КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Федюк Лілія Василівна

УДК 347.121.2

СИСТЕМА ОСОБИСТИХ НЕМАЙНОВИХ ПРАВ

У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ

Спеціальність: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;

сімейне право; міжнародне приватне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі цивільного права

Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника

Науковий керівник:

доктор юридичних наук, професор,

член-кореспондент АПрН України

Довгерт Анатолій Степанович,

Інститут міжнародних відносин

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

завідувач кафедри міжнародного

приватного та митного права

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор

Коссак Володимир Михайлович,

Львівський національний університет

імені Івана Франка

завідувач кафедри цивільного права та процесу

кандидат юридичних наук

Теуш Світлана Кімівна

юридична фірма “Бейкер і Маккензі”,

юрист

Провідна установа:

Одеська національна юридична академія (м. Одеса)

Захист відбудеться “29” червня 2006 р. о 12 годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.10 в

Інституті міжнародних відносин Київського національного

університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1

З дисертацією можна ознайомитись у

бібліотеці Київського національного університету

імені Тараса Шевченка за адресою 01033, м. Київ, вул.. Володимирська, 58, к. 10

Автореферат розісланий “___” ___________ 2006 р.

Вчений секретар

cпеціалізованої вченої ради М.М.Гнатовський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Актуальності обраної теми дослідження передує ряд практичних і теоретичних проблем. З практичної сторони, сучасне суспільство знаходиться в стані розвитку у руслі зростання в ньому ролі окремої людини, привілейованого значення її духовної сфери над матеріальною.

Крім того, проголошені Конституцією України вимоги щодо верховенство права, гарантій прав і свобод людини, орієнтири на цінності та стандарти Європейського Союзу зобов’язує нашу державу до безумовного дотримання невід’ємних прав і свобод людини, до неухильного підвищення рівня захисту особистих немайнових прав, які є вищими від будь-якого закону чи іншого акту держави. В нашій країні склалася хибна думка, що держава надає особі права та визначає їхній обсяг. Необхідно переосмислити дану проблему, адже особисті немайнові права є природними, і повинні належати особі в силу факту її існування. Дані права здійснюються особою в приватній сфері, тому вона сама визначає для себе обсяг особистих немайнових прав, а держава повинна лише надати їй можливості для цього.

Проте, не лише держава винна в сучасному стані нашого суспільства, в якому порушення особистого немайнового права є частим явищем. Кожна людина повинна усвідомити, що саме вона є цінністю цього суспільства, і не держава, і ніхто інший, а сама вона може вимагати шанобливого ставлення до себе. До того ж, не слід перевищувати роль закону, адже сама правова норма не в силі забезпечити дотримання особистих немайнових прав. Розглянувши систему особистих немайнових прав, ми зможемо дослідити шляхи і механізми, що допоможуть у вирішенні проблеми здійснення особистих немайнових прав.

Що стосується науково-теоретичної сторони питання, то сфера особистих немайнових прав часто ставала предметом для дискусій з приводу різноманітних проблем: поняття, класифікації, змісту особистих немайнових прав, їх галузевої приналежності тощо. Проте дослідження даних проблем не призводили до єдності думок, навпаки, більше зустрічалось їх розходження, тому не слід вважати цю проблематику вичерпаною.

Окрім цього, розвиток суспільних відносин заставляє по-новому розглядати теоретичні проблеми особистих немайнових відносин. Тим більше, неабиякий вплив на зміну характеру даних відносин має нещодавно прийнятий Цивільний кодекс України. До того ж, сучасні дослідження, хоча й розглядають ці проблеми в новому світлі, проте вони не осягають всього комплексу особистих немайнових прав. Це слугує аргументом на користь актуальності дослідження саме системи особистих немайнових прав.

