Харківський національний педагогічний університет

імені Г.С. Сковороди

ШИЛКУНОВА Зоя Ігорівна

УДК 373. 313.156

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ

КОНСТРУКТИВНОГО СТАВЛЕННЯ ДО СЕБЕ

У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

13.00.09 – теорія навчання

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Харків 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С.Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: | доктор педагогічних наук, професор,

член-кореспондент АПН України

Лозова Валентина Іванівна,

Науково-дослідницький інститут педагогіки і психології ім. В.О.Сухомлинського Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, директор.

Офіційні опоненти: | доктор психологічних наук, професор

Дусавицький Олександр Костянтинович, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, професор кафедри психології;

кандидат педагогічних наук, доцент Саган Олена Валеріївна, Херсонський регіональний інститут післядипломної освіти, доцент кафедри дошкільного виховання і початкового навчання.

Провідна установа: | Полтавський державний педагогічний університет ім. В.Г. Короленка, кафедра соціальної педагогіки і педагогіки початкового навчання, Міністерство освіти і науки України, м. Полтава.

Захист відбудеться "_27_" жовтня 2005 р. о “_10_” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди за адресою: 61002, м. Харків, вул. Артема, 29, ауд. № 216.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. № 215 – В.

Автореферат розісланий "_24_" вересня 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Золотухіна С.Т.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Важливим інтегративним критерієм прогресу людства виступає рівень гуманізації суспільства. Система освіти, з одного боку, є показником рівня гуманізації суспільства, а з іншого, – засобом для її реалізації. Перед сучасною системою освіти стоїть завдання формування основ розуміння світу як динамічно змінюваного, в якому особистість перебуває в стані постійного творця цього світу й самої себе, головним результатом і умовою чого є гармонія людини із самою собою, зі світом, що посилює інтерес до педагогічних досліджень питань самосвідомості, формування ставлення особистості до себе.

На сьогодні в педагогічній і психологічній науках накопичена велика кількість даних про те, що особливості внутрішньої динаміки самосвідомості, структура і специфіка ставлення особистості до себе має регулюючий вплив на різні важливі сторони життєдіяльності людини; на розвиток міжособистісних відносин; формування мотивації й цілеутворення, ініціативи і відповідальності, виховання поваги до себе, власної гідності, що робить надзвичайно актуальними дослідження, спрямовані на вивчення педагогічних умов цілеспрямованого формування конструктивного ставлення особистості до себе.

У філософських, психологічних, педагогічних дослідженнях представлені різні аспекти проблеми, що можуть стати теоретико-методологічним фундаментом для вивчення педагогічних умов формування конструктивного ставлення до себе у молодших школярів: розкриті загальні основи формування ставлення особистості до інших і до себе (Р.Декарт, І.Кант, А.Камю, К.Маркс, Е.Муньє, І.Фіхте); досліджені питання становлення самосвідомості особистості (Б.Ананьєв, Л.Божович, Л.Виготський, О.Леонтьєв, С.Рубінштейн, В.Столін П.Чамата, Н.Чеснокова, О.Шорохова,); вивчені побудова, структура й динаміка ставлення особистості до себе (Р.Бернс, У.Джемс, Х.Каплан, І.Кон, С.Пантилєєв, К.Роджерс, М.Розенберг, В.Столін, Р.Уайлі); досліджені особливості самооцінки та її взаємозв'язок з оцінками оточення (Н.Анкудінова, М.Боришевський І.Кон, Г.Липкіна, Г.Прихожан, Є.Савонько, В.Сафін та ін.); науково обґрунтовані психологічні основи формування й розвитку особистості (К.Абульханова-Славська, Б.Ананьєв, В.Давидов, О.Дусавицький, Г.Костюк, Б.Ломов, О.Леонтьєв, С.Максименко, С.Рубінштейн, Г.Цукерман, Д.Ельконін); розроблені нові парадигми освіти (Г.Балл, І.Бех, В.Давидов, О.Дусавицький, С.Максименко, С.Подмазін, В.Рєпкін, О.Савченко, Г.Цукерман, Д.Ельконін,І.Якиманська).

Досвід психолого-педагогічних досліджень останніх десятиріч дозволяє переглянути існуючі уявлення про вікові можливості молодших школярів (В.Давидов, О.Дусавицький, Л.Занков, С.Максименко, В.Рєпкін, Д.Ельконін) і зробити висновок про те, що їхні пізнавальні можливості практично невичерпні, що відбуваються кардинальні зміни в мотиваційній структурі особистості учнів, а процес побудови різноманітних міжособистісних зв'язків у спілкуванні дітей сприяє розвитку самосвідомості.

Однак у педагогічній науці не розкритий цілісний процес формування конструктивного ставлення до себе у молодших школярів у процесі навчальної діяльності. Дана проблема потребує обґрунтування педагогічних умов і розробки технології формування конструктивного ставлення до себе у молодших школярів.

Актуальність, теоретичне і практичне значення проблеми, її недостатня розробленість у педагогічній науці і шкільній практиці обумовили тему дослідження “Педагогічні умови формування конструктивного ставлення до себе у молодших школярів у процесі навчальної діяльності”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з темою науково-дослідної роботи кафедри загальної педагогіки Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди “Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх і вищих навчальних закладах (РК № 120019900410). Тема затверджена Ученою радою Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди (протокол № 2 від 30 квітня 2004р.) і погоджена з Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 4 від 28.04.2004р.).

