НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ТРИГУБЕНКО ГАЛИНА ВАСИЛІВНА

УДК 351.74 + 340.0 + 340.12

РОЛЬ МІЛІЦІЇ В ПОДОЛАННІ ПРАВОВОГО НІГІЛІЗМУ В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;

історія політичних і правових учень

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі теорії держави і права Національної академії внутрішніх справ України.

Науковий керівник –

кандидат юридичних наук, доцент

Осауленко Олександр Іванович,

Національна академія внутрішніх справ України,

доцент кафедри загальноюридичних дисциплін юридичного факультету

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор

Козюбра Микола Іванович,

завідувач кафедри Національного університету

“Києво-Могилянська академія” (м. Київ)

доктор юридичних наук, доцент

Гуренко Марина Миколаївна,

професор кафедри теорії і філософії права

Таврійського національного університету

ім. В.І. Вернадського (м. Сімферополь)

Провідна установа –

Інститут законодавства Верховної Ради України (м. Київ)

Захист відбудеться ”21” жовтня 2005 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.009.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук в Національній академії внутрішніх справ України за адресою: 03035, м. Київ, Солом'янська площа, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії внутрішніх справ України за адресою: 03035, м. Київ, Солом'янська площа, 1.

Автореферат розісланий “17” вересня 2005 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.Б. Горова 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі розбудови української державності значну роль у питаннях реалізації права, забезпечення законності, прав людини відіграє фактор глибокого розуміння громадянами права, високосвідомого виконання його вимог. Стан суспільного життя в Україні, зміни, що відбуваються в політичній, соціальній, економічній сферах, вимагають підвищення ефективності правового регулювання, зростання ролі права та правових законів при вирішенні завдань, які стоять перед Українською державою.

Значний негативний вплив на успішне вирішення поставлених перед нашою державою завдань здійснює правовий нігілізм, який досить поширений в нашому суспільстві і виражається в девальвації у суспільній свідомості права і законності, ігноруванні законів чи недооцінці їх регулятивної соціальної ролі. Як властивість суспільної, групової та індивідуальної свідомості правовий нігілізм в українському суспільстві проявляється в різноманітних формах: від байдужого відношення до ролі та значення права через скептичне ставлення до його потенційних можливостей до прямого порушення діючих законів та нормативно-правових актів.

За період існування України як незалежної держави правовий нігілізм набув значного поширення у зв’язку з кількісним та якісним коригуванням правової системи минулого в перехідний період, кризою законності і невідлагодженістю механізму приведення в дію нових законів, тривалістю процесу здійснення всіх реформ, включаючи і правову. Тому для українського суспільства питання подолання правового нігілізму стоїть особливо гостро, що пояснюється необхідністю вирішення таких проблем як: ефективне проведення конституційної реформи; створення сприятливих умов для подальшого розвитку громадянського суспільства; подолання перманентної економічної кризи; реальне забезпечення прав і свобод людини та громадянина в Україні; зниження рівня злочинності та корупції; покращення екологічної ситуації; розв’язання демографічної проблеми.

Однією з передумов подолання правового нігілізму в Україні є налагодження ефективної роботи державних органів, зокрема правоохоронних. Адже від ефективності діяльності правоохоронних органів по попередженню, виявленню, припиненню, розкриттю, розслідуванню злочинів та інших правопорушень в значній мірі залежить віра кожного громадянина в право та його соціальну цінність і можливості. В системі правоохоронних органів нашої держави з урахуванням її функцій значна роль належить міліції, серед основних завдань якої є забезпечення особистої безпеки громадян, захист їхніх прав і свобод, запобігання правопорушенням та їх припинення, охорона і забезпечення громадського порядку, участь у наданні соціальної та правової допомоги громадянам. В умовах сьогодення міліція поступово перетворюється з державного органу, що виконує каральні функції, на орган, основним пріоритетом діяльності якого є захист інтересів суспільства, та орган, який може суттєво впливати на подолання нігілістичних настроїв у значної частини населення.

Все це зумовлює гостру потребу дослідження проблем стану розвитку правового нігілізму в нашій державі та визначення основних шляхів його подолання, ролі державних органів, зокрема міліції, у вирішенні зазначених проблем.

Актуальність теми дисертації визначається також недостатністю теоретико-правових досліджень з питань правового нігілізму та практично повною відсутністю досліджень з питань ролі міліції України в подоланні цього явища.

