ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КРИВОРІЗЬКИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Вяткіна Тетяна Георгіївна
УДК 338.45 (477)
ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ
Спеціальність 08.07.01 – економіка промисловості
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Кривий Ріг–2005
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Черкаському державному технологічному університеті Міністерства освіти і науки України
Науковий керівник: доктор технічних наук, професор
Хомяков Володимир Іванович, Черкаський державний технологічний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри економіки та управління, декан факультету економіки та управління.
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Лапко Олена Олександрівна, науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості НАК „Нафтогаз України”, керівник відділення економічних досліджень в нафтогазовій галузі;
кандидат економічних наук, доцент
Варава Лариса Миколаївна, Криворізький технічний університет Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри економіки, організації та управління підприємствами.
Провідна установа: Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, відділ проблем розвитку ринків промислової продукції та інвестиційної політики, м. Київ.
Захист відбудеться „9” грудня 2005 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 09.052.01 у Криворізькому технічному університеті за адресою: 50002, м. Кривий Ріг, вул. Пушкіна, 37, ауд. .
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Криворізького технічного університету за адресою: 50002, м. Кривий Ріг, вул. Пушкіна, 37.
Автореферат розісланий „7 листопада 2005р.
Вчений секретар спеціалізованої
вченої ради С.М.Короленко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Протягом останніх років в економіці України відбулися радикальні трансформації, які призвели до створення неконкурентоспроможної промислової структури внаслідок домінування природомістких галузей, ресурсо- та енергоємних технологій, сировинної та напівфабрикатної орієнтації виробництва.
Підвищення конкурентоспроможності промислового комплексу стає в сучасних умовах найважливішим фактором прискореного зростання національної економіки. Недостатня розробленість, а подекуди відсутність механізмів підвищення конкурентоспроможності стримує вихід економіки на траєкторію довгострокового сталого зростання.
Проблеми формування конкурентних переваг як стосовно національної економіки, так і такого важливого компонента, як промисловий комплекс, останнім часом розробляються досить інтенсивно і входять до кола наукових інтересів багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених.
Дослідженню проблем конкурентоспроможності промислового комплексу на сучасному етапі присвятили свої роботи такі вітчизняні вчені, як О. Амоша, Є. Бєльтюков, В. Бєлінська, В. Бєсєдін, В. Геєць, С. Дорогунцов, О. Лапко, І. Лукінов, А. Темченко, А.Турило, В. Хомяков, М. Якубовський та інші, а також зарубіжних – Є. Гайдар, Т. Коно, А. Маршалл, М. Портер, Дж. Робінсон, М. Хаммер.
Ці роботи за своїм значенням збагачують методологію і практику реформування економіки України. Проте недостатньо розробленим залишається комплекс теоретичних і прикладних питань стосовно механізмів підвищення конкурентоспроможності перехідної економіки, що робить актуальним як обрану тему, так і її структурно-логічну побудову.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до тематики держбюджетної науково-дослідної роботи Черкаського державного технологічного університету за темою „Теорія та методологія формування економічної моделі національної економіки в умовах глобалізації” (номер державної реєстрації 0103U003684, 2003 р.), де здобувач був виконавцем розділу „Напрямки підвищення конкурентоспроможності промислового комплексу”.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне і практичне обґрунтування методичних та організаційних засад підвищення конкурентоспроможності промислового комплексу.
Відповідно до зазначеної мети в роботі поставлено та вирішено такі завдання:
- визначення економічної сутності конкурентоспроможності промислового комплексу;
- дослідження підприємств з точки зору енергоємності та нанесення екологічної шкоди;
- дослідження особливостей формування грошових потоків для різних варіантів стратегії;
- побудова моделі інтегрального показника конкурентоспроможності промислового комплексу;
- подальший розвиток методології формування програми розвитку промислового комплексу.
Об’єктом дослідження є процеси розвитку промислового комплексу.
Предметом дослідження є теоретичні засади інтеграційних та структурних аспектів, механізм підвищення конкурентоспроможності промислового комплексу.
Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційної роботи є наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з проблем підвищення конкурентоспроможності суб’єктів господарювання та їх об’єднань (комплексів). У роботі використано такі методи дослідження: діалектичний метод пізнання з використанням формальної логіки та методології системного підходу (при теоретичному дослідженні конкурентоспроможних промислових структур); системно-структурного аналізу, статистичні методи (при оцінці рівня розвитку промислового комплексу); математичні методи розв’язування (при визначенні формування притоків коштів для структурної перебудови промисловості).
Інформаційною базою дослідження є законодавчі акти Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні документи міністерств і відомств, інших органів державного та регіонального рівнів управління. Використовувалися аналітичні огляди, звіти і статистичні матеріали Держкомстату України і Черкаського обласного управління статистики про соціально-економічний розвиток Черкаської області, а також звітна і проектна документація промислових підприємств Черкаської області.
Наукова новизна одержаних результатів. У процесі дослідження отримані результати, які визначають наукову новизну роботи, становлять особистий здобуток дисертанта і виносяться на захист.