Метою дослідження є визначення змісту й способів формування конструктивного ставлення молодших школярів до себе, наукове обґрунтування педагогічних умов успішності даного процесу й експериментальна їх перевірка.

Об'єкт дослідження – навчально-пізнавальна діяльність дітей молодшого шкільного віку.

Предмет дослідження – педагогічні умови формування у молодших школярів конструктивного ставлення до себе у процесі навчальної діяльності.

Концептуальна ідея дослідження. Гуманізація освіти, що проводиться державою, сприяє тому, що найважливішим завданням сучасного навчання стає підготовка учнів не пристосовуватися, а активно освоювати ситуації соціальних змін. Це передбачає формування відповідного типу особистості, для якої характерними є самостійність у прийнятті рішення; індивідуальна відповідальність, що підтверджує право на самостійність; здатність до вибору в різних ситуаціях; партнерство, що розуміється як співробітництво і взаємодія, здатність до сприймання різних точок зору; унікальність як визнання й усвідомлення своєї неповторності й неповторності інших людей; рефлексивність як здатність критично оцінювати свої дії й, відповідно, свою діяльність. Перелічені особистісні характеристики можуть бути притаманні тільки людині, яка володіє почуттям власної гідності, впевнена у своїх можливостях, здатна ставити перед собою й вирішувати завдання саморозвитку.

У ході дослідження була висунута гіпотеза: формуванню у молодших школярів конструктивного ставлення до себе сприяє реалізація таких педагогічних умов: а) організація навчання, яке забезпечує формування рефлексії в учнів; б) використання педагогічного інструментарію, що об'єктивує для учнів власні зміни, забезпечуючи розвиток самосвідомості дітей молодшого шкільного віку як за традиційною системою навчання, так і в умовах спеціального формування навчальної діяльності.

Відповідно до предмета, мети й гіпотези сформульовані основні завдання дослідження:

1. Розкрити на основі аналізу наукової літератури філософські, психологічні аспекти дослідження питання формування ставлення особистості до себе.

2. Теоретично обґрунтувати сутність поняття “конструктивне ставлення особистості до себе” як категорії педагогіки.

3. Науково обґрунтувати педагогічні умови формування конструктивного ставлення до себе у молодших школярів.

4. Експериментально перевірити результативність реалізації педагогічних умов формування конструктивного ставлення до себе у молодших школярів.

5. Розробити методичні рекомендації для вчителів початкових класів з питання формування конструктивного ставлення до себе у молодших школярів.

Методологічну основу дослідження становлять гуманістичні філософські положення про особистість як найвищу цінність суспільства; діалектична теорія про загальний зв'язок, взаємозумовленість і цілісність явищ об'єктивної дійсності, діяльнісний підхід до розвитку особистості; ідеї персоналізму й екзистенціалізму, які проголошують метою існування людини любов до ближнього і, через неї, до себе, становлення людини як вільної й відповідальної особистості; системний підхід до вивчення питань формування й розвитку особистості.

Теоретичний фундамент дослідження складають ідеї Л.Виготського щодо провідної ролі навчання в розвитку, положення про “зону найближчого розвитку”; дослідження про роль діяльності в розвитку особистості (В.Давидов, Г.Костюк, О.Леонтьєв, С.Максименко, С.Рубінштейн); ідеї М.Квінтіліана, погляди Я. Коменського, досвід учителів-гуманістів А.Дістервега, Д.Локка, Й.Песталоцці, Ж.Руссо; прогресивні погляди українських просвітителів: Х.Алчевської, О.Духновича, Я.Козельського, С.Русової, Г.Сковороди, В.Сухомлинського; теорія навчальної діяльності (В.Давидов, О.Дусавицький, В.Рєпкін, Г.Цукерман, Д.Ельконін та інші); теорія розвивального навчання (В.Давидов, О.Дусавицький, Г.Костюк, С.Максименко, Д.Ельконін, В.Рєпкін); особистісно-орієнтовані підходи до розвитку особистості (І.Бех, І.Якиманська); педагогічні системи В.Сухомлинського, Ш.Амонашвілі; сучасні дидактичні дослідження Г.Балла, М.Кларіна, О.Савченко та інших.

Відповідно до поставлених завдань для перевірки гіпотези були використані такі методи дослідження: теоретичні (методи аналізу для порівняння й зіставлення різних точок зору на досліджувану проблему, розгляду теоретичних питань з метою визначення понятійно-категоріального апарату); діагностичні (методики, спрямовані на вивчення особливостей особистості молодших школярів з метою виявлення ставлення до себе); педагогічний експеримент для перевірки ефективності реалізації науково обґрунтованих педагогічних умов формування конструктивного ставлення до себе у молодших школярів; статистичні (кількісний і якісний аналіз даних здійснювався з використанням методів математичної статистики).

Експериментальна база дослідження. Експериментально-дослідна робота проводилася на базі середньої школи №1 (1996-1999р.р.) і на базі спеціалізованої економіко-правової школи з поглибленим вивченням англійської мови Харківського гуманітарного інституту “Народна українська академія” (1999-2002рр.). Загальна кількість школярів, охоплених експериментом, – 244 особи.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що науково обґрунтовано концепцію цілеспрямованого формування конструктивного ставлення до себе у молодших школярів, педагогічні умови успішності цього процесу; вперше розкрито сутність конструктивного ставлення особистості до себе; виявлено зміст ставлення до себе учнів 1-х і 3-х класів, які навчаються в умовах спеціального формування й розвитку навчальної діяльності (система розвивального навчання Ельконіна-Давидова) і за традиційною системою навчання; розроблено педагогічний інструментарій, що об'єктивує для дітей власні зміни, соціальний статус, особистісні особливості.

