МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІРНИЧИЙ УНІВЕРСИТЕТ

РОМАНЮК Наталя Миколаївна

УДК 658.012.2: 65. 017.3

УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ПЛАНУВАННЯ

ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ

В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ СЕРЕДОВИЩА ГОСПОДАРЮВАННЯ

Спеціальність 08.06.01 – „Економіка, організація

і управління підприємствами”

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі прикладної економіки Національного гірничого університету Міністерства освіти і науки України (м. Дніпропетровськ).

Науковий керівник: доктор технічних наук, професор

Прокопенко Василь Іванович,

Національний гірничий університет Міністерства

освіти і науки України (м. Дніпропетровськ),

завідувач кафедри прикладної економіки.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Скубенко Володимир Петрович,

Донецький державний університет управління

Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк),

завідувач кафедри проектного менеджменту;

кандидат економічних наук, доцент

Головкова Людмила Степанівна,

Запорізький національний університет

Міністерства освіти і науки України (м. Запоріжжя),

завідувач кафедри галузевого менеджменту.

Провідна установа: Криворізький технічний університет

Міністерства освіти і науки України (м. Кривий Ріг),

кафедра економіки, організації та управління

підприємствами.

Захист відбудеться 17 червня 2005 р. об 11 00 годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 08.080.01 із захисту дисертацій при Національному гірничому університеті за адресою:

49027, м. Дніпропетровськ-27, просп. К. Маркса, 19, ауд. 4/53.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного гірничого університету за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ-27, просп. К. Маркса, 19.

Автореферат розісланий 16 травня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

К 08.080.01, канд. екон. наук, доц. Грідін О.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. З огляду на збільшення чисельності суб’єктів підприємницької діяльності в Україні, особлива увага приділяється становленню та розвитку малого бізнесу. Саме малі підприємства за рахунок своєї гнучкості та мобільності руйнують стереотип, який склався при централізовано-плановій економіці, що тільки крупні промислові заводи є основою економіки держави. Слід зазначити, що сьогодні в Україні зареєстровано понад 1800 тис. малих підприємств, на яких працюють більш 230 тис. осіб. З кожним роком спостерігається тенденція зростання числа підприємств та зайнятих на них працівників. Однак, у загальному обсязі виробленої продукції частка малих підприємств складає лише 8 %. В той же час у країнах з розвиненою ринковою економікою вона дорівнює близько 60 %.

Невизначеність середовища господарювання призводить до виникнення підприємницького ризику. За таких обставин керівники малих підприємств повинні приймати важливі управлінські рішення з метою своєчасного реагування на мінливі вимоги ринку. Інформація, що необхідна для обґрунтування та прийняття рішення, повинна бути достовірною. Насамперед, це стосується виробничих витрат та збитків, які виникають унаслідок негативного впливу факторів внутрішнього та зовнішнього середовищ на ухвалене рішення.

В ситуації, що склалася на малих підприємствах, створених в результаті відокремлення від промислових підприємств певних виробничих фондів, питання щодо оцінки факторів, які впливають на виробничі витрати, та методів урахування цих факторів при плануванні виробничої програми є найголовнішими. Однак ці методи стосовно малих підприємств не мають достатнього наукового та практичного вирішення. Тому наукова задача дисертаційної роботи спрямована на теоретичне обґрунтування та удосконалення механізму планування витрат на реалізацію виробничої програми малих підприємств, що забезпечує їх рентабельність в умовах підприємницького ризику.

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертаційна робота виконана згідно з держбюджетною темою „Управління виробничими витратами гірничо-збагачувальних підприємств в умовах змінного попиту на продукцію” № ГП - 325 (ДР № 0.101.U.001.548). В зазначеній роботі автор, як виконавець, обґрунтував принципи управління виробничими витратами при прийнятті управлінських рішень з планування виробничої програми в умовах невизначеності середовища господарювання підприємства.

Мета роботи – удосконалення механізму визначення та оцінки впливу факторів внутрішнього та зовнішнього середовища малого підприємства на його виробничі витрати, зменшення яких досягається шляхом планування виробничої програми, що зрештою забезпечує рентабельність підприємства. Для досягнення мети поставлені такі завдання:

1. Визначити передумови розвитку малих підприємств в умовах невизначеності середовища господарювання.

2. Розробити теоретичні положення з удосконалення структури управління малих підприємств для обґрунтування управлінських рішень при плануванні виробничої програми.

3. Розробити методику оцінки впливу факторів внутрішнього та зовнішнього середовищ на рентабельність малих підприємств в умовах підприємницького ризику.

4. Обґрунтувати принципові підходи та теоретичні засади з удосконалення механізму планування виробничої програми підприємства.

5. Визначити методологічні аспекти формування політики ціноутворення малих підприємств з урахуванням виду діяльності та обраної стратегії.

Об’єкт дослідження – процес господарювання малих підприємств при виробництві продукції широкого асортименту.

Предмет дослідження – економічні аспекти планування виробничої програми малих підприємств в умовах невизначеності середовища господарювання.

