НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ГЕОГРАФІЇ

ХАРЧЕНКО В’ячеслав Валерійович

УДК 911.2

ЛАНДШАФТОЗНАВЧЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ВИРІШЕНЬ

ЛОКАЛЬНИХ ГЕОЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ

(НА ПРИКЛАДІ БОЯРСЬКОГО ПРИРОДНО-

ГОСПОДАРСЬКОГО ПІДРАЙОНУ)

11.00.01 – фізична географія, геофізика

і геохімія ландшафтів

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата географічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті географії НАН України

Науковий керівник: доктор географічних наук, професор

Пащенко Володимир Михайлович,

Інститут географії НАН України,

головний науковий співробітник.

Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор

Топчієв Олександр Григорович,

Одеський національний університет

ім. І. І. Мечникова, завідувач кафедри.

кандидат географічних наук, доцент

Аріон Оксана Василівна,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, доцент.

Провідна установа: Чернівецький національний університет

ім. Ю. Федьковича, географічний факультет,

Захист відбудеться “29” березня 2006 року о 10 годині на засіданні спеціа-лізованої вченої ради Д 26.163.02 Інституту географії НАН України за адресою: 01034, м. Київ-34, вул. Володимирська, 44.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту географії НАН Украї-ни, 01034, м. Київ-34, вул. Володимирська, 44.

Автореферат розісланий “17” лютого 2006 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат географічних наук

старший науковий співробітник В. І. Передерій

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасна практика господарювання в  Боярському природно-господарському підрайоні і всій Україні призводить до  виникнення великої кількості геоекологічних проблем. Вони пов’язані з погіршенням умов функціонування ландшафтів як середовища людського сус-пільства – та їх станів. Діяльність людини спричинила безпосередні зміни ланд-шафтів і їхніх властивостей, зумовила порушення їхніх функцій. Це негативно впливає на здоров’я людей і несприятливо – на розвиток галузей господарства: сільського, лісового, курортно-рекреаційного та ін.

Вирішення геоекологічних проблем потребує здійснення таких двох основ-них завдань: обґрунтувати шляхи раціонального ведення господарства – і  запровадити їх у практику природокористування. Це можливо за умови достовірного оцінювання продуктивнісного потенціалу ландшафтів. Тому, для ефективного вирішення геоекологічних проблем, потрібні ґрунтовні ланд-шафтознавчі дослідження – “класичні” та прикладні, зокрема у поєднанні з оцінюванням потенціалу продуктивності ландшафтних комплексів як показ-ника рівня оптимальності природокористування в їхніх межах.

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертаційна робота виконувалася у тісному зв’язку з дослідженнями відділу ландшафтознавства Інституту географії НАН України за темами: “Ландшафтознавчі основи форму-вання і розвитку екомережі України” (2002-2004), номер державної реєстрації – 0102U000416; “Підготовка переліку природних комплексів для формування національної екомережі (в окремому коридорі чи регіоні)” (2003-2004), номер державної реєстрації – 0102U005369; “Підготовка рекомендацій щодо прове-дення оцінки сучасного стану природних ландшафтів” (2004), номер державної реєстрації – 0104U006211.

Мета і завдання дослідження. Основна мета роботи обґрунтування шляхів ландшафтознавчого вирішення локальних геоекологічних проблем Боярського підрайону для напрацювання пропозицій щодо охорони, викорис-тання та відтворення його ландшафтних комплексів.

Реалізація представленої мети дослідження визначила потребу виконання таких п’яти дослідницьких завдань: 

дати теоретичне і методичне обґрунтування шляхів ландшафтознавчого вирішення локальних геоекологічних проблем, зокрема через опрацювання методики оцінювання природно-економічного потенціалу ландшафтних комп-лексів;* 

дослідити природні й антропогенні чинники формування ландшафтних комплексів Боярського підрайону і їхніх теперішніх станів; 

з’ясувати природно-економічний потенціал ландшафтів Боярського підрайону; 

провести сутнісну інвентаризацію геоекологічних проблем Боярського підрайону; 

обґрунтувати пропозиції щодо охорони, використання та відтворення ландшафтних комплексів Боярського підрайону із метою вирішення геоеко-логічних проблем підрайону та раціоналізації природокористування в ньому.

Об’єкти і предмети дослідження. Об’єктами дослідження є ландшафтні комплекси Боярського природно-господарського підрайону. Боярський природ-но-господарський підрайон є частиною Столичного регіону і досить повно репрезентує більшість із його природних, антропогенних і соціально-економіч-них складових та проблем, із ними пов’язаних. На територію підрайону виз-начальний вплив справляє Боярка – прикиївське місто курортних лісових і лісо-степових теренів. У місті мешкає 37,5 тисяч жителів (за даними на 2002 рік), його площа – понад 12,5 км2 (на 1993 рік). Територія Боярського підрайону становить майже 190,1 км2. Межі підрайону мають природне та антропогенне походження: південна межа Києво-Святошинського району з Васильківським і Дзвінківського лісництва Васильківського району з півдня; західна  віддалена межа заплави річки Ірпеня; північна межа розподілу сфер впливу Боярки / Білогородки та Боярки / Вишневого на формування природно-господарських підрайонів; східна Одеський автобан.

Предметами дослідження є теоретичне і методичне забезпечення ланд-шафтознавчого вирішення локальних геоекологічних проблем Боярського природно-господарського підрайону із застосуванням оцінювання природно-економічного потенціалу ландшафтних комплексів.

Методи дослідження. Вирішення поставлених дослідницьких завдань досягнуто з використанням системи методів дослідження. База даних, необхід-них для розрахування природно-економічного потенціалу ландшафтних комп-лексів, збагачена після проведення польових ландшафтознавчих досліджень у Боярському природно-господарському підрайоні, а також застосування літе-ратурних, статистичних і картографічних методів при опрацюванні одно-йменних джерел. Далі зібрана інформація була проаналізована і здійснено гро-шове оцінювання природно-економічного потенціалу ландшафтних комплексів. Після синтезу отриманих частинних результатів оцінювання із застосуванням картографічного методу і прийомів комп’ютерного опрацювання даних ство-рено галузеві оцінювальні карти. Порівняння відображених на картах оцінок галузевих природно-економічних потенціалів досліджуваних ландшафтних комплексів дало можливість розробити ландшафтознавчо обґрунтовані пропо-зиції щодо раціонального використання, охорони та відтворення об’єктних урочищ і місцевостей. Врахування таких пропозицій у практиці природо-користування має привести чи, принаймні, істотно наблизити до вирішення місцевих геоекологічних проблем.

