ТЕРНОПІЛЬСЬКА АКАДЕМІЯ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

ВОЙТКІВ ЛЮДМИЛА СТЕПАНІВНА

УДК 338.583.6658

УПРАВЛІННЯ МАТЕРІАЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ У ПЕРІОД РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА

Спеціальність 08.06.01 – економіка,

організація та управління підприємствами

АВ Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Тернопіль – 2005

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат економічних наук, професор

Лесюк Орест Іванович,

Івано-Франківський національний технічний університет

нафти і газу, професор кафедри економіки підприємства

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Кузьмін Олег Євгенович,

Національний університет “Львівська політехніка”,

директор інституту економіки і менеджменту

кандидат економічних наук, доцент

Смиричинський Валентин Васильович,

Тернопільська академія народного господарства,

доцент кафедри державного і муніципального управління

Провідна установа: Рада по вивченню продуктивних сил України НАН

України, відділ проблем розвитку розміщення

будівельного комплексу (м.Київ)

Захист відбудеться 30.06.2005 року об 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.082.01 при Тернопільській академії народного господарства за адресою: 46004, м. Тернопіль, вул. Львівська, 11, корпус 11, Зал засідань

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільської академії народного господарства за адресою: 46004, м. Тернопіль, вул. Львівська, 11

Автореферат розіслано 30 травня 2005 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Б.П. Адамик

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток економічних відносин підвищує самостійність і відповідальність підприємств у розробці й прийнятті управлінських рішень із забезпечення ефективності їх роботи. Результати виробничої, комерційної, фінансової та інвестиційної діяльності значною мірою визначаються повнотою, комплексністю та своєчасністю забезпечення виробництва матеріальними ресурсами потрібного асортименту та якості. Орієнтація економіки на ринкові відносини змінює підходи до вирішення проблем матеріально-технічного забезпечення та використання матеріальних ресурсів.

На даному етапі економічного розвитку, коли проблема зниження матеріальних витрат набуває особливого значення, удосконалення управління матеріальними ресурсами є одним із найактуальніших завдань.

На кожному промисловому підприємстві складаються різні умови щодо формування і використання матеріальних ресурсів. Певний вплив на них робить галузева складова та інші чинники. Водночас, є багато спільних ознак, принципів управління, формування і ефективності використання матеріальних ресурсів на підприємствах будь-якої галузі. Все зазначене вимагає наукових досліджень, пов’язаних з об’єктивізацією зміни моделі управління матеріальними ресурсами, методів оптимізації їх формування у різних умовах роботи підприємства. Серед цих умов особливою є процедура реструктуризації підприємства, яка на сьогодні характерна для багатьох підприємств України і обумовлює певні особливості управління матеріальними ресурсами, вимагає зміни у тактиці та стратегії управління ресурсами на засадах пошуку нових підходів ресурсовикористання, вдосконалення дії економічних важелів і стимулів, які притаманні ринковій економіці щодо суттєвої економії матеріальних ресурсів та ефективності підвищення їх використання.

Різні аспекти проблеми управління матеріальними ресурсами на підприємствах розглянуто у працях зарубіжних і вітчизняних вчених: Акімова І.М., Анікіна Б.А., Аакера Д., Ансоффа І., Андрушківа Б.М., Батенка Л.В., Вовчака А.В., Довбні С.Б., Данилюка М.О., Долішнього М.І., Кальченка А.Г., Котлера Ф., Кальніченка Л.Ф., Лесюка О.І., Павлова В.І., Плотнікова В., Покропивного С.Ф., Савельєва Є.В., Старостіна А.О., Новикова С.О., Шершньової З.С., Шишкіна В.С. та ін.

Проблеми реструктуризації промислових підприємств розглядаються у дослідженнях Кузьміна О.Є., Крикавського Є.В., Крушельницької О.В., Смиричинського В.В.

Разом з тим недостатньо уваги приділяється управлінню матеріальними ресурсами на підприємстві як системі, яка ґрунтується на взаємодії із зовнішнім середовищем, забезпечує розробку та реалізацію проекту реструктуризації підприємства, що буде спрямована на ефективне використання матеріальних ресурсів та розвиток підприємства.

Комплексне управління матеріальними ресурсами у спільному контексті з проблемою реструктуризації з врахуванням специфіки підприємств цементної галузі не досліджено. Необхідність вирішення цих питань і стала основою для вибору теми дисертаційної роботи, визначила мету, завдання дослідження та очікувані практичні результати.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу і належить до теми “Проблеми підвищення ефективності операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємств і організацій” (номер державної реєстрації 0197U001783). Зокрема, автор є виконавцем підрозділу “Використання засад логістики при управлінні матеріальними ресурсами підприємства”.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в обґрунтуванні теоретичних і методичних засад механізму управління матеріальними ресурсами у період реструктуризації підприємства.

