МІНІСТЕРСВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Фрадинський Олександр Анатолійович

УДК 336.343.359

ФІНАНСОВІ ДОМІНАНТИ ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Спеціальність 08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Тернопіль – 2006

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі фінансів та банківської справи Хмельницького національного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Юрій Сергій Ілліч,

Тернопільський державний економічний університет,

завідувач кафедри фінансів, ректор

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Барановський Олександр Іванович,

Інститут економіки та прогнозування НАН України,

завідувач відділу досліджень розвитку

та регулювання фінансових ринків

кандидат економічних наук, доцент

Іващук Ірина Олегівна,

Тернопільський державний економічний університет,

доцент кафедри податків і фіскальної політики

Провідна установа: Київський національний економічний університет, кафедра фінансів, Міністерство освіти і науки України, м. Київ.

Захист відбудеться “22” червня 2006 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.082.03 Тернопільського державного економічного університету за адресою: 46004, м. Тернопіль, вул. Львівська, 11, корп. 11, ауд. 211.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільського державного економічного університету за адресою: 46004, м. Тернопіль, вул. Львівська, 11.

Автореферат розісланий “18” травня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, доцент М. П. Шаварина

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Основне завдання сучасної держави стосовно її громадян полягає у виконанні соціальної функції, пов’язаної з наданням благ і гарантій членам суспільства. Для цього держава формує для свого розпорядження необхідну кількість фінансових ресурсів у вигляді централізованих фондів грошових коштів, які б забезпечували виконання взятих зобов’язань. Проте процеси реформування та побудови соціально орієнтованої економіки в Україні наштовхуються на багато гострих проблем, головною з яких є нестача у державі фінансових ресурсів для організації та забезпечення дієвих економічних перетворень, відчутних як для господарюючих суб’єктів, так і пересічних громадян. Вирішенню проблеми поповнення ресурсної бази державних фінансів сприятимуть швидкі темпи розвитку вітчизняної економіки, однак виконання такого завдання можливе лише за умови залучення до офіційного господарського обороту підприємницького капіталу, задіяного поза межами чинної державної регламентації – у сфері неофіційних економічних відносин, що отримали назву “тіньова економіка”.

Особливу увагу феномен тіньової економіки привертає до себе через: значну масштабність тіньового сектора; відносну його самостійність як елемента господарської системи держави, що виконує найважливіші її господарські функції, шляхом паралельного дублювання діяльності офіційних економічних інститутів; негативний вплив на ділову репутацію країни у взаємовідносинах із міжнародними фінансовими організаціями та інвесторами з огляду на можливість отримання зовнішніх позик і надходження іноземних інвестицій та загалом на формування майбутнього економічного, соціального та політичного порядку.

Актуальність і гостроту цієї проблематики підтверджують плідні дослідження вітчизняних учених В. Андрущенка, А. Базилюк, О. Барановського, В. Бородюка, В. Буряковського, З. Варналія, О. Гаврилюка, М. Єрмошенка, І. Іващук, С. Коваленка, А. Крисоватого, В. Мандибури, В. Поповича, Т. Приходька, А. Соколовської, В. Суторміної, І. Таранова, О. Турчинова, В. Федосова, С. Юрія. Серед зарубіжних дослідників належне місце посідають роботи таких науковців, як Ю. Агафонов, О. Гуров, І. Жіліна, В. Ісправніков, Т. Корягіна, Л. Косалс, В. Лазовський, М. Ніколаєва, П. Орєховський, О. Осипенко, Г. Пєсчанских, В. Радаєв, Л. Соколовський, Д. Чернік, А. Шевяков, А. Шестаков, А. Шохін, М. Алігман, Д. Блейдс, В. Гінзбург, П. Гутман, Б. Далаго, Ф. Коган, Б. Контіні, К. Котке, Г. Мюрдаль, Е. де Сото, В. Танзі, Р. Теобальд, Е. Фейг.

Однак досі у вітчизняній науковій літературі відсутні комплексні дослідження з фінансових аспектів тіньової економіки, висвітлення яких здебільшого є фрагментарним. Вагомість зазначених проблем, необхідність їх вирішення та актуальність зумовили вибір теми дослідження та окреслили коло питань, які у ньому вивчаються.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами та темами. Дисертація виконувалася відповідно до планів науково-дослідних робіт Хмельницького національного університету і є частиною госпрозрахункової роботи “Проблеми удосконалення фінансового механізму перехідної економіки” (номер державної реєстрації 0104U004319) та науково-дослідної теми кафедри фінансів Тернопільського державного економічного університету “Удосконалення фінансових відносин в умовах становлення економіки ринкового типу” (номер державної реєстрації 0101U002355), у межах яких здобувач запропонував комплекс заходів економічного, нормативно-правового та адміністративного характеру, спрямованих на зменшення обсягів тіньової економіки в Україні.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в теоретичному узагальнені та обґрунтуванні практичних засад дослідження механізму формування тіньових фінансових ресурсів і виробленні фінансової стратегії обмеження масштабів тіньової економіки в державі. Досягнення поставленої зумовило постановку та вирішення таких наукових і практичних завдань:

