ЗАГАЛЬНА ХАРАКТРИСТИКА РОБОТИ
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
ЛИТВАК
Марина Леонідівна
УДК 330.342.11:330.534:330.567.2
ДОМОГОСПОДАРСТВО В УМОВАХ ПЕРЕХІДНОЇ ЕКОНОМІКИ ІНВЕРСІЙНОГО ТИПУ
Спеціальність 08.01.01 – Економічна теорія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ – 2005
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі економічної теорії економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент
Базилевич Катерина Степанівна,
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка,
доцент кафедри теоретичної та прикладної економіки
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,
заслужений діяч науки і техніки України
Ковальчук Трохим Тихонович,
Інститут законодавства Верховної Ради України,
перший заступник директора
кандидат економічних наук, доцент
Уманців Юрій Миколайович,
Київський національний торговельно-економічний університет,
доцент кафедри економічної теорії
Провідна установа: Київський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра політичної економії факультетів управління та маркетингу, м. Київ
Захист дисертації відбудеться “11” березня 2005 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.13 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:
03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90-А, ауд. 203.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:
м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.12.
Автореферат розісланий “09” лютого 2005 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради І.І. Мазур
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Теоретичне обґрунтування трансформаційних процесів у суспільстві зумовлює актуальність пошуку методологічних підходів у галузі досліджень домогосподарства. Домогосподарству належить особливе місце у соціально-економічному розвитку. Не випадково останнім часом домогосподарства, яких в Україні налічується приблизно 17,6 млн, опинились у зоні постійно зростаючої уваги з боку дослідників, науковців, практиків, політиків. До питань, що визначили актуальність та необхідність дослідження обраної теми, слід віднести: 1) недостатню розробку сутності категорії „домогосподарство” в системі категорій загальної економічної теорії та її складових – теорії макро- і мікроекономіки; 2) відсутність визначення домогосподарства як суб’єкта мікроперетворень, його ідентифікація з певною господарською одиницею елементарного рівня; 3) потреби економічної науки та господарської практики в обґрунтуванні ролі домогосподарства в ринкових перетвореннях, аналітичну оцінку домогосподарства як виробника і споживача, причини активізації діяльності домогосподарств як важливого напряму адаптації населення до наслідків реформування економіки; 4) осмислення функцій, місця та ролі домогосподарств в умовах, властивих постсоціалістичним країнам, аналіз поведінки домогосподарств у різних типах економічних систем та виявлення відмінностей, що існують у поведінкових функціях домогосподарств у перехідних економіках інверсійного типу; 5) обґрунтування необхідності застосування принципово нових методів економічного аналізу та наявності достовірної інформації про домогосподарства як про один із найважливіших суб’єктів економіки.
Окремі аспекти функціонування домогосподарства були висвітлені представниками різних течій економічної науки – Ф. Кене, Ж.-Б. Сеєм, А. Смітом, Т. Мальтусом, Ф. Енгельсом, К. Бюхером, М. Туган-Барановським, Дж. Колдуелом, П. Самуельсоном, Є. Слуцьким та ін. Особливі підходи до вивчення домогосподарства були запропоновані в середині ХХ ст. у рамках “нової економіки домогосподарства” (Г. Беккер, Дж. Мінсер, К. Ланкастер, Т. Шульц), на початку 90_х років ХХ ст. – у рамках трансакційного підходу (Р. Поллак, Е. Гідденс, Дж. Ходжсон). Ринкова трансформація постсоціалістичних країн, у тому числі України, об’єктивно зумовила посилення уваги до тематики домогосподарства у перехідній економіці. Окремі аспекти цієї проблеми досліджують сучасні вітчизняні дослідники (І. Бондар, Е. Лібанова, О. Макарова, В. Мандибура, А. Пономарьов, А. Ревенко, С. Реверчук, М. Соколик, І. Осипова), а також сучасні російські вчені (В. Бобров, В. Жеребін, Н. Звєрєва, І. Калабіхіна, А. Олейнік, В. Радаєв, Н. Рімашевська, В. Розмаінський, А. Сурінов, Т. Шанін та ін.). У низці дисертаційних досліджень, зокрема М. Ватаманюк, О. Канівець, О. Марець, Н. Холода та ін., проаналізовано різні аспекти життєдіяльності домогосподарств.
Проте слід констатувати, що по суті ще не створено цілісну теорію домогосподарства, а також відсутні комплексні дослідження особливостей його ролі та розвитку в умовах перехідної економіки інверсійного типу. Саме це й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження, обґрунтування мети, завдань і логіку викладення матеріалу.
Зв’язок дисертаційного дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка за держбюджетною темою “Трансформація економічних систем і становлення ринкової економіки в Україні” (державний реєстраційний номер ). Внесок автора полягає у виявленні сутності домогосподарства, теоретичному обґрунтуванні особливостей його функціонування і розвитку в умовах трансформації економічної системи та становленні ринкової економіки в Україні.
Мета та завдання дисертаційної роботи. Метою дисертаційної роботи є систематизоване та комплексне дослідження домогосподарства як економічної категорії, суб’єкта і об’єкта економіки на різних рівнях економічної системи, місця домогосподарства в системі суспільного відтворення, особливостей становлення і функціонування та перспектив розвитку в умовах перехідної економіки інверсійного типу.
