МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІРНИЧИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Герасимова Ірина Юріївна

УДК 331.101.6:622.012

ОЦІНКА ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ

ПРАЦІ НА ВУГІЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Спеціальність 08.06.01 – Економіка, організація та управління підприємствами

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ – 2006

Дисертація є рукопис.

Робота виконана на кафедрі менеджменту Національного гірничого університету Міністерства освіти і науки України (м. Дніпропетровськ).

Науковий керівник: доктор технічних наук, професор

Саллі Володимир Ілліч,

Національний гірничий університет

Міністерства освіти і науки України (м. Дніпропетровськ),

завідувач кафедри менеджменту.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Багрова Інна Василівна,

Український державний хіміко-технологічний університет Міністерства освіти і науки України (м. Дніпропетровськ),

професор кафедри економіки промисловості та організації виробництва;

кандидат економічних наук,

Кравчук Надія Володимирівна,

Донецький національний технічний університет Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк),

доцент кафедри бухгалтерського обліку та аудиту.

Провідна установа: Інститут економіки промисловості НАН України,

відділ економічних проблем охорони праці і соціальної політики (м. Донецьк).

Захист відбудеться “06” жовтня 2006 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.080.01 у Національному гірничому університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ, просп. К.Маркса, 19.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного гірничого університету Міністерства освіти і науки України за адресою:

49027, м. Дніпропетровськ, просп. К.Маркса, 19.

Автореферат розісланий “04” вересня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

канд. екон. наук, доц. В.М. Дереза

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ринкові відносини вимагають забезпечення конкурентноздатності продукції та підприємства в цілому на основі підвищення ефективності виробництва. Основним шляхом рішення такої задачі є вдосконалення праці, оскільки ріст прибутку за рахунок цін значною мірою вже себе вичерпав і ціни на українське вугілля наблизилися до рівня світових.

Праця в економіці розвинутих країн світу є найдорожчим фактором виробництва. У нас вона малопродуктивна й дешева. Стан ефективності праці та її резерви залишаються здебільшого поза увагою. Підвищення ефективності праці в Україні - надзвичайно актуальне завдання, починати яке треба з розробки науково-методичного інструментарію виявлення й реалізації резервів ефективності праці. Особливо це стосується збиткової вугільної промисловості, де поняття та показник ефективності праці навіть не використовується.

Проблемами праці займалися українські та російські вчені: Гастєв А.К., Керженцев П.М., Струмилін С.Г., Харченко О.К., Рубінський Ю.М., Амоша О.І., Прокопенко М.Д., Богиня Д.П., Слезінгер Г.Е., Гаврилов Р.В., Германова О.Є., Астраускас В.С., Уманський О.М., Багрова І.В., Буц Ю.В. і ін., а також зарубіжні вчені: Сміт А., Оуен Р., Тейлор Ф.У., Солоу Р., Бастіа Ф., Деннісон Е., Кендрік Д., Кларк Д.Б., Сей Б. і ін.

Їх дослідження не вичерпують усіх питань, пов'язаних з даною проблемою. Ще необхідно вдосконалювати теорію ефективності праці, як основи управління підприємством з урахуванням специфіки конкретної галузі та переходу до ринкової економіки, визначити механізми впливу окремих факторів ефективності праці, розробити галузеву методику впровадження відповідних заходів та ін. Все це й обумовило вибір теми, визначило мету, задачі дисертаційної роботи та позначило коло розглянутих в ній питань.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в Національному гірничому університеті Міністерства освіти і науки України відповідно до планів науково-дослідних робіт за темами: "Теоретичне обґрунтування шляхів забезпечення конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості гірничих підприємств України в умовах розвитку ринкових відносин та інтеграції у світове економічне співтовариство" (номер держреєстрації 0101U001547, 2001-2003 рр.), у рамках якої автором визначено методи та показники виміру продуктивності праці, особливості їх обчислення в гірничий промисловості, виявлена залежність цих показників від гірничо-геологічних умов і обґрунтована необхідність їх удосконалення для більш точної оцінки ефективності праці; "Фінансове забезпечення інноваційного розвитку регіону" (номер держреєстрації 0104U005790, 2004-2006 рр.), при виконанні якої автором підготовлені науково-практичні рекомендації щодо розрахунку та використання оціночних показників для порівняння варіантів інноваційної діяльності в галузі ефективності праці.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є виявлення закономірностей впливу умов виробництва на ефективність праці робітників вугільних шахт, активізація забезпечення цих умов для розробки й обґрунтування відповідних методичних інструментів та практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності праці.

Досягнення поставленої мети потребує вирішення таких задач:

- визначити сутність та економічну природу ефективності праці, можливість кількісної її оцінки на основі аналізу наукових джерел;

- узагальнити теорію й практику оцінки рівня ефективності праці та її виміру на вугільних підприємствах;

- визначити основні напрямки вдосконалення методів оцінки ефективності праці та зміст подальших досліджень;

- обґрунтувати показники для оцінки ефективності праці та розробити методику їх розрахунку;

виконати апробацію цих показників відповідно до вугільних шахт України;

- класифікувати фактори ефективності праці стосовно умов вугільної галузі;

- виконати економіко-математичне моделювання впливу факторів на ефективність праці, визначити механізми цього впливу та оптимальні градації факторів;

- розробити методику виявлення резервів підвищення ефективності праці в умовах вугільної шахти;

- провести апробацію цієї методики в умовах конкретного підприємства.