Вперше:
- вирішено задачу часткового самофінансування розвитку промислового комплексу. Встановлено, що джерелами фінансування саморозвитку промислового комплексу на середньострокову перспективу є кероване зменшення енергоємності за рахунок стимулювання прискореного розвитку пріоритетних видів діяльності, та вдосконалення інтеграційної політики (стратегії взаємодії);
- запропоновано показник конкурентоспроможності промислового комплексу на базі енерговіддачі з урахуванням його структури та динаміки промислових цін та цін на паливно-енергетичні ресурси (ПЕР), який забезпечує максимальний економічний результат при формуванні конкурентної структури промислового комплексу;
- сформульовано цільову функцію конкурентоспроможності промислового комплексу, яка забезпечує його підвищення за рахунок створення додаткової вартості та синергетичних ефектів внаслідок об’єднань підприємств;
- запропоновано методику щодо визначення джерел самофінансування розвитку промислового комплексу, які забезпечуються структурним зменшенням енергоємності та екологічної шкоди за рахунок перерозподілу грошових потоків відповідно до пріоритетності видів діяльності;
- запропоновано методику визначення розподілу інвестиційних ресурсів, забезпечених майбутніми надходженнями коштів внаслідок структурного зменшення потреби в паливно-енергетичних ресурсах та з урахуванням динаміки цін на ПЕР.
Удосконалено:
- методичний підхід до регулювання структурних змін у промисловості через диференційоване встановлення коефіцієнта нарахувань на заробітну плату; вдосконалення механізмів прискореної амортизації, ресурсозберігаючого розвитку з використанням як власних, так і залучених коштів з урахуванням пріоритетності галузей;
- методику оцінки пріоритетності видів промислової діяльності шляхом визначення інтегрального коефіцієнта пріоритетності, виходячи з показників загальної ефективності та енергоємності виробництва, податкового і екологічного навантаження, результатів експортно-імпортної та фінансової діяльності.
Набули подальшого розвитку:
– теоретико-методичні питання економічної сутності структурного регулювання в промисловості та міжгалузевого розподілу ресурсів за допомогою показника конкурентоспроможності промислового комплексу.
Практичне значення одержаних результатів. Отримані наукові результати є певним внеском у розвиток економічної теорії та практики міжгалузевого регулювання структури промислового комплексу. Теоретичний зміст роботи підсилює наукове обґрунтування рівнів податкового навантаження заробітної плати, енергоспоживання, внутрішніх та зовнішніх джерел промислового розвитку.
Практична цінність роботи підсилюється тим, що її найважливіші положення доведені до рівня аналітичних матеріалів, методичних розробок і рекомендацій.
Результати досліджень використані при розробці довгострокової програми розвитку промислового комплексу Черкаської області на 2005-2012 рр. (довідка Черкаської обласної держадміністрації № 1222/01-46 від 19.10.2005 та довідка Звенигородської районної держадміністрації Черкаської області № 186/01-26 від 24.06.2005). Викладені в дисертаційній роботі наукові результати дають можливість:
- підвищити конкурентоспроможність промислового комплексу шляхом вдосконалення інституційної та раціоналізації виробничої структури;
- застосувати на практиці запропоновані прогресивні стратегії управління потенціалом промислового комплексу;
- управляти додатковими надходженнями коштів за рахунок зменшення потреби в паливно-енергетичних ресурсах.
Загальні науково-методичні розробки та прикладні результати дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі Черкаського державного технологічного університету при викладанні лекційних курсів „Економіка підприємства”, „Економічна діагностика”, „Управління потенціалом підприємства”, „Стратегічне управління підприємством” (довідка Черкаського державного технологічного університету № 2071/01-11-01 від 12.07.2005).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійних наукових досліджень. Авторові належать усі наведені в дисертації наукові результати, пропозиції і висновки, які відображають його внесок у розвиток економіки промисловості. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї і положення, що є результатом особистих досліджень здобувача. Особистий внесок автора у публікаціях із співавторами відображено у списку опублікованих праць.
Апробація результатів дисертації. Основні наукові результати дисертаційного дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на науково-практичних конференціях: „Теорія і практика сучасної економіки” (м. Черкаси, 2003 р.), „Теорія і практика сучасної економіки” (м. Черкаси, 2004 р.), „Проблеми та перспективи розвитку банківської системи України” (м. Черкаси, 2004 р.), “Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.)
Публікації результатів дослідження. Основні результати дослідження знайшли відображення в 13 наукових працях загальним обсягом 6,99 друк. арк. (особисто авторові належить 6,90 друк. арк.), з них 6 у фахових виданнях загальним обсягом 2,06 друк. арк.
Структура і обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації становить 202 сторінки комп’ютерного тексту. Робота містить 46 таблиць, 13 рисунків, 5 додатків (35 сторінок) і список використаних джерел із 144 найменувань (12 сторінок).
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У першому розділі „Теоретичні основи підвищення конкурентоспроможності промислового комплексу” визначено сутність конкурентоспроможної структури промислового комплексу. Промисловий комплекс як сукупність підприємств різних галузей або типів виробництва характеризується параметрами, які дають можливість оцінити рівень його конкурентоспроможності. До таких параметрів слід віднести, перш за все, структуру комплексу – як інтеграційну (інституційну), так і виробничу, яка, в свою чергу визначає прибутковість, екологічне та податкове навантаження і в цілому здатність комплексу до розвитку (формування адекватних власних, залучених та запозичених коштів).
