ІНСТИТУТ ВИЩОЇ ОСВІТИ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

Гапон Валентина Василівна

УДК 378.1.01

ОЦІНЮВАННЯ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ: КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті вищої освіти Академії педагогічних наук України

Науковий керівник: | доктор технічних наук, професор, академік Академії педагогічних наук України

Гуржій Андрій Миколайович,

Міністерство освіти і науки України,

Перший заступник міністра

Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук, професор, академік Академії педагогічних наук України

Прокопенко Іван Федорович,

Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди, ректор

доктор педагогічних наук, доцент

Єльникова Галина Василівна,

Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти Академії педагогічних наук України,

завідувач кафедри менеджменту

Провідна установа: | Національний педагогічний університет

ім. М.П.Драгоманова, кафедра педагогіки та психології вищої школи, Міністерство освіти і науки України, м. Київ

Захист відбудеться “ 5 ” травня 2006 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К26.456.02 в Інституті вищої освіти АПН України за адресою 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, зал засідань

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту вищої освіти АПН України (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9)

Автореферат розісланий “ 5 ” квітня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.В.Уваркіна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Розбудова України як незалежної, демократичної, правової європейської держави вимагає створення відповідної системи вищої освіти, спрямованої на забезпечення фундаментальної наукової, загальнокультурної, практичної підготовки фахівців, які визначають темпи й рівень науково-технічного, економічного, соціального, культурного прогресу та здатні до постійного оновлення наукових знань, професійної мобільності, швидкої адаптації до змін у соціально-економічній сфері, у галузях науки, техніки та технології.

Актуальність теми дослідження. Система підготовки спеціалістів в Україні розвивається і вдосконалюється, виходячи з двох специфічних функцій. По-перше, вона забезпечує відтворення висококваліфікованих елементів сукупної робочої сили суспільства, готує фахівців з різних спеціальностей та напрямів і цим сприяє розвиткові продуктивних сил. По-друге, вона реалізує і соціальну функцію – задовольняє духовні, інтелектуальні потреби людини, сприяє всебічному розвиткові особистості.

Розгалужена система вищих навчальних закладів (ВНЗ) України, заснованих на різних формах власності, потребує невідкладної розробки механізму узгодженої саморегуляції освітньої діяльності та стратегічних напрямів контролю якості освіти.

Як соціальний інститут, вища школа кожної країни є складовою світової освітньої системи, могутнім фактором розвитку продуктивних сил суспільства й духовної культури народу. Тому її наукове пізнання вимагає системного підходу, а вдосконалення неможливе без порівняльного аналізу з іншими країнами світу. Це зумовило необхідність проведення аналітичних досліджень з проблеми підготовки кваліфікованих спеціалістів у високорозвинених державах світу та оцінювання освітньої діяльності вищих навчальних закладів.

На нашу думку, ефективна реалізація функцій управління якістю освіти в сучасних умовах може бути досягнута завдяки моделюванню та побудові багаторівневої архітектури процесів обробки інформації з використанням нових інформаційно-комунікаційних технологій і сучасних комп’ютерів. Тому актуальною стає проблема створення такої інформаційно-аналітичної системи, що дозволятиме проводити оцінювання освітньої діяльності вищих навчальних закладів, прогнозувати тенденції їх розвитку та визначати чинники, від яких залежить ефективність підготовки спеціалістів на перспективу.

Ступінь наукової розробки проблеми. У сучасних умовах ринкової економіки проблема підвищення професійної підготовки набуває все більшого значення. Якість освіти трактується як відповідність наявності у випускників вищих навчальних закладів знань, умінь та навичок рівню, не нижчому від світового. Методологічною основою керованості вищої освіти України, надання їй можливості саморегулювання на міжнародному, державному, регіональному рівнях, а також всередині ВНЗ має стати система акредитації, складовими частинами якої є ліцензування, атестація та сертифікація.

Як до рівня кваліфікації, так і до кількості фахівців і спеціальностей існують об'єктивні вимоги. Підкреслимо, що для регулювання процесу підготовки спеціалістів враховується вузівський потенціал і тенденції розвитку вищого навчального закладу. Для цього необхідно оцінити можливості кожного навчального закладу і співвіднести їх між собою.

У Ерфуртській декларації від 1 березня 1996 р., Сорбонській від 25 травня 1998 р., Болонській від 18 червня 1999 р. та Бергенській конференції від 19 травня 2005 р. підкреслено, що під якістю освіти треба розуміти перелік засад, критеріїв, якими вищий навчальний заклад керується при реалізації поставлених перед собою цілей до подальшого підвищення якості освітньої діяльності шляхом систематичного впровадження внутрішніх механізмів її забезпечення та прямого взаємозв’язку із зовнішньою системою забезпечення якості.

