ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ПЛЕХАНОВ ДМИТРО ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 334.722.2

СТАНОВЛЕННЯ І ЕФЕКТИВНІСТЬ ФУНКЦІОНУВАННЯ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ

08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському державному аграрному університеті

Міністерства аграрної політики України (м. Дніпропетровськ)

Науковий керівник – кандидат економічних наук, доцент

Вініченко Ігор Іванович,

Дніпропетровський державний

аграрний університет,

доцент кафедри економічної теорії та економіки

сільського господарства

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Перебийніс Василь Іванович,

Полтавська державна аграрна академія,

завідувач кафедри менеджменту;

кандидат економічних наук, доцент

Олійник Віктор Якович,

Дніпропетровська державна фінансова академія,

завідувач кафедри фінансів

Провідна установа – Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки УААН”, відділ підприємництва, м. Київ.

Захист відбудеться 1 липня 2005 р. о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 у Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ-27, вул. Ворошилова, 25, ауд. 342.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ-27, вул. Ворошилова, 25.

Автореферат розісланий “ 31” травня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Миронова Р.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За роки аграрної реформи відбулися радикальні зміни у відносинах власності й господарювання, нагромаджено критичну масу приватної власності на землю та майно, створено мережу різних агроформувань, техніко-технологічного і заготівельно-збутового сервісу, ринкову інфраструктуру. Створена багатоукладність виробництва в аграрній сфері, функціонують різні рівноправні форми господарювання, засновані на приватній власності на землю в поєднанні з індивідуальною, сімейною та колективною формами організації праці. Сучасна аграрна сфера функціонує на ринкових засадах. І в цьому аспекті відбулася ринкова трансформація існуючої раніше моделі аграрної економіки. Водночас функціонуючий нині аграрний сектор за продуктивністю і ефективністю поступається останній, а тим більше розвиненим країнам. Це зумовлено багатьма чинниками. Головний з них – в Україні не створений потужний сектор великих підприємницьких агроформувань. Близько 2/3 валової продукції сільського господарства виробляється в секторі переважно натуральних господарств населення. За такої господарської структури аграрного виробництва Україна не в змозі забезпечити на належному рівні продовольчу безпеку країни, конкурентоспроможність на внутрішньому та зовнішньому аграрних ринках.

У науковій вітчизняній літературі опубліковано чимало праць, в яких досліджуються теоретичні та практичні аспекти функціонування ринкових форм господарювання на селі, насамперед, таких науковців як: П.І.Гайдуцького, П.М.Макаренка, М.Й. Маліка, Л.Ю. Мельника, В.Я. Месель-Веселяка, О.М.Онищенка, П.Т.Саблука, В.В. Юрчишина та багатьох інших.

У цілому науковими дослідженнями в тій чи іншій мірі охоплено більшість питань, що стосуються сучасного розвитку форм аграрного виробництва в Україні. Разом з тим, слід зазначити, що більша увага приділяється дрібному та малому бізнесу, і менша – великим підприємницьким структурам. Саме ця проблематика вимагає поглибленого теоретичного та практичного опрацювання з урахуванням регіонального характеру виробничих відносин. Це насамперед стосується удосконалення системи управління, впорядкування внутрішньогосподарських трудових відносин, менеджменту кадрового потенціалу, оптимізації виробничо-галузевої структури, підвищення рівня соціальної захищеності працівників підприємства, створення умов для залучення інвестицій. Все це зумовило вибір теми, об’єкт і предмет дослідження, визначило її актуальність та соціально-економічну значимість.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до напряму науково-дослідних робіт Дніпропетровського державного аграрного університету за темою “Організація, розвиток та державне регулювання аграрного підприємництва в умовах ринкових перетворень (номер державної реєстрації 0102U005022)”. В її межах автором визначені напрями розвитку сільськогосподарських товариств та розроблені пропозиції щодо підвищення ефективності їх функціонування.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в узагальнені і поглиблені теоретичних, методичних, організаційно-економічних засад та обґрунтуванні пропозицій щодо забезпечення ефективного функціонування й розвитку товариств з обмеженою відповідальністю.

Для досягнення поставленої мети в роботі були визначені та реалізовані такі наукові завдання:

- визначення економічного змісту відносин власності та категорій, які характеризують сфери і форми їх прояву;

- розкриття сутності відносин господарювання та їх зв’язку з відносинами власності на виробничі ресурси і результати їх використання;

- узагальнення світового досвіду і генезису приватно-спільної форми власності та відповідних їм форм господарювання;

- проведення ретроспективного аналізу одержавленої моделі аграрної економіки радянських часів, оцінка її потенціалу та проблем;

- аналіз економічної ефективності виробничо-фінансової діяльності господарських товариств регіону;

- обґрунтування проектних моделей оптимальної виробничої структури та напряму спеціалізації підприємств;

- розробка методичних рекомендацій щодо аналізу фінансового стану аграрних підприємств та їх інноваційно-інвестиційного розвитку;

- виявлення соціально-економічних чинників вибору селянами організаційно-правової форми господарювання в умовах пореформеного розвитку сільського господарства.

Об’єкт і предмет дослідження. Предметом дослідження є теоретичні та практичні аспекти становлення, функціонування господарських товариств і підвищення ефективності їх подальшого розвитку в ринкових умовах.

