НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ РИНКУ ТА ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНИХ
ДОСЛІДЖЕНЬ
Бандуров Володимир Володимирович
УДК 338.28 : 336.77
Робастна ОЦІНКА ІННОВАЦІЙНОГО РІВНЯ
ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА
(НА ПРИКЛАДІ ЧОРНОЇ МЕТАЛУРГІЇ)
08.02.02 – Економіка та управління науково-технічним прогресом
Автореферат
дисертації на здобуття наукового
ступеня кандидата економічних наук
Одеса – 2006
Дисертація є рукописом.
Робота виконана в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України.
Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,
академік НАН України
Буркинський Борис Володимирович,
Інститут проблем ринку та економіко-
екологічних досліджень НАН України,
директор
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,
академік НАН України
Долішній Мар'ян Іванович,
Інститут регіональних досліджень
НАН України, директор
доктор економічних наук, професор
ГРУЗНОВ Іван Іванович,
Одеський національний політехнічний
університет, професор кафедри
економіки підприємств
Провідна установа: Інститут економіки промисловості НАН
України, відділ фінансово-економічних
проблем використання виробничого
потенціалу (м. Донецьк)
Захист відбудеться 28 квітня 2006 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.177.01 в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.
Автореферат розісланий "22" березня 2006 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради О. В. Моліна
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Основною причиною високого рівня добробуту, досягнутого в економічно розвинених країнах, є успішно функціонуюча інноваційна модель розвитку економіки. Інноваційний фактор став і найважливішим у забезпеченні конкурентоспроможності економічних суб'єктів всіх ієрархічних рівнів. У цих умовах бурхливий розвиток одержала відносно молода галузь економічної науки – економіка інновацій.
Аналіз сучасного стану економічної інноватики свідчить, однак, про те, що ця наука усе ще переживає етап становлення, для якого характерні відсутність устояних уявлень про найбільш важливі, фундаментальні поняття й категорії, нерозвиненість методичного інструментарію рішення багатьох проблем, що мають народногосподарське значення, перевага якісних підходів над кількісними в їхньому рішенні та багато інших проявів незрілості науки.
У той же час поточний стан справ в економіці України, у якій тільки намітилися тенденції до подолання затяжної загальносистемної економічної кризи 1990-х років, вимагає кардинальних заходів щодо відновлення всіх ланок економічної системи, починаючи з виробничого апарату промисловості, що характеризується критичним рівнем фізичного й морального зношення, і технологій, що у більшості галузей промисловості відповідають рівню 70-х - 80-х років минулого сторіччя, і закінчуючи формами й методами організації та управління виробництвом.
Для рішення завдань народногосподарської практики з аналізу, прогнозування, планування та управління інноваційною діяльністю в промисловості винятково важливе значення мають поняття інноваційного рівня виробництва і його оцінок, що відображають миттєвий зріз у часі кумулятивного результату інноваційної діяльності на тому або іншому економічному об'єкті. Саме такі оцінки повинні лежати в основі аналізу ефективності інноваційної діяльності, формування її цілей і планування інноваційного процесу, управління інноваційним рівнем виробництва, що розглядається як кінцева мета інноваційної діяльності.
У сучасній науковій економічній літературі поняття інноваційного рівня стосовно до різних економічних об'єктів з'явилося порівняно недавно, а публікації, у яких міститься аналіз цього поняття і робляться спроби розробки методичного інструментарію його оцінки, недостатні. Критичний аналіз таких підходів в цих роботах свідчить про те, що існуючи методичні підходи досить недосконалі.
Таким чином, як з позицій потреб народногосподарської практики, так і з позицій потреб розвитку відповідного напрямку економічної науки, проблема розробки методології і методичних підходів до оцінки інноваційного рівня виробництва є актуальною.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася відповідно до плану науково-дослідних робіт Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України в рамках держбюджетної НДР "Регулювання конкурентоспроможності регіональної економіки" (номер державної реєстрації 3.1.8.19/Б). Здобувачем виконано аналіз інноваційного фактору підвищення конкурентоспроможності економічних систем, уточнена система основних понять економіки інновацій, сформульовані методологічні принципи оцінки інноваційного рівня виробництва і розроблено методичний підхід до кількісної оцінки інноваційного рівня промислового виробництва.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є вдосконалення методологічних принципів і методичних підходів до оцінки інноваційного рівня виробництва в промисловості і їхній апробації на прикладі задачі вимірювання інноваційного рівня виробництва в чорній металургії України.
Досягнення зазначеної мети обумовило необхідність постановки і рішення наступних наукових задач:
· дати критичний аналіз сучасного стану економіки інновацій і методичних підходів до оцінки інноваційного рівня виробництва і визначити найбільш актуальні напрямки вдосконалювання методичного інструментарію таких оцінок стосовно до промислового виробництва;
· уточнити економічний зміст фундаментальних понять економічної інноватики як науково-теоретичної основи побудови методів оцінки інноваційного рівня промислового виробництва;
· сформулювати й обґрунтувати теоретико-методологічні принципи оцінки інноваційного рівня промислового виробництва як системи загальних взаємозалежних і взаємообумовлених вимог до методів побудови оцінок і самих оцінок інноваційного рівня;
· розробити методичний підхід до інтегральної кількісної оцінки інноваційного рівня виробництва в промисловості на основі ідеології робастного оцінювання і розроблених методологічних принципів;
· апробувати запропонований методичний підхід на прикладі оцінки інноваційного рівня чорної металургії України, для чого:
· провести аналіз тенденцій НТП у світовій чорній металургії і сучасного стану галузі в Україні;
· розробити класифікацію елементів та компонент металургійного виробництва як об'єкта оцінки інноваційного рівня;
· провести кількісний аналіз інноваційного рівня виробництва чорної металургії України в розрізі основних металургійних переділів і в цілому в масштабі всієї галузі.
Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дисертаційного дослідження є загальнотеоретичні і методичні принципи та підходи до оцінки інноваційного рівня промислового виробництва. Предметом дослідження є кількісні методи вимірювання інноваційного рівня виробництва в промисловості.
Методи дослідження. Дисертаційне дослідження базується на теоретичних положеннях економіки промисловості, економічної інноватики і кваліметрії. У процесі виконання дисертації використані методи економічного і економіко-статистичного аналізу для оцінки сучасного стану і тенденцій розвитку чорної металургії в Україні й за рубежем; загальнонаукові методи аналізу, порівняння і узагальнення при вдосконалюванні поняттєво-категоріального апарату економічної інноватики; метод системного аналізу при розробці сумісної класифікації інновацій і компонент промислового виробництва як основи кількісних методик оцінки інноваційного рівня виробництва в промисловості; кваліметричні методи побудови узагальнених показників складних явищ; методи експертного оцінювання при побудові факторних оцінок інноваційного рівня окремих складові виробництва.
Наукова новизна отриманих результатів. Наукова новизна результатів дисертаційної роботи полягає в розвитку теоретичних положень і методичних підходів до кількісної оцінки інноваційного рівня промислового виробництва.
До результатів, що характеризується науковою новизною, відносяться наступні положення дисертаційного дослідження:
· уточнено економічну сутність та наведені строгі визначення таких понять, як нововведення, інноваційна діяльність, інновація, інноваційний процес й інноваційний рівень промислового виробництва як системи взаємообумовлених і взаємозалежних понять;
· розроблено сумісну класифікацію інновацій і компонент промислового виробництва як об'єкта вимірювання його інноваційного рівня, що обумовлює структуру факторних, групових та інтегральних оцінок інноваційного рівня окремих компонентів і виробництва в цілому;
· сформульовано і обґрунтовано комплекс методологічних принципів оцінки інноваційного рівня виробництва, що представляють сукупність взаємообумовлених вимог як до властивостей таких оцінок, так і до методів їхньої побудови, включаючи принципи множинності, системності, ієрархічності й перешкодостійкості оцінок інноваційного рівня виробництва;
· розроблено методологічні основи робастної оцінки інноваційного рівня, що забезпечує усталеність оцінок інноваційного рівня виробництва в умовах дії фактору невизначеності;
· запропоновано робастний підхід до кількісного аналізу інноваційного рівня виробництва, що базується на легко спостережуваних і вимірюваних первинних факторних показниках (стадії життєвого циклу і ступеню науково-тех-ніч-ної новизни компонент виробничої системи), що враховує виробничу структуру оцінюваного об'єкта і дію фактору невизначеності вихідних даних;
· виконана кількісна оцінка інноваційного рівня виробництва в чорній металургії України, у рамках якої отримані оцінки інноваційного рівня вітчизняного металургійного виробництва в цілому, а також у розрізі основних технологічних переділів; виявлені "вузькі місця" в інноваційному розвитку галузі і основні причини їхнього виникнення та збереження.
Практичне значення отриманих результатів складається в розробці простого в практичному застосуванні й ефективного методичного підходу до побудови сталих інтегральних оцінок інноваційного рівня виробництва в промисловості, а також кількісному аналізі інноваційного рівня виробництва в чорній металургії України.
Застосування даного підходу дозволяє виявити об'єктивні позиції оцінюваних об'єктів у світовому інноваційному процесі і зіставити рівень науково-технічної новизни конкретного виробництва зі світовим рівнем, установити "вузькі місця" в інноваційному розвитку та визначити найбільш перспективні "точки" інноваційної активності.
Реалізація запропонованого методичного підходу на сучасній обчислювальній техніці не пред'являє спеціальних вимог ні до технічного, ні до програмного забезпечення, можлива силами персоналу, що володіє знаннями по економіці та економічній інформатиці в межах програми вищої школи, і забезпечує досить низький рівень трудовитрат на проведення відповідного аналізу.
Методичні положення по кількісній оцінці інноваційного рівня виробництва стосовно до умов чорної металурги України знайшли практичне застосування в діяльності ВГО "Металургпром" (м. Дніпропетровськ, акт № ВХ-238/66 від 19.10.2005 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження і наукові публікації, у яких викладені основні положення і результати дисертації, є самостійно виконаними науковими працями, у яких знайшли відображення теоретичні погляди здобувача і розроблені їм методичні підходи в області вдосконалювання методів оцінки інноваційного рівня економічних об'єктів у промисловості.
