київський НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені тараса Шевченка

УДОВЕНКО Інна Володимирівна

УДК 811.133.1’367.625:81’37

СТРУКТУРно-семантичні та функціональні особливості французьких ІНТЕНСИФІКАТОРІВ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ОЗНАКИ

Спеціальність 10.02.05 – романські мови

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі французької філології Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова МОН України.

Науковий керівник: | кандидат філологічних наук, доцент

Марінашвілі Мальвіна Джангізівна,

доцент кафедри французької філології

Одеського національного університету

імені І.І. Мечникова

Офіційні опоненти: | доктор філологічних наук, професор

Помірко Роман Семенович,

завідувач кафедри французької філології Львівського національного університету

імені Івана Франка МОН України

кандидат філологічних наук

Стародубцева Олена Анатоліївна,

доцент кафедри прикладної лінгвістики

Українського інституту лінгвістики

і менеджменту, м.Київ

Провідна установа: | Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича Міністерства освіти і науки України,

кафедра французької мови.

Захист відбудеться "17" лютого 2005 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 14.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 10).

Автореферат розісланий "13" січня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради докт. філол. наук Смущинська І.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Однією з визначальних парадигматичних рис сучасної лінгвістики, поряд з антропоцентризмом, когнітивізмом, експансіонізмом і деякими іншими, є функціоналізм (С.Н.Денисенко, О.С.Кубрякова, О.О.Селіванова, Ю.С.Степанов та ін.).

Функціональні дослідження дозволяють інтегрувати в єдиній системі різнорівневі мовні засоби, виявити різноманітні засоби вираження семантичного змісту мовних категорій у взаємодії граматики і лексики, морфології і синтаксису, граматики і контексту.

Функціональна модель мови є черговим кроком у розумінні того, яким способом працює мова як засіб вираження думки. Синхронічні аспекти функціонально-семантичного опису дозволяють глибше проникнути в процеси взаємодії різнорівневих елементів мови при породженні і сприйнятті мови (В.В.Акуленко). Крім цього, функціональні дослідження мають безпосередній вихід у практику викладання мови.

Інтенсивність є однією з комунікативно важливих функціонально-семантичних категорій. Існує велика кількість досліджень категорії інтенсивності, в яких вона вивчається на матеріалі різних мов з різних позицій та у різноманітніших аспектах. Досліджуються морфологічні, лексичні, синтаксичні, фразеологічні засоби вираження цієї категорії (В.В.Акуленко, Є.Кржижкова, А.Е.Левицький, М.О.Лойко, В.О.Мальцев, М.Б.Мецлер, В.П.Мусієнко, К.М.Суворіна, О.М.Торосян, І.І.Убін, Т.О.Цой, І.Червенкова, Г.Ю.Шатіліна, О.Ф.Шевченко, О.І.Шейгал, Ch.Berthelon, D.Bolinger та ін.). Здебільшого вивчаються особливості вираження інтенсивності якісної (непроцесуальної) ознаки. При всій різноманітності наукових розвідок, присвячених категорії інтенсивності, комплексний аналіз французьких інтенсифікаторів, зокрема, лексико-синтаксичного способу інтенсифікації (посилення) процесуальної ознаки, відсутній.

Актуальність теми дисертації визначається загальною спрямованістю сучасної лінгвістики на дослідження мовних одиниць у функціональному аспекті, орієнтацією на вивчення "людського чинника" у мові, важливою роллю категорії інтенсивності в процесі комунікації. Вибір об'єкта дослідження обумовлений також необхідністю спеціального аналізу функціонально-семантичної категорії інтенсивності процесуальної ознаки в сучасній французькій мові.

Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертація виконана в руслі науково-дослідної теми Міністерства освіти і науки України № 257 “Функціонально-системне дослідження французької мови: внутрішньомовний і міжмовний аспекти (проблеми французької філології, перекладу, контрастивної лінгвістики)” (№ держреєстрації 0101U005301), що розробляється кафедрою французької філології Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова. Тема затверджена Вченою Радою ОНУ, наказ № 1037-18 від 19.08.2001 р.

Мета дослідження полягає у виявленні й описі структурно-семантичних особливостей одиниць, що складають лексико-синтаксичний спосіб інтенсифікації процесуальної ознаки, і дослідженні їхньої комунікативно-прагматичної функції в художньому тексті.

Мета дослідження визначила постановку і розв’язання таких основних завдань:

-

-

-

-

-

-

Об’єктом дослідження є функціонально-семантична категорія інтенсивності.

Предмет дослідження – французькі суцільнооформлені адвербіальні інтенсифікатори і їхні функціональні еквіваленти, їх структурні, семантичні, сполучувальні характеристики і комунікативно-прагматична роль у висловленні, тексті.