Науково-теоретичною базою дисертації послужили праці вітчизняних та зарубіжних дослідників, серед яких: М.Л.Апранич, В.І.Бобрик, Д.В.Боброва, С.Н.Братусь, С.Б.Булеца, А.С.Довгерт, О.В.Дзера, І.О.Дзера, Н.О.Давидова, Н.Д.Єгоров, В.А.Жакенов, І.М.Забара, О.С.Йоффе, О.М.Калітенко, В.М.Коссак, Л.О.Красавчикова, Л.В.Красицька, Н.С.Кузнєцова, В.В.Луць, М.Н.Малєіна, Л.В.Малюга, О.А.Мірошниченко, Н.В.Павловська, А.В.Пазюк, Л.В.Пастухова, О.Пунда, О.Пушкін, З.В.Ромовська, В.Рясенцев, М.Сисоєнко, Р.О.Стефанчук, В.Л.Суховерхий, Ш.Тагайназаров, С.К.Теуш, Н.В.Устименко, К.А.Флєйшиц, С.І.Чорнооченко, Я.Н.Шевченко, К.Б.Ярошенко та інші.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження має безпосередній зв’язок з науковими програмами державного рівня і вписується у загальний кодифікаційний процес розвитку цивільного законодавства в Україні. Робота виконана відповідно до комплексної цільової програми “Правові проблеми здійснення майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0186.0.070867), а також теми науково-дослідної програми “Удосконалення цивільно-правового регулювання суспільних відносин в світлі нової Конституції України”, яка розробляється кафедрою цивільного права та процесу Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (протокол № 9 від 27 березня 2001 року).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у визначенні правової природи особистих немайнових прав і їх місця в цивільному праві, у проведенні комплексного аналізу системи особистих немайнових прав.

Для досягнення поставленої мети основна увага приділяється вирішенню таких завдань:

- проаналізувати сучасний стан розробки проблеми особистих немайнових прав у цивільному праві;

- визначити історично-правові передумови становлення сучасного стану їх правового регулювання;

- порівняти в плані врегулювання особистих немайнових відносин норми цивільного законодавства України та держав СНД;

- довести приналежність даних відносин до предмету цивільного права;

- визначити поняття системи та охарактеризувати на основі цього систему особистих немайнових прав;

- розкрити основні ознаки особистих немайнових прав і дати їм визначення;

- проаналізувати зв’язки особистих немайнових прав всередині системи та ззовні;

- провести класифікацію даних прав на основі різноманітних критеріїв, беручи до уваги їхні взаємозв’язки;

- розробити рекомендації щодо вдосконалення сучасного стану здійснення особистих немайнових прав.

Об’єктом дослідження є особисті немайнові відносини та система відповідних прав.

Предмет дослідження складають норми Цивільного кодексу, які охороняють і регулюють особисті немайнові відносини; норми законодавства, що допомагають у здійсненні та захисті даних прав; Цивільні кодекси країн СНД; спеціальні вітчизняні та зарубіжні наукові праці, присвячені особистим немайновим правам.

Методи дослідження. Дисертаційне дослідження проводилось за допомогою загальнонаукового діалектичного методу та окремих наукових методів. При дослідженні формування та становлення позитивного регулювання особистих немайнових відносин керувались діалектичним методом; історичний метод дозволив дослідити динаміку розвитку такого регулювання, а також розвиток теорії особистих немайнових прав; системно-структурний метод застосовувався при дослідженні структури, а також класифікації особистих немайнових прав; формально-логічний метод дозволив запропонувати визначення особистих немайнових прав і деяких інших понять; на основі порівняльно-правового методу проведено аналіз положень національного та зарубіжного законодавства в сфері особистих немайнових прав з метою виявлення позитивних рис та недоліків; метод узагальнення дозволив у висновках підсумувати окремі найважливіші питання, відповідно до мети дисертаційного дослідження.

Нормативною та емпіричною базою дослідження є нормативні акти України, цивільні кодекси держав СНД, коментарі до Цивільного кодексу України, підручники, монографії, автореферати дисертацій, власне дисертації, публікації в періодичних виданнях та інша вітчизняна і зарубіжна наукова література.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній цивілістичній науці монографічним дослідженням системи особистих немайнових прав. Новизна дисертаційного дослідження конкретизується в науково-теоретичних положеннях, висновках та пропозиціях, найважливішими серед яких є наступні.

1. Дістало подальшого розвитку положення про те, що особисті немайнові відносини являються предметом цивільного права, але не через те, що вони мають спільні риси з майновими, на чому стоять інші дослідники, а обґрунтовується така приналежність приватно-правовою природою особистих немайнових прав.

2. Вперше у вітчизняній науці згруповано погляди вітчизняних та зарубіжних вчених щодо охорони і регулювання особистих немайнових відносин у такі теорії: скептична, консервативна, класична, моністична, реформаторська..

3. Обґрунтовується висновок про те, що систему особистих немайнових прав можна розглядати: через структуру, через класифікацію та природну систему прав.

