ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Євсюкова Наталя Володимирівна

УДК 331.105.44 : 94 (477) „1991/2000”

ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ

В ПЕРІОД ЇЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

(1991 – 2000 рр.)

Спеціальність 07.00.01 – історія України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Донецьк - 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі вітчизняної та зарубіжної історії Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Докашенко Віктор Миколайович,

професор кафедри вітчизняної та зарубіжної історії, ректор

Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Головко Микола Леонтійович,

професор кафедри соціально-гуманітарних дисциплін, ректор Академії

праці і соціальних відносин Федерації профспілок України

кандидат історичних наук, доцент

Бігун Галина Степанівна,

завідувач кафедри українознавства Донецького державного

університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського

Провідна установа – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

Міністерства освіти і науки України (кафедра історії України)

Захист відбудеться 06.10.2006 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .051.02 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24, ІІ корпус, ауд. 32.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Донецького національного університету (83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24)

Автореферат розісланий 05.09. 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.В. Крапівін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Багаторічний досвід розбудови української держави на демократичних засадах засвідчив усю складність і багатогранність цього процесу. Особливо суперечливо він проходить на теренах громадських інституцій, які знаходяться у пошуку своєї ніші в новій політичній системі. Не виключенням із цього правила є професійні спілки, які намагаються рішуче подолати сумнозвісний статус „привідних пасів” і напрацювати нову модель профспілкового руху, яка б максимально відповідала європейським вимірам.

Однак повсякденне життя в цей і без того складний процес постійно вносить свої корективи, змушуючи громадську організацію реагувати на все нові й нові соціальні колізії, що породжуються комплексом економічних, соціальних та політичних проблем. Власне останні й змушують спілки України постійно вдосконалювати схему своїх взаємовідносин з органами державної та місцевої влади, що, однак, вже переносить їх дії у політичну площину, яка охоплює надзвичайно широкий спектр: від участі у страйковому русі до участі у виборчих кампаніях і, навіть, формуванні власної політичної партії.

Враховуючи, що модель профспілкового руху в Україні на сьогоднішній день перебуває лише у стадії становлення, проблема узагальнення досвіду профспілкових формувань у різних формах політичної діяльності набуває особливої актуальності. І це закономірно, адже науковий аналіз десятирічного досвіду політичної діяльності українських профспілок певною мірою може сприяти подальшій кристалізації їх функціональних обов’язків, що, відповідно, позначиться і на формуванні характерних рис сучасної політичної системи в Україні.

Актуальність теми також випливає з постійно зростаючої ролі професійних спілок та підвищення їх впливу на широкі верстви української спільноти, передусім у сфері соціальній, яка перемежовується зі сферою політичною. Цілком вірогідно, що в умовах становлення демократичних відносин будь-який серйозний соціальний конфлікт може викликати політичну кризу. Тому дослідження місця і ролі професійних спілок, які виступають у ролі своєрідного регулятора соціальних відносин, набуває непересічного значення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою комплексної теми наукової роботи кафедри вітчизняної та зарубіжної історії Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов „Проблеми повоєнного тоталітаризму в історичному контексті” (№ 0104U003406) та розкриває один з аспектів проблеми.

Мета дослідження - на основі всебічного аналізу джерел та використання різноманітних методів дослідження здійснити наукове простеження політичної діяльності профспілок у перші десять років українського державотворення.

Для реалізації мети дослідження були поставлені такі завдання: –

здійснити аналіз та з’ясувати повноту відтворення в сучасній історіографії проблеми політичної діяльності профспілок України; –

систематизувати та класифікувати джерельну базу проблеми; –

визначити передумови політичної трансформації українських профспілок; –

проаналізувати соціально-економічні чинники, що вплинули на політичну діяльність професійних спілок України; –

виокремити загальнодержавні політичні фактори, що активізували політичну діяльність українських спілок; –

дослідити правову базу політичної діяльності громадської організації; –

проаналізувати досвід участі профспілок у виборах до вищих органів влади України; –

обґрунтувати необхідність пошуку оптимального варіанту взаємовідносин профспілкових організацій з політичними партіями; –

дослідити досвід участі професійних спілок України у страйковому русі як специфічній формі політичної боротьби.

Об’єктом дослідження є сучасна модель профспілкового руху України.

Предметом дослідження виступає політична діяльність профспілок України.

Хронологічні межі дисертації охоплюють період з 1991 по 2000 рр. Вибір нижньої межі обумовлений початком процесу державотворення в Україні і, відповідно, початком розбудови нової політичної системи, яка, у свою чергу, обумовила видозміну функціональної діяльності усіх її ланок, включаючи й професійні спілки. Верхня межа дослідження зумовлюється тим, що десятирічна історична ретроспектива із соціально-економічної та політичної точок зору видається найоптимальнішою для висвітлення всієї метаморфози і динаміки зазначених процесів.

Наукова новизна праці полягає в тому, що вона є першою спробою комплексного наукового дослідження політичної діяльності профспілок України впродовж ранньої історії українського державотворення.

