СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

РЕШЕТНЯК ОЛЕНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 658.5:330.522.2.004.67

ВІДШКОДУВАННЯ МОРАЛЬНОГО ЗНОСУ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ ПІДПРИЄМСТВ МАШИНОБУДУВАННЯ

Спеціальність 08.06.01 – Економіка, організація і управління

підприємствами

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Луганськ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира
Даля Міністерства освіти і науки України (м. Луганськ).

Науковий керівник: | кандидат економічних наук, доцент Бачевський Борис Євстафійович, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри економіки підприємства.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Шевцова Олена Йосипівна, Дніпропетровський
національний університет Міністерства освіти і науки України, завідуюча кафедрою
банківської справи (м. Дніпропетровськ);

кандидат економічних наук, доцент Шем’якіна Наталя Володимирівна, Інститут економіки промисловості НАН України, старший науковий співробітник відділу фінансово-економічних проблем використання виробничого потенціалу (м. Донецьк).

Провідна установа – Кременчуцький державний політехнічний університет Міністерства освіти i науки України, кафедра менеджменту (м. Кременчук).

Захист відбудеться 8 червня 2005 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.051.01 у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля  Міністерства освіти і науки України за адресою: 91034, Луганськ–34, кв. Молодіжний, 20а.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034, Луганськ–34, кв. Молодіжний, 20а.

Автореферат розіслано 28 квітня 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради |

Г.В. Козаченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В економіці України в 2003-2004 роках відбулося зростання обсягів виробництва. На жаль, зазначені процеси не є результатом поліпшення стану та підвищення технічного рівня парку технологічного обладнання великих підприємств машинобудування. Це зростання є наслідком певного підвищення рівня завантаження основних виробничих фондів великих підприємств (здебільшого в металургії та хімічній промисловості) і пожвавлення окремих галузей легкої та харчової промисловості, де не потрібні однострокові великі вкладення капіталу в розвиток. Стабільність таких темпів зростання може забезпечити тільки інноваційний шлях розвитку народного господарства в цілому, та в першу чергу в машинобудуванні. Прискорення морального зносу технологічного обладнання промислових підприємств під впливом науково-технічного прогресу призвело до того, що обладнання застаріває швидше, ніж зношується в процесі використання. У зв’язку з цим урахування темпів та рівня морального зносу в усіх його проявах стає дедалі важливішим. Дуже важливо своєчасно виявляти ту межу, за якою подальше використання обладнання стає економічно недоцільним. Великі промислові підприємства України орієнтовані на виробництво великих обсягів продукції, які набагато перевищують місткість її внутрішнього ринку. Отже, потрібно якомога скоріше виходити на зовнішні ринки. Але це потребує переходу до нового рівня якості продукції, зміни її асортименту та номенклатури, стандартів і вимог до виробництва. Необхідно також проводити відновлення продукції, технології та технологічного обладнання у великому масштабі, у стислі строки, та ще й з дефіцитом коштів на її фінансування. Це вимагає виявлення найбільш важливих об’єктів відновлення, та координування процесу фінансування. В таких умовах особливого значення набуває визначення строків корисного використання технологічного обладнання з урахуванням морального та фізичного зносу, як і передбачено стандартами бухгалтерського обліку (П(С)БО7). Строк корисного використання кожного окремого об’єкта може бути не тільки основою для визначення норм амортизації обладнання, як термін відшкодування зносу, але й важливим показником планування процесу його відновлення. Саме це зумовлює актуальність дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематики науково-дослідних робіт Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (м. Луганськ). За держбюджетною темою ДН–12–00 “Теоретичне дослідження структурної перебудови великих промислових підприємств і управління в умовах нестабільного макроекономічного середовища” (номер державної реєстрації 0100У006296) автором розроблено метод визначення строку доцільного використання техніки та рівня зносу технологічного обладнання.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних основ, методичних і практичних рекомендацій щодо питань відшкодування морального зносу технологічного обладнання підприємств машинобудування та визначення строків корисного використання об'єктів активної частини основних виробничих фондів з урахуванням фізичного та морального зносу.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі завдання:

дослідити теоретичні основи виникнення морального і фізичного зносу технологічного устаткування та процесу його відшкодування;

проаналізувати чинне у сфері оновлення основних виробничих фондів законодавство;

удосконалити єдину для цілей економічного аналізу, планування й обліку термінологію в частині, що стосується зносу та відновлення основних виробничих фондів і уточнити класифікацію процесів відновлення;

розробити підхід щодо планування показників строків корисного використання основних виробничих фондів для застосування в діючих методах амортизації;

розробити спосіб визначення фактичного рівня зносу основних виробничих фондів підприємства з урахуванням фізичного та морального зносу;

упровадити в практику планування ремонтних робіт методику вибору об’єктів, що потребують ремонту, модернізації або заміни.

