МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МОРСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БЕЛОУС КАТЕРИНА ВІКТОРІВНА

УДК 656.615.071.3

ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ТА АДАПТАЦІЇ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ МОРСЬКОГО ПОРТУ

Спеціальність 08.07.04 – економіка транспорту і зв’язку

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Одеса – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському національному морському університеті Міністерства освіти і науки України на кафедрі „Менеджмент і маркетинг”.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент

КОЛОДІН Анатолій Леонідович,

Одеський національний морський університет

Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри „Менеджмент і маркетинг”.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

ЧЕКАЛОВЕЦЬ Віктор Ігнатович,

Одеський національний морський університет

Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри

„Економіка підприємства і підприємництво”;

доктор економічних наук, професор,

ЗАГОРУЛЬКО Валентин Миронович,

Національний авіаційний університет

Міністерства освіти і науки України (м. Київ),

професор кафедри „Маркетинг та ресурсозбереження”.

Провідна установа: Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України (м. Одеса), відділ ринку транспортних послуг.

Захист відбудеться „ 4 ” липня 2006 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.060.02 в Одеському національному морському університеті за адресою: 65029, м. Одеса, вул. Мечникова, 34.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Одеського морського університету за адресою: 65029, м. Одеса, вул. Мечникова, 34.

Автореферат розісланий „ 3 ” червня 2006 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д 41.060.02,

кандидат економічних наук, доцент А.М. Холоденко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В сучасних умовах розвитку світової економіки торговельні порти у більшості країн світу не тільки залишаються зв’язуючою ланкою між суходолом і морем в ланцюгу руху товарів, але й стають промисловими і комерційними центрами, а також центрами вантажорозподілу та інформаційного забезпечення у системі виробництва і розподілу товарів. Ці процеси мають суттєвий вплив на функціонування та розвиток і українських портів.

В цих умовах значно підвищується значення стратегії розвитку кожного конкретного порту, яка спрямована на збереження і підвищення його конкурентоспроможності на Українському та Чорноморсько-Азовському взагалі ринку портових послуг.

Дослідженням проблем розвитку морських торговельних портів України в ринкових умовах стали в останній час приділяти значно більше уваги. В роботах українських вчених і спеціалістів розглядаються і обговорюються питання доцільності використання стратегії ринкового типу, аналізуються умови ефективного розвитку порту з врахуванням його потенційних можливостей і реальних ринкових погроз, обговорюється доцільність реорганізації системи управління і діяльності портів стосовно ринковим умовам. До найбільш вагомих досліджень у цьому напрямку слід віднести роботи В.І. Чекаловця, М.Т. Примачова, С.Г. Крижанівського, О.В. Меркт, А.Л. Колодіна, Н.В. Ярової, О.М. Кібік, П.А. Макушева. Ці роботи сприяють формуванню сучасної вітчизняної теорії та практики портового менеджменту ринкового типу, але вони не дають відповіді на два важливих питання: як вибрати стратегію розвитку порта, яка відповідала б реальному потенціалу порту (кадровому, організаційно-технічному, соціально-економічному, транзитному і геополітичному), і, головне, як зробити її адаптивною, тобто здатною своєчасно реагувати на зміни у зовнішньому середовищі, в першу чергу, на ринку портових послуг? Відповідь на ці питання лежить в площині формування стратегії попереджувального типу.

Теоретичні питання формування стратегії попереджувального типу досить широко і глибоко відображені в різних наукових працях багатьох іноземних і вітчизняних вчених. Серед них слід відзначити наукові праці А. Аакера, І. Ансоффа, М. Боумена, Р. Дафта, П. Доля, Г. Мінцберга, А. Томпсона, А. Стрикленда, Л.Х. Доленко, Л.Е. Довгань, В.М. Загорулька, Г.І. Кондрацької, М.В. Куденко, В.Д. Нємцова, Ю.В. Соболева, З.М. Соколовської. Але вони не розглядали процеси розробки стратегії попереджувального типу з точки зору окремих господарюючих суб’єктів, включаючи підприємства портової діяльності.

