ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ

ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

ІМЕНІ С.З.ҐЖИЦЬКОГО

СЛИВКА ГЕОРГІЙ ВАСИЛЬОВИЧ

УДК 619.616-099;546.173.632.95

Вплив ізамбену (амізону)

на ефективність імунопрофілактики та терапії дрібних

домашніх тварин при захворюваннях різної етіології

16.00.04 – ветеринарна фармакологія та токсикологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Львів – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України

Науковий керівник: доктор ветеринарних наук, професор, академік УААН

Хмельницький Григорій Олександрович,

Національний аграрний університет, завідувач кафедри фармакології та токсикології

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор

Гуфрій Дмитро Федорович,

Львівська національна академія ветеринарної медицини імені С.З.Гжицького, завідувач кафедри фармакології та токсикології

кандидат ветеринарних наук, старший науковий співробітник Патерега Ігор Петрович, Державний науково-дослідний контрольний інститут ветеринарних препаратів та кормових добавок, завідувач лабораторії фармакології та токсикології

Провідна установа: Білоцерківський державний аграрний університет Міністерства аграрної політики України, кафедра паразитології і фармакології, м. Біла Церква

Захист дисертації відбудеться "30" вересня 2005 р. о 1500 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.826.03 у Львівській національній академії ветеринарної медицини імені С.З.Гжицького за адресою: 79010, м. Львів, Пекарська,50, аудиторія №1

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С.З.Гжицького за адресою: 79010, м. Львів, Пекарська,50

Автореферат розісланий "______" __________________ 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат ветеринарних наук, доцент Салата В.З.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Серед сучасних підходів із вивчення проблеми нормалізації імунного потенціалу організму домашніх тварин можна виділити три основні напрямки: розробку оптимальних умов утримання тварин із обмеженням дії несприятливих факторів навколишнього середовища, селекційну роботу щодо створення порід тварин із високим імунологічним статусом та фармакологічну імунокорекцію з використанням препаратів імуномодулюючої дії. Формування останнього напрямку пов’язане з відкриттям великої групи препаратів, здатних вибірково впливати на імунну систему та активізувати імунний потенціал організму.

Зважаючи на значне поширення імунодефіцитних станів і необхідність на третьому-четвертому місяцях життя вакцинувати цуценят проти найбільш небезпечних інфекційних захворювань із проведенням подальшої ревакцинації, надзвичайно важливим завданням є розробка ефективних засобів корекції та реабілітації пошкоджених або ослаблених ланок імунної відповіді. Одним із препаратів такої дії є ізамбен – похідний ізонікотинової кислоти анальгетик із протизапальними, жарознижувальними та інтерфероногенними властивостями. Особливе зацікавлення становлять дослідження можливого імунопротективного та імуностимулюючого ефектів ізамбену, а також механізм його терапевтичного і профілактичного впливу при ряді інфекційних захворювань. Досі залишається невивченим організм домашніх тварин на механізм безпосереднього впливу ізамбену на імунокомпетентні клітини тварин.

За останні роки збільшилася кількість тварин високого рівня селекції, що, як відомо, підвищує у них ризик прояву генетичних вад, які призводять до слабкості імунологічного їх фенотипу. Водночас значно погіршились екологічні умови, змінились технології приготування кормів і збільшився вміст у них синтетичних домішок, які недостатньо вивчені, обмежено природні вигули, підвищилось біологічне та токсикологічне навантаження навколишнього середовища на організм тощо. Внаслідок дії вказаних негативних факторів серед собак, особливо у молодняка, часто проявляється синдром імунодефіциту. Використання ізамбену для його корекції в даному випадку є досить перспективним напрямком у забезпеченні здоров’я і збереження тварин.

До позитивних властивостей ізамбену, що істотно розширюють покази щодо його використання і визначають індивідуальність препарату поміж інших неопоїдних анальгетиків, відносять виявлені у нього інтерфероногенні властивості. Існують припущення (Сосновская Т.А., Арестов И.Г., Толкач Н.Г. 1991, Сосновская Т.А., 2000) про наявність у ізамбену ширшої й різнопланової імуномодулюючої дії, яка є важливим елементом його ефективності при запальних процесах, особливо в, ослаблених тварин.

Враховуючи важливість проблеми терапії та профілактики захворювань собак і котів, які проявляються на тлі загального ослаблення організму та зниженого імунітету, ми вивчили можливість використання ізамбену. Проведення досліджень саме в такому напрямку є актуальним, в Україні розробляється вперше, а тому має вагоме теоретичне значення для науки та практики ветеринарної медицини.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є окремим фрагментом комплексної теми кафедри фармакології та токсикології факультету ветеринарної медицини Національного аграрного університету „Провести пошукові дослідження по створенню нових протизапальних, імуностимулюючих засобів та антидотів при отруєннях пестицидами, нітратами і мікотоксинами”; номер державної реєстрації 0196U1938.