Матеріалом дослідження послужили: вибірка з лексикографічних джерел, а також вибірка з художніх творів французьких авторів ХХ століття, обсяг якої склав понад 11 тис. сторінок. Загалом проаналізовано 201 французький суцільнооформлений прислівник-інтенсифікатор, близько 300 одиниць функціональних еквівалентів прислівників-інтенсифікаторів, а також 3000 прикладів інтенсифікаторів із художніх текстів.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань у роботі використано комплекс методів і прийомів лінгвістичного аналізу: описовий, функціональний, компонентний, контекстуальний, трансформаційні процедури. Ономасіологічний підхід дав змогу виявити і проаналізувати систему засобів вираження категорії інтенсивності процесу в сучасній французькій мові; функціонально-системний метод уможливив виокремлення і системний аналіз одиниць, що складають лексико-синтаксичний спосіб інтенсифікації процесуальної ознаки; дефініційний аналіз як різновид компонентного аналізу використовувався для виявлення складових компонентів значення зі словникових визначень мовних одиниць із метою укладання інвентарю інтенсифікаторів, виявлення семи інтенсивності й оціночних сем в семантичній структурі прислівників, а також для з’ясування семантичних відношень похідних прислівників і базових прикметників; елементи трансформаційного аналізу дали змогу встановити глибинні відношення інтенсифікаторів зі складовими елементами висловлення; контекстуальний аналіз був використаний з метою виявлення особливостей реалізації значення інтенсивності в конкретному контексті і визначення комунікативної значущості інтенсифікаторів. Як допоміжний метод залучався аналіз перекладу французьких інтенсифікаторів українською мовою з огляду на те, що переклад може бути засобом метамовної експлікації. Як лінгвістичний експеримент провадилося конструювання сполучень адвербіальних інтенсифікаторів із дієсловами. Кількісні підрахунки дозволили представити загальні тенденції щодо частотності вживання різних інтенсифікаторів.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в дисертаційному дослідженні вперше здійснено комплексний системно-функціональний аналіз одиниць, що складають лексико-синтаксичний спосіб реалізації категорії інтенсивності дії, стану, процесу в сучасній французькій мові. У роботі визначено коло французьких прислівників, здатних виконувати функцію інтенсифікаторів при дієслові; розроблено семантико-етимологічну класифікацію похідних прислівників-інтенсифікаторів; проаналізовано структурні та семантичні особливості їхніх функціональних еквівалентів; визначено основні сполучувальні характеристики інтенсифікаторів процесуальної ознаки; вивчено комунікативну, експресивну і прагматичну значущість придієслівних інтенсифікаторів.

Теоретичне значення дослідження зумовлено тим, що робота є комплексним описом французьких інтенсифікаторів процесуальної ознаки з позицій функціонально-семантичної категорії інтенсивності. Результати дослідження структурних і семантичних властивостей французьких придієслівних інтенсифікаторів, особливостей їх функціонування у висловленні, тексті сприятимуть подальшому вивченню реалізації функціонально-семантичних категорій у сучасній французькій мові.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані при створенні функціональної граматики французької мови, у курсі теоретичної граматики, при розробці спецкурсів з функціональної семантики. Матеріали роботи можуть застосовуватися в практиці викладання сучасної французької мови у вищих навчальних закладах, у науково-дослідній роботі студентів і аспірантів, а також при упорядкуванні словників сполучуваності.

Основні положення, що виносяться на захист:

1. Адвербіальні інтенсифікатори процесуальної ознаки у французькій мові являють собою структурно та семантично неоднорідну систему з ядром у вигляді непохідних прислівників кількості й інтенсивності, а також “переосмислених” прислівників з суфіксом -ment. Периферію складають суцільнооформлені прислівники, що зберегли якісне значення, роздільнооформлені адвербіальні одиниці (морфолого-аналітичні і лексико-аналітичні структури), порівняльна конструкція з прийменником comme і форми на -ant.

2. Французькі інтенсифікатори поділяються на загальні, що вказують на високий або крайній ступінь маніфестації процесуальної ознаки, не уточнюючи самої ознаки, що інтенсифікується, і спеціалізовані, котрі співвідносяться з конкретною ознакою модифікованого дієслова. Спеціалізовані інтенсифікатори, поряд з кількісною, здатні виражати кількісно-якісну характеристику процесу.

3. Сполучувальні властивості інтенсифікаторів визначаються правилами семантичного узгодження, семантичними особливостями інтенсифікаторів, вираженістю / невираженістю і типу конкретного параметра дієслова, а також чинниками стилістичного характеру. Загальним інтенсифікаторам притаманні широкі комбінаторні можливості з огляду на їхню безознаковість. Сполучуваність спеціалізованих інтенсифікаторів обмежена і припускає наявність у семантичній структурі дієслова, що модифікується, відповідної конкретної ознаки, параметра.

4. Будучи, в основному, факультативними в структурному відношенні, у мовленнєвому акті інтенсифікатори потрапляють у комунікативний фокус висловлення, змінюючи, відповідно, його комунікативну структуру.

5. Лексичні засоби інтенсифікації процесуальної ознаки є експресивно і прагматично релевантними елементами висловлення, тексту, що зумовлено, зокрема, для суцільнооформлених похідних інтенсифікаторів - їхньою етимологією (похідність від прикметників оцінного характеру); здатністю деяких спеціалізованих інтенсифікаторів співвідноситися не тільки з дієсловом-предикатом, але і з суб’єктом висловлення; можливістю введення окремооцінних прикметників у структуру роздільнооформлених інтенсифікаторів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи обговорювалися на засіданнях кафедри французької філології Одеського національного університету, на звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу факультету романо-германської філології, присвяченої 135-річчю Одеського університету ім. І.І. Мечникова (Одеса, 2000 р.), на Всеукраїнській конференції “Другі Каразінські читання: 2 століття Харківської лінгвістичної школи” (Харків, 5 лютого 2003 р.).

Публікації. Основні положення і результати роботи викладено у 8 публікаціях, 6 з яких надруковані у наукових фахових виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дослідження - 203 сторінки, список використаної літератури нараховує 233 позиції, а також містить лексикографічні джерела і джерела ілюстративного матеріалу.

