Балян Ануш Валеріївна

УДК 339.923:061.1(477)(439)

Міжрегіональне транскордонне співробітництво України та Угорщини в умовах розширення Європейського Союзу
(питання методології, методів і практики)

Спеціальність: 08.10.01 – розміщення продуктивних сил
і регіональна економіка

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук

Львів – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Закарпатському інституті агропромислового виробництва Української академії аграрних наук.

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор,
член-кореспондент НАН України
Мікловда Василь Петрович,
Ужгородський національний університет,
завідувач кафедри.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Макогон Юрій Володимирович,
Донецький національний університет, завідувач кафедри;

доктор економічних наук, професор
Пила Василь Іванович,
Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, заступник директора;

доктор економічних наук, професор
Мальський Маркіян Зіновійович,
Львівський національний університет ім. І. Франка, завідувач кафедри.

Провідна установа: Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, відділ проблем регіональної політики та розвитку місцевого самоврядування, м. Київ.

Захист відбудеться “20” квітня 2006 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: вул. Козельницька, 4, м. Львів, 79026.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий ”17” березня 2006 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук В.І. Жовтанецький

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. У зв’язку з масштабним розширенням ЄС на схід і формуванням нового кордону між ЄС та Україною на початку ХХІ століття змінюється і формат співпраці як держав, так і прикордонних регіонів включно. Зміна характеру економічних, політичних відносин внаслідок якісних і кількісних змін в структурі ЄС має безпосередній вплив на формування нової системи відносин між регіонами, зокрема прикордонними регіонами України та регіонами країн нових членів ЄС. Дослідження теоретичних засад євроінтеграційної єврорегіональної політики, розвитку єврорегіональної співпраці прикордонних територій України, застосування прогресивних єврорегіональних інтеграційних моделей, її складових є актуальним і важливим науковим завданням в контексті сучасного динамічного розвитку євроінтеграційного процесу.

В цьому сенсі роль і значення прикордонних територій, прикордонних регіонів набуває ключового значення. Насамперед, важливим є концептуальне обґрунту-вання головних цілей, принципів і механізмів єврорегіональної інтеграції України, а також визначення інструментів ефективного єврорегіонального співробітництва.

Одним з пріоритетів євроінтеграційного напряму держави є максимальне використання євроінтеграційного досвіду країн Центральної Європи. Маємо на увазі адаптивну функцію євроінтеграційного та єврорегіонального досвіду. Утім, пряме копіювання не є метою теорії та практики євроінтеграційного та єврорегіонального розвитку України. Мова йде про уніфікацію загальних стандартів, принципів, організаційних структур максимально наближених до ефективної реалізації визначеної цілі, інтеграційної стратегії України.

Необхідність розробки комплексної та ефективної євроінтеграційної стратегії України вимагає і критичної оцінки наявного досвіду реалізації принципів, форм, методів, механізмів єврорегіональної інтеграційної політики України та її сусідніх держав, членів Європейського Союзу. В цьому контексті у складному взаємозв’язку процесів глобалізації, регіоналізації, потрібно проаналізувати рівні, типи економічної інтеграції та сформулювати роль і значення насамперед, регіонального сегменту міжнародної економічної інтеграції.

Науково-теоретична і практично-прикладна актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлені реаліями інтернаціоналізації господарського життя, які принципово змінюють роль і значення регіонального, міжрегіонального фактору. Міжнародна практика свідчить про значущість ролі економічно інтегрованих просторів, макрорегіонів, які на сьогодні відіграють важливу роль у поглибленні міжнародного поділу праці. Отже, зважена оцінка ролі і значення регіонів є принципово значущою з точки зору визначення на державному рівні чіткої концепції єврорегіональної політики України в контексті формування геоекономічної моделі постіндустріального розвитку нашої держави.

Вибір автором саме прикордонних регіонів України та Угорщини в якості основного об’єкту дослідження зумовлений, по-перше, значною специфікою прикордонних регіонів двох сусідніх держав, включно і важливістю аналізу нового прикордоння ЄС і його впливу на прикордонний регіон України; по-друге, відносно невеликими як у загальноукраїнському вимірі, так і у загально угорському їх масштабами і кількісними характеристиками, що дозволяє оперативніше, ніж у великих регіональних економічних системах, здійснювати ринкові трансформації, євроінтеграційні зміни і, відповідно, швидше отримувати та бачити їх результати; по-третє, прикордонне розташування включно дозволяє визначити роль і ступінь дії зовнішніх чинників на структурні зміни і розвиток транскордонного регіонального економічного комплексу в цілому.

Досвід формування українсько-угорського транскордонного регіону в контексті євроінтеграції, його теоретичне узагальнення і практичні розробки в цілому дозволяють чітко визначити ті наукові принципи розробки оптимальної моделі формування і функціонування нової єврорегіональної економічної структури на прикордонних територіях.

Існуючу літературу з питань єврорегіонального (транскор-донного/ міжрегіонального) співробітництва умовно можна поділити на три блоки – праці зарубіжних дослідників; праці вчених та експертів з республік колишнього СРСР та роботи українських вчених.

Формулюючи теоретичні узагальнення єврорегіонального, євроінтеграційного співробітництва прикордонних регіонів, автор спирався на потужний доробок вчених - регіоналістів України: монографічні дослідження, видання НАН України, де головну увагу сфокусовано саме на питаннях економічного характеру, наукові видання Інституту Схід-Захід, де питання єврорегіональної політики України досліджуються у порівнянні з аналогічними процесами в державах Центральної та Східної Європи. Вважаємо за доцільне підкреслити також і важливість вивчення європейського досвіду з питань єврорегіонального розвитку та єврорегіональної інтеграції, зокрема це дослідження Андерсона М., Гарві К., Джефрі Ч., Кітінга М., Інотаї А., Корнаї Я., Горвата Д., Іллеш І., Рехнітцера Й., Скотта Дж.

