НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

Труфан Ірина Вікторівна

??? 349.6

Правовий режим малих річок

в Україні

Спеціальність 12.00.06. – земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі кримінального права і процесу Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника Басай Віктор Давидович, директор Юридичного інституту, завідувач кафедри кримінального права і процесу, Заслужений юрист України.

Офіційні опоненти:

-

-

Провідна установа – Інститут держави і права імені В.М.Корецького НАН України, відділ проблем аграрного, земельного та екологічного права, м. Київ.

Захист відбудеться “28” жовтня 2005 року о 9.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.04 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розісланий “23” вересня 2005 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради І.В. Спасибо-Фатєєва

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Води належать до найцінніших національних багатств України. Вони відіграють важливу роль у житті суспільства, розвитку економіки країни, покращенні стану навколишнього природного середовища. Їх значення як природничого компонента, як елемента екосистеми важко переоцінити. За запасами доступних до використання водних ресурсів Україна належить до малозабезпечених країн.

Внаслідок проведення недосконалої водної меліорації, високої розораності земель і недостатньої лісистості водозборів, розорювання прибережних захисних смуг і заплав, випрямлення русел річок, спостерігається нерівномірність (розрегульованість) їх стоку, прогресуюче обміління, замулювання, забруднення і, навіть, зникнення. За минулий 130-річний період густота річкової мережі зменшилась на 0,25 км/км2.

Поверхня території України порізана густою сіткою річок. Всього в Україні налічується 63115 річок, в тому числі малих (площа водозбору до 2000 км2) – 63029. Водні ресурси малих річок мають істотне значення як для народного господарства, так і для підтримки екологічної рівноваги у регіоні їх розташування. Тому проблема раціонального використання та охорони малих річок повинна вирішуватись комплексно, системно, з урахуванням взаємовпливу усіх факторів, процесів та компонентів географічної мережі, а також впливу господарської та іншої діяльності з боку людини. В значній мірі вирішення цієї проблеми залежить від ефективного правового регулювання використання, управління та охорони малих річок нашої держави.

У даний час в Україні існує певна правова основа, яка регулює відносини в цій сфері. На жаль, вона не повністю забезпечує належне правове використання та охорону малих річок України. Окремі положення, враховуючи їх специфіку, залишились неврегульованими, а деякі вирішені не повністю, що призводить до зниження ефективності державного управління та діяльності правоохоронних органів у сфері застосування екологічного законодавства. Збільшення правопорушень у галузі використання водних ресурсів обумовлене рядом причин, які тісно пов’язані з певними суперечностями та прогалинами в чинному законодавстві, загальноекономічною кризою, неузгодженістю діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування та правоохоронних органів.

Все це зумовлює потребу у проведенні системно-цілісного наукового дослідження в галузі правового регулювання відповідної сфери правовідносин.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідних робіт, затверджених вченою радою Юридичного інституту Прикарпатського університету імені Василя Стефаника (протокол №2 від 4 жовтня 2000 року), та пов’язане з Програмою охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки Івано-Франківської області на 2000-2005 роки.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є формулювання теоретичних положень та практичних висновків, спрямованих на розвиток екологічного права, вдосконалення екологічного законодавства та практики його застосування щодо правового регулювання використання та охорони малих річок в Україні, розроблення пропозицій та рекомендацій щодо підвищення рівня правової охорони малих річок. Мета дисертаційного дослідження зумовила наступні завдання наукового пошуку:

-

-

-

-

-

Об’єктом дисертаційного дослідження є нормативно-правові акти, що регулюють суспільні відносини, пов’язані з правовим режимом використання малих річок та практикою застосування законодавства в цій сфері.

Предметом дослідження є система суспільних відносин, що виникають внаслідок функціонування правового режиму малих річок в Україні.

Методи дослідження. У дисертаційному дослідженні використані наступні методи наукового пізнання: діалектичний, порівняльно-правовий, статистичний, системного аналізу та ряд інших методів наукового дослідження.

Діалектичний метод є базовим методом дослідження і застосований при аналізі співвідношення правової охорони малих річок і раціонального використання водних ресурсів. Порівняльно-правовий метод використаний при аналізі поглядів науковців щодо визначення малих річок, характеристиці державного управління в галузі використання та охорони малих річок. За допомогою статистичного методу дисертанткою були досліджені кількісні характеристики правопорушень у сфері використання та охорони малих річок. Характеристика діяльності органів державного управління в галузі використання та охорони малих річок України здійснюється за допомогою методу системного аналізу.