Наведене свідчить, що для підвищення ефективності розвитку портового господарства України дослідження процесів формування стратегії порту попереджувального типу на підставі науково обґрунтованої організаційної діагностики є актуальним, що і визначило тему дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась в рамках дослідження за темами „Розробити теоретичні основи функціонування морського транспорту України в ринкових умовах (економічний аспект) (номер держреєстрації 0101U001486), що проводилась на кафедрі „Економіка підприємства і підприємництво” Одеського національного морського університету, „Теоретичні аспекти управління персоналом в сучасному менеджменті” (номер держреєстрації 0106U001629), що проводилася на кафедрі „Менеджмент і маркетинг” Одеського національного морського університету відповідно до плану науково-дослідних робіт Міністерства освіти і науки. Названі теми мають прямий зв’язок з „Концепцією розвитку галузі морського річкового транспорту України на період до 2010 року” і „Концепцією розвитку дорожньо-транспортного комплексу України до 2020 року”.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка організаційно-методичних основ формування ринкової стратегії розвитку морського торговельного порту попереджувального типу на базі проведеної діагностики.

Для досягнення поставленої мети у роботі сформульовані і розв’язуються наступні задачі:

- з’ясувати основні тенденції розвитку світової портової системи;

- визначити особливості розвитку ринку портової продукції, робіт і послуг в Україні;

- сформулювати характерні риси проблеми формування стратегії розвитку порту в ринкових умовах і розробити модель її дослідження;

- дослідити різні моделі стратегії, класифікувати їх стосовно до умов сфери портових послуг України і на цій основі виявити основні методологічні підходи до вибору пріоритетної стратегії розвитку порту;

- визначити методи адаптації стратегії розвитку порту;

- розробити модель механізму формування стратегії розвитку порту попереджувального типу;

- розробити організаційні основи розв’язання задачі формування стратегії попереджувального типу;

- розробити основні методичні положення процесу формування адаптивної стратегії розвитку порту.

Об’єктом дослідження є процес формування стратегії розвитку порту попереджувального типу.

Предметом дослідження є організаційно-методичні основи формування адаптивної стратегії розвитку порту попереджувального типу.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною базою дослідження є об’єктивні закони розвитку ринкової економіки, праці вітчизняних та іноземних вчених-економістів та спеціалістів у сфері стратегічного менеджменту, менеджменту-консалтингу, економічної та організаційної діагностики. В дисертації використані теоретичні та емпіричні методи наукового дослідження, такі як абстрагування (виявлення актуальності формування стратегії розвитку портів в ринкових умовах, місця і ролі діагностики в її розробці), індукція та дедукція (оцінка основних методологічних підходів до розробки стратегії розвитку портів), аналіз та синтез (виявлення проблемної ситуації в розвитку порту), статистичний аналіз (дослідження тенденцій розвитку світової портової системи і оцінка стану українського ринку портової продукції, робіт, послуг), колективне генерування ідей (структуризація проблем, які можуть виникати у процесі реалізації вибраної стратегії порту), експертна оцінка (встановлення рівня преференції альтернативних стратегій), економіко-математичне моделювання (обробка результатів опитування експертів) та інші.

Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження. Головним результатом дисертаційного дослідження є наукове узагальнення матеріалів, що складають теоретичну і методологічну основу формування стратегії розвитку порту попереджувального типу. До основних елементів наукового внеску здобувача у досліджену проблематику, які отримані ним особисто і мають різний рівень новизни, відносяться:

1. Вперше:

- систематизовані основні тенденції розвитку мирової портової системи;

- обґрунтована необхідність і доцільність формування стратегії порту попереджувального типу на підставі діагностики умов її реалізації;

- розроблений механізм формування стратегії розвитку порта попереджувального типу, який здатний адаптуватися до постійно змінюваних обставин оточуючого зовнішнього середовища.

2. Отримали подальший розвиток:

- модель портового менеджменту з урахуванням сучасних умов відносно концепції проблемно-цільовій орієнтації;

- методи формування стратегії розвитку порту;

- класифікація стратегій розвитку, яка орієнтована на ринок портових послуг.

3. Удосконалені:

- методи адаптації стратегії розвитку порту з урахуванням умов зовнішнього середовища;

- класифікація українських портів в залежності від їх позиціювання на ринку портових послуг;

- класифікація засобів діагностики відносно їх застосування у портовій діяльності.

Теоретичне і практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що вони є внеском у розвиток вітчизняної теорії портового менеджменту на етапі переходу портової діяльності від адміністративного типу управління до ринкового, що дозволяє удосконалити практику формування стратегії розвитку окремих морських торговельних портів.

Отримані результати можуть використовуватися як на рівні портового, так і галузевого менеджменту. Це повинно сприяти більш ефективному розвитку ринку портових послуг, допомогти портовому менеджменту швидше адаптуватися до сучасних умов і вимогам з боку зовнішнього середовища.

