ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Гірман Алла Павлівна

УДК .019.5

ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИЧНОЇ УЧАСТІ ОСІБ З ФУНКЦІОНАЛЬНИМИ ОБМЕЖЕННЯМИ У СУЧАСНОМУ ПОЛІТИЧНОМУ ПРОЦЕСІ В УКРАЇНІ

23.00.02 – політичні інститути та процеси

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Дніпропетровськ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі соціальної роботи та кадрового менеджменту Дніпропетровського національного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: | кандидат педагогічних наук, доцент

Васильєв Володимир Васильович

Дніпропетровський національний університет,

завідувач кафедри соціальної роботи та кадрового менеджменту

Офіційні опоненти: | доктор філософських наук, професор

Полторак Володимир Абрамович,

Дніпропетровський університет економіки і права,

завідувач кафедри соціології, філософії і психології

кандидат політичних наук, доцент

Чижова Олена Михайлівна,

національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут",

доцент кафедри політології, соціології та соціальної роботи

Провідна установа: | Інститут політичних та

етнонаціональних досліджень НАН України

Захист відбудеться 31 березня 2006 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.08.051.08 у Палаці студентів Дніпропетровського національного університету за адресою: 49027 м. Дніпропетровськ, пл. Т.Г.Шевченка (парк ім. Т.Г. Шевченка), к.30.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050 м. Дніпропетровськ, вул. Козакова, 8

Автореферат розісланий 23 лютого 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат філософських наук, доцент Ставченко С.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Політична ситуація, яка спостерігається в Україні після останніх президентських виборів вимагає упровадження в життя демократичного принципу розподілу влади, забезпечення реальних умов політичної свободи. Але оптимізація політики є неможливою без урахування усіх напрямів соціально-політичної трансформації та аналізу нових форм корпоративності. Поліваріантність політики потребує пошуку відповідних моделей і механізмів, які дають можливість порівнювати та узгоджувати позиції багатьох сторін. Тож, все більшу увагу політологів привертає специфіка процесу політичної участі на державному і місцевому рівнях та неоднозначність перебігу цього процесу серед різних соціальних верств.

Сьогодення суттєво змінило спрямованість, структуру і механізми залучення до політичного процесу суб'єктів соціальної діяльності як на груповому, так і на індивідуальному рівнях. Останнім часом спостерігається тенденція відродження та популяризації політичної участі у масових проявах. Крім того, у процесі розвитку громадянського суспільства відбувається інституалізація соціально-політичного представництва різноманітних суспільних груп, у тому числі тих верств, можливості яких щодо участі у політиці, обмежуються функціональними вадами.

Усі окреслені аспекти політичного буття потребують компетентного політичного аналізу (особливо щодо окремих малодосліджених верств, таких як інваліди) та конструктивного підходу до політичного прогнозування, зосередження уваги на політичній свідомості й політичній поведінці людей, а також на механізмах їх впливу на процеси функціонування влади й суспільної злагоди.

Дослідження особливостей політичної участі осіб з функціональними обмеженнями має не тільки прогностичний аспект (виявлення можливих варіантів розгортання соціально-політичних подій), але й прикладний, зумовлений потребами соціально-політичної практики (свідоме формування політичними інститутами позитивних настанов громадян щодо розбудови держави).

На сьогодні спостерігаються дві зовні взаємопротилежні тенденції, в боротьбі яких відбувається процес залучення функціонально обмеженої особистості до політики. З одного боку, з огляду на виклик часу, існує нагальна суспільна потреба в політичному розвитку такої особи: адже йдеться про творення нового соціально-економічного та політичного буття, про потребу оновлення всіх державницьких та громадських інституцій. З іншого боку, існує гальмуюча тенденція – складність, суперечливість соціально-політичних змін. Через це соціальна невпевненість функціонально обмежених громадян виливається в різноманітні форми їх відчуження від держави, її інститутів, від політичних партій, від прийняття політичних рішень. Особливо недостатньою є увага до регіонального фактору цього процесу.

Тож актуальність теми дослідження обумовлена, по-перше, зростанням динамізму політичного процесу в сучасній Україні; по-друге, необхідністю забезпечення рівних соціально-політичних прав і свобод усім громадянам; по-третє, потребою створення системи партнерства, політичного балансу й стабільного розвитку держави, вдосконалення системи політичного представництва і державного управління.

У сучасній українській і російській науці дослідженню різноманітних аспектів взаємодії особистості і політики було присвячено роботи Є.Головахи, Б.Грушина, Г.Дилигенського, Ф.Кирилюка, В.Оссовського, В.Полторака, М.Примуша, Ф.Рудича, Ю.Сурміна, О.Токовенка, В.Хмелька, О.Чижової, О.Шестопал, Г.Щедрової та ін.

Аналіз джерел та літератури дозволяє констатувати, що політична участь та політичні орієнтації осіб з функціональними обмеженнями ще не достатньо досліджені в українській політології, хоча багато в чому пояснюють характер та динаміку політичних процесів, особливості взаємодії суб’єктів політики. Результати нашого дослідження сприятимуть удосконаленню економічної, соціальної та гуманітарної політики в Україні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри політології Дніпропетровського національного університету "Проблеми забезпечення стабільності політичного розвитку України в умовах сучасних соціально-політичних трансформацій" та кафедри соціальної роботи та кадрового менеджменту 7.6 "Людина в системі суспільних відносин" (рішення Ради факультету протокол № 4 від 24.11.2003 р.)

