НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

МІНІСТЕРСТВА ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Подоляко Ганна Володимирівна

УДК 334.7, 338.9

МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

ПРИВАТИЗАЦІЇ В УКРАЇНІ

Спеціальність: 08.02.03 – організація управління,

планування і регулювання економікою

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ-2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Науково-дослідному економічному інституті (НДЕІ) Міністерства економіки України

Науковий

керівник: | Доктор економічних наук

Рудченко Олександр Юрійович,

НДЕІ Міністерства економіки України, завідувач відділом

Офіційні опоненти: |

Доктор економічних наук, професор

Денисенко Микола Павлович,

Київський національний університет технології та дизайну (м. Київ), професор кафедри економіки, обліку та аудиту;

Кандидат економічних наук

Лісовий Віктор Петрович, Асоціація учасників фондового ринку України (м. Київ), Президент

Провідна організація: | Київський національний економічний університет Міністерства освіти та науки України (м. Київ),? кафедра макроекономіки та державного управління

Захист відбудеться “29”вересня 2005 року об 15 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.801.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук НДЕІ Міністерства економіки України за адресою: 01103, м.Київ-103, бульвар Дружби народів, 28, п’ятий поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці НДЕІ Міністерства економіки України за адресою: 01103, м.Київ-103, бульвар Дружби народів, 28, перший поверх.

Автореферат розісланий “27” серпня 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, доктор економічних наук О.Ю.Рудченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми дослідження.

Стратегічно важливим напрямом ринкової трансформації національної економіки є здійснення процесів приватизації, які мають на меті як подолання монополії державної власності, так і формування недержавного сектору як найбільш динамічного елементу національної економіки. Саме від того, в якій мірі в процесі приватизації будуть створені сприятливі умови для прояву приватного підприємництва як рушійної сили розвитку економіки, сформується баланс інтересів нових власників та проявляться стимули до розвитку, залежить ефективність функціонування не тільки недержавного сектору, а й економіки країни в цілому.

Розробці теоретичних та практичних аспектів проблем механізму приватизації присвячені роботи багатьох вітчизняних вчених-економістів, ґрунтовні наукові дослідження яких пов‘язані з оцінкою фактичного стану підприємств, аналізом реальних закономірностей і тенденцій процесів перерозподілу власності, спрямованих на пошук та вдосконалення методів і механізмів державного регулювання приватизації.

В той же час чинний механізм приватизації має суттєві недоліки, що зумовлені перш за все недостатньою орієнтацією на забезпечення ефективності виробництва та залучення інвестицій. Тому зараз особливого значення набувають питання вдосконалення механізму державного регулювання приватизації на її грошовому етапі, коли до неї залучаються підприємства, що мають стратегічно важливе значення для економіки та безпеки країни. Це зумовило вибір теми дослідження, визначення мети, завдань та його спрямованості.

Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Наукове дослідження пов’язане з планами науково-дослідних робіт НДЕІ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, зокрема автор приймала участь у виконанні наступних тем: “Основні засади визначення та оцінка структури власності в економіці України з її довгостроковим прогнозом, моніторинг структури власності та ефективності функціонування недержавного та державного секторів економіки за видами економічної діяльності в Україні у 2003-2004 роках” (2004р., № держреєстрації 0104U008081) (особистий внесок автора полягає у оцінці ефективності функціонування приватизованого сектору та прогнозі структури власності в економіці України); “Проведення моніторингу соціально-економічних наслідків реформування відносин власності, здійснення аналізу впливу приватизації на розвиток економіки та підготовку пропозицій з урахуванням міжнародного досвіду” (2004р., №держреєстрації 0104U007175) (оцінка процесів приватизації та її соціально-економічних наслідків).

Мета і задачі дослідження.

Метою даної дисертаційної роботи є розробка теоретичних, методичних та практичних питань удосконалення механізму державного регулювання приватизації стосовно її грошового етапу, що надасть можливість створенню сприятливих умов діяльності приватизованих підприємств, а також забезпечить сталий розвиток національної економіки країни. Відповідно до цього, у дисертації поставлено та вирішено такі основні завдання:

·

·

·

·

·

·

Об‘єктом дослідження є процеси приватизації в економіці Україні, а його предметом - теоретичні, методичні та практичні питання державного регулювання приватизації та напрями його вдосконалення.

Методи дослідження. Теоретичну і методологічну основу дисертаційної роботи склали наукові праці і методичні розробки спеціалістів у галузі теорії ринкової економіки та державного регулювання. В дослідженні використовувались принципи наукової діалектики, методи системного аналізу та логічного узагальнення (дозволили визначити напрями та заходи щодо вдосконалення механізму державного регулювання приватизації, а також розробити методичні положення щодо застосування депозитарних розписок в процесі приватизації, передприватизаційної підготовки об‘єктів тощо); методи економічного і порівняльного аналізу (оцінити тенденції приватизації та її соціально-економічні наслідки);статистичні методи (розробити схеми, графіки, таблиці). Розглядаючи приватизацію в Україні, дотримано принцип системного підходу та цілісності, коли дослідженню підлягали не лише елементи її, а й зв‘язки між ними.