Для досягнення цієї мети були поставлені та вирішені такі завдання:

· дослідити теоретичні підходи щодо характеристики матеріальних ресурсів з метою окреслення завдань управління ними в сучасних умовах ринкових перетворень;

· виявити вплив чинників на вибір моделі управління матеріальними ресурсами;

· здійснити оцінку ефективності використання матеріальних ресурсів на підприємствах цементної галузі з метою окреслення шляхів її підвищення;

· дати критичний аналіз напрямів і ступенів використання резервів матеріальних ресурсів в існуючій практиці з метою вибору раціональної моделі управління ними;

· оцінити систему раціонального використання матеріальних ресурсів в умовах “вимушеної” реструктуризації підприємств цементної галузі;

· розробити пропозиції щодо удосконалення управління матеріальними ресурсами в контексті розвитку підприємства з врахуванням специфіки галузі;

· дослідити використання логістичного ланцюга при управлінні матеріальними ресурсами на підприємствах цементної галузі.

Об’єктом дослідження є процес управління матеріальними ресурсами підприємств у період їх реструктуризації.

Предметом наукового дослідження є теоретичні положення, принципи, способи та практичні засади формування механізму управління матеріальними ресурсами підприємств.

Методи дослідження. Методологічними засадами дисертаційної роботи є положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів, які стосуються проблем управління матеріальними ресурсами на промислових підприємствах та управління їхньою ефективністю, а також законодавчі і нормативні акти України. У процесі дослідження було використано такі методи: системний – при розкритті змісту класифікацій матеріальних ресурсів та визначенні їх місця у системі управління розвитком підприємства; графічний – для наочної ілюстрації досліджуваних явищ, процесів і закономірностей; індексний, структурних динамічних зрушень, статистичних групувань та узагальнень – при проведенні аналізу стану матеріальних ресурсів і ефективності їх використання на підприємствах цементної галузі; метод ланцюгових підстановок – при факторному аналізі ефективності використання матеріальних ресурсів; класифікаційно-аналітичний метод – при класифікації чинників, що визначають формування та використання матеріальних ресурсів.

Інформаційно-нормативною базою дисертації послужили законодавчі та нормативно-правові акти України, матеріали Міністерства палива та енергетики України, дані річних звітів і статистична звітність асоціації “Укрцемент”.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна результатів дослідження полягає у розробці теоретико-методичних засад управління матеріальними ресурсами у період реструктуризації підприємства з врахуванням специфіки цементної галузі. Зокрема, в результаті реалізації завдань дисертаційного дослідження:

· розвинуто теоретичні засади дослідження матеріальних ресурсів як об’єкта управління, зокрема здійснено їх класифікацію за системою ознак: за походженням ресурсів, формою участі у процесі виробництва, ступенем готовності, особливістю використання, що відрізняє авторський підхід від попередніх дослідників;

· на основі узагальнення методологічних підходів щодо управління матеріальними ресурсами виокремлено системний, цільовий, структурний, логістичний, маркетинговий, функціональний підходи і дано пропозиції щодо їх застосування у різних варіантах управління підприємством;

· удосконалено методичні підходи щодо вибору способу реструктуризації і моделі управління матеріальними ресурсами. Зокрема, визначено індикатори, за якими можна оцінювати їх придатність щодо впливу на ефективність використання матеріальних ресурсів (зниження собівартості продукції, зниження матеріаломіст-кості, підвищення ефективності комунікацій, підвищення ефективності використання природних ресурсів);

· обґрунтовано (на основі виявлення впливу чинників на вибір моделі управління матеріальними ресурсами та оцінки ефективності використання матеріальних ресурсів на підприємствах цементної галузі) застосування: а) в контексті антикризового управління – “вимушеної” реструктуризації та, відповідно, функціонального підходу до управління матеріальними ресурсами; б) в контексті стратегічного управління – організаційно-технологічної реструктуризації та, відповідно, цільового і логістичного підходу до управління матеріальними ресурсами на підприємствах галузі;

· виявлено резерви підвищення ефективності та визначено шляхи ресурсозбереження на підприємствах цементної промисловості (створення безвідходної технології, використання вторинних ресурсів, удосконалення нормування витрат);

· вперше обґрунтовано цільовий підхід в управлінні матеріальними ресурсами при проведенні організаційно-технологічної реструктури-зації підприємства, який спрямований на зменшення витрат матеріальних ресурсів, та визначено на основі побудови дерева цілей зміст управлінської діяльності, спрямованої на їх досягнення;