Для досягнення зазначеної мети визначено та вирішено такі завдання:
викладено теоретико-методологічні основи дослідження домогосподарства на основі визначення сутності домогосподарства як економічного суб’єкта, аналізу еволюції наукових поглядів на домогосподарство та його місце в економічній системі;
здійснено компаративний аналіз проблематики домогосподарства в економічній теорії, функцій і ролі домогосподарства у ринковій економічній системі та економіці інверсійного типу;
систематизовано класифікаційні характеристики, критерії та показники розвитку і оцінки діяльності домогосподарства, за допомогою яких може здійснюватися повне та змістовне дослідження як на рівні окремого домогосподарства, так і на рівні сектора домогосподарств України, зроблено теоретичні пропозиції щодо вдосконалення статистичних методів оцінки домогосподарства в системі суспільного відтворення;
описано концептуальну модель дослідження домогосподарства України, за допомогою якої можна системно проаналізувати предмет дослідження на різних рівнях економічної системи;
проаналізовано соціально-економічну та господарсько-виробничу діяльність домогосподарств України, її інтенсифікацію в період трансформації економічної системи як умову адаптації та виживання населення в кризовий період вітчизняної економіки;
проаналізовано основні джерела та напрями використання сукупного ресурсу домогосподарств України в умовах ринкової трансформації; виявлено чинники диференціації доходів домогосподарств України в період становлення ринкової системи;
виявлено критерії економічної та соціальної обопільної відповідальності держави та домогосподарства на основі узагальнення концепцій сприйняття домогосподарствами України економічних змін на основі визначення типів економічних стратегій їх поведінки в умовах інверсійної економіки;
розроблено практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення соціальної політики держави щодо регулювання діяльності домогосподарств відповідно до інституціонального підходу.
Об’єктом дослідження є сукупність економічних відносин з приводу становлення, функціонування, розвитку домогосподарств на різних рівнях економічної системи в умовах перехідної економіки інверсійного типу.
Предметом дослідження є окреме домогосподарство та сектор домогосподарств в умовах ринкової економіки та перехідної економіки інверсійного типу.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертації виступають наукові положення неокласичного підходу та теорії неокласичного синтезу, теорії неоінституціоналізму, ринкової трансформації економічних систем, які розроблені та проаналізовані в наукових працях зарубіжних і вітчизняних вчених. Дослідження здійснювалось на основі використання загальнонаукових і спеціальних методів пізнання за допомогою системного підходу з урахуванням міждисциплінарного характеру дослідження щодо розкриття економічної сутності домогосподарства в умовах інверсійної економіки. До основних загальнонаукових методів дослідження, використаних автором при аналізі соціально-економічної природи і теоретичних концепцій домогосподарства, слід віднести діалектичний метод: єдність логічного та історичного (підрозділ 1.2), аналізу і синтезу, абстрактного і конкретного (в усіх підрозділах) та метод порівняння (підрозділ 1.3). До спеціальних економічних методів дослідження, які використані при написанні роботи, належать такі: системного та статистичного аналізу (підрозділ 2.2), визначення прямих і зворотних зв’язків між економічними явищами для дослідження взаємного впливу діяльності домогосподарств та макроекономічного середовища (підрозділ 2.2), економіко-математичне моделювання при визначенні економіко-математичної моделі домогосподарства (підрозділ 1.3, 2.1), проведенні розрахунків щодо диференціації доходів домогосподарств України (підрозділ 2.2), метод експертних оцінок при визначенні стратегій економічної поведінки домогосподарств в умовах інверсійних перетворень, виявленні пріоритетів та розробці заходів соціальної політики, спрямованої на сприяння розвитку домогосподарств (підрозділ 2.3, 2.4), логічного узагальнення результатів при формулюванні висновків (в усіх підрозділах), графічний метод (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4).
Статистичною та фактологічною основою дослідження є матеріали Держкомстату України, звітні дані Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики, економічні звіти науково-дослідних центрів, а також вітчизняна та зарубіжна статистична, монографічна та періодична економічна література, присвячена проблематиці домогосподарства.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні сутності домогосподарства та його місця в суспільному відтворенні, визначенні суперечностей між необхідністю відтворення домогосподарства як окремого економічного осередку і обмеженими ресурсними можливостями перехідної економіки інверсійного типу, обґрунтуванні концептуальної основи механізму їх вирішення через підвищення обопільного впливу економічної й соціальної відповідальності домогосподарства та держави.
Вперше:
запропоновано авторське визначення домогосподарства як первинної поліфункціональної економічної системи, що охоплює такі підсистеми: 1) економічну (розподіл доходу на споживання та заощадження, реалізація прав власності певного типу тощо); 2) господарсько-побутову (використання ресурсно-майнового потенціалу, здійснення виробничої діяльності тощо); 3) репродуктивну (нагромадження людського капіталу); 4) правову (розподіл обов’язків та відповідальності між членами домогосподарства); 5) первинного соціального контролю (соціалізація членів домогосподарства, економічна підтримка неповнолітніх, непрацездатних членів домогосподарства тощо); 6) рекреаційна (відтворення життєвих сил, забезпечення активного відпочинку тощо);
узагальнено наукові погляди в процесі їх еволюції на домогосподарство, його сутність, функції, умови формування й відтворення, визначено критеріальні ознаки у диференціації поглядів та здійснено компаративний аналіз сучасних економічних концепцій на домогосподарство.