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та виявленні специфіки політичної участі осіб з функціональними обмеженнями у сучасному політичному процесі в Україні.

Досягнення цієї мети передбачало постановку та реалізацію таких завдань:

- дослідити ставлення функціонально обмежених громадян до реалій політичного життя та особливості їх політичних інтересів;

- виявити специфіку процесу політичної соціалізації осіб з функціональними вадами;

- проаналізувати чинники формування політичних орієнтацій функціонально обмежених людей;

- дослідити вплив політичних позицій осіб з функціональними обмеженнями на характер їх політичної участі;

- визначити особливості політичної участі функціонально обмежених громадян у процесах демократичних перетворень в Україні.

Об’єкт дослідження: чинники, форми і напрями політичної участі осіб з функціональними обмеженнями.

Предмет дослідження: особливості становлення та реалізації форм і напрямів політичної участі осіб з функціональними обмеженнями у сучасному політичному процесі в Україні.

Методи дослідження. Обрана методологія дослідження ґрунтується на принципах системності та структурно-функціонального аналізу і відображає систему уявлень та принципів постановки і розв’язання наукового завдання.

Принцип системності дозволив дослідити особливості політичної соціалізації, формування політичних орієнтацій та специфіку політичної участі функціонально обмежених громадян у їх причинно-наслідковому зв’язку та фактори, які на них впливають.

Структурно-функціональний аналіз уможливив декомпозицію системи складових компонентів політичних позицій інвалідів (тобто виявлення структурних елементів політичних орієнтацій функціонально обмежених громадян) та дозволив виявити значущість ідеологічної та представницької функцій політичної участі.

Крім того, реалізація завдань дослідження передбачала застосування методики, основу якої складають три групи методів, як то загальнотеоретичні (історичний та порівняльний методи), емпіричні методи, загальнологічні (аналіз, синтез, моделювання).

Історичний метод дістав втілення у вивченні у хронологічній послідовності особливостей процесу політичної соціалізації функціонально обмежених осіб, формування і трансформації їх політичної участі та політичних орієнтацій у сучасному соціумі.

Порівняльний метод дав змогу з’ясувати загальне та специфічне у політичній свідомості мас, дозволив зіставити політичні орієнтації осіб з функціональними вадами різних регіонів та порівняти їх з орієнтаціями здорових людей досліджуваного регіону.

Емпіричні методи застосовувалися для вивчення концепцій, поглядів та напрацювань представників світових класичних та вітчизняних шкіл з окресленої проблеми. Крім того, на них ґрунтувалися опитування та обробка даних.

Загальнологічні методи дозволили сформувати теоретичну модель простору політичних орієнтацій осіб з функціональними обмеженнями у сучасній Україні.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у цілісній комплексній міждисциплінарній концептуалізації особливостей політичної участі осіб з функціональними обмеженнями, що відображено у таких положеннях:

- виявлено особливість політичної соціалізації громадян з функціональними обмеженнями, що полягає у домінуючому впливі політичних факторів через підтримку діяльності політичних партій та рухів, які є найбільш впливовими в процесі формування їх політичних орієнтацій, політичної поведінки і свідомості;

- розкрито специфіку політичних інтересів осіб з функціональними обмеженнями, що проявляються у боротьбі за виконання і дотримання прав і свобод на рівні з усіма громадянами, запровадженні принципу рівних можливостей (подолання бар'єрності у всіх сферах життя), а також у контролі та у впливі на державні органи влади (лобіюванні своїх інтересів та дорадчій діяльності організацій інвалідів у сфері забезпечення їх потреб);

- встановлено пріоритетні чинники формування політичних орієнтацій осіб з функціональними обмеженнями: важкість стану здоров'я (рівень інвалідності), політична активність (значною мірою через приналежність до соціально-політичних об'єднань), соціальний та економічний статус (рівень освіти й рівень матеріальної забезпеченості, які безпосередньо пов'язані із працевлаштованістю), а також вік;

- виявлено, що вплив політичних орієнтацій осіб з функціональними обмеженнями на характер їх політичної участі полягає у негативному ставленні до конфронтації із владою, неприйнятті таких масових форм політичної участі як мітинги, пікетування, акти громадської непокори та у реалізації механізму політичної участі функціонально обмежених громадян через сполучення двох форм - прямої (на місцевому рівні) та представницької (на національному рівні) виключно з демократичних позицій;

- розроблено теоретичну модель відображення простору політичних орієнтацій осіб з функціональними обмеженнями в Україні як структуру, яка дозволяє позиціювати та описати їх політичні орієнтації і до якої, відповідно, зводиться сприйняття інвалідами суб’єктів політики: а) функціонально обмежені громадяни виявили позиції щодо типу політичного режиму в Україні переважно лівої орієнтації; б) здебільшого проявили негативне ставлення до ринкових реформ як політико-економічні орієнтації; в) виявили значною мірою політично активну позицію щодо особистої політичної участі у соціально-політичних процесах (переважно через приналежність до соціально-політичних угрупувань);

- визначено, що політична участь інвалідів є засобом артикуляції інтересів та контролю влади, засобом здобування людської самореалізації, розширення її межі, послаблення залежності від обставин. Її основні особливості проявляються у значній політичній активності (свідомій, вольовій та цілеспрямованій), не у боротьбі за владу, а у апелюванні до влади щодо захисту своїх прав, задоволення потреб; а також у співпраці та взаємодії з владними структурами.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження запроваджені у викладанні спеціалізованих розділів з дисципліни "Політологія" та нормативних і спеціальних курсів дисциплін "Соціальна політика", "Теорія і методи соціальної роботи" та "Технологія соціальної роботи".

