КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ЧЕРНЕЛЕВСЬКА ОЛЕНА ЛЕОНІДІВНА

УДК 346.242

КОНКУРЕНТНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ:

ФОРМУВАННЯ, ЗМІСТ ТА РОЗВИТОК

Спеціальність: 12.00.04 – господарське право;

господарсько-процесуальне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі господарського права

юридичного факультету Київського національного

університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник:

доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент АПрН України

Щербина Валентин Степанович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри господарського права

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент

АПрН України Кубко Євген Борисович,

головний науковий співробітник Інституту

держави і права ім. В.М.Корецького НАН України (м. Київ)

кандидат юридичних наук, доцент

Корчак Наталія Миколаївна,

завідувач кафедри цивільного права та процесу Інституту

повітряного та космічного права Національного авіаційного

університету (м. Київ)

Провідна установа: Національна юридична академія України

імені Ярослава Мудрого МОН України, м. Харків

Захист відбудеться “21” листопада 2006 року о 13 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.06 при Київському національному

університеті імені Тараса Шевченка

(01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 253).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського

національного університету імені Тараса Шевченка

(01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 12).

Автореферат розіслано 5 жовтня 2006 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради д.ю.н. Боднар Т.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Значення місця державного захисту конкуренції випливає з її місця в системі ринкової економіки. Сьогодні мало в кого викликає сумнів, що добросовісна конкуренція – двигун економіки. В одному з американських судових рішень конкурентне законодавство характеризується як "всеосяжна хартія економічної свободи, спрямована на збереження вільної і безперешкодної конкуренції як правила торгівлі. Вона ґрунтується на тому, що нічим не стримувана взаємодія конкуруючих сил призведе до оптимального розподілу наших економічних ресурсів, максимально низьких цін, максимально високої якості та максимального матеріального прогресу, і, в той самий час, створить умови, що сприятимуть збереженню наших демократичних політичних і соціальних інституцій".

В Україні з перших кроків незалежності державна підтримка та захист добросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності були віднесені до ріоритетних напрямів ринкової трансформації економіки.

Враховуючи, що на початку 1990-х років в українській економіці суцільно панував монополізм, головний наголос у законах, які розроблялися та приймалися в той час, робився на його подоланні та обмеженні. Українське законодавство, що регулює економічну конкуренцію, було започатковано, насамперед, як антимонопольне законодавство.

Поряд із методами, спрямованими проти порушень правил конкуренції (антимонопольне законодавство), важливу роль відіграють державні заходи, спрямовані на створення конкурентних відносин, їх підтримку і розвиток. Такі заходи полегшують суб'єктам господарювання проникнення в монополізовані сфери економіки шляхом спрощення реєстраційно-дозвільних процедур (реєстрації, ліцензування, квотування), надання податкових, митних і інших пільг. Залежно від економічної ситуації в країні робиться наголос на застосування обмежувальних заходів (антимонопольне законодавство) та розробку норм, спрямованих на регулювання конкурентних відносин (конкурентне законодавство).

Результати застосування антимонопольного законодавства в Україні можна охарактеризувати в такий спосіб. Мети створення і розвитку конкуренції на товарних ринках України антимонопольне законодавство не досягло, хоч в окремих галузях намітилася тенденція до формування конкурентного середовища. Не вдалося послабити дію деяких монопольних структур, що залишилися від радянського періоду, і має місце поступове формування нових монопольних структур.

Такі результати обумовлені, головним чином, тим, що антимонопольне законодавство із самого початку розглядалось як спрямоване проти монополістичної діяльності. При розробці законодавства не бралися до уваги, по-перше, сама мета розвитку конкурентних відносин, по-друге, особливості національних умов, що полягають у повній відсутності конкурентних відносин, що потребувало розробки жорстких заходів конкурентного регулювання і визначало створення стимулюючих норм як першочергове завдання.

Саме тому постала нагальна потреба термінового доопрацювання антимонопольного законодавства з метою стимулювання створення конкурентних відносин. У 2001 році в Україні почало формуватися нове конкурентне законодавство, в якому були враховані недоліки антимонопольного законодавства, і з’явилися норми, що були покликані стимулювати розвиток конкурентних відносин. Норми стимулюючого характеру отримали закріплення як в конкурентному законодавстві, так і в інших актах, що містять положення антимонопольного і конкурентного спрямування.

