МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПРИАЗОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БУТЕНКО ОЛЕКСАНДР АНАТОЛІЙОВИЧ

УДК 330.341.1

ІННОВАЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ ПІДПРИЄМНИЦТВА

В МАШИНОБУДУВАННІ

Спеціальність 08.06.01 - Економіка, організація і управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Маріуполь - 2006

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Гуманітарному університеті "Запорізький інститут державного та муніципального управління".

Науковий керівник -

доктор наук з державного управління, професор

Дєгтяр Андрій Олегович,

Гуманітарний університет "Запорізький інститут державного та муніципального управління",

професор кафедри економіки підприємства та маркетингу.Офіційні опоненти:доктор економічних наук, професор

Момот Євген Володимирович,

Дніпропетровський університет економіки та права, перший проректор; кандидат економічних наук, доцент

Мельникова Марина Віталіївна,

Інститут економіки промисловості НАН України

(м. Донецьк), старший науковий співробітник відділу проблем економіки підприємства.Провідна установа ?Харківський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України,

кафедра економіки, організації та планування діяльності підприємств, м. Харків.

Захист відбудеться "27" вересня 2006 р. о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К12.052.02 у Приазовському державному технічному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 87500, м. Маріуполь Донецької області, вул. Університетська, 7.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Приазовського державного технічного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 87500, м. Маріуполь Донецької області, вул. Університетська, 7.

Автореферат розісланий "25" серпня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.М. Колосок

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За роки ринкових реформ в Україні відбулося зниження обсягів виробництва продукції машинобудування та високотехнологічних галузей і їх частки у ВВП. Знизилися темпи розробок та освоєння нових видів продукції. Відповідно збільшилась частка добувних галузей та галузей початкової стадії переробки сировини.

Надії, що покладали на нову силу економіки - підприємництво - в частині зміцнення конкурентних позицій вітчизняних виробників на несировинних ринках, не виправдалися. Інноваційність як іманентна ознака підприємця не реалізувалась у ринкових відносинах. Все це свідчить про недоліки діючих економічних механізмів і перш за все тих, що стосуються інновацій. Інноваційний тип розвитку в сучасній економіці визнаний основоположним, навіть єдино можливим при зайнятті міцних позицій в умовах збільшення міжнародної конкуренції.

В Україні наявна відсутність повноцінних наукових досліджень, спрямованих на осмислення й розробку системи інноваційних механізмів, що здатні скерувати ділову ініціативу в напрямі активізації НДККР, впровадження їх результатів саме в тих галузях, розвиток яких дасть змогу зміцнити становище країни в міжнародному поділі праці як сектора світової економіки, що здійснює виробництво продукції та послуг з високою часткою доданої вартості.

Водночас варто зазначити, що багато питань теорії та методології інноваційних процесів активно досліджували вітчизняні вчені, серед яких: В.Александрова, О. Амоша, Ю. Бажал, М. Бєлопольський, О. Бутнік-Сіверський, А.Гальчинський, О. Дацій, Б. Данилишин, М. Денисенко, А. Дєгтяр, С. Захарін, С. Ілляшенко, М. Крупка, О. Мазур, М. Мельникова, В. Момот, С. Мочерний, О.Савчук.

Достатньо розробленими є питання формування інноваційних стратегій у працях таких зарубіжних вчених, як: В. Аньшин, В. Багов, Г. Ковальов та інші. Питання значення машинобудівного комплексу для економіки України ґрунтовно досліджені в працях С. Глазьєва, Ю. Макогона, С. Онишко, Г.Семенова та інших.

Незважаючи на велике різноманіття порушених наукових проблем та глибину їх дослідження, у сучасній економічній науці окремі їх аспекти залишились не вирішеними. Так не достатньо розглянуто економічний зміст інноваційного підприємництва в умовах розвитку ринкових відносин; не досліджено напрями фінансування інноваційного підприємництва в машинобудуванні; потребують удосконалення інноваційні механізми підприємництва в машинобудуванні

Актуальність проблеми, недостатнє її дослідження і висвітлення в економічній літературі, теоретичне та практичне значення зумовили вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до теми науково-дослідної роботи "Планування, прогнозування та державне регулювання мікро- та макроекономічних процесів" (номер державної реєстрації 0102U003195) Гуманітарного університету "Запорізький інститут державного та муніципального управління".

У рамках виконаної теми особисто здобувачем було розроблено інноваційну модель підприємництва, визначені критерії відбору технологій для передачі в машинобудування, запропоновано "віялову" організацію інноваційного процесу.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є науково-теоретичне обґрунтування методичних засад і практичних рекомендацій щодо вдосконалення інноваційних механізмів підприємництва в машинобудуванні. Для її досягнення було поставлено і вирішено такі завдання:

- визначено економічний зміст інноваційного підприємництва в умовах розвитку ринкових відносин;

- доповнено методичні аспекти розвитку інноваційного підприємництва;

- визначено функціонування інноваційних механізмів підприємництва в ринковій економіці;

- проаналізовано сучасний стан інноваційного розвитку та інноваційну діяльність підприємств машинобудування;

- досліджено напрями фінансування інноваційного підприємництва в машинобудуванні;

- запропоновано методи пошуку ефективних інноваційних рішень у підприємництві;

- вдосконалено інноваційні механізми підприємництва в машинобудуванні.

Об'єктом дослідження є процес здійснення інноваційних механізмів підприємництва в машинобудуванні.

