ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Гайрапетян Вікторія Леонідівна

УДК 339.922:37.014.54

РЕГУЛЮВАННЯ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

У СФЕРІ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ

Спеціальність 08.05.01 – світове господарство і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародної економіки Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України (м. Луганськ)

Науковий керівник – доктор економічних наук, професор

Бузько Ірина Романівна,

Східноукраїнський національний університету імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України, проректор, завідувач кафедри міжнародної економіки.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Борецька Наталія Петрівна, Донецький інститут ринку і соціальної політики, ректор;

кандидат економічних наук, доцент Куриляк Віталіна Євгенівна, Тернопільський державний економічний університет Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри менеджменту.

Провідна установа – Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана Міністерства освіти і науки України, кафедра міжнародної економіки.

Захист відбудеться “27” червня 2006 р. об 1100 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.03 у Донецькому національному університеті за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 186, ауд. 409.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розісланий “--25” травня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

к.е.н., доцент С.П. Калініна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. За останні десятиріччя головною тенденцією розвитку провідних країн світу є поширення постіндустріальних, інформаційних, заснованих на знаннях моделей економічного зростання, де основним ресурсом є людський капітал, який у загальному сенсі трактується як сукупність знань людства. Сфера освітніх послуг, в якій генеруються і передаються нові знання, перетворюється на стратегічний ресурс економічного зростання і посилення конкурентних позицій окремої країни на світовій арені. Разом з тим, на розвиток сфери освітніх послуг суттєво впливають інтеграційні процеси, що відбуваються у світовому господарстві, - освіта перетинає національні кордони та набуває транснаціональних ознак, формується світовий ринок транснаціональної освіти, з’являються країни-експортери і країни-імпортери освітніх послуг, постає необхідність регулювання інтеграційних процесів в освітній сфері на наднаціональному рівні.

За таких умов актуальність дослідження можливостей та визначення перспективних напрямів інтеграції України до світового освітнього простору є беззаперечною. Активізація процесу інтеграції української освіти до світової сфери освітніх послуг забезпечить умови як для розвитку всіх сфер національної економіки в контексті підготовки фахівців, які здатні працювати в сучасних умовах глобалізованого світу, так і поширення можливостей українських вищих навчальних закладів щодо експорту освітніх послуг.

Дослідженню проблем формування та розвитку сфери освітніх послуг присвячені роботи А.П.Панкрухіна, Т.Є.Оболенської, Р.Патори, В.Бергсдорфа. Вагомий внесок у дослідження питань поширення інтеграційних процесів у сфері освітніх послуг здійснили вітчизняні та зарубіжні вчені І.Ганчеренок, О.Климанович, Гюі Нив, А.Лиферов, І.Каленюк, М.І.Федулова. А.Н.Джуринський, О.В.Сагінова, П.Скотт, Дж.Кнайт, І.В.Жуковський, Ф.Альтбах. Проблеми інтеграції України до світового господарства, зокрема до світового освітнього простору, було розкрито у роботах А.М.Поручника, В.С.Журавського, М.З.Згуровського, Ю.В.Макогона, Н.П.Борецької, І.Р.Бузько, Л.Одерія.

Аналіз результатів досліджень, які присвячені вищезазначеним питанням, дозволив зробити висновок, що більшість з них висвітлює загальні тенденції розвитку інтеграційних процесів у сфері освітніх послуг та їх регулювання. Дослідження з питань інтеграції України до світової сфери освітніх послуг спрямовані у своїй більшості лише на аналіз участі України у Болонському процесі, залишаючи без уваги проблему участі українських вищих навчальних закладів у світовому ринку транснаціональної освіти. Тому більш глибокого вивчення вимагає питання комплексного дослідження механізму регулювання інтеграційних процесів у сфері освітніх послуг з метою виявлення шляхів його удосконалення та визначення перспективних напрямів інтеграції України до світового освітнього простору.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до напрямків науково-дослідної роботи кафедри “Міжнародна економіка” Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за темою ГН-39-03 “Дослідження і формування механізму забезпечення стійкості фінансових, промислових і освітніх комплексів регіону” - розділ “Формування механізму забезпечення стійкості фінансових, промислових й освітніх комплексів регіону в умовах інтеграції України до європейського економічного простору” (номер держреєстрації 0103U00419), в рамках якої було досліджено сучасний стан та тенденції розвитку сфери освітніх послуг України; і проекту TEMPUS-TACIS CD_JEP-№23125-2002 “Підготовка спеціалістів за напрямом “Європейські студії”, в рамках якого було досліджено основні тенденції розвитку європейського та світового ринків освітніх послуг і виявлено перспективні напрями участі України в інтеграційних процесах у сфері освіти.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних положень та науково-практичних рекомендацій щодо удосконалення механізму регулювання інтеграційних процесів у сфері освітніх послуг та визначення перспективних напрямів інтеграції України до світового освітнього простору.