Об'єкт дослідження - процеси формування рівня ефективності праці та управління її резервами на вугільних підприємствах.

Предмет дослідження – теоретичні, методологічні й практичні проблеми оцінки ефективності праці та розробка шляхів її підвищення на вугледобувних підприємствах.

Методи дослідження. Методологічну основу проведення досліджень склали такі методи: системного аналізу та узагальнення (при визначенні ролі продуктивності праці в підвищенні ефективності виробництва; уточненні основних категорій теорії ефективності праці як об'єкта управління; розробці класифікації факторів, які є складовою частиною механізму управління й впливають на ефективність праці); методи фото хронометражних спостережень, прийоми наукового нормування, методи кореляційно-регресивного аналізу (при виявленні закономірностей впливу різних умов виробництва на показники ефективності праці, дослідженні факторів, їх рейтингу, оцінці кількісного боку цього впливу); методи статистичних групувань, економіко-математичного, логічного, порівняльного аналізу (при обробці, узагальненні та аналітичній оцінці первинних фактичних матеріалів); економіко-математичного моделювання (лінійне програмування при виборі оптимального варіанта інноваційної діяльності).

Інформаційну базу дослідження складали звітна документація вугільних шахт, показники роботи компаній “Павлоградвугілля”, “Донвугілля” та ін., Міністерства палива та енергетики України за останні 11 років.

Обробка інформації, побудова таблиць, графіків, реалізація економіко-математичних моделей здійснювалась за допомогою ПЕОМ з використанням апарату математичних і статистичних функцій прикладного пакету MS Exсel.

Наукова новизна одержаних результатів. Основним науковим результатом дисертаційної роботи є формування науково-практичного інструментарію оцінки, аналізу та виявлення резервів підвищення ефективності праці на вугільних шахтах.

До найбільш важливих результатів, що визначають наукову новизну, відносяться:

вперше:

- обґрунтована й розроблена комплексна система частинних показників і інтегральний показник для кількісної оцінки рівня ефективності праці на вугільних підприємствах, які враховують усі існуючі види праці (живу, уречевлену й майбутню) та дозволяють в умовах конкретної вугільної шахти найбільш повно виявляти резерви підвищення ефективності праці робітників;

удосконалено:

-методичний підхід до оцінки “майбутньої праці” при визначенні її ефективності на вугільних підприємствах, який враховує вплив якості вугілля, що видобувається на шахті, на витрати праці при збагаченні вугілля або його використанні на тепловій електростанції;

-методи оцінки привабливості праці за допомогою визначення частки важкої фізичної праці в загальних витратах живої праці, що сприяє пошуку та реалізації внутрішньовиробничих резервів;

- методичні підходи виявлення резервів росту ефективності праці на вугільній шахті, які, на відміну від тих, що використовують на шахтах, засновані на використанні механізмів впливу окремих факторів, згідно з розробленою класифікацією, на інтегральний і частинні показники ефективності праці;

- процес моделювання оптимального варіанта інноваційної діяльності в галузі ефективності праці в умовах вугільного підприємства з використанням за функцію цілі комплексного інтегрального показника, який, на відміну від існуючих, враховує собівартість, одночасні витрати, ринкові фактори, виторг від реалізації обладнання, що звільняється, та економічний результат від зміни якості продукції;

дістали подальшого розвитку:

- застосування категорії “ефективність праці”, яка адаптована для використання на вугільних підприємствах;

- класифікація факторів ефективності праці на вугільній шахті за ознаками їх зв’язку з елементами процесу праці, яка, на відміну від існуючих класифікацій, передбачає деталізацію та відокремлення технічних і технологічних факторів, урахування структурних (концентрація гірничих робіт, співвідношення категорій працюючих, зміна сортності антрацитів) та нових ринкових факторів (рівень інфляції, плата за банківський кредит, рівень цін на матеріали й устаткування на ринку та ін.), що дозволяє визначити пріоритетність і значимість окремих факторів, можливість використання при управлінні ефективністю праці.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості при вживанні розробленої методики пошуку та використання резервів підвищення ефективності праці в умовах конкретних шахт впливати на покращення економічних показників їх роботи. Ця методика затверджена та використовується в планово-економічній роботі шахт корпорації ВАТ “Павлоградвугілля” (акт впровадження № 42/868 від 09.02.06) та ДП “Добропіллявугілля” (акт впровадження № 187 від 29.11.05).