Теоретичні результати роботи використовуються в навчальному процесі Одеського національного морського університету у навчальних дисциплінах „Менеджмент організацій”, „Стратегічний менеджмент”, „Основи управлінського консультування”, „Економіка портового господарства”.

Практичне значення результатів дослідження полягає у тому, що вони дають можливість керівному складу морських торговельних портів самостійно, без залучення консалтингових компаній, розробляти стратегії попереджувального типу і підвищувати на цій основі конкурентоздатність не тільки на внутрішньому, але й на Європейському та світовому ринках портових послуг.

Особистий внесок здобувача. Основні результати дисертаційного дослідження отримані автором самостійно. В наукових працях, які надруковані у співавторстві, автору дисертації належить: концептуальна схема процесу поетапного розв’язання проблеми портового менеджменту з використанням організаційної діагностики і пропозиції щодо поглиблення її класифікації [1], обґрунтування місця і ролі організаційно-правової діагностики у розв’язанні проблеми інтеграції морського транспорту України до загальноєвропейської транспортної системи, а також оцінка впливу різних чинників на інтеграційні процеси у сфері морського транспорту [6].

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження доповідалися, обговорювалися і отримали схвалення на міжнародному науковому семінарі „Міжнародне морське право і Чорноморський регіон” (Одеса, 2001 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Динаміка наукових досліджень”(Дніпропетровськ, 2002 р.), наукових конференціях професорсько-викладацького складу та наукових співробітників Одеського національного морського університету (Одеса, 2002-2005 р.р.), науково-практичних семінарах працівників морських торговельних портів України (Іллічівськ, 2004 – 2005 р.р.).

Публікації. За результатами дисертаційної роботи надруковано 7 наукових праць, з яких 5 у фахових наукових виданнях, які входять до переліків ВАК України.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел із 188 найменувань, 4 додатків. У роботі, загальний обсяг якої 271 сторінка, наведено 10 таблиць і 43 рисунки, у тому числі 12 розташовані на окремих сторінках. Додатки займають 66 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтована актуальність розв’язання наукової проблеми, сформульовані мета і задачі дослідження, показаний зв’язок роботи з планами, програмами і науковими темами, які розробляються і реалізуються у сфері морського транспорту і його портового господарства, вказані методи дослідження, визначені об’єкт і предмет дослідження, висвітлені наукові результати та рівень їх новизни, особистий внесок автора у розв’язання проблеми, а також показана теоретична і практична значимість отриманих результатів.

У першому розділі „Передумови активізації стратегії розвитку портів України” досліджуються тенденції розвитку світової портової системи, сучасний стан ринку портових послуг в Україні та з’ясовується роль менеджменту у розробці стратегії розвитку порту попереджувального типу, яка здатна адаптуватися до швидких змін у зовнішньому середовищі функціонування порту.

Лібералізація торгівлі, початок якої було покладено у 1947 році укладанням угоди по торгівлі та тарифам (GATT – General Agreement on Tariffs and Trade), яка пізніше стала основою створення світової організації торгівлі (WTO – World Trade organization), сприяла усуненню торговельних бар’єрів, що призвело до вільного доступу товарів, трудових ресурсів і капіталу на внутрішні, національні ринки. Міжнародна торгівля отримала бурхливий розвиток, а порти, через які проходить до 90 % товаропотоків міжнародної торгівлі і які є єдиною зв’язуючою ланкою (фізичним інтерфейсом) між водним і наземним видами транспорту, стали відчувати зростаючий тиск з боку зовнішнього середовища.

Цей тиск знайшов свій прояв у різкому зростанні попиту на перевантаження експортно-імпортних товарів у портах і, як наслідок, у світовій портовій системі виникла проблема дефіциту пропускної спроможності. В портах стали виникати черги суден, які очікували навантаження-розвантаження, що суттєво впливало на розвиток міжнародної торгівлі.

В цій ситуації сформувалися основні передумови активізації стратегії розвитку світової портової системи (рис. 1).

На відміну від іноземних портів, багато з яких вже давно стали на шлях реформування, українські порти поки що рішучих дій щодо активізації стратегії свого розвитку не вживають. Як наслідок, сфера портової діяльності поки що знаходиться на перехідному етапі розвитку від централізованого типу господарювання до ринкового.

