НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Павлик Олена Михайлівна

УДК 159. 9: 343. 915

ОСОБЛИВОСТІ МОТИВАЦІЙНОЇ СФЕРИ

НЕПОВНОЛІТНІХ ПРАВОПОРУШНИКІВ

Спеціальність 19.00.06 – юридична психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Харків -2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент Жданова Ірина В’ячеславівна, Національний університет внутрішніх справ, доцент кафедри прикладної психології.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор Бочарова Світлана Петрівна, Українська інженерно-педагогічна академія, завідуюча кафедрою психології;

кандидат психологічних наук Кукуруза Ганна Володимирівна, Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків АМН України, провідний науковий співробітник.

Провідна установа: Київський юридичний інститут, кафедра юридичної психології, Міністерство внутрішніх справ України, м. Київ.

Захист відбудеться „28” березня 2005 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.04 в Національному університеті внутрішніх справ за адресою 61080, м. Харків – 80, пр-т 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків – 80, пр-т 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий 26.02. 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.В.Попова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сьогодні проблема злочинності серед неповнолітніх є однією з найбільш актуальних у зв`язку з негативними соціальними наслідками та поширенністю цього явища. Сучасні статистичні дані свідчать, що при більш-менш стабільному кількісному показнику злочинності неповнолітніх (відсутність чіткої тенденції до її збільшення або до зменшення) серйозну занепокоєність викликають якісні показники: зниження віку неповнолітніх правопорушників, зростання жорстокості, зухвалості, „безмотивованості” при скоєнні злочинів, поява в структурі злочинності неповнолітніх так званих дорослих злочинів (вбивств, розбійних нападів), груповий характер злочинності серед цього контингенту, її підвищена латентність. Тобто злочинність неповнолітніх має свої, набагато складніші, притаманні тільки їй особливості.

Все це свідчить про необхідність всебічного та системного дослідження всього комплексу чинників, що призводять до злочинності серед неповнолітніх, а також розробки науково обґрунтованих, ефективних програм профілактики правопорушень неповнолітніх, нових методів та форм їх перевиховання, шляхів ресоціалізації. При розробці таких програм вагоме місце, як про це свідчить світовий досвід, посідають психологічні дослідження, зокрема вивчення психологічних механізмів протиправної поведінки. У цьому контексті можна вказати на дослідження І.П. Башкатова, С.П. Бочарової, Г.Г. Бочкарьової, С.Л. Дановського, І.В. Жданової, О.В. Землянської, Н.П. Крейдун, А.Є. Личка, Н.Ю. Максимової, І.О. Ярмиш та ін.

Загальновідомо, що головними поняттями, які використовуються для пояснення рушійних сил поведінки людини, у тому числі й протиправної, є поняття мотивації та мотиву. Неможливо розкрити процес формування протиправної поведінки, не враховуючи того, яку роль у цьому процесі відіграють потреби, мотиви, прагнення, бажання, цінності, цілі, що складають мотиваційну сферу особистості неповнолітнього. З огляду на сказане, вивчення мотиваційної сфери особистості неповнолітнього з протиправною поведінкою є актуальною задачею та необхідним етапом у розумінні структури такої особистості взагалі.

Однак, при декларуванні науковцями важливості аналізу особливостей мотиваційної сфери особистості неповнолітніх правопорушників досліджень цього феномену на сьогодні проведено замало (Ю.М. Антонян, С.О. Гарькавець, С.Л. Дановський, В.М. Кудрявцев, В.В. Лунєєв, Є.В. Пєтухов). Слід зазначити, що в науковій літературі, присвяченій дослідженню мотиваційної сфери неповнолітніх правопорушників, останні, на відміну від дорослих злочинців, розглядалися як єдина, однотипна група, яка відрізняється лише від законослухняних однолітків. Практично не застосовувалися диференційовані підходи при вивченні мотиваційної сфери неповнолітніх правопорушників за такими вимірами як спрямованість вчиненого ними злочину, вік, ступінь перевиховання, наявність кримінального досвіду. Крім того, мотиваційна сфера особистості - це динамічне утворення, що найбільш чутливе до будь-яких змін у суспільстві, (соціальних, економічних, політичних тощо). Всім цим зумовлена необхідність у глибокому науково-психологічному дослідженні мотива-ційної сфери особистості неповнолітніх правопорушників різних категорій саме на сучасному етапі розвитку суспільства.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до „Тематики пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 рр.” (п.2.9), затвердженої наказом МВС України №635 від 30 червня 2002 р.., згідно з „Головними напрямками наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 рр.” (п.6.3), затвердженими Вченою радою НУВС 23 березня 2001 р., а також Національної програми „Діти України”, затвердженої Указом Президента України №63 від 18.01.96 р., Указу Президента України ,,Про додаткові заходи щодо запобігання дитячої безпритульності” №113, прийнятого 28 січня 2000 р. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою НУВС (протокол №3 від 23.03.02 р.), погоджена у такому формулюванні в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №7 від 21.09.04 р.).

Метою дослідження є комплексне вивчення змістовно-динамічних особливостей мотиваційної сфери особистості неповнолітніх правопоруш-ників різних категорій та визначення її ролі у детермінації протиправної поведінки та перевихованні неповнолітніх.

Відповідно до поставленої мети у дослідженні розв’язуються наступні завдання:

- дати теоретичний аналіз проблеми злочинності неповнолітніх, психологічних механізмів її формування та подолання;

- дослідити змістовно-динамічні особливості мотиваційної сфери неповнолітніх правопорушників у відповідності до спрямованості вчиненого ними злочину;

- виявити специфіку мотиваційної сфери неповнолітніх правопорушників залежно від віку та умов утримання у спеціальних виховних установах, наявності у них кримінального досвіду;

- вивчити особливості мотиваційної сфери неповнолітніх правопорушників з різним рівнем перевиховання у спеціальних установах;

- визначити психологічний зміст первинної та вторинної профілактики злочинності серед неповнолітніх.