Об'єктом дослідження є процес відновлення основних виробничих фондів підприємств машинобудування. Предметом дослідження є принципи, методи та практичні аспекти відшкодування морального зносу технологічного обладнання підприємств машинобудування.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в роботі використовувалися загальнонаукові принципи проведення досліджень. Теоретична база дослідження – наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених у галузі економіки зносу та відновлення технологічного обладнання промислового підприємства.

Правове поле дослідження складає чинне законодавство у сфері визначення зносу та проведення заходів відновлення технологічного обладнання. Інформаційна база охоплює статистичні дані про стан обладнання підприємств в Україні та дані, що отримані в ході власних досліджень.

У роботі використано методи структурно-логічного аналізу (у ході аналізу законодавчої та нормативної бази, обґрунтування, уточнення, упорядкування й узгодження термінології), математичного моделювання (при розробці алгоритму вибору об'єктів відновлення), динамічного моделювання (у процесі підготовки методики визначення строків корисного використання обладнання); метод логічного моделювання (у ході теоретичного обґрунтування системи показників рівня морального та фізичного зносу засобів виробництва).

Наукова новизна отриманих результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає в обґрунтуванні теоретичних основ визначення реального рівня зносу технологічного обладнання, підходів щодо планування його відновлення та впорядкування процесів амортизації на основі врахування рівня морального та фізичного зносу техніки на підприємствах машинобудування.

Наукова новизна результатів дослідження полягає в такому:

уперше:

розроблено спосіб визначення строків корисного використання технологічного обладнання з урахуванням як фізичного, так і морального зносу всіх родів у конкретних умовах його використання та виділено моральний знос третього роду, який розраховується як втрата суспільної корисності та ринкової вартості спеціального обладнання внаслідок зникнення потреби в продукції, що виготовляється з його використанням;

удосконалено:

класифікацію морального зносу засобів виробництва з виділенням суспільного морального зносу, що проявляється як втрата їх суспільної корисності та ринкової вартості, та індивідуального морального зносу, який веде до втрати індивідуальної корисності для власника і проявляється в скороченні строку корисного використання обладнання на конкретній операції технологічного процесу виробництва, та факторів, що впливають на рівень морального зносу засобів виробництва та швидкість його накопичення;

понятійний апарат економічного аналізу, обліку, планування та податкового законодавства в частині, що стосується відновлення основних фондів на основі врахування економічного змісту процесів їх зносу та відновлення;

теоретичні підходи щодо виявлення рівня зносу технологічного обладнання шляхом зіставлення швидкості зростання його фізичного та індивідуального морального зносу в конкретних умовах виробництва;

дістали подальшого розвитку:

спосіб визначення норм амортизації основних виробничих фондів 3-ї групи на основі єдиного універсального підходу, що відображає реальні строки корисного використання обладнання, дозволяє зблизити результати податкового та бухгалтерського обліку, підвищити їх обґрунтованість, та є основою для більш точного планування процесу відновлення активної частини основних фондів;

науково-методичний підхід щодо врахування морального та фізичного зносу при обчисленні норм амортизації, передбаченого відповідним положенням П(С)БО7, що зменшує різницю між реальним строком служби обладнання та періодом його повної амортизації.

Практичне значення отриманих результатів дослідження. Розроблені в дисертації підходи, способи й методи визначення морального зносу та його відшкодування являють собою методичну основу для вдосконалення планування відновлення технологічного обладнання промислових підприємств, більш точного обчислення балансової вартості основних засобів та її зближення з ринковою вартістю обладнання, що виводиться з експлуатації або підлягає оцінюванню у складі єдиного господарського комплексу при продажу.

До числа результатів, що мають найбільше практичне значення, належать:

методика визначення строків корисного використання об'єктів активної частини основних виробничих фондів, що дозволяє визначити оптимальний термін проведення заходів відновлення щодо кожного окремого об’єкта;

спосіб обчислення рівня фактичного зносу технологічного обладнання підприємств машинобудування з урахуванням суспільного морального зносу, який дає можливість обґрунтувати вартість обладнання при його виведенні з експлуатації та продажу або визначити попередню суму витрат на відшкодування зносу для подальшого використання;

методика нарахування амортизації за єдиною нормою, яка враховує реальний фізичний і моральний знос технологічного обладнання, що виникає в конкретних умовах його експлуатації при діючій технології та відомих вимогах ринку до продукції, що виробляється на цьому обладнанні.

Результати дослідження впроваджено на промислових підприємствах Луганська, що підтверджується відповідними документами: ВАТ “ХК “Луганськтепловоз” (акт упровадження № 003-23 від 15.10.04), ТОВ ВКФ “Коломна-сервіс” (довідка № 27 від 06.10.04) та ДП ВО “Луганський верстатобудівний завод” (акт упровадження № 01-18 від 12.11.04).