Предметом дослідження є сукупність економічних відносин, пов'язаних з розвитком та вдосконаленням інноваційних механізмів підприємництва.

Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах управлінської, економічної та споріднених з ними наук. У роботі використано: історичний та логічний методи - для дослідження теоретичних засад розвитку інноваційних механізмів; абстрактно-логічний - для теоретичного узагальнення й формулювання висновків; статистико-економічний - для аналізу інноваційного розвитку машинобудівного комплексу; монографічний - для розробки інноваційної моделі підприємництва; розрахунково-конструктивний та експериментальний - для розробки матриці взаємодії рівня розвитку науково-технічних знань, освіти та рівня розвитку інноваційної підприємницької структури.

Інформаційною базою дослідження стали нормативно-правові акти та документи Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, матеріали Державного комітету статистики України, спеціальні наукові та інші джерела, результати власних досліджень автора.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що:

вперше:

- запропоновано інноваційну модель підприємництва, яка передбачає наявність організаційно-економічного механізму, комплексної інноваційної інфраструктури, соціальної мобільності населення, науково-технічного розвитку, державних програм підтримки на основі інноваційної культури;

- запропоновано "віялову" організацію інноваційного процесу, яка полягає у створенні інноваційного оточення та виборі наступальної стратегії інноваційного розвитку для підприємств машинобудування;

удосконалено:

- організаційну систему розвитку підприємництва, яка складається з п'яти основних блоків: приватна власність, економічна свобода, стимули, конкурентні ринки й обмежене державне втручання;

- матрицю взаємодії рівня розвитку науково-технічних знань, освіти та рівня розвитку інноваційної підприємницької культури виділенням початкової, перехідної стадії та стадії організації;

- інноваційні механізми підприємництва в машинобудуванні через розробку механізмів організації інноваційної діяльності, впровадження інновацій, фінансування та стимулювання інноваційної діяльності та технологічного трансферу;

набули подальшого розвитку:

- методи пошуку ефективних інноваційних рішень у підприємництві через застосуванням пошукових методів активізації творчого мислення, комбінаторних і логіко-аналітичних методів, цілеспрямованого пошуку нових рішень;

- класифікація теорій підприємництва з погляду розвитку інноваційних процесів шляхом виділення спільних ознак: вільне підприємництво, малий бізнес, інноваційне й науково-технічне підприємництво, розробка інноваційних стратегій, державне регулювання науково-технічної діяльності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що застосування обґрунтованих методичних підходів і напрямків удосконалення інноваційних механізмів забезпечує створення передумов для ефективного використання інновацій для покращення стану підприємництва в машинобудуванні, залучення коштів на модернізацію підприємств машинобудування.

Результати досліджень використані в діяльності органів управління Харківської обласної державної адміністрації (довідка № 01-1/923 від 25.04.2006 р.), в діяльності виконавчого комітету Дзержинської районної ради м. Харкова (довідка № 02-330/973 від 24.05.2006), на машинобудівному підприємстві ЗАТ "Серп і молот" Харківської області (довідка № 1522 від 15.05.2006 р.), промисловому підприємстві ТОВ "Ю бі сі-Промо" м. Харкова (довідка № 6-245/2006 від 18.06.2006 р.)

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Гуманітарного університету "Запорізький інститут державного та муніципального управління" при викладанні таких дисциплін: "Теорія інвестування", "Державне управління інвестиційними процесами", "Інвестиційний менеджмент", "Державне регулювання економіки" (довідка № 01-371/06-05 від 03.05.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки, висновки та рекомендації, які виносяться на захист, одержано здобувачем самостійно. Особистий внесок автора дисертації в наукові праці, опубліковані у співавторстві, конкретизовано у списку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційної роботи доповідались та обговорювались на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: "Управління в умовах ринкової трансформації економіки України (теорія і практика)" (м. Харків, 2002 р.), "Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління" (м. Харків, 2002 р.), "Україна наукова 2003" (м. Дніпропетровськ, 2003 р.), "Наука та інновації - 2005" (м. Дніпропетровськ, 2005 р.), "Наука и технологии: шаг в будущее - '2006" (м. Бєлгород, 2006 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 15 наукових праць загальним обсягом 3,91 д.а.), з них 10 - у фахових виданнях. 2,95 д.а. належать особисто автору.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, викладених на 166 сторінках, списку використаних джерел, який включає 175 найменувань, на 16 сторінках і 8 додатків на 8 сторінках. Загальний обсяг дисертації 190 сторінок, включаючи 17 рисунків на 12 сторінках, 10 таблиць на 13 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У дисертаційній роботі розвинуто теоретичні положення, розроблено практичні рекомендації щодо удосконалення інноваційних механізмів підприємництва в машинобудуванні, спрямовані на узгодження економічних цілей підприємництва.

У першому розділі "Теоретико-методичні засади формування інноваційних механізмів підприємництва" досліджено й узагальнено теоретичні основи, сутність та особливості інноваційних механізмів підприємництва в ринковій економіці.

Інновація є одним із суттєвих елементів відновлення економіки. Інновація потребує врахування цілого комплексу науково-технічних та промислових факторів, які визначають ринкове середовище і які треба розглядати з точки зору їх впливу на економіку, політику, культуру та інші сторони життя суспільства. Сучасний рівень розвитку менеджменту і впровадження інновацій на підприємствах машинобудівного комплексу є основною складовою, що забезпечує їх прибутковість та рентабельність. Тому підприємства, що виконують ці функції, займаються не тільки інноваційною діяльністю, вони стають суб'єктами інноваційного підприємництва.