·

·

·

·

·

·

·

·

Об’єкт дослідження – процеси формування фінансових ресурсів тіньової економічної діяльності в Україні.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні аспекти фінансових відносин, що виникають у процесі функціонування тіньової економіки.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, науковий зміст якого полягає у підході до розгляду та вивчення тіньової діяльності в безперервному логічному русі, розвитку, єдності, взаємозв’язку і взаємозумовленості. В межах цього методу застосовувалися історичний метод, аналізу і синтезу (перший розділ), графічного зображення та статистичного групування (другий розділ), економіко-математичного моделювання та аналогії (третій розділ).

Теоретичну базу дисертаційної роботи формують наукові праці провідних зарубіжних та вітчизняних фахівців-дослідників тіньової економіки. Узагальнюючи результати дослідження, ми використовували законодавчі акти Верховної Ради України, підзаконні акти Кабінету Міністрів, Президента України; статистичну інформацію та матеріали Державної податкової адміністрації України, Державного комітету статистики, Національного банку України, Держкомпідприємництва України, Рахункової палати Верховної Ради України, Контрольно-ревізійної служби України, Фонду держмайна України.

Наукова новизна проведеного дослідження полягає в системному розкритті теоретичних і практичних аспектів фінансових домінант тіньової економіки, з’ясуванні причин, тенденцій її існування, виробленні ефективного механізму протидії вказаному явищу. Головні результати, що подані для захисту, є такими:

Вперше:

– введено в науковий обіг визначення тіньової економіки, яке, на відміну від позицій інших дослідників, ґрунтується на потребах індивідів і суб’єктів господарювання. Пропонується тіньову економіку вважати сферою задоволення постійно зростаючих потреб суспільства, які в силу ресурсних, правових та морально-етичних критеріїв не може забезпечити держава;

– запропоновано гіпотезу паралельного існування механізму відтворення тіньового сукупного суспільного продукту відповідно до об’єктивних економічних законів, що діють у сфері офіційної економіки, та показано механізм формування тіньових фінансових ресурсів на макро- і мікрорівні завдяки дії тіньових фінансів. Останні визначено як економічні відносини, пов’язані з процесами формування, розподілу та використання централізованих і децентралізованих тіньових фондів грошових коштів у процесі розподілу та перерозподілу вартості, утвореної поза межами офіційної економіки.

Удосконалено:

– економіко-математична модель девіантної поведінки економічних суб’єктів шляхом побудови функції корисності, яка залежить від величини реального і декларованого доходу, розміру податкових вилучень, витрат на отримання тіньового доходу і його подальшого приховування, ймовірності виявлення девіації та розміру штрафних санкцій за порушення законодавства;

– теоретичні та практичні засади дослідження механізму формування фінансових ресурсів тіньової економіки в контексті донорської ролі бюджетної системи держави, якому сприяє ухилення від оподаткування, зловживання із бюджетними ресурсами, протизаконне відшкодуванням із бюджету податку на додану вартість та тіньова приватизація державної власності;

– способи розрахунку обсягів тіньової економіки, один із яких ґрунтується на співвідношенні між потенційними та фактичними надходженнями податку на додану вартість до бюджету, а інший розроблений на базі готівкового методу та методу сталих взаємозв’язків. На основні запропонованих методик розраховано обсяги тіньового ВВП та спрогнозовано фіскальний потенціал тіньової економіки.

Одержали подальший розвиток:

– класифікаційні ознаки тіньових фінансових ресурсів відповідно до основного їх призначення, що дає змогу ефективніше вирішувати практичні питання, пов’язані із протидією їхньому формуванню. Виокремлено такі групувальні елементи класифікації: за джерелами формування; за рівнем формування; за місцем знаходження; за галузевою ознакою; за ступенем організованості формування; за правовим статусом; за періодичністю отримання;

– стратегія обмеження масштабів тіньової економіки в контексті спрощення та вдосконалення чинного податкового законодавства, оптимізації бюджетного фінансування, обґрунтування основних напрямків вирішення проблеми відшкодування ПДВ; удосконалення приватизаційного процесу та обмеження корупційних проявів у середовищі державного управління.

Практичне значення одержаних результатів. Результати проведеного дослідження можуть бути використані у діяльності органів Державної податкової адміністрації, Контрольно-ревізійної служби, Фонду державного майна, Департаменту фінансового моніторингу, Державного комітету статистики у процесі розробки та впровадження стратегічних і тактичних заходів з протидії тіньовій економіці; при вдосконаленні чинних нормативно-правових актів з питань оподаткування, бюджетного фінансування, приватизації та боротьби із легалізацією тіньових капіталів.