4. Виходячи з позиції позитивного права доводиться, що структура особистих немайнових прав має такий вигляд. Первинним елементом виступає кожне з особистих немайнових прав закріплених законом. Вони об’єднуються між собою в правові інститути: інститут особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування людини, інститут соціальних особистих немайнових прав особи, інститут особистих немайнових прав інтелектуальної власності. Інститути в свою чергу складають цілісну систему особистих немайнових прав, які становлять підгалузь цивільного права.

5. На основі досліджених ознак, які притаманні більшості особистих немайнових прав, пропонується власне розширене визначення. Особисте немайнове право – це абсолютне суб’єктивне право, що належить кожній фізичній особі, є невіддільним та невідчужуваним від неї, не має економічного змісту, має властивість індивідуалізації особи, виникає у неї від народження та належать їй довічно.

6. Вперше проаналізовано внутрішні та зовнішні зв’язки особистих немайнових прав, як елементів їхньої системи. Доведено, що всередині системи особисті немайнові права мають різноманітні зв’язки одне з одним. Обґрунтовано, що система особистих немайнових прав має зовнішні зв’язки з іншими частинами цивільного права, а також і з різними галузями законодавства.

7. Запропоновано власні класифікації особистих немайнових прав: 1) за суб’єктами: особисті немайнові права, що належать лише фізичній особі; права, що належать юридичній особі; права, що можуть мати як фізичні так і юридичні особи; 2) за сферою суспільного життя: гуманітарні; особистісні; інформативні; соціально-культурні; демократизаторські; 3) за призначенням: первинні; похідні; 4) за галузями законодавства: конституційні; адміністративні; трудові; сімейні; житлові; екологічні; цивільні.

8. Доводиться, що ідеальною системою особистих немайнових прав, яка буде сприяти ефективному їх здійсненню, це об’єднання позитивно-правової з природною системою, тобто такою, що існує до і не залежно від правового регулювання, оскільки створена природою, яка заклала в кожну людину такі поняття як мораль та совість, що являються природними регуляторами особистих немайнових прав.

Практичне значення одержаних результатів полягає:

- у науково-дослідній сфері – матеріали дисертації можуть бути використані при подальших дослідженнях як цілого комплексу особистих немайнових прав, так і проблем окремих особистих немайнових прав;

- у правотворчій сфері – окремі висновки можуть бути використані у подальшому вдосконаленні цивільного законодавства, що регулює особисті немайнові права;

- у навчальному процесі – матеріали дисертації були використані при розробці лекційних та практичних занять зі спецкурсу "Особисті немайнові права" і методичних рекомендацій до цього курсу, також вони можуть використовуватись при проведенні занять з Цивільного права України, при підготовці підручників, методичних матеріалів, навчальних посібників, довідкової літератури.

Особистий внесок здобувача. Робота є наслідком самостійного наукового дослідження дисертантки, в ній викладено авторський підхід щодо вирішення деяких проблем особистих немайнових прав. Сформульовані теоретичні положення та висновки, одержані автором у результаті вивчення та аналізу наукових й інших джерел.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження оприлюднені автором у доповідях і повідомленнях на ряді міжнародних та всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях, зокрема:

1) на Міжнародній науковій конференції молодих вчених “Другі осінні юридичні читання”, що відбулась 14-15 листопада 2003 року в місті Хмельницькому з доповіддю “Проблема евтаназії в цивільному праві”;

2) на Регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів. “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні”, що відбулась 16 квітня 2004 року в місті Івано-Франківську з виступом на тему: “Право на життя в цивільному законодавстві”;

3) на Міжнародній науковій конференції молодих вчених “Треті осінні юридичні читання”, яка відбулася в місті Хмельницькому 5-6 листопада 2004 року з доповіддю “Класифікація особистих немайнових прав”;

4) на Науково-практичній аспірантсько-студентській конференції “Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року: наукові новели та практика застосування”, що відбулась в місті Львові 24-25 лютого 2005 року з доповіддю “Підходи до розуміння особистих немайнових відносин, як предмету цивільного права”;

5) на Регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні”, що відбулася 22 квітня 2005 року в місті Івано-Франківську з доповіддю “Реформування особистих немайнових прав”.