Об’єктом дослідження є процеси економічного розвитку та організаційно-економічні відносини нових організаційно-правових форм господарювання на селі.

Методи дослідження. Теоретична та методологічна основи дисертаційного дослідження ґрунтуються на фундаментальних положеннях економічної теорії, наукових розробках вітчизняних і зарубіжних вчених з питань реформування та перспектив розвитку сільськогосподарського виробництва, а також законодавчих та нормативно-правових актах України.

В роботі використовувалися методи дослідження: діалектичний, абстрактно-логічний і системного аналізу (теоретичні і методологічні узагальнення, визначення сутності відносин власності і ефективності виробництва, удосконалення механізмів забезпечення ефективної виробничої структури господарських товариств); монографічний, розрахунково-конструктивний, аналітичних порівнянь (співставлення та аналіз результатів господарської діяльності агроформувань); соціологічний (анкетування працівників реформованих підприємств району); економіко-математичного моделювання (оптимізація виробничої структури, обґрунтування критеріїв оцінки поєднання галузей) та інші загальноприйняті статистичні й економічні методи.

Інформаційну базу досліджень склали закони України, Укази Президента України, постанови Уряду, офіційні матеріали Держкомстату України та Міністерства аграрної політики України, матеріали наукових та інформаційно-публіцистичних видань, дані річної звітності сільськогосподарських підприємств і результати соціологічних обстежень здійснених автором.

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш вагомі наукові результати, що характеризують новизну дослідження отриману автором, полягають в наступному.

Удосконалено (доповнено):

- зміст категорії власність, сфер та форм прояву відносин власності положеннями, що ті об’єкти, які вже мають власника, економічні відносини щодо відчуження – привласнення будують на еквівалентних (ринкові угоди) і нееквівалентних засадах (податки, конфіскація майна, дари тощо). Результатом відчуження-привласнення є зміна суб’єкта власності щодо даного об’єкта, його приналежність певній особі;

- теорію сутності приватно-спільної власності і заснованих на її засадах форм господарювання. Встановлено, що приватно-спільні форми господарювання мають переваги щодо приватних, оскільки є їх об’єднанням, а тому використовують відомі переваги великих господарств, саме цим зумовлені такі процеси в аграрній сфері, як посилення концентрації і корпоратизації виробництва.

Набули подальшого розвитку:

- обґрунтування ефективності виробничої діяльності господарських товариств залежно від рівня концентрації основних виробничих засобів і обсягу виробничих запасів. Розраховано, що більш високий рівень фондозабезпеченості не завжди зумовлює вищі показники ефективності виробництва. В сучасній економічній ситуації на результати фінансово-господарської діяльності підприємств суттєвий вплив має галузева структура та напрямок виробничої спеціалізації;

- розробка багатофакторної кореляційної моделі залежності продуктивності праці від забезпеченості сільськогосподарських підприємств трудовими ресурсами, основними виробничими засобами та рівня інтенсивності виробництва;

- методичні підходи оцінки інвестицій через показник чистого грошового потоку. Пропонується ставку дисконту при визначенні ефективності інвестицій в цілісний майновий комплекс за рахунок різних інвестиційних джерел, визначати за середньозваженою вартістю власного, залученого та позикового капіталу.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення, висновки та пропозиції за результатами досліджень доведені дисертантом до рівня практичних рекомендацій, які можуть бути використані підприємствами в аграрному секторі економіки, а також при вивченні економічних дисциплін студентами вищих навчальних закладів.

Науково-методичні розробки автора та рекомендації щодо розвитку сільськогосподарських товариств знайшли схвалення у спеціалістів Головного управління сільського господарства і продовольства Дніпропетровської облдержадміністрації та використовувались ними у 2003 – 2005 рр. (довідка № 15-1133 від 4.03.05). Розроблені дисертантом методики і практичні рекомендації оцінки інвестицій та поєднання галузей в аграрних підприємствах прийнято до впровадження в ТОВ “Відродження” Покровського району Дніпропетровської області (довідка № 16-41 від 7.03 2005 р.). Теоретичні та методичні положення і пропозиції з проблем становлення, економічної ефективності функціонування та перспектив розвитку сільськогосподарських товариств запроваджені в навчальний процес і використовуються при викладанні дисциплін: „Основи економічної теорії”, „Економіка АПК”, „Економіка і організація аграрного сервісу”, “Основи підприємництва” Дніпропетровського державного аграрного університету (довідка № 9-11-27 від 2.03.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення, висновки та пропозиції дослідження є самостійною роботою автора. Дисертантом узагальнено генезис приватно-спільної власності й адекватних їй форм господарювання в аграрній сфері ринкової економіки, проаналізовано проблеми становлення і розвитку приватно-спільних агроформувань, обґрунтовано напрями та резерви ефективного розвитку сільськогосподарських товариств. Автором дисертації опубліковано самостійно 8 статей за темою дослідження, в яких розкрито основні результати дослідження.

