ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КОЛЕСНІКОВ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 658.012.27

УПРАВЛІННЯ СТРАТЕГІЧНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА

08.06.01 - економіка, організація і управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному економічному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - | доктор економічних наук, професор

Лепейко Тетяна Іванівна,

Харківський національний економічний університет, завідувач кафедри менеджменту

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Мартиненко Микола Мефодійович,

Київський економічний інститут менеджменту,

проректор

кандидат економічних наук, доцент

Отенко Ірина Павлівна,

Харківський національний економічний університет, доцент кафедри економічного аналізу

Провідна установа – | Дніпропетровський національний університет, Інститут економіки Міністерства освіти і науки України, кафедра економіки та управління підприємством (м. Дніпропетровськ)

Захист відбудеться " 09 " червня 2005 року о 13-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр Д 64.055.01, у Харківському національному економічному університеті за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9а.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського національного економічного університету за адресою: 61001, м. Харків, пров. Інженерний, 1а.

Автореферат розісланий " 06 " травня 2005р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради, М.С. Дороніна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Проблема управління потенціалом підприємств у сучасній економіці займає усе більше місця в теоретичних дослідженнях економічної науки й практичної діяльності менеджерів підприємства. Одним з найбільш трудомістких і мало досліджених у теорії й практиці управління підприємствами є завдання побудови організаційно-економічних і управлінських механізмів формування стратегії розвитку, найважливішим компонентом якої є механізми формування ефективно функціонуючого його потенціалу.

Широке коло питань, пов'язаних з концептуальною основою стратегічного управління в цілому, висвітлений у працях Р. Акоффа, І. Ансофа, І. Балабанова,
І. Бланка, К. Боумена, В. Геєця, В. Герасимчука, В. Забродського, Г. Клейнера,
М. Мартиненко, Г. Одинцової, В. Пономаренка, О. Пушкаря, Б. Санто, В. Ситника, А. Томпсона, О. Тридіда, Е. Фігурнова, Д. Шевченко та інших.

Питанням формування, управління й оцінки потенціалу підприємства присвячені роботи В. Ветлинського, А. Воронкової, В. Голикова, І. Лукінова, О. Ляшенко, І. Отенко, В. Ревенка, І. Хомича, М. Чухрая, О. Ястремського. Однак практично неопрацьованими залишилися питання адекватної оцінки стратегічного потенціалу підприємств, методологічних основ управління ним.

Актуальність теми. Входження промислових підприємств України в систему світової конкуренції висуває на порядок денний проблему організації стратегічного управління потенціалом як одну з найбільш важливих проблем удосконалювання загальних механізмів управління підприємством. Багато проблем, пов'язаних з управлінням і оцінкою потенціалу, не тільки не вирішені, але й не поставлені. Так, у наукових дослідженнях ще не досить чітко визначені позиції щодо створення теоретичного базису для побудови механізмів формування ефективно функціонуючого потенціалу підприємства й технології їхнього застосування. Відсутні роботи, які б комплексно розглядали питання розробки конкретних методів і методик оцінки потенціалу підприємства та рекомендацій з їхнього використання в організаційному механізмі управління підприємством. Інший аспект удосконалювання базису управління стратегічним потенціалом складається в адаптації наробітків, наявних у практиці розвинених країн, до умов вітчизняної економіки, що трансформується.

Актуальність цих питань і обумовила вибір теми дисертаційного дослідження, визначила її мету, перелік і зміст задач.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Харківського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України за темами “Стратегія розвитку ВАТ “Турбоатом” (номер держрегістрації 0102U005563), яка виконувалася на кафедрі менеджменту. За цими темами особисто автором здійснено теоретичне та методологічне обґрунтування засад аналізу зовнішнього середовища при управлінні стратегічним потенціалом підприємства; розроблено послідовність та методичні рекомендації з проведення аналізу; обґрунтовано вибір стратегії для окремих галузей промисловості Харківського регіону.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування й розробка методичних рекомендацій та інструментарію управління стратегічним потенціалом підприємства. Для досягнення мети були поставлені і вирішені такі задачі:

§

§

§

§

§

Об'єкт дослідження – процес управління стратегічним потенціалом підприємства. Предмет дослідження – система управління стратегічним потенціалом підприємства.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційного дослідження стали наукові праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених-економістів з проблеми стратегічного управління, законодавчі акти, нормативні документи в сфері управління діяльністю господарюючих суб’єктів, дані статистичної та фінансової звітності українських підприємств.