Нами визначено, що інноваційний механізм є організаційно-економічною формою здійснення інноваційної діяльності; системою заходів, що сприяють її проведенню; методами, що дозволяють знайти і обґрунтувати зміст інноваційних рішень, а також важелями стимулювання та регулювання цієї діяльності. Інноваційні механізми дозволяють формувати функціональне забезпечення підприємницьких структур.

Підприємництво є безпосередньо самостійною, систематичною, на власний ризик діяльністю по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами. Інноваційне підприємництво ґрунтується на створенні абсолютно нових комбінацій факторів виробництва.

Інноваційне підприємство є підприємством або об'єднанням підприємств, що розробляє, виробляє і реалізує інноваційні продукти і (або) продукцію чи послуги. Таке підприємство має спеціалізуватися на проведенні такого виду діяльності. Тобто основна кількість інноваційної продукції, що виробляється та реалізовується цим підприємством, має складати значну частку в загальному обсязі всієї продукції.

Інноваційне підприємство в машинобудуванні характеризується такими напрямами діяльності: проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих на створення об'єктів промислової та інтелектуальної власності, науково-технічної продукції; розробка, освоєння, випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології; розробка і впровадження нових ресурсоощадних технологій, призначених для поліпшення соціального й екологічного становища; впровадження нових або вдосконалених технологічних процесів, придбання патентних і безпатентних ліцензій тощо. Розробляючи й упроваджуючи нові технології, підприємства повинні прагнути до використання своїх технологічних переваг.

В цьому випадку корисними виявляються синергетична стратегія і стратегія порівняльних переваг.

Для розвитку підприємництва необхідні певні умови, які створюють цілісну організаційну систему його розвитку. У зв'язку з цим нами виділено п'ять основних блоків цієї системи: приватна власність, економічна свобода, економічні стимули, конкурентні ринки й обмежене державне втручання. Приватна власність відіграє вирішальну роль при використанні доходу. Без економічної свободи неможливий вільний вибір продукції, використання ресурсів, технологій, напрямів інвестування. Конкуренція дає можливість вільного входження, а також вільного виходу з ринків. І, нарешті, необхідне створення певних умов на рівні держави, що дадуть змогу ефективно здійснювати підприємницьку діяльність при обмеженні державного втручання в сам підприємницький процес.

Нами запропоновано інноваційну модель підприємництва, яка передбачає взаємодію організаційно-економічного механізму, комплексної інноваційної інфраструктури, соціальну мобільність населення, державні програми підтримки за наявності певного рівня підприємницької культури, науково-технічних знань та освіти (рис. 1).

Виділено, що найважливішою з перелічених складових є наявність певного рівня інноваційної підприємницької культури. Під інноваційною підприємницькою культурою ми розуміємо рівень і характер освіти підприємців, досвід організації інноваційних підприємств і перш за все позитивний досвід у цьому напрямі.

Велике значення мають програми державної підтримки інновацій, які можна поділити на дві групи: програми прямої державної участі і програми, що визначають регулятивно-стимулюючі механізми. Вони істотно підсилюють інноваційний розвиток держав і є живильним ґрунтом інноваційного підприємництва.

Рис. 1. Інноваційна модель підприємництва

Поширення інноваційного підприємництва багато в чому пов'язане з рівнем науково-технічних знань і освіти, а також наявністю інноваційних ідей і розробок, які могли б мати комерційний характер. На нашу думку, становить інтерес розгляд взаємодії цієї умови з рівнем розвитку інноваційної підприємницької культури. Цю взаємодію подано у вигляді матриці (рис. 2).

Рівень розвитку науково-технічних знань та освітиРівень інноваційної підприємницької культуриНизькийВисокий

ВисокийПерехідна стадіяІнноваційна модель

Низький

Початкова стадія

Перехідна стадіяРис. 2. Матриця взаємодії рівня розвитку науково-технічних знань, освіти та рівня розвитку інноваційної підприємницької культури

Початкова стадія А характеризується низькими рівнями технічних знань і інноваційної підприємницької культури. З цього стану можливий рух у двох напрямах: посилення державних форм управління економікою без розвитку підприємницької складової і, навпаки, рух по траєкторії підвищення ролі цього чинника. Перший шлях передбачає підвищення рівня науково-технічних знань і рівня науково-технічного розвитку за рахунок використання державних ресурсів (квадрант С). В результаті досягається високий рівень такого розвитку при низькому рівні підприємницької культури. При цьому створюється великий обсяг нових знань, відкриттів і винаходів. Виникає суперечність між розмірами науково-технічного потенціалу і можливостями його практичного використання. З'являється потреба залучення до даного процесу підприємницьких ресурсів. Тобто система починає наближатися в положення D.

Із стану А можливий перехід не тільки в стан С, але й у стан В. В цьому випадку суспільство розвивається шляхом нарощування підприємницької культури, умовно кажучи, при колишньому рівні науково-технічних знань. На відміну від переходу із С в D, перехід з В в D передбачатиме інтенсивніші вкладення в комерціалізацію нововведень і розвиток наукових досліджень безпосередньо суб'єктами підприємництва. Природно, такі дослідження вимагають відповідного рівня освіти й розвитку фундаментальної науки. Для цього потрібне вкладення державних коштів. Таким чином, маємо дві моделі переходу в стан D: A - C - D і

А - В - D.