Обрання теми дисертаційного дослідження зумовлене відсутністю системного та комплексного дослідження, узагальнення і побудови саме системи конкурентного законодавства. Наукова систематизація, як логіко-предметна, творча аналітич-на робота по осмисленню правових норм, дозволяє упорядкувати їх, розмежувати і узагальнити, а це в свою чергу дозволяє більш ефективно їх вдосконалювати.

Наведені чинники визначають актуальність дисертаційного дослідження проблем формування та розвитку конкурентного законодавства в Україні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язане з науково-дослідною роботою Центра комплексних досліджень з питань антимонопольної політики та юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в здійсненні комплексного наукового аналізу конкурентного законодавства України, етапів його становлення та систематизації загальних та спеціальних правових норм щодо захисту конкуренції, формуванні теоретичних висновків та розробці пропозицій щодо напрямків удосконалювання та підвищення ефективності впливу конкурентного законодавства, у тому числі шляхом поліпшення практики його застосування.

Мета наукового дослідження зумовила такі завдання наукового пошуку:

- дослідити передумови появи антимонопольного законодавства та етапи його реформування у конкурентне;

- визначити правову природу виділення комплексного правового інституту захисту конкуренції в системі господарського права і конкурентного законодавства в системі господарського законодавства.

- здійснити систематизацію законодавчих актів, які регулюють конкурентні відносини в Україні;

- провести порівняльний аналіз правових норм Господарського кодексу України та інших законодавчих актів , що регулюють конкурентні відносини, і визначити шляхи їх узгодження;

- виявити загальні проблеми правового регулювання конкурентних відносин в Україні та розробити пропозиції щодо їх вдосконалення, зокрема з використанням зарубіжного досвіду регулювання конкуренції.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини держави та суб’єктів господарювання у сфері захисту економічної конкуренції.

Предметом дослідження є правове регулювання захисту конкуренції в Україні.

Методи дослідження. Під час роботи над дисертацією використовувалися різні методи дослідження, головним з яких є загальнонауковий діалектичний метод пізнання, який дозволив провести дослідження проблем захисту конкуренції на основі виявлення закономірностей взаємного впливу права i суспільних відносин на обмеження монопольних проявів та стимулювання конкурентних відносин задля досягнення паритету інтересів бізнесу і суспільства. За допомогою історичного методу досліджувалися виникнення i розвиток правового інституту захисту конкуренції, як основи побудови ринкової економіки. Формально-логiчний, структурно--функцiональний i системний методи застосовувалися при тлумаченні правових норм, виявленні їх вiдповiдностi суспільним відносинам. При здійсненні аналізу державного регулювання конкурентних відносин в Україні та за кордоном використовувався порiвняльно--правовий метод. З метою дослідження практики застосування норм конкурентного законодавства застосовувалися методи узагаль-нення, аналізу i синтезу інформації. Для виявлення структури i динаміки порушень конкурентного законодавства, оцінки ефективності механізму реалізації законодавства використано статистичний метод дослідження.

Науково-теоретичною основою дослідження стали праці відомих учених, які займалися вивченням окремих концептуальних аспектів розглянутої проблеми. З таких досліджень, у першу чергу, варто назвати праці: О.В.Безуха, З.М.Борисенко, В.Н.Ворожейкіна, В.В.Галкіна, І.І.Дахна, В.І.Ерьоменка, Л.Р.Білої, І.А.Балюк, О.А.Жидкова, Ю.В.Журика, А.І.Ігнатюк, В.В.Качаліна, Д.А.Керімова, Н.М.Корчак, О.О.Костусєва, Н.І.Клейн, В.К.Мамутова, М.М.Малеїної, С.Б.Мельник, Н.О.Саніахметової, Л.Н.Семенової, К.Ю.Тотьєва, М.І.Тітова, Т.Г.Удалова, І.А.Шумило та інших. На жаль, зазначені дослідники при аналізі окремих проблем конкурентного законодавства в першу чергу звертають увагу на так звані обмежувальні заходи, тоді як в дисертації ставиться і вирішується завдання комплексного дослідження конкурентного законодавства, аналізу його як системи правових норм стимулюючого й обмежувального характеру.