Для досягнення поставленої мети використано систему загальнонаукових і спеціальних методів дослідження. Зокрема для теоретичних й методологічних узагальнень, визначення сутності й складових стратегічного потенціалу, удосконалювання механізмів управління стратегічним потенціалом та інструментів його оцінки використовувались діалектичний, абстрактно-логічний і системний види аналізу; при побудові інтегральних показників оцінки рівня й ефективності стратегічного потенціалу – структурно-генетичний, розрахунково-конструктивний і порівняльний методи; для розробки методики управління стратегічним потенціалом підприємства – методи системного, статистичного й графічного аналізу, експертних оцінок, матричний та економіко-математичного моделювання; для наочного зображення динаміки змін зовнішнього середовища підприємства на регіональному рівні та схематичного представлення теоретичного матеріалу – графічний метод. Обробка даних здійснювалася з використанням засобів комп'ютерної техніки.

Наукова новизна результатів, отриманих особисто автором, полягає у створенні методичних основ побудови механізмів управління ефективно функціонуючим стратегічним потенціалом підприємства в умовах трансформації економіки України, у тому числі:

вперше:

· розроблено методичний підхід до оцінки стратегічного потенціалу підприємства, заснований на застосуванні матричного методу у сполученні з вартісною оцінкою, що найбільш адекватно відображає реалії сучасних умов обмеженості всіх видів ресурсів і дає можливість визначити рівень та ефективність використання елементів потенціалу, усунути диспропорції в їхньому розвитку;

дістали подальшого розвитку:

· теоретичні засади визначення сутності і змісту поняття "стратегічний потенціал підприємства" на основі обґрунтування факторів, які впливають на нього, що дозволяє в рамках ресурсного й функціонального підходів виділити такі його елементи: виробничий, інноваційний, маркетинговий і управлінський потенціал і оцінити величину сумарного стратегічного потенціалу підприємства інтегральним показником, враховуючи синергетичний ефект взаємодії складових;

· обґрунтування підходу до побудови системи управління стратегічним потенціалом підприємства, який включає аналіз його зовнішнього та внутрішнього середовища, оцінку рівня й ефективності використання потенціалу та прийняття рішень на основі моделі оцінки потенціалу, аналізу відхилень і їхньому коректуванню;

удосконалено:

· модель оцінки потенціалу підприємства з використанням методу ромбів на основі формування інтегральних характеристик його рівня й ефективності використання, що дозволяє ефективно виконувати поставлені завдання управління стратегічним потенціалом;

· методичний підхід до аналізу стратегічного потенціалу підприємства, який на відміну від відомих базується на проведенні аналізу зовнішнього й внутрішнього середовища, виявлення ступеня розвитку кризових явищ, джерел кризи, обґрунтування припущень про тенденції розвитку в майбутньому, що дозволяє забезпечити розробку комплексу стратегічних заходів щодо локалізації або попередження розвитку негативних тенденцій у діяльності та реалізацію стратегій розвитку підприємства.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що розроблені методичні підходи й обґрунтовані теоретичні положення, викладені в дисертації, доведені до рівня практичних рекомендацій й можуть бути використані суб’єктами господарювання різних форм власності з метою забезпечення ефективного використання стратегічного потенціалу та досягнення стійкого функціонування й розвитку підприємств. Практичне значення мають такі результати: методичні рекомендації з оцінки рівня стратегічного потенціалу підприємства та ефективності його використання; обґрунтування засад побудови системи управління стратегічним потенціалом; послідовність проведення аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища.

Наукові результати дисертаційної роботи, що мають прикладний характер, знайшли практичне застосування на ряді машинобудівних підприємств України, що підтверджується відповідними довідками, зокрема на ВАТ „Турбоатом” (довідка № 1-40/23-91 від 27.12.2004 р.), ВАТ „Машинобудівне підприємство „Світло Шахтаря” (довідка № 38-95 від 24.12.2004 р.), Концерні „Енергомашсервіс” (довідка № 01-22/164 від 14.04.2005 р.).

Особистий внесок здобувача в роботах, що виконані у співавторстві полягає в такому (у дужках вказано номери робіт за списком, поданим у авторефераті): обґрунтовано зміст поняття „стратегічний потенціал”, його взаємозв’язки з категоріями „економічного та ринкового потенціалу”, визначено структуру потенціалу, його елементну та структурну складові [1]; обґрунтовано підхід до управління стратегічним потенціалом, подано його основні етапи та принципи, запропоновано підхід до моделювання потенціалу з метою його оцінки [2].

Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень, висновки та рекомендації, викладені в дисертації, доповідалися і були схвалені на Міжнародній науково-практичній конференції „Наука і освіта” (м. Дніпропетровськ, 2004, 2005), Міжнародному конгресі „Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 2005).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 6 наукових праць у спеціальних наукових виданнях загальним обсягом 3,01 ум.-друк. арк., з яких авторові належить 2,61 ум.-друк. арк.