Аналіз наукових праць українських дослідників В.Андрущенка, А.Гуржія, Н.Дем’яненко, М.Євтуха, М.Згуровського, Б.Корольова, К.Корсака, Т.Кошманової, В.Кременя, В.Лутая, В.Пікельної, І.Прокопенка та зарубіжних учених Б.Гінзбурга, Дж.Груфа, В.Лєдньова, К.Моррісона, Ю.Нікітіна, Т.Невілла Послтвейта, О.Савельєва, А.Тайджнмана дозволив визначити не лише розмаїття освітніх систем, закорінених у національних традиціях конкретної країни, а й знайти і головні спільні риси. Актуальні проблеми стану й тенденцій розвитку освіти України досліджували українські науковці зокрема, В.Бабак, В.Бобров, Я.Болюбаш, В.Зайчук, І.Зязюн, Е.Лузік, М.Левшин, В.Мадзігон, І.Мельникова, В.Огнев’юк, О.Савченко, М.Степко, О.Уваркіна, В. Ямковий та інші.

Окремі аспекти проблеми розробки теоретико-методологічних засад аналізу забезпечення якості підготовки спеціалістів та вимог до їх професійної підготовки у сучасних умовах розглянуто в працях В.Вікторова, Г.Єльникової, Ю.Зіньковського, О.Ляшенка, Є.Марченка, Д.Матроса, Н.Мельникової, С.Міхіна, Д.Полєва, Т.Семенюк, Т.Скока, В.Супруна, М.Юсупова.

На сьогодні відомі публікації, у яких порушуються питання, пов'язані з використанням економіко-математичних методів для оцінювання ефективності діяльності навчальних закладів, визначення потреби в спеціалістах та якості їх підготовки. Це, зокрема, праці А.Анчишкіна, Л.Борисової, В.Гриценка, І.Денисенко, О.Довгялло, Л.Колеснікова, В.Турченко та інших. У значній частині досліджень вирішуються питання використання економіко-математичних моделей для розрахунку показників розвитку галузі освіти. У цьому напрямі відомі роботи Є.Березіна, В.Бикова, М.Грабар, Т.Дубрової, В.Жабрєєва, Є.Жильцова, К.Краснянської, А.Мартинова, Д.Новікова, Т.Подліневої, Н.Плотникової, М.Слободянюка, С.Солиги, Д.Чупрунова та ін.

У сучасних педагогічних дослідженнях використовується багато методів, але більшість із них спрямовані на виявлення якісних (описових) характеристик будь-яких сторін педагогічних явищ, що не дозволяє оцінити інтенсивність їх прояву в кількісному вимірюванні. Огляд наукової літератури з цієї проблеми засвідчив, що є лише окремі праці, присвячені моделям порівняльної педагогіки, а саме: дослідження Н.Акінфієвої, Ю.Бабанського, Б.Вульфсона, С.Гончаренка, В.Кушніра, А.Лавренюка, З.Малькової, В.Ногіна, А.Омельянович, І.Підласого, М.Руденко, І.Сороки, В.Черепанова.

Незважаючи на значний обсяг наукової літератури, безпосередньо проблема оцінювання освітньої діяльності вищих навчальних закладів залишається ще не вивченою і на сьогодні відсутні:

-

-

-

-

Отже, недостатні методологічні розробки та практичні вирішення оцінювання освітньої діяльності ВНЗ як на рівні навчального закладу, так і на регіональному й державному рівнях зумовили вибір теми дисертаційного дослідження “Оцінювання освітньої діяльності вищих навчальних закладів: компаративний аналіз”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до тематичного плану наукових робіт Науково-дослідного інституту інформаційних технологій Міністерства освіти України за розділом “Дослідження та побудова моделей та програмних засобів для прогнозування показників діяльності вищих навчальних закладів та визначення їх рейтингу” (№ U003003, 1995 рік), а також до тем науково-дослідних робіт Головного інформаційно-обчислювального центру Міністерства освіти і науки України “Створення та супроводження інформаційної системи “Державна акредитаційна комісія. Ліцензії та сертифікати” (договір № 25/1-а від 2 січня 2000 року), “Моделювання та прогнозування структури підготовки спеціалістів у вищих навчальних закладах” (договір ДП/128-2003 від 25 червня 2003 року, № U004935), у яких автор виступив як відповідальний виконавець та науковий керівник.

Тему дисертації узгоджено в Раді з координації досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 5 від 14.05.2002).

Дослідження виконано також згідно з тематикою, передбаченою планом науково-дослідної роботи відділу педагогіки і психології вищої школи Інституту вищої освіти АПН України за темою “Психолого-педагогічне проектування особистісно-орієнтованих технологій навчання і виховання у ВНЗ” № U000963.

Об’єктом дисертаційного дослідження є освітня діяльність вищих навчальних закладів України.

Предметом дослідження є оцінювання та експертиза освітньої діяльності вищих навчальних закладів.

Мета дослідження – розробити методику рейтингової системи оцінювання вищих навчальних закладів та провести прогнозування перспектив їх розвитку.

