ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

Плакіда Олександр Валерійович

УДК 316.42:321

МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНИМИ ФЛУКТУАЦІЯМИ

НА РІВНІ РЕГІОНУ

Спеціальність 25.00.02 – Механізми державного управління

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

ДОНЕЦЬК - 2005

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк)

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор

Поважний Олександр Станіславович,

Донецький державний університет управління

Міністерства освіти і науки України

(м. Донецьк), завідувач кафедри фінансів

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Батченко Людмила Вікторівна, Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк), завідувач кафедри „Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності”;

кандидат наук з державного управління Єгоров Олександр Миколайович, радник віце прем’єр-міністра України по ТЕК (м. Київ).

Провідна установа – Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (м. Харків), кафедра соціальної та гуманітарної політики.

Захист відбудеться: 16 лютого 2005 р. о 1430 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.107.01 Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, пр. Б.Хмельницького, 108, ауд. 201.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163 а.

Автореферат розісланий 15 січня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Клейнер Я.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Період самоідентифікації України як самостійної незалежної держави у зовнішньому середовищі характеризується частими і радикальними змінами її внутрішньої організації, зміною політичних, економічних пріоритетів розвитку. Процес переходу української держави як системи до нового стійкого стану не є достатньо послідовним і тому супроводжується розривом у курсі політичної еліти і розумінням цього курсу іншими членами суспільства. Цей факт актуалізує необхідність соціальної домінанти державного управління в Україні, тому що конструктивні еволюційні зміни неможливі без необхідного ступеня єдності керуючої та керованої підсистем країни.

Крім зазначеного актуальність соціальних принципів у державному управлінні обґрунтована кризовим станом українського суспільства, що виражається у високому рівні бідності, безробіття, низькому рівні народження, збільшенні темпів міграції населення. Кризові процеси уводять соціальну систему країни від керованого стану і збільшують рівень непередбачуваності її реакцій на зовнішні впливи.

Становлення соціальної домінанти державного управління в Україні передбачає визначення принципів оптимального управління соціальними системами, а також формування методів управління в ситуаціях різної складності.

Вищевикладене обумовило вибір теми дослідження: "Механізми державного управління соціальними флуктуаціями на рівні регіону". Регіональний рівень державного управління соціальними системами виділений у якості основного через високу соціально-культурну диференціацію населення України, що визначає можливість і необхідність моніторингу, аналізу і корекції поведінки соціальної системи на рівні регіону.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота підготовлена відповідно до плану науково-дослідної роботи Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України в рамках теми: "Ринкове реформування управління економікою України" (1999-2004 рр., номер державної реєстрації 0100U003069). Матеріали дисертаційної роботи є частиною розробок теоретичних і методичних положень комплексного підходу до рішення задачі формування методів державного управління соціальною системою регіону в Україні (на матеріалах Донецької області).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка системи управління соціальними флуктуаціями на регіональному рівні, що забезпечить керований стійкий розвиток соціальної системи регіону.

Для досягнення поставленої мети у роботі вирішений такий комплекс задач:

проаналізовано сутність і характеристики стійкого розвитку суспільства як соціальної системи, виявлено роль соціальних флуктуацій у розвитку суспільства;

визначено принципи стійкого розвитку регіону як соціально-економічної системи;

обґрунтовано актуальність соціальної домінанти регіонального державного управління в Україні;

сформовано систему управління соціальними флуктуаціями на рівні регіону;

визначено принципи управління соціальними флуктуаціями, сформовано адекватні механізми управління в умовах динамічної рівноваги соціальної системи та в умовах кризи;

проаналізовано рівень соціальних флуктуацій у Донецькій області і розроблено рекомендації з оптимізації соціальної структури регіону;

представлено організаційно-функціональну схему управління соціальними флуктуаціями в Донецькому регіоні на базі функцій відповідних підрозділів Донецької облдержадміністрації.

Об'єкт дослідження - процеси державного управління соціальними флуктуаціями.

Предмет дослідження - науково-методологічний підхід до формування системи державного управління соціальними флуктуаціями на рівні регіону.

Методи дослідження. У дисертації використані загальнонаукові і спеціальні методи, що дозволяють сформулювати принципи і сформувати механізми управління соціальними флуктуаціями на регіональному рівні.

Зокрема, для аналізу процесів стійкого розвитку соціальної системи був використаний системний підхід, принципи нерівновагої термодинаміки І.Прігожина, а також теоретичний апарат соціології; у процесі формулювання принципів управління соціальними флуктуаціями використані положення теорії етногенезу М.Гумільова, теорії рефлексивності Дж.Сороса; аналіз девіацій у соціальній системі заснований на класифікації Р.Мертона, теоретичних положеннях Я.Гилінського, формування методів управління соціальними флуктуаціями засновано на сучасному практичному інструментарії менеджменту, психології, соціології; у процесі моніторингу стану соціальної системи регіону застосовуються методи соціальної статистики.

Інформаційною базою дослідження є вітчизняні і закордонні публікації, відображені в них результати теоретичних і методологічних розробок; дані, розміщені в мережі Інтернет; дані соціологічних служб; результати досліджень, проведених науковими установами України, а також безпосередньо автором.