Одержали подальший розвиток:
розширення предмета мікроекономічного аналізу на широкий спектр людської поведінки та взаємодій, а саме вступ до шлюбу, народження дітей, розподіл обов’язків по веденню домашнього господарства, розлучення, процес прийняття економічних рішень у домогосподарстві; питання поглиблення взаємодії домогосподарств з процесом суспільного виробництва;
визначення системи параметрів оцінки стану домогосподарств, до якої віднесено показники, що відображують регіональну приналежність, тип населеного пункту, соціально-демографічну характеристику, характеристику зайнятості, виробничо-економічну, майнову, дохідно-витратну характеристики, та системи параметрів оцінки динаміки розвитку домогосподарств на мікрорівні (частка різних видів доходів у сукупних доходах та різних видів витрат у сукупних витратах) і на макрорівні (частка сектора домогосподарств у національному доході, у факторах виробництва, у національному споживанні та заощадженні, рівень диференціації доходів, глибина бідності);
дослідження специфічних особливостей становлення сектора домашніх господарств України, а саме низький рівень життя переважної частини домогосподарств, суттєва територіальна, галузева диференціація у рівнях доходів та високий рівень диференціації доходів окремих соціальних груп тощо; виявлення особливостей прояву економічних стратегій домогосподарств України на мікрорівні – зменшення рівня споживання, активізація та інтенсифікація домогосподарської діяльності, пошук додаткової роботи, відкриття власної справи, діяльність у неформальному секторі, використання соціальних зв’язків;
розробка напрямів удосконалення обчислення сукупного ресурсу домогосподарств на основі системи заходів адекватної оцінки сільськогосподарської продукції, що вироблена в особистому підсобному господарстві та споживається протягом тривалого періоду, оцінки витрат на харчування поза домогосподарством, оцінки доходів та витрат від користування послугами неорганізованого ринку, оцінки доходів від зайнятості населення у неформальному секторі економіки;
розробка концепції інституційного забезпечення функціонування домогосподарства на основі посилення взаємної економічної відповідальності між державою та домогосподарством.
Удосконалено:
методику обчислення коефіцієнта Джині та побудови кривої розподілу домогосподарств України за ознакою наявних грошових та сукупних витрат, що пов’язано з існуванням незареєстрованих доходів (тіньова економіка, неформальний обмін між домогосподарствами) і дає змогу точніше виявити ступінь нерівномірності розподілу між різними групами домогосподарств.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що зроблені в дисертації висновки стосовно домогосподарства в умовах перехідної економіки інверсійного типу є внеском у теорію економічного зростання, концепцію зростання продуктивності праці та доходів, інституціональну теорію і доведені до рівня методичних розробок та практичних рекомендацій. Висновки і рекомендації дисертації призначені для використання при опрацюванні макроекономічної моделі структури виробництва і розподілу доходів, розробці і реалізації програм підвищення рівня життя домогосподарств, розвитку ринку праці й підприємництва в Україні, реформуванні державного регулювання економіки та вдосконаленні соціальної політики. Низка наукових положень дисертаційного дослідження використано в практичній діяльності Міністерства праці та соціальної політики України, зокрема при розгляді проекту Закону України “Про Державну програму економічного та соціального розвитку України на 2005 рік” та проекту заходів щодо реалізації у 2005 р. ІІІ етапу Стратегії подолання бідності (довідка № /10914-08-8 від .10.2004 р.); Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” при виконанні плану науково-дослідних робіт на 2002-–2004 рр., а саме у розробці заходів регулювання діяльності домогосподарств з метою пошуку додаткових фінансових джерел у сфері пожвавлення інвестиційного клімату (довідка № /490 від 02.11.2004 р.). Одержані теоретичні результати та розроблені методичні підходи використовують у навчальному процесі на економічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка, зокрема при викладанні курсів “Економічна теорія”, “Мікроекономіка”, “Макроекономіка” (довідка № 040/205 від .09.2004 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались на таких конференціях: ІІ Міжвузівській науково-практичній конференції “Міжнародна економіка і Україна: тенденції розвитку та пріоритети господарської взаємодії” (29 листопада р., м. Київ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка); IV Міжнародній науковій конференції молодих учених-економістів “Проблеми забезпечення економічного зростання (23–24 березня р., м. Донецьк, Донецький державний технічний університет); 67_й науковій конференції студентів, аспірантів і молодих учених (24–25 квітня р., м. Київ, Український державний університет харчових технологій); Третій Міжнародній науково-практичній конференції “Оплата праці та доходи в ринковій економіці: проблеми, досягнення та перспективи розвитку” (25–27 квітня р., м. Хмельницький, Технологічний університет Поділля); Міжнародній науково-практичній конференції “Теорія і практика ринкових перетворень у країнах з перехідною економікою” (27–29 листопада 2002 р., м. Київ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка); IV Міжнародній науково-практичній конференції “Перспективи розвитку внутрішнього ринку промислових товарів в Україні” (26 березня 2004 р., м. Київ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка).
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 6 наукових статей загальним обсягом 2,8 д. а., 5 із них (2,4 д. а.) – у фахових наукових виданнях, що визнані Положенням ВАК України. Наукові праці опубліковано без співавторів.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг дисертації становить 186 машинописних сторінок, у тому числі 16 таблиць, 20 рисунків, і 12 додатків на 17 сторінках. Список використаних джерел налічує 222 найменування на 17 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено предмет і об’єкт дослідження, сформульовано мету та завдання дисертації, визначено наукову новизну одержаних результатів, наведено дані їх апробацій та впровадження, показано можливість їх теоретичного і практичного використання.