Завдання дослідження:

-

-

-

-

-

-

Методи дослідження:

-

-

-

-

-

Наукова новизна одержаних результатів полягає у визначенні комплексної оцінки освітньої діяльності вищих навчальних закладів; дослідженні впливу соціально-економічних факторів на якість підготовки фахівців; розробці методики та технології прогнозування показників освітньої діяльності на рівні окремих вищих навчальних закладів, їх галузевих груп, регіональному та галузевому рівнях; розв’язанні наукових задач щодо проблеми вимірювання входу та виходу системи “якість освіти”, кількісного визначення інтегрованого показника якості – рейтингу вищого навчального закладу.

Практичне значення одержаних результатів. Для підвищення якості підготовки спеціалістів основні висновки та рекомендації дадуть змогу керівництву навчальних закладів на всіх рівнях управління (навчальний заклад – район – область – міністерство) проводити об’єктивний аналіз їх діяльності та визначати перспективи їх розвитку.

Впровадження розробленої технології уможливлює визначення критеріїв оцінювання діяльності вищих навчальних закладів, а їх дослідно-пошукова перевірка дозволяє значною мірою отримати оцінку діяльності вищого навчального закладу за допомогою комплексу показників (педагогічних, соціально-економічних). Проведене дисертаційне дослідження дає змогу на основі фактографічної інформації щодо кожного вищого навчального закладу побудувати динамічні послідовності показників їхньої діяльності, отримати прогнозні значення таких показників, як чисельність професорсько-викладацького складу, контингент студентів денної форми навчання, їх випуск та план прийому студентів на денну форму навчання тощо.

Результати дисертаційного дослідження використано в науково-дослідній роботі “Розробка програмно-технологічного комплексу “Моделювання та прогнозування структури підготовки спеціалістів у вищих навчальних закладах”, що є складовою частиною Державної науково-технічної програми з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки на 2003-2006 р.р. (витяги з протоколів засідань науково-технічної ради ДНТП .2):

-

-

-

Методи та результати дослідження впроваджено в Міністерстві освіти і науки України при розробці та друці результатів проекту “Рівний доступ до якісної освіти в Україні”, підготовці інформаційно-аналітичних матеріалів до II Всеукраїнського з’їзду працівників освіти “Освіта України”, Всеукраїнського форуму “Турбота про вчителя – надія на майбутнє”, підсумкової колегії міністерства “Про виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України “Назустріч людям” щодо забезпечення доступу до якісної освіти” (довідка № .1-20/366 від 14.02.2006), а також у Донбаській національній академії будівництва і архітектури (довідка № 05-88 від 21.02.06), Українській інженерно-педагогічній академії (довідка № 106-01/06 від 24.02.06).

Розроблений програмно-технологічний комплекс дає змогу використати його для проведення моніторингу та оцінювання національної системи освіти з метою порівняння з освітніми системами інших держав світу, у розробці навчальних курсів і спецкурсів “Система вищої освіти в Україні”, “Стандартизація і якість вищої освіти”, “Правове забезпечення вищої освіти”.

Особистий внесок здобувача. Особисто здобувачем обґрунтовано значення, роль і функції комплексної оцінки освітньої діяльності вищих навчальних закладів, визначено загальні підходи до розробки моделей оцінювання освітньої діяльності, виявлено загальні тенденції розвитку та проведено порівняльний аналіз української системи вищої освіти з освітніми системами розвинених країн світу. Розроблено технологію оцінювання, алгоритм побудови прогностичних моделей та механізм визначення їх адекватності. Удосконалено методику розрахунку рейтингів на базі використання структурно-ієрархічних моделей, створено програмно-технологічний комплекс, що дозволяє описувати освітню діяльність вищих навчальних закладів за допомогою системи показників, моделювати взаємний їх факторний вплив та проводити прогнозування вибраних показників. Особистий внесок — 12,5 д.а.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідались на XVI звітній науково-технічній конференції Київського міжнародного університету цивільної авіації (Київ, 1996), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Інформатика та комп’ютерно-орієнтовані технології навчання” (Хмельницький, 2001), ІХ Українській науково-методичній конференції “Нові інформаційні технології навчання в навчальних закладах України” (Одеса, 2003), та на VI Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці спеціалістів: методологія, теорія, досвід, проблеми” (Вінниця, 2004).

Публікації. Результати й основні положення дослідження висвітлено у 18 публікаціях, із них 10 надруковані у фахових наукових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел, додатків.

Основний текст дисертаційного дослідження викладено на 179 сторінках, робота містить 8 рисунків, 9 таблиць, список використаних джерел із 174 найменувань праць вітчизняних та зарубіжних авторів, 10 додатків на 152 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вcтупі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження обраної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету дослідження, сформульовано методологічну основу, завдання та методи дослідницької роботи, з’ясовано стан та рівень наукової розробки задач за окресленою проблемою, визначено наукову новизну і практичну цінність дисертаційної роботи, особистий внесок, висвітлено результати апробації та впровадження.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади аналізу діяльності вищих навчальних закладів” визначено завдання та функції порівняльно-педагогічних досліджень, методи збирання та систематизації відповідного фактичного матеріалу, вивчення міжнародного досвіду розвитку вищої освіти як особливого напряму педагогіки.