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи складається в обґрунтуванні принципів і формуванні механізмів державного управління соціальними флуктуаціями на регіональному рівні. Цей результат розкривається у наступних положеннях:

уперше:

сформульовано принципи управління соціальними флуктуаціями із застосуванням теоретичного базису синергетики, соціології і менеджменту, визначено задачі керуючої підсистеми в процесі управління соціальними флуктуаціями на різних етапах еволюції соціальної системи;

визначено роль органів регіонального управління в процесі державного управління соціальними флуктуаціями, яка полягає у інтеграції оперативних і стратегічних функцій управління соціальними флуктуаціями в суспільстві;

сформовано характеристики системи менеджменту, що забезпечує управління соціальними флуктуаціями на рівні регіону, розроблено механізми управління соціальними флуктуаціями в умовах динамічної рівноваги соціальної системи та в умовах кризи;

проведено оцінку рівня соціальних девіацій у Донецькому регіоні й запропоновано рекомендації щодо його корекції, які спрямовані на збільшення рівня креативності регіональної соціальної системи;

удосконалено:

метод аналізу рівня девіацій у соціальній системі регіону, заснований на використанні функціональних параметрів якості життя індивіда, а саме: рівня доходу індивіда, рівня культури/освіти індивіда і рівня соціально-економічних відносин у суспільстві;

процес розподілу повноважень у системі державного управління соціальними флуктуаціями, представлений для різних рівнів державного управління;

одержало подальшого розвитку:

формулювання принципів стійкого розвитку регіону як соціально-економічної системи.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення результатів дослідження складає система управління соціальними флуктуаціями в регіоні, а також механізми, запропоновані для застосування в ситуаціях різної складності. Запропонована система має універсальні характеристики і може бути впроваджена з використанням матеріалів дисертаційного дослідження у будь-якому регіоні України.

Теоретичні і практичні положення управління соціальними флуктуаціями впроваджені на базі управління з питань внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації (довідка про впровадження № 116/2 від 11 червня 2004 р.). Запропонований теоретичний апарат дозволив збільшити якість виконання інформаційно-аналітичної функції управління з питань внутрішньої політики, а представлений методичний інструментарій - підвищити ефективність управлінського впливу на соціальну систему регіону.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеним дослідженням. В ній автору належать теоретичні положення щодо управління соціальними флуктуаціями, підхід до організації системи управління соціальними флуктуаціями в регіоні і її розробці, висновки і рекомендації щодо впровадження цієї системи в Донецькому регіоні.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні, методологічні і практичні результати проведених досліджень, а також концептуальні положення і загальні висновки були представлені у виді доповідей на Всеукраїнській науковій конференції молодих учених "Управління в XXІ столітті: погляд молодих вчених" (м. Хмельницький, лютий 2004 р.), на VІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Наука й освіта 2004" (м. Дніпропетровськ, лютий 2004 р.)

Публікації. По темі дисертаційного дослідження автором опубліковано 7 робіт, з них: 5 статей у наукових журналах і збірниках наукових праць, а також 2 статті в збірниках матеріалів конференцій. Загальний обсяг публікацій складає 2,78 д.а., з них 2,24 д.а. належать особисто автору.

Структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків. Загальний обсяг дисертації складає 168 сторінок, у тому числі 11 таблиць і 41 рисунок, які займають 26 сторінок, список використаних джерел у 123 найменування (9 стор.), три додатки (5 стор.).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділ 1. Особливості управління стійким розвитком соціальної системи регіону. У розділі з метою пошуку оптимальних технологій управління соціальною системою регіону проаналізована сутність соціальних систем і характеристики їх стійкого розвитку на прикладі суспільства.

Визначено, що суспільство, будучи самовідтворюючою системою, у своєму розвитку проходить ряд послідовних фаз, які визначають його стан:

фазу динамічної рівноваги, що характеризується, як мінімум, простим відтворенням індивідами основних структурних елементів і їх функціональних зв'язків у суспільстві;

фазу порушення динамічної рівноваги, що характеризується появою неузгодженостей, збоїв у роботі суспільства як системи; збільшенням кількості невідповідностей поведінки рольовим розпорядженням, зниженням ефективності санкцій, порушенням нормативного порядку;

фазу нової динамічної рівноваги, як стан, у якому система знову здатна, як мінімум, до простого відтворення своєї структури і функціональних зв'язків. Цей стан, на відміну від попередньої динамічної рівноваги, є якісно іншим для системи.

Таким чином, процес розвитку суспільства як системи реалізується шляхом послідовної зміни станів динамічної рівноваги і нерівновагого стану. Причому, цей висновок є вірним і для інших соціальних систем.

Далі у розділі проаналізовано причини зміни станів соціальних систем на базі положень нерівновагої термодинаміки І.Прігожина. Відповідно до цього наукового напрямку, визначеному класу систем, до яких відносяться і соціальні системи, властиві характеристики відкритості, нелінійності, дисипативності. Процеси, що відбуваються в нелінійних системах, часто носять граничний характер - при плавних змінах зовнішніх умов поведінка системи змінюється стрибкоподібно. Іншими словами, у станах, далеких від рівноваги, дуже слабкі збурення можуть викликати значні зміни в системі, які руйнують сформовану структуру і сприяють якісній зміні елементів, компонентів чи самої системи в цілому.

Причини, що приводять соціальну систему до нерівновагого стану, можуть мати як внутрішній, так і зовнішній характер.