Об’єкт дослідження - мотиваційна сфера особистості.

Предмет дослідження – мотиваційна сфера особистості неповнолітніх правопорушників.

Методологічною основою дослідження стали принципи детермінізму, єдності психіки та діяльності, системний підхід у психології, положення про соціальну обумовленість формування та розвитку особистості.

Теоретичною основою дослідження стали основні положення діяльнісного підходу у психології (О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн, Б.Г. Ананьєв, Г.С. Костюк), соціально-психологічної концепції розвитку та становлення особистості (Л.І. Божович, Л.С. Виготський, Д.Б. Ельконін, С.Д. Максименко), теорій особистості А. Маслоу, В.М. Мясищева, теорії провідних тенденцій Л.М. Собчик, теоретичні положення робіт зарубіжних та вітчизняних авторів щодо проблеми мотивації (Г. Мюрей, Ж. Ньютен, В.К. Вілюнас, Є.П. Ільїн та ін.), в тому числі кримінальної мотивації (В.М. Кудрявцев, К.Є. Ігошев, В.В. Лунєєв та ін.), основні положення юридичної психології та кримінології про особистість злочинця (Ю.М. Антонян, Н.Ю. Максимова, С.П. Бочарова, Є.Г. Самовічев та ін.), положення сучасної вікової психології про особливості підлітково-юнацького віку (І.С. Кон, М. Клє, В.Т. Кондрашенко та ін.).

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використовувалися такі методи: науково-теоретичний аналіз літератури з даної проблеми, емпіричні – аналіз особових справ неповнолітніх правопорушників, метод експертної оцінки, бесіди; психодіагностичний метод, який був представлений наступними методиками: „Рівень співвідношення „цінності” та „доступності” у різних життєвих сферах” О.Б. Фанталової, методика „Мотивація афіляції” А. Меграбяна в модифікації М.Ш. Магомед-Емінова, методика діагностики потреби у пошуках відчуттів М. Цукермана, методика „Діагностики ступеня задоволення основних потреб” Д.Я. Райгородського, метод „Мотиваційної індукції” Ж. Ньютена, колірний тест ставлення Є.Ф. Бажина та А.М. Еткінда, метод колірних виборів Л.М. Собчик, та статистичні методи кількісної та якісної обробки результатів дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що:

- вперше одержано наукові дані щодо психологічного змісту та динамічних особливостей мотиваційної сфери неповнолітніх правопорушників насильницької, корисливо-насильницької та корисливої орієнтації з урахуванням їх вікових особливостей (підліткового та юнацького віку), умов та ступеня перевиховання у спеціальних закладах, а також наявності кримінального досвіду;

- удосконалено підходи до психолого-педагогічного впливу на мотиваційну сферу особистості неповнолітнього з протиправною поведінкою з метою профілактики злочинності серед неповнолітніх;

- набуло подальшого розвитку дослідження психологічних детермінант протиправної поведінки неповнолітніх;

- збагачено існуючі в сучасній науці уявлення щодо формування особистості неповнолітнього правопорушника.

Практичне значення одержаних результатів визначається можливістю їх використання персоналом спеціальних установ при проведенні виховної, навчальної, психологічної роботи з неповнолітніми правопорушниками. Науково-обґрунтовані знання щодо особливостей мотиваційної сфери неповнолітніх правопорушників різних категорій (у залежності від віку, спрямованості вчиненого злочину, ступеня перевиховання, наявності кримінального досвіду) дають підґрунтя для розробки диференційованих психопрофілактичних та психокорекційних програм.

Одержані результати можуть бути використані для вдосконалення процесу підготовки та поліпшення роботи пенітенціарних психологів, соціальних працівників і тим самим забезпечити максимальне врахування індивідуальних особливостей неповнолітніх правопорушників.

Результати дослідження упроваджено в навчальний процес підготовки психологів НУВС, у процес соціально-психологічної допомоги вихованцям Харківської школи соціальної реабілітації та Куряжської виховної колонії.

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що автором виявлені структурно-динамічні особливості мотиваційної сфери неповнолітніх правопорушників підліткового та юнацького віку у залежності від спрямованості вчиненого ними злочину, умов утримання та ступеня їх перевиховання у спеціальних закладах, а також наявності кримінального досвіду. У статті „Професійно-психологічна підготовка працівників кримінальної міліції у справах неповнолітніх”, написаної у співавторстві з І.В. Ждановою, особистий внесок здобувача складає 50%.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення та отримані у ході проведення дослідження результати пройшли апробацію на 6-ти Всеукраїнських та міжвузівських науково-практичних конференціях: „Проблеми сучасної юридичної науки в дослідженнях молодих учених” (Харків, 2001р.); „Невротичні розлади та порушення поведінки у дітей та підлітків” (Харків, 2001р.); „Сучасні правові проблеми профілактики і розкриття злочинів, які скоюються неповнолітніми” (Донецьк, 2002р.); „Проблеми девіантної поведінки: історія, теорія, практика” (Київ, 2002р.); „Юридична освіта і правоохоронна діяльність: перспектива нового тисячоліття” (Дніпропетровськ, 2002р.); „Організація виховної роботи у вищих навчальних закладах МВС України” (Харків, 2003р.), а також шляхом обговорення на засіданнях кафедри прикладної психології Національного університету внутрішніх справ (2001-2004 рр.).

Публікації. Зміст й основні результати проведеного дослідження відображені у 11 наукових працях, п’ять з них опубліковані у фахових виданнях з психологічних наук.