Особистий внесок здобувача. Наукові розробки, основні положення та висновки дисертаційної роботи є результатом самостійно виконаного автором дослідження в галузі відшкодування зносу технологічного обладнання підприємств машинобудування шляхом відновлення активної частини основних фондів. Внесок здобувача в колективно опубліковані роботи конкретизовано в списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Результати наукового дослідження повідомлено, обговорено і схвалено на VІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Університет і регіон” (м. Луганськ, 2002 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень 2003” (м. Дніпропетровськ, 2003 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Україна наукова 2003” (м. Дніпропетровськ, 2003 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Економіка: проблеми теорії та практики” (м. Дніпропетровськ, 2003 р.), конференціях професорсько-викладацького складу Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.

Публікації. Основні результати дослідження опубліковано в 13 наукових працях, серед яких 1 стаття – у науковому журналі, 7 статей – у збірниках наукових праць, 5 публікацій – у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій – 3,59 д.а., з яких особисто автору належать 2,95 д.а.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів і висновків, які викладено на 182 сторінках машинописного тексту. Матеріали дисертації містять 8 таблиць та 18 рисунків, які подано на 22 сторінках. Список використаних джерел із 172 найменувань уміщено на 17 сторінках, 1 додаток – на 3 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У дисертації на основі проведеного автором дослідження захищаються такі основні положення.

Розділ 1. Відновлення основних фондів на підприємствах машинобудування. Перехід від централізованого планування відшкодування зносу парку обладнання промислових підприємств до планування відновлення на кожному підприємстві окремо потребує формування нової типової методики, загальноприйнятої системи показників, єдиної термінології для планування, обліку та фінансових зв'язків між суб’єктами господарювання. Це обов'язкові умови організації ефективної системи усунення морального та фізичного зносу обладнання шляхом його відновлення.

На рис. 1 представлено класифікацію відновлення за об’єктами, які підлягають зносу, та організаційними формами, що залежать від складу робіт, потрібних для реалізації визначеного напряму відновлення.

Діюча одиниця обладнання виникає як наслідок реалізації проекту машини даної моделі, її виготовлення та продажу з подальшим уведенням в експлуатацію. Цей об’єкт має всі властивості моделі, які можуть бути змінені тільки в процесі зміни конструкції цього діючого об’єкта. Діюча машина може бути замінена, модернізована або припасована до лінії або комплексу машин. Таким чином, із заміною машини її модель може залишитися, якою й була, або змінитися на іншу, ту, що замінює. Модернізація, як правило, не змінює моделі діючої машини, навіть коли повторюється неодноразово.

З цієї класифікації витікає, що необхідно розрізняти відновлення моделі, парку машин або діючого обладнання. Щодо кожного з цих об’єктів має бути свій підхід до планування, формування джерел фінансування, форм і видів відновлення. Термін “реконструкція” або “розширення” так само не треба використовувати щодо конкретного обладнання, як і термін “модернізація” щодо галузі або фірми.

У роботі розроблено поглиблену класифікацію, що відображає види та методи відновлення, вибір яких щодо окремого об’єкта залежить від загального напряму відновлення та конкретних цілей його реалізації. Такий підхід створює можливість для планування процесів відновлення обладнання підприємства та формування ресурсів на відшкодування його зносу. На рис. 2 подано класифікацію морального зносу за родом, видом і рівнем, що дозволяє зробити висновок: навіть застаріла техніка, якщо вона не повністю зношена фізично, може відповідати умовам конкретного виробництва та давати потрібний економічний результат. З іншого боку, найсучасніше обладнання може у зв’язку зі зміною умов виробництва або при переході до випуску іншої продукції втратити свою корисність у конкретному виробництві й потребувати заміни. Причому втрати ринкової вартості може й не статися, бо для іншого виробника це обладнання залишається найсучаснішим і може бути йому продано. Але для першого власника строк корисного використання цього обладнання буде скорочено, і це потребує врахування такого виду зносу, як індивідуальний, а при продажу обладнання, – такого виду, як суспільний.

Крім цього, необхідно виділити окремо моральний знос 3-го роду, оскільки для спеціального обладнання він настає разом, потребує великих витрат для відшкодування, яке повинне пройти в дуже стислі строки. Моральний знос 3-го роду трактується в роботі як втрата вартості засобів виробництва внаслідок повного або часткового зникнення суспільної потреби в продукції, що виробляється за їх допомогою. Як характерний приклад морального зносу 3-го роду є повна втрата вартості спеціального обладнання, призначеного для масового виготовлення радіоламп в електронній промисловості, у зв’язку з переходом на виробництво напівпровідникових приладів, що замінили вакуумну техніку.