На основі вивчення принципів порівняльного аналізу освітньої діяльності в розділі уточнено поняття “оцінювання” в аспекті ефективності управління ресурсами вищих навчальних закладів з метою якісної підготовки фахівців. Доведено, що для отримання комплексної оцінки необхідно досліджувати освітні процеси у взаємозв’язку із соціальним, педагогічним, економічним, політичним і культурним контекстом, у їх порівнянні за принципами подібності й відмінності.

У зв’язку з цим у розділі 1 проведено порівняльний аналіз методологічних підходів до системного оцінювання вищої освіти різних держав світу в рамках моніторингу освітнього процесу, які поділяються на дві групи. До першої групи віднесено апріорний підхід, при якому стандарти визначаються міністерством або експертною установою до того, як будуть отримані відомості вимірювання досягнутих результатів та їх оцінювання. До другої групи методологічних підходів віднесено дослідження щодо оцінювання освітньої діяльності на базі системи оціночних показників (апостеріорний підхід). Визначено, що основне завдання освітніх показників – це надавати інформацію про стан, стабільність чи змінність, функціонування або результативність системи вищої освіти. Їм притаманний кількісний характер; вони є носіями зведеної інформації про важливі сторони освітньої діяльності слугують засобами діагностики і є підґрунтям оцінювання, спричинюють формування комплексної оцінки.

У розділі проведено порівняльний аналіз української системи вищої освіти з освітніми системами розвинених країн світу за такими показниками, як принципи організації сучасної освіти, структура мережі вищих навчальних закладів, забезпечення якості та процедури акредитації, особливості прийому, форма контролю знань, системи міжнародного переведення зарахованих дисциплін та визнання освітніх кваліфікацій, системи оплати за навчання тощо. У процесі наукового дослідження здійснено аналіз діяльності вищих навчальних закладів і систем оцінювання вищої освіти у країнах ЄС та розвинених країнах світу (Франції, Великобританії, Іспанії, Данії, Австрії, США, Канаді, Японії тощо), що уможливило виявити найважливіші загальні тенденції їх розвитку.

Проведений компаративний аналіз систем оцінки вищої освіти надав можливість виявити основні принципи вдосконалення управління якістю освіти, а саме: єдина система стандартів; наявність чітко сформульованих цілей і критеріїв оцінки ступеня їх досягнення; гнучка система звітності, що має бути доступною громадськості, владі, студентам, педагогам та всім зацікавленим особам; порівняння ресурсів, можливостей та досягнутих результатів; повнота й регулярність контролю. Визначено пріоритетні напрями розвитку вищої освіти в Україні та шляхи їх реалізації. Доведено, що в сучасних умовах головним завданням розвитку та вдосконалення вищої освіти є подальше підвищення якості підготовки спеціалістів.

Аналіз динаміки вітчизняної вищої освіти (2001-2005 рр.) проведено за такими освітніми показниками, як загальний контингент студентів, прийом студентів, випуск фахівців, чисельність педагогічного та адміністративно-обслуговуючого персоналу, їх середня заробітна плата за видами (держбюджет, контрактна форма навчання) та формами навчання (денна, заочна). Проаналізовано обсяги фінансування вищих навчальних закладів за 2001-2005рр. та витрати на навчання за типами вищих навчальних закладів і напрямами підготовки спеціалістів.

У другому розділі “Оцінювання ефективності освітньої діяльності вищих навчальних закладів” обґрунтовано застосування моделювання як метода дослідження, розроблено моделі, методику та технологію оцінювання.

У розділі викладено принципи формування моделі оцінювання вищої освіти, яка повинна ілюструвати її динаміку, уможливлювати прогнозування тенденцій її розвитку та вплив уже прийнятих рішень, допомагати прогнозувати прийом студентів на перші курси та випуск фахівців, потребу в професорсько-викладацькому складі, фінансових та матеріально-технічних ресурсах вищої освіти.

Особливу увагу в розділі приділено аналізу системи оцінок діяльності вищих навчальних закладів, яка розглядається за такими основними характеристиками, як призначення діяльності, її функції, інформаційні потоки та структура. Для виявлення якісних характеристик щодо оцінки діяльності вищих навчальних закладів та пошуку шляхів вирішення окреслених проблем, з точки зору загальної теорії систем, у цьому дослідженні виділено основні фази, а саме: формування стратегії; оцінювання; реалізація. Обґрунтовано, що оцінювання діяльності вищих навчальних закладів є складовою частиною системи управління вищою освітою в напрямі підвищення якості підготовки фахівців, ядром якої, на нашу думку, має бути компонент, що забезпечує прогнозування основних процесів у цій системі.