Одночасно можна стверджувати, що у сфері портової діяльності є усі необхідні підстави для активізації стратегії розвитку, серед яких слід виділити:

- активний процес зміни схем транспортних маршрутів товаропотоків, коли порти з метою отримання конкурентних переваг намагаються включитися у ці схеми;

- загострення міжгрупової і внутрішньогрупової конкуренції між портами на українському ринку портових послуг, активним учасником якої стають не тільки порти, які підпорядковані Мінтрансзв’язку, а й перевантажувальні термінали недержавної форми власності.

Дослідження різних аспектів конкурентної боротьби на українському ринку портових послуг дає підстави стверджувати, що існує реальна проблема визначення адаптивної стратегії розвитку конкретного порту попереджувального типу.

Розвиток порту D(t) як процес у формалізованому вигляді можна представити у вигляді декартового добутку:

, (1)

де стан порту на поточний момент часу,

, (2)

де стан порту відносно -го індикатора стану порту відповідно на початковий -й і кінцевий -й момент прийнятого стратегічного періоду T;

множина індикаторів, які використовуються для планування і оцінки результатів діяльності порту;

множина календарних дат, які обмежують стратегічний період (рік, три, п’ять і більше років); .

Основна задача портового менеджменту міститься у тому, щоб забезпечити порту цілеспрямований розвиток. Іншими словами, якщо розвиток порту це зміна його стану, то портовий менеджмент це безперервний процес прийняття управлінських рішень , що забезпечує цілеспрямований розвиток порту з начального стану в кінцевий бажаний стан , який ототожнюється із заданими цілями –, тобто:

(3)

Основною умовою ефективності цього процесу є проблемно-цільова концепція менеджменту, у відповідності до якої підставою для прийняття управлінських рішень є поява проблеми розвитку – . Під проблемою тут розуміється відхилення фактичного стану порту на кінцевий момент встановленого горизонту стратегічного планування від бажаного стану, який ототожнюється із заданими цілями – :

(4)

У відповідності до проблемно-цільової концепції, у розвитку порту завжди можна чекати виникнення проблем, які пов’язані зі змінами у внутрішньому і зовнішньому середовищі (рис. 2).

Основним критерієм ефективності портового менеджменту проблемно-цільової орієнтації є розмір розриву . Ефективним можна вважається такий процес управління , при якому виконується умова

(5)

Ця умова пред’являє особливі вимоги до організації процесу управління розвитком порту, основною серед яких є наявність стратегії, яка орієнтована на досягнення конкретних цілей розвитку порту. Концептуальна модель такої організації процесу управління приведена на рис. 3. У відповідності до цієї моделі діяльність порту носить більш ефективний характер, якщо вона здійснюється відповідно до стратегії, яка адаптована до умов “проблемного поля”.

Поняття адаптивності стратегії розвитку порта в ринкових умовах сьогодні є найменш дослідженим. Вибір стратегії ще не гарантує порту ефективного розвитку, тому недостатньо вибрати стратегію, слід ще адаптувати її до тих умов, в яких вона буде реалізовуватися.

У другому розділі „Методологічні основи формування адаптивної стратегії розвитку порту” розглядається значення стратегії як засобу ефективного менеджменту, основні методологічні підходи до вибору пріоритетної стратегії розвитку порту та методи її адаптації до постійно змінюваного зовнішнього середовища.

Дослідження різних підходів до змісту стратегій і форм їх проявлення дозволило обґрунтувати розподіл всього їх розмаїття на шість груп з урахуванням специфіки портової діяльності в залежності від таких ознак, як рівень портового менеджменту, форма організаційного розвитку порта, поведінка порта на ринку, способу реформування портової діяльності, фінансове забезпечення розвитку порту і його технологічна підготовка (рис. 4).

Складність вибору пріоритетної стратегії полягає у тому, що у більшості випадків стратегії не мають кількісного виразу. В дисертації пропонується використовувати рейтинговий метод оцінки альтернативних стратегій. У цьому випадку задачу вибору пріоритетної стратегії можна розглядати як оптимізаційну в умовах невизначеності і ризику, пов'язаного з неповнотою інформації про майбутнє. Вона формується у вигляді векторної оптимізації з критеріями

оптимізації якісної природи. Безліч допустимих значень стратегій є сформований базовий альтернативний перелік стратегій. Ця множина є кінцевою з відносно невеликою кількістю елементів (близько 30).

Сформулювати її можна наступним чином: серед усіх альтернативних стратегій

, (6)

необхідно знайти стратегію , яка у прийнятому горизонті планування буде в найменшій мері відрізнятися від ідеального варіанту, тобто:

, (7)

де критерій близькості розглянутої стратегії до ідеального варіанту:

, (8)

де рейтинг -ї стратегії щодо -го критерію переваги; – число стратегій; – число критеріїв. 1 – ранг ідеального варіанту стратегії.

