ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА
МОЙСЕЙ Антоній Аркадійович
УДК 39 (477.85) (902)
РУМУНСЬКІ ДОСЛІДНИКИ ТРАДИЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ І ПОБУТУ НАСЕЛЕННЯ БУКОВИНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ.
Спеціальність 07.00.05 – Етнологія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
Івано-Франківськ – 2005
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі етнології, античної та середньовічної історії Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
Науковий керівник: доктор історичних наук, професор
Кожолянко Георгій Костянтинович,
Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича, завідувач
кафедри етнології, античної та
середньовічної історії
Офіційні опоненти: доктор історичних наук, провідний
науковий співробітник
Курочкін Олександр Володимирович,
Інститут мистецтвознавства,
фольклористики та етнології
імені М.Т.Рильського НАН України
кандидат історичних наук, доцент
Паньків Михайло Ілліч,
Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
доцент кафедри історіографії
та джерелознавства
Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра етнології та краєзнавства
Захист відбудеться 14 березня 2005 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.05 у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника (76000, м. Івано-Франківськ, вул.Шевченка, 57, конференц-зал).
З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 57).
Автореферат розісланий 3 лютого 2005 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради І.Я. Райківський
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Незалежний статус України дав потужний поштовх до вивчення походження та розвитку традиційної культури народів, які проживають на її теренах. Цей процес ґрунтується на традиції української історичної науки вивчення етнічних спільнот регіонів, що характеризуються особливостями традиційної культури. Такими регіонами в Україні є Буковина, яка вважається „етноконтактною зоною українсько-молдавського прикордоння”, „фольклорним заповідником”, „ареалом слов’янсько-неслов’янської мовної інтерференції”, що належить до так званих архаїчних зон. Саме у цьому аспекті особливу зацікавленість викликає ще досі не введений у науковий обіг України значний науково-інформативний пласт румуномовної літератури з рукописних фондів, матеріалів музейно-архівних установ України та Румунії. Крім того, проблема ускладнюється тим, що в сучасній етнографічній науці Румунії регіональна специфіка Буковини виражена недостатньо акцентовано і однобоко, що не дозволяє практично охопити дану тематику комплексно. Навіть у роботах сучасних румунських учених М.Фоті, П.Леу, Й.Датку, І.Кіцімії, Н.Ткачук-Албу, Н.Бота, Г.Врабіє, І.Леудата, в яких згадується етнографічна діяльність румунських дослідників другої половини ХІХ – початку ХХ ст., недостатньо висвітлена буковинська специфіка їхніх етнографічних праць. Вивчення даного матеріалу посилить можливості проведення порівняльної характеристики духовної та матеріальної культури румунів і українців Буковини, що, у свою чергу, дасть змогу вийти на більш масштабні дослідження контактів між слов’яно-українською та східнороманською культурами. Актуальність дослідження полягає також у тому, що саме відносини між співіснуючими як у північній, так і південній частині Буковини етнічними групами, гармонізація міжетнічних стосунків, врахування і забезпечення їхніх економічних, культурних та духовних потреб складають ядро проблеми, від вирішення якої значною мірою залежить стабільний демократичний розвиток цього європейського регіону.
Введення в науковий обіг нових знань про дослідження традиційної культури буковинців сприятиме процесу взаєморозуміння і розширення контактів у рамках міждержавної програми „Верхній Прут” (Україна-Молдова-Румунія), що у даному випадку відображає національні інтереси як України, так і Румунії.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане дослідження виконане у рамках наукової програми кафедри етнології, античної та середньовічної історії Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича „Актуальні проблеми етнології та археології України”, затвердженої на засіданні вченої ради ЧНУ (протокол № 2 від 27.02.1997 р., номер державної реєстрації 0199U001876).
Метою роботи є характеристика внеску румунських учених другої половини ХІХ – початку ХХ ст. у вивчення традиційної культури населення Буковини.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання наступних завдань:–
оцінити рівень наукової розробки теми та охарактеризувати її джерельне забезпечення;–
визначити місце і роль румунських учених у вивченні традиційної культури населення Буковини; –
розглянути буковинський етнографічний матеріал, вміщений у роботах І.Г.Сбієри і С.Ф.Маріана;–
охарактеризувати роль С.Ф.Маріана у процесі накопичення системних етнографічних знань про населення Буковини, показати вплив С.Ф.Маріана на формування цілої плеяди вчених-етнографів кінця ХІХ – початку ХХ ст.;–
охарактеризувати внесок Д.Дана, Є.Нікуліце-Воронки, Л.Боднерєску, А.Горовея, Т.Памфіле у дослідження традиційної культури населення Буковини; –
розглянути етнографічну спадщину румунських учених через призму порівняльного аналізу основних рис культури та побуту буковинських румунів і українців.
Об’єктом дослідження є наукові праці румунських дослідників, присвячені традиційній культурі населення Буковини.
Предметом дослідження є етнографічна спадщина румунських дослідників традиційної культури і побуту населення Буковини другої половини ХІХ – початку ХХ ст.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють другу половину ХІХ – початок ХХ ст., період найбільш інтенсивного накопичення етнографічних знань про населення Буковини. Нижня межа обумовлена початком системного етнографічного вивчення населення Буковини. Верхня межа обумовлена зміною адміністративного статусу Буковини внаслідок її переходу з-під влади Австро-Угорщини до складу королівської Румунії.
