ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Науково-дослідний економічний інститут
Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України
Кудрявцева Наталія Павлівна
УДК: 378.046.4.014.54:338.2.](043)
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОСВІТИ (НА ПРИКЛАДІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ)
Спеціальність 08.02.03 - Організація управління,
планування і регулювання економікою
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ – 2005
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті вищої освіти Академії педагогічних наук України (м.Київ).
Науковий керівник - доктор економічних наук
Каленюк Ірина Сергіївна,
Київський національний економічний університет, професор
кафедри міжнародної економіки
Офіційні опоненти - доктор економічних наук, професор
Бондар Інтерна Касянівна,
Науково-дослідний економічний інститут, Міністерства економіки та
з питань європейської інтеграції України, завідуюча відділом
проблем праці та політики доходів населення;
- кандидат економічних наук
Кузнєцова Ольга Михайлівна,
Науково-дослідний інститут праці і зайнятості населення
Міністерства
праці та соціальної політики України і Національної академії наук
України, провідний науковий співробітник відділу робочих місць,
профорієнтації та підготовки кадрів.
Провідна організація - Інститут економічного прогнозування Національної
академії наук України, відділ економічної теорії (м.Київ).
Захист відбудеться 27 січня 2005 р. о __14__ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.801.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України (01103, Київ-103, бульвар Дружби народів 28, 5-й поверх, зал засідань).
З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці НДЕІ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України.
Автореферат розісланий 24 грудня 2004 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради О.Рудченко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ.
Актуальність теми дослідження.
Забезпечення сталого соціально-економічного розвитку в Україні можливе тільки на основі залучення та всебічного розвитку людських ресурсів. Сучасне виробництво диктує необхідність постійного навчання кадрів, які повинні швидко адаптуватись до змін на ринку праці. Прискорення структурних зрушень в економіці в контексті інтеграції у світове співтовариство обумовлює необхідність впровадження нових підходів до організації та управління післядипломною освітою. Саме післядипломна освіта має виступати буфером між системою освіти та ринком праці, повинна забезпечити удосконалення чи коригування базової професійної освіти працівників впродовж всього їх професійного життя. Тому актуальною проблемою економічної науки і господарської практики є налагодження ефективного механізму діяльності системи післядипломної освіти, регулювання її розвитку відповідно до потреб економіки країни. Причому особливого значення набувають проблеми соціально-економічної ефективності як системи в цілому, так і та окремих закладів; забезпечення відповідності кваліфікації працівників вимогам ринку праці, результатом чого мають стати зниження безробіття, підвищення заробітної плати та посилення мотивації до праці.
Не зважаючи на існуючі теоретичні розробки в сфері організації та управління освітою, все ще залишається ряд питань, що потребують вирішення. Серед них слід виділити організацію ефективного управління післядипломною освітою, що спрямована на забезпечення соціальної стабільності на ринку праці шляхом постійного розвитку людського потенціалу відповідно зростаючих вимог виробництва та суспільства в цілому.
Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація пов’язана з планами науково-дослідних робіт відділу економіки і управління вищою освітою Інституту вищої освіти АПН, зокрема з темою „Наукові основи економіки і управління розвитком вищої школи в трансформаційний період” (державний реєстраційний номер № 0100V000344, 2000р.). Особистий внесок здобувача полягає у розробці теоретичних та методичних підходів оцінки ефективності функціонування закладів післядипломної освіти та рекомендацій щодо удосконалення державного управління галуззю.
Мета і задачі дослідження.
Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних, методичних і практичних питань організації, державного управління і фінансування системи післядипломної освіти. Для досягнення цієї мети поставлено і вирішено такі завдання:
· визначити понятійний апарат щодо системи підготовки кадрів та післядипломної освіти;
· розробити методичні рекомендації щодо оцінки кількісних та якісних параметрів післядипломної освіти;
· оцінити сучасний стан системи освіти та кількісні і якісні параметри післядипломної освіти, а також їх зв’язок із конкретними вимогами розвитку виробництва та сфери послуг;
· проаналізувати сучасну практику управління післядипломною освітою, з’ясувати стан її фінансового забезпечення та розробити основні напрями їх удосконалення;
· розробити механізм державного регулювання післядипломною освітою та комплекс заходів щодо його удосконалення.
Об’єктом дослідження виступила освіта як сфера соціально – економічної діяльності та такий її сегмент як післядипломна освіта, а його предметом - теоретичні, методичні та практичні питання державного регулювання післядипломної освіти для забезпечення її ефективного функціонування.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є загальнонаукові методи економічного аналізу: спостереження і узагальнення (використані для виявлення організаційних форм діяльності закладів післядипломної освіти), аналізу і синтезу (для розкриття сутності категорій підготовка кадрів та післядипломна освіта), єдність логічного та історичного підходів (для визначення особливостей розвитку післядипломної освіти та формування механізму її державного регулювання), а також прикладні методи: порівняння і групування (для виявлення тенденцій в системі організації післядипломної освіти), екстраполяції (для прогнозування динаміки випереджаючої потреби в кваліфікованих кадрах), статистичного аналізу (для перевірки і підтвердження даних щодо кількісних показників діяльності закладів післядипломної освіти). В якості інструментарію дослідження використане анкетування та опитування слухачів та викладачів різних закладів післядипломної освіти.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження.