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено об'єкт і джерела дослідження, його мету, завдання, методологічні і методичні підвалини, викладено наукову новизну роботи, її теоретичне й практичне значення, апробацію результатів дослідження, сформульовано основні положення, що виносяться на захист.

Перший розділ присвячено обґрунтуванню основних теоретичних передумов дослідження. Наводяться основні положення функціонально-системного підходу до вивчення мовних фактів та явищ. Аналізуються проблеми, пов'язані з вивченням мовної репрезентації категорії інтенсивності. Характеризуються структура процесуальної ознаки й особливості її інтенсифікації.

У другому розділі наведена системно-функціональна характеристика прислівників, визначене місце прислівників-інтенсифікаторів у системі прислівників як частини мови, проведена їх семантична і семантико-етимологічна класифікація, вивчено синонімічні відношення у системі прислівників-інтенсифікаторів, установлені їхні глибинні зв’язки всередині речення. Виявлено і проаналізовано структурні і семантичні особливості функціональних еквівалентів французьких прислівників-інтенсифікаторів.

У третьому розділі на основі аналізу функціонування адвербіальних інтенсифікаторів у художніх текстах установлена їхня комунікативна значущість, вивчено їхні комбінаторні потенції, досліджена їхня роль у створенні суб’єктивної модальності тексту, проаналізована експресивна і прагматична функції інтенсифікаторів.

ОСНОВНИЙ ЗМіСТ РОБОТИ

Розділ 1. “Категорія інтенсивності як об'єкт лінгвістичного дослідження”. Функціональний підхід дозволяє системно описати різні способи мовного втілення певних семантичних категорій, виявити специфіку і взаємодію різнорівневих засобів, що складають план вираження семантичної або функціонально-семантичної категорії. Критерієм, за яким виокремлюються дані категорії, є часткова спільність семантичних функцій мовних елементів, що взаємодіють: наявність семантичного інваріанта при всіх розходженнях варіантів (О.В.Бондарко). Водночас один лише функціональний підхід у відриві від системно-структурного не може дати адекватного уявлення про систему і конструкцію об’єкта. Тому функціональний аналіз має ґрунтуватися на системному підході і доповнювати його (В.Г.Гак).

Категорія інтенсивності є однією з найважливіших семантичних категорій, які відображають той факт, що індивід, сприймаючи об’єктивну дійсність, визначає ознаки, якості, властивості її об’єктів. Інтенсивність процесуальної ознаки є окремою категорією, що належить до сфери кількості. В її основі лежить поняття градації кількості (Ш.Баллі).

Сфера дії інтенсивності в мові обмежена градуальними явищами, що мають різні ступені. Зміна інтенсивності умовно зображується у вигляді шкали, де місце нуля займає норма, що об’єднує дві антонімічні ознаки, які позначають відхилення від норми в протилежні боки. Інтенсифікація процесу – це посилення процесуальної ознаки, зазначення високого ступеня її маніфестації.

З погляду способу ступінь маніфестації ознаки може виражатися відносно або абсолютно. Відносний ступінь встановлюється шляхом зіставлення даної кількості вияву ознаки з іншою кількістю вияву тієї ж ознаки або декількома її виявами, що в мові відображається в існуванні категорії ступенів порівняння. Абсолютний ступінь маніфестації процесуальної ознаки виражається поза залежністю від іншої кількості вияву тієї ж ознаки (В.О.Мальцев), тобто ознака оцінюється стосовно певного внутрішнього еталона. У науковій літературі наводяться різні класифікації абсолютного ступеня, як детальні, так і більш загальні (О.В.Кошкарова, Є.Кржижкова, В.О.Мальцев, Т.І.Ніколашина та ін.). В нашому дослідженні розрізняються два ступеня інтенсифікації: високий та крайній.

Проблемність семантичного визначення інтенсивності пов’язана з тим, що інтенсивність неоднорідна за своєю природою. Інтенсивність процесуальної ознаки структурно складніша, ніж інтенсивність якісної ознаки. Процесуальна ознака визначається великою кількістю характеристик (час, спосіб, кількість, напруженість ознаки тощо), кожна з яких може бути визначена з погляду міри, ступеня маніфестації (І.Червенкова).

План вираження функціонально-семантичної категорії інтенсивності процесу у французькій мові складають різнорівневі мовні засоби. Поряд з лексико-семантичним і структурно-семантичним способами значення інтенсивності реалізується також лексико-синтаксичним способом (за допомогою прислівників-інтенсифікаторів і їхніх функціональних еквівалентів), що є предметом дослідження нашої дисертаційної роботи.

Розділ 2. “Структурно-семантичний аналіз лексико-синтаксичного способу інтенсифікації процесуальної ознаки”. Проведене дослідження спирається на уявлення про сутність прислівника, його системно-функціональну характеристику, яке дає теорія психосистематики, розроблена Г.Гійомом і його послідовниками, зокрема, Ж.Муаньє.

Організуючим принципом, що встановлює зв'язок і співвідношення між частинами мови як елементами системи і дозволяє їх протиставити, є семантичний механізм інциденції: співвіднесеність значення (apport de signification) і позначення (support de signification), тобто лексичного поняття, що виражається словом, з граматичною опорою. Враховуючи співвідношення позначуваного і позначувального в межах слова, інциденція може бути внутрішньою або зовнішньою залежно від того, де у думці визначена певна опора сигніфікату – всередині слова або за його межами.