Так, з метою визначення та обґрунтування актуальності теми дослідження автором проведено вивчення стану наукової розробленості проблеми правового нігілізму у докторських та кандидатських дисертаціях, захищених в Україні у 1991 – 2004 рр. за спеціальностями 12.00.01 – теорія та історія держави та права; історія політичних та правових учень та 12.00.12 – філософія права. Отримані результати дали можливість упевнитися в тому, що проведені дослідження мають вузькогалузевий характер, загальнотеоретичні аспекти правового нігілізму в сучасній Україні на дисертаційному рівні досліджувало лише два науковці (О. Волошенюк – “Правовий нігілізм у пострадянському суспільстві” та В. Чернєй – “Подолання правового нігілізму – важлива умова розбудови правової держави”), проблематика ролі міліції в подоланні правового нігілізму на дисертаційному рівні досліджується вперше. З проблем правового нігілізму в Україні не видано жодної монографії, вкрай мало цій проблематиці присвячено і наукових статей.

Важливість теми дисертаційної праці пояснюється також необхідністю наукового осмислення в контексті сучасної державно-правової реформи шляхів удосконалення діяльності міліції, з тим, щоб вона якомога ефективніше виконувала свої функції, що, в свою чергу, матиме позитивний вплив на подолання правового нігілізму в нашій державі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації обрана відповідно до Комплексної програми кадрової політики в органах та підрозділах внутрішніх справ та забезпечення законності і дисципліни (наказ МВС України від 30.06.2001 року № 515), Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки (Указ Президента України від 25.12.2000 року №1376/2000), Програми розвитку партнерських відносин між міліцією і населенням на 2000-2005 роки (рішення Колегії МВС України від 28.12.1999 року № 8 км/1), Програми формування позитивного іміджу міліції України на 2003-2007 роки (рішення Колегії МВС України від 10.01.2003 року №1 км/1дск), Тематики пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на період 2002-2005 роки (наказ МВС України від 30.06.2002 року № 635), концепції державно-правової реформи в Україні. Дана праця безпосередньо пов’язана з основними напрямами наукового забезпечення реалізації Концепції розвитку системи Міністерства внутрішніх справ України та включена до планів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2002 рік п. 27 та 2003 рік п. 30. Тема роботи затверджена вченою радою Національної академії внутрішніх справ України 30.01.2001 рік (протокол №1) та включена до “Переліку тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права (2000 – 2001)” (Академія правових наук України , Харків, 2002 рік).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у вирішенні теоретико-правових проблем щодо висвітлення ролі міліції в подоланні правового нігілізму в Україні.

Зазначена мета дисертації зумовила постановку та розв’язання таких завдань:

–

–

–

–

–

–

– на підставі проведенного дослідження розробити рекомендації щодо вдосконалення законодавства, правових та організаційних форм діяльності міліції, як напрямків подолання правового нігілізму.

Об’єктом дослідження є правова свідомість, її негативні прояви та джерела формування правового нігілізму.

Предметом дослідження є діяльність міліції у сфері подолання правового нігілізму в Україні.

Методи дослідження. В основу методології дисертаційної роботи покладено комплексний підхід, зумовлений багатоаспектністю поставлених завдань з використанням філософських принципів єдності соціально-правового і гносеологічного аналізу, об’єктивності, конкретності істини тощо, загальнонаукових методів (передусім, системний, історичний, логічний, структурний, функціональний). Це дозволило розглянути правовий нігілізм як складну соціальну проблему, проаналізувати основні джерела і форми його вираження. Крім того, автором застосовувались спеціальні методи дослідження: формально-юридичний, порівняльно-правовий, конкретно-соціологічний та інші, що дало змогу проаналізувати основні шляхи подолання правового нігілізму в Україні.

Зокрема, системному і порівняльному аналізу підлягали джерела з теорії держави і права, конституційного, адміністративного, кримінального та кримінально-процесуального права, відповідні законодавчі акти та їх проекти, інші нормативно-правові акти (укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, окремі відомчі та міжвідомчі накази, накази та інструкції МВС України).