Наукова новизна одержаних результатів.

В процесі проведеного дослідження отримані наступні результати, які складають наукову новизну:

одержано вперше:

- розроблено механізм застосування депозитарних розписок в процесі приватизації інвестиційно-привабливих об‘єктів, що полягає у поетапному здійсненні заходів, спрямованих на узгодження процедури продажу пакетів акцій приватизованих підприємств та вимог міжнародних фондових ринках щодо розміщення цих пакетів акцій. Це дозволяє залучити до приватизації іноземних інвесторів на найбільш вигідних умовах як для держави, так і підприємств-емітентів;

- розроблено методику порядку розрахунку та оплати депозитарних послуг зберігачів щодо обігу цінних паперів в процесі приватизації, що полягає у структуризації послуг, синхронізації їх оплати відповідно з проведенням продажу акцій та здійсненням платежів. Це дозволить підвищити обгрунтованість оплати послуг, зменшивши витрати держави на ці цілі, та поліпшити якість та надійність надання відповідних послуг;

удосконалено:

- методичні положення розробки та реалізації державної програми приватизації, що полягають у вдосконаленні класифікації груп об’єктів (стосовно їх віднесення до різних груп), включенні розділів, що регламентують порядок та особливості приватизації окремих видів підприємств (зокрема, містоутворюючих та з особливо небезпечними виробництвами, а також пов’язаними з використанням надр та з науковою сферою); узгодженні приватизаційних процесів з програмами розвитку стратегічних галузей. Це дозволить забезпечити сприятливі умови їх реформування, адаптації та ефективного функціонування підприємств в постприватизаційному періоді;

- порядок обліку цінних паперів акціонерних товариств, створених в процесі приватизації, що полягає у застосуванні мережі депозитарних організацій та дозволяє як забезпечити подвійний контроль за проведенням операцій з цінними паперами, так і запобігти зловживанням стосовно прав дрібних акціонерів, а також акціонера-держави;

дістало подальший розвиток:

- механізм державного регулювання приватизації (зокрема, удосконалення законодавчої, нормативно-інструктивної та методичної бази стосовно передприватизаційної підготовки об’єктів, продажу цілісних майнових комплексів, узгодження процесів приватизації з розвитком фондового ринку), а також визначення напрямів його вдосконалення, що відповідає особливостям грошового етапу приватизації та сприяє як підвищенню ефективності функціонування приватизованих підприємств, так і поповненню державного бюджету;

- застосування способів продажу державного майна, зокрема продаж цілісних майнових комплексів державних підприємств (об‘єкти приватизації груп В, Г на аукціонах, за конкурсом), прогресивність якого полягає, по-перше, у підвищенні інвестиційної привабливості об’єкта для нового власника з позицій захисту його майнових прав, по-друге, у зменшенні вартості продажу на суму інвестиційних зобов’язань, що повинні бути здійсненні в процесі технічного оновлення підприємства; по-третє, у придбанні об`єкта разом із земельною ділянкою. Це відповідає особливостям грошового етапу приватизації та сприяє як підвищенню зацікавленості потенційних покупців у придбанні підприємств, так і залученню ефективного власника;

- розроблено пропозиції щодо вдосконалення розвитку фондового ринку та формування його інфраструктури, суть яких полягає у впорядкуванні діяльності депозитарія та зберігачів, емітентів, державних органів приватизації; обігу цінних паперів в процесі приватизації (шляхом застосування механізму їх знерухомлення, випущених підприємствами-емітентами у документарній формі). Це дозволить скоротити терміни продажу пакетів акцій, сприяти залученню до продажу іноземних інвесторів (за рахунок забезпечення більшої прозорості процедур); запобігти можливим проявам тіньових схем роботи реєстраторів під замовлення;

- методичні положення щодо передприватизаційної підготовки об‘єктів, котрі були раніш заборонені до приватизації, шляхом їх реструктуризації та виділення тих підрозділів, які залишаються у власності держави, та тих, що можуть бути реорганізовані (зокрема, шляхом створення спільного підприємства) та приватизовані. Це, з одного боку, розширяє коло об’єктів, що підлягають приватизації, а з іншого, - сприяє підвищенню їх інвестиційної привабливості, залученню ефективних власників та поповненню державного бюджету;

- статус та функції органу приватизації щодо визначення інструментів державного регулювання як стосовно упорядкування управління об’єктами права державної власності (зокрема, корпоративними правами держави, об’єктами, що не підлягають приватизації), так і реалізації стратегії приватизації на її завершальному етапі, що відповідає потребам виваженого проведення політики інституціональних перетворень.

Практичне значення одержаних результатів.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що результати дисертаційної роботи дають змогу державним органам вирішувати важливі питання державного регулювання приватизації.

