НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ПРОМИСЛОВОСТІ

Індекс УДК: 330.341. 1+621+658.3-05

ГАЛУШКО Євген Сергійович

ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ

ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ В УМОВАХ ПЕРЕХОДУ
ДО РИНКОВИХ ВІДНОСИН

(на прикладі промислових підприємств Донбасу)

Спеціальність 08.02. 02 – Економіка та управління науково-технічним прогресом,

інвестиційні та інноваційні процеси

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк – 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті економіки промисловості НАН України (м. Донецьк).

Науковий керівник – | доктор економічних наук, професор

Поклонський Федір Юхимович,

Інститут економіки промисловості НАН України, завідуючий лабораторією

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Стрілець Анатолій Іванович,

Донецький державний технічний університет, професор кафедри менеджменту

кандидат економічних наук, доцент

Пампура Ольга Іванівна,

Донецька державна академія управління,

доцент кафедри фінансового менеджменту

Провідна організація – | Запорізька державна інженерна академія

Міністерства освіти України

(м. Запоріжжя)

кафедра економіки та організації виробництва

Захист відбудеться "26" березня 1999 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.151.01 Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 340048, Донецьк,
вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту економіки промисловості НАН України за адресою : 340048, Донецьк, вул. Університетська, 77 .

Автореферат розісланий "25 " лютого 1999 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Поклонський Ф. Ю.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Однією з проблем реалізації економічної реформи в Україні в умовах переходу до ринкових відносин є розробка та впровадження нового господарського механізму, що дозволить зберегти й розвивати потенціал підприємства, підвищити ефективність його функціонування.

Підприємства машинобудування є матеріальною основою технічного й технологічного розвитку всього народного господарства. Від темпів науково-технічного прогресу в цій галузі у вирішальній мірі залежать продуктивність суспільної праці, експортний потенціал та обороноздатність країни, матеріальний добробут населення.

Обсяги виробництва підприємств машинобудування Донецької області та України в цілому на протязі останніх років зменшуються. Така ситуація стала наслідком застарівання основних фондів та технологій, недостатньої організації науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт. Це призводить до створення продукції, характеристики якої поступаються найкращим світовим зразкам та мають низьку конкурентоспроможність.

Тому, при розробці програм реконструкції машинобудівних підприємств гостро постають питання підвищення технологічного рівня виробництва на основі розширення використання прогресивних енерго- та ресурсозберігаючих технологій, захисту навколишнього середовища. Макроекономічна стабілізація, зростання обсягів виробництва вітчизняних підприємств, авторитет України на світовій арені в значній мірі пов’язані з ефективним розвитком комплексу галузей машинобудування.

В умовах ринкових відносин змінюються економічна, організаційна, технічна, екологічна бази виробництва. Це вимагає переосмислення цілей функціонування системи інноваційної діяльності, її орієнтації на ринкові відносини. Успіх підприємства в таких умовах досягається завдяки утворенню й розповсюдженню нововведень: впровадження науково-технічних розробок забезпечує потенційну можливість бути конкурентноспроможним в майбутньому, а також конкурувати й мати прибуток сьогодні.

Об'єктивна оцінка інноваційних можливостей, параметрів та характеристик інноваційного потенціалу має важливе значення при формуванні й реалізації інноваційної політики підприємств машинобудівного комплексу. Цій тематиці присвячено наукові праці вчених науково-дослідних інститутів НАН України, викладачів багатьох вузів, економістів-практиків. Проте, економічні перетворення, що відбуваються у національній економіці, вимагають подальшого опрацювання цієї проблеми, особливо щодо підприємств машинобудування.

В теперішній час немає загальновизнаної точки зору про засоби та критерії оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств, ступінь теоретичного та методологічного опрацювання питань підвищення ефективності його використання в умовах ринкових відносин не відповідає сучасним потребам. Теоретичне та практичне значення перелічених та деяких інших проблем, зв'язаних з формуванням в Україні ринкових відносин, обумовлює актуальність теми дисертаційної роботи, вибір мети й напрямів дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами організації. Тема дисертаційної роботи пов'язана з темою "Методологічне обгрунтування основних напрямків розвитку промисловості регіонів (на прикладі Донбасу)" відділу проблем регіональної економіки Інституту економіки промисловості НАН України (1994-1997 рр., номер державної реєстрації 0194V046247).

Мета і задачі дослідження. Мета роботи складається з розробки теоретичних, методичних та практичних рекомендацій щодо розвитку інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств на основі використання переваг нових організаційних форм та засобів господарювання, що виникають внаслідок реформування економіки. Відповідно до поставленої мети в роботі потрібно було сформулювати та розв’язати ряд наукових та практичних задач:

дослідити сутність, роль, місце, основні характеристики інноваційного потенціалу підприємства;

запропонувати на підставі узагальнення існуючого досвіду механізм оцінки ефективності інновацій, що впроваджуються на підприємствах машинобудування;

запропонувати критерії та методику оцінки ефективності використання інноваційного потенціалу в сучасних умовах;

проаналізувати стан та використання інноваційного потенціалу (на прикладі
машинобудівних підприємств Донбасу);

виділити ключові служби та підрозділи, діяльність персоналу яких у найбільшій мірі впливає на інноваційний потенціал;

розглянути переваги й недоліки в управлінні інноваційною діяльністю на машинобудівних підприємствах;

запропонувати та обгрунтувати деякі основні напрямки удосконалення управління інноваційною діяльністю персоналу промислових підприємств в сучасних умовах;

розробити основні положення системи мотивації ефективної інноваційної діяльності;

дослідити можливість застосування сучасних інформаційних технологій для підвищення ефективності функціонування підрозділів інноваційної сфери.