Територіальні межі роботи охоплюють терени Буковини, яка в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. була округом та коронним краєм Австрії (Австро-Угорщини).
Методологічною основою роботи є органічне застосування принципу історизму у поєднанні із загальнонауковими методами аналізу та синтезу, а також етнологічними методами критичної оцінки джерел, історичної реконструкції та порівняльно-історичного, аналітично-типологічного методів. Комплексне залучення різних методів наукового пошуку дало можливість оптимально використати нові музейно-архівні матеріали, друковані джерела та наукові праці.
Наукова новизна результатів дослідження. Вперше в Україні була зроблена спроба наукового дослідження етнографічної спадщини С.Ф.Маріана, І.Г.Сбієри, Д.Дана, Є.Нікуліце-Воронки, Л.Боднерєску, А.Горовея, Т.Памфіле. Зокрема, був визначений ареал дослідження румунських учених на Буковині, визначена роль І.Г.Сбієри як ученого-етнографа на противагу загальноприйнятому у науковій літературі положенню, згідно якого він проводив суто фольклорну діяльність. Доведено, що у С.Ф.Маріана існувала ціла група послідовників, які продовжили вивчення розпочатої ним тематики та перейняли від нього методику роботи. Були введені вперше до наукового обігу музейно-архівні матеріали меморіально-документального фонду С.Ф.Маріана будинку-музею ученого в Сучаві (Румунія), фонду рукописів С.Ф.Маріана Національної бібліотеки Румунської академії наук (м. Бухарест), фондів Державного архіву Чернівецької області, які доповнюють етнологічну науку принципово новими у даній галузі знаннями. У дисертаційному дослідженні дістала подальшої, набагато поглибленої і комплексної розробки історіографія проблеми. Дослідження доповнює відомі теоретичні та практичні положення, вносить такі нові елементи, як аналіз життєвого шляху і наукових досліджень цілої плеяди румунських дослідників, розгляд їх етнографічної спадщини крізь призму порівняльного аналізу матеріалів з традиційної культури румунів і українців Буковини.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що матеріали, результати та висновки роботи можуть бути використані для написання узагальнюючих наукових праць з етнографії України та Румунії, навчально-методичних посібників, підготовки навчальних програм загальних і спеціальних курсів з етнології, історії та краєзнавства. Прикладне значення одержаних результатів полягає у можливості залучення їх при формуванні етнографічних експозицій у музеях народної архітектури та побуту, відповідних відділів історико-краєзнавчих музеїв тощо.
Робота апробована на засіданнях кафедри етнології, античної та середньовічної історії Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Основні положення дисертації виносилися на обговорення на декількох міжнародних, всеукраїнських та регіональних конференціях: Науковій сесії українсько-румунської комісії з історії, археології, етнології та фольклористики „Південно-Східна Європа: контактні зони, торговельні шляхи” (м. Чернівці, 1999 р.); історико-краєзнавчих конференціях молодих дослідників, студентів та науковців „Буковина – мій рідний край” (м. Чернівці, 2000, 2001, 2002, 2003 рр.); науково-практичній конференції, присвяченій 60-річчю кафедри етнології, античної та середньовічної історії Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (м. Чернівці, 2000 р.); V Міжнародній історико-етнологічній конференції „Традиційна культура народів Європи” (м. Чернівці, 2001 р.); Міжнародному конгресі „Археологія та етнологія Східної Європи: крок молоді у ХХІ століття” (м. Одеса, 2002 р.); Міжнародній науковій конференції „Археологія та етнологія Східної Європи” (м. Одеса, 2003 р.); VІ Міжнародному науковому семінарі „Черезовські читання” (м. Чернівці, 2004 р.); Міжнародному науковому семінарі „Кайндлівські читання” (м. Чернівці, 2004 р.); Міжнародній науковій конференції присвяченої 30-річчю від дня заснування будинку музею С.Ф.Маріана у Сучаві (м. Сучава (Румунія), 2004 р.).
У 2001 р. за наукову роботу „Румунські дослідники етнографії Буковини другої половини ХІХ – початку ХХ ст.” автор був нагороджений дипломом Міністерства освіти і науки України ІІІ ступеня за перемогу у Всеукраїнському конкурсі наукових студентських робіт з історії, культури та економіки, присвяченому 10-й річниці незалежності України ( розділ „Історичні науки”).
Основні положення дисертації викладені у 26 публікаціях, з яких 14 вміщено у фахових виданнях, затверджених ВАК України. Автором опубліковано монографічне дослідження з даної проблематики: „Сіміон Флоря Маріан – етнограф Буковини” (160 с.).
Структура дисертаційного дослідження складається зі вступу, п'яти розділів, висновків (178 сторінок), списку використаних джерел ( 707 позицій) та додатків.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано вибір теми та її актуальність, сформульовано мету, завдання, визначено об’єкт, предмет та методи досліджень, територіальні і хронологічні межі, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів роботи.
У першому розділі „Джерельно-історіографічна база” проаналізовано сучасний стан наукової розробки теми та охарактеризовані джерела, які автор використав для досягнення мети і виконання завдань, поставлених у дисертаційній роботі.