Наукова новизна. В ході вирішення дослідницьких завдань отримано результати, яким властива така наукова новизна:

теоретико-методична – обґрунтовано і запроваджено в науковий обіг нове поняття природно-економічний потенціал ландшафтних комплексів; опра-цьована нова методика грошового оцінювання природно-економічного потен-ціалу ландшафтних комплексів; на основі запропонованої методики укладено спеціальні оцінювальні великомасштабні карти ландшафтних комплексів за їх природно-економічним потенціалом – змістовно нові карти;

регіональна – напрацьовано нові дані щодо ландшафтів Боярського природно-господарського підрайону – про теперішні їхні стани та природно-економічний потенціал, про геоекологічні проблеми у підрайоні;

прикладна – сформульовано ландшафтознавчо обґрунтовані пропозиції щодо охорони, використання та відтворення ландшафтних комплексів Бояр-ського підрайону для вирішення його геоекологічних проблем через раціона-лізацію природокористування.

Особистий внесок автора. Зібрано та опрацьовано літературний, карто-графічний і польовий фактичний матеріал ландшафтознавчого, галузево-геогра-фічного й економічного змісту, покладений в основу дослідження. Залучено до ландшафтознавчого використання значні обсяги географічних та економіч-них даних і матеріалів про об’єктний природно-господарський підрайон. Запропоновано та обґрунтовано поняття природно-економічного потенціалу ландшафтних комплексів і опрацьовано методику грошового оцінювання цього потенціалу. Створено великомасштабні карти (в оригіналі 1  , в ілюстра-ціях – 1  ) – ландшафтних комплексів Боярського підрайону та оціню-вальні карти ландшафтних комплексів за їх природно-економічним потен-ціалом, розрахованим щодо галузей природокористування. Сформульовано пропозиції прикладного ландшафтознавчого змісту.

Практичне значення одержаних результатів. Конкретним внеском до практичного вирішення геоекологічних проблем Боярського підрайону шля-хом раціоналізації природокористування є опрацьована дисертантом методика грошового оцінювання природно-економічного потенціалу ландшафтних комп-лексів. Її застосування дає можливість розробити обґрунтовані конкретні про-позиції щодо охорони, використання та відтворення ландшафтних комплексів певного регіону та опрацювати шляхи вирішення його геоекологічних проблем, зокрема – на локальному рівні підрайону.

Використання теоретико-методологічних здобутків і методичних напра-цювань щодо природно-економічного потенціалу ландшафтних комплексів можливе при вивченні інших регіонів, при визначенні способів раціонального використання їх ландшафтів.

Результати дисертаційного дослідження використані Боярською міською радою для розроблення стратегічного плану розвитку міста і його околиць.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослі-дження оприлюднені автором на міжнародній науковій конференції “Антро-погенні географія й ландшафтознавство в ХХ і ХХІ століттях” (Вінниця, 2003), на ІХ з’їзді Українського географічного товариства (Чернівці, 2004), на міжна-родній науково-методологічній конференції “Феномен ландшафту: частини – ціле – все. Філософія і географія. Проблеми постнекласичних методологій” (Київ, 2004), на міждисциплінарній конференції “Збереження водно-болотного та наземного біорізноманіття на сільськогосподарських землях за допомогою оптимізації ландшафтів” (Київ, 2005).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 7 нау-кових статей загальним обсягом близько 3,8 д. а., із них 4 – у виданнях, включених ВАК України до переліку фахових наукових видань із географічних спеціальностей.

Структура та обсяг роботи. Матеріали дисертаційної роботи викладено на 187 сторінках комп’ютерного друку, в тому числі текст роботи – на 146 сторінках. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел, ілюстрована 10-ма рисунками, 17-ма таблицями. Список літератури включає 207 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

1. Теоретичне обґрунтування і методи ландшафтознавчих вирішень локальних геоекологічних проблем. Специфіка дисертаційного дослідження, його новизна пов’язані з ландшафтознавчим обґрунтуванням вирішень локаль-них геоекологічних проблем. Ці проблеми є дослідницьким баченням відхилень реальних станів екооб’єктів, тут – ландшафтних комплексів (ЛК), від станів оптимальних. Об’єктні геоекологічні проблеми є локальними, бо їх прояв – місцевий; вони приурочені до ландшафтних комплексів Боярського природно-господарського підрайону із специфічним природокористуванням.

Основним завданням, яке тісно пов’язане з вирішенням геоекологічних проблем, є ефективне і невиснажливе використання ресурсів, щоб не тільки найповніше задовольнити теперішні потреби, а й подбати про можливість задоволення своїх потреб майбутніми поколіннями. На думку дисертанта, для успішного контролювання обсягу наявних природних ресурсів необхідно знати природно-економічний потенціал ландшафтного комплексу. Це нове поняття відповідає природній властивості ландшафтного комплексу задоволь-няти економічні потреби людини через забезпечення сприятливих умов для роз-витку господарства. Такий потенціал є загальною придатністю цілісного ландшафтного комплексу до різного господарського використання.