· вперше розроблено модель логістичного ланцюга в управлінні матеріальними ресурсами для підприємств цементної галузі у період їх реструктуризації. Обґрунтовано зміни організаційної структури управління шляхом створення управління збуту продукції.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що в дисертації сформульовані і науково-обґрунтовані теоретичні та практичні рекомендації, які можуть бути основою щодо вирішення проблем подальшого формування, використання та управління матеріальними ресурсами на підприємстві. Окремі положення дисертаційної роботи можуть бути використані при реалізації програми ресурсозбереження та управління матеріальними ресурсами на підприємствах цементної промисловості, при розробці нормативних і програмних документів органів виконавчої влади, місцевого самоврядування. Одержані в процесі дослідження результати використані в роботі асоціації “Укрцемент” (довідка № 150 від 18.05.2004 р.), ВАТ “Івано-Франківськцемент” (довідка № 1/1549 від 23.06.2003 р.). Матеріали дисертацій-ного дослідження використовуються в навчальному процесі Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу при викладанні навчальних дисциплін “Економічний аналіз”, “Управління матеріальними ресурсами” для підготовки студентів спеціальності “Економіка підприємства”, “Облік і аудит”, “Менеджмент організацій” (акт про використання № 429 від 17.09.2004 р.), держбюджетній тематиці кафедри економіки підприємства (довідка № 62-37-7/37 від 26.09.2004 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї та положення, які є результатом особистих досліджень здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації розглянуті та схвалені на міжнародних науково-практичних конференціях “Нафта і газ України – 2000” (м. Івано-Франківськ, 2000 р.), 7-ій Міжнародній науково-практичній конференції “Нафта і газ України – 2002” (м. Київ, 2002 р.), “Сучасні проблеми управління інноваційною діяльністю та перспективи їх вирішення” (м. Івано-Франківськ, 2001 р.), науково-технічних конференціях професорсько-викладацького складу Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу (м. Івано-Франківськ, 2001, 2002, 2003 рр.).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 12 наукових статей (8 статей опубліковано автором одноосібно), у тому числі 7 статей у фахових виданнях. Загальний обсяг опублікованих робіт становить 3,02 д.а.(особисто автору належить 2,73 д.а.).

Структура та обсяг роботи. Дисертація, загальним обсягом 183 сторінки, складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 158 найменувань та 2 додатків, обсягом 8 сторінок. Дисертаційна робота ілюстрована 15 рисунками, 10 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі – “Теоретичні та методичні засади управління матеріальними ресурсами підприємства” – визначено суть матеріальних ресурсів як об’єкта управління, окреслено їх місце в системі ресурсів та запропоновано власну класифікацію. Виокремлено методологічні підходи до управління матеріальними ресурсами. Визначено чинники, що впливають на раціональне використання матеріальних ресурсів, серед яких досліджено вплив чинника реструктуризації.

Наголошено, що розглядаючи матеріальні ресурси як об’єкт управління в цілісній системі підприємства, важливо виокремити їх місце в підсистемі “ресурси підприємства” та виділити особливості (відмінності) від інших видів ресурсів, які і визначають вибір організаційної моделі управління.

Характеризуючи виробничі ресурси, автор зазначає, що наведені види ресурсів є сукупністю можливостей для досягнення цілей виробничої системи. Це означає, що маючи у своєму розпорядженні ті чи інші засоби виробництва, виробнича система здатна повною мірою задовольняти потреби та запити потенційних споживачів.

На основі аналізу, порівняння, узгодженості досліджень різних вчених щодо класифікації матеріальних ресурсів, і з врахуванням великої різноманітності матеріальних ресурсів, що використовуються на підприємствах, запропоновано класифікацію матеріальних ресурсів, що відповідає сучасним економічним умовам в Україні (рис. 1).

Рис.1. Класифікація матеріальних ресурсів підприємства

У ній враховано й усунуто головні недоліки традиційних класифікацій матеріальних ресурсів, в яких матеріальні ресурси подані лише як набір (послідовність) певного процесу використання. Передбачено поділ ресурсів за: походженням, формою участі у процесі виробництва (такий поділ має принципове значення для організації управління матеріальними ресурсами); за ступенем готовності; за особливістю використання, що і дає можливість системно удосконалити управління матеріальними ресурсами, як на рівні держави, так і на рівні підприємства. Запропонована класифікація дасть змогу правильніше вибрати методи управління матеріальними ресурсами, а також повніше реалізувати всі його функції: організацію, планування, стимулювання та контроль.

Наведені методологічні підходи до дослідження матеріальних ресурсів як об’єкта управління вимагають розгляду інших базових питань, таких як ефективне використання матеріальних ресурсів, вибір моделі управління ними, пошук шляхів ресурсозбереження.

Ефективне використання матеріальних ресурсів – якісна характеристика їх використання на раціональному рівні, який можна було б визначити суспільно необхідним, а саму раціоналізацію використання ресурсів як процес безперервного удосконалення їх споживання, пов’язаний із розвитком виробництва. З раціональним використанням пов’язана ще одна ціль – економія матеріальних ресурсів, що означає підвищення рівня їх корисного використання, який проявляється у зниженні питомих витрат матеріальних та паливно-енергетичних ресурсів на одиницю споживчих властивостей вироблюваної продукції при підвищенні або збереженні якості та технічного рівня продукції.