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків. Роботу викладено на 224 сторінках машинописного тексту, у тому числі 37 таблиць і 15 рисунків, список використаної літератури з 167 найменувань на 12 сторінках та додатки на 53 сторінках. Обсяг основного тексту дисертації складає 171 сторінка.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтована актуальність теми дослідження, визначено мету, предмет і об'єкт дослідження, сформульовано задачі, відображено наукову новизну й практичну значущість отриманих результатів.

У першому розділі – “Теоретичні аспекти управління стратегічним потенціалом підприємства” – розкриті категоріальний апарат і сутність стратегічного потенціалу підприємств, основні підходи до його оцінки й управління ним. Сформульовано й вирішене завдання щодо розробки наукових основ управління стратегічним потенціалом підприємства, а також надані рекомендації зі створення відповідної системи моніторингу цього процесу.

Проведений аналіз категоріальної бази системи стратегічного управління дозволив установити співвідношення категорій “потенціал”, “економічний потенціал” і “стратегічний потенціал”. В роботі доведено, що поняття економічний потенціал більш широке, воно містить у собі стратегічний потенціал підприємства в сукупності з його положенням на ринку й виробничими можливостями. Характерною рисою стратегічного потенціалу є взаємозв'язок усіх його елементів зі стратегічними цілями підприємства, що дозволяє мобілізувати наявні ресурси на їхнє досягнення.

Тому під стратегічним потенціалом в дисертаційній роботі розуміється узагальнена характеристика, яка відбиває реальні фактичну здатність з перетворення ресурсів для досягнення поставленої мети на основі розробленої стратегії та виражає можливості й інтегральну спроможність підприємства із задовільнення потреб ринку.

Обґрунтовано, що структура є найважливішою характеристикою потенціалу підприємства. Виходячи із системного підходу, можна виділити структурні елементи стратегічного потенціалу підприємства, розподілені по рівнях системи. Кожний структурний елемент може розглядатися і як самостійна система, і як підсистема в рамках системи більш високого порядку.

Тому пропонується при описі структури стратегічного потенціалу підприємства використати комплексний підхід, що поєднує достоїнства ресурсного й функціонального та дозволяє представити потенціал як сукупність чотирьох складових: управлінської, маркетингової, інноваційної й виробничої, які забезпечуються відповідними кадровими, матеріально-технічними, фінансовими, інформаційними й технологічними ресурсами.

У дисертаційному дослідженні на основі узагальнення літературних джерел, аналізу факторів впливу на потенціал підприємств у сучасних умовах запропонована система принципів управління потенціалом підприємства: достатність для забезпечення конкурентоспроможності й стратегічного розвитку підприємства; адаптивність до змін зовнішнього й внутрішнього середовища; стабільність, обумовлена життєвим циклом підприємства й заданим періодом часу; саморегулювання й саморозвиток відповідно до динаміки внутрішнього середовища; гнучкість для забезпечення конкурентоспроможності й розвитку підприємства.

Ця система являє собою змістовний аспект основ управління стратегічним потенціалом підприємства і є сукупністю теоретичних знань, які дозволяють синтезувати методи, моделі й інструменти управління їм.

В основу побудови системи управління стратегічним потенціалом підприємства покладено науково обґрунтовану концепцію, що враховує, з одного боку, особливості діяльності підприємства, а з іншого, – його положення на ринку й стан зовнішнього середовища. При управлінні стратегічним потенціалом підприємства запропоновано використання сучасних концепцій менеджменту, що використовують взаємодію процесного, системного, ситуаційного підходів.

На основі розробленої концепції процедура управління стратегічним потенціалом підприємства припускає проведення таких дій: виявлення структури потенціалу; аналіз конкурентних переваг і слабких сторін діяльності підприємства; формування методики діагностики потенціалу, оцінка елементів потенціалу; виявлення синергетичного впливу елементів; інтегральна оцінка конкурентоспроможності підприємства; розробка загальної й локальної стратегій зі зміцнення й розвитку потенціалу. За пропонований порядок управління стратегічним потенціалом підприємства представлена на рис. 1.

Рис. 1. Основні етапи управління стратегічним потенціалом підприємства

У другому розділі – “Аналіз зовнішнього й внутрішнього середовища підприємства при управлінні його стратегічним потенціалом” – обґрунтовано методичний підхід до аналізу зовнішнього середовища підприємства при управлінні стратегічним потенціалом, досліджений стан економічного потенціалу Харківського регіону. Виходячи з основних цілей формування конкурентоспроможного стратегічного потенціалу підприємства й сукупності принципових розв'язуваних завдань, проведено аналіз динаміки розвитку пріоритетних галузей і SWOT-аналіз для визначення пріоритетних стратегій розвитку підприємств, також сформована структура аналізу внутрішнього середовища підприємства й оцінки його потенціалу.