Структура та обсяг дисертації зумовлені метою та завданнями дослідження, логікою його складових частин і відповідають її цільовій спрямованості. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, які включають вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (208 найменувань), з 15 рисунків, 28 таблиць та 4 додатка. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 178 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність наукової проблеми, показано зв’язок дисертаційного дослідження з науковими програмами, планами, темами, визначено об’єкт та предмет дослідження, мету, завдання, методологічну базу та теоретичну основу роботи, розкрито її наукову новизну, теоретичне та практичне значення, а також наведено інформацію щодо апробації основних положень дисертації.

Перший розділ „Злочинність неповнолітніх як психологічна проблема” присвячено аналізу стану наукової розробки досліджуваної теми в сучасній вітчизняній та зарубіжній літературі. Зазначено, що різні аспекти проблеми злочинності неповнолітніх знайшли відображення в працях низки вчених. Зокрема, І.П. Башкатов, О.М. Бандурка, С.П. Бочарова, С.І. Болтівець, В.Л. Васильєв, О.В. Землянська, О.О. Кочемировська., Н.Ю. Максимова, О.М. Столяренко виділяють такі специфічні риси злочинності неповнолітніх, як її груповий характер, корислива спрямованість, особлива жорстокість, підвищена латентність підліткової злочинності, її омолодження, наявність специфічного механізму злочинної поведінки.

До основних чинників злочинності неповнолітніх провідні науковці (В.Т. Кондрашенко, Л.І. Анциферова, О.В. Змановська, Е. Лемерт, Г. Беккер) відносять систему взаємозалежних зовнішніх та внутрішніх факторів: соціальних, біологічних і психологічних. У роботах Г. Шнайдера, А.В. Сороки, І.М. Шалімової, Н.Ю. Максимової, Е.Г. Ейдеміллера, О.О. Папіра, Бандури А., Betsch T., Dickenbergerвказується на велику роль сімейного виховання та засобів масової інформації у детермінації злочинної поведінки неповнолітніх. Криміногенне значення психічних аномалій у підлітково-юнацькому віці досліджено А.Є. Личко, В.П. Ємельяновим, І.В. Ждановою, В.В. Корольовим.

Особистість неповнолітнього правопорушника з виділенням мотиваційної сфери як її соціального ядра досліджувалася у роботах Ю.М. Антоняна, Н.П. Крейдун, К.А. Абульханової-Славської, О.М. Столяренка, В.В. Ковальова, К.Є. Ігошева, А.Р. Ратінова. У роботах В.В. Лунєєва, А.М. Яковлєва, Г.Г. Бочкарьової, С.Л. Дановського, Є.В. Пєтухова, С.О. Гарькавця підкреслюється, що мотиваційна сфера неповнолітніх правопорушників відрізняється від мотиваційної сфери їх правослухняних однолітків.

На підставі аналізу наукової літератури зроблено висновок, що мотиваційна сфера особистості неповнолітнього правопорушника неодноразово ставала предметом як психологічних, так і педагогічних, соціологічних, психіатричних досліджень, які, як правило, проводилися шляхом порівняльного аналізу їх із законослухняними підлітками. Разом з тим, мотиваційна сфера певних категорій та груп неповнолітніх правопорушників практично не була предметом спеціального дослідження.

У другому розділі „Загальна характеристика досліджуваних та методів дослідження” подано інформацію щодо неповнолітніх правопорушників, які брали участь у дослідженні, та методів, які використано для виконання поставлених завдань. Дослідження проводилося на базі Куряжської виховної колонії та Харківської школи соціальної реабілітації. У дослідженні взяли участь 213 неповнолітніх правопоруш-ників чоловічої статі у віці від 11 до 18 років, з них 145 юнаків, які відбувають покарання у виді позбавлення волі та 68 підлітків, до яких застосовані примусові заходи виховного характеру. Відповідно до завдань дослідження аналіз особливостей мотиваційної сфери неповнолітніх правопорушників проводився з урахуванням спрямованості вчинених ними злочинів, віку та умов утримання у спеціальних установах, наявності кримінального досвіду, ступеня перевихованнях. Відповідно до поставлених завдань та за вищевказаними критеріями всі неповнолітні, що брали участь у дослідженні, були тричі розподілені на групи (рис.1).

У ході дослідження використано наступні методи: аналіз особових справ правопорушників, метод експертної оцінки, бесіди та психодіагностичний метод. Останній був представлений такими методиками: „Рівень співвідношення „цінності” та „доступності” у різних життєвих сферах” О.Б. Фанталової, „Мотивація афіляції” А. Меграбяна в модифікації М.Ш. Магомед-Емінова, „Діагностики потреби у пошуках відчуттів” М. Цукермана, „Діагностики ступеня задоволеності основних потреб” Д.Я.  Райгородского, „Мотиваційної індукції” Ж. Ньютена, колірним тестом ставлення (КТС) Е.Ф. Бажина та А.М. Еткінда, методом колірних виборів

(МКВ) Л.М. Собчик. Ці методики дозволяють, по-перше, вивчити як змістовні, так і динамічні особливості мотиваційної сфери, по-друге, дослідити різні мотиваційні утворення (потреби, бажання, прагнення, цілі, цінності, мотиваційні конфлікти особистості).

НЕПОВНОЛІТНІ

ПРАВОПОРУШНИКИ

за спрямованістю вчиненого злочину

n = 145 чол. | за віком та

умовами утримування

у спеціальних установах

n = 133 чол. | за ступенем перевиховання

у спеціальних установах

n = 187 чол.

І група

Насильницької

спрямованості

n = 54 | І група

Підлітки

(11 - 14 років)

n =68 | І група

Низький рівень перевиховання

n = 49

ІІ група

Корисливо-насильницької спрямованості

n = 26 | ІІ група

Юнаки

(15 -18 років)

n = 65 | ІІ група

Середній рівень перевиховання

n = 77

ІІІ група

Корисливої

спрямованості

n = 65 | ІІІ група

Високий рівень перевиховання

n = 61

Рис. . Розподіл досліджуваних неповнолітніх правопорушників за групами.

