ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМЕНІ Г.С. КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

ЧЕРЕПОВСЬКА НАТАЛІЯ ІВАНІВНА

УДК: 159.954.2 – 053.6 (048)

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СИМВОЛІЧНОГО ОБРАЗУ

В ХУДОЖНЬО-ГРАФІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДЛІТКІВ

19.00.07 – педагогічна та вікова психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті психології ім.. Г.С. Костюка АПН України

Науковий керівник: дійсний член АПН України

доктор психологічних наук, професор

Моляко Валентин Олексійович,

Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України,

завідувач лабораторією психології творчості

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, доцент

Пов’якель Надія Іванівна,

Інститут педагогіки та психології

Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова,

завідувач кафедри практичної психології

кандидат психологічних наук

Завгородня Олена Василівна,

Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України,

старший науковий співробітник

лабораторії методології та теорії психології

Провідна установа: Південноукраїнський державний педагогічний

університет ім. К.Д. Ушинського МОН України,

кафедра теорії та методики практичної психології, м. Одеса

Захист відбудеться ? 27 ? червня 2006 р. об 11 годині на засіданні cпеціалізованої вченої ради К 26.453.02 в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України за адресою: 01033, Київ – 33, вул. Паньківська, 2

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України (01033, Київ – 33, вул. Паньківська, 2)

Автореферат розіслано ? 27 ? травня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.В. Андрієвська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Становлення нової людини в сучасних складних політичних, економічних, соціальних та екологічних умовах вимагає від психолого-педагогічної науки пошуку та розробки нових шляхів розвитку творчого потенціалу дітей, молоді. Це зумовлено необхідністю розв’язання людиною як глобальних, так і буденних завдань сьогодення. А від того, яким способом вони будуть вирішені, залежить її майбутнє існування.

Проблема творчості цікавила людство протягом віків і сьогодні продовжує інтенсивно розроблятися. На межі наук вивчається природа творчості, її сутність, творчість в науці, винахідництві, мистецтві, бізнесі, соціальному житті, в ускладнених та екстремальних умовах, роль творчості в житті людини. Проблема розвитку творчості підростаючого покоління знайшла своє відображення в таких державних документах, як Програма ?Діти України?, ?Україна ХХІ століття?.

В Україні проблема творчості активно досліджувалася як з початку 20 століття (Харківська психологічна школа), так і в другій його половині (В.В. Клименко, В.О. Моляко, В.А. Роменець та ін.). Психологічні дослідження спрямовані на вивчення основних компонент творчості: творчого процесу, продукту творчої діяльності, творчої особистості, умов перебігу творчого процесу.

Як відомо, однією з головних компонент творчості вже майже традиційно вважається творчий процес, а передумовою будь-якого процесу творення є образ (Я.О. Пономарьов, С.Л. Рубінштейн, С.Д. Смирнов). Образ є не лише передбаченням кінцевої мети процесу та його втіленим результатом у вигляді матеріального або ідеального продукту, він є також регулятором процесу творення (Н.Д. Завалова, Б.Ф. Ломов, В.О. Пономаренко). Формування образу в творчій діяльності активізує творче мислення, інтуїцію і становить складний психічний процес (В.О. Моляко, Я.О. Пономарьов).

У вітчизняній науці склалася традиція розглядати образ в руслі теорії відображення, як психічне суб’єктивне відбиття об’єктивної дійсності, а образи-уявлення, що є змістовим наповненням свідомості людини, розглядати як засіб, інструмент функціонування образного мислення (Л.М. Веккер, Г.С. Костюк, Б.Ф. Ломов та ін.).

Мислення, що є завжди творчим (В.А. Брушлинський, С. Л. Рубінштейн), та уява як вищий прояв образного мислення (Л.Б. Ітельсон), є операційною основою всіх різновидів творчої діяльності, в тому числі і художньо-графічної.

Художньо-графічна діяльність є специфічним способом зображення дійсності у візуальних образах на двох рівнях відображення: на рівні об’єктивного відтворення та на символічному рівні. Символічний рівень відтворення дійсності передбачає як символізацію форм дійсності - схематизацію форми до вигляду знаку, так і символізацію змісту відображуваного, коли зображення форми презентує/заміщує дещо інше. Символізація - це спосіб, специфічна переробка інформації у вигляді подвійного кодування. По-перше, це перетворення абстрактних ідей/понять в чуттєві образи; по-друге, це пошук графічної/художньої форми для втілення чуттєвого образу. Символізація – мисленнєва діяльність, що передбачає не лише функціонування та трансформацію чуттєвих образів з метою заміщення абстрактного чуттєвим в певному аспекті, а й встановлення, розкриття нових зв’язків та відношень між ними. Таке заміщення здійснюється завдяки мисленнєвим діям за аналогією, тому процес здійснення символізації можна вважати творчим; це - процес взаємодії образного та операціонального.