Наведені методи дослідження базуються на принципах об’єктивного та всестороннього аналізу процесів і явищ суспільного розвитку, що протікають у сфері раціонального використання, ефективного державного управління і правової охорони малих річок.

Висновки і положення щодо правового режиму малих річок в Україні, які містяться в дисертації, розглядалися з точки зору комплексного дослідження чинних нормативно-правових актів.

Науковою основою для проведення дослідження стали праці українських учених-правознавців у галузі екологічного права - В.І.Андрейцева, Г.В.Анісімової, Г.І.Балюк, В.Д.Басая, А.Г.Бобкової, Ю.О.Вовка, А.П.Гетьмана, В.І.Гордєєва, В.В.Костицького, М.В.Краснової, С.М.Кравченко, Н.Р.Малишевої, В.Л.Мунтяна, О.О.Погрібного, В.К.Попова, С.В.Разметаєва, Б.Г.Розовського, А.К.Соколової, Н.І.Титової, П.В.Тихого, Г.В.Тищенка, В.С.Шахова, Ю.С.Шемшученка, М.В.Шульги та інших.

Дисертанткою також були використані доробки вчених-правознавців представників радянської та російської правової науки в галузі екологічного права: М.М.Брінчука, М.В.Васильєвої, О.К.Голіченкова, Р.К.Гусєва, Л.І.Дембо, Б.В.Єрофєєва, О.С.Колбасова, В.В.Петрова, В.М.Яковлєва та інших.

У процесі роботи над дисертацією були використані також праці екологів та представників інших галузей природничо-наукових знань, які досліджували зазначені питання, зокрема: С.Л.Вєндрова, К.П.Воскресенського, С.О.Генсірука, А.М.Кавєріна, С.І.Кукурудзи, А.В.Огієвського, М.Є.Ткаченка та інших.

Основною нормативно-правовою базою дослідження є Конституція України, Водний кодекс України, Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” та інші нормативно-правові акти, що стосуються правового режиму малих річок, прийнятих на загальнодержавному і місцевому рівнях. В роботі також використано судову практику та практику діяльності природоохоронних органів в ряді областей України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що наукова робота виконана на новому теоретичному рівні і є комплексним дослідженням сутності та змісту правового регулювання використання малих річок в Україні. До найбільш вагомих результатів, які відображають новизну дисертаційної роботи і виносяться на захист, належать наступні положення:

1)

2)

3)

4)

5)

6)

7)

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, викладені у дисертації положення, висновки, пропозиції і рекомендації можуть бути використані при розробці та удосконаленні відповідних чинників водного законодавства, які регулюють суспільні відносини у сфері використання та охорони малих річок.

Основні положення наукової роботи можливо також застосовувати при підготовці підручників, навчальних посібників, курсів лекцій з курсу “Екологічне право України”. Деякі сформульовані у дисертації положення мають дискусійний характер і повинні стати базою для подальших наукових досліджень.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки та рекомендації, які містяться у науковій роботі, обговорювалися на спільних засіданнях кафедр кримінального права і процесу й теорії та історії держави і права Юридичного інституту Прикарпатського університету імені Василя Стефаника; були оприлюднені на міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 125-річчю Бєлгородського державного університету “Актуальні проблеми реформування правової системи Російської Федерації” (м. Бєлгород, Російська Федерація, квітень 2002р.), на перших Всеукраїнських осінніх юридичних читаннях студентів та аспірантів “Молодь в юридичній науці” (м. Хмельницький, листопад 2002р.).

Публікації. Окремі висновки, пропозиції і рекомендації дисертації знайшли своє відображення в п’ятьох фахових наукових статтях та двох тезах наукових повідомлень на наукових конференціях.

Структура і обсяг дисертації. Структура дисертації зумовлена предметом, метою і завданнями дослідження. Робота композиційно складається з вступу, трьох розділів, що містять дев’ять підрозділів, висновку та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертаційного дослідження становить 187 сторінок, з них основний текст – 172 сторінки, кількість використаних джерел – 181 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ.

