ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича
ГУМЕН Юрій Євгенович
УДК 504.064.2(477.8)”1960/1990”
Урбоекологічні проблеми Західного регіону України
1960-1990рр.: історичний аспект
07.00.01. – Історія України
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
Чернівці – 2005
Дисертацією
є рукопис.
Робота виконана на кафедрі історії України Тернопільського національного педагогічного
університету імені Володимира Гнатюка Міністерства освіти та науки України.
Науковий керівник : доктор історичних наук, професор
Васюта Сергій Іванович,
завідувач відділу
геополітики та геостратегії,
Науково-дослідний Інститут українознавства
Міністерства освіти та науки України
Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор
Кожолянко Георгій Костянтинович,
Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича,
завідувач кафедри етнології, античної
та середньовічної історії
кандидат історичних наук, доцент
Сеньків Михайло Васильович
Дрогобицький державний педагогічний
університет імені Івана Франка,
кафедра історії України
Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра новітньої історії України (м. Київ)
Захист відбудеться “__ ” ____________ 2005 року о __ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.06 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича (58012, м. Чернівці вул. Кафедральна, 2, корп. 14, ауд. 18).
З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (58012, м. Чернівці вул. Лесі Українки, 23).
Автореферат розісланий “__”_______________ 2005 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради Т.Я. Лупул
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження полягає в критичному осмисленні складних соціально-екологічних процесів, що відбувалися в 1960–1990-х рр. в містах та урбанізованих територіях Західного регіону України, в аналізі впливу техногенних явищ на екологічну рівновагу населених пунктів, у відстеженні тенденцій зростання урбоекологічних протиріч в умовах інтенсивної індустріалізації та формування реального стану соціально-екологічних суперечностей. Зокрема, набуває актуальності визначення масштабів неефективного використання водних ресурсів та забруднення повітряного басейну промисловими і комунальними підприємствами міст та селищ регіону за означений період. Згідно з концепцією міждисциплінарної комплексної оцінки суспільно-екологічних явищ здійснено ретроспективний селективний аналіз причинно-наслідкових зв’язків взаємодії тенденцій науково-технічного прогресу.
Вивчення урбоекологічних проблем минулого унеможливить повторення прорахунків і помилок, дозволить осягнути весь комплекс негативних явищ і їхнє першоджерело. Аналіз усього спектру екологічних проблем міст та селищ Західного регіону України дасть можливість з’ясувати технічні та технологічні недоліки індустріального суспільства радянського взірця, зрозуміти, яким чином за таких умов виживало населення урбанізованих територій. Усвідомлення всієї фатальності та безгосподарності комунального розвитку стало одним з найважливіших чинників зародження демократичних орієнтирів у громадському середовищі. Тому вивчення усього комплексу урбоекологічних проблем новітньої історії України є пріоритетним напрямком розвитку української історичної науки.
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснено в рамках програми наукової роботи історичного факультету Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка у напрямі комплексної проблеми “Україна в контексті європейської історії” (протокол № від 24 грудня 1998р.).
Мета дослідження. Метою дослідження є вивчення та аналіз першопричин і динаміки розвитку урбоекологічних проблем регіону в 1960-1990рр.
Досягнення поставленої мети передбачає виконання наступних конкретних завдань:
- з’ясувати особливості промислового розвитку міст Західного регіону України;
- дослідити основні фактори негативного впливу промислових об’єктів на екологічну ситуацію в містах та прилеглих територіях;
- з’ясувати передумови та причини погіршення стану навколишнього середовища на урбанізованих територіях Західної України;
- розкрити особливості впливу республіканських та всесоюзних галузевих міністерств і відомств на ліквідацію кризових екологічних явищ, що відбулися з вини ввірених їм промислових об’єктів;
- здійснити аналіз роботи органів місцевої влади та можливості їхнього впливу на забруднювачів довкілля;
- визначити особливості роботи природоохоронних організацій.
Об’єктом дослідження є соціально-економічний розвиток урбанізованих територій Західного регіону України під впливом основних антропогенних факторів в контексті здійснення екологічної політики центральних і місцевих органів влади в 60-90 роках ХХ століття.
Предметом дослідження є аналіз соціально-економічних суперечностей й особливостей здійснення екологічної політики та їхнього впливу на розвиток урбанізованих територій в Західній Україні (Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Рівненської, Тернопільської, Чернівецької областей) за період 1960-1990 рр.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є принципи історизму та об’єктивності. З позиції загальнонаукової методології проблема розглядається на основі історичного й системного підходів. Використано історичну методологію дослідження регіональних урбоекологічних проблем та наступні методи:
1) загальнонаукові — аналітико-синтетичний, індуктивно-дедуктивний, системний аналіз;
2) конкретнонаукові — вибірковий;
3) внутрішньонаукові — проблемно-хронологічний, історико-типологічний, історико-порівняльний, історіографічний.
Урбоекологічні проблеми Західного регіону України як об’єкт дослідження вивчаються з позицій системності.
Територіальні рамки дослідження окреслені Львівською, Івано-Франківською, Тернопільською, Волинською, Рівненською, Закарпатською та Чернівецькою областями, де відбувалися урбаністичні перетворення протягом 1960-1990 років.