Відлік частин мови відбувається від іменника – основного засобу номінації, з огляду на пріоритет номінативної функції мови. Іменник має внутрішню інциденцію, тобто співвіднесеність значення з позначенням всередині слова. Дієслово, прикметник і прислівник семантично також мають внутрішню інциденцію, тобто мають свій власний сигніфікат і денотат, але вони потребують граматичної опори, або граматичної особи, з якою буде співвіднесене їхнє значення. Опорою для лексичного значення дієслова і прикметника є іменник. Це зовнішня інциденція першого ступеня. Як наслідок, прислівник (який також має внутрішню інциденцію) знаходиться в інциденції другого ступеня відносно іменника, оскільки інциденція прислівника відбувається не безпосередньо, а опосередковано, через дієслово або прикметник (Г.Гійом). Системно-функціональна характеристика прислівника виражається у подвійному зв'язку: він здатний характеризувати не тільки дію, але і суб'єкт дії (рання інциденція), а також об'єкт (пізня інциденція) (Ж.Муаньє).

За даними лексикографічних джерел, 190 французьких прислівників із суфіксом –ment здатні виконувати функцію інтенсифікатора. Вони утворені від іменників (diable - diablement, bougre - bougrement), вигуків (fichtre - fichtrement, bigre - bigrement). Переважна ж більшість суцільнооформлених інтенсифікаторів (186) є похідними від прикметників.

Семантико-етимологічний аналіз свідчить про те, що найбільша кількість адвербіальних інтенсифікаторів утворена від прикметників, здатних характеризувати якості людини, його психічний, емоційний або моральний стан: agilement, avidement, dynamiquement, efficacement, йnergiquement, fervemment, mйticuleusement і т.п., а також від прикметників емоційно-оцінної семантики: abominablement, affreusement, excellemment, formidablement, insupportablement, monstrueusement, odieusement, redoutablement тощо.

Порівняльний аналіз досліджуваних прислівників на -ment і вихідних прикметників дозволяє з’ясувати шляхи розвитку значень при транспозиції прикметників у прислівники, зміни в семному складі прислівників, деякі обмеження на їхнє вживання як інтенсифікаторів.

В результаті транспозиції прикметників у французькій мові сформувалися прислівники-інтенсифікатори із суфіксом -ment п'яти типів, а саме: моносемічні прислівники, які мають тільки інтенсифікуюче значення; полісемічні прислівники, що збігаються за числом і характером значень із вихідним прикметником, здатні реалізувати сему інтенсивності лише у певному контексті; прислівники, що відображають частину значень вихідного прикметника, зберігаючи при цьому властиву йому сему інтенсивності; прислівники, що набувають значення інтенсивності, не притаманне прикметнику, тільки в розмовному мовленні; полісемічні прислівники, що не збігаються за кількістю і характером значень з вихідним прикметником, і вживаються в сучасній французькій мові тільки у функції інтенсифікаторів.

Виокремлені адвербіальні показники інтенсифікації процесуальної ознаки підрозділяються на дві групи:

-

-

Користуючись термінологією Є. Кржижкової, інтенсифікатори першої групи будемо називати загальними, інтенсифікатори другої групи – спеціалізованими.

Актуалізація значення інтенсивності великою мірою визначається семантикою дієслова, що модифікується. З цією особливістю пов’язана синонімічність прислівників-інтенсифікаторів, можливість їхньої взаємозамінності.

Беручи за базове визначення Ш. Баллі, згідно якого “синонімічний ряд є комплексом лексичних одиниць (окремих слів або складених виразів), об’єднаних спільністю змісту і які належать до того самого розділу ідеологічного словника”, ми виходили з поняття інтенсивності, що виражається іменником intensitй. У “Dictionnaire analogique” зазначені як семантично співвіднесені з цим іменником прислівник beaucoup і іменник force. Прислівник beaucoup здатний виражати такі поняття: кількість (bien, en diable, en masse; а la pelle, а souhait, а pleines mains, а poignйes, en quantitй, а profusion, tout son soыl, sans y regarder); частота або повторюваність (frйquemment, а mainte reprise, sans cesse); величина, розмір (а un haut degrй, grandement, amplement, largement, joliment, merveilleusement, prodigieusement, йternellement, monstrueusement, notablement, remarquablement, puissamment, fortement, vйhйmentement. Plantureusement, fabuleusement, а fond); надмірність (а l'excиs, fort, tout а fait, absolument, infiniment, au dernier point, au dernier degrй, jusqu'au bout, totalement, radicalement, entiиrement, extrкmement, complиtement). Поняття “сила”, яке виражається іменником force, корелює з таким релевантним для нашого дослідження поняттям, як puissance – force, fort. Violence, violent. Vйhйmence, vйhйment. Beaucoup. Fort. Puissamment. (Синонімічні ряди суцільнооформлених інтенсифікаторів подані у Додатку А дисертації).

Інтенсифікатори з синонімічним значенням не можна вважати повними синонімами, оскільки їм притаманна низка дистинктивних ознак (особливо це стосується спеціалізованих інтенсифікаторів). Наприклад, порівняння інтенсифікаторів gloutonnement, goulыment і voracement свідчить про те, що для вживання прислівника voracement існують обмеження стилістичного характеру. Прислівники goulыment і gloutonnement розрізняються своїми сполучувальними можливостями.