У вступі обґрунтовуються актуальність та новизна обраної теми дослідження. Визначаються головна мета та завдання роботи, її структура, характеризуються методологія дослідження. Відображається науково-практичне значення, підкреслюється теоретична та практична спрямованість одержаних результатів.

Розділ 1. “Загальна характеристика правових засад використання та охорони малих річок України” складається з чотирьох підрозділів, присвячених дослідженню поняття і змісту правових основ використання вод малих річок, висвітленню їх особливостей та заходів з охорони малих річок.

У підрозділі 1.1. “Малі річки України як об’єкт права користування і охорони з боку держави” дисертантка висвітлює особливості малих річок та дає їм характеристику як об’єкту правової охорони. Малу річку можна розглядати в природничому, юридичному, рекреаційному, економічному аспектах тощо. Аналізуючи зазначені погляди на малу річку, авторка вважає за доцільне, крім технічного аспекту поняття, закріпити норму щодо її екологічної ролі в житті суспільства.

Встановлення особливого правового режиму цих річок обумовлено природними рисами малих річок. По-перше, за об’єктивними факторами їм спричиняється більша шкода за наслідками, ніж середнім та великим річкам. По-друге, в деяких регіонах вони складають основний водний баланс, тому їх вичерпання негативно відображається на екологічному стані. По-третє, дані річки постійно потребують підвищеної охорони шляхом проведення охоронних заходів та припинення протиправних дій громадян, установ та організацій, органів управління. По-четверте, малі річки, як жодні інші водні об’єкти, потребують відновлення, а даний процес потребує великих капітальних вкладів. Тому малі річки, як особливий екологічний об’єкт, вимагають самостійного правового регулювання цих суспільних відносин.

В спеціальній літературі на даний час не вироблено уніфікованого критерію віднесення тої чи іншої річки до категорії “малої”, не визначено єдиного поняття щодо цього терміну. Так, відповідно до статті 79 Водного кодексу України в залежності від водозбірної площі басейну річки поділяються на великі, середні та малі. До малих належать річки з площею водозбору до 2-х тисяч кв.км. Проте, на думку дисертантки, дане визначення не є повним. До нього слід додати такі критерії як довжина самої річки та обмежити площу водозбору з тим, щоб не ототожнювати малі річки з іншими водними об’єктами.

Отже, на основі аналізу існуючих точок зору, що висловлені в спеціальній гідрологічній і правовій літературі, дисертантка пропонує визначити малі річки як постійно діючі водотоки, які мають протяжність до 200 км, площу водозбору від 1000 до 2000 кв. км., протікають, як правило, на території одного чи декількох районів і наділені екологічними, естетичними, економічними та іншими властивостями.

У підрозділі 1.2. “Поняття та зміст права користування водами малих річок; класифікація водокористування” дисертантка висвітлює поняття та елементи права водокористування малими річками, права та обов’язки водокористувачів, а також наведені пропозиції щодо розширення їх повноважень у даній галузі.

У Водному Кодексі України міститься визначення таких двох понять, як “водокористування” та “використання вод”, які є схожими, але не тотожними в своєму змісті. Під правом користування водами малих річок авторкою пропонується вважати сукупність правових норм, що регулюють використання певними суб’єктами вод малих річок, оскільки суб’єктивне право водокористування містить в собі лише два елементи – володіння і користування водним об’єктом. Що ж стосується такого елементу як розпорядження, то воно не може бути включене в зміст суб’єктивного права водокористування, тому що правомочність розпорядження належить тільки власнику природного ресурсу.

У роботі аналізується склад права водокористування, а саме його об’єкти та суб’єкти, їх права та обов’язки. Під об’єктами права користування водами малих річок необхідно вважати, на думку авторки, всі водні ресурси малих річок, що знаходяться у нерозривному екологічному зв’язку з іншими природними ресурсами на території України.

Права і обов’язки є самостійними правовими формами, що забезпечують належне використання малих річок, їх відновлення і охорону. У Водному кодексі України не вказується їх вся сукупність, адже в ньому неможливо передбачити весь перелік цих повноважень. Тому в роботі дисертантка обстоює думку щодо доцільності розширення спеціальних прав водокористувачів у окремому документі (проекті Закону України “Про малі річки”).

