НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ФІНАНСОВИЙ ІНСТИТУТ

ПРИ МІНІСТЕРСТВІ ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

БОНДАРЕНКО Олена Сергіївна

УДК 658.14.17

УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ АКТИВАМИ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність 08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Науково-дослідному фінансовому інституті

при Міністерстві фінансів України

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент

Рязанова Надія Сергіївна

Київський національний економічний університет

ім. В. Гетьмана, доцент кафедри фінансів

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Білик Марія Дмитрівна

Київський національний економічний університет

ім. В. Гетьмана, професор кафедри фінансів підприємств

кандидат економічних наук, доцент

Бабич Людмила Миколаївна

Вищий навчальний заклад "Національна академія управління", доцент кафедри фінансів та банківської справи (м. Київ)

Провідна установа: Науково-дослідний економічний інститут

Міністерства економіки України,

відділ регуляторної політики (м. Київ)

Захист відбудеться "14" червня 2006 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.853.01 у Науково-дослідному фінансовому інституті при Міністерстві фінансів України за адресою: 01103, м. Київ - 103, бульвар Дружби народів, 28, 2-й поверх, зал засідань

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України за адресою: 01103, м. Київ - 103, бульвар Дружби народів, 28, перший поверх

Автореферат розісланий "11" травня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, доцент К.В. Павлюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток ринкових відносин та інтеграція України у світове економічне співтовариство потребують нових підходів до управління економікою як на макрорівні, так і на рівні окремих підприємств. Особливого значення набувають проблеми створення таких механізмів управління фінансами підприємств, які б відповідали ринковим умовам господарювання та забезпечували достатній рівень їх платоспроможності, ліквідності, прибутковості. У цьому контексті важливим є ефективне управління оборотними активами.

Розвитку теорії та практики управління оборотними активами присвятили свої праці такі відомі вітчизняні та зарубіжні економісти, як М.Д. Білик, І.О. Бланк, С.Ф. Голов, М.М. Мазаракі, А.М. Карбовник, В.П. Савчук, О.О. Терещенко, Н.М. Ушакова, В.В. Бочаров, В.В. Ковальов, М.Н. Крейніна, В.Е. Леонтьєв, Є.І. Шохін, Є.Ф. Брігхем, Р. Брейлі, Ван Хорн, С. Майєрс, С. Росс, А. Шапіро.

Разом з тим, слід зазначити, що при дослідженні проблем управління оборотними активами недостатньо уваги приділяється витратам, які виникають у процесі управління оборотними активами; не враховуються особливості управління портфелем дебіторської заборгованості; не повною мірою обґрунтовуються логістичні підходи до управління запасами та не береться до уваги специфіка функціонування промислових і торговельних підприємств; мають місце недосконалі методичні підходи до управління грошовими коштами та поточними фінансовими інвестиціями. Це спричинило об’єктивну потребу в подальшому розробленні теоретичних і методико-прикладних засад удосконалення управління оборотними активами з урахуванням світового досвіду. Актуальність окреслених вище проблем управління оборотними активами та розширення діапазону наукового пошуку в цій важливій сфері стали основою для вибору теми дисертаційного дослідження, визначили мету, завдання й очікувані практичні результати.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов'язана з науково-дослідною тематикою КНУТД, зокрема з темами: "Розробка механізмів стратегічного розвитку підприємств легкої промисловості, системних технологічних комплексів автоматизованої підготовки виробництва та виготовлення конкурентоспроможної продукції з використанням методів дизайну, менеджменту та маркетингу в умовах ринкової економіки" (№ держреєстрації 0102U001413, 2002–2004 рр.) (особистий внесок автора полягає у розроблені методики управління портфелем дебіторської заборгованості), "Проблеми розвитку промислових підприємств на інноваційних засадах" (№ держреєстрації 0205U007035, 2005 р.) (особистий внесок автора полягає в обґрунтуванні особливостей управління оборотними активами підприємств як складової інноваційної політики), "Розробка сучасних інструментальних методів управління підприємством, технологічними процесами виготовлення конкурентоспроможної продукції" (16.05.01.ДБ, р/н 0105U002389, 2005-2007 рр.).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у

розробленні теоретико-методичних підходів і практичних рекомендацій щодо

удосконалення управління оборотними активами на вітчизняних підприємствах.

Для досягнення цієї мети у роботі були поставлені такі завдання:

уточнити суть оборотних активів у сучасних умовах господарювання, визначити роль і місце управління ними в системі управління фінансами підприємств;

обґрунтувати методологічні засади управління оборотними активами підприємств та визначити основні його напрями;

оцінити стан оборотних активів підприємств і управління ними в Україні, зокрема вибіркової сукупності підприємств промисловості та оптової торгівлі;

дослідити правове забезпечення управління оборотними активами в Україні;

розробити класифікацію витрат на управління оборотними активами вітчизняних промислових і торговельних підприємств;

запропонувати методичні підходи щодо вдосконалення управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями на вітчизняних підприємствах;

обґрунтувати механізми управління запасами на вітчизняних промислових і торговельних підприємствах;

розробити рекомендації щодо застосування підприємствами методів таксономічного моделювання для оцінки рівня формування запасів та вибору раціональних моделей управління ними.