Продуктом символізації в художньо-графічній діяльності є символічний образ (різновид зображувального символу), який заслуговує на більшу увагу з боку психології. Якщо ?залишити? для філософії, культурології, мистецтвознавства, семіотики такі його аспекти як специфічність відображення дійсності, фіксування ціннісних смислів, функцію збереження традицій, можливість знакової передачі значного обсягу інформації та інші, для психології є важливими такі не висвітлені питання як: закономірності процесу формування символічного образу; роль мисленнєвих дій в процесі символізації; залежність формування певного типу символічного образу від різних рівнів прояву аналогізування та різних видів форми графічного кодування; спосіб виникнення та динаміка подальшого розвитку первинних образів у процесі символізації та інше.

Вивчення цих моментів є важливим не тільки для розробки теоретичних питань психології творчості та інших наук, але і в практичному плані: їх розв’язання може стати підґрунтям для програм розвитку творчого мислення, виявлення обдарованих дітей, оптимізації навчання з образотворчого мистецтва, більш ефективного вивчення ієрогліфіки на перших етапах та ін.

Одним із засобів, які можуть сприяти активізації творчого мислення, успішному здійсненню творчого акту, є стимулювання мисленнєвої дії аналогізування, яка є складовою творчої стратегії пошуку аналогів, її передумовою (В.О. Моляко). Здійснювати стимулювання можна в процесі символізації образу в ході художньо-графічної діяльності, що сприятиме формуванню творчих вмінь.

Актуальність та нерозробленість проблематики, що стосується сфери образів, зокрема їх ролі в творчому процесі символізації та особливостей їх переходу в план зображення, зумовили вибір теми дослідження: ?Особливості формування символічного образу в художньо-графічній діяльності підлітків?.

Віковий аспект вибірки досліджуваних обумовлено розвитком абстрактного мислення, прагнення до індивідуального самовираження підлітків, що створює сприятливі умови для здійснення творчої діяльності. Дана робота є спробою вивчити проблему формування символічного образу у дітей підліткового віку, художньо-графічна діяльність яких є мало дослідженою в психології.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язане з науковими розробками лабораторії психології творчості Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України за темою: “Психологічні особливості творчої діяльності в складних та екстремальних умовах” (номер державної реєстрації 0100U000072).

Об’єктом дослідження є процес символізації як перетворення абстрактного поняття в чуттєвий образ у художньо-графічній діяльності школярів.

Предметом дослідження є мисленнєві дії аналогізування у формуванні символічного образу в художньо-графічній діяльності підлітків.

Метою дослідження є: проаналізувати особливості формування символічного образу в художньо-графічній діяльності підлітків, експериментально перевірити закономірності цього процесу, а також виявити залежність утворення різних типів образних структур від реалізованого рівня аналогізування.

В основу робочої гіпотези входять наступні припущення:

1. Первинною основою символічного образу в художньо-графічній діяльності підлітка є наявний у нього запас зорових образів-уявлень та образів-понять з попереднього досвіду та образи, створювані в процесі уявлювання.

2. Формування символічного образу здійснюється в ході символізації, яка є творчим процесом специфічної переробки інформації у вигляді подвійного кодування: кодування предметних або абстрактних понять в чуттєвий образ та кодування чуттєвого образу в графічну форму.

3. Провідна роль у формуванні символічного образу належить мисленнєвим діям аналогізування, у вигляді стратегіальної тенденції пошуку аналогів; розвиток мисленнєвих дій аналогізування може бути оптимізованим в ході проведення творчого тренінгу.

Для досягнення мети дослідження та перевірки висунутої гіпотези було поставлено такі завдання:

1. Здійснити теоретичний аналіз проблеми формування образу майбутнього зображення в художньо-графічній діяльності, розкрити психологічний аспект створення символічного образу на рівні мислення, визначити його структуру та місце в загальній класифікації зображувальних образів.

2. Виявити загальні закономірності перебігу творчого процесу символізації на матеріалі художньо-графічної діяльності школярів різного віку.

3. Визначити роль аналогізування та інших способів формування символічного образу в художньо-графічній діяльності підлітків й розробити систему психолого-педагогічних заходів, що стимулювали б розвиток їх творчого мислення в процесі виконання творчих графічних завдань на символізацію.

Методологічне підґрунтя дослідження становлять наступні положення: 1) концептуальні психологічні положення теорії відображення; 2) положення та принципи єдності психіки та діяльності; 3) принцип системного та комплексного підходів у психології; 4) висновки, отримані в психологічних дослідженнях образу; 5) загальні положення теорії творчості (С.О. Грузенберг, П.К Енгельмейєр, В.О. Моляко, Я.О. Пономарьов), а також художньої творчості дітей; 6) концепції уяви та мислення, 7) положення про роль аналогії в творчості; 8) положення системно-стратегіального підходу мисленнєвої діяльності в процесі розв’язання творчих задач (В.О. Моляко); 9) праці з філософії, історії культури, мистецтвознавства, що розкривають сутність символічного образу в художній творчості людини.