Математична обробка даних проводилася з використанням таких непараметричних критеріїв математичної статистики як - критерій кутового перетворення Фішера та t-критерій Фішера-Стьюдента.

У третьому розділі „Змістовно-динамічні особливості мотиваційної сфери неповнолітніх правопорушників” наводяться результати дослідження особливостей мотиваційної сфери неповнолітніх правопорушників різних категорій та проводиться їх інтерпретація і психологічний аналіз.

При обстеженні неповнолітніх правопорушників з різною спрямованістю вчинених ними злочинів було виявлено, що часова перспектива майбутнього, яка є одним із найважливіших динамічних параметрів мотиваційної сфери особистості, у всіх неповнолітніх незалежно від спрямованості злочину має схожу конфігурацію і характеризується орієнтацією мотивації на періоди року, навчання та всього життя у різних співвідношеннях. При цьому, період року вірогідно частіше представлено у планах та бажаннях неповнолітніх, які скоїли злочини меншої тяжкості (корисливі) та строк покарання яких закінчується через рік-два (4,38; 7,06 та 8,38; р<0,05). Більш віддалена часова перспектива (період всього життя) реєструється у неповнолітніх насильницької та корисливо-насильницької спрямованості (р1,3<0,05; р2,3<0,05), причому їх цілі, плани та бажання є досить „розмитими”, аморфними. Фрагментарно у часовій перспективі майбутнього всіх досліджуваних представлено період дорослості, що є прогностично несприятливим чинником.

Мінімальна кількість планів всіх неповнолітніх пов’язана з періодом найближчого майбутнього та минулого. Своє минуле вірогідно рідше (р1,3<0,05; р2,3<0,05) згадують неповнолітні, які скоїли злочини насильницької та корисливо-насильницької спрямованості. Це пов’язано із травматичністю їх спогадів щодо вчиненого насильства. Ставлення до минулого цих правопорушників є досить негативним у порівнянні зі ставленням до теперішнього і, особливо, до майбутнього, що відбивається як у більш високих середніх рангах поняття “минуле”, так і у перевазі чорних та сірих колірних асоціацій за даними КТС. Своє минуле саме досліджувані першої групи здебільшого асоціюють з чорним кольором (43,8; 27,3та 29,4відповідно, р1,2<0,05; р1,3<0,05), що свідчить про його неприйняття, відгородження. І навпаки, ставлення до минулого неповнолітніх корисливої орієнтації є більш позитивним, ніж до теперішнього. Цей факт опосередковано вказує на недостатній рівень усвідомлення своєї провини корисливих правопорушників, що може призводити до рецидиву злочинів. В цілому, для всіх досліджуваних домінуючою виявилася активність щодо таких мотиваційних об’єктів як „Я сам” та „інші люди” зі значною перевагою на першому. Мотивація, що пов’язана з прагненням володіти матеріальними цінностями, вірогідно більш притаманна неповнолітнім корисливо-насильницької та корисливої спрямованості (р1,2<0,05; р1,3<0,05), що й визначає тип скоєного злочину.

При аналізі мотивації афіліації було виявлено, що у всіх групах досліджуваних реєструється вірогідне перевищення страху бути відкинутим над прагненням до прийняття (середні значення СВ коливаються у межах від 17,9 до 18,78 балів, а ПП - від 13,76 до 14,75 балів). Високий рівень вираження обох цих потреб виявився найбільш характерним для неповнолітніх, які скоїли насильницькі злочини, що свідчить про порушені міжособистісні стосунки та суперечливість їх соціально-психологічної позиції. Як вже доведено, для правослухняних підлітків, навпаки, характерною є афіліативна тенденція прагнення до прийняття, а не страху бути відкинутим. Отримані результати дають підстави говорити про формування комплексу відчуження правопорушників вже у підлітковому віці.

Як відомо, страхи дітей та підлітків, що повв’язані з формуванням відчуження, беруть свій початок у родині, які у більшості з досліджуваних є неблагополучними (неповні сім’ї, судимість та пияцтво батьків, бездоглядність). Відсутність теплих емоційних стосунків у сім’ї є передумовою формування соціальної мотивації на ґрунті страху, що особливо проявляється у неповнолітніх, які скоїли насильницькі злочини. Слід зазначити, що емоційне ставлення цих юнаків до своєї сім’ї є вірогідно більш негативним (середній ранг поняття „сім’я” склав 5,19; 2,08 та 3,8 відповідно, р1,2<0,05; р1,3<0,05).

Ще одним наслідком сімейного неблагополуччя, яке проявляється підвищеною тривожністю, є незадоволення потреби у безпеці. Як свідчать отримані у дослідженні дані, вірогідно більш фрустрованою ця потреба є у правопорушників насильницької спрямованості (р1,2<0,05; р1,3<0,05), причому ступінь її фрустрації є найбільшим у порівнянні з іншими потребами (рис.2).

* - вірогідні відмінності р<0,05

Рис. 2. Показники задоволення основних потреб неповнолітніх правопорушників з різною спрямованістю скоєного ними злочину (хср)

Аналогічну тенденцію відмічають науковці й у дорослих злочинців. Ступінь напруження матеріальних потреб є вірогідно більшим (р1,2<0,05; р1,3<0,05) у неповнолітніх, об’єктом злочинного посягання яких стали матеріальні блага (корисливо-насильницької та корисливої спрямованості). Причому прагнення до матеріального благополуччя у юнаків, які скоїли злочини корисливого характеру, пов’язано з реалізацією потреби у самовизначенні.