Для прислівників, здатних виступати в ролі і загальних, і спеціалізованих інтенсифікаторів (activement, ferme, fort, fortement, profondйment, rudement, sйrieusement, violemment, vivement), залежно від їхньої функції вирізняються різні синоніми. Наприклад, прислівник fortement у сполученні з дієсловом dйsirer є загальним інтенсифікатором і має синонімами прислівники ardemment, intensйment, passionnйment, profondйment, puissamment, vivement. У сполученні з дієсловом frapper він є спеціалізованим інтенсифікатором і, отже, входить в синонімічний ряд йnergiquement, fort, vigoureusement.

Аналіз французьких прислівників-інтенсифікаторів за типом інциденції показує, що загальні інтенсифікатори позбавлені понятійного змісту, вказуючи лише на високий ступінь вияву ознаки. Для більшості сполучень подібних прислівників (йperdument, йpouvantablement, excessivement тощо) із дієсловом трансформація номіналізації, яка характерна для якісних прислівників, неможлива.

Спеціалізовані інтенсифікатори, завдяки лексичному значенню вихідного прикметника, що зберігається у прислівнику, мають понятійну інциденцію. Більшості цих одиниць характерна пізня інциденція. У реченні Ils discutent rageusement прислівник має синтаксичний зв'язок з дієсловом-предикатом, семантично ж він співвідноситься з поняттям, яке є семантичною базою дієслова.

Такі спеціалізовані інтенсифікатори, як amplement, fixement, opulemment, spacieusement співвідносяться з імпліцитним об’єктом дієслова-предиката, про що свідчить можливість трансформації типу: regarder qqn fixement regarder d’un regard fixe; кtre amplement logй кtre logй dans un vaste appartement. Пізня, або результуюча, інциденція характерна також для спеціалізованих інтенсифікаторів profusйment, copieusement, prolixement.

Спеціалізовані інтенсифікатори характеризуються різноманітними семантичними зв’язками усередині речення. Так, прислівник fort із дієсловами на позначення мовлення може характеризувати або зовнішній спосіб вираження з погляду сили, або інтенсивності: Il parle fort, або внутрішній спосіб: Il faut йcrire fort pour йcrire bien. З дієсловами на позначення руху цей інтенсифікатор виражає високий ступінь швидкості: Monte fort! з дієсловами фізичного впливу: Il frappe fort - силу удару.

Характеризуючи дію, що виражена дієсловом, спеціалізовані інтенсифікатори, твірною основою яких є прикметники, здатні характеризувати ім’я-антропонім. Вони переносять характеристику на суб’єкт дії. Подібних суцільнооформлених інтенсифікаторів (hвtivement, lestement, studieusement тощо) нами виокремлено 56. Здебільшого це прислівники, співвідносні з прикметниками, значення яких містять характеристику якостей людини або які пов’язані з поняттями про емоційний, психічний або моральний стан людини. Наприклад, прислівник mйticuleusement, похідний від прикметника mйticuleux (trиs attentif aux dйtails, aux minuties), у сполученні з дієсловами конкретної дії через указівку на процесуальну ознаку ‘манера виконання дії' характеризує і суб’єкт дії в момент її виконання. Отже, у реченні: Elle a continuй ce travail mйticuleusement має місце подвійний семантико-синтаксичний зв’язок прислівника, що синтаксично належить до дієслова-предиката: він характеризує не лише дієслівну дію, але і його суб’єкт.

Інтенсифікатори процесуальної ознаки становлять гетерогенний клас слів як із погляду структури, так і в аспекті реалізації семантичних нюансів інтенсивності. Поряд із суцільнооформленими прислівниками значення інтенсивності дії виражається роздільнооформленими прислівниковими одиницями:

1) морфолого-аналітичними структурами (сполучення прийменника з іменником - en vitesse, jusqu'au sang; прикметником – а blanc; інфінітивом - а tout rompre; числівником - quatre а quatre) і

2) лексико-аналітичними структурами (сполучення іменника в напівслужбовій функції з прикметником - а coups rapides, а pas prйcipitйs). При цьому з-поміж лексико-аналітичних структур, в яких іменник є синтаксичною опорою прикметника і єднальним елементом між прикметником і дієсловом, залежно від особливостей семантичного зв'язку іменника з дієсловом виокремлюються конструкції, де іменник семантично не пов'язаний з дієсловом (d'une maniиre йnergique/intense), і конструкції з "внутрішнім додатком". В цих останніх можна виокремити: а) тавтологічні конструкції, в яких іменник з дієсловом знаходяться у відношенні транспозиції (vieillir d'un vieillissement rapide, regarder d'un regard intense); б) синекдохічні конструкції, в яких іменник означає частину суб'єкта або знаряддя, що прямо або опосередковано пов'язується з певною дією (chanter а pleins poumons, rвler а pleine gorge); в) "напівтавтологічні" конструкції, у яких опорний іменник виражає здатність суб’єкта, якесь поняття, що звичайно пов’язується з конкретною дією (partir а grandes enjambйes, aller а belle allure).

Крім того, функціональними еквівалентами прислівників є порівняльна конструкція зі сполучником comme (filer comme un zиbre, tousser comme un tubard), форми на -ant (герундій і дієприкметник теперішнього часу – marcher en prйcipitant le pas, monter en se hвtant), абсолютна конструкція з іменником (rentrer, les jambes vives; regarder, l'њil fixe) і відокремлений прикметник (recommencer, volubile; dire qch, vйhйment).