При рішенні наукових задач використані такі методи дослідження: експертизи – для визначення заходів з удосконалення управлінської структури та впливу факторів на рентабельність малих підприємств; математичної статистики – для визначення зв’язків між обсягом виробництва продукції та ймовірністю її реалізації; аналітичний – для визначення критеріїв оцінки впливу факторів на формування прибутку; лінійного програмування – для розрахунку виробничої програми; наукового узагальнення та систематизації - для встановлення факторів, що впливають на ефективність роботи апарату управління; детермінованого аналізу - для оцінки впливу факторів на прибуток, створений працівниками підприємства.

Ідея роботи заключається в тому, що при складанні виробничої програми необхідно враховувати не тільки ймовірність збуту продукції певного асортименту, а й ймовірний рівень негативного чи позитивного впливу факторів внутрішнього та зовнішнього середовищ на формування доходів і витрат підприємства, що забезпечить розробку плану запобігання негативних наслідків найбільш небезпечних факторів.

Наукові положення:

1. На малих підприємствах, капітал яких обмежений, для забезпечення надійності господарювання в умовах підприємницького ризику особливого значення набуває якість обробки оперативної інформації, яка передається на вищестоящі ланки управління. Для прогнозування виробничих витрат і формування ресурсів згідно з виробничою програмою оперативна інформації повинна передаватися після аналізу можливих позитивних і негативних наслідків впливу зовнішнього та внутрішнього середовищ. Це положення зумовлює необхідність удосконалення механізму планування виробничої програми та реорганізацію структури управління малих підприємств.

2. Виробнича програма малого підприємства формується, виходячи з впливу факторів внутрішнього та зовнішнього середовищ, що оцінюється за результуючою рентабельністю підприємства, яка є різницею між ймовірною рентабельністю при отриманні підприємством прибутку унаслідок позитивного впливу факторів на господарську діяльність та ймовірною рентабельністю при збитку, який є результатом негативного впливу.

Основний науковий результат полягає у теоретичному обґрунтуванні та удосконаленні механізму планування виробничої програми малих підприємств на підставі оцінки впливу факторів внутрішнього і зовнішнього середовищ на результати господарювання в умовах підприємницького ризику.

Наукова новизна:

1. Дістала подальшого розвитку систематизація факторів, що стримують розвиток малих підприємств в Україні. Фактори систематизовані залежно від управлінського рівня, на якому має бути прийнято рішення щодо оцінки ступеню їх впливу.

2. З метою прискорення процесу прийняття управлінських рішень з планування виробничої програми удосконалено структуру управління малих підприємств, яка, на відміну від відомих структур, включає посаду економіста-аналітика та функціонує за принципами оперативного управління виробничими витратами в умовах підприємницького ризику.

3. Розроблений метод кількісної оцінки впливу факторів, що відбиваються на результатах господарювання малих підприємств. За критерій оцінки вперше прийнята результуюча рентабельність, яка забезпечує порівняння можливих збитків та прибутків у результаті ймовірного впливу факторів внутрішнього та зовнішнього середовищ, виходячи зі зміни цього впливу протягом певного часу та можливої ліквідації негативних наслідків за рахунок власних коштів.

4. Удосконалено механізм планування виробничої програми підприємства, завдяки чому, на відміну від відомих, він враховує залежність вірогідності реалізації виробленої продукції від її обсягу та джерела формування коштів, що використовують для виробництва.

5. Сформульовані методологічні аспекти формування політики ціноутворення малих підприємств шляхом спільної оцінки цілей суб’єктів підприємницької діяльності, умов конкуренції та якості продукції, що забезпечує вибір найбільш ефективної цінової стратегії.

6. Розроблений новий методичний підхід до визначення впливових елементів, що складають ціну продукції, на підставі розміру підприємств та їх адміністративно відокремлених частин, що визначає стратегію ціноутворення.

Наукове значення отриманих результатів полягає у поглибленні теоретичних засад з удосконалення механізму планування виробничих витрат при формуванні виробничої програми в умовах підприємницького ризику, що визначає рентабельність виробничо-господарської діяльності малих підприємств.

Практичне значення результатів роботи. Розроблено методику і алгоритм оцінки впливу факторів внутрішнього і зовнішнього середовищ на рентабельність підприємства та запропоновано механізм планування виробничої програми на ПЕОМ. Розрахований оптимальний план розподілу коштів для погашення можливих збитків у результаті негативного впливу факторів, що забезпечує рентабельність малих підприємств України. Удосконалено організаційну структуру малого підприємства через введення посади економіста-аналітика, що прискорює процес прийняття управлінських рішень в умовах невизначеності середовища господарювання. Розрахований оптимальний план виробництва продукції широкого асортименту в умовах невизначеності попиту та джерел фінансування, який дозволяє визначити обсяг виробництва продукції певного асортименту та ймовірність її реалізації, що забезпечує максимальний прибуток. За тривалістю впливу класифіковано фактори, які формують політику ціноутворення малих підприємств. Рекомендовано ефективні стратегії ціноутворення для суб’єктів підприємницької діяльності різних типів.