Збагачення методичної основи оцінювання потенціалів природи, реалізо-ване в дисертації, полягає в розробленні методики розрахування природно-економічного потенціалу ландшафту як нової дослідницької сутності. В ході такого оцінювання нема потреби поділяти об’єктні ландшафтні комплекси на окремі складові, як це робили раніше: на цілий комплекс факторів земної поверхні та її довкілля (C.. Christian, G.. Stewart, R.. Perry, 1960), на інте-гровані тіла, або фізичні системи взаємодіючих рослинності, ґрунтів, повітря-них мас і твердої поверхні (D.. Lacate, 1961), на компоненти ландшафтного комплексу та окремі властивості цих компонентів (Л. І. Мухіна, 1973), на при-родні елементи, компоненти або їх сукупність (А. Г. Ісаченко, 1980), на окремі природні ресурси з їх потенціалами (О. О. Мінц і Т. Г. Кахановська, 1973; М. Г. Ігнатенко й В. П. Руденко, 1986). Це пояснюється тим, що при обчисленні природно-економічного потенціалу ландшафтних комплексів критерієм оціню-вання є продуктивність ландшафтних утворень щодо природокористувань різ-них видів. Такий критерій дає можливість у єдиній цілісній оцінці врахувати всі частинні, геокомпонентні та інші особливості ландшафтного комплексу.

Ландшафтознавче обґрунтування вирішення геоекологічних проблем будь-якого регіону чи його підрайону полягає у здійсненні таких підзавдань:

1) провести оцінювання природно-економічного потенціалу ландшафтних комплексів;

2) розробити пропозиції щодо раціонального використання, охорони та  відтворення ландшафтних комплексів з урахуванням їхнього природно-економічного потенціалу.

Відображенню послідовного змісту і конкретного виконання цих двох підзавдань присвячені три розділи дисертації – 1, 3 і 5.

Логічно пов’язане із цими двома підзавданнями іще одне:

3) у практиці природокористування виходити із пропозицій підзавдання 2. Це підзавдання – організаційне, його виконання не залежить від суб’єкта-дос-лідника, але можливе лише при виконанні підзавдань 1 і 2.

Результати розрахування природно-економічного потенціалу ландшафтних комплексів є вихідними даними для уточнення локальних геоекологічних проб-лем і для опрацювання конкретних пропозицій щодо охорони, використання та  відтворення ландшафтних комплексів певного регіону. Виконання таких пропозицій дає вихід на вирішення геоекологічних проблем регіону, зокрема – на локальному рівні у Боярському підрайоні.

Прийнятна схема грошового оцінювання природно-економічного потен-ціалу ЛК реалізується за формулами автора.

, (1)

де ПЕПлкс/г – сільськогосподарський природно-економічний потенціал ЛК (у грн/га); ік – сільськогосподарська культура (ік = 1, 2, 3, ..., q – 1, q); k – сільсь-когосподарська продукція певного виду (k = 1, 2, 3, ..., n – 1, n); У – урожайність сільськогосподарських культур (у т/га) у межах певних ЛК. ПЕПлкс/г для зем-леробства розраховується лише стосовно культур, визначених зональною спеціалізацією, коли ці культури вирощуються відповідно до її вимог; урожайність пасовищ і сіножатей – приріст трави (її сухої речовини) за рік (у т/га); Цод.пр – котирувальна ціна одиниці сільськогосподарської, лісогоспо-дарської чи рибогосподарської продукції на найближчій до виробника товарній біржі на період року, коли ця продукція є найдешевшою. Враховується саме біржова ціна, оскільки вона є найдостовірнішим джерелом інформації про рівень і динаміку руху певних товарів.

, (2)

де ПЕПлкл/г – лісогосподарський природно-економічний потенціал ландшафт-них комплексів (у грн/га); іпд – порода дерева (іпд = 1, 2, 3, ..., q – , q); k – лісогосподарська продукція певного виду (k 1, 2, 3, ..., n – 1, n); Прлк – продуктивність (у м3/га) лісових культур. ПЕПлкл/г розраховується стосовно переважаючих лісових культур.

, (3)

де ПЕПлкр/г – рибогосподарський природно-економічний потенціал ЛК; івр – вид риби (івр = 1, 2, 3, ..., q – , q); Прр – рибопродуктивність (у кг/га). ПЕПлкр/г розраховується стосовно товарних видів риб.

ПЕПлкр =, (4)

де ПЕПлкр – рекреаційногосподарський природно-економічний потенціал ЛК (у грн/га); ірп – вид рекреаційної послуги (івр = 1, 2, 3, ..., q – , q); Крсер – середня кількість і-тих рекреаційних послуг (у чол/га), які можуть надаватися у межах оцінюваного ландшафтного комплексу протягом одного року; Цод.пр – ціна і-тої рекреаційної послуги на одного рекреанта (у грн/чол). Ціна береться за той період сезону надання і-тої послуги, коли вона буває найдешевшою. Знак суми е тут означає визначення загальної вартості рекреаційних послуг, які можна надавати одночасно (тобто, X рекреантів можуть рибалити у відведеній для  цього частині аквального ландшафтного комплексу одночасно з тим, як Y рекреантів мають можливість плавати на човнах у іншій частині цього ландшафтного комплексу, не заважаючи Z рекреантам купатися у частині, для цього визначеній).

Крсер , (5)

де Крmax – максимально допустима кількість рекреантів (у чол/га), які можуть відпочивати у межах оцінюваного ЛК протягом року, не порушуючи його стійкості; Крmin – мінімальна кількість рекреантів (у чол/га), які можуть відпо-чивати у межах оцінюваного ЛК протягом року, забезпечуючи мінімальний рівень рентабельності рекреаційних послуг для підприємства, що їх надає.

Далі в роботі подано цільовий розгляд (через основні дієві чинники) ланд-шафтних комплексів, природно-економічний потенціал яких досліджується.

2. Чинники формування і стани ландшафтних комплексів Боярського підрайону. Боярський природно-господарський підрайон, відповідно до схеми фізико-географічного районування України, входить до Здвизько-Ірпінського ландшафтного району на півдні області Київського Полісся Поліського ландшафтного краю зони хвойно-широколистяних лісів. Підрайон знаходиться у перехідній смузі між лісовою і лісостеповою зонами. Найпоширенішими ландшафтними місцевостями у Боярському підрайоні є межирічні – моренно-зандрові та лесових островів і річково-долинні – надзаплавно-терасні й заплавні (рис. 1).

Природні й антропогенні чинники формування ландшафтних комплексів підрайону і їхніх теперішніх станів змінюють свій баланс у ході природоко-ристування. Прикладна значущість окремих із них не збігається з продуктив-нісним потенціалом комплексу в цілому.