Основною проблемою збереження внутрішньої стійкості суспільства як системи є підпорядкування своїй логіці дій людини. Тому суспільство з метою підтримки своєї динамічної рівноваги прагне направити поведінку індивідів у рамки статусно-рольових відносин. Рівень внутрішньої нестійкості соціальної системи визначається кількістю девіантів - людей, що діють не за правилами системи. Однак, девіанти є одночасно й необхідною умовою розвитку системи, тому що вони здатні формувати для системи нові адаптаційні механізми.

Тому стійкий розвиток внутрішнього середовища суспільства (соціальної системи) полягає в балансі стабілізуючих тенденцій і необхідних девіацій, у пошуку оптимального співвідношення стійких і хитливих елементів.

Стосовно факторів зовнішнього середовища, здатних привести соціальну систему в стан нестійкості, елементами системи повинні формуватися адаптаційні механізми. При цьому основним моментом є необхідність збереження природного середовища. Тому що в сучасний період соціальні системи не можуть розглядатися окремо від природного середовища, що в значній мірі визначає стійкість їх розвитку у середовищі ближньої дії.

Проте, в цьому дисертаційному дослідженні аналізуються принципи і технології управління внутрішнім станом соціальної системи, для чого використовується поняття флуктуації. У загальному сенсі, флуктуації являють собою відхилення параметра, що характеризує систему з великою кількістю елементів, від його середнього значення. У соціальних системах можливі явища мікрофлуктуацій, чи індивідуальних відхилень елементів соціальної системи від установленого порядку її функціонування, а також макрофлуктуацій, що являють собою накопичення енергії різноманітними елементами системи і потім її вивільнення при досягненні необхідного порога.

На основі характеристик поняття "флуктуація" обґрунтована його сутність у соціологічних термінах. Мікрофлуктуації характеризують девіантну поведінку членів суспільства, а макрофлуктуації - являють собою процес розрядження соціальною напруженості. Коректне і своєчасне управління внутрішніми флуктуаціями системи сприяє її стійкому розвитку.

Виходячи з принципів внутрішньої стійкості процесу розвитку соціальних систем і факторів, що приводять систему в стан нестійкості, сформовані задачі керуючої підсистеми.

У стані динамічної рівноваги управління соціальною системою направляється на погашення потенційних макрофлуктуацій і регулювання загального числа мікрофлуктуацій у системі (стабілізацію), а в стані порушення динамічної рівноваги - на використання флуктуацій з метою оптимального розвитку системи (оптимізацію і нове цілевизначення). Таким чином, якщо періоди переходу системи до стану нової динамічної рівноваги будуть керованими, а точніше, направленими, це дозволить зберегти цілісність системи і статус керуючої підсистеми.

Управління соціальними флуктуаціями реалізується із застосуванням технології їх ідентифікації, заснованої на класифікації девіантної поведінки Р.Мертона. У рамках цієї класифікації зроблений розподіл технологій адаптації індивідів до суспільства на основі дихотомії "цілі-засоби".

У залежності від погодженості цілей індивіда з цілями суспільства та від відповідності суспільно прийнятним нормам засобів, що обираються для досягнення поставлених цілей, виділяються чотири соціальні групи (рис. 1).

Конформізм складається у добропорядній поведінці людини, орієнтованої на досягнення життєвого успіху за допомогою схвалених засобів. Ритуалізм характеризується відмовленням від цілей життєвого успіху чи істотним зниженням домагань на шкоду виходу за рамки дозволених норм поведінки. Конформізм і ритуалізм не є девіацієй, а конформісти і ритуалісти складають стабільну основу суспільства.

Інноваторство складається у використанні різного роду інновацій, як несхвалюваних суспільством засобів досягнення схвалюваних цілей. Інноваторство може носити як деструктивний характер (злочинність), так і конструктивний (творчість) і складати основу вироблення нових адаптаційних властивостей суспільства. Ретритізм характеризується виключеністю із соціальної взаємодії через неможливість досягнення суспільно прийнятних цілей конструктивними засобами. Особливу поширеність ретритізм одержує в суспільстві, у якому в істотному ступені порушена стійкість, інтегрованість соціальних систем, відбулося розмивання цінностей.

Інноватори і ретритісти складають девіантні, хитливі групи будь-якого суспільства. При цьому конструктивні інноватори формують потенціал його розвитку.

Управління стійким розвитком соціальної системи базується на забезпеченні такої структури девіантної поведінки, що оптимально відповідає цілям її розвитку. Цей висновок заснований на твердженні, що члени суспільства в залежності від етапу їх життєвого циклу, від ступеня задоволеності їх потреб і від природних особливостей можуть мігрувати по девіантних групах. Важливо також те, що ця міграція може і повинна бути керованою з метою забезпечення стійкого розвитку соціальної системи.

Рис. 1. Типологія девіації

Аналіз соціальних груп, розподілених за характером девіацій, із застосуванням понятійного апарату соціології, психології, теорії етногенезу Л.М.Гумільова, дозволив сформулювати характеристики цих груп, необхідні для організації процесу управління (табл. 1).

Таким чином, суспільство чи соціальну систему в нерівновагий стан приводять як особисті, так і колективні девіації. Різна структура суспільства, що знаходиться в нерівновагому стані, багато в чому визначає, наскільки вдалим буде новий стан динамічної рівноваги.

Виходячи з цього, виділені два сценарії розвитку суспільства в нерівновагому стані в залежності від структури його девіантних груп:

1. Накопичення соціальної напруженості розрядка перехід до нового стану динамічної рівноваги.