Основною теоретичною засадою нашого дослідження образу в творчому процесі стали праці В.О. Моляко, в яких висвітлюється трансформація образу в ході творчої конструкторської діяльності.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає в розширенні та поглибленні знань про роль образу в творчому процесі:

- вперше досліджено формування символічного образу в художньо-графічній діяльності підлітків та представлено його як творчий процес символізації; символізація розглядається на двох рівнях відображення дійсності в художній знаковій системі: на рівні відтворення (як схематизація образу-уявлення) та на символічному (як смислове заміщення абстрактного об’єкта чуттєвим образом); теоретично визначено закономірності перебігу процесу символізації;

- експериментально доведено провідну роль аналогізування у створенні символічного образу на символічному рівні відображення; виявлено інші особливості формування символічного образу, зокрема різні способи виникнення первинних образів та їх подальша динаміка розвитку; з’ясовано залежність між різними рівнями аналогізування та різними типами символічного образу, на основі чого розроблено класифікацію образних структур, отриманих в ході символізації; визначено психологічний аспект поняття ?символічний образ?;

- адаптовано метод піктограми до символізації в художньо-графічній діяльності у вигляді творчих задач двох типів відповідно до двох рівнів відображення дійсності: символізація за формою та символізація за змістом; адаптовано фрагмент системи творчого тренінгу КАРУС з метою стимулювання розвитку стратегіальної тенденції аналогізування на матеріалі художньо-графічної діяльності.

Практичне значення роботи полягає у розробці спеціальних методичних засобів активізації творчої мисленнєвої діяльності та можливості використання їх у навчально-виховному процесі з метою стимулювання розвитку творчого мислення, оптимізації навчання на уроках образотворчого мистецтва, в гуртковій, позакласній роботі, під час засвоєння ієрогліфіки в процесі вивчення східних мов. Отримані матеріали дослідження можуть бути також використані для розробки спецкурсів із психології художньої творчості, для створення діагностичних засобів виявлення обдарованих дітей.

Дослідження проводилося протягом трьох (1999–2002) років у три етапи: перший етап (1999-2000) - розробка теоретичних положень і загальна апробація методичних засобів дослідження; другий етап (2000-2001) - здійснення конста-туючого та формуючого експериментів; третій етап (2001-2002) - проведення аналізу та математичної обробки отриманих результатів, оформлення роботи.

Експериментальні дослідження проводилися на базі зош № 43, гімназії східних мов № 1 та ліцею № 38 м. Києва. Загальна кількість залучених дітей складала 248 осіб. В ході експериментів отримано 2284 рисунки.

Апробація та впровадження результатів дослідження.

Матеріали дисертації було викладено на науково-практичній конференції ?Психолого-педагогічні проблеми особистісно орієнтованої підготовки педагогів і профільного навчання учнівської молоді? (Київ, 2000), на Четвертій Міжнародній конференції молодих науковців ?Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень? (Київ, 2001), на наукових читаннях ?Українське мистецтвознавство: сучасний стан та перспектива розвитку? (Київ, 2001), на Міжнародній науковій конференції ?Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології? (Київ, 2001), на Міжнародній конференції ?Людина в світі духовної культури? (Київ, 2002), на Четвертій Всеукраїнській науково-практичній конференції ?Україна – країни Сходу в 21 столітті: діалог культур, цивілізацій та педагогічних технологій? (Київ, 2002), на П’ятій Міжнародній конференції молодих науковців ?Проблема особистості в науці: результати та перспективи досліджень? (Київ, 2002), на Міжнародній науковій конференції ?Україна на межі тисячоліть: етнос, нація і культура? (Київ, 2002), на Міжнародній науковій конференції ?Творчість у контексті розвитку людини? (Київ, 2003) та ін.

Основні ідеї та результати дослідження повідомлялися та обговорювалися на звітній науковій сесії: "Психологічні проблеми навчання, виховання та розвитку особистості" (2003) Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України та на засіданнях лабораторії психології творчості.

Зміст і результати роботи відображено в 12 публікаціях, з них 4 у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Матеріали проведених згідно з темою дисертації досліджень впроваджено в процес психолого-педагогічної роботи ліцею № 38, гімназії східних мов № 1, зош № 43 в м. Києві.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (254 найменувань, з них 12 іноземними мовами) та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 236 сторінок, з них: текст дисертації - 173 сторінки; додатки, що містять таблиці, схеми, малюнки, становлять 45 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, сформульовано об’єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання дослідження, висвітлено вихідні методологічні положення і методи, визначено наукову новизну та практичне значення роботи, наведено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження, про кількість публікацій, в яких відбито основний зміст роботи, а також подано загальну структуру роботи.

У першому розділі – ?Теоретико-методологічні проблеми психологічного дослідження образу? – здійснено огляд наукової літератури, яка стосується проблеми образу, його ролі в творчому процесі, оперування образами на рівні мислення.

Центральним поняттям нашої роботи є образ, що розглядається в рамках вітчизняної традиції - в руслі теорії відображення, а саме як чуттєве відображення об’єктивного світу в свідомості людини.