Розроблена модель дослідження політичних орієнтацій осіб з функціональними обмеженнями може бути використана в майбутньому при проведенні конкретних соціально-політичних досліджень з даної проблематики.

Також результати дослідження можуть стати базою для подальшої науково-дослідної, методичної роботи та використовуватися при розробці окремих аспектів внутрішньої політики регіону. Наукові розробки автора також можуть залучатись до підготовки наукових праць, підручників і т.ін. щодо проблематики інвалідів.

Особистий внесок здобувача. Постановка і вирішення всього комплексу завдань дисертації здійснені самостійно. Результати дослідження відображені у 17 публікаціях. Фахові публікації у альманасі "Грані" та у журналі "Борисфен" є одноосібними, а вісім із чотирнадцяти публікацій у інших наукових виданнях підготовлено у співавторстві. У працях, опублікованих у співавторстві з Васильєвим В.В., здобувачу належить аналіз специфіки, визначення структурних елементів та виявлення пріоритетних чинників формування політичних орієнтацій інвалідів, визначення ролі політичної діяльності функціонально обмежених громадян в утвердженні елементів демократії, обґрунтування ролі громадських об'єднань інвалідів у формуванні їх політичних позицій.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження апробовані автором на П’ятій Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами" (Київ, 2004); на VІ Міжнародній науково-практичній конференції "Молодь в умовах нової соціальної перспективи" (Житомир, 2004); на VІ Міжнародній науково-практичній конференції "Наука і освіта 2003" (Дніпропетровськ, 2003); на ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Динаміка наукових досліджень 2004" (Дніпропетровськ, 2004); на ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Динаміка наукових досліджень 2004" (Дніпропетровськ, 2004); на Першій Міжнародній науково-практичній конференції "Науковий потенціал світу 2004" (Дніпропетровськ, 2004); на регіональній науково-практичній конференції "Неперервна освіта: проблеми, рішення, перспективи" (Дніпропетровськ, 2005), а також на підсумкових наукових конференціях Дніпропетровського національного університету.

Окремі положення дисертаційної роботи апробовані також у виступах автора на семінарі активу облдержадміністрації з питань соціально-політичних прав інвалідів та на наукових семінарах кафедри соціальної роботи та кадрового менеджменту.

Публікації. За темою дисертації автором одноосібно і у співавторстві було видано 17 публікацій, з них три статті – у наукових фахових виданнях України, сім статей – у інших виданнях та сім тез доповідей на наукових конференціях.

Структура та обсяг дисертації зумовлені характером проблематики, постановкою мети та завдань дослідження. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків і списку використаної літератури. Загальний обсяг дисертації становить 186 сторінок, з них 22 сторінки – список використаних джерел (274 найменування).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження особливостей політичної участі осіб з функціональними обмеженнями у сучасному політичному процесі в Україні, сформульовано мету і завдання, об'єкт та предмет дослідження, додано коротку характеристику теоретико-методологічних засад і розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, представлено відомості щодо апробації і впровадження результатів дослідження.

У першому розділі "Теоретико-методологічні засади дослідження" розглянуто джерельну базу дослідження та обґрунтовано його методологію.

У першому підрозділі "Теоретичні засади дослідження політичної участі осіб з функціональними обмеженнями" зазначається, що було проаналізовано досить широкий спектр понять і категорій політики: трансформаційне суспільство, політична соціалізація, політичні орієнтації, політична участь та їх інтерпретацію щодо специфічної соціальної спільноти – осіб з функціональними обмеженнями.

Насамперед, розглянуто поняття інвалідності, та зміни його сутності з огляду на новітні підходи за кордоном і на теренах нашої країни. У працях українських та російських науковців (Р.Виноградова, Т.Добровольська, І.Іванова, Д.Коноплицька, В.Кріпак, О.Сергієні, Н.Шабаліна та ін.) розглядаються переважно психологічні та медико-соціальні питання інтеграції функціонально обмежених громадян у суспільство. Але політична задіяність осіб з функціональними обмеженнями залишається поки що, певною мірою, декларативною.

На сьогодні в Україні залишаються ще не достатньо дослідженими відновлення соціально-рольової функції інвалідів в умовах обмеженої фізичної і соціальної свободи, розв’язання нетрадиційних проблем, пов’язаних з інвалідністю: надання рівних можливостей та забезпечення політичних прав і свобод. Велика соціальна спільнота активного віку з функціональними вадами (кожен двадцятий українець) є значно обмеженою у можливостях політичної участі, не має змоги розвивати й спрямовувати свій громадсько-політичний потенціал на розв'язання суспільних завдань. Ці аспекти активно дискутувалися у засобах масової інформації одразу після останніх президентських виборів в Україні.