В інституційному розумінні промисловий комплекс регіону можна представити як одне велике об’єднання (кластер) підприємств, яке працює на спільний позитивний результат – підвищення добробуту громадян та стабілізації сталого розвитку економіки держави в цілому. Концепція кластера являє собою такий спосіб бачення економіки підприємств різних галузей промисловості, при якому вони прагнуть до підвищення конкурентоспроможності.
Виробнича структура промислового комплексу визначає рівень енергоспоживання, тобто рівень енергозалежності та конкурентоспроможності, обсяги шкідливих викидів, і, як результат, якість середовища проживання людей та рівень екологічних витрат.
Традиційна мікроекономічна модель передбачає, що найкращих результатів досягає компанія (кластер), яка володіє будь-якою структурною перевагою перед діючими або потенційними конкурентами. Це правило справедливе для багатьох крупних секторів економіки. Економічна політика стосовно конкуренції повинна враховувати зміни структур сучасних фірм, ринкову конкуренцію, динамічні форми конкуренції і розвиток наших знань про фактори, які впливають на поведінку фірми та їх кластерів.
За М. Портером, аналіз чотирьох складових успіху, що формують ромб конкурентних переваг – умови виробництва, стратегії компаній, умови попиту, споріднені і підтримуючі галузі, дозволяє стверджувати, що:
- у ромбі конкурентних переваг кожна складова пов’язана з трьома іншими і залежить від рівня їх взаємодії;
- всі складові ромба конкурентних переваг набувають синергетичних властивостей взаємного посилення, що дозволяє їм формувати систему;
- взаємодія детермінант галузей в ромбі формує оточення, яке підтримує конкурентоспроможні кластери.
Підприємство може досягти успіхів у конкурентному суперництві, по-перше, підтримуючи низькі витрати і, по-друге, пропонуючи споживачам продукцію кращу, ніж у конкурентів. Для вітчизняної економіки на сучасному етапі важливим є перший фактор, вирішивши який, можна створити додаткову вартість, як додаткове джерело інвестицій в модернізацію продукції та виробництва, а також у розвиток внутрішнього ринку.
Концепція ланцюгів вартості передбачає можливість отримання синергетичних ефектів за рахунок взаємодії з постачальниками, споживачами, а також взаємодії між ланцюгами вартості окремих підприємств тощо. Ця концепція пов’язана з особливостями взаємодії ринкового механізму та кількісних і цінових характеристик виробництва товарів та послуг.
Взаємодія ринків готової продукції, напівфабрикатів та сировини може забезпечувати позитивну синергію (створення додаткової вартості) або негативну (руйнування вартості). Вона концептуально наближена до стратегії взаємодії між підприємствами в межах споріднених і не споріднених ланцюгів вартості. Одним з вирішальних факторів негативної синергії у вітчизняній економіці є ціновий. Про це свідчить факт, що після лібералізації цін, започаткованої в 1992 р., були створені умови для деформації структури промисловості України.
Запропоновано цільову функцію конкурентоспроможності промислового комплексу (формула 1), яка забезпечує його підвищення за рахунок створення додаткової вартості та синергетичних ефектів внаслідок об’єднань підприємств:
, (1)
де Пч, А, ФОП, Под – відповідно обсяги чистого прибутку, амортизаційних відрахувань, фонду оплати праці, податків, грн;
е – питомі витрати енергоресурсів, грн на 1 грн виробленої продукції;
b – питомі витрати шкідливих викидів, кг на 1 грн виробленої продукції;
z питомі витрати на природоохоронні заходи, грн на 1 кг шкідливих викидів;
Р – обсяги реалізації продукції, грн;
Се – сума синергетичних ефектів внаслідок кластерних або інших форм об’єднань підприємств, грн;
індекс біt – відповідає значенню параметрів для і-ї стратегії порівняно з базовою стратегією.
Враховуючи критичність критерію забезпечення радикального зниження рівня енергоємності та залежності економіки України від імпорту енергоресурсів для оцінки конкурентоспроможності промислового комплексу та його складових частин доцільно прийняти показник енерговіддачі (кількість продукції Р в гривнях, виробленої з використанням однієї гривні паливно-енергетичних ресурсів Е, або Р/Е). Середньозважений показник конкурентоспроможності при поточних цінах t-го року визначаємо за формулою
, (2)
де – споживання паливно-енергетичних ресурсів і-го виду виробництва в t-му році;
– обсяг продукції і-го виду виробництва в t-му році;
– частка і-го виду виробництва в t-му році.
Оскільки впродовж аналізованої частини перехідного періоду (1991-2002 рр.) ціни на паливно-енергетичні ресурси та ціни виробників характеризувалися значною динамікою, її слід брати до уваги при оцінці конкурентоспроможності виробництва продукції. Врахування співвідношення цін виробників окремих видів виробничої діяльності та цін паливно-енергетичного сектору забезпечує формула (3), а додатковий вплив галузевих цін, приведених до цін в машинобудуванні та металообробці – формула (4):
; (3)
, (4)
де – споживання паливно-енергетичних ресурсів і-го виду виробництва в 2002 р.;
– обсяг продукції і-го виду виробництва в 2002 р.;
– індекс цін на вироблену в і-й галузі продукцію за 1991-2002 рр.; –
індекс цін на паливно-енергетичні ресурси за 1991-2002 рр.;
– індекс цін на продукцію машинобудування за 1991-2002 рр.