Емпіричну та інформаційну базу дисертаційного дослідження склали нормативно-правові акти про захист економічної конкуренції (у тому числі зарубіжних країн та документи Європейського Союзу), а також практика їх застосування, статистична інформація Антимонопольного комітету України, зарубіжний досвід застосування обмежувальних та стимулюючих норм захисту конкуренції.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному системному аналізі сукупності матерiально-правових i процесуальних проблем конкурентного законодавства в сучасних умовах. Проведене дослідження дало можливість одержати нові наукові результати, які обґрунтовуються в дисертації, сформувати систему теоретичних поглядів на стан та перспективи розвитку цієї підгалузі законодавства, а також розробити практичні рекомендації щодо вдосконалення правових норм, що регулюють захист конкуренції та механізм його здійснення. Основні положення дисертаційного дослідження, які визначають його наукову новизну, полягають у наступному:

Вперше:

- здійснено обґрунтування необхідності узагальнення окремих правових інститутів: антимонопольного регулювання господарської діяльності, захисту від недобросовісної конкуренції та правових норм, що стимулюють прояви добросовісної конкуренції. На підставі узагальнення, доведено необхідність виділення комплексного правового інституту захисту конкуренції в системі господарського права і конкурентного законодавства в системі господарського законодавства.

- окреслено систему конкурентного законодавства, як сукупність актів законодавства, які регулюють конкурентні відносини суб’єктів господарювання. У дану підгалузь законодавства, що має особливі предмет регулювання, метод регулювання та завдання регулювання, входять не тільки законодавчі акти, що містять обмежувальні норми, але, насамперед, акти стимулюючої спрямованості;

- обґрунтовано необхідність зниження порогу монополізації товарних риків, удосконалення термінології конкурентного законодавства, розроблення загальних звільнень для певних типів угод, суттєвого реформування антиконкурентних дій органів влади та закріплення цього виду порушення в окремому акті законодавства, який би регламентував загалом діяльність органів влади та встановлював заборону на суміщення владних та підприємницьких функцій;

- обґрунтовано необхідність внесення змін до законодавства, щодо розмежування розгляду заяв про концентрацію, що можуть призвести до обмеження конкуренції, та формальних заяв за спрощеною процедурою, що дозволило б диференціювати на рівні закону розмір адміністративно-господарських санкцій за формальні порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- на основі порівняльного постатейного аналізу положень ГК України і норм спеціального конкурентного законодавства виявлені розбіжності між ними та запропоновані зміни до законодавства, спрямовані на їх усунення.

Удосконалено:

- положення щодо здійснення контролю за діяльністю природних монополій і потужних фінансово-промислових груп, налагодження обміну інформацією про стан товарних ринків, зниження бар'єрів вступу на монополізовані ринки для розвитку конкуренції;

- механізм оцінки порушень, що мали негативні наслідки для ринку, для чого запропоновано розглядати їх з точки зору привязки до шкоди, заподіяної цими порушеннями;

- обґрунтування необхідності встановлення чітких критеріїв для зменшення штрафних санкцій у випадках, коли порушення вчинено вперше, а також коли порушник самостійно вжив заходів для усунення наслідків порушення.

Дістали подальший розвиток:

- обґрунтування на основі проведеного історичного узагальнення правових норм, що існували у різні часи і закріплювали принципи добросовісної конкуренції, економічної та соціально-політичної необхідності реформування антимонопольного законодавства у конкурентне за рахунок збільшення питомої ваги стимулюючих норм, спрямованих на захист конкуренції;

- обґрунтування на підставі аналізу зарубіжного досвіду необхідності більш широкого використання принципу заборони, зменшення кількості винятків із чинного конкурентного законодавства, забезпечення чіткої регламентації взаємодії органів, відповідальних за проведення конкурентної політики, розроблення галузевих стимулюючих норм та усунення принципу екстериторіальності.