Моральний знос 1-го роду не потребує відшкодування у користувача техніки. Найбільш важливою складовою морального зносу є знос 2-го роду, тому в роботі його класифікація поглиблена та розширена. В класифікації уточнено об’єкти суспільного та індивідуального зносу, напрями та прояви морального зносу взагалі. Так, суспільному зносу підлягають усі об’єкти, тоді як індивідуальному – лише діюче обладнання. Важливість цього питання зумовлена насамперед тим, що без урахування морального зносу неможливо обґрунтувати строки корисного використання обладнання, а отже, темпи та черговість його відновлення. Крім того, усі методи нарахування амортизації базуються на цьому показнику, навіть виробничий метод, де обсяг виробництва визначається на весь строк корисного використання обладнання. Оскільки на сьогодні немає достатнього обґрунтування вартості, що амортизується (бо первинна вартість не може забезпечити відшкодування морального зносу), та строків корисного використання, то відсутній і жорсткий регламент,

який забороняв би вилучати амортизаційні суми до бюджету. Фінансові ресурси, що забезпечують відновлення, повинні бути обґрунтовані й не підлягають ані зменшенню, ані збільшенню.

Сказане вище дозволяє зробити такі висновки.

Індивідуальний моральний знос не має стадії накопичування, проявляється тільки щодо конкретної машини й відбувається відразу, на відміну від суспільного морального зносу, що наростає пропорційно накопичуванню парку машин нової моделі, що йде на заміну старої.

Зростання швидкості накопичення морального зносу знижує значення показників фізичного зносу щодо вибору напрямів і строків виконання відновлення засобів виробництва.

Поглиблення наукового обґрунтування процесів відновлення можливе тільки з урахуванням усієї різноманітності проявів морального та фізичного зносу на сучасному етапі розвитку виробництва.

Усунення морального та фізичного зносу повинне відбуватися в процесі відновлення, що потребує управління на рівні підприємства, державного координування на рівні галузі та промисловості в цілому. Тому необхідна організаційна та законотворча підтримка держави на стадії узагальнення теоретичних результатів усіх досліджень з цього питання.

Розділ 2. Дослідження факторів, що впливають на процеси відшкодування зносу та фінансування відновлення обладнання. Важливим елементом аналізу факторів, що впливають на процеси зносу обладнання та його відновлення, є вивчення взаємозв’язків окремих факторів і механізму реалізації їхнього впливу на об’єкт, чи то галузь, чи підприємство, чи конкретне обладнання. Для вітчизняних підприємств найбільш вагомими є об’єктивні специфічні фактори, зумовлені конкретним станом економіки країни, що склалися під впливом історичних та геополітичних обставин. Ці фактори для України здебільшого пов’язані з високим рівнем кооперації та спеціалізації країн, що входили до СРСР.

Суб’єктивні фактори як на рівні підприємства, так і на рівні державного регулювання його діяльності потребують найбільшої уваги, оскільки піддаються коригуванню, а тому нейтралізація їхнього негативного впливу можлива. У першу чергу, це необґрунтованість показників, які потребують урахування в процесі відновлення основних фондів, неузгодженість окремих законів і спеціальної термінології, відсутність методичного забезпечення та нормативної бази навіть при обчисленні норм і сум амортизації (рис.3).

Основна проблема розвитку процесів відновлення в Україні – відсутність фінансування. Фінансування відновлення можливе з таких джерел, як прибуток, інвестиції сторонніх підприємств, кредити банку, суми амортизації, які входять до ціни продукції й повертаються на підприємства як частка його фінансового результату. Треба відмітити, що вартість ремонту, як засобу відшкодування фізичного зносу, входить до собівартості, як, частково, і вартість модернізації оснащення за рахунок витрат майбутніх періодів. Звичайно, амортизація є незначною частиною коштів, що необхідно спрямовувати на відшкодування зносу, але в умовах недостатнього прибутку, майже неможливого одержання кредиту та інвестицій її значення зростає.

Для забезпечення стабільності, що є умовою залучення інвестицій, потребує розробки відповідна концепція розвитку, яка враховує умови перехідного періоду та сталих ринкових відносин як двох етапів одного процесу.

Аналізуючи сказане вище, необхідно відзначити, що всі фактори можна диференціювати за ознакою витратності на ті, котрі вимагають проведення заходів, пов’язаних з капітальними вкладеннями, з накопиченням поточних витрат та ті, що цього не потребують, і носять чисто організаційний характер. Очевидно, що в складній фінансовій ситуації перехідного періоду заходи, що не потребують фінансування, необхідно проводити в першу чергу.