Джерельну базу дисертації становлять насамперед різноманітні комплекси архівно-музейних і друкованих матеріалів. З архівно-музейних матеріалів найбільш цінними виявилися документи та рукописи, що зберігаються у Державному архіві Чернівецької області, меморіально-документальному фонді будинку-музею С.Ф.Маріана у Сучаві (Румунія), фольклорному архіві бібліотеки Румунської академії наук у м. Бухарест та в етнографічному музеї історичного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Для комплексного висвітлення досліджуваної проблеми використано цілий ряд друкованих джерел: етнографічні праці румунських дослідників традиційної культури Буковини другої половини ХІХ – початку ХХ ст. та роботи представників румунських наукових осередків, які справили великий вплив на творчість зазначених у роботі вчених, тогочасні періодичні видання, мемуарна та епістолярна література тощо.
Значна кількість рукописів С.Ф.Маріана зберігається також у фольклорному архіві Національної бібліотеки Румунської академії наук – фонді рукописів С.Ф.Маріана. В основному тут знаходяться його рукописи, присвячені усній народній творчості, рукописи етнографічних студій, присвячених сільському життю тощо.
Серед архівно-музейних матеріалів чимале значення мають документи, що зберігаються у Державному архіві Чернівецької області, а саме: у фондах крайового управління Буковини (фонд № 3), генеральної дирекції культів (фонд № 319) та митрополії Буковини (фонд № 320).
Для відстеження процесу еволюції звичаїв, вірувань та обрядів до початку ХХІ ст., описаних румунськими дослідниками, були використані також матеріали етнографічних експедицій, які зберігаються при етнографічному музеї історичного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Частина з них зібрана автором даної роботи у молдавських та румунських селах Чернівецької області (Новоселицькому, Глибоцькому, Герцаївському та Сторожинецькому районах).
Серед друкованих джерел одним з найважливішими у вивченні зазначеної у даній роботі проблеми, є етнографічні праці румунських дослідників, які дозволяють реконструювати основні риси традиційної культури населення краю у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Крім них, було використано також періодичну літературу (понад 30 найменувань), на сторінках яких румунські дослідники оприлюднювали результати своїх народознавчих досліджень. Для реконструкції життєвого шляху та дослідження наукової діяльності важливе значення має мемуарна література, автобіографічні роботи І.Г.Сбієри та С.Ф.Маріана, матеріали листування С.Ф.Маріана та А.Горовея тощо.
Проведена пошукова робота дала можливість виявити значну кількість нових документів, які введені в науковий обіг уперше. Проведений аналіз джерельної бази засвідчує, що у своїй сукупності зазначені у дисертації групи джерел складають комплексне документальне забезпечення проблеми, а їх використання дає можливість досягти мети дисертаційного дослідження.
Історіографію досліджуваної теми умовно можна поділити на три групи. До першої слід віднести праці вітчизняних учених, в яких знайшло своє відображення наукова спадщина румунських дослідників традиційної культури і побуту населення Буковини другої половини ХІХ – початку ХХ ст.
Слід зазначити, що довгий час в українській історіографії не проявлявся інтерес до дослідження даної теми. Певний інтерес до наукової спадщини румунських етнографів почав проявлятися на початку 70-х рр. ХХ ст. Так, у працях чернівецького вченого Г.К.Бостана, приділено увагу фольклорним дослідженням румунських учених, а саме обрядовій поезії. Останнім часом з’явилася низка праць, присвячених культурі та побуту населення Буковини, в яких частково згадується матеріал з праць Д.Дана та С.Ф.Маріана. Серед них слід згадати роботи Г.К.Кожолянко, Я.І.Кожолянко, С.В.Пивоварова, М.К.Чучка та ін. Етнографічна спадщина румунських учених досліджена у роботах А.А.Мойсея.
До другої групи слід віднести праці загального характеру І.Вледуціу, Р.Вулкенєску, Г.Врабіє, П.Руксендою, О.Лупу, Й.Йордана, які дозволяють визначити місце і роль румунських учених у процес становлення румунської етнографії, простежити вплив на них європейських фольклорних та етнографічних шкіл і течій.
Третя група праць – дослідження, які стосуються безпосередньо життя та наукової діяльності румунських дослідників традиційної культури Буковини. Історіографічна література, присвячена С.Ф.Маріану, у цій груп праць є найбільш об’ємною та різноманітною (М.Кереушу, І.Датку, О.Бирля, І.Кіцімія, Н.Жула, В.Андрукович, І.Мойсе). Найбільшого значення для автора мали роботи, присвячені етнографічній діяльності С.Ф.Маріана, вступні статті до його перевиданих етнографічних праць, дослідження його рукописної спадщини, монографічні дослідження, присвячені вченому, а також роботи, де вперше були оприлюднені невідомі раніше дані та документи.
Так само недостатньо розробленою є історіографія, присвячена І.Г.Сбієрі, Д.Дану, Є.Нікуліце-Воронки, Л.Боднерєску, А.Горовею та Т.Памфіле. Присвячені їм роботи зводилися переважно до подання коротеньких біографічних даних про них та до перерахування їхніх найпопулярніших праць. Крім того, навіть у румунській історіографії не існує спеціальних робіт, присвячених буковинській специфіці у творчості А.Горовея та Т.Памфіле.
Отже, можна констатувати, що у вивченні традиційної культури буковинців нагромаджено чимало літератури, яка торкається різних аспектів досліджуваної теми. Однак ця література не є системною і не охоплює проблему в цілому. Об’єктивні обставини склалися таким чином, що до цього часу не було написано спеціальних робіт, які б розкривали внесок румунських дослідників у вивчення традиційної культури буковинців. Тому можна зробити висновок, що вже давно назріла потреба комплексного дослідження даної тематики.