Поглиблений аналіз суті макро і мезорегіональної інтеграції та специфіки форм її втілення здійснено такими зарубіжними дослідниками, як А.Вільямс, Б.Йохансон, Д.Нордт, Х.Патсі, А.Пфаллер, А.Родрігес-Посе, Дж.Сакс, В.Салет, Р.Солоу, К.Станлберг, Н.Стерн, М.Тодаро, І.Фішер, М.Фрідман А.Фалузі, Р.Хадсон, С.Харді, М.Харт та іншими.

Російськомовна література з названої проблематики представлена публікаціями, працями І.Бусигіної, Л.Вардомського, І.Голіцина, О.Гранберг, В.Жаркова, Б.Лавровського, А.Нєкіпєлова, Е.Н.Самбурової, Л.Стровського, В.Тимошенко, С.Яшина та інших.

Нині в Україні сформовані авторські концепції та парадигми міжнародної інтеграції як у загальносистемному вимірі, так і у європейському, міжрегіональному вимірах. Проблематику регіоналізації в умовах глобалізації світогосподарських процесів, соціально-економічного розвитку країн та їх регіонів, проблемні питання оптимізації участі регіонів України в міжнародній економічній інтеграції вивчають такі провідні вітчизняні науковці: О.Амоша, О.Білорус, І.Бураковський, М.Долішній, Д.Лук’яненко, П.Луцишин, Ю.Макогон, В.Новицький, В.Оніщенко, В.І.Пила, В.Сіденко, С.Соколенко, Н.Татаренко, А.Філіпенко, О.Шнирков та інші.

Безпосередньо питанням транскордонного/міжрегіонального співробітництва, дослідженню його різних вимірів присвячені роботи П. Бєлєнького, В.Будкіна, О.Вишнякова, Є.Кіш, Н.Луцишин, М.Мальського В.Мікловди, Н.Мікули, А.Мокія, О.Мрінської, О.Оксанича, М.Паламарчука, О.Паламарчука, В.Пили, С.Писаренко, Я.Побурко, В.Поповкіна, В.Симоненка, Є.Сича, Д.Стеченко, І.Сторонянської, В.Чужикова, М.Чумаченко, О.Шаблія, І.Школи, М.Янківа та інших.

Проте багато проблем, які стосуються функціонування регіонів (особливо прикордонних регіонів) України за нових геополітичних умов в контексті розширення ЄС та зміни статусу транскордонного співробітництва регіонів у оновленому Євросоюзі, залишилися невивченими. Фрагментарність розробок обумовлює необхідність системного дослідження теоретичних і прикладних засад макро і мезорегіональної інтеграції. Відчувається і потреба в переосмисленні загальної моделі міжрегіонального/транскордонного співробітництва України за нових євроінтеграційних умов. Особливої уваги заслуговує активізація транскордонного співробітництва західних прикордонних регіонів України з східними прикордонними регіонами ЄС – держав Центральної Європи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане наукове дослідження виконане в рамках наукової проблеми Закарпатського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук за темами: “Трансформування організаційно економічних відносин до соціально-орієнтованих ринкових умовах АПК Закарпаття” та “Наукові основи аграрної політики трансформації агропромислового виробництва Карпатського регіону в ринкових умовах”.

Автор дисертаційного дослідження була керівником і безпосередньо виконували наукові дослідження, фінансованих міжнародними організаціями: ООН – ЮНІДО – організації з розвитку промисловості “Допомога харчовій промисловості України (2002-2004 рр.)”.

Мета і задачі дослідження. Головна наукова мета дослідження – розробка та вдосконалення теоретико-методологічних, концептуальних підходів стосовно активізації єврорегіонального транскордонного співробітництва регіонів, а також систематизація і узагальнення досвіду єврорегіональної політики України та Угорської Республіки та інших європейських країн, дослідження теорії практики євро регіонів які є найбільш результативними прикладами інституціоналізації транскордонного співробітництва. Відповідно до мети дослідження сформульовані наступні завдання:

- розкрити зміст євроінтеграційних процесів на регіональному рівні;

- здійснити системний аналіз організаційної структури регіональної політики Європейського Союзу;

- з’ясувати методологічні засади формування єврорегіональної політики транскордонного співробітництва;

- дослідити діючу модель фінансового забезпечення єврорегіональної політики;

- провести всебічний аналіз динаміки торгово-економічних зв’язків України та Угорщини у регіональному вимірі,

- виявити сутність та функціональну роль єврорегіонів у системі транскордонного співробітництва;

- визначити геоекономічні та геополітичні особливості розвитку прикордонних регіонів;

- виокремити фактори оптимізації економічного співробітництва прикордонних регіонів України та Угорщини;

- сформулювати основні концептуальні засади формування транскордонного співробітництва України та Угорщини за умов динамізації процесу європейської інтеграції;

- охарактеризувати основні засади концепції спільного розвитку прикордонних територій України та Угорщини;

- дати оцінку основним програмам Європейського Союзу з підтримки транскордонного співробітництва прикордонних регіонів;

- визначити роль, функції та характер українсько-угорського кордону в контексті аналізу його перетину та модифікації до стандартів ЄС;

- розкрити основні форми та механізми активізації єврорегіонального транскордонного співробітництва на українсько-угорському прикордонні;

- узагальнити досвід єврорегіонального співробітництва регіонів та сформулювати концептуальні засади єврорегіональної політики України.

Об’єктом дослідження в дисертаційній роботі є процес змін єврорегіонального транскордонного співробітництва регіонів.