Об’єкт дослідження – управління оборотними активами підприємств.

Предмет дослідження – теоретичні положення, принципи, методи та важелі, що забезпечують ефективне управління оборотними активами.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є класичні та сучасні теорії, праці визнаних у світовій науці вчених, нормативні акти загальноєвропейського характеру, національні акти законодавчої та виконавчої влади. Дослідження ґрунтуються на використанні основних положень системного підходу, сучасної теорії фінансів, менеджменту, маркетингу, економіко-математичних і статистичних методів аналізу. При проведенні дослідження були використані такі методи: структурно-логічний та семантичний аналіз (для уточнення й упорядкування термінології в понятійному апараті управління оборотними активами), опитування (для виконання маркетингового дослідження з метою виявлення причин неефективного управління оборотними активами на промислових і торговельних підприємствах), методи бухгалтерського й управлінського обліку (при розробці класифікації витрат на управління оборотними активами), метод порівняльного аналізу (при дослідженні моделей управління оборотними активами), метод синтезу (при адаптації досвіду інших країн до специфіки функціонування вітчизняних підприємств), методи горизонтального й вертикального аналізу (при обґрунтуванні стану управління оборотними активами на вітчизняних підприємствах), метод таксономічного моделювання (при оцінці впливу постачальників підприємства на рівень формування запасів), експериментальний метод (при апробації запропонованих у дисертаційному дослідженні методик). Вихідними даними були фінансова та статистична звітність ряду промислових і торговельних підприємств, Державного комітету статистики України, періодичні видання, а також матеріали, зібрані автором у процесі спеціально організованих спостережень і опитувань.

Наукова новизна одержаних результатів. У процесі дослідження автором одержано такі найсуттєвіші результати:

вперше:

розроблено методику управління грошовими коштами та поточними фінансовими інвестиціями, яка полягає в обґрунтуванні рішень за трьома напрямами (грошові потоки, залишки грошових коштів, поточні фінансові інвестиції), враховує склад грошових потоків вітчизняних підприємств, визначає вплив управління грошовими коштами на показники ліквідності, платоспроможності, прибутковості, що дає змогу підвищити ефективність формування й використання фінансових ресурсів підприємств;

обґрунтовано методологічний підхід до класифікації витрат на управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями та запасами, враховано специфіку функціонування вітчизняних промислових і торговельних підприємств, яка відображена у розробленій класифікації витрат на управління запасами, що дає можливість обґрунтованіше приймати рішення в процесі управління оборотними активами та оптимізувати витрати підприємств;

розроблено методичний інструментарій оцінки рівня формування запасів підприємства на основі методу таксономічного моделювання, який базується на стандартизації параметрів (величини поставки, періодичності постачання, ціни одиниці продукції, питомої ваги запасів окремого постачальника в загальному обсязі запасів, коефіцієнта стабільності поставок) запасів, ранжуванні постачальників підприємства за окремими групами, що дає змогу обґрунтувати найбільш раціональні моделі управління запасами стосовно конкретного постачальника;

удосконалено:

методологічні засади управління оборотними активами з виокремленням мети, завдань, принципів і функцій, що дозволяє посилити дієвість механізмів управління оборотними активами на вітчизняних підприємствах;

методичні положення управління дебіторською заборгованістю на основі застосування теорії портфеля, структурування етапів управління портфелем дебіторської заборгованості, виділення чинників, що мають ураховуватися підприємством при формуванні індивідуальних умов кредитування покупців і визначення напрямів їхнього впливу, систематизації процедур оцінки змін у кредитній політиці підприємства (при переході від передплати до продажу в кредит, подовженні строків кредитування, наданні знижок за дострокову оплату), що дозволяє підвищити ефективність управління дебіторською заборгованістю на вітчизняних підприємствах;

методичні підходи до оцінки управління на підприємстві дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями на основі запропонованої методики оцінки управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями, у якій визначено етапи реалізації управлінських рішень, сформульовано правила їх прийняття, розроблено бальну оцінку рівня управління зазначеними складовими оборотних активів, що дає змогу виявити недоліки в управлінні ними та обґрунтувати вплив на показники ліквідності, платоспроможності й прибутковості;

механізми управління запасами промислових і торговельних підприємств, що враховують специфіку їхнього функціонування, ґрунтуються на логістичних підходах до контролю за обсягами запасів, чітко розмежовують функції щодо управління запасами між структурними підрозділами підприємства, дають можливість знизити витрати часу на управління запасами, сприяють формуванню таких їхніх обсягів, які забезпечують безперервність діяльності підприємства й мінімізацію витрат;

дістали подальший розвиток:

формулювання поняття "оборотні активи", в якому підкреслено їхній натурально-речовий зміст, обґрунтовано термін і мету використання, що дає змогу уточнити їхню роль у діяльності підприємств;

визначення поняття "фінанси підприємства", що являє собою систему належним чином оформлених економічних відносин, які виникають при формуванні, розподілі й використанні підприємством фінансових ресурсів у процесі операційної, фінансової та інвестиційної діяльності з метою забезпечення постійного його розвитку, і поняття "система управління фінансами підприємства", котра розглядається як сукупність взаємопов’язаних підсистем, що направлені на управління економічними відносинами підприємства, з метою забезпечення ефективного формування, розподілу й використання його фінансових ресурсів;

рекомендації щодо необхідності забезпечення у законодавстві України уніфікації та уточнення понять, пов’язаних з оборотними активами підприємств, що є основою для створення передумов ефективного управління оборотними активами;

класифікація чинників впливу на управління оборотними активами підприємств, яка, на відміну від наявних, деталізує чинники опосередкованого (зовнішні) та безпосереднього (внутрішні) впливу, що дозволяє обґрунтовано приймати рішення щодо управління оборотними активами вітчизняних підприємств.

Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що розроблені методичні підходи й обґрунтовані методологічні положення доведені до рівня практичних рекомендацій і можуть бути використані підприємствами для забезпечення ефективного управління оборотними активами. Наукові результати дисертаційної роботи знайшли практичне застосування на ряді підприємств, що підтверджено відповідними довідками, зокрема на ЗАТ "Діелектричні кабельні системи України" (№ 12/10-3 від 12.01.2006 р.), ПП "Електрокомплект” (№ 16/01-11 від 16.01.2006 р.), ТОВ "СТЕН" (№ 001 від 10.01.2006 р.), ТОВ "Компанія "Садівник" (№08 від 12.01.2006 р). Теоретичні напрацювання використовуються у навчальному процесі інженерно-економічного факультету КНУТД при викладанні дисциплін "Економіка підприємства", "Фінансовий менеджмент" (довідка № 04-71/13 від 11.01.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною завершеною роботою здобувача. Наукові положення, розробки та пропозиції, що містяться в роботі, одержані автором самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні положення результатів дослідження оприлюднені на 11 міжнародних науково-практичних конференціях, 3 всеукраїнських науково-практичних конференціях, 2 науково-теоретичних конференціях. Основними з них є: "Проблеми розвитку фінансової системи України" (Сімферополь, 2005), "Інноваційні технології – майбутнє України" (Київ, 2005), "Економіка і управління у промисловості" (Дніпропетровськ, 2005), "Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави" (Дніпропетровськ, 2005), "Економічні проблеми розвитку промислового виробництва" (Одеса, 2004), "Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи вирішення" (Дніпропетровськ, 2004), "Стратегія інноваційного розвитку підприємств України" (Київ, 2003), "Проблеми розвитку державних та місцевих фінансів" (Київ, 2003), "Проблеми розвитку фінансової системи України" (Київ, 2002).

Публікації. За результатами проведених досліджень автором опубліковано 19 робіт, із них 10 статей – у наукових фахових виданнях, участь у колективній монографії. Загальний обсяг публікацій становить 7,51 друк. арк., зокрема у наукових фахових виданнях – 6,1 друк. арк..

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (187 найменувань) та 16 додатків. Обсяг дисертації – 185 сторінок, у тому числі 40 таблиць, 35 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його мету, предмет і об’єкт, сформульовано завдання, відображено наукову новизну і практичну значимість отриманих результатів.

У першому розділі "Теоретичні засади управління оборотними активами" розглянуто економічну суть оборотних активів у сучасних умовах господарювання, визначено роль і обґрунтовано методологічні засади управління оборотними активами, проаналізовано його правове забезпечення.

Питання про економічну суть “оборотних активів” є предметом полеміки у вітчизняній і зарубіжній теорії та практиці. Одні науковці ототожнюють оборотні активи з оборотними коштами, інші – з оборотним капіталом. Проведені дослідження дали змогу дійти висновку, що оборотні активи – це поняття більш ширше за оборотні кошти, оскільки загальноприйнятий поділ оборотних коштів на оборотні фонди і фонди обігу не враховує такої складової активів підприємства, як короткострокові фінансові вкладення. Ототожнення термінів "оборотний капітал" і "оборотні активи" пояснюється тим, що одні науковці, використовуючи поняття "оборотний капітал", розглядають його з позиції фінансових ресурсів, які вкладені у господарські засоби підприємства, а інші, застосовуючи термін "оборотні активи", трактують його з позиції грошової (вартісної) оцінки наявних у підприємства господарських засобів. Це дає змогу зробити висновок, що оборотні активи й оборотний капітал є двома категоріями, які характеризують одні й ті ж об’єкти: грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення, дебіторську заборгованість і запаси.

Обґрунтовуючи оборотні активи як економічну категорію, вдалося виокремити певні вимоги, яким вони мають відповідати: постійно відновлюватися й підтримуватися на достатньому рівні; бути узгодженими з обсягом поточних зобов'язань; приносити підприємству економічні вигоди (шляхом забезпечення ліквідності, платоспроможності, прибутковості); управління ними слід здійснювати в процесі операційної, фінансової та інвестиційної діяльності. Зважаючи на це, під оборотними активами запропоновано розуміти мобільну частину активів підприємства, яка використовується протягом одного року у процесі операційної, фінансової, інвестиційної діяльності з метою отримання економічних вигод.