Особистий внесок здобувача полягає у визначенні мети і наукових завдань, ідеї роботи, проведенні статистичних досліджень, розробці методики й алгоритму оцінки впливу факторів внутрішнього та зовнішнього середовищ на виробничо-господарську діяльність підприємства, а також формулюванні рекомендацій та наукових висновків.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися та схвалені на науково-практичних конференціях: „Економіка і маркетинг у ХХ сторіччі” (Донецьк, 2002 р.); „Динаміка наукових досліджень” (Дніпропетровськ, 2002 р.); „Теорія і практика перебудови економіки” (Черкаси, 2002 р.); „Наука і освіта” (Дніпропетровськ, 2003 р.); „Проблеми управління регіональним економічним і соціальним розвитком” (Рівне, 2003 р.); „Україна наукова” (Дніпропетровськ, 2003 р.); „Економічні та соціальні проблеми мотивації праці в умовах ринкової економіки” (Миколаїв, 2003 р.); „Сучасні проблеми економіки підприємства” (Дніпропетровськ, 2003 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційної роботи опубліковані в 10 наукових працях, з яких 4 - у збірниках наукових праць (фахові видання), 6 статей у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів і висновків, які викладені на 175 сторінках тексту. Робота містить 27 таблиць, 39 рисунків, список використаних джерел із 149 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

В розділі 1 „Методичні підходи до планування діяльності малих підприємств в умовах підприємницького ризику” визначено, що розвиток малого підприємництва в Україні стримується наступними факторами: недостатність фінансово-кредитної підтримки, недосконала система оподаткування, несприятливі інвестиційні умови, адміністративний тиск на суб'єкти підприємницької діяльності, слабкі знання у підприємців щодо ведення власної справи, надмірне втручання держави в справи підприємців, бюрократія на місцях. Вказані фактори класифіковано залежно від управлінського рівня, на якому вони мають бути вирішені: макроекономічні, регіональні та мікроекономічні.

З метою прискорення процесу прийняття рішень з розвитку малого підприємництва та його підтримки розроблено алгоритм. Його етапи передбачають аналіз проблеми, визначення рівня вирішення і варіантів її розв’язання; збір та аналіз даних про альтернативні варіанти, вибір доцільного оптимального варіанта, розробка та здійснення заходів, спрямованих на його реалізацію; аналіз фактичних показників у порівнянні з плановими та корегування отриманих результатів. Можливі варіанти вирішення проблеми слід обговорювати з підприємцями, а заходи висвітлювати у засобах інформації.

Сформульовано приоритетні напрямки підтримки діяльності малих підприємств: 1) сприяння розвитку з боку уряду та заохочування крупних корпорацій до співпраці з малими підприємствами; 2) розвиток співпраці між українськими та іноземними підприємствами на підставі знищення адміністративних бар'єрів та уніфікації законів, що регулюють підприємницьку діяльність; 3) збільшення кількості центрів, що здійснюють консультації, навчають керівників працювати у сфері малого бізнесу та створювати структуру управління, яка сприяє ефективній роботі підприємства в умовах ризику; 4) удосконалення законодавчої бази щодо регулювання діяльності та підтримки малих підприємств.

Дослідження базуються на фундаментальних працях вітчизняних та зарубіжних вчених: Амоші О.І., Ансоффа І., Вандаля Г., Варналія З.С., Галушко О.С., Головкової Л.С., Друрі К., Зайцевої Л.М., Пастухової В., Плаксієнка В.Я., Решетілової Т.Б., Саллі В.І., Сизоненка В., Скубенка В.П., Цал-цалка Ю.С., Швайки Л.А., Шевцової О.Й., Шумахера Ф., Шумпетера Й. Їх наукові праці містять розв’язання актуальних задач з питань реструктуризації підприємств, становлення та розвитку підприємництва, планування діяльності малих підприємств, що допомогло автору у визначенні методологічних підходів для вирішення наукових завдань дисертаційної роботи.

З метою дослідження стану і можливостей удосконалення структури управління малих підприємств та оцінки впливу факторів внутрішнього і зовнішнього середовищ на виробничу програму підприємства, автором було проведено анкетне опитування робітників державного госпрозрахункового підприємства “Гермес-Парфюм”. За його результатами встановлено, що керівництво підприємства приділяє незначну увагу плануванню господарської діяльності та багато часу поточному управлінню. Експерти взагалі не відзначили функції планування в області комерційної діяльності, а також економіки та організації управління. Оскільки незначна кількість фахівців задіяна в плануванні, можна передбачити, що апарат управління є системою оперативного керівництва й контролю і неефективно виконує функцію планування. Більшість респондентів вважає, що структура управління вимагає часткової реорганізації в напрямку запровадження на підприємстві управлінського обліку і введення посади економіста-аналітика, який здійснював би аналітичну роботу. При цьому відзначено, що названий фахівець повинен творчо підходити до розв'язання поточних питань, мати досвід роботи із комп'ютерною технікою та швидко реагувати на можливі зовнішні зміни. Введення аналітиків вважають доцільним 42% кількості респондентів, фахівців з маркетингу - 24%, програмістів - 21%.

Виявлено сильні сторони управлінської системи малих підприємств. Такими сторонами є досвід роботи, кваліфікація керівників, наявність зворотного зв'язку між керівником та підлеглими. Однак, в умовах обмеженості часу недостатньо уваги приділяється поліпшенню внутрішньої організаційної культури, психології та встановленню оптимальної рівноваги між централізацією і децентралізацією, що суттєво уповільнює реакцію підприємства на зміни кон'юнктури ринку, а також призводить до суперечностей та незлагодженості роботи колективу. Слабкими сторонами є відсутність засобів обробки інформації для прийняття управлінських рішень, невчасне її надходження, відсутність права власності у керівників та кваліфікованих економістів-аналітиків, що стримує реакцію підприємства на зміни у внутрішньому і зовнішньому середовищах. Сильні та слабкі сторони структури управління відбиваються на процесі планування виробничої програми.