Модель A - C - D дає змогу на основі концентрації ресурсів форсованими темпами здійснити перехід до стадії інвестицій. Такий перехід вимагає системи послідовних інновацій, тобто безперервного здійснення нововведень. Тягар фінансування впровадження необхідної кількості нововведень рано чи пізно виявляється непосильним для Державного бюджету. Створення підприємницької культури вимагає часу, але дуже значний перехідний період може привести до втрати конкурентних позицій.

Модель А - В - D є гнучкішою. Відчувши потребу в нововведеннях, високорозвинуті підприємницькі культури починають інвестувати процеси негайно і безперервно, не очікуючи державних інвестицій. Отже, з погляду швидкості та ефективності переходу в стан D, модель А - В - D виявляється результативнішою, ніж A - C - D. З переходом економічної системи в стан D підприємницька система отримує критичну масу інновацій.

В процесі дослідження встановлено, що теорія підприємництва взаємодіє з теорією інноваційних процесів. Класифікацію теорій підприємництва можна представити такими блоками: вільне підприємництво, створення умов для підприємницької діяльності, роль підприємництва в економіці, підприємницькі ризики; малий бізнес; інноваційне й науково-технічне підприємництво; окремі форми здійснення, стимулювання та фінансування інноваційної діяльності, венчурний інноваційний бізнес; розробка інноваційних стратегій; державне регулювання науково-технічної діяльності, передача технологій.

У другому розділі "Оцінка розвитку інноваційного підприємництва в машинобудуванні" проаналізовано сучасний стан та проведено оцінку розвитку інноваційного підприємництва в машинобудуванні. У 2005 р. інноваційну продукцію реалізувало 981 підприємство промисловості, в тому числі 214 підприємств машинобудування. Майже на кожному одинадцятому підприємстві частка інноваційної продукції в обсязі промислової становила понад 70%, на кожному п'ятнадцятому - 50-70%, на кожному сьомому - 25-50%.

За даними Державного комітету статистики України найбільша частка інноваційної продукції в загальному обсязі реалізованої промислової продукції галузі припадає на підприємства машинобудування (18,1%), хімічної та нафтохімічної промисловості(11,2%).

Таким чином, гостра потреба в постійному оновленні продуктiв i технологiй спонукає розвивати науковi та проектнi розробки, пiдпорядковувати виробничу дiяльнiсть пiдприємства прискоренню iнновацiйних процесiв. У свою чергу, необхiднiсть виробництва новоi продукцii, здатноi задовольнити потреби ринку, стає провiдним мотивом технологiчних нововведень.

Інновацii, як вiдомо, об'єднують науку, технiку, пiдприємство та менеджмент в єдину систему нововвєдень. Остання не позбавлена низки специфiчних властивостей i закономiрностей. Їi відрiзняє не лише дискретний характер чи пускова ланцюгова реакцiя, а й велика затратнiсть, значний рiвень ризику та вiдсотка невдач, а в разi успiху - висока прибутковiсть iнновацii. Крiм технiко-технологiчноi сфери, вони охоплюють також збут, договiрну дiяльнiсть, аналiтичну роботу на ринку профiльноi й сумiжноi продукцii.

У виходi інновацій за межi виробничоi системи пiдприємства, у залученнi до них нововведень фiнансового менеджменту, збуту, маркетингу, органiзацii й управлiння персоналом тощо вбачається якiсно новий перехiд до ринкового iнновацiйного циклу.

Для цього потрiбна узгодженiсть дiй iнновацiйних фондiв, дослiдних органiзацiй, проектно-впроваджувальних і виробничих структур, збутових пiдроздiлiв i спецiалiзованих фiрм на взаємовигiднiй основi. Та й наявна в iнновацiйному процесi ризикованiсть (високий рiвень невизначеностi, непередбачуваностi й непрогнозованостi) має мiнiмiзуватися заходами державноi пiдтримки. Остання, як показує досвiд, притаманна навiть передовим краiнам ринковоi економiки. Тим паче вона необхiдна в перехiднiй економiцi. Держава зобов'язана стати безпосереднiм провiдником iнновацiйного розвитку, замовником та органiзатором дослiджень i розробок у найсучаснiших напрямах науково-технiчного розвитку. Адже iнновацiйний процес являє собою взаємозв'язок i вiдносини мiж генераторами та споживачами об'єктів iнтелектуальноi власностi, мiж високотехнологічною продукцією й платоспроможним попитом, мiж науковими iдеями й суспiльними потребами. Вiн спрямований на стикування наукової розробки з реальним ринковим попитом.

Характерною особливістю машинобудівної промисловості, як однієї з важливих галузей, що визначають інноваційне формування, є її розвиток на старій технологічній базі.

Частка витрат на інноваційну діяльність у загальному обсязі капіталовкладень у промисловість скоротилась з 21,3% в 1998 р. до 16,1% у 2004 р. Слід також зазначити, що велика сума капіталовкладень спрямовується на технічне переозброєння виробництва (65% у 2001 р.), і зовсім мізерною є частка витрат на інноваційну діяльність (9,6% у 2004 р). Порівняно з 1998 р., капітальні вкладення у витратах на інноваційну діяльність скоротились майже на 40%. Кошти, які витрачаються на інноваційну діяльність, використовуються в основному на підтримку діючих потужностей, ремонт обладнання, а не за призначенням.