Дисертаційне дослідження також містить науково обґрунтовану і сформульовану низку конкретних пропозицій щодо вдосконалення чинного конкурентного законодавства України. Зокрема, автором запропоновано:

1. Уточнити і деталізувати понятійний апарат конкурентного законодавства, для чого, зокрема, ст. 1 Закону України “Про захист економічної конкуренції” доповнити визначеннями наступних термінів: “недопущення (усунення) конкуренції – відсутність змагання між суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання не мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями; обмеження конкуренції - стан товарного ринку, коли окремий суб'єкт господарювання може визначати умови обороту товарів на цьому ринку і знижується можливість вибору споживачів”.

2. З урахуванням міжнародного досвіду та об’єктивних умов, що склалися в Україні, сформулювати у ст. 8 Закону “Про захист економічної конкуренції” загальні звільнення для певних типів угод.

3. Доповнити розділ 3 Закону “Про захист економічної конкуренції” нормою, яка б визначала обсяг інформації, що подається, залежно від виду злиття, зокрема: у разі злиття на різних товарних ринках – обсяг інформації має бути мінімальним; у разі вертикального злиття (злиття на суміжних товарних ринках) – повний обсяг інформації по тих ринках, які є суміжними та обмежений обсяг інформації по інших товарних ринках; у разі горизонтального злиття (злиття на одному товарному ринку) – повний обсяг інформації.

4. Скоротити строк розгляду заяв про економічну концентрацію у випадках злиття на різних товарних ринках, для чого п. 1 ст. 27 Закону України “Про захист економічної конкуренції” доповнити абзацом наступного змісту: “Антимонопольний комітет України чи адміністративна колегія Антимонопольного комітету України розглядають заяву про надання дозволу на концентрацію на різних товарних ринках протягом п’ятнадцяти днів з дня прийняття її до розгляду відповідним органом Антимонопольного комітету України”.

5. Доповнити статтю 52 Закону України “Про захист економічної конкуренції” пунктом наступного змісту: “Розмір штрафу за порушення, передбачені пунктами 1, 2, 5, 6, не може бути меншим за розмір шкоди, заподіяної зазначеними порушеннями.”.

6. Доповнити статтю 52 Закону України “Про захист економічної конкуренції” пунктом наступного змісту: “Розмір штрафу може бути зменшений органами Антимонопольного комітету у разі, коли порушення вчинено вперше і порушник до завершення розгляду справи про порушення вжив заходів для усунення наслідків порушення, коли порушення було спричинене змінами у законодавстві, а також коли мали місце лише наміри вчинити певні дії, але ці дії не нанесли шкоди конкуренції. Зменшення розміру штрафу не може перевищувати половини розміру штрафу, встановленого законодавством.”

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані в дисертації висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути використані для подальшої розробки теоретичних основ систематизації конкурентного законодавства та для його вдосконалення. Окремі положення та рекомендації, сформульовані в дисертації, використовуються в правозастосовчiй діяльності органів Антимонопольного комітету України.

Положення i висновки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі під час читання лекцій та проведення семінарських занять з курсу "Антимонопольне законодавство на фондовому ринку" при підготовці фахівців фондового ринку Українським інститутом розвитку фондового ринку та Українським міжнародним культурним центром. Вони враховані при складанні робочих програм, практикумів, інших методичних розробок та при організації науково-дослідницької роботи студентів.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дocлiдження обговорювалися на засiдaннi кафедри господарського права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Результати дисертаційного дocлiдження знайшли відображення у 5 наукових статтях у фахових виданнях та 2 практичних посібниках "Фондовий ринок України: законодавче регулювання".

Основні теоретичні положення дисертації були висвітлені та обговорювались на 6 міжнародних конференціях в рамках проекту ТАСІС "Правова та інституційна основа захисту конкуренції в Україні": "Використання досвіду ЄС у процесі розвитку конкурентної політики і законодавства України" (26 листопада 2003 р., м. Київ), "Антиконкурентні узгоджені дії" (24-26 лютого 2004 р., м. Київ), "Конкурентна політика в Україні. Qvo vadis?" (24 березня 2004 р., м. Київ), "Сучасна конкурентна політика: нові виклики" (17-19 травня 2004 р., м. Київ), "Зловживання монопольним (домінуючим) становищем" (16-18 листопада 2004 р., м. Київ), "Контроль за економічною концентрацією" (21-24 червня 2005 р., м. Київ).

Положення та висновки дисертації використовуються в діяльності Антимонопольного комітету України.