У науковій статті, яка опублікована в співавторстві [5], особисто автором запропоновані напрями підвищення конкурентоспроможності господарських товариств.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження доповідалися в 2002-2005 роках на наукових семінарах викладацького складу економічного факультету Дніпропетровського державного аграрного університету (м. Дніпропетровськ). Здобувач прийняв участь у роботі ІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Актуальні проблеми державного управління і місцевого самоврядування” (м. Запоріжжя, 2002 р.); міжнародної науково-практичної конференції “Основи трансформування соціально-економічних відносин аграрного і промислового виробництва в ринкових умовах” (Запоріжжя, 2003 р.); наукової конференції викладачів, магістрів та аспірантів “Дні науки в Гуманітарному університеті ”ЗІДМУ” (м. Запоріжжя, 2003 р.); щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу ДДАУ (м. Дніпропетровськ, 2003-2005 рр.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 наукових праць загальним обсягом 3,3 ум. др. арк., з них 7 у наукових фахових виданнях. Одноосібних публікацій - 8.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел (178 найменувань). Робота викладена на 184 сторінках комп’ютерного тексту, містить 21 таблицю, 11 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі – „Теоретичні основи і генезис приватно-спільної власності й адекватних їй форм господарювання” – здійснюється комплексне дослідження сутності відносин власності у цілому, і зокрема, приватно-спільної форми їх прояву, взаємозв’язок останньої з відповідними формами господарювання в аграрній сфері ринкової економіки, їх генезис та роль в сучасних умовах.

Найбільш важливою сферою прояву власності є господарська діяльність. Йдеться про власність на виробничі ресурси, її зв’язок з відносинами господарювання. Первинними тут є відносини власності, оскільки вони визначають суспільну форму поєднання факторів виробництва, характер і форми управління підприємством, принципи розподілу результатів виробництва. Власник виробничих ресурсів може використовувати їх самоособисто (чи в рамках сім’ї), наймати для цього повністю чи частково працівників, передавати іншим у тимчасове і платне користування (оренда, лізинг, прокат тощо). Відповідно у виробничій сфері власник може виступити в економічних ролях: 1) господар-працівник; 2) менеджер-роботодавець; 3) рантьє.

У вітчизняних літературних джерелах відсутня єдність поглядів щодо форми власності на засоби виробництва і оцінки їх економічного потенціалу. На підставі критичного аналізу різних підходів до цього питання зроблено наступні узагальнення. У виробничому контексті найбільш виваженим є такий методологічний підхід, коли за такою ознакою, як окрема особа чи їх об’єднання, можна виділити наступні типи власності: приватна (самоособиста); спільна (сумісна чи колективна); змішана (приватно-спільна). Кожна з них приймає декілька форм.

Відносно економічного потенціалу різних типів власності і господарювання, то на сьогодні приватна власність (і засновані на її засадах приватні форми господарювання) більшістю дослідників вважається найефективнішою формою власності, „найбільшим досягненням людської цивілізації”. Більш того, органічна єдність індивідуальної праці і приватної власності визначається як „перший фундаментальний закон господарської діяльності людини”. Щодо сільського господарства в України, то воно більше, ніш інші галузі, підготовлене до широкого розвитку приватного сектора. Відповідно вважається, що сімейні фермерські господарства є найбільш ефективні і загально прийняті. На основі проведеного аналізу в роботі зроблено висновок про те, що серед усіх типів і форм власності приватна власність (за умови єдності власності і праці) самозабеспечує найвищу із можливих мотивацію власника-господаря до ефективного господарювання.

При цьому в умовах переважання ручної праці, низької технічної оснащеності – цей чинник є пріоритетним. Водночас в міру розвитку продуктивних сил, усе більше значення набуває чинник техніко-технологічної оснащеності і розмірів господарства. При всій значимості приватної власності, за низького рівня техніки і технології та не досягнення оптимальних розмірів, сьогодні воно не буде конкурентноспроможним.

За історично короткий період приватно-спільне господарювання пройшло шлях від самих простих об’єднань сімейного типу до великих несімейних аграрних корпорацій у країнах з розвиненою ринковою економікою. Так, в США в 2002 р. приватно-спільні агроформування реалізували 48% товарної продукції сільського господарства.

В дисертації приватно-спільна власність як економічна категорія, визначається системою економічних відносин, що складаються між власниками-учасниками сумісної господарської діяльності. Домінантною ознакою такої власності є її двоїста природа: індивідуальність і сумісність (спільність) водночас. Саме ця ознака зумовлює ту обставину, що при зосередженні уваги дослідника на приватній чи суспільній природі цієї власності – одні називають її колективною, а інші приватною. В цьому відношенні найбільш повно відповідає реальності таке поняття як „приватно-спільна власність”. Саме воно висвітлює обидва аспекти об’єднаної власності і показує „ природний” напрям її створення „від приватної до спільної”. Її основою, ядром є приватна власність, яка і після об’єднання залишається такою й головне, що вона має обратимий (зворотній) характер. Колективізм цій формі власності надає така ознака як спосіб виконання прерогатив власника, характер використання об’єктів власності.