Недостатність ресурсів є однією з головних причин, що стримує інноваційну активність підприємств промисловості і машинобудування зокрема. В складних умовах невизначеності підприємства намагаються залучити будь-які доступні ресурси для фінансування інноваційної діяльності.

Структура джерел фінансування інновацій формується залежно від багатьох факторів, але в першу чергу - від виду інновацій, організаційно-правової форми підприємств, кон'юнктури ринку та інших факторів. В Україні ця структура складається з власних, позикових і залучених коштів вітчизняних та іноземних інвесторів, а також із бюджетних асигнувань, що використовуються в разі зацікавленості в інвестиційних проектах центральних або місцевих органів влади.

Основним джерелом формування інновацій для більшості українських підприємств машинобудування є власні ресурси підприємств. Так впроваджують інновації підприємства, які ще донедавна не могли вчасно сплатити податків та розрахуватися з працівниками із заробітної плати - ЗАТ "Більшовик", ВАТ"Будшляхмашина", ЗАТ "Київтрактородеталь", ЗАТ "Ленінська кузня", ВАТ"Київський суднобудівний судноремонтний завод", ТОВ "Буревісник", НВО "Славутич", ТОВ "Авіант", ВАТ "НТК "Електронприлад", ТОВ КБ "Луч", ТОВ"Артем", ЗАТ "Фотон", ТОВ "Лакма", ВАТ "Київхімволокно", ВАТ"Київгума", ЗАТ "Радіовимірювач", ТОВ "НВП "Сатурн", ТОВ "Меридіан" та багато інших. Машинобудівне підприємство ЗАТ "Серп і молот" Харківської області у 2005 році інвестувало свої кошти в розробку обладнання для сервісного обслуговування легкових автомобілів приблизно 35% свого річного прибутку, при чому інвестиції в основний капітал цього підприємства залишають сталими з року в рік, що свідчить про незмінність учасників інвестиційного процесу на підприємстві та про те, що зовнішні інвестиції майже не надходять на підприємство. У структурі загального обсягу фінансового забезпечення інноваційної діяльності в Україні

у 2005 р. в середньому 70,3% становили власні кошти підприємств, 18,0% - кредитні ресурси, 4,2% - кошти іноземних інвесторів, 3,7% - кошти вітчизняних інвесторів, 3% - кошти Держбюджету.

Дослідження показало, що власних коштів у підприємств машинобудування замало для подальшої активізації інноваційної діяльності, комерціалізації науково-технічних розробок. Подальші можливості для активізації інноваційної діяльності зосереджені в позитивній динаміці показників діяльності підприємств (прибуток, рентабельність продукції, зниження її собівартості). Більшість промислових підприємств є збитковими. Так, за даними статистики, у 2004 р. 38,6% підприємств машинобудування й металургії були збитковими.

Як правило, внутрішніх ресурсів для фінансування інноваційних проектів не вистачає, і тому практично завжди йдеться про залучення коштів з інших зовнішніх джерел. В промислово розвинених країнах у структурі інноваційного фінансування близько 80% припадає на акціонерний капітал та приватні фірми. В нашій країні залучені кошти для інноваційної сфери є досить незначними. Позикові інвестиційні ресурси в основному використовуються для фінансування проектів з низьким рівнем ризику та чітко визначеними шляхами успішної реалізації проекту.

Стосовно залучення до фінансування інноваційної діяльності підприємств машинобудування такого позабюджетного джерела, як банківське кредитування, слід зазначити, що воно поки що не стало вагомим джерелом її фінансування. Однак у цілому фінансування економічного розвитку за рахунок кредитних ресурсів має тенденцію до зростання. Загалом за 2000-2004 рр. обсяги кредитів комерційних банків у реальну економіку підвищились більше ніж у 4 рази. Основними чинниками, що впливають на рівень довгострокового кредитування, є коливання ставки рефінансування НБУ, монетарна політика НБУ, стан державного регулювання процедури банкрутства, наявність потенційних фінансово стабільних і платоспроможних підприємств.

У третьому розділі "Удосконалення інноваційних механізмів розвитку підприємництва в машинобудуванні" встановлено, що пошукові методи є універсальними для будь-якої людської діяльності, та запропоновано класифікацію пошукових методів за їх функціональними ознаками. Відповідно до цього всі існуючі пошукові методи можуть бути поділені на чотири класи.

1. Методи активізації творчого мислення. Вони дають змогу змінити спрямованість вектора "психологічної інерції". Цікавою особливістю цих методів є можливість з їх допомогою знаходити нові, оригінальні рішення.

2. Методи комбінаторного типу. Вони дають можливість на основі знань про досліджуваний об'єкт знаходити нові рішення за допомогою аналізу відомих властивостей цього об'єкта. Використання цих методів дає змогу з множини можливих рішень виділити підмножини найбільш раціональних рішень, тим самим значно звузити область пошуку нових ідей.

3. Логіко-аналітичні методи. Логічно-аналітичним методом може служити аналіз контрольних питань.

4. Технології цілеспрямованого пошуку нових рішень. Вони можуть містити пошукові методи будь-яких класів і базуються на закономірностях існування й розвитку конкретного об'єкта дослідження. Саме технології цілеспрямованого пошуку є головним інструментом підприємця при пошуку нових підприємницьких ідей. Цей метод дозволяє встановити "коридор", в рамках якого у визначеній послідовності і здійснюється пошук нових рішень.