Розмір інвестиційних ресурсів (Кр), забезпечених майбутніми притоками коштів внаслідок зменшення потреби в паливно-енергетичних ресурсах (?Et) при незмінних цінах на паливно-енергетичні ресурси для і-го варіанта, можна визначити за формулою
, (5)
де – зменшення потреби в паливно-енергетичних ресурсах в t-му році для і-го варіанта розвитку () порівняно з потребою в них при незмінній структурі промислового комплексу ();
е – ставка дисконтування;
n = 8 – тривалість здійснення проекту.
В загальному вигляді інтегрований коефіцієнт пріоритетності виду промислової діяльності визначаємо за формулою
, (6)
де j – показник, що враховується при визначенні пріоритетності галузі;
m – кількість врахованих показників;
– коефіцієнт пріоритетності і-ої галузі за j-м показником;
– коефіцієнт важливості j-го показника, причому .
У другому розділі „Аналіз проблем та тенденцій підвищення конкурентоспроможності видів промислової діяльності” були вивчені матеріали 134 підприємств Черкаської області. Встановлено, що актуальною є проблема пошуку шляхів зменшення енергоємності промислового виробництва та його шкідливого впливу на навколишнє середовище. Екологічно найбільш шкідливим є хімічне виробництво. При охопленій даним дослідженням частці виробництва, що становить 48,4хімічне виробництво дає 75,3шкідливих викидів у атмосферу.
З другого боку, на харчову промисловість та машинобудування припадає відповідно 30,2 та 7,44обсягів промислової продукції і лише 4,17 та 2,29шкідливих викидів. Хімічна промисловість є також основним споживачем паливно-енергетичних ресурсів (86в той час як харчова промисловість та машинобудування споживають лише 9,42 та 2,71цих ресурсів відповідно.
Узагальнена характеристика досліджуваних підприємств за видами промислової діяльності подана в табл. 1.
Таблиця 1
Узагальнена характеристика видів промислової діяльності
(дані по досліджуваних підприємствах прийняті за 100), %
Види промислової діяльності | Обсяг
реалізованої
продукції | Споживання
паливно-енергетичних
ресурсів | Шкідливі
викиди | Харчова промисловість та перероблення сільськогосподарської продукції | 30,20 | 9,42 | 4,17
Легка промисловість | 1,48 | 0,71 | 0,24 | Машинобудування | 7,44 | 2,71 | 2,29 | Металургія та оброблення металу | 0,35 | 0,097 | 0,14 | Хімічна та нафтохімічна промисловість
(без фармацевтичної промисловості) | 48,40 | 86,0 | 75,3 | Добувна промисловість | 0,97 | 0,27 | 1,43 | Виробництво інших неметалевих мінеральних виробів | 0,18 | 0,15 | 0,17 | Виробництво деревини та виробів з деревини | 0,24 | 0,02 | 0,01 | Виробництво та розподілення електроенергії, газу, тепла та води | 4,94 | 0,51 | 16,16 | Целюлозно-паперова, поліграфічна промисловість; видавнича справа | 5,80 | 0,11 | 0,003 | Запропонована в першому розділі методика дозволяє встановлювати рівень конкурентоспроможності окремих груп галузей і промислового комплексу в цілому. Виконаний аналіз підтверджує висновок, що лібералізація економіки в тому варіанті, який був здійснений під час перехідного періоду в Україні, створила серйозні цінові переваги для сировинних галузей і, навпаки, суттєво послабила конкурентні позиції галузей, які виробляють кінцеву продукцію, незалежно від рівня їх технологічності. В результаті створена неконкурентна промислова структура.
Розрахунки показника конкурентоспроможності промислового комплексу, виконанні на прикладі Черкаської області, наведені в табл. . Результати розрахунків показали, що для умов незмінних цін 2002 р. конкурентоспроможність харчової, легкої та машинобудівної галузей перевищує в 4,71; 3,34 та 3,37 рази конкурентоспроможність хімічної промисловості. Структура промисловості 2002 р. в 1,84 рази менш конкурентоспроможна, ніж структура 1990 р. На кожний млн грн реалізації втрати становлять 3,87 млн грн. В середньому блок харчової, легкої та машинобудівної галузей порівняно з блоком виробництва хімічної продукції та електроенергетики забезпечив конкурентоспроможність вищу в 4,3 рази при структурі виробництва 1990 р. і в 5,11 разів – при структурі 2002 р.
Таблиця 2
Результати розрахунків показника конкурентоспроможності
промислового комплексу
Галузь промисловості
та середньозважений показник | Е/Р, грн/грн | Кк1 | Частка
в загальному виробництві** | Кк2 | Кк3
1990 р. | 2002 р.
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9
а) харчова | 0,078 | 12,82 | 34,0 | 38,0 | 3,3 | 0,82 | 42,31 | 51,59 | б) легка | 0,11 | 9,09 | 12 | 1,7 | 3,85 | 0,7 | 35,0 | 50,0 | в) машинобудування та металообробка | 0,109 | 9,17 | 26 | 7,7 | 2,7 | 1,0 | 24,76 | 24,75 | Середньозважений показник:
а+б+в* | 72 | 47,4 | г) хімічна | 0,367 | 2,72 | 12 | 29,2 | 1,45 | 1,86 | 3,94 | 2,12 | д) електроенергетика | 0,62 | 1,61 | 1,6 | 9,7 | 1,54 | 2,7 | 2,48 | 0,92 | Середньозважений показник: г+д* | 13,6 | 38,9 | Інші | 0,081 | 12,35 | 14,4 | 13,7 | 2,45 | 1,1 | 30,25 | 27,51 | Загальний середньозважений показник | 100 | 100 | *Чисельник – за структурою 1990 р.; знаменник – за структурою 2002 р.