Предметом дослідження є теоретичні і прикладні аспекти здійснення єврорегіональної інтеграційної взаємодії регіонів, єврорегіональна політика України та Угорщини, динаміка розвитку українсько-угорського транскордонного регіону, зміни організаційної структури, системи фінансування регіональної політики Європейського Союзу.

Методи дослідження базуються на системному загальнотеоретичному осмис-ленні проблем єврорегіонального транскордонного співробітництва. Теоретичною і методологічною основою дисертації є фундаментальні положення загальної економічної теорії, досягнення вітчизняної та зарубіжної теорії і практики функціонування єврорегіонального транскор-дон-ного/міжрегіонального спів робіт-ництва. У дисертаційній роботі використано діалектичний метод наукового пізна-ння, а також загальнонаукові методи пізнання: метод теоретичного узагальнення, метод порівняльного аналізу і синтезу, угрупування і класифікації, факторний аналіз, структурний метод, метод статистичного аналізу, метод порівняння та експертних оцінок. Використані також методи логічного узагальнення, побудови схем, методи економічного прогнозування, метод єдності історичного й логічного, кількісно-якісний аналіз. Інформаційною базою дослідження слугували праці українських та зарубіжних учених, нормативно-правові акти України, Закони України, Постанови Кабінету Міністрів, Закони Угорщини, міжнародні угоди, зако-но-давчі та нормативні акти з питань регіональної політики, документи Європейської Комісії та Ради Європи, статистичні дані Держкомстату України та Центрального Статистичного Управління Угорщини, звіти Держкомкордону та Нірбаторської При-кор-донної Дирекції, матеріали та документи відомчого архіву Закарпатської ОДА, аналітичні звіти Поточний архів управління зовнішніх зносин та зовнішньо-еко-номічної діяльності Закарпатської ОДА, спільні концепції розвитку прикордонних регіонів України та країн Центральної Європи, а також матеріали, опубліковані в монографічній літературі та періодичних виданнях, інформація з мережі Інтернет.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексній і системній розробці концептуальних засад щодо формування та реалізації механізмів єврорегіонального транскордонного співробітництва України та Угорщини в умовах розширення Європейського Союзу.

Наукова новизна проведеного дослідження:

вперше:

- здійснено комплексний економічний і порівняльно-теоретичний аналіз специфіки формування та основних закономірностей розвитку українсько-угорського транскордонного регіону згідно принципів регіональної політики ЄС та базових європейських принципів транскордонного співробітництва, який дає можливість сформулювати методологічні основи та обґрунтувати методи міжрегіонального транскордонного співробітництва України та Угорщини в умовах розширення Європейського Союзу, зокрема, визначені геоекономічні та геополітичні особливості прикордонного регіону на основі кластерної моделі;

- визначено місце єврорегіонального транскордонного співробітництва в процесі реалізації стратегії європейської інтеграції України, яке обумовлене необхідністю формування системи транскордонного співробітництва України згідно принципів регіональної політики ЄС, отримання додаткових джерел, ресурсів, рівноправного включення до системи єврорегіонального співробітництва країн ЄС;

- визначено роль, динаміку змін функцій та характеру українсько-угорсь-кого кордону в контексті європейської інтеграції які складають методичну базу для визначення шляхів міжрегіонального транскордонного співробітництва України та Угорщини в умовах розширення Європейського Союзу.

удосконалено:

- методику формування організаційної системи єврорегіональної співпраці регіонів України та країн Центральної Європи з урахуванням можливостей максимального використання Україною переваг міжнародної європейської інтеграції;

- склад характеристик внутрішніх та зовнішніх чинників формування сис-теми транскордонного співробітництва на регіональному рівні – на україн-сько-угорському прикордонні, що дозволяє зробити висновки щодо наяв-ності потенціалу та можливостей західних прикордонних регіонів України.

доповнено і розвинуто:

- систематизацію основних положень змісту, структури й розвитку діючої моделі фінансового забезпечення єврорегіональної політики в ЄС, досвід діяльності яких доцільно б було використати Україні;

- програму “Сталого розвитку Закарпатської області”, зокрема обгрунтованя положення, що регіональний, прикордонний рівень слід використати в якості по-перше, додаткової можливості євроінтеграції України з метою підвищення конкурентоспро-можності регіонів (особливо прикордонних), а також оптимізації системи чинників транскордонного співробітництва прикордонних регіонів України; по-друге, євроінтеграційне, транскордонне співробітництво здатне створити розгалужену систему стійких зв’язків регіонів України із регіонами Євросоюзу, що в свою чергу розширить можливості включення України до загальноєвропейських інтеграційних процесів;

- категоріальну суть, взаємозв’язок та співвідношення наукових понять “прикордонний регіон”, “регіональна політика” тощо, що сприяє більш обґрунтованій розробці програми міжрегіонального транскордонного співробітництва України та Угорщини;

- основні положення реформування регіональної політики Угорської Республіки та обґрунтовано шляхи використання досвіду УР в Україні, що дозволило зробити висновок про перспективність розширення транскордонного співробітництва для активізації зовнішньоекономічних зв’язків в контексті реалізації процесів євроінтеграції, взаємовигідного поглиблення інтеграційних процесів України з Європейським Союзом.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження обумовлюють практичну значимість роботи, що визначається можливістю використання узагальненого європейського досвіду єврорегіонального транскордонного співробітництва для умов України. Висновки та узагальнення щодо єврорегіонального досвіду можуть бути врахованими у роботі органів державного та місцевого управління.

Сформульовані в дисертації теоретичні розробки та методичні підходи використані у навчально-науковому процесі Київського національного університету харчових технологій при викладанні курсу лекцій зі спеціальності “Економіка та право” та “Регіональна економіка” (довідка від 1 лютого 2006 р.).