Існує два підходи до визначення рейтингу. Перший ґрунтується на використанні методу середньоарифметичного рангу, коли рейтинг стратегії щодо певного критерію переваги ототожнюється з його с середньоарифметичним рангом, тобто де

, (9)

де ранг -ї стратегії відносно-го критерію відповідно до оцінки -го експерту; – число стратегій; – число критеріїв; кількість експертів;

У відповідності із другим підходом у ролі рейтингу виступає ранг-медіана, тобто . Він застосовується в тих випадках, коли спостерігається великий розкид думок експертів (>36%), тобто у випадку низького рівня узгодженості їхніх оцінок.

Рівень узгодженості експертних оцінок розраховується по формулі за допомогою коефіцієнта варіації рангів:

, (10)

де середньоквадратичне відхилення рангів оцінюваних стратегій:

, (11)

Якщо, то рівень узгодженості експертних оцінок знаходиться в допустимих межах.

Якщо число експертів непарне, тобто , і результати експертних оцінок проранжовані і представлені у порядку зростання рангу у наступний ряд

, то медіан-рангом є значення .

В тому випадку, коли до оцінки стратегій залучається парне число експертів, тобто то на середину проранжованого ряду експертних оцінок приходиться два значення и . У даному випадку за медіан-ранг слід приймати середньоарифметичні значення и .

Аналіз розглянутих в роботі методичних підходів до розв’язання задачі вибору пріоритетної стратегії дозволяє зробити висновок, що всі вони при певних умовах можуть використовуватися у сфері портової діяльності України.

В дисертації обґрунтовується позиція, що вибрана стратегія буде мати декларативний характер, якщо вона не буде адаптована до умов її реалізації. При цьому адаптація стратегії передбачає проведення діагностики, без якої розробка стратегії розвитку будь-якої організації не має взагалі здорового глузду.

Стосовно портів діагностику необхідно поділяти за об’єктом, суб’єктом, типом і формою діагностики (рис. 5).

В сучасних умовах недостатньо вибрати стратегію. Слід ще надати їй попереджувальний характер, тобто адаптувати її до умов, в яких вона буде реалізовуватися. Адаптувати стратегію означає провести діагностику умов її реалізації. В процесі діагностики виділяється три етапи:

1. Формування „проблемного поля”, яке з великою мірою імовірності може виникнути у майбутньому, у процесі реалізації вибраної стратегії.

2. Структуризація „проблемного поля” пріоритетної стратегії. Формальним відображенням цієї процедури є побудова графа-проблем, висячі вершини якого ототожнюються з „ключовими проблемами”, тобто проблемами, рішення яких носить невідкладний характер.

3. Розробка заходів попереджувального характеру. Розв’язання цієї задачі передбачає пошук відповіді на запитання, що (які заходи, рішення) необхідно зробити, щоб врахувати бар’єри на шляху реалізації обраної стратегії та досягнути поставлених цілей. Для цього необхідно вибрати метод пошуку рішень. До цих методів, які розглядаються у роботі, відносяться формально-логічні (класифікація, індукція, дедукція, аналіз, синтез), формалізовані (фізичні, аналогові, математичні, вербальні) і методи експертних оцінок, які слід поділяти на дві групи: індивідуальні та групові.

В третьому розділі „Організаційно-методичні основи формування адаптивної стратегії розвитку порту” досліджується склад механізму формування стратегії розвитку порту та організаційне й методичне забезпечення його створення Протягом тривалого часу в методології формування стратегії розвитку портового господарства України переважали емпіричні методи, на підставі яких розроблялися типові плани функціонування і розвитку портів, типові організаційні структури управління, типові штати кадрів управління, стандарти управління підприємством тощо. Але з переходом портового господарства України на ринковий шлях господарювання виникли об’єктивні передумови для розробки нового механізму формування стратегії розвитку порту з врахуванням сучасних умов і вимог.

В дисертації обґрунтовується позиція, що під механізмом формування стратегії слід розуміти систему методів, способів і прийомів формування стратегії розвитку порту, яка в першу чергу визначається характером дії управлінського персоналу. Важливу роль у механізмі формування стратегії порту відіграє його базис, до якого відносяться методичні засоби і методи, які використовуються механізмом для виробництва головного свого продукту – адаптивної стратегії.

У загальному вигляді механізм формування стратегії порту можна представити у вигляді схеми (рис. 6).

