Національний педагогічний університет

імені М.П. Драгоманова

Попенко Ольга Михайлівна

УДК 81’367.625

ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНА КАТЕГОРІЯ ІНТЕНСИВНОСТІ ДІЇ

10.02.01 – українська мова

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі української мови Ніжинського державного педагогічного університету імені Миколи Гоголя, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор

ПЛЮЩ Марія Яківна,

Національний педагогічний університет

імені М.П. Драгоманова,

професор кафедри української мови

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

СОЛОГУБ Надія Миколаївна,

Інститут української мови НАН України,

провідний науковий співробітник

відділу культури мови і стилістики

кандидат філологічних наук, доцент

СТЕПАНЕНКО Микола Іванович,

Полтавський державний педагогічний

університет імені В.Г. Короленка,

завідувач кафедри української мови

Провідна установа - Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, Інститут філології,

кафедра сучасної української мови,

Кабінет Міністрів України, м. Київ

Захист відбудеться "19" квітня 2005 року о 16.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.053.04 у Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова, 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9.

Автореферат розісланий "14" березня 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Гальона Н.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У сучасному мовознавстві помітно зросла увага вчених до різнорівневої природи повнозначних слів. Одним із перспективних напрямків дослідження лексичних одиниць є вивчення їх семантики не тільки на словниковому рівні, а й на рівні синтаксичного функціонування, оскільки денотативна віднесеність слова зумовлює функціональне роздвоєння його: воно призначене для ідентифікації позначуваного, а також для виконання певної функції в реченні.

Взаємодія лексики й граматики виявляється в граматичних категоріях, але особливо помітна вона в семантизованих (менш формальних) категоріях, що трактуються як функціонально-семантичні, або “приховані” (за термінологією Б.Уорфа – “криптотипи”), які не знаходять явного морфологічного вираження. До таких категорій належить функціонально-семантична категорія інтенсивності дії, яка в дієсловах співвідносна з двома рівнями мови – морфологічним і синтаксичним.

Дослідники дієслова (О.М.Пєшковський, О.О.Потебня, О.О.Шахматов, В.В.Виноградов, І.І.Мєщанінов та інші) постійно підкреслювали необхідність вивчення його категорійної семантики з урахуванням зв’язків в окремих мовних ярусах та міжрівневої взаємодії лексики й граматики.

У вивчення дієслівних категорій вагомий внесок внесли О.В.Бондарко, І.Р.Вихованець, А.П.Грищенко, Т.Є.Масицька, В.М.Русанівський, Н.П.Сидорова, Н.М.Фірсова та інші. Проте досі залишається недостатньо з’ясованою граматична семантика дієслів, що відображає поняттєву категорію інтенсивності динамічної ознаки й ґрунтується на протиставленні “дія, неозначена щодо ступеня і міри вияву” – “дія, означена за ступенем або мірою її вияву”. Ще у філологічних спостереженнях Г. Павського, а далі в І.І.Давидова було виділено як видові значення три ступені кількісної і якісної видозміни того самого дієслова (перший, середній та останній: прочитать, почитывать, читывать). У подальшому ця теорія була уточнена К.С.Аксаковим, М.П.Некрасовим, проте й дотепер викликає дискусії багатьох учених. Насамперед спостерігається розбіжність у трактуванні кількісних і якісних ознак дії. Зокрема поняття ступеня кваліфікувалося як поєднання кількісно-часових і просторових ознак дії (Г.Павський) або як поєднання кількісно-часових і якісно-часових ознак (К.Аксаков), якісно-часових ознак і сили, й енергії дії (М.Некрасов). О.О.Потебня вважав, що “формування ступенів тривалості треба уявляти як складний процес розвитку абстрактних понять про дію”.

У наш час ставиться завдання створити загальну теорію семантики, зокрема лексичної, шляхом вивчення семантичних полів і принципів їх організації. Основи семантичного дослідження лексики, закладені в працях В. Гумбольдта й О. Потебні, мають значення і для сучасної лінгвістичної теорії. В аспектуальному відношенні дослідженню підлягають окремі лексико-семантичні розряди дієслів, їх структурна організація, що відображає способи перебігу дії в часі. Якщо такий зміст традиційно розглядався як варіативні значення граматичної категорії виду (А. Мейє, Дж.Грубор, Л.В. Щерба), то в сучасній лінгвістиці його кваліфікують як семантику способів дієслівної дії, в яких реалізуються аспектуальні властивості дієслова (Ю.Д.Апресян, О.В.Бондарко, Л.М.Васильєв, Р.М.Гайсина, Н.Ю.Шведова та ін.).

В україністиці до проблеми виділення й характеристики способів дієслівної дії зверталися І.Р.Вихованець, А.П.Грищенко, В.М.Русанівський, Т.Є.Масицька та інші дослідники. Об’єктом їхньої уваги є насамперед ознаки, за якими виділяються способи дієслівної дії, та їх класифікація. Вивченню ж часткових лексико-семантичних полів приділялося недостатньо уваги. Якщо на матеріалі російської мови (З.Д.Попова, Т.О. Потапенко, Н.П.Сидорова, Н.М. Фірсова) досить повно проаналізовано структурування семантики дієслівних розрядів та їх функціональні особливості, досліджено інтенційно-валентний потенціал в аспекті впливу семантико-синтаксичного моделювання структури речення, то в українській лінгвістиці ця проблема ще далека від розв’язання й потребує комплексного аналізу, зокрема опрацювання способів дієслівної дії, лексико-семантичних полів та функціонально-семантичних категорій різних класів слів.