Реалізовуючи завдання дослідження, було розглянуто також історичну ретроспективу проблеми ролі особистості в політичному процесі, де зазвичай виокремлюють три основні напрямки. Перший представлений концепціями Ж.Бодена, Т.Гоббса, Е.Дюркгейма, які відводять особистості пасивну роль у політичному процесі й розглядають індивіда винятково як об`єкт політичної реальності. Представники другого напрямку – В.Парето, З.Фрейд, Г.Лассуєлл – відводять людському факторові вирішальну роль у визначенні напрямків політичних процесів, тобто вважають особистість суб`єктом політики. Третій напрямок, до якого можна віднести концепції Н.Макіавеллі, Ш.Монтеск`є, В.Винниченка, М.Вебера, визнає, що особистість у процесі взаємодії з політикою може виступати як в ролі об`єкта, так і в ролі суб`єкта.

У нашому дослідженні ми зосередилися на функціонально обмеженій особистості – суб`єкті політики, що є носієм політичної діяльності, спрямованої на взаємодію з владою з метою реалізації своїх корінних інтересів.

Велика кількість робіт наших сучасників було присвячено дослідженню різноманітних аспектів взаємодії особистості і політики (Є.Головаха, Б.Грушин, Г.Дилигенський, Ф.Кирилюк, М.Михальченко, В.Оссовський, В.Полторак, М.Примуш, Ю.Сурмін, О.Токовенко, В.Хмелько, О.Чижова, О.Шестопал, Г.Щедрова та ін.). В процесі взаємодії особистість і політика створюють діалектичну динамічну систему із прямим та зворотним причинно-наслідковим зв'язком, який зумовлює як зміну особистості під впливом політики, так і зміну політичної реальності в результаті впливу на неї особистості.

Основною формою, що описує вплив особистості на політику є політична участь. Дослідженню політичної участі приділяли увагу такі сучасні науковці як С.Андрєєв, В.Барков, В.Баштанник, М.Головатий, А.Демидов, М.Кармазіна, В.Купрій, А.Мадатов, Ф.Рудич та інші. Необхідність поглиблення цих досліджень полягає у тому, що з одного боку, у новій соціально-політичній ситуації в Україні виникає потреба у новітніх формах політичної участі. А з іншого боку, в Україні участь у політичному житті осіб з функціональними обмеженнями є ще недостатньо вивченою. Цей факт зумовив важливість створення загальної концепції, систематизації та висвітлення теоретичних засад феномена політичної участі функціонально обмежених громадян.

У другому підрозділі "Методологія та методика дослідження політичної участі функціонально обмежених громадян" відзначається, що обрана методологія дослідження ґрунтується на принципах системності та структурно-функціонального аналізу і відображає систему уявлень та принципів постановки і розв’язання наукових завдань.

Принцип системності являє собою підґрунтя щодо комплексного аналізу складних механізмів функціонування політичної сфери. За його допомогою було досліджено особливості політичної соціалізації, формування політичних орієнтацій та специфіку політичної участі осіб з функціональними обмеженнями у їх причинно-наслідковому зв’язку, спрямованість різних суспільних факторів, які на них впливають.

Крім того, логічним було застосування структурно-функціонального аналізу, оскільки на сьогодні він є однією із найважливіших форм дослідження сучасних багатовимірних політичних явищ та процесів, їх структури, функціонування, взаємозв’язку. Цей підхід дозволив вивчити об’єкт дослідження у багатоаспектному вимірі та сприяв пошуку взаємозалежності окремих політичних явищ. Структурно-функціональний аналіз уможливив декомпозицію системи складових компонентів політичних позицій інвалідів (тобто виявлення структурних елементів політичних орієнтацій функціонально обмежених громадян) та дозволив виявити значущість ідеологічної та представницької функцій політичної участі.

Логічним та процедурним продовженням методології дослідження є його методика. Мається на увазі визначення методів і техніки збирання інформації, підготовка інструментарію, статистична експертиза – оцінка і відбір якісної інформації, описання способів аналізу та логічної схеми обробки емпіричних даних.

Тобто, реалізація завдань дослідження передбачала застосування методики, основу якої складають три групи методів:

- загальнотеоретичні – історичний та порівняльний методи;

- загальнологічні – аналіз (емпіричний та мотиваційний), синтез, моделювання;

- емпіричні – методи збору інформації (вивчення документів і аналіз статистичних матеріалів, опитування) та методи обробки (опис та вимірювання).

Так, застосований у групі загальнотеоретичних, історичний метод дістав втілення у вивченні у хронологічній послідовності особливостей процесу політичної соціалізації функціонально обмежених осіб, формування і трансформації їх політичної участі та політичних орієнтацій у сучасному соціумі.

Порівняльний метод дав змогу з’ясувати загальне та специфічне у політичній свідомості мас, дозволив зіставити політичні орієнтації осіб з функціональними обмеженнями різних регіонів та порівняти їх з орієнтаціями здорових людей досліджуваного регіону. Були виявлені загальні риси процесу формування політичних орієнтацій осіб з функціональними обмеженнями, їх специфіка та особливості процесу становлення політичної участі. Тобто, інтенсивне застосування порівняльного методу дало змогу сформувати різні визначення політичної участі людей з функціональними обмеженнями і розглянути окремі проекції складного багатовимірного об'єкта, яким є ця категорія, на різні площини її розгляду, подати багатовимірну, плюралістичну картину розвитку політичної участі осіб з функціональними обмеженнями.