Оскільки довгострокове прогнозування освітніх показників діяльності вищих навчальних закладів є одним із складних питань управління вищою освітою, то прогноз діяльності цих закладів передбачав вивчення первинної інформації про показники діяльності, облік факторів, які впливають на розвиток прогнозної системи й оцінку перспектив її розвитку. При виборі методів прогнозування ми керувалися метою прогнозу, наявністю первинної статистичної інформації, тривалістю прогнозного періоду, специфікою досліджуваної галузі, термінами підготовки прогнозу. У результаті проведених досліджень доведено, що прогнозування процесів розвитку вищих навчальних закладів може здійснюватися на основі визначення головної тенденції розвитку в часі, тобто тренда, який являє собою поліном кінцевого степеня. Тому в дисертаційному дослідженні використано методи регресійного і кореляційного аналізу, основною особливістю яких є використання динамічних рядів (часових послідовностей) процесів та відповідних чинників, що прогнозуються.

Отже, умовою ефективності оцінювання діяльності вищих навчальних закладів є побудова моделі цього процесу для прийняття рішень, у межах якої кожному з можливих варіантів може бути визначено певне число балів. Утруднення при цьому виникали через наявність надто великої кількості критеріїв, а також через їх неосяжність. Для того, щоб обійти ці перепони, нами запропонована процедура побудови моделі оцінювання діяльності вищого навчального закладу, яка передбачає такі дії:

-

-

-

-

-

-

-

Діяльність вищих навчальних закладів у дисертаційному дослідженні оцінюється за допомогою інтегрованого показника – рейтингу, для визначення якого виконано такі етапи робіт, як формування інформаційної бази даних з показниками діяльності, формування обернено – симетричної матриці, оцінка компонентів власного вектора за рядками, нормалізація результатів для визначення оцінки вектора пріоритетів, формування гіпотетичної моделі.

Для оцінювання нами запропоновано технологічну схему, основними процедурними елементами якої є:

-

-

-

У розділі доведено, що рейтинг як інтегральний індекс вищого навчального закладу є показником його престижності та найоб’єктивнішим критерієм у системі оцінювання їх діяльності.

Визначення рейтингу вищих навчальних закладів передбачає такі етапи:

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Гіпотетична модель вищих навчальних закладів формується на базі максимальних пріоритетів за критеріями, що мають місце серед вищих навчальних закладів галузевої групи, рейтинг яких визначається. Сумарний пріоритет вищого навчального закладу та гіпотетичної моделі визначається як сума пріоритетів за критеріями.

У третьому розділі “Експериментальна перевірка економіко-математичних моделей для системи оцінювання діяльності вищих навчальних закладів та аналіз результатів їх впровадження” викладено загальну характеристику основних етапів експериментальної роботи, представлено результати апробації методики оцінювання освітньої діяльності вищих навчальних закладів, визначено характеристики адекватності розроблених моделей.

Експериментальні дослідження ефективності довгострокового прогнозування показників діяльності вищих навчальних закладів відповідно до вибраних моделей (трендів оптимальних степенів) проведено методом ретроспективного прогнозування.

У процесі експериментальної перевірки розрахунків з використанням розроблених моделей для прогнозування показників освітньої діяльності вищих навчальних закладів нами виділено такі етапи:

–

–

–

–

Шляхом пошуку рішення в означеній проблемі стали дослідження щодо визначення факторів та показників, які суттєво впливають на зміни в пріоритетності напрямів діяльності навчальних закладів, та побудова моделей і програмних засобів для рейтингової системи оцінки їх діяльності. Нами розроблено ієрархічну модель оцінки діяльності вищого навчального закладу, що включає близько 170 первинних та 80 розрахункових показників. На основі фактографічної інформації щодо кожного об’єкта прогнозування побудовано динамічні послідовності цих показників діяльності вищих навчальних закладів, починаючи з 1988 р.

Для забезпечення виконання таких процедур, як вибір об'єкта прогнозування, здійснення передпрогнозної орієнтації, виявлення внутрішніх закономірностей, математична обробка інформації, кількісна оцінка структури, створено дослідні зразки програмних засобів та інформаційних баз даних для прогнозування показників діяльності вищих навчальних закладів і визначення їх рейтингу. До складу прикладного програмного забезпечення увійшли такі програми, як моделювання структурного опису об'єкта прогнозування, створення бази даних фактографічної інформації про об'єкт, побудова екстраполяційних моделей, побудова факторних моделей, моделювання впливу факторів та прогнозування за факторними моделями, розрахунок рейтингів вищих навчальних закладів, друк аналітичної інформації. Програмний комплекс працює в режимі підготовки та проведення експерименту.