У другому розділі „Початок народознавчих досліджень на Буковині. Етнографічна спадщина І.Г.Сбієри” розглядаються початок та характерні ознаки процесу накопичення системних етнографічних знань про населення Буковини, місце і роль в ньому І.Г.Сбієри.
Одним із спонукальних мотивів розвитку етнографічної науки в другій половині XIX – на початку XX ст. стали стурбованість процесом зникання цінностей народної культури. Для цього періоду характерне загальне захоплення збором якнайбільшої кількості документів, складання фольклорних колекцій та формування етнографічних архівів.
Значну роль у спрямуванні громадського інтересу до вивчення традиційно-побутової культури відіграла Румунська академія наук, зокрема через поширення анкет та організацію конкурсів наукових робіт. Завдяки Б.П.Хаждеу, у румунській етнографії другої половини ХІХ ст. утвердилася тематика, пов’язана з проблемами етногенезу, характеристикою етнічних спільнот, з вивченням традиційної культури.
Слід зазначити, що дослідження традиційної культури етнічних груп Буковини (української, румунської, єврейської, польської, німецької, російської та ін.) відбувалися паралельно, але не узгоджено й цілеспрямовано за єдиною програмою. Вчені різних національностей працювали в основному відокремлено, орієнтувалися на різні наукові центри: українці на Наукове товариство ім. Т.Г.Шевченко, німці та австрійці на „Товариство австрійського народознавства” з Відня, румуни на Румунську академію наук тощо.
На Буковині збирання етнографічного матеріалу стало масовим, до нього приєдналося багато різночинної інтелігенції – вчителі, священики, адвокати, журналісти, письменники. Тематика їхніх пошуків була різноманітною і практично охоплювала всі сфери традиційної культури. Серед них слід згадати: О.Воєвідку, вчителя музики та директора школи у Сучаві, Нижніх Синівцях, Сереті; М.Лупєску, вчителя з Броштени; І.Порумбеску, священика з Боян, Ступки, Нових Фратівців; Г.Томояге, священика з Магали; В.Туртуряну, священика з Боян та ін. Їх наукова спадщина становить окрему сторінку народознавчих досліджень Буковини і потребує окремого вивчення.
Якісно новий етап у розвитку народознавства Буковини ознаменувала собою поява монографічних досліджень, серед яких слід відзначити роботи професора Чернівецького університету І.Г.Сбієри (1836-1916). Найбільш відомими працями в галузі фольклористики та етнографії стали його збірки казок та колядок, "зіркових" пісень і весільних побажань. Зокрема, позитивної оцінки заслуговує спроба комплексно дослідити найбільш важливі складові новорічних обходів: колядування з “плугом”, “бугаєм”, “дзвіночком”, посівання; святкових ряджень: ходіння із “зіркою”, “козою”; народних вистав “Ірод”, “Маланка”; колядок на Водохреща та Великдень. Зібрані І.Г.Сбієрою колядки мають надзвичайно багату тематику: мотиви створення світу, відображення дружинного побуту, розповіді про військові походи, общинні і сімейно-побутові відносини тощо. За змістом вони носять релігійний та світський характер. У коло питань, що цікавили дослідника, входило також дослідження весільного церемоніалу у буковинських румунів. Він подав весільні побажання, виголошені в найважливіші моменти шлюбної церемонії: вітання дружбів при отриманні подарунків та запрошенні до столу, поздоровлення посланця нареченої при приході до нареченого для обміну дарунками, побажання одного з учасників весілля при переході молодого під короваєм тощо. Певний науковий інтерес має опис І.Г.Сбієрою вірувань буковинців у міфологічні істоти (змія, дракона, св. П’ятницю, мороя, перевертня, стрігоя), що знайшло своє відображення у міфологічних додатках до його роботи, присвяченій румунським народним казкам.
І.Г.Сбієрі належить першість у зборі буковинських казок, колядок, зіркових пісень, новорічних народних вистав (“Маланки”). Водночас, відсутність даних про інформатора і місцевість збору фольклорного матеріалу, недостатнє використання порівняльного методу, обмежений ареал досліджень, непрофесійність збирачів, які йому допомагали, не дозволили І.Г.Сбієрі стати одним з провідних етнографів Румунії, він залишився лише зачинателем фольклорних та етнографічних досліджень на Буковині.
У третьому розділі „Вивчення традиційної культури буковинських румунів С.Ф.Маріаном” аналізується методика роботи та етнографічна спадщина С.Ф.Маріана.
У процесі збирання матеріалу С.Ф.Маріан використовував дуже різноманітну методику: анкетування, запис матеріалу від інформаторів, за допомогою учнів, вчителів, священиків, письменників, колег-етнографів тощо. У його наукових працях з’являється конкретна територіальна паспортизація етнографічних відомостей з обов’язковою вказівкою інформатора та села, де була записана інформація. На відміну від інших румунських етнографів (І.Г.Сбієри, Д.Дана та ін.), учений вказував у підрядкових примітках соціальний стан інформаторів. Для перевірки одержаних даних він часто використовував декількох інформаторів з одного села. Збирання польового матеріалу у процесі конкретного проведення обряду, на наш погляд, є його важливим методологічним здобутком.
Еволюція наукових захоплень С.Ф.Маріана пройшла шлях від обробки фольклорного матеріалу в дусі романтизму і до строго наукового етнопсихологічного підходу, що віддзеркалювалось у процесі удосконалення методики збору матеріалу та його відображенні у монографічних дослідженнях. В апогеї наукової діяльності вченого викристалізувалася методика, яка ґрунтувалася на автентичності зібраного матеріалу та характеризувалася точністю відображення, хронологічною послідовністю викладу, багатством термінології, різноманітністю тематики, об’ємністю джерельної бази та класифікаційним підходом.
