ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ СТАТИСТИКИ, ОБЛІКУ ТА АУДИТУ
ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ СТАТИСТИКИ, ОБЛІКУ ТА АУДИТУ
ДЕРЖКОМСТАТУ УКРАЇНИ
Королюк Тетяна Миколаївна
УДК 657.411: 658.14
ОБЛІК ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ Й АНАЛІЗ ЙОГО ВПЛИВУ НА ІНВЕСТИЦІЙНУ ПРИВАБЛИВІСТЬ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ
Спеціальність 08.06.04 – бухгалтерський облік, аналіз та аудит
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ – 2005
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у Тернопільському державному технічному університеті імені Івана Пулюя Міністерства освіти і науки України
Науковий керівник доктор економічних наук, професор
Гуцайлюк Зіновій Володимирович
Тернопільський державний технічний університет імені Івана Пулюя, завідувач кафедри фінансів,
обліку і аудиту
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Мних Євген Володимирович,
Київський національний торговельно-економічний університет, завідувач кафедри фінансового
аналізу і контролю
кандидат економічних наук, доцент
Петрук Олександр Михайлович,
Житомирський державний технологічний університет,
завідувач кафедри фінансів
Провідна установа Київський національний економічний університет
Міністерства освіти і науки України, кафедра обліку базової підготовки, м. Київ
Захист відбудеться “07” червня 2005 р. о 16.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.870.01 Державної академії статистики, обліку та аудиту Держкомстату України за адресою: 04107, м. Київ, вул. Підгірна, 1, ауд. 23.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної академії статистики, обліку та аудиту за адресою: 04107, м. Київ, вул. Підгірна, 1, ауд. 36.
Автореферат розісланий “05” травня 2005 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради Л.О.Свистун-ЗолотаренкоЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
Актуальність теми. Трансформація економіки України супроводжується об’єктивною необхідністю ринкових змін до реалій економічного життя. Одним із них стало впровадження акціонерних відносин. У результаті цього акціонерні товариства займають усе міцніші позиції в різних сферах виробництва, стають повноправними учасниками ринкових відносин і, як свідчать статистичні дані, виробляють близько 69,8% загального обсягу промислової продукції в Україні.
В умовах реформування відносин власності особливого значення набуває дослідження процесів фінансування господарської діяльності акціонерних товариств. Основним джерелом, де акумулюється та систематизується необхідна інформація, є бухгалтерський облік. Він відображає процес формування власності, обсяг прав власників акціонерних товариств, розподіл результатів їх діяльності, тобто інформацію про формування та використання власного капіталу як фінансової основи діяльності акціонерних товариств. Тому на сучасному етапі розвитку ринкових відносин актуального значення набуває дослідження обліку власного капіталу акціонерних товариств як нового об’єкта вітчизняної облікової системи.
Водночас сучасні ринкові відносини створюють умови, за яких внутрішні джерела фінансування акціонерних товариств виявляються недостатніми для відтворювального процесу. Це зумовлює підвищений інтерес до залучення зовнішніх інвестиційних ресурсів. Проте воно також пов’язане з проблемою їхньої обмеженості, що зумовлює необхідність обґрунтування акціонерними товариствами власних інвестиційних переваг і вибору інвесторами на цій основі пріоритетного об’єкта інвестування. Тому в сучасних умовах проблема оцінки інвестиційної привабливості стає актуальною для інвесторів та акціонерних товариств.
Виникнення нового об’єкта зумовило активну роботу науковців України в напрямі теоретичних і методичних розробок, що дало можливість сформувати базові положення обліку власного капіталу. Вагомий внесок у дослідження питань обліку власного капіталу зробили такі вітчизняні вчені, як: І. Бланк, Ф.Бутинець, С. Голов, Я. Крупка, Т. Наумова, С. Питель, В. Сопко, В. Суторміна, Б. Усач, І. Фаріон та інші. Із зарубіжних економістів: Х.Андерсен, І. Балабанов, І. Бєлобжецький, В. Бєлоліпецький, О. Єфімова, А. Зуділін, Д. Колдуелл, Б. Нідлз, В. Новодворський, В. Слабінський, Я. Соколов, Д.Стоун, К. Хітчінг та інші. За інвестиційною тематикою дослідження здійснювали такі провідні вчені, як: Г. Бірман, І. Бланк, Л. Гітман, В. Ковальов, М. Крейніна, Я. Крупка, О. Мертенс, А. Пересада, О. Терещенко, В. Фальцман, Е. Хелферт, У. Шарп.
Дослідження теоретичних положень і діючої практики бухгалтерського обліку власного капіталу дозволило виявити неузгодженість ряду проблем, а саме: нормативного забезпечення формування статутного капіталу на етапі створення акціонерних товариств, неоднозначність щодо джерел формування резервного капіталу та його використання, особливостей використання додаткового капіталу, організації обліку нерозподіленого прибутку й облікового відображення складових власного капіталу на рахунках бухгалтерського обліку та у фінансовій звітності.