На основі прогнозних трендових моделей проведено дослідження та отримано для всіх вищих навчальних закладів розрахункові значення таких показників, як чисельність професорсько-викладацького складу, контингент студентів денної форми навчання, випуск студентів денної форми навчання та план прийому студентів на денну форму навчання. При цьому в експериментальному режимі проводилися багатоваріантні розрахунки зі змінними значеннями кількості базових років, для яких існує фактографічна інформація про об’єкт прогнозування, а також кількості років, щодо яких проведено прогнозування вибраних показників, що характеризують різноманітні сторони освітньої діяльності вищих навчальних закладів. Аналізуючи рівняння моделей, що використовувалися для прогнозування визначених показників, та розраховані критерії їх оптимальності, можна стверджувати, що найбільш точно процес описують моделі з оптимальним степенем тренда, який дорівнює 1 (у 80% моделей).

До характеристик точності прогнозування показників діяльності вищих навчальних закладів у дисертаційному дослідженні віднесено такі критеріальні оцінки, як дисперсія, або середньоквадратичне відхилення; коефіцієнт апроксимації; коефіцієнт детермінації; коефіцієнт кореляції.

Результати ретроспективного прогнозування випуску спеціалістів за денною формою навчання наведено в табл.1.

Таблиця 1

Результати розрахунку за методом оптимальних трендів

Показник випуск спеціалістів за денною формою навчання (осіб)

Рік | Донецький національний університет | Національний педагогічний у-т

імені М.П. Драгоманова

Факт | Прогноз | Відхилення (%) | Факт | Прогноз | Відхилення (%)

1988 | 879 | 869 | 1,1

1989 | 920 | 883 | 4,0

1990 | 877 | 897 | 2,2

1991 | 968 | 911 | 5,0 | 1282 | 1297 | 1,1

1992 | 868 | 926 | 6,6 | 1282 | 1277 | 0,3

1993 | 1018 | 940 | 7,6 | 1292 | 1257 | 2,6

1994 | 950 | 954 | 0,4 | 1213 | 1237 | 2,0

1995 | 980 | 969 | 1,2 | 1244 | 1218 | 2,1

1996 | 1007 | 983 | 2,4 | 1190 | 1198 | 0,6

1997 | 1099 | 997 | 9,3 | 1106 | 1179 | 6,5

1998 | 1132 | 1011 | 10,7 | 1266 | 1159 | 8,4

1999 | 1285 | 1026 | 20,2 | 1104 | 1139 | 3,1

У розділі доведено, що результати ретроспективного аналізу, відповідно до розроблених трендових моделей за визначеними показниками, точно відображають тенденції освітньої діяльності вищих навчальних закладів. Розрахункові та фактичні тенденції основних показників практично збігаються. Це свідчить, що закладені в моделі взаємозв'язки адекватно відображають реальну дійсність. Виходячи з цього, можна зробити висновок про можливість використання моделей для варіантних прогнозних розрахунків показників діяльності вищих навчальних закладів на перспективний період.

Програмою наукового пошуку було передбачено основні етапи впровадження рейтингової системи, а саме: визначення пріоритетів вищого навчального закладу за кожним із критеріїв та встановлення рейтингу закладу в галузевій групі за набраним сумарним пріоритетом. Для апробації методики рейтингової оцінки діяльності вищих навчальних закладів розроблено критеріальні показники, на підставі яких проведено розрахунки рейтингів вищих навчальних закладів за всіма галузевими групами. Зазначимо, що методика та програмне забезпечення щодо розрахунків рейтингів дозволила експертам із показників, що характеризують діяльність вищих навчальних закладів, сформувати систему критеріїв, за якими проведено розрахунки рейтингів.

Експериментальні розрахунки рейтингів вищих навчальних закладів, що входять до групи університетів, наведено в табл.2.

Таблиця 2

Результати експериментального розрахунку рейтингів вищих навчальних закладів (група – університети)

Назва вищого навчального закладу | Рейтинг

у 1994 р. | Сумарний пріоритет | Рейтинг

у 1999 р. | Сумарний пріоритет

Гіпотетична модель | 100 | 55 ,8 | 100 | 38,5

Київський національний університет | 36 | 20,00 | 81 | 31,34

Львівський національний університет | 55 | 30,81 | 64 | 24,48

Харківський національний університет | 39 | 21,68 | 60 | 23,03

Дніпропетровський національний у-т | 39 | 21,72 | 57 | 22,11

Чернівецький національний університет | 37 | 20,92 | 53 | 20,46

Донецький національний університет | 32 | 18,06 | 53 | 20,34

Одеський національний університет | 67 | 37,64 | 52 | 19,97

Ужгородський національний у-т | 35 | 19,27 | 49 | 19,02

Прикарпатський державний університет | 28 | 15,36 | 48 | 18,53

Волинський державний університет | 28 | 15,52 | 47 | 18,12

Національна юридична академія | 31 | 17,20 | 43 | 16,72

Запорізький державний університет | 32 | 17,61 | 43 | 16,39

Одеська національна юридична академія | * | * | 42 | 16,31

Таврійський національний університет | 42 | 23,39 | 41 | 15,89

Східноукраїнський національний у-т | 42 | 23,22 | 41 | 15,85

Сумський державний університет | 49 | 27,61 | 41 | 15,69

Черкаський державний університет | 21 | 16,20 | 40 | 15,44

*) розрахунки не проводились.