У цілому домінуючою мотиваційною тенденцією неповнолітніх правопорушників корисливої орієнтації (колірний ряд 2,4,1,7,5,3,0,6) є прагнення до задоволення потреби у відстоюванні власних установок, емоційному залученні, у змінах та спілкуванні при наявності фрустрації потреби у самовизначенні. Усереднений колірний ряд неповнолітніх насильницької спрямованості (2,5,3,4,1,7,6,0) відбиває наявність захисних зовні обвинувачуваних тенденцій при ускладненій адаптації у міжособистісних стосунках, які, на нашу думку, є наслідком фрустрації потреби у безпеці. Основним джерелом стресу для неповнолітніх корисливо-насильницької спрямованості є стримування протидії обставинам, що викликані блокуванням потреби у самореалізації та досягненні цілей (7,2,4,1,5,3,0,6). Їм притаманна імперативна потреба у повазі, завищені домагання щодо своєї винятковості, відмова від позиції підлеглості.

При аналізі основних цінностей неповнолітніх з різною спрямованістю вчинених злочинів визначено, що найбільшу значущість являють й найбільш фрустрованими є цінності “щасливе сімейне життя” та “свобода”. Поряд з цим юнаки, які скоїли злочини із застосуванням насильства, вірогідно більше цінують наявність любові, ніж неповнолітні корисливої спрямованості (р2,3<0,05; р1,3<0,05), для яких більш цінною є упевненість у собі (р2,3<0,05; р1,3<0,05). В цілому при оцінці значущості запропонованих у дослідженні цінностей виявилося, що група неповнолітніх з корисливою спрямованістю найбільш відрізняється від першої та другої груп, які є більш схожими.

Порівняння значущості цінності з її доступністю дозволило виявити стани внутрішнього конфлікту (Ц>Д) або внутрішнього вакууму (Ц<Д) неповнолітніх правопорушників. Зареєстровано, що досліджувані першої групи здебільшого знаходяться у стані душевного вакууму, тоді як злочинці корисливої спрямованості – у стані мотиваційного конфлікту. Ці різноспрямовані тенденції мотиваційної сфери призводять до принципово різних форм поведінки, в тому числі протиправної.

Результати дослідження потреби у пошуках відчуттів показали, що найменшою ця потреба є у неповнолітніх корисливої спрямованості, а найбільшою – у неповнолітніх насильницької спрямованості (р1,2<0,05; р1,3<0,05). Причому у 34,8% досліджуваних першої групи зареєстровано високий рівень вираження потреби у пошуках „гострих” відчуттів (цей рівень практично не діагностується у інших двох групах), що є прогностично несприятливим фактом, бо може свідчити про поступове формування “безмотивних” агресивних стереотипів поведінки у цих неповнолітніх.

При аналізі мотиваційної сфери особистості неповнолітніх різного віку (рис.1) враховувалося, що ці групи відрізняються також умовами утримання у спеціальних установах та наявністю кримінального досвіду у юнаків при загальній корисливій орієнтації вчинених злочинів. Результати показали, що часова перспектива майбутнього і юнаків, і підлітків характеризується перевагою періодів “навчання” та „життя”. Вірогідно частіше юнаки планують своє життя у „впродовж року”, тоді як підліткам більш властивою є орієнтація на бажання моменту („зараз”) та „відкрите теперішнє” (р<0,05). Найменше у часовій перспективі неповнолітніх обох груп представлено такі часові коди, як в інтервалі дня, тижня та минуле, до якого підлітки ставляться вірогідно гірше (за даними КТС: 5,7±2,68 та 3,94±2,15; р<0,05). Своє минуле більшість підлітків (55%) асоціюють з чорним кольором, в той час як кількість юнаків з такими асоціаціями склала лише 29,41%.

Досліджувані обох груп насамперед своє майбутнє орієнтують на відносини з “іншими людьми”. Однак, у більшості з них при налагодженні міжособистісних стосунків переважає страх бути відкинутим над потребою у прийнятті. Такий варіант афіліативних тенденцій (CВ>ПП) зареєстровано у 84,6% підлітків та 75,4% юнаків, що свідчить про їх замкнутість, ворожість, скутість. Таке сприйняття світу є психологічним наслідком відчуження і обумовлює своєрідну мотивацію протиправної поведінки вже у підлітковому віці.

Фрустрація потреб у самовираженні та матеріальних потреб, яка зареєстрована в обох групах, також відіграє значну роль у формуванні мотивації протиправної поведінки. На взаємозв’язок корисливої мотивації із самовираженням у неповнолітніх неодноразово вказувалося в науковій літературі і підтверджено нашими даними. В той же час, юнаки, які відбувають покарання у більш жорстких умовах, відчувають вірогідно більшу напруженість потреби у безпеці, ніж підлітки (р<0,05), що свідчить про їх більш складний та негативний психічний стан із перевагою тривожності, невпевненості, недовіри.

Аналізуючи потребу у пошуках „гострих” відчуттів, визначено, що вона вірогідно більш виражена у підлітків, ніж у юнаків (8,76±1,51; 7,87±1,84; р<0,05). Це пов’язано як з віковими особливостями досліджуваних, так і з наявністю у юнаків кримінального досвіду, насиченістю їх гострими відчуттями у минулому, в тому числі при скоєнні крадіжок. Цей факт свідчить про формування у неповнолітніх з рецидивами злочинів стилю поведінки, характерного для дорослих злодіїв, коли на перше місце виходить корислива мотивація, а не прагнення до гострого емоційного переживання.

При аналізі значущості основних життєвих цінностей було виявлено, що поряд із значним домінуванням у всіх досліджуваних цінностей „щасливого сімейного життя” та „свободи”, вірогідно більшу значущість для юнаків другої групи має „впевненість у собі” (р<0,05). Аналогічна тенденція реєструється і стосовно „матеріально забезпеченого життя” (р<0,05) та “власного престижу” (р<0,05). За цими цінностями у досліджуваних другої групи зареєстровано виражений внутрішній конфлікт. У даному випадку матеріальні блага виступають як засіб досягнення впевненості у собі та престижу серед однолітків, що підтвердилося й у бесідах з неповнолітніми старшої вікової категорії й що, поряд з іншими чинниками, пояснює рецидивність корисливої злочинності неповнолітніх.