Предмет та об'єкт дослідження. Предметом дослідження є організаційно-економічний механізм використання та розвитку інноваційного потенціалу на машинобудівних підприємствах, а також сукупність теоретичних, методичних й практичних положень щодо підвищення ефективності його функціонування. Як об'єкт дослідження прийнято машинобудівні підприємства Донецької області.

Теоретична та методологічна основа дослідження. Теоретичною й методологічною основою дослідження стали праці класиків економічної науки, вітчизняних та зарубіжних економістів, юристів, соціологів, законодавчі акти, урядові рішення й постанови.

У процесі дослідження знайшли застосування загальнонаукові засоби пізнання: аналіз та синтез, системний аналіз, засоби статистичного, техніко-економічного й логічного аналізу, експертних оцінок, елементи прогнозування.

У роботі використовувались матеріали науково-практичних конференцій, науково-дослідні звіти інститутів, матеріали соціологічних досліджень, первинного обліку та статистичної звітності машинобудівних підприємств, результати власних спостережень та аналізу.

Наукова новизна результатів дослідження полягає у такому:

на основі урахування особливостей інноваційного потенціалу підприємств машинобудування уточнено трактування економічної категорії “інноваційний потенціал” стосовно нових умов господарювання як сукупності природних та трудових ресурсів, організаційних, інформаційних і методологічних компонентів, матеріальних факторів, що знаходяться у діалектичному зв'язку й функціонують як єдине ціле, з метою створення оптимального середовища для реалізації задач інноваційної діяльності;

узагальнено досвід і розроблено критерії та засоби оцінки ефективності інновацій, що впроваджуються на машинобудівних підприємствах, які складаються з аналізу трьох груп чинників: кількісних критеріїв (загальний фінансовий результат проекту, внутрішній коефіцієнт окупності, період окупності, індекс вигідності інвестицій, норма фондовіддачі); критеріїв, вплив яких може бути виміряне кількісно лише частково (вплив інфляції, маркетингові чинники, ступінь ризику інвестиційного проекту тощо); чинників якісного рівня (відповідність інновацій меті, стратегії й тактиці підприємства, вплив стилю управління і організаційного середовища тощо);

запропоновано систему показників оцінки ефективності використання інноваційного потенціалу, яка складається з натуральних й вартісних показників, доповнених системою якісних оцінок та обмежувальних умов. Складові цієї системи відображають ступінь використання інноваційних ресурсів, що дозволяє різнобічно охарактеризувати аспекти інноваційної діяльності;

розроблено метод діагностування стану інноваційного потенціалу підприємства, який складається з послідовності етапів проведення дослідження, опису інструментарію та джерел інформації для розрахунку показників, а також з комп’ютерних засобів автоматизації процесу діагностування. З їх допомогою виконано аналіз стану та використання інноваційного потенціалу АТ “Новокраматорський машинобудівний завод” (АТ НКМЗ) і АТ “Тяжпромкомплект”;

досліджено служби та підрозділи машинобудівних підприємств (відділ цільових програм і патентних досліджень, відділ маркетингу, відділ головного конструктора тощо), які складають систему управління інноваційною діяльністю, їх взаємозв’язок та ступінь впливу на інноваційний потенціал;

виявлено наявність суперечностей у системі управління інноваційною діяльністю на підприємствах машинобудування: при оцінці складності інноваційних проектів, продуктивності праці та результатів роботи підрозділів інноваційної сфери; при вирішенні кадрових питань і формуванні нормативної бази праці персоналу; при застосуванні сучасних методів планування та обчислювальної техніки;

запропоновано шляхи підвищення ефективності управління інноваційною діяльністю на підприємствах машинобудування, до числа яких входять зосередження основних функцій інноваційної діяльності у спеціалізованій інноваційній службі, що здійснює координацію роботи всіх інженерних, економічних служб й виробничих підрозділів по формуванню і реалізації інноваційної політики; підвищення адаптивності організації до змін ринкового середовища шляхом застосування програмно-цільових форм управління нововведеннями; удосконалення системи мотивації персоналу; розширення використання сучасної обчислювальної техніки;

розроблено напрямки удосконалення управління персоналом інноваційної сфери машинобудівних підприємств України в умовах переходу до ринкових відносин; запропоновано рекомендації по вдосконаленню мотиваційного механізму зацікавленості персоналу у підвищенні ефективності функціонування інноваційного потенціалу, які включають розвиток як індивідуальних, так і колективних форм інноваційної діяльності, підсилення індивідуального й колективного стимулювання, використання елементів "системи участі ";

обгрунтовано можливість застосування сучасної інформаційної технології для підвищення ефективності роботи підрозділів інноваційної сфери, основними рисами якої є персоналізація використання засобів обчислювальної техніки, створення локальних мереж ЕОМ та розподілених багатокористувацьких систем обробки даних, організація автоматизованих робочих місць (АРМ) фахівців, застосування технології "Клієнт – Сервер ".

Теоретичне значення дослідження полягає в поглибленні аналізу проблем управління інноваційними процесами на промислових підприємствах в умовах переходу до ринкових відносин, розробці методичних підходів до оцінки стану їх інноваційного потенціалу, а також в обгрунтуванні деяких напрямків підвищення ефективності використання інноваційного потенціалу на сучасних підприємствах машинобудування.

Практичне значення результатів дослідження складається з розробки заходів, спрямованих на підвищення адаптивності машинобудівних підприємств до змін ринкового середовища, що забезпечують збереження і підвищення ефективності використання інноваційного потенціалу на основі підсилення зацікавленості інвесторів та трудового колективу у результатах інновацій.