2. Неможливість накопичення соціальної напруженості через низьку частку стабільних груп у суспільстві (масова особиста девіація) слабість керуючої підсистеми стабілізація "знизу" або руйнування суспільства.

Аналіз причин виникнення і характеристик поширення внутрішніх флуктуацій у соціальній системі дозволив сформулювати принципи збереження динамічної рівноваги соціальної системи. Типи флуктуацій у соціальній системі представлені в термінах концепції рефлексивности Дж.Сороса, відповідно до якої, порушення динамічної рівноваги шляхом макрофлуктуації являє собою "статичний дисбаланс", а шляхом виникнення великої кількості мікрофлуктуацій - "динамічний дисбаланс".

Таблиця 1

Характеристики соціальних груп

Характеристики | Стійкі групи | Девіантні групи

конформісти | ритуалісти | інноватори | ретритісти

Рівень адаптації | високий | середній | високий | низький

Домінуючий об’єкт адаптації | суспільство | суспільство | зовнішнє середовище суспільства | суспільство

Імпульси, що реалізуються

(за Л.М.Гумільовим) | інстинктивні | інстинктивні | пасіонарні | інстинктивні

Можлива причина дестабілізації | загроза стабільності існування | неможливість стабілізації

в первісно заданих умовах

Флуктуації, що генеруються | макрофлуктуації,

що формуються шляхом соціальної напруженості | мікрофлуктуації,

що реалізуються шляхом особистої девіації

Крім зазначеного у розділі обґрунтована актуальність соціальної домінанти регіонального управління в Україні, а також розглянутий розподіл функцій управління соціальними флуктуаціями по ієрархії державного управління, у результаті якого доведено, що рівень регіонального управління являє собою з’єднувальну ланку в реалізації оперативних і стратегічних функцій управління соціальними флуктуаціями в суспільстві.

Розділ 2. Система управління соціальними флуктуаціями в регіоні. У розділі зроблено обґрунтування системи управління соціальними флуктуаціями в регіоні, розроблена технологія аналізу рівня соціальних флуктуацій, сформовані механізми управління соціальними флуктуаціями в умовах динамічної рівноваги та в умовах кризи соціальної системи.

Система управління соціальними флуктуаціями в регіоні базується на особливостях його стійкого розвитку як соціально-економічної системи. Процес розробки моделі припускає її відповідність: принципам державного управління в Україні, моделі соціальної політики, що декларується, принципам управління соціальними флуктуаціями, розглянутим у розділі 1, а також принципам управління, адекватним сучасним умовам.

Принципи державного управління в Україні ґрунтуються на положеннях демократії, унітарного державного устрою, делегування повноважень на ті рівні державного управління, де реалізація заданих функцій є максимально наближеною до місця їх використання.

Модель соціальної політики, яка реалізується виконавчою владою України, наближена до моделі соціально-орієнтованого ринкового господарства, що ґрунтується на пріоритеті розвитку ринкової економіки і включає систему соціальних "амортизаторів" для підтримки найменш захищених верств населення.

Принципи управління соціальними флуктуаціями базуються на розмежуванні цілей і задач керуючої підсистеми у залежності від стану керованої підсистеми (динамічної рівноваги, або її порушення), а також на відповідності методів управління структурі девіації соціальної системи.

Для того, щоб система управління відповідала сучасним умовам, що характеризується прискоренням процесів як у зовнішнім, так і у внутрішнім середовищі, вона повинна мати ситуаційну спрямованість, що виражається у використанні технологій тієї системи менеджменту, що є адекватною поточній ситуації. Необхідність застосування ситуаційного підходу в процесі управління соціальними флуктуаціями обумовлена як циклічністю соціальних процесів, так і їх прискоренням.

З урахуванням вищевикладених критеріїв у розділі сформований наступний комплекс технологій управління соціальними флуктуаціями в залежності від стану соціальної системи і задач керуючої підсистеми (рис. 2).

Рис. 2. Технології управління соціальними флуктуаціями

Управління за відхиленнями використовується в стабільній ситуації і характеризує адаптивну функцію менеджменту. Управління за збуреннями реалізує антикризовий аспект управління. Програмне управління характеризує спрямованість менеджменту, відображає функцію цілевизначення. У випадку, коли соціальна система знаходиться в стані, далекому від динамічної рівноваги, використовуються технології управління в умовах кризи. Вони відрізняються високою швидкістю прийняття управлінських рішень, спрямованих на збереження ідентичності системи і становлення її в новій якості.

Для аналізу рівня соціальних флуктуацій у системі, який дозволяє визначити, у якому стані знаходиться система і виявити характеристики цього стану, використовуються функціональні параметри якості життя індивіда. Ці параметри включають рівень доходу індивіда, рівень культури/освіти індивіда і рівень соціально-економічних відносин у суспільстві. Комплексний вплив цих параметрів дозволяє віднести індивіда до тієї чи іншої соціальної групи за характером девіації. Для класифікації використовується матриця, що представляє собою перетинання осей "рівень доходу" і "рівень освіти/культури" (рис. 3).