Природні чинники формування ландшафтів Боярського підрайону виразно простежуються у господарських характеристиках геокомпонентів ландшафтних комплексів і їхніх властивостей.

Природний рельєф підрайону і достатня зволоженість сприятливі для роз-витку лісового та невиснажливого сільського господарства.

Гідромережа підрайону досить розвинена і тому – придатна для рибо-господарського та рекреаційного природокористування.

Клімат Боярського підрайону характеризується таким співвідношенням тепла і вологи протягом року, що дає підстави вважати його близьким до опти-мального для живих організмів помірного поясу, особливо – лісових.

Біота підрайону в природному стані була характерною переважно для лісової зони. Тому біотичні умови значно сприятливіші для розвитку в під-районі лісового господарства, а не сільського.

Рівень родючості ґрунтів у межах Боярського підрайону, найпоширені-шими з яких є дерново-слабопідзолисті, – значно нижчий від середнього по хвойно-широколистянолісовій зоні. Це вказує на знижену придатність бояр-ських ландшафтних комплексів для розвитку навіть районованого сільського господарства без постійного проведення меліоративних заходів.

Найістотніші антропогенні чинники теперішніх станів ландшафтних комплексів підрайону історично і просторово пов’язані з лісогосподарським і сільськогосподарським природокористуванням.

Вплив лісогосподарського природокористування, співвідносного з тепе-рішнім, у боярських лісових урочищах триває протягом останніх півтораста років. Тому лісові ландшафтні комплекси у природному стані в підрайоні вже не трапляються. Інтенсивні лісонасадження призвели до переважання площ лісових культур над площами лісостанів, відновлених природним шляхом. У багатьох ландшафтних урочищах однорідні культурні сосняки мають збідне-ний видовий склад живих організмів. Через це вони стали біотично ослабле-ними, із низьким лісогосподарським потенціалом.

Вплив сільськогосподарського природокористування на природні ланд-шафтні комплекси лісового Боярського підрайону історично має місце в тих урочищах, які характеризувалися найвищим лісорослинним і лісогосподар-ським потенціалом. Це були свіжі діброви, що у природному стані зростали на  межирічних місцевостях Білогородського лесового острова. Тепер свіжі діброви у підрайоні майже відсутні, бо практично всі місця їх зростання перетворені на агроландшафти. Меншою мірою перетворені на агроландшафти лісові урочища межирічних і схилових місцевостей моренно-зандрової рівнини, бо їхні місцезростання без здійснення агромеліоративних заходів були мало придатними для продуктивного землеробства. Тому ліси суборового і борового типів у таких ландшафтних урочищах збереглися краще.

Стани ландшафтних комплексів, наближені до природних, у Боярському підрайоні зберігають деякі урочища хвойно-широколистяних лісів. Зведення лісової рослинності та перетворення природних ландшафтних комплексів підрайону на теперішні орні угіддя істотно змінило тип рослинності – замість деревної (лісової) рослинності боярські агроландшафтні комплекси мають тепер трав’яну (фактично лучно-степову) рослинність. Докорінних перетворень зазнали і продовжують зазнавати водно-болотні та лучні ландшафтні комп-лекси у заплавах найбільших річок підрайону – Ірпеня та Бобриці, бо заплава Ірпеня осушена, а Бобриці – затоплена ставками.

3. Природно-економічний потенціал ландшафтних комплексів Бояр-ського підрайону. Аналіз і використання географічного досвіду опрацювання способів оцінювання потенціалу природи, а саме – природно-ресурсного потен-ціалу, свідчить про доцільність і перспективність виходу на оцінювання природно-економічного потенціалу ландшафтних комплексів. Такого досвіду географічна наука раніше не мала. В опрацюванні схеми оцінювання природно-економічного потенціалу ЛК корисним є досвід економіко-географів із приве-дення продуктивності різних природних компонентів до “спільного знамен-ника” через вираження її у найуніверсальнішій – грошовій формі.

При оцінюванні природно-економічного потенціалу ландшафтних комп-лексів слід опрацьовувати методику розрахування щодо кожного із господар-ських потенціалів. Для Боярського підрайону це лісо-, сільсько-, рекреаційно-, рибогосподарський і природоохоронний потенціали. Слід також окремо визна-чати екомережний потенціал ландшафтних комплексів. Це зумовлено потребою створення національної екомережі й зокрема, щодо території дослідження, – необхідністю включення ландшафтних комплексів підрайону до північної, дубово-сосноволісової вітки Галицько-Слобожанського міжрегіонального транскордонного екокоридору. Але масштаб реальних грошових обсягів екоме-режного потенціалу ландшафтних комплексів іще не відомий.

Великий лісогосподарський потенціал у Боярському підрайоні мають межирічні урочища лесового острова із родючими сірими і темно-сірими лісо-вими ґрунтами, а також схилові – та урочища водозбірних знижень, які мають сприятливі для зростання лісу умови зволоження. Всі ці урочища у природному стані були дібровними і судібровними. Малий лісогосподарський природно-економічний потенціал є характерним для заплавних урочищ – водно-болотних у природному стані – через надмірне зволоження; для урочищ еолових акуму-лятивних підвищень – у зв’язку із недостатнім зволоженням та інтенсивним промивним режимом ґрунтів; для урочищ ерозійної мережі, що мають антропо-генне походження, – через бідність ґрунтів поживними елементами.

Сільськогосподарський природно-економічний потенціал ландшафтних комплексів підрайону значно нижчий, ніж лісогосподарський: на 8 – 583Це пов’язано із тим, що ландшафтні комплекси основної частини Боярського підрайону – майже 85території – в природному стані були лісовими, і земле-робське освоєння істотно збіднює їх. Найменші розбіжності у значеннях лісо- та сільськогосподарського природно-економічного потенціалу мають межи-річні урочища лесового острова, сірі лісові ґрунти яких є умовно придатними для землеробства. Найбільша розбіжність між потенціалами, лісо- й сільсько-господарським, і найменший сільськогосподарський природно-економічний потенціал у підрайоні характерні для заплавних урочищ. Це пояснюється деше-визною сільськогосподарської продукції, для продукування якої вони при-датні – сіна та особливо зелених кормів.