**Для всіх підприємств області.
Розглянуті показники середньозваженої конкурентоспроможності промислового комплексу (СЗКПК), які базуються на:
1) енергоємності (Е/Р, грн/грн); енергоефективності виробництва (Р/Е, грн/грн, Кк);
2) витратах на природоохоронну діяльність (S/P, грн/грн), екологоефективності (Р/S, грн/грн, Кs);
3) інтегральних показниках пріоритетності, Кі.
Для аналізу впливу структури промислового комплексу на величину СЗКПК обрано три його структури: базову (Б) і дві гіпотетичні (В) і (Г), які відрізняються від базової більшою часткою в загальному виробництві машинобудування, легкої і харчової промисловості та меншою часткою хімічної промисловості, а також виробництва та розподілення електроенергії, газу та води.
Результати розрахунків СЗКПК для обраних структур промислового комплексу подані в табл. 3. Оскільки в існуючих інституційних умовах екологічна складова витрат не перевищує 1,1–2,7від ціни продукції, в подальшому як основну розглядаємо енергетичну складову.
Таблиця 3
Оцінка конкурентоспроможності структур промислового комплексу
Показник | Значення показника для структур
Б | В | Г
Середньозважена енергоємність, Е/Р, грн/1000 грн | 218 | 177 | 122
Середньозважений показник конкурентоспроможності по енерговіддачі Р/Е, (Кк), грн/грн. | 4,587 | 5,641 | 8,166
Середньозважені витрати на природоохоронну діяльність, S/P, грн/1000 грн | 11,65 | 8,27 | 4,89
Середньозважений показник конкурентоспроможності по екологоефективності, Р/S (Кs), грн/грн. | 85,84 | 120,9 | 204,5
Середньозважений показник конкурентоспроможності промислового комплексу, 1/(Е/Р+ S/P), грн/грн. | 4,35 | 5,39 | 7,88
Середньозважений інтегральний показник пріоритетності, Кі | 0,242 | 0,263 | 0,295
У третьому розділі „Економічний механізм підвищення конкурентоспроможності промислового комплексу” розглянуто методику формування конкурентної структури промислового комплексу (рис. 1).
В дисертаційній роботі змодельована динаміка як власних, так і залучених коштів та їх вплив на основні результати видів економічної діяльності за такими стратегіями:
А. Група стратегій, які забезпечують формування власних грошових засобів:
1) стратегія “пасивного” зростання;
2) стратегія “раціоналізації” (ресурсозберігаючий розвиток);
3) стратегія зменшення нарахувань на заробітну плату пропорційно обсягам виробництва та, відповідно, зростання загального фонду оплати праці;
4) стратегія прискореної амортизації, що передбачає оцінювану коефіцієнтом пріоритетності галузі частину додаткового прибутку від збільшення обсягів виробництва спрямовувати на прискорену амортизацію.
Б. Група стратегій, які забезпечують формування власних та залучених ресурсів:
5) стратегія “пасивного” зростання із залученням зовнішніх інвестицій;
6) стратегія “раціоналізації” із залученням зовнішніх інвестицій;
7) комплексне використання стратегій 1, 2, 3, 4 із залученням зовнішніх інвестицій.
Рис. 1. Структурно-логічна схема методики формування конкурентної структури промислового комплексу
В табл. 4 наведено підсумки розрахунків очікуваної структури промислового комплексу області після впровадження запропонованих пропозицій у 8-му році здійснення проекту порівняно з базовим роком за основними стратегіями.
Таблиця 4
Динаміка структури промислового комплексу
Вид промислової діяльності | Базовий рік | Структура обсягів реалізації продукції у 8-му році
здійснення проекту за стратегіями
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7
Вся промисловість | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100
Добувна промисловість | 2,08 | 1,85 | 1,38 | 1,58 | 1,21 | 1,6 | 1,05 | 0,63
Харчова промисловість
та перероблення сільськогосподарських продуктів | 39,14 | 39,83 | 43,74 | 40,22 | 41,90 | 42,72 | 46,76 | 51,09
Легка промисловість | 1,74 | 1,62 | 3,03 | 3,28 | 4,77 | 1,51 | 4,17 | 5,34
Виробництво деревини
та виробів з деревини | 1,52 | 1,59 | 1,39 | 1,37 | 1,58 | 1,7 | 1,21 | 1,24
Целюлозно-паперова,
видавнича справа | 5,74 | 5,37 | 4,32 | 4,58 | 4,64 | 5,08 | 3,47 | 3,41
Хімічна та нафтохімічна промисловість | 29,87 | 28,28 | 23,02 | 24,15 | 18,74 | 25,97 | 17,68 | 10,92
Металургія та оброблення металу | 0,78 | 0,82 | 0,75 | 0,70 | 0,55 | 0,81 | 0,62 | 0,39
Машинобудування | 8,82 | 11,27 | 15,30 | 16,11 | 20,45 | 11,95 | 19,67 | 23,78
Виробництво та розподіл електроенергії, газу, тепла
та води | 10,32 | 9,38 | 7,06 | 8,00 | 6,15 | 8,57 | 5,38 | 3,21
Результати розрахунків показника забезпечення інвестицій в розвиток промислового комплексу економією паливно-енергетичних ресурсів, який визначається відношенням , показали, що на 4-й рік для стратегій „раціоналізації” (2), зменшення нарахувань на зарплату (3) та прискореної амортизації (4) економія від структурного зменшення витрат на ПЕР забезпечує 18,3–21,0 % інвестицій в розвиток промислового комплексу, що в 2,23–2,56 рази більше, ніж при стратегії „пасивного” зростання (8,2 %). На 8-й рік здійснення проекту досліджувана величина для визначених стратегій зростає до 26,9–27,6 %.