Рівень доходу |

високий | Девіація

(інноватори) |

Конформісти |

Девіація

(інноватори)

середній |

Конформісти |

Конформісти,

ритуалісти | Ритуалісти

низький | Девіація

(ретритісти) |

Ритуалісти |

Девіація

(ретритісти)

низький | середній | високий

Рівень освіти та культури

Рис. 3. Розподіл девіації за рівнем функціональних параметрів якості життя

Розподіл соціальних груп по квадрантах матриці заснований на положеннях процесуальної теорії мотивації Портера-Лоулера, яка має назву теорії справедливості.

Відповідно до теорії справедливості, люди можуть відновлювати баланс чи почуття справедливості або змінивши рівень затрачуваних зусиль (ритуалісти), або намагаючись змінити рівень одержуваної винагороди (інноватори). Якщо в індивіда немає надії на відновлення справедливості, він стає ретритістом. А ті соціальні групи, чиє представлення про справедливість не суперечить реальної дійсності, є конформістами.

Стосовно представленої матриці, рівень освіти і культури визначає потенційну можливість індивіда впливати на рівень соціально-економічних відносин у суспільстві, а рівень доходу - реальну. Чим вище ступінь відповідності цих критеріїв для членів суспільства, тим більше у нього шансів на прогресивний розвиток.

Таким чином, представлена матриця, що формується із застосуванням методів соціальної й економічної статистики, дозволяє оцінити рівень девіацій у соціальній системі і визначити, знаходиться система у стані динамічної рівноваги чи в кризовому стані.

Ідентифікація стану соціальної системи дозволяє сформувати механізми державного управління в заданих умовах.

У процесі аналізу визначено, що для збереження соціальної системи регіону в умовах динамічної рівноваги необхідно:

1. Сформувати систему моніторингу показників якості життя населення й аналітичну систему, засновану на взаємозв'язку функціональних параметрів якості життя і матриці розподілу соціальних груп за характером девіації в залежності від рівня доходу і рівня освіти/культури.

2. Організувати систему стимулювання конструктивних інноваторів шляхом реалізації цільових програм підвищення рівня кваліфікації державних службовців, залучення в якості експертів при вирішенні регіональних проблем кваліфікованих фахівців в області управління, надання грантів на реалізацію наукових розробок, що мають значення для регіонального розвитку.

3. Реалізувати систему попередження ретритізма і деструктивного інноваторства на базі розвитку малого і середнього бізнесу в регіоні.

4. Сформувати адекватну систему мотивації державних службовців на регіональному рівні з метою попередження використання їх владних повноважень у деструктивних цілях.

Якщо соціальна система регіону знаходиться в стані порушення динамічної рівноваги чи в стані кризи, то механізми, що використовуються керуючою підсистемою, будуть мати якісно інший характер. У цьому випадку необхідне застосування управлінських і психологічних методів повернення соціальної системи до стану динамічної рівноваги.

Управлінські методи складаються в розробці стратегії розвитку системи (нове цілевизначення) і реалізації оперативних організаційних заходів, що сприяють встановленню нових інституціональних правил функціонування системи (оптимізація).

Психологічні методи виводу з кризи соціальної системи регіону передбачають стабілізуючий вплив на психологічний стан її елементів і сприяють успішної реалізації управлінських технологій. Комплекс психологічних методів забезпечує суб'єктивний аспект стабілізації системи.

Управлінські методи, що застосовуються для виводу соціальної системи з кризи, залежать від типу порушення динамічної рівноваги:

у тих випадках, коли дестабілізація ініціюється конформістами і ритуалістами, по суті стабільними елементами суспільства, застосовуються методи організаційно-адміністративного регулювання і вирішення соціальних конфліктів; у випадку домінування ретритістів більш ефективними є організаційно-адміністративні міри (директивне і нормативне регулювання), які сприяють стабілізації "зверху"; при домінуванні інноваторів використовуються методи стимулювання самоорганізації в соціальній системі, що відповідає стратегії стабілізації "знизу".

Психологічні методи виводу соціальної системи з кризи характеризуються впливом на масову свідомість, що у залежності від переваги емоційно-діючого чи раціонального компонентів може виливатися в стихійну, або керовану масову дію.

Для впливу на масову свідомість у різних стадіях її прояву можливе використання наступних методів:

у процесі домінування емоційно-діючого компонента масової свідомості, що виявляється в стихійній дії, адекватними можна вважати психогенні і психотропні методи впливу;

при домінуванні раціонального компонента ефективними можуть бути інформаційно-психологічні і нейро-лінгвістичні види впливів.

Таким чином, обґрунтування принципів та механізмів управління соціальними флуктуаціями на рівні регіону, реалізоване у 1 і 2 розділах дисертаційного дослідження, складає теоретико-методичний апарат, що пропонується до використання у процесі управління регіоном в Україні.

Розділ 3. Впровадження системи управління соціальними флуктуаціями у Донецькому регіоні. У розділі із застосуванням розроблених принципів і механізмів управління соціальними флуктуаціями проведений аналіз соціальної системи Донецького регіону і розроблені рекомендації щодо оптимізації його соціальної структури.

В результаті аналізу визначено, що населення Донецького регіону має наступні соціально-демографічні характеристики: проживає в містах (90%), є багатонаціональним, переважно російськомовним (75%), відрізняється великою часткою людей у віці, старше працездатного, з домінуючою загальною середньою освітою (62%). Основна частина працездатного населення регіону зайнята в промисловості, представленої вугільними. металургійними, машинобудівними підприємствами. Особливості населення Донецького регіону дозволили визначити потенційні проблеми і причини можливих соціальних флуктуацій, а саме: проблеми соціального забезпечення пенсіонерів, проблеми російськомовного населення в Україні, проблеми великих міст (комунальні, транспортні), проблеми економіки малих міст, проблеми розвитку вугільно-металургійного комплексу регіону.