Ландшафти Боярського підрайону мають значний рекреаційногосподар-ський природно-економічний потенціал. Підтвердження – у розрахуванні його в  межах заплавних урочищ, де любителі рибальства отримують відповідні послуги. Цей потенціал у 5,6 рази перевищує лісогосподарський і в 21,8 рази – сільськогосподарський природно-економічний потенціал оцінюваних заплав-них ландшафтних комплексів. Це пояснюється тим, що заплавні урочища підра-йону в природному стані були переважно водно-болотними, а тому вони мало придатні для розвитку сільського і високопродуктивного лісового господарств.

Рибогосподарський природно-економічний потенціал заплавних ланд-шафтних комплексів підрайону – найбільший серед інших потенціалів. На це вказують результати його розрахування у межах заплавних урочищ, де ство-рено рибницькі ставки. Рибогосподарський природно-економічний потенціал цих заплавних ландшафтних комплексів у 1,3 рази перевищує рекреаційно-господарський потенціал, оскільки природокористування обох цих видів здійс-нюються одночасно і рибництво зменшує рекреаційну привабливість ланд-шафтних комплексів – добре забезпечувана кормом риба погано ловиться. Рибогосподарський природно-економічний потенціал заплавних урочищ у 7,3 рази більший, ніж їхній лісогосподарський і в 28,7 рази – ніж сільськогоспо-дарський такий же потенціал цих урочищ.

Природоохоронний природно-економічний потенціал, на відміну від екоме-режного потенціалу – придатності до заповідання, – є потенціалом усіх ланд-шафтних комплексів і дає можливість визначити перевищення продуктивності ландшафтів, що перебувають у природних чи близьких до них станах, над про-дуктивністю антропогенно змінених ландшафтних комплексів. Природоохорон-ний природно-економічний потенціал визначається у межах ландшафтних комплексів природоохоронних об’єктів за схемою оцінювання потенціалу відносно такої галузі, яка найбільше відповідає природним умовам корінних ландшафтних комплексів.

Найпоширенішими корінними ландшафтними урочищами Боярського підрайону є лісові. Щодо таких ландшафтів природоохоронний природно-еко-номічний потенціал визначається розрахуванням лісогосподарського природно-економічного потенціалу в межах заказників підрайону _лісового та орніто-логічного, що теж у лісі. Важливі результати дає порівняння цих даних із  середніми значеннями того ж природно-економічного потенціалу певних ландшафтних комплексів усього підрайону. Природоохоронний природно-еко-номічний потенціал межирічних урочищ підрайону на 15-30більший від середнього лісогосподарського у межах таких ландшафтних урочищ, терас-них – на 25-31схилових – на 1-2більший.

У межах згаданих заказників підрайону є ландшафтні комплекси, лісогос-подарська продуктивність яких у природному стані нижча, ніж за умов антропогенного впливу: заплавних – на 18-26ерозійних – на 14Такий результат – закономірний. Заплавні урочища, природоохоронний потенціал яких оцінюється теж за лісогосподарською продуктивністю, у природному стані були болотними. Але антропогенний вплив залишив там соснові насад-ження. Припинення догляду за ними призвело до витіснення сосен болотною рослинністю й заростями вільхи чорної та збіднення лісогосподарського потенціалу, бо природний приріст і ціна деревини вільхи значно нижчі порівняно із сосною.

Природоохоронно оцінювані ерозійні урочища ніколи не були природ-ними. Вони утворилися через негативний вплив лісогосподарської діяльності людини і залишалися у сфері її впливу. Без здійснення протиерозійних заходів лісопродуктивність цих ландшафтних комплексів підрайону, низька і до того, почала зменшуватися.

4. Сутнісна інвентаризація геоекологічних проблем Боярського підра-йону. Сутнісну інвентаризацію геоекологічних проблем ландшафтних урочищ і місцевостей доцільно проводити відносно окремих геокомпонентів – літоген-ного, водного, ґрунтового, повітряного, біотичного компонентів – і ландшафт-них комплексів у цілому, яких вони стосуються.

Піщано-суглинкові породи літокомпоненту боярських ландшафтних комплексів легко розмиваються текучими водами, можуть піддаватися впливу еолових процесів. Це створює головну геоекологічну проблему, пов’язану з літогенним компонентом: прояв вітрової та на схилах – водної ерозії. Еолові та водно-ерозійні урочища в будь-якому використанні малопродуктивні порів-няно з ландшафтними комплексами, на місці яких вони утворилися.

Геоекологічні проблеми, пов’язані з водним компонентом ландшафтних комплексів підрайону і важливі для нього, стосуються річки Притварки: міське середовище Боярки внаслідок своїх забруднень перетворило її на мертвий водотік. Води її втратили придатність до більшості водогосподарських викорис-тань. Для забезпечення жителів Боярки і рекреантів, які приїздять до міста, водою задовільної якості потрібні альтернативні джерела водопостачання. Ландшафтні комплекси із неглибоким заляганням підземних вод (1,5-3,0 м – на морені) мають високий сільсько- і особливо лісогосподарський природно-економічний потенціал, бо поживні елементи в них не виносяться на глибини, недосяжні для коренів рослин, зокрема – деревних.

Клімат Боярського підрайону сприятливий для багатьох природокористу-вань, із рекреаційним включно, і для підтримання функціональних станів при-родних ландшафтів. Несприятливими і проблемними є відомі атмосферні яви-ща, що викликають ушкодження чи уповільнення росту й розвитку лісових рослин і сільськогосподарських культур. Разом із тим, вітри західного й півден-но-західного напрямків, які переважають у підрайоні протягом року, запобіга-ють забрудненню повітря викидами підприємств і транспорту Києва. Тому бо-ярське повітря є одним із найчистіших у малих містах і курортах України.