Мета і завдання досліджень. Метою роботи було вивчити нез’ясовані аспекти фармакодинаміки ізамбену та ефективність імунопрофілактики та терапії дрібних свійських тварин при найбільш поширених інфекційних захворюваннях.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні завдання:

ь

ь

ь

ь

ь

ь

ь

ь

Об’єкт дослідження: лікувальна ефективність препарату ізамбен (амізон) при найбільш поширених захворюваннях собак і котів. Методи корекції імуномодулюючої реактивності організму собак і котів.

Предмет дослідження: клінічно здорові та хворі собаки і коти, зразки крові для імунологічних, морфологічних і біохімічних досліджень, ефективність ізамбену при хворобах собак (бабезіоз, серозний кон'юнктивіт, саркоптоз) і котів (аденовіроз, кон'юнктивіт, саркоптоз) та при вакцинації.

Методи дослідження: фармакологічні (вивчалась ефективність лікування ізамбену при найбільш розповсюджених хворобах собак та котів); клінічні (проводилось клінічне обстеження тварин); імунологічні (встановлені імунологічні показники дослідних тварин); біохімічні і гематологічні (вивчались біохімічні та гематологічні показники крові); статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в дослідах на собаках і котах доведено, що ізамбен має суттєві переваги перед традиційними імуномодуляторами. Препарат, поряд із протизапальною, жарознижувальною, болезаспокійливою, інтерфероногенною діями в умовах in vivo та іn vitro прискорює диференціацію попередників макрофагів, посилюючи клітинний імунітет. Встановлено, що ізамбен підвищує ефективність вакцинації собак проти чуми м’ясоїдних, вірусного гепатиту, парвовірусного ентериту, аденовірозу та ефективність лікування собак при бабезіозі, кон’юнктивіті, саркоптозі і котів при аденовірозі, кон’юнктивіті, саркоптозі.

Результати досліджень захищені патентом України на винахід „1 – Метил-4 (N-бензил) амінокарбоксопірідиній йодид як стимулятор імунітету тварин”, зареєстрована заявка за №20040708774 від 14.07.2004 року.

Доведено, що в умовах антропогенного навантаження за існуючих технологій утримання дрібних домашніх тварин імунний статус їх організму потребує постійної корекції та реабілітації.

Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень впроваджені у практику ветеринарної медицини міст Києва, Одеси, Кременчука, Комсомольська, Полтави та використовуються у навчальному процесі Національного аграрного університету, Полтавської державної аграрної академії, Білоцерківського державного аграрного університету.

Ізамбен застосовується згідно з „Методичними рекомендаціями з використання препарату ізамбен продуктивним і дрібним домашнім тваринам як протизапальний, жарознижувальний, болезаспокійливий та імуностимулюючий засіб”, затвердженими Головою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України на підставі рішення науково-методичної ради Державного департаменту ветеринарної медицини МАП України, протокол №4 від 23.12.2004 р.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно та за участю наукового керівника розроблені методичні підходи до вирішення поставленої задачі, самостійно проведені досліди на собаках і котах для вивчення фармакологічних, біохімічних, морфологічних, імунологічних показників крові при застосуванні ізамбену для профілактики та лікування домашніх тварин (собак та котів), проведено аналіз отриманих результатів та їх інтерпритацію, сформульовано висновки та пропозиції для виробництва.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати проведених досліджень доповідалися і отримали загальне схвалення на щорічних наукових звітах і конференціях професорсько-викладацького складу і аспірантів Навчально-наукового інституту ветеринарної медицини, якості і безпеки продукції АПК НАУ у 2000-2004 роках, на 1-й Всеукраїнській науково-методичній конференції ветеринарних фармакологів та токсикологів (Київ, 2003 рік), Міжнародній науково-практичній конференції „Ветеринарна медицина – 2004: Сучасні аспекти розробки, маркетингу і виробництва ветеринарних препаратів" (Феодосія, 2004 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 7 наукових праць, із яких 5 статей у фахових виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України; 4 із них – одноосібно.

Структура та обсяг роботи. Дисертація включає: вступ, огляд літератури, матеріали і методи досліджень, результати власних досліджень, узагальнення результатів дослідження та їх аналіз, висновки та пропозиції виробництву, список використаних джерел літератури і додатки.

Робота викладена на 129 сторінках комп’ютерного тексту, ілюстрована 14 таблицями, що становить 7 сторінок, і 25 рисунками, що становить 12 сторінок. Список використаних джерел літератури включає 225 найменувань, у тому числі 120 зарубіжних видань.

загальна методика та основні методи досліджень

Експериментальні дослідження виконані у науковій лабораторії кафедри фармакології та токсикології Національного аграрного університету та в лабораторії неінфекційних хвороб тварин Інституту ветеринарної медицини УААН упродовж 2000-2004 рр. Досліди проведені на клінічно здорових та хворих собаках і котах.

Клінічні дослідження проводилися в державній лабораторії ветеринарної медицини міста Кременчука та в лікарнях ветеринарної медицини міст Полтави, Кременчука і Комсомольська Полтавської області.