З метою досягнення наукового результату було використано й метод анкетування, з використанням якого опитано більше 1000 співробітників міліції ГУВС Луганської, Вінницької, Житомирської, Київської та Черкаської областей, м. Києва, слухачів Інституту заочного та дистанційного навчання та Інституту управління Національної академії внутрішніх справ України. Одночасно шляхом анкетування, інтерв’ю, особистого та телефонного опитування вивчалася громадська думка щодо ролі права в сучасному суспільстві, ролі міліції в забезпеченні реалізації прав і свобод громадян, стану сучасного правового нігілізму серед жителів міста Києва, Київської, Вінницької, Луганської, Житомирської та Черкаської областей.

Одержану інформацію використано для обґрунтування підготовлених по дисертації висновків і пропозицій.

Теоретична і нормативна основа дослідження базується на загальних принципах об’єктивності та пріоритету загальнолюдських цінностей, які передбачають об’єктивний опис і аналіз подій, явищ на основі науково-критичного використання різноманітних джерел.

Дисертант спирався на результати теоретичних досліджень вітчизняної та зарубіжної науково-правової думки, роботи вчених, які працюють у галузі загальної теорії держави і права, філософії права, конституційного, адміністративного права та інших наук. В процесі дослідження застосовувалися положення та висновки, які розробили в своїх працях В. Авер’янов, С. Алєксєєв, В. Бабкін, О. Бандурка, В. Гойман, В. Горшенєв, О. Гранін, М. Гуренко, С. Гусарєв, А. Козловський, М. Козюбра, А. Колодій, В. Копєйчиков, В. Котюк, С. Лисенков, М. Матузов; О. Мурашин, А. Олійник, М. Орзіх, О. Петришин, В. Погорілко, П. Рабінович, В. Селіванов, В. Сіренко, В. Темченко, В. Туманов, М. Цвік, Ю. Шемшученко, Л. Юзьков та інші.

Важливе місце в дисертаційній роботі посідають положення, розроблені видатними мислителями і науковцями минулого, зокрема, Аристотелем, Ч. Бекарієм, І. Бентамом, Г. Гегелем, І. Герценим, Т. Гобсом, Р. Ієрінгом, А.Камю, І. Кантом, Н. Макіавелі, Ш.-Л. Монтеск’є, Ф. Ніцше, Платоном, Ж.-П. Сартром, Л. Фейєрбахом, М. Хайдегером, А. Шопенгауером, О.Шпенглером, М. Штирнером та іншими.

Нормативно-правова база дослідження включає міжнародно-правові документи, Конституцію України, закони та інші нормативно-правові, правозастосовчі та інтерпретаційні акти.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що запропонована дисертаційна робота є одним із перших в Україні монографічних досліджень, в межах якого здійснена спроба комплексної теоретико-правової характеристики правового нігілізму із визначенням місця і ролі міліції в його подоланні.

Зокрема, наукова новизна дослідження характеризується такими висновками та положеннями:

–

–

–

–

–

–

–

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки та пропозиції можуть бути використані в науковій діяльності – для подальших теоретико-правових досліджень питань правового нігілізму, наукового забезпечення реформування системи органів міліції, визначення обсягів її компетенції, удосконалення правових та організаційних форм діяльності цього державного органу по вирішенню поставлених перед ним завдань; в правотворчості – при підготовці проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів, спрямованих на вирішення актуальних питань подолання правового нігілізму в Україні; у навчально-виховному процесі – при викладанні курсів “Теорія держави і права”, “Юридична деонтологія”, “Забезпечення прав людини в правоохоронній діяльності”, “Моральні аспекти захисту прав людини”, “Права, свободи та обов’язки людини і громадянина”, а також при підготовці відповідної навчально-методичної літератури.

Практичне застосування дані результати можуть мати місце і в просвітницькій діяльності, а саме, для правового виховання населення та підвищення рівня його правової культури.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної праці обговорювалися на засіданнях кафедри теорії держави та права Національної академії внутрішніх справ України, спільному засіданні зазначеної кафедри та кафедр конституційного права, прав людини.

Окремі матеріали дисертації використовувались у навчальному процесі при відпрацюванні ряду тем з курсів “Моральні аспекти захисту прав людини”, “Права, свободи та обов’язки людини та громадянина”, “Забезпечення прав людини в правоохоронній діяльності”, “Теорія держави та права”, “Юридична деонтологія” в Національній академії внутрішніх справ України.