Апробація результатів дослідження. Основні наукові положення дисертаційної роботи доповідалися і одержали позитивну оцінку на наукових семінарах Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України і науково-практичних конференціях: міжнародній науковій конференції "Формування ринкових структур у трансформаційній економіці України", 9-11 грудня 2004 р. (м. Одеса), VIII міжнародній науково-практичній конференції "Наука і освіта '2005", 7-21 лютого 2005 р. (м. Дніпропетровськ), міжнародній науково-практичній конференції "Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальні та національні аспекти", 20 квітня 2005 р. (м. Запоріжжя), IV міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми планування виробництва в умовах переходу до ринку", 30 вересня – 2 жовтня 2005 р. (м. Алушта), II міжнародній науково-практичній конференції "Освіта і наука без кордонів '2005", 19-27 грудня 2005 р. (м. Дніпропетровськ).
Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження опубліковані в 8 друкованих працях, у тому числі 5 наукових статтях у фахових виданнях. Загальний обсяг опублікованих наукових праць становить 5,5 авторського аркуша. Всі публікації підготовлені особисто здобувачем.
Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота загальним обсягом 202 сторінки складається із вступу, трьох розділів і висновків. Містить 31 таблицю і 12 малюнків, з яких 6 таблиць на окремих сторінках. Список використаних джерел включає 138 найменувань на 11 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтована актуальність теми дисертації, визначені мета і задачі, об'єкт і предмет дослідження, дана характеристика використаних методів, наукової новизни основних положень і практичної значимості результатів роботи.
У першому розділі "Інноваційний рівень у промисловості як об'єкт дослідження економічної інноватики" проведено аналіз сучасного стану проблеми оцінки інноваційного рівня економічних об'єктів в економіці інновацій, існуючих теоретичних і методичних підходів до її рішення та визначені першочергові задачі по їхньому вдосконалюванню стосовно до задачі кількісного вимірювання інноваційного рівня виробництва в промисловості.
Аналіз сучасного стану економічної інноватики свідчить про те, що цілий ряд теоретичних положень теорії, які повинні служити фундаментом кількісного вимірювання інноваційного рівня промислового виробництва, перебувають у стадії розробки.
У науковій літературі усе ще тривають дискусії із приводу економічного змісту центрального поняття економічної інноватики – поняття інновації. У цей час співіснують принаймні три підходи до визначення економічних інновацій. У рамках першого з них інновації розглядаються як кінцевий результат здійснення інноваційної діяльності. У рамках другого – як процес здійснення такої діяльності. У рамках третього підходу інновації розглядаються одночасно і як результат, і як процес інноваційної діяльності. При цьому жодне з відомих формулювань визначення поняття інновації не позбавлено певних методологічних або методичних неточностей і не має необхідний рівень загальності.
Численні класифікаційні схеми, використовувані для систематизації інновацій, виявляючи сукупність значимих ознак інновацій і різні їхні класи, проте не дозволяють внести істотний вклад в уточнення економічної сутності даного поняття. Цілий ряд класифікаційних ознак носить переважно описовий характер і неконструктивний з погляду класичних задач економічної практики, що передбачають проведення аналізу, прогнозування, організації, планування та управління інноваційною діяльністю і розвитком виробництва в цілому. Стосовно до промислового виробництва відомі класифікації також є неповними і не позбавлені істотних недоліків.
Поняття інноваційного рівня різних об'єктів і систем в економіці є важливим теоретико-методологічним інструментом комплексної характеристики інноваційних властивостей, якими володіють або які додані зазначеним об'єктам у результаті інноваційної діяльності, реалізованої як на рівні окремих підприємств, так й у масштабах світової економічної системи. Таким чином, поняття інноваційного рівня, будучи коректно визначеним і оціненим, може виступати як мета, як результат інноваційної діяльності і, отже, як інструмент оцінки ефективності відповідних інноваційних заходів.
До системи таких понять в економічній теорії варто віднести відносно недавно введені в науковий оборот поняття інноваційного рівня продукції, рівня інноваційної діяльності, інноваційного рівня виробництва і виробника (підприємства). Аналіз економічного змісту, вкладеного вченими-економістами в ці поняття, показує, що в цьому питанні економічної теорії ще більше протиріч і різночитань, чим у питанні тлумачення змісту поняття інновації.
Зокрема, визначення інноваційного рівня продукції, що зустрічаються в науковій літературі, мало чим відрізняються від давно відомих трактувань технічного рівня виробів. Має місце ототожнення понять рівня інноваційної діяльності і рівня промислового виробництва, що в принципі неприпустимо в силу якісних розходжень таких базових понять, як інноваційна діяльність і виробництво. Визначення інноваційного рівня підприємства (виробника) і виробництва неправомірно зіставляються з такими поняттями, як поняття потенціал і рівень його фактичного використання. При цьому важко вловимій стає різниця між такими суміжними поняттями, як науково-технічний і технічний рівень виробництва, науково-технічний і інноваційний потенціал і т. ін.