Публікації. Основні результати дисертації опубліковані в чотирьох статтях у наукових виданнях, визначених Вищою атестаційною комісією України фаховими, і в тезах доповідей трьох наукових конференцій.

Структура дисертаційної роботи зумовлена метою та характером завдань дослідження. У відповідності з ними дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що містять вісім підрозділів, висновків, списку посилань та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертаційної роботи складає 188 сторінок, з них основний текст – 168 сторінок, кількість використаних джерел – 239.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі містяться положення, що обґрунтовують актуальність обраної теми, визначаються об’єкт, предмет і мета дослідження; аргументуються методи; формулюється наукова новизна роботи, підкреслюється теоретичне й практичне значення основних положень дисертації й отриманих висновків; вказується ступінь апробації результатів дослідження та наявність публікацій за темою дисертації.

Розділ 1 “Особисті немайнові права в системі цивільного права” складається з двох підрозділів і присвячений дослідженню історичного розвитку, процесу становлення та правового регулювання особистих немайнових відносин цивільним правом та постановці проблеми.

Підрозділ 1.1. “Рівень наукових досліджень у сфері особистих немайнових прав та їх законодавчого закріплення”. Розглядаються погляди науковців на проблему правового регулювання особистих немайнових відносин починаючи з радянських часів і закінчуючи сучасним періодом. При цьому, паралельно простежується розвиток цивільного законодавства, що закріплювало особисті немайнові права.

Робиться порівняльний аналіз Цивільного кодексу України та країн СНД. Наголошується на тому, що жоден з цивільних кодексів інших держав Співдружності не містить такого обсягу норм, присвячених особистим немайновим правам; не має окремої книги чи розділу, який регулює особисті немайнові відносини та й навіть не вказує на їх цивільно-правове регулювання. З цього випливає, що приватно-правове їх регулювання законодавством України випереджає в розвитку решту країн СНД.

З проведеного аналізу наукових праць авторка дійшла висновку, що наука цивільного права потребує нових підходів до проблеми особистих немайнових прав та дослідження їх системи, оскільки немає єдності поглядів щодо важливих проблем даних прав; не враховується досвід сучасних суспільних відносин у великій частині цих праць, бо вони були написані раніше; в сучасних творах відсутні комплексні дослідження, вони здебільшого зосереджені лише на окремих особистих немайнових правах.

Підрозділ 1.2. “Основні теорії щодо особистих немайнових відносин як предмету цивільного права”. Зроблений порівняльний аналіз різних підходів дослідників до проблеми особистих немайнових відносин як предмету регулювання цивільним правом, дозволив дисертантці звести їхні погляди в наступні теорії: скептична теорія не відносить до предмету цивільного права особисті немайнові відносини; консервативна – говорить, що цивільне право лише охороняє особисті немайнові права у випадку їх порушення; класична – стверджує, що цивільним правом регулюються лише пов’язані з майновими особисті немайнові відносини; моністична – твердить про ідентичність охоронної та регулятивної функцій; реформаторська теорія, прихильником якої є і сам здобувач, наголошує на тому, що особисті немайнові відносини є предметом цивільного права, яке здійснює їх охорону та регулювання.

Вказано, що сучасні зміни в суспільстві, а також в цивільному законодавстві дають можливість розглядати особисті немайнові права як одну з підгалузей цивільного права, а також потребують виділення окремої дисципліни для їх вивчення правознавцями у вищих навчальних закладах.

Авторкою наголошується на тому, що особисті немайнові відносини повинні бути предметом цивільно-правового регулювання не через їхню схожість із майновими відносинами, як стверджують інші дослідники. Аргументується це тим, що особисті немайнові права є приватними вже за самою їх сутністю; вступаючи в особисті немайнові відносини особи виступають учасниками приватно-правових, а не публічних відносин; приватні відносини є сферою регулювання цивільного права.

Розділ 2 “Система особистих немайнових прав та її структура” містить в собі три підрозділи та зосереджується на підходах до розуміння системи та основних питаннях проблеми системи особистих немайнових прав.

Підрозділ 2.1. “Поняття системи та її значення”. У даному підрозділі аналізуються різноманітні уявлення про поняття системи, що може бути застосовано до предмету дисертаційного дослідження. Проводиться дослідження підходів до її розуміння з точки зору і філософії, і права: починаючи з теорії права та закінчуючи наукою цивільного права. Робиться висновок, що систему особистих немайнових прав слід розглядати через структуру, через класифікацію та як природну систему, яка існує незалежно від позитивно-правового регулювання.

