МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. О.О.БОГОМОЛЬЦЯ
УДК 616.716.4-018.46-002-001-07:
615.847.8:615.849.19:615.849.112
ДОВБИШ НІНА ОЛЕКСАНДРІВНА
ПОРІВНЯЛЬНА ОЦІНКА МАГНІТОТЕРАПІЇ, УВЧ-
ТЕРАПІЇ, ЛАЗЕРОТЕРАПІЇ ПРИ ПРОФІЛАКТИЦІ
ТА ЛІКУВАННІ ТРАВМАТИЧНОГО ОСТЕОМІЄЛІТУ
НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ
14.01.22 – Стоматологія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Київ – 1999
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі хірургічної стоматології Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця, МОЗ України.
Науковий керівник - доктор медичних наук, доцент
Маланчук Владислав Олександрович,
Національний медичний університет ім.О.О.Богомольця,
МОЗ України,
завідувач кафедри хірургічної стоматології.
Офіційні опоненти:
- доктор медичних наук, професор Харьков Леонід Вікторович,
Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця, МОЗ України,
завідувач кафедри хірургічної стоматології дитячого віку,
- доктор медичних наук, професор Процик Володимир Семенович,
завідувач відділення пухлин голови і шиї та модифікованих методів
лікування Київського науково-дослідницького інституту радіології та
онкології, МОЗ України.
Провідна установа - Українська медична стоматологічна академія , кафедра
хірургічної стоматології, МОЗ України, м. Полтава.
Захист відбудеться " 15 " квітня 1999 р. о 13-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26. 003. 03 Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця за адресою: вул.Зоологічна, 1.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного університету (вул. Зоологічна, 1).
Автореферат розісланий 2 лютого 1999 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради, А.В.Борисенко
доктор медичних наук, професор
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми
Останніми роками відмічено стійке збільшення кількості захворівших на травматичний остеомієліт нижньої щелепи. Так, більшість авторів 10-30 років тому спостерігали розвиток травматичного остеомієліту в 4,67%-28,7% випадків (Ю.И.Бернадский, 1969; А.П.Нестеров, 1977; В.А.Козлов, 1981; Н.Н.Бажанов, О.Д.Шалабаев, 1986; В.И.Лукьяненко, 1986; В.В.Наконечный, О.П.Чудаков, 1988). В подальшому відсоток ускладнень виріс і нерідко становить зараз більше, ніж 30% (А.Г.Ушич, В.Г.Центило, А.К.Левенець та ін., 1995; О.И.Гребенченко, 1996). Таким чином, як і раніше, залишається актуальним пошук нових методів лікування травматичного переламу нижньої щелепи, спрямованих на профілактику розвитку травматичного остеомієліту.
Також проблематичним лишається і лікування вже розвиненого травматичного остеомієліту нижньої щелепи, котрий, як правило, стає причиною тривалої непрацездатності постраждалих, що завдає відчутного економічного збитку державі (А.А.Матчин, 1988)
Високий рівень захворюваності серед мешканців України через різке погіршення екологічної ситуації та велика кількість побічних реакцій на засоби традиційної терапії зумовлюють актуальність розробок та впровадження в практику немедикаментозних способів лікування і профілактики найбільш поширених захворювань людини (А.М.Коробов, 1995).
Серед немедикаментозних засобів дії на організм людини особливе місце займають цілющі фізичні фактори (ФФ), засновані на використанні різних видів фізичної енергії в зміненому вигляді. Ці фактори мають певні переваги над ліками, бо відносно вільні від побічної алергічної та токсичної дії (Л.М.Клячкин, М.Н.Виноградова, 1995).
Широке розповсюдження при профілактиці і лікуванні травматичного остеомієліту нижньої щелепи дістали УВЧ-терапія (УВЧ), магнітотерапія (МТ), лазеротерапія (ЛТ) . Доведена різнобічність позитивного ефекту перелічених фізметодів (Н.А. Березовская, 1986; А.А.Прохончуков, Н.А.Жижина, 1986; И.М.Митбрейт, Г.И.Лаврищева,Н.Н.Хоркин, 1991; А.В.Лепилин, А.К.Мышкина, 1994; А.П.Грохольский, О.В.Флис, 1996; А.А.Тимофеев, В.В.Коваленко, 1997; Г.Б.Карпінець, 1998; В.В.Коваленко, 1998, А.А.Прохончуков, Н.А.Жижина, А.Н.Белашов та ін., 1998; J.Rooney, M.Midda, L.Leeming, 1994 та ін.). Проте відомо й про шкідливий вплив на організм різних видів опромінення при їх використанні (Д.Л.Корытный, 1979; А.И.Шеина, 1980; А.Г.Степанов, Р.В.Сабарно, 1989; С.Е.Чегринец, 1993; И.Н.Ушкова, Н.Ф.Кошелев, 1994, S.Taube, P.Ylipaavalniemi, K.Perkki, V.J.Oikarinen, 1983 та ін.)
Ефекти дії лікувальних фізичних факторів різноманітні й недостатньо ще вивчені (В.С.Улащик, 1994). Відсутність чітких гігієнічних нормативів щодо відпуску лікувальних процедур зумовлена відсутністю, в свою чергу, надійних контрольних тестів, які б могли дозволити рекомендувати той чи інший фізметод і здійснювати контроль під час лікування з метою своєчасного усунуння небажаних загальних реакцій з боку організму пацієнта. Неконтрольоване ж застосування фізичних факторів може супроводитись небажаними змінами, які ведуть до негативних результатів лікування. В поліклініці ці недоліки стосуються кожного 2-3 пацієнта, в клініках – до 20% випадків (В.С.Улащик, 1995).