Розділ “Теоретико-методологічні основи дослідження домогосподарства” присвячено розкриттю сутності, ролі і функцій домогосподарства та його місця у економічних системах ринкового й інверсійного типу, аналізу еволюції наукових поглядів на домогосподарство та здійсненню компаративного аналізу проблематики домогосподарства в сучасній економічній теорії.
У розділі сформульовано власне визначення сутності домогосподарства на основі синтезу методології неокласичного напряму, теорії нової економіки домогосподарства, неоінституціонального напряму теорії домогосподарства. З урахуванням методології теорії нової економіки домогосподарства в дисертації виділено три великі сфери діяльності домогосподарства з огляду на розподіл часу: на здійснення ринкової діяльності (праці, за яку домогосподарство отримує дохід), здійснення домогосподарської діяльності та організації дозвілля (відпочинку). Ведення домашнього господарства поглинає значну частину бюджету часу його членів. Крім того, визначено методи вартісної оцінки домашньої праці: метод ринкового еквівалента; метод альтернативних витрат; метод мінімальної ставки. На основі аналізу методологічних обмежень кожного з методів визнано найбільш обґрунтованим метод ринкового еквівалента.
На основі поділу діяльності домогосподарства на три великі сфери (ринкову, неринкову та сферу дозвілля) в дисертації виявлені основні та похідні функції домогосподарства. До основних функцій віднесено постачання чинників виробництва, отримання та розподіл сукупного доходу, створення умов для виробництва особистісного (людського) капіталу, встановлення взаємних прав і обов’язків членів домогосподарства, “включення” членів домогосподарства у суспільні відносини, створення умов для відтворення життєвих сил, здатності до праці.
У різні періоди розвитку суспільної економічної думки актуалізувалися різні підходи до теорії домогосподарства: проблема виокремлення сфер діяльності домогосподарства по веденню господарства дому та господарства, що здійснюється за межами дому (антична філософія); важливість залучення особистих заощаджень домогосподарств до обігу (фізіократи); відображення економічної діяльності домогосподарств у системі макроекономічних показників – національного доходу та валового внутрішнього продукту, постачання домогосподарствами чинників виробництва на ринок ресурсів, необхідність теоретичного осмислення домогосподарства для усвідомлення багатьох важливих економічних і соціальних проблем, а саме: рівня життя і проблем бідності, рівноваги в економіці та циклічних коливань, проблем народжуваності та народонаселення, взаємозв’язку соціальної й економічної політики держави (класична економічна школа). Дослідження генезису сім’ї, економічних умов розвитку сім’ї, роль домогосподарства у відтворенні здатності до найманої праці розглянула марксистська школа; економічну еволюцію суспільства та місце в ній домогосподарства – історична школа; мікроекономічний аналіз поведінки домогосподарства як споживача ввібрали теорії граничної корисності, оптимального споживчого вибору в рамках неокласичної школи. Проблему дослідження домогосподарства як гаранта отримання необхідного життєзабезпечення та виживання у найважчих економічних, правових і соціальних умовах шляхом інтенсифікації ведення домогосподарства, розвитку особистих підсобних господарств висвітлила аграрна школа. Дисертант дійшов висновку, що економічні дослідження проблематики домогосподарства відображували розвиток самого домогосподарства, зміни у суспільному розвитку та їх вплив на місце домогосподарства в ньому.
Визначено та узагальнено теоретичні концепції домогосподарства, які формують сучасну теорію економіки домогосподарства: неокласичний, кейнсіанський, нова економіка домогосподарства, неомарксистський, неоінституціональний напрями (Таблиця).
1. Фундаментальною характеристикою неокласичного напряму економіки домогосподарств є припущення, що вони мають раціональну поведінку за будь-яких умов. Домогосподарство, за неокласиками, є різновидом економічної людини – раціональним максимізатором.
Неокласична теорія економіки домогосподарства формувалася переважно у період стабільного розвитку економіки передових капіталістичних країн, тому питанням власне внутрішнього виробництва домогосподарств, масштаби та значення яких стрімко зростають у періоди кризи та спаду суспільного виробництва, вона не приділяла уваги.
2. Суттєва риса кейнсіанського напряму полягає в виведенні макроекономічних поведінкових функцій сектора домогосподарств. Даний рівень дослідження передбачає вивчення домогосподарств з позиції їх подвійної ролі в економіці: як основних постачальників економічних ресурсів та як основної витратної групи у національному господарстві. В рамках цього напрямку сформувались моделі поведінки домогосподарства як споживача: теорія абсолютного доходу, теорія відносного доходу, теорія життєвого циклу, теорія міжчасового вибору.
3. Відповідно до концепції нової економіки домогосподарства домогосподарство є не пасивним споживачем ринкових товарів, а активним виробником споживчих благ. Виробнича функція його включає не тільки ринкову, а й неринкову діяльність членів домогосподарства. Концепція доводить, що неробочий час не можна повністю вважати вільним (не існує жорсткої дихотомії між працею та дозвіллям), оскільки значна його частина відведена особливому виду діяльності – веденню домогосподарства. Тому треба розрізняти “товари”, що купуються на ринку, та споживчі блага, які є кінцевим продуктом внутрішньої діяльності домогосподарства і фактичним джерелом корисності. Для кінцевого споживчого блага існує не одна, а безліч цін, різних для різних домогосподарств. Основним ресурсом для домогосподарства стають витрати часу членів домогосподарства. Показником цінності часу, витраченого в домашньому секторі, є втрачений заробіток у ринковому секторі (теорія розподілу часу).