Розглядаючи різні підходи до визначення поняття системи, береться за основу розуміння її як сукупності елементів певного явища, які пов’язані між собою за певними критеріями та в сукупності створювати систему. Підкреслюється, що основною рисою системи повинні бути тісні взаємозв’язки між її елементами. Елементами системи особистих немайнових прав виступають власне самі особисті немайнові права, їх сукупність.

Звертається особлива увага на природну систему особистих немайнових прав. Маючи особисті немайнові блага від природи, особа реалізує свої права на них не завжди з використанням норм закону, що їх закріплює. Людина визначає для себе межі поведінки за допомогою власної совісті та морального переконання. Виходячи з цього, авторка робить висновок, що поєднання природної та позитивно-правової системи особистих немайнових прав є ефективним у здійсненні та захисті даних прав.

Підрозділ 2.2. “Структура системи особистих немайнових прав” розглядає систему даних прав через структуру, яка відображає той факт, що світ складається з окремих частин, показує будову, поділ якогось явища. Структуру системи особистих немайнових прав складає сукупність її елементів. На основі аналізу поняття первинного елементу робиться висновок, що первинним елементом цієї системи являється кожне з особистих немайнових прав зокрема.

Обґрунтовується, що структура досліджуваної системи будується наступним чином: вищевказані первинні елементи об’єднуються між собою в інститути (інститут особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи; інститут особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття; інститут особистих немайнових прав інтелектуальної власності), які в свою чергу складають підгалузь цивільного права.

Така структура є тільки допоміжним фактором у регулюванні особистих немайнових відносин і виступає складовою частиною цілої системи особистих немайнових прав, яка являється ширшим явищем, ніж структура. Структура не може охопити всю систему особистих немайнових прав, оскільки такі нормативно врегульовані права є лише компонентом всієї системи.

Підрозділ 2.3. “Особисте немайнове право, як первинний елемент системи” зосереджує увагу на самому понятті особистого немайнового права. Дисертанткою робиться відмежування його від немайнових благ, інтересів та правовідносин, з якими часто ідентифікують даний термін.

В процесі дослідження поняття особистого немайнового права, розглядаються визначення інших дослідників та проводиться аналіз притаманних йому ознак, серед яких дисертантка виділяє основні: неекономічність (особисті немайнові права позбавлені економічного змісту, не мають грошової оцінки), невіддільність (особа, яка є носієм даних прав не може передати їх іншим), індивідуалізація (особисті немайнові права дозволяють відрізнити суб’єкти один від одного, охороняють своєрідність і неповторність особи), абсолютність (з початку визначена лише одна сторона особистих немайнових відносин, яка є носієм прав, всі інші зобов’язані не порушувати ці права), загальність (особисті права належать всім без виключення), специфічність виникнення (дані права виникають у фізичних осіб із народження), довічність (особа володіє цими правами довічно).

На основі основних рис, які авторкою визначаються такими, що характерні переважній більшості особистим немайновим правам, формулюється нове його визначення. Особисті немайнові права – це абсолютні суб’єктивні права, які належать кожній фізичній особі, є невіддільними від неї, не мають економічного змісту, мають властивість індивідуалізації особи, виникають у неї за народженням (чи за законом) та належать їй довічно.

Розділ 3 “Система особистих немайнових прав як класифікація” складають три підрозділи, що мають за мету провести класифікацію особистих немайнових прав як систему, на основі дослідження взаємозв’язків між її елементами.

Підрозділ 3.1. “Внутрішні зв’язки особистих немайнових прав” містить результати дослідження взаємозв’язків даних прав в середині системи. Аналізуються три основні групи зв’язків: структурні, функціональні та генетичні.

Структурні зв’язки особистих немайнових прав допомагають будувати їх систему, завдяки їм зберігається цілісність цієї системи. Дані зв’язки можуть об’єднувати особисті немайнові права в інститути, підгалузь, а також будувати систему за розподілом особистих немайнових прав на базові (складають фундамент для інших, які можуть розширювати і доповнювати дані права); похідні (розвивають, конкретизують базові); допоміжні (допомагають здійснювати базові та похідні права).