Впровадження запропонованих у дисертації методик оцінки і рекомендацій щодо підвищення ефективності управління інноваційною діяльністю на АТ НКМЗ та АТ “Тяжпромкомплект” сприяло підвищенню конкурентоспроможності цих підприємств за рахунок: підвищення обгрунтованості управлінських рішень; скорочення терміну впровадження нововведень; підвищення продуктивності праці персоналу інноваційної сфери.

Економічний ефект від використання результатів дослідження одержано у вигляді зростання обсягів продажу та додаткового прибутку. В АТ “Тяжпромкомплект” підтверджений економічний ефект склав у 1996 р. 1200 грн. В АТ НКМЗ очікується зростання прибутку до 1,5 відсотків.

Теоретичні та практичні положення роботи використовуються також у навчальному процесі для студентів спеціальності 7.050201 “Менеджмент у виробничій сфері” у Краматорському економіко-гуманітарному інституті.

Апробація та впровадження результатів роботи. Основні результати проведених досліджень і рекомендації дисертаційної роботи доповідалися, обговорювалися і були ухвалені на науково-практичних конференціях:

“Экономические, организационные и социальные проблемы развития стран Содружества: производительность и рынок труда, внешнеэкономические связи”, Донецьк, 1996 р.;

"Основные направления развития экономики Украины в современных условиях", Донецьк, 1996 р.;

“Проблемы техники, технологии и экономики машиностроительного производства”, Краматорськ, 1996 р.;

“Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины”, Донецьк, 1997 р.;

“Инвестиционное проектирование устойчивого регионального развития” Краматорськ, 1998 р.;

“Проблемы формирования антикризисной политики в регионе”, Донецьк, 1998 р.

Публікації. За результатами виконаних досліджень у відкритому друці опубліковано 6 робіт, що відбивають основний зміст дисертації, загальним обсягом 1.4 друкованих аркушів. Особисто автору належить 1.2 д.а.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, викладених на 179 сторінках машинописного тексту, списку використаної літератури, який включає 177 джерел, 9 рисунків, 13 таблиць, додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

В дисертації на основі проведених досліджень захищаються нові методичні та практичні положення по підвищенню ефективності використання інноваційного потенціалу на прикладі машинобудівної промисловості.

У розділі 1 "Сутність змін інноваційної політики у промисловості в умовах переходу до ринкової економіки" проведено аналіз ролі й місця інноваційної діяльності в змісті реформ на промислових підприємствах України; досліджено сутність й особливості менеджменту інновацій на промислових підприємствах в сучасних умовах; виявлено сутність інноваційного потенціалу промислового підприємства, його характеристики та структура.

Відмічено, що реформи в Україні являють собою сукупність різноманітних програм і проектів, в першу чергу, інноваційних. Це вимагає ретельних економічних обгрунтувань, щоб виключити анархічний розвал діючих структур без упереджуючого формування і розвитку оновлених. Інновації повинні не тільки компенсувати втрати від вибуття з господарського обігу виробництв, що застаріли, але й давати приріст додаткового ефекту. Тому зусилля державних діячів України повинні концентруватися на пошуках та використанні власних інноваційних та інвестиційних можливостей, виборі приоритетних сфер розвитку з швидкими темпами економічного обігу та приросту накопичень.

Реформи в економіці України поки що не призвели до зростання обсягів виробництва, конкурентоспроможності великої частини вітчизняних підприємств, рівня життя населення. Все це у значній мірі пов’язано із скороченням витрат державного бюджету на інвестування, несприятливим інноваційним та інвестиційним кліматом в Україні. У той же час накопичений світовий досвід країн, що динамічно розвиваються, виділяє інновації та технічний розвиток як необхідні та першочергові засоби вирішення соціально-економічних проблем. Стратегія розвитку сфери виробництва технологій цих країн спирається на принцип концентрації засобів, державне регулювання й ініціативу підприємств.

На сучасному етапі розвитку суспільства значно загострилися проблеми, що виникають в управлінні процесами створення нових знань, творчим потенціалом, іншими аспектами нововведень. Це зумовило появу нового напряму у традиційному менеджменті – інноваційного менеджменту. Інновація (нововведення) – це якісно відмінний від попереднього аналогу об'єкт, який впроваджено у виробництво внаслідок проведеного наукового дослідження або зробленого відкриття. Поняття "інновація" застосовується до всіх нововведень, як у виробничій, так і в організаційній, фінансовій, науково-дослідній, інших сферах, до будь-яких удосконалень, що забезпечують економію витрат або навіть таких, що утворюють умови для такої економії.

Інноваційну діяльність підприємств розглянуто із системних позицій. В системі управління інноваційною діяльністю виділено дві самостійні, але взаємопов’язані підсистеми: що управляється – об'єкт управління, та керуючої – суб'єкт управління. Керуюча підсистема й об’єкт управління пов’язані між собою інформацією. Встановлено, що мета функціонування системи управління інноваційною діяльністю полягає у створенні оптимальних умов для реалізації інноваційних проектів, направлених на розвиток підприємства, забезпечуючи при цьому максимальне використання потенціалу підприємства.

Разом з тим інноваційну діяльність досліджено з позицій процесного підходу. В процесі управління інноваційною діяльністю нововведення проходить крізь низку етапів свого життєвого циклу, що потребує врахування особливостей кожного з них.

Проведений автором аналіз світового досвіду, що накопичено в інноваційній сфері, дозволив виділити наступні базові засади нового підходу до управління нововведеннями: наділення основних ланок економічного управління необхідними правами, можливостями та ресурсами для ефективного саморозвитку, стратегічної та оперативної діяльності; удосконалення техніки інноваційного управління на всіх етапах науково-виробничого циклу на основі засобів програмно-цільового управління нововведеннями; підвищення рівня координації дій осіб, що формують науково-технічну та економічну політику на підприємствах; досягнення стратегічної гнучкості через системи контролю, постійний розвиток потенціалу, включаючи спроможність до адаптації; формування нової управлінської кваліфікації у галузі застосування інформаційної технології.