Прямим наслідком різночитань у системі зазначених понять, не цілком коректного визначення їхнього змісту багатьма авторами є й розробка методичного інструментарію кількісної оцінки інноваційного рівня відповідних економічних об'єктів, що викликає серйозні заперечення. До найбільш істотних спірних моментів у цій області знань варто віднести:
· оцінку інноваційного рівня промислового виробництва тільки на основі інноваційного рівня всіх видів продукції, що випускається;
· ототожнення понять рівня інноваційної діяльності й інноваційного рівня виробництва, що виключає кількісну оцінку рівня інноваційної діяльності як самостійного економічного феномена;
· неможливість у рамках існуючої методології оцінки інноваційного рівня продукції оцінки рівня принципово нової продукції, для якої суспільні потреби ще не сформовані;
· труднощі зіставлення інноваційного рівня принципово різних видів продукції;
· обмеження поняття інноваційного рівня виробника стадією НДДКР, що істотно збіднює дане поняття і значимість відповідних кількісних оцінок.
На підставі проведеного аналізу в дисертації зроблений висновок, що істотного уточнення потребує поняттєво-категоріальний апарат економічної інноватики в плані більш строгого формулювання таких понять, як інновація, інноваційна діяльність, інноваційний рівень продукції, виробничої діяльності і виробництва; потрібен розвиток системи класифікації інновацій та їхня систематизація стосовно до умов промислового виробництва; необхідне вдосконалювання на цій методологічній основі методичного інструментарію кількісної оцінки інноваційного рівня промислового виробництва як інструмента планування інноваційної діяльності і оцінки її результатів.
У другому розділі "Теоретичні і методичні основи робастної оцінки інноваційного рівня промислового виробництва " уточнена система базових понять і термінів економіки інновацій у рамках проблеми вимірювання інноваційного рівня економічних об'єктів, визначені методологічні принципи кількісної оцінки інноваційного рівня промислового виробництва, запропоновано робастний підхід і розроблені методичні положення робастної оцінки інноваційного рівня виробництва в промисловості.
Поняття інноваційного рівня промислового виробництва є похідним від понять новації, інноваційної діяльності, інновації (нововведення), інноваційного процесу у вузькому змісті й утворює із зазначеними поняттями систему строго взаємопов'язаних і внутрішньо несуперечливих базових понять економіки інновацій, орієнтованих на проблему кількісної оцінки інноваційного рівня виробництва.
Як вихідне поняття такої системи виступає поняття новації, обумовлене в дисертації як можлива зміна у виробничій системі, спрямована на поліпшення її характеристик і що є результатом науково-технічних розробок. Під інноваційною діяльністю пропонується розуміти вид господарської діяльності, спрямованій на впровадження новацій у виробництво. Результатом здійснення відповідних інноваційних заходів є інновація, що становить собою, таким чином, впроваджену у виробництво новацію, практично реалізовану зміну виробничої системи. Інноваційний процес інтерпретується як послідовна зміна станів виробничої системи, викликана відповідною інноваційною діяльністю.
Ключовою властивістю новації в сфері виробництва є рівень її науково-технічної новизни, що розуміється як ступінь відповідності новітнім досягненням науки, техніки і передового практичного досвіду. Зазначена характеристика природно узагальнюється на інноваційну діяльність і інновації.
Будь-яке промислове виробництво може бути представлено у вигляді багаторівневої ієрархічної системи. Об'єктами інноваційної діяльності можуть бути його довільні структурні складові. Впровадження новацій у виробництво в ході реалізації інноваційної діяльності приводить до систематичної зміни стану окремих складових виробництва й виробничої системи в цілому. При цьому зазначені компоненти і система в цілому акумулюють ці зміни (інновації) у своєму стані, здобуваючи риси, що більш відповідають передовим науково-тех-ніч-ним досягненням. Специфічною характеристикою стану виробництва, що узагальнює поняття рівня науково-технічної новизни новації на рівень складової виробництва і виробничої системі в цілому, є пропоноване в роботі поняття інноваційного рівня виробництва, обумовлене як характеристика науково-тех-ніч-ної новизни, прогресивності стану виробництва на певний момент часу, у якому знайшли втілення нововведення, здійснені за весь попередній період його розвитку.
У такій інтерпретації поняття інноваційного рівня виробництва може служити ефективним інструментом у задачах аналізу, планування та управління інноваційною діяльністю і інноваційними процесами в промисловому виробництві. Маючи кількісні оцінки поточного інноваційного рівня виробництва, з'являється можливість формування цілей по його зміні, планування заходів щодо досягнення поставлених цілей, аналізу ефективності інноваційних заходів шляхом зіставлення досягнутого результату (у вигляді зміни інноваційного рівня виробництва) з витратами на здійснення інноваційної діяльності.
Основними методологічними принципами кількісної оцінки інноваційного рівня виробництва є принципи зіставленості і відносності оцінок, їхньої універсальності (застосовності до виробництв будь-якого типу); принцип множинності і системності оцінок інноваційного рівня виробництва, що передбачає побудову комплексу взаємообумовлених оцінок інноваційного рівня, що характеризують інноваційні властивості виробництва в цілому і будь-якій його складовій.
В основу структуризації системи оцінок інноваційного рівня виробництва покладена класифікація виробничої системи за ознаками стадії процесу виробництва (ресурсне забезпечення, виробництво продукції і т. ін.) і природою об'єкта інноваційної діяльності (предмети праці, основні фонди, технології, готова продукція й ін.).