Основні положення дисертаційної роботи оприлюднені автором на міжнародних науково-практичних конференціях, а саме: на Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів “Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених” (м. Хмельницький, 29-30 квітня 2002 р.), на Міжнародній науковій конференції пам’яті П.І. Новгородцева “Ідея правової держави: історія і сучасність” (м. Луганськ, 22-23 квітня 2003 р.), а також на Міжвузівській курсантсько – студентській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми розвитку та модернізації податкових і інших правоохоронних органів України у XXI столітті” (м. Ірпінь, 26 травня 2004 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 5 наукових статей, 4 з яких – у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації зумовлена предметом, метою і завданням дослідження, складається зі вступу, двох розділів, що містять шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел та двох додатків. Повний обсяг дисертації 209 сторінок, з них 16 сторінок становить список використаних джерел (200 найменувань), 4 сторінки – додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, зв’язок роботи з науковими програмами, планами й темами, визначаються мета і завдання дослідження, його об’єкт та предмет, методологічні і науково-теоретичні основи дисертації. Розкривається наукова новизна одержаних результатів, формулюються основні висновки і положення дослідження, наведено дані про їх апробацію.

Розділ 1. “Правовий нігілізм, його джерела, форми вираження та шляхи подолання в Україні” складається з трьох підрозділів, присвячених аналізу правового нігілізму як різновиду соціального, визначенню поняття правового нігілізму, встановленню джерел його існування, форм вираження та шляхів подолання.

У підрозділі 1.1. “Правовий нігілізм як різновид соціального нігілізму” автор зазначає, що правовий нігілізм є одним із різновидів соціального нігілізму, який охоплює два різні явища при всій їх спільності: “нігілізм історичний” та “нігілізм сьогоденний”. “Історичний нігілізм” включає в себе три напрямки, зокрема, “філософський”, “естетичний” та “соціально-політичний” або російський “революційний нігілізм”, що виникли в другій половині XIX – перших десятиріччях ХХ ст. Щодо “сучасного нігілізму”, то він являє собою не тільки суму різновидів “історичного нігілізму”, а й охоплює всі сфери сучасного життя – політику, економіку, право, суспільне життя, сім’ю.

Дисертантом досліджено історію і самого терміна “нігілізм”, в який протягом усього його існування вкладався різний зміст. Проте, незважаючи на надзвичайно широкий спектр застосування цього терміна в історії суспільної та філософської думки, встановлено, що все ж таки можна простежити два підходи до визначення його змісту – філософський та історичний. Так, з одного боку, під нігілізмом розуміється явище, що полягає у запереченні загальноприйнятих цінностей, а з другого,– інтелектуальна і політична тенденція в Росії другої половини XIX ст.

Проаналізувавши різноманітні підходи до визначення поняття правового нігілізму та встановивши багатоступеневість цього явища, дисертант формулює поняття “правовий нігілізм” у вузькому та широкому розумінні. На думку автора, правовий нігілізм у вузькому розумінні або абсолютний правовий нігілізм зводиться до повного, абсолютного заперечення права, законів, до їх свідомого ігнорування. Правовий нігілізм у широкому розумінні або відносний правовий нігілізм зводиться до скептичного, зневажливого або іншого негативного відношення до права, законів, нормативного порядку.

У підрозділі 1.2. “Основні джерела правового нігілізму в Україні” на основі вивчення різноманітних підходів до визначення основних джерел правового нігілізму в Україні автором встановлено два різновиди цього явища – історичний правовий нігілізм та сучасний правовий нігілізм. Зазначено, що історичний правовий нігілізм являє собою зумовлену процесами історичного розвитку традицію зневажливого відношення до права.

Встановлено, що до основних причин широкого розповсюдження правового нігілізму в Україні можна віднести такі історичні чинники:

а) історичні традиції, які були закономірним наслідком правління російського самодержавства, багатовікового кріпосного устрою, що позбавляв основну масу населення прав і свобод;

б) репресивний характер змісту законодавства та недосконалість правосуддя Російської імперії, до складу якої протягом кількох століть входила значна частина України;

в) теорію і практику розуміння диктатури пролетаріату як влади, не пов’язаної і не обмеженої законами;

г) правову систему колишнього Радянського Союзу, в якій панували адміністративно-командні методи, таємні та напівтаємні підзаконні нормативно-правові акти, а конституції і нечисленні демократичні закони в значній мірі тільки декларували права і свободи особи;

д) наявність значної кількості нормативно-правових актів, які містили лише декларації та заклики, не мали ясності і чіткості формулювання, а в деяких випадках навіть суперечили один одному;

е) практику радянського періоду, при якій надавалась перевага постановам комуністичної партії над законами, вторинність права, його відображеної реальності, яка обслуговувала первинні реальності – економіку, політику тощо;

є) низьку роль суду, інших правоохоронних органів та низький престиж права та закону, коли встановлені державою правові норми не додержувались державними органами, посадовими особами, які прикривали порушення законності різноманітними “загальнодержавними інтересами”, що і спричинило відомчий правовий нігілізм.