У ньому слід виділити три функціональних блоки: аналітичний, блок вибору пріоритетної стратегії і блок її адаптації на підставі діагностики умов реалізації пріоритетної стратегії.

Головна задача аналітичного блоку – здійснювати стеження за розвитком порту з метою оцінки ситуації та з’ясування на цій основі проблемної ситуації, яка може виникнути у випадках коли:

- у внутрішньому або зовнішньому середовищі порту мають місце радикальні зміни;

- реалізація діючої стратегії не забезпечує досягнення поставлених цілей;

- з’являються нові можливості підвищення ефективності роботи порту.

Особливий випадок являє собою ситуація, коли реалізація діючої стратегії не забезпечує досягнення встановлених цілей. Щоб виявити і розпізнати цю ситуацію необхідно:

- вибрати систему координат цільової орієнтації менеджменту;

- провести ситуаційний аналіз.

Вибір системи координат передбачає встановлення такої сукупності індикаторів, яка дозволяє об’єктивно оцінити стан порту в сучасних умовах. В роботі обґрунтовується доцільність використання в якості індикатора так званий компаративний індекс:

, (12)

де , відповідно індекс ділової активності порту і індекс ділової активності ринку:

(13)

(14)

де значення показника роботи -го порту станом відповідно на кінцевий і початковий періоди спостереження.

Перевага компаративного індексу полягає у тому, що він дозволяє використовувати традиційний показник оцінки результатів роботи порту (індекс ділової активності порту) і дає можливість робити оцінку стану порта з урахуванням змін стану ринку в цілому, тобто дозволяє визначити синергічний ефект рівня організованості портового менеджменту.

Коли компаративний індекс 1, спостерігається синергічний ефект організуючого характеру, коли він 1 – синергічний ефект носить дезорганізуючий характер.

В першій ситуації це має вираження у формі посилення ринкових позицій порту, а в другій – у формі їх послаблення.

В дисертації розроблені методичні положення формування стратегії попереджувального типу. На підставі цих положень виконаний розрахунок і аналіз динаміки компаративного індексу за п’ять років відносно позиціювання великих портів України на ринку портових послуг. Це дозволило виявити, що, наприклад, у Іллічівського морського торгового порта існує проблемна ситуація, в якій розв’язання задачі формування нової стратегії має невідкладний характер.

Цю проблемну ситуацію було діагностовано за допомогою розроблених в дисертації методичних положень. Діагностика проведена на тренінг-центрі ОНМУ у режимі „кейс-тренінгу”. В неї приймали активну участь управлінські робітники та ведучі фахівці порту. У результаті була сформована пріоритетна стратегія адаптивного типу в напрямку організаційного розвитку порта в сучасних умовах.

ВИСНОВКИ

Виконане в дисертації теоретичне узагальнення та методичне обґрунтування організаційно-методичних основ формування стратегії розвитку морського торговельного порту попереджувального типу та її адаптації до мінливих умов зовнішнього середовища дозволяє зробити наступні висновки:

1. Світова портова система, складовою частиною якої є і портове господарство України, в сучасних умовах зазнає радикальних змін, що не тільки підвищує роль портів у розвитку міжнародних економічних процесів, але й несе їм певні загрози, які, в першу чергу, пов’язані зі зростанням конкуренції портам як з боку не тільки наземних видів транспорту, іноземних портів, так і з боку інших підприємств, що мають у своєму складі причали з виходом до моря, які здатні виконувати перевантажувальні роботи.

2. В нових умовах на портовий менеджмент покладається дуже важлива задача – забезпечити порту ефективний розвиток в умовах, коли всі питання розвитку порт повинен розв’язувати самостійно. Успішне розв’язання цієї задачі залежить, в першу чергу, від правильно сформованої стратегії розвитку.

Це визиває потребу формувати адаптивні стратегії попереджувального типу, тобто такі стратегії, які розробляються з урахуванням перспективи їх реалізації.

3. Найбільш гострою проблемою портового менеджменту, яку необхідно розв’язати в ринкових умовах, є розробка стратегії, яка відповідає ринковому потенціалу порта і перспективі розвитку зовнішнього середовища.

Сучасна ефективна стратегія порта складається з двох частин – статистичної (план розвитку з цільовими орієнтирами) і динамічної (здатність порту своєчасно і адекватно реагувати на зміни, які мають місце у зовнішньому середовищі).

4. Процес формування адаптивної стратегії розвитку порту попереджувального типу повинен починатися з вибору пріоритетної стратегії та подальшої діагностики умов її реалізації.