У сучасних лінгвістичних дослідженнях розрізняють три основні типи родів дієслівної дії: часові, кількісні (кратні) й оцінні. При цьому береться до уваги той факт, що частиномовне значення процесуальності (становлення, формування, розгортання дії, стану) пов’язане не тільки з категорією аспектуальності, яка реалізується у видових значеннях та в родах дієслівної дії, а й з категорією інтенсивності, яка виражає ступені вияву як статичної, так і динамічної ознаки.

Аналіз мовних одиниць “від значення до функції” тісно пов’язаний із семасіологічним аналізом: на першому плані розглядається функціонування слова як знака імені (відображальний аспект), а далі з’ясовується його семний склад, який варіюється в процесі контекстного вживання.

Пошук системи в багатогранній структурі дієслова вимагає подальшого дослідження аспектуальних значень, що й зумовило вибір теми дисертації. Актуальність її посилюється у зв’язку з тим, що дієслова зі значенням інтенсивної дії ще не були предметом спеціального монографічного вивчення, зокрема функціонально-семантичний аспект інтенсивності передбачає необхідність адекватного витлумачення її як функціонально-семантичної категорії.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами. Напрям дисертаційного дослідження відповідає науковій проблемі кафедри української мови Ніжинського державного педагогічного університету імені Миколи Гоголя – “Граматичні й семантичні аспекти функціонування лексики та фразеології української мови”. Тема дисертації затверджена Вченою радою Ніжинського державного педагогічного університету імені Миколи Гоголя (протокол №1 від 30 серпня 1999 року) та Науковою радою “Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності” Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України (протокол №5 від 19 грудня 2000 року).

Об’єктом дослідження є дієслова, що входять до кількісних способів дієслівної дії, які здатні виражати семантику інтенсивності дії у виявах її ступеня або міри.

Предметом дослідження є семантика й словотвірна структура дієслів інтенсивної дії в сучасній українській мові.

Дослідженню підлягає семна організація лексико-семантичного поля дієслів інтенсивної дії, що являє собою мікроструктуру лексики зі своєрідною семантикою інтенсивності. Зокрема аналізуються мікрополя розглядуваного поля в семасіологічному аспекті та з погляду мовної інтерпретації аспектуальних відношень.

Мета дисертаційного дослідження полягає в з’ясуванні статусу функціонально-семантичної категорії інтенсивності дії в сучасній українській мові, її семної організації та функціональних особливостей.

Для досягнення поставленої мети дослідження ставляться такі завдання:

1) обґрунтувати граматичну природу інтенсивності як ономасіологічної категорії, що перебуває в тісному зв’язку з категоріями експресивності та оцінки;

2) визначити ознаки виділення дієслів із семантикою інтенсивності дії;

3) виявити й системно описати засоби вираження інтенсивності в сучасній українській мові;

4) з’ясувати семну організацію лексико-семантичного поля дієслів інтенсивної дії;

5) охарактеризувати типи зв’язків між мікрополями лексико-семантичного поля дієслів інтенсивної дії та зони перетину з суміжними функціонально-семантичними полями;

6) здійснити системний аналіз валентності і синтаксичної сполучуваності дієслів інтенсивної дії.

Методи дослідження, застосовані в дисертації, зумовлені необхідністю повного і всебічного аналізу мовного матеріалу. Відповідно до мети і завдань роботи застосовано описовий і зіставний методи дослідження. Принагідно залучався метод кількісного аналізу.

Джерела дослідження. Корпус аналізованих лексем лексико-семантичного поля дієслів інтенсивної дії був визначений методом суцільної вибірки зі Словника української мови в 11-ти томах (К.: Наук. думка, 1970-1980) з урахуванням відповідних класифікаційних ознак. Використовувався Великий тлумачний словник сучасної української мови (К.: Ірпінь, 2001) та “Словарь української мови” в 4-х томах за редакцією Б.Д.Грінченка (К., 1907-1909). Для ілюстрацій використано вибірки синтаксичних конструкцій з творів української літератури кінця ХIХ-ХХ ст. та української народної творчості.

Наукова новизна роботи полягає у тому, що в ній уперше на матеріалі української мови здійснено комплексний лексико-семантичний і функціональний аналіз дієслів із семантикою інтенсивності. Визначено місце цих дієслів у системі мови, виявлено їх внутрішні і зовнішні зв’язки з дієсловами інших груп. Уперше в українському мовознавстві виділено й описано мікрополя (ядро і периферію) досліджуваного поля дієслів за семною організацією, валентними і сполучувальними характеристиками; встановлено зв’язки дієслів інтенсивної дії з іншими полями.

Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що воно поглиблює новими відомостями теорію функціонально-семантичного поля, сприяє систематизації різних підходів до вивчення дієслівної семантики. Результати дослідження мають значення для вивчення взаємодії лексичної, словотвірної і граматичної семантики в актах мовлення. Тим самим накреслюється перспектива для комплексного вивчення інших функціонально-граматичних категорій.

Практична цінність роботи. Матеріали та результати виконаного дослідження можуть бути використані у викладанні розділів морфології і синтаксису з курсу “Сучасна українська літературна мова”; у підготовці підручників і посібників з лексикології та граматики української мови; у науково-дослідній роботі студентів, магістрів, аспірантів.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження обговорювалися на засіданні кафедри української мови Ніжинського державного педагогічного університету імені Миколи Гоголя, на V Міжнародній науково-практичній конференції “АВІА – 2003“ (23-25 квітня 2003 р., Національний авіаційний університет), на Міжнародній науково-практичній конференції “Іван Котляревський та українська культура ХIХ-ХХ століть” (18-20 вересня 2003 р., Полтавський державний педагогічний університет ім. В.Г. Короленка).