Обґрунтований і розроблений у дисертаційній роботі підхід до аналізу стратегічного потенціалу підприємства включає такі процедури: по-перше, аналіз внутрішнього потенціалу на основі виявлення минулої, дійсної й майбутньої стратегічної позиції підприємства; по-друге, аналіз потенціалу щодо поточних конкурентів на певному відрізку часу. Задача аналізу зовнішнього середовища при управлінні стратегічним потенціалом складається із забезпечення такої взаємодії підприємства й галузі із середовищем, яке дозволяє їм підтримувати свій потенціал на рівні, необхідному для досягнення висунутих цілей, а як наслідок дає можливість виживання у довгостроковій перспективі.

З метою підвищення рівня обґрунтованості прийнятих рішень доцільно проводити аналіз регіонального й галузевого рівнів зовнішнього середовища для визначення конкурентних позицій і перспектив розвитку підприємства. Пропонується двоступенева схема аналізу, коли на першому етапі проводиться аналіз галузевих позицій підприємства, а на другому – регіональних.

У табл. 1 наведено індекси зміни обсягів промислового виробництва по видах економічної діяльності (2003 р.) й галузях промисловості (1995 і 2000 рр), за базу прийнятий 1990 р.

Таблиця 1

Індекси продукції по галузях промисловості і видах економічної діяльності, %

Галузі й види економічної діяльності | 1995 | 2000 | 2003

Вся промисловість | 44,1 | 44,6 | 60,6

1а. Електроенергетика | 65,9 | 54,8

1б.Виробництво й розподіл електроенергії, газу, води | - | - | 65.3

2а. Паливна промисловість | 66,2 | 72,3

2б. Видобуток енергетичних матеріалів | - | - | 85,9

3а. Харчова промисловість | 39,6 | 53,8

3б. Харчова промисловість і переробка сільськогосподарських продуктів | - | - | 84,6

4. Легка промисловість | 31,8 | 27,4 | 21,3

5. Хімічна й нафтохімічна промисловість | 35,3 | 42,2 | 55,7

6а. Машинобудування й металообробка | 30,4 | 28,4 | -

6б. Машинобудування, ремонт і монтаж устаткування | - | - | 36,5

У цілому обсяг промислового виробництва в 2003 р. у порівнянні з 1990 р. склав тільки 60,4%. Зміни в галузях промисловості істотно відрізняються від середнього. Найбільший спад виробництва характерний для машинобудування – в 2,7 разу, легкої промисловості – в 4,6 разу. Намітилася чітка тенденція збільшення обсягів виробництва в регіоні по найважливіших видах діяльності й у цілому промисловості. За останні три роки обсяг промислового виробництва в регіоні в порівнянні з базовим періодом збільшився з 44,6% в 2000 р. до 60,6% в 2003 р., зростання в 1,35 разу. Проведений аналіз показав, що в сучасних умовах жодна галузь, крім чотирьох (електроенергетика, паливна, харчова промисловість і машинобудування), які складають у сумі 84% промислового виробництва регіону, не може в найближчому часі і в майбутньому претендувати на провідну роль в економіці регіону.

На другому етапі був проведений SWOT-аналіз основних галузей промисловості Харківського регіону, який дає можливість перейти до обґрунтування найбільш ефективної стратегії, що визначає прийняття рішень з управління стратегічним потенціалом, які підтримують конкурентні переваги в довгостроковому періоді.

У відповідності до результатів аналізу регіональних і галузевих факторів зовнішнього середовища виявлена система загальних цілей розвитку регіону, локальних цілей для окремих галузей промисловості й підцілей для машинобудування, які стали основою для обґрунтування вибору адекватних стратегій розвитку для окремих галузей промисловості з переліку типових.

У дисертаційній роботі обґрунтований вибір SWOT-методу як інструменту проведення аналізу внутрішнього середовища підприємства. Такий аналіз був проведений на прикладі ВАТ “Турбоатом”. Він дозволив виявити фактори внутрішнього середовища підприємства, що визначають його сильні й слабкі сторони. Далі, на основі використання експертних методів було проведено розрахунок імовірності виникнення прогнозованих можливостей і погроз, розроблено відповідні матриці й побудовано портфоліо-матрицю конкурентних позицій. Все це дало можливість обґрунтувати вибір стратегії, яка буде визначати підходи до управління стратегічним потенціалом підприємства.