Зовнішні інвестиції інтенсифікують прогресивність структурних змін і, отже, збільшують рівень забезпеченості інвестицій економією ПЕР. Так, для 6-ї і 7-ї стратегій забезпеченість інвестицій економією енергетичних витрат досягає в 4-му році 26,1–39,3 % і в 8-му році – 39,1–43,4 %.
Результати розрахунків показника конкурентоспроможності (Кк) промислового комплексу області з урахуванням можливого темпу зростання цін на ПЕР зображено на рис. 2.
Рис. 2. Динаміка показника конкурентоспроможності промислового комплексу за різними стратегіями:
r = 0 %; r = 2 %; r = 4 %
Встановлено, що при очікуваному щорічному зростанні цін на ПЕР на 2,0–4,0та незмінному рівні цін на промислову продукцію показник конкурентоспроможності зменшується при збільшенні „r” з 0 до 4у 8-му році здійснення проекту з 4,76 до 3,48 для варіанта пасивного зростання; з 5,47 до 4,0 для стратегії „раціоналізації” (?с ; з 5,29 до 3,86 для стратегії зменшення нарахувань на зарплату та з 5,64 до 4,12 для стратегії прискореної амортизації.
Висновки
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове розв’язання наукового завдання, що полягає в удосконаленні існуючих та розробці нових методичних підходів щодо підвищення конкурентоспроможності промислового комплексу. Виконані дослідження дозволили сформулювати такі основні висновки та рекомендації.
1. Встановлено, що в результаті трансформаційних процесів 1992-2004 рр. в економіці України сформувалися суб’єкти господарювання, які характеризувалися в своїй більшості відсутністю чіткого бачення стратегічного майбутнього розвитку, розривом ланцюгів вартості, що призвело до хронічної збитковості, перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською, переважанням, наприклад, в легкій промисловості давальницьких схем, егоїстичним відношенням до стратегічних партнерів і клієнтів.
Лібералізація економіки в тому варіанті, який був здійснений під час перехідного періоду в Україні, створила серйозні цінові переваги для сировинних галузей і, навпаки, суттєво послабила конкурентні позиції галузей, які виробляють кінцеву продукцію, незалежно від рівня їх технологічності. В результаті була створена неконкурентна промислова структура.
2. Запропоновано сукупність підприємств різних галузей або типів виробництва розглядати як промисловий комплекс, що характеризується параметрами, які дають можливість оцінити рівень його конкурентоспроможності. До таких параметрів слід віднести, перш за все, структуру комплексу – як інтеграційну (інституційну), так і виробничу, яка, в свою чергу, визначає прибутковість, екологічне та податкове навантаження і в цілому здатність комплексу до розвитку (формування адекватних власних, залучених та запозичених коштів). Всі параметри промислового комплексу знаходяться в постійній динаміці, залежній від рівня менеджменту, організаційної (корпоративної) культури, амортизаційної та податкової політики тощо.
В інституційному розумінні промисловий комплекс можна представити як одне велике об’єднання (кластер) підприємств, яке працює на спільний позитивний результат. Концепція кластера являє собою такий спосіб бачення економіки підприємств різних галузей промисловості, при якому вони прагнуть до підвищення конкурентоспроможності. На відміну від традиційної політики, орієнтованої на окремі сектори, кластерна стратегія передбачає розвиток взаємозв’язків між сильними сторонами різних галузей.
3. Встановлено, що економічна політика стосовно конкуренції повинна враховувати зміни структур сучасних фірм, ринкову конкуренцію, динамічні форми конкуренції і розвиток наших знань про фактори, які впливають на поведінку фірми. Це відповідає традиційній мікроекономічній, моделі згідно з якою найкращих результатів досягає об’єднання підприємств (кластер), яке володіє будь-якою структурною перевагою перед діючими або потенційними конкурентами.
4. Аналіз виробничої діяльності галузей промисловості дає підстави стверджувати, що структура промислового комплексу є критичним параметром, який визначає рівень конкурентоспроможності. Так, розрахунки автора показали, що зміна структури промислового комплексу забезпечує збільшення енерговіддачі в 1,78 рази, а екологоефективності – в 2,4 рази. Це обіцяє значну економію витрат на виробництво і охорону довкілля, яка може бути джерелом фінансування прискореного якісного розвитку промислового комплексу.