Оцінюючи негативні та позитивні наслідки реорганізації ДГП „Гермес-Парфюм”, переважна кількість респондентів визначає в цьому процесі більше сильних сторін: можливість незалежної діяльності та повна відповідальність за результати господарювання (82%); оперативність реакції на попит споживачів (82%); мобільність стосовно ухвалення виробничих рішень під впливом кон'юнктури ринку (73%); більш економічне використання ресурсів і висока ефективність упровадження досягнень НТР (64%). Серед негативних наслідків реорганізації респонденти відзначили високу вартість кредитів - 64%; високу вартість сировини та невелику суму фінансових ресурсів, що є в наявності у підприємства - 49%; недисциплінованість постачальників і споживачів - 46%.

В розділі 2 „Обґрунтування економічного механізму планування виробничої програми малих підприємств” проаналізовано структури управління малих підприємств, їх гнучкість та можливість швидкої адаптації до мінливих вимог ринку. Основними недоліками існуючих структур є відсутність фахівців, які б займалися аналітичною та комерційною діяльністю на підставі збору, накопичуванню та аналізу інформації, необхідної для ухвалення оперативних й стратегічних рішень. Це суттєво уповільнює реагування підприємства на зміни у внутрішньому та зовнішньому середовищах. Тому малим підприємствам потрібні економіст-аналітик та маркетолог, які забезпечували б керівників релевантною інформацією про ситуацію на ринку та стан підприємства.

З огляду на структури управління малих підприємств, які виникли унаслідок галузевої реструктуризації, встановлено, що вони є зменшеною копією підприємств, від яких були створені, і не відповідають поточним та перспективним задачам малого бізнесу. З метою усунення зазначених недоліків запропоновано схему взаємодії відділів „Гермес-Парфюм”, яка передбачає введення до організаційної структури управління посади економіста-аналітика (рис.1).

Основні функції економіста-аналітика на підприємстві - це збір і накопичення необхідної інформації, її обробка і аналіз, інтерпретація та передача одержувачам. В процесі планування економіст-аналітик надає інформацію про ринки збуту і можливі ціни на продукцію. Крім того, він бере участь у розробці короткострокових планів для всіх підрозділів підприємства, зводить їх в спільний фінансовий кошторис і передає на розгляд в бюджетний комітет. Для здійснення процесів контролю та регулювання економіст-аналітик надає звіти, в яких міститься порівняльний аналіз планових і фактичних показників, а також відповідні рекомендації. Це дозволяє зробити висновок про те, наскільки вдало здійснюється управління, зосередити зусилля на тих операціях, які здійснюються з серйозними відхиленнями від плану й вимагають детального розгляду. Таким чином, інформація, яку буде надавати економіст-аналітик, призначена для внутрішнього користування. У разі необхідності звіти можуть складатися як щомісячно, так і щотижня й щодня. Оперативно збираючи та аналізуючи інформацію, він допоможе швидше ухвалити необхідні рішення як оперативного, так і стратегічного характеру, а отже, прискорити процес адаптації підприємства до змін, що відбуваються в зовнішньому середовищі, це позитивно відіб'ється на витратах і прибутку підприємства.

Проаналізовано залежність кількості працівників апарату управління від чисельності робочих на підприємстві в цілому:

ЧУП = ЧР / k , (1)

де ЧУП - число працівників апарату управління;ЧР - число робочих; k - коефіцієнт чисельності працівників апарату управління.

Визначено можливі зміни коефіцієнта чисельності працівників апарату управління k, який визначає число робочих підприємства, що припадає на одного працівника апарату управління.

Встановлено, що на підприємствах з невеликою кількістю працівників число робітників управлінського апарату знаходиться в пропорційній залежності від числа робочих, тому коефіцієнт k буде постійною величиною. Наступне збільшення числа робочих супроводжується незначним ростом числа управлінців, що призводить до збільшення значення k. Розвиток підприємства може впливати на зміни чисельності управлінського складу згідно з такими варіантами:1) збільшувати, унаслідок чого значення коефіцієнту k різко зростає; 2) залишити незмінною, а коефіцієнт k зросте пропорційно до числа робочих; 3) зменшувати, що призведе до незначного збільшення коефіцієнта чисельності працівників апарату управління. Подальший розвиток підприємства супроводжується збільшенням чисельності робітників всіх категорій, тому коефіцієнт k буде постійною величиною. Наступна зміна чисельності персоналу управління та коефіцієнту k описується відповідно до викладених вище 3 варіантів. Таким чином, визначено, що збільшення числа робочих на малих підприємствах призведе спочатку до пропорційного, а потім непропорційно меншого зростання штату працівників апарату управління.

З урахуванням переваг та недоліків систем обліку та калькулювання витрат на виробництво у залежності від об’єкту витрат, сформульовано наступні принципи управління виробничими витратами: точність, стислість, комплексність, системність, оперативність та релевантність. Найбільш ефективною для малих підприємств у сучасних умовах господарювання за вказаними принципами є функціональна система калькуляції виробничих витрат.