У третьому розділі – “Методичний підхід до управління стратегічним потенціалом підприємства на основі його оцінки” – розглядаються методичні підходи до оцінки рівня й ефективності стратегічного потенціалу підприємств промисловості, проведена їхня апробація на основі даних промислових підприємств, дані методичні рекомендації з адаптації структурної схеми процесу управління стратегічним потенціалом в умовах нестабільного зовнішнього середовища.

Проведені в дисертаційній роботі дослідження визначень стратегічного потенціалу й підходів до його виміру дозволяють сформулювати методичний підхід до його оцінювання. Технологія оцінювання представлена на рис. 2.

Рис. 2. Технологія оцінки стратегічного потенціалу підприємства

Так, у роботі була обґрунтована характеристика рівнів стратегічного потенціалу підприємства, наведена в табл. 2.

Таблиця 2

Характеристика рівнів потенціалу підприємства

Рівень потенціалу | Бальна оцінка | Коротка характеристика

Високий рівень | 2 | Підприємство перебуває в стані абсолютної рівноваги по всіх складових у відповідності з усіма критеріями оцінки

Середній рівень | 1 | Підприємство успішно існує в бізнесі, є труднощі, які переборюються, тому що працюють механізми адаптації

Низький рівень | 0 | Наявність хронічних порушень більшості параметрів всіх функціональних складових: проблеми із забезпеченням підприємства ОВФ, сировиною, матеріалами, трудовими ресурсами, неефективне їх використання

Кількісне оцінювання стратегічного потенціалу проведено по виділених чотирьох його елементах (загальне управління, маркетинговий, інноваційній і виробничий), на основі оцінки забезпеченості кожного елемента ресурсами різних типів (кадрові, матеріально-технічні й фінансові й інформаційно-технологічні). У результаті одержуємо матрицю розмірністю 3 х 4, кожний осередок якої може бути представлений групою показників, що характеризують забезпеченість того або іншого виду потенціалу ресурсами певного типу (разом 12 груп показників). Розрахунок інтегральних показників забезпеченості елементів потенціалу підприємства ресурсами проводиться в кілька етапів: експертна оцінка значущості показників (bi) усередині кожної з виділених груп за 10-ти бальною шкалою; розрахунок вагових коефіцієнтів (ki) для показників; експертна оцінка рівня показника (аi) за 3-х бальною шкалою; розрахунок безпосередньо інтегрального показника забезпеченості елемента потенціалу підприємства тим або іншим видом ресурсів:

Iij = У(ai * ki),

де i – порядковий номер типу ресурсів, j – порядковий номер елемента потенціалу.

На підставі цих значень інтегральних показників відбувається побудова графіків забезпеченості кожного з елементів відповідними ресурсами. Далі проводиться кількісна характеристика елементів стратегічного потенціалу підприємства залежно від значень інтегральних показників їхньої забезпеченості ресурсами. Оцінювання ефективності використання стратегічного потенціалу підприємства відбувається аналогічно. Слід зазначити, що ефективність використання виробничого потенціалу (Кеіпп) відбувається за формулою:

Кеівп = Кзо * Кесм ,

де Кзо – коефіцієнт завантаження обладнання при оптимальній змінності роботи;

Кесм – коефіцієнт ефективності системи мотивації виробничого персоналу.

Потім на підставі показників рівня й ефективності стратегічного потенціалу будується ромб ефективності використання потенціалу підприємства (рис. 3).

Рис. 3. Ромб ефективності використання елементів стратегічного потенціалу

ВАТ “Турбоатом”; ВАТ “ХЗТД”

На підставі зіставлення ромбів рівня й ефективності використання стратегічного потенціалу підприємства в дисертаційній роботі сформульовані рекомендації з підвищення ефективності його використання.

З метою підвищення рівня обґрунтованості прийнятих рішень з управління стратегічним потенціалом обґрунтовано, що при його формуванні необхідно застосовувати процесний підхід. На основі оцінки та аналізу стратегічного потенціалу в дисертаційній роботі реалізується інтеграція функцій підприємства, системи управління ним через управління потенціалом. У дослідженні така ціль досягається за рахунок системи показників і критеріїв оцінки рівня розвитку всіх елементів стратегічного потенціалу, а також ефективності їх використання. Запропонована система має вигляд, представлений на рис. 4.

Рис. 4. Комплексна система управління стратегічним потенціалом підприємства.

ВИСНОВКИ

У дисертації представлене нове рішення важливої наукової завдачі – побудови теоретичного, методологічного й методичного забезпечення формування стратегічного потенціалу підприємств в умовах нестабільності зовнішнього середовища української економіки, що дало можливість сформулювати методологічні й методичні висновки, які характеризують сутність вирішуваних завдань.