5. Встановлено, що під конкурентоспроможною структурою промислового комплексу слід розуміти таку, яка забезпечує максимальний результат при збереженні і навіть поліпшенні довкілля. Результат повинен передбачати надходження коштів, достатніх для перерозподілу на стимулювання пріоритетних галузей (видів економічної діяльності) та підтримку життєво необхідних. Досягнення раціональної взаємодії між основними складовими частинами комплексу дозволяє забезпечувати бажане економічне зростання. Сформульована цільова функція конкурентоспроможності промислового комплексу, яка забезпечує його підвищення за рахунок створення додаткової вартості та синергетичних ефектів внаслідок об’єднань підприємств.
6. В результаті проведених досліджень вирішена задача часткового самофінансування розвитку промислового комплексу. Встановлено, що джерелами фінансування саморозвитку промислового комплексу на середньострокову перспективу є кероване зменшення енергоємності за рахунок стимулювання прискореного розвитку пріоритетних видів діяльності, а також вдосконалення інтеграційної політики (стратегії взаємодії).
7. Розроблено методику визначення показника конкурентоспроможності промислового комплексу, використання якої дозволяє врахувати співвідношення цін виробників окремих видів продукції та цін паливно-енергетичного сектору, а також додаткового впливу галузевих цін, приведених до цін в машинобудуванні та металообробці. З використанням даної методики виконано розрахунки показника конкурентоспроможності промислового комплексу Черкаської області.
8. Встановлено закономірності зміни показника конкурентоспроможності в залежності від стратегії розвитку та динаміки цін на паливно-енергетичні ресурси, які дають можливість приймати оптимальні рішення.
9. Формування конкурентної структури промислового комплексу здійснюється за допомогою запропонованої методики, що враховує використання цільової функції, середньозважених показників конкурентоспроможності промислового комплексу, інтегральних показників пріоритетності видів промислової діяльності та стратегій розвитку.
Список опублікованих праць
Публікації у фахових виданнях:
1. Хомяков В.І., Вяткіна Т.Г. Про деякі аспекти формування ціни в зернопереробній промисловості // Теорія і практика перебудови економіки: Зб. наук. пр. – Черкаси: ЧІТІ, 1999. – С. 110-114. (Особистий внесок автора – дослідження впливу складових структури затрат на формування ціни в зернопереробній промисловості).
2. Вяткіна Т.Г. Особливості розвитку зернопереробної галузі промисловості // Зб. наук. пр. Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. Вип. 3 (6). – Черкаси: ЧДТУ, 2002. – С. 110-114.
3. Хомяков В.І., Вяткіна Т.Г., Бакум І.В. Формування ефективних регіонально-виробничих інституціональних одиниць // Проблеми та перспективи розвитку банківської системи України: Зб. наук. пр. – Суми: ВВП „Мрія-1”, УАБС, 2004. – Т. 11. – С. 113-120. (Особистий внесок автора – аналіз інституційної переконфігурації суб’єктів господарювання як бази підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції шляхом формування ефективних регіонально-виробничих одиниць (кластерів)).
4. Хомяков В.І., Вяткіна Т.Г. Оцінка конкурентних переваг промислового комплексу // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. в 4 т. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – Т. 2. Вип. 195. – С. 480-488. (Особистий внесок автора – дослідження підвищення конкурентних переваг промислового комплексу шляхом вдосконалення інституційної та раціоналізації виробничої структури).
5. Хомяков В.І., Вяткіна Т.Г., Познякова І.В. Стратегія управління потенціалом промислового комплексу // Зб. наук. пр. Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. Вип. 12. – Черкаси: ЧДТУ, 2004. – С. 3-8. (Особистий внесок автора – запропоновані стратегії розвитку промислового комплексу та результати розрахунків обсягів реалізації, показника конкурентних переваг для цих стратегій).
6. Хомяков В.І., Вяткіна Т.Г. Управління енергоємністю промислового комплексу (досвід США)// Зб. наук. пр. Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. Вип. 13. – Черкаси: ЧДТУ, 2005. – С. 3-12. (Особистий внесок автора – проаналізована економічна ефективність енергетичної складової політики уряду та її вплив на конкурентоспроможність промислового комплексу США).
Публікації за матеріалами конференцій:
7. Вяткіна Т.Г. Інституціональна політика як фактор впливу на механізм господарювання зернопереробних підприємств // Матеріали ІІІ міжнар. наук.–практ. конф. “Теорія і практика перебудови економіки”. – Черкаси: ЧДТУ, 2002. – С. 81-83.
8. Вяткіна Т.Г. Формування раціональних організаційних структур господарювання зернопереробних підприємств Черкаської області // Матеріали ІV міжнар. наук.–практ. конф. “Теорія і практика сучасної економіки”. – Черкаси: ЧДТУ, 2003. – С. 48-51.
9. Хомяков В.І., Вяткіна Т.Г., Бакум І.В. Стратегія розвитку економіки перехідного періоду // Матеріали V міжнар. наук.–практ. конф. “Теорія і практика сучасної економіки”. – Черкаси: ЧДТУ, 2004. – С. .
10. Хомяков В.І., Вяткіна Т.Г. Джерела фінансування ефективної економіки // Матеріали V міжнар. наук.–практ. конф. “Теорія і практика сучасної економіки”. – Черкаси: ЧДТУ, 2004. – С. 11-13.
11. Хомяков В.І., Вяткіна Т.Г. Формування стратегії інвестиційного розвитку промислового комплексу Черкаської області // Матеріали V Всеукр. наук.–практ. конф. “Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – Т. 3. – С. 199-201.