Основні положення дисертаційної роботи застосовують у практичній діяльності органи державного управління та фінансового контролю. Державна податкова адміністрація України у Тернопільській області – щодо протидії ухиленню від оподаткування та зменшення його негативного впливу на бюджетну систему (довідка № 212/10/26-11 від 1 березня 2006 р.). Пропозиції, спрямовані на обмеження масштабів бюджетних деліктів і протидію основним схемам незаконного використання бюджетних коштів, застосовують підрозділи контрольно-ревізійної служби України у Хмельницькій області при вдосконаленні державного контролю за використанням бюджетних ресурсів (довідка № 11-174/4 від 12 грудня 2005 р.). Рекомендації щодо вдосконалення приватизаційного процесу використані у практичній діяльності регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області (довідка № 01 – 01/1622 від 14 січня 2006 р.). Запропоновані алгоритми оцінювання обсягів тіньової економіки застосовуються у діяльності Хмельницького обласного управління статистики (довідка №31/31 від 18 листопада 2005 р.).

Окремі результати дисертаційного дослідження використовувалися під час навчального процесу в Хмельницькому національному університеті у викладанні навчальних дисциплін: “Податкова система”, “Податковий менеджмент”, “Фінанси підприємств”, “Бюджетна система”, “Ринок фінансових операцій” (довідка №136/116 від 9 лютого 2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Всі результати, подані в дисертаційній роботі, отримав автор особисто. Дисертаційне дослідження є одноосібно виконаною завершеною науковою роботою.

Апробація результатів дисертації. Основні науково-практичні результати дисертаційного дослідження у вигляді виступів і доповідей було апробовано на: ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Оплата праці та доходи в ринковій економіці: проблеми, досягнення та перспективи розвитку” (м. Хмельницький, квітень 2001 р.), міжнародних науково-практичних конференціях “Реформування фінансово-кредитної системи та стимулювання економічного зростання” (м. Луцьк, травень – червень 2004, 2005 рр.), “Теорія і практика ринкових перетворень у країнах з перехідною економікою” (м. Київ, листопад 2002 р.), “Розвиток соціально-економічних відносин в умовах трансформації економіки України” (м. Хмельницький, квітень 2003 р.), І Міжнародній науково-практичній конференції “Фінансово-правові засади перспектив розвитку України” (м. Хмельницький, грудень 2003 р.), І Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених “Економічний і соціальний розвиток України у ХХІ столітті” (м. Тернопіль, лютий 2004 р).

Результати дослідження представлялися та обговорювалися під час роботи тематичних наукових семінарів кафедри фінансів і банківської справи Хмельницького національного університету.

Наукові публікації. Отримані результати дисертаційного дослідження опубліковано у 13 наукових працях, у тому числі двох – у співавторстві, загальним обсягом 5,55 друкованого аркуша, з них автору належить 5,4 друк. арк. У фахових наукових виданнях опубліковано 8 статей загальним обсягом 4,3 друк. арк., 7 з яких написано індивідуально (авторський внесок – 4,25 друк. арк.); у наукових збірниках – 2 статті, обсягом 0,85 друк. арк. та 3 публікації за матеріалами науково-практичних конференцій (0,4 друк. арк.).

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел із 193 найменувань на 14 сторінках та 15 додатків, що займають 15 сторінок. Загальний обсяг дисертації становить 188 сторінок друкованого тексту. У дисертації вміщено 26 таблиць на 9 сторінках, 32 рисунки на 13 сторінках, 36 формул.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, окреслено мету та основні завдання дисертаційного дослідження, представлено методи дослідження, охарактеризовано наукову новизну та практичне значення роботи.

У першому розділі “Теоретико-епістеміологічні засади дослідження тіньової економіки” розкрито сутність і специфіку тіньової економіки, обґрунтовано доцільність її поділу на три складові, досліджено основні передумови виникнення та еволюціонування феномена і проаналізовано концептуальні підходи щодо вартісного визначення масштабів тіньової економічної діяльності.

Критичний аналіз основних підходів до з’ясування сутності тіньової економіки, запропонованих вітчизняними та зарубіжними дослідниками, показує відсутність одностайності щодо цього питання. В роботі зазначено, що тіньову економіку слід розглядати у двох контекстах: як сферу задоволення природних і аномальних потреб людства та частину економічної активності суспільства, для якої характерним є вищий рівень дохідності інвестованого капіталу. В дисертації уточнено трактування терміна “тіньова економіка” як сфери забезпечення суспільних потреб, які через ресурсні, правові та морально-етичні критерії не можуть бути задоволені з боку держави. Аргументовано, з позицій фінансової науки, головну передумову виникнення тіньової економіки, яка полягає в масштабах, методах формування й ефективності використання державою централізованих фондів грошових коштів.