Існуючі біохімічні та імунологічні тести (А.А.Матчин, А.И.Смолягин, В.ВЛебедянцев, 1985; Н.М.Гордиюк, 1993 та інші), а також аналітичний спосіб (М.М.Соловьева, Т.М.Алехова, Г.М.Королева, 1988; В.И.Себов, 1997) прогнозування травматичного остеомієліту нижньої щелепи складні й недоступні лікарям практичної медицини. Крім того, ці способи не мають попереджуючого прогностичного значення в разі застосування фізіотерапії, яка здатна суттєво впливати на результати лікування. Отже, прогнозування травматичного остеомієліту нижньої щелепи на фоні застосування фізичних методів лікування на сьогодняшній день є не вивченим і також проблематичним питанням.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Дисертаційна робота виконувалась в рамках наукової теми кафедри хірургічної стоматології Національного медичного університету "Пошук патогенетично-біологічних підходів для планування і розробки конструкційно-відновних операцій на кістках лицьового скелету" (номер Державної реєстрації 0196У007060).
Мета і задачі дослідження
Метою нашого дослідження є покращення результатів профілактики та лікування травматичного остеомієліту нижньої щелепи за допомогою індивідуально підібраних методів фізіотерапії.
Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні задачі:
1) вивчити порівняльні характеристики застосованих фізіотерапевтичних методів (МТ, ЛТ, УВЧ) при профілактиці та лікуванні травматичного остеомієліту нижньої щелепи;
2) розробити контрольні тести для визначення ефективності застосованих фізіотерапевтичних методів з урахуванням загального та місцевого їх впливу на організм пацієнта;
3) удосконалити методи фізіотерапії (МТ, ЛТ) з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта;
4) визначити клінічну ефективність вивчених і удосконалених методик застосування фізметодів при профілактиці та лікуванні травматичного остеомієліту нижньої щелепи з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта;
5) розробити практичні рекомендації щодо застосування вивчених фізметодів для профілактики та лікування травматичного остеомієліту нижньої щелепи.
Наукова новизна одержаних результатів
-Дана порівняльна характеристика застосованих фізіотерапевтичних методів (МТ, ЛТ, УВЧ) при профілактиці та лікуванні травматичного остеомієліту нижньої щелепи.
-На підставі результатів дослідження лейкограми (ЛГ) периферічної крові пацієнтів вперше виявлені особливості й закономірності кількісних і якісних змін, які відбуваються з клітинами ЛГ під дією МТ, ЛТ та УВЧ. За результатами аналізу цих змін вперше визначені "інтервали чутливості", в межах яких кров людини особливо чутлива до дії кожного з перелічених фізметодів. Завдяки цьому розроблені контрольні тести, які дозволили завчасно, до початку фізіотерапії, виявити хворих, що
складають "групу ризику" при проведенні фізіотерапії, й прогнозувати можливу відповідну негативну реакцію крові на той чи інший фізметод. Також вперше розроблені критерії для своєчасної відміни фізичного фактора при виявленні негативної реакції крові. Доведена залежність між негативним впливом фізичного фактора на кров і несприятливим перебігом локального процесу
-Удосконалені методики МТ та ЛТ. Запропоновані "Спосіб прогнозування появи негативної реакції крові при плануванні магнітотерапії, лазеротерапії, УВЧ-терапії у хворих з травматичним переломом та остеомієлітом нижньої щелепи, який може бути використаний, як спосіб прогнозування негативних результатів лікування хворих з травмою нижньої щелепи (Пріоритетна довідка за заявою на винахід № 98127030 від 30.12.1998 р.) , а також "Спосіб лікування хронічних травматичних остеомієлітів нижньої щелепи" (Авторське свідоцтво СРСР № 1655500 від 15.2.1991 р.) дозволили покращити результати профілактики та лікування травматичного остеомієліту нижньої щелепи.
-Визначена клінічна ефективність вивчених і удосконалених методик ФТ при лікуванні травматичного переламу та остеомієліту нижньої щелепи з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта та обгрунтовані методичні рекомендації щодо їх використання.
-Обгрунтовані практичні рекомендації щодо застосування вивчених фізметодів для профілактики та лікування травматичного остеомієліту нижньої щелепи з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта.
Практичне значення одержаних результатів
Практичне значення роботи полягає в тому, що розроблена доступна система тестового контролю відомих фізметодів (МТ, ЛТ, УВЧ), яка дозволяє визначити загальний та місцнвий вплив на організм пацієнта застосованих фізметодів, залежність ефективності кожного з фізметодів від виразності цього впливу. Обгрунтовані критерії для своєчасної відміни вивчених фізметодів, що дозволять знизити кількість негативних результатів лікування травматичного переламу та остеомієліту нижньої щелепи.
Перевагою розробленого тестового контролю є його простота, надійність і доступність для практичної медицини; він не потребує складного устаткування і базується на методиці загального аналізу крові; може бути використаний з метою попереднього виявлення пацієнтів, кров яких особливо чутлива до дії одного з вивчених фізметодів, і з метою прогнозування негативних результатів лікування травматичного переламу та остеомієліту нижньої щелепи при використанні вказаних фізичних факторів – все це дозволяє покращити результати лікування.
На підставі визначення клінічної ефективності вивчених і уточнених методик ФТ розроблені практичні рекомендації, які дозволять хірургам-стоматологам, щелепно-лицевим хірургам, лікарям-фізіотерапевтам і лікарям-реабілітологам свідомо обирати той чи інший фізичний метод для профілактики та лікування травматичного остеомієліту нижньї щелепи.
Результати дослідження можуть бути широко використані для профілактики та лікування травматичного остеомієліту нижньої щелепи в клініках щелепно-лицевої хірургії, в кабінетах хірургічної стоматології, в кабінетах ФТ та реабілітації спеціалізованих стоматологічних поліклінік.