Вона зумовлюється: –

новизною підходів до розв’язання наукової проблеми, що виявляється в історико-політологічному аналізі політичних, економічних і соціальних чинників, які зумовлюють політичну діяльність; –

введенням до наукового обігу значного масиву документів поточних архівів профспілкових організацій, невідомих широкому дослідницькому загалу; –

авторською оцінкою оформлення юридичного статусу профспілок України з боку державних інституцій як навмисного затягування; –

авторською оцінкою участі професійних спілок у політичних процесах як стабільної з динамікою наростання; –

оцінкою авторки щодо ставлення політичних партій до профспілок, незалежно від їх місцезнаходження на політичній шкалі, як намагання їх використати у власних політичних інтересах.

Теоретична та практична значущість результатів дослідження полягає у тому, що його основні положення можуть бути використані: –

у процесі вироблення профспілковими організаціями України стратегії і тактики політичної діяльності; –

у шкільному курсі історії України для вивчення форм і методів діяльності професійних спілок; –

як спецкурс або дисципліна за вибором при підготовці фахівців-істориків; –

як матеріал для подальшого наукового поглиблення проблеми.

Апробація результатів дисертації. Основні результати роботи оприлюднено на: Міжрегіональній конференції молодих учених (Горлівка, 2003 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Профсоюзы и проблемы духовности” (Донецьк, 2003р.), ІІ Міжрегіональній конференції молодих учених (Горлівка, 2004 р.), ХІІІ щорічній Міжнародній науково-практичній конференції „Соціально-економічні, політичні та етнонаціональні чинники буття народу в системі українознавства” (Київ, 2004 р.), ІІІ Міжрегіональній конференції молодих учених (Горлівка, 2005 р.), Міжнародній конференції, присвяченій 70-річчю стахановського руху (Луганськ, 2005 р.), Міжнародному конгресі „Українська мова вчора, сьогодні, завтра в Україні і світі” (проводився в рамках ХІV щорічної науково-практичної конференції „Стан, проблеми, перспективи розвитку українознавства”) (Київ, 2005 р.), Всеукраїнській науковій конференції „Революція 1905 – 1907 рр.: погляд через століття” (Горлівка, 2005 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Українська наука в мережі Інтернет” (Київ, 2006 р.).

Публікації. Основні наукові положення дисертації викладені в 13 публікаціях, серед яких 7 – у фахових виданнях, в 6 її основний зміст висвітлюється додатково.

Структура та обсяг дисертації обумовлені її метою та науковими завданнями. Вона складається зі вступу, трьох розділів (9 підрозділів), висновків, списку використаних джерел і літератури (332 позиції). Загальний обсяг роботи становить 190 сторінок, з них основного тексту 160 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертаційної праці, зазначено її актуальність, визначено мету та основні завдання, об’єкт і предмет дослідження, методологічну основу, хронологічні межі, окреслено наукову новизну результатів роботи, їх практичне значення та апробацію.

Перший розділ „Характеристика історіографії, джерельної бази та методології дослідження” містить три підрозділи, в яких висвітлюються відповідні аспекти дисертації.

У першому підрозділі „Політична діяльність профспілок у призмі української історіографії” подається аналіз наукових праць, присвячених проблемі політичної діяльності професійних спілок України. Враховуючи ступінь висвітлення проблеми, дисертантка знайшла можливим поділити наукову літературу на дві умовні групи. До першої групи віднесено праці, в яких узагальнюється стан профспілкового руху в період незалежності України або порушуються конкретні питання профспілкової діяльності. До другої історичної групи віднесено дослідження, які висвітлюють одну з форм політичної діяльності профспілок.

Чи не єдиним сучасним фундаментальним дослідженням історії профспілкового руху, включеним нами до першої історіографічної групи, є книга „Нариси історії професійних спілок України”, підготовлена авторським колективом під керівництвом О.П. Реєнта Нариси історії професійних спілок України / Федерація профспілок України. Головний редактор О.М. Стоян; керівник авторського колективу О.П. Реєнт. – К.: Б.в., 2002.. У ній, зокрема, подається змістовна характеристика стану та розвитку профспілок від часу їх відмови від доктрини „школи комунізму”, подана детальна характеристика майже всіх головних аспектів їхньої діяльності, які є визначальними для політичної діяльності профспілок на сучасному етапі українського державотворення.

Безперечно, вагоме місце серед праць узагальнюючого характеру займає монографія В.Ф. Цвиха „Профспілки у громадянському суспільстві: теорія, методологія, практика” Цвих В.Ф. Профспілки у громадянському суспільстві: теорія, методологія, практика: Монографія. – К.: ВПЦ „Київський університет”, 2002. . Вона важлива для нас аналізом методології профспілкового руху, що дає нам можливість екстраполювати її на засади становлення профспілкового руху в Україні. Щодо політичного аспекту, то, з нашої точки зору, автором переконливо доводиться роль профспілок як активного суб’єкта політичної діяльності, визначається їх взаємодія з державою та політичними партіями.