Нами визначено, що інноваційні механізми підприємництва в машинобудуванні існують на трьох основних рівнях: макрорівень, регіональний рівень, рівень підприємства. На макрорівні вирішуються три основні завдання: формулюється державна інноваційна стратегія, створюється сприятливий інноваційний клімат для економіки в цілому, реалізуються державні інноваційні програми. На регіональному рівні наявні схожі завдання, але вони прив'язуються до особливостей певних регіонів. І макро-, і регіональний рівень створюють умови для інтенсивного перебігу інноваційних процесів на рівні підприємницьких структур. Ці інноваційні механізми покликані забезпечити реалізацію інноваційних стратегій на мікрорівні, спрямувати підприємницьку ініціативу в русло інноваційних пріоритетів (рис. 3). Згадані механізми повинні діяти в певній послідовності й характеризуватися пов'язаністю та узгодженістю.

Механізми організації інноваційної діяльності полягають в створенні нових інноваційних організацій, які є особливо важливими для великих підприємств машинобудування, що мають складну систему управління інноваціями, часто орієнтуються на великі проекти, реалізація яких повинна практично відразу (або за короткий період часу) забезпечити отримання високих доходів.

На нашу думку, ефективність інноваційної діяльності можна значно підвищити, якщо утворити нові інноваційні підрозділи і структурні одиниці, покликані розвивати нові напрями в діяльності великих підприємств машинобудування. Ці інноваційні одиниці можуть створюватися на постійній або тимчасовій основі.



Рис. 3. Інноваційні механізми підприємництва в машинобудуванні

Матричні структури представляють такі організаційні формування, які утворюються тимчасово на термін розробки і впровадження нововведень, включають фахівців різного профілю, що адміністративно підпорядковуються керівникам відповідних постійних підрозділів, але тимчасово направлені на роботу в тимчасову структуру для проведення робіт з певної спеціалізації.

Науково-технічні підрозділи створюються на постійній основі, вони не мають господарської самостійності, і їх діяльність здійснюється за рахунок бюджету компанії в цілому.

У ряді випадків ефективним організаційним механізмом може бути поглинання великою компанією невеликих інноваційних фірм, діяльність яких входить у коло інтересів цієї компанії. Цей механізм передбачає здійснення великих одноразових витрат, але призводить до значного скорочення термінів виходу з новим продуктом на ринок. Крім того, дає змогу досягти синергетичного ефекту від об'єднання інноваційних досягнень. Малі інноваційні фірми також можуть бути зацікавлені в поглинанні, оскільки вони не завжди володіють достатніми коштами для розвитку своєї діяльності.

Механізмом, що доповнює поглинання, є встановлення тісних зв'язків великих компаній і малих інноваційних фірм, заснованих на створенні довгострокових договірних відносин, сукупність яких можна розглядати як ринкову інноваційну інтеграцію.

Поєднання процесів поглинання й ринкової інноваційної інтеграції дає підставу запропонувати використання так званої "віялової" організації інноваційного процесу (рис. 4).



Рис. 4. "Віялова" організація інноваційного процесу в підприємництві.

Її суть полягає у створенні інноваційного оточення виробничої компанії, що складається з фірм, щодо яких здійснено поглинання (ІФП), а також ринково інтегрованих фірм (РІФ). Така організація виявиться найбільш ефективною для виробничих компаній, що мають наступальну стратегію інноваційною розвитку. Вона дає змогу розробити й комерціалізувати нововведення, які знаходяться на

S-подібних кривих високого рівня, створити технологічні розриви, нововведення, у ряді випадків недоступні компаніям-конкурентам у цей момент часу.

Виділення, як один з механізмів організації інноваційної діяльності, є організаційним механізмом, що передбачає створення самостійних інноваційних компаній, цілісних виробничих утворень, що раніше були частиною головної компанії. Такі дії доцільні, коли утворюється новий напрям діяльності, що не пов'язаний з основною спеціалізацією компанії.

Наступна група інноваційних механізмів підприємництва в машинобудуванні є механізмами розробки і впровадження. Механізми розробки пов'язані з доведенням ідеї до завершеного технічного рішення, що може бути новацією. Для цього необхідна відповідна концентрація інтелектуальних, матеріальних і фінансових ресурсів, їх ефективна комбінація в часі і просторі.

Механізми фінансування і стимулювання як складова інноваційних механізмів підприємництва в машинобудуванні визначають способи формування фінансових ресурсів підприємництва і підвищення їх зацікавленості у впровадженні нововведень. Можна виділити такі механізми: формування власного капіталу, формування витрат на НДДКР і характер віднесення їх на собівартість, узгодження розмірів оподаткування з інтенсивністю інноваційної діяльності.

Як наступний елемент інноваційного механізму підприємництва в машинобудуванні можна назвати механізм технологічного трансферту. Тут нами виділено передачу у підприємницький сектор технологій, розроблених у державному секторі. Важливість такого механізму пов'язана з тим, що багато відкриттів і важливі технічні рішення отримано в державних НДІ, але для їх комерціалізації необхідне здійснення додаткових витрат, причому в ряді випадків значніших, ніж ті, які проведені на дослідницькій стадії. У держави немає достатніх коштів для фінансування стадій впровадження, тому було б правильно надати підприємницьким структурам можливість використання у виробництві таких розробок.