Хронологічні рамки дисертаційного дослідження зумовлені його тематичною спрямованістю та завданнями й охоплюють період 1960-1990 рр. ХХ століття з часу початку інтенсивної індустріалізації та урбанізації регіону і до моменту пожвавлення демократичних процесів, які призвели до розпаду Радянського Союзу та краху системи економічних зв`язків. Визначення хронологічних рамок дослідження безпосередньо пов`язане із становленням, розвитком та загостренням екологічних проблем в містах та селищах Західного регіону України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в роботі вперше використано комплексний аналіз суперечливих явищ, що відбувалися в містах та селищах регіону під впливом інтенсивної індустріалізації та з’ясовано їхній вплив на стан довкілля урбанізованих територій та здоров`я їхніх мешканців. Було введено в науковий обіг ряд джерел, насамперед архівних, широко проаналізовані друковані видання. Дисертація є першим спеціальним комплексним дослідженням з вивчення урбоекологічних проблем регіональної історії України. Досліджено проблеми, які раніше в українській історіографії не розглядалися. У роботі проаналізовано негативні техногенні явища, які протягом багатьох років підлягали замовчуванню, а саме — аварія на водоочисних спорудах Стебниківського калійного комбінату Львівської області в 1984р., екологічна катастрофа у м. Миколаєві Львівської області наприкінці 1980-их рр. внаслідок інтенсивного забруднення повітря місцевим цементним заводом, екологічна криза в м.Чернівцях в 1988-89рр. та ін. Окремо проаналізовано діяльність, а точніше бездіяльність органів місцевої влади щодо розв’язання проблем охорони довкілля.
Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає у тому, що в роботі з системних позицій вивчаються передумови виникнення та розвитку урбоекологічних проблем Західного регіону України як результат масштабних процесів індустріалізації, що відбулися протягом 1960–1990-их рр., а також у нагромадженні наукових знань з проблем урбоекології новітньої регіональної історії України для розвитку сучасної історичної науки та державотворчих процесів. Одержані результати можуть бути використані в розробці методики вивчення урбоекологічних проблем для проведення подібних досліджень, у викладацькій роботі та для написання окремих розділів таких теоретичних курсів, як “Новітня історія України”, “Спеціальні історичні дисципліни” та “Загальна історія”.
Достовірність та обґрунтованість результатів дослідження забезпечується використанням комплексу методів науково-історичного дослідження, відповідних поставленій меті та завданням, джерельною базою дослідження, обговоренням результатів дослідження серед дослідників новітньої історії України.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження доповідались і обговорювались на засіданнях кафедри українознавства Тернопільської академії народного господарства (2000-2001рр.), кафедри історії України Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (2002-2003рр.) та кафедри історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (2004 р.). Проводились виступи на наукових конференціях: “Природничі та гуманітарні науки. Актуальні питання” (Тернопіль, квітень, 2003р.), “Актуальні проблеми історії і правознавства у дослідженнях молодих науковців” (Тернопіль, 23-24 жовтня 2003р.), “Національно-державне відродження слов’янських народів Центрально-Східної Європи крізь призму 85-річчя” (Тернопіль, 18-19 листопада 2003р.), “Археологія та етнологія Східної Європи” (Одеса, 20-22 листопада 2003р.), на другому міжнародному науковому конгресі українських істориків “Українська історична наука на сучасному етапі розвитку” (Кам’янець-Подільський, 17-18 вересня 2003р.).
Публікації. Основні положення дослідження відображені у шести публікаціях, чотири з яких опубліковані у виданнях ВАК України.
Структура та обсяг дисертації зумовлені її метою та науковими завданнями та відображають логічну послідовність питань, що досліджуються. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів (дев’яти параграфів), висновків, списку використаних джерел і літератури (201 найменування) та додатків. Загальний обсяг дисертаційного дослідження становить 231 сторінок, із яких основна частина складає 180 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми, її зв`язок з науковими програмами, визначено мету і завдання, об`єкт і предмет наукового пошуку, хронологічні і територіальні рамки, розкрито наукову новизну одержаних результатів, теоретичне та практичне значення, методологічні засади та методи дослідження, вказані форми апробації та структура дисертації.
У першому розділі – „Концептуалізація соціально-історичних досліджень урбоекологічних проблем в Україні”, який складається з двох параграфів, проаналізовано наукові дослідження з даної теми і характер джерельної бази, що використана при написанні роботи.
У першому параграфі цього розділу – „Стан наукової розробки проблеми” обґрунтовано необхідність вивчення історичною наукою соціально-екологічної проблематики. Вплив людини на довкілля та її взаємодія з природою є однією з основних характеристик цивілізації.
Міста є ознакою цивілізації та одночасно головним осередком антропогенного впливу. Формування урбаністичних територій завжди супроводжувалось виникненням екологічних проблем. Особливо це стало відчутним в умовах науково-технічного прогресу та розвитку промисловості. Загалом ХХ століття можна охарактеризувати як епоху індустріальної революції. Фактично становлення та розбудова будь-якого міста супроводжувалася укрупненням його індустріальної бази.