Відповідно до теми дослідження в роботі поставлено та вирішено такі задачі:

дослідити теоретичні засади розвитку інтеграційних процесів у сфері освітніх послуг;

визначити основні напрями і форми регулювання інтеграційних процесів у сфері освіти;

дослідити діяльність міжнародних організацій та інтеграційних об’єднань як суб'єктів, що регулюють інтеграційні процеси у сфері освітніх послуг на наднаціональному рівні;

провести аналіз механізму регулювання інтеграційних процесів у сфері освітніх послуг;

розробити основні напрями вирішення проблеми фінансового забезпечення розвитку інтеграційних процесів у сфері освітніх послуг;

визначити підходи щодо забезпечення розвитку комерційних відносин у сфері освітніх послуг;

розробити перспективні напрями інтеграції України до світового освітнього простору.

Об’єктом дослідження виступають євроінтеграційні процеси у сфері освітніх послуг.

Предметом дослідження є теоретичні засади та організаційно-економічний механізм регулювання інтеграційних процесів у сфері освітніх послуг на національному та наднаціональному рівнях.

Методи дослідження. Теоретичною й методологічною основою дисертаційної роботи є положення сучасної економічної теорії, теорії інтернаціоналізації вищої освіти, наукові праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених у сфері дослідження проблем міжнародної економіки і інтеграції країн до світового освітнього простору.

У дослідженні використано діалектичний метод наукового пізнання, а також загальнонаукові методи пізнання: методи теоретичного узагальнення (при дослідженні теоретичних засад розвитку європейських інтеграційних процесів у сфері освітніх послуг); методи історичного та логічного аналізу (при формуванні погляду на роль та місце сфери освітніх послуг у системі світового господарства); метод системного підходу (при розгляді діяльності міжнародних організацій як суб’єктів, що регулюють інтеграційні процеси у сфері освітніх послуг на наднаціональному рівні, та розробки їх класифікації); методи аналізу та синтезу (при вивченні закономірностей регулювання інтеграційних процесів у сфері освітніх послуг); методи порівняльного аналізу й узагальнення даних (при аналізі механізму регулювання інтеграційних процесів у сфері освітніх послуг та визначенні можливостей України щодо інтеграції до світового освітнього простору); методи статистичного та математичного аналізу (при визначенні динаміки кількості іноземних студентів в країнах ЄС).

Інформаційною базою дослідження виступають Закони України та нормативні документи, статистичні дані Державного комітету статистики України, статистичні та аналітичні матеріали офіційних сайтів Міністерства освіти і науки України, Європейського Союзу, Світового банку, ОЕСР, ЮНЕСКО, СОТ, МОП.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у поглибленні теоретичних положень і розробці науково-практичних рекомендацій щодо удосконалення механізму регулювання інтеграційних процесів у сфері освітніх послуг та визначення перспективних напрямів інтеграції України до світового освітнього простору.

Конкретні наукові результати, які характеризують новизну виконаного дослідження, полягають у такому:

вперше:

розроблено класифікацію міжнародних організацій та інтеграційних об’єднань відповідно до трактування ними поняття “освіта” та їх ролі у регулюванні інтеграційних процесів в освітній сфері: до першої групи віднесено міжнародні організації та угруповання, які стратегічно визначають характер розвитку інтеграційних процесів у сфері освітніх послуг (ЄС, Рада Європи, Європейська асоціація університетів); до другої групи - міжнародні організації, які забезпечують фінансову підтримку розвитку інтеграційних процесів у сфері освітніх послуг (Світовий банк, ЮНЕСКО); до третьої групи віднесено міжнародні організації, які регулюють процеси купівлі-продажу освітніх послуг на світовому ринку (СОТ, ОЕСР). Розроблена класифікація дала можливість дослідити окремі складові механізму регулювання інтеграційних процесів у сфері освітніх послуг за такими визначеними напрямами, як фінансування, правове забезпечення, організація (структуризація) та визначення умов торгівлі;

запропоновано визначення механізму регулювання інтеграційних процесів у сфері освітніх послуг як сукупності взаємопов'язаних процесів (розвиток “економік, заснованих на знаннях”; активізація діяльності в рамках міжнародних та регіональних угод зі співробітництва між системами вищої освіти - Болонська декларація, між вищими навчальними закладами - Велика Хартія університетів; розвиток комерційних відносин в освітній сфері; транснаціоналізація освіти), що сприяють підвищенню конкурентоспроможності європейських систем вищої освіти в цілому і європейських вищих навчальних закладів зокрема шляхом створення умов для розширення і зміцнення зв'язків між країнами у сфері освіти;

удосконалено:

підхід щодо забезпечення фінансової підтримки розвитку інтеграційних процесів у сфері освітніх послуг шляхом трансформування ролі державних органів регулювання освітньою сферою, яке має здійснюватися за такими напрямами: диференціація послуг вищої освіти, створення умов для розвитку приватного сектору у вищій освіті, розширення автономії ВНЗ, захист прав інтелектуальної власності, розвиток сфери інформаційно-комунікаційних технологій, фінансове стимулювання ВНЗ. Використання розробленого підходу сприятиме вирішенню проблеми зменшення фінансування освітньої сфери з боку державних бюджетів за рахунок залучення національного капіталу та використання можливостей самих ВНЗ ефективно працювати в умовах ринку;