Структура та обсяг дисертації визначаються її метою i завданнями. Робота складається із вступу, трьох розділів, що поділяються на дев’ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 206 сторінки, з яких 17 сторінок займає список використаних джерел, 47 сторінок додатки до дисертаційної роботи.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність та новизну теми дослідження, стан її наукового опрацювання, сформульовано мету, завдання, об’??єкт, предмет та основні методи дослідження, а також охарактеризовано наукову новизну одержаних результатів, їх практичне значення та результати апробації.

Розділ 1 "Загальна характеристика конкурентного законодавства України" складається з чотирьох підрозділів.

За результатами дослідження, проведеного у підрозділі 1.1 "Передумови формування антимонопольного законодавства та його реформування у конкурентне законодавство", доведено, що монополізм, який склався до кінця 80-х років в СРСР, мав унікальні риси, що відрізняють його від класичної монополії. Неефективність радянської економіки змусила наприкінці 80-х років здійснити перші спроби його обмеження. Політичні реалії 1991 року внесли корективи в законодавчі плани, і Україна постала перед необхідністю створення власного законодавчої бази поля обмеження монополізму та захисту конкуренції, що повинна було врахувати пострадянський наслідок, який вона мала в економіці та у формуванні правової системи.

Правової завершеності антимонопольне законодавство набуло із закріпленням в статті 42 Конституції України принципу забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності. Далі почався етап демонополізації економіки України. Ефективна конкурентна політика і реалізація антимонопольного законодавства - потужні каталізатори структурних змін у висококонцентрованій економіці. Однак, на думку дисертантки, роль конкурентного законодавства не повинна зводитися до застосування антимонопольних обмежень до суб'єктів господарювання, що зловживають ринковою владою, вона повинна бути більш широкою. Тому необхідно більше застосовувати заходи стимулювання розвитку конкуренції у монополізованих галузях економіки, саме це дозволить антимонопольному законодавству повністю трансформуватися у конкурентне.

У підрозділі 1.2 "Джерела та правова природа конкурентного законодавства" після зясування місця та ролі конкурентного законодавства обґрунтовується необхідність розмежування правового інституту захисту конкуренції в системі господарського права і конкурентного законодавства в системі господарського законодавства.

Після з’ясування місця та ролі конкурентного законодавства, вперше в роботі було здійснено обґрунтування необхідності узагальнення окремих правових інститутів антимонопольного регулювання господарської діяльності, захисту від недобросовісної конкуренції та правових норм, що стимулюють прояви добросовісної конкуренції. На підставі узагальнення доведено необхідність виділення комплексного правового інституту захисту конкуренції в системі господарського права і конкурентного законодавства в системі господарського законодавства.

У зв’язку обґрунтуванням появи нового правового інституту виникла необхідність узагальнення та систематизації значної кількості нормативно-правових актів, які регламентують питання конкуренції, та необхідність обґрунтування появи нової підгалузі господарського законодавства – конкурентного законодавства. Систему конкурентного законодавства окреслено як сукупність актів законодавства, які регулюють конкурентні відносини суб’єктів господарювання. У дану підгалузь законодавства, що має особливі предмет регулювання, метод регулювання та завдання регулювання, входять не тільки законодавчі акти, що містять обмежувальні норми, але, насамперед, акти стимулюючої спрямованості.

Класифікація норм права на види дозволяє розглядати їх, як більш високий рівень структури права, порівняно із струк-турою окремих норм права. У роботі запропонована класифікація правових норм конкурентного законодавства.

У підрозділі 1.3 “Система конкурентного законодавства” здійснено групування та систематизацію нормативних актів, що складають масив конкурентного законодавства, як воно було визначено раніше. Для більш повної характеристики конкурентне законодавство було систематизоване як сукупність нормативно-правових актів, що безпосередньо регулюють конкурентні відносини (власне регулююче законодавство), та інших актів, що містять окремі норми антимонопольної і конкурентної спрямованості.

Окрім проблем систематизації конкурентного законодавства є багато проблем, які стримують розвиток конкуренції в Україні. Це проблеми не стільки системи конкурентного законодавства, скільки законодавства, що має вплив на конкурентоспроможність економіки загалом.