Приватно-спільним аграрним підприємством, як і всяким іншим, притаманні як позитивні ознаки, так і певні проблеми. В них у певній мірі „розмивається” матеріальна зацікавленість і відповідальність щодо результатів господарської діяльності, мають місце неспівпадання інтересів окремого власника і асоціації по тим чи іншим питанням господарювання, ускладнюється процес управління виробничою й комерційною діяльністю. І в цьому відношенні вони поступаються індивідуально-приватним. Водночас більшість останніх не мають можливості використовувати ефект від масштабу виробництва. Чисельний емпіричний вітчизняний і зарубіжний дослід дає підстави стверджувати, що в міру розвитку продуктивних сил у сільському господарстві чинник індивідуальної приватної власності (самоособиста зацікавленість і відповідальність) поступово і відносно втрачає своє колишнє значення, а все більше економічне значення набувають чинники розмірів господарства і його техніко-технологічна оснащеність. Саме цим і пояснюється тенденція до посилення „усуспільнення” і „корпоратизації” в аграрному виробництві розвинених країн.

У другому розділі – “Становлення та розвиток приватно-спільних агроформувань в ринковій економіці” – розглядаються теоретичні та практичні питання становлення та розвитку приватно-спільних підприємств в сільському господарстві України, досліджується економічна їх ефективність.

В кінці 80-х років в сільському господарстві України функціонувала одержавлена модель аграрних відносин. Сучасна модель аграрної економіки, безперечно, є ринковою. Але за такими критеріями як техніко-технологічна оснащеність, продуктивність і ефективність вона поступається тій, на базі якої сформована. Тут позначилася дія багатьох чинників. Головний з них – недостатньо ефективна аграрна політика держави. Їй були притаманні глибокі прорахунки й помилки щодо формування сприятливого ринково-підприємницького середовища. Держава у значній мірі винна в руйнації тваринницьких комплексів, птахофабрик, матеріально-технічної бази сільського господарства, зниженні родючості земель тощо. Неоднозначно потрібно оцінювати і поділ землі, а натомість масову її оренду, розпаювання майна тощо. Чимало прорахунків допущено відносно форм господарювання. На перше місце завжди ставилась приватна власність як вирішальний чинник, що позитивно впливає на ефективність господарювання. Але як вже зазначалося, це лише один із чинників, питома вага якого серед усіх інших становить близько 10-15%. В сучасних умовах все більшого економічного значення набувають такі чинники як техніко-технологічна оснащеність, рівень застосування сучасного менеджменту і оптимальні розміри підприємств. Саме виходячи із цього, слід сприяти розвитку великих підприємницьких структур, у тому числі господарських товариств.

Реформування аграрної галузі в Україні спрямоване на створення конкурентоспроможних підприємств, які повинні забезпечити стабільне виробництво сільськогосподарської продукції для повного задоволення потреб населення країни та одночасно забезпечити підвищення економічної ефективності виробництва. В результаті проведеної реформи на селі виникла велика кількість виробничих укладів і субукладів державного та недержавного секторів, які ґрунтуються на різних формах власності, яким відповідають певні категорії господарств. Кожна організаційно-правова форма господарювання має певні позитивні та негативні характеристики.

Незважаючи на відмінність в організаційно-правових основах функціонування, сільськогосподарські підприємства за показниками забезпеченості земельними, трудовими та матеріальними ресурсами не дуже різняться між собою. Аналіз структури нових виробничих формувань свідчить, що в Дніпропетровській області, як і в цілому по Україні, найбільшу питому вагу займають господарські товариства. Регіональна специфіка зумовлює різну питому вагу кількості та загальних площ сільськогосподарських угідь, які належать господарським товариствам в загальній структурі сільськогосподарських формувань. Господарські товариства за цими показниками в області є домінуючими (табл.1).

Дані таблиці 1 свідчать, що землезабезпеченість господарських товариств Дніпропетровській області за період досліджень зросла на 585 га, але ступінь соціальної захищеності їх працівників знижується. Господарські товариства гірше зберегли цілісність майнових комплексів, так як частка господарських товариств в загальній кількості агроформувань більша, ніж в середньорічній вартості основних засобів, проте рівень фондоозброєності сільськогосподарської праці постійно зростає. Відносно низька забезпеченість господарських товариств області основними виробничими фондами не завадила їм отримати високі показники економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в порівнянні з іншими організаційно-правовими формами господарювання.

Таблиця 1

Частка господарських товариств у розвитку аграрного виробництва

Дніпропетровської області

Показники | 2001 | 2002 | 2003 | 2003 до 2001, + -

Питома вага в загальній кількості формувань, % | 74,5 | 74,7 | 74,8 | +0,3

Питома вага в загальній площі с.-г. угідь, % | 75,9 | 76,0 | 74,8 | -1,1

Площа с.-г. угідь на одне господарство, га | 2756 | 2837 | 3341 | +585

Питома вага в загальній кількості працівників, % | 74,6 | 75,3 | 72,9 | -1,7

Питома вага заробітної плати у всіх витратах, % | 12,6 | 12,2 | 11,9 | -0,7

Питома вага в вартості основних засобів, % | 64,9 | 66,7 | 67,8 | +2,9

Фондоозброєність, тис. грн. | 22,7 | 26,3 | 36,3 | +13,6

Прибуток на 100 га с.-г. угідь, грн. | 21,8 | 16,6 | 23,4 | +1,6

Рівень рентабельності - всього, % | 24,6 | 17,7 | 26,9 | +2,3

За нинішньої економічної ситуації, яка склалася в аграрному секторі на результати фінансово-господарської діяльності підприємств суттєвий вплив має галузева структура та напрямок виробничої спеціалізації. Більш високий рівень фондозабезпеченості господарств не завжди зумовлює вищі показники ефективності сільськогосподарського виробництва. При відносно низькій окупності витрат галузі тваринництва в економічно більш пріоритетному положенні знаходяться підприємства, які спеціалізуються переважно на виробництві продукції рослинництва (табл.2).

