НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень
Продіус Оксана Іванівна
УДК 330.34 (477)
ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЙ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ
ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА
Спеціальність 08.07.01. - Економіка промисловості
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Одеса-2005
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Одеському національному політехнічному університеті Міністерства освіти і науки України.
Науковий керівник доктор економічних наук, професор
Харічков Сергій Костянтинович,
Інститут проблем ринку та економіко-
екологічних досліджень НАН України,
заступник директора з наукової роботи
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
член-кореспондент НАН України
Мікловда Василь Петрович,
Ужгородський національний університет
Міністерства освіти і науки України
завідувач кафедри економіки,
менеджменту і маркетингу
доктор економічних наук, професор
Петрович Йосиф Михайлович,
Національний університет “Львівська
політехніка” Міністерства освіти і
науки України, завідувач кафедри економіки
підприємства і менеджменту.
Провідна установа Рада по вивченню продуктивних сил України
НАН України, відділ проблем розвитку
і розміщення галузей обробної промисловості,
м. Київ.
Захист відбудеться “17” червня 2005 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.177.01 в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.
Автореферат розісланий “6 ” травня 2005 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради ________________ О.В. Моліна
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Розвиток в Україні ринкової економіки викликав корінні зміни в управлінні промисловим виробництвом, головним в яких є те, що від централізованого директивного управління необхідно було перейти до ринкового, коли кожний суб’єкт господарювання промислового комплексу повинен сам приймати рішення щодо формування стратегій економічного розвитку. Наслідки реформування вітчизняної промисловості свідчать про те, що масштабні та надзвичайно складні перетворення вимагають значних зусиль для розв’язування стратегічних завдань стабілізації і економічного зростання виробництва.
Незважаючи на значний прогрес у розвитку промислового виробництва в останні роки, ця галузь ще не відповідає рівню функціонування відповідних галузей розвинених зарубіжних країн. Зокрема, промисловість України характеризується великою кількістю збиткових підприємств, слабкою інноваційною діяльністю, хронічною нестачею інвестицій, неефективним управлінням та недостатньою державною підтримкою. У зв’язку з цим необхідним стає удосконалення існуючих стратегій, спрямованих на економічний розвиток промислового виробництва.
Треба зазначити, що питання, пов’язані з розробкою стратегій економічного розвитку промислового виробництва досліджувались і раніше. Процес формування ринкових відносин ініціював зростання дослідницького інтересу в цьому напрямку багатьох вітчизняних науковців, які обґрунтували теоретико-прикладні аспекти розробки і реалізації стратегій економічного розвитку в практиці управління вітчизняним промисловим комплексом. Проте питання розробки цілісної системи формування і реалізації стратегій економічного розвитку промислового виробництва на різних рівнях управління у контексті загальної стратегії розвитку промислового комплексу висвітлено недостатньо.
Відсутність системності у формуванні стратегій економічного розвитку промислового виробництва, недостатній зв’язок між стратегічними цілями підприємств, регіону та держави, труднощі у своєчасній ефективній їх реалізації вимагають розроблення концептуальних засад і методології формування стратегій економічного розвитку промислового виробництва з урахуванням впливу факторів внутрішнього та зовнішнього середовища. Необхідно створення практичного інструментарію реалізації ринкового потенціалу промислового комплексу через формування ефективних стратегій економічного розвитку промислового виробництва в умовах корінних змін в системі управління як на державному і регіональному рівнях, так і на окремих підприємствах. Значимість цих питань для забезпечення поступового економічного розвитку України обумовлює актуальність та доцільність теми дослідження.
Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до тематичного плану науково-дослідних робіт Одеського національного політехнічного університету в 1998 - 2004 рр. Обраний напрямок дисертаційного дослідження пов’язаний з держбюджетною темою “Удосконалення управління фінансово-кредитним забезпеченням інноваційно-інвестиційного розвитку України в умовах євроінтеграції” (номер державної реєстрації 0105U002898), в якій здобувачем запропоновано стратегічні напрямки економічного розвитку промислового виробництва на підставі залучення інвестицій та активізації інноваційної діяльності. В рамках держбюджетної теми “Система управління зовнішньоекономічною діяльністю в умовах інтеграції України у світову економіку” (номер державної реєстрації 0102U004912) здобувачем було розроблено рекомендації щодо удосконалення управління зовнішньоекономічною діяльності промислових підприємств.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка системи організаційно-методичного забезпечення формування і реалізації стратегій економічного розвитку промислового виробництва в умовах трансформаційної економіки.
Для досягнення поставленої мети в дисертації вирішено такі завдання:
- теоретично обґрунтовано засади та визначено прикладні аспекти формування стратегій економічного розвитку промислового виробництва;
- систематизовано понятійно-категоріальний апарат, що використовується при формуванні стратегій економічного розвитку промислового виробництва;
- досліджено генезис та визначено передумови забезпечення ефективного функціонування промислового комплексу в трансформаційній економіці України;
- визначено та обґрунтовано основні фактори на макро-, мезо- та мікрорівнях, які впливають на економічний стан промислового комплексу;
- розроблено та обґрунтовано організаційно-методичне забезпечення щодо формування стратегій економічного розвитку промислового виробництва;
- обґрунтовано комплексне проведення діагностики економічного стану підприємств та виявлення можливостей банкрутства на підставі аналізу показників їх фінансово-господарської діяльності та сучасних моделей оцінки рівня схильності до банкрутства;
- розроблено методичні підходи щодо визначення пріоритетних стратегій економічного розвитку промислових підприємств;
- розроблено заходи щодо активізації інноваційного розвитку промислового виробництва на державному та регіональному рівнях.