Базуючись на емпіричних методах, ми проаналізували концепції, погляди та напрацювання представників світових класичних та вітчизняних шкіл з проблем політичної соціалізації, політичних орієнтацій, політичної участі, законодавчі акти, політичні програми, інші офіційні документи та статистичні дані.

Крім того, нами було проведено опитування, яке охопило 604 особи з функціональними обмеженнями у мм. Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Нікополь, Кривий Ріг. Оскільки об'єктом дослідження була специфічна соціальна спільнота – особи з функціональними обмеженнями, було обрано такий метод опитування як анкетування. На його основі будується більша частина соціально-політичного аналізу, включаючи збір вихідних даних, їх вимірювання, математичну інтерпретацію й розробку рекомендацій.

Зазначимо, що методичні основи оцінювання політичних орієнтацій людей з функціональними вадами, на жаль, мало розроблені. Через це логічна схема обробки даних включала виокремлення та систематизацію якісних параметрів, за якими методом групування були визначені категорії інвалідів для дослідження їх політичної участі та політичних орієнтацій.

Також досить конструктивним стало застосування математичних засобів обробки інформації та комп'ютерних технологій: аналіз одномірних розподілень, бінарний аналіз – застосування перехресних таблиць як методу виявлення впливу різноманітних чинників на окремі аспекти політичної участі та політичних орієнтацій, факторний аналіз – зведення численних емпіричних даних і виявлених залежностей до основних визначальних чинників.

Узагальнені та порівняні результати досліджень, які проводилися у Дніпропетровськім та Львівськім регіонах щодо політичної участі і політичних орієнтацій та суміжної проблематики як інвалідів, так і повнофункціональних осіб: дослідження, проведеного регіональним інститутом державного управління Національної Академії державного управління при Президентові України у 2001 році, та дослідження "Виборчий моніторинг голосування неповносправних", яке відбулося у Львівській області у березні 2002 року

І врешті, загальнологічні методи дозволили сформувати теоретичну модель простору політичних орієнтацій осіб з функціональними обмеженнями у сучасній Україні – структуру, яка дозволяє позиціювати та описати політичні орієнтації функціонально обмежених громадян.

У другому розділі "Політична соціалізація як передумова політичної участі осіб з функціональними обмеженнями" дістало подальшого розвитку дослідження поняття механізму політичної участі, яке включає у себе соціалізацію особистості з наступним формуванням політичних орієнтацій та визначенням напрямів і форм політичної діяльності.

У першому підрозділі "Політична соціалізація функціонально обмежених громадян у сучасному політичному процесі" показано, що особи з функціональними вадами активно прагнуть включення до процесу соціальної взаємодії, проте політична соціалізація цих громадян є одним із тих аспектів, на які найменше звертається увага владних структур.

Дослідження показало, що функціонально обмежені люди підлягають значному впливу з боку політичних партій, рухів та об'єднань (політичний чинник політичної соціалізації особи) та самі реалізують внутрішні механізми реагування на соціально-політичні процеси (неполітичні чинники).

Виявлено особливість політичної соціалізації громадян з функціональними обмеженнями, що полягає у домінуючому впливі політичних факторів через підтримку діяльності політичних партій та рухів, які є найбільш впливовими в процесі формування їх політичних орієнтацій, політичної поведінки і свідомості. Участь у системі соціального представництва через громадські політичні організації функціонально обмежених людей здатна найбільш повно забезпечити артикуляцію їх інтересів та стабілізувати позитивні тенденції в соціальному розвитку.

У другому підрозділі "Особливості політичної свідомості людей з функціональними обмеженнями та її сучасний рівень у політичному процесі в Україні" зазначається, що політична свідомість осіб з функціональними обмеженнями є виміром групових потреб із погляду їх впливу на суспільство. Показано, що рівень політичної свідомості інвалідів залежить від наявності специфічних знань та від практичної участі неповносправних у відносинах влади. Зміст політичної свідомості, крім групових поглядів, відображає загальнолюдські цінності та індивідуальні позиції, які виникають на основі власного досвіду.

Визначено, що найбільш помітний вплив на формування, функціонування та розвиток політичної свідомості інвалідів справляють чинники, які є співставними із класично визначеними: політичні знання, політичні цінності, політичні переконання та політичні суб’єкти. Разом з тим існують специфічні та більш значущі для осіб з функціональними обмеженнями чинники: практична участь у політичному житті країни та ідентифікація зі своєю соціальною групою.

Соціальна типологія неповносправних за політичною свідомістю репрезентована трьома головними типами, які збігаються із класичними: перший тип – особистість із традиційною колективістською ідеологією; другий тип – особистість, відчужена від суспільства; третій, "перехідний" тип особистості із виразною дезорієнтацією свідомості та амбівалентністю.