Матеріали дисертаційного дослідження були використані в процесі викладання української мови студентам Лебединського педагогічного училища ім. А.С.Макаренка (довідка про впровадження №731 від14.12.04 р.), Богуславського гуманітарного коледжу ім. І.С. Нечуя-Левицького (довідка про впровадження №886 від 10.11.04 р.), педагогічного училища Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (довідка про впровадження № 678 від 17.11.2004 р.), Прилуцького педагогічного училища ім. І.Я. Франка (довідка про впровадження № 361 від 20.11.04 р.).

Обсяг і структура роботи. Реферована робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (321 найменування) та списку використаних джерел (85 одиниць). Обсяг дисертації без списку використаної літератури та джерел – 176 сторінок, повний обсяг роботи – 211 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено її теоретичні засади, об’єкт, мету, завдання та методи наукового дослідження, окреслено джерела фактичного матеріалу, вказано на наукову новизну, теоретичне й практичне значення одержаних результатів, їхню апробацію та особистий внесок здобувача.

У першому розділі – “Категорія інтенсивності і її зв’язок з категоріями експресивності та оцінки” – з’ясовано статус функціонально-семантичної категорії інтенсивності дії в сучасній українській мові, що перебуває в тісному зв’язку з категоріями експресивності та оцінки; визначено ознаки виділення дієслів із семантикою інтенсивності дії; описано засоби вираження інтенсивності в сучасній українській мові; запропоновано один із можливих варіантів класифікації родів дієслівної дії у складі функціонально-семантичного поля дієслів інтенсивної дії, окремі розряди яких реалізують семантику інтенсивності в центральних зонах та на периферії розглядуваного поля.

У системі семантичних категорій української мови важливе місце посідає категорія інтенсивності дії, яка функціонує в колі семантичних полів, що характеризують стан людини та її предметну діяльність, конкретні дії та процеси, суб’єкт-суб’єктні відношення, сферу природних явищ тощо.

Як і кожна мовна категорія, категорія інтенсивності дії має план змісту і план вираження. Змістовий бік категорії інтенсивності дії характеризується наявністю двох протилежних значень: значення підсилення (інтенсивності) і значення послаблення (релаксації), пов’язаних між собою третім, середнім членом. Він виступає точкою відліку на шкалі розгортання інтенсивності і являє собою в свідомості мовця певну норму вияву дії. В українській мові ширше репрезентований правий член опозиції, який і виступає об’єктом нашого дослідження.

Категорія інтенсивності знаходить вияв на всіх мовних рівнях – від фонеми до складного синтаксичного цілого. Реалізація категорії представлена фонетичною, морфологічною, лексико-семантичною і синтаксичною парадигматикою.

Значення інтенсивності дії має варіативний характер, модифікуючись залежно від специфіки позначуваних явищ. Так, інтенсивність мовлення, і ширше – звучання, розгортається в основному за шкалою гучності; роботи – за шкалою докладання зусиль; руху – швидкості; часу перебігу дії – тривалості; почуттів – гостроти, глибини та ін.

Статус інтенсивності як категорійної семантичної ознаки визначається її суміжною категорією експресивності. Інтенсивність як ономасіологічна категорія називає об’єктивну кількісну визначеність ознаки (менше норми – норма – більше норми). Змістовий аспект експресивності розуміється як конотації, які накладаються на основне значення мовної одиниці, створюючи особливу виразність мовлення.

Стосовно дієслова інтенсивність можна трактувати як функціонально-семантичну (поняттєву) категорію, яка служить для відображення градації дії (процесу, стану) за ступенем її вияву в оцінці мовців.

Семантична категорія інтенсивності дії має достатньо потужний і гнучкий апарат реалізації. Особливий інтерес викликає реалізація категорії інтенсивності дії в структурі дієслівної лексеми. Специфіка її репрезентації виявляється в тому, що слово одночасно називає ознаку і вказує на високий ступінь її вияву, тобто інтенсивність виступає одночасно і внутрішньою характеристикою лексеми.

Серед дієслів зі значенням інтенсивної дії виділяються три класи дієслів.

Перший клас - слова – підсилювачі (інтенсиви, або інтенсифікатори), семантика яких повністю орієнтована на передачу значення інтенсивності. Ці одиниці семантично не самодостатні, а призначені для підсилення ознаки, втраченої іншими словами: плакати – голосити, ревіти, ридати, рюмсати, пхикати, хлипати; базікати – бевкати, бовкати, варнякати, верзякати, верзти, ляпати, молоти, патякати, клепати, плести; упасти – бахнути, бебехнути, брязнути, бухнути, гупнути, шубовснути.

Для інтенсивів характерне вираження високого або повного ступеня ознаки в порівнянні з нормою й одночасне підсилення цієї ознаки.

Другий клас – внутрішні інтенсиви - слова, які набувають значення інтенсивності в процесі семантичного розвитку (чухрати вулицею).

Третій клас – слова-інтенсифікати, які безпосередньо своєю семантикою називають яку-небудь дію із вказівкою на високий ступінь її вияву (виганьбити, винишпорити, відгуркотіти, дошкулити, зарепетувати, накапостити, обпаскудити, розтрощити; вибехкатися, витріщитися, допарубкуватися, запропаститися, набурмоситися, обжертися, розгаласуватися, гарконути, гримонути, лупонути).