Аналіз літератури висвітлює існування великої кількості дефініцій поняття "образ", що передає його багатоаспектність, але не розкриває сутності психічного образу й тим самим вказує на те, що проблема образу в психології не є остаточно розв’язаною. Що ж стосується ролі образу в творчій діяльності, то ця проблема практично не висвітлена. Всі існуючі на сьогодні розробки з проблеми образу в психології творчості, в тому числі і наша, є пошуковими.

Відповідно до Психологічного словника за редакцією В.П. Зінченка та Б.Г. Мещерякова (1996) в роботі ми дотримуємося визначення образу як чуттєвої форми психічного явища, яка в ідеальному плані має просторову організацію та часову динаміку. За формою образ завжди є чуттєвим, а за змістом може бути, як чуттєвим, так і раціональним. Згідно з вітчизняною традицією, образи на чуттєвому рівні розподіляються на первинні (сенсорно-перцептивні) та вторинні (образи пам’яті як результат попереднього перцептивного досвіду у вигляді уявлень та образи уяви як результат уявлювання). В роботі особлива увага надається вторинним образам, їх ролі у формуванні символічного образу.

В сучасних наукових джерелах образ розглядається в таких аспектах: образ, як регулятор процесу діяльності: образ, що регулює діяльність людини-оператора в звичайних умовах та нестандартних ситуаціях (Н.Д. Завалова, Б.Ф. Ломов, В.О. Пономаренко); образ, як орієнтир, провідник головної ідеї в процесі здійснення конструкторської (творчої) діяльності (В.О. Моляко); образ, як уявлення про кінцевий результат, як уявлення про наступні дії, що спрямовані на досягнення мети; образ, що у функціональному плані передує дії (С.Д. Смирнов).

Результат аналізу першоджерел показує, що в цілому проблема образу в психології хоча і є базовою, але розроблена недостатньо. Наприклад, роль образу в творчій, зокрема художній діяльності, ґрунтовно не досліджувалася. В роботі ми спираємося на теоретичні підходи до дослідження образу в творчому процесі в працях В.О. Моляко.

Психічний образ за певних умов може втілюватися в матеріальну форму. Його втілення відбувається завдяки практичним художнім діям, мові та іншим знаковим моделям. В роботі розглядається така форма матеріального втілення психічного образу як візуальне зображення. Зображення, (або художній образ як вищий його рівень, категорія особливої знакової системи – мистецтва), у своїй першооснові має чуттєвий образ (як первинний, так і вторинний), пропущений через почуття художника, посилений його думкою та втілений в певний матеріал або слово.

Специфічним видом художнього образу в мистецтві є зображувальний символ, основу якого складає певна ідея, що має вираження в візуальній матеріальній формі (М.М. Рубцов). Він має певний зміст, який є планом вираження іншого, як правило, культурно більш цінного змісту (Ю.М. Лотман). В широкому розумінні символ є образ, взятий в аспекті своєї знаковості, а також він є знак, наділений багатозначністю образу; символ складається з предметного образу та глибинного смислу, що, як два полюси, неможливі один без одного, але й розведені між собою (С. Аверінцев). Ми визначаємо символічне зображення в психологічному плані: основу символічного образу складають втілені зорові образи-уявлення та образи-поняття, які завдяки мисленню людини й, зокрема, аналогізуванню, стали адекватними смисловими замінниками абстрактних ідей, понять.

Символічний образ формується на двох планах: внутрішньому (як формування ідеального образу та пошук його графічної форми) та зовнішньому (як втілення образу-еталону завдяки практичним діям та умінням). Формування символічного образу на двох планах є творчим процесом.

В науковій літературі, присвяченій творчості, творчій діяльності відображено різні підходи, різні розуміння як її природи, сутності, так і головних компонент. В нашому дослідженні ми спираємося на положення загального розуміння творчості як системного утворення, в якій всі її підсистеми, компоненти та складові взаємодіють між собою, що призводить до нового, до розвитку (Я.О. Пономарьов) та творчості у вузькому розумінні як "процесу створення, відкриття чогось нового, раніше не відомого для даного суб’єкта", ?як суб’єктивно значущого процесу, який буде творчим для того, хто робить це вперше? (В.О. Моляко).

Образ в творчому процесі виступає не лише як його кінцевий результат - матеріалізований образ, але й як попередній візуальний розв’язок творчої задачі, як регулятор творчого процесу у вигляді ідеального образу, який разом з обраною графічною формою стає образом-еталоном для наступного втілення в матеріальну форму. Художня творчість (професійна, народна традиційна, дитяча) здійснюється завдяки творчому процесові та реалізується в продукт, яким може бути художній або символічний образ. Символічний образ, як різновид художнього, утворюється в процесі символізації.