Західний регіон України через різні історичні обставини по-справжньому відчув вплив науково-технічного прогресу лише наприкінці ХХ століття, тому актуально сьогодні осмислити весь спектр історичних тенденцій та особливостей цього процесу. Осмислення соціально-екологічних проблем (а в їхньому контексті — урбоекологічних) в умовах командно-адміністративної системи було утрудненим через пріоритетність індустріалізації та невизнання шкідливих наслідків антропогенного впливу. Все ж тодішня наукова думка демонструє елементи усвідомлення кризових екологічних процесів та вивчення їхніх передумов. Це відбувалося під впливом ідей, висловлених відомим українським вченим В.Вернадським в середині минулого століття. Значний внесок в історіософію вивчення урбоекологічних суспільних процесів зробив доктор біологічних наук М.Реймерс (монографії “Природокористування”, “Надії на виживання людства. Концептуальна екологія”). Усвідомлення суспільством екологічних проблем, в тому числі й урбоекологічних, набуло якісно нового рівня лише в другій половині 1980-их рр. під впливом екологічних катастроф, зокрема аварії на ЧАЕС у квітні 1986 р. Тому в науковій думці з’явилася реальна потреба їхнього детального вивчення та аналізу.
У другому параграфі — „Історіографія та джерельна база дослідження” проаналізовано наукові дослідження з даної теми і характер джерельної бази дисертації. Природа урбоекологічних проблем Західного регіону України в 1960 - 1990-их рр. є маловідомою та малодослідженою в українській історіографії. Послідовне наукове осмислення урбоекологічних процесів минулого в українській історичній науці лише розпочинається, тому історіографія дослідження даної проблеми опирається на селективний аналіз праць, які частково торкаються проблематики дослідження. В умовах тогочасної реальної дійсності протягом 1960-70-их рр. проблеми вивчення урбоекології, як і екологічні проблеми загалом радянською історіографією не вивчалися. З огляду на вибірковість соціального замовлення домінуючої ідеології на предметність суспільствознавчих наук була відсутня мотивація пріоритетних системних екологічних досліджень. В умовах командно-адміністративної системи управління та інтенсивного накопичення промислових потуг народного господарства республіки питання напрямків суспільних досліджень узгоджувалися у відповідності до такої доктрини розвитку, а спектр екологічних проблем вважався тимчасовим пережитком суспільства перехідного соціалізму і не становив наукової цінності в сфері суспільствознавства. Фактичне визнання екологічної проблематики, зокрема урбоекологічної, означало б поставити під сумнів шлях розвитку суспільства, а отже, викликати супротив “ідеологічної машини”. Тому матеріали нашої роботи ґрунтуються на архівній базі, оскільки в історіографії не було системних опрацювань досліджуваних проблем .
Наукову літературу можна розділити на дві групи. До першої відносяться напрацювання т.зв. радянської школи, яка згодом переросла в російську. Перші праці з урбоекологічної тематики, що розглядалась в рамках соціальної екології, з’явилися в кінці 1970-их рр. і характеризувалися чіткою ідеологічною спрямованістю. Найяскравішим прикладом є монографія Ю.Одума „Основы экологии”. З середини 1980-их рр. маємо перші наукові праці, присвячені охороні навколишнього середовища у містах. У 1985 р. групою провідних вчених Тартуського державного університету було видано збірник наукових публікацій “Охрана окружающей среды в городах”, де перераховано та проаналізовано зміни стану навколишнього середовища міст під впливом техногенних факторів. У 1988 р. групою ленінградських вчених було видане дослідження “Экология человека в больших городах”. Його автори вже тоді відзначали, що міське навколишнє середовище (шум, вібрація, забруднення атмосфери викидами двигунів внутрішнього згорання) істотно впливає на здоров’я людини. Серед авторів цієї праці слід відзначити основоположників російської урбоекології М.Лемешева, С.Залигіна та М.Алексєєва. Одночасно в УРСР проблемами вироблення базових підходів до вивчення соціально-екологічних явищ займалися К.Ситник та Г.Ількун.
Із проголошенням незалежності України формується друга група наукових праць, у яких розглядається досліджувана проблематика. В 1998 році у чернівецькому видавництві “Зелена Буковина” вийшла в світ історико-екологічна праця О.Васюти, С.Васюти та Г.Філіпчука “Екологія та політика”. У ній вперше було зроблено системний аналіз вирішальної ролі політичних чинників історичного розвитку на формування кризового стану навколишнього середовища України в різних регіонах країни. У двохтомній монографії автори частково проаналізували й системність урбоекологічних проблем 1960–1990-их рр. Значний внесок у вивчення протиріч розвитку індустріальних процесів в УРСР в 1960-90-их рр. та масштабності їхнього техногенного впливу на навколишнє середовище зробив М.Поживанов. Сферою його наукових інтересів є Східний регіон України, що зазнав значних потрясінь внаслідок надмірної індустріалізації та урбанізації. Найбільш комплексним дослідженням М.Поживанова є монографія “Катастрофу можно отменить”, в якій проаналізовано причини динамічних забруднень атмосферного повітря, водних ресурсів та ґрунтів, приведено яскраві приклади нераціонального використання матеріально-сировинних ресурсів міським середовищем.