Функціональні зв’язки визначають взаємозалежність та взаємодоповнюваність особистих немайнових прав у процесі їх реалізації. Такі зв’язки мають практичний характер, в разі потреби за допомогою зв’язків субординації (відшукання правової норми по вертикалі – кодекс, книга, глава, стаття, частина) та координації (відшукання правової норми по горизонталі) можемо ефективно, в повній мірі використати законодавство для здійснення й захисту особистих немайнових прав.

Генетичні зв’язки виражають розвиток системи особистих немайнових прав. Вони мають вагоме значення для науки, оскільки досліджують історичний розвиток системи особистих немайнових прав, яка прийшла з точки зору позитивного права стадії зародження, становлення, стабілізації, дестабілізації та переживання.

У підрозділі 3.2 “Зовнішні зв’язки особистих немайнових прав” розглядаються зв’язки даної системи прав з іншими частинами цивільного права, а також їхній зв’язок з іншими галузями законодавства.

В ході дослідження норм Цивільного кодексу України дисертантка доводить, що особисті немайнові права закріплені Книгою 2 мають тісні взаємозв’язки із Загальними положеннями, Правом інтелектуальної власності, Зобов’язальним правом (особливо в частині недоговірних зобов’язань), а також не виключає їх зв’язку з іншими нормами, який може виникнути в процесі здійснення особистих немайнових прав.

Аналізуються на основі дослідження норм законодавства зв’язки системи особистих немайнових прав, що містяться у цивільному законодавстві, із іншими галузями законодавства. Автор доводить, що дана система прав пов’язана з конституційним, сімейним, трудовим, екологічним, адміністративним і навіть з кримінальним законодавством. Ці зв’язки свідчать про те, що при встановленні, здійсненні та захисті особистих немайнових прав слід не обмежуватися лише цивільним законодавством, а спиратися на правила будь-якої необхідної галузі законодавства.

Підрозділ 3.3. “Класифікація особистих немайнових прав”. У цьому підрозділі аналізується поділ системи особистих немайнових прав за різноманітними критеріями на види. Розглядаються різноманітні класифікації особистих немайнових прав, робиться висновок, що в науці цивільного права немає їх єдності, крім того, багато з них містять недоліки: не називають критерію розмежування, торкаються далеко не всіх прав, нечітко називають групи тощо.

Зважаючи на це та беручи за основу досліджені взаємозв’язки між елементами системи особистих немайнових прав, авторка пропонує власні їх класифікації: 1)за суб’єктами, що є носіями цих прав, вони поділяються на: ті, що можуть належати тільки фізичним особам; ті, що належать юридичним особам; ті, що можуть належати як першим, так і другим; 2)за сферою реалізації: гуманітарні; особистісні; інформативні; соціально-культурні; демократизаторські; 3)за призначенням в праві: первинні (визначають основний обсяг повноважень); похідні (доповнюють, конструюють первинні); 4)за їх зв’язками з іншими галузями законодавства: конституційні; адміністративні; трудові; сімейні; житлові; екологічні тощо.

Дані класифікації мають значне теоретичне і практичне значення, адже вони дозволяють встановити основні риси і відмінності між певними видами особистих немайнових прав, полегшити процес вивчення даних прав та відшукання необхідної норми для їх здійснення і захисту.

ВИСНОВКИ

Авторкою сформульовані найбільш суттєві положення і пропозиції, одержані внаслідок дисертаційного дослідження системи особистих немайнових прав, зокрема:—

наука цивільного права потребує нових підходів до проблеми особистих немайнових прав, оскільки у більшості праць не врахований досвід сучасних суспільних відносин, а нові твори містять недостатню кількість дослідження комплексних питань щодо особистих немайнових прав, зосереджені на розв’язанні проблем лише окремих з них;—

передумовами сучасного стану правового регулювання особистих немайнових відносин є: наукові праці вчених-цивілістів, які заклали підвалини такого регулювання; розвиток суспільства нашої держави в плані проголошення незалежності та усвідомлення ним ролі окремої людини і привілейованого значення особистих немайнових благ над матеріальними; прийняття Конституції України, розробка проекту та прийняття Цивільного кодексу України;—

цивільно-правова сфера регулювання особистих немайнових відносин законодавством України суттєво випереджає в розвитку стан цивільного законодавства інших держав СНД: жоден з них не має окремої частини та не містить такого обсягу присвячених даним правам норм; жоден не містить чіткої вказівки про можливість регулювання особистих немайнових відносин цивільним законодавством; —