Значний науковий інтерес становлять аналітичні розвідки колективу працівників Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова Профспілковий рух в Україні: стан, проблеми, перспективи: Аналітична доповідь Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова // Національна безпека і оборона. – 2001. – № 8. . Ці праці спираються на результати соціологічних опитувань, що робить їх значно вагомішими та достовірнішими. Ці ж риси характеризують аналітичний звіт, виконаний за результатами фокус-групового дослідження Українського незалежного центру політичних досліджень Участь профспілок у політичному житті країни: Український незалежний центр політичних досліджень. – К, 2002.. Зазначені праці допомагають визначити місце профспілкового руху в політичному житті України та з’ясувати причини політичної діяльності профспілок.

Суттєве значення для нашого дослідження становить книга колективу авторів “Сучасний стан, проблеми та тенденції соціально-трудових відносин в Україні: спроба соціального конструювання” за редакцією Ю.І. Саєнка та Ю.О. Привалова Сучасний стан, проблеми та тенденції соціально-трудових відносин в Україні: спроба соціального конструювання / Відп. ред. д-р екон. наук, проф. Ю.І. Саєнко, канд. філос. наук Ю.О. Привалов. – К.: ВД „Стилос”, 2003.. На основі соціологічних опитувань автори роблять спробу не лише визначитись з проблемою участі профспілок у політичному житті, а й намагаються встановити рівень впливу державних структур на цей процес.

З поширенням ідеї соціального партнерства з’являються праці з проблеми колективно-договірного регулювання трудових відносин (роботи В. Новікова та А. Садовенка Новіков В. Колективно-договірне регулювання трудових відносин в Україні (історичний аспект) // Україна: аспекти праці. – 1997. – № 1. – С. 26 – 30; Садовенко А. Система узгодження сторін чи нова політична гра? // Профспілки України. – 1997. – № 2. – С. 5 – 7.). Корисною у вивченні сучасного профспілкового руху є публікація дослідниці Г.С. Бігун, в якій напрямки діяльності ФПУ розглядаються через призму захисної функції профспілок радянського періоду Бигун Г.С. Профсоюзы 30-х годов: наработки и потери // Социальный щит: Профсоюзы Донбасса: Этапы пройденного. Путь в будущее. – Донецк: Агенство Мультипресс, 2000. – С. 31 – 35..

Політичний аспект діяльності сучасних профспілок висвітлює дослідник М.Л. Головко в публікації „Історіографія, періодизація, проблеми еволюції професійних спілок України: пошук істини” Головко М.Л. Історіографія, періодизація, проблеми еволюції професійних спілок України: пошук істини // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. Спецвипуск. До V з’їзду Федерації професійних спілок України. – 2006. – № 1(34). – С. 27 – 36.. Зокрема, досліджуючи історію профспілкового руху, автор зосереджує увагу на участі профспілок у виборчих кампаніях та визначенні політичної позиції Федерації профспілок України в сучасний період.

Окреме місце в історіографії проблеми займають дисертації В.А. Моргуна, А.О. Саржана та Г.О. Стоян Моргун В.А. Суспільно-політичні проблеми розбідови громадянського суспільства в незалежній Україні: історичний аспект: Дис. ... д.іст.наук: 07.00.01. – Донецьк, 2003; Саржан А.О. Зміни в соціально-економічній сфері Донбасу. Друга половина 40-х – кінець 80-х рр. ХХ ст.: Дис. ... д.іст.наук: 07.00.01. – Донецьк, 2004; Стоян Г.О. Професійні спілки України (1992 – 1997 рр.): Дис. ... канд.іст.наук: 07.00.01. – Донецьк, 1999., які прямо або опосередковано торкалися проблеми профспілкового функціонування в умовах незалежності України, забезпечуючи можливість визначитися у дискусійних питаннях, зокрема, у формах участі профспілок у політиці та передумовах їх політизації.

Цікавою з наукової точки зору постає позиція французьких дослідників Ж. Кутюр’є, Ж. Мерме G. Couturier. Droit du travail. T. 2: Les relations collectives de travail. – Paris, 1994; G. Mermet. Frаncoscopie. Qui sont les Franзais? – Paris, 1995., які надали матеріал для порівняльного аналізу досвіду та умов політичної діяльності французьких та українських профспілок.

До другої історіографічної групи наукових праць нами включено дослідження, які безпосередньо висвітлюють одну з форм політичної діяльності профспілок. До таких відносяться праці, присвячені проблемі участі профспілок у виборах до вищих органів державної влади. Зокрема, Д.М. Балан у статті „Участь Федерації професійних спілок України у виборчих кампаніях народних депутатів України 1994 та 1998 років: історія та уроки” Балан Д.М. Участь Федерації професійних спілок України у виборчих кампаніях народних депутатів України 1994 та 1998 років: історія та уроки // Профспілки України. – 2001. – № 4. – С. 27 – 34. висвітлює тактику ФПУ у передвиборчій боротьбі. М.Л. Головко у статті „Проблеми сучасного профспілкового руху” Головко М.Л. Проблеми сучасного профспілкового руху в Україні // Український історичний журнал. – № . – № 3. – С. 81 – 91. порушує проблему формування профспілками власного лобі в законодавчому органі держави.