Реалізація системи інноваційних механізмів підприємництва в машинобудуванні буде сприяти, на наш думку, посиленню інноваційної складової підприємництва і переходу до інноваційного типу економічного зростання в машинобудуванні.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі на основі проведеного дослідження здійснено теоретичне обґрунтування та практичне вирішення актуальної задачі з удосконалення інноваційних механізмів підприємництва в машинобудуванні.

1. Визначено, що для розвитку підприємництва необхідні певні умови, що створюють цілісну організаційну систему, в якій виділяється п'ять основних блоків: приватна власність, економічна свобода, економічні стимули, конкурентні ринки й обмежене державне втручання. Приватна власність відіграє вирішальну роль при використанні доходу. Без економічної свободи неможливий вільний вибір продукції, використання ресурсів, технологій, напрямів інвестування. Конкуренція дає можливість вільного входження в ті або інші ринки, а також вільного виходу з них. Нарешті, необхідне створення певних умов на рівні держави, що дадуть змогу ефективно здійснювати підприємницьку діяльність при обмеженні державного втручання в підприємницький процес.

2. Запропоновано інноваційну модель підприємництва, яка передбачає взаємодію організаційно-економічного механізму, комплексної інноваційної інфраструктури, соціальну мобільність населення, державні програми підтримки за наявності певного рівня підприємницької культури, науково-технічних знань та освіти. Найважливішою з перелічених складових є наявність певного рівня інноваційної підприємницької культури. Під інноваційною підприємницькою культурою розуміють рівень і характер освіти підприємців, досвід організації інноваційних підприємств і, перш за все, позитивний досвід у цьому напрямі. Велике значення мають програми державної підтримки інновацій, які поділяють на: програми прямої державної участі і програми, що визначають регулятивно-стимулюючі механізми. Вони істотно посилюють інноваційний розвиток держави і є основою інноваційного підприємництва.

3. Розроблена матриця взаємодії рівня розвитку науково-технічних знань, освіти та рівня розвитку інноваційної підприємницької структури. На початковій стадії взаємодії спостерігається низький рівень технічних знань і інноваційної підприємницької культури. В результаті підвищення рівня науково-технічних знань та науково-технічного розвитку за рахунок використання державних ресурсів досягається високий рівень такого розвитку. Високий рівень організації підприємницької діяльності призводить до посилення конкуренції і зниження норми прибутку, що спостерігається на перехідній стадії. В системі інноваційного підприємництва в достатній кількості наявні організації, зайняті розробкою, створенням і комерціалізацією нововведень.

4. Встановлено, що теорія підприємництва взаємодіє з теорією інноваційних процесів. Розвиток інноваційних процесів нерозривно пов'язаний із розвитком підприємництва. Інноваційний процес є поштовхом та сприяє розвитку підприємництва. Основні положення у вказаному аспекті представлено такими блоками: вільне підприємництво, створення умов для підприємницької діяльності, роль підприємництва в економіці, підприємницькі ризики; малий бізнес; інноваційне і науково-технічне підприємництво; окремі форми здійснення, стимулювання і фінансування інноваційної діяльності, венчурний інноваційний бізнес; розробка інноваційних стратегій; державне регулювання науково-технічної діяльності, передача технологій.

5. Інноваційний механізм визначено як організаційно-економічну форму здійснення інноваційної діяльності, систему заходів, що сприяють її проведенню, методів, що дають змогу знайти й обґрунтувати зміст інноваційних рішень, важелів стимулювання та регулювання цієї діяльності. Виходячи з цього, інноваційні механізми дають можливість сформувати функціональне забезпечення підприємницьких структур.

6. Виявлено, що інноваційний розвиток в Украiнi відбувається за несприятливих умов. Про це свідчить насамперед збільшення зношеності основних фондів i виробничої інфраструктури, значне скорочення резервних виробничих потужностей. Залишається низьким технологічний рівень виробництва, що зумовлює його високу енерго- i матерiаломiсткiсть. Рівень iнновацiйноi активності залишається недостатнім, що є наслідком слабкої зорiєнтованостi iнституцiйноi, фiнансовоi та банкiвськоi систем на підтримку прогресивної моделі розвитку нацiональноi економіки.

7. Встановлено, що здiйсненню iнновацiй перешкоджають такі фактори: нестача власних коштiв, недостатня фiнансова пiдтримка держави, великi витрати на нововведення, високий економiчний ризик, недосконалiсть законодавчоi бази, тривалий термiн окупностi нововведень.

Власних коштів у підприємств машинобудування не вистачає для подальшої активізації інноваційної діяльності, комерціалізації науково-технічних розробок. Основним джерелом формування інновацій на підприємствах машинобудування є їх власні ресурси. Значна сума капіталовкладень спрямовується на технічне переозброєння виробництва і зовсім мізерна частка витрат на інноваційну діяльність. Існує тенденція до зменшення кількості конструкторських і проектних організацій, науково-дослідних та конструкторських підрозділів промислових підприємств.

8. З'ясовано основні фактори розвитку інноваційного підприємництва машинобудівних підприємств: оптимальне співвідношення малих, середніх та великих підприємств за техніко-технологічними параметрами стає основою формування нової структури інноваційного процесу; активізація інвестиційної діяльності у машинобудуванні забезпечує якісний характер інновацій; поступовий розвиток інноваційної інфраструктури формує стратегічну спрямованість інноваційної діяльності.