Для кожного вищого навчального закладу сформовано значення пріоритетів за визначеними показниками та розраховується його сумарний пріоритет. У табл.3 для прикладу наведено дані для Дніпропетровського національного університету з визначенням зайнятого місця в групі вищих навчальних закладів за кожним показником.

Таблиця 3

Результати експериментального розрахунку пріоритетів показників за результатами діяльності в 1999 р.

Дніпропетровського національного університету

Найменування критерію | Значення критерію | Пріоритет | Місце

План прийому на денну форму навчання | 1865,0 | 2,03 | 2

Загальний ліцензійний обсяг підготовки спеціалістів денної форми навчання | 2785,0 | 1,58 | 3

Конкурс на денну форму навчання | 1,96 | 0,86 | 14

Кількість навчально-наукових виробничих комплексів | 4,0 | 0,87 | 5

Контингент студентів денної форми навчання | 10852,0 | 1,8 | 2

Контингент студентів заочної форми навчання | 2238,0 | 0,66 | 13

Частка докторів, професорів (%) | 10,89 | 1,01 | 11

Частка кандидатів наук, доцентів (%) | 47,39 | 0,97 | 12

Завідувачі кафедр (професори, доктори) (%) | 56,19 | 1,0 | 13

Кількість докторів, професорів на 100 студентів денної форми навчання | 1,15 | 1 | 10

Кількість аспірантів, що навчаються з відривом від виробництва на 100 студентів денної форми навчання | 3,48 | 1,34 | 5

Кількість аспірантів на 1 викладача з науковим ступенем | 0,79 | 1,22 | 7

Кількість академічних груп, викладання в яких ведеться українською мовою (%) | 78,54 | 1,23 | 8

Частка викладачів, котрі викладають державною мовою (%) | 59,49 | 1,19 | 8

Частка підручників, опублікованих державною

мовою (%) | 87,0 | 1,21 | 7

Забезпеченість навчально-лабораторними площами на 1 студента | 13,5 | 1,18 | 7

Кількість екранних місць у розрахунку на 100 студентів денної форми навчання | 7,44 | 1,41 | 5

Забезпеченість студентів гуртожитком (%) | 95,22 | 1,08 | 10

Забезпеченість місцями у вузівських їдальнях (%) | 23,0 | 0,46 | 18

Сумарний пріоритет вищого навчального закладу | 22,11

У загальних висновках викладено основні результати теоретичної розробки та експериментальної перевірки методики і технології оцінювання освітньої діяльності вищих навчальних закладів.

ВИСНОВКИ

1. Порівняльний аналіз систем вищої освіти розвинених країн світу дав змогу визначити основні моделі оцінювання: оцінка базується на пріоритеті державних органів або структур, що фінансуються державою, і пов’язана з державним контролем, державною акредитацією, порівнянням різних навчальних закладів, розподілом фінансових ресурсів; самооцінка вищих навчальних закладів направлена на внутрішній аналіз, підвищення ефективності їх діяльності. При цьому проведено класифікацію чинників, що відіграють важливу роль в еволюції світової системи вищої освіти. Зокрема, до внутрішньосистемних віднесено вдосконалення структури, схеми підпорядкованості, технології, виявлення і використання резервів, впровадження передового досвіду. Зовнішні (позасистемні) чинники – це політичні, економічні, соціальні процеси, моральні цінності, традиції, тенденції світового розвитку (перехід від постіндустріального до інформаційного суспільства), магістральні шляхи еволюції світової системи вищої освіти. Обґрунтовано основні функції системи оцінювання (стратегічну, нормативну, координаційну, контрольну, діагностичну, синтезуючу, інформаційну та практичну).

2. Визначено пріоритетні напрями та шляхи реалізації якісної професійної підготовки спеціалістів у сучасних умовах. Це створення державної системи добору і навчання талановитої молоді, оновлення змісту вищої освіти, запровадження ефективних педагогічних технологій, створення нової системи методичного та інформаційного забезпечення, опрацювання та впровадження аналітичних, статистичних, імітаційних, ситуаційних моделей прогнозування обсягів підготовки фахівців, удосконалення системи комплектування контингенту студентів вищих навчальних закладів. Проведено аналіз динаміки змін вітчизняної вищої освіти у 2001-2005 рр. за такими показниками, як контингент студентів, прийом на 1 курс, випуск фахівців (за держбюджетною та контрактною формами навчання), обсяги фінансування (бюджетні та позабюджетні кошти), чисельність професорсько-викладацького складу, середня заробітна плата педагогічного та адміністративно-обслуговуючого персоналу у вищих навчальних закладах. Доведено, що для регулювання процесу підготовки спеціалістів необхідно враховувати вузівський потенціал і тенденції розвитку вищого навчального закладу. Зокрема, для цього запропоновано оцінити можливості вищого навчального закладу в кожній галузевій групі та співвіднести їх між собою.