Основні результати роботи доведені до рівня конкретних механізмів, заходів і пропозицій та використані Фондом державного майна України (ФДМУ) при удосконаленні законодавчої, нормативно-методичної бази з питань приватизації та обліку цінних паперів при приватизації (довідка про впровадження від 16.12.2004 року № 10-21-17180). Запропоновані здобувачем пропозиції впроваджені в Міжнародному інституті бізнесу та Київському інституті інвестиційного менеджменту при викладанні проблемних питань приватизації та розвитку фондового ринку (відповідно довідки від 21.01.2005 року та від 14.02.2005 року).

Особистий внесок здобувача.

Дисертація є самостійно виконаною науковою роботою, у якій представлено авторський підхід і особисто одержані теоретичні та практичні результати, обґрунтування та вдосконалення механізму державного регулювання приватизації.

Апробація результатів дослідження.

Основні положення роботи були викладені на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Теорія та практика управління у трансформаційний період” (м.Донецьк, 2001р.), науково-практичній конференції ПАРД “Трансформація облікової системи фондового ринку України для забезпечення інтересів інвесторів та держави” (м.Київ, 2001р.), науково-практичній конференції за міжнародною участю “Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз” (м.Київ, 2002р.), міжнародних науково-практичних конференціях “Теорія і практика формування і розвитку корпоративного сектора економіки” (м.Київ, 2003р.), “Інноваційно-інвестиційні моделі трансформації перехідних суспільств” (м.Київ, 2003р.), “Інноваційно-інвестиційні моделі трансформації перехідних суспільств” (м.Біла Церква, 2003р.) та науково-практичній конференції “Інноваційно-інвестиційний розвиток економіки та зайнятості населення в Україні” (м.Київ, 2004р.).

Публікації.

Основні ідеї, положення та результати досліджень висвітлені у 17 опублікованих роботах, в тому числі 9 – у наукових фахових виданнях (6 одноосібних, 2 – у співавторстві та участь у одній колективній монографії). Загальний обсяг авторського матеріалу складає 3,9 друкованих аркуша.

Обсяг і структура роботи.

Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (106 найменувань). Основний зміст викладено на 162 сторінках, робота містить 19 таблиць, 19 рисунків, 2 додатки.

Основні положення дисертації.

У першому розділі “Методологічні основи державного регулювання приватизації в Україні” основна увага приділяється розгляду ролі та місця приватизації в процесі ринкової трансформації економіки України, а також приватизаційних аспектів розвитку фондового ринку.

Особливе значення в процесі приватизації має забезпечення її зв’язку та взаємоузгодженості з іншими аспектами економічної політики, зокрема з структурно-галузевою, антимонопольно-конкурентною,бюджетною, нвестицій-ною, соціальною тощо. При цьому на національну модель приватизації впливають чинники, що, з одного боку, сприяють її проведенню, а з іншого – ускладнюють цей процес.

Серед сприятливих чинників приватизації, перш за все, слід виділити наявність інвестиційно привабливих об’єктів, вигідне географічне розташування України та сприятливі природні умови; наявність кваліфікованої робочої сили при відносно низькому рівні оплати праці; значний внутрішній ринок; відносна недооцінка об’єктів приватизації. Ускладнюють процеси приватизації відсутність коштів у населення, а також вітчизняних інвесторів; неврегульованість питань власності на землю та відсутність належного захисту прав власників; недостатньо привабливий інвестиційний клімат та нерозвиненість об‘єктів виробничої та ринкової інфраструктури (перш за все фондового ринку).

Механізм державного регулювання приватизації представляє собою логічну взаємоузгоджену систему теоретико-методологічних засад, методичного забезпечення та практичного інструментарію її реалізації, що взаємопов’язані між собою (рис.1). Основним елементом механізму державного регулювання приватизації слід визнати концептуальні положення, що, з одного боку, відображають теоретико-методологічні засади стосовно ролі відносин власності в суспільстві, а також підходи щодо їх реформування, а з іншого - вимоги щодо державної політики в цій сфері, виходячи як з особливостей розвитку національної економіки, так і на основі оцінки соціально-економічних і екологічних наслідків приватизаційних процесів, що дозволяє об’єктивно оцінити складові елементи механізму та визначити напрями та заходи щодо його вдосконалення.

Важливим елементом концептуальних положень державної політики в сфері приватизації є визначення її принципів та пріоритетів, що взаємоузгоджені з розглянутими функціями та дозволяють як з’ясувати спрямованість правового, організаційного, економічного та інформаційно-аналітичного забезпечення, так і враховувати особливості завдань, що повинні вирішуватися на кожному конкретному етапі здійснення приватизаційних процесів. Пріоритети приватизації доцільно розрізняти стосовно етапів приватизації. Головними пріоритетами приватизації на початку її сертифікатного етапу є

підвищення ефективності виробництва та мотивації до праці, прискорення структурної перебудови і розвитку економіки України.