Значення інтенсивності дії дієслова в українській мові є маркованими компонентами його змісту. Елементи смислового поля інтенсивності дії (процесу, стану) можуть актуалізуватися як показники темпу чи періоду часу, зайнятого дією (швидко, миттєво – помалу, поступово, повільно), сили або ступеня вияву процесуальності (сильно, з усією силою, найдужче – слабо, ледве – ледве), міри та способу вияву (багато, надміру – мало; бурхливо, через край – непомітно, слабо) та ін. Разом із тим у сучасній українській мові ця категорія не дістала одного якогось формального вираження, тому ступінь інтенсивності дії може передаватися засобом синтаксичного повтору слів (ходив-ходив! - довгий час, дуже довго ходив); засобом порівняння (працював як віл – дуже багато працював); складнопідрядним реченням міри – ступеня (І дав чимдуж із лісу драла, Що аж земля під ним дрижала (І. Котляревський). На синтаксичному рівні категорія інтенсивності дії реалізується також прислівниками – інтенсифікаторами (страшенно зрадів, сильно втомився). Важливим засобом вираження інтенсивності дії є метафора (вовк виє – хуртовина виє, вогонь горить – вуха горять (червоніють). Серед різнорідних засобів вираження інтенсивності виділяються фразеологічні одиниці (як сир у маслі купається – дуже добре живе), словосполучення (чхнув на весь будинок – дуже сильно чхнув).

Ядро в структурі функціонально-семантичного поля дієслів інтенсивної дії становлять інтенсифікати. Лексичні одиниці цього типу утворюють особливий шар лексики, який в україністиці досі не досліджувався.

Інтенсифікати, що є предметом нашого дисертаційного дослідження, значення інтенсивності виражають за допомогою а) префіксів: ви- (вистраждати, вигорювати – зазнати великих страждань, мук); від- (відшпандорити, відлупцювати – сильно побити когось); до- (допекти, дошкулити – вивести з терпіння, з рівноваги); за- (залементувати, зарепетувати, завищати – пронизливо, різко кричати, пищати, вищати); на- (насточортіти, настогиднути, настобісити – дуже набриднути, надокучити); об- (обплескати, обганити, обчорнити – наговорити неправду на когось, звести наклеп); роз- (розмордатіти, розгладшати, розжиріти – стати надто повним, огрядним);

б) конфіксів: ви-...–ся (вимучитися, вив’ялитися, вимотатися – дуже втомитися, знесилитися); від-...–ся (від’їстися, віджирітися – поправитися, стати жирним); до-...–ся (доплентатися, допхатися – важко, з труднощами дійти куди-небудь); за-...–ся (забрехатися – далеко зайти в брехні, захопитися брехнею, заплутатися в брехні); на-...–ся (настраждатися, нагорюватися – зазнати, перенести багато неприємного, тяжкого); об-...–ся (обпаскудитися, обмурзатися, оббрьохатися – забризкатися, заляпатися чим-небудь); роз-…-ся (розтріскотатися, розгаласуватися – сильно розшумітися, розлементуватися);

в) суфікса – ону- (довбонути – сильно вдарити кого-небудь; криконути – дуже голосно крикнути).

У нашому дослідженні запропоновано один із можливих варіантів класифікації родів дієслівної дії, які реалізують семантику інтенсивності: 1) термінативно-інтенсивний, 2) кількісно-інтенсивний, 3) результативно-інтенсивний, 4) квантитативний, 5) однократний.

1. ТЕРМІНАТИВНО-ІНТЕНСИВНИЙ спосіб дії характеризує насамперед реалізацію відповідних процесуальних ознак у часі чи вказує на досягнення крайнього ступеня в розвиткові дії. Визначають такі різновиди:

· надмірно – кратний (виражає крайній ступінь тривалості та інтенсивності дії, пов’язаної із втомленістю, безсиллям суб’єкта): вимотатися, вимучитися, виморитися, виснажитися та ін.;

· кінцево – бажаний (вказує на доведення дії до бажаного результату завдяки вольовим зусиллям суб’єкта): достукатися (до когось), докопатися (до правди) та ін.;

· кінцево – негативний (вказує на надмірність кратного або разового вияву з негативними для суб’єкта наслідками): дожартуватися, догулятися, догратися (до суперечки), докуритися (до запаморочення) та ін.;

· надмірно – тривалий (вказує на надмірну тривалість інтенсивної дії): заклопотатися, затанцюватися, зачитатися та ін.;

· сативний (вказує на гранично - кількісну оцінку (з відтінком інтенсивності) дії з погляду активності суб’єкта в реалізації дії чи стану): нагарикатися, набідуватися, нажертися, нагасатися, настрибатися та ін.;

· інтенсивно – якісний (вказує на високий ступінь інтенсивності дії, що проявляється в квантифікації якості результату): відмити, відполірувати, надраїти, начистити та ін.

2. КІЛЬКІСНО–ІНТЕНСИВНИЙ СПОСІБ характеризує той чи інший ступінь інтенсивності у вияві результативних дій, що відповідним чином позначається на об’єкті або суб’єкті дії і має такі різновиди:

· інтенсивно–процесний (вказує на процесний перебіг дії первинного дієслова): виблагати, виклянчити, виканючити, вимолити, випросити та ін.;

· надмірно – довготривалий (виражає надмірну тривалість дії в позитивній чи негативній оцінці): завозити, задражнити, заносити (до дірок), залікувати, засікти (бити кого-небудь до смерті різкою, батогом), зацілувати (втомлювати цілуючи), заялозити та ін.

3. РЕЗУЛЬТАТИВНО – ІНТЕНСИВНИЙ СПОСІБ позначає дії, спрямовані на досягнення результату (передбаченого чи непередбаченого), і має такі різновиди:

· результативно–тотальний (виражає крайній ступінь інтенсивної дії, що охоплює весь об’єкт або всі об’єкти, повністю вичерпує їх): вижерти, видушити, вимордувати, витоптати, вистріляти, вихлебтати та ін.;

· інтенсивно – підсилювальний (виражає досягнення високого ступеня в розвитку дії): роздути, роззяпити, розкидати, розкудлати та ін.;

· результативно – ускладнений (вказує на часто повторювану і тривалу дію, що призводить до позитивного результату): видзвонити, виспівати, витанцювати та ін.