Цінова стратегія малих підприємств відрізняється від стратегії крупних ступенем впливу на неї ціноутворюючих факторів. Виходячи з цього систематизовані підходи визначення найефективнішої стратегії ціноутворення малих підприємств відповідно до їх цілей, орієнтації на умови конкурентів та якості продукції (табл.1).

Таблиця 1

Визначення стратегії ціноутворення для малих підприємств

Тип

малого

підприємства | Стратегія відповідно до

цілей підприємства | орієнтації на умови конкурентів | якості продукції

Швидке введення товару на ринок | Довго-

строкова робота на ринку | Швидке отримання прибутку | Висока | Середня | Низька

Комунанти | Низьких цін („прорив”) | Середніх

або

низьких

цін | Середніх цін | Орієнтація на лідера | Глибокого проникнення на ринок | Середнього рівня | Низької ціннісної значущості

Патієнти | Середніх цін | Середніх

цін | Високих цін | Орієнтація на лідера або цінового лідера | Глибокого проникнення на ринок або преміальних націнок | Середнього рівня | Низької ціннісної значущості

Експлеренти | Середніх цін | Високих

цін | Високих цін | Цінового лідера | Преміальних націнок | Середнього рівня | Показного блиску

Використовуючи методологічний підхід до оцінки ступеню впливу кожного з економічних елементів ціни продукції підприємства на прикладі ДГП „Гермес-Парфюм”, цеху керамічних виробів Орджонікідзевського ГЗКу та самого комбінату встановлено, що структура ціни продукції залежить від форми власності і на малому підприємстві складається переважно з виробничих витрат, причому 75...80% їх суми складають витрати на матеріали.

В розділі 3 „Удосконалення механізму планування виробничої програми та фінансових результатів малих підприємств” визначено фактори внутрішнього та зовнішнього середовищ, що впливають на результати господарювання в умовах підприємницького ризику. Встановлено взаємозв’язок між факторами та запропоновано їх класифікацію згідно з тривалістю впливу (табл. 2). До короткострокових віднесено фактори, негативний вплив яких на результати господарської діяльності підприємство може ліквідувати за незначний термін, використовуючи при цьому власні кошти або короткострокові кредити банків. Щоб нейтралізувати негативний вплив факторів, які належать до групи середньострокових, підприємству потрібні не тільки кошти але й тривалий час. До довгострокових віднесено фактори, ліквідація негативного впливу яких вимагає значних капіталовкладень, та фактори, що не залежать від підприємства, але суттєво впливають на його діяльність. Проаналізовано як позитивний, так і негативний вплив кожного із факторів на кінцеві показники виробничо-господарської діяльності, а зокрема, на рентабельність підприємства.

Таблиця 2

Розподіл факторів за тривалістю впливу на прибуток підприємства

Тривалість впливу | Фактори

Короткострокова | Матеріально-технічна забезпеченість. Рівень внутрішньої самостійності щодо прийняття рішень. Зміна обсягу виробництва. Соціальний фактор. Гарантії збуту.

Середньострокова | Монополія постачальників сировини. Конкурентоспроможність продукції. Експортний потенціал. Фінансова стійкість. Гарантії збуту. Екологічна загроза. Неплатежі.

Довгострокова | Фінансова стійкість. Гнучкість виробництва. Екологічна загроза. Ризик інфляції. Неплатежі. Вплив законодавчої бази, банківської, податкової політики.

Наприклад, у разі негативного впливу фактору „Матеріально-технічна забезпеченість” відбудеться повна зупинка виробництва, і збиток (З) складе:

З = Ск *ЧП / Т , (2)

де Ск - сума умовно-постійних витрат за період; ЧП - час простою, годин; Т – тривалість періоду, годин.

При позитивному впливі даного фактору, якщо виробничі потужності використовуватимуться у повну силу, можливе зниження собівартості і, отже, збільшення прибутку за рахунок скорочення частки умовно-постійних витрат:

П = Ск (1/Qп i - 1/Qпп i), (3)

де Qп і - обсяг виробництва продукції і-го виду, грн.; Qпп і - обсяг виробництва продукції і-го виду при позитивному впливі даного фактору (i = 1,2,…, n), грн..

Розроблено алгоритм оцінки впливу факторів внутрішнього та зовнішнього середовищ на рентабельність підприємства та запропоновані наступні етапи вирішення алгоритму:

1. Визначення ймовірного збитку (VЗАі) при негативному впливі факторів на рентабельність підприємства:

VЗАі = Р(Аі) ЗАі , (4)

де ЗАі - збиток підприємства в результаті виникнення події Аі, грн; Р(Аі) - ймовірність виникнення події Аі, частка од..