12. Хомяков В.І., Вяткіна Т.Г. Формування конкурентної структури промислового комплексу // Матеріали VІ міжнар. наук.–практ. конф. “Теорія і практика сучасної економіки”. – Черкаси: ЧДТУ, 2005. – С. .
13. Вяткіна Т.Г. Особливості розвитку фермерства в Україні // Зб. наук. пр. Черкаського інженерно-технологічного інституту. Серія: Економічні науки. – Черкаси: ЧІТІ, 2000. – С. 78-84.
Публікації в інших виданнях:
Хомяков В.І., Бакум І.В. Управління потенціалом підприємства. – Черкаси: ЧДТУ, 2005. – С.245-312. (Особистий внесок автора – запропоновано поняття конкурентоспроможної структури промислового комплексу; наведено вирішення задачі самофінансування розвитку промислового комплексу; представлені методики визначення показника конкурентоспроможності промислового комплексу та визначення розміру інвестиційних ресурсів, забезпечених майбутніми притоками коштів внаслідок зменшення потреби в паливно-енергетичних ресурсах).
Анотація
Вяткіна Т.Г. Підвищення конкурентоспроможності промислового комплексу. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.01 – економіка промисловості. – Криворізький технічний університет, Кривий Ріг, 2005.
Дисертація присвячена питанням підвищення конкурентоспроможності промислового комплексу. В роботі визначено сутність конкурентоспроможності промислового комплексу. Розроблено методику визначення показника конкурентоспроможності промислового комплексу. Проведено дослідження підприємств з точки зору енергоємності та нанесення екологічної шкоди. Удосконалено методику оцінки пріоритетності видів промислової діяльності шляхом визначення інтегрального коефіцієнта пріоритетності. Досліджено особливості формування потоків коштів для різних варіантів стратегій розвитку. Розвинуто методологію формування програми розвитку промислового комплексу.
Ключові слова: конкурентоспроможність, промисловий комплекс, енергоємність, інституційна структура, виробнича структура.
Аннотация
Вяткина Т.Г. Повышение конкурентоспособности промышленного комплекса. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.01 – экономика промышленности. – Криворожский технический университет, Кривой Рог, 2005.
Диссертация посвящена теоретическому обобщению и разработке методических основ повышения конкурентоспособности промышленного комплекса.
В результате проведенных в диссертационной работе исследований выяснено, что в Украине созданы серьезные преимущества для сырьевых отраслей и ослаблены конкурентные позиции для отраслей, производящих конечный продукт, в результате чего создана неконкурентоспособная промышленная структура.
Предложено промышленный комплекс рассматривать как совокупность предприятий различных отраслей, характеризующихся параметрами, которые дают возможность оценить структуру комплекса – как институциональную, так и производственную. В институциональном смысле производственный комплекс представлен как объединение (кластер) предприятий, которое обеспечивает стабильное развитие экономики и государства. Производственная структура определяет уровень энергопотребления, т. е. энергозависимости и конкурентоспособности; объемы вредных выбросов, т. е. качество окружающей среды и уровень экологических затрат.
Впервые решена задача самофинансирования промышленного комплекса. Установлено, что источником финансирования развития промышленного комплекса является управляемое снижение энергоемкости за счет стимулирования ускоренного развития приоритетных видов деятельности и совершенствования интеграционной политики.
Разработана методика определения показателя конкурентоспособности промышленного комплекса с учетом соотношения цен производителей отдельных видов продукции и цен топливно-энергетического сектора.
Выполнены расчеты конкурентоспособности структур промышленного комплекса. Рассчитаны интегральные коэффициенты приоритетности основных видов промышленной деятельности Черкасской области.
Определены размеры инвестиционных ресурсов, обеспеченных будущими притоками средств вследствие уменьшения потребности в топливно-энергетических ресурсах при прогрессивном изменении структуры промышленного комплекса.
Ключевые слова: конкурентоспособность, промышленный комплекс, энергоемкость, институциональная структура, производственная структура.
summary
Viatkina T.Y. The increase of competitiveness of industrial complex. – Manuscript.
Dissertation for a candidate degree in Economics, speciality 08.07.01 – Economics in industry. – Kriviy Rih Technical University, Kriviy Rih, 2005.
The dissertation focuses on the problems of increasing competitiveness of industrial complex. It defines the notion of industrial competitiveness. The enterprise energy consumption and its influence on environment have been investigated. The method of estimation of industries priority through the integral priority ratio has been improved. The peculiarities of money supply formation for different variants of development strategies have been researched. The methodology of industrial complex development has been worked out.
Key words: competitiveness, industry, energy consumption, competition advantages, institutional structure, productive structure.
Вяткіна Тетяна Георгіївна
ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ
ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ
Спеціальність 08.07.01 – економіка промисловості
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Підписано до друку 01.11.2005 р.
Папір офісний
Тираж 100 прим. |
Формат 60х84 1/16
Ум. друк. арк. 1,0.
Зам. № 315-05.
Черкаський державний технологічний університет
Свідоцтво про державну реєстрацію ДК № 896 від 16.04.2002 р.
Надруковано в редакційно-видавничому центрі
Черкаського державного технологічного університету
бульвар Шевченка, 460, м. Черкаси, 18006.