В дисертації, на основі розширення застосування мікроекономічного аналізу до широкого спектру людської поведінки і взаємодій, розроблено моделі поведінки домогосподарства: модель вибору партнера на шлюбному ринку, модель прийняття рішення про народження та виховання дітей, модель поведінки при розподілі функцій по веденню домогосподарства.
4. Неомарксистський напрям охоплює переважно гендерні проблеми аналізу домогосподарства: нерівність у розподілі праці, доходів, часу в разі прийняття рішень усередині домогосподарства чоловіком та жінкою. Домогосподарство, або сім’я, розглядаються як такі, що кредитують капітал, за рахунок того, що саме в рамках сім’ї найбільш ефективним (у економічному аспекті) засобом забезпечується обслуговування на ринку членів домогосподарства (харчування, чистий одяг, тощо), а також здійснюється відтворення нових поколінь працівників.
5. Неоінституціональний (трансакційний) напрям теорії домогосподарства розширює та узагальнює концепцію нової економіки домогосподарства, визнаючи значущість внутрішньої структури та організації домогосподарства, мотивів його створення, цілей діяльності. Домогосподарство в цій концепції розглядається як окремий інститут, управлінська структура. Фундаментальною характеристикою напряму є заперечення ідеї про те, що домогосподарство – це завжди раціональний максимізатор, оскільки реальне домогосподарство стикається із ситуаціями, в яких немає можливості для оптимізації (масштабність інформації, її складність та невизначеність). Основними принципами економічної поведінки домогосподарств є орієнтованість на середнє судження, звички, процедурна раціональність, звичаї та рутини. Відповідно до неоінституційнального напряму домогосподарство виступає як інститут, що сприяє зниженню трансакційних витрат, насамперед за рахунок кооперації праці членів домогосподарства, сприяє зниженню ризиків унаслідок оптимізації внутрішньосімейного споживання за рахунок об’єднання ресурсів. Водночас зауважено, що існує проблема “морального ризику”, поширена серед нашого соціуму.
При аналізі домогосподарств в умовах перехідної економіки інверсійного типу неможливо застосувати тільки раціоналістичний підхід неокласиків, необхідно робити поправки на інституційні фактори діяльності домогосподарств, на яких наголошують неоінституціоналісти – недостатність когнітивних здібностей, існування рутин, установ, особливості національної ментальності, стереотипи, складні взаємини індивідів усередині домогосподарства.
Доведено, що комплексне дослідження домогосподарства неможливо здійснити, застосувавши тільки один із теоретико-методологічних підходів. Потрібний синтез неокласичного, неоінституціонального, кейнсіанського підходів та теорії нової економіки домогосподарств.
У розділі 2 „Особливості розвитку домогосподарства у перехідній економіці інверсійного типу” висвітлено методологію дослідження домогосподарства на різних рівнях економічної системи в умовах перехідної економіки інверсійного типу, розглянуто макроекономічний аспект функціонування та регулювання життєдіяльності вітчизняних домогосподарств, досліджено мікроекономічні засади домогосподарства. При цьому було зосереджено увагу на таких аспектах як поведінка домогосподарств як економічних агентів у інверсійній економіці, інтенсифікація і розвиток власних виробничих та інших функцій в умовах трансформаційних перетворень, економічні стратегії виживання та розвитку домогосподарств у сучасній Україні, виявлено зміни у змісті та структурі економічної і соціальної відповідальності між домогосподарством та державою.
З цією метою було визначено сутність перехідної економіки інверсійного типу, властивої Україні, яка полягає не в демонтажі однієї системи й заміні її на нову, а фактично в зміні засад, переструктуруванні та створенні нових форм розвитку. Інверсійний тип ринкового трансформування – це формування ринкової системи в умовах індустріального суспільства. Інверсійність трансформаційного процесу зводиться до зміни послідовності економічних перетворень. Характеристики інституціонального середовища впливають на функції, стратегії, економічну поведінку домогосподарств. Трансформація моделі домогосподарства, властивої директивно-плановій економіці, у модернізовану супроводжується появою та функціонуванням особливої трансформаційної економічної форми такого суб’єкта. Суперечності розвитку домогосподарств інверсійної економіки обумовлюються, по-перше, властивостями, функціями та рисами, притаманними домогосподарствам директивно-планової системи, з якої вони трансформуються; по-друге, властивостями, рисами, функціями та тенденціями розвитку ринкової системи інформаційної доби та тими перехідними формами і реаліями, які властиві власне сучасній пострадянській економічній системі, зокрема, на теренах України.
У дисертаційному дослідженні запропонований детальний класифікатор, за допомогою якого можна характеризувати домогосподарство як на макро-, так і на мікрорівні, а також систему характеристик аналізу домогосподарств, від впливу яких залежить стан як окремого домогосподарства, так і всієї їх сукупності як сектора економіки:
Х1 – регіональна, або територіальна приналежність домогосподарства;
Х2 – тип населеного пункту, до якого належить домогосподарство;
Х3 – соціально-демографічна характеристика домогосподарства;
Х4 – характеристика зайнятості членів домогосподарства;
Х5 – виробничо-економічна характеристика домогосподарства;
Х6 – майнова характеристика домогосподарства;
Х7 – дохідно-витратна характеристика домогосподарства.
Сукупність наведених характеристик визначає як стан окремого домогосподарства України, так і цілого сектора, який може бути описаний на основі концептуальної вербальної моделі:
D = f (X1, X2, X3, …, Xn),
де D – стан окремого домогосподарства або сектора економіки, яким в цілому визначаються значення характеристик (ознак), що вивчаються.