Обєктом дослідження є процеси розробки стратегій економічного розвитку промислового виробництва в умовах трансформаційної економіки України.
Предметом дослідження є теоретичні та методичні основи формування і реалізації стратегій економічного розвитку промислового виробництва.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження склали теоретичні положення економічної науки, наукові праці відомих вітчизняних і зарубіжних економістів, присвячені проблемам структурної перебудови та розвитку промислового виробництва.
У роботі використано сучасні методи дослідження, зокрема: порівняльний аналіз і класифікація для визначення основних напрямів формування стратегій економічного розвитку промислового виробництва; діалектичний – для виявлення закономірностей, принципів і факторів сприяння розвитку промислового виробництва; економіко-статистичний, порівняльний і структурний аналіз – для визначення стратегічних напрямків розвитку промислового виробництва і аналізу тенденцій і перспектив розвитку територіальних промислових комплексів; аналітичний і логічний – для виявлення методичних проблем організаційного забезпечення ефективного управління промисловим виробництвом; проблемно-цільовий підхід і методи системного аналізу - для розробки стратегічних напрямків економічного розвитку промислового виробництва на мікрорівні.
Інформаційною базою дослідження є Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, статистичні та звітні матеріали Міністерства промислової політики України, Фонду державного майна України, Держкомстату України та Одеського обласного управління статистики, звітні матеріали промислових підприємств Одеської області, наукові роботи вітчизняних і зарубіжних учених з питань дослідження, а також власні дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розвитку і поглибленні відомих та в обґрунтуванні низки нових теоретичних і методичних положень, що в комплексі визначають концептуальні основи й організаційно-методичну базу формування стратегій економічного розвитку промислового виробництва в умовах трансформаційної економіки. Найбільш вагомі результати дисертаційного дослідження, що автор виносить на захист, такі:
Вперше:
? запропоновано концептуальні положення щодо формування стратегій економічного розвитку промислового виробництва з урахуванням аналізу економічного стану промислового комплексу та підприємств окремих галузей і регіонів, які мають безпосередній вплив на розвиток промисловості в умовах трансформаційної економіки;
? визначено склад факторів на макро-, мезо- та мікрорівнях, які сприяють економічному розвитку промислового виробництва, що дозволяє прискорити процес діагностичного аналізу та забезпечити обґрунтованість управлінських рішень щодо визначення пріоритетів у розвитку промисловості.
Удосконалено:
? методи проведення комплексної діагностики економічного стану та виявлення можливостей банкрутства промислових підприємств на підставі аналізу показників фінансово-господарської діяльності в динаміці за три роки та сучасних моделей оцінки рівня схильності до банкрутства;
? комплекс організаційних заходів щодо активізації інноваційного розвитку промислового виробництва на державному та регіональному рівнях;
? обґрунтування рекомендацій щодо визначення пріоритетних стратегій економічного розвитку промислових підприємств в залежності від їх фінансово-економічного стану та впливу чинників зовнішнього середовища.
Дістало подальший розвиток:
? теоретичне обґрунтування та уточнення понять “стратегія”, “стратегії економічного розвитку” в умовах трансформаційної економіки;
? визначення характерних особливостей складу і структури функціонування вітчизняного промислового комплексу, які свідчать про недостатність рівня його розвитку для потреб періоду структурно-інноваційної трансформації економічних відносин;
? теоретичне обґрунтування прикладних аспектів формування стратегій економічного розвитку промислового виробництва.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що запропоновані методичні підходи та теоретичні узагальнення щодо формування і реалізації стратегій економічного розвитку промислового виробництва можуть бути використані при розробці програм забезпечення стабілізації і розвитку вітчизняного промислового комплексу на державному та регіональному рівнях.
До числа результатів, що мають найбільше практичне значення, належать пропозиції щодо: використання запропонованої класифікації факторів на макро-, мезо- та мікрорівнях, які сприяють економічному розвитку промислового виробництва; діагностики розвитку і оцінки економічного стану промислового комплексу; визначення пріоритетних стратегій економічного розвитку промислового виробництва в залежності від його фінансово-економічного стану та впливу чинників зовнішнього середовища.
Методичні рекомендації відносно пріоритетних напрямків подальшого стратегічного розвитку, спрямованого на економічне зростання та підвищення конкурентоспроможності промислового виробництва прийняті до практичного застосування на ВАТ “Мікрон” (довідка № 398 від 21.12.2004 р.), ХК ВАТ „Краян” – (заходи щодо проведення діагностики банкрутства і напрямків реструктуризації, довідка № 137 від 12.03.2004 р.), ВАТ „ОЗРСВ” – (рекомендації щодо запровадження комплексу антикризових стратегій, довідка № 106 від 15.01.2004 р.).