Особистий внесок здобувача
Здобувач особисто провела глибокий інформаційний пошук, сформулювала мету та задачі дослідження, запропонувала ідеї способів лікування травматичного остеомієліту нижньої щелепи та прогнозування негативної реакції крові при плануванні вивчаємих фізметодів.
Всі клінічні спостереження та дослідження, систематизація, узагальнення та аналіз отриманих результатів, наукові висновки виконані особисто автором.
Лабораторні дослідження виконані за участю автора на базі клінічних лабораторій міських лікарень №14 і №25.
Апробація і впровадження результатів дисертації
Основні положення роботи викладені на УІІ з'їзді стоматологів України (Львів, 1989 р.), на 1 Республіканській конференції "Новые физические методы в медицине" (Ворошиловград, 1990 р.), на 3 науково-практичній конференції хірургів-стоматологів "Оказание помощи больным с сочетанной травмой лица на этапах эвакуации" (Уфа, 1990 р.), на конференції винахідників і раціоналізаторів Дніпропетровського медичного інституту (Дніпропетровськ, 1992 р.), на 5 Республіканській науково-практичній конференції "Применение лазеров в медицине и биологии" (Ялта, 1995 р.), на конференції щелепно-лицьових хірургів і стоматологів країн Причорномор'я (Тбілісі, Грузія, 1997 р.), на Міжнародній науково-технічній конференції "Проблемы физической и биомедицинской электроники" (Київ, 1998 р.), на Першому конгресі стоматології Латвії (Рига, Латвія, 1998). Результати досліджень впроваджені в практику роботи відділення щелепно-лицевої хірургії лікарні № 14 м. Києва, використовуються при проведенні теоретичних і практичних занять на кафедрі хірургічної стоматології Національного медичного університету.
Публікації
По темі дисертації опубліковано 9 робіт: в тому числі, 4 статті у наукових журналах, рекомендованих ВАК України, 1 авторське свідоцтво, інші, як тези у матеріалах конференцій та з'їздів (4).
Отримана 1 пріоритетна довідка за заявою на винахід.
Обсяг та структура роботи
Дисертація викладена на 143 сторінках, побудована за традиційним планом, складається із вступу, огляду літератури, чотирьох глав власних досліджень, заключення, висновків і практичних рекомендацій. Робота ілюстрована 14 таблицами та 53 малюнками. Список використаних джерел містить 353 найменування (314 робіт вчених СНД і 39 робіт зарубіжних вчених).
ЗМІСТ РОБОТИ
Робота базується на аналізі 868 історій хвороби пацієнтів, котрим було надано спеціалізовану допомогу у відділенні щелепно-лицевої хірургії в 1990 – 1996 роках з приводу
травматичного переламу та травматичного остеомієліту нижньої щелепи. До власних досліджень входять спостереження за 139 пацієнтами, яким проводили порівняльну оцінку впливу й ефективності УВЧ, МТ, ЛТ при профілактиці та лікуванні травматичного остеомієліту нижньої щелепи. Крім того, обстежено 10 здорових людей для одержання вихідних даних з метою використання їх при проведенні порівняльного аналізу. Вивчення суто архівного матеріалу (729 історій хвороби за 1990-1995 роки) сприяло підведенню статистичних підсумків, які підтвердили актуальність теми з метою одержання більш вірогідних даних до обстеження залучено соматично здорових чоловіків і жінок (відповідно – 17-56 і 17-46 років).
Порівняльна оцінка вказаних факторів проведена за даними клінічного перебігу захворювання, лейкограми (ЛГ) периферичної крові, реографії (РГ), ехоостеометрії (ЕОМ), рентгенографії.
В залежності від вибору методу лікування, всі хворі поділені на 5 груп. Розподіл хворих по групах наведений у таблиці 1.
Таблиця 1
Розподіл хворих на клінічні групи
в залежності від застосованого методу лікування
Номер групи Головна ознака групи Кількість
І Здорові 10
ІІ Хворі з травматичним переламом і остеомієлітом
нижньої щелепи,яким проводили медикаментозну
терапію без застосування фізичних факторів 34
ІІІ Хворі з травматичним переламом і остеомієлітом
нижньої щелепи, яким медикаментозна терапія
була доповнена магнітотерапією 37
ІУ Хворі з травматичним переламом і остеомієлітом
нижньої щелепи, яким медикаментозна терапія
була доповнена лазеротерапією 34
У Хворі з травматичним переламом і остеомієлітом
нижньої щелепи, яким медикаментозна терапія
була доповнена УВЧ-терапією 34
ВСЬОГО 149
Кількість хворих з травматичним переламом нижньої щелепи в кожній групі становила 17-20 чоловік, з травматичним остеомієлітом – 17 чоловік, що дозволило провести адекватний порівняльний аналіз. Розподіл хворих у групах за клінічними діагнозами наведений в таблиці 2.
Таблиця 2
Розподіл пацієнтів у групах за клінічними діагнозами
Діагноз Група Кількість обстежених Всього
Здорові І 10 10
Травматичний перелам нижньої щелепи ІІ 17
ІІІ 20
ІУ 17 71
У 17
Травматичний остеомієліт нижньої щелепи ІІ 17
ІІІ 17
ІУ 17 68
У 17
Всього 149
Розподіл хворих за причиною травми вказує на те, що найчастіше до травми нижньої щелепи призводили побутові ситуації (бійка) - у 124 пацієнтів (89,2%). Значно менша кількість травмованих госпіталізована в результаті дорожньо-транспортних пригод - 8 (5,8%). Найменша кількість випадків - 1 (0,7%) - припадає на спортивну травму. У 6 пацієнтів (4,3%) причину травми нижньої щелепи встановити не вдалося.