На думку автора, до зазначених історичних джерел існування правового нігілізму в Україні в наш час додалися ще й такі: кризовий стан сучасної економіки, порушення прав людини та громадянина, значна криміногенна ситуація в країні, низький рівень правореалізації, правовий ідеалізм, надмірна кількість законів в державі, тенденція до прийняття недосконалих нормативно-правових актів, декларативність законів, відсутність в них норм прямої дії, правовий вакуум, низький рівень правової культури громадян, порушення таких принципів, як рівність усіх громадян перед законом, взаємна відповідальність особи і держави, презумпція невинуватості, недоліки в роботі правоохоронних органів, політиканство і популізм політичних лідерів, боротьба позицій та амбіцій, властолюбство колишньої номенклатури, яка щосили тримається за минуле, некомпетентність представників влади, бюрократичне, чиновницьке свавілля та його безкарність.

В роботі наголошується, що головним джерелом правового нігілізму на сучасному етапі є, безперечно, кризовий стан українського суспільства. Економічні негаразди, соціальна напруга, конфронтація гілок влади, морально-психологічна нестійкість суспільства є сприятливим підґрунтям для постійного відтворення та помноження нігілістичних проявів.

У підрозділі 1.3. “Форми вираження та шляхи подолання правового нігілізму в Україні” автор зазначає, що правовий нігілізм проявляється в різних формах. На рівні суспільної свідомості він постає у вигляді ідеологічних течій та теоретичних доктрин; на рівні звичайної масової свідомості і національної психології – у формі негативних установок, стійких упереджень та стереотипів і знаходить відображення в різних сферах суспільної практики; на рівні управлінської системи йдеться про так званий відомчий правовий нігілізм.

В роботі зазначено, що теоретична форма правового нігілізму, яка проявляється на рівні суспільної свідомості, крім того, що випливає із застарілих доктрин та ідей, які пов’язані як із догматизацією та вульгаризацією відомих положень марксизму про державу та право, так і з рядом помилкових або ідеологізованих, а тому викривлених уявлень про державно-правову дійсність і її розвиток, в наш час підігрівається новими концепціями та практикою сучасного правового життя в нашій державі.

У масовому повсякденному правовому нігілізмі тісно переплітаються правова неосвіченість, скептичні стереотипи і упередження, невіра у право, неповага та ігнорування його. Внутрішнє відчуження від права, сутністю якого є суб’єктивне переживання непотрібності, нецінності, другорядності цього інституту, цілком природно зумовлює і зовнішнє відчуження від нього, впливає на лінію поведінки особи.

Дисертант зазначає, що відомчий правовий нігілізм проявляється в невиконанні законів та інших нормативно-правових актів державними чиновниками, які тим самим ігнорують суб’єктивні права учасників правовідносин, зневажаючи кожного, кого ці закони стосуються. Зловживання чиновників державного апарату дають приклад для дій, з одного боку, чиновникам нижчих рангів, а з другого, – пересічним громадянам, що призводить до вседозволеності й безправ’я в усіх сферах суспільного життя.

Проаналізувавши різні погляди авторів на форми прояву правового нігілізму, вивчивши громадську думку з цього питання, автор виділяє та аналізує найбільш типові на сьогоднішній день форми вираження цього явища: –

пряме порушення чинного законодавства;–

повсюдне масове недотримання та невиконання вимог чинного законодавства;

– бездумне, суто формальне виконання вимог законодавства;

– порушення прав та свобод громадян;

– видання суперечливих нормативно-правових актів;

– протиставлення в процесі юридичної практики законності та доцільності;

– неузгодженість, а в деяких випадках конфронтація гілок влади у проведенні правової політики;

– корупція та організована злочинність;

– популізм політичних лідерів;

–неповага до правоохоронних органів, песимізм при розгляді реальних можливостей ефективного виконання ними своїх функцій.