Результати дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі при викладанні дисциплін “Стратегічне управління” та “Основи менеджменту” у системі підготовки фахівців в Інституті бізнесу, економіки та інформаційних технологій Одеського національного політехнічного університету.
Особистий внесок здобувача. Наукові результати дисертаційної роботи належать особисто автору і є його теоретичним і практичним внеском у розвиток економічної науки, зокрема в таку галузь, як економіка промисловості. З наукових публікацій, що опубліковані у співавторстві, в роботі використано лише ті положення, які є результатом особистого дослідження автора.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та практичні результати дослідження були розглянуті та схвалені на наукових та науково-практичних конференціях. Результати роботи доповідались на: ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Теорія та практика перебудови економіки” (м. Черкаси, 2001 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Підвищення ролі фінансових відносин у комплексному соціально-економічному розвитку регіону” (м. Дніпропетровськ, 2001 р.); І Міжнародній науковій конференції студентів та молодих учених “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, етапи економічного зростання” (м. Донецьк, 2001 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень” (м. Дніпропетровськ, 2003 р.); 3-ій Міжнародній науково-технічній конференції молодих учених та спеціалістів “Інтегровані комп'ютерні технології в машинобудуванні” (м. Харків, 2003 р.); 4-ій Міжнародній науковій конференції “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (м. Донецьк, 2003 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми управління” (м. Київ, 2003 р.).
Наукові результати дослідження обговорені й одержали позитивну оцінку на наукових семінарах кафедри менеджменту Одеського національного політехнічного університету у 1998 - 2004 рр.
Публікації. За результатами проведених досліджень опубліковано 12 наукових праць загальним обсягом 6,12 друк. арк., з яких особисто автору належать 4,21 друк. арк. в тому числі 1 монографія, 1 стаття у науковому журналі, 4 статті у фахових збірниках наукових праць, 4 у матеріалах і тезах конференцій та праці в інших наукових виданнях.
Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота викладена на 195 сторінках комп’ютерного тексту і складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 190 найменувань, 5 додатків, 20 таблиць, 21 рисунків.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми, необхідність проведення дослідження, його мету і задачі, сформульовано предмет і об’єкт, розкрито новизну та практичні результати дисертаційної роботи.
У першому розділі “Аналіз та оцінка факторів активізації розвитку промислового виробництва в умовах ринкової економіки” досліджено динаміку розвитку промислового виробництва; проведено аналіз організаційно-економічних інструментів в практиці реформування промислового виробництва; виявлено та проаналізовано фінансово-економічні проблеми суб’єктів господарювання промислового виробництва.
Проведений в дисертаційному дослідженні аналіз економічного стану промислового виробництва показав, що навіть приймаючи до уваги деяке пожвавлення його розвитку за останні роки, національні конкурентні переваги вітчизняного виробництва ще не стали стратегічними пріоритетами державної промислової політики. Хронічна нестача інвестицій протягом ряду років призвела до загасання процесів відновлення устаткування та модернізації технологій виробництва. Протягом останніх років спостерігається негативна тенденція по скороченню промислових підприємств, що впроваджують інновації, по зменшенню рівня рентабельності та кількості промислово-виробничого персоналу (табл.1).
Таблиця 1
Основні показники розвитку промисловості України у 1999-2003 рр.*
Показники |
1999 р. | 2000 р. | 2001р. | 2002 р. | 2003 р. | Загальний обсяг продукції,
млн. грн. | 107537 | 144483 | 184276 | 202688 | 259502 | Рентабельність операційної діяльності, % | 9,1 | 4,8 | 3,7 | 2,6 | 3,3 | Збиткові підприємства, % | 52 | 43 | 41 | 42 | 40 | Середньорічна кількість промислово-виробничого персоналу, тис. чол. | 3932 | 3445 | 3244 | 3578 | 3416 | Середньомісячна заробітна плата, грн. | 217 | 310 | 419 | 485 | 591 | Кількість інноваційно-активних підприємств, одиниць | 1376 | 1491 | 1503 | 1506 | 1238 | У % до загальної кількості | 13,0 | 14,8 | 14,3 | 14,6 | 12,7 | ? за даними Держкомстату
Інноваційна діяльність вітчизняного промислового комплексу в порівнянні з розвинутими країнами, що забезпечують до 85-90% приросту ВВП через виробництво та експорт наукомісткої продукції, досить низька і складає приблизно 0,1% на світовому ринку високотехнологічної продукції, де представлена переважно продукцією оборонно-промислового комплексу та авіаційною промисловістю.
В процесі дослідження виявлено, що розробка та реалізація стратегій розвитку промисловості носить оборонний характер та пов'язана з рішенням завдань антикризового управління у зв'язку із збитковою діяльністю великої кількості промислових підприємств, відсутністю вільних фінансових коштів, прискоренням процесу фізичного та морального зносу виробничих фондів не тільки окремих підприємств, але й цілих галузей промисловості, через обвальні за своїми масштабами технологічні і структурні зміни негативного характеру.