С.Ф.Маріан залишив величезну етнографічну спадщину, що складається з понад 150-ти історичних та етнографічних праць, великої кількості рукописних матеріалів. Свої етнографічні дослідження він проводив у трьох найголовніших напрямках: 1. Сімейна обрядовість: „Родини у румунів”, „Юність у румунів”, „Весілля у румунів”, „Похорон у румунів”; 2. Календарна обрядовість: „Свята у румунів” у 3-х томах; 3. Праці, присвячені народним назвам і термінам: „Хроматика румунського народу”, „Румунська народна орнітологія”, „Румунські народні примовляння”, „Ворожіння, чари та їх відведення”, „Комахи у мові, віруваннях та звичаях румунів” тощо.
Роботи С.Ф.Маріана, присвячені сімейній обрядовості, стали найбільш важливим етнографічним дослідженням того часу. Концентрація у цих працях величезного обсягу емпіричного матеріалу відкривала для дослідників широкий спектр наукового пошуку. Названі наукові твори охопили своїм змістом життя людини від народження до громадського похорону, будучи водночас першим монографічним дослідженням подібного масштабу (близько 2000 стор.) з даної тематики.
У дослідженні буковинської етнографічної специфіки праці С.Ф.Маріана не втрачають своєї цінності і для сьогодення. Величезний пласт емпіричного матеріалу, зібраного на теренах краю, паралелі з різними провінціями Румунії, постійна увага до звичаїв та обрядів українців Буковини створювали чудове підґрунтя для продовження пошуків. Класифікація таких явищ, як родини, весілля та похорон була використана як у працях послідовників С.Ф.Маріана – А.Горовея, Є.Нікуліце-Воронки, Т.Памфіле, так і в роботах наступних поколінь румунських етнографів.
Календарний обрядовий цикл, описаний С.Ф.Маріаном у багатьох періодичних виданнях, знайшов своє узагальнення у тритомній праці “Свята у румунів”. Ця фундаментальна робота вражає багатством документального етнографічного матеріалу з Буковини, її структура свідчить про комплексний підхід до висвітлення явищ календарної обрядовості. У цьому плані неоціненним внеском Маріана у розвиток науки є його авторські примітки. Характерною рисою праці є прискіпливе дослідження ученим магічної основи календарної обрядовості.
С.Ф.Маріану належить ряд опублікованих праць та рукописів, присвячених техніці виготовлення фарб з природних барвників, народним назвам буковинської флори та фауни, зокрема птахам, комахам і рослинам, міфологічним уявленням буковинських румунів, а також езотеричним знанням. Хоча автор пояснював мету цих робіт як спробу сприяння збагаченню літературної мови та наукової термінології новими термінами, виявленими у мові народу, вказані монографії і рукописи є суто етнографічними за своїм змістом. Провідною ідеєю цих праць була систематизація всіх народних знань, звичаїв, вірувань і художніх народних творів щодо кожної дослідженої галузі. Дані роботи С.Ф.Маріана відкрили нові напрямки етнографічних досліджень: народна хроматика, етнозоологія, етноботаніка.
Учений мав великий вплив на багатьох молодих дослідників народної культури румунів, допомігши їм утвердитися в галузі етнографії. Навколо академіка згуртувалася ціла плеяда вчених-етнографів: Є.Нікуліце-Воронка, Т.Памфіле, А.Горовей, Д.Дан, Л.Боднерєску та ін. Враховуючи його роль у становленні румунської етнографії як науки у 1974 р. на його честь у Сучаві було засновано будинок-музей. Його праці привернули увагу вчених університетських центрів Мюнхена, Парижа, Москви, Лондона, Відня, Рима, Праги, Санкт-Петербурга Львова та ін.
Четвертий розділ „Традиційна культура буковинців у дослідженнях румунських учених 90-х рр. ХІХ – початку ХХ ст.” присвячений аналізу наукової спадщини Д.Дана, Є.Нікуліце-Воронки, Л.Боднерєску, А.Горовея та Т.Памфіле.
Аналіз наукової спадщини даних румунських учених виявив певні відмінності у їхній методиці роботи, за рівнем фахової підготовки та науковими уподобаннями, схильності до певних наукових шкіл та осередків. Однак спостерігається декілька спільних рис, які їх об’єднують. Це, по-перше, вплив, який справив С.Ф.Маріан на їх наукову діяльність. По-друге, їх характеризує безсумнівний інтерес до вивчення традиційної культури населення Буковини. Деякі з них (Д.Дан, Є.Нікуліце-Воронка, Л.Боднерєску), які були буковинцями за місцем проживання, присвятили спеціальні роботи традиційній культурі та побуту населення Буковини, інші (А.Горовей, Т.Памфіле) у своїх працях постійно тримали у полі зору буковинський етнографічний матеріал. Вивчаючи різнопланові аспекти наукових робіт вчених, у дисертаційній роботі зосереджено увагу на висвітленні конкретних, найбільш істотних тем у дослідницькій діяльності зазначених румунських учених-етнографів: культура та побут населення Буковини у працях Д.Дана, традиційна культура у роботах Є.Нікуліце-Воронки, календарна обрядовість буковинців у наукових дослідженнях Л.Боднерєску, буковинський етнографічний матеріал у роботах А.Горовея та Т.Памфіле.