систему підходів щодо розвитку комерційної складової інтеграційних процесів у сфері освітніх послуг на основі формування двох груп проблем, які пов’язані з поширенням комерційних відносин в освіті, відповідно до рівня їх вирішення – національного та наднаціонального, що дозволяє визначити напрями усунення означених проблем з урахуванням національних інтересів країн-експортерів і країн-імпортерів освітніх послуг та наднаціональних інтересів світового суспільства в контексті розгляду особливої природи освітніх послуг, яким одночасно властиві ознаки суспільного і приватного товару;

методичні засади щодо активізації процесу інтеграції України до світового освітнього простору за такими визначеними перспективними напрямами, як участь у Болонському процесі, участь у міжнародних та регіональних угодах з розвитку співробітництва між освітніми закладами, участь у міжнародних проектах і програмах, участь у транснаціональній освіті. Зокрема розроблено модель інтеграції українських ВНЗ до ринку транснаціональної освіти, методику аналізу можливостей участі ВНЗ в інтеграційних процесах у сфері освітніх послуг та підхід до розрахунку ефективності участі ВНЗ у транснаціональній освіті;

дістав подальшого розвитку:

понятійний апарат з питань регулювання інтеграційних процесів у сфері освітніх послуг, зокрема: надано визначення сфери освітніх послуг, яку пропонується розглядати як сукупність системи освіти, ринку освітніх послуг та кон’юнктури, що склалась на цьому ринку; наведено авторське визначення освітньої послуги як сукупності навчальної і наукової інформації, що передається студенту у вигляді системи знань та практичних навичок і вмінь, за умов успішного засвоєння якої студент отримує відповідну кваліфікацію чи вчений ступінь. На основі аналізу теорій інтернаціоналізації вищої освіти запропоновано до сучасних інтеграційних процесів у сфері освітніх послуг відносити академічну мобільність, інтернаціоналізацію навчальних планів та транснаціоналізацію освіти.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення дисертаційної роботи сприятимуть розвитку процесу інтеграції сфери освітніх послуг України до європейського та світового освітніх просторів.

Результати дослідження використано у практичній діяльності Луганської обласної державної адміністрації (м.Луганськ) (довідка №109/28-003 від 16.01.2006 р.) - методика аналізу можливостей розвитку транснаціональної освіти; Харківського національного економічного університету (м.Харків) (довідка №86/02-63 від 23.02.2006 р.), Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (м.Одеса) (довідка №98/07-54 від 12.01.2006 р.), Університету Пьєр Мендес Франс (Франція, м.Гренобль) (довідка №265 від 20.02.2006 р.) - методика аналізу можливостей участі вищого навчального закладу в інтеграційних процесах у сфері освітніх послуг; Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (м.Луганськ) (довідка №108-115-296/5 від 14.01.2006 р.) - підхід щодо стимулювання факультетів і кафедр університету до участі у міжнародних проектах и програмах.

Результати дисертаційної роботи використано також у навчальному процесі Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля при створенні науково-методичних комплексів та викладанні дисциплін “Міжнародна економіка” та “Вища освіта України і Болонський процес” (довідка №108-115-122/3 від 27.01.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі результати, викладені у дисертаційній роботі, отримані здобувачем самостійно і знайшли відображення в опублікованих працях.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідались і отримали схвалення на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях, семінарах та форумах: “Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків та залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект” (м. Донецьк - м. Слов’яногірськ, 2005 р., 2004 р.); “Глобальная интеграция программ последипломного образования GIGP 2003” (г. Киев, 2003 г.); “Политические, социально-экономические и культурные аспекты сотрудничества России и Украины: История и современность” (г.Воронеж, 2003 г.); “Міжнародний молодіжний економічний форум” (м. Київ, 2003 р.).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 10 наукових праць загальним обсягом 4,4 д.а., з яких здобувачеві належить 3,35 д.а., з них – 6 у фахових виданнях загальним обсягом 3,0 д.а., з яких здобувачеві належить 1,95 д.а.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури (161 найменування) і додатків. Основний текст дисертації викладено на 176 сторінках друкованого тексту, включаючи 3 таблиці на 3 сторінках, 12 рисунків на 12 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету і задачі дослідження, його об’єкт і предмет, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі “Теоретичні засади розвитку європейських інтеграційних процесів у сфері освітніх послуг” надано загальну характеристику формування сфери освітніх послуг, досліджено еволюційні етапи розвитку інтеграційних процесів у сфері освітніх послуг та розглянуто національний і наднаціональний рівні регулювання інтеграційних процесів у сфері освітніх послуг.

На основі систематизації сучасної теоретичної бази щодо визначення таких категорій, як система освіти, освітня послуга, ринок освітніх послуг, його основні властивості і складові елементи, автором запропоновано розглядати сферу освітніх послуг як сукупність системи освіти, ринку освітніх послуг та кон’юнктури, що склалась на цьому ринку. В результаті аналізу еволюції теорій інтернаціоналізації освітньої сфери до сучасних інтеграційних процесів у сфері освітніх послуг було віднесено академічну мобільність, інтернаціоналізацію навчальних планів та транснаціоналізацію освіти.

Проведене дослідження дозволило зробити висновок, що світовий ринок освітніх послуг є сьогодні вагомою часткою глобального ринку: в освітній сфері працює майже 5% всіє робочої сили, щорічно близько 2 трлн. дол. витрачається на освіту, приблизно 15% ринку розвинених країн світу має відношення до освіти.