Символізація - це ?метод перетворення абстрактної думки в образ? (А. Бєлий), це процес переходу цього образу з психічного плану в чуттєву матеріальну форму. Символізація в широкому розумінні є способом зображення того, що не є, за своєю природою, зображувальним. В нашій роботі символізація визначається як подвійне кодування на рівні мислення: пошук образного аналога, здатного репрезентувати ідею, та пошук його графічної форми вираження.

На основі аналізу та систематизації наукової літератури, а також згідно з принципами системного та комплексного підходів, вивчення формування символічного образу розглядається на двох рівнях відображення дійсності: рівні відтворення - як символізація форми та на символічному - як символізація змісту.

Процес символізації проходить такі етапи: 1) постановка проблеми; 2) формування образу: а) на рівні відтворення - узагальнення та схематизація образу-уявлення про візуальний об’єкт; на символічному рівні - пошук образного аналогу, здатного репрезентувати абстрактну ідею в чуттєвій формі; б) після знаходження адекватного образного замінника - графічне кодування як пошук графічної форми для втілення образу-схеми або образу-аналогу; 3) реалізація: втілення ідеального символічного образу в матеріальне зображення з подальшим його видозміненням.

Згідно з гіпотезою, психологічною особливістю формування символічного образу є пошук такого образу-аналога, який би розкривав смисл конкретної чи абстрактної ідеї. В художньо-графічній діяльності ми розрізняємо такі прояви аналогії: 1) об’єктивну форму аналогії - як звичайну схожість, відповідність зображення до об’єктів реальної дійсності; 2) формально-логічний аспект аналогії - як розгорнутий або згорнутий висновок за аналогією у вигляді операціональних дій пошуку відповідності між різними предметами, об’єктами або їх частинами; 3) аналогію в психологічному її аспекті - як здатність людини помічати схожість завжди й у всьому, яку можна розвинути у мисленнєву здібність до аналогізування; свідома спрямованість мисленнєвої діяльності на аналогізування становить стратегію пошуку аналогів.

Стратегія, за В.О. Моляко, - це таке ?психічне утворення, така гнучка система, в якій домінує певна тенденція розумової діяльності особистості по відношенню до задачі, тобто спостерігається суб’єктивна перевага цієї тенденції над іншими розумовими діями. Стратегія пошуку аналогів, як складне системне утворення психіки, є програмою дій, головним напрямком пошуку та розробки?. Ми вважаємо, що стратегіальні мисленнєві дії пошуку аналогів охоплюють всю структуру процесу символізації образу: від етапу розуміння завдання створити символічний образ на основі минулого досвіду, включаючи плануючі дії пошуку адекватного образу-аналогу до дій з реалізації задуму відповідно до обраного образу-аналогу.

Кожна людина має певний рівень умінь, здібностей як щодо рішення, так і стосовно мисленнєвої тенденції. В дослідженні дитячої творчості ми говоримо лише про стратегіальну тенденцію аналогізування, яка становить нечітко виражений рівень стратегії пошуку аналогів і є передумовою її розвитку.

Здійснений у розділі аналіз наукової літератури дозволив так визначити в узагальненому вигляді психологічний аспект символічного образу в художньо-графічній діяльності учнів: символічний образ (зображувальний символ) становить специфічний вид зображення, форма якого виражає зміст конкретного чи абстрактного поняття/ідеї та є результатом мисленнєвих дій аналогізування як пошуку чуттєвого образу-аналога, здатного в чуттєвій, предметній формі репрезентувати один або декілька аспектів поняття/ідеї.

З метою виявлення особливостей формування символічного образу в процесі символізації в художньо-графічній діяльності та, зокрема, виявлення ролі аналогізування в ньому, розроблено схему проведення експериментального дослідження, що складається з двох етапів: констатуючого та формуючого.

В другому розділі - ?Дослідження процесу символізації образу в художньо-графічній діяльності школярів? - описано методику констатуючого етапу дослідження, яка охоплює: здійснення школярами процесу символізації в художньо-графічній діяльності, оцінювання продуктів цієї діяльності, аналіз об’єктивних показників візуалізації образу. Для реалізації процесу символізації та отримання більш-менш однорідного матеріалу було адаптовано метод піктограми. Адаптація полягала в підборі двох типів творчих задач на символізацію: 1) задач на схематизацію образу предметного об’єкта, 2) задач на пошук образного аналога-репрезентанта абстрактного об’єкта. Завдання було представлено на бланку, розподіленому на шість частин-клітинок. В кожній клітинці зверху в кутку написане слово – вербальний стимул до формування образу. Було запропоновано дві групи слів: конкретні поняття архетипічного змісту (вода, рослина, тварина) та абстрактні поняття (життя, добро, зло). В інструкції зазначалось, що досліджувані мають зробити рисунки до кожного слова в схематичній, узагальненій формі; їм також пропонувалось за бажанням зробити декілька рисунків до будь-яких слів. На думку автора, перша група слів, як більш легка для утворення графічного образу, мала адаптувати досліджуваних до виконання завдання в цілому, а друга – вже спрямовувати мислення, уяву на створення символічного образу. Завдання виконувалося графітними або кольоровими олівцями. Час на виконання завдання обмежувався до 12-15 хвилин з метою стимулювання дітей до створення узагальнених рисунків.