На відміну від інших румунських етнографів кінця ХІХ – початку ХХ ст. Д.Дан більш уважно підійшов до вивчення звичаїв, обрядів та вірувань етнічних груп, що населяли цей край. Йому належать етнографічні розвідки, присвячені традиційній культурі буковинських вірмен, циган, росіян-старообрядців (липован), євреїв та найбільш чисельних зі своїх сусідів – українців. Розглядаючи роботи Д.Дана, присвячені етнічним групам Буковини, під кутом зору методології дослідження, можна виокремити декілька характерних рис: висвітлення автором історії розселення цих народів на Буковині, етимології назв чи самоназв, аналіз антропологічних даних з виходом на етнопсихологічні особливості, обов’язкове подання термінології на мові народу, що вивчається, схильність до класифікації етнографічних та соціальних явищ, співставлення звичаїв різних народів тощо. Велике значення у цьому контексті мала праця Д.Дана "Русини Буковини", в якій можна відокремити чотири тематичні блоки: матеріальна культура, сімейна та календарна обрядовість, звичаєве право.
За методикою дослідження традиційної культури буковинців Є.Нікуліце-Воронка належала до міфологічної школи. У більшості своїх робіт вона ідентифікувала витоки майже всіх форм традиційної народної культури у римській міфології, а в кожному образі-персонажі вбачала втілення природних стихій та елементів. Однак, незвичний підхід дослідниці у дослідженні етнографічного матеріалу зовсім не змінили об’ємний матеріал, зібраний дослідницею на Буковині. У своїх працях Є.Нікуліце-Воронка розглянула майже весь тематичний спектр народної культури: міфи, легенди, звичаї і вірування календарного і сімейного циклу, дані про матеріальну культуру буковинців.
Найбільш характерною особливістю етнографічної діяльності Л.Боднерєску було дослідження календарної обрядовості. Зокрема, вчений подав інформацію про театралізовані елементи новорічних та різдвяних свят: ходіння з „козою” („facerea caprei”) та „бугаєм” („cu buhaiul”), ходіння з „плугом” („pluguєorul”), посівання („semгnatul”), не залишилися поза його уваги і дівочі ворожіння.
А.Горовей (1864-1952) і Т.Памфіле (1883-1921), на відміну від інших румунських дослідників традиційної культури Буковини зазначеного періоду, не були буковинцями за місцем народження і проживання, присвятили порівняно мало спеціальних робіт буковинській етнографічній специфіці. Але у своїх роботах, присвячених в основному загальнорумунській проблематиці, буковинський матеріал займав важливе місце, створюючи своєрідний каркас етнографічних знань про Буковину.
Отже, можна з впевненістю стверджувати, що Д.Дан, Є.Нікуліце-Воронка, Л.Боднерєску, А.Горовей і Т.Памфіле зробили вагомий внесок у вивчення традиційної культури Буковини. Їх дослідницько-збиральницька робота охопила майже весь спектр народної культури буковинців: етнічний склад населення, світоглядні уявлення та вірування, сімейну і календарну обрядовість, народні знання, громадський побут, господарську діяльність, народний одяг і їжу, усну народну творчість, звичаєве право тощо. Їм належать теоретичні розробки у фольклористиці, праці з історіографії та методики етнографічних досліджень, монографії, присвячені сільському житті тощо.
У п’ятому розділі „Порівняльна характеристика матеріалів з традиційної культури румунів та українців Буковини у працях румунських етнографів” розглядаються спільні та відмінні риси традиційної культури українців та румунів Буковини, відображені у працях румунських етнографів.
Характер етнічних взаємозв’язків на Буковині в значній мірі визначається особливостями територіального розселення етносів. Важливим фактором етнічних взаємовпливів на Буковині була приналежність у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. двох найбільш численних етносів – українців і румунів, до одного і того ж православного християнського віросповідання.
В етнографічній спадщині румунських етнографів другої половини ХІХ – початку ХХ ст. присутня постійна увага до традиційної культури українців. На основі праць С.Ф.Маріана, Д.Дана, Є.Нікуліце-Воронки можна констатувати, що найбільше спільних рис в українців і румунів Буковини спостерігається у матеріальній культурі. Так, спільні елементи спостерігаються у плануванні, матеріалів та способів спорудження селянської хати. Більш рухомими є ті компоненти етнічних груп, в яких етнічні властивості широко поєднуються з соціальними. До них передусім відносяться традиції, пов’язані з господарською діяльністю і іншими галузями матеріальної культури.
Разом з тим, з робіт румунських етнографів випливає, що у духовній культурі українців та румунів існують суттєві відмінності, обумовлені генетичною неоднорідністю, своєрідністю національного розвитку кожної етнічної групи, що проявлялося у багато чисельних розходженнях на рівні великих ритуальних комплексів і окремих елементів обрядів. Суттєві відхилення у календарних звичаях та обрядах українців і румунів вказує на те, що їх пращури належали колись до різних господарсько-культурних типів. Так, якщо у давніх слов’ян-українців головним було землеробство, то у волохів – скотарство.
