронного законодавства // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. / Редкол.: С.М. Серьогін та ін. – Д.: ДРІДУ НАДУ, 2004. Вип. 1 (15). – С.149-157.

3. Гаман П.І. Податкове стимулювання охорони навколишнього середовища // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. –Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2004. – №2 (20). –Ч.1. – С. 202-206 .

4. Гаман П.І. Формування міського реакреаційно-курортного і туристичного господарства // Управління сучасним містом. – 2004. - №2/4-6 (14) – С.242-246.

5. Гаман П.І. Державне управління екологічним розвитком і природоохоронною діяльністю // Держава та регіони. Серія: Економіка і підприємництво. – 2003. – № 4. – С. 63-66.

6. Гаман П.І. Екологічне зростання регіонів України // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2003. – № 2. – С. 24-27.

7. Гаман П.І. Ефективна діяльність держави в соціально-економічному розвитку суспільства // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2003. – №1. – С. 27-31.

8. Гаман П.І. Раціональне використання природних ресурсів // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2004. – № 1. – С. 19-23.

9. Гаман П.І. Зміст економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності // Бізнес-навігатор. Серія: Економіка і підприємництво. – 2004. – № 5. – С. 48-53.

10. Гаман П.І. Напрями державного регулювання сталого розвитку України // Дні науки: Зб. тез доповідей: В 3-х т./ Гуманітарний університет „ЗІДМУ”, 28-29 Жовтня 2004; Ред.. кол. В.М. Огаренко та ін. – Запоріжжя: ГУ „ЗІДМУ”, 2004. – Т.1. – С.17-18.

11. Гаман П.І. Державне регулювання екологічного розвитку // Матеріали VII міжнародної науково-практичній конференції „Наука і освіта. 2004.” Том 32. Державне управління. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 18-19.

АНОТАЦІЯ

Гаман П.І. Державна політика екологобезпечного розвитку економіки в трансформаційний період. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 – механізми державного управління. – Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.– Харків, 2005.

Дисертацію присвячено теоретико-методологічним і прикладним засадам формування державної політики екологічного розвитку економіки та розробці рекомендацій щодо визначення напрямків та удосконалення механізмів її реалізації.

Узагальнено досвід розвинених країн світу з ринковою економікою та особливості транзитивного етапу розвитку економіки України. Аналізується екологічний стан одного з регіонів України та визначаються пріоритети регіональної екологічної політики держави. Систематизовані форми і методи процесу природокористування в Україні. Опрацьовано рекомендації щодо удосконалення екологічного моніторингу, механізмів реалізації регіональної та державної політики природокористування з точки зору тісного взаємозв’язку заходів економічного розвитку і екологічної безпеки.

Ключові слова: механізми державного управління, екологічний розвиток економіки, безпека, макроекономічна політика.

АННОТАЦИЯ

Гаман П.И. Государственная политика экологобезапасного развития экономики в трансформационный период. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственного управления по специальности 25.00.02 – механизмы государственного управления. – Харьковский региональный институт государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины. Харьков, 2005.

Диссертация посвящена теоретико-методологическим и прикладным вопросам формирования государственной политики экологического развития экономики и разработке рекомендаций относительно определения направлений и усовершенствования механизмов ее реализации.

Обобщены теоретические положения разных научных школ, которые касаются дифференциации подходов к анализу развития экономики природопользования, роли государства в регулировании структурных пропорций в экономике и формирования эколого-экономической политики. Доказано, что для Украины более оправданным при анализе экологической ситуации в регионе является использование методов неоинституционального синтеза, позволяющего учитывать факторы трансформации экономики и включать к рассмотрению многих инструментов анализа.

Исследования вопросов взаимодействия экономической и экологической систем и разработка в диссертации рекомендаций относительно усовершенствования механизмов государственного управления природопользованием опираются на базу неоинституционального синтеза, который, с одной стороны, предусматривает признания поливариантности развития, необходимости учета роли институциональных факторов и роли государства в создании благоприятных условий для перехода к рыночной экономике, а с другой, – не исключает использования отдельных наработок неоклассической школы, в частности, методов анализа, которые применяются для оптимизации использования ресурсов.