Комплексний підхід до процесу управління фінансами підприємств дав змогу визначити місце і роль управління оборотними активами в системі управління фінансами підприємств, уточнити зміст понять "фінанси підприємства" та "система управління фінансами підприємства". Фінанси підприємства розглянуто як систему належним чином оформлених економічних відносин, що виникають при формуванні, розподілі та використанні підприємством фінансових ресурсів у процесі операційної, фінансової та інвестиційної діяльності з метою забезпечення постійного його розвитку. Під системою управління фінансами підприємства запропоновано розуміти сукупність взаємопов’язаних підсистем, які направлені на управління економічними відносинами підприємства, з метою забезпечення ефективного формування, розподілу й використання його фінансових ресурсів. Ураховуючи практику функціонування вітчизняних підприємств, запропоновано в системі управління фінансами підприємства виділяти п’ять підсистем управління: активами, власним капіталом, зобов’язаннями, інвестиціями, фінансовими ризиками. Виокремлення цих підсистем точніше враховує взаємозв’язок, який існує між управлінням фінансами суб'єктів господарювання і вимогами Національних П(С)БО.

У роботі викладено методологічні засади управління оборотними активами підприємства (рис. 1) з урахуванням комплексного розгляду його мети, завдань, принципів, функцій, методів. Саме їхнє врахування дозволить посилити організованість управління на підприємствах оборотними активами. Виділено зовнішні (опосередкованого впливу) та внутрішні (безпосереднього впливу) чинники, що впливають на управління оборотними активами. До зовнішніх віднесено конкурентне середовище, ступінь розвитку фінансового ринку, законодавчу базу регулювання, нецінові детермінанти попиту, відносини з контрагентами, до внутрішніх – виробничу технологію підприємства, облікову політику підприємства, кваліфікацію фінансових менеджерів, організаційну структуру підприємства, стратегічні цілі підприємства.

На основі аналізу економічної сутності кожної складової оборотних активів і врахування зарубіжного й вітчизняного досвіду, в роботі запропоновано напрями управління оборотними активами вітчизняних підприємств (рис. 2). Такий підхід враховує специфіку виникнення на підприємствах кожної їхньої складової, базується на взаємозв’язку, що існує між залишками грошових коштів і поточними фінансовими інвестиціями, обґрунтовує необхідність паралельного здійснення на підприємствах управління грошовими потоками й управління

Рис. 1. Методологічні засади управління оборотними активами

Рис. 2. Напрями управління оборотними активами

Успішна реалізація визначених напрямів можлива за умови єдиного підходу до визначення понять, пов’язаних з оборотними активами підприємств, які зустрічаються у законодавстві України. За результатами проведеного аналізу встановлено наявність ряду суперечностей у законодавстві щодо понять, пов'язаних з оборотними активами. Суттєвими недоліками правового забезпечення управління оборотними активами підприємств є застосування у різних законодавчих актах неоднакових термінів (хоча їхній економічний зміст є ідентичним), а також наявність різних трактувань тих самих термінів. У роботі подано пропозиції щодо усунення цих протиріч.

У другому розділі "Оцінка сучасного стану оборотних активів та управління ними в економіці України" досліджено тенденції формування обсягів оборотних активів на підприємствах України, проведено аналіз стану управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями, запасами на промислових і торговельних підприємствах, проаналізовано й узагальнено сучасні моделі управління ними.

Аналіз обсягів активів підприємств України за 1996–2004 рр. виявив зростання обсягів як необоротних, так і оборотних активів. Воднораз, динаміка питомої ваги оборотних і необоротних активів відображає постійне скорочення частки необоротних і зростання оборотних. За період із 1996 р. до 2004 р. частка оборотних активів зросла більше ніж у 2 рази й досягла 48 %. За галузями економіки та видами економічної діяльності в 1995-2004 рр. обсяги оборотних активів також зростали, хоча спостерігалася тенденція зменшення їхньої питомої ваги у промисловості, сільському господарстві, транспорті й зв’язку і тенденція стрімкого зростання у торгівлі й громадському харчуванні. Незважаючи на це, у 2001–2004 рр. найбільші обсяги оборотних активів мали місце в промисловості (222,63 млрд. грн., або 36,08 %), оптовій та роздрібній торгівлі, торгівлі транспортними засобами, послугах ремонту (218,29 млрд. грн., або 35,38%).

На мікрорівні аналіз обсягів оборотних активів за вибірковою сукупністю підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості й оптової торгівлі хімічними продуктами свідчить про те, що тенденції, які мали місце в економіці України, характерні як для окремих видів економічної діяльності, так і для підприємств в розрізі видів економічної діяльності. Частка оборотних активів на підприємствах оптової торгівлі за період із 2001 до 2004 р. зросла в середньому з 50,3% до 56,18%, а на підприємствах промисловості - з 38,15% до 41,77%. При цьому на підприємствах промисловості обсяги оборотних активів збільшувалися швидшими темпами, ніж на підприємствах оптової торгівлі.