погляди науковців на проблему правового регулювання особистих немайнових відносин є неоднозначними, і проаналізувавши їх авторка пропонує розглядати такі теорії, як скептична, консервативна, класична, моністична, реформаторська. Остання, до якої схиляється дисертантка, твердить, що особисті немайнові відносини є предметом цивільного права, притому ж, цивільне право може здійснювати як охорону, так і регулювання всіх без виключення особистих немайнових відносин;—

особисті немайнові відносини становлять предмет цивільного права, оскільки за своєю природою є приватними відносинами. Особисте немайнове благо не може бути об’єктом публічних відносин, а їх учасники виступають суб’єктами приватного права;—

система особистих немайнових прав розглядається як сукупність елементів (сукупність кожного з цих прав), що пов’язані між собою й певним чином упорядковані, можуть відображати певну структуру, групуватись за певними критеріями та в сукупності створювати систему; а саме: вона розглядається через структуру, класифікацію і як природна;—

особисте немайнове право є первинним елементом досліджуваної системи, що має переважно наступні ознаки: неекономічність, невіддільність, індивідуалізація, абсолютність, загальність, специфічність виникнення, довічність;—

основною характерною рисою системи є тісні взаємозв’язки її складових елементів. Особисті немайнові права тісно пов’язані між собою внутрішніми та зовнішніми зв’язками;—

внутрішні взаємозв’язки особистих немайнових прав мають різний характер, і серед них виділяються: структурні (допомагають будувати цю систему, і завдяки їм зберігається цілісність системи особистих немайнових прав), функціональні (визначають взаємозалежність та взаємодоповнюваність особистих немайнових прав у процесі їх реалізації), генетичні (виражають розвиток системи особистих немайнових прав);

— зовнішні зв’язки системи особистих немайнових прав полягають в тому, що особисті немайнові права, які закріплюються нормами Книги 2 Цивільного кодексу України пов’язані тісними взаємозв’язками із Загальними положеннями, Правом інтелектуальної власності, Зобов’язальним правом, і що система особистих немайнових прав у цивільному праві пов’язана з іншими галузями законодавства: конституційним, сімейним, трудовим, кримінальним тощо;—

аналіз взаємозв’язків особистих немайнових прав дозволив авторці запропонувати власні класифікації даних прав: за суб’єктами, що є їх носіями, за сферою реалізації, за призначенням в праві, за їх зв’язками з іншими галузями законодавства, які будуть відігравати значну теоретичну і практичну роль, дозволять встановити основні параметри та відмінності між видами особистих немайнових прав, встановити їхні характерні риси, полегшить процес вивчення даних прав, процес відшукання потрібної норми закону для здійснення прав.

Розв’язання проблеми ефективного здійснення і захисту особистих немайнових прав дисертантка вбачає у поєднанні позитивно-правової та природної систем особистих немайнових прав. Здобувач дає рекомендацію про те, що позитивне цивільне право повинно максимально втілювати в собі природну систему особистих немайнових прав.

Список опублікованих праць за темою дисертації:

Федюк Л.В. Проблема евтаназії в цивільному праві // Молодь у юридичній науці: збірник тез доповідей Міжнародної наукової конференції молодих вчених “Другі осінні юридичні читання”. – Хмельницький: В-во ХІУП, 2003. – С.153-154;

Федюк Л.В. Право на життя в цивільному законодавстві // Право України. – 2004р. – № 9. – С. 107-109;

Федюк Л.В. Класифікація особистих немайнових прав // Молодь у юридичній науці: збірник тез доповідей Міжнародної наукової конференції молодих вчених “Треті осінні юридичні читання”. – Хмельницький: В-во ХУУП, 2004. – С.273-274;

Федюк Л.В. Поняття особистих немайнових прав фізичних осіб // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Збірник наукових статей. – 2004. – Випуск 7. – С. 93-99;

Федюк Л.В. Реформування особистих немайнових прав // Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні: Матеріали VI Регіональної міжвузівської конференції молодих вчених та аспірантів. – Івано-Франківськ, 2005. – С.90-91;

Федюк Л.В. Класифікація особистих немайнових прав у цивільному праві // Право України. – 2005р. – №6. – С. 95-98;

Федюк Л.В. Концептуальні підходи до особистих немайнових прав як предмету цивільного права // Право України. – 2005р. – № 9. – С. 105-107

АНОТАЦІЯ

Федюк Л.В. Система особистих немайнових прав у цивільному праві. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. – Івано-Франківськ, 2006.