Витоки екологічного руху в Україні та його розвиток до пост-чорнобильських днів дослідила М.Алексієвець в праці “Екологічний рух в Україні”. Але найвизначнішою подією в розвитку української історико-екологічної школи можна назвати вихід в світ в монографії С.Васюти “Радянський екоцид в Україні”, в якій досліджено комплекс політичних і соціально-екологічних проблем наростання кризових явищ в природному середовищі України внаслідок посилення антропогенного впливу на нього в період 1970–1990-их рр. В рамках цього дослідження було розроблено концепцію соціально-історичного аналізу екологічних проблем, узагальнено фактори, процеси і тенденції антропогенного впливу на природне середовище України, проаналізовано роль командно-адміністративного втілення природоохоронних заходів. Вперше на високому науковому рівні в межах однієї публікації було зроблено аналіз усього спектру екологічних проблем, в тому числі й урбоекологічних. Певний історико-екологічний інтерес у вивченні урбоекології простежується також у монографії тернопільського науковця М.Білика “Філософський зріз архітектурної діяльності і теорія формування складних систем в містобудуванні”. В ній, окрім винятково фахових речей, автор детально аналізує й екологічні проблеми 1960-90 рр. ряду міст Західного регіону України. Ґрунтовне дослідження теоретико-методологічних принципів політологічного аналізу в світлі новітніх розробок аспектів екологічної безпеки держави проведено і в монографії О.Васюти “Проблеми екологічної стратегії України в контексті глобального розвитку”.
Історичне усвідомлення соціально-екологічних процесів минулого є новим напрямком розвитку української історичної думки. Вивчення наслідків діяльності промислово-індустріального комплексу Радянського Союзу є на нашу думку, величезним пластом інформації, який ще чекає своїх дослідників.
Основною групою джерел у вивченні урбоекологічних проблем у Західному регіоні України в 1960–1970-их рр. є фонди Центрального державного архіву вищих органів влади та управління (ЦДАВОВУ). Архівні матеріали головного управління експлуатації енергосистем Міністерства енергетики та експлуатації УРСР (ф.5129), Державного комітету водного господарства УРСР (ф.5106) дозволяють дослідити стан справ щодо вирішення наявних в регіоні урбоекологічних проблем протягом 1960-их рр. Не менш важливою частиною джерельної бази дослідження є архів Українського товариства охорони природи (ф. 4698). Фактично до моменту створення Держкомприроди та його основних підрозділів документація обласних осередків УТОПу є чи не єдиним документальним підтвердженням природоохоронної роботи в містах та селищах Західної України.. ЗЗавдяки комплексній роботі обласних інспекцій Державного комітету з охорони природи при РМ УРСР (ф.4778) можна простежити та проаналізувати динаміку загострення урбоекологічних проблем західно–українського регіону впродовж хронологічних рамок дослідження. Важлива статистична інформація зберігається у щорічних звітах Комітету. Не менш вагомим історичним джерелом вивчення урбоекологічних проблем є постанови та інформації Ради Міністрів, рішення з’їздів КПРС та Компартії України, поточна документація міністерств та відомств. Матеріали фондів Центрального державного архіву громадських організацій України (ЦДАГОУ) хоча й не мають системності, однак є повноцінним джерелом усвідомлення реального ставлення вищих партійних та радянських органів щодо вирішення урбоекологічної проблематики. Провідним фондом цього архіву в межах вивчення проблеми даного наукового дослідження є документи Центрального Комітету Комуністичної партії України (ф.1): загального відділу ЦК КПУ — секретна (опис 25) і несекретна (опис 31), відділу будівництва та міського господарства ЦК КПУ (опис 32), де частково висвітлені екологічні проблеми ряду міст Західного регіону України. Не менш інформативними для джерельної бази дисертації є фонди органів місцевої влади: Виконкому Львівської обласної ради депутатів трудящих (ф. Р-221) Державного архіву Львівської області (ДАЛО), Ровенського льняного комбінату (ф. Р.-1397), Здолбунівського цементно-шиферного комбінату (ф. Р-869), Ровенського виробничого об’єднання “Азот” (ф. Р.-1977) Державного архіву Рівненської області (ДАРО), Тернопільської обласної організації УТОП (ф. Р-3227) Державного архіву Тернопільської області (ДАТО).
Ґрунтовне вивчення джерельної бази не є можливим без аналізу матеріалів з’їздів союзної та республіканської партійних організацій.
Хоча багатопланових історичних досліджень з вивчення природоохоронної тематики ще небагато, проте вони окреслюють основні тенденції суперечливих явищ техногенного впливу на навколишнє середовище.
У другому розділі „Історична генеза урбоекологічних протиріч”, який складається з трьох параграфів, проаналізовано основні етапи розвитку та загострення екологічних проблем в містах та селищах Західного регіону України.
У першому параграфі „Соціально-екологічні суперечності як наслідок промислово-комунального розвитку найбільших міст регіону” досліджено особливості розгортання індустріального потенціалу виробничих підприємств та об’єктів комунальної сфери. Інтенсивна урбанізація регіону зумовлювалася поглибленням соціально–екологічних суперечностей промислово-комунального розвитку. Приріст міського населення стимулював нераціональне використання природних ресурсів. При цьому рівень надання комунальних послуг населенню у досліджуваний період погіршувався. Навіть до початку 1990-их рр. у більшості малих міст регіону не було споруджено загальноміських водоочисних споруд. Найбільші міста регіону протягом 1960-1990 рр. були осередками забруднення водних ресурсів й атмосфери, що позначилося на здоров’ї усього населення міст. Тодішня специфіка розвитку регіону полягала в швидких темпах розбудови індустріально-промислового комплексу, але без дотримання елементарних вимог екологічної безпеки. Фінансування будівництва очисних споруд здійснювалося, як правило, за залишковим принципом. Значний вплив на погіршення стану навколишнього середовища найбільших населених пунктів регіону завдав автомобільний транспорт, кількість якого у 1960-90-их рр. невпинно зростала.