Автором зазначено, що відомі й інші модифікації правового нігілізму, зокрема правотворчі експерименти, зловживання правом, декларативність та багатослівність законів, правовий вакуум, політико-правовий радикалізм, правовий ідеалізм, огріхи у правозастосуванні та правоохоронній діяльності.

На підставі викладеного дисертант дійшов висновку, що сучасний правовий нігілізм в Україні як індивідуальний, так і груповий та загальний є суттєвим фактором гальмування прогресивного розвитку нашої держави, а визначення основних шляхів його подолання – однією з найгостріших та найактуальніших проблем розвитку нашого суспільства.

Проаналізувавши реальний стан та форми прояву сучасного правового нігілізму в нашій державі, автор визначив та проаналізував такі пріоритетні напрями та шляхи його подолання:

–

–

–

– зміцнення законності та правопорядку, державної дисципліни;

–

–

–

– підготовка висококваліфікованих кадрів юристів;–

підвищення ефективності роботи правоохоронних органів України.

Розділ 2. “Пріоритетні напрямки діяльності міліції по подоланню правового нігілізму”, який складається з трьох підрозділів, присвячено визначенню ролі міліції у подоланні правового нігілізму, розкриттю теоретичних аспектів компетенції, правових та організаційних форм діяльності цього органу по подоланню правового нігілізму в Україні.

У підрозділі 2.1. “Діяльність міліції по зміцненню законності та правопорядку як один із пріоритетних напрямків подолання правового нігілізму в Україні” детально обґрунтовується положення про те, що зміцнення законності та забезпечення правопорядку з боку правоохоронних органів, зокрема міліції, має суттєво вплинути на зниження рівня правового нігілізму в Україні.

В дослідженні зазначається, що саме законність виступає в якості основної характеристики того соціального середовища, в якому громадяни та їх колективи реалізують свої суб’єктивні права та юридичні обов’язки. Вона панує там, де у відносинах між індивідами, їх колективами, між всіма ними панує право. Саме тому забезпечення законності в державі виступає в якості ефективного засобу подолання правового нігілізму. Підкреслюється, що органи держави та її посадові особи (зокрема міліція), застосовуючи правові норми, сприяють усуненню перешкод для реалізації права і таким чином зміцнюють засади законності в суспільному житті. Автор вважає, що саме при забезпеченні режиму законності, тобто за умов, коли норми права не тільки закріплюють форми та інститути демократії, але й утілюються в життя, коли забезпечується захист прав та свобод громадян і створюється атмосфера впевненості всіх в непорушності своїх прав та обов’язків, у громадян держави з’явиться віра в право та його соціальні можливості, а це, в свою чергу, має сприяти зниженню рівня правового нігілізму в державі. .

Не менш важливим, ніж дотримання законності засобом зниження правового нігілізму, автор називає забезпечення правопорядку в державі, який існує лише тоді, коли закріплюються і охороняються права та свободи громадян, коли дії всіх учасників суспільних відносин базуються на законі, який виступає мірилом поведінки. Саме тому забезпечення правопорядку, на його думку, суттєво позитивно впливає на правову свідомість та правову культуру як усього населення держави, так і кожного окремого індивіда, а отже знижує рівень правового нігілізму в державі.

При цьому автор підкреслює, що зміцнення законності та правопорядку відбувається не стихійно. На здійснення цього завдання спрямована повсякденна діяльність усього державного апарату і, передусім, підрозділів міліції, для яких зміцнення законності та правопорядку – цільова установка, один з напрямків покращення та вдосконалення їх діяльності, важливий критерій оцінки якості та ефективності роботи їх особового складу. Важлива роль підрозділів міліції в діяльності по зміцненню законності та правопорядку зумовлена тією обставиною, що серед засобів вищеназваної діяльності першочергове місце належить забезпеченню прав та свобод громадян, боротьбі зі злочинністю, пріоритетними напрямками якої є попередження злочинів та інших правопорушень, розкриття злочинів та викриття винних у їх скоєнні, боротьбі з корупцією, охороні громадського порядку, правовому вихованню населення – тобто діяльності, що складає основний зміст їх функціонування.