Названі управлінські засади в їх сукупності спрямовані на подолання дисбалансів, існуючих у господарській сфері та перешкоджаючих розвитку підприємств: дисбалансу прав та відповідальності, тобто зайвої централізації прийняття рішень вищими ешелонами управління; дисбалансу між різноманітними видами стратегічних змін – технологічними, економічними, соціальними, екологічними та організаційними; дисбалансу між прийняттям й реалізацією рішень стратегічної політики; дисбалансу між процесами досліджень та розробок з одного боку, й виробничими, а також розподільчими процесами – з іншого; міжорганізаційного дисбалансу, тобто непогодженості дій різноманітних організацій для розв'язання спільних проблем.

Оцінка ефективності господарської діяльності, вибір напрямків розвитку підприємств та галузей у процесі становлення ринкових відносин безпосередньо пов'язані з науковою категорією “потенціал". У даній роботі розглядається інноваційний потенціал по опрацюванню та впровадженню нововведень у машинобудуванні. Це характеристика спроможності підприємства розробляти та впроваджувати нововведення згідно з необхідними якісними стандартами з метою адаптації до змін в зовнішньому середовищі. В структурі інноваційного потенціалу промислового підприємства запропоновано виділити кадрову, інформаційно-ме-тодологічну, матеріально-технічну та організаційно-управлінську складові (рис. 1).

Дослідження інноваційного потенціалу передбачає аналіз його найважливіших характеристик для визначення взаємообумовленості складових, тенденцій розвитку, напрямків удосконалення потенціалу з метою підвищення ефективності його використання. Сучасний етап розвитку інноваційного потенціалу характеризується властивостями цілісності, взаємозалежності елементів, адаптивності до змін, спроможності до відтворення та зростання.

Проведені дослідження дозволили запропонувати трактовку економічної категорії "інноваційний потенціал" як сукупності природних та трудових ресурсів, організаційних, інформаційних й методологічних компонентів, матеріальних умов, що знаходяться у діалектичному зв'язку та функціонують як єдине ціле з метою створення оптимальних умов для вирішення задач інноваційної діяльності.

Встановлено, що структура, величина інноваційного потенціалу, рівень використання існуючих ресурсів, якісні характеристики окремих елементів на основі системного підходу дозволяють комплексно оцінити можливі перспективи промислових підприємств в умовах поширення ринкових відносин в Україні.

У розділі 2 "Аналіз ефективності використання інноваційного потенціалу на промислових підприємствах" розроблено критерії та методи оцінки ефективності інновацій в сучасних умовах, методичні основи діагностування стану інноваційного потенціалу; проведено аналіз стану інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств Донбасу.

В умовах переходу до ринкових відносин найважливішим завданням економічної політики є створення умов для підвищення ефективності використання інноваційного потенціалу. Це нерозривно пов'язано з оцінкою ефективності інноваційних та інвестиційних проектів. “Методические рекомендации по комплексной оценке эффективности мероприятий, направленных на ускорение научно-технического прогресса” був одним з документів, що регламентував діяльність підприємств в цій сфері в СРСР. Його було затверджено постановою Президії АН СРСР від 3.03.1988 р., що на цей час втратило актуальність.

До теперішнього часу в Україні не затверджено нової єдиної методики для оцінки ефективності інноваційних проектів, яка б враховувала умови ринкової економіки. Для розв’язання цієї суперечності автором розроблено критерії та засоби оцінки ефективності інновацій, що впроваджуються на машинобудівних підприємствах. Запропоновано увесь комплекс чинників економічної ефективності інновацій поділити на три групи: кількісні критерії оцінки ефективності; чинники, вплив яких може бути оцінено кількісно лише частково; якісні фактори (рис. 2).

Аналіз ефективності інноваційного проекту згідно із запропонованим підходом полягає у визначенні та оцінці наведених нижче головних показників. По кількісним чинникам:

а) загальний фінансовий результат проекту (ЗФР) – сума фінансових результатів, що дисконтувалися (різниця поміж сумою надходжень та сумою витрат капіталу) за всі роки реалізації проекту, враховуючи дату початку інвестиції: Т ДП t

ЗФР = ––––––––– ,

t (1 + d) t

де ДП t – грошовий потік у рік t; d – коефіцієнт дисконтування;

t = 0, 1, 2... Т, T– строк закінче-ння проекту.

Дисконтування визначає поточну вартість майбутніх доходів та витрат. Згідно з цим критерієм проект може бути прийнятий у разі, якщо ЗФР більше нуля;

б) внутрішній коефіцієнт окупності (ВКО). Показує цінність інвестицій (у відсотках) – це ставка дисконту, при якій ефект від інвестицій (ЗФР), дорівнює нулю:

ВКО = d, при якому ЗФР = 0.

Проект може бути прийнятий, якщо значення показника ВКО (у відсотках) для проекту, що розглядається, більше, ніж ВКО для альтернативних проектів. Порівнювати треба ті проекти, що мають однакову ступінь ризику;

в) період окупності (ПО). Показник визначає, скільки необхідно часу для того, щоб інвестиції дали прибуток, що дорівнює витратам:

Т Т

ПО =Т, при якому Пt = Иt ,

t=1 t=1

де Пt – прибуток, що отримано у рік t; Иt – інвестиції у рік t.