Впровадження методичних розробок і рекомендацій у практичну діяльність дозволить уникнути прорахунків стратегічного плану в процесі формування системи єврорегіонального співробітництва в Україні, враховуючи вивчений автором позитивний угорський досвід.

Результати теоретико-методологічних досліджень проблем єврорегіонального співробітництва враховані при розробці державних та регіональних програм, направлених на підвищення ефективності функціонування єврорегіональних ініціатив Закарпаття та прикордонних регіонів країн Центральної Європи.. Результати теоретико-методологічних досліджень знайшли впровадження у вирішенні питань формування та реалізації політики соціально-економічного розвитку у Закарпатській області. Зокрема вони враховані при розробці державних та регіональних програм, направлених на підвищення ефективності міжрегіонального співробітництва (“Програма розвитку туризму та рекреації в Закарпатській області на 2002-2010 роки”; “Програма розвитку малого підприємництва в Закарпатській області на 2005-2006 роки”; “Про програму економічного і соціального розвитку області на 2003 рік”; “Про програму економічного і соціального розвитку області на 2004 рік”; “Програма економічного та соціального розвитку Берегівського району на 2002-2006 роки”; “Програма розвитку туризму та рекреації в Берегівському районі на 2003-3010 роки”; “Регіональна програма сприяння підвищенню якості та конкурентоспроможності продукції”; “Програма розвитку сільськогосподарської дорадчої служби”; “Концепція наукового забезпечення – соціально-економічного розвитку аграрної сфери Закарпатської області на 2003-2005 рр.”; “Створення Агентства регіонального розвитку “Берегівщина-Берегвідек” при відділі з питань туризму, рекреації та інвестицій Брегівської райдержадміністрації”; “Про Програму ефективного використання майна спільної власності територіальних громад сіл, селища Берегівського району на 2003-2006 роки”; Програма “Сприяння зайнятості населення по Берегівському району на 2004 рік”).

Практична значимість розробки і впровадження механізмів єврорегіональної політики економічного розвитку підтверджується довідками органів регіонального управління різних напрямків діяльності: Закарпатської обласної державної адміністрації, управління зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності Берегівської районної адміністрації, Закарпатського обласного управління статистики та його Берегівського відділення.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є особисто виконаною науковою працею автора. Внесок здобувача в праці, написані в співавторстві, відображено в переліку опублікованих робіт.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й одержані результати дисертації доповідались і були схвалені на міжнародних науково-практичних конференціях, семінарах: “Спільна українсько-угорська концепція розвитку” (Ніредьгаза, Угорщина, 15 жовтня, 2002); “Сприяння регіональному розвитку” (Ужгород, Україна, 31 січня, 2001); “Кращі практики місцевого самоврядування” (16-17 серпня 2001 (Ужгород, Україна); “Кордони та транскордонне співробітництво у Центральній Європі” (Дебрецен, Угорщина, 1-2 жовтня 2001); “Вплив правової системи Євросоюзу на українсько-угорські торгівельні відносини” (Загонь, Угорщина, 21 листопада, 2001); VI Всеукраїнські муніципальні слухання “Місцевий та регіональний розвиток в Україні”. 29 червня – 2 липня, 2000. (Київ, Україна); “Карпати 2003-2011. Міжнародна зустріч експертів по транскордонному співробітництву” (Мукачеве, 26-27 лютого, 2003); міжнародний семінар партнерів та експертів “Запровадження стратегічного співробітництва у Карпатському регіоні у 2003-2011 рр.” (Мукачеве, 25-27 березня, 2003); міжнародна робоча нарада партнерів та експертів “Запровадження стратегічного співробітництва у Карпатському регіоні у 2003-2011 рр.” – (Ужгород, 29-30 травня, 2003); Шляхи мінімізації негативного впливу нових кордонів у розширеній Європі – міжнародний “круглий стіл” експертів. – (Ужгород, 4 червня, 2003); Транскордонне співробітництво в Карпатському регіоні у новій Центральній Європі (Ніредьгаза, Угорщина, 23-24 червня, 2003); “Відокремлення чи співпраця. Перспективи регіонального співробітництва, що проходять поза нові кордони Європейського Союзу (Ніредьгаза, Угорщина, 16-17 жовтня, 2003); “Закарпаття і його сусіди” Стратегія транскордонного співробітництва у Карпатському регіоні “Карпати 2003-2011” (Ужгород, 21-23 жовтня, 2003); “Можливості та бар’єри транскордонного співробітництва між Україною та Угорщиною” (Ніредьгаза, Угорщина, 15-16 квітня, 2004); “Регіональна політика Європейського Союзу після його розширення” - міжнародний “круглий стіл” експертів (Мукачеве, 9 – 10 червня 2004); “Регіональна політика в Угорщині” (Ніредьгаза, Угорщина, 19 листопада 2004); “Використання Структурних Фондів, досвід, презентація майбутніх напрямів” (Ніредьгаза, Угорщина, 10-11 лютого, 2005); “Єврорегіональна співпраця у Карпатському басейні. 22 міжнародна конференція (Дюла, Угорщина, 17-19 березня, 2005); “Відродження шовкового шляху” (Мукачево-Чоп-Загонь-Ніредьгаза, 25-27 квітня, 2005).

Публікації. Основні ідеї, положення і результати дисертації опубліковано в 45 роботах, загальний обсяг, що належить автору, становить 74,72 ум.-друк. арк., серед них: 3 монографії, 30 статей у фахових наукових виданнях (з них 14 без співавторів), а також 5 – в зарубіжних наукових виданнях.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків (405 сторінок), додатків (на 30 сторінках), у тому числі 43 таблиці і 39 рисунків, а також містить список використаних джерел із 363 найменувань на 34 сторінках.

Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі – “Теоретико-методологічні основи дослідження євроінтеграційних процесів” – досліджено теоретичні підходи до аналізу євроінтеграційного транскордонного співробітництва регіонів, роль територій у розвитку інтеграційних процесів, здійснено науковий аналіз функціональної ролі регіонів у системі міжрегіонального/транскордонного співробітництва Європейського Союзу зокрема, а також дано короткий аналіз класифікації системи єврорегіонального співробітництва.

На основі дослідження різних наукових підходів в дисертаційній роботі автором обґрунтовано теоретичні засади економічного розвитку регіонів, їх ролі в умовах глобалізації, визначено сутність регіональної транскордонної співпраці регіонів за умов динамізації євроінтеграційного процесу; поглиблено і удосконалено методологію єврорегіональної політики транскордонного співробітництва в контексті формування в Україні стратегії єврорегіональної політики максимально наближеної до стандартів і принципів єврорегіональної політики ЄС.

Поглиблено сутність таких системних явищ як інтеграція, прикордонний регіон в контексті сучасних євроінтеграційних процесів, удосконалено понятійні категорії дихотомії центр-периферія. Авторське бачення поняття прикордонного регіону визначає його перш за все як систему просторової територіальної реальності у складній взаємодії внутрішніх однорідних, але не уніфікованих фізико-географічних, економічних, етнокультурних складових та впливу зовнішніх факторів суміжних територій, просторів. Єврорегіональне співробітництво регіонів (і прикордонних включно) здійснюється за принципом субсидіарності і в цьому контексті саме регіони перебирають на себе відповідальність. Динаміка, специфіка набуття форм міжрегіональної інтеграції в цьому контексті набуває ключового значення для здійснення співробітництва на паритетних засадах.

Поглиблений науковий аналіз функціональної ролі регіонів, виявлення значущості міжрегіонального/транскордонного співробітництва в структурі Європейського Союзу, дозволив автору дисертаційного дослідження визначити необхідність розробки стратегічно важливого документу – Стратегії регіональної політики України на довготривалу перспективу згідно європейських норм і принципів з чітко розробленою системою цілей та пріоритетів транскордонного/міжрегіонального співробітництва.

В контексті розширення Європейського Союзу, де регіони відіграють важливу роль у соціально-економічному розвитку, де принципи субсидіарності та децентралізації є реаліями практичного життя, прикордонні регіони (в даному випадку України та Угорщини набувають особливих прав і можливостей, включно і відповідальності), отже поступово набирають економічної, політичної ваги у транскордонній/міжрегіональній співпраці. При цьому обґрунтовується, що зміна характеру економічних, політичних відносин внаслідок якісних і кількісних змін в структурі ЄС має безпосередній вплив на формування нової системи відносин між регіонами України та державами Центральної Європи, включно і Угорщини. Концептуальне обґрунтування головних цілей, принципів і механізмів єврорегіональної співпраці прикордонних регіонів України та Угорщини на сьогодні слугує прикладом конструктивного, виваженого співробітництва суб’єктів прикордонних регіонів з метою якомога повнішого використання зовнішніх чинників задля соціально-економічного розвитку проблемних регіонів двох сусідніх держав.

Встановлено, що розробка комплексної та ефективної євроінтеграційної стратегії вимагає і критичної оцінки наявного досвіду реалізації принципів, форм, методів, механізмів єврорегіональної інтеграційної політики України та її сусідніх держав, членів Європейського Союзу. З теоретико-методологічної точки зору, одним з пріоритетів євроінтеграційного напряму нашої держави є максимальне використання євроінтеграційного досвіду країн Центральної Європи, зокрема досвіду транскордонної співпраці України та Угорщини, на основі уніфікації загальних стандартів, принципів, організаційних структур максимально наближених до ефективної реалізації визначеної цілі, інтеграційної стратегії України.

Окрім цього, визначено, що регіональний, прикордонний рівень слід використати як в якості додаткової можливості євроінтеграції України, а також з метою підвищення конкурентоспроможності регіонів (особливо прикордонних), оптимізації системи чинників транскордонного співробітництва прикордонних регіонів України. Практично, євроінтеграційне, транскордонне співробітництво здатне створити розгалужену систему стійких зв’язків регіонів України із регіонами Євросоюзу, що в свою чергу розширить можливості включення України до загальноєвропейських інтеграційних процесів.

У дисертації доводиться, що роль прикордонних регіонів у системі міжнародної інтеграції набуває ключового значення в контексті сучасного євроінтеграційного процесу – як динамічне формування єдиного економічного простору Європейського Союзу, завершення інституційної розбудови європейської інтеграції та відповідно трансформації його в цілісну систему.

Одночасно зроблено висновок, що Європейський Союз у міжнародній інтеграції відіграє структуровизначальну роль в якості доцентрованого ядра в контексті посилення своїх позицій у світовому вимірі. Таким чином, наближення кордонів Євросоюзу впритул до західних кордонів України створює принципово нову ситуацію і з точки зору подальшого розвитку транскордонного, міжрегіонального, єврорегіонального співробітництва між регіонами ЄС та України. Внаслідок розширення ЄС, суттєво змінився статус прикордонних регіонів по обидва боки кордону включно, підвищується їх роль та відповідальність у співробітництві. Пріоритети загально стратегічного значення у формуванні нової системи транскордонного співробітництва розробляють на сьогодні вже не тільки сусідні країни чи їх регіони, а Європейський Союз в цілому. Отже, на регіональному/міжрегіональному рівнях перехрещуються регіональні, субрегіо-нальні, міждержавні інтереси так само, як і інтереси ЄС у контексті реалізації своєї східної політики.