Теоретичне значення отриманих результатів дослідження полягає в науковому обґрунтуванні поняття “конструктивне ставлення особистості до себе”; у розробці критеріїв, показників конструктивного ставлення до себе у молодших школярів і науково обґрунтованих способів реалізації педагогічних умов (розвиток рефлексії в навчанні; використання педагогічного інструментарію), які забезпечують формування конструктивного ставлення до себе в учнів початкових класів.

Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що висновки дослідження, а також підтверджені дослідно-експериментальною перевіркою розроблені автором посібники “Щоденник росту” і “Щоденна соціометрія” як інструментарій формування конструктивного ставлення до себе у молодших школярів можуть бути використані в системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, у підготовці підручників, навчальних посібників з педагогіки, написанні студентами курсових і дипломних робіт у педагогічних вищих навчальних закладах.

Надійність і достовірність результатів дослідження забезпечується сукупністю вихідних методологічних і теоретичних позицій, пов'язаних з питаннями формування відносин особистості; використанням теоретичних і емпіричних методів дослідження, що відповідають його завданням і логіці; надійністю використаних методів; репрезентативністю вибірки іспитованих, кількісним і якісним аналізом експериментальних даних; доказовістю й логічною несуперечливістю висновків, тривалим характером експерименту і можливістю його повторення.

Апробація роботи. Результати дослідження були представлені й обговорені на VI науково-практичній конференції учителів “Актуальні проблеми гуманітарних наук і їх інформаційне забезпечення” (м.Харків, 1999р.), VII науково-практичній конференції вчителів “Актуальні проблеми гуманітарних наук і їх інформаційне забезпечення” (м. Харків, 2000 р.), VIII науково-практичній конференції вчителів „Інноваційні технології в освіті” (м. Харків, 2001 р.), I Обласній науково-практичній конференції „Розвивальне навчання на Харківщині: стан і перспективи” (м.Харків, 2002 р.), науково-практичній конференції молодих учених (м. Харків, 2002 р.).

Матеріали дослідження впроваджені в практику роботи кафедри початкового навчання спеціалізованої економіко-правової школи з поглибленим вивченням англійської мови Харківського гуманітарного інституту “Народна українська академія” (довідка №121 від 18.03.2005р. про впровадження результатів дослідження).

Основні теоретичні положення й висновки дисертації знайшли своє відбиття в 13 наукових працях, у тому числі: в 6 одноосібних статтях, опублікованих у провідних наукових фахових виданнях, 5 публікаціях у збірниках тез доповідей на наукових конференціях, в „Щоденнику росту” для 1-их, 2-их, 3-іх класів.

Структура й обсяг роботи обумовлені логікою наукового пошуку. Дисертація складається зі вступу, трьох глав, висновків, викладених на 183 сторінках тексту (160 сторінок - основний текст), включаючи 22 таблиці, списку використаної літератури й 2 додатків. Список літератури містить 246 позицій, з них 37 - іноземною мовою.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його об’єкт, предмет, мету, завдання, представлено концепцію, сформульовано гіпотезу, викладено методологічні й теоретичні основи, висвітлено основні етапи дослідно-експериментальної роботи, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення, основні методи дослідження, наведено дані про апробацію і впровадження результатів наукової роботи.

У першому розділі „Теоретичні основи формування ставлення особистості до себе” розглянуто й обґрунтовано сутність, механізми, шляхи формування ставлення особистості до себе, його значення для розвитку особистості.

Формування ставлення особистості до себе найбільш яскраво відображено в таких філософських концепціях, звернених до особистості: логіко-гносеологічній, яка віднайшла відбиття в поглядах Р. Декарта, котрий прирівнював особистість до душі й оголошував природу “Я” вродженою; логіко-психологічній, обґрунтованій Д. Локком, який вперше ставить питання про походження ідеї “Я”, виводячи його з рефлексії “внутрішнього почуття”; в обґрунтованій І. Кантом ціннісно-моральній проблемі “Я”; розробці І. Фіхте питань активності й творчої ролі “Я”, розкритті ним значення суб'єктного начала діяльності; у створенні К. Марксом діалектико-матеріалістичної теорії, в якій він визначив “Я” як вузловий момент втілення соціального в індивідуальне і навпаки, обґрунтуванні творчої діяльності особистості; у визнанні персоналістами особистості первинною творчою реальністю і вищою духовною цінністю (Е.Муньє); проголошенні екзистенціалізмом свободи особистості як вищої з існуючих цінностей (А.Камю).

Аналіз психологічної літератури свідчить, що визначення ставлення до себе як до об'єкта психологічного аналізу було здійснено шляхом розмежування в процесі самосвідомості різних аспектів: процесу отримання знань про себе, самих цих знань і процесу ставлення до себе як певної стабільної характеристики суб'єкта (І.Кон, В.Столін, Р.Бернс, R. Walie, L. Wells, G. Marwell). Ці аспекти складають цілісну Я-концепцію, підсумковим виміром якої виступає узагальнене ставлення до своєї особистості. Ставлення до себе є спільним знаменником, підсумковим виміром “Я”, що виражає міру прийняття чи неприйняття індивідом самого себе (І. Кон).