3. Обґрунтовано, що найбільш доцільним для оцінювання діяльності вищих навчальних закладів є застосування рейтингової системи, в основу якої покладено багатовимірність і багатокритеріальну оптимізацію. Ієрархічну модель побудовано з вершин (цілей системи) через проміжні рівні (критерії, від яких залежать наступні рівні) до найнижчого, який є переліком альтернатив.

Розроблено технологію оцінювання і визначено критерії, за якими опрацьовано рейтинги вищих навчальних закладів, а саме: обсяги підготовки фахівців (план прийому на денну форму навчання, ліцензійний обсяг підготовки студентів денної форми навчання, конкурс на денну форму навчання, контингент студентів денної форми навчання, контингент студентів заочної форми навчання); науково-педагогічні кадри (кількість викладачів, завідувачів кафедр з науковими ступенями та званнями, аспірантів); наукова підтримка (обсяги держбюджетних, госпдоговірних науково-дослідних робіт у розрахунку на 1 науково-педагогічного працівника, на 1 викладача та на 1 студента денної форми навчання); матеріально-технічна база (забезпеченість навчально-лабораторним обладнанням в розрахунку на 1 студента денної форми навчання, кількість комп’ютеризованих робочих місць у розрахунку на 100 студентів денної форми навчання, загальна навчальна площа в розрахунку на 1 студента денної форми навчання); соціальна інфраструктура (забезпеченість гуртожитком, місцями у вузівській їдальні) тощо.

4. Доведено, що ядром системи оцінювання освітньої діяльності має бути компонент, що забезпечує прогнозування основних процесів у цій системі. Розроблено методику та визначено принципи формування (ідентичності й декомпозиції, дискримінації, порівняльного судження та синтезування) показників, які характеризують діяльність вищого навчального закладу, створено структурний опис комплексної оцінки його функціонування та ієрархічну прогностичну модель з урахуванням структури вищого навчального закладу, підготовки та перепідготовки кадрів, якісних показників комплектування контингенту студентів, нових технологій навчання, фондоозброєності навчального процесу, наявності науково-педагогічних кадрів, наукової діяльності, інтеграційних зв’язків, матеріально-технічної бази.

Для прогнозування тенденцій розвитку вищих навчальних закладів розроблено апарат багатофакторного аналізу, що включає:

-

-

-

-

5. Розроблено програмно-технологічний комплекс оцінювання освітньої діяльності вищих навчальних закладів, експериментально доведено адекватність запропонованої методики, вибраних моделей прогнозування й рейтингової системи оцінювання, проаналізовано результати впровадження. Доведено, що кількісною мірою відповідності моделі реальній дійсності за будь-який рік прогнозного періоду є співвідношення фактичних і розрахункових значень показників. Зокрема, прогнозні та фактичні тенденції таких показників діяльності вищих навчальних закладів, як чисельність професорсько-викладацького складу, контингент студентів денної форми навчання, випуск студентів денної форми навчання та план прийому студентів на денну форму навчання практично збігаються. Це свідчить, що закладені в моделі взаємозв'язки адекватно відображають реальну дійсність і уможливлюють використання розроблених моделей для варіантних прогнозних їх розрахунків на перспективний період. У роботі наведено рівняння моделей, розрахованих за методом оптимальних трендів та залишкових відхилень, коефіцієнти точності прогнозування вищезазначених показників для всіх вищих навчальних закладів України.

Доведено позитивну динаміку тенденцій розвитку вищої освіти в Україні за вибраними нами показниками. Розроблена технологія оцінювання з використанням комплексу методів дозволила розрахувати рейтинги і визначити вищі навчальні заклади з найвищими рейтингами в кожній галузевій групі.

6. Науково обґрунтовані результати цього дисертаційного дослідження дають змогу висунути такі пропозиції:

Проведене дослідження не вичерпує всієї різноманітності питань, пов’язаних із оцінюванням діяльності вищих навчальних закладів та визначенням їх рейтингу. Однак воно дозволяє окреслити коло проблем, які потребують додаткового вивчення та розробки: це – питання створення інформаційно-аналітичної системи оцінювання вищих навчальних закладів України в мережі Інтернет; проблема правомірності порівняння, зіставлення фактів, теоретичне обґрунтування зіставлюваності показників для проведення порівняльних досліджень української системи вищої освіти з освітніми системами розвинених країн світу; розробка концептуально - обґрунтованої моделі порівняльних досліджень на основі сучасних інформаційно-комунікаційних технологій.

Основний зміст дисертації відображено в таких публікаціях автора:

1.

2.

3.

4.