Проведені дослідження показали, що на даний час відсутня єдина методика аналізу інвестиційної привабливості акціонерних товариств із чітко визначеним набором фінансових коефіцієнтів і критеріїв їх вибору. В Україні діє один нормативний документ, зареєстрований в Міністерстві юстиції (Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій, затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 23.02.98 р. №22). Даний документ складений до реформування бухгалтерського обліку, що ускладнює його використання в сучасних умовах. Це підтверджує необхідність здійснення подальших досліджень підходів до аналізу інвестиційної привабливості, зокрема в частині визначення впливу власного капіталу на неї, з метою встановлення найбільш інвестиційно привабливих акціонерних товариств.
Актуальність вказаної проблематики та необхідність вирішення зазначених питань і зумовили вибір теми дисертаційної роботи, мету, завдання та основні напрямки дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом науково-дослідної роботи Тернопільського державного технічного університету ім. Івана Пулюя і належить до держбюджетної теми “Фінансовий контроль і аудит у постсоціалістичному суспільстві: методологія та організація” (номер державної реєстрації – 0104U000642). У межах програми автором виконано дослідження, пов’язані із удосконаленням інформаційної і контрольної функції бухгалтерського обліку власного капіталу.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи – розробка рекомендацій та пропозицій щодо удосконалення методики обліку власного капіталу і методичних підходів до аналізу впливу власного капіталу на інвестиційну привабливість акціонерних товариств.
Для реалізації мети дослідження автором поставлено наступні завдання для їх подальшого розв’язання:
? дослідити сутність поняття “власний капітал” та його походження як об’єкта обліку;
? оцінити рівень інвестиційної привабливості підприємств пивоварної промисловості та встановити вплив чинників на інвестиційний процес;
? проаналізувати діючий порядок бухгалтерського обліку власного капіталу та розробити пропозиції щодо його удосконалення;
? виявити специфіку формування і використання окремих складових власного капіталу та їх облікового відображення;
? виявити особливості відображення власного капіталу у фінансовій звітності та розробити рекомендації щодо її удосконалення як інформаційної бази аналізу інвестиційної привабливості акціонерних товариств;
? обґрунтувати методичні підходи до аналізу впливу власного капіталу на інвестиційну привабливість акціонерних товариств;
? удосконалити методику аналізу інвестиційної привабливості акціонерних товариств пивоварної промисловості.
Об’єктом дослідження є обліковий процес формування й використання власного капіталу та процес аналізу його впливу на інвестиційну привабливість акціонерних товариств пивоварної промисловості як потенційних об’єктів інвестування.
Предметом дослідження є методичні та організаційні підходи до обліку власного капіталу й аналізу його впливу на інвестиційну привабливість акціонерних товариств як інформаційної системи управління інвестиційною діяльністю в умовах ринку.
Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дисертаційного дослідження становлять загальнонаукові методи пізнання та системний підхід до вивчення економічних явищ. У процесі роботи використано такі методи дослідження: спостереження (для встановлення концептуальної сутності власного капіталу та аналізу інвестиційної привабливості), групування (для аналізу руху активів, власного і залученого капіталу за досліджуваний період), синтез та абстрактно-логічний аналіз (для обґрунтування класифікаційної моделі власного капіталу), порівняння (для визначення особливостей різних методик аналізу інвестиційної привабливості акціонерних товариств), графічні методи і методи виявлення причинно-наслідкового зв’язку (для відображення складових власного капіталу, їхньої питомої ваги, шкали змін власного капіталу), економіко-статистичні методи (для визначення кореляційного зв’язку між фінансовими коефіцієнтами).
В якості інформаційної бази дослідження були використані роботи вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, спеціальна економічна література, нормативно-законодавча база України, матеріали наукових конференцій з питань бухгалтерського обліку власного капіталу та аналізу інвестиційної привабливості, дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємств.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у теоретичному обґрунтуванні та розробці рекомендацій щодо удосконалення організації та методики обліку власного капіталу й аналізу його впливу на інвестиційну привабливість акціонерних товариств пивоварної промисловості України.