Аналіз структури соціальних девіацій у регіоні, проведений із застосуванням матриці розподілу соціальних груп за характером девіації дозволив одержати наступні дані (рис. 4).

Рівень доходу |

високий | Девіація

(інноватори)

22% |

Конформісти

0% | Девіація

(інноватори)

1%

середній | Конформісти

1% | Конформісти,

ритуалісти

34% | Ритуалісти

4%

низький | Девіація

(ретритісти)

9% |

Ритуалісти

24% | Девіація

(ретритісти)

5%

низький | середній | високий

Рівень освіти та культури

Рис. 4. Розподіл населення Донецької області за рівнем доходу та освіти/культури

За даними формальної оцінки, соціальна структура регіону за характером девіації є переважно стабільною, домінують конформісти і ритуалісти (63%).

Виходячи з цієї структури, соціальні флуктуації можливі по типу "статичного дисбалансу", тобто шляхом збільшення соціальної напруженості і реалізації макрофлуктуації. Основні проблеми, що можуть викликати макрофлуктуації в регіоні, характеризують стабільне задоволення базових потреб населення. Для пенсіонерів - розмір і регулярність виплати пенсій, для працюючих - стабільність виплат заробітної плати.

Зайняті в тіньовій економіці, чи деструктивні інноватори, найбільшою мірою залежні від промисловості регіону, тому що орієнтовані на посередницьку діяльність. Вони не є групою, що пропонує новий, інноваційний варіант розвитку економіки регіону, а використовують старі економічні механізми.

Таким чином, соціальна структура Донецького регіону характеризується двома основними особливостями: домінуванням стабільних елементів соціальної системи (ритуалістів і конформістів) і деструктивною спрямованістю наявних девіацій (інноваторів і ретритістів).

Через те, що стійкий розвиток внутрішнього середовища соціальної системи полягає в балансі стабілізуючих тенденцій і необхідних конструктивних девіацій, в цьому випадку можна говорити про потенційну інволюцію, що визначається тенденцією уповільненого спаду соціально-економічних процесів у регіоні (зменшення народжуваності, негативне сальдо міграції населення).

Крім цього стійкість процесу розвитку має внутрішній і зовнішній аспекти. Причини потенційної нестійкості регіону в цей момент мають зовнішній характер (зміна попиту на промислову продукцію регіону, екологічні катаклізми), а в довгостроковій перспективі - криза може бути викликаною внутрішніми процесами. Таким чином, стан соціальної системи Донецького регіону можна вважати потенційно кризовим у випадку, якщо не зміняться основні тенденції його розвитку.

Домінуючі цілі розвитку соціальних систем полягають у досягненні їх стійкого розвитку шляхом забезпечення оптимальної внутрішньої структури їх елементів, збільшення адаптаційних можливостей і збереження природного середовища.

У випадку з Донецьким регіоном стійкий розвиток може бути забезпечений шляхом трансформації структури девіацій населення за рахунок збільшення числа конструктивних інноваторів, збільшення адаптаційних можливостей економіки регіону, а також збільшення уваги до природного середовища.

Збільшення рівня креативности регіону можливо шляхом модифікації соціального, управлінського, економічного й екологічного факторів впливу на соціальну систему. У цьому зв'язку виділяються наступні напрямки трансформації: трансформація соціального фактора шляхом збільшення частки економічно активного населення; реальна зміна структури економіки на користь розвитку малого бізнесу і підприємництва; зміна стилю управління регіоном з урахуванням вимог ринкової економіки; збільшення уваги до природного середовища.

Для досягнення цілей збільшення креативности керуючій підсистемі регіону необхідно забезпечити вирішення задач стимулювання інноваційної активності населення в економіці і формування довгострокової інноваційної бази регіону. Для успішного виконання зазначених задач, попередньо потрібно збільшення креативности керуючої підсистеми регіону. Це твердження засновано на принципі розмаїтості Ешбі, суть якого полягає в тому, що власна розмаїтість (складність) керуючої підсистеми повинна бути, як мінімум, порівняна з розмаїтістю керованої підсистеми. Виходячи з цього, підвищення креативности соціальної системи регіону повинно випереджатися відповідними змінами в керуючій підсистемі.

Впровадження системи управління соціальними флуктуаціями в Донецькому регіоні рекомендується реалізувати на базі управління внутрішньої політики облдержадміністрації, якому делегуються функції моніторингу характеристик соціальної системи регіону, аналітичної обробки інформації соціального моніторингу, ініціації управлінського впливу по управлінню соціальними флуктуаціями і реалізація рішення про вплив на соціальну систему регіону.

ВИСНОВКИ

Дисертаційне дослідження являє собою теоретичне обґрунтування і практичні рекомендації щодо формування механізмів державного управління соціальними флуктуаціями в регіоні.

У результаті дослідження отримані наступні висновки.