Як препарат для лікування використовували ізамбен (порошок) та амізон (таблетки по 0,25 г, 2,5% розчин в ампулах по 2 мл та 0,5% мазь), виготовлені ВАТ "Фармак" (м. Київ). Ізамбен (амізон) – N – метил – 4– бензилкарбамідопіридинію йодид синтезований колективом авторів в Інституті фармакології та токсикології АМН України. Препарат являє собою кристалічний порошок яскраво-жовтого або жовтого кольору з оранжевим відтінком слабкого специфічного запаху, розчинний у воді, погано розчинний у 96 спирті, практично нерозчинний у ефірі та хлороформі.

Дослідження впливу ізамбену на імунологічні показники клінічно здорових собак, імунний їх стан при вакцинації, гематологічні та біохімічні показники крові у нормі та при вакцинації, а також ефективність лікування ізамбеном при деяких захворюваннях собак та котів вивчали на тваринах дослідних і контрольних груп.

Формування груп тварин здійснювалось після 30-добового карантину у віварії Кременчуцької міської лікарні державної ветеринарної медицини, під час якого проводилось щоденне клінічне обстеження (клінічний огляд, температура тіла, частота пульсу та дихання, наявність апетиту), а також дегельмінтизація препаратом Дронтал Плюс, одноразово, одну таблетку (0,66 г) на 10 кг маси тіла.

Досліди з вивчення впливу ізамбену на деякі ланки клітинного імунітету при застосуванні вакцини "Мультикан-4" проти парвовірусного ентериту, чуми м'ясоїдних, аденовірозу та вірусного гепатиту проведені на 19 собаках, поділених на 4 групи: контрольну (4 тварини), яких утримували без будь-яких обробок; І дослідну (5 тварин), яким задавали три дні підряд, три рази на добу ізамбен у дозі 10 мг на 1кг маси тіла у формі таблеток; II дослідну (5 тварин), яким вводили вакцину "Мультикан-4" (серія 2, контроль 2, виробник НПО "Нарвак", Москва) згідно з настановою щодо застосування; III дослідну (5 тварин), яким три дні підряд, три рази на добу перед вакцинацією задавали ізамбен у дозі 10 мг на 1 кг маси тіла у формі таблеток.

Кров для морфологічних, біохімічних, імунологічних досліджень відбирали з поверхневої вени передпліччя перед введенням ізамбену і вакцини та через 22 і 43 доби після вакцинації тварин. У собак контрольної групи кров відбирали три рази через відповідні терміни. Вакцину вводили внутрішньом'язово у дозі 2 мл.

У крові визначали: кількість еритроцитів та лейкоцитів – меланжерним методом з підрахунком у камері Горяєва; лейкоцитарну формулу – шляхом мікроскопічного дослідження мазків крові після фіксування їх в метанолі та пофарбованих за Романовським-Гімзою; концентрацію гемоглобіну – за методом Салі; гематокритну величину – центрифужним мікрометодом за Й.Й.Тодоровим (1979); вміст загального білка в сироватці – за біуретовою реакцією; вміст глюкози – ферментативним глюкозооксидантним (уніфікованим) методом; вміст креатиніну в сироватці – в реакції Яффе; вміст сечовини – уреазним методом (Меншиков В.В. и др., 1987); активність аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансоферази – за уніфікованими тестами Райтмана-Френкеля (Коротченко Н.В. та ін., 1987); трансформаційну активність гематогенних попередників макрофагів (ПМТМ, А-клітин), фагоцитарний індекс мононуклеарних клітин у первинній 24-годинній культурі лейкоцитів (ФІ), фагоцитарне число (ФЧ) в трансформованих і нетрансформованих нуклеарах – за А.І.Собко і В.Г.Квачовим (1987).

Статистичну обробку результатів досліджень проводили за методом Монцевічуте-Ерінгене (Кононский А.И., 1976).

Ізамбен включали в комплекс лікувальних засобів при найбільш розповсюджених хворобах собак і котів. Комплексне лікування тварин здійснювалось у стаціонарних умовах клінік та амбулаторно за однаковою схемою, але тваринам дослідних груп додатково вводили всередину ізамбен у дозі 10 мг/кг маси тіла три рази на добу до клінічного одужання.

Щоденно упродовж терміну лікування два рази на добу здійснювали клінічне обстеження тварин (загальний стан, апетит, температура тіла, частота пульсу та дихання). Основним критерієм ефективності лікування слугував термін одужання тварин.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ та їх аналіз

Вплив ізамбену на показники клітинного імунітету клінічно здорових собак

Собак у кількості 9 тварин розподілили на 2 групи: контрольну (4 собаки), яким ізамбен не задавали, та дослідну (5 собак), яким задавали всередину ізамбен 3 рази на добу у дозі 10 мг/кг маси тіла упродовж 3-х діб.

У тварин відбирали кров до початку та по закінченню досліду. Визначали імунний статус за трьома параметрами: трансформаційною активністю гематогенних попередників макрофагів (ПМТМ), фагоцитарним індексом мононуклеарних клітин у первинній 24-годинній культурі лейкоцитів (ФІ), фагоцитарним числом (ФЧ) у трансформованих і нетрансформованих мононуклеарах.