9. Встановлено, що базою модернізації підприємств машинобудування є самофінансування, кошти інституціональних інвесторів (банків, страхових компаній, пенсійних та інвестиційних фондів), бюджетні кошти. Для збільшення залучених коштів на модернізацію підприємств машинобудування необхідно розробити ефективний механізм протидії вилученню прибутків акціонерних товариств, реалізувати програму здійснення амортизаційної політики на підприємствах.

10. Визначено, що використання пошукових методів ефективних інноваційних рішень в управлінні діяльності машинобудівних підприємств дозволило виділити найбільш раціональні рішення. Методом логічно-аналітичних може служити аналіз контрольних питань. Застосування методів активізації творчого мислення дає змогу зменшити вплив "психологічної інерції" і поширити шляхи пошуку нового рішення. Використання комбінаторних методів дає змогу на множині можливих рішень виділити підмножини найбільш раціональних рішень, тим самим значно звузити область пошуку нових ідей. Застосування методів активізації творчого мислення дозволяє зменшити вплив "психологічної інерції" і розповсюдити шляхи пошуку нового рішення на ефективність діяльності підприємств машинобудування. Використання технології ціленаправленого пошуку нового рішення дозволяє встановити "коридор", в рамках якого у визначеній послідовності і здійснюється пошук нових рішень.

11. Удосконалено такі інноваційні механізми підприємництва в машинобудуванні: механізми підприємництва шляхом розробки механізмів організації інноваційної діяльності, впровадження інновацій, фінансування та стимулювання інноваційної діяльності та технологічного трансферу. Описана вище система інноваційних механізмів і її практична реалізація сприятимуть посиленню інноваційної складової підприємництва і переходу до інноваційного типу економічного зростання машинобудування.

Запропонована "віялова" організація інноваційного процесу в машинобудуванні на підставі поєднання процесів поглинання й ринкової інноваційної інтеграції. Вона є найбільш ефективною для підприємств машинобудування, що мають наступальну стратегію інноваційною розвитку та дає змогу розробити й комерціалізувати нововведення.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Наукові статті у наукових фахових виданнях:

1. Бутенко О.А. Економіко-правове регулювання малого бізнесу в Україні // Зб. наук. праць. Економіка: проблеми теорії та практики. Випуск 149. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. - С. 179-187.

2. Бутенко О.А. Інжинірингові послуги на регіональному рівні та ефективність малого бізнесу // Зб. наук. праць "Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна": Економічна серія. - 2002. - № 564. - С. 374-378.

3. Бутенко О.А. Механізм фінансової підтримки розвитку малого бізнесу в Україні // Зб. наук. праць. "Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна": Економічна серія. - 2002. - № 575. - С. 278-282.

4. Бутенко О.А. Основні напрями та пріоритети інноваційної діяльності в Україні // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2005. - № 4. - С. 81-86.

5. Бутенко О.А. О создании региональных условий развития малого предпринимательства // Зб. наук. пр. "Вісник Харківського державного економічного університету". - 2001. - № 4 (20). - С. 14-16.

6. Бутенко О.А. Світовий досвід державної підтримки малого бізнесу в контексті розвитку підприємництва в Україні // Зб. наук. праць "Вісник Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут". Тематичний випуск: Технічний прогрес та ефективність виробництва. - Харків: НТУ "ХПІ". - 2002. - № 11-2. - С. 141-149.

7. Бутенко О.А. Сучасний стан та аналіз інноваційної діяльності підприємств машинобудування // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2006. - № 4. - С. 74-78 .

8. Бутенко О.А. Теоретичні основи економічного регулювання інноваційної діяльності // Зб. наук. праць Донецького державного університету управління "Маркетинг і логістика в управлінні суб'єктами господарювання". - Т. V. - Вип. 42, серія "Економіка". - Донецьк, ДонДУУ, 2004. - С. 70-80.

9. Бутенко О.А. Упровадження інновацій в промислові підприємства України // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2006. - № 2. - С. 23-25.

10. Бутенко О.А., Дєгтяр А.О. Інкубатори малого бізнесу як форма його розвитку на регіональному рівні // Зб. наук. праць "Вісник Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут". Тематичний випуск. - Технічний прогрес та ефективність виробництва. - Харків: НТУ "ХПІ". - 2002. - № 8-1. - С. 46-50.

(Особистий внесок здобувача: розглянуто регіональний аспект створення інкубаторів малого бізнесу)

Матеріали науково-практичних конференцій:

11. Бутенко О.А. Розвиток інноваційної діяльності в машинобудуванні // Міжнар. наук.-практ. конф. "Наука та інновації - 2005". - Т. 12. Економічні науки. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С. 23-25.

12. Бутенко О.А. Роль інновації в управлінні підприємством // Міжнар. наук.-практ. конф. "Наука и технологии: шаг в будущее - 2006". - Т. 19. Экономические науки. - Белгород: Руснаучкнига, 2006. - С. 68-70.

13. Бутенко О.А. Удосконалення системи державного регулювання підприємницької діяльності // Міжн. наук.-практ. конф. "Україна наукова 2003". - Т. 16. Економіка підприємства. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - С. 15-17.

14. Бутенко О.А. Фінансова підтримка малого бізнесу на регіональному рівні управління // 3-я міжнар. наук.-практ. конф. "Сучасні проблеми гуманізації та