Якщо вплив і-го фактору може бути погашено певними заходами за рахунок власних коштів підприємства (подія Ві), то підприємство не матиме збитку VЗАі. Ймовірність такого заходу позначено Р(Ві). Тоді ймовірність події, коли вплив і-го фактору не компенсується власними заходами, дорівнює [1-Р(Ві)]. Ймовірність події Аі щодо і-го фактору та неможливість зменшення його впливу заходами Ві складе: РАВі = Р(Аі)[1 - Р(Ві)], а ймовірний збиток унаслідок впливу негативних подій і-го фактору:

VЗАВі = РАВі ЗАі (5)

Ймовірність впливу часу, який розглянуто як подію С, позначено Р(Сі). Причому позитивний вплмв цієї події за і-м фактором - Р(Сі+), негативний - Р(Сі-), а нейтральний - Р(Сі0). Зазначені впливи в визначений момент часу взаємно виключають один одного, тому внаслідок події С буде спостерігатися позитивний, нейтральний або негативний вплив. Нейтральний вплив часу не буде змінювати економічних показників господарювання, а позитивний та негативний - взаємно компенсують один одного. На підставі вищевикладеного ймовірний збиток (прибуток) підприємства під впливом і-го фактору складе: VСі = (Р(Сі+) Vі+(t) - Р(Сі-)Vі-(t)), де Vі+(t), Vі-(t)- відповідно прибуток чи збиток внаслідок впливу часу t. Позитивне значення різниці свідчить про можливий прибуток, а негативне - про збиток. Вплив розглянутого фактору потрібно оцінювати виходячи з ухваленої тривалості прогнозу, тому економічний результат Vі визначається як функція часу t.

З урахуванням всіх розглянутих можливих подій (негативного впливу і-го фактору (подія А), його зменшення власними заходами (подія В) і зміни протягом часу (подія С)) ймовірний збиток підприємства (VЗАВСі) дорівнює:

VЗАВСі = VЗАВі - VСі . (6)

Встановлено, що найнебезпечнішим для малого підприємства є зміна обсягів виробництва, недостатня його гнучкість та низька матеріально-технічна забезпеченість. Ймовірний щомісячний збиток підприємства „Гермес-Парфюм” унаслідок негативного впливу цих факторів складе 62 тис. грн. з ймовірністю 61 %, 47 тис. грн - з ймовірністю 51 % та 39 тис. грн. - з ймовірністю 46 % відповідно.

2. Розрахунок ймовірного прибутку (VПDі) при позитивному впливі:

VПDi = Р(Di ) ПDi , (7)

де ПDi - прибуток підприємства в результаті виникнення події Di, грн., Р(Dі) - ймовірність виникнення події Dі, частка од.

Час (подія С) може впливати на можливий прибуток підприємства (VПDCi) так як і на його збиток. В результаті події С (вплив часу) ймовірний прибуток підприємства може як зменшитися, так і збільшитися на величину VCi:

VПDCi = VПDi + VCi . (8)

3. Визначення рентабельності та рівня небезпеки факторів.

Ймовірна рентабельність при негативному впливі і-го фактору (VRABCі ):

VRABCі = VЗАВСі / ВЗ (9)

де ВЗ - загальна сума витрат на виробництво та реалізацію продукції.

Ймовірна рентабельність при позитивному впливі і-го фактору (VRDCi):

VRDCi = VПDСi / ВЗ . (10)

В якості критерія оцінки ступеню небезпечності факторів впливу на результати господарювання вперше визначена результуюча рентабельність (R) підприємства, яка повніше відображає взаємозв'язок отриманого ефекту від впливу кожного з факторів внутрішнього та зовнішнього середовищ на кінцеві результати діяльності з урахуванням можливості негативного впливу факторів протягом часу. Рівень результуючої рентабельності встановлюється, виходячи з різниці між ймовірною рентабельністю при отриманні підприємством прибутку унаслідок позитивного впливу факторів на виробничо-господарську діяльність та ймовірною рентабельністю при збитку, який є результатом негативного впливу. Якщо R < 0, фактор, що розглядається, потрібно віднести до ряду небезпечних; при величині R = 0 фактор можна вважати нейтральним; якщо R>0 – безпечним. Найбезпечнішим для підприємства є фактор, в результаті впливу якого різниця буде найменшою.

До найнебезпечніших факторів віднесено стан матеріально-технічної забезпеченості, зміну обсягів виробництва та його гнучкості, ризик інфляції, неплатежі, а до безпечних - експортний потенціал, соціальний фактор і конкурентоспроможність продукції.

Обґрунтовано методичні підходи до розробки плану усунення наслідків негативного впливу факторів внутрішнього та зовнішнього середовищ на підставі резервних коштів, які є в наявності у підприємства, що надає можливість скоротити збитки. Задача сформульована в такий спосіб: визначити суму власних резервних коштів, необхідних для максимального скорочення збитку, що виникає унаслідок негативного впливу j - го фактору. Функція цілі задачі має вигляд:

F = с1х1 + с2х2 + с3х3 +…+ сnxn max (11)

при обмеженнях:

в11х1 + в12х2 + в13х3 +…+ в1nхn рк1,

в21х1 + в22х2 + в23х3 +…+ в2nхn рк2, (12)

х1 + х2 + х3 +…+ xn = РК ; хj 0, j = 1,2,…,n, (13)

де хj - сума власних коштів, необхідних для часткового скорочення збитку, що виникає унаслідок негативного впливу j - го фактору, при j = 1,2, …,n.; сj - ймовірність зменшення збитку за рахунок резервних коштів підприємства; в1j - ймовірність виникнення збитку; в2j - ймовірність виникнення збитку, в результаті несприятливого впливу часу; РК- сума власних резервних коштів, що є в наявності у підприємства та необхідна йому для зменшення поточного збитку (рк1) і збитку, викликаного несприятливим впливом часу (рк2).