Метою констатуючого дослідження було виявлення загального рівня здатності досліджуваних різних вікових груп створювати символічні зображення в художньо-графічній діяльності, а також з’ясування особливостей перероблення ними вербальної інформації в образну форму та кодування її графічним способом в конкретному образному процесі.

На основі аналізу змісту рисунків нами було розроблено схему інтерпретації отриманого графічного матеріалу, яка відображає особливості формування символічного образу й зокрема, реалізацію мисленнєвих дій аналогізування.

Виокремлено такі рівні процесу символізації:

-

-

-

Крім того, на рівні мисленнєвого заміщення нами розглядаються різні види аналогії на встановлення суттєвої схожості: це аналогія за структурою, за зовнішнім виглядом; аналогія за функцією, що відображує саме дію; аналогія за принципом (дуже віддалена аналогія), що відтворює віддалений аспект загальної ідеї порівнюваних об’єктів.

З метою визначення особливостей символізації, здійснюваної саме підлітками, до експерименту було залучено учнів інших вікових груп. Експеримент проводився в 3-х, 7-х і 9-х класах; в ньому було задіяно 191 досліджуваних і отримано 1282 рисунки.

Наводиться кількісний аналіз отриманих в ході експерименту даних.

Результати розв’язання задач методом піктограми виявились такими: рівень відтворення образних уявлень про реальні об’єкти -склав 55%; рівень символізації абстрактних ідей склав 45%. Використання піддослідними різних видів аналогій за суттєвою схожістю відповідно представлене таким співвідношенням: аналогія за структурою - 55%, аналогія за функцією - 29%, аналогія за принципом - 16%.

В різних вікових категоріях тенденція аналогізування виявляється по-різному: якщо піддослідні 3-х, 7-х класів розв’язали біля 84 % запропонованих задач, то у піддослідних 9-х класів цей кількісний показник підвищується до 96 %, що можна пояснити віковими особливостями розвитку абстрактного мислення старших підлітків.

На основі запропонованої інтерпретаційної схеми, створено робочу класифікацію графічних символічних зображень, в якій виокремлено 2 основних види символічних зображень (на рівні відтворення та на символічному рівні), а також 9 їх підвидів. Класифікацію символічних зображень та їх кількісне співвідношення представлено в таблиці 1.

Таблиця 1

.

Кількісне співвідношення образів різних типів, створених школярами в ході символізації на констатуючому етапі дослідження (у %)

Рівні

відображення

дійсності: |

Типи символічних зображень: |

Кількість рисунків: |

Прояви тенденції аналогізування: |

Рівень

Відтворення |

Реалістичне зображення | 14 |

Об’єктивна форма аналогії | Реалістично-схематичне (змішане) зображення |

26 | Схематичне зображення | 15 |

Символічний рівень

Конвенціональні знаки | 1 |

Встановлення суттєвої схожості між абстрактною ідеєю та її чуттєвим репрезентантом | Запозичені існуючі образи | 7 | Суб’єктивно значущі образи: образні асоціації на звук, на колір, на форму |

0,2 | Абстрактні символи, геометричні форми |

2,6 | Зображення атрибутивного характеру | 1,5 | Символічні образи | 32,7 |

З наведеної таблиці видно, що в символізації на відтворюючому рівні відображення дійсності в художньо-графічній діяльності (як схематизації форми) виокремилося три типи зображень. На символічному рівні відображення дійсності в художньо-графічній діяльності (символізація змісту абстрактного як пошук його образного аналога) виявлено шість типів зображень. Крім того, тип зображення ?символічні образи? додатково диференціювався нами ще на три різновиди: ?ілюстрації?, ?фрагменти?, ?образи?. Різні типи отриманих зображень, які є більш або менш типовими, опосередковано вказують на те, що формування символічного образу є складним, творчим процесом.

Якісний аналіз рисунків здійснювався з урахуванням виокремлених нами рівнів аналогізування: низький рівень представлено використанням існуючих знаків, запозичених образів-кліше; середній рівень - створенням образів-атрибутів, геометричних форм, абстрактних позначок, або індивідуально значущих образів, так званих ?образів-феноменів?; високий рівень аналогізування – це пошук оригінальних образних аналогів-репрезентантів, які адекватно та зрозуміло для інших відображують смисл абстрактного поняття.

В ході дослідження виявлено, що завдання, виконані підлітками середнього віку, мають загальну тенденцію до більш оригінальних розв’язків в порівнянні із завданнями, виконаними молодшими школярами та старшими підлітками.

Творчий аспект символізації образу в художньо-графічній діяльності визначається, насамперед, адекватним знаходженням образів-аналогів, пошуком його графічного варіанту та втіленням образу-еталону у виразний смисловий графічний образ. Доцільне використання атрибутики, абстрактних, геометричних форм також вважається творчим; менш творчим актом є використання готових конвенціональних знаків, запозичених образів.