Так, в господарствах першої групи щільність поголів’я сільськогосподарських тварин вдвічі менша, ніж в ІІІ групі. Різниця в щільності поголів’я тварин зумовлює також і відмінності в структурі основних виробничих засобів. Основні виробничі засоби галузі тваринництва мають в загальній структурі більшу частку пасивних засобів, які опосередковано, через активні впливають на результати господарської діяльності.

З підвищенням рівня концентрації основних виробничих засобів аграрних підприємств ІІІ групи частка товарної продукції галузі тваринництва в загальній її вартості зростає до 46,2 %, що на 29,8 % більше, ніж в господарствах першої групи. При цьому в господарствах ІІІ групи знижується окупність витрат продукцією відносно підприємств І групи, які надають більшу перевагу розвитку галузі рослинництва. Але, якщо порівнювати господарства з незначною різницею в щільності поголів’я та структури основних засобів (показники ІІ і ІІІ групи), то наведені дані свідчать, що в більш оснащених господарствах рівень використання основних засобів є вищим.

Таблиця 2

Вплив фондооснащеності сільськогосподарського виробництва на результати фінансово-господарської діяльності товариств з обмеженою відповідальністю Покровського району Дніпропетровської області в середньому за 2001-2003 рр.

Показники | Групи господарств за

вартістю основних засобів на 1 га с.- г. угідь,

тис. грн. | По всіх

групах | ІІІ група

у %

до І

І – до

2,20 | ІІ – від

2,21 до 3,30 | ІІІ – понад

3,30

Кількість господарств у групі | 4 | 7 | 4 | 15 | -

Вартість основних засобів, тис. грн. на:

1 га с.-г. угідь |

1,19 |

2,71 |

3,91 |

2,64 |

328,6

одного працівника | 19,4 | 34,3 | 53,8 | 36,1 | 277,3

Щільність поголів’я на 1 га с.-г. угідь, ум. гол. | 0,07 | 0,12 | 0,14 | 0,09 | 200,0

Питома вага активних основних засобів в загальній їх вартості, % | 71,2 | 44,9 | 32,0 | 53,1 | -39,2 в.п.

Вартість валової продукції на 1 господарство, тис. грн. |

4317 |

6140 |

10421 |

7778 |

241,4

Частка продукції тваринництва в загальній товарній продукції, % | 16,4 |

39,6 |

46,2 |

33,9 | 29,8 в.п.

Затрати праці на 1 га с.-г. угідь, люд. – год. |

81,3 |

59,5 |

47,3 |

61,7 |

58,2

Отримано валової продукції, грн. на:

1 га с.-г. угідь |

1130 |

1386 |

1700 |

1398 |

150,4

1 грн. основних фондів | 0,94 | 0,44 | 0,48 | 0,64 | 51,1

одного працівника | 18443 | 20089 | 23384 | 20459 | 126,8

1 люд.-год | 16,69 | 22,84 | 27,33 | 22,59 | 163,8

Отримано прибутку, грн. на:

1 га с.-г. угідь |

197,3 |

158,4 |

297,3 |

210,9 |

150,7

одного працівника | 3322 | 2455 | 5609 | 3626 | 168,8

Рівень рентабельності, % | 41,5 | 19,7 | 34,5 | 31,2 | -7,0 в.п.

Крім того, в них кращі показники використання сільськогосподарських угідь, продуктивності праці та окупності витрат. Так, фондовіддача в господарствах ІІІ групи порівняно з другою вища на 9,1 %, вихід продукції на 1 га сільськогосподарських угідь – на 22,7, річна продуктивність праці – на 16,4, годинна продуктивність праці – на 19,7, а рівень рентабельності – на 14,8 %.

Виявлені в процесі досліджень тенденції підтверджуються проведеним кореляційним аналізом. Розраховані коефіцієнти парної кореляції свідчать про високу залежність в досліджуваних господарствах Покровського району між фондооснащеністю та: вартістю валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь (0,90), затратами праці на 1 га (-0,86), річною продуктивністю праці (0,69), годинною продуктивністю праці (0,92), фондовіддачею (-0,89) і часткою продукції тваринництва в загальній її вартості (0,89). На економічну ефективність діяльності господарських товариств суттєвий вплив має наявність достатнього обсягу оборотних засобів (табл. 3).

Згідно даних таблиці 3 у третій групі підприємств, де величина виробничих витрат на 1 га сільськогосподарських угідь втричі більша, ніж підприємств першої групи, показники результативності виробництва кращі. В третій групі є вищою урожайність основних сільськогосподарських культур та продуктивність тварин. Як наслідок, в підприємствах даної групи обсяг валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь більший на 54,3 %. Але, не зважаючи на майже вдвічі вищу продуктивність сільськогосподарських тварин в підприємствах третьої групи, окупність виробничих витрат в даній галузі є дещо нижчою порівнянно з підприємствами першої групи. Слід зазначити, що серед п’яти підприємств першої групи тільки в одному є галузь свинарства, а м’ясне скотарство – в чотирьох.