Наукові результати, які формують новизну роботи, полягають у наступному:
одержано вперше:
- визначено кількість та структуру закладів післядипломної освіти України, форми її організації, тенденції розвитку за регіональною ознакою і напрямами перепідготовки, що в сукупності дозволяє спрогнозувати структуру підготовки фахівців в цій сфері;
- розроблено методику оцінки економічної та соціально – економічної ефективності діяльності закладів післядипломної освіти на основі запропонованої системи показників, які застосовуються як на мікрорівні (закладу освіти), так і на макрорівні та характеризують результативність та відповідність системи післядипломної освіти суспільним потребам;
- обґрунтовано доцільність застосування коефіцієнту відповідності щодо планів навчального процесу спеціалістів різного профілю, економічний зміст якого полягає в оцінці ступеню сумісності планів навчального процесу, а його практичне застосування дозволить економити до 25% бюджетних коштів, які виділяються на післядипломну освіту;
удосконалено:
- порядок фінансування післядипломної освіти та системи підготовки кадрів, який передбачає диверсифікацію джерел залучення коштів, а також визначення як гнучких підходів щодо їх використання, так і посилення відповідальності державних закладів післядипломної освіти за результати своєї діяльності;
- економіко-математичну модель функціонування системи післядипломної освіти на основі застосування балансового методу, яка дозволяє в умовах ринку праці кваліфікованих кадрів оцінити гнучкість та ефективність процесу підготовки спеціалістів і прогнозувати економічні наслідки державного регулювання цієї сфери;
- структуру організаційно-економічного механізму державного регулювання післядипломної освіти на основі розробки концептуальних положень, законодавчо-нормативного, економічного та організаційного забезпечення з метою її ефективного функціонування, що дозволяє досягти забезпечення відповідність системи післядипломної освіти вимогам ринку праці, впровадження елементів гнучкості, адаптивності в діяльність її закладів, а також їх самоокупність.
дістало подальшого розвитку:
- визначення сутності та співвідношень понять: “професійна освіта”, “підготовка кадрів”, “післядипломна освіта”. Доведено, що під професійною освітою розуміється система надання загальноосвітніх та професійних знань в обсязі, необхідному та достатньому для отримання професії, підготовка кадрів – надання знань з конкретної спеціальності; післядипломна освіта - система надання знань на основі періодичного додаткового навчання осіб, які вже мають спеціальність того чи іншого рівня, для забезпечення відповідності рівня їх кваліфікації вимогам ринку праці;
- методика проведення соціологічного опитування слухачів та викладачів з питань діяльності закладів післядипломної освіти, практичне використання якої протягом 2001-2004 років дозволило сформулювати рекомендації щодо удосконалення системи стимулювання праці педагогічних працівників та підвищення ефективності роботи закладів.
Практична значимість результатів дослідження.
Результати дослідження використані в системі Міністерства освіти і науки України для підготовки проекту закону „Про освіту доросих”,при розробці планів навчального процесу для закладів післядипломної освіти та методичного забезпечення дисципліни “Державне регулювання економіки”, апробованого в навчальному процесі (довідка №14/18.2 – 1354 від 30.07. 2003р.); в Інституті післядипломного навчання Національного авіаційного університету - для оптимізації управління закладом освіти за напрямами перепідготовки та підвищення кваліфікації та для удосконалення науково – методичного супроводження навчального процесу (довідка № І3\3-9 від 22.12.2003р.); Київським обласним центром зайнятості - для підвищення ефективності роботи навчальних закладів служби зайнятості (довідка №125 від 24.01.2003р.).
Апробація і впровадження результатів дослідження.
Положення дисертації доповідались і отримали схвалення на: науково-практичних конференціях “Проблеми та перспективи підготовки фахівців з економічних спеціальностей”(Київ, 2002р.), “Професійне навчання безробітних як засіб відтворення трудових ресурсів”(Київ, 2002р.), “Сучасні аспекти економіки освіти в Україні” (Переяслав-Хмельницький, 2003р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи розвитку підприємств перехідної економіки України” (Київ, 2002р.); IV міжнародній конференції “Освіта дорослих для безпеки життєдіяльності”(Київ, 2003р.);Всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Сучасні засади управління післядипломною освітою”(Переяслав-Хмельницький, 2004р.); Міжнародному економічному форумі ”Теорія і практика розвитку корпоративного сектора економіки України в контексті цілей тисячоліття та світової глобалізації”(Київ, 2004р.).
Публікація результатів дослідження.
Основні положення дисертації опубліковані в 14 друкованих роботах, в тому числі 7 одноосібних наукових праць у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій складає 4,0 друк. арк. (в тому числі у фахових виданнях - 2,5 друк. арк.), з них автору належить 3,8 друк. арк. (2,5 друк. арк).
Основні положення дисертації.