Рис. 1. Вплив ізамбену на показники клітинного імунітету клінічно здорових собак

З даних рисунку 1 видно, що введення собакам ізамбену упродовж 3 діб викликало помірного ступеня стимуляцію трансформаційної активності гематогенних попередників макрофагів від 23% до 37,2%, що складає 61,7% порівняно з аналогічним показником у контрольній групі, підвищувалась за цих умов відносна кількість клітин, здатних до фагоцитозу з 43,5% до 52%, що складає 19,5% порівняно з контролем.

Отже, фагоцитарний індекс та фагоцитарне число у тварин дослідної групи виявляли тенденцію до підвищення, що свідчить про імунореабілітуючу дію ізамбену, тому що показники клітинного імунітету собак контрольної групи були значно нижчими за величини фізіологічні норми.

Вплив ізамбену іn vitro на показники клітинного імунітету собак

Досліджували кров від шести клінічно здорових собак, розподілених на дві групи. При цитологічному дослідженні визначали показники трансформації мононуклеарних гематогенних попередників макрофагів (ПМТМ,%), фагоцитарної активності (ФІ,%) та потужності фагоцитозу (ФЧ, од.).

Як видно з наведених у таблиці 1 даних, під дією ізамбену значно підвищується здатність мононуклеарних попередників макрофагів в умовах переживаючої культури до трансформації у зрілі макрофаги (на 47,2%), що свідчить про наявність у препарату потужної прямої активуючої дії на одну з двох ключових ланок активації імунокомпетентних клітин, а саме – на їх здатність до трансформації у функціонально зрілі клітинні елементи.

Таблиця 1

Вплив ізамбену на показники клітинного імунітету клінічно здорових собак

іn vitro, М±м, n=3

Групи тварин | ПМТМ, % | ФІ, % | ФЧ, од.

Контрольна | 26,7±5,12 | 34,0±5,91 | 3,8±0,41

Дослідна | 39,3±7,88 | 65,3±7,88* | 3,9±0,96

У цій і наступних таблицях ступінь вірогідності: * - Р<0,05.

Отже, аналіз показників функціональної активності гематогенних попередників макрофагів in vitro при наявності ізамбену свідчить про його позитивний вплив на кількісний склад популяції трансформованих і нетрансформованих активно фагоцитуючих мононуклеарів, здатних до активного фагоцитозу тест-мікроорганізмів (збільшення фагоцитарного індексу на 92,0%).

Вплив ізамбену на показники клітинного імунітету собак

після щеплення вакциною проти парвовірусного ентериту,

чуми м’ясоїдних, вірусного гепатиту та аденовірозу

Експериментальні дослідження з розробки оптимальної схеми застосування ізамбену з імунокоригуючою метою при вакцинації проводили на 14-ти стандартизованих за віком, статтю, масою тіла та умовами утримання собаках, які були розподілені на 3 групи: контрольна (4 тварини), інтактні; І дослідна (5 тварин), яких щепили вакциною Мультикан-4; II дослідна (5 тварин), яким вводили ізамбен всередину у формі таблеток 3 рази на добу у дозі 10 мг на 1 кг маси тіла упродовж 3 діб перед щепленням вакциною Мультикан-4 проти парвовірусного ентериту, чуми м'ясоїдних, аденовірозу та вірусного гепатиту.

У тварин відбирали кров до початку досліду, під час його проведення та після закінчення. Імунний статус визначали за трьома параметрами: трансформаційною активністю гематогенних попередників макрофагів (ПМТМ), фагоцитарним індексом мононуклеарних клітин у первинній 24-годинній культурі лейкоцитів (ФІ), фагоцитарним числом (ФЧ) у трансформованих і нетрансформованих мононуклеарах. Результати досліджень наведено в таблиці 2.

Таблиця 2

Вплив ізамбену на показники клітинного імунітету собак після вакцинації,

М±m

Група тварин | ПМТМ, % | ФІ, % | ФЧ, од.

Контрольна, n = 4 | 23,0±2,89 | 43,5±3,98 | 4,9±0,85

І дослідна, n = 5 | 19,6±2,71 | 30,0±3,01* | 5,6±0,90

II дослідна, n = 5 | 26,0±3,01 | 61,2±5,61** | 6,7±0,56

* - Р<0,05; ** - Р<0,025.

Порівняння кількісних показників клітинного імунітету у вакцинованих собак, оброблених та необроблених ізамбеном, свідчить про високий рівень імунореабілітуючої дії препарату. Фагоцитарний індекс та фагоцитарне число, які характеризують функціональну активність мононуклеарів, у собак ІІ дослідної групи були відповідно на 104% та 19,6% вищими, ніж у тварин, які не отримували препарат. Для характеристики фармакологічної дії ізамбену та визначення оптимальної схеми його лікувально-профілактичного застосування у собак важливо відзначити, що препарат справляв достатньо тривалу дію на імунну систему: реабілітаційний ефект щодо провідного показника – трансформаційної активності макрофагів – зберігався після триденної обробки ізамбеном упродовж 21 доби.