Аналіз фінансово-економічних показників, розрахованих по дев'яти машинобудівних підприємств Одеського регіону за 2001-2003 рр., показав що більшість з них перебувають на грані кризи. Майже на всіх досліджуваних підприємствах було виявлено: перевищення критичного рівня простроченої кредиторської заборгованості; низькі значення коефіцієнтів ліквідності; невиконання зобов'язань перед кредиторами та акціонерами відносно своєчасності повернення позичок, виплат відсотків і дивідендів; наявність простроченої дебіторської заборгованості; наявність наднормативних виробничих запасів; низька маневреність власних обігових коштів; брак вільних грошових ресурсів; низька або повна відсутність рентабельності. Істотними проблемами є: некомпетентне управління і недостатня кількість кваліфікованих кадрів, які не затримуються на підприємствах через низьку заробітну плату; недостатня кількість інновацій; висока зношеність устаткування, яка іноді доходить до 70%; недозавантаження виробничих потужностей; падіння попиту на вітчизняну машинобудівну продукцію; складності із закупівлею сировини, які обумовлені розривом колишніх господарських зв'язків. Привертають увагу високі темпи зростання імпорту машинобудівної продукції, які перевершують темпи зростання виробництва в цій галузі. При цьому імпортується багато продукції, яку могли б виробляти вітчизняні підприємства.
Для швидкого виявлення потенційної загрози банкрутства промислових підприємств та розробки попереджуючих заходів, крім аналізу фінансово-економічних показників, необхідно використовувати моделі прогнозування банкрутства. При комплексному запровадженні вітчизняних і зарубіжних методів прогнозування банкрутства можна обґрунтовано проаналізувати причини та глибину кризи на підприємстві та своєчасно подолати негативні тенденції за допомогою внесення необхідних змін у стратегію управління.
Під час дослідження доведено, що однією з головних змін, спрямованих на подолання кризи, має стати реструктуризація, темпи та якість якої сьогодні незадовільні. Це обумовлено нестабільністю правового поля, що не дозволяє виробити довгострокову стратегію реструктуризації; слабким розвитком українського фондового ринку, що не забезпечує умов для притягнення інвестиційних ресурсів через ринок цінних паперів в розвиток промислового виробництва; недостатньою підтримкою з боку держави, що проявляється у слабкому розвитку системи пільгових кредитів, які б надавались під штучно занижену тарифну ставку.
Для вирішення проблем ефективного розвитку промислового виробництва необхідно:
· поступове імпортозаміщення закордонної наукомісткої продукції вітчизняними аналогами;
· орієнтація промислового виробництва на випуск продукції для зовнішніх ринків, альянси з передовими фірмами світу;
· прискорене виведення з парку заводів-виготовлювачів фізично зношеного і морально застарілого обладнання;
· обов'язкове впровадження гарантійного і післягарантійного обслуговування продукції промислового виробництва;
При цьому необхідно здійснити:
· сертифікацію продукції промислового виробництва відповідно до міжнародних стандартів;
· часткову диверсифікацію промислових підприємств, без зміни основної спеціалізації, здатну поліпшити їхнє фінансове становище;
· організацію перепідготовки управлінських кадрів, конструкторів і технологів.
Таким чином, в сучасних умовах, вихід на траєкторію сталого економічного розвитку промисловості можливий тільки на основі мобілізації внутрішніх ресурсів суб'єктів господарювання, підтримки державних та регіональних органів влади, активізації інноваційних процесів та сучасних підходів до антикризових заходів, шляхом використання ефективних стратегій управління, адаптованих до ринкових умов господарювання.
У другому розділі “Теоретико-методологічні основи формування стратегій економічного розвитку промислового виробництва” проведено аналіз теоретико-методологічного забезпечення формування стратегій економічного розвитку; досліджено механізми реалізації стратегій економічного розвитку промислового виробництва; проведено дослідження факторів, які сприяють сталому розвитку промислового виробництва на макро-, мезо- та мікрорівнях.
Узагальнення літературних джерел дає можливість зробити висновок, що розуміння поняття “стратегія” змінювалося поряд з ускладненням умов господарювання. Стратегія, як загальноекономічна категорія, досліджує закономірності зовнішнього і внутрішнього середовища, розробляє способи і форми підготовки і реалізації стратегічних дій, визначає цілі та задачі і допомагає найбільш ефективно упорядковувати використання обмежених фінансових ресурсів.
В результаті аналізу існуючих видів стратегій, іх узагальнення та визначення сутності категорії „стратегія” і трактування категорії „економічний розвиток промислового виробництва” було визначено основні риси стратегій економічного розвитку промислового виробництва (рис.1).
Стратегії розвитку промислового виробництва перебувають під впливом змін зовнішнього та внутрішнього середовища, але у свою чергу галузеві суб'єкти господарювання самі можуть стимулювати та формувати ці зміни шляхом активного впливу на них або пристосовуючись до них шляхом нейтралізації негативних умов і факторів навколишнього середовища.
В основі розробки стратегій економічного розвитку промислового виробництва перебуває аналіз економічного становища підприємств галузей промисловості та їх індивідуальні потенційні можливості, які можливо задіяти для досягнення стратегічних цілей за умови адекватного реагування на зміни стану навколишнього середовища.