Істотною геоекологічною проблемою ландшафтів підрайону є фактична заміненість природних лісів – переважно дубово-соснових – штучними наса-дженнями, які стають монокультурними сосновими. Такі деревостани – біотично ослаблені, мають нижчий природно-економічний потенціал, ніж при-родні ландшафтні комплекси. Кількість копитних тварин у лісах підрайону за останні 15 років різко скоротилася через неконтрольоване полювання і нега-тивний вплив на біоту стихійних рекреантів. Такі рекреанти пошкоджують рос-линні організми і лякають тварин необережною поведінкою у їх екосередовищі. Належна охорона рослинного і тваринного світу підвищить рекреаційногоспо-дарський природно-економічний потенціал цих ландшафтів.

Із ґрунтовим геокомпонентом пов’язані геоекологічні проблеми урочищ підрайону, що у природному стані були лісовими і зазнали сільськогосподар-ського освоєння. Лісова рослинність, під якою утворилися ґрунти Боярського підрайону, вміщувала у собі основну частину потенційних поживних речовин ландшафтних комплексів і з опадом переводила їх у ґрунти. Агрокультурами ґрунти збіднюються, бо фракції опаду з агроландшафтів переважно вилу-чаються. Значною мірою через це середній сільськогосподарський природно-економічний потенціал межирічних урочищ підрайону в 1,5 разу менший від лісогосподарського.

Щодо ландшафтних комплексів у цілому, зокрема природних лісових, гео-екологічні проблеми у підрайоні створює тривалий природокористувальниць-кий вплив на них, зокрема – аграрний і лісогосподарський, не завжди раціо-нальний. Майже вся рослинність широколистянолісових ландшафтних урочищ Боярського підрайону замінена агрокультурами фактично лучно-степового типу або дубово-сосновими лісостанами. Такі лісостани не характерні для уро-чищ лесових островів, бо у природному стані вони були дібровними. Проблеми, пов’язані з водно-болотними ландшафтами підрайону, зумовлені перетворю-ючими інженерними втручаннями у їх функціонування – осушенням заплави Ірпеня і затопленням заплавних ландшафтних комплексів Бобриці ставками.

5. Шляхи вирішення геоекологічних проблем Боярського підрайону. Дані щодо природно-економічних потенціалів ландшафтних комплексів Бояр-ського підрайону, отримані в результаті їх розрахування за галузями природо-користування, дають можливість оцінити реальну вагу кожної виявленої гео-екологічної проблеми та обґрунтувати пропозиції щодо охорони, використання та відтворення ландшафтних комплексів підрайону.

Природоохоронні заходи у підрайоні потрібно спрямувати перш за все на збереження рослинності боярських лісових ландшафтів. Для цього необхідно припинити заготівлю деревини у сухих і свіжих борах, бо період відновлення їх природних ландшафтних станів довготривалий, а лісогосподарський природно-економічний потенціал – низький. Конч5е необхідне заповідання свіжих судіб-ров Боярського підрайону – унікальних ландшафтних урочищ півдня Українського Полісся. Вони мають потужну енергію росту, відзначаються оптимальними характеристиками деревостанів і високим лісогосподарським природно-економічним потенціалом.

Потребує охорони тваринний світ підрайону, особливо великі ссавці із  ряду парнокопитних. Вони є невід’ємною складовою ландшафтних комп-лексів і важливим рекреаційним ресурсом. Тому слід заборонити полювання і  покласти край стихійній рекреації у підрайоні, що підвищить рекреаційно-господарський природно-економічний потенціал боярських лісових ландшафт-них комплексів. У межах орних угідь необхідно створити систему мікрозапо-відників – ремізів. Це дасть можливість зберегти природну лісову біоту, доки ці угіддя не будуть повернуті до природного залісеного стану.

Раціональне використання ландшафтних комплексів Боярського підрайону передбачає оптимізацію у першу чергу лісогосподарського і сільськогосподар-ського природокористування.

Лісове господарювання у підрайоні треба спрямувати на збереження і  вирощування лісу для посилення його захисних, водоохоронних, санітарно-гігієнічних і естетичних функцій – і функцій лісовідновлювальних, зокрема для екомережних цілей. Слід відмовитися від сільськогосподарського викорис-тання ландшафтів, які у природному стані були лісовими, мають високий лісо-господарський природно-економічний потенціал і низький – сільськогоспо-дарський. Найбільшого поширення в Боярському підрайоні може набути контрольоване рекреаційне використання ландшафтів, бо для його організації тут є сприятливі умови – і споживачі рекреаційних послуг, переважно столичні.

Відновлення природних складових ландшафтів у межах підрайону передбачає перш за все відновлення лісової рослинності на всіх вирубках і,  в  ідеалі, на теперішніх сільськогосподарських угіддях, особливо на орних землях, із максимальним застосовуванням природного поновлення лісу. Треба відновити популяції винищених тварин – лосів, диких кабанів, козуль, бобрів – шляхом завезення їх із інших регіонів і розведення у місцевих лісах. Такі заходи завжди отримують позитивну оцінку громадськості і є економічно вигідними, оскільки дикі тварини за певної чисельності, особливо великі ссавці, у наш час у багатьох країнах світу стають потужним рекреаційним ресурсом.

ВИСНОВКИ

В дисертації наведено теоретичне узагальнення і подано нове оригінальне розв’язання наукового завдання щодо ландшафтознавчого обґрунтування вирі-шень локальних геоекологічних проблем. Відповідно до п’яти поставлених завдань сформульовано 5 груп розгорнутих висновків (наступні пункти 1 – 5).

1. Цілям теоретичного і методичного ландшафтознавчого обґрунтування вирішень локальних геоекологічних проблем, що виникають внаслідок антро-погенного впливу на урочища та місцевості, відповідає виконання ландшафто-знавчого оцінювального дослідження. Використання обґрунтованого дисертан-том нового поняття природно-економічний потенціал ландшафту і методики його розрахування дало можливість виконати змістовно нове оцінювальне дослідження ландшафтів (теоретичний і теоретико-методичний результати).

Запропонована дисертантом нова методика грошового оцінювання природ-них потенціалів – оцінювання природно-економічного потенціалу ЛК вивела на  розрахунки, що відкривають можливість обґрунтувати шляхи вирішення локальних геоекологічних проблем регіону (методичний результат).