Проект схвалюється, якщо ПО не перевищує встановленого періоду;

г) індекс вигідності інвестицій (ВІ) – відношення обсягів віддачі капіталу до обсягів інвестицій: Т Т

ВІ= Пt / Иt .

t=1 t=1

Проект приймається, якщо ВІ більше одиниці, тобто ЗФР проекту більше за відповідні капіталовкладення;

д) норма фондовіддачі проекту (НФП). Середня фондовіддача проекту визначається як відношення середнього прибутку, що прогнозується, до середньої залишкової балансової вартості інвестицій:

Т Т

НФП= (Пt /Т) / (Иt /Т).

t=1 t=1

Отриманий результат порівнюється з нормами підприємства та галузі.

Щодо факторів, вплив яких можна оцінити кількісно тільки частково, то основні напрямки дослідження такі: аналіз впливу інфляції; аналіз маркетингових чинників, що впливають на обсяг продажу продукції підприємства; аналіз джерел фінансування інвестицій; аналіз ступеня ризику інвестиційного проекту тощо.

Оцінка впливу якісних чинників – одне з найскладніших напрямків аналізу ефективності інноваційних проектів. Комплекс якісних факторів настільки різноманітний, кожний інноваційний проект має стільки індивідуальних особливостей, що принципово неможливо визначити усі напрями діагностики. Проте, узагальнюючи, можна назвати такі напрямки якісного аналізу ефективності інновацій: аналіз відповідності інновацій меті, стратегії та тактиці підприємства; аналіз ризику інвестицій та комплексу сполучених чинників; аналіз системи управління інноваційним проектом.

Найбільшу достовірність будуть мати ті оцінки ефективності інноваційного проекту, що враховують розгляд всіх наведених груп факторів. Але якщо для аналізу кількісних чинників розроблені основні підходи, то для якісних показників практично відсутня методична база. Ця проблема актуальна нині не тільки на рівні держав з перехідною економікою, але й для розвинених ринкових країн.

Стан інноваційного потенціалу запропоновано характеризувати такими групами показників:

кадровими – кількість та кваліфікація науково-технічних фахівців, з розподілом за спеціальностями, структурними підрозділами, науковими ступенями та званнями, з вищою і середньою спеціальною освітою та ін. (табл. 1);

Таблиця 1. Кадрові показники, що пропонуються для характеристики стану інноваційного потенціалу промислового підприємства

Показник | Формула розрахунку | Складові розрахункової формули

Доля робітників під-розділів інноваційної сфери в загальній чи-сельності інженерно-тех-нічних робітників підприємства, Кк1 |

Рисф

Кк1= –––––––

Роф | Рисф – фактична чисельність інженер-но-технічних робітників підрозділів інноваційної сфери підприємства;

Роф – загальна фактична чисельність інженерно-технічних робітників під-розділів підприємства.

Доля робітників під-розділів інноваційної сфери, що мають науко-вий ступінь кандидата наук (Кк2) та доктора наук (Кк3) в загальній чисельності інженерно-технічних робітників підрозділів інноваційної сфери підприємства | Рк

Кк2= –––––

Рисф

Рд

Кк3= ––––

Рисф | Рк – фактична чисельність робітників підрозділів інноваційної сфери підприємства, що мають науковий ступінь кандидата наук;

Рд – фактична чисельність робітників підрозділів інноваційної сфери підприємства, що мають науковий ступінь доктора наук;

Коефіцієнти, що ха-рактеризують розподіл робітників інноваційної сфери за віком, Кк4, Кк5, Кк6 |

Кк4= Рв1 / Рисф

Кк5= Рв2 / Рисф

Кк6= Рв3 / Рисф | Рв1 – кількість робітників підрозділів інноваційної сфери у віці до 35 років;

Рв2 – кількість робітників підрозділів інноваційної сфери у віці від 35 до 50 років;

Рв3 – кількість робітників підрозділів інноваційної сфери у віці старших за 50 років;

Коефіцієнт стабільнос-ті кадрів, Кк7 |

Кк7=1- (Рув / Рисф) | Рув – кількість робітників інноваційної сфери, які звільнилися за календарний рік, що передує вивчаємому періоду.

матеріально-технічними: щорічні видатки підприємства на науково-технічні та дослідно-конструкторські роботи, підготовку та підвищення кваліфікації науково-технічних фахівців, рівень оснащеності підрозділів підприємства необхідним експериментальним устаткуванням, оргтехнікою й т. п. (табл. 2);

показниками рівня розвитку й можливостей системи науково-технічної інформації: якість та кількість накопичених інформаційних фондів, рівень методології інноваційної діяльності персоналу, ступінь задоволення потреб науково-технічних фахівців у потрібній для роботи інформації та ін. (табл. 3);

організаційно-управлінськими показниками: характеристики стану планування й управління в інноваційній діяльності підприємства, організаційної культури, ступінь відповідності організаційної структури інноваційної сфери завданням, що вирішуються нею; адекватність системи мотивації стратегічним та тактичним планам підприємства й т.п. (табл. 4);

узагальнюючими показниками: підвищення продуктивності праці, зростання ефективності діяльності підприємства, прибутку за рахунок впровадження інновацій; кількість нових машин та устаткування, освоєних за рік, економія від зниження собівартості продукції за рахунок впровадження інновацій; параметри потоку винаходів, рацпропозицій, ліцензій, патентів, ноу-хау й т. п. (табл. 5).