За допомогою методу кореляційного аналізу також встановлено суттєвий вплив збільшення виробничих витрат на 1 га сільськогосподарських угідь на рівень виробництва основних видів сільськогосподарської продукції. Так, коефіцієнти парної кореляції становлять: озима пшениця (0,77), ячмінь і соняшник (по 0,79), приріст живої маси свиней (0,78), приріст живої маси великої рогатої худоби (0,74), удій молока від 1 корови (0,84). Практичний висновок з наведеного полягає в тому, що певна частина сільгосппідприємств, які не можуть здійснювати витрати на більш-менш достатньому рівні, мають зменшувати площу оброблюваних угідь і досягати за рахунок цього вищої урожайності культур та продуктивності тварин.

Таблиця 3

Вплив забезпеченості оборотними засобами на економічну ефективність виробництва в товариствах з обмеженою відповідальністю Покровського району Дніпропетровської області в середньому за 2001-2003 рр.

Показники | Групи господарств за

розміром витрат на 1 га с.- г. угідь, грн. | По

всіх

групах | ІІІ

група

у %

до І

до 500,0 | 501,0-

1000,0 | понад

1000,0

Кількість підприємств у групі | 5 | 6 | 4 | 15 | 80,0

Припадає витрат на 1 га с.-г. угідь, грн. | 491,6 | 755,2 | 1482,2 | 892,8 | 301,5

Щільність поголів’я на 1 га с.-г. угідь, гол. | 0,09 | 0,08 | 0,14 | 0,09 | 155,6

Площа с.-г. угідь на 1 господарство | 4069 | 6186 | 5707 | 5353 | 140,3

Урожайність, ц/га:

озимої пшениці | 34,1 | 36,2 | 47,3 | 38,5 | 138,7

ячменю | 27,6 | 27,8 | 32,0 | 28,8 | 115,9

кукурудзи на зерно | 37,0 | 29,1 | 19,0 | 31,1 | 51,4

соняшнику | 12,8 | 16,1 | 18,8 | 15,5 | 146,9

цукрового буряку | 148,3 | 152,2 | 199,3 | 149,6 | 134,4

Удій молока від 1 корови, кг | 2094 | 2285 | 3776 | 2619 | 180,3

Середньодобовий приріст живої маси свиней, г | 180,1 | 254,3 | 384,4 | 294,2 | 213,4

Середньодобовий приріст живої маси великої рогатої худоби, г | 271,1 | 374,6 | 543,3 | 381,1 | 200,4

Вихід телят на 100 корів, голів | 76,1 | 76,8 | 88,0 | 79,1 | 115,6

Виробництво валової продукції на 1 га с.-г. угідь, грн. | 1085 | 1531 | 1674 | 1398 | 154,3

Виробництво валової продукції на 1 працівника, грн. | 19019 | 19938 | 23129 | 20459 | 121,6

Рівень рентабельності, % | 30,8 | 34,5 | 25,0 | 31,2 | -5,8п

Важливим показником економічної ефективності виробництва є продуктивність праці. Розрахована для товариств з обмеженою відповідальністю Покровського району багатофакторна кореляційна модель продуктивності праці має такий вигляд:

ух = 14750,66 + 0,17х1 + 1,27х2 + 6,25х3 + 1,60х4 + 74,93х5 – 19,39х6 + 5,58х7,

де ух – річна продуктивність праці (грн.); х1 – площа сільськогосподарських угідь на 1 господарство, га; х2 – площа сільськогосподарських угідь на 1 працівника, га; х3 – чисельність працівників на 1 господарство, чол.; х4 – основні фонди на 1 га сільськогосподарських угідь, тис. грн.; х5 – основні фонди на 1 працівника, тис. грн.; х6 – затрати праці на 1 га, люд.-год; х7 – виробничі витрати на 1 га, грн.

Коефіцієнт множинної кореляції визначився в розмірі 0,80, що засвідчує істотний зв’язок продуктивності праці із сукупністю врахованих факторів. Розрахунки коефіцієнтів еластичності показують середню зміну результативної ознаки при зміні факторного значення на 1 відсоток. Рівняння регресії підтверджує висновок, що найважливішими факторами продуктивності праці є забезпеченість трудовими ресурсами, основними виробничими засобами та інтенсивність – величина виробничих витрат на одиницю площі.

У третьому розділі – “Напрями підвищення ефективності функціонування сільськогосподарських товариств” обґрунтовуються напрями, заходи та резерви підвищення ефективності функціонування сільськогосподарських товариств на основі удосконалення внутрішньогосподарських трудових відносин і системи управління, визначення оптимальної структури та спеціалізації виробництва, залучення інвестицій, стратегічного планування.

Кінцевою метою аграрної реформи повинна стати розбудова нової моделі аграрної економіки більш продуктивної та ефективної, ніж та, яка функціонувала в радянські часи. Світова практика досі не має організаційно-правової форми господарювання, яка була б універсальною, забезпечуючи в будь-яких умовах високу ефективність сільськогосподарського виробництва. Тому процес вибору селянами певної організаційно-правової форми господарювання не можна вважати завершеним. Проте, не викликає сумніву, що в перспективі саме великі сільськогосподарські підприємства становитимуть основу аграрного виробництва нашої країни, серед яких кількісно переважають сільськогосподарські товариства. Провідну їх роль забезпечуватимуть переваги концентрації виробництва – технологічні, економічні, соціальні.