2. Природні чинники формування ландшафтних комплексів Боярського природно-господарського підрайону відповідають умовам півдня ландшафтної зони хвойно-широколистяних лісів. Оптимальний природний стан ландшафт-них комплексів підрайону сприятливий для зростання деревної та іншої лісової рослинності. Теперішні реальні стани ландшафтів підрайону є наслідками впливу антропогенних чинників. Рослинність змінених ЛК заміщена агрокуль-турами, такі ЛК мають значно меншу біотичну продуктивність. Це відкриває можливість формулювання конструктивних висновків і пропозицій.

3. Природно-економічний потенціал ландшафтних комплексів Боярського підрайону, обґрунтований у дисертації та з’ясований у грошовій формі за галу-зями природокористування (методичний і прикладний результати), характери-зується так. Найвищі оцінки має рибогосподарський природно-економічний потенціал заплавних ландшафтних урочищ і рекреаційногосподарський потен-ціал цих же урочищ. Щодо зональних – лісових ЛК, то найбільшим у їхніх межах є лісогосподарський природно-економічний потенціал, а сільськогоспо-дарський – найнижчий. Природні умови функціонування лісових ландшафтних комплексів та антропічні чинники сприятливі передусім для розвитку в межах підрайону продуктивного невиснажливого лісового господарства.

Окремо слід визначати природоохоронний природно-економічний потен-ціал ландшафтних комплексів (продуктивність їх у природних чи близьких до них станах) та екомережний потенціал ландшафтів (придатність їх до запо-відання). Це зумовлено потребою збагачення природно-заповідного фонду і створення національної екомережі України.

4. Сутнісну інвентаризацію геоекологічних проблем ландшафтних урочищ і місцевостей доцільно проводити відносно окремих геокомпонентів – літоген-ного, водного, ґрунтового, повітряного, біотичного компонентів – і ландшафт-них комплексів загалом, яких вони стосуються. До виникнення значної групи геоекологічних проблем у Боярському підрайоні призводить сільськогосподар-ське використання його ландшафтних комплексів. Таким природокористуван-ням істотно збіднюються лісові ґрунти, що спричиняє деградацію ландшафтів і зумовлює проблемні екоситуації в них.

Лісогосподарське природокористування теж призводить до виникнення геоекологічних проблем, але меншою мірою, – заміняючи природну рослин-ність переважно суборових ландшафтних комплексів штучними лісовими насадженнями, що стають малопродуктивними монокультурами сосни.

5. Визначення природно-економічного потенціалу ландшафтних комп-лексів забезпечує дослідника інформацією, необхідною для формування обґрунтованих пропозицій щодо: а) раціонального лісо-, рибо- і рекреаційно-господарського використання; б) охорони; в) відновлення природних складових ландшафтних комплексів. Зокрема, лісові ландшафтні комплекси Боярського підрайону заслуговують значно ширшого заповідання і за своєю екомережною цінністю мають входити до складу північної, дубово-сосноволісової вітки Галицько-Слобожанського міжрегіонального транскордонного екокоридору.

Знання природно-економічного потенціалу ландшафтних комплексів від-криває також шлях до вибору обґрунтованих вирішень локальних геоеколо-гічних проблем ландшафтів через раціоналізацію природокористування на основі розрахунків природно-економічного потенціалу, властивого викорис-товуваним ландшафтам. Для раціоналізації природокористування в регіоні практика природокористувань окремих видів здійснюється з урахуванням природних та антропогенних чинників формування ландшафтних комплексів, місцевих і регіональних чинників їхніх теперішніх екостанів (2-5 – регіональні результати; 3 і 5 – прикладні результати).

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті

1. Пащенко В. М., Харченко В. В. Геоекологічні проблеми Боярського підрайону і ландшафтознавче обґрунтування їх вирішення // Київський геогра-фічний щорічник. – Вип. 3. – 2003. – К.: ВГЛ Обрії. – 2004. – С. . (персональний внесок 50– обґрунтування доцільності виділення Боярського підрайону, опрацювання його геоекологічних проблем, укладення карти ландшафтних місцевостей підрайону).

2. Харченко В. В. Антропогенні зміни ландшафтів Боярського підрайону // Антропогенні географія й ландшафтознавство в ХХ і ХХІ століттях. Збірник наукових праць. – Вінниця – Воронеж. – Вінниця: Гіпаніс. – 2003. – С. .

3. Харченко В. В. Про конкурентно оптимальний природно-ресурсний потенціал ландшафту // Феномен ландшафту: частини – ціле – все. Філософія і   географія. Проблеми постнекласичних методологій / Збірник наукових праць. – К.: Б. в. – 2004. – С. .

4. Харченко В. В. Про грошове оцінювання природно-ресурсного потенці-алу ландшафтних комплексів // Україна: географічні проблеми сталого роз-витку. Зб. наук. праць. В 4-х т. – К.: ВГЛ Обрії. – 2004. – С. .

5. Харченко В. В. Використання природно-економічного потенціалу ланд-шафтних комплексів у прикладному оцінюванні природи // Київський геогра-фічний щорічник. – Вип. 4. – 2004. – К.: ВГЛ Обрії. – 2005. – С. .

6. Харченко В. В. Екомережні ландшафти боярських дубово-соснових лі-сівВісник Вінницького університету. – Вип. 9. – 2005. – С. .

7. Харченко В. В. Природно-економічний потенціал ландшафтних комп-лексів та його грошове оцінювання // Вісник Вінницького університету. – Вип. 10. – 2005. – С. 78-90.

АНОТАЦІЯ

Харченко В. В. Ландшафтознавче обґрунтування вирішень локальних геоекологічних проблем (на прикладі Боярського природно-господар-ського підрайону). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.01 – фізична географія, геофізика і геохімія ландшаф-тів. – Інститут географії НАН України. Київ, 2005.