У першому розділі „Теоретичні основи державного регулювання післядипломної освіти ” визначена сутність, функції та особливості державного управління освітою, зокрема такою її важливою ланкою як післядипломна освіта. Теоретично підтверджено, що процеси, які відбуваються в сучасному виробництві, свідчать про перехід суспільства до етапу інформаційного, постіндустріального розвитку, в якому визначальним ресурсом стають знання та інформація. У розвинутих країнах кваліфікована праця становить понад 80% усієї праці у виробництві та її частка продовжує зростати. Тому суспільство, яке прагне динамічного розвитку, вимушене інвестувати кошти на підготовку та перепідготовку кваліфікованої робочої сили, а її самодостатнє відтворення в свою чергу може стати позитивним чинником забезпечення конкурентноспроможності національної економіки.
В роботі доведено, що сучасна система управління освітою та професійною підготовкою кваліфікованих кадрів в Україні, хоча і характеризується загальними позитивними тенденціями розвитку, переживає складний трансформаційний період, зумовлений необхідністю формування нових підходів і методів та зростаючої ролі освіти в суспільстві. Проблеми державного управління післядипломною освітою в Україні полягають у відсутності прогнозування потреби в кваліфікованих працівниках; недостатньої обгрунтованості структури підготовки та невідповідності фахової підготовки структурі зайнятості робочої сили; перевиробництві та появі надлишку працівників, які не знаходять застосування; недосконалості методики використання державних коштів на післядипломну освіту. Їх вирішення полягає у розробці і прийнятті науково обґрунтованої стратегії ефективного функціонування післядипломної освіти та раціонального використання на неї державних коштів.
Вибір методів і моделей управління післядипломною освітою представлений її впливом на процес життєвого циклу спеціаліста в процесі безперервної освіти. Доведена необхідність формування такого організаційно-економічного механізму регулювання системи післядипломної освіти, який би включав, з одного боку, науково обґрунтоване державне управління в єдності всіх його функцій, а з іншого – активне використання ринкових відносин, особливо на рівні діяльності закладів.
В роботі визначена специфіка основних функцій державного управління системою післядипломної освіти щодо її організації, планування, контролю і координації, а також фінансування. При цьому обґрунтовано, що зміна соціально-економічних відносин в суспільстві потребує поєднання ринкових і державних методів регулювання економікою освіти. Державне управління післядипломною освітою має свої особливості, які зумовлюються значенням цього сектору в системі підготовки кваліфікованих кадрів.
Кількісне зростання закладів післядипломної освіти, їх оперативне реагування на потреби ринку та гнучкість форм зменшують соціальну напругу в суспільстві та якісний стан кваліфікованих кадрів. Проведений аналіз даних щодо динаміки створення нових закладів післядипломної освіти дає підстави зробити висновок, що процес бурхливого їх зростання уже припинився, а зараз спостерігається його стабілізація та упорядкування.
В умовах структурних зрушень і постійних змін на ринку праці післядипломна освіта гостро потребує науково виваженої комплексної програми, яка би враховувала майбутні тенденції демографічних, економічних, соціальних, регіональних та інших змін при визначенні орієнтирів та пріоритетів її розвитку.
У другому розділі „Тенденції розвитку та основні фактори формування організаційно – економічного механізму регулювання післядипломної освіти” здійснено детальний аналіз існуючих форм організації післядипломної освіти, які повинні враховувати сучасні зміни в цій сфері.
Визначено, що організація діяльності закладів післядипломної освіти проводиться в формі відокремлених інститутів та факультетів післядипломної освіти найчастіше за педагогічними та медичними спеціальностями, інститутів післядипломної освіти як структурних підрозділів вищих навчальних закладів, галузевих інститутів післядипломної освіти, факультетів післядипломної освіти як структурних підрозділів вищих навчальних закладів, різноманітних центрів і курсів, що надають освітні послуги і працюють при закладах освіти або окремо від них. Аналіз виявив, що в офіційній статистиці немає чіткої інформації про діяльність цієї сфери освіти. За матеріалами архіву Державної акредитаційної комісії України автором визначена загальна кількість закладів післядипломної освіти різних форм організації (311) на початок 2003 року та систематизовано дані за рівнями акредитації, формами власності, регіональною ознакою та напрямами підготовки.
Організація ефективного регулювання системи післядипломної освіти в сучасних умовах потребує впровадження різноманітних методів фінансового забезпечення. Фінансові відносини в системі післядипломної освіти охоплюють бюджетне фінансування, формування статутного капіталу, визначення доходів та їх розподіл, інвестування, кредитування, страхову діяльність, сплату податків, надання субсидій, тощо. Сучасні принципи фінансування освіти зазнали змін під впливом економічних чинників, тому саме на державу покладено основні економічні важелі регулювання фінансових потоків в системі післядипломної освіти в умовах диверсифікації джерел фінансування.
В дисертаційній роботі проаналізовані зміни в організації фінансування освіти, які свідчать про стійку позитивну динаміку видатків державного бюджету на післядипломну освіту: з 1999 по 2003 рік вони зросли майже в чотири рази. Частка видатків державного бюджету на післядипломну освіту в загальному їх обсязі в 2003 році складала близько 2% (для порівняння: вища освіта - близько 70%, професійно-технічна - 25%).