У своїх працях румунські етнографи зазначали прізвища інформаторів та місцевість, де збирався матеріал, що змогу дізнатися про деяких інформаторів-українців. У полі зору румунських етнографів знаходились і українські населені пункти, з яких збиралася інформація: Сторожинець, Бросківці, Старі Бросківці, Вовчинець, Молодія, Кам’яна, Топорівці, Гоголина, Южинець, Лужани, Кіцмань, Костинці, Селятин, Шепіт, Бродина, Садова та ін. Крім того, у працях румунських учених використана також низка термінів слов’янського походження, що стосуються магічної практики.
У роботах румунських учених питання взаємовпливу культур українців і румунів Буковини, які протягом століть перебували в зоні контакту двох великих культур – слов’янської і романської, є дискусійними. Спроба однозначної відповіді щодо походження спільних звичаїв, вірувань та обрядів, які тривалий час зазнавали впливу одні на одних, часто позбавлена достатнього наукового обґрунтування. Тому, на наш погляд, проблему міжетнічних контактів, слід сприймати як взаємне засвоєння елементів культур взаємодіючих етнічних груп (акультурацію), не відкидаючи, звісно, спільну індоєвропейську основу культурної еволюції двох народів.
У висновках підбито підсумки проведеного дослідження і викладено основні його результати, обґрунтовано ряд узагальнюючих положень, які винесені на захист.
1. Завдяки опрацюванню періодичної літератури, виданої у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. було виявлено цілу групу румунських дослідників традиційної культури населення Буковини (понад 110 авторів), що присвятили даній тематиці близько 700 робіт. Аналіз їхніх праць дозволив визначити три категорії дослідників: а) збирачі-ентузісти – представники місцевої інтелігенції, які публікували на сторінках газет народознавчі матеріали з обмеженим ареалом дослідження; б) дослідники-народознавці, які співпрацювали з провідними на той час ученими-етнографами (С.Ф.Маріаном, А.Горовеєм, Т.Памфіле та ін.), отримуючи у процесі цього певні методичні навички. Їм належить авторство та співавторство у наукових працях (М.Лупєску, О.Воєвідка та ін.); в) учені-етнографи, яким належать комплексні дослідження, присвячені традиційній культурі населення Буковини: С.Ф.Маріан, І.Г.Сбієра, Д.Дан, Є.Нікуліце-Воронка, Л.Боднерєску, А.Горовей, Т.Памфіле. Вони виділялися серед інших дослідників великою кількістю публікацій, наявністю наукової методики та мережі інформаторів.
2. Було обґрунтовано, що наукова діяльність румунських учених-етнографів послужило поштовхом для початку масового збору матеріалів про традиційну культуру румунів Буковини. Цей процес відбувався посередництвом закликів та анкет для збору етнографічних матеріалів, їх участю у роботі комісій зі збору народознавчих матеріалів тощо. Процес пошуково-збиральницької роботи сприяв згуртуванню навколо них великої групи сільської інтелігенції, священиків, студентів та учнів. Доведено, що у С.Ф.Маріана існував цілий ряд послідовників: Є.Нікуліце-Воронка, Д.Дан, Л.Боднерєску, А.Горовей, Т.Памфіле та ін., які продовжили дослідження розпочатої ним тематики та перейняли від нього методику роботи.
3. У дисертації було доведено, що своєю дослідницько-збиральницькою роботою дані вчені охопили майже весь спектр народної культури буковинських румунів: етнічний склад населення, світоглядні уявлення та вірування, сімейну та календарну обрядовість, народні знання, громадський побут, господарську діяльність, народний одяг і їжу, усну народну творчість, звичаєве право тощо. Їм також належать теоретичні розробки у фольклористиці, праці з історіографії та методики етнографічних досліджень. Була також підкреслена роль румунських етнографів у дослідженні традиційної культури інших етнічних груп Буковини: українців, євреїв, вірменів, росіян-старообрядців, циган тощо.
4. Було наголошено на новизні робіт певних румунських етнографів, як-от перша згадка про новорічний звичай буковинських румунів ходіння з "Маланкою" у І.Г.Сбієри, одне з перших досліджень, присвячених фарбуванню великодніх яєць, Л.Боднерєску тощо. Крім того, С.Ф.Маріан, А.Горовей, Т.Памфіле, своїми науковими дослідженнями відкрили нові напрямки в етнографії: народна хроматика, етноботаніка та етнозоологія.
5. В дисертаційній роботі була з’ясована одна з характерних рис досліджень румунських учених – постійна увага до традиційної культури українців Буковини, матеріал про яку вони подавали у формі порівняння із буковинськими румунами. Аналіз їх робіт дав змогу визначити, що взаємовплив між східнороманською та східнослов’янською культурами, який відбився на взаємостосунках між етнічними групами, що здавна населяли територію Буковини, найбільше проявився у матеріальній культурі (будівництво, планування та інтер’єр оселі). У духовній культурі цей взаємовплив проявився у запозичені один від одного контактуючими етнічними групами певних елементів обрядовості й фольклору.
Виявлений у різноманітних джерелах, проаналізований і систематизований у процесі дослідження фактичний матеріал, зроблені на його підставі оцінки і висновки розкривають процес накопичення етнографічного матеріалу про населення Буковини у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. через конкретну наукову діяльність румунських етнографів. В роботі доведено, що їхня етнографічна спадщина є надзвичайно багатою як у кількісному, так і у якісному вимірах. Введення її результатів до наукового обігу України розширить межі етнологічних досліджень одного із західноукраїнських етнокультурних ареалів.
Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:
Монографія
1. Мойсей А.А. Сіміон Флоря Маріан – етнограф Буковини. – Чернівці, 2003. – 160 с.