Виявлено, що серед людей з функціональними вадами превалює другий тип, але специфічність цієї категорії у поєднанні із специфічністю політичної та економічної ситуації в Україні, значно трансформувала його ознаки. Тобто, це певною мірою ізольовані від суспільства люди, але вони активно прагнуть подолати бар'єрність у всіх сферах життя. Політична свідомість осіб з функціональними обмеженнями є основним чинником мотивації їх поведінки. Особливістю реалізації функцій політичної свідомості у інвалідів є з'ясування й відображення групових та колективних інтересів, взаємодія із суб'єктами політичних відносин. Потреба у захисті своїх інтересів реалізується ними через безпосередню участь у політичному процесі, шляхом здійснення різноманітних форм компромісів із владними структурами.

У третьому розділі "Вплив політичних орієнтацій на характер політичної участі функціонально обмежених громадян" розкривається роль політичних орієнтацій у виборі напрямів і форм політичної участі інвалідів. Показано, що демократичність, ліберальність політичних орієнтацій функціонально обмежених громадян визначає демократичний характер їх політичної участі: вони прагнуть захисту своїх прав, задоволення потреб, співпраці та взаємодії із владою і не налаштовані на конфронтацію.

У першому підрозділі "Структурні елементи політичних позицій осіб з функціональними обмеженнями" виходячи із завдань дослідження, було проаналізовано ставлення осіб з функціональними обмеженнями до реалій політичного життя: –

ставлення до ринкових реформ: позитивне" – 25,2%; "негативне" – 42,7%; "важко сказати" – 32,1%;–

ставлення до соціально-політичних громадських організацій: "позитивне" –82,7%; негативне" –1,3%; "важко сказати" – 16,0%;–

ставлення до багатопартійної системи: потрібна" – 36,8 %; "непотрібна" – 29,2 %; "важко сказати" – 33,9 %;–

ставлення до політичних партій: підтримують лівих – 21,6%; центристів – 9,3%; правих – 18,1%; "нікого не підтримують" – 29,5%; "не визначилися" – 21,4%.

Ґрунтовний аналіз зазначених політичних орієнтацій осіб з функціональними обмеженнями та інших даних дослідження, уможливив визначення таких структурних елементів політичних орієнтацій осіб з функціональними обмеженнями: політична ідентифікація, політична активність і компетентність, орієнтації на політичні об'єкти, орієнтації на "вхід" і "вихід" політичної системи.

Крім того, було виявлено, що політичні інтереси осіб з функціональними обмеженнями полягають у боротьбі за виконання і дотримання прав і свобод на рівні з усіма громадянами, у запровадженні принципу рівних можливостей (подолання бар'єрності у всіх сферах життя), а також у контролі та впливі на державні органи влади (лобіювання своїх інтересів та дорадча діяльність організацій інвалідів у сфері забезпечення їх потреб).

У другому підрозділі "Чинники формування політичних орієнтацій людей з функціональними вадами" було показано та обґрунтовано виявлення пріоритетних чинників формування політичних орієнтацій осіб з функціональними обмеженнями. Вони виявилися такими: важкість стану здоров'я (рівень інвалідності), політична активність (значною мірою через приналежність до соціально-політичних об'єднань), соціальний та економічний статус (рівень освіти й рівень матеріальної забезпеченості, які безпосередньо пов'язані із працевлаштованістю), а також вік.

Було проведено паралель щодо політичних позицій між здоровими і функціонально обмеженими людьми на регіональному рівні та узагальнені результати досліджень щодо інвалідів у Дніпропетровській та Львівській областях. З’ясувалося, що географічні відмінності певною мірою впливають на політичні орієнтації осіб з функціональними обмеженнями щодо прихильності до різних політичних спрямувань: львів'яни виявили більшу прихильність до правих політичних сил. А от усі інші аспекти політичного життя функціонально обмежені громадяни сприймають ідентично.

Політичні позиції інвалідів у порівнянні із здоровими людьми багато у чому співпадають. Разом з тим, кореляція політичних уподобань із причинами інвалідності та важкістю захворювання виявила ряд особливостей: високий рівень соціальної тривожності й невпевненості, недовіра до новітніх перетворень в Україні, значна частка політично зневірених людей, які свідомо не підтримують жодне політичне угрупування. Але ті з них, хто зумів подолати життєву кризу, вражаюче політично й суспільно активні, їм притаманне почуття високої громадської відповідальності і могутнє почуття солідарності. Вони прагнуть забезпечення своїх прав і свобод.

Крім того, спираючись на результати й аналіз дослідження, розроблено теоретичну модель відображення простору політичних орієнтацій осіб з функціональними обмеженнями в Україні як структуру, яка дозволяє позиціювати та описати їх політичні орієнтації і до якої зводиться сприйняття особами з функціональними вадами політичних суб’єктів: –

функціонально обмежені громадяни виявили позиції щодо типу політичного режиму в Україні переважно лівої орієнтації;–

здебільшого проявили негативне ставлення до ринкових реформ як політико-економічні орієнтації;

– виявили значною мірою політично активну позицію щодо особистої політичної участі у соціально-політичних процесах (переважно через приналежність до соціально-політичних угрупувань).

У третьому підрозділі "Роль громадських об'єднань інвалідів у формуванні політичних позицій осіб з функціональними обмеженнями" відзначено, що роки незалежності позначились в Україні ростом кількості громадських організацій, у тому числі об’єднань неповносправних. Тривала робота лідерів організацій інвалідів щодо об’єднання громадського руху дозволила створити Всеукраїнське громадське соціально-політичне об'єднання "Національна Асамблея інвалідів України", засновниками якого виступили 15 всеукраїнських та 12 регіональних організацій.