У процесі проведеного дослідження отримано такі наукові результати:
вперше:
? визначено доцільність відкриття двох субрахунків 461 “Неоплачений капітал за внесками засновників” і 462 “Неоплачений капітал за внесками учасників” до рахунка 46 “Неоплачений капітал” з метою забезпечення повної інформативності про стан підписки на акції відкритого акціонерного товариства (серед засновників ще до відкритої підписки акцій) та їх розміщення (серед акціонерів уже в порядку відкритої підписки) (С. 8);
? обґрунтовано необхідність введення до рахунка 67 “Розрахунки з учасниками” субрахунку 673 “Розрахунки за акції до збільшення статутного капіталу” для ведення обліку грошових та інших засобів, які надходять до оплати додаткових акцій, до моменту реєстрації змін величини статутного капіталу в статуті акціонерного товариства (С. 8);
? сформульовано класифікацію резервів прибутку як об’єкта обліку з виділенням резервного капіталу, договірних резервів (мета створення – поліпшення добробуту персоналу підприємства, передбачення його преміювання) та резерву переоцінки (мета – забезпечення фінансової стійкості підприємств в умовах інфляційних процесів і несприятливого ринкового середовища), обґрунтовано їх облікове відображення та з метою встановлення можливості контролю за використанням резервів прибутку відкрито до рахунка 43 “Резерви прибутку” відомості 7.4 аналітичних даних рахунку 43 до журналу 7 (С. 8-9);
удосконалено:
? порядок відображення окремих складових власного капіталу (статутного капіталу, резервів прибутку, нерозподіленого прибутку) за допомогою довідкових статтей у фінансовій звітності, що дасть можливість підвищити якість і вірогідність інформації, поліпшити аналітичні властивості звітності, використовувати дані звітності без попереднього перегруповування й перерахунку окремих позицій при оцінці інвестиційної привабливості акціонерних товариств (С. 9-10);
? методичні підходи до аналізу впливу власного капіталу на інвестиційну привабливість шляхом дослідження комплексних показників і методику рейтингової оцінки інвестиційної привабливості з використанням економіко-статистичних методів при виборі фінансових коефіцієнтів для аналізу, що дасть можливість в умовах невизначеності при прийнятті інвестиційних рішень отримати точніші результати, ніж у результаті використання евристичних методів (С. 10-13);
набуло подальшого розвитку:
? трактування поняття “власний капітал” як сукупності економічних благ у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які залучаються до економічного процесу діяльності суб’єкта господарювання без визначення терміну повернення їх власникам, і здатні генерувати доходи (С. 6);
? класифікаційна модель власного капіталу акціонерних товариств, у складі якого виділено вкладений і накопичений капітал, що дасть можливість розмежувати складові за економічною природою та отримувати інформацію про стан і динаміку власного капіталу за наведеними показниками (С. 6-7).
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що реалізація пропозицій та рекомендацій автора сприятиме вирішенню актуальних проблем, пов’язаних із веденням обліку власного капіталу та аналізом його впливу на інвестиційну привабливість акціонерних товариств. Запропонована методика обліку власного капіталу та його відображення у фінансовій звітності допоможе підвищити достовірність й аналітичність облікової інформації, створити необхідну інформаційну систему для прийняття інвестиційних рішень. Використання запропонованої методики аналізу інвестиційної привабливості акціонерних товариств дасть можливість отримати порівняльну оцінку підприємств певної галузі з метою вибору кращого варіанта інвестування. Проведення аналізу впливу власного капіталу у взаємозв’язку з іншими комплексними показниками на інвестиційну привабливість акціонерних товариств дозволить здійснювати порівняння, співставлення показників та характеризувати ефективність їх діяльності.
Окремі рекомендації та пропозиції наукового дослідження ухвалені до впровадження на ВАТ “Опілля” (довідка №281 від 06.10.2004 р.) та ВАТ “Бровар” (довідка №151 від 28.09.2004 р.), а також використовуються у навчальному процесі при викладанні дисциплін “Бухгалтерський облік” та “Фінансовий аналіз” у Тернопільському державному технічному університеті ім. Івана Пулюя (довідка №1506 від 02.09.2004 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались автором і були схвалені на: міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми розвитку аудиторської діяльності в Україні на початку XXІ століття” (м. Тернопіль, 2003 р.); міжнародній науковій конференції “Розвиток підприємницької діяльності на Україні: історія та сьогодення” (м. Тернопіль, 2003 р.); сьомій науковій конференції Тернопільського державного технічного університету імені Івана Пулюя (м. Тернопіль, 2003 р.); науково-практичній конференції “Стратегія розвитку вітчизняних підприємств” (м. Тернопіль, 2003 р.); IV міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми обліку, аудиту та економічного аналізу за умов стабілізації економіки України” (м. Хмельницький, 2003 р.); четвертій міжнародній науковій конференції студентів та молодих учених “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (м. Донецьк, 2003 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Облік, аналіз і аудит у сучасному бізнесі” (м. Львів, 2004 р.); восьмій науковій конференції Тернопільського державного технічного університету імені Івана Пулюя (м. Тернопіль, 2004 р.).
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 13 наукових праць (наукові статті, тези доповідей) загальним обсягом 4,42 друк.арк. У фахових виданнях опубліковано 8 статтей загальним обсягом 3,47 друк.арк.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів і висновків (обсягом 185 сторінки), списку використаних джерел (214 найменувань на 18 сторінках) та 19 додатків (на 100 сторінках). У роботі розміщено 30 таблиць на 19 сторінках та 31 рисунок на 14 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми, проаналізовано сучасний стан розроблення проблеми та доведено необхідність поглиблення досліджень обліку власного капіталу та аналізу інвестиційної привабливості акціонерних товариств за допомогою вивчення впливу власного капіталу на інвестиційну привабливість; сформовано мету й завдання дисертаційної роботи, її предмет та об’єкт, розкрито наукову новизну одержаних результатів, наведено форми апробації наукових результатів у навчальному процесі та діяльності суб’єктів господарювання.
У першому розділі “Власний капітал як об’єкт обліку та інвестиційна привабливість акціонерних товариств” досліджено поняття “власний капітал” як об’єкта обліку, проаналізовано особливості створення підприємств пивоварної промисловості, заснованих на акціонерній формі господарювання та вплив цих процесів на формування власного капіталу, оцінено рівень інвестиційної привабливості пивоварної промисловості.