Роздільнооформлені функціональні еквіваленти прислівників-інтенсифікаторів переважно є спеціалізованими інтенсифікаторами з огляду на семантику повнозначних одиниць, що входять до їхнього складу. У функції загальних інтенсифікаторів здатні виступати в основному морфолого-аналітичні конструкції, побудовані за моделлю a la / au + N, що виражають крайній (граничний) ступінь маніфестації процесуальної ознаки.

Проведений аналіз свідчить про те, що прислівникові еквіваленти, здатні виконувати функцію інтенсифікаторів процесуальної ознаки, різноманітні за граматичним статусом, структурою, лексичним наповненням, ступенем стягненості їх складових елементів.

Розділ 3. “Функціонування адвербіальних інтенсифікаторів процесуальної ознаки у художньому тексті”. Прислівники-інтенсифікатори і їхні функціональні еквіваленти не входять в ядерну структуру речення. Усунення інтенсифікатора не впливає на зміст висловлення і призводить лише до елімінації модальної рамки висловлення. Проте, аналіз функціонування адвербіальних інтенсифікаторів процесу підтверджує тезу про те, що комунікативна роль семантичних компонентів тим більша, чим більш окремій ознаці поняття вони відповідають (Н.Д.Арутюнова, Л.Теньєр). Так, у реченні: … et elle jeta le bout de sa cigarette par terre, l'йcrasa du pied, soigneusement (F.Sagan) значущість інтенсифікатора полягає в тому, що комунікативно вирізняється не дія йcraser, а старанність її виконання, докладені при цьому зусилля. На комунікативну виділеність інтенсифікатора вказує також його відокремлена позиція.

Наявність у ремі інтенсифікатора призводить до зміни логічного змісту висловлення. Якщо речення Elle jouait виражає судження про конкретний об’єкт, то висловлення Elle jouait passionnйment містить судження про подію: Son jeu йtait passionnй. Інакше кажучи, зміна реми призводить до принципових змін у семантиці теми.

Інтенсифікація дієслова-предиката в контексті за допомогою прислівників і їхніх функціональних еквівалентів може призводити до зміни його значення, до семантичних зрушень. При інтенсифікації поряд з репрезентацією самої дії може підкреслюватися швидкість, інтенсивність, сила ефекту, енергійність, кількість докладених зусиль, результат інтенсифікації, сила впливу, емоційний стан суб'єкта.

Проведене дослідження свідчить про те, що сполучуваність того чи іншого адвербіального інтенсифікатора з дієсловами різних лексико-семантичних груп у французькій мові залежить як від семантики самого інтенсифікатора (загальні інтенсифікатори на відміну від спеціалізованих характеризуються більш широкими комбінаторними властивостями, в основному не залежними від семантики дієслова, що модифікується ними), так і від семантики дієслова (інтенсифікатори не вживаються з дієсловами, що містять сему інтенсивності або взагалі не співвідносяться з певним конкретним значенням).

Сполучувальні можливості інтенсифікаторів з дієсловами пов'язані з типом градуйованого параметра. Дієслова, які модифікуються за інтенсивністю, мають або характеризуючі параметри, що відображають екстралінгвальні характеристики дії ("яскравість", "швидкість", "мускульна сила" тощо), або власне акціональні, що не пов'язані безпосередньо з екстралінгвальною природою дії (Т.О.Цой). Перший тип параметрів орієнтований на конкретну лексико-семантичну групу дієслів, відповідно, їхня модифікація полягає в інтенсифікації певного опорного параметра дієслова. Власне-акціональні параметри характеризують спосіб виконання дії, напр.: "наполегливість", "ретельність", "пильність", "частоту", "безперервність" тощо. Інтенсифікація таких параметрів актуалізується при дієсловах, що мають значення контрольованої дії.

Комбінаторні можливості загальних і спеціалізованих інтенсифікаторів залежать від наявності / відсутності у дієслова характеризуючого або власне акціонального параметра, від характеру цього параметра.

За відсутності конкретної експлікації характеризуючого або власне акціонального параметра дієслова його інтенсифікація здійснюється в основному за допомогою загальних інтенсифікаторів. Це стосується дієслів емоційного стану, фізіологічного стану, емоційного ставлення, діяльності і деяких інших, напр.: - Tu dois m'en vouloir terriblement (F.Sagan). – Christian, dit-elle, … je vous admire de tout mon cњur (A.Maurois).

У випадку, коли дієслово характеризується наявністю того чи іншого типу параметра, ознаки, його інтенсивність виражається за допомогою спеціалізованих інтенсифікаторів. Характеризуючі параметри, властиві дієсловам на позначення мовлення, руху, звучання, конкретної фізичної дії. Характер цього параметра обумовлює вживання при дієслові певного спеціалізованого інтенсифікатора. Напр.: - Ils chantent trиs fort ou ils font des discours (M. Duras). … je bifurquais droit sur elle, а pleine vitesse (A. de Saint-Exupйry).

Власне акціональні параметри містять дієслова на позначення механічного впливу на об'єкт, дієслова, що позначають дії, пов'язані з проявом волі тощо. Сполучуваність з такими дієсловами залежить від характеру даного параметра: Il regardait fixement devant lui, … (H. Bazin). Ils prйpareront soigneusement leur dйpart (G. Perec).

Інтенсифікатори є важливим засобом творення експресивності тексту. Особливу комунікативну й експресивну значимість мають роздільнооформлені одиниці з огляду на наявність в їхньому складі іменних компонентів, що співвідносяться не тільки із самою дією, з її результатом, але і з суб'єктом.