Ширше розроблена інша форма політичної діяльності профспілок – участь в організації та проведенні масових акцій протесту, насамперед страйків. Тут варто виділити монографію А. Русначенка „Пробудження: робітничий рух на Україні в 1989 – 1993 роках”, яка, мабуть, вперше в українській історіографії присвячена дослідженню феномена незалежного робітничого руху, його особливостей і специфіки Русначенко А. Робітничий рух на Україні в 1989 – 1993 роках. – К.: Видавничий дім КМ Академія, 1995..

Виникнення соціального напруження в суспільстві, яке виступає першорядним чинником політичної діяльності профспілок, його наслідки та динаміку розвитку визначає О.М. Стоян Стоян О.М. Наш гіркий мед: Хроніка Всеукраїнської акції протесту профспілок (17 жовтня 1996 року) проти масової затримки виплати заробітної плати, пенсій, стипендій і порушень прав трудящих у сфері праці. – К.: Преса України, 1997.. Політичний аспект страйкового руху на прикладі виробничого об’єднання „Артемвугілля” аналізується у статті В.М. Докашенка „Соціально-політичні аспекти причин та наслідків літніх шахтарських страйків 1989 року” Докашенко В.М. Соціально-політичні аспекти причин та наслідків літніх шахтарських страйків 1989 року // Нові сторінки історії Донбасу: Зб. статей. Кн. 9 / Гол. ред. З.Г. Лихолобова. – Донецьк. ДонНУ, 2002. – С. 31 – 40.. Зокрема, шахтарський страйк літа 1989 р. розглядається автором як важіль розхитування політичної системи радянської моделі тоталітаризму. В деяких працях А. Русначенка та А. Саржана досліджується проблема самоорганізації та політизації робітничого руху в Донбасі Русначенко А. Робітничий рух і все навколо нього // Сучасність. – 1994. – № 2. – С. 92 – 100; Саржан А. Новітня історія Донбасу (1945 – 1999 рр.): Навч. посібник. – Донецьк: Сталкер, 1999. – С. 318 – 331.. Політичне забарвлення шахтарських страйків та їх наслідки для вугільної галузі Донбасу визначає дослідниця робітничого руху З.Г. Лихолобова Лихолобова З.Г. Вибрані праці / З.Г. Лихолобова; Міністерство освіти і науки України; Донецький національний універсистет. – Донецьк: Юго-Восток, 2003. – С. 199 – 201..

Найменш дослідженою виявилась проблема взаємовідносин профспілок з політичними партіями. Тут варто відзначити фундаментальне дослідження – працю колективу авторів за редакцією Ю. Вишневського „Профспілки України: тенденції та перспективи політичної діяльності” Вишневський Ю., Міщенко О., Півнєв Є. та ін. Профспілки України: тенденції та перспективи політичної діяльності / Наук. видання. За ред. Ю. Вишневського. Т. 1. – К.: Фонд демократії, 2000.. У праці предметом ґрунтовного аналізу стали історичні тенденції та сучасні перспективи політичної діяльності профспілок, взаємини профспілкового і робітничого руху з усім спектром політичних сил України.

Окремі аспекти взаємовідносин профспілок з політичними партіями знайшли часткове своє висвітлення в статті В.М. Докашенка (значний інтерес її становить доказова база, що ґрунтується на контент-аналізі) та статті В.М. Ковтун, в якій висвітлюються принципи партнерства профспілок з політичними партіями Докашенко В.М. Профспілки України у контексті програмних документів сучасних політичних партій // Історичні і політологічнгі дослідження. Видання Донецького національного університету, історичний факультет. – Донецьк, . – № 1(9). – С. 245 – 252; Ковтун В.М. Профспілки і політичні партії: партнерство на шляху розбудови України // 90 років виникнення масового профспілкового руху в Україні: Матеріали наук. конф. „Профспілковий рух в Україні: актуальні проблеми теорії, історії і сучасності”, присвяч. 90-річчю виникнення масового профспілкового руху в Україні / Федерація профспілок України. Академія праці і соціальних відносин ФПУ. – К.: Логос, 1996. – С. 204 – 205..

Таким чином, аналіз наукової літератури виявив відсутність комплексного узагальнювального дослідження з проблеми, що дає достатньо підстав для подальшого її вивчення.

Другий підрозділ „Особливості джерельної бази дослідження” містить характеристику джерел, які, на основі принципу класифікації джерел за походженням, було розподілено на три умовні групи: документи державних органів влади та управління, документи професійних спілок і документи політичних партій, результати соціологічних опитувань і статистичні дані.