У дисертаційному дослідженні визначено систему показників розвитку домогосподарства з виокремленням мікро- та макроекономічного рівнів дослідження, а також запропоновано структуру системи показників на основі фаз суспільного відтворення (виробництво, розподіл, обмінні процеси та споживчі реалії й пріоритети).
Специфіка становлення сектора домогосподарств України пов’язана зі зниженням рівня життя домогосподарств, спричиненого економічною кризою, інфляцією та суттєвою зміною соціальної сфери. Принципові зміни на шляху до нового устрою для кожного домогосподарства досягалися надто високою “соціальною” ціною. У період 1992–2000 рр. економічна політика призвела до значних соціальних втрат домогосподарств: зменшення реальних грошових доходів, платоспроможного попиту, посилення напруги на ринку праці, зростання безробіття та заборгованості з виплати заробітної плати і соціальних трансфертів з боку держави та приватного сектора. У період 2000–2004 рр. спостерігається стійка тенденція до зростання номінальних та реальних наявних доходів домогосподарств, темпи зростання яких перевищували темпи зростання ВВП, започатковано позитивні тенденції щодо зростання номінальної та реальної заробітної плати, суттєво скорочуються суми боргу з виплат заробітної плати. Однак, незважаючи на позитивні зрушення у дохідно-майнових характеристиках домогосподарств України, переважна їх більшість має середньодушові місячні сукупні ресурси нижчі від прожиткового мінімуму – 76,2(2003 р.). Проблеми низького рівня життя домогосподарств і бідності залишаються одними із основних у соціальній політиці держави.
За основним джерелом існування населення України можна поділити на три великі групи: ті, хто отримують дохід власними силами (35,6; ті, хто отримує дохід з різних видів надходжень державного забезпечення (29,6; утриманці окремих осіб (31,1Це означає, що 18працездатного населення України є утриманцями окремих осіб або держави, тобто на одного працюючого припадає два утриманці. З одного боку, це пояснюється неспроможністю значної кількості домогосподарств пристосуватися до умов перехідної економіки, визначити власну стратегію економічної поведінки, а з другого – значним поглибленням процесів маргиналізації та диференціації на основі падіння рівня добробуту населення.
Дані вибіркового обстеження умов життя домогосподарств України свідчать про те, що достовірнішими є розрахунки саме за даними витратних, а не дохідних показників, оскільки частка прихованих доходів прямо залежить від частки тіньової економіки, яка в Україні становить майже 50Коефіцієнт Джині, розрахований як за рівнем подушних сукупних, так і за рівнем подушних грошових витрат характеризує високий ступінь нерівномірності в розподілі. Структура розподілу грошових витрат між децильними групами населення України показує, що 26витрат здійснювали 10найбагатшого населення; така сама частка припадала на 55біднішого населення. Розрахунки децилів доходу дають уявлення про неприховані (зареєстровані) доходи. Що стосується незареєстрованих доходів, то існують лише оціночні дані. Це свідчить про необхідність розробки науково достовірної загальновизнаної методики обрахування незареєстрованих доходів, яка може бути використана в Україні. Криву Лоренца, побудовану за рівнем грошових витрат, наведено на рисунку.
Розраховано коефіцієнт концентрації (індекс Джині) грошових витрат за децильними групами у 2003 р.: його значення – 0,32, що характеризує високий ступінь нерівномірності.
У роботі досліджено причини глибокої диференціації населення України за рівнем доходів та запропоновано засоби зниження ступеню диференціації домогосподарств за рівнем доходу.
Аналіз здатності до сприйняття домогосподарствами змін, заданих ініційованими зверху реформами, та впливу цих змін на економічні стратегії домогосподарств України дав змогу дійти висновку, що за обставин, коли суспільне виробництво нездатне належною мірою забезпечити життєві потреби населення, одним із основних напрямів адаптації домогосподарств до ситуації, яка склалася, стає всебічна активізація та інтенсифікація їх діяльності. Все очевиднішою стає серйозна функціональна економічна роль домогосподарств, зміст якої полягає в тому, що домогосподарство є найбільш стабільною та здатною до адаптації соціально-економічною ланкою суспільства. Саме на рівні та за допомогою домогосподарства суспільна система реалізує захисні механізми, які починають діяти в кризові періоди.
У дисертації від функції по веденню домашнього господарства виокремлено власне трудову виробничу функцію (ОПГ, індивідуально-трудова та підприємницька діяльність, індивідуально-сімейна торгівля) та інші виробничі функції, не пов’язані
з трудовою діяльністю (сімейний лізинг, придбання й використання цінних паперів, валюти, операції з банківськими внесками). Для більшості домогосподарств виконання таких функцій в умовах перехідної економіки інверсійного типу є засобом підтримки необхідних життєвих стандартів та порятунком від бідності, дає можливість отримувати додаткові доходи і підвищувати життєві стандарти.
Кількість власників ОПГ становить 16,4 млн осіб, земельні ділянки мають у своєму користуванні 66,1домогосподарств України, найбільша частка усіх земель (62використовується ними для вирощування сільськогосподарської продукції для власного споживання, 13– для вирощування продукції для продажу, в 1998 р. продукція ОПГ склала 58сукупного сільськогосподарського продукту країни. Зростання частки ОПГ у загальному обсязі виробленої сільськогосподарської продукції означає нездатність інверсійної економіки забезпечити задоволення потреб у товарах та послугах суспільним чином. Така ситуація може бути виправдана тільки як тимчасова, оскільки дрібне ОПГ малопродуктивне та трудомістке порівняно з великим і середнім. Це означає, що гонитва за доходами, які забезпечують самовиживання, знецінює альтернативну вартість вільного часу – головного багатства, яке забезпечує вільний та багатогранний розвиток індивіда й сім’ї та піднімає домогосподарство на якісно новий рівень.