Дисертантка приходить до висновку, що необхідно проаналізувати обов’язки водокористувачів, які забезпечують ефективне використання цих річок, своєчасне їх відновлення, належну охорону від забруднення, засмічення та вичерпання, а існуючий перелік прав та обов’язків доцільно було б розширити, більш загальні права та обов’язки викласти у Водному кодексі (в окремій главі), а спеціальні – в запропонованому нормативному акті (проекті Закону України).

У підрозділі 1.3. “Особливості користування малими річками на умовах оренди та її правове регулювання” дисертанткою висвітлюються основні положення договору оренди малої річки чи її частини, його зміст, права та обов’язки сторін та умови розірвання чи припинення дії договору. В цих договорах, на думку авторки, повинні бути відображені заходи економічного стимулювання раціонального використання та охорони вод, недопущення їх забруднення, засмічення та вичерпання тощо. В законодавстві передбачено, що в оренду водні об’єкти (їх частини) місцевого значення, до яких саме належать малі річки, можуть надаватися лише для спеціальної мети – риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, у лікувальних і оздоровчих цілях. Саме тому, на переконання авторки, у даному договорі повинні міститись наступні елементи: умови, порядок укладання та його форми; права та обов’язки сторін; зміни і припинення договору; відповідальність сторін за невиконання обов’язків за договором та інше.

У підрозділі 1.4. “Правове забезпечення заходів з охорони малих річок” досліджуються особливості правової охорони малих річок, характеризуються поняття забруднення, засмічення та вичерпання.

Для збереження нормальної водності малих річок, їх відновлення необхідно постійно здійснювати належну їх охорону. Охорона малих річок в широкому розумінні означає постійне втілення в життя заходів організаційного, екологічного, технічного і правового порядку. Визначення поняття правової охорони малих річок та її деяких особливостей є на сьогоднішній день актуальним як з наукової, так і з прикладної точки зору і, на думку авторки, може бути здійснене на основі аналізу наступних теоретичних та практичних доробок.

Правова охорона є визначальною частиною охорони малих річок. В її основі лежить право як сукупність норм, що визначає її цілі, межі, методи. На даний час в науковій літературі не сформульовано чіткого визначення правової охорони малих річок. До першої групи вчених-науковців, які займались вивченням даного питання, слід віднести А.П.Гетьмана, В.К.Попова, В.І.Андрейцева, О.О.Погрібного, Ю.С.Шемшученко, М.В.Шульгу, які під правовою охороною малих річок розуміють закріплену в законодавстві систему державних та громадських заходів, спрямованих на попередження забруднення, засмічення, вичерпання вод та організацію раціонального використання водних ресурсів для задоволення потреб сільського господарства і забезпечення матеріальних, екологічних і культурно-оздоровчих інтересів населення.

Дисертантка зазначає, що правова охорона вод не зводиться лише до відповідальності винних осіб, вона включає в себе нормотворчі, контролюючі та інші заходи правового порядку, в тому числі і види правової відповідальності. Тому авторка пропонує наступне визначення правової охорони вод малих річок - це законодавчо закріплена система державних та громадських заходів, спрямованих на попередження та ліквідацію забруднення, засмічення, вичерпання вод, покращення їх стану та навколишнього природного середовища, раціональне використання водних ресурсів.

Аналізуючи поняття забруднення, авторка досліджує його відмінності від понять засмічення та вичерпання, пропонуючи відповідні їх визначення.

До найважливіших екологічних заходів, спрямованих на збереження і відтворення малих річок, авторка відносить такі, як дотримання режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та прибережних захисних смугах у відповідності до екологічного законодавства; перехід на контурно-меліоративну систему ведення землеробства; переведення еродованих схилів і інших малопродуктивних земель з ріллі в природні кормові угіддя і заліснення тощо.

Дисертанткою досліджуються вплив і значення ряду водоохоронних заходів. До найважливіших слід віднести встановлення водоохоронних зон, прибережних захисних смуг навколо водних об’єктів, смуг відведення на річках, греблях, водоймах, берегових смуг на судноплавних водних шляхах, зон санітарної охорони. А водоохоронні заходи, які проводяться по відношенню до малих річок, слід було б розподіляти на поточні, перспективні та надзвичайні.