Заклади післядипломної освіти поряд із державним фінансуванням мають можливість додатково отримувати кошти за рахунок платних послуг, але, як свідчить практика, напрями їх використання жорстко контролюються. За такого підходу у використання коштів спеціального фонду внутрішньо закладена суперечність, коли джерело фінансування (наприклад, оплата за навчання за кошти фізичних чи юридичних осіб) є приватним (недержавним), а використання коштів жорстко регламентується, хоча за своєю сутністю спеціальний фонд безпосередньо не є прямими видатками державного бюджету.
У дисертаційній роботі обґрунтовано структуру організаційно-економічного механізму регулювання системи післядипломної освіти (рис. 1).
Аналіз існуючої системи функціонування освіти виявив питання її недосконалості (через невпорядкованість та неефективну взаємодію складових), а вдосконалення полягає у знаходженні відповідності кількісної і якісної підготовки спеціалістів потребам економіки та раціональному використанні суспільних коштів на освіту шляхом розробки економіко-математичних моделей.
В основу запропонованої математичної моделі автором закладено необхідність збалансованості натуральних і фінансових показників. Модель побудована на основі балансового методу з врахуванням необхідності забезпечення кількісної і якісної структури робочої сили потребам ринку. На основі балансового методу побудована матриця (табл.1), де в першому квадранті відображається різниця між потребою і пропозицією окремих фахівців на ринку праці . Згідно законодавчо визначених напрямів діяльності, таким спеціалістам пропонують певні програми соціальної реабілітації, позначені в матриці буквами .
Таблиця 1
Матриця розподілу безробітних за напрямами соціальних програм (осіб)
Офіційно зареєстровані
безробітні | Особи, які планують займаються власним бізнесом |
Задіяні в інших соціальних програмах | Направлені на перенавчання
Z1 | A1 | B1 | C1
Z2 | A2 | B2 | C2
Zi | A3 | B3 | C3
… | … | … | …
Zn | An | Bn | Cn
При цьому можемо записати співвідношення, які демонструють сутність балансового методу при аналізі розподілу безробітних за напрямами їх реабілітації службами зайнятості за допомогою рівняння:
(1)
Оскільки перенавчання безробітних проводиться за рахунок державних коштів (квадрант С), актуальним є визначення ефективності їх використання для подальшої мінімізації витрат на підготовку та перепідготовку працівників.
У дослідженні на основі порівняння навчальних планів закладів за першою та післядипломною освітою запропоновано введення коефіцієнту відповідності(). Він розраховується як частка від ділення кількості дисциплін або годин, які слухач вивчав за першою освітою і які повторюються в планах закладів післядипломної освіти, на загальну кількість дисциплін чи годин, передбачених навчальним планом закладу післядипломної освіти. Якщо наближається до 1, то витрати коштів зменшуються. Практичний досвід свідчить, що достатньо ефективним є перенавчання на другу економічну освіту, якщо вищий 0,3, що дає можливість диференційованого підходу до визначення вартості навчання кожного слухача, яка має обернену залежність стосовно .
Вартість навчання з врахуванням буде дорівнювати:
(2)
де: - кошторисна вартість, тис.грн.; - вартість з врахуванням , тис.грн.
Застосування вказаної методики дасть змогу зменшити вартість навчання в закладах післядипломної освіти і економити приблизно 25% державних коштів на перепідготовку.
У третьому розділі „Основні напрями удосконалення організаційно-економічного механізму регулювання післядипломної освіти” розроблено відповідні рекомендації в цій сфері, при цьому складність визначення критеріїв ефективності освіти полягає в тому, що освітня галузь, з одного боку, є галуззю економіки, а з іншого - це соціальна сфера, результати діяльності якої впливають не тільки на загальний стан розвитку економіки, а й на всі сторони життя суспільства. Тому надзвичайно важливим є питання визначення внутрішньої та зовнішньої соціально-економічної ефективності освіти.
Зовнішня соціально-економічна ефективність характеризує наскільки результати діяльності закладу освіти чи системи в цілому відповідають потребам та цілям суспільства і розкривається через систему показників( кількість підготовлених висококваліфікованих кадрів, підвищення рівня доходів спеціалістів; зниження безробіття; отримання синергічного ефекту при роботі перепідготовлених спеціалістів за двома і більше спеціальностями; поліпшення безпеки життєдіяльності; стану довкілля; покращення умов охорони праці). Внутрішня ефективність виражає результативність виробництва освітніх послуг з точки зору внутрішніх цілей системи освіти або окремого закладу.
Моніторинг діяльності різних закладів післядипломної освіти, проведений автором протягом 2001-2004 рр. (табл. 2), свідчить, що в групах перепідготовки близько чверті студентів не працювали взагалі чи працювали менше року за фаховою освітою, тобто доводить неефективність використання державних коштів на неї. Як правило, 30-50% слухачів груп перепідготовки становлять педагоги. Крім того, значна частка (32%) тих, хто перенавчається, має трудовий стаж більше 10- ти років. З одного боку, це позитивний момент, бо 10 років - це той час, за який отримані знання можуть застаріти, але, з іншого - за 10 років роботи за отриманою спеціальністю працівник має певний практичний досвід і, безумовно, втрачати кваліфікованого спеціаліста в даній сфері не є ефективним.