Серед причин, що найчастіше сприяли розвиткові запального процесу після переламу нижньої щелепи, на перше місце виступає несвоєчасне надання комплексної спеціалізованої допомоги з вини самих хворих - 38 випадків (48,7%). Звертає на себе увагу й відсоток ускладнень, які розвинулись за наявності зуба в щілині зламу нижньої щелепи, не видаленого під час шинування хворого - 36 випадків (45,4%).
Для вирішення вказаної вище проблеми нами застосовані лікувальні курси, складовими яких стали один з відомих фізіотерапевтичних методів (МТ, ЛТ, УВЧ) у поєднанні з медикаментозною терапією(антибіотик - 1% спиртовий розчин хлорофіліпту, що був застосований хворим ІІ, ІІІ, ІУ, У груп
за стандартними методиками – перорально, для компресів і обробки ран та гіпосенсибілізуючий засіб - глюконат кальцію – перорально, за стандартною схемою).
Магнітотерапію проводили хворим ІІІ групи за допомогою портативного магнітоакустичного апарату "МАВР-2, що являє собою джерело змінного електромагнітного поля з сінусоідальною та П-подібною формою імпульсу. Призначали сінусоідально-усічене магнітне поле з частотою 50 Гц щоденно протягом 15 днів тривалістю процедури 30 хвилин. Магнітотерапію суміщали із вказаною медикаментозною терапією.
Лазеротерапію проводили хворим ІУ групи за власною методикою, згідно якої для опромінювання зони запалення використовували гелій-неоновий лазер ЛГ-75 з довжиною хвилі 0,63 мкм, щільністю потужності 130-150 мВт/см2, на відстані 1 м від хворого, з тривалістю процедури
хвилини протягом 15 днів. ЛТ суміщали з паралельним призначенням хлорофіліпту та глюконату кальцію*.
Для проведення УВЧ використовували апарати УВЧ-66 та УВЧ-80-01 з частотіою 40,68 МГц. Впливали на ділянку зламу нижньої щелепи щоденно атермічною дозою тривалістю 10 хвилин протягом 10 днів. Паралельно проводили вказану вище медикаментозну терапію.
Всім пацієнтам робили загальний аналіз крові в динаміці. При цьому досліджували капілярну кров пацієнта, взяту з пальця. Мазок окрашували за методом Паппенгейма. При вивченні морфологічних змін крові під дією фізіотерапії увагу звертали на клітини лейкограми. Враховували їх кількісну та якісну характеристики до, під час і після лікування. Особливу увагу звертали на зміну абсолютної кількості лімфоцитів (АКЛ), ступінь ураження клітин лейкограми (зміну форми, будови) та появу нових клітин в результаті подразнення ретикулярної тканини випромінюваною енергією (ретикулярних та лімфоретикулярних). Крім того, вивчали співвідношення між різними клітинами в ході лікування з метою виявлення особливостей та закономірностей лейкограми в кожній групі хворих. Для поліпшення методики аналітичного процесу всім хворим складали лейкоцитарний профіль за Ш.Д.Мошковським. При аналізі лейкограми враховували вихідні дані та показники крові здорових людей, прирівнених до норми.
РГ проводили за біполярною методикою з використанням апарату Р4-02. Для реєстрації реограм до роботи залучали чотирьохканальний електрокардіограф. Вивчали наступні показники РГ:амплітуду систолічної хвилі А, амплітуду венозної хвилі В, відношення В/А, основну амплітуду реограми Н, амплітуду інцизури Н2, дікротичний індекс ДІ= Н / Н2 ? 100% (А.А.Прохончуков, Н.К.Логинова, Н.А.Жижина, 1980). При аналізі реограм використовували відносні показники, які вказували на зміни кровотоку під впливом того чи іншого фізичного фактора в порівнянні з вихідним рівнем у відсотках.
ЕОМ проводили за допомогою ехоостеометра ЕОМ-01ц, використовуючи стандартизований (відповідно до інструкції) абсолютний метод дослідження, при якому вимірювали сумарний час проходження ультразвукового імпульсу від діагностичної голівки, яка служить для передачі, по м'яким тканинам до кістки, по кістці та від кістки по м'яким тканинам до приймаючої діагностичної голівки. При аналізі змін показників ехоостеометрії ми спирались на середні показники здорових людей та на вихідні дані, отримані у пацієнтів перед початком лікування.
Рентгенографічний контроль (оглядова та бокова рентгенографія нижньої щелепи) проводили через два тижні після початку лікувального курсу з метою оцінки структурних змін кісткової тканини, також для визначення строків і показань до хірургічної санації в ділянці зламу нижньої щелепи, оцінки зміни щілини в ділянці зламу.
Крім вказаних методик, слідкували за клінічним перебігом захворювання. Звертали увагу на самопочуття пацієнтів, зміну температури тіла, строки ліквідації гострого запального процесу, набряку й болю.
* Авторське свідоцтво № 1655500 від 15.2.1991 р.
Результати досліджень
На основі проведених досліджень нами отримані клінічні результати профілактики та лікування травматичного остеомієліту нижньої щелепи, які подані в таблиці 3.
Таблиця 3
Ефективність профілактики та лікування
травматичного остеомієліту нижньої щелепи
(клінічні результати) у групах хворих
Група хворих Ефективність профілактики, Ефективність лікування,
% %
ІІ (без ФТ) 64,7 .23,53
ІІІ (МТ) 100,0 76,48
ІУ (ЛТ) 94,12 76,48
У (УВЧ) 70,59 35,29
Як видно з таблиці 3, МТ є найбільш клінічно ефективним методом профілактики травматичного остеомієліту нижньої щелепи: у всіх 20 хворих ми отримали стійкий позитивний результат.