Окремі прояви соціально-екологічних суперечностей в Західній Україні були наслідком техногенної діяльності і проявлялися вже безпосередньо в 1960-1990-их рр. Зокрема через антропогенний фактор впливу в регіоні в 1977-1984 рр. відбулися землетруси. У 1980-их рр. сильні повені на Дністрі, численні осипи, зсуви та селі в Карпатах відбувалися майже кожні 3-4 роки Тож протиріччя урбоекологічного розвитку регіону в 1960-1990-их рр. заклали базу для виникнення природних катаклізмів, що неминуче проявляли і ще проявлять себе в майбутньому, адже протягом порівняно короткого періоду було завдано значної шкоди усій екосистемі Західної України.
У другому параграфі ”Проблеми та досвід органів місцевої влади у вирішенні урбоекологічних проблем” проаналізовано роботу місцевого керівництва щодо подолання наслідків антропогенної діяльності та упередження виникнення кризових явищ.
Законодавство тоді не надавало місцевим радам широких повноважень щодо реального впливу на вирішення суспільно значущих проблем. Визначальною обставиною, що поглибила урбоекологічні проблеми як на Західній Україні, так і по всій державі, було панування командно-адміністративної системи.
Вагоме місце у формуванні історичного розвитку урбоекологічних протиріч в Західній Україні у 1960-1990-их рр. посідала діяльність місцевої влади, що функціонувала в умовах командно-адміністративної системи управління. Першою та найбільш характерною особливістю власне була бездіяльність керівництва у вирішенні екологічних проблем. Саме ж поняття “органи місцевої влади” відносилося лише до понятійної сфери.
У третьому параграфі ”Діяльність масових екологічних організацій в контексті суспільно-політичного впливу на вирішення урбоекологічних проблем” розкриваються основні етапи зародження та розвитку природоохоронного руху в Україні та його діяльність в умовах адміністративно-господарської системи управління.
Зі створенням Держкомприроди при РМ УРСР Українське товариство охорони природи увійшло до складу структурних підрозділів комітету. Новий голова УТОП доктор біології, академік М.Воїственський став членом Колегії Держкомприроди при РМ УРСР. З цього часу організація перетворилася на підрозділ республіканського природоохоронного відомства. В структурі та діяльності товариства запанували бюрократичні відносини, що надалі стало визначальною рисою УТОПу. Українське товариство охорони природи та його західноукраїнські обласні відділення в 1960-1970-их рр. були повністю аморфними. На місцях природоохоронна робота все ж проводилася.
Протягом 1970-их рр. відділення товариства разом з працівниками обласних інспекцій Держкомприроди при РМ УРСР працювали на добровільних засадах, брали участь у перевірках природоохоронної роботи на промислових підприємствах та об’єктах комунальної сфери міст та селищ регіону, займалися створенням “Будинків природи”, виданням природоохоронної літератури. У 1984р. для школярів молодших класів було введено новий предмет – природознавство. За підтримки відомчих природоохоронних органів регіону активістами УТОП на вулицях міст та селищ створювалися пости контролю за станом атмосферного повітря, який погіршувався внаслідок викиду відпрацьованих газів автотранспорту, кількість якого постійно зростала. Але у кризових екологічних ситуаціях таких як: аварія на водоочисних спорудах Стебниківського калійного комбінату (Львівська область), яка у 1983 р. набула міжнародного розголосу, кризовий стан атмосферного повітря в м.Здолбунові Ровенської області спричинений роботою цементно-шиферного комбінату; екологічна катастрофа в м.Миколаєві Львівської області, що сталася в 1985-1986рр. внаслідок тривалого забруднення атмосферного повітря викидами цементно-гірничого комбінату; екологічна катастрофа в м. Чернівцях у 1988 р., на жаль, так і не було продемонстровано чіткої природоохоронної позиції активістів міських та обласних відділень УТОП в Західному регіоні України (це навіть при тому, що в багатьох областях кожен десятий - двадцятий житель був членом товариства). Енергії членам УТОП вистачало лише на чітко затверджені та регламентовані органами влади природоохоронні заходи, які виправдовували лише інтереси замовників. А про реальні акції, які б викликали певний суспільний резонанс, не могло бути й мови. В пост-чорнобильський період відбулися суттєві суспільні зміни, що спричинили значні політичні перетворення та активізацію громадянського опору партійно-номенклатурній системі. За таких обставин природоохоронний рух в Україні набуває нових форм та застосовує нові методи роботи. Виникнення масових неформальних екологічних організацій наприкінці 1980-их рр. фактично стало наслідком вже згадуваної бездіяльності Українського товариства охорони природи.
У третьому розділі „Неефективне використання та інтенсивне забруднення водних ресурсів”, який складається з двох параграфів, проаналізовано увесь спектр проблем впливу урбаністичного середовища на стан водних ресурсів досліджуваної території.
В першому параграфі „Особливості водовикористання на урбанізованих територіях протягом 1960-их рр.” досліджено передумови та генезу антропогенного впливу на стан водних ресурсів регіону .
Використання водних ресурсів є складовою роботи промислового комплексу. З його розвитком посилився техногенний вплив на водні ресурси. Особливо великих масштабів це явище набуло в 1960-их рр. Нарощування індустріальних потужностей промислових підприємств, розгортання нових виробничих та переробних площ на урбанізованих територіях регіону призводили до неефективного розвитку водоємких галузей міського та комунального господарства, чим ускладнювали вирішення природоохоронних проблем. Бездумне водовикористання в промислових та комунальних цілях супроводжувалося безконтрольним забрудненням водних ресурсів. За одне десятиліття індустріальні перетворення докорінно змінили екологічний стан регіону.