Світова сфера освітніх послуг формує базу для розвитку нової моделі економічного зростання – економіки, що заснована на знаннях. Країни Європейського Союзу визначили процес “становлення економіки, що заснована на знаннях” як стратегічну мету свого розвитку до 2010 р. Економіка, заснована на знаннях, є економічною системою, в якій головним ресурсом є знання і освіта. В освітній сфері створюються і передаються нові знання, внаслідок чого з’являються нові товари і послуги, збільшується ефект від інституціональних перетворень, розвивається суспільний сектор, поліпшується інвестиційний клімат. Розвиненість сфери послуг вищої освіти обумовлює здатність країни до адаптації, розповсюдження і максимізації ефекту від упровадження новітніх технологічних розробок в різних сферах життєдіяльності від виробництва до управління. Аналіз сучасної наукової літератури щодо ролі сфери освітніх послуг у розвитку економік, заснованих на знаннях, показав, що економіка і суспільство 21 сторіччя не тільки "грунтуються на знаннях", але і "управляються знаннями", залишаючи на другому плані "індустріальні" та “постіндустріальні” моделі розвитку.

Європейський Союз, як інтеграційне об’єднання, що у своєму становленні пройшло всі етапи інтеграційного процесу від зони вільної торгівлі до повної інтеграції, за більшістю напрямів діяльності проводить єдину політику, проте сфера освіти не відноситься до цієї більшості. Всі питання, що стосуються функціонування систем освіти, визначення напрямів їх розвитку в окремих європейських країнах, регулюються на національному рівні. До компетенції наднаціональних органів регулювання відповідно до “Угоди про заснування Європейського Співтовариства” (149 ст.) відносяться лише питання, які пов’язані з розвитком якісної освіти на основі заохочення співробітництва між державами ЄС та, у разі необхідності, підтримки й доповнення дій національних органів за умов збереження прав кожної держави у визначенні змісту й організації освітнього процесу.

У другому розділі “Дослідження механізму регулювання інтеграційних процесів у сфері освітніх послуг” досліджено основні форми і напрями регулювання інтеграційних процесів у сфері освітніх послуг, проаналізовано діяльність міжнародних організацій і інтеграційних об’єднань як суб'єктів, що регулюють інтеграційні процеси у сфері освітніх послуг на наднаціональному рівні, розглянуто основні складові механізму регулювання інтеграційних процесів у сфері освітніх послуг.

В результаті дослідження до основних форм регулювання інтеграційних процесів у сфері освітніх послуг віднесено Велику Хартію університетів, Болонську декларацію та Лісабонську Конвенцію. Проведений аналіз основних цілей і напрямів розвитку співробітництва в рамках цих угод дозволив віднести Велику Хартію університетів до мікрорівня, Болонський процес - до національного та наднаціонального рівнів, Лісабонську конвенцію – до наднаціонального рівня регулювання. На основі цього було зроблено висновок, що до основних суб’єктів, які регулюють інтеграційні процеси у сфері освітніх послуг, слід відносити інтеграційні об’єднання, міжнародні організації, національні уряди і вищі навчальні заклади. Причому більш значну увагу слід приділити суб’єктам наднаціонального рівня, бо у загальному контексті саме вони визначають загальні напрями розвитку інтеграційних процесів у сфері освітніх послуг та виконують функції координування та узгодження національних і наднаціональних інтересів. Аналіз діяльності міжнародних організацій і інтеграційних об’єднань дозволив класифікувати їх на три групи в залежності від мети регулювання та трактування поняття “освіта” (табл. 1).

Таблиця 1

Класифікація міжнародних організацій і інтеграційних об’єднань, що регулюють інтеграційні процеси у сфері освітніх послуг

Гру-па | Міжнародні організації і інтеграційні об’єднання | Концепція освіти | Мета регулювання

І | - Європейський Союз

- Рада Європи

- Європейська асоціація університетів | Освіта – суспільний товар | Розвиток Зони євро-пейської вищої освіти (Болонський процес)

ІІ | - Організація об'єднаних націй з питань освіти, науки i культури

- Світовий Банк | Освіта – основа роз-витку сучасної еко-номіки | Фінансове забезпечення розвитку сфери освітніх послуг

ІІІ | - Світова організація торгівлі

- Організація економічного спів-робітництва та розвитку | Освіта – товар, що продається та ку-пується | Регулювання процесу купівлі-продажу освітніх послуг

Було запропоновано розглядати механізм регулювання інтеграційних процесів у сфері освітніх послуг як сукупність взаємопов'язаних процесів (розвиток “економік, заснованих на знаннях”; активізація діяльності в рамках міжнародних та регіональних угод зі співробітництва між системами вищої освіти - Болонська декларація, між вищими навчальними закладами - Велика Хартія університетів; розвиток комерційних відносин в освітній сфері; транснаціоналізація освіти), що сприяють підвищенню конкурентоспроможності європейських систем вищої освіти в цілому і європейських вищих навчальних закладів зокрема шляхом створення умов для розширення і зміцнення зв'язків між країнами у сфері освіти.