Нами теоретично визначено закономірність перебігу символізації, яка має три основних етапи: 1) усвідомлення проблеми як розуміння вимоги задачі та змісту стимульного матеріалу; 2) формування символічного образу двома шляхами відповідно до типу задачі (символізація форми або символізація змісту) та пошук графічної форми образного аналога як варіанту майбутнього зображення на рівні мислення; 3) втілення розробленого образу-еталона як спосіб матеріалізації психічного образу в зображення.

Результати, отримані на констатуючому етапі дослідження, дали змогу визначити особливості перебігу процесу символізації, виокремити типологію символічних зображень й на цій основі підготувати та провести формуючий експеримент з метою стимулювання розвитку здібностей до аналогізування у підлітків як складової їх творчого мислення.

У третьому розділі - ?Організація та проведення творчого тренінгу з розвитку стратегіальної тенденції аналогізування? – розроблено схему проведення формуючого етапу дослідження, наведено методику експерименту, здійснено аналіз результатів по двох вибірках та з’ясовано особливості формування символічного образу в учнів 6-х класів за рівнями аналогізування та за способом виникнення первинних образів. Головна мета розділу – показати необхідність стимулювання розвитку стратегіальної тенденції аналогізування – важливої компоненти творчого мислення.

Для проведення експерименту обрано середній підлітковий вік. Це зумовлено, по-перше, особливостями розвитку мислення дітей цієї вікової категорії – мислення в поняттях. Формування абстрактних понять дозволяє підліткам: розкривати більш глибокі зв’язки між предметами та явищами дійсності, а також встановлювати аналогію між різними об’єктами; пізнавати закономірності, які керують цією дійсністю; сприймати світ не лише через призму системи образів, а й через призму системи понять, яка складається в цьому віці. По-друге, характерним для підліткового віку є прагнення підлітка до вияву своєї індивідуальності, яке часто реалізується в творчій діяльності. По-третє, як вказувалося вище, художньо-графічна діяльність підлітків, як різновид творчої, на сьогодні є мало вивченою.

Для проведення експерименту з метою стимулювання творчого мислення адаптовано фрагмент методики творчої системи КАРУС (В.О. Моляко). Адаптація фрагменту методики, що охоплює формування стратегіальних тенденцій пошуку аналогів, полягає в її перенесенні на матеріал художньо-графічної діяльності.

Теоретична частина методики передбачає загальне ознайомлення досліджуваних із суттю встановлення аналогії між різними об’єктами та її різновидами. Міні-лекція доповнюється демонстрацією ілюстрацій символічних зображень на зразках давнього мистецтва, української народної вишивки та ін. Крім того, демонструються зразки реалістичного та схематичного стилю зображення.

Практична частина передбачає виконання графічного завдання за методом піктограми, що є аналогічним тому, яке виконувалося на констатуючому етапі дослідження. Завдання складається з двох типів творчих задач на утворення символічного образу. Відмінним є те, що кількість стимульного матеріалу збільшено вдвічі: по шість на кожний тип символізації.

Формуючий етап дослідження проводився за наступною схемою. Спочатку досліджувані експериментальної та контрольної груп виконували перше графічне завдання за методом піктограми. Потім в експериментальній групі проводився міні-тренінг, після якого досліджувані виконували друге графічне завдання; в контрольній групі учні виконували друге завдання без попередньої додаткової інформації. Після виконання другого завдання досліджувані обох груп заповнювали анкету. Додатково з учнями експериментальної групи були за їх бажаннями проведені індивідуальні бесіди.

Міні-тренінг передбачав дві частини: теоретичну - ознайомлення із сутністю аналогії, приклади з використання аналогії на візуальному матеріалі та практичну - виконання графічних завдань з урахуванням попередньо отриманої інформації. Тренінг проводився в експрес-формі протягом уроку. Детальному аналізу підлягали лише ті рисунки, зміст яких фіксував прояв мисленнєвої тенденції аналогізування.

Аналіз отриманого матеріалу експериментальної вибірки показав підвищення прояву тенденції аналогізування після проведення тренінгу. Так, якщо до тренінгу загальна кількість образів, створених за допомогою образного аналога-репрезентанта, складала 46,7 %, то після впливу спостерігається підвищення результатів до 71,7 %.

Зростання кількості проявів загальної мисленнєвої тенденції аналогізування свідчить про те, що здатність до аналогізування можна розвивати шляхом впровадження творчих графічних завдань з символізації образу. Підвищення результатів мисленнєвої стратегіальної тенденції аналогізування після проведення тренінгу підтверджено порівняльним аналізом отриманого матеріалу по обох вибірках: експериментальної та контрольної.

Аналіз даних здійснювався за такими показниками: кількість адекватно виконаних творчих задач; виявлення видів аналогії на встановлення суттєвої схожості та рівня аналогізування; визначення виду графічної форми зображення.