В другому параграфі “Погіршення стану водних ресурсів та зростання обсягів водовикористання в 1970-1990 рр.” з’ясовано причини та наслідки погіршення стану водних ресурсів регіону через зростання впливу урбаністичного середовища.
Вже на початок 1970-их рр. природно обмежені поверхневі води були зарегульовані і зазнавали забруднення. При зведенні величезних промислових об’єктів нехтувалися елементарні вимоги водоочисних та водозберігаючих технологій. Відповідно до вищенаведеного можна відзначити наступні проблеми:
- зростання обсягів водоспоживання промисловими підприємствами та об`єктами комунальної сфери;
- гальмування керівництвом промислових підприємств спорудження систем зворотного водовідведення;
- значні похибки в розробці водоочисного обладнання проектними організаціями;
- незацікавленість галузевих міністерств та відомств в належному фінансуванні роботи водоочисних споруд та інших водоохоронних об`єктів;
- масові забруднення промисловими підприємствами річок та водойм регіону через неефективну роботу та відсутність водоочисних споруд;
- пасивна роль органів місцевої влади у зведенні загальноміських водоочисних споруд та їхня нездатність мобілізувати наявні ресурси для ліквідації кризових явищ;
- відсутність програм та проектів поліпшення водовідведення та водопостачання міст та селищ регіону, хронічне недофінансування будівництва загальноміських каналізацій в малих містах та селищах регіону;
- недостатня підготовка персоналу водоочисних споруд, відсутність системи підготовки відповідних фахівців;
- невідповідність планування виробничих об’єктів та розміщення оздоровчих баз;
- безгосподарна експлуатація підземних та наземних джерел водокористування призводила до стрімкого зменшення їхньої чисельності;
- до кінця 1980-их рр. промисловий цикл індустріальних об’єктів різноманітних галузей народного господарства був надзвичайно водомісткий, а введення нових технологій практично не вирішувалися;
- в законодавстві не було передбачено дієвих механізмів впливу на злісних забруднювачів довкілля, оскільки за умов суцільної державної власності не було відпрацьована відповідальність.
- за час проведення тотальної індустріалізації регіону через забруднення водних ресурсів завдано непоправної шкоди довкіллю та здоров’ю населення.
Таким чином, можна підсумувати, що неефективне використання водних ресурсів в 1970-1990 рр. промисловими підприємствами та об’єктами комунальної сфери міст та селищ регіону набуло характеру масовості, а наслідки безгосподарності та економічної недоцільності залишаться у спадок прийдешнім поколінням.
У четвертому розділі „Історична динаміка погіршення стану атмосферного повітря”, який складається з двох параграфів, розглянуто вплив антропогенних явищ міського середовища на стан атмосферного повітря в містах та селищах Західного регіону України.
В першому параграфі “Особливості забруднення повітряного басейну в 1960-их рр.” простежено передумови та генезу антропогенного впливу на стан повітря в містах та селищах західної України.
Протягом 1960-их рр. контроль за обсягами забруднення атмосферного повітря не проводився на жодному промисловому підприємстві регіону. Будівництво пило-газоочисного обладнання здійснювалося без врахування особливостей викидів промислових підприємств та їхньої специфіки. Дуже часто не виконувались санітарні норми розміщення промислових об’єктів. Окремі підприємства (Здолбунівський цементно-шиферний комбінат, Миколаївський цементний завод та ін.) працювали в межах житлової забудови та завдавали непоправної шкоди довкіллю. Характерним явищем була невідповідність у динаміці розгортання промислових потужностей індустріальних об’єктів та роботи пило-газоочисного обладнання. Проектні інститути, які розробляли належну документацію часто помилялися в розрахунках, а галузеві міністерства та відомства не поспішали належним чином фінансувати впровадження нових технологій. Як результат, практично кожне промислове підприємство ставало джерелом забруднення довкілля. Контролюючі органи не мали чітко відображених в законодавчих актах засобів впливу на злісних забруднювачів повітря, тому не могли суттєво змінити стан розв’язання проблем з охорони атмосферного повітря.
В другому параграфі “Наростання кризових явищ в атмосфері урбанізованих територій в 1970-90-их рр.” з’ясовано причини та наслідки антропогенного впливу на стан атмосферного повітря в містах та селищах Західного регіону України.
Упродовж 1970-90-их рр., окрім промислових викидів в атмосферу, суттєво прогресувало забруднення відпрацьованими газами. Кількість транспортних одиниць стрімко збільшувалась, адміністративні заходи не давали потрібного результату. Особливо ця проблема загострювалась в обласних центрах. У силу своїх архітектурних особливостей найбільше страждало від транспортних забруднень м. Львів.