Таблиця 2
Соціально-економічний стан післядипломної освіти (за результатами моніторингу слухачів) в
м. Києві і Київській області в 2001-2004рр.
Аспекти стану післядипломної освіти | Значення показника, характеристика
Відповіді
1. Освіта до вступу в заклад післядипломної освіти | 51% - гуманітарна освіта;
49% - технічна
2. Трудовий стаж до початку навчання в закладі післядипломної освіти | 25% - стаж до року;
22% - стаж від 1 до 5 років;
21% - стаж від 5 до 10 років;
32% - стаж більше 10 років
3. Чинники, що зумовлюють перепідготовки | 50% - неможливість отримання роботи за спеціальністю;
10% - розчарування в отриманій освіті;
20% - низький рівень оплати праці;
20% - інші причини
4. Середня заробітна плата |
За останнім місцем роботи:
54% - нижча прожиткового мінімуму;
43% - до 400 грн.;
3% - вища 400 грн.
очікувана:
5% - еквівалентна 60 у.о.;
41% - еквівалентну 200 у.о.;
32% - еквівалентну 300 у.о;
22% - вища
Макроекономічним чинником такого стану речей виявилась низька оплата праці (особливо в соціокультурній сфері). Зокрема, у 54% анкетованих вона була нижчою прожиткового мінімуму, а у 43% досягала 400 гривень.
Процеси удосконалення регулювання післядипломної освіти доцільно доповнити заходами, спрямованими на якість підготовлених кадрів. За даними моніторингу керівників підприємств Мінпромполітики України, 50% анкетованих керівників оцінюють сучасний рівень підготовки спеціалістів як середній, а 35% вважають його низьким. В результаті, при зростаючій пропозиції підготовлених фахівців попит на спеціалістів середньої кваліфікації різко зменшується. За даними Державної служби зайнятості, 35-40 % спеціалістів, які закінчили заклади освіти III-IV рівнів акредитації і звернулись до центрів зайнятості, були працевлаштовані, крім того виявлено позитивну динаміку щодо зменшення звернень випускників навчальних закладів України III-IV рівнів акредитації до центрів зайнятості і збільшення обсягів їх працевлаштування. Серед випускників закладів освіти I-II рівнів акредитації був працевлаштований лише кожен п’ятий (20%). Даних щодо працевлаштування випускників закладів післядипломної освіти офіційна статистика не дає.
Першочерговим завданням підвищення ефективності регулювання системи післядипломної освіти є зворотній зв’язок із споживачами підготовлених спеціалістів шляхом налагодження постійного моніторингу якості та напрямів підготовки спеціалістів, створення економічних стимулів щодо надання інформації про працевлаштування спеціалістів.
Потребує удосконалення організація навчального процесу, методична робота, тематична спрямованість. Аналіз розподілу навчальних годин освітньо-професійних програм перепідготовки за циклами дисциплін свідчить, що не враховані запити споживачів закладів післядипломної освіти. Так, 89,7% слухачів не влаштовує розподіл навчальних годин, коли на професійні дисципліни відводиться 39,5% від загального обсягу годин.
Ефективне управління системою післядипломної освіти повинно базуватись на принципах впровадження економічних методів прогнозування та аналізу, науково обґрунтованих програм структурних перетворень, посиленні дієвості та публічності громадського впливу, оптимальному поєднанні різних джерел фінансування, налагодженні зв’язків з галузевими органами управління і науковими інститутами, спільних наукових розробках. Надзвичайно негативним моментом в організації післядипломної освіти є відсутність прогнозування підготовки кадрів того чи іншого напряму. При цьому вищим навчальним закладам доцільно надати право вносити на узгодження з основними замовниками доповнення та зміни в навчальні плани та програми курсів. Результати аналізу підготовки спеціалістів повинні враховуватися при плануванні розвитку вищих закладів освіти та мати висвітлення серед широких кіл громадськості – потенційних замовників вищих навчальних закладів. Одночасно повинні вирішуватися питання вдосконалення наукової кваліфікації спеціалістів, появи нових спеціальностей тощо.
Удосконалення державного управління післядипломною освітою передбачає пошук та впровадження нових відкритих систем його організації із застосуванням моделей, які б поєднували засоби державного впливу з громадським, забезпеченням високого рівня якості освітніх послуг, мобільності та гнучкості навчального процесу відповідно вимогам ринку праці. Вплив з боку громадськості на управління післядипломною освітою могла би проводити Асоціація навчальних закладів післядипломної освіти. Предметом особливої уваги має бути підвищення ефективності державного управління системою післядипломної освіти та запровадження дієвої системи мотивації до праці науково-педагогічних працівників.