4. КВАНТИТАТИВНИЙ СПОСІБ вказує на високий ступінь реалізації дії і має такий різновид:

· підсилювально–інтенсивний (виражає кінцеву фазу поступового наростання інтенсивної дії і як результат – досягнення високого ступеня реалізації (крайньої міри дії): розбундючитися, розбешкетуватися, розтеревенитися, розрюмсатися.

5. ОДНОКРАТНИЙ СПОСІБ вказує на раптовість, миттєвість і несподіваність одноразової дії і охоплює дієслова із суфіксом -ону-: дригонути, грабонути, кусонути, ліпонути, рубонути.

У другому розділі – “Семна організація структури дієслів інтенсивної дії” - розкрито семну структуру дієслів інтенсивної дії; описано їх мікрополя в семасіологічному аспекті та з погляду мовної інтерпретації аспектуальних відношень.

Зі Словника української мови вибрано дієслова, які реалізують сему інтенсивної дії і мають в своїх тлумаченнях основний маркер - визначення: “підсилювальний характер”, “підсилювальний відтінок”, “підсилювальне значення”, “інтенсивність”. Виходячи з цього, складено список варіантів семи інтенсивності, що є критерієм для суцільної вибірки дієслівних лексем зі значенням інтенсивності: високий (великий, крайній) ступінь, сила, інтенсивність, енергійність, швидкість, різкість, несподіваність, раптовість, миттєвість, повнота, глибина, довготривалість, старанність, захопленість, надмірність (дуже, багато; більше, ніж слід; понад міру). Усі дієслівні лексеми характеризуються наявністю спільної семантичної ознаки “інтенсивність дії”, представленої в мові функціонально-семантичною категорією інтенсивності, яка об’єднує всі одиниці поля. Ядерні і периферійні конституенти поля консолідуються навколо домінанти, утворюючи окремі мікрополя.

Ядро дієслів інтенсивної дії утворюють семи, які відображають такі опозиційні ознаки:

1) охоплення дією суб’єкта;

2) спрямованість дії на багато суб’єктів /на багато об’єктів;

3) цілеспрямований результат /небажаний результат інтенсивної дії;

4) результативна дія /еволютивна дія;

5) статичність /динамічність дії.

Периферійними ознаками дієслів інтенсивної дії є: аугментативність/ неаугментативність, взаємність /невзаємність, односпрямованість/ різноспрямованість.

Категорія інтенсивності характеризується широким семантичним обсягом різних поняттєвих сфер. Насамперед необхідно підкреслити тісний зв’язок значення інтенсивності зі сферою людської діяльності. Суцільна вибірка інтенсивних дієслів з художніх текстів виявила такі співвідношення: людська діяльність – 98,8%, навколишнє середовище – 1,2%.

Ядерна сема інтенсивності об’єднує дієслова кількох мікрополів (“конкретні дії і процеси”, “стан людини та її предметна діяльність”, “суб’єкт–суб’єктні відношення“, “зміни в природному середовищі”, переміщення у просторі”), кожен з яких виявляє специфічні ознаки.

Мікрополе “конкретні дії і процеси” об’єднує активні дієслова розглядуваного поля, які вказують на: 1) “старанність, ретельність та якісну ефективність у досягненні результативності”: вишатирити, вилизати, віддраїти, розцяцькувати; 2) “надмірне захоплення чимось”: затанцюватися, зафантазуватися, наскакатися, наганятися, розстрибатися; 3) “доведення дії до позитивного результату”: додовбатися, допхатися; 4) “доведення дії до негативного результату”: довештатися, допарубкуватися, дофілософствуватися; 5) “однократну миттєву дію”: грюконути, шарпонути, швиргонути; 6) “довготривалість інтенсивної дії”: відгосподарювати, відгуркотіти; 7) “початок і раптовість інтенсивної дії”: загамселити, загрюкати, зашамотіти; 8) “суміщення початку інтенсивної дії з надмірністю її вияву”: завалувати, залементувати.

До мікрополя “конкретні дії і процеси” входять (за реєстром Словника української мови) 1257 дієслів інтенсивної дії.

Мікрополе, що характеризує стан людини та її предметну діяльність, утворюють 713 дієслів інтенсивної дії. Семантика цих дієслів доконаного виду відрізняється нашаруванням конотативних відтінків оцінного змісту (почуттів, переживань тощо).

Вони позначають: 1) зміну фізичного стану суб’єкта: вибліднути, нажертися, натріскатися, об’їстися, розгладшати, розжирітися; 2) зміну емоційного (психічного) стану суб’єкта: розпхикатися, розрюмсатися, розжируватися; 3) зміну душевного стану людини: розгорюватися, розтривожитися, роздосадуватися; 4) зміну фізіологічного стану суб’єкта: вибехкатися, розболітися, розбухикатися; 5) зміну зовнішнього вигляду суб’єкта: викраситися, випаскудитися, закуйовдитися, засмальцюватися, нафабритися.

Мікрополе “суб’єкт–суб’єктні відношення“ утворюють 460 дієслів, що характеризуються високою активністю семи інтенсивності. Дієслова цієї підгрупи виражають інтенсивність дії у сфері:

1) “фізичного впливу суб’єкта на суб’єкт/об’єкт”:

а) ”знищення чогось або позбавлення життя когось”: виморити, добити, доконати, загризти, замордувати, розтрощити;

б) ”спричинення (заподіяння) зла кому-небудь”: віддубасити, відлупцювати, відшпандорити, натовкти, налупцювати, стуконути, лупонути;

2) “емоційно-морального впливу”: вилаяти, вихвалити, захвалити, зацілувати, розлаяти, розрекламувати;

3) “у надмірному вияві емоцій і почуттів”: залюбити, зацілувати.