1. Структурні зрушення, що відбуваються в сучасній економіці, й посилення конкурентної боротьби на ринках спричиняють необхідність орієнтації на ефективне використання всіх наявних у розпорядженні підприємств можливостей. Проведений аналіз підходів до визначення сутності поняття “потенціал” і в цілому особливостей категоріального апарата, дозволив сформулювати таке визначення стратегічного потенціалу підприємства: узагальнююча характеристика, що відображає реальну, фактичну спроможність до перетворення наявних ресурсів для досягнення поставленої мети на основі розробленої стратегії, виражаючи можливості й інтегральну спроможність підприємства задовольняти потреби ринку.

2. Системне дослідження стратегічного потенціалу ґрунтується на рішенні завдань аналізу й синтезу, тобто припускає визначення властивостей і структури потенціалу. Головні труднощі у визначенні структури стратегічного потенціалу полягають у тому, що всі його елементи функціонують у взаємозв'язку. Використання нової парадигми менеджменту, яка базується на системному й ресурсному підходах, дозволило виявити структуру й взаємозв'язки стратегічного потенціалу з іншими видами потенціалу підприємства: економічним, ринковим; обґрунтувати сутність стратегічного потенціалу, його елементи – загальне управління, маркетинговий, інноваційний, виробничий – та їхнє ресурсне забезпечення: кадрове, матеріально-технічне й фінансове, інформаційне й технологічне.

3. Стратегічний потенціал підприємства за своєю суттю представляє складну, динамічну, ієрархічну й стохастичну (за характером взаємозв'язків) систему, до основних характеристик якої належать: структура; можливості, як реалізовані, так і нереалізовані; ресурси, необхідні для реалізації можливостей потенціалу; знання, навички й уміння менеджерів, що дозволяють використати ресурси потенціалу підприємства.

На основі системного підходу, за якого оцінці піддається як загальна величина потенціалу підприємства, так і величина його елементів, сумарний стратегічний потенціал підприємства пропонується розраховувати не як просту суму складових його елементів, а як інтегральний показник через різнорідність і часом непорівнянність оцінок окремих елементів, а також необхідність урахування синергетичного ефекту їхньої взаємодії.

Розроблена концептуальна схема оцінки стратегічного потенціалу використовується в системі управління для виявлення ступеня розвитку кризових явищ, джерел кризи, обґрунтування припущень про тенденції розвитку в майбутньому й розробки комплексу стратегічних заходів щодо локалізації або попередження розвитку негативних тенденцій у діяльності підприємства.

4. Визначення ефективності використання стратегічного потенціалу дозволяє виявити співвідношення його складових, оптимізувати їхні пропорції, виявити потреби у всіх видах ресурсів (кадрових, матеріальних, фінансових, технологічних й інформаційних) і ступінь їх використання.

4. Важливим етапом формування стратегічного потенціалу підприємства є діагностика його зовнішнього середовища. Обґрунтовано послідовність діагностики з використанням методу SWOT-аналізу: аналіз галузі, в якій функціонує підприємство, аналіз виявлених пріоритетних галузей у рамках регіональної специфіки. Якісний аналіз внутрішнього потенціалу підприємства на основі цього методу дає можливість виявити вимоги щодо стратегічного потенціалу, які будуть враховані при управлінні ним.

5. Проведений аналіз об'єктів дослідження показав, що підприємства необхідно розглядати як багатовимірний об'єкт і для того, щоб управляти його стратегічним потенціалом, доцільно використовувати комплексний підхід, побудований на основі поєднання процесного й системного підходів; урахування взаємозв'язку й орієнтації на зовнішнє середовище, споживача й потреби ринку; достатності інформаційного забезпечення. Схема управління стратегічним потенціалом починається з постановки цілей на основі аналізу зовнішнього й внутрішнього середовища підприємства і закінчується розрахунком показників ефективності використання потенціалу, містить у собі такі складові: прийняття рішень на основі звіту про поточний рівень потенціалу, порівняння його з бажаним (плановим) рівнем, аналіз відхилень та їх коректування.

6. Управління стратегічним потенціалом підприємства вимагає проведення таких дій: виявлення структури потенціалу; аналіз конкурентних переваг і слабких сторін діяльності підприємства; формування методики діагностики потенціалу, оцінка елементів потенціалу; виявлення синергетичного впливу елементів; інтегральна оцінка конкурентоспроможності підприємства; розробка загальної й локальної стратегій по зміцненню й розвитку потенціалу. Пропонована система управління стратегічним потенціалом підприємства побудована таким чином, щоб об'єднати підсистеми стратегічного й оперативного управління для досягнення синергетичного ефекту й ефективного використання потенціалу.