Кожен структурний елемент виробничої системи має певний інноваційний рівень, що є результатом впровадження новацій у даний об'єкт за весь період розвитку виробництва. Інтегральна оцінка інноваційного рівня виробництва в цілому формується як деяка усереднена величина показників інноваційного рівня окремих складових виробництва попередніх ієрархічних рівнів.
У дисертації обґрунтована доцільність робастної оцінки інноваційного рівня виробництва, що найбільшою мірою відповідає умовам невизначеності, які в рамках даної проблеми носять об'єктивний характер. Робастний підхід реалізується за рахунок виміру часткових факторних оцінок інноваційного рівня в шкалі металінгвістичних змінних, значення яких визначаються експертним шляхом, а потім трансформуються в чисельну форму за допомогою відповідних математичних функцій.
Оцінку інноваційного рівня окремо взятого структурного елемента виробництва запропоновано проводити на основі таких ознак, як стадія життєвого циклу (N) і ступінь науково-технічної новизни () відповідних об'єктів нововведень. Кількісні залежності факторних індексів Iсжц й Iнтн від значень зазначених ознак наведені на рис. 1.
Рис. 1. Вид залежностей Iсжц й Iнтн від металінгвістичних аргументів.
Частковий індекс інноваційного рівня довільного елемента виробництва з позицій j-го об'єкта інновацій визначається за формулою
де – параметр, 0 < < 1. Інтегральний індекс інноваційного рівня даного елемента виробництва Iпр визначається за формулою
де j – коефіцієнт значимості j-го складового елемента виробництва.
У дисертації обґрунтовані різні види згорток індексів інноваційного рівня окремих елементів виробничої системи в більш складні структурні компоненти для кожного виду об'єктів інновацій (сировина, основний капітал, технологія, продукція).
У третьому розділі "Робастна оцінка інноваційного рівня виробництва в чорній металургії України" проведено аналіз сучасного стану і тенденцій розвитку чорної металургії в Україні й за рубежем і визначені основні напрямки НТП у галузі; виконано аналіз інноваційного рівня металургійного виробництва України, що дозволив позиціювати дану галузь національної економіки в системі світової чорної металургії та виявити найбільш актуальні напрямки її розвитку.
Чорна металургія являє собою одну з галузей світової економіки, що розвиваються найбільш динамічно, в основі розвитку якої лежить широке впровадження досягнень НТП і передового практичного досвіду. Завдяки активній інноваційній діяльності й значним інвестиціям у галузі, вигляд світової чорної металургії кардинально змінився протягом одного-двох десятиліть. При цьому інноваційний процес у світовій чорній металургії протікає нерівномірно, практично не зачіпаючи одні технологічні переділи, і вносячи революційні зміни в інші.
Найбільш консервативними є процеси виробництва коксу та чавуну, які вже більш сторіччя залишаються практично незмінними. На цих переділах основні інноваційні зусилля у світі спрямовані на забезпечення виконання більш жорстких вимог по охороні навколишнього середовища і праці, підвищення енергетичної ефективності технологічних процесів, їхню автоматизацію, комп'ютеризацію і оптимізацію.
На відміну від цих процесів процеси прямого відновлення заліза здатні принципово змінити характер виробництва металізованого продукту для сталеливарної промисловості, що пов'язано з виключенням з виробничого процесу стадії виробництва коксу і доменного процесу, які є найбільш енерговитратними і екологічно "брудними", а також з більш низькими вимогами до якості підготовки залізорудної сировини й палива.
У зв'язку із цим у більшості країн світу виробництво чавуну стабілізувалося, а виробництво заліза прямого відновлення стрімко наростає (табл. 1).
За останні десятиліття кардинально змінилася технологічна структура виробництва сталі (рис. 2), у якому практично повсюдно ліквідоване застаріле мартенівське виробництво. Україна за цим показником займає останнє місце у світі.
Не менш грандіозні зміни несуть сучасні технології позапічної обробки сталі. Традиційні печі для виробництва сталі в рамках нової концепції розглядаються як сталеплавильні агрегати, призначені лише для розплавлювання шихти, а всі операції по формуванню якісного складу сталі і її властивостей переносяться на агрегати типу "ківш-піч", які дозволяють забезпечувати високий рівень контролю та управління технологічними процесами, їхньої автоматизації і комп'ютеризації.
Україна розташовує всього 5-ю установками такого типу, на яких обробляється близько 5,5 % сталі, що випускається.
Таблиця 1.
Динаміка світового виробництва металізованого продукту
для виробництва сталі, млн. т.