Важливим напрямом підвищення ефективності функціонування господарських товариств є удосконалення системи управління, ефективне функціонування якої досягається за рахунок мотивації керівників та здатності приймати і добиватися виконання оптимальних управлінських рішень. Розвиток внутрішньогосподарських відносин повинен забезпечити оптимальну чисельність постійних та сезонних працівників та прозорість у розподілі доходу залежно від трудового внеску.

Конкурентоспроможність аграрного підприємства визначається раціональним і оптимальним поєднанням галузей, при якому виробляється максимальна кількість продукції, забезпечується ринковий попит та досягається максимально можлива ефективність виробництва за рахунок зниження витрат дефіцитних ресурсів. В роботі розроблена та реалізована модель оптимізації виробничо-галузевої структури, яка забезпечує формування оптимальної структури виробництва через оптимізацію посівних площ, структури поголів’я тваринницьких галузей, визначення потреб господарства у виробничих ресурсах і дозволяє отримати високі показники ефективності та визначити перспективи економічного зростання. За критерій оптимальності обираємо загальний потенційний прибуток, який одержимо від продажу товарної продукції рослинництва та тваринництва:

де рі та сі – відповідно виручка від реалізації одиниці продукції рослинницької або тваринницької галузі та собівартість цієї продукції.

Згідно оптимального плану ТОВ ”Відродження” Покровського району Дніпропетровської області пропонуємо збільшити до 3294 га площі під зерновими культурами, що дозволить поліпшити стан кормової бази та збільшити обсяг виробництва товарного зерна. Площу посіву соняшника необхідно зменшити до науково доцільної частки в загальній структурі посівних площ. Для рекомендованої структури та розмірів посівних площ необхідно трудових ресурсів 1233 тис. люд.-год., що менше порівняно з середніми даними за 2001-2003 роки на 4,75%. На кормових угіддях, враховуючи наявні трудові ресурси, за оптимальним планом передбачається утримувати 767 корів, 1597 голів молодняку великої рогатої худоби на відгодівлі та 3570 гол. свиней, що відповідно на 30, 250 та 320 голів більше від фактичних даних.

Подальший розвиток господарських товариств значною мірою зумовлений процесами інвестування в аграрній сфері національної економіки. Однією із складових розв’язання проблеми залучення інвестицій є застосування науково обґрунтованої методики визначення їх ефективності. Для визначення інвестиційної оцінки цілісного майнового комплексу пропонуємо застосування методу дисконтування доходу, який ґрунтується на фундаментальній концепції сучасної фінансової теорії зміни вартості грошей у часі. Вартість об'єкта оцінки пропонуємо визначати за формулою:

,

де: – вартість об'єкта оцінки; – дохід за період експлуатації; –

ставка дисконту; t – період дисконтування.

Для визначення ставки дисконту застосували модель зростання прибутку, відповідно до якої розрахунки здійснюють за формулою:

,

де: – ставка дисконту; – прибуток за останній рік; – очікуваний темп приросту прибутку; – балансова вартість цілісного майнового комплексу.

Якщо господарське товариство для здійснення інвестиційної діяльності використовує різні джерела фінансування, то ставка дисконту пропонуємо розраховувати за середньозваженою вартістю капіталу на основі вартості власного, залученого і позичкового капіталу та структури капіталу підприємства за формулою:

,

де: – ставка дисконту; – частка власного капіталу в капіталі підприємства; – ставка прибутку на власний капітал; – частка залученого капіталу в капіталі підприємства; – вартість залученого капіталу; – частка довгострокових кредитів в капіталі підприємства; – вартість довгострокових кредитів; – ставка податку на прибуток.

Вирішити проблему, пов'язану з оптимізацією розмірів виробництва, забезпеченості капіталом та раціоналізацією вибраного напряму спеціалізації, можливо шляхом посилення інтеграційних процесів між аграрними господарствами, фінансовими та промисловими структурами. На наш погляд, залучення в аграрне виробництво фінансового і промислового капіталу дозволить у короткі строки відновити та підвищити ефективність використання основних засобів аграрного виробництва, реалізувати його потенціал, збільшити обсяги виробництва високоякісної сільськогосподарської продукції, яка буде конкурентоспроможною на світовому ринку.

Ринкова економіка об’єктивно зумовлює необхідність освоєння відповідної форми організації й регулювання господарської діяльності нових агроформувань. Стратегічне планування якраз і є формою, що довела свою економічну доцільність та високу соціальну віддачу. Згідно результатів проведеного SWOT-аналізу методом анкетування визначені сильні та слабкі сторони територіальної громади Покровського району, можливості для позитивної зміни її стану та загрози, що можуть негативно вплинути на її становище в оточуючому середовищі. Запропоновано стратегічний план соціально-економічного розвитку району, який окреслює три головні стратегічні напрями: сільське господарство, відродження соціальної інфраструктури, соціальна спрямованість програм економічного розвитку.