Поява в бухгалтерській термінології поняття “власний капітал” носить не суб’єктивний, а об’єктивний характер. В його основі лежить узагальнення багатовікової практики бухгалтерського обліку. Проведений історичний огляд економічної суті вказує на глибокий генезис і значну широту підходів до трактування власного капіталу як економічної категорії. Для правильного наукового визначення власного капіталу автором виділено випадки, коли поняття “власний капітал” розглядається на макроекономічному рівні й особливу увагу зосереджено на мікроекономічному (в бухгалтерському обліку). Природу власного капіталу підприємства можна визначити як заборгованість перед акціонерами та джерело отримання прибутку. Виходячи із викладеного, поняття “власний капітал” можна визначити як сукупність економічних благ у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які залучаються до економічного процесу діяльності суб’єкта господарювання без визначення терміну повернення їх власникам, і здатні генерувати доходи.
Дослідження показали, що на принципи організації й ведення бухгалтерського обліку, порядок розкриття інформації у фінансовій звітності та структуру власного капіталу має вплив вибір теорії капіталу. В основу сучасної облікової моделі покладені принципи теорії господарської одиниці, згідно з якою підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників. Капітал, сформований на початку діяльності й набутий у процесі функціонування, вважається власністю підприємства (господарської одиниці).
Розглянуто юридичний і економічний підходи щодо структури власного капіталу, які дали змогу встановити, що специфіка власного капіталу проявляється у наявності в його складі різних джерел, але не в їх кількості, а в якісній різнорідності. Відповідно критерієм об’єднання складових у власному капіталі є тип зобов’язальних відносин – відносин з власником, виникнення і зміст яких зумовлені отриманням від власника певної частини активів підприємства. Такий підхід до класифікації власного капіталу відображає юридичний підхід і притаманний ринковому розумінню обліку.
Згідно з економічною природою власний капітал класифікується за способом виникнення складових у процесі господарської діяльності акціонерних товариств із врахуванням особливостей їх діяльності. За економічною суттю він відображає процес створення, розподілу, використання й відтворення ресурсів у межах окремого підприємства. До початку діяльності підприємства тільки фактично обмежена величина статутного капіталу й емісійний дохід, утворений при продажу акцій вище номінальної вартості, являє собою реально функціонуючий капітал, початково вкладений власниками. Накопичений капітал підприємства – це приріст власного капіталу в процесі ефективної діяльності, до складу якого необхідно включати величину нерозподіленого прибутку, резерви прибутку, створені з метою наступної його капіталізації, та інший додатковий капітал. Тому, враховуючи економічну природу власного капіталу акціонерного товариства, в його структурі доцільно виділити складові: вкладений та накопичений капітал (рис. 1).
Рис. 1. Запропонована структура власного капіталу акціонерного товариства
Акціонерні товариства в Україні сформувалися під дією трьох основних чинників: приватизації державної власності, створення нових акціонерних товариств юридичними та фізичними особами й реорганізації існуючих недержавних юридичних осіб. У процесі дослідження виявлено, що більшість акціонерних товариств пивоварної промисловості утворилися в результаті приватизації, що мало відповідний вплив на процес формування власного капіталу.
Власний капітал, як внутрішнє джерело фінансування, часто виявляється недостатнім для забезпечення безперебійного функціонування акціонерних товариств. Це зумовлює необхідність залучення зовнішніх інвестиційних ресурсів. Але в якості об’єкта інвестування інвестор вибирає ті підприємства, які мають найкращі перспективи розвитку і можуть забезпечити найвищу ефективність інвестицій. Основою такого вибору є, насамперед, оцінка інвестиційної привабливості галузей економіки.
У результаті опрацювання різних підходів щодо визначення інвестиційної привабливості галузі виділені напрями дослідження: передумови розвитку галузі та її інвестиційної привабливості, її місце в економіці, організація галузі, характеристика ринку, попиту й споживання її продукції, технічна база й виробничий апарат, рівень державного втручання у розвиток галузі, фінансові умови її роботи. В процесі дослідження виявлено, що пивоварна промисловість характеризується певними специфічними особливостями, що спричиняють як прямий, так і опосередкований вплив на інвестиційний процес. Водночас в останньому домінують макроекономічні чинники: сучасний стан інвестиційної діяльності підприємств пивоварної промисловості значною мірою визначається загальноекономічними чинниками, політичною ситуацією в країні, податковою та фінансово-кредитною політикою, рівнем інфляції тощо.
У другому розділі “Методичні аспекти обліку власного капіталу акціонерних товариств” досліджено сучасний стан обліку власного капіталу, нормативно-правову базу з питань його обліку, визначено особливості розкриття інформації про власний капітал у фінансовій звітності, обґрунтовано напрями її удосконалення.