Сему інтенсивної дії можуть містити дієслова й інших мікрополів і перебувати на периферії функціонально-семантичного поля інтенсивності.

Периферійне місце посідають дієслова, що позначають зміни в природному середовищі (у колі інших істот, тварин). Вони характеризуються наявністю таких сем: 1) результативні зміни в явищах природи: відбушувати, відгриміти, закучугурити, заметелитися, захурделитися; гримонути, блисконути; 2) зміни, яких зазнають представники тваринного світу, рослини: розплодитися, розкущуватися; 3) зміни в органічних процесах природи: витліти, розгнити. До цього мікрополя входить 30 дієслів інтенсивної дії.

На периферії функціонально-семантичного поля дієслів інтенсивної дії перебувають 24 дієслова, які утворюють мікрополе “переміщення у просторі” і реалізують сему “рух суб’єктів /суб’єкта та об’єкта”: вимчатися, виметнутися, драпонути, лупонути, рвонути.

Аналіз поля дієслів із семантикою інтенсивності виявив зв’язки, які основані на ідентичності, контрастності та близькості сем.

На ідентичності сем ґрунтуються такі зв’язки: родо-видовий (винищити – виколоти, вирізати) (диференційна сема – “позбавлення життя когось за допомогою чогось”); синонімічний (видудлити, вижлуктити, нажертися, насмоктатися, обжертися, обпитися - у значенні “напитися досхочу”); (запаскудитися, оббрьохатися, обхвиськатися, випаскудитися - у значенні “забруднитися чим-небудь”); (відлупцювати, відшпандорити, відшльопати - у значенні “побити кого-небудь чим-небудь”); градуальний (викараскатися, вишкрябатися, доплентатися, доп’ястися - повільно, ледве, з труднощами; заскочити, виместися - швидко; залетіти - дуже швидко; драпонути, гасонути, лопонути - миттєво, несподівано і перетин сем мікрополів (“суб’єкт - суб’єктні відношення” – “стан людини та її предметна діяльність”: роздратувати - розшаленіти, зажурити – зарюмсатися).

За контрастністю змісту виділяється антонімічний зв’язок (розреготатися, розжартуватися, розпустуватися і розпхикатися, розвередуватися, роздосадуватися).

За близькістю змісту сем виділяються такі зв’язки: фазовий (заверещати, загорлопанити, зарепетувати – почати верещати, горлопанити, репетувати); (відгриміти – перестати гриміти); інструментальний (віддубасити, відхльостати - батогом, хворостиною; обтьопати, обшмондяти, вимаститися - водою, багном); локальний (видраїти, виялозити, витоптати – в багатьох місцях).

Функціонально-семантичне поле дієслів інтенсивної дії перебуває в тісному зв’язку із дієсловами поля багатократної тривалої дії та полем взаємності. Виділено 187 дієслівних лексем багатократної тривалої дії, на основне значення яких нашаровується сема інтенсивності (видресирувати, витворити, вигасати, вилазити, видзвонити, обцяцькувати, обколесити).

Взаємодія полів взаємності та інтенсивності зумовлена тим, що конструкції з множинним суб’єктом здатні виражати як взаємне, так і зворотне значення. Вони передають дію двох актантів, один із яких виконує функцію суб’єкта (репрезентується формою номінатива), а другий – множинного об’єкта (репрезентується формою орудного відмінка з прийменником): забалакатися (хто? з ким?), розцілуватися (хто? з ким?), набігатися (хто? з ким?).

Третій розділ - “Валентність і синтаксична сполучуваність дієслів інтенсивної дії” - присвячений аналізові валентнісних характеристик дієслів інтенсивної дії. Значний масив їх становлять дво- і тривалентні, менш представлені одно- та чотиривалентні дієслова.

1. Одновалентні дієслова інтенсивної дії. Це дієслова стану, які пов’язуються з суб’єктним актантом і передають стан особи за різними ознаками його вияву. До одновалентних належать і дієслова, що позначають зміни, які відбуваються у природному середовищі.

Структура такої моделі речення: Р (предикат + S (суб’єкт) //підмет у формі називного відмінка. Наприклад: Одтріщали водохрещенські морози року тисяча шістсот двадцять четвертого (К. Басенко); Загримотіло, задрижало повітря, затремтів лист, зашелестіла трава знеможено, затаєно (К. Гордієнко); – Які ви, тітко, злоязичні, - напиндючився Стьопочка (М. Стельмах); Покликав [Данилко] Семенка, розкректався, мовить, що хворий до походу не годен (Д. Галицький).

2. Двовалентні дієслова інтенсивної дії – це перехідні дієслова активної дії, які відкривають позиції суб’єкта і прямого об’єкта дії. Вони можуть вказувати на результативну дію, спрямовану на об’єкт; цілеспрямовану дію з певною метою; зіпсування вигляду або якостей об’єкта; результативну дію, спрямовану на зміну зовнішнього вигляду осіб.

Структура такої моделі речення: Р (позицію якого займає перехідне дієслово) + S (суб’єкт) + О (об’єкт). Наприклад: Як ти насмалився цих смердючих сигарет (В. Симоненко); А й справді, отаку машину відгрохав він, і тільки на те, щоб у два-три роки місяць пожити тут із сім’єю (А. Головко); Узяти участь у битві Чубенкові не довелося: плацдарм відбив усі атаки, розгромив білий корпус (Ю. Яновський).

Своєрідні значення об’єкта реалізуються двовалентними зворотними дієсловами, де ролі об’єкта і суб’єкта чергуються.