До джерел, включених дисертанткою до першої групи, віднесено документи, прийняті вищим законодавчим органом країни. За своєю вагомістю та значущістю провідну роль відіграє, безперечно, Конституція незалежної України та Конституція України радянських часів. Їх постатейний аналіз дозволив визначити ставлення української держави до профспілок. Розвиток конституційних ідей простежується у ряді законів, прийнятих Верховною Радою України протягом 1991–2000 рр., які регулюють діяльність українських профспілок. Це, зокрема, такі закони, як „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”, „Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)” Закон України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”. Ст. 397 // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 45; Закон України „Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”. Ст. 227 // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 34. тощо. Аналіз змісту та причини появи документів вищих органів влади допомогли визначити латентні наміри держави відносно профспілок, які зводяться до обмеження їх політичних можливостей.

Наступну групу джерел нашого дослідження становлять документи профспілок та документи політичних партій. В першу чергу, це їх статути та програмні документи Див. наприк. Статут Незалежної профспілки гірників України. – К., 2001; Демократичний союз: Декларація принципів. Програма. Статут (Прийняті Установчим з’їздом 23 травня 1999 року)., матеріали поточних архівів профспілок та інших організацій (постанови, протоколи тощо), профспілкові тематичні збірки та документи, опубліковані в поточній пресі Див. наприк. ФПУ. Координаційний комітет „Вибори 98”. – К., 1998; Платформа профспілок України до виборів Верховної Ради 1994 року // Профспілкова газета. – 1993. – 20 листопада.. Варто наголосити на тому, що саме в поточних архівах профспілкових організацій дисертанткою були виявлені та використані в дослідженні раніше не опубліковані документи, аналіз яких дозволив дослідниці отримати результати, які не збігаються з думкою політиків.

Третю групу джерел складають матеріали соціологічних опитувань та статистичні дані. Перші представлені у вигляді результатів соціологічних опитувань, окремих статей, інформаційних повідомлень. Вагома їх частина міститься у двох книгах, виданих Українським центром економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова Центр Разумкова / Гол. ред. Л. Шангіна. – К.: Вид-во Разумкова: Заповіт, 2001 – 2002; Центр Разумкова 2002 / Л. Шангіна (гол. ред.). – К.: Заповіт, 2003.. Наведені в них результати численних соціологічних опитувань населення надають можливість визначити ставлення пересічних громадян до політичної діяльності профспілок України. У цій групі джерел окреме місце займають статистичні дані, оскільки вони є досить точним інструментом пізнання процесів, що відбуваються в суспільстві. Особливо цінними в праці є багатопрофільні видання „Статистичний щорічник України”, „Народне господарство України”, „Україна у цифрах” за 1991–2000 роки. Таким чином, джерельна база дослідження являє собою комплекс різноманітних документів та матеріалів, що, на нашу думку, дозволяє, хоч і з певними застереженнями, здійснити системний аналіз політичної діяльності громадської організації трудящих.

У третьому підрозділі „Методологічні засади та методи дослідження” обґрунтовано теоретичні засади, на які спиралася дисертантка. Методологічну основу дослідження складають діалектичні принципи пізнання історичного процесу, об’єктивний підхід до аналізу суспільно-політичних явищ і подій. Робота виконана на методологічних засадах, що випливають із принципу історизму, об’єктивності та наступності і ґрунтуються на поєднанні міждисциплінарних підходів. У дослідженні дисертанткою використано комлекс таких спеціально-історичних методів: історико-порівняльний, історико-проблемний, історико-системний, метод історичного інтерв’ювання. Комплексне використання зазначених методів дало змогу всебічно вивчити проблему профспілкового руху протягом важливого історичного періоду, з’ясувати напрямки та характер визначальних тенденцій.

Другий розділ дисертації „Історична обумовленість процесу політизації профспілок України” складається з трьох підрозділів і присвячений з’ясуванню передумов політичної трансформації профспілок. У цьому аспекті авторка розглядає особливості соціально-економічного, політичного становища країни та стан законодавчого забезпечення профспілкової роботи в період незалежності. На підставі цього робится спроба з’ясувати причини політизації масової громадської організації та доводиться її обумовленість.

У першому підрозділі „Соціально-економічні чинники в політичній трансформації українських профспілок” дисертанткою проаналізовано соціально-економічне становище країни, в результаті чого було виявлено ряд чинників, які спонукали профспілкові організації переосмислити свої функції та роль у суспільстві та розширити традиційні форми діяльності, актуалізувавши їх політичними засобами обстоювання інтересів трудівників.

Авторка припускається думки, що це обумовлено не лише економічним обвалом, що почався після розвалу колишнього Союзу РСР, а й первісним призначенням самої масової громадської організації трудівників, яке надавало їм виключного значення в процесі реформування соціально-економічних відносин. Саме економічна криза, наголошується в дисертації, а не гасла політичних партій чи внутрішні політичні амбіції змусили профспілки шукати нові, дійові методи захисту української спільноти від всеохоплюючих наслідків кризових явищ.