Основним об’єктом обліку власного капіталу акціонерного товариства є статутний капітал, величина якого встановлюється в процесі заснування акціонерного товариства і характеризується двояко: по-перше, повинна бути оплачена в процесі формування товариства, по-друге, служить величиною засобів товариства, які використовуються в діяльності підприємства і не можуть бути розподілені в якості дивідендів. Достатньо високий мінімальний розмір статутного капіталу акціонерного товариства й особливість статутного капіталу – основна гарантія перед кредиторами – потребує контролю його формування та змін із боку бухгалтерського обліку. Це зумовлює необхідність відкриття трьох субрахунків до рахунка 40 “Статутний капітал”: 401 “Оголошений капітал”, 402 “Підписний капітал”, 403 “Оплачений капітал”, що дає можливість проконтролювати процес формування статутного капіталу за етапами: оголошення, підписка та оплата акцій. Саме оплачений капітал з точки зору формування майна акціонерного товариства є дійсним джерелом придбання активів на початковому етапі його функціонування.
До відкритої емісії акцій підприємство повинно володіти майном, що гарантує дотримання інтересів кредиторів. Це зумовлює доцільність відкриття субрахунків до рахунка 46 “Неоплачений капітал”: 461 “Неоплачений капітал за внесками засновників”, 462 “Неоплачений капітал за внесками учасників”. На першому з цих субрахунків відображатиметься інформація про акції, розміщені лише серед обмеженого кола засновників у порядку закритої підписки (25% від оголошеної суми статутного капіталу). На другому – інформація про акції, що реалізуються акціонерам у разі проведення додаткової відкритої підписки. Завдяки такому розподілу забезпечується повна інформативність про стан підписки на акції відкритого акціонерного товариства, їх розміщення.
При веденні аналітичного обліку за рахунком 40 слід дотримуватися принципу максимальної економії часу, щоб при мінімальній кількості записів у разі потреби була точно відома сума внеску кожної юридичної чи фізичної особи. Оскільки рахунок 40 містить інформацію лише про власників акцій при первинній їх емісії й те, що акції можуть відчужуватися, запропоновано доповнити відомість руху акцій даними про відчуження та передавання в заставу. Це дасть можливість отримувати інформацію про зміни у складі власників акцій. Крім цього, на основі проведеного критичного аналізу відображення в обліку розрахунків із засновниками (учасниками) за внесками удосконалено також форму картки акціонерів, яка дасть можливість обліковувати стан внесків кожного акціонера.
Одним із шляхів збільшення власного капіталу є збільшення статутного капіталу за рахунок реінвестиції дивідендів. У процесі дослідження виявлено, що з метою відображення збільшення кількості акцій і збільшення їх номінальної вартості передбачено використання рахунка 46, призначення якого полягає у відображенні заборгованості за внесками до статутного капіталу в процесі підписки на акції. Остання має місце лише у першому випадку його збільшення. В іншому – підписка на акції не відбувається, тому в роботі запропоновано використовувати рахунок 40 замість рахунка 46, що дасть можливість спрямовувати нараховані дивіденди безпосередньо на збільшення статутного капіталу.
Для обліку грошових та інших засобів, які надходять до оплати додаткових акцій у період між моментом їх розміщення та реєстрацією збільшення статутного капіталу, в діючій практиці обліку використовується рахунок 46. Але, як було вказано вище, тут відображається лише заборгованість за внесками до статутного капіталу, а не його збільшення. Тому з метою ведення обліку оплати додаткових акцій до моменту реєстрації необхідних змін і внесення їх в установчі документи запропоновано відкрити до рахунка 67 “Розрахунки з учасниками” субрахунок 673 “Розрахунки за акції до збільшення статутного капіталу”.
У вітчизняній практиці набуло широкого розвитку створення шляхом відрахувань із прибутку особливих резервних капіталів, які зберігають залишки прибутку для покриття непередбачених витрат і збитків. В роботі запропоновано здійснити їх диференціацію, замінивши назву рахунка 43 “Резервний капітал” на “Резерви прибутку” з виділенням субрахунків 431 “Резервний капітал”, 432 “Договірні резерви” і 433 “Резерв переоцінки”. З метою забезпечення фінансової стійкості підприємств доцільно створювати резерви переоцінки для страхування від інфляції, їх використання для списання результатів переоцінки активів у зв’язку з інфляцією. Враховуючи важливість виплат для персоналу підприємств, спрямованих на матеріальне заохочення і соціальний розвиток, стимулювання його діяльності, автор вважає за доцільне відображати створення договірних резервів за окремим рахунком 432 “Договірні резерви” в складі резервів прибутку.
Сучасне українське законодавство неоднозначно регулює підходи щодо організації використання резервного капіталу. З метою розподілу в обліку напрямів використання резервного капіталу автор пропонує обліковувати їх у розрізі рахунків третього порядку: 4311 “Нормативний резерв” і 4312 “Резерв підприємства”. Відповідно використання коштів резервного капіталу на покриття збитків підприємства необхідно обліковувати за рахунком 4311, на інші цілі – 4312.
У роботі обґрунтовано послідовність створення резерву переоцінки, особливості якого повинні бути відображені в обліковій політиці підприємства, та форму робочої таблиці до акта інвентаризації резерву переоцінки.