Підтверджено доцільність поділу тіньової економіки на три складові: неформальну економічну діяльність не заборонену державою та не відображену в системі національних рахунків; кримінальну економічну діяльність, що є забороненою офіційно, та периферійну тіньову економічну активність, що містить одночасно ознаки двох попередніх складових тіньової економіки (легальні методи ухилення від оподаткування, тіньова приватизація державної власності). На основі критичного аналізу запропонованих вітчизняними і зарубіжними дослідниками методів визначення обсягів тіньової економіки доведено, що жоден із них не забезпечує високу достовірність отриманих результатів через:

– специфічність об’єкта дослідження – різне розуміння його суті та основних складових елементів;

– неможливість через об’єктивні причини реального визначення обсягів кримінальної складової тіньової економіки;

– свідому зацікавленість суб’єктів тіньової діяльності у приховуванні інформації про результати такої активності;

– різні підходи до такого оцінювання, що виявляється у широкому використанні різних вихідних показників – агрегати грошової маси, споживання електроенергії, обсягів сплачених податків, відпрацьованого робочого часу тощо.

Найчастіше об’єктом дослідження є протизаконна господарська діяльність в офіційній економіці, а кримінальна складова тіньової економіки практично не має вартісного відображення. Найоптимальнішим способом визначення масштабів тіньової економіки визнано методи сталих взаємозв’язків, прихованих змінних та модифікований готівковий. З огляду на недосконалість запропонованих методик визначення тіньової економіки в роботі запропоновано власні підходи до обчислення масштабів тіньової економіки, перший із яких базується на різниці між потенційними та реальними надходженнями до бюджету податку на додану вартість:

, (1)

де ВДВt – валова додана вартість, створена у сфері тіньової економіки; ВДВоф – офіційна валова додана вартість, створена в суспільстві за певний період; СТпдв – діюча ставка податку на додану вартість; ПДВн – реальні надходження ПДВ до бюджету; – сума наданих пільг із ПДВ.

Основою іншого, модифікованого готівкового підходу, є такі припущення: обсяг готівки в грошовій масі є величиною сталою; еластичність взаємозв’язку між ВВП і готівкою дорівнює одиниці, тобто темпи зростання ВВП відповідають темпам зростання готівки в грошовій масі:

, (2)

де Тti – обсяги тіньової економіки; Tgi – темпи зростання готівки у грошовій масі; Tввп – темпи збільшення офіційного ВВП; Wof – обсяг офіційного ВВП у розрахунковому періоді.

У другому розділі “Фінансове середовище тіньової економіки” досліджено фінансові аспекти ресурсного забезпечення тіньової економіки, проаналізовано основні методи формування та легалізації тіньових капіталів, здійснено моніторинг діяльності органів державного фінансового контролю, показано вплив тіньової економіки на фінансову систему держави.

У роботі доведено, що умовою існування тіньової економіки є наявність тіньових фінансів – економічних відносин, пов’язаних із процесами формування, розподілу та використання централізованих і децентралізованих тіньових фондів грошових коштів у процесі розподілу та перерозподілу вартості, утвореної поза межами офіційної економіки (тіньового ВНП). У науковій праці запропоновано макроекономічний механізм реалізації тіньових фінансових відносин, який поділено на два етапи – первинного розподілу тіньового ВНП із формуванням тіньових фондів заміщення, споживання і нагромадження та перерозподілу тіньової вартості, що зумовлюється наявністю організованих злочинних угрупувань та корумпованих державних службовців.

Результатом дії тіньових фінансів є утворення тіньових фінансових ресурсів, характерними ознаками яких буде більша мобільність порівняно із офіційними, вищий рівень дохідності, існування переважно у формі готівкових коштів і необхідність легалізації, коли за мету ставиться їх використання в офіційному сегменті економіки. Враховуючи особливості формування та використання тіньових фінансових ресурсів, автор розробив типологію підходів до їх класифікації згідно із критеріями, поданими у табл. 1.

Таблиця 1

Класифікація тіньових фінансових ресурсів

Критерії класифікації | Види тіньових фінансових ресурсів

за джерелами формування | – фінансові ресурси, утворені в позаправовій площині;

– фінансові ресурси, сформовані в не кримінальному сегменті тіньової економіки;

за рівнем формування | – централізовані тіньові фінансові ресурси;

– децентралізовані тіньові фінансові ресурси;

за місцем знаходження | – національні тіньові фінансові ресурси;

– еміграційні тіньові фінансові ресурси;

– репатрійовані тіньові фінансові ресурси;

за галузевою ознакою | – сформовані у виробничій сфері;

– сформовані у галузях невиробничої сфери;

за ступенем організованості формування | – індивідуальні;

– групові;

– корпоративні; | за правовим статусом | – легалізовані тіньові фінансові ресурси;

– нелегальні тіньові фінансові ресурси;

за періодичністю отримання | – стабільні;

– періодичні (сезонні);

– ситуативні. | Доведено формування тіньових фінансових ресурсів не тільки на мікро-, а й макроекономічному рівні, де представниками кримінальних структур, за національною або територіальною ознаками, формуються аналоги централізованих фондів грошових коштів держави.