На основі простеження кількісної зміни форм власності серед державних підприємств з 1992 по 2000 рр. дисертанткою було зроблено висновок про те, що процес приватизації слід розглядати як провокативний фактор політичної діяльності профспілок. Авторка схиляється до думки, що, оскільки приватизація зменшила кількість державних і комунальних підприємств, було значно скорочено сферу діяльності профспілкових організацій, де вони завжди мали сильні позиції. В той час як на приватних та колективних підприємствах профспілкових організацій не було взагалі або вони існували в ембріональному вигляді. Отже, дослідниця робить висновок, що профспілки значно втратили сферу використання захисної функції, поновлення якої було можливе лише через активну політичну діяльність.

На підставі аналізу статистичних матеріалів, які окреслюють динаміку безробіття по Україні за досліджуваний період, дисертантка дійшла висновку, що цей процес є одним з найважливіших чинників, який змусив профспілкові організації використовувати методи політичного впливу. Авторка підкреслює, що внаслідок безробіття громадяни значною мірою ізолювались від профспілок, а значить втрачали права на соціальний захист. Профспілки ж, втрачаючи членів, у свою чергу, втрачали свій вплив роботодавців. А саме в сфері регулювання таких проблем, як заборгованість із виплати заробітної плати, пенсій та соціальної допомоги певного результату могли домогтися лише сильні профспілкові організації. Остання обставина, наголошується в дисертації, саме й підштовхувала профспілкові комітети до використання методів політичного впливу на прийняятя рішень владою та роботодавцями.

Чи не найголовнішим чинником політизації профспілок авторка вважає недосконалість системи трудових відносин. Ця недосконалість, зазначається в дисертації, знайшла свій відбиток, зокрема, в процесі укладання колективних договорів, в сфері їх виконання та недоопрацюванні важливої для профспілок системи соціального партнерства, що значно ускладнювало вирішення профспілками гострих соціальних проблем традиційними засобами. Таким чином, на підставі проведеного аналізу соціально-економічних факторів розвитку країни дисертанткою була зроблена спроба довести соціально-економічну обумовленість застосування профспілками політичних методів діяльності..

У другому підрозділі “Політичний чинник у формуванні політичного вибору профспілок України” авторкою здійснюється аналіз загальнодержавних факторів політичного впливу на трансформацію профспілкової діяльності. Дисертантка припускається думки, що процес політизації профспілок бере свій початок від часів занепаду радянської системи під впливом політичної активності суспільних груп населення і являє собою об’єктивно обумовлену необхідність сучасності. З-поміж основних політичних причин, що спричинили цей процес, авторка виділяє, в першу чергу, розвиток опозиційних рухів кінця 80-х – початку 90-х рр., які розгорнули неприховану боротьбу за робітництво з метою повалення тоталітарного режиму.

У дисертації підкреслюється, що саме опозиція сприяла створенню нових політизованих формувань як альтернативи традиційним профспілкам, наслідком чого стало співіснування в країні двох груп профспілок. Ті, що назвались незалежними, підтримувалися опозицією. На основі цього дисертантка доводить, що така підтримка проводилась з метою використання масовості профспілкових формувань у розповсюдженні політичних ідей опозиції і ставила громадську організацію в епіцентр політичних подій. Традиційні ж профспілки, зазначається в праці, також змінили стратегію дій, змістивши акценти у бік політичної діяльності, оскільки лише остання на той час давала їм реальну можливість зберегти власні позиції, що ставали дедалі слабкішими.

Наступним фактором політизації українських юніонів є поступове формування багатопартійної системи. Цей процес, на думку дослідниці, призвів до політичної конфронтації в профспілковому русі, оскільки політичні вподобання профспілок та пошук гідного партнера в політичній діяльності зробили їх знаряддям чисельних політичних сил в боротьбі за владу. Проте, здійснивши аналіз політичної ситуації, дисертантка стверджує, що політичні партії не мали шансів підпорядкувати профспілковий рух, керівники якого зуміли поставити соціальний захист трудящих вище за власні політичні амбіції.

В дисертації наголошується, що вагомим фактором, який вплинув на політизацію профспілок, була політична нестабільність в країні. Дослідниця припускається думки, що така загальнодержавна ситуація унеможливила вибір профспілками гідної політичної сили для представлення своїх інтересів у парламенті. В дисертації доводиться, що в умовах політичної нестабільності, коли жодна з політичних партій не могла з упевненістю дивитись у майбутнє, значно зростали шанси політичної діяльності професійних спілок. Тому задля того, щоб донести до уряду свої позиції стосовно врегулювання проблем в соціально-економічній сфері, зазначається в праці, профспілковим організаціям не залишалося іншого вибору, як самим наблизитися до влади засобом безпосередньої участі в політичних процесах, зокрема, у виборчих кампаніях.