Психологічна діагностика рівня співвідношення значущості та доступності цінностей показала, що показники коефіцієнту дисоціації в обох групах практично не відрізняються, однак і стани внутрішніх конфліктів, і стани внутрішнього вакууму більш виражені у юнаків (рис.3), що свідчить про суперечливість їх мотиваційних тенденцій, складність психічного стану. Ці

* * - вірогідні відмінності р<0,05

Рис. . Показники коефіцієнта дисоціації неповнолітніх правопорушників різного віку (за методикою О.Б. Фанталової)

особливості пов’язані, за словами засуджених, із відсутністю життєвої перспективи, складним фізичним та психологічним станом у колонії, ускладненістю міжособистісних стосунків. Так, за даними КТС, ставлення юнаків до теперішнього є вірогідно більш негативним, ніж підлітків (р<0,05). Треба вказати й на більш виражений мотиваційний конфлікт цих досліджуваних щодо цінності „щасливе сімейне життя” (р<0,05), хоча ставлення до своєї сім’ї у юнаків є вірогідно гіршим (р<0,05).

Психологічний аналіз мотиваційної сфери неповнолітніх з різним ступенем перевиховання у спеціальних установах дозволив виявити ряд закономірностей. Так, часова перспектива майбутнього неповнолітніх з низьким рівнем перевиховання на відміну від підлітків, які краще перевиховуються, характеризується, з одного боку, орієнтацією на свій теперішній стан, а з іншого боку – на віддалене майбутнє, тобто характеризується розірваністю. І навпаки, часова перспектива підлітків, які добре перевиховуються, більш локалізована на періоді перебування їх у спеціальній установі. Життєві плани всіх досліджуваних, насамперед, пов’язані з реалізацією активності щодо себе самого (середні бали категорії „Я сам” є максимальними). Активність щодо ідеальних об’єктів у неповнолітніх з низьким ступенем перевиховання є вірогідно меншою, ніж у підлітків першої та другої групи (р1,3<0,05; р2,3<0,05). Аналогічна тенденція відмічається щодо активності у навчанні та професійної діяльності, в той час як до розвитку себе неповнолітні третьої групи проявляють вірогідно більшу активність (р2,3<0,05).

У всіх неповнолітніх незалежно від рівня перевиховання переважає страх бути відкинутим над потребою у прийнятті. Цікавим є те, що у неповнолітніх, які перевиховуються добре, страх бути відкинутим виявляється вірогідно сильніше та вірогідно частіше у порівнянні з іншими групами (p1,2<0,05; p1,3<0,05). У них реєструється й вірогідна більша фрустрованість потреби у безпеці (p1,2<0,05; p1,3<0,05), що свідчить про складність та напруженість їх психічного стану. В той же час неповнолітні, які перевиховуються погано, мають вірогідно більший показник незадоволеності матеріальних потреб у порівнянні з досліджуваними першої та другої груп (р<0,05). Як бачимо, за цими даними група неповнолітніх з високим ступенем перевиховання схожа на групу насильницьких злочинців, а з низьким – на корисливих злочинців. Однак, спеціальний аналіз показав, що рівень перевиховання не залежить від спрямованості вчиненого неповнолітнім злочину.

Проаналізувавши провідні мотиваційні тенденції досліджуваних можна зазначити, що для неповнолітніх з високим рівнем перевиховання на перший план виступає потреба у відстоюванні власних позицій, прагнення притягти до себе увагу, завоювати симпатії навколишніх і визнання своєї оригінальності (колірний ряд 2,5,3,4,0,6,1,7). Блокування потреби у незалежності у поєднанні з прагненням позбутися тривоги ховається під підкресленою впевненістю і самостійністю. Провідною тенденцією мотиваційної сфери неповнолітніх з низьким рівнем перевиховання є незадоволена потреба в любові, теплих відносинах (4,3,5,2,0,7,1,6). На поведінковому рівні це виявляється у пошуку нових емоційно позитивних взаємин, у прагненні змінити ситуацію і викликати належне враження в сфері значимих міжособистісних контактів. Недарма однією з найважливіших цінностей підлітки цієї групи вважають „наявність хороших та вірних друзів”, що відрізняє їх від інших досліджуваних.

Стосовно значущості основних життєвих цінностей загальна тенденція по групах така: цінності, які торкаються міжособистісних стосунків, вірогідно більш значимі для неповнолітніх з низьким рівнем перевиховання, а цінності, що торкаються тільки неповнолітнього (здоров’я, розвиток себе, творчість) вірогідно більш значимі для неповнолітніх з високим рівнем перевиховання.

При порівнянні середніх значень коефіцієнта дисоціації виявилося, що найбільша кількість цінностей (вісім) викликає внутрішній конфлікт у неповнолітніх, які перевиховуються погано. Це призводить до стилю поведінки, що відрізняється стенічністю, демонстративністю, оптимістичністю (ставлення до теперішнього та майбутнього підлітків з поганим рівнем перевиховання є вірогідно позитивнішим). Ці неповнолітні проявляють високу мотивацію досягнення, прагнення до визнання, самореалізації, безпосередність, розкутість поведінки. Поєднання цих особливостей з наявністю вираженого прагнення до „гострих” відчуттів (p1,3<0,05, рис.4) дає підставу експертам оцінити поведінку цих неповнолітніх як порушену, а ступінь перевиховання як низький.

* вірогідні відмінності p<0,05

Рис. . Показники потреби у пошуках відчуттів неповнолітніх правопорушників з різним ступенем перевиховання (х ср.)