Окремі положення дисертації використовуються у навчальному процесі Національного гірничого університету Міністерства освіти і науки України при викладанні дисциплін “Економічний аналіз”, “Планування”, “Організація виробництва”, “Економіка праці”, в курсовому та дипломному проектуванні (довідка № 0413 від 04.05.06).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою, в якій викладено результати особистих досліджень і розробок автора щодо вирішення наукових задач з оцінки та підвищення ефективності праці на вугільних підприємствах. Внесок автора до однієї з опублікованих в співавторстві праць, конкретизовано в списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися й одержали схвалення на Всеукраїнський науково-практичній конференції “Сучасні проблеми економіки підприємства” (5 листопада 2003 року, м. Дніпропетровськ); Міжнародній науково-практичній конференції “Інноваційний розвиток регіону” (10-12 червня 2004 року, м. Дніпропетровськ), Всеукраїнський науково-практичній конференції “Сучасні проблеми соціально-економічного розвитку України” (24-25 травня 2005 року, м. Дніпропетровськ); ІV Міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень 2005” (20-30 червня 2005 року, м. Дніпропетровськ); Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України” (21-23 вересня 2005 року, м. Дніпропетровськ); Міжнародній науково-практичній конференції “Формування, використання та розвиток управлінського потенціалу” (28-29 жовтня 2005 року, м. Луганськ).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження автором опубліковано 11 наукових праць загальним обсягом 3,8 д.а., з яких особисто автору належать 3,7 д.а., у тому числі: 5 статей у фахових виданнях (наукових журналах і збірниках наукових праць) та 6 тез доповідей наукових конференцій.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг роботи - 198 сторінок комп’ютерного тексту. Робота містить 21 таблицю, з них 14 на повних сторінках, 29 рисунків, з них 20 на повних сторінках, список використаних джерел із 165 найменувань на 14 сторінках, 7 додатків на 38 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретичні засади оцінки ефективності праці та розробки шляхів її підвищення” розглянуті економічна природа, проблеми визначення та оцінки ефективності праці, теорія й практика оцінки рівня ефективності праці, основні напрямки вдосконалення методів її виміру та структура дослідження.

Обґрунтована необхідність вживання на вугільних підприємствах категорії “ефективність праці”. Тут застосовувався більш вузький показник “продуктивність праці”, який є одним із частинних показників ефективності праці. Він характеризує лише витрати живої праці, тому використання тільки цього показника ускладнює виявлення всіх резервів росту ефективності праці. Аналіз існуючих досліджень вказує на відсутність єдиного погляду вчених-економістів на саме поняття ефективності праці. Серед понять, якими характеризують окремі риси праці різні вчені та фахівці, можна виділити: результативність, ефективність, продуктивність, якість та стабільність праці. Відсутність однозначного визначення цих категорії ускладнює формування механізму виявлення резервів.

Нерідко в теорії ототожнюються три поняття - “ефективність праці”, “продуктивність праці” та “результативність праці”. Вперше розмежував поняття продуктивності й ефективності праці в 60-х роках В.В. Новожилов, якій стверджував, що ефективність праці – більш широке поняття ніж її продуктивність тому що при визначенні ефективності праці враховується не тільки кількість продукції, а і її відповідність потребам, а також елементи господарського ефекту праці.

Ми поділяємо думку, що під ефективністю праці розуміється соціально-економічна категорія, яка визначає ступінь досягнення тої чи іншої мети, співставлену із ступенем раціональності використання задіяних при цьому ресурсів. Ефективність праці слід розглядати з урахуванням не тільки живої, а й уречевленої (минулої) та майбутньої праці. Виходячи з теорії продуктивності, що спиралася на марксистський підхід, вітчизняні вчені вважали, що в основі

вартості лежить один фактор виробництва – праця, а відповідно до західної економічної теорії – вартість створюється усіма факторами виробництва. Це й пояснює різне трактування показника продуктивності. У вітчизняній науці до останнього часу існувало розуміння продуктивності як продуктивності живої праці. У зарубіжній науці - це ефективність, з якою буде зроблена потрібна споживачу продукція. Тому продуктивність праці за трактуванням представників західної науки - це часткова характеристика ефективності, що показує, наскільки добре використовується робоча сила.

Як показав огляд теоретичних поглядів окремих вчених-економістів на питання ефективності та продуктивності праці, усі вони ведуть дискусію щодо врахування в категорії ефективності праці витрат живої та уречевленої праці, випускаючи з виду те, що існує ще майбутня праця, яка закладається сьогодні в кожний виріб, що потребує подальшої переробки або споживання. ЇЇ носієм виступає якість продукції, що виробляється, або якість самої праці. Наприклад, продукція шахти може бути з різним вмістом золи (породи) у гірський масі, що видобувається. Від цього показника, який формується сьогодні на діючий шахті, будуть залежати витрати праці в майбутньому на збагачувальній фабриці, коксохімічному заводі при переробці вугілля або на тепловій електростанції.

При оцінці ефективності праці враховуються ще не всі сторони цієї економічної категорії, наприклад, не враховується привабливість праці. Привабливість праці – це соціально-економічна категорія, що характеризується відповідністю характеру праці вимогам працівника. Вона зв'язана з рівнем механізації й автоматизації, умовами роботи й повинна враховуватися при загальній оцінці ефективності праці. Облік привабливості праці при вимірі її ефективності – ще один з напрямків удосконалювання оцінки даної економічної категорії. Врахування майбутньої праці та її привабливості при вимірі ефективності праці є новим підходом, що пропонується в дисертаційній роботі.