Структурна модель такого речення: S + Р + О, у якій об’єктний актант реалізується на основі діатези: хто з ким?, на яку нашаровується значення інтенсивності. Наприклад: Незчулася, як і до обід перевалило. Так Олена загомонілася з Петром (К. Гордієнко); Допізна не заганяє мати Артема до хати, - нехай уже набалакається він з товаришем (А. Головко).

3. Серед тривалентних дієслів інтенсивної дії найбільш численними є лексеми із значенням: знищення суб’єкта за допомогою чогось; дія, спрямована на об’єкт з відповідною метою; зіпсування об’єкта за допомогою чогось; дія, спрямована на процесуальне оновлення за допомогою чогось.

Структурна модель такого речення: 1) S + Р + О + І (знаряддя, матеріал). Наприклад: Терентій хитрує, та як розлютується, як підскочить до чоловіка, як довбоне його кулаком (М. Стельмах); А чого він пристає? Обпаскудив мене багном (В. Підмогильний); Якби хоч раз ти вихворостив батогом отого голованя, - він би не робив того, що при всіх робить (Панас Мирний); На господиню гидко й глянути: сорочка чорна і спідницю чимось задрипала вона (М. Коцюбинський); 2) S + Р + Lоc (локатив): Ледь викараскався Андрій з болота на берег й одним махом посунув човен (Панас Мирний).

4. Чотиривалентні дієслова інтенсивної дії є ієрархічно вищою ланкою в системі валентних можливостей дієслів інтенсивної дії. Вони відкривають позиції: суб’єкта, засобу дії (інструменталь), подвійний локатив (вискочив: хто? на чому? куди? звідки?).

У мікрополі активної дії домінують дво- і тривалентні дієслова інтенсивної дії. У мікрополі характеризації стану – одновалентні, а в мікрополі руху і переміщення (суб’єктів, об’єктів) – чотиривалентні лексеми. Однак у реальних контекстних умовах не всі семантичні компоненти можуть діставати формальне вираження, представлені імпліцитно.

ВИСНОВКИ

В аспекті реалізації поняттєвої категорії аспектуальності функціонально-семантична категорія інтенсивності дії має ономасіологічний характер. Змістовий аспект категорії інтенсивності дії характеризується наявністю двох протилежних значень: значення підсилення (інтенсивності) і значення послаблення (релаксації), пов’язаних між собою значенням міри.

Особливістю реалізації категорії інтенсивності є те, що слова позначають і саму ознаку й одночасно вказують на високий ступінь наявності цієї ознаки. А оскільки категорія інтенсивності є частковим виявом категорії кількості (недискретної, неозначеної), то денотативна співвіднесеність її мовного змісту зі світом речей і відношень пов’язана з категоріями оцінки й експресивності, які супроводжують інформативний зміст в актах мовлення як константи об’єктивних і суб’єктивних смислів. Інтенсивність як ономасіологічна категорія називає об’єктивну кількісну визначеність динамічної ознаки, а експресивність – це якісна ознака мовлення, що відображає конотації, які накладаються на основне значення мовної одиниці, створюючи особливу виразність мовлення. У структурі дієслівного слова інтенсивність має статус семи як оцінки мовцем ступеня вияву дії. Це значення репрезентується в мовленні не з боку якісної ознаки предмета, події, ситуації (“добре” – “погано”), а з боку її кількісної градації на шкалі: нижче норми – норма – понад норму.

Функціонально-семантичне поле дієслів інтенсивної дії формується граматичними, морфологічними і синтаксичними засобами в тісному зв’язку з лексичними та словотворчими засобами, що входять до тієї самої семантичної сфери.

Семантична реалізація значення інтенсивності зосереджується в двох групах дієслівних одиниць: 1) у яких значення інтенсивності є іманентною характеристикою кореня (інтенсиви) і 2) в яких це значення нашаровується на основне в процесі семантичного розвитку (внутрішні інтенсиви). Реалізація мотивованих значень інтенсивності в інтенсифікатах здійснюється за допомогою афіксів.

Важливими засобами вираження інтенсивності є також редуплікація дієслів, метафоричні перенесення значень слів, фразеологічні одиниці, словосполучення. Високий ступінь інтенсивності виражається засобом порівняння, складнопідрядним реченням міри – ступеня. На синтаксичному рівні категорія інтенсивності дії реалізується також прислівниками-інтенсифікаторами, що виступають у ролі обставинних поширювачів зі значенням міри вияву дії (стану).

Інтенсифікати, які безпосередньо своєю семантикою називають яку-небудь дію з вказівкою на високий ступінь її вияву, виступають одним із головних засобів реалізації категорії інтенсивності в межах дієслівного слова і становлять ядро структури лексико-семантичного поля дієслів інтенсивної дії.

Серед дієслівних лексем носіями семи інтенсивності виявлено 2484 дієслів-інтенсифікатів.

Функціонально-семантичний аналіз інтенсифікатів здійснено на основі опису мікрополів у структурі функціонально-семантичного поля дієслів з префіксами ви -, від -, до -, за -, на -, об -, роз -, конфіксами ви-...-ся, від-...-ся, до-...-ся, за-...-ся, на-...-ся, об-...-ся, роз-...-ся та з суфіксом -ону. Встановлено основні значення та додаткові відтінки значень інтенсивності у структурі дієслівних лексем.

Афіксальні дієслова виявляють внутрішньо інтенційні ознаки на рівні слова і додатково характеризуються за особливостями сполучуваності з іншими словами в реченні. Так, одновалентні дієслова за формальними ознаками можуть семантично ускладнюватися (гуконути на всю вулицю).

Двовалентні дієслова об’єднуються в кілька груп за ознакою спрямованості/ неспрямованості дії на об’єкт (задрипатися: хто? чим?; розгромити: хто? що?; нападлючити: хто? кому?).