Наведено загальну характеристику наукових шкіл - ринкова школа, ринково-інституційна школа, структурна (структуралістська) школа та систематизовано теорії, наявні підходи, просторові моделі і сучасні концепції регіонального розвитку. Аналіз суперечливого розвитку міжнародних інтеграційних, зокрема євроінтеграційних процесів свідчить про формування та розвиток якісно нових та динамічних систем, які як в теорії, так і на практиці свідчать про появу нових структур, нової системи взаємозалежностей в контексті поглиблення регіоналізації. Тому автор не абсолютизуючи роль та значення міжнародної економічної інтеграції, зауважує, що політичний чинник є також важливою складовою процесу міжнародної інтеграції. Навіть чітке проведення межі, що розділяє суто політичну та економічну інтеграцію практично неможливо здійснити, позаяк міжнародна інтеграція - це багатогранний, суперечливий процес, який об’єктивно відбувається у світовій економічній та політичній системі і призводить до посилення взаємозалежності, створення спільних інститутів та правових норм, що забезпечують функціональну ефективність.

Доведено, що складовою політико-правової основи транскордонного співробітництва регіонів Європи, включно і України, є не тільки загальноприйняті міжнародні угоди, конвенції, але важливою частиною системи єврорегіональної кооперації є також і двосторонні угоди, а також і національне законодавство відповідно кожної країни.

Автор наголошує на об’єктивній необхідності формування в Україні системи транскордонного співробітництва як складової регіональної політики в контексті ефективної реалізації національно-державних інтересів євроінтеграційного вибору України. Транскордонна співпраця як форма співпраці прикордонних регіонів України з східними регіонами її центральноєвропейських сусідів потребує максимального оновлення. Вивчення зарубіжного європейського досвіду єврорегіональної кооперації та інтеграції має значення в контексті творчої адаптації його складових у нашій країні. Встановлено, що сучасна система дії єврорегіонів України на практиці ще не є ефективною і не відповідає загальноприйнятим європейським стандартам.

У другому розділі “Методологічні засади вдосконалення міжрегіональної співпраці регіонів Угорщини та України” проаналізовані геоекономічні та геополітичні особливості прикордонних регіонів двох сусідніх країн, досліджено специфіку структури агропромислового комплексу прикордонного регіону, обґрунтовано можливість створення кластерної моделі в структурі АПК.

Зазначено, що ринкове реформування економіки в Україні в сучасних умовах вступає до завершального етапу. Зміна, плюралізм і багатоваріантність форм власності, зростання значення приватно-корпоративного сектору та підприємницької ініціативи в усіх сферах української економіки, адаптація її структури до ринкових умов і динамічного розвитку кон’юнктури внутрішнього і зовнішнього ринку супроводжуються якісними зрушеннями в розміщенні продуктивних сил і трансформації економічних систем на регіональному рівні з формуванням якісно нових міждержавних відносин.

Процес реструктуризації та інтеграції основних підсистем, елементів, ієрархічних і територіально-просторових структур єдиної загальноукраїнської народногосподарської системи стає важливою передумовою переходу до парадигми стабільного соціально-економічного росту і сталого економічного розвитку держави. Поступово на ринкових засадах формується принципово нова, цілісна і взаємозв’язана багаторівнева система народногосподарського комплексу України, що безпосередньо реагує на вимоги внутрішнього і міжнародного ринку, і здатна ефективно інтегруватися у світогосподарські зв’язки в умовах поглиблення процесів глобалізації та європейської економічної інтеграції. За цих умов, включно і за умов сучасного розширення ЄС впритул до західних кордонів України, створюються сприятливі обставини для формування нових форм інтеграції, кооперації, міжрегіонального співробітництва у трирівневому просторі: ЄС – Україна – держави Центральної Європи. На нашу думку, важливим є формування нових регіональних інтеграційних інституцій, регіональних господарських структур – а саме, регіональних інвестиційно-інноваційних комплексів, кластерів на західному прикордонні України. Безумовно, до уваги пропонується насамперед самостійний авторський погляд на проблему, можливо, з деяких питань і дещо дискусійний, з концентрацією уваги на науково-теоретичному осмисленні перебігу, наслідків і ймовірних варіантів трансформації АПК Закарпатської області в ринкових умовах.

Формування моделі транскордонного кластеру (на різного рівня соціально-економічного розвитку прикордонних територіях України та Угорщини) за врахуванням наявного досвіду АПК зокрема на міжрегіональному рівні сприятиме досягненню високого рівня консолідації, поєднання науки, виробництва, інвестицій, інфраструктури. Виходячи з того, що запровадження даної моделі здійснюватиметься на регіональному рівні великого значення набуває підтримка цієї ідеї та практики з боку органів місцевого самоврядування – що є важливим чинником ефективної взаємодії сторін на прикордонні двох держав за умов розширеного на схід ЄС.

Доведено, що одним з структур транскордонного кластеру в системі АПК на рівні області може бути концерн фермерів, який спроможний вирішувати такі проблеми: створення ма-лих приватних підприємств для обслуговування фермерських господарств; спри-яння приватизації, демонополізації, деконцентрації та переміщенню підприємств агроінфраструктури в сільську місцевість і переорієнтація їх на обслуговування фермерських господарств; нарощування потужностей, модернізація підприємств фермерської інфраструктури, підвищення ефективності їх діяльності; створення цілісної координованої системи комплексного, у тому числі банківського, обслу-говування фермерських господарств; сприяння інвестуванню вітчизняного про-мислового, приватного та іноземного капіталу в розвиток фермерської інфраст-руктури; сприяння і допомога фермерським господарствам у зовнішньоеконо-мічній діяльності; сприяння конверсії об’єктів військово-промислового комп-лексу в програму розвитку матеріально-технічної бази підприємств фермерсь-кої інфраструктури.