Регіон | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004
Чавун
ЄС* | 92,8 | 95,2 | 90,8 | 89,8 | 91,6–
СНД | 65,4 | 74,2 | 75,2 | 77,9 | 82,0 | 85,7
у т.ч. Україна | 21,9 | 25,7 | 26,4 | 27,6 | 29,6 | 31,1
Північна Америка | 59,9 | 61,6 | 54,8 | 52,9 | 53,4 | 53,7
Південна Америка | 28,1 | 31,6 | 30,9 | 33,4 | 36,0 | 38,8
Азія | 253,5 | 296,3 | 285,0 | 314,2 | 350,0 | 399,3
У світі | 541,1 | 576,3 | 578,4 | 611,0 | 658,7 | 717,7
Залізо прямого відновлення
ЄС* | 0.5 | 0.6 | 0.3 | 0.7 | 0.7 | 0.7
Росія | 1.9 | 1.9 | 2.5 | 2.9 | 2.9 | 3.1
Україна––––––
Південна і Центральна Америка | 7.9 | 9.8 | 9.2 | 11.0 | 11.0 | 12.3
Африка | 4.2 | 5.1 | 5.0 | 5.4 | 5.7 | 6.2
Близький Схід | 7.0 | 8.2 | 8.6 | 9.3 | 9.1 | 10.7
Азія | 8.1 | 8.6 | 8.4 | 8.5 | 10.2 | 12.7
У світі | 38.7 | 42.9 | 39.2 | 44.2 | 47.8 | 54.1
(*) – 15 країн Євросоюзу.
Рис. 2. Виробництво сталі за технологіями в 2004 р., %.
Наступним переділом, що належать до точок високої інноваційної активності, є стадія розливання сталі. За останні десятиліття світова чорна металургія зробила гігантський стрибок, практично повністю перейшовши на безперервне розливання сталі. Це дозволило металургам практично повністю ліквідувати цехи по розливанню сталі в виливниці й допоміжного господарства, а також відмовитися від обтискного виробництва з усією його інфраструктурою. Це дозволило значно підвищити ефективність виробництва сталевих напівфабрикатів, рівень його керованості і автоматизації, знизити капіталомісткість виробництва, підвищити його компактність і відповідність вимогам охорони навколишнього середовища.
В Україні лише 27 % сталі розливається безперервним способом, тоді як середньосвітовий показник становить 90,4 %.
На прокатному переділі всю сукупність інновацій можна підрозділити на дві групи: традиційні та інновації в подальші переділи. Перші спрямовані на оптимізацію технологічних процесів прокатки, підвищення рівня безперервного вимірювання, контролю, автоматизації і комп'ютеризації технологічних процесів. Другі пов'язані із впровадженням у прокатне виробництво додаткових технологічних операцій, спрямованих на додання прокатної продукції властивостей, максимально наближених до властивостей кінцевої продукції. Це продукція з металевими і полімерними покриттями, із заданими геометричними та фізико-механічними властивостями, що задовольняють вимоги кінцевих споживачів металопрокату.
В Україні всього 3 % потужностей прокатного виробництва дозволяють випускати продукцію з високим рівнем доданої вартості.
На відміну від світової практики у вітчизняній чорній металургії остання чверть століття ознаменувалася застійними явищами. Успадкувавши від СРСР одну третину виробничого й дві третини науково-технічного потенціалу, Україна з лідерів світової галузі в 70-ті роки XX-го століття перетворилася на початку XXI століття в науково-технічному відношенні в аутсайдера.
В умовах глибокої загальносистемної економічної кризи, що поразила всі галузі економіки країни в середині 90-х років, чорній металургії в цілому вдалося зберегти наявний виробничий потенціал (рис. 3). Однак у цей час галузь характеризується високим рівнем фізичного і морального зношення основних виробничих фондів (зношення ОВФ у середньому по галузі становить 72,95 %), високим рівнем витратності виробництва, технологічною і технічною відсталістю, високим рівнем забруднення навколишнього середовища, низькою якістю продукції, що випускається, перевагою в експортній продукції напівфабрикатів.
Сприятлива кон'юнктура світового ринку останніх років дозволила вітчизняним підприємствам сформувати значні фонди розвитку і направити їх на потреби модернізації виробництва. У той же час, аналіз темпів і характеру модернізації вітчизняної чорної металургії виявляє їхню невідповідність світовим тенденціям і дозволяє прогнозувати все зростаюче відставання ГМК України за науково-технічним рівнем не тільки від світових лідерів, але й від середньосвітового рівня.
Все відзначене вище свідчить про надзвичайну актуальність розробки адекватних ситуації програм технічного переозброєння галузі, в основі створення яких повинен лежати об'єктивний аналіз інноваційного рівня виробництва в чорній металургії України як підсистеми світової системи виробництва чорних металів.
Рис. 3. Динаміка основних показників діяльності
підприємств ВГО "Металургпром", млн. т.
Розрахунки інноваційного рівня виробництва в чорній металургії України, виконані на основі методики, що реалізує робастний підхід, дозволили підтвердити основні якісні висновки про стан галузі і дати відповідним оцінкам кількісну визначеність (див. табл. 2).
Таблиця 2.