В дисертації наголошується, що не просто складались відносини профспілок з державою. Вже сама протидія спілок державі переносить їх у сферу великої політики. В роботі підкреслюється, що сама влада не прагнула вести переговори з профспілками з ряду важливих питань. Водночас вона робила досить рішучі кроки, щоб утримати громадську організацію від політики за допомогою, скажімо, позбавлення їх права законодавчої ініціативи. Та й протистояння незалежних та традиційних профспілок почалося, на думку дисертантки, не без її зусиль. Таким чином, для реалізації захисної функції та щоб привернути увагу влади до соціально-економічних проблем спілчан профспілкам просто не залишалося іншого вибору, як застосовувати форми політичної боротьби, зокрема, страйки, які за своєю суттю є теж формою політичної боротьби.

Але все ж таки головним здобутком профспілок було те, що вони загалом дотримувались нейтралітету і не стали прибічниками жодної політичної партії.

У третьому підрозділі “Політична діяльність профспілок у призмі законодавчого забезпечення” дисертантка ставила завдання дослідити процес творення правового поля політичної діяльності професійних спілок, з’ясувати ступінь активності його формування та визначити його вплив на ці процеси. В результаті було зроблено висновок про те, що політична діяльність була необхідна профспілкам для юридичного закріплення їх прав з метою подальшої реалізації природних захисних функцій. На користь цієї точки зору свідчить проведений авторкою аналіз нормативних документів, які регламентували цю форму діяльності

Дисертантка доводить, що законодавча політика держави впродовж 90-х рр. тримала функціональну діяльність професійних спілок у жорстких рамках правових меж, вигідних органам державної влади. В цьому параграфі праці підкреслюється, що головним свідченням обмеження прав профспілок є позбавлення їх права законодавчої ініціативи, а також антипрофспілкова законодавча політика, яка мала місце протягом 1991 – 2000 років. Вона виявлялася у прийнятті Верховною Радою України законів, які обмежували права профспілкових організацій, зокрема, у сфері укладання колективних договорів, застосуванні акцій протесту, функціонуванні профспілкових комітетів на підриємствах тощо. Авторка стверджує, що така позиція держави є підтвердженням намагання влади відсторонити профспілки від політики.

В дисертації наголошується, що штучні затримки з формуванням правового поля профспілкової діяльності з боку владних структур (наприклад, Закон “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” був прийнятий тільки у 1999 р.) ставили під загрозу можливість представництва профспілками інтересів робітників. Таким чином, на думку дослідниці, і перша, і друга обставини змусили профспілкові формування самотужки розгорнути боротьбу за покращання законодавства, яке б регламентувало функціонування цієї масової громадської організації, що, у свою чергу, або прямо, або опосередковано виводило її на рівень політичної діяльності.

Отже, на підставі проведеного аналізу дисертантка стверджує про історичну обумовленість процесу політизації профспілок України, яку визначають фактори соціально-економічного та політичного розвитку країни, а також недосконалість законодавчого забезпечення профспілкової діяльності.

Третій розділ дисертації “Проблеми вдосконалення форм політичної діяльності” присвячено вивченню форм участі профспілок у політиці, які застосовувалися ними в досліджуваний період, і складається з трьох підрозділів. Дисертанткою виокремлено три основних та найпоширеніших форми політичної діяльності профспілок України: їх участь у виборчих кампаніях, співпраця з політичними партіями та застосування акцій протесту.

У першому підрозділі „Профспілки у виборчій боротьбі” дисертанткою проаналізовано досвід участі профспілкових організацій у виборах до вищих органів влади України, в результаті чого зроблено висновок про об’єктивну обумовленість участі профспілок у виборчих кампаніях. Її метою було отримання доступу до законотворчого процесу і скерування його у бік захисту інтересів трудівників.

На основі аналізу програмних документів профспілкових організацій, їх поточних архівів та передвиборчих програм авторкою були визначені такі методи участі профспілок у виборчих кампаніях 1994, 1998 та 2002 рр., як висування кандидатів у депутати від профспілок, утворення власної партії та підтримка певної політичної партії. Дисертантка наголошує, що вагомим чинником участі профспілок у виборчих кампаніях стало утворення профспілкового представництва в парламенті, яке дало можливість впливати на формування соціально-правової політики держави. Законотворча діяльність профспілкових депутатів, зазначено в праці, реалізувалася в ініціюванні та розробленні важливих законів, які врегулювали окремі аспекти у сфері трудових відносин, соціального захисту тощо.

В дисертації підкреслюється, що новий вид діяльності профспілок виявив їх політичні вподобання. Дослідниця зробила спробу визначити позиції профспілкових формувань на політичній арені та дати об’єктивну оцінку їх виборчим стратегіям. У цьому контексті особливе місце у праці відводиться створенню профспілками власної політичної партії – Всекраїнської партії трудящих, що викликало найбільше дискусій серед політиків. На основі дослідження передвиборчої стратегії дисертантка доводить, що причиною її поразки на виборах був, передусім, непрофесійний характер проведення передвиборчої кампанії. Однак останнє абсолютно не виключає з обігу ідей створення цим масштабним громадським формуванням власної політичної партії.