Авторка приходить до висновку, що при проведенні заходів по відновленню водності малих річок необхідно мати розроблені та затверджені проекти, які включають в себе екологічні та спеціальні розрахунки, а також необхідно домогтися високого рівня виконання правових приписів, здійснювати постійний контроль за ходом проведення цих заходів, підвищити роль юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства у сфері використання, відновлення та охорони малих річок в Україні.

Розділ 2. “Державне управління в галузі використання та вод малих річок України та його правове регулювання” складається з трьох підрозділів, в яких висвітлюються положення щодо поняття, функцій державного управління в галузі охорони та використання вод малих річок України, подається аналіз структури та компетенції органів, що здійснюють державне управління малими річками України.

У підрозділі 2.1. “Поняття та тенденції розвитку державного управління” дисертантка характеризує особливості державного управління в галузі використання та охорони малих річок та розкриває його основні засади.

Аналізуючи різноманітні погляди на державне управління в галузі використання та охорони вод малих річок, дисертантка вважає, що ним є державно-владна діяльність, основою якої є виконавчо-організуючий і розпорядчий характер, котра здійснюється відповідними уповноваженими органами і спрямована на дотримання водного законодавства, раціональне використання водних ресурсів малих річок та їх охорону, а також виконання інших завдань держави в галузі використання та охорони малих річок України.

У підрозділі 2.2. “Функції управління та їх правове закріплення” висвітлюються основні функції державного управління у даному напрямку.

Досліджуючи погляди науковців, дисертантка пропонує визначити фун-к-ції державно-го управ-лін-ня в га-лу-зі використання та охо-ро-ни малих річок як окре-мі напря-м-ки управлін-сь-кої дія-ль-но-с-ті, які здій-с-ню-ють-ся на ос-но-ві за-ко-ну від-по-ві-д-ни-ми ор-га-на-ми че-рез покла-де-ні на них по-в-но-ва-жен-ня (ком-пе-те-н-цію) з ме-тою забез-пе-чен-ня ре-а-лі-за-ції водно-го за-ко-но-дав-ст-ва, про-ве-ден-ня ефе-к-ти-в-них і ком-пле-к-с-них за-хо-дів що-до охоро-ни малих річок, ра-ці-о-на-ль-но-го ви-ко-ри-с-тан-ня річкових ре-сур-сів, їх від-но-в-лен-ня і дося-г-нен-ня поставлених перед ними завдань в цій га-лу-зі.

З огляду на аналіз наукових досліджень у даній сфері, авторка розкриває особливості функцій управління щодо малих річок, а саме: планування і прогнозування; державний екологічний моніторинг; екологічна експертиза; ведення державного водного кадастру; стандартизація і нормування в галузі використання, охорони та відтворення водних ресурсів здійснюється з метою забез-печення екологічної і санітарно-гігієнічної безпеки вод шляхом встановлення комплексу взаємопов'язаних нормативних доку-ментів, які визначають взаємоузгоджені вимоги до об'єктів, що підлягають стандартизації і нормуванню. Виділення функцій державного управління у галузі використання та охорони малих річок, висвітлення їх особливостей при здійсненні державного управління охороною малими річками України дозволяє більш комплексно зосередити увагу на основних напрямках управлінської діяльності у даній сфері.

Дисертанткою висвітлюється також проблема контролю у державному управлінні за використанням і охороною водних об’єктів, яка тісно пов’язана з процесами, що характерні для сучасного етапу розвитку держави та новим розумінням ролі державного управління. В сучасних умовах контроль відіграє, перш за все, регулятивну роль, проте має і превентивне значення.

Авторкою підтримується думка ряду науковців, зокрема, А.П.Гетьмана, В.С.Шахова, про те, що ко-н-т-роль у га-лу-зі охо-ро-ни водних об’єктів слід поділяти на дер-жа-в-ний, ві-дом-чий, виробничий, громадський, який вона висвітлює по відношенню до використання та охорони малих річок.

В Україні існують всі вказані форми участі громадськості в охороні природи. Щодо малих річок найбільш дієвим, на переконання авторки, є контроль, що здійснюється спеціальними громадськими організаціями. Найбільш вдалою формою громадських організацій, що займаються контролем за використанням і охороною малих річок, є створювані територіальні комітети, які беруть на себе турботу про конкретну малу річку чи групу малих річок та їх водозбірних площ.