Статті у фахових виданнях
2. Чеховський І.Г., Мойсей А.А. Дівочі ворожіння на Андрія в румунів і молдован Чернівецької області // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології. – Чернівці, 2000. – T. 3. – С. 260-266. (Особистий внесок автора становить 50 %).
3. Cehovski I.G., Moisei A.A. Apa оn riturile magice ale romвnilor din zona Prutului de Sus // Glasul Bucovinei. – Cernгuюi-Bucureєti. – 2000. – № 4. – A. VII. – P. 117-122. (Особистий внесок автора становить 50 %).
4. Мойсей А.А. Сіміон Флоря Маріан (1847-1907) – дослідник етнографії Буковини // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології. – Чернівці, 2001. – T. 1. – С. 335-339.
5. Кожолянко Г.К., Мойсей А.А. Сімейна обрядовість в етнографічній спадщині С.Ф.Маріана // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: Збірник наукових праць. – Чернівці, 2002. – T.1. – C. 278-290. (Особистий внесок автора становить 50 %).
6. Кожолянко Г.К., Мойсей А.А. Календарна обрядовість буковинських румунів у дослідженнях С.Ф.Маріана // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: Збірник наукових праць. – Чернівці, 2002. – T. 2. – С. 179-187. (Особистий внесок автора становить 50 %).
7. Мойсей А.А. Порівняльна характеристика культури і побуту українців і румунів Буковини у працях румунських етнографів (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: Збірник наукових праць. – Чернівці, 2003. – T. 2. – С. 228-240.
8. Кожолянко Г.К., Мойсей А.А. Учні та послідовники етнографа С.Ф.Маріана // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: Збірник наукових праць. – Чернівці, 2003. – Т. 1 – С. 170-177. (Особистий внесок автора становить 50 %).
9. Мойсей А.А. Дімітрій Дан (1856-1927) – дослідник етносів Буковини // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології та етнології: Збірник наукових праць. – Чернівці: Прут, 2004. – Т. 1 (17). – С. 216-223.
10. Мойсей А.А. Внесок Олександра Воєвідки (1862-1931) у процес дослідження буковинського музичного фольклору // Етнокультура у контексті світової історії: Матеріали VI міжнародного наукового семінару „Черезовські читання” (Чернівці, 20 березня 2004 р.). – Чернівці: Золоті литаври, 2004. – С. 234-240.
11. Мойсей А.А. Нові дані про життєвий шлях та наукову діяльність буковинського етнографа Дімітрія Дана // Р.Ф.Кайндль і українська історична наука. Матеріали Міжнародного наукового семінару „Кайндлівські читання” (22-23 травня 2004 р.). – Вижниця: Черемош, 2004. – Ч. 1. – С. 191-197.
12. Мойсей А.А. „Народні вірування буковинців” Д.Дана – спроба комплексного вивчення традиційної культури румунів Буковини // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології. – Чернівці, 2004. – T. 2 (18). – С. 182-192.
13. Мойсей А.А. Вплив ідей європейської етнопсихологічної школи на румунських дослідників Буковини другої половини ХІХ – початку ХХ ст. // Етнічна історія народів Європи: Збірник наукових праць. – Київ. – 2004. – № 17. – С. 83-87.
14. Кожолянко Г.К., Мойсей А.А. Цикл „вовчих” свят у румунів Буковини // Р.Ф.Кайндль і українська історична наука. Матеріали Міжнародного наукового семінару „Кайндлівські читання” (22-23 травня 2004 р.). – Вижниця: Черемош, 2004. – Ч. 2. – С. 196-205. (Особистий внесок автора становить 50 %).
15. Кожолянко Г.К., Мойсей А.А. Олтяну А. Календарі румунського народу (Бухарест: Паїдея, 2001. – 741 с.: іл.) Olteanu A. Calendarele poporului romвn (Bucureєti: Paideia, 2001. – 741 p.: il.) // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології та етнології: Збірник наукових праць. – Чернівці: Прут, 2004. – Т. 1 (17). – С. 244-248. (Особистий внесок автора становить 50 %).
Публікації, які додатково відображають результати дисертації
16. Чеховський І.Г., Мойсей А.А. "Звіринний" культ апостола Андрія та інших покровителів вовків у календарних віруваннях Східних романців // Буковинський історико-етнографічний збірник. – Чернівці, 2000. – Bип. 2. – С. 102-105. (Особистий внесок автора становить 50 %).
17. Чеховський І.Г., Мойсей А.А. Елементи любовно-весільної магії у дівочих ворожіннях молдован Верхнього Попруття // Буковина – мій рідний край. III історико-краєзнавча конференція молодих дослідників, студентів та науковців. – Чернівці, 2000. – С. 116-118. (Особистий внесок автора становить 50 %).
18. Мойсей А.А. Праця С.Ф.Маріана "Свята у румунів" як важливе джерело з етнографії Північної Буковини // Буковинський історико-етнографічний вісник. – Чернівці, 2001. – Bип. 3. – C. 133-134.
19. Мойсей А.А. Новаторські тенденції у дослідженні етнографії Буковини – Єлена Нікуліце-Воронка (1862-1939) // Матеріали студентської наукової конференції, присвяченої 10-й річниці незалежності України. – Чернівці, 2001. – Kн. 1. – С. 80-82.
20. Мойсей А.А. Праця С.Ф.Маріана “Румунська народна орнітологія” як важливе джерело з етнографії Буковини // Матеріали студентської