Вже в 1980-их роках в окремих містах регіону намітилися тенденції прояву екологічних катастроф союзного та республіканського масштабу. Найбільші техногенні катастрофи Західного регіону України: забруднення атмосферного повітря в м. Миколаєві Львівської області, де для ліквідації „напрацювань” Миколаївського цементного комбінату було створено Комісію Ради міністрів СРСР; в м. Здолбунові Ровенської області, де в районі міської забудови безперебійно працювали цехи Здолбунівського цементно-шиферного комбінату, в результаті цього запиленість вулиць міста в десятки разів перевищувала гранично допустимі концентрації; Стебниківський гірничо-хімічний комбінат, що базувався в селищі Стебнику за 4 км. від м. Трускавець, забруднював атмосферу курорту високими концентраціями своїх промислових викидів. Не менш проблемний стан атмосферного повітря забезпечували промислові гіганти в м.Калуші Івано-Франківської області, в містах Дрогобичі, Бориславі, Новояворівському, Новому Роздолі Львівської області та в інших індустріальних центрах регіону.
Отже, атмосферне повітря в містах та селищах регіону через надмірну індустріалізацію стрімко погіршувалася, а органи командно-адміністративної системи не могли якісно впливати на поліпшення ситуації.
У висновках зазначено основні результати та узагальнюючі положення проведеного дослідження. У процесі роботи над темою автор дійшов до наступних висновків:
- передумови і причини погіршення стану навколишнього середовища в містах та селищах Західного регіону України були викликані інтенсивною індустріалізацією в 1960-1990-тих рр. Причини цього полягали у цілковитому занедбанні досліджень виробничим комплексом природоохоронних технологій. Головною передумовою майбутніх екологічних потрясінь на урбанізованих територіях регіону була наявність дешевої робочої сили та комплексні поклади важливих для народного господарства природних ресурсів — нафти, природного газу, сірки, вапнякових порід тощо. Все це формувало економічний інтерес союзних та республіканських галузевих міністерств до розбудови та укрупнення промислових об’єктів, що в свою чергу впливало на розширення міст та селищ регіону та розбудови нових;
- фактично будь-який промисловий об’єкт завдавав суттєвої шкоди довкіллю. Розширення виробничих площ індустріальних об’єктів лише погіршувало екологічну ситуацію і завдавало значної шкоди здоров’ю людей. Внаслідок планомірного ігнорування природоохоронних заходів промислові підприємства та об’єкти комунальної сфери ставали осередками виникнення найрізноманітніших чинників, що негативно позначалися на стані здоров'я населення, в першу чергу міського. В результаті на урбанізованих територіях регіону можна класифікувати об'єкти негативного впливу на довкілля наступним чином:
а) малого радіусу забруднень — об'єкти комунальної сфери та сфери послуг (котельні, побутові підприємства, дрібні підприємства харчової промисловості), які характеризуються незначним, але планомірним обсягом забруднень, що завдавали шкоди здоров'ю частини міського населення,
б) середнього радіусу забруднень — невеликі промислові підприємства переробної та харчової промисловості, що характеризувалися розміщенням практично в кожному населеному пункті та за обсягом негативного впливу завдавали шкоди не лише населенню міст та селищ, але й річковим ресурсам краю,
в) великого радіусу забруднень — індустріальні об'єкти енергетично-містких галузей народного господарства і підприємства сировинної переробки, що за масштабами промислових викидів завдавали значної шкоди навколишньому середовищу,
г) надвеликого радіусу забруднень — величезні промислові гіганти, переважно союзного значення, які у зв'язку із постійним нарощуванням виробничо-технічної бази, ставали причиною виникнення кризових екологічних явищ на значній території;
- до 1950-их рр. економіка Західної України характеризувалася розвинутим сільськогосподарським сектором та переробною промисловістю. Міста були невеликими (в порівнянні з іншими регіонами країни), без великих промислових об’єктів. Наприкінці 1950 — початку 1960-их рр. в регіоні розпочинається інтенсивна урбанізація. У зв'язку із зведенням та розширенням нових промислових об’єктів відбувається масовий відтік населення з сіл у міста. І вже за 10 років кількість осіб лише в обласних центрах зростає майже втричі. На місцях компактних покладів природних ресурсів зводяться нові урбанізовані території. І все це відбувається без врахування майбутніх екологічних наслідків;
- в умовах командно-адміністративної системи управління вся влада на місцях цілковито підпорядковувалась центральним органам. Виконавчі комітети місцевих рад депутатів трудящих, що займалися господарськими питаннями міст та селищ регіону, мали максимально обмежені ресурси та можливості. Основне джерело надходження коштів до місцевих бюджетів і на господарські витрати безпосередньо залежало від наявності та успішної роботи промислових об’єктів. Тому місцеві чиновники були зацікавлені у створенні всіх умов для успішної роботи підприємств. Планова економіка не дозволяла займатися екологічними проблемами, у керівництва підприємств не було ні бажання, ні коштів. Фактичне підпорядкування індустріальних об’єктів було лише галузевим. Отже, навіть при виникненні кризових явищ, що несли загрозу мешканцям міст (селищ), місцева влада не мала жодних важелів впливу на ці підприємства. Місцева представницька влада формувалася за безпосередньою участю керівництва підприємств та працівників даних індустріальних об’єктів. І тому, для представників місцевої влади інтереси свого підприємства стояли вище загальноміських. Окремі факти приписів та стягнень з керівництва підприємств-забруднювачів довкілля носили суто формальний характер та не впливали на вирішення проблем;
- республіканські, особливо союзні галузеві міністерства та відомства, не приділяли ніякої уваги вирішенню екологічних проблем промислового циклу на ввірених їм індустріальних об’єктах. Навіть при наявності екологічних кризових явищ галузеві чиновники всіляко відхрещувались від участі у ліквідації наслідків екологічних потрясінь. На це, як правило, не вистачало вільних коштів. Тому ліквідацією найбільших екологічних катастроф на промислових об’єктах регіону займалися місцеві органи влади. Лише під тиском республіканського керівництва галузеві міністерства та відомства проводили заходи, котрі, зазвичай, затягувалися в часі;
- у Західному регіоні України, як і в республіці загалом, природоохоронні проблеми стояли поза загальнодержавною концепцією розвитку народного господарства. Тому лише за перших проявів кризових явищ довкілля дійшла справа до діяльності природоохоронних організацій. До 1967р. природоохоронний рух розвивався лише на громадських засадах (УТОП). Зі створенням Державного Комітету при Раді міністрів УРСР з охорони природи координація екологічної роботи перейшла у чиновницькі кабінети. І до початку 1990-их рр. діяльність природоохоронних організацій мала лише формальний характер. Все зводилось до констатації фактів забруднень довкілля промисловими підприємствами та об’єктами комунальної сфери урбанізованих територій. Заходи діяльності природоохоронних структур обмежувались проведенням семінарів, конференцій, спеціальних телевізійних і радіопрограм, публікаціями в періодиці та організацією народних університетів “Природа”. Всі культмасові заходи природоохоронних структур були надмірно заідеологізовані радянським керівництвом.