Неформальні системи підтримки та громадські політичні організації відіграють роль посередника між фізичною особою та державою. Проте, для радикального вирішення дуже багатьох проблем недостатньо зусиль однієї чи навіть кількох громадських організацій. Це можливо лише за умови об’єднання зусиль громадських організацій з державними та політичними інституціями.

Досліджено, що роль громадських соціально-політичних організацій інвалідів полягає у формуванні політичних позицій осіб з функціональними обмеженнями, у сприянні активної участі у реалізації держаної політики щодо їх соціально-політичних прав, у дорадчій діяльності шляхом представництва у органах влади, у сприянні створення законодавчого поля соціальної політики; у взаємній підтримці інвалідів; у створенні для функціонально обмежених осіб рівних з усіма іншими громадянами можливостей участі у всіх сферах життя суспільства.

Відзначено, що партнерство українських громадських організацій із зарубіжними (на зразок Канадського агентства міжнародного розвитку, Каунтерпарт Альянс тощо) може стати перспективною формою соціально-політичної діяльності.

У четвертому підрозділі "Соціально-політичне представництво функціонально обмежених громадян" показано, що взаємодія соціальних верств і політичної влади на інституціональному рівні відображається в системі соціального представництва. Вона являє собою суперечливу єдність політичних і владних структур та інститутів, через які воля громадян переноситься в сферу прийняття політичних рішень. Найбільш динамічною ланкою системи соціально-політичного представництва виступають політичні громадські об'єднання.

Через свою специфічність функціонально обмежені особи особливо гостро потребують безпосереднього розв'язання своїх проблем. Створюючи власні організації (політичні партії і різноманітні політизовані групи, які можна було б назвати протопартіями, й ініціативні самодіяльні об'єднання та рухи), люди з функціональними вадами можуть впливати на політичний процес.

Система соціально-політичного представництва виступає механізмом групової консолідації, структурою, призначеною для вираження і захисту соціально-політичних інтересів.

У четвертому розділі "Політична участь осіб з функціональними обмеженнями у процесах демократичних перетворень в Україні" розкриваються особливості політичної діяльності функціонально обмежених громадян, їх політичні партії та демократичні форми узгодження і реалізації політичних інтересів.

У першому підрозділі "Роль політичної діяльності функціонально обмежених громадян в утвердженні елементів демократії у суспільно-політичному житті" показано, що політична участь функціонально обмежених громадян стає тією ланкою, яка зв'язує індивідуальну й колективну свідомість із політичним процесом, знаменує залученість функціонально обмеженої людини у політичне життя.

Політична діяльність сприяє утвердженню у суспільно-політичному житті таких ключових елементів демократії, як реальна багатопартійність, публічне змагання різноорієнтованих політичних сил. Разом з тим, такий вплив значно обмежений низкою факторів, серед яких – регіональні розбіжності в електоральних настроях, орієнтація виборців на особистості, а не на партійні програми, слабкі уявлення про партії в суспільстві.

Необхідними умовами вдосконалення політичної діяльності є застосування методів політичної мобілізації з урахуванням національних та регіональних особливостей. Йдеться про механізми інтеграції політичних партій різноманітного спрямування (партій інвалідів у тому числі) у процес розробки та прийняття державно-управлінських рішень та інституціональну організацію владно-партійної взаємодії на різних рівнях.

У другому підрозділі "Політичні партії осіб з функціональними обмеженнями як чинник участі у демократичних процесах" зазначено, що роль інституту політичних партій надзвичайно велика як стабілізатора деструктивних проявів у суспільстві. Розгалужена багатопартійна система є суттєвою ознакою сучасного демократичного суспільства, яка впливає на формування та здійснення державної політики. Проте, соціально-політичних запитів великої соціальної групи – осіб з функціональними обмеженнями, не торкалася жодна із політичних партій, крім створених самими інвалідами, хоча в Україні це питання стосується близько 2,66 млн. громадян.

Визначальними чинниками створення власних політичних партій стали потреба людей з функціональними вадами у самовираженні, у визнанні, прагнення подолати залежне становище у суспільстві. Серед зареєстрованих Міністерством юстиції України партіями інвалідів є: Українська партія справедливості – Союз ветеранів, інвалідів, чорнобильців, афганців (СВІЧА) (166 членів партії у регіоні – 1 осередок) та Партія реабілітації тяжкохворих України (5744 членів партії у регіоні – 21 осередок).

Вивчивши діяльність політичних партій інвалідів, було систематизовано такі основні напрями: соціально-політичні (регламентація участі політичних партій інвалідів у виборчому процесі, оптимізація взаємодії між гілками влади та учасниками політичного процесу, встановлення громадського контролю за діями владних структур та ін.); правові (розвиток правової інституціалізації політичних партій інвалідів, залучення функціонально обмежених громадян до участі в діяльності владних інститутів та ін.); організаційні (встановлення зворотного зв'язку між особами з функціональними вадами та органами влади, організація постійно діючих консультативних органів та ін.).

У третьому підрозділі "Демократичні форми узгодження і реалізації політичних інтересів інвалідів на регіональному рівні" відзначено, що характерною особливістю політичного життя останнього десятиріччя стали відкритість політичного процесу, масовість політичної діяльності, підвищений плюралізм, зміни у мотивах, стимулах, формах поведінки людей.