З точки зору визначення стратегій регіонального розвитку, важливим є формування кластерної моделі в системі АПК за умов ефективного і гармонійного співвідношення міцних фермерських господарств, різноманітних форм аграрно-виробничого кооперування і об’єднання, із домінуванням спеціалізованих або багатопрофільних великих сільськогосподарських підприємств.

У третьому розділі “Аналіз зміни характеру і функцій українсько-угорського кордону” здійснено аналіз і оцінку економічних наслідків зміни характеру і функцій українсько-угорського кордону, виявлено особливості перетину українсько-угорського кордону, сформульовані перспективні напрями вдосконалення нового зовнішнього кордону ЄС.

За умов розширення Європейського Союзу на схід і формування де-факто і де-юре з 1 травня 2004 року українсько-єесівського кордону, статус, функції українсько-угорського кордону набувають особливого значення. В цьому контексті виключно важливим фактором взаємодії суб’єктів європейської інтеграції, економічного співробітництва є нівеляція інституційних форм бар’єрного характеру, скасування бар’єрів на кордонах ЄС.

Сумісність євроінтеграційних цілей сусідніх держав визначається рельєфно здебільше на кордонах, в системі розвитку міжрегіонального, транскордонного співробітництва. В цьому контексті українсько-угорський кордон як українсько-єесівський кордон стає своєрідним міжнародним каналом комунікації, специфічної контактної інтеграційної зони в більш широкому тлумаченні кордону як простору. Важливим чинником східного кордону ЄС – українсько-угорського кордону є культурно-цивілізаційний вимір формування нового кордону ЄС.

Новітнє східне розширення Європейського Союзу значно змінило ситуацію на українсько-угорському прикордонні - це підсилює інтеграційні зусилля держав в регіоні, з іншого – створює певні бар’єри, уніфікуючи асиметричні форми співпраці. Європейський простір на сьогодні структурований різноплановими за характером, цілями, завданнями та масштабами транскордонними та міжрегіональними ініціативами.

Згідно статистичних даних протяжність українсько-угорського кордону - 136,7 км. Лінія нинішнього кордону між Україною та Угорщиною встановлена згідно Мирного договору між Союзними Державами та Угорщиною, підписаного в Парижі 10 лютого 1947 року. Особливістю українсько-угорського кордону була часткова лібералізація перетину його - як відкриття пунктів спрощеного перетину кордону у 1985 та 1989 роках. На сьогодні, у 2006 році, діють наступні пункти пропуску через державний кордон України з Угорською Республікою: Чоп (Тиса), Батєве (пункт контролю), Соловка, Дзвінкове, Косино, Лужанка, Вилок. За умов розширення Євросоюзу, необхідність відповідності європейським стандартам, місцеві кордони включно і Лужанка - Берегшурань після відповідної реконструкції з липня 2003 року отримали статус міжнародного кордону.

На підставі аналізу динаміки перетину українсько-угорського кордону про-тя-гом 1990-2005 років, досліджено динаміку тих чи інших функцій кордону у конк-рет-ний проміжок часу (рис. 1). З метою визначення зміни характеру та загальної дина-міки перетину українсько-угорського кордону, а також аналізу його перетину протя-гом певного часового лагу, автором здійснено порівняльний аналіз по конкретним пунктам пропуску по усьому периметру українсько-угорського кордону.

Рис.1. Динаміка перетину українсько-угорського кордону 1991_рр.

Доведено, що на початку ХХІ століття відбувається динамічна зміна статусу, характеру, складових українсько-угорського кордону. Здійснений аналіз розвитку прикордонної інфраструктури, прикордонного менеджменту та виокремлення специфіки перетину українсько-угорського кордону, більше того врахування введення Шенгенського візового режиму вже у найближчій перспективі протягом 2007-2008 років дозволяє констатувати, що українсько-угорський кордон знаходиться у стадії динамічної трансформації.

Якісні зміни системного характеру, які супроводжують цей процес транс-формації не завжди мають позитивний ефект на сучасному етапі зміни характеру кордону, позаяк здебільше ці негативи мають потужний вплив на українські прикордонні регіони. Особливість щоденного багаторазового динамічного перетину українсько-угорського кордону визначає жвавий “човниковий бізнес”, розвиток так званої “сірої чи то чорної” економіки на прикордонні двох держав, наслідки вирішення жителями прикордонних регіонів проблем щоденного виживання, працевлаштування та пошуків заробітку. З періоду вступу Угорщини до ЄС протягом 2004-2006 років тенденція перетину українсько-угорського кордону набуває нових характерних явищ, а саме пожвавлення руху на прикордонні з боку Угорщини, що пов’язано з активізацією “бензинового бізнесу” зі сторони громадян Угорщини та із купівлею товарів, ціни на які в Україні значно менше.

На основі порівняльного аналізу статистичних даних Нірбаторської Прикордонної Дирекції та Зведених звітів Держкомкордону України в окремо кожному проміжку часу та на кожному конкретному пункту перепуску: Вилок-Тисобеч, Лужанка-Берегшурань, Косино-Барабаш, Дзвінкове-Лонья, Чоп-Загонь, Вилок-Тисобеч, Лужанка-Берегшурань, Косино-Барабаш, Дзвінкове-Лонья, Чоп-Загонь, з’ясовано, що перетин українсько-угорського кордону у загально-державному контексті, визначає його як один з най динамічніших кордонів. З боку України найактивніший перетин саме на західному прикордонні це українсько-польський кордон, а з сторони Угорщини українсько-кордон є одним з найважливіших транзитних шляхів як у позитивному відношенні стосовно динамічного перетину вантажів, послуг, товарів тощо, а також і в негативному сенсі – як один з каналів перетину для нелегальних мігрантів.