Разом з тим автор зазначає, що законність в діяльності підрозділів міліції відіграє подвійну роль. Йдеться, з одного боку, про професійну діяльність підрозділів міліції, спрямовану на забезпечення суворого та неухильного дотримання законів усіма учасниками суспільних відносин, з іншого, – про способи та засоби досягнення цілей свого функціонування підрозділами міліції, оскільки від стану законності в діяльності міліції багато в чому залежить стан суспільного порядку в державі, забезпечення прав та свобод громадян, а отже і рівень правового нігілізму.

У підрозділі 2.2. “Охорона та захист міліцією прав та свобод громадян як засіб подолання правового нігілізму” підкреслюється, що одним з основних джерел та форм вираження правового нігілізму в Україні є порушення прав та свобод громадян. Саме тому діяльність по їх утвердженню та забезпеченню на сучасному етапі глобального правового нігілізму є головним обов’язком держави.

Зазначається, що одним із провідних органів у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування і реалізації державної політики у сфері забезпечення прав і свобод людини та громадянина є органи внутрішніх справ України, зокрема підрозділи міліції. Це пов’язано з тим, що діяльність органів міліції по забезпеченню реалізації прав і свобод людини та громадянина виступає основним напрямком їх функціонування, адже будь-яке із повноважень міліції в тій чи іншій мірі торкається забезпечення прав і свобод людини, сприяє створенню умов для користування нею соціальними благами.

Дисертант стверджує, що ефективність діяльності міліції у напрямку забезпечення прав і свобод людини та громадянина обумовлює реальний стан їх забезпечення в нашій державі, а, отже, сприяє зниженню правового нігілізму.

Автор аналізує роль міліції у забезпеченні різних видів прав і свобод людини та громадянина, оскільки вважає, що ефективна реалізація кожного з них суттєво позитивно впливає на рівень правової свідомості людей, а отже і на рівень правового нігілізму.

У підрозділі 2.3. “Профілактична та правовиховна діяльність міліції як напрямки подолання правового нігілізму” дисертант зупиняється на заходах профілактичного та правовиховного характеру, які, на його думку, впливають на подолання правового нігілізму в сучасній Україні.

Стверджується, що ефективна організація профілактики правопорушень змушує громадян діяти в межах права, сприяє підвищенню рівня їх правової свідомості, правової культури, а отже є ефективним засобом подолання правового нігілізму. Підкреслюється, що запобіжні заходи державно-правового характеру чинять вплив на волю і свідомість людей. Цей вплив має виховний характер. Стримуючи громадян від скоєння злочинів, загальне запобігання виробляє в них відповідні мотиви поведінки, які набувають в подальшому стилю характеру, що сприяє підвищенню рівня правової свідомості громадян, а з часом і зниженню рівня правового нігілізму.

Зазначається, що центральне місце в системі спеціальних суб’єктів профілактики правопорушень посідає міліція, в попереджувальній діяльності якої простежуються два напрями – загальнопрофілактичний, характерний для багатьох суб’єктів профілактики, та спеціальнопрофілактичний, що передбачає спеціальні профілактичні заходи, які здійснюються виключно підрозділами міліції. Характеризується попереджувальна діяльність тих підрозділів міліції, які, на думку автора, відіграють важливішу роль у профілактиці злочинів та інших правопорушень, а отже і в зниженні рівня правового нігілізму в державі.

Встановлено, що профілактична діяльність, як один із найдієвіших засобів подолання правового нігілізму, потребує суттєвого вдосконалення, адже в сучасних умовах попередження злочинів, яке завжди проголошувалось головним напрямком у боротьбі з правопорушеннями, досі залишається в основному лише лозунгом.

Дисертант обґрунтовує, що одним із засобів подолання правового нігілізму в державі є здійснення правового виховання населення. Ефективна організація правового виховання забезпечує залучення людей до знань про державу і право, законність, права та свободи особистості, вироблення у громадян стійкої орієнтації на законослухняну поведінку і тим самим сприяє підвищенню їх правової свідомості та правової культури, а отже зниженню рівня правового нігілізму.