Нагляд за додержанням законодавства в галузі використання і охорони водних об’єктів, як одна з функцій державного управління, в найбільш повному вигляді здійснюється органами прокуратури, однак наглядові функції притаманні і іншим органам. В роботі авторка розмежовує компетенції органів прокуратури та природоохоронних органів у сфері нагляду за виконанням екологічного законодавства.

У підрозділі 2.3. “Органи державного управління та їх компетенція у сфері використання та охорони вод малих річок України” аналізується діяльність органів державного управління у галузі використання та охорони малих річок України, досліджується їх взаємодія.

Досліджуючи погляди науковців і положення чинного законодавства, дисертантка дотримується думки, що безпосередньо до органів державного управління в галузі використання та охорони малих річок, крім органів державної влади, відносяться і органи місцевого самоврядування. Ор-га-ни дер-жа-в-но-го управ-лін-ня охо-ро-ною на-вко-ли-ш-ньо-го приро-д-но-го сере-до-ви-ща по-ді-ля-ють на дві гру-пи: ор-га-ни за-га-ль-ної ком-пе-те-н-ції та ор-га-ни спе-ці-аль-ної ком-пе-те-н-ці-ї. В основу даної систематизації покладено характер компетенції. Проте органи державного управління доцільно також поділяти за рівнем територіального поширення їх повноважень: загальнодержавні та місцеві (територіальні). Поділ органів державного управління за даними критеріями дає можливість більш комплексно розглянути їх діяльність і взаємодію в галузі використання та охорони малих річок. При віднесенні тих чи інших органів до системи органів державного управління в галузі використання та охорони малих річок враховується їх управлінська компетенція у даній сфері.

Дисертантка аналізує діяльність відповідних органів у галузі використання та охорони малих річок України, акцентуючи при цьому увагу на тих колізіях та неузгодженостях, що існують у даній сфері. Особливо це стосується дублювання повноважень контролю та координації органів державного управління за використанням та охороною малих річок, а також наявність відомчого підходу до управління охороною цього об’єкту.

Внаслідок цього дисертантка доводить необхідність забезпечення оптимального співвідношення загальнодержавних і місцевих інтересів у створенні системи органів державного управління. Що стосується виконавчої влади, то взаємодія її органів повинна базуватися на розумному співвідношенні централізації та децентралізації в даній галузі.

Третій розділ “Юридична відповідальність за порушення водного законодавства щодо охорони малих річок України” складається з двох підрозділів, які присвячені дослідженню загальної характеристики правопорушень водного законодавства та окремих питань застосування цивільно-правової відповідальності за водопорушення стосовно малих річок України.

У підрозділі 3.1. “Загальна характеристика правопорушень водного законодавства України щодо охорони малих річок” розкривається загальнотеоретичне розуміння поняття юридичної відповідальності за водопорушення. Дисертантка при цьому розрізняє позитивну (активну) і негативну (ретроспективну) відповідальність у галузі використання та охорони малих річок України. Із врахуванням існуючих поглядів науковців (В.І.Андрейцева, О.С.Колбасова, В.Л.Мунтяна, В.В.Петрова, Ю.С.Шемчушенка) авторка під позитивною відповідальністю у галузі використання та охорони малих річок розуміє обов’язок дотримуватися правил взаємодії суспільства і природи для забезпечення ефективної охорони малих річок, їх раціонального використання. Дана відповідальність покликана обґрунтовано співвідносити екологічні та економічні інтереси суспільства в сфері охорони малих річок.

Юридичною відповідальністю за порушення водного законодавства є правоохоронне відношення між державою в особі спеціально уповноваженого органу у галузі використання та охорони малих річок, правоохоронних органів, інших уповноважених суб’єктів і правопорушником щодо застосування до останнього заходів впливу, передбачених законом і його обов’язку понести невигідні для нього правові наслідки за порушення водного законодавства.

При характеристиці водопорушення, значна увага приділяється шкоді, спричиненій малій річці. Дана шкоди має ряд особливостей, що відрізняють її від поняття шкоди в цивільно-правовому розумінні. Її особливість полягає в тому, що на момент її відшкодування неможливо підрахувати всі реальні збитки. Деякі з них на цей час не настають або не отримують достатнього виразу, проте безспірно вони проявляться з часом. До того ж існує нерозривний взаємозв’язок між природними компонентами, що полягає в тому, що завдаючи шкоду одному з них, тим самим погіршується стан інших. Крім того, порушивши природну рівновагу, необхідно знову понести певні матеріальні витрати на її відновлення. Ось чому дисертантка висловлює тезу про необхідність врахування економічних та екологічних факторів при характеристиці шкоди.