Аналіз і дослідження функціонування домогосподарств України в умовах перехідної економіки інверсійного типу дав змогу сформулювати різновиди стратегій, які використовують домогосподарства для адаптації до нестабільних умов сучасної економіки та соціальної буденності. Серед них – зменшення споживання, перехід до самозабезпечення, пошук додаткової роботи, відкриття власної справи, діяльність у неформальному секторі, використання соціальних зв’язків.
Одним із головних соціальних наслідків економічних перетворень в Україні стало закріплення позитивних зрушень у розподілі соціальної та економічної відповідальності між державою та домогосподарством. Цей процес має під собою фактично як монетарне, так і немонетарне підґрунтя – формування ринкових відносин на споживчому та фінансовому ринках і на ринку праці, виникнення економічно незалежних від держави домогосподарств, розвиток демократичних процедур. Позитивні наслідки пов’язуються з тим, що домогосподарства отримали самостійність у прийнятті соціально-економічних рішень. Дійсно, наразі заробітна плата більшості працівників формується від їх зайнятості на недержавних підприємствах (2003 р. – ; 1992 р. – Зростає частка доходів, які домогосподарства отримують від підприємницької діяльності та від власності.
Економічна незалежність домогосподарства потребує прийняття всієї повноти економічної відповідальності ними за формування своєї стратегії поведінки та усвідомлення того, що вони є виробничими господарськими одиницями. Ця обставина багатьма домогосподарствами ігнорується і саме в цьому ми вбачаємо одну із основних проблем сучасної соціально-економічної політики в Україні. Причини, що обумовлюють таку ситуацію, полягають, по-перше, в тому, що стереотипи та цінності національної господарської культури складалися століттями і є дуже інертними. Реакцією значної частини населення на труднощі переходу до ринкової економіки стала неспроможність пристосування до ситуації та формування власної стратегії. По-друге, руйнування старих формальних відносин відкрило можливості для створення неформальних відносин, які не стали відносинами ринкового типу. Зміцнювались особисті зв’язки (переважно на основі колишніх владних відносин), що шкодило ринковим формам та неперсоніфікованому обміну. По-третє, існування ілюзії, що перехід від економіки дефіциту до ринкової економіки можливо здійснювати при збереженні патерналістських відносин між державою та домогосподарствами аж ніяк не сприяло знаходженню домогосподарствами ефективних способів адаптації. Кількість так званих “прогресивних адаптантів” не перевищує 1/5 частини населення. Переважна більшість населення – “регресивні адаптанти” (30–60та “регресивні НЕадаптанти” (20–50”. По-четверте, домогосподарство є необхідною, проте недостатньою одиницею соціальної відповідальності. Незалежно від форми суспільного устрою, воно має суперечності, які йому властиві як такому, що складається з індивідів, які мають свої інтереси, амбіції, характер, цілі, пріоритети, прийнятні (чи неприйнятні) для них засоби реалізації певних цілей та інтересів тощо.
Економічна відповідальність домогосподарства означає насамперед бездефіцитність його бюджету, відповідність рівня споживання рівню доходів, розподіл доходів на поточне споживання та інвестиції в освіту, медичне страхування, майбутнє пенсійне забезпечення, адекватність претензій домогосподарства до державного бюджету у вигляді вимог на отримання соціальних трансфертів. Адаптація до змін соціально-економічного ситуації є проявом соціальної відповідальності домогосподарств. Завдання в цій сфері зводиться до забезпечення раціональної поведінки домогосподарств. При аналізі домогосподарств в умовах інверсійної економіки неможливо застосовувати тільки раціоналістичний підхід неокласиків, необхідно робити поправки на інституційні фактори діяльності домогосподарств, на які наголошують неоінституціоналісти. До раціоналістичної поведінки домогосподарства в умовах перехідного періоду опинились неготовими. Прикладом можуть бути стереотипи поведінки домогосподарств України у сфері грошових заощаджень.
Економічна та соціальна відповідальність держави перед домогосподарствами полягає в раціональній організації системи державної підтримки, та створенні ефективної соціальної політики. У роботі зазначено, що результативність соціальної політики визначається її здатністю впливати на повсякденне життя індивідів у тому напрямі, який відповідає цілям даної соціальної політики. Найкращим варіантом у подоланні розшарування суспільства України за майновою та соціальною ознакою є спрямування соціальної політики у сфері регулювання діяльності домогосподарств як на стимулювання активності економічно самостійних домогосподарств, так і на організацію реальної допомоги тим домогосподарствам, які за об’єктивних причин мають низький рівень добробуту. Зроблено висновок, що політика стосовно домогосподарства не може бути відокремлена від сімейної політики. Підтримка сім’ї в реалізації її основних суспільних функцій в умовах обмежених ресурсів потребує диференційованого підходу та адресної допомоги відповідно до кількості дітей у сім’ї, кількості та співвідношення працездатних та непрацездатних членів сім’ї, а також рівня доходів.