Обобщение опыта государственного управления эколого-экономическими процессами в различных странах мира позволяет отследить общие тенденции, обоснованы основные возможные сценарии развития Украины: экономического, экстенсивного и депрессивного. Для экспертной оценки использования различных механизмов государственного управления разработана матрица влияния внедряемых при переходе к экологически безопасному производству мероприятий.

Определено, что территориальные экологические фонды в Украине еще не стали основными источниками финансирования экологических проектов вследствие недостатков в системах сбора налогов и платежей, несовершенных методов распределения средств и др. Перспективы их развития находятся в предоставлении им права кредитования природоохранной деятельности в регионах и постепенном их превращении в коммерческие экологические банки, которые могут аккумулировать экологические платежи и штрафы природопользователей. Основная цель создания этих структур - развитие экологической инфраструктуры, формирование рынка экологических работ и услуг.

Определено, что перспективы развития территориальных экологических фондов состоят в предоставлении им права кредитования природоохранной деятельности в регионах и постепенном преобразовании их в коммерческие экологические банки, главной задачею которых является развитие экологической инфраструктуры, формирование рынка экологических работ и услуг.

Основные принципы государственной политики управления процессами природопользования: постепенности и предсказуемости, превентивности (предотвращение возникновения новых источников загрязнения), доминирование экономических и административных методов влияния государства на природопользователей над рыночными, переориентация экономической политики с фискальной к на стимулирующую развитие.

Выявлено, что расширения сети внутренних источников финансового обеспечения природоохранной деятельности базируется на создании обособленных экологических фондов предприятий. Таким предприятиям целесообразно предоставить более широкого права относительно использования средств, маневрирования финансовыми ресурсами для потребностей природоохранных мероприятий.

Одним из важнейших направлений реформирования системы в сфере государственного управления природопользованием является совершенствование экологического мониторинга путем создания современной информационной системы сбора, хранения, обработки и использования информации, предусматривающий решение задач расширения данных о финансовом состоянии предприятий-загрязнителей, создания единого стандарта хранения информации и системы свободного обмена информацией между подразделениями, создание единого банка данных о заявках на финансирование из средств региональных экологических фондов.

Дальнейшее развитие экономических методов государственного управления процессами природопользования связанно с совершенствованием механизма сбора налогов и платежей за загрязнение окружающей среды.

Ключевые слова: механизмы государственного управления, экологическое развитие экономики, безопасность, макроэкономическая политика.

ANNOTATION

Gaman P. I. State policy of environment friendly development of economy in transformational period. – Manuscript.

The dissertation on reception of a scientific degree of the candidate of sciences behind a specialty 25.00.02 – mechanisms of state management – Kharkiv Regional Institute of Public Administration, National Academy of Public Administration at the President of Ukraine. – Kharkiv, 2005.

The dissertation deals with theoretical, methodological and applied problems of establishing state policy of ecological of economy development and designing recommendations as to defining main tendencies and improving mechanisms of its realization.

Theoretical and methodological principles of environment friendly economy development regarding experience of industrial countries with market economy and peculiarities of transitive period in Ukrainian economy development are summarised. The analysis of ecological situation in Lviv region is carried out and main priorities of regional ecology police are defined. Mechanisms of macro-economy policy to achieve steady development according to the scenario of well-balanced economy growth are defined. The ways of improving ecology monitoring, mechanisms of regional and state nature usage policy from the point of view of correlation between ways of economical development and ecological safety are based.

Key words: Publuic administration, environment friendly development of economy, safety, macro-economy policy.

Відповідальний за випуск Корецький Микола Христофорович

Підписано до друку 12.01.2005. Формат 60х901/16.

Папір офсетний. Обл.-вид. арк. 0,9.

Тираж 100 прим. Зам. № 64-346.

Віддруковано у повній відповідності

з оригінал-макетом Гуманітарного університету “ЗІДМУ”,

69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70 б, тел. 220-10-02.