Робота присвячена комплексному дослідженню системи особистих немайнових прав як цивільно-правової категорії шляхом аналізу наукових досліджень та законодавства у сфері даних прав, порівняння присвячених їм норм Цивільного кодексу України та країн СНД.

В дисертації доводиться предметна належність особистих немайнових відносин до цивільного права, пропонуються різноманітні теорії щодо цього. Дається власне визначення особистих немайнових прав на основі їх характерних рис. Після детального аналізу взаємозв’язків даних прав пропонуються їх нові класифікації.

Особлива увага приділяється розгляду системи особистих немайнових прав через структуру, через класифікацію та як природної.

Ключові слова: особисте немайнове право, особисті немайнові відносини, система, структура, класифікація.

АННОТАЦИЯ

Федюк Л.В. Система личных неимущественных права в гражданском праве. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 – гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. – Прикарпатский национальный университет имени Василия Стефаника. – Ивано-Франковск, 2006.

Диссертация посвящена комплексному исследованию системы личных неимущественных прав как гражданско-правовой категории путём анализа научных исследований и законодательства, посвящённого этому виду прав.

Исследуется историческое развитие правового регулирования личных неимущественных отношений гражданским правом, рассматриваются научные позиции, которые касаются этой проблемы и объединяются в теории. При этом отстаивается теория, которая твердит, что личные неимущественные отношения являются предметом гражданского права. Уделяется внимание сравнительному анализу Гражданского кодекса Украины с кодексами других стран СНД в части норм, которые посвящены личным неимущественным правам.

Система личных неимущественных прав исследуется с трёх подходов: как структура, как классификация и как естественная.

Определено, что структуру системы этих прав составляют: институты личных неимущественных прав, которые обеспечивают природное существование физического лица; институт личных неимущественных прав, которые обеспечивают социальное существование; институт личных неимущественных прав интеллектуальной собственности. Их, в свою очередь, составляют такие элементы, как каждое отдельное личное неимущественное право, которому характерны такие признаки: неэкономичность, неотделимость, индивидуализация, абсолютность, всеобщность, специфика возникновения и довечность.

Детально анализируются внутренние и внешние связи личных неимущественных прав, как элементов одной системы. Рассматриваются классификации, которые были проведены в законодательстве и научных исследованиях. При этом предлагаются новые классификации за такими критериями как: субъект носитель, сфера реализации, связь с другими отраслями законодательства, назначение в праве.

В контексте естественной системы личных неимущественных прав понимается независимая от законодательного укрепления система прав, которая больше зависит от внутреннего мира каждого человека, чем от позитивного правового регулирования. Она рассматривается во взаимоотношении с такими понятиями как мораль, природа человеческой совести, то есть как естественные регуляторы человеческих поступков.

Делается вывод, что самый лучший способ эффективной реализации личных неимущественных прав – это воссоединение позитивно-правового и естественного понимания их системы, а также при совершенствовании действующего законодательства Украины рекомендуется максимально реализовать нормы естественной системы личных неимущественных прав.

Ключевые слова: личное неимущественное право, личные неимущественные отношения, система, структура, классификация.

SUMMARY

Fedyuk L.V. The System of Personal Nonproperty Rights in the Civil Law. – Manuscript

Dissertation for obtaiting the scientific degree of candidate of law sciences on the specialiti 12.00.03 – civil law and civil process; family law; international private law. – The National University of Precarpathia named after Vasyl Stefanyk. Ivano-Frankivsk, 2006.

The work is devoted to the complex investigation system of personal nonproperty rights as a civil legal category by means of analysing scientific investigations and legislation in the sphere of given rights, comparisons devoted to them norms of Civil code of Ukraine and the countries of the Union of Independent States.

The subject belonging of personal nonproperty relations to the civil law is proved in the dissertation. Diffirent theories concerning the above-mentioned subject are proposed. The author gives her own definition of personal nonproperty rights on the basis of their characteristic features. After the detailed analysis of interrelations of the given rights their new classifications are proposed.

A special attention is paid to the examination of the system of personal nonproperty rights through the structure, through the classification, and as a natural one.

Key words: personal nonproperty right; personal nonproperty relations; system; structure; classification.