Дослідження структури оборотних активів підприємств України за 1997–2004 рр. довели, що найбільшу питому вагу мала дебіторська заборгованість (57,9% у 1997 р. і 64,9% у 2004 р.). При цьому левова частка цієї заборгованості припадає на заборгованість між підприємствами України. Це свідчить про низький рівень платоспроможності вітчизняних підприємств і відсутність ефективних механізмів управління дебіторською заборгованістю. Це підтверджує і динаміка обсягів простроченої дебіторської заборгованості. За 1997–2004 рр. її частка коливалася від 69,2% до 38,5%, хоча позитивною тенденцією є її зниження. Проведений аналіз частки дебіторської заборгованості за вибірковою сукупністю підприємств у 2001–2004 рр. дав змогу установити поступове її збільшення в оборотних активах. На підприємствах оптової торгівлі хімічними продуктами вона коливалася від 41,3 до 78,1%, на підприємствах хімічної і нафтохімічної промисловості від 22,13% до 51,2%.

У складі дебіторської заборгованості між підприємствами України динаміка

заборгованості за товари, роботи і послуги була наступною (рис. 3.).

Рис. 3. Динаміка дебіторської заборгованості між підприємствами України

За результатами дослідження встановлено, що разом із зменшенням частки дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги у загальному обсязі дебіторської заборгованості між підприємствами України, для вибіркової сукупності промислових і торговельних підприємств характерне зростання обсягів цього виду дебіторської заборгованості, що зумовлює необхідність удосконалення механізмів управління цією складовою оборотних активів. Це підтверджує й аналіз оборотності їхньої дебіторської заборгованості (табл. 1).

Друге місце за обсягом в оборотних активах у 1997–2004 рр. посідали запаси. На підприємствах України їхні обсяги зросли від 48,57 млрд. грн. до 136,99 млрд. грн. Одночасно їхня питома вага в оборотних активах зменшилась з 36,5% до 21,4%, що обумовлено зростанням частки дебіторської заборгованості. Аналіз частки запасів на підприємствах оптової торгівлі хімічними продуктами показав, що вона займала близько третини оборотних активів і за 2001-2004 рр. зменшилася. На підприємствах хімічної та нафтохімічної промисловості запаси становили понад половину оборотних активів, і їхня частка постійно коливалася. Це зумовлено коливанням у складі запасів частки виробничих запасів і готової продукції, що пов’язано із відсутністю механізмів адекватного реагування на постійні зміни обсягів попиту.

Оборотність запасів підприємств України за галузями економіки й видами економічної діяльності свідчить про те, що в цілому коефіцієнт оборотності мав тенденцію до зростання. Однак дослідження динаміки коефіцієнтів оборотності запасів вибіркової сукупності підприємств (табл. 1) показали низький рівень управління запасами.

Аналіз обсягів грошових коштів, поточних фінансових інвестицій та їхньої питомої ваги в 1997–2004 рр. виявив тенденцію зростання, що є позитивним моментом у діяльності вітчизняних підприємств. Проте розрахунок коефіцієнтів оборотності грошових коштів за вибірковою сукупністю підприємств (табл. 1), відслідковування їхніх значень у динаміці відображає постійні коливання як у бік поліпшення так і в бік погіршення, що свідчить про відсутність стабільності в управлінні грошовими коштами підприємств і потребує удосконалення.

Таблиця 1

Показники оборотності оборотних активів вибіркової сукупності підприємств промисловості та оптової торгівлі у 2001-2004 рр.

Підприємство | Вибіркова сукупність підприємств оптової торгівлі

(КВЕД 51.55.0 – оптова торгівля хімічними продуктами)

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості | Коефіцієнт оборотності

грошових коштів | Коефіцієнт оборотності запасів

2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004

ТОВ "Юрагрозахист" | 3 | 3 | 4 | 3 | 11 | 13 | 13 | 13 | 5 | 5 | 6 | 6

ТОВ "Презенс" | 4 | 4 | 5 | 3 | 11 | 16 | 21 | 16 | 5 | 5 | 6 | 5

ТОВ "СТЕН" | 3 | 3 | 3 | 3 | 10 | 12 | 14 | 10 | 4 | 4 | 4 | 4

ТОВ "Тридента" | 3 | 3 | 3 | 3 | 15 | 18 | 15 | 15 | 4 | 6 | 5 | 6

ТОВ "Агроаптека" | 3 | 3 | 3 | 3 | 20 | 20 | 20 | 21 | 3 | 3 | 3 | 3

ТОВ "Агрокс" | 3 | 3 | 3 | 3 | 8 | 10 | 12 | 12 | 3 | 3 | 4 | 4

Вибіркова сукупність підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості

(КВЕД 25.21.0 – виробництво пластикових труб і профілів із пластмаси)