З метою встановлення можливості контролю за використанням резервів прибутку запропоновано відкрити до рахунка 43 “Резерви прибутку” відомість 7.4 аналітичних даних рахунку 43 “Резерви прибутку” до журналу 7, де відображаються операції про зміни у складі власного капіталу (табл. 1).
Таблиця 1
ВІДОМІСТЬ 7.4 аналітичних даних рахунку 43 “Резерви прибутку”
за ______________________ 200 __ р.
№
п/п | Субрахунки | Сальдо на
початок
місяця | У дебет рахунка 43
з кредиту рахунків | Усьо-
го за
дебе-
том | З кредиту рахунка 43 у дебет рахунків | Усьо-
го за
кре-
ди-
том | Сальдо
на кінець
місяця | Усього
з початку
року
Де-
бет | Кре-
дит | 442 | 40 | 671 | 672 | 719 | 443 | Де-
бет | Кре-
дит | Де-
бет | Кре-
дит
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17
1 | 431 “Резервний капітал” | - | 100,00 | 10,00 | 15,00 | 9,00 | - | - | 34,00 | 50,00 | - | 50,00 | - | 116,00 | - | 300,00
1.1 | 4311“Нормативний резерв ” | - | 60,00 | 10,00 | - | - | - | - | 10,00 | 30,00 | - | 30,00 | - | 80,00 | - | 200,00
1.2 | 4312 “Резерв підприємства” | - | 40,00 | - | 15,00 | 9,00 | - | - | 24,00 | 20,00 | - | 20,00 | - | 36,00 | - | 100,00
2 | 432 “Договірні резерви” | - | 20,00 | - | - | - | 6,00 | - | 6,00 | 15,00 | - | 15,00 | - | 29,00 | - | 80,00
3 | 433 “Резерв переоцінки” | - | 20,00 | - | - | - | - | 25,00 | 25,00 | 25,00 | - | 25,00 | - | 20,00 | - | 80,00
4
5 | Усього | - | 240,00 | 20,00 | 30,00 | 18,00 | 6,00 | 25,00 | 65,00 | 140,00 | - | 140,00 | - | 165,00 | - | 460,00
Метою бухгалтерського обліку власного капіталу є формування про нього інформації, корисної користувачам фінансової звітності. Тому система обліку власного капіталу повинна забезпечувати: 1) систематизацію й узагальнення вихідної інформації про всі зміни у стані власного капіталу; 2) формування звітності на основі даних результатів систематизації й узагальнення вихідної інформації.
Дослідження показали, що між формами звітності та Планом рахунків спостерігається взаємозв’язок: кожному розділові основних форм відповідають рахунки певних класів, а кожній статті – конкретні рахунки. Проте взаємозв’язок здійснюється на концептуальному рівні, а не за допомогою конкретних посилань. Дотримуючись останнього підходу, автор вважає за необхідне відображати у статтях форм звітності коди рахунків, що значно полегшить процедуру їх складання.
Водночас простежується й певна невідповідність у побудові балансу та звіту про фінансові результати щодо складових власного капіталу. В результаті виведення довідкових статтей з балансу, що характеризували чистий прибуток та його використання, втрачено взаємозв’язок між динамічними показниками звіту про фінансові результати і статичними даними балансу. Тому запропоновано удосконалену структуру розділу І пасиву балансу “Власний капітал” (табл. 2).
Таблиця 2
Запропонована структура розділу I пасиву балансу Власний капітал
Пасив | Код рядка | На початок звітного періоду | На кінець звітного періоду
1 | 2 | 3 | 4
I. Власний капітал
Статутний капітал:
Фактично внесений капітал | 300 | 170000,00 | 170000,00
Зареєстрований капітал (40) | 301 | 170000,00 | 170000,00
Неоплачений капітал (46) | 302 | - | -
Додатковий вкладений капітал (421, 422) | 320 | - | -
Інший додатковий капітал (423, 424, 425) | 330 | 28700,00 | 28700,00
Резерви прибутку: | 340 | 34000,00 | 46000,00
Резервний капітал (431) | 341 | 20000,00 | 30000,00
Договірні резерви (432) | 342 | 8000,00 | 8000,00
Резерв переоцінки (433) | 343 | 6000,00 | 8000,00
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток): (441) | 350 | 15000,00 | 30000,00
Чистий прибуток (79) | 351 | 50000,00 | 60000,00
Прибуток, використаний у звітному періоді (443) | 352 | 35000,00 | 30000,00
Вилучений капітал (45) | 360 | ( - ) | ( - )
Усього за розділом I | 370 | 247700,00 | 274700,00
На основі вищенаведеного обґрунтовано доцільність внесення відповідних змін у структуру звіту про власний капітал (ступінь розгорнутості граф останнього відображає розділ 1 пасиву балансу). Але при побудові звіту про власний капітал ступінь деталізації складу розкриття причин, які призвели до змін власного капіталу, може бути різною. У формі звіту про власний капітал, наведеній в роботі, повністю дотримано такий спосіб групування операцій: наведено лише основні операції, а для інших операцій з власним капіталом, враховуючи їх різноманітність і неможливість чіткої регламентації, передбачено додаткові рядки, які необхідно заповнювати при здійсненні відповідних операцій.