Таблиця 2. Матеріально-технічні показники, що пропонуються для характеристики інноваційного потенціалу промислового підприємства

Показник | Формула розрахунку | Складові розрахункової формули

Коефіцієнт питомої ва-ги витрат підприємства на НДДКР, підготовку та підвищення кваліфі-кації науково-технічних спеціалістів в загально-му обсязі бюджету роз-витку підприємства, Кмт1 |

Рнир

Кмт1= –––––––

Бразв | Рнир – витрати пидприємтсва на НДДКР, підготовку та підвищенння кваліфікації науково-технічних спеці-алістів;

Бразв – обсяг бюджету розвитку під-приємства;

Індекс динаміки пито-мої ваги витрат підпри-ємства на НДДКР, підготовку і підвищення кваліфікації науково-технічних спеціалістів в загальному обсязі бюджету розвитку підприємства, Имт1 |

Кмт1j

Имт1= ––––––

Кмт1i |

Кмтj – коефіціент питомої ваги витрат підприємства на НДДКР, підготовку та підвищення кваліфікації науково-технічних спеціалістів в загальному обсязі бюджету розвитку під-приємства в період j;

Кмтi – коефіціент питомої ваги витрат підприємства на НДДКР, підготовку та підвищення кваліфікації науково-технічних спеціалістів в загальному обсязі бюджету розвитку під-приємства в період i;

Коефіцієнти оснаще-ності підрозділів іннова-ційної сфери експери-ментальним устаткуван-ням та приладами Кмт2, оргтехнікой, Кмт3 | ЧОэоп

Кмт2 = ––––––––

ЧОобщ

ЧОорг

Кмт3 = ––––––––

ЧОобщ | ЧОэоп – кількість людино-операцій, що виконано при опрацюванні інно-вації із застосуванням експеримен-тального устаткування та приладів;

ЧОорг – кількість людино-операцій, що виконано при опрацюванні інно-вації із застосуванням оргтехніки;

ЧОобщ – загальна кількість людино-операцій, що виконано при опрацю-ванні інновації;

Коефіцієнт викорис-тання встановленного устаткування, Кмт4 | Од

Кмт4 = –––––––

Оуст | Од – чисельність одиниць устатку-вання підрозділів інноваційної сфери, що працювало у день обслідування;

Оуст – чисельність одиниць встанов-ленного устаткування підроз-ділів інноваційної сфери на той же день

Таблиця 3. Показники рівня розвитку й можливостей системи науково-технічної інформації, що пропонуються для характеристики стану інноваційного потенціалу промислового підприємства

Показник | Формула розрахунку | Складові розрахункової формули

Коефіцієнти кількості накопиченних інформа-ційних фондів,

Кнти1 , Кнти2 |

Кнти1=

= Об + Обд + Обз

Кнти2=Оппп + Омм | Об – загальний обсяг інформації, що накопичено на усіх видах носіїв у біб-ліотеках підприємства (у Мегабайтах);

Обд ,Обз – загальний обсяг інформа-ції, що накопичено на усіх видах носіїв, відповідно у базах даних та базах знань підприємства (у Мегабайтах);

Оппп – загальна кількість пакетів прикладних програм, розроблених та куплених підприємством (шт.);

Омм – загальна кількість матема-тичних моделей та алгоритмів, роз-роблених та доступних для вико-ристання працівниками підприємства (шт.);

Інтегральний показник рівню методології інно-ваційної діяльності пер-соналу підрозділів ін-новаційної сфери під-приємства, УМѕ | (УМi )

УМѕ =––––––––

i

УМi | УМi – рівень методології інновацій-ної діяльності i-того підрозділу інно-ваційної сфери підприємства. Визнача-ється за допомогою шкали, запропоно-ваної автором;

Коефіцієнт ступеню за-доволення потреб пер-соналу підрозділів інно-ваційної сфери в необ-ходній їм для роботи науково-технічній ін-формації, Кнти3 |

Куд

Кнти3= ––– 100%

Копр | Куд – кількість опитаних працівників інноваційної сфери, чиї потреби у необхідній для роботи науково-технічній інформації задоволені;

Копр – загальна кількість опитаних працівників підрозділів інноваційної сфери.

Таблиця 4. Організаційно-управлінські показники, що пропонуються для характеристики стану інноваційного потенціалу промислового підприємства

Показник | Формула розрахунку | Складові розрахункової формули

Коефіцієнт застосуван-ня сітьового плану-вання при реалізації інноваційного проекта, Коу1 | Псг

Коу1 = –––––

Побщ | Псг – кількість інноваційних проектів, при реалізації яких складалися сітьові графіки;

Побщ – загальна кількість інноваційних проектів, що виконано підприємством за той же період;

Коефіцієнт дубльова-ності функцій підрозді-лів інноваційної сфери підприємства, Коу2 | КФд

Коу2= –––––

КФобщ | КФд – кількість функцій, що дублю-ються хоча б двома підрозділами інноваційної сфери;

КФобщ – загальна кількість функцій, покладених на підрозділи інноваційної сфери підприєства;

Продовження таблиці 4

Показник | Формула розрахунку | Складові розрахункової формули

Коефіцієнт викорис-тання фонду матеріаль-ного заохочування за пропозиції, участь у роз-робці та впровадженні нововведень, Коу3 |

Фисп

Коу3 = –––––

Фнач |

Фисп – використанний фонд матері-ального заохочування за пропозиції, участь у розробці та впровадженні нововведень;

Фнач – нарахований фонд матеріаль-ного заохочування за пропозиції, участь у розробці та впровадженні нововведень;

Коефіцієнт викорис-тання бюджету розвитку підприємтсва, Коу4 | Бразвисп

Коу4 = –––––––

Бразв | Бразвисп – використаний обсяг бюдже-ту розвитку підприємства;

Бразв – нарахований обсяг бюджету розвитку підприємства.