Узагальнюючи методологічні підходи до управління матеріальними ресурсами, автор виокремив: системний, цільовий, маркетинговий, логістичний, структурний та функціональний підходи, та визначив їх суть. Необхідність системного підходу випливає з того, що сучасні підприємства є складними господарськими системами, що характеризуються великою різноманітністю способів сполучення матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Системний підхід передбачає формування всієї системи цілей, для досягнення яких і сформована господарська структура, і полягає в забезпеченні виробництва потрібними матеріальними та паливними ресурсами в належній кількості, якості та асортименті (цілеспрямованість), можливості пристосування до зовнішнього середовища, потреб ринку (гнучкість), обміні матеріальними потоками (відкритість). Суть цільового підходу полягає в пристосуванні системи управління матеріальними ресурсами до цілей бажаного і необхідного стану виробництва і відповідно до побудови системи цілей управління матеріальними ресурсами. Маркетинговий підхід полягає в дослідженні ринку матеріальних ресурсів, діагностиці конкурентоспроможності продукції підприємства, плануванні матеріального забезпечення, вивченні впливів циклів економічного розвитку на потребу у матеріалах, аналізі ринку матеріалів сировини, плануванні величини запасів та контролі матеріальних ресурсів на всіх стадіях виробництва продукції. Функціональний підхід полягає в реалізації основних функцій управління матеріальними ресурсами: вибір форми постачання, транспортування, складування, що актуалізує проблему нормування. Структурний підхід базується на тому, що система управління матеріальними ресурсами характеризується певною структурою, під якою розуміють упорядковану сукупність пов’язаних елементів (відділи постачання, збуту, складське господарство, технічні, технологічні та інші підрозділи), що забезпечують їх функціонування як окремої підсистеми. Структурний підхід передбачає формування структурної системи управління матеріальними ресурсами через регламентацію роботи всіх структурних елементів. Суть логістичного підходу полягає в управлінні матеріальним потоком таким чином, щоб забезпечити отримання потрібних ресурсів у потрібний час, у потрібному місці, в потрібній кількості та належному стані при найменших витратах, орієнтуючись на скорочення термінів проходження товарів по товаропровідних каналах при мінімальних витратах на всьому шляху руху товаропотоків, що дозволяє розглядати його (підхід) як важливу складову в управлінні ефективністю використання матеріальних ресурсів.

Управління матеріальними ресурсами може здійснюватись у різних умовах, на нього можуть впливати різні чинники: кризовий стан підприємства; зростання цінової конкуренції; перехід на освоєння нових видів продукції; зміна партнерів; вихід на міжнародний конкурентний ринок; робота в рамках кооперації; характер управління підприємством (антикризове, стратегічне); реструктуризація. Розглядаючи реструктуризацію, як чинник вибору моделі управління матеріальними ресурсами, автор виокремлює такі види реструктуризації підприємства: кадрова реструктуризація; реструктуризація системи управління; реструктуризація виробництва; “вимушена” реструктуризація, організаційно-технологічна реструктуризація; реструктуризація комерційної діяльності. Індикаторами, які вказують на придатність тієї чи іншої системи реструктуризації підприємства в контексті розв’язання проблеми ефективності використання матеріальних ресурсів можуть бути: зниження собівартості продукції, зниження матеріаломісткості, підвищення ефективності комунікацій, підвищення ефективності використання природних ресурсів.

У другому розділі – “Особливості використання та управління матеріальними ресурсами підприємств цементної промисловості”- здійснено аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів підприємств галузі, сформовано основні напрямки раціонального використання матеріальних ресурсів при виготовленні цементу та виробів з нього, досліджено управління ресурсозбереженням в умовах “вимушеної” реструктуризації підприємства.

У дисертації охарактеризовано особливості галузі за випуском продукції, використанням потужностей по виробництву цементу і шиферу підприємствами, які входять до асоціації “Укрцемент” за 1999-2004 рр. Встановлено, що лідерами за обсягом виробництва є підприємства ВАТ “Волиньцемент”, ВАТ “Миколаївцемент”, ВАТ “Івано-Франківськцемент” (табл. ). Низка важливих ознак дозволила автору розглядати вказані підприємства як такі, що суттєво впливають на ситуацію в галузі, а, відповідно, можуть служити емпіричною базою для наукових висновків.

Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів на зазначених підприємствах проведено за показниками матеріаломісткість, матеріаловіддача, сировинномісткість, паливомісткість і енергомісткість. У 2004 році матеріаломісткість на досліджуваних підприємствах склала ( ВАТ “Волиньцемент” складає 0,442 грн./1грн., ВАТ “Миколаївцемент” – 0,274 грн./1грн., ВАТ “Івано-Франківськцемент” – 0,423 грн./1грн.), матеріаловіддача, відповідно – 2,263 грн./1грн., 3,653грн./1грн., 0,423 грн./1грн.; сировинномісткість - 0,238 грн./1грн., 0,079 грн./1грн., 0,229грн/1грн.; паливомісткість – 0,133грн./1грн., 0,151грн/1грн., 0,127 грн./1грн.; енергомісткість – 0,071 грн/1грн., 0,044 грн./1грн., 0,067 грн./1грн.