Добрий результат отримано також в ІУ групі – 94,12% - де хворі проходили ЛТ (тільки у одного пацієнта з 17 розвинувся хронічний запальний процес).
В ІІ групі, де фізичні методи не застосовували, відсоток ефективності профілактики травматичного остеомієліту виявився найнижчим – 64,71% (його розвиток мав місце в 6 випадках з 17).
Ефективність лікування травматичного остеомієліту нижньої щелепи була однаковою в ІІІ і ІУ групах (МТ,ЛТ) – 76,48% (чотири негативних результати з 17 в кожній групі).
Найнижча ефективність лікування виявилася в ІІ групі (без ФТ) – 23,53% (клінічне видужання настало лише у чотирьох з 17 хворих).
Дослідження ЛГ периферичної крові, ЕОМ та РГ показали залежність результатів клінічної ефективності від результатів цих досліджень (особливо, ЛГ) під впливом того чи іншого фізичного фактора (ФФ).
При вивченні показників ЛГ у групах хворих ми визначили такі закономірності впливу ФФ на клітини ЛГ:
1) дія МП, ЛВ та УВЧ супроводжувалась втратою АКЛ, відповідно, при:
- МТ – 0,27%-61,54% (у всіх хворих),
- ЛТ - 3,23%-82,36% (у всіх хворих),
- УВЧ- 0,80%-72,61% (у 94,2% хворих);
2) виникнення негативної реакції крові у відповідь на дію ФФ залежало від індивідуальної чутливості людини до цього фактора. Найбільш чутлива кров до дії УВЧ – 44,1%, менш чутлива кров до дії МП – 29,7%, найменш чутлива кров до дії ЛВ – 17,6%;
3) "групу ризику" при дії ФФ визначали за допомогою вихідного показника запропонованого нами лейкоцитарно-моноцитарного індекса : ЛМІ – показник, який дорівнює добутку числа, що показує вміст лейкоцитів у тисячах, на відсоток моноцитів*.
Сукупності значень ЛМІ, в межах яких кров людини найбільш чутлива до дії того чи іншого фізичного фактора, визначені нами як "інтервали чутливості".
До МТ найбільш чутлива кров людини, ЛМІ якої лежить в інтервалі від 53,2 до 81,6. До ЛТ – відповідно, від 51,0 до 70,2. До УВЧ – від 40,0 до 73,8. Як видно з цього, найменш протяжний інтервал характерний для дії ЛТ, найбільш протяжний – для дії УВЧ. Це цілком відповідає відсотку негативних проявів з боку клітин ЛГ у відповідь на дію кожного з фізичних факторів;
4) найшвидше реагувала кров на УВЧ (зміни в ЛГ помічені нами у частини хворих вже після трьох сеансів), далі на МТ (після 5 сеансів), далі на ЛТ (після 11 сеансів). Це ще раз підтверджує, що ЛТ – найменш впливовий на кров ФФ (застосований в лікувальних дозах);
5) кількісні та якісні зміни клітин ЛГ під впливом ФФ передували змінам у загальному стані пацієнта, проте при їх наростанні можна спостерігати несприятливий перебіг локального процесу;
6) передвісником можливого розвитку вказаних небажаних клінічних явищ у наших хворих було зниження АКЛ в бік нижньої межі норми;
7) критеріями для обов'язкової відміни ФФ у наших хворих були:
а) для МТ: - втрата АКЛ більше 40% при значенні в абсолютних цифрах
1,000 Ч 109/л і менше,
- зниження ЛМІ до 30,0 і нижче,
- поява та наростання негативних якісних змін клітин ЛГ;
б) для ЛТ: - втрата АКЛ більше 49,02% при значенні в абсолютних цифрах
1,000 ґ 109/л і менше,
- зниження ЛМІ до 27,0 і нижче,
- поява і наростання негативних якісних змін клітин ЛГ;
в) для УВЧ:- втрата АКЛ більше 55,43% при значенні в абсолютних цифрах
1,000 ґ 109/л і менше,
- зниження ЛМІ до 25,2 і нижче,
-поява і наростання негативних якісних змін клітин ЛГ;
8) дослідження ЛГ є, в першу чергу, прогностичний метод, який дозволяє:
-до початку ФТ виявити "групу ризику",
-здійснювати ефективний динамічний контроль за реакцією організму
через кров на дію конкретного ФФ,
-своєчасно відмінити (або зовсім не призначати) конкретний ФФ,
-через здійснюваний контроль сприяти підвищенню ефективності
профілактики та лікування травматичного остеомієліту нижньої щелепи.
Пріоритетна довідка за заявою на винахід № 98127030 від 30.12.1998 р.
Результати дослідження ЕОМ показали наступне:
1) МТ сприяла найбільш ефективному відновленню кісткової
тканини пошкодженої нижньої щелепи, друге місце за ефективністю дії на кісткову тканину займає ЛТ, третє – УВЧ і на останньому місці – медикаментозна терапія без використання ФФ. Вказані результати подані в таблиці 4, які свідчать, що процес відновлення кісткової тканини травмованої нижньої щелепи сповільнюється в разі ускладнення переламу запальним процесом;
Таблиця 4
Ефективність відновлення кісткової тканини травмованої
нижньої щелепи у групах хворих за даними ехоостеометрії
Група хворих Збільшення швидкості ультразвуку в ділянці зламу нижньої щелепи після лікування при переламі, % Збільшення швидкості ультразвуку в
ділянці зламу нижньої щелепи після
лікування при остеомієліті,
%
ІІ (без ФТ) 0,1 0,2
ІІІ (МТ) 21,7 20,9
ІУ (ЛТ) 21,5 20,7
У (УВЧ) 17,6 15,6
2) ЕОМ є метод контролю ефективності відновлення кісткової тканини і не може бути використана в якості прогностичного методу, бо в короткий проміжок часу щільність кісткової тканини змінюється мало.