Аналіз основних складових механізму регулювання інтеграційних процесів у сфері освітніх послуг та взаємозв’язків між ними (рис.1) дозволив зробити такі висновки: у фінансуванні інтеграційних процесів у сфері освітніх послуг значну роль відіграють Світовий банк (2005 р. - 1,951 млрд. дол.), ЮНЕСКО (2004-2005 рр. - 306,434 млн. дол.), ЄС (програма Сократ (2000-2006рр.) - 1,850 млрд. евро; програма Темпус (2000-2003 рр.) - 125,996 млн.євро); у процесі правового забезпечення – ЄС, Рада Європи та ЮНЕСКО (Європейська мережа національної інформації Центру академічного визнання і мобільності; Лісабонська декларація; Сорбонська декларація; Болонська декларація); у процесі організації (структуризації) освітньої сфери – ОЕСР, ЄС, Рада Європи (визначення стратегій, форм та моделей транснаціональної освіти); у процесі визначення умов торгівлі освітніми послугами – СОТ та ОЕСР (систематизація освітніх послуг, визначення моделей надання освітніх послуг, захист інтересів експортерів і імпортерів освітніх послуг).

На основі аналізу механізму регулювання інтеграційних процесів у сфері освітніх послуг було виявлено основні проблеми, які пов’язані з фінансовим забезпеченням та розвитком комерційних відносин в освітній сфері.

Проблема фінансового забезпечення інтеграційних процесів у сфері освітніх послуг обумовлена зменшенням частки участі держав у фінансуванні і пропозиції освітніх послуг – в середньому на 1,1-0,2% за 1998-2004 рр. (табл.2).

Таблиця 2

Витрати на освіту за країнами світу, % до ВВП

Країна | Державні витрати на освіту як частка від ВВП (%) |

Країна | Державні витрати на освіту як частка від ВВП (%)

1998-1999 | 2001-2002 | 2003-2004 | 1998-1999 | 2001-2002 | 2003-2004

Австрія | 6,3 | 6,0 | 5,8 | Ізраїль | 7,7 | 7,5 | 7,3

Канада | 5,6 | 5,5 | 5,4 | Італія | 4,7 | 4,5 | 4,6

Данія | 8,2 | 8 | 8,2 | Норвегія | 7,7 | 7,4 | 6,8

Швеція | 8 | 7,8 | 7,4 | Швейцарія | 5,5 | 5,5 | 5,4

Франція | 5,9 | 5,9 | 5,8 | Великобританія | 4,7 | 4,5 | 4,2

Німеччина | 4,6 | 4,5 | 4,5 | США | 5 | 5,1 | 4,8

Проблема розвитку комерційних відносин в освітній сфері обумовлена значним збільшенням числа іноземних студентів. З метою виявлення тенденції динаміки кількості іноземних студентів у вищих навчальних закладах країн ЄС у роботі було розроблено відповідну економіко-математичну модель (1):

у (ЄС) = 3328,06+188,96t (1)

де y – кількість іноземних студентів; t – фактор часу.

На основі цієї моделі було розраховано прогнозні значення кількості іноземних студентів у закладах вищої освіти країн ЄС (рис.2), які свідчать, що за умов збереження існуючих тенденцій у 2010 р. кількість іноземних студентів у вищих навчальних закладах країн ЄС становитиме 5,78 млн., що майже в 1,6 разів більше ніж у 1998 р.

Рис. 2. Динаміка (1998-2004 рр.) і прогноз (2005 р., 2006 р., 2010 р.) кількості іноземних студентів у вищих навчальних закладах країн ЄС

Стрімке зростання числа іноземних студентів як в країнах ЄС, так і в інших країнах світу забезпечує умови для розвитку світового ринку освітніх послуг і активізації діяльності експортерів і імпортерів освітніх послуг. Серед країн-експортерів освітніх послуг чільні місця посідають США, Німеччина, Франція, Нідерланди, Велика Британія і Австралія. Серед країн-імпортерів освітніх послуг слід відзначити Китай, Південну Корею та Індію.

Проведений аналіз інтересів країн-експортерів і країн-імпортерів освітніх послуг дозволив виявити ряд проблем у розвитку комерційних відносин в освітній сфері, які у своїй більшості пов’язані з забезпеченням якості освітніх послуг, акредитації та визнання кваліфікацій, візовими проблемами, превалюванням іноземних навчальних закладів, що може привести до руйнування національних систем освіти країн-імпортерів, і т.д.

У третьому розділі “Удосконалення механізму регулювання інтеграційних процесів у сфері освітніх послуг” розроблено підходи до вирішення проблем фінансового забезпечення та розвитку комерційних відносин у сфері освітніх послуг, визначено перспективні напрями інтеграції України до світового освітнього простору.

Було доведено, що проблема фінансового забезпечення розвитку інтеграційних процесів в освітній сфері має бути вирішена з урахуванням того, що, по-перше, освітні послуги виконують функцію суспільного товару, по-друге, сфера освіти є базою для економічного розвитку країни. На основі цього у роботі було запропоновано вирішувати проблему фінансового забезпечення шляхом трансформування ролі національних органів регулювання освітньою сферою. У табл.3 наведено характеристику напрямів такого трансформування.