Авторка зазначає, що особливість даного виду юридичної відповідальності полягає у специфіці об’єкту та предмету водопорушення, яка пов’язана з відшкодуванням шкоди, включаючи екологічний та економічний її аспекти. При визначенні спричиненої шкоди враховуються як реальні, так і потенційні збитки, які охоплюються в методиці для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням водного законодавства.

У підрозділі 3.2. “ Особливості цивільно-правової відповідальності у сфері використання та охорони малих річок ” дисертантка характеризує окремі аспекти цивільно-правової відповідальності, що є найбільш дієвими при порушенні вимог водного законодавства України.

Питання співвідношення матеріальної (майнової) відповідальності за порушення екологічного законодавства (в тому числі водного) та цивільно-правової відповідальності по-різному розглядається науковцями. У водному законодавстві України мова йде лише про майнову відповідальність, що є складовою частиною цивільно-правової відповідальності. Майнова відповідальність настає у разі порушення законодавства про малі річки, так і спричинення шкоди життю і здоров’ю людей, іншим природним ресурсам, майну організацій і громадян.

Дисертанткою проведений аналіз основоположного нормативно-правового документа, де визначаються спричинені збитки, а саме Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, що при всій чіткості має і певні недоліки, на які авторка звертає увагу. Зокрема, Методика закріплює коефіцієнти кратності в залежності від значення водного об’єкту в господарстві. Проте ряд водних об'єктів, в тому числі і малі річки, мають не лише господарське, а й велике екологічне та рекреаційне значення. Саме тому авторкою пропонується внести ряд доповнень щодо специфіки кожного водного об'єкту, коли сума збитків не повинна залежати тільки від господарського значення водного об'єкту. Необхідно також враховувати не лише економічне, але й екологічне значення водних об'єктів, тощо. Наведені доповнення дозволять більш ефективно та якісно вираховувати спричинену шкоду і майбутні витрати на її усунення.

ВИСНОВКИ

В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, авторкою сформульовано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у вдосконаленні правового забезпечення використання, управління та охорони малих річок в Україні.

Головними науковими і практичними результатами роботи, що досягнуті у процесі дисертаційного дослідження, є такі:

1. Визначення специфіки малих річок у водному законодавстві відсутнє, і відносно цих водних об'єктів, на жаль, не передбачається більш суворий їх правовий режим, проте необхідність його встановлення обумовлена не лише певними природними рисами малих річок, але й правовою потребою.

2. Пропонується авторське визначення поняття правового режиму малих річок в Україні.

3. Аргументується необхідність забезпечення при здійсненні правового регулювання використання, управління та охорони малих річок правильного планування, ефективного використання та встановлення оптимальних норм водокористування, котрі б сприяли збереженню водності даних об’єктів.

4. Сформульовано поняття договору оренди малої річки чи її частини та визначено його основні складові елементи.

5. Обґрунтовується доцільність встановлення пріоритетності правової охорони малих річок, під якою слід розуміти закріплену в законодавстві систему державних та громадських заходів, що спрямовані на попередження та усунення забруднення, засмічення, вичерпання вод. покращення їх стану та навколишнього природного середовища, раціональне використання та ефективне відтворення водних ресурсів, та вдосконалення водного законодавства в цій частині,

6. Аргументується доцільність віднесення питання щодо охорони відновлення захисних буферних функцій прибережних територій річок водойм до рівня державних пріоритетів екологічної

безпеки держави, найважливіших напрямків у галузі охорони природного середовища біорізноманіття.

7. Проаналізовано ряд екологічних функцій управління, що характеризують основні напрями організації та діяльності органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування і громадських формувань у сфері використання природних ресурсів водних об’єктів, в тому числі і малих річок, а також охорони екологічного середовища та забезпечення екологічної безпеки людини і довкілля, та запропонована їх конкретизація стосовно малих річок.

8. Для забезпечення ефективності юридичної відповідальності за порушення водного законодавства пропонується усунути суперечності, які існують у нормативно-правових актах щодо визначення шкоди, спричиненої водопорушенням, а також забезпечити єдиний підхід до визначення її розмірів.