Тому у підрозділі 1.4 “Загальні проблеми правового регулювання конкурентних відносин” дисертанткою виділено кілька основних проблем та запропоновано способи їх вирішення. Зокрема запропоновано зміни до законодавства, які допоможуть вітчизняному бізнесу перейти на світові стандарти, створити нову збутову інфраструктуру на товарних ринках України, налагодити публічний обмін інформацією між учасниками ринку та будуть стимулювати розвиток малого та середнього бізнесу, як реального конкурента великим монопольним виробництвам, які існують на сьогодні.

Розділ 2 “Зміст конкурентного законодавства та практика його застосування в Україні” складається з двох підрозділів.

За результатами аналізу застосування заборонних норм, проведеного у підрозділі 2.1 “Застосування заборонних норм у конкурентному законодавстві та шляхи їх вдосконалення”, дисертанткою були виявлені певні тенденції і розроблено та науково обґрунтовано ряд змін та доповнень до законодавчої бази, які дозволять, на нашу думку, вдосконалити правозастосування цих норм.

Зокрема, межа частки на ринку в 35%, при якій мова може йти про монопольне (домінуюче) становище згідно з статтею 12 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, дисертанткою визнається занадто високою, тому пропонується чіткіше визначити ті критерії, що повинні братися до уваги при визнанні становища домінуючим. Зокрема, пропонується доповнити процедуру проведення досліджень щодо заборони зловживання монопольним становищем аналізом наслідків прийняття рішення.

Для більш якісного і ефективного правозастосування заборонних норм, на думку дисертантки, доцільно провести деталізацію понятійного апарату конкурентного законодавства.

Істотним недоліком українського конкурентного законодавства є відсутність у Законі “Про захист економічної конкуренції” регламентації видів угод, що не можуть бути визнані неправомірними. Сьогодні законом передбачені лише винятки з застосування вимог статті 6, а отже передбачено принцип загального контролю за договірними відносинами суб’єктів господарювання. Враховуючи міжнародний досвід та об’єктивні умови, які склалися в Україні, необхідно статтю 8 Закону “Про захист економічної конкуренції” доповнити переліком узгоджених дій, які є правомірними.

Виходячи з аналізу зарубіжного досвіду, дисертантка вважає за недоцільне спеціально виділяти в Законі про конкуренцію статті про обмеження антиконкурентних дій органів влади і управління, натомість доцільно застосовувати до цих органів ті ж санкції, що і до інших порушників конкурентного законодавства.

У підрозділі 2.2 “Застосування норм контролю за економічною концентрацією та шляхи їх вдосконалення” здійснено аналіз застосування норм контролю за економічною концентрацією в Україні і науково обґрунтовано доцільність зміни критеріїв, при досягненні яких необхідно узгодження, зробивши їх більш жорсткими для горизонтальних злиттів і більш м'якими для вертикальних. Зокрема, пропонується доповнити розділ 3 Закону “Про захист економічної конкуренції” пунктом, який би регламентував обсяг інформації, що подається, залежно від виду злиття, зокрема: при злитті на різних товарних ринках обсяг інформації має бути мінімальним; при вертикальному злитті (злитті на суміжних товарних ринках) має подаватися повний обсяг інформації по тих ринках, які є суміжними, і обмежений обсяг інформації по інших товарних ринках; при горизонтальному злитті (злитті на одному товарному ринку) подається повний обсяг інформації. Уявляється за доцільне скоротити термін розгляду заяв про економічну концентрацію у випадках злиття на різних товарних ринках, яке не може призвести до обмеження конкуренції.

Вимоги статті 25 Закону “Про захист економічної конкуренції” в частині підстав для надання дозволу на концентрацію органами Антимонопольного комітету мають бути чітко пов’язані з ринками задіяними у процесі концентрації. Також, проаналізувавши критерії, які є суттєвими для прийняття рішень про концентрацію, дисертантка дійшла висновку, що ці критерії є оптимальними і можуть бути застосовані в українському законодавстві поряд з критерієм позитивного ефекту для суспільних інтересів зазначеної концентрації для отримання дозволу Кабінету Міністрів України.

Крім того, одержання прав може відбутися шляхом укладення договору або внесення відповідного положення до статуту, що не враховано в українському конкурентному законодавстві та пропонується до врегулювання.