Важливим аспектом інституціональних перетворень, безпосередньо пов’язаним з приватизацією, є сприяння активізації розвитку фондового ринку завдяки формуванню корпоративного сектору економіки. Особливістю сучасного фондового ринку України, перш за все, є обслуговування процесів розподілу і перерозподілу корпоративної власності при приватизаційних та постприватизаційних процесах.

Україні потрібен ліквідний, надійний, прозорий та ефективно функціонуючий фондовий ринок, який забезпечував би реалізацію національних інтересів України та сприяв зміцненню її економічного суверенітету. Необхідною передумовою для цього має стати розвиток інфраструктури фондового ринку, зокрема підприємств, які спеціалізуватимуться на роботі з цінними паперами, фондових бірж та системи Національного депозитарію, пов'язаних з ефективною системою платежів.

Практично всі проблеми вітчизняного ринку цінних паперів, пов‘язані з непослідовністю і незавершеністю формування законодавчої бази, відсутністю достатньої для забезпечення його масштабності та ліквідності кількості об‘єктів, недоліками в організації обліку цінних паперів та реєстрації прав власності на них. Похідними від основних проблем ринку цінних паперів є диспропорції у розвитку основних сегментів ринку, захисту емітентів та інвесторів від недобросовісної діяльності фінансових посередників, інформаційного забезпечення учасників ринку. Існуюча в Україні система перереєстрації іменних цінних паперів через інститут незалежних реєстраторів є досить громіздкою.

У другому розділі “Методичні питання та оцінка процесів здійснення приватизації в Україні” розглядаються питання методичного забезпечення та здійснення приватизації, а також її соціально-економічних наслідків.

Методичні питання здійснення приватизації знаходяться в залежності від її етапів та стосуються, перш за все, засобів (інструментів) законодавчого, економічного, організаційного та адміністративного впливу щодо державного регулювання приватизації. Головними засобами регулювання приватизації є законодавча база, державна програма приватизації; порядок визначення переліку об’єктів державної власності стосовно різних режимів та груп приватизації; формування плану розміщення акцій; закріплення в державній власності пакетів акцій; визначення груп покупців, які мають право участі у приватизації; завдання щодо надходжень коштів від приватизації; способи та умови продажу; ліцензування суб’єктів приватизаційного процесу.

Суттєвими недоліками загального законодавства про приватизацію є, на наш погляд, відсутність такого важливого документа, який би регламентував діяльність ФДМУ; несвоєчасне прийняття державних програм приватизації; відсутність в методиці оцінки вартості майна адекватного відображення нематеріальних активів та вартості землі, на якій розташовані об’єкти.

Процеси приватизації є найбільш активним та динамічним напрямом ринкової трансформації економіки Україні, хоча все ж він здійснювався дещо повільніше, ніж це передбачалося державними програмами. Це зумовлене тим, що протягом усього процесу приватизації в суспільстві немає єдиної позиції стосовно темпів та методів її здійснення, а наявність протилежних підходів вимагає досягнення компромісу між впливовими політичними силами.

Впровадження інвестиційних зобов'язань при конкурсному продажу приватизованих об'єктів позитивно проявило себе як важливий засіб забезпечення інвестиційної діяльності приватизованих підприємств, що необхідно достатньо широко застосовувати протягом останнього етапу здійснення грошової приватизації. Разом з тим, необхідно передбачити більш активне спрямування коштів, отриманих від приватизації, на інноваційне інвестування підприємств, що мають стратегічне значення для економіки.

Останнім часом має місце гальмування приватизаційних процесів, що зумовлене як недоліками у механізмі її здійснення (зокрема, відсутності належної прозорості, а також занадта орієнтація на так званого стратегічного інвестора), лобіюванням продажу окремих підприємств та орієнтацією на обмежене коло учасників конкурсу, а також небажанням приватизації об’єктів та навмисним затягуванням цього процесу. Крім того, спостерігається небажання чи затягування органами, що уповноважені управляти державним майном, внесення пропозицій щодо приватизації підпорядкованих їм підприємств, недотримання ними затверджених термінів корпоратизації підприємств, а також їх передприватизаційної підготовки.

Приватизацію не слід розглядати з позицій короткострокових досягнень, що може привести до поверхових та необгрунтованих висновків (в тому числі й ідеологічного спрямування стосовно недоцільності самої приватизації). Це зумовлене тим, що для системних перетворень потрібен певний час та відповідні умови, а синергетичний ефект може проявитися лише після тривалого часу, коли сформуються як належні умови, буде здійснюватися активне інноваційно-інвестиційне оновлення виробництва, так і пройдуть певні соціально-психологічні процеси в суспільстві (хоча це не виключає вдосконалення самого механізму приватизації та підвищення його дієвості).

Найбільш суттєвим наслідком приватизації в Україні слід визнати формування потужного недержавного сектору, який визначальним чином впливає на розвиток національної економіки. У свою чергу в межах недержавного сектору слід виділити як приватизовані (роздержавлені) підприємства, а також і ті, вирішальним чинником функціонування яких є розвиток підприємницької діяльності. І якщо в перші роки саме приватизація надала потужний імпульс розвитку недержавного сектору, перш за все в сфері малого бізнесу, а також стосовно створення акціонерних товариств, то згодом саме вона забезпечила подальший вторинний розвиток недержавного сектору.