Динаміка світових тенденцій розвитку післядипломної освіти спонукає Україну до впровадження інститутів громадського управління післядипломною освітою та публічності їх роботи через масові видання, сайти в Інтернеті, що зробить прозорими контролюючі заходи МОіН та галузевих міністерств. Ці питання набувають особливої актуальності з огляду на інтеграційні процеси, спрямовані на створення відкритого європейського простору вищої освіти та вступу України в 2005 році до спільноти держав, що підписали Болонську декларацію.
Загальні висновки та пропозиції.
Дисертаційна робота спрямована на розв’язання важливої економічної проблеми забезпечення ефективного державного регулювання післядипломної освіти та її відповідності потребам ринку праці, а також оптимізації витрат державних коштів на підготовку та перепідготовку кадрів. Виконане дослідження дало змогу дійти до таких висновків.
1. Проблеми державного регулювання післядипломної освіти в методологічному плані недостатньо чітко виражені і вимагають вдосконалення понятійного апарату в сфері освіти, зокрема визначено, що підготовка кадрів включає систему заходів, спрямованих на формування професійних якостей та на підготовку кваліфікованих працівників різного рівня. Професійна освіта – більш комплексне поняття, що охоплює всю систему надання професійних знань. Сучасна організація діяльності кожного суб’єкту господарювання має забезпечувати постійне підвищення кваліфікації свого персоналу на основі принципу професійного випередження та завчасного визначення кваліфікаційних вимог. Післядипломна освіта - це рівень освіти, який здобувається на базі раніше отриманого освітньо-кваліфікаційного рівня та досвіду практичної роботи і функцією якого є поглиблення, розширення та осучаснення професійної підготовки. Значення її та масштаби поширення постійно зростають в умовах швидко змінюваних вимог виробництва, свідченням цього стала поява таких понять як “освіта дорослих”, “освіта протягом життя”, “безперервна освіта” та “самоосвіта”.
2. Аналіз сучасного стану організації післядипломної освіти виявив відсутність належного статистичного її забезпечення. Моніторинг системи післядипломної освіти, здійснений автором, дозволив визначити кількісні показники діяльності цієї ланки освіти та провести систематизацію за формами організації, регіональною ознакою, напрямами підготовки, формами власності. В результаті виявлено нерівномірність розміщення закладів післядипломної освіти по регіонах України (в м. Києві разом з інших п’ятьма областями України: Київській, Дніпропетровській, Донецькій, Одеській, Харківській, знаходиться 55,3% всіх закладів післядипломної освіти, а в решті - 20 областях і м. Севастополі 44,7%). Визначено, що заклади післядипломної освіти функціонують в регіонах з високим потенціалом закладів освіти I-IV рівнів акредитації. Дані системного аналізу становлять базу для визначення тенденцій розвитку післядипломної освіти та прогнозування перспективних напрямів її діяльності.
3. Ефективність функціонування післядипломної освіти визначається через систему показників соціально-економічної та економічної ефективності, які поряд з цим розкриваються на рівні внутрішньої і зовнішньої ефективності. Встановлено, що внутрішня ефективність - це результат діяльності післядипломної освіти як галузі економіки або закладу післядипломної освіти як суб’єкту господарювання. Вона визначається через показники використання ресурсів: праці, основних та оборотних фондів, а також фінансових ресурсів Оцінка зовнішньої економічної ефективності передбачає встановлення відповідності діяльності закладів післядипломної освіти потребам суспільства, тобто те, наскільки діяльність цього сегменту освіти потрібна і необхідна для економіки (зменшення напруги на ринку праці шляхом перенавчання безробітних, підвищення кваліфікації за спеціальністю для відповідності вимогам виробництва, стажування з метою удосконалення вмінь та навичок).
4. В механізмі державного регулювання післядипломної освіти відсутній виважений підхід до визначення витрат на навчання слухачів закладів післядипломної освіти (зокрема не враховується сумісність планів навчального процесу за попередньою освітою). Автор пропонує методику розрахунку коефіцієнтів відповідності, застосування якої дасть змогу зменшити вартість навчання в закладах післядипломної освіти і економити приблизно 25% державних коштів на перепідготовку.
5. На основі ґрунтовного аналізу функціонування закладів післядипломної освіти доведено, що у 2004 року значно погіршилось її економічне середовище у зв’язку із зміною податкової політики, зокрема необхідністю сплати податку на додану вартість закладам, які займаються перепідготовкою безробітних; призупинено віднесення до валових витрат суб’єктів господарювання добровільних внесків неприбутковим організаціям (бюджетним закладам освіти).
6. Розроблено структуру організаційно-економічного механізму державного регулювання післядипломної освіти, яка включає елементи законодавчо-нормативного, економічного та організаційного забезпечення її функціонування та заходи щодо їх поліпшення шляхом прийняття законодавчих актів стосовно післядипломної освіти, надання пільг закладам освіти, посилення інформаційного забезпечення щодо діяльності галузі, що сприятиме підвищенню ефективності роботи.
7. В роботі розроблено економіко-математичну модель функціонування післядипломної освіти з використанням балансового методу, що в умовах невідповідності попиту і пропозиції кваліфікованих спеціалістів потребам ринку праці, дозволяє організувати гнучку та ефективну підготовку спеціалістів і прогнозувати економічні наслідки державного регулювання післядипломної освіти.