На прикладі ДГП „Гермес-Парфюм” отримано наступні результати: близько 22 тис. грн. необхідно направити на підвищення матеріально-технічного рівня підприємства і це сприятиме підвищенню якості продукції та її конкурентноздатності.

В результаті удосконалення механізму планування виробничої програми на підставі розробленої економіко-математичної моделі план виробництва оптимізується виходячи з обсягів, асортименту продукції та ймовірності її реалізації. За умови максимуму валового прибутку оптимізовано плани виробництва для варіантів, згідно з якими використовуються різні джерела фінансування: власні кошти; позиковий капітал; власні кошти та позиковий капітал разом.

Розроблено математичну модель оптимальної виробничої програми для першого варіанту, коли виробництво здійснюється на базі власних коштів. Знаючи витрати коштів Вji на виробництво кожного з видів продукції за економічними елементами витрат j (при j = 1,2,3,…, m, де m – загальна кількість елементів, що приймається до розгляду), майбутню ціну одиниці виробу Ці та ймовірність реалізації певного обсягу продукції Рі, встановлено план виробництва, виконання якого забезпечить максимальний валовий прибуток. Функція цілі даної задачі має наступний вигляд:

П = КК iРі Цi хi –аi хi – А max, (14)

де П – валовий прибуток підприємства; КК - корегуючий коефіцієнт; хі - обсяг виробів і - го виду продукції, де і = 1,2,…, n, а n – загальна кількість видів виробів; аі - змінні витрати, необхідні для виробництва одиниці і-го виду продукції; А - постійні витрати на продукцію за період часу, що прийнятий при плануванні діяльності підприємства (місяць); Хі - попит на і - й вид виробу.

Обмеження:

В11х1 + В12х2 + … + В1n х n = В1;

В21х1 + В22х2 + … + В2n х n = В2;

……………………………………………

В m 1х1 + В m 2х2 + … + Вm n х n = Вm . (15)

хi = 0, хi Хi. (16)

Вj ВК. (17)

Складено математичну модель виробничої програми для другого варіанту, згідно з яким підприємство при виробництві продукції використовує позикові кошти. У цьому випадку цільова функція передбачає максимізацію:

П =( КК iРіЦi хi –аi хi – А)(1 - rп ) –

- r (аi хi +А - rп (t - 1)( КК iРіЦi хi –аi хi – А)) max (18)

при обмеженнях:

Вj = ПК, (19)

де t - місяць користування кредитом, r - щомісячний відсоток за кредит, частка од; ПК – позиковий капітал.

Обмеження (15) та (16) залишилися незмінними.

Розрахований третій варіант планування виробничої програми підприємства, коли з метою покриття постійних витрат використовуються власні кошти ВК, а для відшкодування змінних витрат - банківський кредит (ПК).

Максимізувати:

П =( КК iРіЦi хi –аi хi – А)(1 - rп ) – r (аi хi –

- rп (t - 1)( КК iРіЦi хi –аi хi – А)) max. (20)

Обмеження (15) та (16) залишилися незмінними. Нові обмеження:

аi хi = ПК , А ВК , Вj ПК + ВК . (21)

Встановлено, що привабливішим є перший варіант. Для досягнення максимального прибутку підприємство має реалізувати щомісячно 2400 бут. туалетної води, 2780 шт. зубної пасти та 40 бут. рідини для зняття лаку. При цьому ймовірність реалізації перших двох видів продукції 95 %, третього – 78 %.

ВИСНОВОК

У дисертації, що є завершеною науковою роботою, отримані нові результати, які полягають у теоретичному обґрунтуванні та удосконаленні механізму планування виробничої програми малих підприємств, виходячи з оцінки не тільки ймовірності збуту продукції певного асортименту, а й ймовірного рівня негативного та позитивного впливу факторів внутрішнього та зовнішнього середовищ на формування доходів і витрат підприємства. Це дозволяє скласти план запобігання негативних наслідків від впливу найбільш небезпечних факторів, що забезпечує рентабельність малих підприємств України в умовах невизначеності середовища господарювання. Основні висновки досліджень за темою дисертації полягають у наступному:

1. Під час становлення ринкових відносин в Україні кількість малих підприємств зросла на 187 тис., а число зайнятих на них працівників на 616 тис. у порівнянні з 1991 р. Однак у загальному обсязі виробленої продукції частка малих підприємств складає лише 8 % у той час, коли в країнах з розвиненою ринковою економікою вона дорівнює близько 60 %. Розвиток малих підприємств в Україні стримують такі фактори як недостатність фінансово-кредитної підтримки та несприятливі інвестиційні умови. Тому встановлення і аналіз факторів, що визначають механізм планування виробничої програми малих підприємств, складають актуальну науково-практичну задачу.