Тривалентні дієслова відкривають позиції суб’єкта, об’єкта й адресата або суб’єкта, об’єкта і знаряддя дії, матеріалу (захвиськав: хто? що? чим?; випаскудити: хто? кого? чим?; вимордувати: хто? кого? чим? або яким способом?).

Ієрархічно вищою ланкою в системі валентних можливостей дієслів інтенсивної дії є чотири актантні позиції: суб’єкта, об’єкта та локатива, який зазнає членування на вихідний та кінцевий пункти руху (вижбурити: хто? кого? куди? звідки?) або суб’єкта та локатива, який визначає початковий та кінцевий пункти руху і шлях руху (вишкандибати: хто? звідки? куди? через який простір?).

Особливості семантики дієслів інтенсивної дії зумовлюють специфіку їх сполучуваності, синтагматичне оточення предметних актантів при дієслівному предикаті.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ

В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

1. Попенко О.М. До питання про граматичну природу категорії інтенсивності дії //Наукові записки. Серія: Філологічні науки. – Ніжин, НДПУ ім. М.Гоголя, 2002. - С. 30-32.

2. Попенко О.М. Дієслівні інтенсифікати надмірного ступеня градації динамічної ознаки //Проблеми граматики і лексикології української мови: Зб. наук. праць. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2002. - С. 55-63.

3. Попенко О.М. Семна організація дієслів надмірної дії з формантами на-, на-…-ся //Сіверянський літопис. Всеукраїнський науковий журнал, 2003.- №1. – С. 178-181.

4. Попенко О.М. Дієслова інтенсивної дії з формантами роз-, роз-…ся //Українське мовознавство. Міжвідомчий науковий збірник. – К.: КНУ імені Тараса Шевченка. – Вип. 26. – 2003. – С. 68-73.

5. Попенко О.М. Валентність і синтаксична сполучуваність дієслів інтенсивної дії з префіксом ви- та конфіксом ви-…-ся //Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах: Зб. наук. праць факультету лінгвістики Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету. – К.: ІВЦ Держкомстату України. – 2004. – Вип. 8. – С. 26-35.

6. Попенко О.М. Дієслова із семантикою надмірної дії в “Енеїді” І.П. Котляревського //І.Котляревський та українська культура ХІХ-ХХ століть: Збірник наукових праць. – Полтава: ПДУ, 2004. – С. 68-72.

АНОТАЦІЯ

Попенко О.М. Функціонально–семантична категорія інтенсивності дії. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Київ, 2005.

Дисертацію присвячено актуальній проблемі дослідження функціонально-семантичної категорії інтенсивності дії, яка співвідноситься з морфологічним та синтаксичним рівнями мови.

У роботі з’ясовано статус функціонально-семантичної категорії інтенсивності дії в сучасній українській мові, що перебуває в тісному зв’язку з категоріями експресивності та оцінки; визначено ознаки виділення дієслів із семантикою інтенсивності дії; описано засоби вираження інтенсивності в сучасній українській мові; запропоновано один із можливих варіантів класифікації родів дієслівної дії у складі функціонально – семантичного поля дієслів інтенсивної дії, окремі розряди яких реалізують семантику інтенсивності в центральних зонах та на периферії розглядуваного поля.

Аналіз дієслів інтенсивної дії проведено у семантичному, словотвірному і функціональному аспектах на матеріалі вибірок зі Словника української мови в 11-ти томах, текстів української літератури кінця XIX–XX ст., у сфері яких виявляється специфіка реалізації досліджуваних дієслів.

У роботі описано групи (підгрупи) функціонально–семантичного поля дієслів інтенсивної дії за спеціальними ознаками, охарактеризовано типи зв’язків між його мікрополями та зони перетину з суміжними функціонально-семантичними полями; охарактеризовано дієслова інтенсивної дії за внутрішніми інтенційними ознаками і синтаксичною сполучуваністю.

Ключові слова: аспектуальність, способи (роди) дієслівної дії, функціонально – семантична категорія, дієслова інтенсивної дії, оцінка, експресивність, функціонально – семантичне поле, інтенсиви, інтенсифікати, валентність.

АННОТАЦИЯ

Попенко О.М. Функционально-семантическая категория интенсивности действия. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 – украинский язык. - Национальный педагогический университет имени М.П. Драгоманова, Киев, 2005.

Диссертация посвящена актуальной проблеме исследования функционально-семантической категории интенсивности действия, которая соотносится с морфологическим и синтаксическим уровнями языка.

В работе выяснен статус функционально-семантической категории интенсивности действия в современном украинском языке, тесная связь с категориями экспрессивности и оценки.

В аспекте реализации понятийной категории аспектуальности функционально-семантическая категория интенсивности действия имеет ономасиологический характер.

Определено, что содержательный аспект категории интенсивности действия характеризуется наличием двух противоположных значений: значения усиления (интенсивности) и значения ослабления (релаксации), связанных между собой значением нормы. Наиболее полно категория интенсивности раскрывается в системе типовых ситуаций: статичности/динамичности, статальности/результативности, активности/ инактивности.

Установлено, что особенностью реализации категории интенсивности является то, что слова обозначают сам признак и одновременно указывают на высшую степень наличия этого признака. А поскольку категория интенсивности является частным проявлением категории количества, а именно, той её стороны, которая характеризуется как недискретное (неопределённое) количество, то денотативная соотнесённость её языкового содержания с миром вещей и отношений связана с категориями оценки и экспрессивности. Интенсивность как ономасиологическая категория называет объективную количественную определённость того или иного признака. Экспрессивность же не имеет своего референта во внеязыковой действительности, она несёт информацию не сообщения, а усиленного воздествия на адресата.

В структуре глагольного слова интенсивность имеет статус семы как оценки говорящим степени проявления действия. Это значение репрезентируется в речи не со