В першому розділі розроблено логічну схему дослідження: на першому етапі обґрунтовується актуальність проблеми, аналізуються теоретичні поняття й положення, показники для виміру ефективності та продуктивності праці, встановлюються напрямки вдосконалювання методів оцінки ефективності праці; на другому етапі обґрунтовуються показники для виміру ефективності праці, методика їхнього розрахунку, аналізуються фактори, що впливають на ефективність праці, формуються відповідні економіко-математичні моделі та визначаються оптимальні параметри цих факторів; на третьому етапі розробляється методика виявлення резервів та складання програми підвищення ефективності праці на конкретному підприємстві; на четвертому - виконується апробація та реалізація цієї методики.

У другому розділі “Закономірності впливу умов виробництва на ефективність праці” обґрунтовані та апробовані показники для її виміру на вугільних шахтах, запропоновано методику їхнього розрахунку, класифікацію факторів ефективності праці; виконано дослідження й економіко-математичне моделювання факторів, що впливають на ефективність праці, та визначені їхні оптимальні градації.

Вимір ефективності праці дає можливість проаналізувати, наскільки ефективно здійснюється процес виробництва, а також здійснити пошук резервів її підвищення, шляхів удосконалення виробництва. Питання про універсальний показник ефективності праці в вітчизняній і зарубіжній теорії залишається відкритим. Можна погодиться з думкою деяких дослідників, що вимірювати ефективність праці необхідно системою показників. Це дозволяє дати економічно обґрунтоване сполучення натуральних і вартісних вимірників витрат і результатів.

В дисертації запропонована система частинних показників для виміру окремих сторін ефективності праці в умовах вугільної шахти: навантаження на шахту (видобуток вугілля в одиницю часу), т; продуктивність праці, т/міс.; повна собівартість 1т, грн.; якість видобутого вугілля; частка важкої фізичної праці в загальних витратах живої праці.

Інтегральний показник для оцінки рівня ефективності праці на шахті, доцільно визначати за схемою – результати / витрати за формулою

, грн./грн., (1)

де Іе.п – інтегральний показник ефективності праці, грн./грн.; Дк – калькуляційний видобуток за досліджуваний період, т; Ц – оптова ціна 1 т, грн.; Оі – обсяги випуску інших видів продукції у відповідних одиницях виміру;

Ці – ціни на інші види продукції, грн.; Sт – повна собівартість 1т вугілля, грн.; Рп.р.в – місячна продуктивність праці робітника по видобутку, т/міс.;

Nр.в– середньо облікова чисельність робітників по видобутку в досліджуваному періоді, люд.; Мміс– число місяців у році; Sі – повна собівартість інших видів продукції, що випускаються шахтою, грн.; rб – середньорічний рівень банківського проценту за кредит, %; rі – середньорічний рівень інфляції, %;

Вод – одночасні витрати й інвестиції на підтримку виробничої потужності, грн.

Запропонований інтегральний показник ефективності праці враховує її частинні показники та переважну більшість вимог до оцінки ефективності праці. Він охоплює: результати праці у вигляді обсягів продукції, що випускається – Дк та Оі; продуктивність, тобто витрати живої праці - Рп.р.в ; витрати й економію минулої (уречевленої) праці через собівартість Sт; Sі; та витрати Вод; витрати майбутньої праці – через якість продукції, що відбивається в цінах Ц та Ці. Привабливість праці враховується побічно через рівень її продуктивності - Рп.р.в. Ринкові фактори відображені в параметрах rб і rі. Вплив інфляційних процесів на величину пропонованого інтегрального показника ефективності праці – мінімальний, оскільки ціновий фактор присутній як у чисельнику так і в знаменнику формули (1) – собівартість, одночасні витрати. Вихідні дані для обчислення інтегрального показника ефективності праці маються у звітностях шахт та їхніх об'єднань (компаній). Інтегральний показник у сукупності з системою частинних дозволяє розглядати ефективність праці в динаміці (за місяцями року, декілька років), визначати резерви її підвищення як різницю між фактичними й нормативними його значеннями. Праця вважається ефективною, якщо інтегральний показник Іе.п > 1.

Розроблено методику визначення частки важкої фізичної праці в загальних витратах живої праці на вугільній шахті, яка розкриває зміст етапів виконання окремих дій та пропонує формулу для обчислення цього показника по шахті, що значно полегшує пошук резервів привабливості праці.

Частку важкої фізичної праці в загальних її витратах (Чв.ф.п), необхідно розраховувати за формулою

Чв.ф.п = (УNв.оКв.о+УNв.пКв.п+УNв.іКв.і+УNв.д) / Nяв.ш , (2)

де Nв.о; Nв.п; Nв.і – середньодобова явочна чисельність робітників відповідно в окремих очисних, підготовчих вибоях і на інших робочих місцях (процесах), охоплених комплексними нормами й розцінками, люд.; Кв.о; Кв.п; Кв.і – коефіцієнти частки важкої фізичної праці відповідно на очисних, підготовчих роботах та інших робочих місцях; Nв.д – середньодобова явочна чисельність робітників з почасовою оплатою та відрядників, не охоплених комплексними нормами, на процесах, що відносяться до важкої фізичної праці, у допоміжних і обслуговуючих цехах (ділянках) шахти, люд.; Nяв.ш – середньодобова явочна чисельність усіх робітників по видобутку на даній шахті, люд.