Часткові й інтегральний індекси інноваційного
рівня (ІР) виробництва в чорній металургії
Переділ | Індекс
ІР | У світі
(фактичний) | В Україні
(максимально
можливий) | В Україні
(фактичний)
Виробництво чавуну та ЗПВ | I1 | 0,750 | 0,126 | 0,017
Позапічна обробка чавуну | I2 | 0,200 | 0,050 | 0,050
Виробництво сталі | I3 | 0,197 | 0,197 | 0,045
Позапічна обробка сталі | I4 | 0,250 | 0,250 | 0,015
Розлив сталі | I5 | 0,900 | 0,250 | 0,068
Прокатка | I6 | 0,500 | 0,197 | 0,064
Фінішна обробка | I7 | 0,291 | 0,291 | 0,009
У цілому | I | 0,533 | 0,222 | 0,042
Аналіз інноваційного рівня виробництва в чорній металургії України і її окремих переділів показує, що з позицій науково-технічної новизни рівень виробництва у вітчизняній металургії на порядок нижче в порівнянні з вищим світовим рівнем. Такий рівень відставання чорної металургії України обумовлений "консервацією" технологій зразка 70-х років минулого століття й украй незначними масштабами застосування новітніх технологічних розробок. При цьому найбільш критичними є стадії виробництва металізованого продукту (і, зокрема, чавуну), розливання сталі і виробництва металопрокату з високим рівнем доданої вартості. Темпи відновлення виробництва, що заплановані відповідною галузевою Програмою Кабінету Міністрів України, не дозволяють усунути існуюче відставання вітчизняної металургії від середньосвітового рівня, не забезпечують необхідний рівень інноваційної активності по всіх найважливіших напрямках удосконалювання металургійного виробництва і не в змозі зняти питання про конкурентоспроможність вітчизняних металургійних підприємств в умовах несприятливої ринкової кон'юнктури.
ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі досліджено загальнотеоретичні і методологічні принципи та підходи до оцінки інноваційного рівня промислового виробництва і розроблено методику його кількісної оцінки.
На основі проведених досліджень у дисертації сформульовані наступні наукові положення і висновки.
1. Аналіз сучасного стану економіки інновацій, проведений дисертантом, свідчить про недостатній рівень визначеності основних понять та категорій цієї теорії й, зокрема, категорії інноваційного рівня різних економічних об'єктів, необхідність подальшого розвитку методів класифікації інновацій як основи рішення прикладних задач аналізу, планування та управління інноваційною діяльністю, методичних підходів до вимірювання інноваційного рівня промислового виробництва.
2. У дисертації на основі аксіоматичного підходу уточнені економічний зміст та визначення системи ключових понять економічної інноватики, таких як новація, інноваційна діяльність, інновація (нововведення), інноваційний процес та інноваційний рівень виробництва, що утворюють теоретичній базис для постановки і розв’язання задачі оцінки інноваційного рівня виробництва.
3. На основі аналізу економічного змісту поняття інноваційного рівня виробництва і структури самого промислового виробництва в дисертації запропонована класифікація інновацій в промисловості, що на відміну від існуючих базується на сумісній класифікації об'єктів інновацій, елементів і компонент виробничих систем та стадій процесу їхнього функціонування, орієнтована на цілі побудови методик кількісного вимірювання інноваційного рівня виробництва і однозначно визначає їхню внутрішню структуру.
4. Інноваційний рівень виробництва є складним, багатоплановим поняттям, на кількісний рівень якого впливає значна кількість різноманітних факторів. Це обґрунтовує доцільність використання так званих робастних підходів до кількісної оцінки інноваційного рівня, що є перешкодостійкими до можливих помилок вимірювання та змін умов оцінювання.
5. У дисертації запропоновано оцінювати рівень науково-технічної новизни всіх складових виробництва на основі макропоказників, що мають характер металінгвістичних змінних. Це показники стадії життєвого циклу компонент виробництва і ступеня їхньої науково-технічної новизни.
6. Позиція автора полягає в тому, що оцінка інноваційного рівня виробництва передбачає структуризацію оцінюваної виробничої системи на складові; пофакторне оцінювання інноваційного рівня зазначених складових на основі показників їхніх стадії життєвого циклу та науково-технічної новизни; побудову інтегрального показника інноваційного рівня виробництва в цілому на основі виявленої структури промислового виробництва.
7. Дисертантом на базі своїх досліджень встановлено, що чорна металургія України протягом усього кризового періоду 1990-х років і по теперішній час є стрижневою для економіки країни, а надзвичайний стан галузі обумовлює особливу актуальність проблеми забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної металопродукції на світовому ринку, що в водночас є проблемою економічної безпеки країни.
8. Автором доведено, що чорна металургія характеризується надзвичайно високим рівнем інноваційної активності в усім світі. Протягом декількох десятиліть металургійне виробництво кардинально змінило свій вигляд у більшості країн. Істотно виросли якість і сортамент продукції, що випускається, економічна ефективність виробництва металопродукції. На цьому фоні консервація технічного і технологічного рівня виробництва в чорній металургії України на рівні 70-х років минулого сторіччя являє безпосередню загрозу для економічної безпеки як самої галузі, так і економіки країни в цілому.
9. Автор проаналізував і виявив, що незважаючи на певне пожвавлення, спостережуване в чорній металургії України в перші роки поточного сторіччя, обумовлені переважно сприятливою зовнішньою ринковою кон'юнктурою, обсяги виробництва продукції чорної металургії істотно нижче тих, що були досягнуті в радянський період. Основні виробничі фонди галузі характеризуються наднормативним рівнем фізичного й морального зношення. У галузі переважають давно застарілі технології, що збереглися лише в декількох найбільш відсталих країнах світу. Якість вітчизняної металопродукції в основному істотно нижче зарубіжних аналогів, що приводить до переваги в експорті продукції нижчих металургійних переділів, реалізованих за цінами, що значно уступають середньосвітовим. В Україні практично не виробляється продукція з високим рівнем доданої вартості.