В умовах дуже високого рівня фізичного та морального зносу технічної бази промисловості України необхідно вжити екстрених заходів, що включають:

узгодження пакета законів в аспекті забезпечення процесів відновлення і створення механізму їхньої реалізації, контролю ходу виконання та внесення коректив;

узгодження підзаконних актів, стандартів, рекомендацій, управлінських впливів ДПАУ, Міністерства фінансів, Кабінету Міністрів у єдиному комплексі чинного законодавства та створення механізму, що координуватиме такі впливи надалі;

розробку системи оціночних показників, нормативів, що рекомендуються, типових положень, що регулюють процеси відшкодування зносу ОВФ, і поліпшення механізму їхнього доведення до користувача.

Інвестиційний шлях розвитку є для України єдино можливим у сучасних умовах. Його реалізація пов’язана з необхідністю перегляду ролі амортизації, яка на цей час не забезпечує відшкодування навіть фізичного зносу, оскільки амортизується лише первісна вартість обладнання, а нова техніка майже завжди дорожча за морально зношену.

Розділ 3. Визначення рівня зносу обладнання підприємства та планування його відновлення. Питання визначення реального рівня зносу технологічного обладнання та планування його відшкодування й усунення тісно пов’язані з необхідністю розробки методики розрахунку строків корисного використання технологічного обладнання та її впровадження на підприємствах машинобудування. Строки корисного використання обладнання лежать в основі розрахунку норм амортизації, ефекту від виробництва та використання нової техніки, витрат на ремонт, утримання й експлуатацію обладнання та є базою перспективного планування. На цій основі повинна будуватися амортизаційна політика підприємства. Реальні строки корисного використання обладнання повинні враховуватися в планах розвитку об’єктів господарської діяльності, планах проведення ремонтних робіт, в інноваційній діяльності підприємства.

Методики розрахунку строків корисного використання для різних груп основних виробничих фондів повинні будуватися з урахуванням їхніх особливостей. Так, наприклад, прилади, господарський інвентар, невиробничі приміщення тільки забезпечують умови виготовлення продукції, і тому, до них не може бути застосований спосіб визначення строку корисного використання технологічного обладнання.

Щоб нарахований рівень зносу відображував реальний стан обладнання, його треба визначати щодо кожного окремого об’єкта, з урахуванням типу та виду виробництва, середнього рівня завантаження обладнання за період не менш як третина середньостатистичного строку служби, умов його експлуатації. Обов'язково також слід враховувати рівень зв’язку цього обладнання з іншими об’єктами, особливо з точки зору тих обмежень, що накладає на показники машини її включення до поточної лінії або іншого комплексу обладнання.

На рис. 4 відображена концептуальна схема визначення строків корисного використання обладнання на основі розрахунку темпів зростання витрат на його ремонт, обслуговування й експлуатацію з урахуванням прогнозованого збитку від невикористаних можливостей, пов’язаних із заміною діючого фізично та морально зношеного обладнання на нове, більш прогресивне. Таким чином може бути врахований фізичний і моральний знос техніки. Період, протягом якого обладнання цілком втрачає свою індивідуальну корисність для власника, є терміном його корисного використання. Здатність засобів виробництва приносити прибуток робить їх корисними, втрата цих властивостей означає необхідність відновлення. Так, для металорізальних верстатів апроксимуючою функцією таких змін є квадратна функція, коефіцієнтами у якій служать зміни втрат і витрат, пов’язані з експлуатацією зношеного обладнання (?З) порівняно з новим, а також показник, що враховує вплив ринку на розрахункову величину прибутку (?П). Зміни втрат і витрат складаються з таких, що залежать від рівня фізичного та морального зносу:

; ; .

Точка, у якій перетинаються лінії, що відображають економічний результат експлуатації обладнання та втрати й витрати в процесі його експлуатації, дає у своїй проекції на координату часу значення строку корисного використання, яка обчислюється системою рівнянь:

де ?П – зміна розрахункової величини прибутку при прогнозованій (планованій) зміні продукції, що випускається, цін, обсягу продажів або зміні операції, що виконується на даному обладнанні (для серійного та масового типів виробництва); ?З – зміни втрат і витрат, пов’язаних з експлуатацією зношеного обладнання; ?ЗФЗ - втрата корисності в результаті фізичного зносу; – збитки від експлуатації фізично зношеного обладнання; АЗ – втрати від аварійних зупинок виробництва; М – витрати матеріалів; Б – збільшення втрат від браку у зв’язку з погіршенням стану технологічного обладнання;

?ЗМЗ – втрата корисності в результаті морального зносу; ?ЗРО – збільшення витрат на ремонт і обслуговування обладнання; ?С – розрахункова величина зменшення собівартості продукції за умови виробництва її із застосуванням нової техніки, що йде на заміну діючої (втрачена вигода).

Обчислені таким чином показники строку корисного використання конкретних об’єктів парку обладнання механоскладального цеху ВАТ “ХК “Лугансктепловоз” відрізняються від нормативних строків служби цієї групи, бо враховують рівень як фізичного, так і морального зносу обладнання на конкретному робочому місці.