Учені розробляли проблему Я-концепції в руслі вивчення питань про становлення самосвідомості (Б.Ананьєв, Л.Божович. Л.Вигот-ський, О.Леонтьєв, С.Рубінштейн, П.Чамата, Н.Чеснокова, О.Шорохо-ва, В.Столін), особливостей самооцінки й її взаємозв'язку з оцінками оточення (Н.Анкудінова, Г.Липкіна, Є.Савонько, В.Сафін, І.Кон, Г.Прихожан та ін.). Я-концепція розглядається як передумова й одночасно як наслідок соціальної взаємодії, ідеальне репрезентування індивіда в собі як в іншому, що формується в спілкуванні й діяльності.

Найбільш розробленою у вітчизняній науці є концепція самосвідомості, запропонована В.Століним. Загальні уявлення про самопізнання і самоставлення, що розвиваються в руслі даної концепції, спираються на ідеї О.Леонтьєва про діяльність, свідомість і особистість, а також на уявлення про особистісний зміст як одного з основних “компонентів” свідомості.

С.Пантилєєв виділяє в структурі ставлення до себе дві основні підсистеми: систему самооцінок і систему емоційних відносин. Ієрархія компонентів ставлення до себе зумовлена ієрархією провідних життєвих відносин і діяльностей.

У науковій літературі виділяють такі механізми формування Я-концепції: привласнення оцінок інших людей стосовно себе; самоспостереження й самопізнання; практична діяльність людини; оцінка власних досягнень у різних видах діяльності й їхнє порівняння з досягненнями інших людей; структурування образу “Я”.

Особливе значення у формуванні особистості надається рефлексії, яка впливає перебудовчо на індивіда (Л.Виготський).

Велике значення в наукових дослідженнях надається вивченню самооцінки, що є механізмом, який дозволяє суб'єктові ієрархізувати знання й переживання, властиві власній особистості, і передбачає наявність критичної позиції індивіда по відношенню до того, чим він володіє з точки зору відповідної системи цінностей. Знання про себе є необхідним матеріалом для самооцінки, що, у свою чергу, здатна “задавати модус” для ставлення до себе (Л. Бороздіна, А.Захарова).

У дослідженні доведено необхідність формування конструктивного, тобто позитивного, критичного, рефлексивного ставлення, яке передбачає сформованість адекватних самооцінки й рівня домагань, упевненості у своїх силах і можливостях, широких пізнавальних інтересів, моральних цінностей, позитивного мислення. Підгрунтя конструктивного ставлення знаходимо в гуманістичній педагогіці минулого.

У сучасних умовах інтенсивно ведеться пошук нової парадигми освіти, зокрема концепції особистісно-орієнтованої освіти (І.Бех, Г.Балл, М.Кларін, О.Савченко, О.Сухомлинська, І.Якиманська). Педагогічною системою, що гармонійно поєднує традиції гуманістичної педагогіки й сучасні проблеми виховання суб'єкта життєдіяльності, є система розвивального навчання Д.Ельконіна й В.Давидова, яка сприяє розвитку змістовного теоретичного узагальнення, логічній і особистісній рефлексії, адекватній самооцінці, що виконує регулятивну функцію, високому рівню самосвідомості відповідно до віку.

Отже, філософські, психологічні, педагогічні теоретичні ідеї є основою для практичних досліджень і реалізації педагогічних умов формування конструктивного ставлення до себе у молодших школярів.

У другому розділі дослідження „Експериментальна перевірка педагогічних умов формування конструктивного ставлення до себе у молодших школярів у процесі навчальної діяльності” розкриваються загальні питання підготовки і проведення педагогічного експерименту, обґрунтовуються педагогічні умови формування конструктивного ставлення до себе у молодших школярів, визначається змістово-процесуальна суть основних етапів реалізації педагогічних умов; а також мета, завдання, методика експериментально-дослідницької роботи; описано педагогічний експеримент, у ході якого перевірялась ефективність реалізації педагогічних умов, представлено аналіз результатів і статистична обробка експериментальних даних.

У варіативному педагогічному експерименті брало участь 8 учнівських колективів. Експеримент проводився в період з 1996 по 1999 рр. на базі середньої школи №1 м. Харкова і в період з 1999 по 2002рр. на базі спеціалізованої економіко-правової школи з поглибленим вивченням англійської мови Харківського гуманітарного інституту “Народна українська академія”. У цих навчальних закладах досліджувалося по 4 учнівських колективи протягом усього періоду навчання в початковій школі. Додатково було досліджено ще два учнівських колективи – учні середньої школи №77 м. Харкова. Е1 (46 осіб) – учнівські колективи, у навчанні яких реалізовані обидві науково обґрунтовані педагогічні умови в період їхнього навчання з 1 по 3 клас. Е2 (45 осіб) – учнівські колективи, у навчанні яких з 1 по 3 клас було реалізовано тільки одну з означених умов – використання розробленого інструментарію; Е3 (65 осіб) – учнівські колективи, у навчанні яких з 1 по 3 клас реалізовано також одну умову –організація навчання, що сприяла розвитку рефлексії. Контрольними (К-88 осіб) були колективи, у навчанні яких з 1 по 3 клас не реалізовано жодної з означених умов.