10. Аналіз інноваційних характеристик виробництва чорної металургії України, виконаний дисертантом за допомогою методики робастного оцінювання, виявив, що інноваційний рівень виробництва в галузі на порядок нижче передового світового рівня. При цьому найбільш істотне відставання має місце переважно на тих металургійних переділах (виробництво металізованого продукту для сталеливарної промисловості, безперервне розливання сталі, виробництво прокату з високим рівнем доданої вартості), які характеризуються найвищою інноваційною активністю у світі.
11. Автор вважає, що в основі низького інноваційного рівня виробництва у вітчизняній чорній металургії лежить не стільки відсутність нових технологій, скільки вкрай низька їхня питома вага в структурі виробництва. Це вказує на те, що основною причиною такого інноваційного рівня галузі є низькі темпи технічного переозброєння, обумовлені, у свою чергу, недостатнім рівнем фінансування інноваційної діяльності та несприятливим інвестиційним кліматом у країні.
12. Виконані на конкретному фактичному статистичному матеріалі розрахунки свідчать про спроможність запропонованого методичного підходу до рішення поставленої задачі по кількісній оцінці інноваційного рівня промислового виробництва й можливості його практичного використання в рамках широкого кола задач, пов'язаних з аналізом, прогнозуванням, плануванням та управлінням інноваційними процесами в галузі і інноваційній діяльності на підприємствах.
Публікації за темою дисертації
Статті у наукових фахових виданнях:
1. Бандуров В.В. Анализ инновационного уровня производства в черной металлургии Украины // Економіка: проблеми теорії та пра-к-ти-ки. Збірник наукових праць. Вип. 208. Т. II. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – С. 354-363.
2. Бандуров В.В. К оценке инновационного уровня производства в черной металлургии (на примере технологий) // Вісник Хмельницького університету. Ч. 2. Т. 3. Економічні науки. – 2005. – C. 171-176.
3. Бандуров В.В. Методологические аспекты оценки инновационного уровня промышленного производства // Економіка: проблеми теорії та пра-к-ти-ки. Збірник наукових праць. Вип. 199. Т. II. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – С. 433-447.
4. Бандуров В.В. Понятие инновационного уровня в экономике инноваций на примере промышленности // Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління. – Т. 7. – Вип. 8. – Одеса: ОНУ им. И.И. Мечникова, Астропринт, 2004. – С. 526-533.
5. Бандуров В.В. Современное состояние черной металлургии Украины. Инновационный аспект // Актуальні проблеми еко-но-мі-ки. – 2006. – № 1 (55). – С. 149-161.
Тези доповідей:
6. Бандуров В.В. К сопоставлению инновационного уровня производства в черной металлургии Украины и за рубежом // Materialy II miedzynarodowey naukowe-praktycznej konferencii "Wykszta cenie i nauka bez granic – '2005". 19-27 grudnia 2005 roku. Tom 7. Ekonomiczne nauki. – Przemysl, Nauka i studia, 2005. – С. 3-6.
7. Бандуров В.В. Методические аспекты робастной оценки инновационного уровня промышленного производства // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції "Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальні та національні аспекти". Т2. 20 квітня 2005. м. Запоріжжя. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – С. 8-10.
8. Бандуров В.В. Робастная оценка инновационного уровня промышленного производства // Матеріали VIII міжнародної науково-практичної конференції "Наука і освіта '2005". 7-21 лютого 2005. Т. 85. Економіка промисловості. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – С. 8-10.
Бандуров В. В. Робастна оцінка інноваційного рівня промислового виробництва (на прикладі чорної металургії). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.02 – Економіка та управління науково-технічним прогресом. – Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, Одеса, 2006.
Дисертація присвячена дослідженню проблеми кількісної оцінки інноваційного рівня виробництва в промисловості і розробці методичного інструментарію такої оцінки.
У роботі уточнена система базових понять і категорій економіки інновацій як фундаменту розробки кількісних методів вимірювання інноваційного рівня виробництва і його оцінок, виявлені методологічні принципи, пропоновані до методів і оцінок інноваційного рівня, розроблено методичний підхід, що забезпечує побудову комплексу взаємозалежних ієрархічно супідрядних оцінок інноваційного рівня виробництва, що мають властивості перешкодостійкості.
Виконано аналіз інноваційного рівня виробництва в чорній металургії України, для чого досліджені сучасний стан і тенденції розвитку чорної металургії в Україні і в світі, проведена оцінка інноваційного рівня чорної металургії України, визначені "вузькі місця" в інноваційному розвитку галузі і їхні причини, визначені перспективні напрямки технічного переозброєння галузі.
Ключові слова: промислове виробництво, науково-технічний прогрес, інноваційний рівень, кількісна оцінка, чорна металургія.
Бандуров В.В. Робастная оценка инновационного уровня промышленного производства (на примере черной металлургии). – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.02 – Экономика и управление научно-техническим прогрессом.