1. Еволюцію соціальної системи можна вважати стійким процесом розвитку тоді, коли зміна стійкого і хитливого станів системи реалізується адекватно можливостям системи й умовам зовнішнього середовища. Домінуючі цілі стійкого розвитку соціальних систем досягаються шляхом забезпечення оптимальної внутрішньої структури їх елементів, збільшення їх адаптаційних можливостей і збереження природного середовища.

2. Забезпечення стабільності соціальних систем у стані динамічної рівноваги, а також вирішення задач цілевизначення й оптимізації у нерівновагому стані полягає в управлінні зовнішніми та внутрішніми діями, що збурюють, - флуктуаціями.

Під соціальними флуктуаціями розуміється відхилення елементів соціальної системи від установленого порядку її функціонування. У соціологічних термінах, соціальні флуктуації відповідають поняттям соціальної напруженості (як колективної форми прояву збурень елементів системи) і девіації (як індивідуальної форми, що може здобувати масштабного характеру).

У стані динамічної рівноваги управління системою направляється на погашення потенційних макрофлуктуацій і регулювання загального числа флуктуацій у системі, а в стані порушення динамічної рівноваги - на використання флуктуацій з метою оптимального розвитку системи.

3. Основними задачами керуючої підсистеми на кожному з етапів розвитку суспільства (соціальної системи) є наступні:

у стані динамічної рівноваги соціальної системи управлінський вплив направляється на стабілізацію конформістів і ритуалістів з метою забезпечення стійкості системи; на стимулювання конструктивних інноваторів; на попередження ретритізма і деструктивного інноваторства;

у стані статичного дисбалансу, викликаного соціальною напруженістю (погрози макрофлуктуації), управлінський вплив повинний орієнтуватися на її розрядку, реалізовану без надання шкоди основним параметрам функціонування системи;

у стані динамічного дисбалансу від керуючої підсистеми потрібна реалізація інновації, що резонує із сутнісними властивостями системи.

4. Принципи стійкого розвитку регіону мають внутрішній і зовнішній аспекти. Так, стійкий розвиток регіону забезпечується збалансованим розширеним відтворенням його соціального, економічного й екологічного потенціалів, що досягається шляхом вибору поточних пріоритетів розвитку; а також узгодженням цілей внутрішнього розвитку регіону з цілями розвитку держави і суспільства.

5. Для регіонів України в сучасному стані актуальна соціальна домінанта розвитку, що може бути реалізована шляхом управління внутрішніми соціальними флуктуаціями. Функція управління соціальними флуктуаціями розподілена по ієрархії державного управління в залежності від масштабу флуктуацій, інформаційного забезпечення процесу прийняття рішень і ресурсів, необхідних для надання управлінських впливів. При цьому рівень регіонального управління являє собою сполучну ланку в реалізації оперативних і стратегічних функцій управління соціальними флуктуаціями в суспільстві.

6. Систему управління соціальними флуктуаціями в регіоні запропоновано формувати з урахуванням наступних положень.

В якості системи менеджменту, що реалізує функції управління соціальними флуктуаціями в регіоні, доцільно використовувати систему ситуаційного менеджменту. У різні періоди розвитку системи можливе виділення домінуючих технологій управління:

у стані динамічної рівноваги системи використовуються технології управління за відхиленнями, збуреннями, програмне управління;

при порушенні динамічної рівноваги пріоритетними є технології управління в умовах кризи.

7. Основними критеріями вибору механізмів управління соціальними флуктуаціями є рівень соціальної напруженості і рівень девіацій, що дозволяють ідентифікувати поточний стан соціальної системи. В якості інструментарію аналізу цих критеріїв запропонована теорія потреб Герцберга, фактори якої адаптовані до соціальної системи.

8. Для збереження соціальної системи регіону в умовах динамічної рівноваги необхідне формування системи моніторингу показників якості життя населення й аналітичної системи, заснованої на взаємозв'язку функціональних параметрів якості життя і матриці розподілу соціальних груп за характером девіації в залежності від рівня доходу і рівня освіти/культури.

9. В умовах порушення динамічної рівноваги соціальної системи регіону необхідно використовувати у взаємодії управлінські і психологічні методи: управлінські методи забезпечують процес виводу соціальної системи з кризового стану, а психологічні забезпечують стабілізуючий вплив на психологічний стан її елементів і сприяють успішної реалізації управлінських технологій.

10. Аналіз соціальних флуктуацій у Донецькому регіоні дозволив зробити наступні висновки про стан соціальної системи регіону.

Населення Донецького регіону має наступні соціально-демографічні характеристики: проживає в містах (90%), є багатонаціональним, переважно російськомовним (75%), відрізняється великою часткою людей у віці, старше працездатного, з домінуючою загальною середньою освітою (62%). Основна частина працездатного населення регіону зайнята у промисловості, яка представлена вугільними. металургійними, машинобудівними підприємствами.

Зазначені особливості населення Донецького регіону дозволили визначити потенційні проблеми і причини можливих соціальних флуктуацій, а саме: проблеми соціального забезпечення пенсіонерів, проблеми російськомовного населення в Україні, проблеми великих міст (комунальні, транспортні), проблеми економіки малих міст, проблеми розвитку вугільно-металургійного комплексу регіону.

11. Аналіз структури соціальних девіацій у регіоні, проведений із застосуванням матриці розподілу соціальних груп за характером девіації в залежності від рівня доходу і рівня освіти/культури, показав, що соціальна структура Донецького регіону характеризується двома основними особливостями: домінуванням стабільних елементів соціальної системи (ритуалістів і конформістів), а також деструктивною спрямованістю наявних девіацій (інноваторів і ретритистів).