Результати досліджень свідчать ще й про те, що вакцинація без попередньої обробки собак ізамбеном суттєво не впливала на показник трансформаційної активності гематогенних попередників макрофагів (ПМТМ) порівняно з показниками в групі контролю.

З метою вивчення впливу ізамбену на субпопуляційний склад лімфоцитів собак при щепленні вакциною Мультикан-4 були проведені імунологічні дослідження відносного та абсолютного вмісту окремих функціональних субпопуляцій лімфоцитів до та після щеплення у оброблених та необроблених ізамбеном тварин (табл. 3).

Таблиця 3

Вплив ізамбену на субпопуляційний склад лімфоцитів собак

до та після вакцинації, M±m, n=5

Показники | Термін досліджень крові тварин

Перед введенням ізамбену | Перед вакцинацією

(після введення ізамбену) | Після вакцинації (через 21 добу)

Лімфоцити, 109/л | 2,05±0,11 | 2,67±0,11* | 2,55±0,09

Т-лімфоцити, % | 40,0±0,50 | 43,6±0,80* | 48,75±1,13*

Т-лімфоцити, 109/л | 0,82±0,05 | 1,16±0,05* | 1,25±0,08

В-лімфоцити, % | 16,4±0,45 | 17,4±0,45 | 20,5±0,25*

В-лімфоцити, 109/л | 0,34±0,02 | 0,46±0,02* | 0,52±0,02***

О-лімфоцити, % | 43,6±0,95 | 39,0±1,25* | 30,75±1,13**

О-лімфоцити, 109/л | 0,90±0,05 | 1,04±0,05*** | 0,78±0,02*

Т-хелпери, % | 33,8±1,35 | 35,2±0,35 | 35,5±0,9

Т-хелпери, 109/л | 0,69±0,07 | 0,94±0,04 | 0,9±0,06

Т-супресори, % | 8,2±0,4 | 8,4±1,2 | 13,25±0,9

Т-супресори, 109/л | 0,17±0,01 | 0,22±0,03 | 0,34±0,04

Т-активні, % | 4,0±0,25 | 4,4±0,7 | 7,25±0,72

Т-активні, 109/л | 0,08±0,008 | 0,11±0,02 | 0,19±0,03

Віднош. Т-хелп./Т-супр., од | 4,12±0,21 | 4,4±,076 | 2,67±1,04

* - Р<0,05; ** - Р<0,01; *** - Р<0,001.

Отже, з аналізу показників відносної та абсолютної кількості окремих субпопуляцій лімфоцитів (Т-лімфоцитів, Т-активних клітин, О-клітин, Т-хелперів, Т-супресорів, В-лімфоцитів) не виявивлено помітного впливу ізамбену на кількісні характеристики та розподіл субпопуляцій лімфоцитів, що дозволило зробити висновок про відсутність у ізамбену лімфоцитотоксичної дії та безпеку його застосування.

Вплив ізамбену на лейкоцитарний профіль клінічно здорових собак

З метою вивчення впливу ізамбену на лейкоцитарний профіль собак було проведено дослід на 5 тваринах, підібраних за віком, статтю, масою тіла та умовами утримання.

Після контрольного дослідження гематологічних показників собакам упродовж 3-ох діб призначали ізамбен у терапевтичній дозі, після чого проводили повторний гематологічний аналіз, потім щеплення вакциною "Мультикан-4". Гематологічні дослідження проводили також через 22 та 43 доби після вакцинації.

Таблиця 4

Лейкоцитарний профіль собак після введення ізамбену

та щеплення вакциною Мультикан-4, M±m, n=5

Показники | Термін дослідження крові

Перед введенням ізамбену | Перед вакцинацією (після введення ізамбену) | Після вакцинації (через

22 доби) | Після вакцинації (через

43 доби)

Лейкоцити, 109/л | 7,150,3 | 8,420,7 | 12,00,63** | 11,460,92**

Базофіли, % | 0 | 0 | 0,69±0,4* | 0

Еозинофіли, % | 4,65±0,21 | 6,0±0,51* | 4,5±0,88 | 14,8±1,15*

Паличкоядерні, % | 4,82±0,6 | 6,66±2,18 | 5,28±0,73 | 2,4±0,24*

Сегментоядерні, % | 51,46±2,49 | 46,25±2,61 | 53,66±2,84 | 43,8±1,3

Лімфоцити, % | 32,57±2,91 | 29,16±3,83 | 30,33±2,07 | 31,8±1,01

Плазматичні клітини, % | 0 | 0,33±0,33* | 0,21±0,21* | 0

Моноцити, % | 6,5±1,0 | 11,6±2,2* | 5,33±0,84 | 7,2±0,37

* - Р<0,05; ** - Р<0,01.

Аналіз гематологічних показників крові собак до та після введення ізамбену свідчить про те, що триразове введення препарату в рекомендованих дозах не викликає патологічних змін кровотворення за характеристикою клітинного складу периферичної крові (табл. 4).