ВИСНОВКИ
1. Домогосподарство визначено як первинну поліфункціональну економічну систему, що охоплює такі підсистеми: 1) економічну (розподіл доходу на споживання та заощадження, реалізація прав власності певного типу тощо); 2) господарсько-побутову (використання ресурсно-майнового потенціалу, здійснення виробничої діяльності тощо); 3) репродуктивну (нагромадження людського капіталу); 4) правову (розподіл обов’язків та відповідальності між членами домогосподарства); 5) первинного соціального контролю (соціалізація членів домогосподарства, економічна підтримка неповнолітніх, непрацездатних членів домогосподарства тощо); 6) рекреаційна (відтворення життєвих сил, забезпечення активного відпочинку тощо). Воно є об’єднанням свідомо організованих індивідів (особистостей) на основі спільного ведення домашнього господарства і проживання, формування й використання ресурсного потенціалу та бюджету на принципах взаємодопомоги, має визначену внутрішню функціональну структуру та економічну поведінку, є ланкою суспільного відтворення та реалізації економічних відносин приватної власності на чинники виробництва з метою задоволення економічних потреб та інтересів власне домогосподарства, індивідів та суспільства.
2. Систему функцій домогосподарства сформовано на основі принципу поділу сфер діяльності домогосподарства, вона включає основні та похідні функції. До основних функцій віднесено: постачання чинників виробництва; отримання та розподіл сукупного доходу; встановлення взаємних прав і обов’язків членів домогосподарства стосовно прийняття економічних рішень усередині домогосподарства; “включення” членів домогосподарства у суспільні відносини, виробництво людського капіталу; створення умов для відтворення життєвих сил, здатності до праці.
3. Узагальнення наукових поглядів на домогосподарство та компаративний аналіз сучасних економічних концепцій на домогосподарство дозволили дійти висновку, що для комплексного дослідження домогосподарства недостатньо застосовувати тільки один із теоретико-методологічних підходів – потрібний синтез неокласичного, кейнсіанського, неомарксистського, неоінституціонального підходів та концепції нової економіки домогосподарств.
4. Методологія дослідження домогосподарства в умовах перехідної економіки інверсійного типу має ґрунтуватись на врахуванні особливостей цього суб’єкта на різних рівнях економіки. До системи параметрів оцінки стану домогосподарств віднесено показники, що відображують регіональну приналежність, тип населеного пункту, соціально-демографічну характеристику, характеристику зайнятості, виробничо-економічну, майнову, дохідно-витратну характеристики. До системи параметрів оцінки динаміки розвитку домогосподарств віднесено: на мікрорівні –частка різних видів доходів у сукупних доходах та різних видів витрат у сукупних витратах, на макрорівні – частка сектора домогосподарств у національному доході, у факторах виробництва, у національному споживанні та заощадженні, рівень диференціації доходів, глибина бідності.
5. Переважна більшість домогосподарств України має середньодушові місячні сукупні витрати нижчі від прожиткового мінімуму – 76,2(2003 р.). Якщо для розвинених країн на сьогодні актуальним завданням є неухильне підвищення якості життя домогосподарств, то для України пріоритетом виступає забезпечення найнагальніших життєвих потреб більшості домогосподарств та зростання рівня їх добробуту. Вирішення цих завдань для України не можливе без комплексного підходу.
6. Для перехідних економік інверсійного типу з високою часткою тіньового сектора економіки доцільніше розраховувати коефіцієнт Джині та будувати криву Лоренца за рівнем грошових або сукупних витрат. Коефіцієнт Джині, розрахований як за рівнем подушних сукупних, так і за рівнем подушних грошових витрат, характеризує високий ступінь нерівномірності в розподілі доходів у сучасній економіці України.
7. Одним із основних напрямів адаптації домогосподарств до ситуації, яка склалася в результаті ініційованих ринкових перетворень, стає всебічна активізація та інтенсифікація їх діяльності. Домогосподарства виявились найбільш стабільною та здатною до адаптації соціально-економічною ланкою суспільства. Розширились і стали інтенсивнішими раніше слабо розвинені економічні види діяльності – ведення ОПГ, індивідуально-трудова та підприємницька діяльність, сімейний лізинг, сімейна торгівля, операції з фінансовими інструментами, які стали засобом підтримки необхідних життєвих стандартів та засобом отримання додаткових доходів.
8. Основними стратегіями, що використовують домогосподарства інверсійних економік для адаптації до нестабільних умов сучасної економіки та соціальної буденності, є: обмеження споживання; перехід до самозабезпечення; пошук додаткової роботи; відкриття власної справи; діяльність у неформальному секторі; використання соціальних зв’язків.
9. Суперечності розвитку домогосподарств інверсійної економіки зумовлюються, по-перше, властивостями, функціями та рисами, притаманними домогосподарствам директивно-планової системи, з якої вони трансформуються; по-друге, властивостями, рисами, функціями та тенденціями розвитку ринкової системи інформаційної доби та тими перехідними формами і реаліями, які властиві сучасній пострадянській економічній системі України.
10. Набуття домогосподарствами економічної незалежності покладає на них усю повноту економічної відповідальності за формування стратегії своєї поведінки, за наслідки реалізації прийнятих ними рішень. З метою обмеження утриманських настроїв з боку домогосподарств на державу покладається відповідальність за долю тих із них, які перебувають за межею бідності і самі не можуть подолати вимушеного аскетизму, а також відповідальність за створення рівних умов для ефективного функціонування домогосподарств, оскільки такі рівні умови не можуть бути створені індивідуально.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Литвак М. Л. Заощадження домогосподарств – внутрішнє джерело економічного зростання