Однією з виділених нами педагогічних умов формування конструктивного ставлення до себе у молодших школярів була організація навчання, спрямованого на розвиток рефлексії в учнів, на усвідомлення суб'єктом того, як він сприймається й оцінюється іншими. Система навчання, яка максимально сприяла розвитку рефлексії і формуванню теоретичного мислення молодших школярів, оскільки рефлексія є змістово-теоретичною дією, і всі останні змістовно-теоретичні дії (аналіз, планування, узагальнення) здійснюються на її основі. У проведеному дослідженні такою системою було розвивальне навчання, основа якого – теорія навчальної діяльності Д. Ельконіна й В. Давидова. Як свідчать результати дослідження, в процесі навчальної діяльності, побудованої на принципах змістового узагальнення, відбувається не тільки формування теоретичного мислення учнів, але й розвиток сфери самосвідомості. У дисертації розкрито конкретні шляхи, які забезпечують відносно повне пізнання молодшими школярами себе й однолітків, що передбачало акцентування уваги на найбільш суттєвих характеристиках людини (моральних і ділових рисах), а також здійснення всебічного аналізу як позитивних, так і негативних якостей.

Орієнтація учнів на спосіб дії, на аналіз предмета діяльності і способи його перетворення, тобто сформована рефлексія, сприяли становленню самооцінки як надійного механізму саморегуляції.

Друга умова передбачала використання педагогічного інструментарію, який визначаємо як засоби, що дають можливість учням спостерігати за власними змінами, об'єктивують їхні особистісні якості, емоційні реакції, дозволяють молодшим школярам спостерігати за собою й аналізувати свої дії. Таким інструментарієм були розроблені нами посібники “Щоденник росту” і “Щоденна соціометрія”, подані в додатку до дисертації. “

Щоденник росту” розрахований на весь курс навчання в початковій школі й покликаний вирішувати завдання, актуальні як для всього періоду навчання, так і для кожного навчального року. Зокрема, спільними для всього періоду навчання були такі цілі: об'єктивізація навчальної й соціальної самозмін; формування адекватної самооцінки й адекватного рівня домагань; формування конструктивного ставлення до себе.

Використання “Щоденника росту” на першому році навчання було спрямоване на вирішення завдань: формування внутрішньої позиції школяра; вироблення й прийняття норм шкільного життя; на другому році навчання – формування класного колективу, здатності бачити й оцінювати себе в міжособистісних відносинах; на третьому році – формування здатності до самоаналізу; виховання прагнення до самовдосконалення. Посібник “Щоденник росту” умовно було поділено на дві частини: “демонстраційну”, або “констатуючу”, і “рефлексивну”. Завдання першої – продемонструвати дитині, матеріалізувати для неї, дати відчути своє просування в навчальному матеріалі. Завдання другої частини – об'єктивувати для дитини соціальні зміни в її житті, організувати роботу над їх осмисленням.

Використання педагогічного інструментарію передбачало дії, спрямовані на привласнення дітьми способу вирішення конфліктних ситуацій.

Показниками результатів експериментальної роботи розглядалися самооцінка, рівень домагань, рівень розвитку особистісної рефлексії та рівень тривожності в різних соціальних ситуаціях, сформованість навчальних дій учнів, характер ставлення до себе. Методику виміру цих показників описано в дисертації.

Аналіз результатів експериментальної роботи по реалізації науково обґрунтованих у проведеному дослідженні педагогічних умов представлено в таблиці 1, с.11.

Значний вплив на формування ставлення до себе мала провідна діяльність. Рівень сформованості й розвитку навчальної діяльності визначався сформованістю навчальних дій, що було представлено в таблиці 2, с.12.

На основі аналізу особливостей сформованості компонентів Я-концепції і навчальної діяльності виділено чотири типи ставлення до себе.

Таблиця 1

Динаміка розвитку самооцінки, особистісної рефлексії й рівня домагань (в%)

Класи

Характерис-

тика і рівні | Е1 (46) | Е2 (45) | Е3 (65) | К (88)

1 кл. | 3 кл. | 1 кл. | 3 кл. | 1 кл. | 3 кл. | 1 кл. | 3 кл.

Самооцінка особистісних якостей

Неадекватна (завищена) | 34,79 | 6,52 | 40 | 26,66 | 33,85 | 36,92 | 35,23 | 59,01

Адекватна | 65,21 | 93,48 | 60 | 73,34 | 66,15 | 63,08 | 64,77 | 40,99

Рівень домагань

Адекватний | 10,86 | 100 | 13,33 | 82,22 | 10,76 | 61,54 | 10,22 | 50

Неадекват-ний | 89,14 | 0 | 86,67 | 17,78 | 89,24 | 38,46 | 89,78 | 50

Рівні особистісної рефлексії

Високий | 63,04 | 24,44 | 0 | 0

Середній | 30,44 | 44,44 | 43,08 | 18,18

Низький | 100 | 6,52 | 100 | 31,12 | 100 | 56,92 | 100 | 81,82

Конструктивно стійке. Діти ставляться до себе з повагою, вважають, що інші люди також ставляться до них позитивно. Це ґрунтується на інтересі до самопізнання, розвитку особистісної рефлексії, високому рівні сформованості навчальної діяльності; характеризуються адекватною самооцінкою, низькою тривожністю, адекватним рівнем домагань. Упевненість у власних силах у дітей даної групи ґрунтується на усвідомленні ними як своїх позитивних якостей, так і недоліків.