Таблиця 5. Узагальнюючі показники, що пропонуються для характеристики стану інноваційного потенціалу промислового підприємства

Показник | Формула розрахунку | Складові розрахункової формули

Індекс зростання про-дуктивності роботи пра-цівників підприємства, Иоб1 | ПТ j

Иоб1 = ––––––

ПТ i | ПТi, ПТj – продуктивність роботи працівників підприємства, відповідно у періоди i та j ;

Індекс зростання ефективності роботи підприємства, Иоб2 | Э j

Иоб2 = –––––

Э i | Э i ,Э j – показники ефективності роботи підприємства, відповідно, у періоди i та j ;

Індекс зростання при-бутку за рахунок впро-вадження нововведень, Ирп | П j

Ирп = ––––

П i | Пi , Пj – обсяги прибутку, що отримані підприємством, відповідно, у періоди i та j;

Коефіцієнт, що харак-теризує параметри по-току відкриттів, винахо-дів, рацпропозицій, ліцензій, патентів, Кпо |

Кпо i= Ко i+ Ки i+

+ Крп i+ Кл i+ Кп i |

Ко i , Ки i , Крп i , Кл i , Кп i – відповід-но, кількість відкриттів, винаходів, рацпропозицій, ліцензій, патентів, що зроблено працівниками інноваційної сфери підприємства у период i .

Діагностику інноваційного потенціалу запропоновано проводити з позицій системного аналізу, згідно із блок-схемою (рис. 3), яка допомагає встановити певну послідовність аналізу різноманітних аспектів діяльності, поступово поглиблюючи розуміння об'єкту, що обстежується.

У зв’язку з тим, що процес діагностування підприємства пов’язаний із обробкою великих масивів даних, то для полегшення праці дослідників за кордоном широко застосовують ЕОМ та спеціальні пакети програм. Комп’ютерні програми, що є у розпорядженні вітчизняних фахівців, не дозволяють діагностувати стан інноваційного потенціалу підприємства. Враховуючи це, автором було розроблено експертну діагностичну комп'ютерну систему "FLER", яка дозволяє фахівцеві в сфері управління підприємством оперативно проводити комплексну діагностику інноваційного потенціалу підприємств та виробляти рекомендації по удосконаленню управління інноваційною діяльністю, не звертаючись по допомогу професійного програміста. Описані вище методика та діагностична комп'ютерна система використовувались при діагностуванні стану інноваційного потенціалу АТ “Новокраматорський машинобудівний завод” й АТ “Тяжпромкомплект”, що підтвердило можливість здійснювати діагностику стану інноваційного потенціалу підприємства на новому рівні.

Проведені автором дослідження стану інноваційного потенціалу на прикладі машинобудівних підприємств Донбасу дозволили виявити сильні та слабкі сторони та напрямки удосконалення системи управління інноваційної діяльності вітчизняних підприємств. Встановлено, що в АТ НКМЗ функції інноваційної діяльності розпорошені серед конструкторських, технологічних, економічних підрозділів. Разом з тим існування в структурі управління об'єднання п'яти спеціалізованих виробництв посилило тенденцію до диференціації по цим виробництвам всіх видів діяльності, включаючи інноваційну. Виявлено, що найбільший вплив на ефективність інноваційної діяльності виявляє робота співробітників відділу цільових програм та досліджень, відділів маркетингу, головного конструктора та планово-економічних підрозділів.

При вивченні кадрової складової інноваційного потенціалу проведено аналіз основних показників (табл 6). Крім того, встановлено, що більшість фахівців інноваційної сфери вже накопичили деякий досвід роботи в нових умовах, можуть оцінити складність, черговість робіт, необхідні ресурси, спланувати свої дії. У той же час, деякі співробітники не зовсім чітко уявляють етапи маркетингової та інноваційної роботи свого виробництва, що підтверджується й результатами проведених атестацій персоналу АТ НКМЗ. Відсутній чіткий регламент роботи – потребують доопрацювання положення про відділ, посадові інструкції, методики оцінки та розподілу функцій, положення про стимулювання. Комп'ютерну техніку використовують у роботі не всі з опитаних фахівців. Все це при зміні будь-яких ринкових чинників призведе до істотного зростання ризику невдачі маркетингової та інноваційної діяльності в АТ НКМЗ.

Таблиця 6. Значення кадрових показників, що характеризують стан інноваційного потенціалу АТ НКМЗ

Показник | Значення показника, %

Доля робітників підрозділів інноваційної сфери в загальній чисельності інженерно-технічних робітників підприємства, Кк1 |

40,1

Доля робітників підрозділів інноваційної сфери, що мають науковий ступінь кандидата наук в загальній чисельності інженерно-технічних робітників підрозділів інноваційної сфери підприємства, Кк2 |

0.3

Доля робітників підрозділів інноваційної сфери, що мають науковий ступінь доктора наук в загальній чисельності інженерно-технічних робітників підрозділів інноваційної сфери підприємства, Кк3 |

0

Коефіцієнти, що характеризують розподіл робітників інноваційної сфери за віком:

до 35 років,Кк4

від 35 до 50 років, Кк5

старші за 50 років,Кк6 |

11.6

14.9

73.5

Коефіцієнт стабільності кадрів, Кк7 | 98,6

Результати проведених досліджень свідчать про те, що існують значні резерви підвищення ефективності використання інноваційного потенціалу вітчизняних машинобудівних підприємств. Виявлено, що основні проблеми в інноваційній діяльності виникають у структурних підрозділах, які займаються опрацюванням нововведень, а також при взаємодії деяких служб у процесі реалізації інноваційного проекту.

Слідуючи стратегії виживання у ринкових умовах за рахунок забезпечення конкурентноспроможності продукції, АТ НКМЗ активно проводить НДДКР, підвищує кваліфікацію фахівців інноваційної сфери. Динаміка питомої ваги обсягів цих витрат у загальному обсязі витратної частини бюджету АТ НКМЗ представлено на рис. 4.

В розділі 3 "Основні напрямки підвищення ефективності використання інноваційного потенціалу промислових підприємств" запропоновано деякі шляхи підвищення ефективності управління інноваційною діяльністю на підприємствах машинобудування; розроблено пропозиції по удосконаленню управління персоналом інноваційної сфери та реформуванню інформаційно-методологічної складової інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств.