Таблиця 3

Напрямки трансформування ролі держави в процесі фінансового забезпечення розвитку інтеграційних процесів у сфері освітніх послуг

Напрям | Зміст | Результат

Диференціація послуг вищої ос-віти | - розвиток освітніх закладів усіх типів і форм власності;

- розширення асортименту освіт-ніх послуг | - підвищення конкурентоздатності ВНЗ;

- збільшення числа студентів;

- зростання фінансових надходжень від платні за навчання

Створення умов для розвитку приватно-го сектора у вищій освіті | - мінімальні умови до освітнього процесу при процедурі ліцен-зування;

- результативні механізми забез-печення якості освітніх послуг | - зростання кількості приватних ВНЗ, які не потребують державного фінансування і в той же час задовольняють потреби населення в освітніх послугах

Захист прав інте-лектуальної влас-ності | - захист прав інтелектуальної власності на освітні матеріали для дистанційного навчання | - отримання додаткових фінансових коштів за публікування результатів наукових досліджень, навчальних курсів і т.д.

Розвиток сфери інформаційно-комунікаційних технологій | - регулювання інформаційно-комункаційної інфраструктури та її цінової структури | - зниження цін на освітні послуги (за рахунок зменшення цін на інформаційно-комунікаційні послуги) приведе до збільшення попиту

Розширення авто-номії вищих нав-чальних закладів | - автономна система управління бюджетом, яка включає можли-вість перерозподілу ресурсів усе-редині ВНЗ відповідно до самос-тійно визначуваних критеріїв | - більш ефективне використання ресурсів, що надходять у вигляді бюджетного фінансування, та власних коштів ВНЗ.

Фінансове стиму-лювання вищих навчальних закла-дів | - зв’язок між фінансуванням і досягненням результату;

- виділення коштів співфінан-сування в обсязі, що залежить від доходу із зовнішніх джерел;

- податкові пільги підприємствам, що роблять благочинні по-жертвування ВНЗ;

- створення фондів із сприяння підвищенню якості;

- державна допомога студентам. | - ефективне використання ресурсів державного фінансування;

- залучення до освітньої сфери коштів із підприємницького сектору;

- зростання можливостей для студентів, які не мають достатньо коштів для навчання.

Проблема розвитку комерційних відносин у сфері освітніх послуг обумовлена поширенням тенденцій до товаризації знання і комерціалізації процесу надання освітніх послуг. Аналіз основних інтересів експортерів і імпортерів освітніх послуг дозволив виділити низку проблем у розвитку транснаціональної освіти та згрупувати їх відповідно до рівня їх вирішення.

До проблем, які мають бути вирішені на національному рівні, було віднесено: питання еміграції та імміграції студентів після навчання за кордоном, візове забезпечення мобільності, оподаткування закордонних навчальних закладів та превалювання іноземних освітніх закладів на національному ринку. На рис. представлено напрямки вирішення проблем розвитку комерційних відносин у сфері освітніх послуг шляхом регулювання на національному рівні.

До проблем, які мають бути вирішені на наднаціональному рівні, було віднесено питання візового забезпечення академічної мобільності, забезпечення якості освітніх послуг, акредитації закордонних освітніх закладів та визнання кваліфікацій. На рис. представлено напрямки вирішення проблем розвитку комерційних відносин у сфері освітніх послуг шляхом регулювання на наднаціональному рівні.

З урахуванням форм та напрямів регулювання інтеграційних процесів у сфері освітніх послуг у роботі було проведено аналіз сфери освітніх послуг України, що дозволило визначити та класифікувати передумови інтеграції української сфери освіти до світового освітнього простору на три групи:

1) участь у міжнародних угодах (Лісабонська конвенція (ратифіковано 03.12.1999); Велика Хартія університетів (підписано 10 українськими ВНЗ); Болонська декларація (підписано 19.05.2005 р.);

2) національна правова база у сфері освіти (Закон України “Про вищу освіту”; Національна доктрина розвитку освіти; Програма дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України);

3) зміни, що відбулися за останні роки і відбуваються тепер, у національній системі освіти (перехід на ступневу вищу освіту: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр; експериментальне впровадження європейської системи перезаліку залікових одиниць трудомісткості).

На основі зазначених передумов було сформовано перспективні напрями інтеграції України до світового освітнього простору:

- участь у Болонському процесі - забезпечує умови для розвитку академічної мобільності, поширення можливостей для експорту освітніх послуг на основі визнання дипломів про вищу освіту та стимулює розвиток національного ринку освітніх послуг;

- участь у міжнародних та регіональних угодах з розвитку співробітництва між освітніми закладами (наприклад, Велика Хартія університетів) - сприяє підвищенню іміджу окремого ВНЗ, розвитку академічних зв’язків та співробітництва з іноземними ВНЗ, поширенню можливостей для академічної мобільності;

- участь у міжнародних проектах і програмах (наприклад, TEMPUS-TACIS) - забезпечує поширення академічних і наукових контактів з іноземними ВНЗ, можливості для стажувань українських викладачів в іноземних ВНЗ, поліпшення матеріально-технічної бази навчального процесу;

- участь у транснаціональній освіті - створює умови для експортування освітніх послуг на іноземні ринки, підвищення конкурентоздатності української сфери освітніх послуг, зростання доходів ВНЗ.