Таблиця 2

Сформованість навчальних дій учнів 3-іх класів (у %)

Класи

Навчальні

дії | Е1

(46) | Е2

(45) | Е3

(65) | К

(88)

Оцінки*

Правильно прогнозують виконання завдання, користуючись загальним способом; | 45,65 | 0 | 18,46 | 0*

Не володіють змістовим способом дії, орієнтуються на формальні показники; | 25 | 42,22 | 7,7 | 25*

Доповнюють формальний спосіб дії елементами змістового аналізу, виявляють труднощі у визначенні прогнозу виконання завдання; | 16,31 | 57,78 | 55,38 | 50*

Орієнтуються тільки на формальні ознаки, помиляються в прогнозі виконання завдання; | 13,04 | 0 | 18,46 | 12,5*

Не володіють способом і помиляються в прогнозі; | 0 | 0 | 0 | 0*

Не виконують завдання й не роблять прогноз щодо його виконання. | 0 | 0 | 0 | 12,5

Контролю*

Виконують завдання самостійно і правильно; | 93,48 | 31,26 | 50,77 | 37,5*

Допускають тільки одну помилку; | 0 | 62,22 | 24,62 | 50*

Виконують за допомогою орієнтованих питань; | 0 | 6,52 | 18,46 | 12,5*

Виконують тільки за допомогою дорослого; | 6,52 | 0 | 6,15 | 0*

Не справляються зі завданням. | 0 | 0 | 0 | 12,5

Аналізу*

Виконують перетворення умов завдання, виділяючи суттєву залежність даних, знаходять узагальнюючий спосіб розв'язання задачі; | 76,09 | 62,22 | 93,85 | 36,36*

Не виконують перетворень, прагнуть відразу відповістити на питання; | 17,39 | 0 | 0 | 13,64*

Не аналізують умов завдання, не намагаються знайти закономірність, відгадують відповідь. | 6,25 | 37,78 | 6,15 | 50

Рефлексії*

Орієнтуються на спільність способів розв'язання; | 68,89 | 31,11 | 50,77 | 23,86*

Орієнтуються на зовнішню схожість умов, даних тощо; | 31,11 | 68,89 | 49,23 | 76,14

Планування*

Уявляють результат своїх дій, планують шляхи досягнення мети; | 76,09 | 57,78 | 87,7 | 50*

Не уявляють майбутній результат, планують тільки перші кроки досягнення мети; | 13,04 | 17,78 | 12,3 | 25*

Не уявляють майбутній результат, планують майбутні дії тільки за допомогою вчителя або учнів із “групи-лідера” | 10,87 | 24,44 | 0 | 25

Конструктивно нестійке, що характеризуються адекватною самооцінкою учнів, але в них значно вище відбито критичне ставлення до власної особистості і спрямованість на самовдосконалення; адекватним рівнем домагань, який знижується в ситуації неуспіху; середнім рівнем тривожності; високим чи середнім рівнем сформованості навчальної діяльності й особистісної рефлексії.

Суперечливе ставлення характеризується неоднозначною самооцінкою; рівень домагань, в основному, неадекватний, високий рівень тривожності; рівень сформованості особистісної рефлексії і навчальної діяльності середній або низький. У цю ж групу входять також учні з високим рівнем навчальної діяльності, неблагополучність самооцінки яких проявляється в надмірному спокої. Часто учні невпевнені у своїх силах і у своїй привабливості для інших людей. Позитивне ставлення до себе грунтується на емоційному сприйнятті.

Неконструктивне ставлення відрізняється завищеною самооцінкою учнів, неадекватним стійким рівнем домагань, високим рівнем тривожності, низьким рівнем сформованості особистісної рефлексії й навчальної діяльності. Ставлення до себе складається на основі позитивного емоційного сприйняття себе без достатнього усвідомлення якостей “Я” і переоцінки своїх потенційних можливостей.

Розподіл учнів з різними видами ставлення до себе представлено в таблиці 3.

Таким чином, аналіз результатів проведеного експерименту свідчить про ефективність реалізації обґрунтованих у дисертації педагогічних умов для формування конструктивного ставлення до себе у молодших школярів у процесі навчальної діяльності.

Таблиця 3.

Розподіл учнів 3-іх класів залежно від виду ставлення до себе

(у %)

Класи

Вид став-

лення до себе. | Е1 (46) | Е2 (45) | Е3 (65) | К (88)

Конструктивно стійке | 33,33 | 8,88 | 0 | 0

Конструктивно нестійке | 60,15 | 44,46 | 43,75 | 5,68

Суперечливе | 6,52 | 42,22 | 50,1 | 44,32

Неконструктивне | 0 | 4,44 | 6,15 | 50

ВИСНОВКИ

1. На основі аналізу наукової літератури розкрито філософські, психологічні, педагогічні аспекти дослідження питання формування ставлення особистості до себе. Обґрунтовано, що філософською основою проведеного дослідження є ідеї гуманізму, персоналізму, екзистенціалізму, в основі яких лежить підхід до людини як до вищої цінності, яка гідна жити в суспільстві, що забезпечує її духовну емансипацію, особистісну цілісність.

Психологічний аспект виконаного дослідження передбачав розгляд позитивного ставлення до себе як потреби, задоволення якої приводить людину до “згоди з самою собою”.

Педагогічний аспект проблеми полягав у дослідженні й розробці технології, реалізації умов формування конструктивного ставлення до себе у молодших школярів у процесі навчальної діяльності.

2. Теоретично обґрунтовано сутність поняття “конструктивне ставлення” особистості до себе, під яким розуміється позитивне, критичне, рефлексивне ставлення, що передбачає сформованість адекватної самооцінки, адекватного рівня домагань, упевненості у своїх силах і можливостях, широких пізнавальних інтересів, моральних цінностей, позитивного мислення.