Ухилення від оподаткування є найвагомішим інструментом залучення фінансових ресурсів до сфери тіньової економіки. Якщо кількість виявлених злочинів у сфері оподаткування за період 2003–2004 рр. (табл. 2) зменшилася на 1349 фактів (із 4517 до 3168), то у вартісному вимірнику рівень фіскальних деліктів збільшився із 3315,797 до 3864390 млн. грн. (+548,593 млн. грн.). Прогресуванню вказаного явища в Україні сприяє наявність податкових пільг, що зумовлює нерівномірність розподілу фіскального навантаження між платниками податків; нестабільність податкового законодавства та правовий нігілізм суб’єктів податкового права; особливості визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток і податку на додану вартість; корупція державних службовців і відсутність у суспільстві фіскальної культури.

Таблиця 2

Динаміка окремих показників діяльності підрозділів податкової міліції України за період 2003–2004 рр.

№ |

Показники | Викрито злочинів у сфері оподаткування | Викрито злочинів у сфері легалізації грошових коштів | Виявлено фіктивних фірм | Стягнуто коштів,

тис. грн. | Роки | +/– | Роки | +/– | Роки+/–Роки+/– | 2003 | 2004 | 2003 | 2004 | 2003 | 2004 | 2003 | 2004 | 1 | АР Крим | 128 | 97– | 31 | 8 | 8 | 0 | 237 | 232– | 5 | 56332 | 71726 | 15394

2 | Вінницька | 114 | 79– | 35 | 5 | 8 | 3 | 131 | 186 | 55 | 43078 | 49998 | 6920

3 | Волинська | 62 | 42– | 20 | 8 | 8 | 0 | 81 | 130 | 49 | 17966 | 20562 | 2596

4 | Дніпропетровська | 444 | 420– | 24 | 44 | 34– | 10 | 418 | 455 | 37 | 235253 | 299284 | 64031

5 | Донецька | 532 | 335– | 197 | 33 | 17– | 16 | 268 | 285 | 17 | 308890 | 366307 | 57417

6 | Житомирська | 103 | 59– | 44 | 14 | 13– | 1 | 170 | 172 | 2 | 41771 | 45652 | 3881

7 | Закарпатська | 68 | 38– | 30 | 7 | 3– | 4 | 121 | 151 | 30 | 14762 | 22963 | 8201

8 | Запорізька | 207 | 126– | 81 | 24 | 11– | 13 | 252 | 279 | 27 | 95858 | 119400 | 23542

9 | Івано-Франківська | 94 | 46– | 48 | 13 | 11– | 2 | 103 | 148 | 45 | 30007 | 36716 | 6709

10 | Київська | 155 | 89– | 66 | 6 | 6 | 0 | 213 | 282 | 69 | 36556 | 80883 | 44327

11 | Кіровоградська | 107 | 53– | 54 | 4 | 5 | 1 | 220 | 221 | 1 | 24731 | 48759 | 24028

12 | Луганська | 375 | 351– | 24 | 26 | 8– | 18 | 357 | 374 | 17 | 144708 | 223185 | 78477

13 | Львівська | 179 | 139– | 40 | 16 | 9– | 7 | 198 | 277 | 79 | 115878 | 116658 | 780

14 | Миколаївська | 115 | 39– | 76 | 5 | 3– | 2 | 234 | 231 | -3 | 29261 | 45929 | 16668

15 | Одеська | 210 | 120– | 90 | 10 | 9– | 1 | 199 | 245 | 46 | 94976 | 118863 | 23887

16 | Полтавська | 115 | 79– | 36 | 14 | 9– | 5 | 152 | 195 | 43 | 77852 | 87485 | 9633

17 | Рівненська | 74 | 44– | 30 | 9 | 1– | 8 | 95 | 193 | 98 | 22249 | 28297 | 6048

18 | Сумська | 133 | 94– | 39 | 22 | 12– | 10 | 160 | 213 | 53 | 45123 | 50793 | 5670

19 | Тернопільська | 65 | 44– | 21 | 4 | 4 | 0 | 105 | 122 | 17 | 11120 | 20596 | 9476

20 | Харківська | 298 | 249– | 49 | 21 | 15– | 6 | 564 | 392– | 172 | 136753 | 179725 | 42972

21 | Херсонська | 77 | 45– | 32 | 7 | 6– | 1 | 151 | 185 | 34 | 27569 | 38313 | 10744

22 | Хмельницька | 79 | 30– | 49 | 17 | 4– | 13 | 157 | 164 | 7 | 35027 | 45064 | 10037

23 | Черкаська | 103 | 80– | 23 | 11 | 15 | 4 | 168 | 201 | 33 | 41572 | 54151 | 12579

24 | Чернівецька | 48 | 30– | 18 | 8 | 6– | 2 | 100 | 125 | 25 | 18114 | 21969 | 3855