7. Важливим етапом системи управління стратегічним потенціалом є його аналіз і оцінка. Інструментарієм пропонованої методики його оцінки є матрична модель, що містить у собі: оцінку забезпеченості ресурсами всіх елементів стратегічного потенціалу підприємства на основі використання експертних методів і розрахункових інтегральних показників. На першому кроці оцінюється рівень стратегічного потенціалу, на другому – ефективність його використання, а потім виявляються диспропорції в розвитку стратегічного потенціалу й формулюються методичні рекомендації щодо їх усунення.

8. Розроблений комплекс методичних заходів щодо управління стратегічним потенціалом підприємства передбачає його взаємозв'язок з розробкою загальної стратегії підприємства через складання стратегічних карток.

Дієвість і практична значущість розроблених концептуальних схем, методик і моделей підтверджена й проілюстрована реальними розрахунками по фактичних матеріалах українських підприємств.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лепейко Т.И. Колесников А.А. Сущность и структура потенциала предприятия в современных условиях. // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 199: в 4 т. том 1. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – с.284 – 292.

2. Лепейко Т.И., Колесников А.А. Управление формированием стратегического потенциала предприятия. – Науковий журнал Харківського національного економічного університету „Економіка розвитку” № 4 (32) – 2004 – с. 98 – 101.

3. Колесников А.А. Современные подходы к оценке потенциала предприятий в Украине. // Економіка: проблеми теорії і практики. Збірник наукових праць. Випуск 195: в 4 т. Том III – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – с. 750 – 755.

4. Колесников А.А. Приоритетные отрасли экономики Харьковского региона // Науковий журнал Харківського державного економічного університету „Економіка розвитку” № 3 (27), 2003. – вид. ХДЕУ, 2003. – с. 14 – 24.

5. Колесников А.А.Особенности экономики Харьковского региона на современном этапе развития.// Науковий журнал Харківського державного економічного університету „Економіка розвитку” № 4 (24), 2002. – Вид. ХДЕУ, 2002. – с.104 – 107.

6. Колесников А.А. Приоритетные направления развития Харьковской области. // Науковий журнал Харківського жержавного економічного університету „Економіка розвитку” № 2 (22), 2002. – Вид. ХДЕУ, 2002. – с.5 – 12

АНОТАЦІЯ

Колесніков О. О. Управління стратегічним потенціалом підприємства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами. – Харківський національний економічний університет, Харків, 2005.

Дисертацію присвячено теоретичному обґрунтуванню й розробці методичних рекомендацій щодо створення системи управління стратегічним потенціалом підприємства.

Виявлено та теоретично обґрунтовано фактори, які впливають на потенціал підприємства, що дало змогу уточнити сутність стратегічного потенціалу та обґрунтувати його структуру. Розроблено підхід до управління стратегічним потенціалом підприємства в умовах обмеженості всіх видів ресурсів. Обґрунтовано принципи побудови такої системи управління, яка дає змогу адаптувати потенціал підприємства до змін у внутрішньому і зовнішньому середовищі. Запропоновано методичний підхід до аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства, який дає змогу виявити ступінь розвитку кризових явищ, джерела кризи, забезпечує розробку комплексу стратегічних заходів з їх попередження. Розроблено методичний підхід та методику оцінки стратегічного потенціалу підприємства на основі використання матричних методів з виявлення рівня та ефективності елементів потенціалу. Подано модель оцінки стратегічного потенціалу з використанням інтегральних характеристик, яка використовується для прийняття ефективних управлінських рішень.

Ключові слова: стратегічний потенціал, система управління, стратегія підприємства, оцінка потенціалу, ефективність і рівень стратегічного потенціалу, комплексний підхід.

АННОТАЦИЯ

Колесников А. А. Управление стратегическим потенциалом предприятия. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – экономика, организация и управление предприятием. – Харьковский национальный экономический университет, Харьков, 2005.

Диссертационная работа посвящена теоретическому обоснованию и методическому обеспечению формирования системы управления стратегическим потенциалом предприятия.

В диссертации исследованы существующие теоретические подходы к обоснованию сущности и содержания понятия “стратегический потенциал”, установлены его взаимосвязи с категориями “потенциал”, “рыночный потенциал”, “экономический потенциал”. В рамках структурно-генетического анализа при описании структуры стратегического потенциала предприятия применен комплексный подход, позволяющий представить потенциал в виде сочетания элементов (управленческого, производственного, инновационного и маркетингового потенциала) и трех групп ресурсов (кадровых, материально технических и финансовых, информационных и технологических), которые обеспечивают каждый их них.