3. Науково обґрунтовано педагогічні умови формування конструктивного ставлення до себе у молодших школярів, а саме:

3.1. Організація навчання, спрямованого на розвиток рефлексії молодших школярів як знання й розуміння суб'єктом самого себе, з'ясування того, як інші знають і розуміють його самого, його особливості, емоційні реакції й когнітивні уявлення. Системою навчання, що найбільше сприяє розвитку рефлексії, є система, спрямована на розвиток теоретичного мислення в дітей молодшого шкільного віку

3.2. Педагогічний інструментарій, під яким розуміються засоби, що надають можливість учням простежити за власними змінами, об'єктивувати їхні власні особливості, емоційні реакції, дозволяє побачити себе всередині міжособистісних відносин і робити побачене предметом аналізу, що забезпечує формування в них конструктивного ставлення до себе.

Розроблені автором посібники “Щоденник росту” і “Щоденна соціометрія” дозволяють вирішувати завдання, поставлені з урахуванням року навчання.

4. На основі аналізу результатів експериментальної варіативної перевірки педагогічних умов доведено суттєву різницю в рівні сформованості основних показників конструктивного ставлення до себе в експериментальних класах. Установлено, що переважна більшість учнів Е1 класу, де були реалізовані обидві умови, має адекватну самооцінку в навчальній діяльності. Вони більш критичні до себе, відрізняються високою впевненістю у своїх силах, правильно оцінюють свої можливості і здатності, володіють адекватним рівнем домагань, мають невисокі показники тривожності в різних соціальних ситуаціях, серед них відсутні учні, які характеризуються “надмірною спокійністю”. Більшість учнів (63,04%) мають високий рівень розвитку особистісної рефлексії.

Установлено, що в учнів Е2 класу (використання педагогічного інструментарію) відсоток адекватної самооцінки в навчальній діяльності нижчий (62,23%), ніж в Е1 і Е3 класах, що пояснюється недостатністю реалізації лише однієї умови. Школярі Е2 класу схильні менше довіряти своїм можливостям, ніж діти Е1 класу, але в процесі виконання завдань підвищують рівень домагань; характеризуються більш високою тривожністю в різних соціальних ситуаціях. При цьому в частини учнів сформовані захисні механізми, що знаходять вияв в “надмірній спокійності” і свідчать про неадекватне ставлення до себе й до дійсності.

У Е2 класі в учнів переважає конструктивно нестійке й суперечливе ставлення до себе, зумовлене низьким рівнем сформованості теоретичного мислення і способів пізнання, що є перепоною для формування конструктивного ставлення до себе, оскільки засоби пізнання навколишньої дійсності, зокрема і власної особистості, формуються в процесі реалізації другої умови.

Учні Е3 класу (система навчання, що сприяє розвитку рефлексії) мають тенденцію до завищення самооцінки особистісних якостей і, в більшості своїй (81,55%), мають адекватну самооцінку в навчальній діяльності. Вони мають переважно низький початковий рівень домагань, проте підвищують його в процесі виконання завдань, іноді переоцінюючи свої можливості; показники тривожності перевищують показники Е1 класу і нижчі, ніж аналогічні показники учнів Е2 класу. Однак наявність учнів, які характеризуються “надмірним спокоєм”, також свідчить про формування захисних механізмів у дітей даного класу і неадекватного ставлення до себе й дійсності. В цілому, показники самооцінки за особистісними якостями близькі до показників Е2 класу, а показники самооцінки в навчальній діяльності близькі до показників Е1 класу. Таким чином, аналіз результатів проведеного варіативного експерименту доводить, що недоліком реалізації тільки однієї умови є несформованість способів пізнання і способів роботи з наявними знаннями або відсутність інтересу до пізнання і розуміння себе й інших людей.

Переважна більшість учнів К класу мають завищену самооцінку (59,01%) особистісних якостей, а близько половини (45,46%) учнів даного класу мають занижену самооцінку в навчальній діяльності, характеризуються неадекватним рівнем домагань, високою тривожністю, нерозвиненою особистісною рефлексією.

5. Розроблено методичні рекомендації для вчителів початкових класів стосовно використання технології й реалізації умов формування конструктивного ставлення до себе у молодших школярів у процесі навчальної діяльності, а також організації роботи з “Щоденником росту” і “Щоденною соціометрією”, діагностики ефективності реалізації науково обгрунтованих виділених педагогічних умов.

Проведене дослідження не вичерпує дану проблему. Перспективними залишаються такі аспекти дослідницької діяльності, як удосконалення технології формування конструктивного ставлення до себе у молодших школярів; подальша розробка, експериментальна апробація і впровадження педагогічного інструментарію.

Основний зміст дисертації відображено в таких публікаціях:

1. Шилкунова З.И. К вопросу о формировании позитивного самоотношения в младшем школьном возрасте //Вчені записки Харківського гуманітарного інституту „Народна українська академія”, т.5. – Харків, 1999. – С. 206-211.

2. Шилкунова З.І. Особливості формування самовідношення в учнів перших та третіх класів // Педагогіка та психологія: Зб. наук. пр. – Харків: ХДПУ, 2001. – Випуск 18. Частина 1. – С.153-158.

3. Шилкунова З.І. До питання педагогічної підтримки особистості в навчанні //Теорія навчання та виховання: Зб. наук. пр. – Харків: ОВС, 2003. – Вип. 10. – С.45-51.