Таким чином, більш-менш нормативна поведінка неповнолітніх з високим рівнем перевиховання досягається ними великою психологічною „ціною”. Негативні тенденції у мотиваційній сфері цих підлітків при певних умовах можуть призводити до зривів адаптації та девіацій. Все це потребує, по-перше, необхідність розробки адекватних критеріїв оцінки ступеня перевиховання неповнолітніх з урахуванням психологічних чинників, по-друге, розробки ефективних програм психологічної допомоги неповнолітнім правопорушникам.

У четвертому розділі „Соціально-психологічні аспекти профілактики злочинності серед неповнолітніх” на підставі отриманих даних визначено основні підходи щодо первинної та вторинної профілактики злочинності неповнолітніх. Показано, що тільки комплексні заходи, які впливають на різні патогенні чинники, можуть бути ефективними у подоланні цього негативного явища. Доведено, що диференціація неповнолітніх правопорушників за віком, спрямованістю вчиненого злочину, ступенем перевиховання, кількістю притягнень до відповідальності дає змогу оптимально розробляти і реалізувати „типові” програми психолого-педагогічного впливу на різні категорії неповнолітніх, найбільш точно знаходити підходи до певної особистості. Обґрунтовано необхідність та можливі варіанти вирішення низки окремих завдань, пов’язаних із розробкою критеріїв оцінки перевиховання неповнолітніх у спеціальних установах, впливом умов утримання на рівень їх психічного стану, формуванням адекватних засобів спілкування та самореалізації досліджуваного контингенту, життєвої перспективи майбутнього, зниженням негативного впливу психологічного відчуження особи, підвищення стійкості до негативного впливу асоціального середовища. Зазначається, що форми і методи психолого-педагогічного впливу на неповнолітніх різних категорій повинні відрізнятися.

ВИСНОВКИ

1. Мотиваційна сфера особистості різних категорій неповнолітніх правопорушників має свої специфічні властивості та є психологічним чинником, який поряд з іншими детермінантами, визначає суб’єктивну можливість скоєння злочину, його спрямованість, особливості процесу перевиховання неповнолітніх правопорушників різного віку в різних умовах утримання у спеціальних виховних установах.

2. Фрустрація потреби у безпеці є психологічною передумовою для скоєння насильницьких злочинів на тлі підвищеної тривожності, емотивності, недовірливості. Подальшому розвитку почуття небезпеки сприяють жорсткі умови утримання неповнолітніх правопорушників у спеціальних установах. Сполучення фрустрації матеріальних потреб з потребою у безпеці є одним із чинників, що з високою вірогідністю визначає корисливо-насильницьку спрямованість злочинів, а напруженість матеріальних потреб та потреби у самовизначенні суттєво впливає на формування мотивації корисливого злочину. До труднощів соціально-психологічної адаптації в умовах суворого регламенту призводить також незадоволеність потреби у самовираженні.

3. Одним із мотивів протиправної поведінки неповнолітніх є задоволення потреби у пошуках „гострих” відчуттів, яка більш притаманна насильницьким злочинцям. При скоєнні корисливих злочинів ця потреба відіграє значно меншу роль і пов’язана у зворотно-пропорційній залежності з досвідом протиправної поведінки корисливої спрямованості. Мотивація пошуку „гострих” відчуттів є також одним з психологічних чинників, який утруднює процес перевиховання неповнолітніх правопорушників у спеціальних виховних установах.

4. „Комплекс відчуження”, характерний для дорослих злочинців, бере свій початок у підлітково-юнацькому віці і проявляється перевагою у неповнолітніх правопорушників негативних мотиваційно-афіліативних тенденцій страху бути відкинутим. Це призводить до стилю спілкування та поведінки, який утруднює засвоєння неповнолітніми соціальних норм, веде до відчуття соціально-психологічної ізоляції, сприяє формуванню у підлітка негативного, ворожого ставлення до оточуючих зі слабкістю емпатійно-ідентифікаційних механізмів. Відчуження стає однією із психологічних причин порушеної адаптації та злочинної поведінки, особливо насильницької спрямованості.

5. Зареєстровані у неповнолітніх правопорушників особистісні конфлікти по типу „значуще, але недоступне” відрізняються у різних категорій досліджуваних за змістом та силою спонукальної дії. Виражені внутрішні конфлікти у сфері міжособистісних стосунків поряд із станом внутрішнього вакууму щодо інших цінностей, можуть призводити до насильницьких злочинів, у той час як з корисливою спрямованістю у підлітково-юнацькому віці корелює конфлікт щодо цінностей самоствердження, впевненості у собі, атрибутом яких є матеріальні блага. Фрустрація цінності самоствердження погіршує процес перевиховання неповнолітніх правопорушників, а стан внутрішнього вакууму щодо цінності самореалізації веде до звуження можливостей та шляхів перевиховання неповнолітніх. Такі норми-цінності як „закон” та „дисципліна” не виконують своєї регулюючої функції у неповнолітніх правопорушників у зв’язку із негативним ставленням до цих явищ.

6. Життєва перспектива майбутнього різних категорій неповнолітніх правопорушників має як схожі, так і специфічні особливості. При позивному ставленні до свого майбутнього, мріях про щасливе життя та свободу, минуле сприймається правопорушниками як негативно-забарвлене і несе сенсове навантаження скоєного злочину. Ставлення до свого минулого, яке за нашими даними, є більш негативним у насильницьких злочинців, малолітніх правопорушників та неповнолітніх з високим ступенем перевиховання, може бути одним із вимірів усвідомлення та переживання провини. У той же час розірваність часової перспективи майбутнього, її розмитість, відсутність глибини свідчать про соціально-психологічну незрілість, інфантилізм неповнолітніх правопорушників і є прогностично несприятливим психологічним чинником.