Результати дослідження реограм показали наступне: 1) при проведенні МТ, ЛТ, УВЧ мала місце загальна тенденція до відновлення регіонарного кровотоку в м'яких тканинах, прилеглих до ділянки зламу нижньої щелепи; 2) ефективність відновлення регіонарного кровотоку залежала від дії обраного ФФ (таблиця 5).
Таблиця 5
Ефективність відновлення регіонарного кровотоку
у групах хворих за даними реографії
Група хворих Зміна показника А
порівняно з вихідним рівнем, % Зміна показника В
порівняно з вихідним рівнем, % Зміна показника В/А
порівняно з вихідним рівнем, %
ІІ (без ФТ) +14,9 +10,1 -3,2
ІІІ (МТ) +41,6 -29,4 -38,2
ІУ (ЛТ) +40,3 -27,8 -35,7
У (УВЧ) +29,3 -24,9 -34,6
Таким чином,більш позитивні зміни РГ в цілому спостерігались під дією МТ, на другому місці по ефективності впливу на регіонарний кровоток була ЛТ,
на третьому – УВЧ, на останньому – медикаментозна терапія без ФТ;
3) РГ може бути використана лише,як метод контролю ефективності дії ФФ на регіонарний кровоток в цілому. Прогностичного значення цього методу ми не виявили.
Висновки.
1.Дія магнітотерапії, УВЧ-терапії, лазеротерапії на клітини лейкограми периферичної крові, регіонарний кровотік, відновлення кісткової тканини пошкодженої нижньої щелепи різниться за якістю та виразністю впливу., що залежить від індивідуальної чутливості організму до конкретного фізичного фактора.
2.Магнітотерапія, лазеротерапія, УВЧ-терапія здатні спричиняти якісні та кількісні негативні зміни в крові хворих з травматичним переламом і остеомієлітом нижньої щелепи, що залежить від індивідуальної чутливості пацієнта до конкретного фізичного фактора та від тривалості лікувального курсу. Негативні зміни в лейкограмі передують змінам у загальному стані пацієнта, змінам у кістковій тканині нижньої щелепи та регіонарному кровотоці тканин в ділянці зламу нижньої щелепи. Наростання негативних змін у лейкограмі може супроводжуватись несприятливим перебігом локального процесу.
3.Негативні зміни в крові, що їх викликають магнітотерапія, УВЧ-терапія, лазеротерапія, відбиваються на лейкограмі та мають закономірний характер, що дозволило розробити доступну систему тестового контролю, яка має практичне значення при плануванні та проведенні магнітотерапії, УВЧ-терапії, лазеротерапії при профілактиці та лікуванні травматичного остеомієліту нижньої щелепи. Ця система контролю включає в себе: 1)тести для виявлення "групи ризику", або можливості прогнозування негативної реакції крові на фізіотерапію; 2)тести- критерії відміни фізіотерапії.
4.Застосування розроблених способів лікування травматичного остеомієліту нижньої щелепи за допомогою лазеротерапії та прогнозування негативних результатів
лікування хворих з травмою нижньої щелепи при застосуванні фізіотерапії дозволило покращити клінічні результати: ефективність профілактики травматичного остеомієліту при лазеротерапії у наших хворих становила 94,12%, при магнітотерапії – 100%; ефективність лікування травматичного остеомієліту - 76,48%.
5.Магнітотерапія, УВЧ-терапія, лазеротерапія мають різну клінічну ефективність при профілактиці та лікуванні травматичного остеомієліту нижньої щелепи. Магнітотерапія була найбільш ефективною при при профілактиці остеомієліту (100%) і достатньо ефективною при його лікуванні (76,48%). Лазеротерапія поступалася магнітотерапії за ефективністю профілактики остеомієліту (94,12%) і була однаково ефективною при його лікуванні (76,48%). УВЧ-терапія виявилася найменш ефективною при профілактиці та лікуванні травматичного остеомієліту нижньої щелепи (відповідно – 70,59% і 35,29%).
6.Практичні рекомендації, засновані на отриманих результатах дослідження, дозволили покращити результати профілактики та лікування травматичного остеомієліту нижньої щелепи.
Практичні рекомендації
Для профілактики та лікування травматичного остеомієліту нижньої щелепи ми рекомендуємо магнітотерапію і лазеротерапію. Підвищити ефективність і знизити ризик застосування магнітотерапії і лазеротерапії можна, завдяки послідовному виконанню запропонованого нами контролю, базованому на аналізі лейкограми.
Як показали наші дослідження. вибір методу фізіотерапії (магнітотерапія чи лазеротерапія) для профілактики та лікування травматичного остеомієліту нижньої щелепи залежить від мети (профілактика чи лікування) та від індивідуальної чутливості пацієнта до того чи іншого фізичного фактора.
Для визначення індивідуальної чутливості пацієнта до фізичного фактора до початку фізіотерапії необхідно зробити загальний аналіз крові, за допомогою якого підрахувати лейкоцитарно-моноцитарний індекс.
Врахувати, що "інтервал чутливості" крові до магнітотерапії становить сукупність значень ЛМІ в межах від 53,2 до 81,6, до лазеротерапії – від 51,0 до 70,2.
Пам'ятати, що пацієнти, ЛМІ яких знаходиться в одному з вказаних інтервалів, мають бути віднесені до "групи ризику", що є відносним протипоказанням до проведення фізіотерапії.