Діагностика дозволить виявити „проблемне поле” на шляху реалізації пріоритетної стратегії, яке здатне відігравати роль навігаційної карти для портового менеджменту при розв’язанні задачі досягнення встановлених або заданих цілей розвитку порту.

5. Основними робочими блоками механізму формування стратегії слід вважати аналітичний блок, блок вибору пріоритетної стратегії та блок адаптації пріоритетної стратегії до умов її реалізації.

В якості індикатора, який дозволяє об’єктивно оцінювати стан порту в аналітичному блоці, слід використовувати компаративний індекс, який дає можливість оцінювати результати роботи порта з позицій синергічного ефекту.

Слід мати на увазі основні позитивні характеристики компаративного індексу, які полягають у тому, що його показання є підставою для проведення діагностики умов розвитку порта і виявлення на цій підставі проблем розвитку.

6. Діагностику умов реалізації стратегії слід виконувати у випадках, коли:

- у зовнішньому або внутрішньому середовищі мають місце радикальні зміни;

- діюча стратегія розвитку не забезпечує досягнення встановлених цілей;

- з’являються нові можливості підвищення ефективності роботи порта, які не були відомі раніше.

Діагностика дозволяє сформувати пакет управлінських заходів, які спрямовані на попередження формування і розвитку проблем на шляху реалізації вибраної стратегії.

7. Під час розробки адаптивної стратегії розвитку порта попереджувального типу слід враховувати не тільки індивідуальні особливості портів (організаційно-технічні, соціально-економічні та геополітичні), але і специфіку не стільки галузі, як соціально-політичну специфіку розвитку економіки країни.

8. Сьогодні в портах України все більше проявляється синдром відчуження портового персоналу від реальної участі в управлінні і, зокрема, від розробки стратегії розвитку порту. Всі ініціативи, які спрямовані на зміни в порту, що обумовлені об’єктивними процесами глобалізації світової економіки, зустрічають активний супротив з боку працівників порту.

Результати дисертаційного дослідження, які викладені в Методиці розробки конкурентної стратегії розвитку порту, дозволять радикально змінити такий стан.

9. Необхідно підняти соціальну відповідальність працівників порту за кінцеві результати його діяльності. Для цього необхідно використовувати сучасні методи їх участі в системі управління, які пропонуються в даній дисертаційній роботі і були апробовані на семінарі-тренінгу в Іллічівському морському торговельному порту.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях

1. Сердюк Н.Ф., Колодин А.Л., Кривцова (Белоус) Е.В. Роль диагностики в портовом менеджменте // Розвиток методів управління та господарювання на транспорті. Зб. наук. праць. – Вип. 11. – Одеса: ОДМУ, 2001. – С. 111 – 119.

2. Кривцова (Белоус) Е.В. Концепция проблемно-целевой ориентации портового менеджмента // Розвиток методів управління та господарювання на транспорті. Зб. наук. праць. – Вип. 12. – Одеса: ОДМУ, 2002. – С. 52 – 62.

3. Кривцова (Белоус) Е.В. О диагностике конкурентной среды в сфере портовых услуг Украины // Экономико-правовые аспекты развития транспортных систем. Сб. научн. трудов. – Вып. 2. – Одесса: ОГМУ, 2002. – С. 96 – 102.

4. Кривцова (Белоус) Е.В. Методологические основы диагностики условий развития порта // Розвиток методів управління та господарювання на транспорті. Зб. наук. праць. – Вип. 16. – Одеса: ОДМУ, 2003. – С. 132 – 146.

5. Белоус Е.В. Диагностика и ее роль в стратегическом управлении развитием порта // Розвиток методів управління та господарювання на транспорті. Зб. наук. праць. – Вип. 19. – Одеса: ОНМУ, 2004. – С. 102 – 115.

Інші наукові праці

6. Колодин А.Л., Кривцова (Белоус) Е.В. Основные предпосылки организационно-правовой диагностики условий развития портов Украины // Материалы международного семинара “Международное морское право и Черноморский регион”. – Одесса: ОНЮА, 2001. – С. 41 – 48.

7. Кривцова (Белоус) Е.В. Стратегия как важнейший инструмент менеджмента порта // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції „Динаміка наукових досліджень”. – Том 22. Економіка. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. – С. 25 – 28.

АНОТАЦІЯ

Белоус К.В. Організаційно-методичні основи формування та адаптації стратегії розвитку морського порту. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.04 – економіка транспорту і зв’язку. – Одеський національний морський університет. – Одеса, 2006.