7. Психологічним змістом профілактики злочинної поведінки неповнолітніх повинен стати прямий та опосередкований психолого-педагогічний вплив на мотиваційну сферу особистості неповнолітнього з метою позитивної зміни її структурно-динамічних особливостей. Врахування провідних тенденцій мотиваційної сфери різних категорій неповнолітніх в залежності від спрямованості вчиненого злочину, віку, наявності кримінального досвіду, умов утримання у спеціальних установах дозволить розробляти діференційовани та ефективні програми такого впливу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Павлик О.М. Мотивація афіляції у неповнолітніх правопорушників //Вісник Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Серія „Психологія”. – Харків, ХДПУ, 2001. – Вип. . – С.144–149.

2. Павлик О.М. Психологічні аспекти ресоціалізації неповнолітніх злочинців // Вісник Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Серія „Психологія”. – Харків, ХДПУ, 2002. – Вип. . – С.154-158.

3. Павлик Е.М. К проблеме мотивационных конфликтов несовершеннолетних правонарушителей // Вісник Харківського університету. Серія „Психологія”. – Харків, 2002. – №539. – С.114–117.

4. Павлик О.М. Особливості життєвих цілей неповнолітніх правопорушників з різним ступенем перевиховання // Вісник Харківського університету. Серія „Психологія”. – Харків, 2003. – №599.– С.262–265.

5. Павлик О.М. Прагнення до „гострих” відчуттів як один із мотивів протиправної поведінки неповнолітніх // Право і безпека. – Харків, 2004. – №3’3. – С.205–209.

6. Павлик О.М. Злочинність неповнолітніх як проблема на сучасному етапі розвитку суспільства // Вісник Національного університету внутрішніх справ. Спецвипуск. – Харків, 2001.- С.374–377.

7. Павлик О.М. Вплив сім’ї на порушення поведінки у підлітків // Матеріали науково-практичної конференції „Невротичні розлади та порушення поведінки у дітей та підлітків”. – Харків, 2001. – С.74 – 75.

8. Жданова І.В., Павлик О.М. Професійно-психологічна підготовка працівників кримінальної міліції у справах неповнолітніх // Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції „Юридична освіта і правоохоронна діяльність: перспектива нового тисячоліття”, – Дніпропетровськ, Науковий вісник Юридичної академії МВС: Збірник наукових праць. – 2002. – №1 (7). – С.273–277.

9. Павлик О.М. Часова перспектива майбутнього як параметр мотиваційної сфери неповнолітніх правопорушників // Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції „Сучасні правові проблеми профілактики та розкриття злочинів, які скоюються неповнолітніми”. – Донецьк: Донецький інститут внутрішніх справ МВС України, 2002. – С.59–62.

10. Павлик О.М. Дослідження мотиваційної сфери неповнолітніх правопорушників // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції „Проблеми девіантної поведінки: історія, теорія, практика”. – К.: Міленіум, 2002. – С.265– 268.

11. Павлик О.М. Профілактика злочинності неповнолітніх: соціально-психологічні аспекти // Матеріали науково-практичної конференції „Організація виховної роботи у вищих навчальних закладах МВС України”. – Харків: Національний університет внутрішніх справ, 2003. – С.140–142.

АНОТАЦІЇ

Павлик О.М. Особливості мотиваційної сфери неповнолітніх правопорушників. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.06 – юридична психологія. - Національний університет внутрішніх справ. – Харків, 2005.

У дисертаційному дослідженні проведено теоретичний аналіз проблеми злочинності неповнолітніх на сучасному етапі розвитку суспільства; визначено психологічні механізми її формування та подолання. Доведено, що вивчення мотиваційної сфери особистості неповнолітнього з протиправною поведінкою є актуальною задачею та необхідним етапом у розумінні формування структури такої особистості. Розкрито змістовно-динамічні особливості мотиваційної сфери неповнолітніх правопорушників з різною спрямованістю вчиненого ними злочину; у залежності від віку та умов їх утримання у спеціальних установах, а також наявності у них кримінального досвіду. Визначено особливості мотиваційної сфери неповнолітніх правопорушників з різним рівнем перевиховання у спеціальних установах. На підставі отриманих даних доведено необхідність використання диференційованих підходів при розробці програм психолого-педагогічного впливу з метою проведення первинної та вторинної профілактики злочинності серед різних категорій неповнолітніх.

Ключові слова: мотиваційна сфера особистості, неповнолітні правопорушники, спрямованість злочину, кримінальний досвід, перевиховання.

Павлик Е.М. Особенности мотивационной сферы несовершеннолетних правонарушителей. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.06 – юридическая психология. – Национальный университет внутренних дел. – Харьков, 2005.

В диссертационном исследовании проведен теоретический анализ проблемы преступности несовершеннолетних на современном этапе развития общества. Указывается, что преступность несовершеннолетних имеет свои специфические черты, отличающие ее от взрослой преступности, и является результатом сложного взаимодействия социальных, психологических и биологических факторов, действие которых преломляется через систему отношений личности, ее мотивационную сферу.

В исследовательской части работы проанализированы особенности мотивационной сферы различных категорий несовершеннолетних правонарушителей, а именно: в соответствии с направленностью содеянного ими преступления; в зависимости от возраста; наличия криминального опыта, а также условий их содержания и уровня перевоспитания в специальных учреждениях.

Показано, что мотивационная сфера несовершеннолетних с разной направленностью совершенных правонарушений существенно различается и характеризуется напряженностью потребностей в безопасности, “острых” ощущений, выраженной эмотивностью, противоречивыми аффилиативными тенденциями у насильственных преступников; доминированием и фрустрацией материальных потребностей, стремлением к самоутверждению при недостаточном переживании факта содеянного – у корыстных правонарушителей; значимостью и фрустрацией материальных потребностей в сочетании с напряженностью потребности в