У процесі дисертаційного дослідження було виявлено, що значна частина підприємств промислового виробництва не змогла адаптуватися до ринкових відносин через дуже низьку якість управління, у рамках якого не планується виробництво, тим більше не розробляється стратегія розвитку, яка дозволяє адаптуватися до умов зовнішнього середовища та успішно конкурувати на внутрішньому та зовнішньому ринках. Неефективне використання матеріальних, фінансових і людських ресурсів та майже повна відсутність інновацій призводить до збитковості господарської діяльності більшості підприємств. Відсутність досвіду формування стратегічного мислення, а також недостатні розробки теоретичної та методологічної бази стратегічного управління вітчизняними промисловими підприємствами серйозно стримують розробку та реалізацію стратегії, спрямованої на економічний розвиток промислового виробництва.
В роботі досліджено фактори, що сприяють економічному розвитку промислового виробництва на макро-, мезо- та мікрорівнях. Виявлено найбільш впливові фактори в умовах трансформаційної економіки та кризового стану промислового виробництва. На макрорівні, це насамперед, ефективна державна промислова політика і законодавча база, спрямована на зростання конкурентоспроможного промислового виробництва; на мезорівні – це регіональна промислова політика, яка допомогає зміцненню підприємств під час реструктуризації та запровадженню інноваційних процесів, сприянню розвитку галузей стратегічно важливих для регіону; на мікрорівні – реалізація стратегій розвитку із своєчасним врахування змін зовнішнього середовища: інноваційні стратегії, антикризові стратегії, які включають такі заходи як бенчмаркінг, аутсорсінг, реструктуризація, санація, банкрутство.
Проведена оцінка факторів, які сприяють розвитку промислового виробництва, показала, що її необхідно досліджувати на трьох рівнях. При цьому цілі можуть бути узагальнені: створення конкурентоспроможних товаровиробників і підвищення ефективності промислового виробництва; збільшення надходжень до держбюджету; збільшення виробництва інноваційної продукції; зниження рівня безробіття та підвищення заробітної плати; своєчасна реалізація найважливіших державних програм; підвищення конкурентоспроможності промислового виробництва.
У третьому розділі “Організаційно-методичне забезпечення розробки стратегій економічного розвитку промислового виробництва” розроблено методичне забезпечення щодо формування стратегій економічного розвитку промислового виробництва; визначено пріоритетні стратегії економічного розвитку суб’єктів господарювання; запропоновано методи щодо активізації інноваційного розвитку промислового виробництва на державному та регіональному рівнях.
У процесі дисертаційного дослідження було виявлено, що існуючі у теперішній практиці організаційно-економічні інструменти стосовно забезпечення розвитку промислового виробництва не враховують економічний стан окремих регіонів, галузей та підприємств, їх дії досить часто неефективні і не сприяють реалізації передумов активізації інноваційно-спрямованого розвитку промисловості. Тому об’єктивно необхідним є удосконалення організаційно-методичного забезпечення формування стратегій розвитку промислового виробництва згідно з умовами трансформаційної економіки. Формування стратегій економічного розвитку промислового виробництва здійснюється з використанням певної процедури, від дотримання правил і послідовності якої багато в чому залежать їх результати, якість і вірогідність отриманої інформації. Послідовність процедури формування стратегій економічного розвитку промислового виробництва представлена на рис.2.
Для практичного відпрацювання основних етапів процедури формування стратегій економічного розвитку промислового виробництва був обраний машинобудівний комплекс Одеського регіону. Для докладної діагностики комплексу було досліджено дев'ять підприємств цієї галузі та розраховано показники, що формують фінансову ситуацію в динаміці за три роки. Аналіз фінансового стану підприємств показав, що жодне з них не потрапило в I категорію – стійке економічне становище, що свідчить про необхідність застосування антикризових заходів (табл.2).
Таблиця 2
Класифікація підприємств за категоріями економічного стану
(на прикладі фрагменту машинобудівного комплексу Одеського регіону)
Номер і назва
категорії
економічного стану |
Підприємства | Значення показників за моделями діагностики банкрутства | Бівера | Альтмана | Спрінгейта | I категорія
Стійкий економічний стан | Відсутні | - | - | -
II категорія
Нестійкий
економічний стан | ВАТ “Кисеньмаш”
ВАТ “Одессільмаш”
ВАТ “Мікрон”
ВАТ завод “БОМ”
ВАТ “Поліграфмаш”
ВАТ “Пресмаш” | 0,43
0,42
0,41
0,43
0,17
0,17 | 3,0
2,99
3,0
2,82
2,71
2,73 | 3,1
3,2
3,2
2,95
2,85
2,87 | III категорія
Кризовий
економічний стан | Завод “Продмаш”
ВАТ ХК “Краян”
ВАТ “ОЗРСВ” | 0,10
-0,12
0,15 | 1,93
1,13
1,23 | 2,01
0,8
1,09 |
Дослідження підприємств на ймовірність банкрутства за показниками, розрахованими за моделями діагностики банкрутства Бівера, Альтмана, Спрінгейта показало, що така загроза існує для всіх підприємств ІІІ категорії. Для підприємств ІІ категорії банкрутство у ближчий час не загрожує, але їх фінансовий стан нестійкий, що свідчить про необхідність застосування антикризових заходів.