Відображено демократичні форми узгодження політичних інтересів інвалідів на регіональному рівні: управління з питань внутрішньої політики; політична рада при голові облдержадміністрації; громадські комісії з питань соціальної політики (членами комісій є представники політичних партій різноманітного ідеологічного спрямування, представники громадських організацій, профспілкові діячі); зв'язки з громадськістю; єдині Дні інформування населення; "круглі столи" та ін.

Формування нових форм суспільних зв'язків, мета яких полягає в захисті прав і свобод та задоволенні політичних, економічних, правових, соціальних та інших інтересів вразливих верств населення є новим явищем для України. Політичне представництво у органах місцевого самоврядування є першочерговою потребою сучасного суспільно-політичного процесу. Є необхідність у створенні як у державному, так і в приватному секторі таких інститутів, які б відображали й підтримували демократичні форми узгодження політичних інтересів, відстоювали й розширювали політичні права і свободи громадян.

У висновках подано основні результати дисертаційного дослідження, а також сформульовані практичні рекомендації.

У ході проведеного дослідження проаналізовано особливості політичної участі осіб з функціональними обмеженнями через попереднє висвітлення питання їх політичної соціалізації та особливостей політичної свідомості. Виявлено особливість політичної соціалізації громадян з функціональними обмеженнями, що полягає у домінуючому впливі політичних факторів через підтримку діяльності політичних партій та рухів, які є найбільш впливовими в процесі формування їх політичних орієнтацій, політичної поведінки і свідомості.

Розглядаючи місце політичної участі осіб з функціональними обмеженнями у низці політологічних понять, нами було виявлено її зв’язок з політичними орієнтаціями, політичною системою, політичним режимом, політичною свідомістю та політичною культурою.

Дослідження показало, що основними структурними елементами політичних орієнтацій осіб з функціональними обмеженнями в умовах трансформації українського суспільства є політична ідентифікація, політична активність і компетентність, орієнтації на політичні об'єкти, ставлення до політики влади.

Також встановлено пріоритетні чинники формування політичних орієнтацій осіб з функціональними обмеженнями: важкість стану здоров'я (рівень інвалідності), політична активність (значною мірою через приналежність до соціально-політичних об'єднань), соціальний та економічний статус (рівень освіти й рівень матеріальної забезпеченості, які безпосередньо пов'язані із працевлаштованістю), а також вік.

І зрештою, для ґрунтовного аналізу політичної участі інвалідів було проаналізовано вплив політичних орієнтацій на її характер. Доведено, що елементи політичних орієнтацій осіб з функціональними обмеженнями, їх сукупність та взаємодія впливають на обрання засобів досягнення ними політичних інтересів. Особи з функціональними обмеженнями налаштовані на співпрацю з урядовими структурами щодо забезпечення своїх прав і свобод. Для сприяння їх політичній діяльності необхідно розв'язати цілий комплекс завдань, пов'язаний із науково-методологічними дослідженнями у цій сфері та пошуком сучасних політичних рішень. Адже наразі зберігається протистояння в політичній свідомості між прихильниками старого, соціалістичного суспільства та прихильниками нового національно-демократичного спрямування. Крім того трансформаційний період у сучасній Україні відзначається загостренням соціальних антагонізмів.

З огляду на все викладене, проблема політичної участі постала по-новому: особистість, її інтереси та політичні орієнтації виступають мірою політики, рушійним початком політичної активності. Досі цей аспект не вивчався з погляду суспільної консолідації, а також не приділялося потрібної уваги великій суспільній групі – інвалідам (більше п’яти відсотків населення України).

Але, разом з тим, ми показали, що у сучасному процесі розвитку громадянського суспільства є перші спроби інституалізації соціально-політичного представництва різноманітних суспільних груп. Визначені особливості політичної участі інвалідів в умовах трансформації українського суспільства як засобу артикуляції інтересів та контролю політичних інститутів: значна політична активність (свідома, вольова й цілеспрямована); не боротьба за владу, а апелювання до влади, вимагання від неї захистити свої права, задовольнити інтереси; співпраця та взаємодія із цією владою. Серед форм політичної участі інвалідів є такі як голосування на локальних та національних виборах і референдумах, активне членство у політичних партіях та у групах тиску, членство в урядових дорадчих комісіях. Активізація громадянської позиції, інформована, компетентна й відповідальна участь неповносправних у політичному житті є реальною і майже єдиною можливістю ефективного контролю над органами влади. Саме тому вона найчастіше виявляється у висуванні інвалідами своїх представників, що репрезентують їх інтереси у центрах прийняття рішень.

Виявлено, що найбільш доступно політична участь осіб з функціональними обмеженнями реалізується в системі соціально-політичного представництва. Показано, що формування нових форм суспільних зв'язків, мета яких полягає в захисті прав і свобод та задоволенні політичних, економічних, правових, соціальних та інших інтересів вразливих верств населення стало новим явищем для України. Деякі з них реалізуються на регіональному рівні, але виходячи із результатів дослідження рекомендовано у проектах майбутніх перетворень в Україні та у діяльності органів державної влади закласти стимулюючі механізми інтеграції осіб з функціональними обмеженнями у суспільно-політичне життя:

а) формування партійного