Таблиця 1

Вплив матеріаломісткості на випуск продукції по підприємствах асоціації “Укрцемент”

Показники |

ВАТ”Волиньцемент” |

ВАТ”Миколаївцемент” |

ВАТ “Івано- Франківськцемент”

2003 | 2004 | 2003 | 2004 | 2003 | 2004

1.Матеріальні витрати, тис. грн. | 32445,0 | 76210,2 | 39338,9 | 42857,8 | 86046,2 | 95926,1

2.Товарна продукція, тис. грн. |

161618,0 |

172476,9 |

112702,0 |

156570,9 |

188016,0 |

226375,3

3.Матеріаломісткість, грн../1грн | 0,201 | 0,442 | 0,349 | 0,274 | 0,458 | 0,423

4. Вихід продукції з 1грн. витрачених матеріалів |

4,982 |

2,263 |

2,865 |

3,653 |

2,185 |

2,360

5. Коефіцієнт матеріаловіддачі звітного року, у порівнянні з базисним |

138,6 |

45,4 |

62,6 |

127,5 |

97,5 |

108,0

6.Коефіцієнт матеріаломісткості звітного року, у порівнянні з базисним |

72,3 |

219,9 |

159,04 |

78,5 |

102,7 |

92,3

7. Зміни коефіцієнту матеріаломісткості | -0,077 | +0,241 | +0,130 | -0,075 | +0,012 | -0,035

8.Перевитрати “+”,економія ”-“ матеріалів у результаті відхилення матеріаломісткості звітного року від базисного, тис. грн. |

-1244,6 |

+41556,9 |

-14651,3 |

+11742,8 |

+2256,2 |

-7923,1 | 9.Можливе збільшення випуску продукції при умові зниження рівня матеріаломісткості звітного року, тис. грн.– |

94042,8 |

41980,8 |

- |

4929,8 |

- |

В 2002-2004 рр. спостерігалася тенденція зростання матеріаломісткості товарної продукції. Така тенденція росту матеріаломісткості зумовлена неефективністю використання матеріальних ресурсів на виробництві і стрімким подорожчанням природного газу, одного із основних видів палива. Якщо у 2001 році вартість газу склала 20756 тис. грн. за млн. м3, то у 2003 році 32202 тис. грн. за млн. м3. Подорожчання відбувалося практично кожного місяця на 10-12%.

Враховуючи те, що матеріальні витрати на підприємствах цементної галузі у 2000-2004 рр. становили 52,3% загальних витрат, важливо врахувати вплив чинників на матеріаломісткість і випуск продукції. Оцінювання впливу матеріаломісткості на випуск продукції свідчить, що динаміка показників витрат у ВАТ “Волиньцемент”, ВАТ “Миколаївцемент” приблизно однакова (табл. 1). Зміна коефіцієнта матеріаломісткості у 2004 році на ВАТ “Волиньцемент” призвела до перевитрат матеріалів у розмірі 41556,9 тис. грн. У той же час, розрахунки показують (ВАТ ”Волиньцемент” – в 2004 р., ВАТ ”Миколаївцемент”, ВАТ ”Івано-Франківськцемент”- у 2003 р.), що зниження матеріаломісткості дає збільшення товарної продукції відповідно на (94042,8 тис. грн., 41980,8 тис.грн., 4929,8 тис.грн.).

У дисертації зроблено висновок, що підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів слід пов’язати з проведенням “вимушеної” реструктуризації підприємства, метою якої повинна виступати раціоналізація матеріальних витрат на виробництві. Суть “вимушеної” реструктуризації полягає в тому, що підприємство застосовує систему заходів на покращення організації виробництва, постачання, контролю за використання ресурсів, базуючись на діючих технологіях. В іншому випадку, зростання матеріальних витрат призведе до підвищення виробничої собівартості випуску продукції настільки, що вона не знайде свого збуту не тільки на зовнішньому, але і на внутрішньому ринку.

Відмічено, що в умовах ринкової економіки, коли процес забезпечення підприємства виступає у формі закупівлі, головне завдання використання матеріальних ресурсів зводиться до визначення кількості, якості, структури, цін, термінів поставок окремих видів ресурсів, які забезпечують виготовлення продукції з найменшими витратами. Обсяг витрат матеріальних ресурсів значною мірою визначається характером їх споживання, на який впливають чинники: тип виробництва (масове, великосерійне, дрібносерійне, індивідуальне); тривалість виробничого циклу; номенклатура продукції, що виробляється (широка, вузька); гнучкість виробництва (здатність виробництва до швидкого переоснащення для випуску нових видів продукції); рівень готовності виробів; характеристика технологічних процесів з точки зору їх прогресивності, екологічності, безвідходності. Перераховані чинники визначають процес управління матеріальними ресурсами на підприємстві і його потребу у матеріальних ресурсах. При цьому може бути використано два шляхи її забезпечення: екстенсивний шлях (придбання або виготовлення великої кількості матеріалів і енергії); інтенсивний шлях (економне використання запасів у процесі виробництва продукції).

В контексті поставлених завдань особлива увага приділена завданню використання вторинних ресурсів. Цілеспрямовано цю проблему потрібно вирішувати за такими основними напрямками: створення безвідходних технологій; розширення практики використання у цементній промисловості вторинної сировини; залучення в оборот побутових відходів, а саме гумових виробів і пиломатеріалів.

Створення безвідходної технології – завдання не тільки технологічне, але і соціально-економічне. Автор пропонує розв’язання проблеми на таких принципах: комплексне використання сировини (що практично вирішено, наприклад, на ВАТ “Волиньцемент”); широке використання азбестоцементних виробів у споживачів; будівництво у великих промислових центрах спеціалізованих підприємств, які будуть випускати деякі види залізобетонних виробів із відходів первинного продукту.