Головною складовою в наборі стратегій економічного розвитку машинобудівної галузі Одеського регіону, враховуючи економічний стан більшості підприємств, є реструктуризація з метою приведення організаційної і виробничої структур, потужностей, майна і займаних земельних ділянок у відповідність з обсягом продукції, при одночасному реформуванні системи фінансів.
Реструктуризація - основна складова антикризових заходів і лише один з інструментів досягнення довгострокових цілей підприємств. Далі має бути задіяні механізм використання наявних у підприємства переваг, залучені фінансові ресурси на основі підвищення інвестиційної привабливості, сформована ефективна система антикризового управління. Після ефективно проведеної реструктуризації підприємства поступово стають фінансові стабільними і можуть приступати до стратегій активного розвитку, однією з найважливіших складових яких є інновації, а також підвищення якості продукції, розвиток маркетингової і зовнішньоекономічної діяльності, мотивація персоналу, сучасна організація виробництва, зниження собівартості продукції.
Причиною економічного спаду промисловості, як показали проведені дослідження, є технологічна деградація, що підсилилася, і різке зниження конкурентоспроможності виробництва. Отже, заходи щодо подолання технологічного відставання мають бути головними в антикризовій програмі. З метою швидкого реагування на зміни зовнішнього середовища визначені вимоги до управління інноваціями на підприємстві, сформовано організаційне забезпечення стратегії зростання конкурентоспроможності продукції, планування конкретних заходів у частині зростання конкурентоспроможності, їх реалізація, контроль і мотивація.
Визначено, що інновації, нові економічні ідеї та організаційні рішення, все більшою мірою визначають успіх і фінансову стабілізацію регіонів. Наділення місцевих владних структур самостійністю на території дозволяє їм впливати на економічний підхід до інноваційної діяльності з урахуванням місцевої специфіки виробництва, природних і соціальних факторів. У концепції промислової політики регіону необхідно передбачати прийняття комплексу заходів щодо державної підтримки за такими напрямками: послідовне здійснення структурних перетворень; оптимальна диверсифікованість виробництва з використанням надлишкових виробничих потужностей, наукових і проектно-конструкторських колективів і сучасної дослідно-експериментальної бази; створення ефективного механізму поширення і впровадження інновацій; стимулювання інноваційної діяльності; створення системи підвищення кваліфікації кадрів; сприяння імпорту перспективних сучасних технологій і науково-технічної інформації.
Таким чином, в основі діяльності вітчизняного промислового комплексу мають бути науково обґрунтовані стратегії економічного розвитку, розроблені на макро-, мезо- і мікрорівнях, узгоджені з загальною державною промисловою політикою, які дозволять забезпечити процес постійно узгодження інтересів між найважливішими економічними агентами ринку, інституціональними утвореннями і державою. Домінантою промислової політики, відповідно до розробленої концепції, є її спрямованість на національні інтереси та перехід промисловості на інноваційний режим функціонування.
ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі на основі проведеного дослідження здійснено вирішення актуального науково-практичного завдання щодо формування стратегій економічного розвитку промислового виробництва в умовах трансформаційної економіки.
Основні висновки та результати, отримані автором в ході дослідження, зводяться до такого:
1. Установлено, що низка питань теоретичного та прикладного характеру, які стосуються організаційно-методичного забезпечення формування і реалізації стратегій економічного розвитку промислового виробництва, недостатньою мірою розроблена і висвітлена в економічній літературі, існуючі стратегічні підходи практично не адаптовані до вимог сучасних ринкових відносин, що гальмує інноваційну активність вітчизняного промислового комплексу і процеси забезпечення його конкурентоспроможності. Проведене дослідження дало підстави зробити висновок про необхідність радикальних змін на макро- та мезорівнях з метою створення умов для економічного розвитку промислового виробництва. Такими умовами мають стати: державна підтримка інноваційній активності підприємств, надання пільгових кредитів на реконструкцію і освоєння нових технологій, допомога у залученні інвестицій, підвищення кваліфікації працівників.
2. У дисертації розроблено організаційно-методичне забезпечення формування і реалізації стратегій економічного розвитку промислового виробництва, запропоновано та описано етапи процедури формування стратегій, заснованих на діагностиці економічного стану промислового комплексу, дослідженні факторів сприяння його розвитку, аналізі фінансових показників субєктів господарювання для кожної галузі та їх дослідженні на ймовірність банкрутства і розробці системи заходів щодо забезпечення стабілізації і розвитку промислового виробництва. Основні етапи стратегії практично апробовано на регіональному машинобудівному комплексі.
3. В результаті дослідження автором уточнено визначення поняття “стратегій економічного розвитку промислового виробництва”, визначено основні їх риси, з’ясовані основні складові стратегій економічного розвитку на підставі ієрархії, розроблено класифікацію цілей стратегій розвитку промислового виробництва на рівні підприємства.
4. Дослідження промислового виробництва показало, що його ефективність значною мірою визначається сукупністю факторів зовнішнього та внутрішнього порядку. У зв’язку з цим запропоновано класифікацію факторів впливу на економічний розвиток виробництва на макро-, мезо- та мікрорівнях, яка передбачає їх поділ за характером походження та способом впливу і охоплює як організаційні, економічні так і соціальні фактори, що дозволяє прискорити процедуру діагностики економічного стану виробництва та забезпечити обґрунтованість підготовки і своєчасного прийняття відповідних управлінських рішень на всіх рівнях управління.