4. Шилкунова З.І. Питання педагогічної підтримки особистості у навчанні в історії зарубіжної педагогіки //Педагогіка і психологія творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. – Київ-Запоріжжя. – 2003. – Вип. 26. – С.271-274.

5. Шилкунова З.І. Формування позитивного самовідношення молодших школярів в системі розвивального навчання //Гуманізація навчально-виховного процесу: Зб. наук. пр. – Слов’янськ : Видавничий центр СДПУ, 2003. – С. 215-219.

6. Шилкунова З.І. Особливості розвитку Я-концепції учнів 1-их класів //Педагогіка та психологія: Зб. наук. пр. – Харків: 2004. – Вип. 25. – С. 147-153.

7. Шилкунова З.И. Проблема возможности формирования позитивного самоотношения у младших школьников //Материалы VI научно-практической конференции учителей “Актуальные проблемы гуманитарных наук и их информационное обеспечение”. – Харьков: ХГУ “НУА”. – 1999. – С.50.

8. Шилкунова З.И. Исследование формирования самоотношения у младших школьников //Материалы VII научно-практической конференции учителей “Актуальные проблемы гуманитарных наук и их информационное обеспечение”. – Харьков: ХГУ “НУА”. – 2000. – С. 67-68.

9. Шилкунова З.И. Особенности формирования самоотношения у учащихся 1-х 3-х классов //Матеріали VIII науково-практичної конференції вчителів „Інноваційні технології в освіті”. – Харків: ХГУ „НУА”. – 2001. – С. 92-93.

10. Шилкунова З.І. Питання педагогічної підтримки особистості у вітчизняній педагогічній думці //Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених – Харків: „ОВС”, 2003. – С.45.

11. Шилкунова З.И. Дневник роста (1 класс). – Харьков: изд-во ХГУ „НУА”, 2002. – 56с.

12. Шилкунова З.И. Дневник роста (2 класс). – Харьков: изд-во ХГУ „НУА”, 2003. – 76с.

13. Шилкунова З.И. Дневник роста (3 класс). – Харьков: изд-во ХГУ „НУА”, 2004. – 87с.

АНОТАЦІЇ

Шилкунова З.І. Педагогічні умови формування конструктивного ставлення до себе у молодших школярів у процесі навчальної діяльності. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.09 – теорія навчання. – Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди – Харків, 2005.

Дисертаційна робота є теоретико-експериментальним дослідженням педагогічних умов формування конструктивного ставлення до себе у молодших школярів у процесі навчальної діяльності.

Науково обґрунтовано концепцію цілеспрямованого формування конструктивного ставлення до себе у молодших школярів; педагогічні умови успішності цього процесу; теоретично обґрунтовано сутність поняття “конструктивне ставлення” особистості до себе; вивчено зміст ставлення до себе учнів 1-х і 3-х класів, які навчаються в умовах спеціального формування і розвитку навчальної діяльності (система розвивального навчання Д.Б.Ельконіна-В.В.Давидова) і за традиційною системою викладання; розроблено педагогічний інструментарій, що об’єктивує для дітей власну зміну, соціальний статус, особистісні особливості.

Результатами експериментальної роботи доведено ефективність розробленої технології формування конструктивного ставлення до себе у молодших школярів у процесі навчальної діяльності.

Ключові слова: молодший школяр, ставлення до себе, конструктивне ставлення, види ставлення до себе (конструктивне стійке, конструктивне нестійке, заперечливе, неконструктивне), навчальна діяльність, Я-концепція, технологія формування конструктивного ставлення.

Шилкунова З.И. Педагогические условия формирования конструктивного отношения к себе у младших школьников в процессе учебной деятельности. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.09 – теория обучения. – Харьковский национальный педагогический университет им. Г.С. Сковороды. – Харьков, 2005.

Диссертационная работа является теоретико-экспериментальным исследованием педагогических условий формирования конструктивного отношения к себе у младших школьников в процессе учебной деятельности.

На основе анализа научной литературы раскрыты философские, психологические, педагогические аспекты исследования вопроса формирования отношения личности к себе. Обосновано, что философской основой проведенного исследования являются идеи гуманизма, персонализма, экзистенциализма, в основе которых лежит подход к человеку как высшей ценности, достойному жить в обществе, обеспечивающем его духовную эмансипацию, личностную целостность.

Психологический аспект выполненного исследования предполагает рассмотрение позитивного отношения к себе как потребности, удовлетворение которой приводит человека к “согласию с самим собой”.

Педагогическое исследование направлено на разработку технологии и условий формирования конструктивного отношения к себе у младших школьников.

В диссертации теоретически обоснована сущность понятия “конструктивное отношение” личности к себе, под которым понимается положительное, критичное, рефлексивное отношение, предполагающее сформированность адекватной самооценки, адекватного уровня притязаний, уверенности в своих силах и способностях, а также широких познавательных интересов и теоретического отношения к действительности, моральных и нравственных ценностей, позитивного мышления. В процессе экспериментальной работы выделено 4 типа отношения к себе у младших школьников. Конструктивное устойчивое, при котором дети относятся к себе с уважением, характеризуются высоким уровнем развития личностной рефлексии и учебной деятельности, адекватной самооценкой, низкой тревожностью, адекватным уровнем притязаний. Конструктивное неустойчивое, которое характеризуется адекватной самооценкой учащихся, адекватным уровнем притязаний, снижающимся в ситуации неуспеха; средним уровнем тревожности; высоким или средним уровнем сформированности учебной деятельности и личностной рефлексии. Противоречивое