Дисертацію присвячено ландшафтознавчому обґрунтуванню вирішень локальних геоекологічних проблем. Запроваджено нове наукове поняття – природно-економічний потенціал ландшафтних комплексів. Опрацьовано мето-дику грошового оцінювання природно-економічного потенціалу ландшафтних комплексів. Розраховано лісогосподарський, сільськогосподарський, рекреацій-ногосподарський, рибогосподарський і природоохоронний природно-еконо-мічні потенціали ландшафтних комплексів Боярського природно-господар-ського підрайону. Укладено великомасштабні карти ландшафтних комплексів Боярського підрайону і оцінювальні карти ландшафтів. Здійснено сутнісну інвентаризацію геоекологічних проблем Боярського підрайону. Обґрунтовано конкретні пропозиції щодо раціонального використання, охорони та відтво-рення Боярських ландшафтів – відповідно до природно-економічного потен-ціалу ландшафтних комплексів Боярського підрайону – для вирішення геоеко-логічних проблем.

Ключові слова: ландшафтознавче обґрунтування, природно-господар-ський підрайон, локальні геоекологічні проблеми, природно-економічний потенціал ландшафтних комплексів, методика прикладного грошового оціню-вання, сутнісна інвентаризація, вирішення проблем.

АННОТАЦИЯ

Харченко В. В. Ландшафтоведческое обоснование решений локальных геоэкологических проблем (на примере Боярского природно-хозяйствен-ного подрайона). – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата географических наук по специальности 11.00.01 – физическая география, геофизика и геохимия ланд-шафтов. – Институт географии НАН Украины. Киев, 2005.

Диссертация посвящена ландшафтоведческому обоснованию решений локальных геоэкологических проблем. Геоэкологические проблемы – это ис-следовательское видение отклонений состояний экообъектов, в этой работе – ландшафтных комплексов, от состояний оптимальных. Такие отклонения обычно вызваны изменениями составляющих экосреды вследствие антропо-генной деятельности. Локальность геоэкологических проблем обусловлена локальным масштабом их проявления, приуроченностью их к ландшафтным комплексам Боярского природно-хозяйственного подрайона и к специфике природопользования в этих ландшафтных комплексах. Боярский природно-хозяйственный подрайон является частью Столичного региона и достаточно полно репрезентирует большинство из его природных, антропогенных и соци-ально-экономических составляющих и проблем, с ними связанных.

Введено в научный оборот новое понятие – природно-экономический потенциал ландшафтных комплексов. Это общая пригодность ландшафтного комплекса как единого целого к хозяйственному использованию и природная способность ландшафта удовлетворять экономические потребности человека через обеспечение благоприятных условий для развития хозяйства.

Разработана новая методика – денежного оценивания природно-эконо-мического потенциала ландшафтных комплексов. Денежная оценка природно-экономического потенциала может быть подсчитана на основе потенциальной продуктивности ландшафтных комплексов. Их продуктивность рассчитывается на единицу площади относительно разных из возможных отраслей хозяйства, которые наиболее подходят для развития в регионе.

Объектами оценивания природно-экономического потенциала выделены ландшафтные комплексы. При оценивании нет необходимости делить объект-ные ландшафтные комплексы на отдельные составляющие. Это объясняется тем, что в методике вычисления природно-экономического потенциала ланд-шафтных комплексов критерием оценивания является продуктивность ландшафтных образований касательно природопользований разных видов. Такой критерий даёт возможность в единой целостной оценке учесть все частичные, геокомпонентные особенности ландшафтного комплекса.

При оценивании природно-экономического потенциала ландшафтных комплексов разработана методика рассчитывания относительно каждого из хозяйственных потенциалов. Для Боярского природно-хозяйственного под-района рассчитаны лесохозяйственный, сельскохозяйственный, рекреационно-хозяйственный, рыбохозяйственный и природоохранный природно-экономи-ческие потенциалы ландшафтных комплексов.

Отдельно от чисто хозяйственных и природоохранного природно-эконо-мических потенциалов выделен экосетевой потенциал ландшафтных комплек-сов. Это обусловлено потребностью создания национальной экосети Украины и в частности, касательно территории исследования, – необходимостью вклю-чения ландшафтных комплексов Боярского подрайона в состав северной, дубово-сосноволесной ветки Галицко-Слобожанского межрегионального транс-граничного экокоридора.

Составлены крупномасштабные карты ландшафтных комплексов Бояр-ского природно-хозяйственного подрайона на уровне ландшафтных местностей и урочищ, а также оценочные карты на уровне ландшафтных урочищ.

Проведена сущностная инвентаризация геоэкологических проблем ланд-шафтных урочищ и местностей Боярского подрайона – относительно отдель-ных геокомпонентов: литогенной составляющей, водного, почвенного, воздуш-ного, биотического компонентов, – и ландшафтных комплексов в целом, которых эти проблемы касаются. Обоснованы конкретные предложения отно-сительно рационального использования, охраны и восстановления ландшафт-ных комплексов Боярского подрайона – для решения геоэкологических проблем. Эти предложения разработаны в соответствии с природно-экономи-ческим потенциалом ландшафтных комплексов подрайона. Определение при-родно-экономического потенциала ландшафтных комплексов и рационализация природопользования с учётом результатов его расчёта обеспечивают обосно-ванный путь к решению локальных геоэкологических проблем.

Ключевые слова: ландшафтоведческое обоснование, природно-хозяй-ственный подрайон, локальные геоэкологические проблемы, природно-эконо-мический потенциал ландшафтных комплексов, методика прикладного денеж-ного оценивания, сущностная инвентаризация, решение проблем.

SUMMARY

KharchenkoLandscape science substantiation of solves of local geo-ecological problems (on example of Boyarka natural-cultural subregion). – Manuscript.

Thesis for a scientific degree of candidate of geographical sciences by speciality 11.00.01 – physical geography, geophysics and geochemistry of landscapes. – Instiof Geography of NAS of Ukraine, Kyiv, 2002.

The thesis deals with landscape science substantiation of solves of local geoecological problems. New scientific term – natural-economical potential of land-scape complexes – has been offered. The technique of money estimating has been worked out. Timber-merchant, agricultural, recreation, piscicultural, nature-protec-tion natural-economical potentials of landscape complexes of Boyarka natural-cultural subregion have been calculated. Large-scale landscape complexes map of  Boyarka subregion and landscape estimation maps have been made. Essential stock taking of geoecological problems of Boyarka subregion have