Апробація всієї системи показників здійснювалася при аналізі ефективності праці на шахтах України та в одній із провідних компаній – ВАТ “Павлоградвугілля”, що охоплює 10 великих сучасно обладнаних шахт. Матеріалами для дослідження були дані звітності про роботу вугільної промисловості України й ВАТ “Павлоградвугілля” за останні 11 років. У процесі аналізу будувалися ряди динаміки, оброблялися й аналізувалися за допомогою кореляційного аналізу. Це дозволило встановити сучасні тенденції та закономірності розвитку ефективності праці на вугільних шахтах.

Зокрема: видобуток вугілля на шахтах України в останні роки стабілізувався і складає близько 80 млн. т у рік, а продуктивність праці робітника по видобутку, починаючи з 1996 р., має тенденцію до росту; зольність рядового вугілля систематично підвищується в результаті зменшення потужності пластів і збільшення присікування бічних порід при незмінній техніці й технології вуглевидобутку; за останні 10 років собівартість 1 т вугілля збільшилася в 4 рази через ріст цін і тарифів при незмінних обсягах видобутку; ціна на вугілля формується під впливом собівартості 1т, інфляції і рівня зольності рядового вугілля; вона систематично підвищується, але залишається, як правило, нижче собівартості, середня заробітна плата робітників по видобутку збільшується, однак темпи росту продуктивності праці відстають від темпів росту заробітної плати; в цих умовах ріст заробітку йде на шкоду ефективності виробництва; інтегральний показник ефективності праці на вугільних шахтах України менше одиниці (в середньому 0,874), тобто праця тут не ефективна та її результат (доход) нижче витрат на видобуток вугілля. На шахтах ВАТ “Павлоградвугілля” в останні два роки інтегральний показник ефективності праці складав відповідно 1,025 і 1,023. У середньому на шахтах Західного Донбасу інтегральний показник на 11% більше середньо галузевого. Основним напрямком подолання негативних явищ в економіці галузі й виходу її з кризи є істотне підвищення ефективності праці, насамперед, за рахунок використання внутрішньовиробничих резервів а також інвестицій на інтенсифікацію та концентрацію гірничих робіт.

Апробація системи показників для оцінки ефективності праці показала, що вона задовольняє запропонованим до неї вимогам, придатна для аналізу цієї економічної категорії і виявлення внутрішньовиробничих резервів, як на окремих шахтах, так і в масштабах їхніх об'єднань і галузі в цілому.

Механізми впливу більшості факторів на продуктивність і ефективність праці досить відомі й добре освітлені в гірничо-економічній літературі. Тому в даній дисертаційній роботі детально розглядаються не всі, а тільки найбільш впливові фактори, чи ті, що не досить вивчені та не враховуються при аналізі ефективності праці на вугільних шахтах.

На базі існуючих класифікацій факторів продуктивності розроблено класифікацію факторів ефективності праці для специфічних умов вугільної шахти та складено загальну схему впливу цих факторів на частинні й інтегральний показники ефективності праці.

Вдосконалення існуючих класифікацій факторів здійснювалася в наступних напрямках:

- виділення технічних і технологічних факторів зі спільної їхньої групи, що необхідно в зв'язку з тим, що техніка і технологія різні поняття; пропонована диференціація полегшить пошук внутрішньовиробничих резервів.

- урахування в складі типовизначальних факторів групи ринкових: рівня інфляції, плати за банківський кредит, рівня цін і т.п.

- конкретизація й деталізація простих факторів, що входять до складу типовизначальних і укрупнених, у процесі оцінки частинних показників ефективності (продуктивності праці, повної собівартості, якості та ін.).

Наявність такої класифікації полегшує пошук резервів та робить його системним.

Кореляційний аналізу продуктивності праці в залежності від гірничо-геологічних факторів показав, що показник продуктивності в тоннах рядового вугілля (гірської маси), не може бути ефективним інструментом виявлення внутрівиробничих резервів, оскільки залежить від гірничо-геологічних умов, які визначені природою. Керувати ними практично неможливо. При цьому мотивується видобуток низькосортного вугілля. “Важке” вугілля, що містить багато порожньої породи, виявляється вигідніше видобувати, тому що при цьому забезпечується більш високий рівень навантаження на вибій, легше виконати план видобутку та продуктивності праці. Від цих показників залежить розмір оплати персоналу, рівень преміальних доплат. Більш прийнятним для оцінки ефективності праці може бути натуральний показник, виражений у тоннах “чистого” вугілля, без породи, що присікується, і не має споживчої вартості. Таке “виправлення” натурального показника можливо здійснити корегувальними коефіцієнтами, що відбивають співвідношення в потужності пласта, що виймається, вугільних і породних прошарків, включаючи присічку порід комбайном. Такі коефіцієнти розраховані нами для павлоградських шахт і коливаються в межах 0,75- 0,89.

Дослідження технологічних факторів показало, що з точки зору ефективності праці найбільш сприятливими технологічними схемами виймання є потокові з механізованим пересувним кріпленням. Ефективність праці тут зростає за рахунок комплексної механізації, кращого використання робочого часу, зменшення чисельності робітників і усунення важкої фізичної праці. Довжина лави впливає на ефективність праці через коефіцієнт безперервності, який підвищується з ростом довжини лави. Оптимальна її довжина – 180-220 м.