В разі призначення фізметоду пацієнту з "групи ризику" в ході лікування слід проводити чіткий контроль наступних показників загального аналізу крові: АКЛ, ЛМІ, виявлення якісних змін в складі лейкограми. Невиразні негативні зміни в лейкограмі за відсутності ознак їх наростання дозволяють завершити фізіотерапевтичний курс з позитивним клінічним результатом.
При зменшенні АКЛ в бік нижньої межі норми в ході лікування слід очікувати наростання негативних змін крові, що при певних критеріях стає причиною відміни фізметоду.
При зменшенні АКЛ нижче 1,000 ґ 109/л, падінні ЛМІ до 30,0 (для МТ) або 27,0 (для ЛТ) і нижче, появі якісних змін клітин (широкоплазмені лімфоцити, гіперсегментовані нейтрофіли, ретикулярні та лімфоретикулярні клітини) фізметод має бути відміненим (критерії відміни). Продовження фізіотерапії призводить до негативних клінічних результатів.
При профілактиці остеомієліту перевагу бажано віддавати магнітотерапії (апарат "МАВР-2", частота 50 Гц, 15 сеансів по 30 хвилин щоденно) в поєднанні з медикаментозною терапією (1% спиртовий розчин хлорофіліпту перорально та для зовнішнього використання, глюконат кальцію – перорально – за стандартною схемою), що дало найкращі клінічні результати в ході дослідження.
При лікуванні остеомієліту можливо планувати як магнітотерапію, так і лазеротерапію (гелій-неоновий лазер ЛГ-75 з довжиною хвилі 0,63 мкм, 15 сеансів по 3 хвилини з відстані 1м, в поєднанні з описаною вище медикаментозною терапією), які показали себе однаково ефективними у наших хворих.
ПЕРЕЛІК опублікованих праць за темою дисертації
Довбиш Н.О. Лейкоцитарний профіль у хворих з травматичним переламом і остеомієлітом нижньої щелепи при магніто-, лазеро та УВЧ-терапії // Вісник стоматології.- 1997.- №4.- С.568-569.
Маланчук В.О.,Довбиш Н.О. Вплив лазеротерапії на лейкограму у хворих з травматичним переламом та остеомієлітом нижньої щелепи // Вісник стоматології.- 1997.- №4.- С. 576-578.
Довбиш Н.О. Фізіотерапія в лікуванні травматичного перелому та остеомієліту нижньої щелепи // Клінічна хірургія.- 1998.- №4.- С. 32-33.
Гайдукова С.М.,Довбиш Н.О.,Маланчук В.О. Вплив магнітотерапії на клітини крові при лікуванні травматичного перелому та остеомієліту нижньої щелепи // Клінічна хірургія.- 1998.- № 3.- С. 50.
Ходорович П.В.,Довбыш Н.А.,Логановская Е.Н.,Березовская Н.А. Способ лечения хронических травматических остеомиелитов нижней челюсти.Авторское свидетельство СССР №1655500 от 15.2.1991г.
.Березовская Н.А.,Гарляускайте И.Ю.,Довбыш Н.А.,Ходорович П.В. Результаты применения лазеротерапии в сочетании с фитотерапией при лечении хронических травматических остеомиелитов нижней челюсти // Материалы УІІ съезда стоматологов УССР "Комплексное лечение и профилактика стоматологических заболеваний".- К.- 1989.-С.128.
Довбыш Н.А.,Березовская Н.А.,Ходорович П.В.,Логановская Е.Н. Применение лазеротерапии при лечении травматического остеомиелита нижней челюсти //
Материалы первой Респ. конф. "Новые физические методы в медицине".- Ворошиловград.- 1990.- С. 186-187.
Дудко Д.В.,Довбыш Н.А.,Гарляускайте И.Ю. Оказание помощи больным с сочетанной травмой лица на этапах эвакуации // Тез. 3 научно-практ.респ.конф.хирургов-стоматологов.-Уфа.-1990.-С.45.
Довбиш Н.О. Ефективність застосування магнітоакустичного апарату "МАВР-2" при профілактиці та лікуванні травматичного остеомієліту нижньої щелепи // "Электроника и связь". Материалы Междунар. научно-тех. конф. "Проблемы физической и биомедицинской электроники".- Киев.- 1998.- Вып. 4.- Ч. 2.- С. 318..
АНОТАЦІЇ
Довбиш Н.О. Порівняльна оцінка магнітотерапії, УВЧ-терапії, лазеротерапії при профілактиці та лікуванніі травматичного переламу нижньої щелепи.- Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 – Стоматологія.- Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця, Київ, 1999 р.
Дисертацію присвячено питанням покращення результатів профілактики та лікування травматичного остеомієліту нижньої щелепи за допомогою індивідуально підібраних методів фізіотерапії. В дисертації розроблено новий напрямок в плануванні та проведенні фізіотерапії вказаній групі хворих, який грунтується на визначенні закономірностей змін в лейкограмі периферичної крові відносно конкретного фізичного фктора. Розроблена, обгрунтована та впроваджена
в клініку доступна система тестового контролю, яка має значення при плануванні та проведенні фізіотерапії, що сприяє покращенню результатів профілактики та лікування травматичного остеомієліту нижньої щелепи.
Ключові слова: остеомієліт нижньої щелепи, профілактика, лікування, магнітотерапія, УВЧ-терапія, лазеротерапія, система контролю.
Довбыш Н.А. Сравнительная оценка магнитотерапии, УВЧ-терапии, лазеротерапии при профилактике и лечении травматического остеомиелита нижней челюсти.- Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22 – Стоматология.- Национальный медицинский университет им. А.А.Богомольца, Киев, 1999 г.