25 | Чернігівська | 72 | 47– | 25 | 9 | 4– | 5 | 111 | 138 | 27 | 22871 | 29307 | 6436

26 | м. Київ | 530 | 376– | 154 | 92 | 43– | 49 | 839 | 555– | 284 | 1578162 | 1625317 | 47155

27 | м. Севастополь | 30 | 17– | 13 | 7 | 4– | 3 | 63 | 99 | 36 | 9357 | 16488 | 7131

Всього | 4517 | 3168– | 1349 | 444 | 276– | 168 | 5867 | 6250 | 383 | 3315797 | 3864390 | 548593

В роботі зроблено висновок про те, що основні схеми уникнення від оподаткування базуються на активному використанні податкових пільг, насамперед це стосується спрощених режимів оподаткування суб’єктів малого підприємництва і сільськогосподарських виробників; реєстрації юридичних осіб на території утворень офшорного типу; використання учасників та інструментів фінансового ринку; залученні до схем несплати податків фіктивних суб’єктів підприємництва; контрабанді товарів, робіт і послуг.

Аналіз практичної діяльності контрольно-ревізійної служби України та Рахункової палати дав змогу виокремити тіньові фінансові потоки, що формуються при використанні централізованих фондів грошових коштів, чому сприяє відсутність прозорого механізму та наявність суб’єктивного підходу при розподілі фінансових ресурсів; недостатній рівень фінансування бюджетної сфери, корупція державних чиновників. Якщо абсолютна величина виявлених Рахунковою палатою порушень у сфері бюджетного фінансування в 1999 р. становила 3,648 млрд. грн., то в 2004 р. вказаний показник збільшився вдвічі до 7,837 млрд. грн. – на 4,189 млрд. грн. Виокремлено основні види бюджетних порушень із розмежуванням на макро- та мікроекономічний рівні. До першої групи запропоновано зараховувати незаконне використання резервного фонду Кабінету Міністрів, неправомірне визнання державним боргу підприємницьких структур, незаконне відшкодування ПДВ із Державного бюджету, вилучення коштів бюджетів у дебіторську заборгованість. Іншу групу формують порушення, пов’язані з використанням коштів на потреби, не передбачені кошторисом, необґрунтоване завищення бюджетних асигнувань при складанні кошторисів, оплата не отриманих робіт, товарів, послуг, незаконні виплати заробітної плати, неналежне ведення бухгалтерського обліку тощо.

У роботі досліджено механізм формування фіктивного податкового кредиту з ПДВ при проведенні господарських операцій на внутрішньому ринку (реалізація товарів за ціною, нижчою від ціни їх придбання; проведення безтоварних операцій; оформлення попередньої оплати за неіснуючі товари; невідображення в податковому обліку операцій реалізації товарів) і здійсненні зовнішньоекономічних операцій (проведення фіктивних експортних операцій; завищення цін на товари із подальшим їх експортуванням, штучне заниження вартості імпорту з подальшою його реалізацією).

Проаналізовано тіньові схеми відчуження державного майна, зокрема, додаткова емісія акцій, виведення активів з-під контролю підприємства, штучне банкрутство, особливі умови приватизації трудовим колективом, укладення угод про особливі умови співпраці. Визначено типові порушення процесу роздержавлення майна: активне залучення всіх гілок державної влади, багатократне заниження вартості об’єктів роздержавлення, приховування інформації про приватизаційні аукціони, порушення порядку продажу майна, яке перебуває в податковій чи судовій заставі.

З метою вдосконалення механізму протидії легалізації тіньових капіталів запропоновано розмежування цього процесу за територіальною ознакою: легалізація коштів у межах країни – місця отримання доходу (внутрішня) та легалізація за межами такої країни (зовнішня). В Україні найоптимальнішою для тіньового бізнесу схемою внутрішньої легалізації капіталів є проведення такої діяльності із використанням господарюючих суб’єктів, які здійснюють діяльність, активно застосовуючи готівкові кошти, або тих, діяльність котрих важко проконтролювати – маркетингових, консалтингових, транспортних, охоронних фірм тощо. Для зовнішньої легалізації вітчизняні підприємці використовують у власній господарській діяльності юридичні особи, зареєстровані в межах офшорних територій. Аналіз надходження прямих іноземних інвестицій в економіку України підтвердив, що до десятки найбільших іноземних інвесторів вітчизняної економіки належать дві острівні країни із вираженим офшорним статусом – о. Кіпр та Віргінські острови. Причому Кіпр з іноземними інвестиціями (за станом на 01.10.2005 р.) у 1456,5 млн. дол. США (15% від загального обсягу) посідає серед інвесторів перше місце, а Віргінські острови, на які припадає 708,8 млн. дол. (7% від загального обсягу), – четверте. Усе це підтверджує той факт, що значна частка прямих іноземних інвестицій є вітчизняними тіньовими фінансовими ресурсами, які пройшли через процес зовнішньої легалізації в офшорних юрисдикціях.