Розширення практики використання вторинної сировини і промислових відходів вимагає технологічних вирішень проблеми їх використання і розробки системи економічних стимулів. У дисертації запропоновано сконцентрувати увагу на контролі дотримання норм витрат матеріалів, управлінні сукупними запасами матеріальних ресурсів, що є на підприємствах, реалізації розроблених програм раціонального використання і управління матеріальними ресурсами у цементній галузі, а також на покращенні інформації споживачів про нові види матеріалів і використання передового досвіду виготовлення виробів із цементу в зарубіжних країнах. Запропонована автором система заходів дозволить суттєво підняти роль управління матеріальними ресурсами у підвищенні ефективності виробництва і зменшенні витрат, посилити взаємодію “постачання – виробництво – збут”, поставку споживачу високоякісних матеріальних ресурсів. Акцентування уваги на системі управління матеріальними ресурсами вимагає розробки планів і прогнозів щодо удосконалення структури матеріало-використання.

При діяльності підприємств, з застосуванням механізму “вимушеної” реструктуризації, ускладнюється проблема управління матеріальними ресурсами. В той же час на ефективність використання матеріальних ресурсів на мікроекономічному рівні значний вплив роблять ринкові механізми, невизначеність і динамічність внутрішнього і зовнішнього оточення, в якому функціонує підприємство. Тому питання розвитку виробництва, вибору ресурсної бази, стимулювання праці і використання фінансових засобів повинні вирішуватися з врахуванням вимог раціонального використання та економії матеріальних ресурсів. За таких умов управління матеріальними ресурсами має бути зорієнтоване, в першу чергу, на стимулювання використання резервів ресурсозбереження.

У третьому розділі – “Удосконалення механізму управління матеріальними ресурсами у період реструктуризації”- запропоновано стратегію організаційно-технологічної реструктуризації підприємства; розроблено пропозиції щодо використання цільового підходу в управлінні матеріальними ресурсами в умовах реалізації проекту організаційно-технологічної реструктуризації підприємства, а також використання логістичного ланцюга при управлінні матеріальними ресурсами на підприємствах цементної промисловості.

Зазначено, що докорінне перетворення підприємств в умовах перехідної економіки України – завдання комплексне і складне. Реструктурування, як будь-яка серйозна стратегічна зміна, пов’язане з ризиком, але на нього більшості промислових підприємств треба зважитися, якщо немає прийнятної альтернативи. Зволікання тільки ускладнить і без того дуже важку ситуацію.

Формулюючи цілі реструктуризації підприємства, автор виходить з того, що реструктуризація є продовженням, сучасним тлумаченням таких процесів, як реконструкція і технічне переозброєння, що безупинно відбуваються. В дисертації обґрунтовано основні цілі реструктуризації підприємства: економічні, фінансові, управлінські, структурні, виробничі, техніко-технологічні. Кожне з підприємств, що належать до асоціації “Укрцемент”, повинно мати повний набір складових найсучаснішого виробництва, починаючи від відповідних технологічних процесів, закінчуючи високою ефективністю використання матеріальних ресурсів. Автор зазначає, що контури нової структури управління матеріальними ресурсами слід формувати на останній фазі “вимушеної” реструктуризації, тому що структура розглядається не як самоціль, а як організаційне поле для досягнення максимальної конкурентоспроможності підприємства. Розглядаючи процес трансформації підприємств, які досліджувались, автор робить висновок, що практично кожне з них пережило ряд організаційних змін і на певному періоді за ними стояли цілі, які відповідали цьому періоду. Керуючись результатами дослідження проблеми управління матеріальними ресурсами підприємств цементної галузі, запропоновано провести організаційно-технологічну реструктуризацію підприємств.

У дисертації відмічено, що організаційно-технологічна реструктуризація підприємства є невід’ємною і визначальною складовою і визначається цілями ефективного функціонування і розвитку підприємства і повинна базуватись на наступних положеннях: урахування та узгодження інтересів учасників процесів реструктуризації при формуванні системи цілей даних процесів; надання у ході розробки і реалізації заходів реструктуризації пріоритету заходам, що мають перевагу при управлінні матеріальними ресурсами на підприємстві; використання системи моніторингу, тобто проведення комплексного спостереження і дослідження змін зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства, де основна мета моніторингу – постійне відстеження, контроль і регулювання впливу економічних, політичних, соціальних, технологічних чинників, що зумовлюють необхідність і характер процесів реструктуризації; розробка і реалізація стратегії, що визначає напрями, послідовність і заходи реструктуризації для досягнення цілей підприємства; забезпечення соціальної спрямованості процесів реструктуризації, що стосується зміни технологій виробництва.

На мікрорівні сформовані напрямки здійснення організаційно-технологічної реструктуризації підприємства: формування оптимальної структури системи цілей з урахуванням узгодження інтересів учасників реструктуризації; використання механізму самоорганізації підприємства; розробка і реалізація стратегії реструктуризації. Дані напрямки є основними складовими моделі організаційно-технологічної реструктуризації підприємства і можуть забезпечувати ефективну її реалізацію на підприємстві. Кожному напрямку відповідає свій механізм.