Приватизація сприяє, як правило, підвищенню ефективності виробництва (хоча для цього треба певний період часу як для змін у зовнішньому середовищі, так і на самому суб’єкті господарювання).Зокрема, за показниками прибутковості як в цілому в економіці України, так і в промисловості протягом 2001-2004рр. недержавний сектор характеризується кращою динамікою порівняно з державним, в той же час як роздержавлені підприємства працювали останнім часом більш ефективно, ніж недержавні в цілому (табл.1). Крім того, спостерігається позитивна тенденція поліпшення показників ефективності в залежності від глибини приватизації.

Таблиця 1

Динаміка показників ефективності функціонування державних та недержавних

(в т.ч. роздержавлених) підприємств

Види підприємств | Прибутковість операційної діяльності | Чиста прибутковість

2001 | 2002 | 2003 | 2004

(9 мес.) | 2001 | 2002 | 2003 | 2004

(9 мес.)

Усього | 2,4 | 2,4 | 2,3 | 4,8 | 1,8 | 0,5 | 0,5 | 3,1

в тому числі

державні |

3,9 |

2,8 |

1,1 |

3,4 |

5,2 |

0,1 |

-1,3 |

1,6

недержавні | 2,0 | 2,3 | 2,5 | 5,0 | 1,0 | 0,5 | 0,8 | 3,4

з них: роздержавлені |

3,3 |

2,4 |

4,8 |

7,8 |

1,6 |

-1,5 |

0,5 |

4,5

Промисловість - усього | 4,1 | 2,8 | 3,6 | 6,9 | 3,0 | -0,9 | 0,2 | 4,0

в тому числі

державні |

7,3 |

4,6 |

2,7 |

6,2 |

8,1 |

-1,1 |

-3,1 |

3,1

недержавні | 3,1 | 2,4 | 3,9 | 7,0 | 1,4 | -0,8 | 0,9 | 4,2

з них: роздержавлені |

3,0 |

2,0 |

4,9 |

8,3 |

1,6 |

-1,8 |

0,9 |

4,7

Незважаючи на формування потужного недержавного сектору економіки, цей процес не супроводжувався, на жаль, прогресивними змінами в структурі промислового виробництва. Особливе занепокоєння викликає деградація машинобудування, котра є визначальною галуззю національної економіки з позиції її інноваційного розвитку. Крім того, не виправдалися сподівання на демократизацію процесів приватизації, зокрема щодо дотримання соціальної справедливості та сприяння формуванню середнього класу. Так, у 2002 році в середньому в Україні нараховано доходів, дивідендів, процентів згідно акцій, внесків та договорів оренди земельних ділянок а також майна лише на 571,5 млн.грн.,або 3,9 грн. в розрахунку на одного працівника. В деякій мірі цей висновок можуть поставити під сумнів позитивні приклади посилення ролі трудового колективу на приватизованих підприємствах (зокрема, Маріупольському металургійному комбінаті ім.Ілліча), хоча вони є переважно винятком, а не правилом. Це зумовлює необхідність коригування механізму приватизації та здійснення комплексу заходів щодо вдосконалення цього важливого напряму реформування.

У третьому розділі “Вдосконалення механізму державного регулювання приватизації” основна увага приділена розробці методичних та практичних питань щодо поліпшення регулювання приватизаційних процесів, а також обігу цінних паперів в процесі приватизації.

Основні напрями поліпшення механізму державного регулювання приватизації включають вдосконалення її управління, способів оцінки та продажу об’єктів приватизації; функціонування ринку цінних паперів (з позицій вимог обслуговування процесу приватизації); моніторингу приватизації, її соціально-економічних та екологічних наслідків; посилення інвестиційної привабливості та спрямованості приватизації (рис.2.).

Існуючі недоліки у механізмі приватизації свідчать про необхідність його вдосконалення як виходячи з особливостей стратегії соціально-економічного розвитку країни, так і цілей, що стоять перед самою приватизацією. Слід посилити в процесі реформування відносин власності, взаємоузгодження та взаємодоповнення функціонування державного та недержавного секторів економіки. На наш погляд, стосовно завершального етапу приватизації її стратегія повинна здійснюватися виходячи з наступних концептуальних підходів (зі стислою конкретизацією та обгрунтуванням визначення цілей та засобів їх реалізації):

-забезпечення раціонального співвідношення та ефективності функціонування державного сектору (через оптимізацію його структури, витрат та фінансових результатів, а також визначення обсягів та джерел інвестиційних ресурсів) та недержавного (формування конкурентноспроможних суб’єктів господарювання, дотримання конкурсних вимог продажу об’єктів, сприянню здійснення інновацій та залучення інвестицій) з врахуванням вимог програм реформування галузей (секторів) економіки;