Можливість використання аналітичних адвербіальних інтенсифікаторів замість прислівника на –ment дозволяє єднати до інтенсифікації процесуальної ознаки додатковий нюанс характеристики, оцінки, градації. Це можна спостерігати на прикладі вживання конструкції avec intensitй + Adj: Elle ne pouvait savoir … comment le capitaine Forbes m'avait regardй avec une intensitй bouleversante (E.Roblиs). Mais aussitфt elle reprenait avec une insupportable intensitй, anйantissant tout espoir (R.Merle). Ses cils noirs battaient de temps а autre, voilant ou dйvoilant comme un phare un pinceau lumineux qui envoyait dans la direction de Mйnestrel, avec une intensitй inouпe, l'appel de l'espиce (R.Merle).

Інтенсифікатори сприяють створенню емоційного забарвлення, або "емоційного тону" (Н.А. Лук’янова), висловлювання. У художньому тексті емоційний тон, який в усному мовленні актуалізується за допомогою невербальних засобів (жестами, мімікою, самою мовною ситуацією тощо), відтворюється, зокрема, в авторських ремарках, що супроводжують діалоги. Емоційний стан мовця у момент висловлення, експлікується в авторських ремарках через опис або характеристику мови персонажа, у яких наявність інтенсифікатора відіграє немаловажну роль.

Емоційний стан персонажа передається також описом його невербальної поведінки. Наприклад, у контексті: … elle serra le poing droit avec une rage convulsive et tout d'un coup, de toutes ses forces, elle frappa, une fois, deux fois, trois fois (R.Merle) лексико-аналітична конструкція-інтенсифікатор de toutes ses forces у сполученні з характеристикою (serrer le poing) avec une rage convulsive дозволяє передати стан лютості персонажа. Зазначимо, що наявність цього інтенсифікатора дає можливість передати в перекладі стилістично нейтральне дієслово frapper стилістично маркованим дієсловом: Жакліна гнівно стиснув кулак і раптом щосили загамселила в двері – раз, удруге, втретє (пер. Г.Філіпчука).

Інтенсифікатори підкреслюють суб'єктивність оцінки, співвідносячи її з концептуальним світом мовця. У конкретних висловленнях інтенсифікатори сприяють реалізації усіх трьох визначених в науковій літературі різновидів оцінної модальності: 1) власне емоційної (що сприймається як сигнал на зразок “приємно” / “неприємно”): …mais le ton qu’elle choisit pour me poser certaines questions sur l’existence que je menais en Europe m’agaзa йnormйment (Cйline); 2) емотивно-оцінної (що передає схвалення або несхвалення): Il s’agitait follement, le petit vieux (R.Merle) і 3) стилістичної (що характеризує вжиток як доречне або недоречне в даних умовах мовлення): …le faux psy s’est mis а raconter qu’il l’admirait vachement et tout зa,… (D. Pennac). Як оцінні виступають, насамперед, прислівник bien і суцільнооформлені прислівники, похідні від прикметників, що виражають позитивну або негативну оцінку. Разом з тим, більш експресивними в тексті виявляються роздільнооформлені адвербіальні інтенсифікатори, до складу яких входять окремоооцінні прикметники, і порівняльна конструкція зі сполучником comme з огляду на їхню "нестертість", образність, виразність.

Вживання інтенсифікаторів при дієслові-предикаті має певну прагматичну мету: повідомити про своє ставлення до об'єкта мовлення, справити враження на адресата, викликавши в ньому відповідні почуття, емоції, стимулювати бажану поведінкову реакцію, підсилити ілокутивну силу впливу на адресата.

Висновки

Комплексне структурне, семантичне та функціональне дослідження адвербіальних одиниць, що складають у сучасній французькій мові лексико-синтаксичний спосіб інтенсифікації процесуальної ознаки, дозволилоУ дискусії брали участь присутні на захисті фахівці:

1. Давидов О.І., кандидат історичних наук, доцент, завідуючий кафедрою французької філології Харківського державного університету ім. В.Н.Каразіна, зауважень немає.

Висновок

про видачу диплома кандидата філологічних наук

Удовенко І.В., викладач, кафедра іноземних мов, Харківський державний університет харчування та торгівлі, 17.02.2005 захистила у спецраді Д 26.001.11 Київського національного університету імені Тараса Шевченка дисертацію на тему: „Структурно-семантичні та функціональні особливості французьких інтенсифікаторів процесуальної ознаки”, спеціальність 10.02.05 – романські мови.

Навчалась у цільовій заочній аспірантурі за спеціальністю романські мови (французька мова) з 1 жовтня 1996 р. до 1 жовтня 2000р.

Науковий керівник:

к. філол. н., доцент Марінашвілі М.Д., доцент кафедри французької філології Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова

офіційні опоненти:

д. філол. н., Помірко Роман Семенович, професор, завідувач кафедри французької філології Львівського національного університету імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України

к. філол. н., Стародубцева Олена Анатоліївна, викладач кафедри прикладної лінгвістики Українського інституту лінгвістики і менеджменту, м. Київ,

провідна установа – Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича (кафедра французької мови)

подали позитивні відгуки.

За темою дисертації опубліковано робіт – 8, серед них статей – 6, з них у фахових збірниках – 6.

Результати голосування: за – 13, проти – 2, недійсних бюлетенів – 0.

зробити такі висновки.