У третьому розділі “Шляхи удосконалення фінансових важелів детінізації вітчизняної економіки” акцентується увага на макроекономічному оцінюванні рівня тіньової економіки України в контексті фіскального потенціалу вказаного феномена. Шляхом використання економіко-математичних методів моделюється можливість девіантної поведінки суб’єктів господарювання та пропонуються заходи фінансового характеру, спрямовані на обмеження масштабів тінізації економіки.

Розрахунок масштабів тіньової економіки щодо до офіційного ВВП за період 1998–2004 рр. дав змогу поділити отримані результати на три групи: спадної динаміки – методи сталих взаємозв’язків і порівняння доходів, які показали зменшення відносного обсягу тіньової економіки відповідно з 55,5 до 21,7% та із 31,36 до 8,49%; зростаючої динаміки – податковий і модифікований готівковий методи, що відображають збільшення тінізації економіки відповідно із 48,91 до 66,38% та 16,8 до 27,8%; відносної статики – метод прихованих змінних, що продемонстрував тенденцію до незначного збільшення із 55,7 до 58,92%.

Динаміка рівня тіньової економіки за період 1998–2004 рр. в абсолютному виразі дає змогу зробити висновок про значне збільшення тіньової активності. Найбільшу амплітуду отримали податковий метод і прихованих змінних, визначення яких базується на однакових величинах – податкових надходженнях. Перший із них показав зростання тіньового ВВП із 35,6 до 206,34 млрд. грн., а інший – із 57,15 до 203,8 млрд. грн. Решта три методи відображають помірковану динаміку зростання тіньового ВВП в абсолютному виразі, яка не перевищує за аналізований період 100 млрд. грн.: сталих взаємозв’язків – із 56,94 до 75,1 млрд. грн.; модифікований готівковий – із 17,23 до 96,16 млрд. грн.; порівняння доходів і витрат – із 40,9 до 29,39 млрд. грн.

Потенційні податкові надходження в 2004 р., визначені на основі найперспективніших методів розрахунку обсягів тіньової економіки, подано у вигляді податку на додану вартість і податку на прибуток ( див.рис. 1).

На нашу думку, найвагомішим фактором, який сприяв би активізації процесам детінізації вітчизняної економіки, є вдосконалення чинної системи оподаткування за такими напрямками: переорієнтація системи оподаткування із фіскальної на регуляторну функцію; поетапне зменшення кількості податків за рахунок тих обов’язкових платежів, витрати на адміністрування котрих перевищують фіскальну віддачу; формування податкової системи на основі непрямих (універсальний акциз, акцизний збір, мито), прямих (податок на прибуток і на доходи фізичних осіб), майнових (плата за землю, податок з власників транспортних засобів, на нерухоме майно), спеціальних (соціальний податок, податок за використання природних ресурсів, спрощені системи оподаткування окремих видів діяльності) податків; закріплення за доходами місцевих бюджетів прямих податків, які сплачують на їх територіях, що зацікавить місцеві органи влади у фінансових результатах діяльності платників податків.

Рис. 1. Фіскальний потенціал тіньової економіки, визначений на основі окремих методик розрахунку обсягів тіньової економіки для 2004 р. млрд. грн.*

* Примітка: без урахування податкових пільг.

Дієвим заходом, протидії тінізації економічної діяльності є економіко-математичне моделювання девіантної поведінки економічних суб’єктів, спрямованої на прийняття рішень щодо приховування отриманих доходів і сплати податків. З огляду на це в роботі запропоновано актуальну для України модель визначення ймовірності від сплати окремих видів податків, яка ґрунтується на функції корисності Вишневського–Вєткіна. Для повного дослідження функції корисності та вияву впливу всіх її складових на мотиваційну поведінку економічного суб’єкта необхідно здійснити повний її аналіз шляхом визначення часткових похідних та прирівнення їх до нуля. Визначення часткових похідних показало, що вирішальний вплив на вибір поведінки економічного суб’єкта мають обсяги реального (Dr) та оподатковуваного (Dz) доходів.

Ймовірність виявлення порушення чинного податкового законодавства залежно від величини оподатковуваного доходу має такий вигляд:

, (3)

де p – імовірність виявлення тіньової діяльності; t – податкова ставка; S – сумарні тіньові витрати; f – величина штрафу.

Підставивши вищенаведені критерії у формулу 3, отримаємо результат рb = 0,27, який означає, що ухилення від оподаткування вигідне при величині, яка є меншою, ніж рb, та недоцільне, якщо рb – більша величина ніж отримана. На основі тіньових витрат здійснимо розрахунки (табл. 3). Таким чином, за діючої ставки податку на прибуток і максимального розміру штрафної санкції за відсутності тіньових витрат (S = 0) імовірність виявлення факту порушення становить 67%. Збільшення тіньових витрат від 0 до 20% зумовлює зменшення ймовірності виявлення порушення на 54% із 67% до 13%. Сумарна величина тіньових витрат не має перевищувати 25% (величини сплаченого податку), оскільки втрачається економічний зміст у приховуванні доходів.