ЗАТ "ДКС" | 3 | 3 | 3 | 3 | 10 | 10 | 10 | 9 | 2 | 2 | 3 | 3

ТОВ "Нетлайн" | 3 | 3 | 3 | 3 | 11 | 10 | 11 | 12 | 2 | 2 | 2 | 2

ТОВ "Копоселектро" | 3 | 3 | 3 | 3 | 16 | 14 | 17 | 17 | 2 | 2 | 3 | 4

ПП "Електрокомплект” | 3 | 2 | 3 | 3 | 20 | 22 | 22 | 21 | 4 | 4 | 4 | 6

ЗАО "Євродин" | 4 | 3 | 4 | 4 | 8 | 5 | 6 | 8 | 2 | 2 | 2 | 2

ДП "ІV Трейдинг" | 3 | 3 | 3 | 3 | 10 | 17 | 10 | 10 | 3 | 3 | 3 | 3

Удосконалення управління оборотними активами на підприємствах України залежить передусім від обґрунтування наукових підходів до управління ними й оцінки можливостей їхньої адаптації до специфіки функціонування конкретних підприємств. За результатами проведеного аналізу вітчизняних і зарубіжних моделей управління дебіторською заборгованістю встановлено, що вітчизняним підприємствам велику увагу слід приділяти кредитній політиці. Враховуючи зміни, які відбуваються в зовнішньому середовищі, для підвищення економічної вигоди підприємствам доцільно час від часу переглядати умови кредитування покупців. У табл. 2 містяться пропозиції автора щодо порядку проведення змін у кредитній політиці підприємства.

Проведений порівняльний аналіз моделей управління грошовими коштами дав змогу зробити висновок про доцільність здійснення вітчизняними підприємствами одночасного управління залишками грошових коштів і поточними фінансовими інвестиціями. Воднораз, важливим для підприємств України є обґрунтування мінімально необхідної за звітний період потреби в грошових коштах – доцільно не заморожувати їх на поточних рахунках, а вкладати в поточні фінансові інвестиції.

Порівняльний аналіз моделей управління запасами дозволив виділити переваги та недоліки кожної з них, а також згрупувати їх за шістьма напрямами: 1) моделі, що базуються на фіксованому обсязі замовлення або партії виготовлюваної продукції; 2) моделі, що базуються на фіксованій періодичності замовлення запасів; 3) система АВС; 4) система XYZ; 5) детерміновані факторні моделі; 6) моделі, що базуються на методах імітаційного моделювання.

Таблиця 2

Порядок проведення оцінки змін у кредитній політиці підприємства

Умовні позначення

Ц – ціна, грн.; ЗВ – змінні витрати на одиницю, грн.; К1, К2 – кількість проданих одиниць відповідно до і після змін у кредитній політиці, шт; ?К – кількість додатково проданих одиниць, шт.; МД1, МД2 – маржинальний дохід відповідно до і після змін у кредитній політиці, грн; ? МД – додатковий маржинальний дохід, грн.; ВОП – поточна оцінка вигоди, грн.; С% – дохідність за недоотриманими грошовими коштами, %; ВЗКП – витрати, пов'язані із прийняттям рішень, грн; ВР1ВР2 – виручка від реалізації відповідно до і після змін в кредитній політиці, грн.; ? ВР – зміна виручки від реалізації, грн.; ? ДЗ – додатковий обсяг дебіторської заборгованості по'вязаний із новим продажем, грн.; ДЗ1, ДЗ2 – обсяг дебіторської заборгованості до і після змін в кредитній політиці, грн; КДЗ1, КДЗ2 – коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості відповідно до і після змін у кредитній політиці, обороти; І1, І2 - інвестиції в додаткову дебіторську заборгованість, пов'язані відповідно з першочерговими та новими обсягами продажів, грн; Із – загальні інвестиції в дебіторську заборгованість, грн; ? ІДЗ – скорочення інвестицій в дебіторську заборгованість, грн.; П – прийнятний прибуток додаткових інвестицій, грн.; З – знижка, %; П% – питома вага покупців, які бажають отримати знижку, %; Е - економія з врахуванням альтернативних витрат від скорочення дебіторської заборгованості, грн.; ВУК – вигода (втрати) підприємства при зміні умов кредитування

Порядок оцінки змін у кредитній політиці підприємства

при переході від передплати до продажу в кредит | при подовженні строків кредитування | при наданні знижок за дострокову оплату

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7. ВОП > ВЗКП – рішення приймається, оскільки зростання продажу компенсує відстрочку платежів . |

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10. ? МД>П – рішення приймається, оскільки прибуток від додаткового продажу перевищує прибуток на основі потрібної дохідності інвестицій в додаткову дебіторську заборгованість | 1.

2.

3.

4.

5.

6.

7. Е> ВЗКП – рішення приймається, оскільки економія, отримана завдяки прискоренню інкасації дебіторської заборгованості перевищує витрати, які матиме підприємство у разі надання покупцям знижки за прискорення розрахунків за боргами.

Запропонована класифікація моделей управління запасами є базою для обґрунтування рішень про доцільність застосування тих чи інших моделей, а також дає змогу враховувати те, що (1) управління запасами має зводитись до визначення оптимального обсягу, який би мінімізував витрати, зумовлені ними; (2) кожна модель управління запасами має свої переваги та недоліки; (3) вибираючи ту чи іншу модель, підприємства мають враховувати специфіку свого функціонування.

У третьому розділі "Удосконалення управління оборотними активами" розроблено рекомендації щодо удосконалення управління оборотними активами на вітчизняних промислових та торговельних підприємствах.