Таким чином встановлено, що вирішення регіональних урбоекологічних проблем є невід’ємним чинником в осмисленні суперечливих явищ новітньої історії України. Врахування усього спектру цих проблем допоможе не лише запобігти їхньому повторенню, але й дає відповіді на ряд актуальних екологічних та економічних питань сучасності.
Основні положення дисертації викладено в наступних публікаціях:
1. Гумен Ю.Є. Основні тенденції екстенсивного урбоіндустріального розвитку Західного регіону України в 1960- 1970 - их роках // Матеріали шостої студентської наукової конференції Тернопільського державного технічного університету ім.. І.Пулюя (м. Тернопіль, 14 –16 квітня 2003 р.). – Тернопіль: ТДТУ, 2003. – С.109.
2. Гумен Ю.Є. Проблеми та досвід місцевої влади у вирішенні урбоекологічних проблем Західного регіону України в 1960-1990-их роках // Мандрівець, № 6 (41). – Тернопіль: Видання Національного університету “Києво-Могилянська академія”, 2002. – С.57-64
3. Гумен Ю.Є. Соціально-екологічні суперечності як наслідок екстенсивного комунального використання водних ресурсів у найбільших містах Західного регіону України в 1960-1990-их роках// Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей Волинського державного університету ім. Л.Українки. Вип.7. – Луцьк, 2002. – С.9-15
4. Гумен Ю.Є. Актуальні проблеми неефективного використання водних ресурсів в Тернопільській області в 1960 – 1990-их роках. // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія: Історія. Вип.2. – Тернопіль, 2003. - С.116-125.
5. Гумен Ю.Є. Актуальні проблеми неефективного використання водних ресурсів на урбанізованих територіях Західного регіону України протягом 1960-их років.// Питання історії України. Збірник наукових статей Чернівецького державного університету ім. Ю.Федьковича. Т.6. – Чернівці: Зелена Буковина, 2003. - С.162-166.
6. Гумен Ю.Є. Актуальні проблеми неефективного використання водних ресурсів в Івано-Франківської області в 1960 – 1990-их роках. // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка Серія: Історія. Вип.3. – Тернопіль, 2004. - С.204-209.
Анотація
Гумен Ю. Є. Урбоекологічні проблеми Західного регіону України 1960-1990 рр.: історичний аспект. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 – історія України. – Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. – Чернівці, 2005.
У дисертації з’ясовано характерні риси погіршення стану навколишнього середовища міст та селищ Західного регіону України в період тотальної індустріалізації регіону (1960-1990-их рр). Здійснено комплексний аналіз всього спектру урбоекологічних проблем регіону та їх вплив на соціально-політичний розвиток .
Досліджено діяльність органів місцевої влади природоохоронних структур та організацій у вирішенні урбоекологічних проблем. Розкрито основні характеристики розвитку ряду міст регіону, динаміку забруднення довкілля найбільш проблемними промисловими об’єктами краю, ліквідації локальних та великих техногенних катастроф.
Ключові слова: Державний комітет з охорони природи при Раді Міністрів УРСР, водоочисні споруди, пило-газоочисні установки, Українське товариство охорони природи, Обласний комітет Компартії України, перший секретар.
Аннотация
Гумен Ю. Е. Урбоэкологические проблемы Западного региона Украины 1960-1990 гг.: исторический аспект. Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук за специальностью 07.00.01 – история Украины. – Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича. – Черновцы, 2005.
В диссертации выяснены характерные особенности ухудшения состояния окружающей среды городов и поселков Западного региона Украины в период тотальной индустриализации региона (1960-1990 гг). Осуществлен комплексный анализ всего спектра урбоэкологических проблем и их влияние на социально-политическое развитие.
Исследована деятельность органов местной власти, природоохранных структур и организаций в решении урбоэкологических проблем. Раскрыты основные характеристики развития ряда городов региона, динамику загрязнения окружающей среды наиболее проблемными промышленными объектами края, ликвидации локальных и больших техногенных катастроф.
Ключевые слова: Государственный коммитет