9. Пропонується внести доповнення до Водного кодексу України шляхом закріплення ширшого комплексу загальних прав та обов'язки водокористувачів у окремій главі.

10. Аргументується доцільність розширення Переліку річок та водойм України, що віднесені до водних об'єктів, зокрема малих річок, які можна надавати у користування, в тому числі в оренду, що обумовлено їх виключним економічним та екологічним значенням,

11. 3 метою подальшого розвитку водного законодавства доведена доцільність розробки й прийняття Закону України ''Про малі річки", котрий врегулював би невирішені та суперечливі аспекти правового регулювання використання, управління та охорони малих річок.

Список опублікованих авторкою праць за темою дисертації:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

АНОТАЦІІ

Труфан І.В. Правовий режим малих річок в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.06 – земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсове право. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2005.

Дисертацію присвячено всебічному та комплексному дослідженню питань правового регулювання використання, управління та охорони малих річок в Україні. Розглянуто питання стосовно поняття малої річки. Досліджено особливості правового користування малими річками, в тому числі і на умовах оренди, розкрито їх поняття та зміст. Встановлено коло органів, що здійснюють державне управління у галузі використання та охорони малих річок, та проаналізовано їх діяльність у даній сфері. Висвітлено окремі питання юридичної відповідальності за порушення водного законодавства. Проведено комплексне дослідження нормативно-правових актів, що стосуються цієї тематики. В роботі сформульовано концептуальні положення, обґрунтовано нові пропозиції щодо вдосконалення правового режиму малих річок в Україні.

Ключові слова: мала річка, право користування водами малих річок, забруднення вод малих річок, державне управління у галузі використання та охорони малих річок, водопорушення, юридична відповідальність за водопорушення.

Труфан И.В. Правовой режим малых рек в Украине. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.06 – земельное право; аграрное право; экологическое право; природоресурсовое право. – Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. – Харьков, 2005.

Диссертация посвящена всестороннему и комплексному исследованию правового режима малых рек в Украине. Рассматривается понятие малой реки как постоянно действующего водотока протяженностью до 200 км, площадью водозабора от 1000 до 2000 кв. км и протекающего, как правило, на территории одного или нескольких районов. В диссертации исследованы особенности правового регулирования использования и охраны малых рек, раскрываются их понятие и содержание. Проведено комплексное изучение системы органов, осуществляющих государственное управление в области использования и охраны малых рек, и проанализирована их деятельность в данной сфере. Рассмотрены отдельные вопросы юридической ответственности за нарушение водного законодательства. В работе отражены правовые идеи, взгляды ученых, касающиеся правового режима малых рек. Проведено комплексное исследование нормативно-правовых актов, которые регулируют данные отношения, использованы материалы судебных и правоохранительных органов ряда областей Украины. В диссертации сформулированы концептуальные положения, обоснованы новые предложения относительно усовершенствования правового режима малых рек в Украине.

Ключевые слова: малая река, право пользования водами малых рек, загрязнение вод малых рек, государственное управление в области использования и охраны малых рек, водонарушение, юридическая ответственность за водонарушение.

Trufan I.V. The Legal Procedure of the Small Rivers in Ukraine. – Manuscript.

Thesis for a Candidate’s Degree by specialty 12.00.06 – Land Law; Agrarian Law; Ecological Law; Natural Resource Law. – The National Law Academy of Ukraine named after Yaroslav Mudriy. – Kharkov, 2005.

Thesis is devoted to the complex and detailed research of the legal regime of the small rivers in Ukraine. In thesis features of legal regulation of use and protection of the small rivers are investigated, their concept and the maintenance are opened. Complex studying system of the bodies which are carrying out the government in the branch of use and protection of the small rivers is lead, and their activity in the given area is analyzed. Separate questions of the legal responsibility for violation of the water legislation are considered. Legal ideas, the sights of scientists concerning a legal regime of the small rivers are reflected in work. Complex research of legal certificates which adjust the given attitudes is lead, materials judicial and law enforcement bodies of some areas of Ukraine are used. In the dissertation conceptual positions are formulated, new offers concerning improvement of a legal regime of the small rivers in Ukraine are proved.

Key words: small river, right of use of waters of the small rivers, pollution of waters of the small rivers,