У третьому розділі “Аналіз впливу власного капіталу на інвестиційну привабливість акціонерних товариств” здійснено аналіз власного капіталу як внутрішнього джерела фінансування акціонерних товариств пивоварної промисловості, розглянуто діючі методики аналізу інвестиційної привабливості підприємств, досліджено підходи щодо вибору фінансових коефіцієнтів для аналізу інвестиційної привабливості та внесені пропозиції щодо поліпшення аналізу, проаналізовано інвестиційну привабливість акціонерних товариств пивоварної промисловості шляхом рейтингової оцінки.
Для проведення аналізу власного капіталу, як внутрішнього джерела фінансування акціонерних товариств пивоварної промисловості, були визначені напрями, в яких передбачено аналіз власного капіталу у взаємозв’язку з іншими комплексними показниками (фінансовий важіль у структурі капіталу та платоспроможність, фінансова стійкість і ділова активність), за якими інвестори зазвичай роблять висновки про інвестиційну привабливість підприємства. До таких напрямів належать: 1) перетворення статтей балансу (шляхом групування активів за формою і змістом). Це дасть можливість проаналізувати платоспроможність і фінансову стійкість підприємства, оцінити вплив фінансового важеля й можливості зростання власного капіталу. При цьому були виділені показники: власний і залучений капітал, загальна величина активів, активи в грошовій і негрошовій формах, в тому числі за джерелами їх утворення; 2) аналіз структури власного капіталу з метою виявлення тенденцій до економічного зростання підприємств; 3) оцінка фінансової стійкості за допомогою індикатора абсолютної платоспроможності (грошового капіталу); 4) визначення умов платоспроможності в грошовій формі та їх дослідження на прикладі підприємств пивоварної промисловості; 5) встановлення залежності зростання власного капіталу від темпів зміни активів, залученого капіталу, активів у негрошовій і грошовій формах; 6) дослідження зростання ділової активності підприємств за співвідношенням темпів зростання чистого прибутку, реалізації продукції та власного капіталу.
У процесі аналізу структури власного капіталу виявлено, що накопичений капітал у цілому мав тенденцію до зменшення за рахунок отримання збитку. Вкладений капітал у 2003 р. порівняно з 2002 на деяких підприємствах зменшився, на інших – в основному залишився без змін.
Дослідження дозволило встановити, що грошовий капітал на підприємствах був у наявності за виконання умов: 1) ГК>0; 2) Агф>ЗК; 3) ВК>Ангф або Агф + ВК>А). Серед досліджуваних підприємств лише ВАТ “Хмельницький обласний пивзавод” було фінансово стійким упродовж 2000-2003 рр., оскільки грошовий капітал був наявний, починаючи з 2000 р., і мав тенденцію до зростання.
Встановлено, що абсолютна платоспроможність мала місце за виконання умов, коли: 1) власний капітал змінюється під впливом змін величини активів у негрошовій формі до всіх активів, а залучений капітал не перевищує активи у грошовій формі; 2) грошовий капітал є величиною додатною й сягає свого максимального значення – величини всіх грошових засобів (тобто всі грошові засоби є власними); 3) фінансовий важіль у структурі капіталу не перевищує фінансового важеля в структурі активів, оскільки А>ВК>Ангф і, відповідно, А/А<А/ВК<А/Ангф. Звідси випливає важлива умова: 0<ЗК/ВК<Агф/Ангф. Дотримання наведених умов гарантує зростання власного капіталу та його рентабельності, а також збереження зони підвищеної фінансової стійкості. Всі ці умови виконувалися лише у ВАТ “Хмельницький обласний пивзавод”, що підтверджує фінансову стійкість і платоспроможність підприємства протягом 2000-2003 рр.
Дослідження залежності зростання власного капіталу від темпів зміни однойменних показників здійснювалося за ланцюгом ТВК>ТАгф>ТА>ТАнгф>Тзк. Він являє собою нормативну послідовність показників, кожен із яких має свій нормативний ранг, при цьому найбільший (1) присвоюється власному капіталу, а найменший (5) – залученому капіталу. Послідовне порівняння фактичних рангів із нормативними в спрощеному вигляді дозволило зробити висновок: на всіх підприємствах, крім ВАТ “Євпаторійський пивобезалкогольний завод ” (у 2001 р.), не були виявлені ознаки економічного зростання.
Дослідження зростання ділової активності підприємств пивоварної промисловості у загальному вираженні здійснено за співвідношенням показників: Тчп>Тд>Твк>100%. Встановлено виконання умов її зростання лише на деяких підприємствах. Для всіх інших досліджуваних підприємств протягом 2000-2003 рр. було характерне зменшення ділової активності за рахунок зменшення чистого прибутку.
Пріоритетним джерелом забезпечення стійкості економічного зростання є власний капітал, тому можливості підприємств у досягненні цієї мети були оцінені за зростанням коефіцієнта реінвестування прибутку. Отримані результати визначення економічного зростання підприємств за рахунок власного капіталу свідчать про відсутність збільшення економічного потенціалу протягом 2000-2003 рр. В основному це відбулося за рахунок неефективного використання ресурсів підприємств і, відповідно, отримання незначної суми чистого прибутку, необхідного для фінансування діяльності підприємств, або взагалі збитку.