Проведений аналіз дозволив зробити висновок, що за першими трьома напрямами ведеться досить активна робота як з боку Міністерства освіти і науки України, так і окремих ВНЗ. Проте питанню розвитку транснаціональної освіти приділяється недостатньо уваги, хоча саме цей напрям інтеграції є найбільш прибутковим з економічної точки зору, бо забезпечує поширення можливостей українських ВНЗ експортувати освітні послуги на міжнародні ринки. Як свідчать дані табл.4 в Україні частка іноземних студентів у загальній кількості студентів становила у 2004 р. 0,5%, що в декілька разів менше ніж в інших країнах світу.

Таблиця 4

Частка іноземних студентів у загальній кількості студентів,

що навчались у ВНЗ у 2004 р.

Країна | % до загальної кількості | Країна | % до загальної кількості | Країна | % до загальної кількості

Швейцарія | 17 | Франція | 7 | Ісландія | 4

Австралія | 14 | Данія | 7 | США | 3,5

Австрія | 13 | Нова Зеландія | 6 | Фінляндія | 2,5

Велика Британія | 12 | Ірландія | 4,5 | Іспанія | 2,5

Німеччина | 9,5 | Норвегія | 4,5 | ОЕСР (середнє зн.) | 4,8

Швеція | 6,5 | Канада | 4,5 | Україна | 0,5

Аналіз зарубіжного досвіду розвитку транснаціональної освіти та особливостей функціонування сфери освітніх послуг України довів, що з метою стимулювання експорту освітніх послуг українськими ВНЗ доцільно використовувати стратегію збільшення доходу. Результатом застосування цієї стратегії стане істотне збільшення мобільності іноземних студентів, які платять за свою освіту. Розвиток транснаціональної освіти є джерелом поповнення як державного бюджету у вигляді податків із підприємств різних галузей (іноземні студенти під час свого навчання подорожують, платять за житло, купують продукти, одяг і т.д.), так і бюджету окремого ВНЗ (безпосередня плата за навчання).

На рис.5 представлено модель інтеграції українських ВНЗ до ринку транснаціональної освіти, реалізація якої вимагає здійснення низки заходів як на національному, так і мікрорівні функціонування сфери освітніх послуг. Заходи на національному рівні мають бути спрямовані на створення умов для підвищення можливостей ВНЗ щодо експорту освітніх послуг на міжнародні ринки, на мікрорівні – на посилення позицій окремого ВНЗ щодо участі у ринку транснаціональної освіти.

Проведення аналізу можливостей участі ВНЗ в інтеграційних процесах у сфері освітніх послуг базується на оцінці сучасного стану діяльності ВНЗ за низкою кількісних та якісних факторів, що визначають ступінь його інтегрування до світового освітнього простору, на засадах матриці Бостонської консультативної групи. Відповідне розташування кожного фактору на матриці обумовлює подальше прийняття рішення відносно цього фактора: 1) якщо фактор вже досить розвинений, він не вимагає додаткової підтримки; більш раціональним буде підтримувати і розвивати ті фактори, які віднесені до негативних категорій, з метою рівномірного розвитку ВНЗ за всіма напрямами участі в інтеграційних процесах у сфері освітніх послуг; 2) якщо фактор вже досить розвинений і є головним активом розвитку ВНЗ, то подальші вкладення в цей фактор приведуть до посилення позицій цього ВНЗ за конкретними напрямами участі в інтеграційних процесах у сфері освітніх послуг. Рішення про те, які фактори потрібно підтримувати, залежить від конкретної ситуації у ВНЗ і тих цілей, які ставить перед собою керівництво.

Ефективність участі ВНЗ у транснаціональній освіті (E) визначається співвідношенням рівня його доходів від залучення іноземних студентів та витрат, пов’язаних із посиленням слабких позицій у діяльності ВНЗ, і може бути розраховано за такою формулою (2):

(2)

де: Сi – вартість навчання на і-тому факультеті; Si – кількість іноземних студентів на і-тому факультеті; Vj– витрати, пов’язані із посиленням j-тої позицій у діяльності ВНЗ; n – кількість факультетів у ВНЗ; m – кількість позицій, що мають бути посилені.

Разом з тим, слід відмітити, що участь окремого ВНЗ в інтеграційних процесах у сфері освітніх послуг в багатьох випадках базується на міжнародній діяльності лише його декількох підрозділів. З метою забезпечення рівномірного розвитку міжнародної активності ВНЗ у роботі було розроблено підхід щодо стимулювання факультетів і кафедр університету до участі у міжнародних проектах и програмах. Поряд із діяльністю ВНЗ щодо активізації їх участі в інтеграційних процесах у сфері освітніх послуг необхідне відповідне регулювання з боку місцевих органів регулювання освітньої діяльності. В цьому аспекті було розроблено методику аналізу можливостей розвитку транснаціональної освіти в межах освітніх закладів регіону.