Дослідження технічних факторів показало, що швидкість подачі та глибина захвату комбайна визначають інтенсивність виймання й впливають на інтегральний показник ефективності праці через продуктивність комбайна (навантаження на вибій), собівартість 1т (через умовно-постійні витрати та вартість внутрілавних процесів), якість вугілля (сортність). Розроблені рекомендації щодо вибору оптимального технічного режиму роботи комбайнів.

Дослідження організаційних факторів приводить до висновків, що режим роботи в часі впливає на інтегральний показник ефективності праці через обсяги виробництва, явочну чисельність робітників, коефіцієнт облікового складу, визначаючи при цьому рівень видобутку, продуктивності праці та собівартість 1т. Для оцінки ступеню впливу режиму роботи на частинні показники ефективності праці рекомендовані відповідні розрахункові формули. На вугільних шахтах спостерігається низький рівень використання робочого часу. Цілозмінні втрати часу складають біля 23% від загальної кількості виходів. Внутрізмінні втрати часу на окремих шахтах коливалися в межах 10-80% тривалості зміни. Основні їх причини – аварійність із-за значного фізичного зносу техніки (біля 54%), а також через незабезпеченість матеріалами й транспортними засобами (біля 24%). Останні викликані організаційними причинами, які підлягають подоланню. Запропоновано порядок визначення впливу втрат часу на продуктивність праці та розроблені відповідні формули.

В умовах вугільної шахти основним структурним фактором є концентрація гірничих робіт. За даними кореляційного аналізу встановлено, що показники концентрації суттєво впливають на частинні показники ефективності праці – її продуктивність та собівартість 1т. Для реалізації цього важеля підвищення ефективності праці потрібна подальша інтенсифікація гірничих робіт – зростання середньо змінного навантаження на лаву. Це можливо при впровадженні нових високопродуктивних комплексів устаткування; належній системі їхньої експлуатації та обслуговування, що забезпечують безаварійну роботу; збільшенні швидкості подачі виїмкових машин; поліпшенні використання робочого часу та усуненні його втрат; своєчасній підготовці фронту очисних робіт; плануванні чисельності персоналу відповідно до встановлених норм.

У третьому розділі “Удосконалення методичних підходів до оцінки рівня ефективності праці на вугільних шахтах та розробки шляхів її підвищення” розглянуто поняття та класифікацію резервів, основні положення методики виявлення та реалізації резервів підвищення ефективності праці, питання вибору оптимального варіанта інноваційної діяльності за ефективністю праці а також апробація методичних положень у виробничих умовах. Встановлено, що резерви росту ефективності праці – це невикористані можливості збільшення обсягу й поліпшення якості продукції за рахунок раціонального використання економічних ресурсів. Економічна сутність резервів полягає в скороченні витрат живої, уречевленої та майбутньої праці. Їх визначають як різницю між еталонним і фактичним значенням показника. Існуючи класифікації резервів пропонується доповнити класифікацією за ознакою “еталона, що використовується” з розподілом резервів на: нормативні; можливі; планові та проектні. Основним еталоном для виявлення резервів варто вважати нормативні значення відповідних показників. Інші види еталонів доцільно застосовувати лише для вирішення локальних питань, пов'язаних з підвищенням ефективності праці.

В зв’язку з тим, що на вугільних шахтах не використовували категорію “ефективність праці”, була відсутня й методика виявлення її резервів. На підставі проведених досліджень, нами розроблена методика виявлення та реалізації внутрішньовиробничих резервів підвищення ефективності праці на вугільних шахтах. Вона передбачає виконання ряду дій і розрахунків техніко-економічного характеру, спрямованих на пошук, економічну оцінку й вибір для впровадження невикористаних можливостей вдосконалення праці (рис. 1).

Методика заснована на поглибленому науковому аналізі праці, використанні розробленого в розділі 2 інструментарію виявлення резервів (частинних і інтегрального показників, факторів ефективності праці, закономірностей їхнього впливу, оптимальних значень параметрів і ін.).

Для вибору оптимального варіанта інноваційної діяльності рекомендуємо використовувати комплексний інтегральний показник (Вu), що враховує всі, залежні від ефективності праці компоненти, які визначають розмір приросту прибутку: собівартість, одночасні витрати, ринкові фактори (плату за банківський кредит, рівень інфляції), виручку від реалізації обладнання, яке звільнюється внаслідок впровадження новини, та економічний результат від змінювання якості вугілля. Цей показник за u-м варіантом обчислюють за формулою

, грн.,> min, (3)

Рис. 1. Алгоритм виявлення резервів підвищення ефективності праці

де Вu - комплексний інтегральний показник, грн.; Su - собівартість 1 т по шахті для u-го варіанта інновації, грн./т; - добовий видобуток одного (і-го) вибою, т; - добовий видобуток шахти за u-м варіантом інновації,т; -число робочих днів за рік;- середньорічний рівень плати за банківський кредит, %; - очікуваний річний рівень інфляції, %; - одночасні витрати на здійснення u-го варіанта інновації, грн.;- виручка від реалізації обладнання, що звільнюється протягом року внаслідок інновації за даним варіантом, грн.;- річний економічний результат від змінювання якості вугілля по шахті внаслідок перерозподілу видобутку між окремими вибоями, грн.; m - кількість вибоїв у даному u-му варіанті; і- порядковий номер вибою (в сумі).