Для практичного застосування таких підходів в обліку зносу та при плануванні відновлення обладнання на підприємстві вдосконалено методичну базу планування процесів відшкодування зносу обладнання шляхом відновлення окремих об’єктів ОПФ промислових підприємств. Це дозволить поліпшити забезпечення суб’єктів господарської діяльності достатньою методичною базою, покращити обґрунтування окремих актів господарського законодавства, що регулює процеси відновлення активної частини основних виробничих фондів на підприємстві. Перехід від трактування рівня зносу як суми накопиченої амортизації за групою ОВФ до вимірювання реального індивідуального зносу кожної окремої одиниці технологічного обладнання дозволяє не тільки більш ґрунтовно підходити до процесу амортизації, але й аналізувати стан парку обладнання в цілому, виділяти дійсно повністю зношені одиниці обладнання та планувати їх оновлення. Так, наприклад, строк корисного використання (ТКВ) для верстата 1К62 (інв. № 1384), встановленого в основному виробництві механоскладального цеху ВАТ “ХК “Луганськтепловоз”, може бути визначений за формулою 2: 9 років.

Як бачимо, одержаний результат значно менший, ніж розрахунковий індивідуальний строк служби цього верстата. Різниця складає 5,2 року і виникла в результаті того, що в даній формулі економічно доцільний строк служби для даної машини враховує конкретні умови виробництва, які забезпечують певний рівень собівартості продукції в конкретних умовах ринку, що гарантують збут певної кількості цієї продукції за ринковою ціною. Таким чином, вигідність або невигідність використання саме цієї машини на цьому конкретному місці при виробництві цієї або схожої продукції (розрахунок на деталь-представника) визначається і впливом ринку, і рівнем використовуваної технології, і рівнем сучасності даного верстата, і рівнем його зносу. В даному випадку обмеження, що накладаються моральним зносом на строк корисного використання, менш жорсткі, ніж обмеження, що накладаються рівнем зносу фізичного. Проте реальна можливість заміни верстата 1К62 новим скорочує строк корисного використання діючої машини. В умовах нормального фінансового стану підприємства та нормального завантаження парку його технологічного обладнання заміна верстата 1К62 на верстат 16К20 повинна була б бути виконана ще в 1987 році. Аналогічний розрахунок щодо верстата 1К62, встановленого в допоміжному виробництві механоскладального цеху, дає результат 22 роки.

Відповідно до розрахунку строк корисного використання верстата виявився вищим, ніж нормативний строк служби (15,7 років) на 6,3 роки. В даному випадку найбільше вплинули умови експлуатації та рівень завантаження верстата. Використання даного обладнання в допоміжному виробництві є необхідною умовою реалізації існуючої технології. В той же час середній рівень зайнятості машини склав менше 30% за часом. Фактично цей верстат використовувався для виконання операцій різного характеру за потребами, за ним не був закріплений верстатник. У результаті середній річний прибуток за даною операцією, розподілений відповідним методом, виявився в 3,1 раза нижчим, ніж для аналогічної машини, що працює в основному виробництві.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне обґрунтування та вирішення науково-практичного завдання щодо вдосконалення процесу відшкодування морального зносу технологічного обладнання промислового підприємства на основі концепції, згідно з якою знос вимірюється сумарним рівнем втрат вартості від фізичного та морального зносу, а строк корисного використання обмежується станом повного зносу, який настає, коли річні втрати від експлуатації застарілого та фізично зношеного обладнання та витрати на його ремонт й обслуговування збігаються з річним економічним результатом від цієї експлуатації.

Основні висновки та результати, які одержано в ході проведеного дослідження, зводяться до такого.

1. Прискорення морального зносу технологічного обладнання промислових підприємств під впливом науково-технічного прогресу призвело до того, що обладнання застаріває скоріше, ніж зношується в процесі використання. У зв’язку з цим врахування темпів та рівня морального зносу в усіх його проявах стає дедалі важливішим. Дуже важливо своєчасно виявляти ту межу, за якою подальше використання обладнання стає економічно недоцільним. Таким чином, особливого значення набуває визначення строків корисного використання технологічного обладнання з урахуванням морального та фізичного зносу, як і передбачено стандартами бухгалтерського обліку (П(С)БУ 7).

2. Обґрунтованої та затвердженої методики врахування морального зносу поки що не існує. Нормативні строки служби обладнання, як підґрунтя до визначення рівня зносу, застаріли та втратили чинність за відсутністю міністерств, що їх розробляли та затверджували в умовах централізованого планування. Нарахування зносу як суми накопиченої амортизації не відповідає сучасним умовам, бо методів нарахування амортизації шість, а реальний рівень зносу не може залежати від вибору методу нарахування амортизації. Від обґрунтованості строків корисного використання технологічного обладнання залежать темпи його відновлення, пропорції розвитку виробництва та його ефективність. Практика нарахування амортизації та планування відновлення технологічного обладнання промислових підприємств потребує якомога швидшого вирішення цих проблем.