8. На основі аналізу доведено, що через обмеженість ресурсів у фінансовому забезпеченні післядипломної освіти витрати держави не є основними; вони поступається місцем господарським структурам та коштам фізичних осіб. Недосконалою є практика щодо використання коштів спеціального фонду, яка не допускає господарської самостійності при використанні отриманих доходів. Порядок фінансування післядипломної освіти та системи підготовки кадрів повинен враховувати диверсифікацію фінансового механізму, появу недержавних закладів освіти, а також визначення гнучких підходів та посилення відповідальності державних закладів післядипломної освіти за результати своєї діяльності. Такі тенденції характерні для країн з розвиненою ринковою економікою.
9. Проведення протягом 2001-2004 років моніторингу діяльності різних закладів післядипломної освіти (шляхом соціологічних опитувань слухачів та викладачів) дозволив сформулювати рекомендації щодо удосконалення системи стимулювання праці педагогічних працівників (на основі використання моральних і матеріальних стимулів, застосування індивідуального підходу, розвитку творчої атмосфери, тощо), підвищення ефективності роботи закладів в цілому (через оптимізацію структури витрат, розвиток управлінського менеджменту закладів, залучення громадськості).
Основні положення дисертації відображені в таких публікаціях:
1. Кудрявцева Н.П. Аспекти вирішення ефективної організації системи професійної підготовки безробітних //Україна: аспекти праці. -2002.- №3.-С.23-25 (0,3 друк.арк.).
2. Кудрявцева Н.П. До проблеми реформування оплати праці в Україні. //Проблеми формування ринкової економіки: Міжвід. наук. зб. Вип. 10 - К.:КНЕУ, 2002.-С.67-73 (0,4 друк.арк.).
3. Кудрявцева Н.П. Особливості мотивації праці педагогічних працівників в сучасних умовах// Україна: аспекти праці.- 2003.- №1.-С.48-50 (0,3 друк.арк.).
4. Кудрявцева Н.П. Державне управління системою післядипломної освіти: стан та перспективи// Теорія: мікро – макроекономіки. Зб. наук. пр.- К.: Академія муніципального управління, 2003. - С.56-66 (0,4 друк.арк.).
5. Кудрявцева Н.П. Регіональні аспекти організації післядипломної освіти// Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр.: /РВПС України НАН України. – К.: РВПС України НАН України, 2003. – Ч.2.-С.123-130 (0,4 друк.арк.).
6. Кудрявцева Н.П. Післядипломна освіта: результат, що потребує оцінки// Теоретичні та прикладні питання економіки. Зб. наук. пр. КНУ ім.Т.Г. Шевченка. Випуск 3.К.:ВПЦ „Київський університет”. – 2003.- С.299-308 (0,3 друк. арк.).
7. Кудрявцева Н.П. Сучасний стан та завдання фінансового забезпечення закладів післядипломної освіти // Стратегія розвитку України. Науковий журнал.- К.: НАУ. -2004.- №1.-С. 450-458 (0,4 друк.арк.).
в інших виданнях:
8. Кудрявцева Н.П. Ефективність організації системи професійної підготовки безробітних// Матер. наук.-прак. конф. „Проблеми та перспективи підготовки фахівців з економічних спеціальностей”. Київ : ТОВ „Кадри”, 2002.-С. 14-27 (0,4 друк.арк.).
9. Кудрявцева Н.П., Палій І.П Сучасні проблеми організації навчального процесу в закладах післядипломної освіти // Матер. наук.-прак. конф. „Професійне навчання безробітних як засіб відтворення трудових ресурсів”. Київ : ТОВ „Кадри”, 2002. – С. 38-41. (Особистий внесок здобувача: на основі розробленої автором методики моніторингу слухачів закладів післядипломної освіти запропоновано напрями підвищення ефективності її функціонування, автору належить 0,1друк.арк.).
10. Кудрявцева Н.П. Проблеми відповідності професійної підготовки кадрів потребам підприємств //Теоретичні та прикладні питання економіки. Зб. наук. пр. КНУ ім.Т.Г. Шевченка. Вип.1. Київ: ТОВ “Кадри”,2002.- С.341-346 (0,2 друк.арк.).
11. Кудрявцева Н.П. Організація економічної освіти в аспекті сучасних реалій// Всеук. наук. теор. конф. „Перспективи і проблеми підготовки викладачів економічних дисциплін”. Переяслав-Хмельницький К.: „Підручники та посібники” , 2003.- С.38.
12. Кудрявцева Н.П. Відповідність потребам часу як умова безпеки життєдіяльності фахівця //Матер. наук.-прак. конф. IV міжнародного тижня освіти дорослих “Освіта для захисту прав людини на здоров’я, працю та життя” К.: С.42-460(0,2 друк.арк.).
13. Кудрявцева Н.П. Сучасні засади управління післядипломною освітою //Мат. Всеукр. наук.-теорет. конф. Переяслав-Хмельницький. К.: „Підручники та посібники” , 2004.- С.65-680 (0,2 друк.арк.).