При використанні ПЕОМ, коли комп’ютер сам складає всі можливі варіанти, доцільно ввести ряд обмежень. Так, при виборі оптимального варіанта слід прагнути, щоб собівартість варіанта (Su), що обирається, була не вище, ніж фактична (Sф): Su Sф , не повинен знижуватися середньодобовий видобуток шахти Ддоб.ш.ф, тобтоНе повинна погіршитися і якість продукції Еяк.u 0.

Оптимальним з економічної точки зору є варіант з мінімальною величиною показника (Вu). Для оптимального варіанта визначають річний економічний ефект. Розроблене та апробовано відповідне програмне забезпечення.

Використання комп’ютерних програм дозволяє обирати оптимальний варіант підвищення ефективності праці з усього їх різноманіття, що дуже цінно при оперативному управлінні на підставі економічного обґрунтування рішень, що приймають.

Проведена апробація інструментарію ефективності праці та методики виявлення її резервів на шахті “Ювілейна” ВАТ “Павлоградвугілля”. Апробація показала, що ця методика дозволяє швидко та ефективно вирішувати складну й актуальну проблему підвищення ефективності праці на збиткових вугільних шахтах і перетворювати їх в рентабельні підприємства. Методика розглянута в вугільних компаніях “Павлоградвугілля” та “Добропіллявугілля”, затверджена їх керівництвом і рекомендована для впровадження на шахтах.

ВИСНОВКИ

У дисертації, що є закінченою науково-дослідною роботою, поставлена й вирішена актуальна наукова задача, що полягає у теоретичному обґрунтуванні, розробці та впровадженні напрямків і методів пошуку резервів підвищення ефективності праці на вугільних шахтах з метою перетворення їх із збиткових в рентабельні підприємства. Основні висновки та науково практичні результати дисертації полягають у наступному.

1. Встановлено, що на вугільних підприємствах категорія “ефективність праці” не використовується. Аналіз звітності шахт показав, що тут застосовувався більш вузький показник “продуктивність праці”, який є одним із частинних показників ефективності праці та характеризує лише витрати живої праці, тому використання тільки цього показника не дає можливості виявити всі резерви росту її ефективності.

2. Обґрунтовано необхідність вживання на вугільних підприємствах категорії “ефективність праці”, яка ширше показника її продуктивності. Ефективність праці слід розглядати як соціально-економічну категорію, що визначає ступінь досягнення тієї або іншої мети, зіставлену зі ступенем раціональності використання задіяних при цьому ресурсів, тобто як співставлення результатів праці та витрат. Ефективність праці повинна враховувати витрати не тільки живої, а й уречевленої (минулої) та майбутньої праці. За методикою, яку використовують для обчислення продуктивності праці на шахтах, цей показник охоплює тільки витрати живої праці. Тому він не може повністю розкривати всі існуючі резерви росту ефективності праці.

3. Вперше запропоновано систему частинних показників для кількісної оцінки ефективності праці на вугільній шахті та визначення загального її рівня за допомогою інтегрального показника. Апробація системи в виробничих умовах показала, що вона задовольняє вимогам, що пред'являються до неї, придатна для аналізу та виявлення внутрішньовиробничих резервів, як на окремих шахтах, так і в масштабах їхніх об'єднань і галузі в цілому.

4. На підставі аналізу трудомісткості робіт і чисельності персоналу розроблено методику виміру привабливості праці на вугільній шахті за допомогою показника “частка важкої фізичної праці в загальних витратах живої праці” та формулу для його обчислення, що полегшує пошук резервів підвищення привабливості праці.

5. Аналіз факторів ефективності праці в сучасних умовах вуглевидобутку показав, що доцільно удосконалити їх класифікацію. Встановлені механізми впливу окремих факторів на частинні показники та інтегральний показник ефективності праці. Для найбільш впливових факторів виявлені закономірності їхнього впливу, економіко-математичні моделі, аналіз яких дозволив установити оптимальні градації та параметри факторів для їх врахування при визначення внутрішньовиробничих резервів.

6. Встановлено, що вимірник продуктивності в тоннах рядового вугілля (гірської маси), що використовують на практиці, не є ефективним інструментом виявлення внутрішньовиробничих резервів, оскільки залежить від гірничо-геологічних умов, які визначені природою. При цьому мотивується видобуток низькосортного вугілля. Доцільно використовувати натуральний показник, виражений у тоннах “чистого” вугілля, без породи, що присікується і не має споживної вартості. Для “виправлення” натурального показника треба застосовувати корегувальні коефіцієнти, які розраховані для окремих шахт Західного Донбасу й коливаються в межах 0,75- 0,89.