3. Для власника конкретної одиниці технологічного обладнання важливо правильно розрахувати строк її корисного використання, як для нарахування амортизації, так і для визначення строків заміни обладнання. З цієї точки зору повний знос обладнання, від якого залежить строк його корисного використання, настає, коли на операції, що її виконує обладнання, різниця між сумою втрат і результатів дорівнює нулю. Але ж можливо, що це обладнання можна продати іншому власнику, якому воно потрібне для виконання інших операцій. Таким чином, необхідно розрізняти моральний знос індивідуальний (для конкретних умов виробництва) та суспільний (для умов ринку аналогічних засобів виробництва).

4. При такому підході мірою рівня індивідуального зносу обладнання є співвідношення строку корисного використання та фактичного строку служби обладнання, тоді як суспільного – співвідношення первісної балансової вартості та справедливої ринкової вартості на час продажу.

5. З метою врахування вказаних особливостей запропоновано концепцію, що дозволяє більш ґрунтовно відображати рівень морального та фізичного зносу основного технологічного обладнання підприємства при обчисленні таких показників, як термін корисного використання активної частини ОВФ, норми амортизації, суми амортизації. Ця концепція основана на тому, що знос є втратою вартості обладнання під впливом зовнішніх сил. Причому фізичний знос відбувається під впливом або природних умов та законів природи, таких, як окиснення, сила інерції, вага, або за умов експлуатації, таких, як динамічні та статичні навантаження, сили різання, термічні та хімічні процеси штучного походження. Моральний же знос виникає під впливом науково-технічного прогресу в усіх його проявах. Згідно з цією концепцією індивідуальний знос вимірюється сумарним рівнем втрат вартості від фізичного та морального зносу. Повний знос настає, коли річні втрати від експлуатації застарілого та фізично зношеного обладнання та витрати на його ремонт й обслуговування збігаються з річним економічним результатом від цієї експлуатації.

ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях

1. Решетняк Е.А. Обновление технической базы предприятия – условие стабилизации хозяйственной деятельности // Вісник Східноукраїнського державного університету. – 2001. – №1(35). – С. 189-193.

2. Решетняк Е.А. Моральный износ и сроки использования оборудования
// Вісник Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут”. – Харків: НТУ “ХПІ”, 2003. – №20. – С.93-95.

3. Решетняк Е.А. Обоснование сроков полезного использования оборудования // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць Дніпропетровського національного університету. Вип. 176. Т. ІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – С. 256-263.

4. Решетняк Е.А. Совершенствование методов амортизации и определение реального уровня износа техники // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць Дніпропетровського національного університету. Вип. 186. Т.ІУ. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – С. 1082-1088.

5. Бачевский Б.Е., Решетняк Е.А. Организация обновления парка машин на предприятии // Организатор производства. – 2003. – №1(16). – С. 39-42.

Особистий внесок здобувача: розроблено схему організації підготовки робіт з відновлення парку технологічного обладнання.

6. Решетняк Е.А. Формирование цен на продукцию производственного назначения // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. – 2003. – №2(60). – С. 196-201.

7. Бачевский Б.Е., Решетняк Е.А. Обновление как способ возмещения морального износа средств производства // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. – 2004. – №10(80). Ч.2. – С. 223-228.

Особистий внесок здобувача: уточнено класифікацію морального зносу технологічного обладнання з виділенням морального зносу 3-го роду.

8. Бачевский Б.Е., Решетняк Е.А., Семененко И.М. Износ оборудования и его обновление в Украине // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць Дніпропетровського національного університету. Вип. 197. Т.ІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – С. 305-311.

Особистий внесок здобувача: виявлено систему факторів, що негативно впливають на процес відшкодування морального зносу технологічного обладнання.

Друковані праці наукових конференцій

9. Бачевский Б.Е., Сухоносов А.Е., Решетняк Е.А. Экономическая эффетивность применения роботов в гибких производствах // Тезисы докладов научно-технической конференции “Оборудование и технология механической обработки материалов электронной техники в условиях гибкого автоматизированного производства”. – Ворошиловград: ВМИ, 1986. – С. 138-141.

Особистий внесок здобувача: виявлено систему факторів що призводять до втрат робочого часу в процесі експлуатації роботизованого технологічного обладнання.

10

Особистий внесок здобувача: виявлено причини низької ефективності гнучких автоматичних ліній, що експлуатуються разом з неавтоматизованим парком технологічного обладнання.

11. Бачевский Б.Е., Мирзабаева А.Б., Решетняк Е.А. Совершенствование организации ремонта на предприятии // Тезисы докладов зонального семинара “Совершенствование технического обслуживания и ремонта оборудования в условиях хозяйствования”. – Пенза: Приволжский Дом НТП, 1990. – С. 17-19.