В управлінні оборотними активами важливим і водночас складним є обґрунтування таких обсягів дебіторської заборгованості, грошових коштів, поточних фінансових інвестицій, запасів, за яких витрати, що виникають у процесі управління ними, будуть мінімальними. Такий стан речей зумовив необхідність з’ясування видів та економічної сутності витрат, які можуть виникати на вітчизняних промислових та торговельних підприємствах у процесі управління оборотними активами (рис. 4). Доведено, що витрати на управлінням дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями є ідентичними як для промислових, так і торговельних підприємств, а витрати на управлінням запасами для цих підприємств різняться, що пов’язано зі специфікою їхньої господарської діяльності. Використання розробленої класифікації витрат на ЗАТ "Діелектричні кабельні системи України", ПП "Електрокомплект”, ТОВ "СТЕН", ТОВ "Компанія Садівник" дозволило знизити витрати на управлінням оборотними активами і, в результаті, витрати підприємства в цілому.

З метою удосконалення управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями на промислових і торговельних підприємствах у роботі рекомендовано керівництву підприємств Положення про управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями. Управління цими складовими оборотних активів може здійснюватися на основі запропонованих методик.

У роботі розроблено методику оцінки управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями. Вона охоплює п’ять етапів: 1) дослідження динаміки обсягів дебіторської заборгованості, грошових коштів, поточних фінансових інвестицій; 2) дослідження стану управління дебіторською заборгованістю; 3) дослідження стану управління грошовими коштами і поточними фінансовими інвестиціями; 4) дослідження рівня ліквідності та платоспроможності; 5) обґрунтування отриманої інформації та прийняття відповідного рішення. Особливістю запропонованої методики є те, що в її межах сформульовані правила, на основі яких пропонується кількісно оцінити рівень управління на підприємстві дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями. Для цього розроблено бальну систему оцінки кожного правила. Слід зазначити, що окремі правила передбачають два рівні оцінки. Перший рівень дає можливість порівняти значення двох показників за період, другий рівень – дає змогу дати бальну оцінку двом показникам з урахуванням тенденцій їхніх змін.

Рис. 4. Класифікація витрат на управління оборотними активами

Максимальна кількість балів оцінки, яку може набрати підприємство, становить 14. На основі експертних досліджень встановлено, що рівень управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями високий, якщо набрано 10 і більше балів, середній – якщо набрано 6–9 балів, низький – якщо набрано 5 і менше балів. Результати апробації запропонованої методики на ЗАТ "Діелектричні кабельні системи України” і ТОВ "СТЕН" подано в табл. 3.

Таблиця 3

Бальна оцінка управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями на підприємстві

Правило прийняття рішення | Кількість рівнів оцінки | Оцінка в балах

ЗАТ "ДКС" | ТОВ "СТЕН"

1. Обсяги дебіторської заборгованості порівнюються з обсягами продажу | 1 | 1 | 0

2. Обсяги продажу порівнюються з часткою в них дебіторської заборгованості | 1 | 1 | 1

2 | 1 | 0

3. Період погашення дебіторської заборгованості порівнюється з періодом погашення кредиторської заборгованості | 1 | 0 | 1

2 | 0 | 1

4. Коефіцієнт простроченої дебіторської заборгованості порівнюється з обсягами дебіторської заборгованості | 1 | 1 | 0

5. Період перебування капіталу в грошових коштах порівнюється з обсягом прострочених платежів підприємства | 1 | 0 | 1

6. Коефіцієнт швидкої ліквідності порівнюється з часткою простроченої дебіторської заборгованості | 1 | 1 | 0

2 | 0 | 0

7. Коефіцієнт швидкої ліквідності порівнюється з динамікою питомої ваги грошових коштів і поточних фінансових інвестицій | 1 | 1 | 0

2 | 1 | 1

8. Коефіцієнт абсолютної ліквідності порівнюється з коефіцієнтом ліквідності грошових потоків | 1 | 0 | 0

2 | 0 | 0

9. Коефіцієнт рентабельності використання вільних грошових коштів у короткострокових фінансових вкладеннях порівнюється з обсягом поточних фінансових інвестицій | 1 | 0 | 1

Результат | 7 | 6

Для забезпечення ефективного управління дебіторською заборгованістю розроблено методику управління портфелем дебіторської заборгованості. Під портфелем дебіторської заборгованості запропоновано розуміти сукупність усіх видів дебіторської заборгованості, які мають різний обсяг, різний термін погашення та різний рівень ризикованості. На відміну від наявних, розроблена методика управління портфелем дебіторської заборгованості відрізняється такими положеннями: (1) орієнтована на необхідність розроблення індивідуальних умов кредитування, виходячи з оцінки рівня ліквідності й платоспроможності окремого покупця; (2) виділено чинники, які впливають на вибір умов кредитування, й обґрунтовано напрями їхнього впливу; (3) є рекомендації про доцільність перегляду умов кредитування покупців; (4) дає змогу оцінити вигідність підприємства у разі змін у його кредитній політиці; (5) передбачає можливості рефінансування дебіторської заборгованості. Вона реалізується у такі етапи: 1) формування умов надання комерційних кредитів та процедури інкасації дебіторської заборгованості; 2) визначення допустимого обсягу портфеля дебіторської заборгованості на основі прогнозованого обсягу реалізації; 3) моніторинг складових портфеля дебіторської заборгованості та структурування її за термінами погашення, 4) розроблення змін умов кредитування покупців для збільшення обсягів продажу; 5) оцінка можливостей рефінансування портфеля дебіторської заборгованості. Застосування запропонованої методики на ЗАТ "Діелектричні кабельні системи України", ПП "Електрокомплект", ТОВ "СТЕН", ТОВ "Компанія "Садівник" дозволило підвищити ефективність управління цією складовою оборотних активів на підприємствах.