Дисертація присвячена дослідженню організаційно-методичних основ вибору ринкової стратегії морського порту та адаптації вибраної стратегії до перспективи умов її реалізації.

В роботі з’ясовуються основні тенденції розвитку світової портової системи, визначаються особливості ринку портових послуг, формуються характерні риси процесу формування стратегії розвитку порту, досліджуються різні моделі стратегії, розробляється їх загальна класифікація, здійсняється формування набору базових стратегій стосовно до умов портового господарства України, з’ясовуються основні методологічні підходи до вибору пріоритетної стратегії розвитку порту і адаптації вибраної стратегії до перспективи її реалізації.

Головним результатом дисертаційної роботи є розробка механізму формування стратегії порту попереджувального типу і організаційно-методичних положень його створення.

Ключові слова: морський торговельний порт, портовий менеджмент, стратегія розвитку попереджувального типу, адаптація стратегії, механізм формування стратегії, діагностика.

АННОТАЦИЯ

Белоус Е.В. Организационно-методические основы формирования и адаптации стратегии развития морского порта. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.04 – экономика транспорта и связи. – Одесский национальный морской университет. – Одесса, 2006.

Диссертация посвящена исследованию организационно-методических основ выбора рыночной стратегии морского торгового порта и адаптации выбранной стратегии к условиям перспективы её реализации.

Исследование тенденций развития мировой портовой системы дает основание утверждать, что в сфере портовой деятельности Украины есть все необходимые основания для активизации стратегии развития морских портов, и существует реальная проблема формирования адаптивной стратегии развития конкретного порта упреждающего типа. Основным условием эффективности этого процесса является проблемно-целевая концепция портового менеджмента.

В диссертационной работе рассмотрено значение стратегии как средства эффективного менеджмента, основные методологические подходы к выбору приоритетной стратегии порта и методы ее адаптации к условиям перспективы развития. Исследование различных подходов к содержанию стратегий и форм их проявления позволило обосновать классификацию стратегий с учетом специфики портовой деятельности и сформулировать задачу выбора оптимальной стратегии с позиций определенных критериев предпочтительности.

В диссертации обосновывается позиция, что выбранная стратегия должна быть адаптирована к условиям ее реализации, иначе она будет носить декларативный характер. Для адаптации стратегии необходима диагностика условий ее реализации. В работе сформирована классификация средств диагностики, которые могут быть использованы при решении задачи адаптации выбранной стратегии.

Главным итогом диссертационной работы является разработка механизма формирования адаптивной стратегии развития порта упреждающего типа, основными рабочими блоками которого следует считать аналитический блок, блок выбора приоритетной стратегии и блок адаптации приоритетной стратегии к условиям ее реализации. Обосновывается содержание каждого блока и целесообразность использования компаративного индекса в качестве основного индикатора, позволяющего объективно оценить состояние порта в современных условиях. Этот индекс представляет собой отношение индекса деловой активности порта к индексу деловой активности рынка портовых услуг.

Результаты диссертационного исследования, которые изложены в Методике разработки конкурентной стратегии развития порта, позволяют радикально изменить процесс формирования рыночной стратегии порта, что будет способствовать повышению его конкурентоспособности в рыночных условиях.

Ключевые слова: морской торговый порт, портовый менеджмент, стратегия развития упреждающего типа, адаптация стратегии, механизм формирования стратегии, диагностика.

SUMMARY

Belous K.V. Organizational-methodic basis of formation and adaptation of sea port development strategy. – The manuscript.

The dissertation for a candidate’s degree of economic sciences by specialty 08.07.04 – economics of a transport and communication branch. – The Odessa National Maritime University. – Odessa, 2006.

The dissertation is devoted to research of organizational-methodic bases of a choice the market port strategy and adaptation of the chosen strategy to prospect of conditions its realization.

In work the basic tendencies of world port system development are found out and features of the port services market are determined, typical particularities of strategy creation process are formed, different models of strategy are investigated, their general classification is developed, formation of a set of base strategy concerning Ukrainian ports is carried out, the main methodological approaches to a choice of priority port strategy and adaptation of the chosen strategy to conditions of its prospect realization are found out.

The main result of this research work is the strategy-forming mechanism of preventing type and organizational-methodic regulations of its creation that have been worked out.

Keywords: merchant sea port, port management, anticipatory port strategy, strategy adaptation, strategy-forming mechanism, diagnostics.