В соответствии с этим, процесс управления стратегическим потенциалом рассматривается в диссертационной работе как часть общей системы стратегического управления предприятием, в основу построения которой положена научно обоснованная концепция, учитывающая, с одной стороны, особенности деятельности предприятия, а с другой – его положение на рынке и состояние внешней среды. В ее рамках в диссертации сформулированы основные принципы управления: достаточность, адаптивность, стабильность, саморегулирование и саморазвитие, гибкость.

Процесс управления стратегическим потенциалом предприятия предполагает проведение действий по: выявлению структуры потенциала; анализу конкурентных преимуществ и слабых сторон деятельности предприятия; формированию методики диагностики потенциала, оценке элементов потенциала; выявлению синергетического влияния элементов; интегральной оценке конкурентоспособности предприятия; разработке общей и локальных стратегий по укреплению и развитию потенциала.

Цели управления стратегическим потенциалом предопределяют направление, задачи, методы модели и технологию проведения анализа потенциала как сложного и многоаспектного явления.

Проведенный анализ особенностей внешней среды предприятия на региональном уровне позволил выявить приоритетные отрасли и определить тенденции их развития в стратегической перспективе; обосновать их сильные и слабые стороны, сформулировать для них стратегические цели, которые и являются определяющими при формировании стратегического потенциала.

Одним из важнейших этапов методологии управления стратегическим потенциалом предприятия является его оценка, на основе которой принимаются адекватные управленческие решения, направленные на полное использование имеющихся у предприятия стратегических преимуществ и развитие имеющегося потенциала в соответствии с миссией и стратегическими целями предприятия.

В диссертационной работе обоснована методика оценки уровня и эффективности стратегического потенциала предприятия, которая позволяет с одной стороны оценить его величину, а с другой – эффективность и равномерность его использования, то есть выявить те элементы потенциала, которые нуждаются в первоочередных управленческих воздействиях. На основе обобщения результатов оценки стратегического потенциала промышленных предприятий Харьковского региона сформулированы методические рекомендации по повышению эффективности его использования как по предприятию в целом, так и для отдельных элементов: управленческого, производственного, маркетингового, инновационного, что позволяет принимать решения в разных функциональных сферах, связанных с общей стратегией развития предприятия.

Для установления особенностей взаимодействия элементов потенциала в работе обосновано использование современных подходов к управлению бизнес-процессами, который дает возможность построить сбалансированную систему показателей стратегического потенциала промышленного предприятия, инструментом управления в которой является стратегическая карта, отражающая причинно-следственные связи между целями и показателями всех четырех составляющих потенциала.

Ключевые слова: стратегический потенциал, система управления, стратегия предприятия, оценка потенциала, эффективность и уровень стратегического потенциала, комплексный подход.

SUMMARY

Kolesnikov А.А. Management of the enterprise strategic potential. - Manuscript.

The thesis for a scientific degree of a candidate of science in Economics in specialty 08.06.01 - economics, organization and management of enterprises. - Kharkiv National University of Economics, Kharkiv, 2005.

The thesis is devoted to the theoretical substantiation and development of the methodical recommendations concerning creation of a management system of the enterprise strategic potential.

In thesis factors, which influence on a potential of the enterprise are revealed and theoretically grounded, in this way has enabled to update an essence of a strategic potential and to justify it structure. The approach to management of the enterprise strategic potential in conditions of boundedness of all kinds of resources is developed. The principles of construction of such management system are justified which enables to adapt a potential of the enterprise for modifications in an internal and external sphere. The methodical approach to the analysis of an external and internal sphere of the enterprise is offered which enables to exhibit a degree of development of the crisis phenomena, source of crisis, ensures development of a complex of strategic measures on their warning. The methodical approach and technique of an evaluation of a strategic potential of the enterprise because of uses of matrix methods with revealing of a level and efficiency of elements of a potential is developed. The model of an evaluation of a strategic potential with use of integrated performances is represented which is used for acceptance of effective administrative solutions.

Key words: strategic potential, control system, strategy of the enterprise, evaluation of a potential, efficiency and level of a strategic potential, comprehensive approach

Колесніков Олександр Олександрович

УПРАВЛІННЯ СТРАТЕГІЧНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА

Спеціальність 08.06.01 - економіка, організація і управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Відповідальний за випуск Потьомкін С.К.

Підписано до друку____________________________Формат 60х90 1/16

Папір . друк офсетний. Обсяг 1 ум.-друк. арк.

Тираж 100 прим. Зам. №__________.

____________________________________________________________________