2. Позитивні та негативні наслідки реорганізації великих виробничих структур, яка призводить до створення малих підприємств, формують зовнішнє і внутрішнє середовища, де функціонує мале підприємство. Шляхом експертного обстеження управлінської діяльності ДГП „Гермес-Парфюм” визначено негативні та позитивні наслідки реорганізації. Переважна кількість респондентів бачить в цьому процесі більше сильних сторін (повна відповідальність за результати підприємницької діяльності, можливість незалежного господарювання, гнучкість та оперативність реагування на попит споживачів (82%); мобільність впровадження нової техніки та технології (79%); ухвалення виробничих рішень під впливом кон’юнктури ринку (73%); ощадливе використання ресурсів і вищий ступінь оновлення асортименту продукції (64%)). До негативних наслідків віднесені висока вартість кредитів (64%), а також сировини та недостатня сума наявних коштів у підприємства (49%), недисциплінованість постачальників і споживачів (46%).

3. В практиці управлінської діяльності малих підприємств недостатню увагу приділяють поліпшенню внутрішньої організаційної культури, психології та створенню оптимальної рівноваги між централізацією і децентралізацією, що суттєво уповільнює реагування підприємства на мінливі умови ринку, а також призводить до суперечностей та незлагодженості у роботі управлінського персоналу. Відсутність права власності у керівників та персоналу стримує адаптацію підприємства до зміни середовища господарювання. Вказані положення зумовлюють вхідні дані щодо планування виробничої програми підприємства.

4. Сучасні структури управління мають бути побудовані за принципами оперативного реагування підприємства на зміни, що відбуваються на ринку, та адаптації, яка є основною умовою його стабільної діяльності. З метою запобігання недоліків, притаманних існуючим структурам управління малих підприємств, створених унаслідок галузевої реструктуризації і, перед усім, відсутність фахівців з комерційних питань, а також фахівців, зайнятих збором, накопичуванням, аналізом та інтерпретацією інформації, необхідної для ухвалення оперативних й стратегічних рішень, доцільно удосконалювати організаційні структури управління через запровадження на підприємстві управлінського обліку та схеми взаємодії відділів з введенням посади економіста-аналітика, який здійснюватиме аналітичну роботу.

5. В умовах невизначеності середовища господарювання виробничу програму малого підприємства слід планувати, виходячи з впливу факторів внутрішнього і зовнішнього середовищ та ймовірності зміни зазначеного впливу протягом часу. При цьому в якості критерію оцінки ступеня небезпечності вказаних факторів доцільно використовувати результуючу рентабельність підприємства, яка повніше відображає вплив кожного з факторів на кінцеві результати господарювання. Оцінку факторів варто здійснювати на основі алгоритму, який передбачає наступні етапи: визначення ймовірного збитку при негативному впливі факторів на рентабельність підприємства; розрахунок ймовірного прибутку унаслідок позитивного впливу; визначення результуючої рентабельності підприємства та оцінка рівня небезпеки факторів.

Найнебезпечнішими факторами для малого підприємства є зміна обсягів виробництва, недостатня його гнучкість та матеріально-технічна забезпеченість. Ймовірний збиток ДГП „Гермес-Парфюм” унаслідок негативного впливу факторів може скласти 62 тис. грн. на місяць з ймовірністю 61 %.

6. Найбільше скорочення збитків малого підприємства досягається на підставі розробленої автором економіко-математичної моделі, яка передбачає усунення наслідків негативного впливу факторів внутрішнього та зовнішнього середовищ за рахунок резервних коштів. Для компенсації ймовірних збитків близько 22 тис. грн./міс. слід направити на підвищення матеріально-технічної забезпеченості підприємства, що сприятиме підвищенню якості його продукції та конкурентноздатності.

7. Удосконалений механізм планування виробничої програми, що оптимізує план виробництва за умови отримання найбільшого валового прибутку, виходячи з обсягів, асортименту продукції та ймовірності її реалізації. Оптимізація має передбачати можливість різних джерел фінансування, використовуючи власні кошти, позиковий капітал або власні кошти та позиковий капітал разом. Встановлена виробнича програма підприємства “Гермес-Парфюм” в наявних (2005 р.) умовах господарювання.

8. Цінова стратегія малих підприємств відрізняється від стратегії крупних підприємств ступенем впливу на неї ціноутворюючих факторів, яку запропоновано визначати за допомогою розробленого автором методу у вигляді найбільш ефективної стратегії ціноутворення малих підприємств відповідно до їх цілей, орієнтації на умови конкуренції та якості продукції. У результаті аналізу господарської діяльності ДГП „Гермес-Парфюм”, цеху керамічних виробів Орджонікідзевського ГЗК та самого комбінату встановлено, що ціну продукції малих підприємств на відміну від великих складають переважно виробничі витрати, причому 75...80 % їх суми є витрати на матеріали.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Романюк Н.М. Удосконалення структури управління малих підприємств, які створені у результаті галузевої реструктуризації // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. – Вип. 163. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – С. 136-142.

2. Романюк Н.М. Методичні аспекти формування політики ціноутворення малих підприємств // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. –Вип. 195. – Дніпропетровськ: ДНУ,2004. – С. 245-254.

3. Романюк Н.М. Проблеми становлення та розвитку малих підприємств в Україні // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. – Вип. 192. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – С. 422-430.

4. Романюк Н.М. Удосконалення методу оптимізації виробничої програми малого підприємства // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. – Вип. 199. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – С. 35-42.

Опубліковані