У дисертації запропоновано ранжування цілей організаційно-технологічної реструктуризації підприємства з виокремленням економічних, фінансових, управлінських цілей в орієнтації на головну мету адаптації підприємства до ринкових умов і підвищення конкурентоспроможності.

Використання механізму самоорганізації охоплює: розроблення оцінки рівня самоорганізації підприємства; розроблення критеріїв оцінки рівня зміни технології виробництва; використання результатів експертної оцінки для підвищення рівня використання матеріальних ресурсів підприємства; формування системи безперервної підготовки управління ресурсами. Для реалізації стратегії реструктуризації у дисертації запропоновано механізм управління проектом. Узагальнення методичних основ управління процесом реструктуризації на засадах проектного менеджменту дозволяє зробити висновок про їх прийнятність і необхідність використання для реструктуризації підприємств цементної промисловості України. Зокрема, можна запропонувати підходи, які враховують специфіку підприємств цементної промисловості та апробовані автором при розробці проекту реалізації організаційно-технологічної реструктуризації ВАТ “Івано-Франківськцемент”.

Розглядаючи основні напрямки реалізації стратегії реструктуризації, автор пропонує перейти підприємству на твердий вид палива, що приведе до зменшення матеріальних витрат. За класифікацією цілей реструктуризації дана пропозиція належить до технологічних цілей реструктуризації підприємства. На думку автора, вона приведе також до підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів і покращення управління ними у період трансформацій на підприємстві.

У дисертації обґрунтовано, що реалізація стратегії організаційно-технологічної реструктуризації вимагає переходу від функціонального підходу в управлінні матеріальними ресурсами до цільового підходу в управлінні ними. Автором розроблено дерево цілей управління матеріальними ресурсами підприємства в умовах організаційно-технологічної реструктуризації (рис. 2). Реалізуючи заплановане дерево цілей і орієнтуючись на технологічні цілі, автором запропоновано сім варіантів заміни палива. Найвигідніший той варіант, що приведе до зменшення матеріальних витрат і зниження собівартості продукції. На основі розрахунків було виявлено, що в усіх запропонованих варіантах використання палива відбувається зміна ціни однієї тонни умовного палива і, відповідно, змінюється сума витрат на одну тонну випалу клінкеру. Запропоновано використання варіанту, при якому середня ціна однієї тонни умовного палива складає 194,23 грн., і сума витрат на 1 тонну клінкеру – 45,64 грн. Економічна ефективність цього варіанту – 9374,5 грн. у рік. Відповідно, відбувається зниження собівартості 1 тонни клінкеру на 29 грн. (період окупності 3,7 року).

Якщо управління матеріальними ресурсами, зорієнтоване на вибір варіанту організаційно-технологічної реструктуризації, забезпечує реалізацію технологічних цілей та цілей зниження собівартості, підвищення прибутковості і конкурентоспроможності продукції, то використання логістичної моделі управління матеріальними ресурсами націлене на своєчасне постачання матеріальних ресурсів. У дисертації запропоновано логістичний ланцюг, який орієнтує на ефективне використання матеріальних цінностей по всьому ланцюжку і складається із чотирьох блоків: у першому блоці зосереджені планування та координація планів забезпечення матеріальними ресурсами; у другому – вирішується завдання забезпечення і поставки матеріалів до місця обробки; у третьому – розробка раціонального використання матеріальних ресурсів; у четвертому – контроль та аналіз за поступленням матеріальних ресурсів. При його розробці врахована специфіка підприємств цементної галузі. Для реалізації цього підходу у дисертації обґрунтовано необхідність зміни організаційної структури управління підприємствами, зокрема запропоновано створення управління реалізації та збуту продукції.

Проведене дисертантом дослідження та здійснені впровадження доводять практичну придатність запропонованих у роботі розробок з управління матеріальними ресурсами у період реструктуризації підприємства. Підтверджено також комплексність та взаємозалежність чинників, які впливають на величину матеріальних витрат і на кінцеві результати діяльності підприємства.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукової проблеми, що полягає у розробці теоретичних та методичних засад управління матеріальними ресурсами у період реструктуризації підприємства, зокрема на підприємствах цементної галузі. Основні результати дослідження дають підстави для таких висновків:

1. Матеріальні ресурси є системою взаємопов’язаних елементів, які забезпечують функцію випуску продукції та досягнення інших цілей розвитку підприємства, а тому управління матеріальними ресурсами слід розглядати як складову управління підприємством, забезпечуючи цілі цього управління та використовуючи залежно від них різні методологічні підходи (системний, цільовий, маркетинговий, функціональний, структурний, що виокремлені у дисертації).

2. На вибір моделі управління матеріальними ресурсами підприємства впливає низка чинників, дослідження яких дозволило виокремити чинник реструктуризації, який є необхідною умовою для забезпечення економічної життєдіяльності підприємства, що адаптується до нових умов. У дисертації обґрунтовано модель “вимушеної” та організаційно-технологічної реструктуризації і відповідних їм моделей управління матеріальними ресурсами.