Цитологічний аналіз гранулоцитарних лейкоцитів свідчить про відсутність у цих клітинах ознак токсичного ураження - асиметричної чи множинної фрагментації ядер, наявності дрібної гіперхромної зернистості токсичного генезу, ознак грубої деформації ядер та розривів цитоплазматичної мембрани. Відсутність у лейкоцитах дослідних тварин цитопатичних ознак виключає наявність лейкотоксичного ефекту ізамбену при застосуванні в рекомендованих дозах.

Важливою позитивною ознакою підвищення загальної реактивності і опірності собак під впливом ізамбену є суттєве зростання показника гематокриту. Збільшення становило більше ніж на 20%, що об'єктивно свідчить про активацію кровотворення і, з урахуванням фізіологічного характеру цитологічних ознак, є елементом позитивної перебудови механізмів адаптації і захисту тварин, які отримували ізамбен.

Стабільні показники вмісту гемоглобіну та кількості еритроцитів до та після введення ізамбену є додатковою ознакою відсутності у препарату токсичного впливу на гемопоез, про що свідчать дані, наведені в таблиці 5.

Таблиця 5

Вміст гемоглобіну, кількості еритроцитів та гематокрит у собак після введення

ізамбену та після щеплення вакциною Мультикан-4, М±m, n=5

Показники | Терміни досліджень гематологічних показників тварин

Перед введенням ізамбену | Перед вакцинацією (після введення ізамбену) | Після вакцинації (через 22 доби) | Після вакцинації (через 43 доби)

Гемоглобін, г/л | 16,30,18 | 17,180,3** | 15,250,3 | 15,680,2

Еритроцити, Т/л | 5,490,12 | 5,80,08** | 4,630,12 | 5,170,12

Гематокрит, % | 48,161,22 | 58,830,87* | 45,50,98 | 46,30,7

* - Р<0,05; ** - Р<0,01.

Отже, результати проведених досліджень обґрунтовують висновки клінічних спостережень про безпеку і нешкідливість застосування ізамбену у собак із лікувально-профілактичною метою, коли, поряд із реєстрацією високого терапевтичного та профілактичного ефекту ізамбену, в жодному випадку не було виявлено його токсичної дії на організм тварин.

Вивчення впливу ізамбену на біохімічні показники крові

собак у нормі та після вакцинації

Як свідчать результати дослідження загального білка в крові собак, введення ізамбену не викликало статистично вірогідних змін його вмісту в сироватці крові, тобто ізамбен не справляв помітного впливу на білоксинтетичні функції організму. Результати проведених досліджень наведено в таблиці 6.

Аналізуючи результати досліджень біохімічних показників, можна вважати експериментально обґрунтованим висновок про відсутність негативного впливу ізамбену на стан та функціональну активність життєво важливих органів: печінки та нирок. Такий висновок базується на стабільному характері показників загального білка та креатиніну і активності ферментів – аспартатамінотрансферази і аланінамінотрансферази крові. Ізамбен не впливав також на рівень глюкози крові собак, що не обмежує його використання за основними показаннями, в тому числі у тварин з порушеннями обміну вуглеводів.

Таблиця 6

Біохімічні показники крові собак після введення ізамбену та щеплення

вакциною Мультикан-4, M±m, n=5

Показники | Терміни досліджень біохімічних показників тварин

До введення ізамбену | Перед вакцинацією (після введення ізамбену) | Після вакцинації (через 22 доби) | Після вакцинації (через 43 доби)

Білок загальний, г/л | 67,11,9 | 67,91,8 | 66,451,3 | 77,021,0

Глюкоза, mmol/l | 6,080,32 | 5,950,29 | 6,030,3 | 5,340,27***

Сечовина, mmol/l | 4,70,27 | 4,190,41 | 6,220,36** | 4,10,1***

Креатинін, мкг/мл | 83,59,19 | 83,067,9 | 72,25,9 | 68,80,5

АлАТ, ммоль/ч/л | 0,50,1 | 0,70,05*** | 0,630,05 | 0,580,01

AсАТ, ммоль/ч/л | 0,60,05 | 0,70,08 | 0,240,03* | 0,650,5

* - Р<0,05; ** - Р<0,01; *** - Р<0,001.

Отже, після вакцинації собак, оброблених ізамбеном, не встановлено вірогідних змін показників обміну нуклеїнових кислот та обміну вуглеводів у тварин, а також біохімічних ознак пошкоджень функцій нирок та печінки за показниками амінотрансфераз та креатиніну. Більше того, проведеними дослідженнями було зареєстровано тенденцію до підвищення вмісту загального білка в крові та активізації обміну нуклеїнових кислот, які є сприятливими та відповідають особливостям метаболізму при фізіологічній імунній відповіді.