Особистий внесок здобувача: запропоновано поетапний підхід щодо вивчення парку технологічного обладнання на системній основі.

12. Решетняк Е.А., Бачевский Б.Е. Срок службы и полезного использования техники // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Динаміка наукових досліджень 2003”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 29-30.

Особистий внесок здобувача: виявлено розбіжність між способом виявлення рівня зносу як суми нарахованої амортизації та наявністю шести різних методів нарахування амортизації, які підприємства мають право використовувати.

13. Решетняк Е.А. Выбор объектов, форм и видов обновления основных производственных фондов на предприятиях узкой специализации // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Україна наукова 2003”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 44-46.

АНОТАЦІЯ

Решетняк О. О. Відшкодування морального зносу технологічного обладнання підприємств машинобудування. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – Економіка, організація і управління підприємствами. – Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України, Луганськ, 2005.

Досліджено сутність морального зносу, шляхи його відшкодування та усунення. Вдосконалено існуючі класифікації морального зносу та відновлення основних виробничих фондів. Виявлено та класифіковано систему факторів, що впливають на рівень і швидкість накопичення морального зносу. Розроблено спосіб визначення строків корисного використання технологічного обладнання з урахуванням як фізичного, так і морального зносу всіх родів у конкретних умовах його використання. Виділено моральний знос 3-го роду як втрату суспільної корисності та ринкової вартості спеціального обладнання внаслідок зникнення потреби в продукції, що виготовляється за його допомогою. Розроблено метод визначення строків корисного використання об’єктів активної частини основних виробничих фондів. Запропоновано спосіб обчислення рівня фактичного зносу технологічного обладнання підприємств машинобудування

Ключові слова: відшкодування зносу, моральний знос, заміна, модернізація, ремонт, відновлення, амортизація, строк корисного використання.

АННОТАЦИЯ

Решетняк Е. А. Возмещение морального износа технологического оборудования предприятий машиностроения. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – Экономика, организация и управление предприятиями. – Восточноукраинский национальный университет имени Владимира Даля Министерства образования и науки Украины, Луганск, 2005.

Исследованы сущность морального износа, пути его возмещения и устранения. Усовершенствованы существующие классификации морального износа и обновления основных производственных фондов. Выявлена и классифицирована система факторов, влияющих на уровень и скорость накопления морального износа. Разработан способ определения сроков полезного использования технологического оборудования с учетом как физического, так и морального износа всех родов в конкретных условиях использования парка машин. Выделен моральный износ 3-го рода как утрата общественной полезности и рыночной стоимости специального оборудования вследствие исчезновения потребности в продукции, выпускаемой на данном оборудовании. Усовершенствована классификация морального износа средств производства с выделением общественного морального износа, который проявляется как утрата их общественной полезности и рыночной стоимости, и индивидуального морального износа, который приводит к утрате индивидуальной полезности для собственника и проявляется в сокращении срока полезного использования оборудования на конкретной операции технологического процесса производства.

Выделение индивидуального и общественного морального износа требует дальнейшего уточнения его классификации для нужд учета и планирования на предприятии в условиях конкретных обстоятельств производства. Поэтому выделение морального износа 3-го рода является необходимым шагом для учета неравномерности накопления морального износа. Если моральный износ 2-го рода накапливается постепенно, с изменениями конструкции машин аналогичного назначения, с ростом парка таких машин на рынке средств производства, то моральный износ 3-го рода, как было показано выше, наступает сразу, иногда для всего парка отрасли, если оно является специальным. При этом оно утрачивает свою стоимость. Это означает, что для устранения морального износа 3-го рода нужны большие затраты, к тому же в сжатые сроки, нужна координация усилий нескольких исполнителей, что потребует специфической организационной формы обновления. Выявлять такой вид морального износа нужно заранее, что предполагает использование методов прогнозирования.

Уточнен понятийный аппарат экономического анализа, учета, планирования и налогового законодательства в части, касающейся обновления основных фондов. Разработаны теоретические подходы к определению уровня износа технологического оборудования на основе сопоставления скорости нарастания физического и морального износа в конкретных условиях производства. Разработан способ определения норм амортизации основных производственных фондов третьей группы (по налоговой классификации) на основе единого универсального подхода, который отображает реальные сроки полезного использования оборудования и позволяет сблизить результаты налогового и бухгалтерского учета. Предложен научно-методический подход к учету морального и физического износа при определении норм амортизации, что предусмотрено П(С)БУ 7, который уменьшает разницу между реальным сроком службы оборудования и периодом его полной амортизации. Разработана методика определения сроков полезного использования объектов активной части основных производственных фондов, которая позволяет определить оптимальный срок проведения мероприятий обновления