3. Необхідність підвищення конкурентоспроможності підприємства на ринку, зниження собівартості продукції, підвищення прибутковості вимагають ефективного використання матеріальних ресурсів. Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів на підприємствах цементної галузі засвідчує низьку, порівняно з іншими галузями, ефективність використання матеріальних ресурсів, тенденцію до підвищення матеріаломісткості, сировиномісткості, паливомісткості, енергомісткості продукції. З метою забезпечення позитивних зрушень запропоновано такі шляхи раціонального використання ресурсів: заміна матеріалів, залучення вторинних ресурсів, усунення втрат, підвищення ефективності обладнання, а також використання резервів ресурсозбереження.

4. Для підприємств, які знаходяться в умовах виходу з кризи (як наприклад, підприємства асоціації “Укрцемент”), на даному етапі в системі заходів антикризового управління доцільно використати “вимушену” реструктуризацію, що передбачає низку заходів, спрямованих на контроль ефективного використання ресурсів і стимулювання ресурсозбереження при збереженні технологічної і організаційної цілісності підприємства.

5. Враховуючи завдання перспективного розвитку і цілі стратегічного управління підприємством, а також завдання ефективного використання матеріальних ресурсів, доцільно використати стратегію організаційно-технологічної реструктуризації, модель якої побудована на принципах проектного менеджменту і запропонована у дисертації.

6. В умовах організаційно-технологічної реструктуризації найбільш прийнятним є цільовий та логістичний підходи до управління матеріальними ресурсами. Проведені у дисертації розрахунки, спрямовані на досягнення технологічних цілей та цілей зниження собівартості продукції, підтверджують, що для підприємств цементної галузі найбільш ефективним варіантом організаційно-технологічної реструктуризації є заміна природного газу на тверде вугілля. Це дає можливість зниження витрат на матеріали і забезпечить підвищення ефективності діяльності підприємств у цілому.

7. Доведено, що організаційно-технологічна ціль реструктуризації підприємства, яка пов’язана із впровадженням нового виду паливно-енергетичного ресурсу – вугілля, досягне зменшення витрат і є економічно виправданою. Якщо реструктуризація здійснюється професійно, то з’явиться можливість зменшити матеріальні витрати і, відповідно, знизити собівартість виробництва. Таким чином, керівництво отримає інструмент, що дозволить вчасно прийняти рішення і раціонально використовувати матеріальні ресурси. Це сприятиме уникненню неоптимальних рішень та непередбачуваних витрат.

8. З метою вдосконалення регулювання матеріальних потоків, забезпечення високої якості постачання, виробництва та збуту продукції, контролю за процесом переміщення матеріальних ресурсів, в управлінні ними на підприємствах цементної галузі доцільно застосувати метод логістики. Запропонований у дисертації логістичний ланцюг, який охоплює постачання, виробництво, складування, транспортування і збут, може бути використаний не тільки на підприємствах цементної галузі, а й на інших підприємствах промисловості.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Публікації у наукових фахових виданнях:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

Публікації в інших наукових виданнях:

8.

9.

10.

11.

12.

АНОТАЦІЯ

Войтків Л.С. Управління матеріальними ресурсами у період реструктуризації підприємства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами. – Тернопільська академія народного господарства, Тернопіль, 2005.

У дисертації досліджено теоретичні та методичні засади управління матеріальними ресурсами підприємства. Розроблено методологічні підходи до побудови системи управління матеріальними ресурсами підприємства, визначено суть і завдання реструктуризації як чинника використання матеріальних ресурсів. Досліджено особливості використання матеріальних ресурсів у період реструктуризації підприємства. Удосконалено механізм управління матеріальними ресурсами та розроблено стратегію організаційно-технологічної реструктуризації. Обґрунтовано механізм цільового підходу до управління матеріальними ресурсами у період реструктуризації підприємства.

Ключові слова: матеріальні ресурси, аналіз ефективності використання, методика, організація ресурсозбереження, цементна галузь, раціональне використання, реструктуризація.

АННОТАЦИЯ

Войткив Л.С. Управление материальными ресурсами в период реструктуризации предприятия. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – экономика, организация и управление предприятиями. – Тернопольская академия народного хозяйства, Тернополь, 2005.

Диссертация посвящена исследованию вопросов управления материальными ресурсами и эффективности их использования на предприятиях цементной промышленности. Усовершенствованы теоретические и методические подходы к управлению материальными ресурсами. Определено влияние на эффективное использование материальных ресурсов.

В диссертации исследованы теоретические и методические аспекты управления материальными ресурсами на предприятии. Развито теоретические основы материальных ресурсов как объекта управления в области работы предприятия. В работе проведена классификация материальных ресурсов, а также, учитывая условия работы, поставленные задачи и большое разнообразие ресурсов, что используются на предприятиях, их классифицировано следующим путем: за происхождением, формой участия в процессе производства, за их готовностью и особенностями использования.

Раскрыта сутность методологических подходов к построению системы управления материальными ресурсами предприятия. Определены основные задачи следующих подходов: системного, целевого, маркетингового, структурного, логистического, функционального. На основании предложенных методических подходов разработана принципиальная система целей управления материальными ресурсами предприятия, основой которой является деление целей на отдельные