Порівняльне дослідження in vivo та in vitro механізму

імуномодулюючоїдії ізамбену та левамізолу

Порівняльне дослідження впливу імуностимулюючих властивостей ізамбену та класичного імуномодулятора – левамізолу на імунологічні показники собак проводили in vivo та in vitro на 14 собаках, підібраних за віком, статтю, масою тіла та умовами утримання. Їх розподіляли на 3 групи: контрольну (4 тварини); I дослідну (5 тварин) - ізамбен вводили ентерально у дозі 10 мг/кг маси тіла упродовж 3 діб; II дослідну (5 тварин) – вводили левамізол ентерально у дозі 2,5 мг/кг маси тіла упродовж 3 діб.

У всіх тварин до початку та через 10 діб після введення препаратів відбирали кров (6 мл) з гепарином з розрахунку 250 ОД на 1 мл крові. Імунний статус визначали за параметрами трансформаційної активності гематогенних попередників макрофагів (ПМТМ), фагоцитарного індексу мононуклеарних клітин у первинній 24-годинній культурі лейкоцитів (ФІ), фагоцитарного числа (ФЧ) у трансформованих і нетрансформованих мононуклеарах (табл. 7), а також відносною та абсолютною кількістю Т-, В-, О-лімфоцитів за маркерними поверхневими рецепторами. Результати імунологічного аналізу зразків крові від контрольних (1 група) та дослідних (2 та 3 групи) тварин наведено в таблиці 7.

На основі проведених досліджень in vivo встановлено суттєве підвищення показників трансформаційної та фагоцитарної активності гематогенних попередників макрофагів та зрілих макрофагів собак під впливом ізамбену, яке слід розглядати не стільки як стимулюючий, скільки як імунореабілітуючий та протекторний ефекти, зважаючи на низький вихідний рівень трансформаційної активності у контрольних собак-донорів і його підвищення до фізіологічної видової норми.

Таблиця 7

Вплив амізону та левамізолу на показники макрофагальної

ланки клітинного імунітету собак, M±m

Показник

Група тварин | ПМТМ, % | ФІ, % | ФЧ число, од

Контрольна, n = 4 | 23,02,89 | 43,53,98 | 4,90,85

Дослідна I, n = 5 | 37,22,61* | 524,51* | 5,20,53

Дослідна II, n = 5 | 24,02,5 | 46,82,4 | 4,40,4

* - Р<0,05.

Результати наступного етапу досліджень імуномодулюючої дії ізамбену та левамізолу in vitro дозволили встановити наявність прямого позитивного впливу ізамбену на здатність стовбурових попередників макрофагів до трансформації в зрілі імунокомпетентні клітини.

Показники активності макрофагів у дослідах із введенням левамізолу до суспензії клітин статистично не відрізнялись від показників у контрольній групі. Відмінності від контролю не були встановлені як при оцінці трансформаційних показників, так і за характеристиками функціональної активності клітин. Це свідчило про відсутність прямої стимулюючої дії левамізолу на попередники макрофагів та зрілі А-клітини. Тобто левамізол, за нашими даними, не є активатором клітинної ланки рецепції антигенів.

Отже, отримані результати свідчать про наявність прямої активуючої дії ізамбену на гематогенні попередники макрофагів за показниками трансформації цих клітин та їх функціональної активності. Цей важливий механізм дії препарату додатково обґрунтовує доцільність його застосування при запальних процесах, зниженні імунного потенціалу тварин, для підвищення ефективності вакцинації і при інфекційних хворобах тварин, коли широкі імуностимулюючі та імунореабілітуючі потенції ізамбену необхідні для ефективної патогенетичної терапії і профілактики.

Ефективність лікування ізамбеном при деяких

захворюваннях собак та котів

Виходячи з наявних даних про дію ізамбену як стимулятора природної резистентності та імунної реактивності, застосовували його собакам та котам при деяких захворюваннях різної етіології, які найчастіше трапляються у практиці ветеринарної медицини міст Кременчука, Полтави та Комсомольська Полтавської області. Тварин підбирали за однаковими клінічними ознаками, загальним станом і віком.

Діагноз ставили комплексно з урахуванням анамнестичних даних, загального стану тварин та характерних клінічних ознак і лабораторних методів досліджень. При деяких захворюваннях для підтвердження діагнозу та з метою диференційної діагностики застосовували спеціальні методи дослідження.

Комплексне лікування тварин проводилось у стаціонарних умовах клінік та амбулаторно за однаковою схемою, але тваринам дослідних груп додатково застосовували ізамбен у дозі 10 мг/кг маси тіла (всередину) три рази на добу до клінічного одужання. Всього піддано лікуванню 169 собак (62 – без ізамбену, 107 – з ізамбеном, відповідно при бабезіозі 30-43; саркоптозі 18-42; кон'юнктивітах 14-22) та 121 кота (44 – без ізамбену, 77 – з ізамбеном, відповідно при аденовірозі 13-24; саркоптозі 13-22; кон'юнктивіті 18-31). Отримані результати наведені в таблицях 8 та 9.