Для забезпечення ефективного управління грошовими коштами запропоновано методику управління грошовими коштами і поточними фінансовими інвестиціями, що базується на взаємозв’язку між управлінням грошовими коштами й ліквідністю, платоспроможністю, прибутковістю (рис. 5).

Рис. 5. Взаємозв’язок управління грошовими коштами підприємства з ліквідністю, платоспроможністю, прибутковістю

На підставі встановленого взаємозв’язку цю методику запропоновано здійснювати за такими етапами:

1. Аналіз грошових потоків підприємства. На даному етапі доцільно проводити аналіз за трьома методами: прямим, непрямим, ліквідного грошового потоку.

2. Планування вхідних і вихідних грошових потоків. Для цього потрібно упорядкувати бюджет грошових коштів. Прогнозування надходжень грошових коштів починається із прогнозування надходжень від погашення дебіторської заборгованості. Враховуючи особливості її виникнення на вітчизняних підприємствах, пропонується виділити у прогнозі грошових надходжень від дебіторської заборгованості такі статті: "інша дебіторська заборгованість на початок періоду", "надходження від іншої дебіторської заборгованості" та "інша дебіторська заборгованість на кінець періоду".

3. Обґрунтування величини залишків грошових коштів. Реалізація цього етапу дасть змогу обґрунтувати мінімально необхідну величину залишку грошових коштів, яка забезпечить нормальне функціонування підприємства. Після визначення мінімального залишку грошових коштів необхідно розрахувати його потребу в короткостроковому фінансуванні. Отримані розрахунки допоможуть розробити своєчасні заходи щодо раціонального використання грошових коштів при наявності їх надлишку та можливості поповнення - при їх нестачі.

4. Забезпечення раціонального використання тимчасово вільних грошових коштів або раціонального перетворення поточних фінансових інвестицій. Автором запропоновано послідовність дій фінансових менеджерів, що забезпечать економічні вигоди підприємства у цих випадках.

5. Побудова ефективної системи контролю за грошовими коштами та поточними фінансовими інвестиціями.

Застосування цієї методики дає змогу підприємствам підвищити здатність вчасно погашати існуючі зобов’язання, генерувати майбутні грошові потоки, раціонально використовувати тимчасово вільні залишки грошових коштів шляхом здійснення найвигідніших поточних фінансових інвестицій.

З метою забезпечення ефективного управління запасами в роботі запропоновано механізми управління запасами промислових і торговельних підприємств. Їхньою особливістю є те, що вони орієнтовані на мінімізацію витрат, які обумовлюються управлінням запасами торговельних та промислових підприємств, базуються на логістичних підходах до управління запасами (контроль за обсягами запасів знаходиться безпосередньо у компетенції відділу логістики). У їхніх межах визначено функції підрозділів підприємства та обґрунтовано роль фінансових служб у процесі управління запасами.

Ефективність управління запасами на підприємствах значною мірою залежить від вдалого формування менеджерами-логістиками їхніх обсягів. У роботі запропоновано оцінити рівень формування запасів за допомогою методу таксономічного моделювання. Реалізація запропонованого підходу починається з обґрунтування ознак, що становлять багатовимірний простір і є основою для визначення елементів матриці спостережень Х. Вона має такий вигляд:

(1)

де W – число одиниць сукупності; n – число ознак, що характеризують кожну одиницю сукупності; Хік – значення ознаки К для одиниці і.

У роботі вибрано такі ознаки: величина поставки; її періодичність, ціна придбання, питома вага запасів певного постачальника в загальному обсязі запасів; коефіцієнт стабільності поставок. Введення коефіцієнта стабільності поставок (Кс.п.) викликане необхідністю оцінки стабільності поставок на конкретному підприємстві. Його обчислюють так:

(2)

де Кн.п. – кількість поставок за звітний період, які не здійснені в установлений термін; Кп. – загальна кількість поставок за звітний період.

Визначені ознаки неоднорідні, тому проводиться їхня стандартизація (Zik).

(3)

де к =1,2,3,….n; xik – значення ознаки к для одиниці і; – середнє арифметичне значення ознаки к; Sk – стандартне відхилення значення ознаки к для одиниці і.

Після стандартизації змінних виконуються розрахунки елементів матриці відстаней. З метою мінімізації витрат часу на побудову матриці таксономічної моделі рівня формування запасів у роботі пропонується застосовувати автоматизовану програму Exeel.

На підставі отриманих відстаней обчислюються таксономічні показники рівня формування запасів di:

(4) (5)

(6) (7)

Аналіз отриманих значень таксономічних показників ЗАТ "Діелектричні кабельні системи України", ПП "Електрокомплект", ТОВ "Стен", ТОВ "Компанія "Садівник" дав змогу поділити постачальників підприємства на три групи і обґрунтувати найраціональніші для