5. Визначено та обґрунтовано пріоритетні стратегії економічного розвитку суб'єктів господарювання промислового комплексу в залежності від їх економічного стану, стану галузі, особливостей регіону та чинників зовнішнього і внутрішнього середовища. Визначено, що головною складовою в наборі стратегій економічного розвитку промислового виробництва є антикризові заходи, які включають реструктуризацію на інноваційній основі, санацію, банкрутство.
6. На підставі аналізу світового досвіду підтримки інноваційних процесів розроблено рекомендації щодо формування основних напрямів активізації інноваційного розвитку промислового виробництва на макро- та мезорівнях, що полягають в здійсненні заходів щодо нормативно-правового, організаційного, фінансового, кадрового та інформаційного забезпечення. Визначено перелік та рольові функції регіону у підтримці інноваційного розвитку промислового виробництва, обґрунтовано основні механізми організаційно-методичного забезпечення стратегій інноваційного розвитку промислового виробництва на державному рівні.
7. Для практичної реалізації механізму організаційно-методичного забезпечення стосовно формування і реалізації стратегій економічного розвитку промислового виробництва рекомендовано:
- органам регіонального управління автором запропоновано розроблені рекомендації щодо формування стратегій економічного розвитку за результатами аналізу економічного стану суб'єктів господарювання і прийняття управлінських рішень з активізації розвитку промислового виробництва на макро- та мезорівнях;
- спеціалістам керівної ланки виробничо-господарських структур промислового комплексу пропонується використовувати розроблену трьохрівневу систему факторів сприяння економічному розвитку промислового виробництва; механізми комплексної економічної діагностики підприємств для своєчасного виявлення погіршення фінансового стану та застосування оперативних заходів щодо його покращення; набір антикризових заходів для підприємств з нестійким чи кризовим економічним станом.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Монографія
1. Продиус О.И. Стратегические направления развития промышленного производства: Монография. – Одесса: Изд-во ОЮИ НУВД, 2003. – 72 с.
Статті у наукових фахових виданнях
2. Продиус О.И. Организационно-методическое обеспечение разработки стратегии экономического роста субъектов машиностроительного производства // Труды Одесского политехнического университета. – Одесса: ОНПУ. - 2004. – Вып 1 (21). – С. 275 – 278.
3. Продиус О.И. Методика формирования стратегии развития субъектов хозяйствования в промышленности // Труды Одесского политехнического университета. – Одесса: ОНПУ. - 2004. – Вып. 2 (22). – С. 281– 287.
4. Доба Н.М., Продиус О.И. Эластичность спроса, предложения и доход предприятия // Труды Одесского политехнического университета – Одесса: ОНПУ. - 2001. – Вып.2 (14). – С. 211 – 214. Особистий внесок здобувача – досліджено вплив зміни ціни на попит, пропозицію і дохід підприємства.
5. Доба Н.М., Продіус О.І. Формування механізму мікроекономічного аналізу підприємства // Науково-виробничий журнал “Держава та регіони” – 2002. – № 4. – С. 246 – 249. Особистий внесок здобувача – розроблено методологічні аспекти мікроекономічного аналізу підприємства.
6. Граменицкая И.В., Продиус О.И. Аккумуляция инвестиционных ресурсов в Украине // Труды Одесского политехнического университета. – Одесса: ОНПУ. - 1998. – Вып. 2(6). – С. 227 – 229. Особистий внесок здобувача – запропоновано основні шляхи підвищення інвестиційної активності в Україні.
Тези доповідей на конференціях
7. Продиус О.И. Перспективы лизинга в развитии машиностроительного производства // Збірник матеріалів ІІ Міжнародної науково-практичної конференції „Динаміка наукових досліджень 2003”. - Том 26. Економіка промисловості. – Дніпропетровськ: Наука і освіта. - 2003. – С. 42 – 44.
8. Продиус О.И., Харичков С.К. Необходимость внедрения стратегического управления на предприятиях промышленного производства // Труды Четвертой международной конференции студентов и молодых ученых „Управление развитием социально-экономических систем: глобализация, предпринимательство, устойчивый экономический рост”. Часть 1. – Донецк: ДонНУ. - 2003. – С. 225 – 226. Особистий внесок здобувача - запронові напрямки стратегічного управління на підприємствах промислового виробництва.
9. Продиус О.И., Антонюк А.Л. Причины возникновения инвестиционного кризиса // Праці першої міжнародної другої всеукраїнської наукової конференці студентів та молодих учених “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, етапи економічного зростання” – Частина 2 – Донецьк. - 2001. – С. 211 – 212. Особистий внесок здобувача – визначено основні чинники інвестициійної кризи на регіональному рівні.
10. Доба Н.М., Продиус О.И. Проблемы санации предприятия // Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції “Підвищення ролі фінансових відносин у комплексному соціально-економічному розвитку регіону” – Дніпропетровськ. - 2001. – С. 74 – 75. Особистий внесок здобувача – надано пропозиції щодо більш докладного аналізу показників економічної діяльності промислових підприємств.