Розділ 3 "Проблеми вдосконалення конкурентного законодавства в Україні" складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1 "Проблеми узгодження норм Господарського кодексу з іншими елементами системи конкурентного законодавства в Україні" здійснено аналіз норм Господарського кодексу України, виявлено ряд розбіжностей з спеціальним конкурентним законодавством та конкурентним законодавством Європейського Союзу. Для усунення цих розбіжностей пропонується нова редакція певних норм ГК України у вигляді порівняльної таблиці, яка використовується при прийнятті змін та доповнень до чинного законодавства у Верховній Раді України.

У підрозділі 3.2 "Проблеми вдосконалення адміністративно-господарських санкцій за порушення конкурентного законодавства" проаналізовані норми щодо відповідальності за порушення конкурентного законодавства. Обґрунтовано пропозицію налагодити розгляд порушень у вигляді неотримання згоди на концентрацію, як формальних порушень, за спрощеною процедурою та зменшити розмір штрафних санкцій за такі формальні порушення до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Порушення, які мали негативні наслідки для ринку, доцільно, на думку дисертантки, розглядати з точки зору прив’язки до розміру шкоди, заподіяної цим порушенням. Також обґрунтовується можливість зменшення штрафних санкцій у випадках, коли порушення вчинено вперше, а також коли порушник самостійно вжив заходів для усунення наслідків порушення тощо, у зв’язку з чим пропонується доповнити ст. 52 Закону України “Про захист економічної конкуренції” пунктом відповідного змісту.

Крім того потребують узгодження норми господарського і кримінального законодавства шляхом обмеження застосування норм кримінального законодавства лише тими нормами, які передбачають відповідальність за найбільш серйозні порушення конкурентного законодавства. У свою чергу із господарського законодавства слід вилучити адміністративно-господарські санкції за ті дії, за які передбачена кримінальна відповідальність, і які є найбільш небезпечними для ринкової економіки (зокрема, це картельні угоди, незаконне використання товарного знаку та деякі види зловживання монопольним становищем).

У підрозділі 3.3 "Перспективи використання в Україні зарубіжного досвіду правового регулювання конкуренції" проаналізовано досвід застосування конкурентного законодавства в зарубіжних країнах з метою виявлення, вивчення і узагальнення того досвіду, який може бути використаний при доопрацюванні конкурентного законодавства України, і зроблено висновки про те, що при цьому доцільно враховувати історичні умови формування останнього, тобто повну відсутність конкуренції в ряді галузей у період його створення, у зв'язку з чим першочергове значення доцільно приділяти саме тим нормам, що стимулюють розвиток конкуренції у галузях, які мають стратегічне значення для України.

У Висновках сформульовано основні теоретичні засади перетворення антимонопольного законодавства у конкурентне, запропонована класифікація та систематизація правових норм конкурентного законодавства та сформульовані конкретні рекомендації щодо його вдосконалення, зокрема, сформульовано науково обґрунтовані зміни до низки статтей Господарського кодексу України.

Дисертанткою розроблено наукову модель проекту Закону України "Про внесення змін та доповнень до Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Основні положення дисертації розкриті в наступних опублікованих автором працях:

1. Революційна еволюція // Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України – 2002-2003, № 2-4. - С. 13-16, 12-14, 13-15.

2. Від монополії до конкуренції // Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України – 2005, № 2 (17). - С.13-18

3. Проблеми та шляхи вдосконалення відповідальності за порушення конкурентного законодавства // Держава і право: збірник наукових праць. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 24/2004, С.364-371.

4. Вдосконалення заборонних норм на здійснення монополістичної практики та антиконкурентних дій органів влади // Вісник Хмельницького національного університету. Науковий журнал. – 2005. - № 5. – С. 200-202.

5. Шляхи вдосконалення правового поля протидії картелям // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. Науковий журнал. – 2005. - №4.- С.86-91.

6. Фондовий ринок України: законодавче регулювання: Практичний посібник, Київ, 2004, С. 523-596.

7. Фондовий ринок України: законодавче регулювання: Практичний посібник. 2-е вид. доп. і перероб – К., 2005, С. 447-511.

АНОТАЦІЯ

Чернелевська О.Л. Конкурентне законодавство України: формування, зміст та розвиток. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 - господарське право; господарсько-процесуальне право. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2006.