Автор зазначає, що різноманітну участь у виховній роботі, що проводиться в державі, з урахуванням свого особливого призначення, бере міліція, адже повсякденна професійна діяльність її співробітників – основний спосіб їх участі в формуванні у громадян поваги до закону. Крім того, існує цілий ряд спеціальних форм та методів, спрямованих на посилення виховної діяльності міліції. Встановлено та проаналізовано основні напрямки її роботи по правовому вихованню населення, а саме:

1)

2)

3)

З метою підвищення ефективності профілактичної та правовиховної діяльності дисертант пропонує здійснити комплекс законодавчих, управлінських та організаційно-штатних заходів.

ВИСНОВКИ

Здійснене в дисертації комплексне теоретико-правове дослідження правового нігілізму із визначенням місця і ролі міліції в його подоланні дозволило сформулювати основні теоретичні і практичні положення роботи.

Багатосторонність правового нігілізму зумовлює необхідність розглядати це явище у вузькому та в широкому розумінні. Правовий нігілізм у вузькому розумінні, або абсолютний правовий нігілізм, зводиться до повного, абсолютного заперечення права, законів, їх свідомого ігнорування. Правовий нігілізм у широкому розумінні або відносний правовий нігілізм зводиться до скептичного, зневажливого або іншого негативного відношення до права, законів, нормативного порядку.

Правовий нігілізм в Україні має глибоке історичне та соціальне коріння. Його становлення і розвиток пов’язані з історичними звичаями та традиціями Російської імперії (в складі якої тривалий час перебувала Україна), де роль права применшувалась, а в системі загальносоціальних цінностей цей інститут посідав другорядне місце, і є результатом значної деформації правосвідомості та правового регулювання періоду перебування України в складі Радянського Союзу, коли право виступало в якості формального атрибуту держави.

Історичні чинники правового нігілізму стали передумовою для формування сучасного правового нігілізму, що розвивається на підставі існуючих проблем економічного, політичного, соціального, юридичного та ідеологічного характеру.

Аналіз стану та форм прояву сучасного правового нігілізму дозволив виділити пріоритетні напрями його подолання, серед яких важливе значення відводиться підвищенню ефективності діяльності правоохоронних органів, зокрема міліції.

Пріоритетними напрямками діяльності міліції по подоланню правового нігілізму вбачаються діяльність по зміцненню законності та правопорядку, правоохоронна, профілактична та правовиховна види діяльності.

Забезпечення режиму законності та правопорядку суттєво позитивно впливає на правову свідомість та правову культуру як всього населення, так і окремого індивіда, а отже знижує рівень правового нігілізму в державі. Оскільки основними засобами зміцнення законності та правопорядку є забезпечення прав та свобод громадян, боротьба зі злочинністю та корупцією, охорона громадського порядку, правове виховання населення, тобто дії, що складають основний зміст функціонування підрозділів міліції, їх ефективна діяльність у вказаних напрямках є дієвим засобом зниження нігілістичних настроїв у значної частини населення.

Реальне забезпечення закріплених законодавством прав і свобод громадян позитивно впливає на рівень правової свідомості людей і відповідно на рівень правового нігілізму. Роль міліції у забезпеченні реалізації прав і свобод громадян обумовлена тим, що зазначена діяльність є основним напрямком функціонування її підрозділів, адже будь-яке з повноважень останніх в тій чи іншій мірі торкається забезпечення прав і свобод людини, сприяє створенню умов для користування нею соціальними благами.

Ефективно організована підрозділами міліції профілактика правопорушень стримує громадян від скоєння злочинів, виробляє в них відповідні рефлекси, які переростають у правила і норми поведінки, що сприяє підвищенню рівня правової свідомості громадян, а в подальшому – і зниженню рівня правового нігілізму.

Ефективна організація міліцією правовиховної діяльності забезпечує формування у громадян глибокого розуміння правових явищ, внутрішньої впевненості у необхідності неухильного виконання норм права, нетерпимості до будь-яких правопорушень, сприяє підвищенню правової свідомості та правової культури громадян, а отже зниженню рівня правового нігілізму в державі.

З метою підвищення ефективності пріоритетних напрямків діяльності міліції по подоланню правового нігілізму дисертантом пропонується здійснити комплекс заходів, спрямованих на вдосконалення правової та організаційної основ діяльності підрозділів міліції у вказаних напрямках, підвищення загальної правової свідомості та правової культури населення, якісного складу співробітників міліції, зростання їх професійної майстерності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

АНОТАЦІЯ

Тригубенко Г.В. Роль міліції в подоланні правового нігілізму в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. – Національна академія внутрішніх справ України.