Залежність між імовірністю виявлення факту порушення податкового законодавства та обсягом реального доходу визначаємо за формулою 4:

. (4)

Таблиця 3

Динаміка зміни залежності ймовірності виявлення порушення податкового законодавства від величини тіньових затрат

Показники | Варіанти

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6

Розмір тіньових затрат (S), %. | 0 | 5 | 10 | 15 | 20 | 25

Ставка податку (t), % | 25 | 25 | 25 | 25 | 25 | 25

Розмір штрафу (f), % | 50 | 50 | 50 | 50 | 50 | 50

Ймовірність виявлення (р) | 0,67 | 0,53 | 0,4 | 0,27 | 0,13 | 0

Дослідження формули 3 щодо зміни ймовірностей виявлення порушень чинного законодавства можна проводити за двома напрямками: за відсутності тіньових витрат (S 0) наявна повна ймовірність виявлення несплати податку; при зміні тіньових витрат у бік збільшення (S 1) імовірність виявлення факту несплати податку змінюватиметься та може досягти нульового значення якщо, S = 1.

Розрахунок зміни ймовірностей виявлення факту порушення податкового законодавства при збільшенні рівня тіньових затрат від 0 до 1 із використанням кількох альтернативних варіантів застосування штрафної санкції показав, що за діючого розміру максимального штрафу в 50% і базової податкової ставки податку 25% імовірність виявлення починає зменшуватись при 70% тіньових затрат. Подальше збільшення штрафних санкцій зумовлює збільшення ефективності тіньових затрат: при штрафі в 100% від суми недоїмки затрати починають ефективно впливати на ймовірність за величини в 60%; при 150% штрафної санкції – 40%; а при 200% штрафу їх ефективність зростає при величині в 30%.

Розрахунок зміни ймовірностей виявлення факту порушення податкового законодавства при зростанні рівня тіньових затрат від 0 до 1 із використанням кількох альтернативних варіантів застосування податкової ставки дає змогу зробити такі висновки. При застосуванні базової ставки податку на прибуток (25%) та незмінному розмірі штрафу (50%) ефективність тіньових затрат починається із 70%. Збільшення податкової ставки до 50% зумовлює зростання ефективності тіньових затрат, починаючи із 30% від суми тіньового доходу. Подальше збільшення податкового навантаження до 75 та 100% призводить до масової несплати податків, зумовлює зменшення ймовірності виявлення порушень податкового законодавства при стабільній кількості податкових перевірок та інспекторів. Повна безпека тіньової діяльності у разі визначення ймовірності виявлення із застосуванням формули 3 досягається лише при збільшенні рівня витрат до 1 (100% від тіньового доходу), що означає неефективність тіньової діяльності (затрати = отриманий дохід).

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні вирішено важливе науково-теоретичне, методичне та практичне завдання щодо вироблення фінансової стратегії обмеження масштабів тіньової економіки. Проведене дослідження дало можливість сформулювати такі висновки, узагальнень та пропозиції.

1. З метою вдосконалення понятійного апарату в науковий обіг введено визначення тіньової економіки як сфери задоволення постійно зростаючих потреб суспільства, які в силу ресурсних, правових та морально-етичних критеріїв не можуть бути забезпечені державою. Виокремлено з позицій фінансової науки основну передумову виникнення та прогресування тіньової економіки, яка полягає у величині централізованих фондів грошових коштів держави, законодавчо встановлених методах і джерелах їх формування та ступеня ефективності використання.

2. У науковій роботі доведено, що необхідною умовою функціонування тіньової економіки є наявність тіньових фінансів – економічних відносин, пов’язаних із процесами формування, розподілу і використання централізованих і децентралізованих тіньових фондів грошових коштів у процесі розподілу та перерозподілу утвореної поза межами офіційної економіки вартості. Автор з’ясував, що кінцевою метою тіньової діяльності є формування тіньового капіталу, що відрізняється від офіційного за такими ознаками: вищою мобільністю, більшим рівнем доходності та швидшими темпами обігу, використанням переважно у готівковій формі та необхідністю легалізації, якщо метою є його використання в офіційному секторі економіки.

3. У процесі проведеного критичного аналізу наявних методик розрахунку обсягів тіньової економіки з’ясовано, що жодна із них не забезпечує отримання результатів із високим ступенем достовірності. Це пояснюється такими суб’єктивними та об’єктивними факторами: різним розумінням суті об’єкта та його меж; використанням різних, за своїм родом, розрахункових показників; відсутністю достовірної статистичної інформації та неможливістю визначення обсягів кримінальної складової тіньової економіки. У роботі запропоновано власні підходи до оцінювання