У дисертації аналізуються основні теоретичні засади перетворення антимонопольного законодавства у конкурентне, заборонні норми та норми контролю за економічною концентрацією, адміністративно-господарські санкції за порушення конкурентного законодавства та зарубіжний досвід правового регулювання конкуренції.

З’ясування місця і ролі конкурентного законодавства та узагальнення окремих правових інститутів антимонопольного регулювання господарської діяльності, захисту від недобросовісної конкуренції та правових норм, що стимулюють прояви добросовісної конкуренції, дало підстави для висновку про виділення комплексного правового інституту захисту конкуренції в системі господарського права і конкурентного законодавства в системі господарського законодавства. Також запропонована класифікація і систематизація правових норм конкурентного законодавства, сформульовані конкретні рекомендації щодо його вдосконалення, зокрема, сформульовані науково обґрунтовані зміни до низки статей Господарського кодексу України, а також підготовлено наукову модель проекту Закону України "Про внесення змін та доповнень до Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Ключові слова: монополізм, антимонопольне законодавство, конкурентне законодавство, систематизація, класифікація, заборонні норми, норми контролю за економічною концентрацією, адміністративно-господарські санкції.

Аннотация

Чернелевская Е.Л. Конкурентное законодательство Украины: формирование, содержание и развитие. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.04 - хозяйственное право; хозяйственно-процессуальное право. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2006.

В диссертации анализируются основные теоретические принципы преобразования антимонопольного законодательства в конкурентное. В частности сформулированы отличия классической монополии от постсоциалистической и констатирована историческая необходимость ее ограничения. Роль конкурентного законодательства не должна сводиться только к ограничительной практике в нем должны появиться нормы стимулирующей направленности.

Проведено обобщение институтов хозяйственного права, которые регулируют отдельные аспекты защиты конкуренции и сделан вывод о необходимости их обобщения и выделения комплексного правового института защиты конкуренции в рамках хозяйственного права и подотрасли хозяйственного законодательства – конкурентного законодательства.

Также в работе осуществлена классификация и систематизация конкурентного законодательства, проанализированы запретные нормы и нормы контроля за экономической концентрацией. На основе проведенного анализа выявлены определенные тенденции и сформулированы научно-практические пути улучшения правоприменения существующих норм, а также подготовлены изменения к Закону Украины “О защите экономической конкуренции”. На основе анализа конкурентного законодательства Евросоюза подготовлены изменения к Хозяйственному кодексу Украины.

Уделено внимание проблемам применения административно-хозяйственных санкций как одной из форм хояйственно-правовой ответственности за нарушения конкурентного законодательства. Исследован зарубежный опыт правового регулирования отношений конкуренции и предложен ряд изменений, которые позволят согласовать нормы украинского конкурентного законодательства об ответственности с последними мировыми тенденциями ужесточения ответственности за нарушения принципов добросовестной конкуренции.

Ключевые слова: монополизм, антимонопольное законодательство, конкурентное законодательство, систематизация, классификация, запретные нормы, нормы контроля за экономической концентрацией, административно-хозяйственные санкции.

Сhernelevska О.L. Competition legislation of Ukraine: forming, contents and development. - Manuscript.

Dissertation on obtaining of scientific degree of legal sciences candidate on speciality 12.00.04 – Commercial Law; Commercial Procedural Law. – Kyiv National University named after Таrаs Shevchenko, Kyiv, 2006.

Basic theoretical principles of transformation of antitrust legislation in competition legislation, prohibitive and control norms on economic concentration, administrative-commercial sanctions for violation of competition legislation and foreign experience of the legal regulation of competition are analysed in the dissertation. There are offered classification and systematization of legal norms of competition legislation on traditional and untraditional criteria, formulated concrete recommendations in relation to his perfection, in particular, are grounded formulated scientifically changes to the row of the articles of the Commercial Code of Ukraine, and also prepared scientific model of Draft Law of Ukraine "On Making of Amendments and Supplements to Law of Ukraine "On Defence of Economic Competition".

Keywords: monopolism, antitrust legislation, competition legislation, systematization, classification, prohibitive norms, control norms on economic concentration, administrative-commercial sanctions.