-забезпечення економічної безпеки держави (стосовно приватизації сфер економіки та підприємств, що мають стратегічно важливе значення);

-оптимізація надходжень грошових коштів до державного бюджету від приватизації (за рахунок здійснення передприватизаційної підготовки об’єктів, вдосконалення оцінки майна, процедури приватизації, підвищення конкурентності та прозорості продажів; розвитку фондового ринку; запобігання прояву корупційних дій);

-забезпечення реалізації процесів демократизації відносин власності (за рахунок залучення до процесу приватизації широких верств населення для сприяння розвитку дрібного та середнього бізнесу та акумуляції коштів населення на інвестиційні цілі, а також формування середнього класу).

При цьому слід зазначити, що особливу увагу необхідно приділити підприємствам, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Зокрема, доцільним є, на наш погляд, збереження контрольного пакета акцій або запровадження стосовно них режиму "золотої" акції (для збереження контролю держави у післяприватизаційний період), а також забезпечити їх перетворення (поряд з крупними корпоративними об'єднаннями) у публічні акціонерні товариства, додаткові випуски акцій яких слід широко пропонуються до продажу через організований фондовий ринок.

Важливою умовою здійснення приватизаційної політики є посилення ролі ФДМУ та реорганізація його діяльності у відповідності до завдань, що необхідно вирішувати. Враховуючи специфічні функції та важливість приватизації для національної економіки, ФДМУ слід визнати центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом.

Необхідність активізації інвестиційної діяльності підприємств, підвищення їх привабливості, зумовлює необхідність посилення уваги як передприватизаційної підготовки об’єктів, їх реструктуризації як умови подальшого ефективного функціонування підприємств, так і до використання коштів, отриманих від приватизації, на інвестиційні цілі, а також виконання новими власниками прийнятих на себе інвестиційних та інших зобов’язань, що стосуються соціально-економічного розвитку підприємства. В роботі запропоновані методичні підходи щодо порядку реструктуризації відкритих акціонерних товариств, створених в процесі корпоратизації та приватизації, в яких державі належить 100% акцій статутного фонду. Головне завдання цих заходів – збільшити інвестиційну привабливість підприємств і забезпечити пошук ефективних інвесторів, зацікавлених у подальшому роз-витку виробництва і здатних мінімізувати можливі ризики при переході підприємства в недержавну власність.

Важливим аспектом механізму приватизації державного майна є способи продажу, що в значній мірі зумовлюють подальшу ефективність функціонування об‘єкта та його адаптацію до ринкового середовища. Способи приватизації об`єктів необхідно вдосконалювати, застосовуючи при цьому творчий підхід (з урахуванням особливостей об`єктів), а також накопичений як позитивний, так і негативний досвід в цій сфері (перш за все, стосовно запобігання позаприватизаційних схем набуття власності на об’єкти державної власності).

В роботі розроблені пропозиції як щодо запровадження нових способів продажу державного майна ( продаж цілісних майнових комплексів державних підприємств на аукціонах, за конкурсом без створення відкритих акціонерних товариств), так і вдосконалення існуючих стосовно об‘єктів підприємств-монополістів та стратегічно важливих підприємств для економіки та безпеки України (за рахунок врахування їх індивідуальних особливостей, зокрема торгів з обмеженою участю претендентів, що є конкурентним способом продажу за участю визначених ФДМУ потенційних покупців, які повинні відповідати не тільки кваліфікаційним вимогам, але і додатковим умовам), а також стосовно окремих груп об’єктів (особливо небезпечні об’єкти, об’єкти сфери науки та пов’язані з використанням надр, а також містоутворюючі). Для ефективного залучення іноземних інвесторів варто використати прийнятні для них інструменти, такі як депозитарні розписки. Це дозволить ефективно швидко та без негативних наслідків вивести українські фінансові інструменти на міжнародні ринки; створить відповідний рейтинг України, збалансує внутрінаціональні потоки капіталу.

Розвиток приватизаційних процесів тісно пов'язаний з розвитком національного ринку цінних паперів, але він ще не став надійним та ефективним механізмом залучення вітчизняних й іноземних інвестицій у розвиток економіки України, стабільних надходжень коштів від приватизації до Державного бюджету; не витримуються принципи формування національного ринку на загальновизнаних європейських та світових засадах. Зокрема, переважна більшість угод з продажу-купівлі цінних паперів в Україні здійснюється на неорганізованому (стихійному) ринку, що тільки шкодить цілісності та прозорості ринку цінних паперів. Через відсутність механізму захисту прав інвесторів втрачається довіра до інститутів фондового ринку. В той же час сучасна світова практика свідчить, що стратегічні і портфельні інвестори вкладають свої кошти в економіку саме тих держав, фондовий ринок яких діє за централізованою схемою та інтегрований у світові ринки капіталів.