ВИСНОВКИ

В результаті проведеного дослідження було вирішено важливу наукову задачу удосконалення механізму регулювання інтеграційних процесів у сфері освітніх послуг та визначення перспективних напрямів інтеграції України до світового освітнього простору, що дало можливість зробити такі висновки.

1. До сучасних інтеграційних процесів у сфері освітніх послуг було віднесено академічну мобільність, інтернаціоналізацію навчальних планів та транснаціоналізацію освіти. Академічна мобільність може носити як організований характер (програми ЄС Сократ і Темпус), так і спонтанний (ВНЗ самостійно пропонують свої програми на світовому ринку освітніх послуг). Інтернаціоналізація навчальних програм спрямована на удосконалення освітніх програм з метою їх відповідності вимогам сучасного глобалізованого ринку праці. Транснаціоналізація освіти спрямована на поширення ринків збуту освітніх послуг і реалізується у таких формах, як студентська мобільність, мобільність програм і інституційна мобільність.

2. На основі аналізу основних елементів механізму регулювання інтеграційних процесів у сфері освітніх послуг було обгрунтовано необхідність регулювання на двох рівнях: національному, на якому суб’єктами є загальні державні та регіональні органи влади (законодавчі, виконавчі, судові) та спеціалізовані державні і регіональні органи влади (міністерство освіти, державні і регіональні органи управління освітою та самоврядування в галузі освіти); і наднаціональному, на якому суб’єктами є міжнародні організації і інтеграційні об’єднання.

3. У дослідженні було доведено, що Велика Хартія університетів є формою співробітництва на мікрорівні (її підписання було ініційовано університетами), Болонський процес – на національному і наднаціональному рівнях (підписання Болонської декларації було ініційовано міністерствами освіти окремих країн ЄС, які відносяться до національного рівня регулювання, з подальшим поширенням ідеї інтегрування європейських систем освіти в єдиний освітній простір активними учасниками цього процесу стали міжнародні організації – ЮНЕСКО, Рада Європи та інші), Лісабонська конвенція – на наднаціональному рівні (її підписання було ініційовано міжнародними організаціями - Радою Європи та ЮНЕСКО).

4. Аналіз напрямів та форм регулювання інтеграційних процесів у сфері освітніх послуг дозволив зробити висновок, що процес становлення економік, які засновані на знаннях, є базою для розвитку процесу фінансування; Болонський процес - правового забезпечення; процес транснаціоналізації освіти - організації (структуризації) освітньої сфери; процес комерціалізації освітньої сфери - визначення умов торгівлі освітніми послугами.

5. На основі аналізу стратегій розвитку транснаціональної освіти було доведено, що стратегії міграції висококваліфікованих фахівців і збільшення доходу можуть бути використані для стимулювання експорту освітніх послуг, стратегія можливостей розвитку країни – імпорту освітніх послуг, стратегія взаєморозуміння – для експорту і імпорту освітніх послуг. Аналіз основних елементів сфери освітніх послуг України дозволив зробити висновок щодо доцільності використання стратегії збільшення доходу, яка спрямована на поширення можливостей національних ВНЗ щодо експорту освітніх послуг на світовому ринку.

6. У роботі було запропоновано вирішувати проблему зменшення обсягів державного фінансування освіти на основі трансформування ролі державних органів регулювання освітньою сферою, яке спрямовано на стимулювання вищих навчальних закладів будь-якої форми власності до діяльності в напрямі, вигідному державі, без здійснення прямого адміністративного контролю шляхом створення умов для розвитку інститутів фінансування і кредитування вищої освіти.

7. В результаті аналізу основних проблем розвитку комерційної складової інтеграційних процесів у сфері освітніх послуг на наднаціональному рівні (поширення академічної мобільності, забезпечення якості освітніх послуг, акредитації закордонних ВНЗ, визнання кваліфікацій) було обгрунтовано, що розвиток Болонського процесу є найбільш оптимальним варіантом їх вирішення: Болонську декларацію підписано 45 країнами, що забезпечує широке міжнародне співробітництво, основними цілями Болонського процесу є досягнення порівнянності академічних ступенів в країнах-учасницях, забезпечення академічної мобільності, розвиток співробітництва між країнам-учасницями з метою гарантування якості освітніх послуг.

8. З урахуванням світового досвіду розвитку транснаціональної освіти було розроблено модель інтеграції українських ВНЗ до ринку транснаціональної освіти, реалізація якої базується на використанні запропонованої методики аналізу можливостей участі ВНЗ в інтеграційних процесах в освітній сфері, яка дозволяє на основі виявлення сильних і слабких позицій у міжнародній діяльності ВНЗ посилити можливості його інтеграції до світового освітнього простору, та визначенні ефективності участі ВНЗ у транснаціональній освіті на основі співвідношення його доходів від залучення іноземних студентів та витрат, пов’язаних із посиленням слабких позицій у діяльності ВНЗ щодо участі в освітніх інтеграційних процесах. Результатом впровадження цієї моделі є підвищення ефективності діяльності ВНЗ, як суб’єктів господарювання, за рахунок отримання додаткових коштів від експорту освітніх послуг на світовому ринку.

9. Інтеграція української сфери освіти послуг до світового освітнього простору за запропонованими у роботі напрямами забезпечить переваги як