В результаті проведеного дослідження участі профспілок у виборчих кампаніях дисертантка схиляється до висновку про її цілковиту доцільність. На думку авторки, така діяльність дозволить громадській організації активніше впливати на законотворчий процес в інтересах широкого кола спілчан.

У другому підрозділі „Політична діяльність профспілок у контексті партійних програмних документів” дисертантка робить спробу визначити оптимальний принцип взаємовідносин профспілкових організацій з політичними партіями. У праці проаналізовано основоположні документи ряду політичних партій, які становлять основну частину української політичної палітри, та профспілок, в результаті чого зроблено висновок про сталу тенденцію до використання партіями масової організації у власній боротьбі за владу.

Дисертантка схиляється до думки, що, незалежно від політичної орієнтації, всі політичні партії у своїх програмних документах, застосовуючи різний ступінь маскування істинних намірів, виявили високий рівень зацікавленості до профспілок як до „привідного паса”. В цьому контексті авторкою були визначені дві основні особливості партійних намірів стосовно професійних спілок: ставлення до них як до засобу вирішення програмних завдань та сприйняття їх як своєрідного ключа до різних соціальних груп населення. Причому в дисертації наголошується, що до першого варіанту більше схиляються партії зліва, а до другого – справа від центру.

Документи профспілок підтверджують гіпотезу дисертантки про відсутність тотожності поглядів у різних профспілкових об’єднаннях стосовно характеру взаємовідносин з партіями. Так би мовити “традиційні” проголошували готовність до співпраці з політичними партіями. “Незалежні” профспілкові об’єднання неодноразово наголошували на своїй незалежності, розраховуючи на партнерські стосунки з ними. Таким чином, на основі ретельного аналізу документів профспілок та політичних партій, дисертантка приходить до висновку, що найприйнятнішим принципом взаємовідносин цих двох організацій є співпраця на рівноправній основі, а оптимальним союзником профспілок дослідниця визначає партії центристської орієнтації.

У третьому підрозділі „Профспілки і страйковий рух у політичному вимірі” досліджується досвід участі професійних спілок у страйковому русі як специфічній формі політичної боротьби. Виходячи з того, що на початку розбудови незалежної держави страйк був головною формою соціального протесту робітників та єдиним засобом профспілок привернути увагу влади до гострих соціальних проблем, дисертантка простежила перебіг страйкових подій в Україні. На підставі цього дослідниця дійшла висновку, що, незважаючи на те, що інколи політичний аспект страйків був домінуючим, загалом же він мав лише опосередковане вираження і виявлявся переважно у протесті проти урядової економічної політики. В дослідженні відзначається позиція уряду, яка здебільшого зводилася до ігнорування вимог та законодавчого обмеження процедури проведення страйків, що, на думку авторки, є не що інше, як порушення конституційно закріплених прав громадян.

Дисертантка вдається до аналізу вимог страйкуючих шахтарів та діяльності страйкових комітетів, на основі чого робить спробу довести, що не останнє значення в політизації страйкового руху, особливо в першій половині 90-х рр., відіграли самі політичні партії. В дисертації підкреслюється, що вони прагнули приборкати робітничий рух та спрямувати його в русло власних політичних інтересів, а громадські організації розглядалися ними як проміжна ланка на шляху реалізації мети. В цьому контексті авторка констатує, що, незважаючи на реальну загрозу стати інструментом у грі політичних партій, профспілки змогли дотриматись нейтральності у своїх політичних поглядах, що, у свою чергу, дозволило утримати страйковий рух у межах чинного законодавства.

Дослідниця здійснила аналіз динаміки страйкової активності громадян протягом досліджуваного періоду, внаслідок чого на кінець 90-х рр. була виявлена тенденція до її падіння. Причому, зазначається в праці, якщо на початку 90-х рр. політичний аспект вимог домінував, то з часом він відходив на другий план, поступаючись місцем вирішенню соціально-економічних проблем. Однак, на думку дослідниці, максимальне затухання амплітуди коливання страйкового руху не означало, що від нього повністю відмовились як від засобу вирішення економічних та політичних проблем. При вивченні матеріалів регіональної періодичної преси авторкою були виявлені й страйки за політичними мотивами у 1999 р. Фурманюк Е. Массовость, организацию и напор продемонстрировали шахтеры Донбасса 18 марта 1999 года // Шахтер Украины: газета центрального комитета профсоюза работников угольной промышленности. – Донецк. – 1999. – 8 апреля.. Хоча, за переконанням дисертантки, як засіб боротьби за соціальні права такі акції вже не були перспективними. Тривале збереження політичного аспекту страйкового руху, скоріше за все, було необхідне політичним силам для протистояння владній системі.

В дисертації наголошується на тому, що в досліджуваний період застосування профспілками акцій протесту виступало одним із дійових методів впливу на владу, що було прерогативою профспілок на цілком законних підставах. На основі цього авторка вважає застосування профспілками акцій протесту опосередкованою участю в політиці, яка включає в себе протест проти економічної політики влади.

Таким чином, на підставі дослідження форм участі профспілкових організацій в політиці