Поточна соціальна структура девіацій населення Донецького регіону обумовлює необхідність збільшення числа конструктивних інноваторів з метою забезпечення процесу стійкого розвитку регіону, а також доцільність збільшення креативности елементів соціальної системи і зниження їх консерватизму.

12. Збільшення рівня креативности регіону можливо шляхом модифікації соціального, управлінського, економічного й екологічного факторів впливу на соціальну систему. У цьому зв'язку виділяються наступні напрямки трансформації: збільшення частки економічно активного населення; реальна зміна структури економіки на користь розвитку малого бізнесу і підприємництва; зміна стилю управління регіоном з урахуванням вимог ринкової економіки; збільшення уваги до природного середовища.

13. Для досягнення цілей збільшення креативности керуючій підсистемі регіону необхідно забезпечити рішення задач стимулювання інноваційної активності населення в економіці і формування довгострокової інноваційної бази регіону. Важливою умовою забезпечення креативности регіону є попереднє підвищення творчої активності зайнятих в органах регіонального управління.

14. Впровадження системи управління соціальними флуктуаціями в Донецькому регіоні рекомендується реалізувати на базі управління внутрішньої політики облдержадміністрації. Система управління соціальними флуктуаціями забезпечить інформаційно-аналітичну підтримку процесу прийняття рішень регіональних менеджерів вищої ланки з питань управління соціальною системою регіону.

СПИСОК ОПУБЛИКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Поважный А.С., Плакида А.В. Управление социальными флуктуациями в регионе в условиях динамического равновесия // Зб. наук. праць Донецької державної академії управління „Фінансові аспекти державного управління”, т.III, вип.14, серія „Державне управління”. – Донецьк, ДонДАУ, 2002. – С. 168-180.

Особистий внесок: формування методів управління соціальними флуктуаціями в умовах динамічної рівноваги соціальної системи регіону.

2. Плакида А.В. Принципы устойчивого развития социальных систем // Зб. наук. праць Донецької державної академії управління „Фінансові аспекти державного управління”, т.IV, вип.20, серія „Державне управління”. – Донецьк, ДонДАУ, 2003. – С. 154-166.

3. Плакіда О.В. Управління соціальними флуктуаціями в регіоні в умовах порушення динамічної рівноваги // Зб. наук. праць Донецької державної академії управління. – т.IV. – вип.. 27, серія „Державне управління”. – Донецьк, ДонДАУ, 2003. – С. 302 - 316.

4. Плакіда О.В. Принципи управління соціальними флуктуаціями // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - №1. – 2004. – С.62-71.

5. Плакіда О.В. Аналіз політики регіональних органів влади щодо управління соціальними флуктуаціями у Донецькому регіоні // Зб. наук. праць „Актуальні проблеми державного управління”. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2004. - №2 (21): У 2 ч. – Ч.2. – С.153-157.

6. Плакіда О.В. Роль та функції органів регіонального управління в реалізації соціальної політики держави: управління соціальними флуктуаціями // Збірник тез доповідей Всеукраїнської наукової конференції молодих науковців „Управління у ХХІ столітті: погляд молодих вчених”. – Хмельницький: В-во ХІУП, 2004. – С.87-88.

7. Плакида А.В. Управление социальными флуктуациями в Донецком регионе // Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції „Наука і освіта 2004”. Том 32. Державне управління. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С.55-56.

АНОТАЦІЯ

Плакіда О.В. Механізми державного управління соціальними флуктуаціями на рівні регіону. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 – Механізми державного управління. – Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2004.

В дисертації розроблено систему управління соціальними флуктуаціями на рівні регіону. Докладно розглянуто роль соціальних флуктуацій у розвитку суспільства. Проаналізовано принципи стійкого розвитку регіону як соціально-економічної системи. Обґрунтовано функції органів регіонального управління в реалізації соціальної політики держави. Сформовано систему менеджменту, що реалізує функції управління соціальними флуктуаціями на рівні регіону як управління девіаціями та соціальною напруженістю. Розглянуто механізми управління соціальною системою регіону в умовах динамічної рівноваги та в кризових умовах. В практичній частині дослідження сформульовано рекомендації щодо оптимізації соціальної структури Донецького регіону. Розроблено організаційно-функціональну схему управління соціальними флуктуаціями на базі управління внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації.

Ключові слова: державне управління, регіон, соціальна система регіону, флуктуація, девіація, соціальна напруженість, стан динамічної рівноваги, нерівновагий (кризовий) стан системи.

АННОТАЦИЯ

Плакида А.В. Механизмы государственного управления социальными флуктуациями на уровне региона. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 – Механизмы государственного управления. – Донецкий государственный университет управления Министерства образования и науки Украины, Донецк, 2004.

В диссертации проведен анализ особенностей управления устойчивым развитием социальной системы региона. Применены положения неравновесной термодинамики И.Пригожина и доказано, что доминирующие цели устойчивого развития социальных систем достигаются путем обеспечения оптимальной внутренней структуры их элементов по уровню девиации, увеличения их адаптационных возможностей и сохранения среды обитания.

Рассмотрена роль флуктуаций в развитии социальных систем. Определена сущность внутренних и внешних флуктуаций для социальных систем. Обоснована экспликация термина “флуктуация” с