Систему французьких інтенсифікаторів складають, насамперед, суцільнооформлені одиниці: непохідні прислівники і похідні одиниці із суфіксом –ment. Як свідчить семантико-етимологічний аналіз, прислівники-інтенсифікатори поповнюються за рахунок адвербіалізації прикметників зі значенням характеристики якостей людини її емоційного, психологічного стану, позитивної і негативної емоційної оцінки, надмірності, незмірності; прикметників, пов'язаних з поняттями про дивне, виняткове, про велику кількість, швидкість, про сильне, глибоке, повне, абсолютне.

Французькі прислівники-інтенсифікатори розділяються на загальні, що посилюють процес безвідносно до конкретної ознаки, і спеціалізовані, що вказують на ступінь маніфестації однієї з ознак процесу і відносяться до певної семи дієслова. Загальні інтенсифікатори, насамперед, співвідносні з прикметниками оцінної семантики, втратили самостійне лексичне значення і виражають інтенсивність у "чистому вигляді". Спеціалізовані інтенсифікатори, що зберегли в семантичній структурі сему антропонімічності корелятивного прикметника, і, як наслідок, вони здатні переносити характеристику на суб'єкт, що виконує дану дію. Завдяки лексичному значенню, що міститься у твірній основі, спеціалізовані інтенсифікатори не тільки вказують на ступінь маніфестації процесуальної ознаки, але зберігають також здатність вносити в нього додаткові характеристики.

Структурна складність процесуальної ознаки обумовлює можливість інтенсифікації за такими різними характеристиками як час, спосіб, кількість, напруженість ознаки. Змістовними варіантами категорії інтенсивності є сила, енергійність, активність, напруженість, стрімкість, швидкість, раптовість, різкість, глибина, тривалість, старанність, наполегливість, високий (крайній) ступінь тощо.

Функціонально-семантична категорія інтенсивності процесуальної ознаки виражається також такими функціональними еквівалентами прислівників: роздільнооформленими адвербіальними одиницями (лексико- і морфолого-аналітичними структурами), порівняльною конструкцією зі сполучником comme, формами на -ant (герундій і дієприкметник теперішнього часу), абсолютною конструкцією з іменником, відокремленим прикметником.

Використання роздільнооформлених адвербіальних інтенсифікаторів у французькій мові як постійних конкурентів прислівників на –ment, очевидно, пов'язано не тільки з обмеженими можливостями афіксальної адвербіалізації прикметників. Роздільнооформлена номінація найбільш адекватно відповідає завданням пізнавальної діяльності людини і потребам комунікації.

Інтенсифікаторам властива сполучуваність з агентивними предикатами (фізичної, інтелектуальної, психічної діяльності): з дієсловами, що позначають фізичний, емоційний стан людини емоційне ставлення, конкретні фізичні дії і процеси тощо. Можливість інтенсифікації пов'язана з наявністю в дієслова певної ознаки, що може зростати, і інтенсивність у даному випадку обумовлена реально вимірними величинами (швидкість руху, інтенсивність випромінювання світла, сила звуку, міра докладених зусиль тощо).

Для загальних інтенсифікаторів релевантним є лише сам факт наявності в дієслова параметра, що ґрадується, незалежно від його характеру. Сполучувальні можливості загальних інтенсифікаторів у порівнянні зі спеціалізованими значно більші. У випадку спеціалізованих інтенсифікаторів йдеться не тільки про лексичну сполучуваність, але у великій мірі про сполучуваність семантичну. Вони сполучаються тільки з дієсловами, що містять певну семантичну ознаку.

На конструктивному рівні інтенсифікатори є факультативними одиницями речення, що можуть бути опущені без порушення формальної будови речення. Проте, з позицій актуального членування наявність при дієслові інтенсифікатора свідчить про те, що разом з дієсловом у ремі висловлення знаходиться й інтенсифікатор. У комунікативний фокус потрапляє сполучення дієслова з інтенсифікатором.

Інтенсифікатори є одним з засобів актуалізації модальності. Ця здатність інтенсифікаторів зумовлена особливостями їхньої семантики, що містить оцінку.

Прагматична функція інтенсифікаторів, що мають велику комунікативну навантаженість, виявляється у посиленні експресивності висловлення, відрізка тексту, тексту в цілому, у створенні передумов для певної психологічної реакції в читача.

Перспективою подальшого дослідження французьких адвербіальних інтенсифікаторів є вивчення особливостей їхнього функціонування в текстах різних функціональних стилів, розгляд соціолінгвістичного аспекту їхнього функціонування, а також їхній зіставний аналіз із засобами вираження інтенсивності у сучасній українській мові.

Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

АНОТАЦІЯ

Удовенко І.В. Структурно-семантичні та функціональні особливості французьких інтенсифікаторів процесуальної ознаки.– Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.05 – романські мови. – Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, Київ, 2005.

Дисертація присвячена системно-функціональному дослідженню французьких адвербіальних інтенсифікаторів процесуальної ознаки. Упорядковано інвентар суцільнооформлених адвербіальних інтенсифікаторів та їхніх функціональних еквівалентів. Розроблено семантичну та семантико-етимологічну класифікації прислівників-інтенсифікаторів; вивчено синонімічні відношення в системі інтенсифікаторів; установлено їхні глибинні зв’язки всередині речення. Проаналізовано структурні та семантичні особливості роздільнооформлених інтенсифікаторів. Визначено сполучувальні можливості адвербіальних одиниць з дієсловами різних лексико-семантичних груп. На основі аналізу функціонування інтенсифікаторів у художньому тексті установлена їхня комунікативна