На етапі формуючого експерименту використовувалися й такі додаткові методи, як метод анкетування та метод бесіди.

Метод анкетування було спрямовано на виявлення способу виникнення первинного образу-аналогу, як попереднього розв’язку графічної задачі, за такими позиціями: ?образ виникав сам по собі?, ?цілеспрямовано шукав аналог?, ?поєднував обидва способи?. Кількісне співвідношення відповідей досліджуваних щодо виникнення первинних образів наведено в таблиці 2.

Таблиця 2.

Кількісне співвідношення різних способів виникнення первинних образів в ході символізації у підлітків на формуючому етапі дослідження

(за даними анкетування)

Спосіб виникнення первинних образів: |

Кількість відповідей (у %) |

Контрольна група: |

Експериментальна група: | а) образ-аналог виникав сам | 64 | 47 | б) цілеспрямовано шукав образ-аналог | 22 | 33 | в) поєднував обидва способи | 11 | 17 | г) відповідь відсутня | 3 | 3 |

З таблиці видно, що в експериментальній групі як цілеспрямований, так і змішаний спосіб пошуку аналогів застосовувався частіше, ніж в контрольній групі. Аналіз даних, отриманих в ході нашого дослідження завдяки анкетуванню, опосередковано може вказувати на свідомий та довільний перебіг творчого процесу, а, відповідно, й на можливість керування ним.

Завдяки додатковому методу спрямованої бесіди, що проводилась вибірково, було уточнено особливості виникнення первинних праобразів (образів-аналогів) в процесі формування символічного образу.

Так, символічний образ має різні способи виникнення та динаміку подальшого формування у внутрішньому плані. Результати дослідження показали, що виникнення образу відбувається у формі: а) раптової появи майже готового до втілення образу в свідомості суб’єкта, тобто у вигляді асоціативного образу, який можна вважати результатом згорнутої мисленнєвої дії аналогізування (інтуїтивний спосіб), б) свідомого, цілеспрямованого пошуку образів-аналогів (раціональний спосіб пошуку образного аналога), в) сполучення інтуїтивного та цілеспрямованого способів (раціонально-інтуїтивний спосіб).

Подальше формування образу в символізації здійснюється за схемою від праобразу/прообразу до провідного, й далі - до ідеального образу, який є регулятором та зразком для втілення в певну графічну форму. Аналіз даних анкетування та бесід з досліджуваними показав, що подальша динаміка формування символічного образу відбувається таким чином:

1) праобраз виникає асоціативно, відразу та може мати такі варіанти подальшого розвитку: а) наповнення чуттєвого образу різними доповненнями, його конкретизація завдяки внутрішній мові, осмисленню, що перетворює його на ідеальний зразок-орієнтир для втілення; б) деталізація та конкретизація чуттєвої компоненти раціонального образу-поняття завдяки його осмисленню, уточненню;

2) якщо праобраз (чуттєвий чи раціональний) не виникає на стимул-слово, то досліджуваний починає свідомо підбирати образ-аналог такими різними шляхами, як: а) уточнення поняття (заданого стимулу) у внутрішньому мовленні; б) довільний добір різних об’єктів за якоюсь однією ознакою для встановлення спільного між ними та стимулом; в) витіснення образів, що виникли асоціативно, є адекватними, але чомусь не задовольняють суб’єкта, заважають йому; г) хаотичне перебирання різних об’єктів, завдяки яким можна було б виразити певний аспект стимулу; д) перенесення важливих (на думку суб’єкта) рис обраного об’єкту на образний розв’язок задачі;

3) обидва попередні способи поєднуються в таких варіантах: а) перевага якогось способу не є вираженою; б) в процесі виконання деяких задач може переважати саме другий (раціональний) спосіб формування образу: коли задача виявляється важкою для досліджуваного чи якщо необхідно вигадати кращий або декілька варіантів.

Підводячи підсумки, можна твердити, що провідна роль в діяльності символізації у підлітків належить мисленнєвим діям пошуку аналогів. Аналогізування в цьому процесі виконує не лише евристичну функцію знаходження адекватного образу-аналогу, але й більшою або меншою мірою конкретизує думку/ідею/поняття, глибше її розкриває в певному аспекті. В процесі символізації аналогізування у вигляді різних способів заміщення та поєднанні з різними варіантами графічної форми кодування образу в зображення характеризується створенням різних за якістю типів символічного образу.

Результати проведеного експерименту показують, що мисленнєві тенденції аналогізування, які входять до складу творчої стратегії пошуку аналогів, можна стимулювати з метою ефективного розвитку творчого мислення.

Узагальнення результатів проведеного дослідження дало підстави зробити такі висновки:

1. Основою символічного образу є зорові образи-уявлення та образи-поняття про об’єкти, які є результатом минулого досвіду людини і входять до змісту її свідомості. Ці образи функціонують в процесі розв’язання творчих задач в художньо-графічній діяльності та складають основу графічної форми майбутнього зображального символу.

Символ – це специфічний вид зображення,