За визначеними темпами зростання власного капіталу підприємства були згруповані за такими ознаками: 1) за значеннями темпів зростання (додатні й від’ємні), що свідчить або про зростання, або про зменшення власного капіталу; 2) за зростаючими та спадаючими темпами відносно 2001 до 2000, 2002 до 2001 та 2003 до 2002 року (рис. 3, 4).
Розподіл підприємств за наведеними ознаками засвідчив наявність тенденції до зменшення власного капіталу на більшості досліджуваних підприємств, що зумовлено зменшенням чистого прибутку, необхідного для розвитку підприємств.
Аналіз діючих методик рейтингової оцінки інвестиційної привабливості дав можливість виявити їх особливості. Деякі методики оцінки інвестиційної привабливості було розроблено ще до реформування бухгалтерського обліку. Тому їх використання без попереднього визначення нових формул розрахунку не можливе і утруднене. Нововведення в системі бухгалтерського обліку зумовили необхідність використання для розрахунків бухгалтерських даних не лише із форм звітності, а й з аналітичного обліку. Але реально інвестор може розраховувати лише на зовнішню інформацію про діяльність підприємства. Тому використання в повному обсязі всієї системи фінансових коефіцієнтів не можливе.
Враховуючи відсутність єдиної позиції щодо кількості фінансових коефіцієнтів для аналізу інвестиційної привабливості акціонерних товариств, автором запропоновано використовувати статистичний підхід (у вигляді кореляційного аналізу зв’язків між фінансовими коефіцієнтами). Вітчизняні економісти поки що не широко його застосовують, оскільки в умовах невизначеності увагу, насамперед, звертають на використання евристичних методів оцінок та суджень. Як свідчить практика, результати на основі використання евристичних методів є менш точними, ніж дають статистичні підходи, але полегшують вирішення певного завдання.
При виборі коефіцієнтів для проведення рейтингової оцінки інвестиційної привабливості до уваги бралося незначне та середнє значення кореляційного зв’язку, що усуває дублювання коефіцієнтів, розрахованих на одних і тих же статтях балансу та інших формах звітності. Перевірка щільності зв’язку між фінансовими коефіцієнтами здійснювалася за допомогою шкали Чеддока.
Аналіз вітчизняної та зарубіжної економічної літератури стосовно оцінки розрахованих фінансових коефіцієнтів також засвідчив відсутність єдиної позиції щодо порогових значень фінансових коефіцієнтів. В роботі запропоновано вважати еталоном максимальне (найбільше для показників, значення яких з поліпшенням стану підприємств зростають) або мінімальне значення показника (найменше для тих, значення яких зменшується) відповідно за період, що аналізується, враховуючи напрям його зміни.
З допомогою рейтингової оцінки інвестиційної привабливості здійснено порівняльну оцінку одинадцяти акціонерних товариств пивоварної промисловості з метою вибору кращих варіантів інвестування. Це дало можливість розмістити підприємства за певними місцями з точки зору їх інвестиційної привабливості. Найвищий рейтинг у 2002-2003 рр. мало ВАТ “Львівська пивоварня”.
ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що знайшло відображення у розробці комплексу проблемних питань щодо обліку власного капіталу й аналізу його впливу на інвестиційну привабливість акціонерних товариств. Основні наукові та практичні результати, одержані в результаті дослідження:
1. Розгляд поняття “власний капітал” в обліково-економічній літературі дає підстави стверджувати про дискусійність і неоднозначність його визначення. Це зумовлено відсутністю єдиної теорії капіталу і відповідно трактуванням його природи. В цілому природу власного капіталу підприємства можна визначити так: капітал підприємства – це заборгованість перед акціонерами та джерело отримання прибутку. Систематизація різних точок зору дослідників дає можливість уточнити поняття “власний капітал”: власний капітал – це сукупність економічних благ у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які залучаються до економічного процесу діяльності суб’єкта господарювання без визначення терміну повернення їх власникам, і здатні генерувати доходи.
2. Вибір теорії капіталу зумовлює принципи організації і ведення бухгалтерського обліку, порядок розкриття інформації у фінансовій звітності та структуру власного капіталу. Дослідження юридичного й економічного підходів структурування власного капіталу дало змогу встановити, що згідно з першим специфіка власного капіталу проявляється в наявності у його складі різних джерел, але не в їх кількості, а в якісній різнорідності. В основі об’єднання складових лежить тип зобов’язальних відносин – відносин із власником, виникнення і зміст яких зумовлені отриманням від власника певної частини активів підприємства. Згідно з іншим підходом – власний капітал включає складові за способом їх виникнення в процесі господарської діяльності підприємства, оскільки за своєю економічною суттю відображає процес створення, розподілу, використання й відтворення ресурсів у межах окремого підприємства. Запропонована класифікація власного капіталу акціонерного товариства на вкладений та накопичений капітал побудована згідно з економічним підходом.
3. Аналіз інвестиційної привабливості пивоварної промисловості засвідчив залежність інвестиційних