14. Кудрявцева Н.П. Палій І.П. Сучасний стан та перспективи перепідготовки незайнятого населення” (з досвіду роботи Інститутів післядипломної освіти)//Міжн. коном. форум ”Теорія і практика розвитку корпоративного сектора економіки України в контексті цілей тисячоліття та світової глобалізації” К.: Вид. дім. „Корпорація”,2004 –С.274-282.((Особистий внесок здобувача: визначено сучасні тенденції розвитку системи післядипломної освіти, автору належить 0,2 друк.арк.).
АНОТАЦІЯ.
Кудрявцева Н.П. Організаційно-економічний механізм державного регулювання освіти (на прикладі післядипломної освіти). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03.- організація управління, планування і регулювання економікою. – Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Київ,2004.
На основі аналізу діяльності закладів післядипломної освіти розроблено організаційну структуру управління післядипломною освітою. Визначено місце останньої для запровадження інноваційної моделі розвитку української економіки. Удосконалено підходи до визначення категорії професійна підготовка, професійна освіти, післядипломна освіта та розроблено показники оцінки економічної ефективності післядипломної освіти. Визначено основні джерела фінансового забезпечення післядипломної освіти та запропоновано дієві заходи ефективного управління ними.
Доведено роль післядипломної освіти як ланки, що мобільно наповнює ринок праці спеціалістами відповідної кваліфікації. Окреслено основні напрями державної політики в сфері освіти на шляху імплементації до європейського освітнього простору згідно вимог Болонської декларації.
Ключові слова: післядипломна освіта підготовка кадрів, професійна підготовка, управління, фінансування.
АННОТАЦИЯ.
Кудрявцева Н.П. Организационно-экономический механизм государственного регулирования образования (на примере последипломного образования). – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 – организация управления, планирования и государственного регулирования экономикой. Научно-исследовательский экономический институт Министерства экономики и по вопросам европейской интеграции Украины, Київ,2004.
Диссертация посвящена исследованию организационно-экономического механизма функционирования системы последипломного образования. В ходе исследования рассмотрены теоретические и практические аспекты данной проблемы, обобщен мировой опыт.
В работе дано авторское определение сущности и соотношения понятий „профессиональное образование”, „профессиональная подготовка”, „последипломное образование”; приведены особенности последипломного образования как результата или суммы знаний по конкретной специальности на основе периодического возвращения в систему обучения лиц, уже имеющих образование. Исследована экономическая сущность, формы, региональные особенности функционирования последипломного образования; опеределено его значение для онтогенезиса (жизненного цикла) специалиста. Определена необходимость усовершенствования механизма государственного регулирования последипломного образования . Обоснованы основные функции государственного управления последипломным образованием (организации, планирования, контроля и координации и финансирования) в условиях становления постиндустриального общества и концепции образования на протяжении всей жизни.
Для организации эффективного управления системой последипломного образования необходимо внедрение адекватных этапу переходной экономики методов финансирования отрасли. Жосткая регламентация целевого использования специального фонда бюджетных учебных заведений последипломного образования экономически себя не оправдывает, что негативно влияет на эффективность их работы. Не отрегулированными остаються вопросы налогообложения негосударственных учебных заведений, деятельность которых приравнивается к обычным субъектам хозяйствования.
Формирование эффективно функционирующей системы последипломного образования зависит от экономических, правовых и организационных факторов. Поэтому для ее характеристики избрана теоретическая модель, построенная на использовании балансового метода, в результате чого автором предложена собственная структура механизма государственного регулирования последипломного образования.
В результате проведеного исследования обоснованы пути повышения эффективности последипломного образования, дано ряд предложений по усовершенствованию государственного регулирования и финансирования расходов на него. Автором разработана методика дифференцированного подхода определения стоимости обучения по переподготовке безработных с использованием методики коэффициентов аналогичности, внедрение которой позволит сократить стоимость обучения.
Ключевые слова: последипломное образование подготовка кадров, профессиональная подготовка, управление, финансирование.
ABSTRACT.
Kudryavtseva N. P. Organizational and economic mechanism of the state regulation of the education(based on after graduating education). – Manuscript.
The dissertation on competition of scientific degree of the candidate of economic sciences on a specialty 08.02.03 – organization of management, planning and regulation of economy. – The Research economic institute under the Ministry of the economy and on issues of European integration of Ukraine, Kyiv, 2004.
On basis of analysis of the educational work in the after graduating institutions the was developed new organizational structure of the management of the after graduating education. The place for this structure for implementation of the innovation model of Ukrainian economical policy was specified. The approaches to the determining the category vocational training were improved and the new nags for evaluating economical efficiency were worked out the fundamental sources of financial supplying the after graduating education were determined and the effective actions for proficient managing were introduced.
The role of the after graduating education, as a segment, that rapidly fills the labor-market with the specialists of the appropriate category was proved. The mainstreams of state policy in the field of education on the way to the integration into European educational process according to the demands of Bologna declaration were examined.
Keywords: vocational training, manpower training, management, financing, efficiency of the after graduating education.