Диссертация посвящена вопросам улучшения результатов профилактики и лечения травматического остеомиелита нижней челюсти с помощью индивидуально подобраных методов физиотерапии. В диссертации разработано новое направление в планировании и проведении физиотерапии указанной группе больных, которое основано на определении закономерностей изменений в лейкограмме периферической крови относительно конкретного физического фактора. Разработана, обоснована и внедрена в клинику доступная система тестового контроля, которая имеет значение при планировании и проведении физиотерапии, что способствует улучшению результатов профилактики и лечения травматического остеомиелита нижней челюсти.
Цель исследования – улучшение результатов профилактики и лечения травматического остеомиелита нижней челюсти с помощью индивидуально подобранных методов физиотерапии.
Для достижения цели поставлены и решены следующие задачи: 1)изучение сравнительной характеристики примененных физметодов при профилактике и лечении травматического осеомиелита нижней челюсти: 2)разработка контрольных тестов для определения эффективности примененных физметодов; 3)усовершенствование методик применения физметодов с учетом индивидуальных особенностей пациента; 4)определение клинической эффективности усовершенствованных физметодов с учетом индивидуальных особенностей пациента; 5)разработка практических рекомендаций по применению изученных физметодов для профилактики и лечения травматического остеомиелита нижней челюсти.
Проанализировано 868 историй болезни пациентов, которым в 1990-1996 г.г. была оказана специализированная помощь в челюстно-лицевой клинике Национального медицинского университета по поводу травматического перелома и остеомиелита нижней челюсти. К собственным исследованиям относятся 139 наблюдений над больными и контрольное обследование 10 здоровых человек. Пациенты распределены в пяти клинических группах: І - здоровые; ІІ – пациенты с переломами и остеомиелитом нижней челюсти, которым проведена исключительно медикаментозная терапия; ІІІ – пациенты с переломами и остеомиелитом нижней челюсти, которым проведена магнитотерапия и медикаментозная терапия; ІУ- пациенты с переломами и остеомиелитом нижней челюсти, которым проведена лазеротерапия и медикаментозная терапия; У – пациенты с переломами и остеомиелитом нижней челюсти, которым проведена УВЧ-терапия и медикаментозная терапия.
Сравнительная оценка указанных физических факторов осуществлена по данным клинического течения заболевания, лейкограммы периферической крови, реографии, эхоостеометрии, рентгенографии.
Выявлено, что действие конкретного физического фактора зависит от индивидуальной чувствительности к нему пациента.
Изучение изменений лейкограммы периферической крови в динамике позволило определить лейкоцитарно-моноцитарные индексы, их совокупности, которые соответствуют интервалам чувствительности, в пределах которых кровь пациентов особенно чувствительна к действию магнитотерапии, лазеротерапии, УВЧ-терапии.
На основе закономерных изменений абсолютного количества лимфоцитов под влиянием физического фактора, лейкоцитарно-моноцитарного индекса, качественных изменений клеток лейкограмммы (изменение формы , строения, появление ретикулярных и лимфоретикулярных клеток) разработан и внедрен тестовый контроль, позволяющий планировать назначение конкретного физического метода, контролировать его воздействие, вовремя отменить при появлении отрицательной реакции крови.
Доказано, что отрицательная реакция крови на физический фактор опережает изменения в общем и локальном статусе пациента.
Несвоевременная отмена физметода может способствовать неблагоприятному локальному течению заболевания на фоне удовлетворительного общего состояния.
Метод изучения лейкограммы имеет прогностическое значение, в отличие от методов реографии и эхоостеометрии, которые в силу меньшей динамичности могут служить лишь для общего контроля за эффективностью лечения. Наименее динамичный, с нашей точки зрения, метод рентгенографического исследования.
Анализ клинических результатов показал, что магнитотерапия – наиболее эффективный метод профилактики травматического остеомиелита; достаточно высокой эффективностью обладает и лазеротерапия; заметно уступает по эффективности УВЧ-терапия. Для лечения травматического остеомиелита сравнительно эффективны лазеротерапия и магнитотерапия; низкую эффективность имеет УВЧ-терапия.
Применение разработанных способа лечения травматического остеомиелита с помощью лазеротерапии и способа прогнозирования отрицательной реакции крови при планировании магнитотерапии, лазеротерапии, УВЧ-терапии (способ прогнозирования отрицательных результатов лечения больных с травмой нижней челюсти) позволит улучшить результаты профилактики и лечения травматического остеомиелита нижней челюсти.
Результаты исследования могут быть широко применены в клиниках челюстно-лицевой хирургии, в кабинетах физиотерапии и реабилитации специализированных стоматологических поликлиник.
Ключевые слова: остеомиелит нижней челюсти, профилактика, лечение, магнитотерапия, УВЧ-терапия, лазеротерапия, система контроля.
Dovbish N.О. Comparative assessment of magnetic therapy, ultra-high frequency therapy and laser therapy in prevention and treatment of traumatic mandible fracture .- Manuscript.
Thesis for a candidate's degree of medical sciences in the speciality 14.01.22 – Stomatology – National Medical university after A.A.Bogomolets, Kiyv, 1999.
Thesis is aimed at developing problems of prevention and treatment improvement of traumatic mandible osteomyelitis with individually adjusted methods of physiotherapy. New approach in planning and implementation of physiotherapy for specific groups of patients has been elaborated, which is based on the determination of regular changes in leucogram of the peripheral blood concerning certain physical factor. A clear cut system of the test control has been created substantiated and implemented into clinical practice what presents importance in planning and carrying out physiotherapy that contribute to the improvement in prevention and treatment patients with traumatic mandible osteomyelitis.
Key words: osteomyelitis of mandible, prevention, treatment, magnetic therapy, ultra-high frequency therapy, laser therapy, the system of control.