Для забезпечення вдосконалення обігу цінних паперів в процесі приватизації в роботі розроблені пропозиції щодо Порядку знерухомлення цінних паперів, що належать державі й випущені в документарній формі, а також модель розрахунку суми коштів, необхідних для компенсації витрат, пов'язаних з наданням зберігачами цінних паперів депозитарних послуг органу приватизації щодо належних державі цінних паперів, які обліковуються на відкритих зберігачами органам приватизації рахунках у цінних паперах.

З метою запобігання цих наслідків, а також для забезпечення стабільної роботи зберігачів розроблено модель розрахунку суми коштів, необхідних для компенсації витрат, пов'язаних з наданням зберігачами цінних паперів депозитарних послуг органу приватизації щодо належних державі цінних паперів, які обліковуються на відкритих зберігачами органам приватизації рахунках у цінних паперах. При цьому загальну суму коштів на компенсацію витрат по обслуговуванню відкритому органу приватизації рахунку у цінних паперах (Sвитр) можна визначити як:

Sвитр=Sзар+Sзбер+Sспис ,

де Sзар, Sзбер, Sспис - витрати відповідно на зарахування, зберігання та списання цінних паперів.

Розрахунки свідчать, що на повне обслуговування в Національній депозитарній системі належних державі цінних паперів необхідна сума, що становить 1,5 відсотка загальної номінальної вартості таких цінних паперів. При цьому основна частина вартості припадає на списання цінних паперів з рахунку.

Висновки.

Дисертаційна робота спрямована на розв’язання важливої проблеми удосконалення державного регулювання приватизації. У дослідженні узагальнені та отримали подальший розвиток методологічні, методичні та практичні питання щодо механізму державного регулювання приватизації на її грошовому етапі. Виконане дослідження дозволяє зробити наступні висновки.

1. Забезпечення сталого розвитку економіки зумовлює необхідність завершення активних процесів приватизації та гармонізації функціонування недержавного та державного секторів економіки. Тому напрями удосконалення механізму державного регулювання приватизації повинні враховувати ці особливості завершального етапу приватизації та сприяти як підвищенню ефективності функціонування приватизованих підприємств, так і поповненню державного бюджету.

2. Основними недоліками діючого механізму приватизації слід визнати такі як: відсутність чіткої стратегії здійснення приватизації, її узгодження з програмами реформування галузей (видів економічної діяльності), що не сприяло позитивним зрушенням в структурній перебудові національної економіки; орієнтація переважно на фіскальні інтереси порівняно з вимогами активізації залучення інвестицій, недостатня увага до формування балансу інтересів між інсайдерами та аутсайдерами господарських товариств, підвищення рівня мотивації праці, забезпечення інвестиційної привабливості підприємств; відсутність належної прозорості та відкритості при проведенні конкурсного продажу майна; недостатній розвиток ринку цінних паперів та його інфраструктури.

3. Стратегія приватизації на її завершальному етапі повинна здійснюватися виходячи з наступних концептуальних підходів: забезпечення раціонального співвідношення та ефективності функціонування державного сектору та недержавного з врахуванням вимог програм реформування галузей (секторів) економіки; а також економічної безпеки держави (стосовно приватизації сфер економіки та підприємств, що мають стратегічно важливе значення); оптимізація надходжень грошових коштів до державного бюджету від приватизації; забезпечення реалізації процесів демократизації відносин власності.

4. Важливою умовою здійснення приватизаційної політики є посилення ролі ФДМУ (за рахунок прийняття відповідного закону, що юридично закріплює як права цього органу, так і обов’язки) та його реорганізацію у відповідності до завдань, що необхідно вирішувати. Враховуючи специфічні функції та важливість приватизації для національної економіки, ФДМУ слід визнати центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом. Зміст останній полягає в тому, що стосовно виконання функцій власника державного майна та реалізації державної політики у сфері приватизації ФДМУ повинен бути підзвітний та підконтрольний Верховній Раді України, а у питаннях управління об’єктами державної власності - підпорядкований Кабінету Міністрів України. Це дозволить, з одного боку, ФДМУ виконувати свої функції у чинному законодавчому полі і не бути заручником в разі непорозуміння між Верховною Радою та Кабінетом Міністрів, а з другого – дозволить Кабінету Міністрів проводити виважену економічну політику щодо питань управління об’єктами державної власності.

5. Необхідність посилення державного регулювання приватизації повинно забезпечуватися шляхом удосконалення методичних положень розробки та реалізації Державної програми приватизації, що полягають у вдосконаленні класифікації груп об’єктів (стосовно їх віднесення до різних груп), включенні розділів, що регламентують порядок та особливості приватизації окремих видів підприємств (зокрема, стратегічно важливих, містоутворюючих підприємств та з особливо небезпечними виробництвами, а також пов’язаними з використанням надр та з науковою сферою); узгодженні приватизаційних процесів з програмами розвитку стратегічних галузей. Це дозволить забезпечити сприятливі умови їх реформування, адаптації та ефективного функціонування підприємств в постприватизаційному періоді. Крім того, з метою оптимізації державного сектору економіки слід зменшити кількість об‘єктів шляхом перегляду Переліку підприємств, які не підлягають приватизації, та статті 5 Закону України “Про приватизацію державного майна” (стосовно об‘єктів загальнодержавного значення).