Таблиця 8

Порівняльна характеристика ефективності лікування собак при різних

захворюваннях із застосуванням ізамбену

Діагноз | Бабезіоз | Кон’юнктивіт | Саркоптоз

Контрольна група | Кількість, тварин | 30 | 14 | 18

Вік | 6 міс.-7 років | 2-7 років | 1-5 років

Термін одужання, діб | 6,0 + 0,8 | 8,4 + 1,1 | 42,6 + 6,0

Дослідна група | Кількість, тварини | 43 | 22 | 42

Вік | 8 міс. - 8 років | 1,5-6 років | 1-8 років

Термін одужання, діб | 3,9 + 0,7* | 6,2 + 1,0* | 31,5 + 4,6*

Середній термін одужання скоротився на, діб (%) | 2,1 (35%) | 2,2 (26,2%) | 11,1 (26,1%)

* - Р<0,05.

Отже, в результаті проведених досліджень щодо ефективності лікування ізамбеном при найбільш розповсюджених інфекційних захворюваннях собак встановили, що застосування препарату для лікування собак термін одужання в дослідних групах порівняно з контрольними групами скорочувався при саркоптозі на 11,1 доби (26,1%), при кон’юнктивіті на 2,2 доби (26,2%), при бабезіозі на 2,1 доби (35%).

Таблиця 9

Порівняльна характеристика ефективності лікування котів

при захворюваннях із застосуванням ізамбену

Діагноз

Групи | Аденовіроз | Кон’юнктивіт | Саркоптоз

Контрольна група | Кількість, тварин | 13 | 18 | 13

Середній термін одужання, діб | 7,6 + 0,9 | 8,5 + 1,0 | 43 + 6,0

Дослідна група | Кількість, тварин | 24 | 31 | 22

Середній термін одужання, діб | 4,2 + 0,6* | 4,7 + 0,8* | 35 + 5,4*

Середній термін одужання скоротився на, діб (%) | 3,4 (44,7%) | 3,8 (44,7%) | 8 (18,25%)

* - Р<0,05

Отже, результати досліджень показали, що при застосуванні у схему лікування ізамбену значно скорочує термін одужання котів у дослідних групах порівняно з контрольними групами, зокрема при саркоптозі на 8 діб (25%), при кон’юнктивіті на 3,8 доби (44,7%) і аденовірозі 3,4 доби (44,7%).

ВИСНОВКИ

1.

2.

а) не змінює клінічні, гематологічні та біохімічні показники крові;

б) стимулює імунну систему шляхом прискорення трансформації попередників макрофагів (на 61,7%), підвищення фагоцитарного індекса (на 19,5%) та фагоцитарного числа (на 10,2%).

3.

4.

5.

6.

7.

8.

ПРАКТИЧНІ рекомендації

1.

2.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

Анотація

Сливка Г.В. Вплив ізамбену (амізону) на ефективність імунопрофілактики та терапії дрібних домашніх тварин при захворюваннях різної етіології. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.04 – ветеринарна фармакологія та токсикологія. – Львівська національна академія ветеринарної медицини імені С.З.Ґжицького. – Львів, 2005.

Дисертація присвячена вивченню фармакологічної ефективності імунопрофілактики та терапії дрібних домашніх тварин при захворюваннях різної етіології, а також дослідженню механізмів імуномодулюючої дії ізамбену та левамізолу у собак.

Встановлено, що ізамбен проявляв виразну імунореабілітуючу та імунопотенціюючу дію на імунну систему собак шляхом активації трансформаційних та функціональних характеристик макрофагів та їх гематогенних попередників. Не викликає негативних змін гематологічного профілю у собак, тобто не виявляє гематоксичної дії.

У дослідах in vivo та in vitro підтверджено, що імуномодулюючий препарат левамізол підвищує відносну та абсолютну кількість Т-лімфоцитів у крові, не впливає на макрофагальну ланку імунітету, в той же час як ізамбен вірогідно підвищує показники трансформації гематогенних попередників та фагоцитарного індексу.

Стимулюючи фактори гуморального та клітинного імунітету, ізамбен підвищує ефективність вакцинації собак полівалентною вакциною проти парвовірусного ентериту, чуми м'ясоїдних, аденовірозу та вірусного гепатиту, значно прискорює одужання собак та котів при захворюваннях різної етіології (бабезіозі, кон'юнктивіті, аденовірозі, саркоптозі). Препарат рекомендовано як засіб реабілітації супресивної імунної системи собак перед вакцинацією з метою відновлення фізіологічної активності імунокомпетентних клітин у поствакцинальному процесі.

Ключові слова: фармакологія, амізон, ізамбен, левамізол, токсичність, собаки, коти, імунопрофілактика, макрофаги, імунокомпетентні клітини.

Аннотация

Сливка Г.В. Влияние изамбена (амизона) на эффективность иммунопрофилактики и терапии мелких домашних животных при заболеваниях различной этиологии. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата ветеринарных наук по специальности 16.00.04 – ветеринарная фармакология и токсикология.– Львовская национальная академия ветеринарной медицины имени С.З. Гжицкого, Львов, 2005.

Диссертация посвящена изучению эффективности