Формування структури управління інноваційною діяльністю є ключовим питанням побудови організаційного механізму адаптації підприємств машинобудування в умовах ринкових відносин. Управління інноваційною діяльністю покликано забезпечити створення внутрішніх стимулів для розвитку підприємства; орієнтування керівників та всіх співробітників підприємства на задоволення потреб споживачів; формування необхідних умов для економії матеріальних, фінансових та трудових ресурсів; широке застосування досягнень науки і техніки; ув’язку інтересів підприємства з задачами макроекономіки країни.

В сучасних умовах для побудови організаційного механізму адаптації вирішальне значення має формування структури управління інноваційною діяльністю. Тому основні функції інноваційної діяльності машинобудівних підприємств пропонується зосередити у спеціалізованій інноваційній службі, в рамках якої повинен реалізовуватися повний цикл управлінських процедур в цій сфері. Створення інноваційної служби дозволить розширити можливості підприємства в області інноваційної діяльності.

В ринкових умовах зростає роль споживача, вплив зовнішніх умов на результати діяльності підприємства. Для забезпечення конкурентоспроможності підприємств машинобудування в ринкових умовах рекомендовано прийняти маркетингову концепцію управління.

Виживання вітчизняних машинобудівних підприємств, їх конкурентоспроможність в долготривалому періоді потребує при реформуванні організації інноваційної діяльності застосування принципів та засобів стратегічного управління. У зв’язку з цим запропоновано виділити систему стратегічного управління інноваційною діяльністю від оперативного управління в цій сфері. Цілі інноваційної діяльності, пов'язані з отриманням прибутку в поточний момент, перетворюються в поточні плани, а зв'язані з майбутнім інноваційним потенціалом – в перспективні плани розвитку.

Для підвищення адаптивності діяльності підприємствам рекомендовано за-стосовувати програмно-цільові форми управління інноваційною діяльністю, до яких належать проектна та матрична структури. Це дозволить адаптувати систему управління до мінливого зовнішнього середовища та уникати конфліктів між функціональними підрозділами, вимагаючих постійної участі вищого керівництва.

Зростаюча динаміка та невизначеність інноваційної діяльності збільшує роль людини у системах управління. При цьому виникають не тільки нові можливості управління, але й нові перешкоди для розвитку інновацій. Для підвищення ефективності використання кадрової складової інноваційного потенціалу підприємств машинобудування запропоновано, враховуючи особливості системи мотивації науково-технічних фахівців та прийняття управлінських рішень, розширити використання індивідуальних і колективних форм діяльності над інноваційними проектами з метою досягнення сінергетичного ефекту. Однією з таких колективних форм є організація цільових груп з фахівців з різних областей знання для здійснення інноваційних проектів.

На додаток до цього запропоновано основні складові комплексу стимулювання винахідницької й інноваційної діяльності на підприємствах машинобудування, до яких входять: ефективна система грошової винагороди; система участі працівників у результатах діяльності підприємства; використання широкого спектру моральних стимулів; система заохочувань колективної творчості; стимулювання осіб, які сприяють впровадженню нововведень; підтримка починаючих авторів; застосування активних форм роботи з раціоналізаторами; навчання, обмін досвідом, надання тем для опрацювання; активна популяризація раціоналізаторства, підтримка нормальних стосунків поміж адміністрацією та фахівцями, в тому числі в особі профспілок, та ін.

В нових умовах господарювання різко зросла роль інформаційно-методологічної бази, яка повинна відповідати новим вимогам управління. Удосконалення інформаційно-методологічної складової інноваційного потенціалу запропоновано вирішувати комплексно, у декількох аспектах:

методологічному – формалізація методології, процедур процесу розробки нововведень, введення єдиних критеріїв та засобів при плануванні, обліку витрат праці, контролі якості нововведень та ін.;

організаційному – формування та ведення бази даних обліку показників ін-новаційної діяльності; автоматизація розрахунків показників інноваційної ді-яльності; автоматизований облік та аналіз планів НДДКР, винаходів, патентів, ін.;

технологічному – персоналізація використання засобів обчислювальної техніки, створення розподілених багатокористувацьких систем обробки даних, організація АРМ-фахівців, застосування технології "Клієнт–Сервер";

технічному – використання можливостей сучасних засобів ЕОМ, компьтерної периферії та оргтехніки.

Відзначені вище напрямки удосконалення інформаційно-методологічної підсистеми в комплексі із реформуванням методів управління інноваційною діяльністю й системи управління персоналом інноваційної сфери надають вітчизняним машинобудівним підприємствам можливості нарощування та істотного підвищення ефективності використання їх інноваційного потенціалу.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі розроблено теоретичні, методичні та практичні рекомендації по розвитку й підвищенню ефективності використання інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств.

В процесі проведення дослідження та розробки одержані такі наукові і практичні результати. До теоретичних слід віднести наведені нижче результати дисертаційної роботи:

на основі урахування особливостей інноваційного потенціалу підприємств машинобудування уточнено трактування економічного поняття “інноваційний потенціал” стосовно до ринкових умов господарювання;

узагальнено досвід та запропоновані критерії і методи оцінки ефективності інновацій, що розробляються на машинобудівних підприємствах;

розроблено систему показників оцінки ефективності використання інноваційного потенціалу, до складу якої входять натуральні і вартісні показники, доповнені системою якісних оцінок та обмежувальних умов, що відбивають ступінь використання інноваційних ресурсів. Це дозволяє різнобічно охарактеризувати різноманітні аспекти інноваційної діяльності.

До методичних слід віднести такі результати дисертаційної роботи:

розроблено метод діагностування стану інноваційного потенціалу підприємства, який складається з логічної моделі та