6. Особливості об’єктів та видів діяльності, що мають залучатися до приватизації, зумовлюють необхідність підвищення вимоги щодо застосування способів продажу державного майна. Зокрема, доцільним є продаж цілісних майнових комплексів державних підприємств (об‘єкти приватизації груп В, Г на аукціонах, за конкурсом), прогресивність якого полягає, по-перше, у підвищенні інвестиційної привабливості об’єкта для нового власника з позицій захисту його майнових прав, по-друге, у зменшенні вартості продажу на суму інвестиційних зобов’язань, що повинні бути здійсненні в процесі технічного оновлення підприємства; по-третє, у можливості придбати об`єкт разом із земельною ділянкою. Це відповідає особливостям грошового етапу приватизації та сприяє як підвищенню зацікавленості потенційних покупців у придбанні підприємств, так і залученню ефективного власника.

7. Особливу увагу на грошовому етапі приватизації необхідно приділити підприємствам, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Зокрема, доцільним є, на наш погляд, збереження контрольного пакета акцій або запровадження стосовно них режиму "золотої" акції (для збереження контролю держави у післяприватизаційний період), а також забезпечити їх перетворення (поряд з крупними корпоративними об'єднаннями) у публічні акціонерні товариства, додаткові випуски акцій яких слід широко пропонуються до продажу через організований фондовий ринок.

8. Підвищенню інвестиційної привабливості та розширенню кола об’єктів, що підлягають приватизації, а також залученню ефективних власників та поповненню державного бюджету сприятиме запровадження розроблених методичних положень щодо передприватизаційної підготовки об’єктів, котрі були раніш заборонені до приватизації, шляхом їх реструктуризації та виділення тих підрозділів, які залишаються у власності держави, та тих, що можуть бути реорганізовані.

9. З позицій залучення до приватизації іноземних інвесторів на найбільш вигідних умовах як для держави, так і підприємств-емітентів повинен сприяти розроблений механізм застосування депозитарних розписок в процесі приватизації інвестиційно-привабливих об‘єктів, що полягає у поетапному здійсненні заходів, спрямованих на узгодження процедури продажу пакетів акцій приватизованих підприємств та вимог міжнародних фондових ринків щодо розміщення пакетів акцій.

10. Вирішенню актуальних проблем економічного розвитку повинна сприяти цілеспрямована політика держави у сфері розвитку ринку цінних паперів. При цьому слід реалізовувати стратегію розвитку цього ринку на засадах еволюційності, соціальної спрямованості, цілісності, прозорості, гласності та державного регулювання, а також потрібно удосконалити законодавчу базу фондового ринку, яка повинна будуватися на трьох засадах: наповнення ринку цінними паперами, формування ринкової інфраструктури, захист прав та інтересів інвесторів. На це спрямовані розроблені пропозиції щодо вдосконалення розвитку фондового ринку та формування його інфраструктури, суть яких полягає у впорядкуванні діяльності депозитарію та зберігачів, емітентів, державних органів приватизації; обігу цінних паперів в процесі приватизації (шляхом застосування механізму їх знерухомлення, випущених підприємствами-емітентами у документарній формі). Це дозволить скоротити терміни продажу пакетів акцій, сприяти залученню до продажу іноземних інвесторів (за рахунок забезпечення більшої прозорості процедур); запобігти можливим проявам тіньових схем роботи реєстраторів під замовлення;

11. Запровадження запропонованого порядку обліку цінних паперів акціонерних товариств, створених в процесі приватизації, що полягає у застосуванні мережі депозитарних організацій, дозволить як забезпечити подвійний контроль за проведенням операцій з цінними паперами, так і запобігти зловживанням стосовно прав дрібних акціонерів, а також акціонера-держави.

12. На підвищення обгрунтованості оплати послуг зберігачів, зокрема зменшення витрат держави на ці цілі, а також поліпшення якості та надійності надання відповідних послуг спрямована розроблена методика порядку розрахунку та оплати депозитарних послуг зберігачів щодо обігу цінних паперів в процесі приватизації, що полягає у структуризації послуг, синхронізації їх оплати відповідно з проведенням продажу акцій та здійсненням платежів.

13. Реалізація розроблених в дисертаційному дослідженні пропозицій буде сприяти підвищенню дієвості механізму державного регулювання приватизації на її грошовому етапі, що повинно забезпечити як підвищення інвестиційної привабливості об’єктів та зростання надходжень до бюджету, так і залученню інвестицій на приватизовані підприємства.

Основні положення дисертації відображені в таких публікаціях:

у наукових фахових виданнях:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

в інших виданнях:

11. Подоляко Г.В. Актуальні питання підвищення інвестиційної привабливості