Досліджено, що збільшення обсягу товаропотоків та кількості осіб перетинаючих кордон, зумовлено піднесенням “човникового бізнесу” – продажу технічних засобів, товарів, пального, також нелегальною трудовою міграцією.

Статистика товаропотоків українсько-угорського кордону через Загонь-Чоп протягом 1992-2006 років визначає не тільки його ключову роль з-поміж інших пунктів перетину кордону, але і особливу роль в якості транзитного шляху на євразійському континенті, а також динаміку перетину українсько-угорського кордону, насамперед, вантажопотоків.

Методологічно, досліджуючи базові функції кордонів, виходимо з основних положень теорії і практики, функцій кордонів, які сформульовані у документі Ради Європи з транскордонного співробітництва. В дисертації удосконалено теоретичну дефініцію – кордон, і сформульовано сутність головних функцій кордону. Українсько-угорський кордон (як безпосередньо лінія перетину і як просторове середовище - це складна динамічна система на конкретному прикордонні між Україною та Угорщиною) є міжнародним каналом комунікації в більш широкому тлумаченні кордону як простору, що підсилює інтеграційні зусилля держав в регіоні, з іншого – створює певні бар’єри, уніфікуючи асиметричні форми співпраці. Комплексний підхід щодо дослідження українсько-угорського кордону зумовлений необхідністю вивчення змін складної системи функцій кордону, позаяк саме функціональний підхід в економічному аспекті дає можливість об’єктивного вивчення співвідношення бар’єрної, фільтруючої, контактної функцій конкретного кордону, а також функцій відображення, регулювання, розмежування та співставлення його складових.

Комплексне дослідження цього кордону в дисертаційній роботі здійснено в контексті виокремлення наступної гіпотези – визначення домінуючим фактором тієї чи іншої функції кордону не є об’єктивною умовою дослідження. Українсько-угорський кордон пройшов складний шлях еволюції від домінування бар’єрної, фільтруючої функції, потім лібералізації режиму його перетину і до набуття ним євроінтеграційного чинника, який з’єднує та забезпечує міжнародну інтеграцію. На думку автора, дихотомія сучасного українсько-угорського кордону полягає у пошуках організації оптимальних взаємовідносин суб’єктів міжнародних відносин та економічних інституцій по обидва боки кордону за умов вступу в дію загальноприйнятих європейських стандартів, які скасовують внутрішні перешкоди перетину на єесівському просторі та підсилюють граничне ущільнення зокрема українсько-угорського кордону, уніфікуючи, тобто ускладнюючи візовим режимом перетин своїх зовнішніх кордонів.

Закарпаття, завдяки особливостям географічного розташування, протягом ос-тан-ніх сторіч відігравало роль своєрідного “ділового мосту” у встановленні зв’язків між Сходом та Заходом і за умов подальшого вдосконалення та технічного переос-нащення транспортних комплексів зберігатиме цю роль. Згідно підрахунків експертів, можливий обсяг перевезень через Закарпатську область оцінюється у 52 млн. тонн експортно-імпортних та транзитних вантажів на рік, що є двічі більше, ніж сьогодні.

Основною метою розвитку прикордонної інфраструктури є покращення економічного потенціалу регіону. Це може бути досягнуто наступними шляхами: використовуючи вигідне розташування регіону, розвиток транспортних шляхів та обслуговуючої інфраструктури транзитного руху, а з іншого боку, покращення еконо-мічної ситуації в регіоні шляхом розвитку місцевої інфраструктури. Важ-ливими заходами стосовно ефективного підключення України до розвитку V-го транспортного коридору ЄС є розвиток автомобільної магістралі та залізничних сполучень; розвиток інфраструктури вже існуючих пунктів перетину кордону та побудування нових КПП; поступове покращення умов судноплавства по р. Тиса, розвиток портів.

Перспективним напрямом інфраструктурного розвитку прикордонних регіонів України та Угорщини є облаштування зони міжнародних транспортних коридорів. Спираючись на численні документи, автор установив, що основними перспективними напрямками співробітництва в галузі розвитку інфраструктури та вдосконалення нового зовнішнього кордону ЄС є створення необхідних передумов для реалізації проекту по створенню П’ятого транспортного коридору в прикордонних регіонах України та Угорщини (розвиток транспортних шляхів, автомобільної магістралі та залізничних сполучень, відповідно до розвитку V-го транспортного коридору ЄС; розвиток інфраструктури вже існуючих пунктів перетину кордону та побудування нових КПП, розвиток сфери логістичних послуг регіону), скоординований розвиток логістичної зони Кішварда-Загонь-Чоп-Ужгород, створення системи сучасної логістичної діяльності щодо забезпечення високоякісними комплексними логістичними послугами, поступове покращення умов судноплавства на річці Тиса, розбудову річкових портів, створення на базі аеропорту “Мукачево” сучасного центру авіаційних перевезень та міжнародного перевантажувального транспортно-логістичного вузла.

У четвертому розділі “Організаційно-економічний механізм формування та реалізації стратегії регіональної політики ЄС” досліджено концептуальні підходи вивчення єврорегіональної політики, зроблено характеристику організаційної структури регіональної політики Європейського Союзу, визначені основні складові політики фінансового забезпечення єврорегіональної політики Євросоюзу та її модифікація до сучасних умов розширення та поглиблення євроінтеграційного процесу. Автором виокремлено також і систему фінансування сучасних програм ЄС, згідно реформи Структурних фондів “Порядок денний – 2000” на період 2000-2006 рр. в контексті надання структурної допомоги регіонам згідно трьом цільовим напрямкам.

Аналіз свідчить, що стратегічна важливість регіонального фактору в політиці Європейського Союзу зумовлена цілим комплексом обставин, і була своєрідною реакцією на проблеми регіональних диспропорцій та проблем