Додаткові публікації
11. Захарченко В.И., Продиус О.И. Экономическая устойчивость предприятия в переходной экономике // Фондовый рынок. – 2001. – № 15 (217). – С. 10 – 12. Особистий внесок здобувача – запропоновано основні підходи щодо сталого економічного розвитку сучасного підприємства.
12. Дорошук А.А., Продиус О.И. Основы менеджмента: Учебное пособие. – Одесса: Изд-во ОЮИ НУВД, 2004. – 230 с. Особистий внесок здобувача – розроблено теми 1- 9 теоретичної частини та практичні ситуації для аналізу.
Продіус О.І. Формування стратегій економічного розвитку промислового виробництва – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.01 – Економіка промисловості. – Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, Одеса, 2005.
Дисертаційна робота присвячена розробці організаційно-методичного забезпечення розробки стратегій економічного розвитку промислового виробництва в умовах трансформаційної економіки. Визначено систему факторів, які мають безпосередній вплив на економічний розвиток промислового виробництва; проаналізовано організаційно-економічні інструменти, які використовуються в практиці реформування промислового виробництва; проведено аналіз теоретико-методологічного забезпечення формування стратегій економічного розвитку; розроблено та обґрунтовано механізми реалізації стратегій економічного розвитку промислового виробництва; визначено пріоритетні напрямки стратегічного розвитку суб'єктів господарювання в промисловості, до яких належать реструктуризація, підвищення конкурентоспроможності продукції на підставі збіактивізації інноваційного розвитку промислового виробництва на державному та регіональному рівнях.
Ключові слова: стратегії економічного розвитку, трансформація промислового виробництва, діагностика, криза, інновації, реструктуризація.
Продиус О.И. Формирование стратегий экономического развития промышленного производства. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.01 – Экономика промышленности. – Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, Одесса, 2005.
Диссертация посвящена решению теоретико-методологических и прикладных проблем разработки стратегий экономического развития промышленного производства в условиях трансформационной экономики.
Первый раздел посвящен анализу динамики развития промышленного комплекса, который выявил кризисное состояние большинства промышленных предприятий, уменьшающуюся инновационную активность, низкую рентабельность, устаревшее оборудование и нехватку действенных механизмов государства, направленных на поддержку отечественного производителя. Проанализированы организационно-экономические инструменты в практике реформирования промышленного производства показали, что все они направлены на решение задач антикризисного управления, т.к. значительное количество отраслей и предприятий находятся в кризисном состоянии. Выявлены и проанализированы финансово-экономические проблемы субъектов промышленного производства на примере регионального машиностроительного комплекса.
Во втором разделе проводится анализ теоретико-методологических основ формирования стратегий экономического развития промышленного производства. Теоретически обоснованы понятия, связанные с процессом управления субъектами хозяйствования в промышленном секторе экономики с выделением ряда взаимозависимых явлений и уточнением экономических категорий “стратегия”, “стратегии экономического развития промышленного производства”. Сформулированы основные черты стратегий экономического развития промышленного производства в условиях трансформационной экономики. Исследованы механизмы реализации стратегий экономического развития промышленного производства. Выделены факторы, способствующие устойчивому экономическому развитию промышленного производства на макро-, мезо- и микроуровнях.
В третьем разделе основное внимание уделено созданию организационно-методического обеспечения разработки стратегий экономического развития промышленного производства. Разработано методическое обеспроизводства, основные этапы которого апробированы на примере машиностроительной отрасли Одесского региона. Определены приоритетные стратегии экономического развития субъектов промышленного производства в зависимости от категории экономического состояния, основанные на антикризисных мероприятиях. Усовершенствованы методы активизации инновационного развития промышленного производства на государственном и региональном уровнях. Обоснована необходимость совершенствования региональной поддержки инновационной активности промышленных предприятий, предложен комплекс организационно-экономических методов, направленных на стимулирование реализации инновационных процессов.
Полученные в диссертационной работе результаты направлены на повышение эффективности управления промышленным производством путем выбора рациональных и обоснованных стратегий экономического развития в условиях трансформации экономики. Результаты работы изложены на уровне конкретных методических рекомендаций, сформулированы с учетом возможностей их практической реализации и могут быть использованы Министерством промышленной политики Украины.
Ключевые слова: стратегии экономического развития, трансформация промышленного производства, диагностика, кризис, инновации, реструктуризация.
Prodius O.I. – Formation of strategies of industrial economic development. - Manuscript.
Thesis for a scientific degree of candidate in economic sciences in specialty 08.07.01. – Industry economics – Institute of market problems and economic-ecological researches of the Ukraine Academy of Sciences, Odessa, 2005.
The dissertation is devoted to organizational and methodological provision of elaboration of strategies of economic development of industry in transformational economics. The factors on macro-, mezzo- and microlevels that support the economic development of industry have been determined; organizational and economic instruments that are used in the practice of industry reformation have been analyzed; the analyses of theoretical and methodological provision of formation of economic development strategies has been done; the mechanisms of realization of strategies of industrial economic development have been devised and well-grounded; priority directions of strategic development of industry subjects that are based on restructurization have been determined; the methods of activization of innovative development of industry on state and regional levels have been improved. The recommendations as to their practical application are given.
Keywords: economic development strategies, industry transformation, diagnostics, crisis, innovation, restructurization.