ВИСНОВКИ

1. Відносини власності складають каркас економічних відносин і безпосередньо або опосередковано проявляються у всіх економічних явищах та процесах. На певному етапі розвитку людського суспільства виникла приватна власність на засоби й результати праці. За умови поєднання власності і праці в контексті рівня мотивації людини до сумлінного і творчого ставлення до праці, ефективного господарювання приватні власницько-господарські відносини і засновані на їх засадах приватні форми підприємств переважають усі інші. Однак їм притаманна обмеженість щодо використання переваг великих господарств. Саме намагання їх використати, і зумовило появу приватно-спільних і спільних форм власності й адекватних їм форм господарювання.

2. Приватно-спільним аграрним підприємствам, як і всяким іншим, притаманні як позитивні ознаки, так і проблеми. В них у певній мірі “розмиваються” матеріальна зацікавленість і відповідальність щодо результатів господарської діяльності, мають місце неспівпадання інтересів окремого власника і асоціації по тим чи іншим питанням господарювання, ускладнюється процес управління виробничою й комерційною діяльністю. І в цьому відношенні вони поступаються індивідуально-приватним. Водночас більшість останніх не мають можливості використовувати ефекти від масштабу виробництва. Численний емпіричний вітчизняний і зарубіжний досвід дає підстави стверджувати, що в міру розвитку продуктивних сил у сільському господарстві чинник індивідуальної приватної власності (самоособиста заінтересованість і відповідальність) поступово і відносно втрачає своє колишнє значення, а все більше економічне значення набувають чинники розмірів господарства і його техніко-технологічна оснащеність. Саме цим і пояснюється тенденція до посилення “усуспільнення” і “корпоратизації” в аграрному виробництві розвинених країн.

3. Головним результатом проведених аграрних реформ в Україні є становлення великотоварних сільськогосподарських підприємств ринкового типу, заснованих на приватній власності та спільному використанні землі і майна. В 2003 році приватне землеволодіння Дніпропетровщини становило 95,2% загальної площі сільськогосподарських угідь, що на 16,8% більше, ніж в середньому по Україні. Серед нових агровиробничих формувань найбільшу питому вагу займають сільськогосподарські товариства, яких в звітному році налічувалося 650, у тому числі товариств з обмеженою відповідальністю – 611. В області функціонує також 257 приватних підприємств та 42 виробничих сільськогосподарських кооперативи. В середньому на господарське товариство в області припадає 2837 га сільськогосподарських угідь, на приватне підприємство – 2388 га, а на виробничий сільськогосподарський кооператив – 2000 га. Середньооблікова чисельність працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві, становить відповідно 88, 68 і 95 чоловік, а середньорічна вартість основних виробничих засобів на одного працівника – 26,3, 19,4 та 26,9 тис. грн. Питома вага орендованих земель у сільськогосподарських підприємствах трьох наведених організаційно-правових формувань перевищує 94%.

4. Групування господарських товариств Покровського району за рівнем концентрації основних виробничих засобів свідчить, що на результати фінансово-господарської діяльності підприємств суттєвий вплив має галузева структура та напрямок їх виробничої спеціалізації, а також наявність достатнього обсягу виробничих запасів та обігових коштів. Виявлені в процесі досліджень тенденції підтверджуються проведеним кореляційним аналізом.

5. Економічна ефективність новостворених агроформувань значною мірою залежить від оптимальної структури та спеціалізації виробництва. За оптимальним рішенням прибуток ТОВ “Відродження” Покровського району Дніпропетровської області порівняно з середніми даними за 2001-2003 роки з 3,4 млн. грн. досягне 5,4 млн., або зросте на 56,9%, тоді як витрати на товарну продукцію та товарна продукція в цінах реалізації збільшаться відповідно на 3,6 та 15,6%. Як наслідок рівень рентабельності зросте на 15,0% і за оптимальним планом становитиме 44,1%.

6. Застосування сучасних методик визначення ефективності інноваційно-інвестиційної діяльності в аграрній сфері, які ґрунтуються на фундаментальній концепції сучасної фінансової теорії зміни вартості грошей у часі, дозволяють розрахувати прогнозні значення найбільш песимістичної, найбільш імовірної та оптимістичної оцінки чистого грошового потоку сільськогосподарського підприємства. На основі динаміки фінансових результатів розраховано прогнозні значення найбільш песимістичної – 642,6 тис. грн., найбільш імовірної – 658,7 тис. грн., оптимістичної – 691,0 тис. грн. та середньозваженої – 661,4 тис. грн. оцінки чистого грошового потоку господарського товариства.

7. Встановлено, що при виборі селянами організаційно-правової форми господарювання на селі визначальними є наступні соціально-економічні чинники: співвідношення між колективістськими та приватновласницькими інтересами селян; наявність вираженого лідера або сильних особистостей; фінансовий стан господарства на момент його реформування; стан матеріально-технічної бази реформованого підприємства; місце розташування села відносно великих населених пунктів; ступінь розвитку ринкової інфраструктури; чисельність осіб, які бажають розширити особисте підсобне господарство або створити фермерське господарство.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У фахових виданнях

1. Плеханов Д.О. Приватно-спільні форми господарювання в аграрній сфері: економічний потенціал і проблеми // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 162: в 2 т. Том 1. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – С. 205-215.

2. Плеханов Д.О. Сільськогосподарські товариства: соціально-економічна сутність та доцільність їх створення // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2003. - №