7. Аналіз факторів ефективності праці показав, що найбільш вагомими з них є: тип технологічної схеми виймання (найбільш ефективними є потокові схеми з механізованим пересувним кріпленням); довжина лави (оптимальна–180-220 м); швидкість подачі та глибина захвату комбайна (розроблено методику вибору оптимального технічного режиму роботи комбайнів); рівень використання робочого часу, втрати якого ще складають 10-80% зміни, режим роботи в часі (оптимальний для шахти й робітників відповідно 5+2; 5+2); концентрація гірничих робіт у просторі, для здійснення якої потрібна подальша інтенсифікація гірничих робіт – зростання навантаження на лаву.

8. Розроблено, апробовано й впроваджено на шахтах корпорації ВАТ “Павлоградвугілля” та ДП “Добропіллявугілля” методику для виявлення та реалізації резервів підвищення ефективності праці, що заснована на використанні розробленого інструментарію виявлення резервів, оптимізації інноваційних рішень, що приймаються в галузі вдосконалення праці, використанні програмного забезпечення та ПЕОМ. Методика дозволяє надійно, швидко та ефективно вирішувати складну проблему підвищення ефективності праці на збиткових вугільних шахтах і сприяє перетворенню їх в рентабельні підприємства.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У фахових наукових виданнях:

1. Герасимова І.Ю. Удосконалювання показників виміру продуктивності праці // Економічний вісник Національного гірничого університету. – Дніпропетровськ: РВК НГУ.- 2003.- №2.- С. 44-51.

2. Герасимова І.Ю. Вплив концентрації виробництва на ефективність праці робітників з видобутку вугілля // Економічний вісник Національного гірничого університету. – Дніпропетровськ: РВК НГУ.- 2003.-№3. С. 44-50.

3. Герасимова І.Ю. Сучасні тенденції і закономірності розвитку ефективності праці на вугільних шахтах України // Економічний вісник Національного гірничого університету. – Дніпропетровськ: РВК НГУ.- 2004.- №4.- С.11-20.

4. Герасимова І.Ю. Інтегральна оцінка ефективності праці на вугільних шахтах України // Вісник Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля.- Луганськ: СНУ ім. В.Даля.- 2005. – 12 (94).- С. 33-39.

5. Герасимова І.Ю. Інструментарій виявлення та реалізації резервів ефективності праці на вугільних шахтах // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. Випуск 208. Том ІІ.- Дніпропетровськ: ДНУ.- 2005.- С. 329-344.

В інших виданнях:

6. Герасимова І.Ю. Особливості визначення та оцінки продуктивності праці на вугільних підприємствах // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конф. “Сучасні проблеми економіки підприємства”. - Том Й.- Дніпропетровськ: Наука і освіта, - 2003.- С. 133-135.

7. Герасимова І.Ю., Буц Ю.В. Вибір варіанта інноваційної діяльності вугільної шахти за ефективністю праці // Матеріали Міжнародн. науково-практичної конф. “Інноваційний розвиток економіки регіону”- Дніпропетровськ: РВК НГУ. - 2004. - С. 120-121. Особистий внесок здобувача - функція цілі, обмеження та програмне забезпечення.

8. Герасимова І.Ю. Оцінка привабливості праці на вугільному підприємстві // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конф. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2005.- С. 113-115.

9. Герасимова І.Ю. Методика виявлення резервів підвищення ефективності праці на вугільних шахтах // Матеріали ЙV Всеукраїнської науково-практичної конф. “Динаміка наукових досліджень 2005”.- Том 16. - Дніпропетровськ: Наука і освіта. - 2005.- С. 16-18.

10. Герасимова І.Ю. Методи визначення ефективності праці при оптимізації витрат на її оплату // Матеріали Міжнародн. науково-практичної конф. “Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України”.- Дніпропетровськ: РВК НГУ. – 2005.- С. 108-109.

11. Герасимова І.Ю. Класифікація факторів ефективності праці на вугільних шахтах // Матеріали Міжнародн. науково-практичної конф. “Формування, використання та розвиток управлінського потенціалу”. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля.- 2005.- С. 34-37.

АНОТАЦІЯ

Герасимова І.Ю. Оцінка та шляхи підвищення ефективності праці на

вугільних підприємствах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 - Економіка, організація й управління підприємствами. - Дніпропетровськ: Національний гірничий університет, 2006.

Розроблені теоретичні, методичні й практичні основи ефективності праці на вугільних шахтах. Уперше запропонована й апробована система частинних і інтегрального показників ефективності праці. Обґрунтовано класифікацію факторів ефективності праці, розкрито механізми їхнього впливу на показники ефективності. Для найбільш значущих факторів виявлені закономірності їхнього впливу на показники ефективності, побудовані економіко-математичні моделі, аналіз яких дозволив установити оптимальні градації й параметри факторів для їхнього врахування при пошуку внутрішньовиробничих резервів.

Розроблено методику виявлення й реалізації резервів ефективності праці. Для вибору оптимального варіанта інновації запропоновані критерій та функція цілі з відповідними обмеженнями. Передбачається використанні ПЕОМ, складене й апробоване відповідне програмне забезпечення. Методика затверджена керівництвом корпорації ВАТ “Павлоградвугілля”, ДП “Добропіллявугілля” та рекомендована для використання на шахтах.

Ключові слова: інструментарій, інтегральний показник, резерви, ефективність праці, алгоритм,