НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кобиш Антоніна Іванівна

УДК 619:612:616.039.5:636.2

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ СТРЕСУ РІЗНОГО ПОХОДЖЕННЯ В КОРІВ У ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ТИПІВ ВИЩОЇ НЕРВОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

03.00.13 – фізіологія людини і тварин

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

київ – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету
Міністрів України

Науковий керівник – кандидат ветеринарних наук, доцент Карповський Валентин Іванович, Національний аграрний університет, в. о. завідувача кафедри фізіології, патофізіології та імунології тварин

Офіційні опоненти:

доктор біологічних наук, старший науковий співробітник Лященко Петро Сергійович, Національний аграрний університет, науковий співробітник

доктор ветеринарних наук, професор Гуфрій Дмитро Федорович, Львівська національна академія ветеринарної медицини імені С.З.Гжицького, завідувач кафедри фармакології та токсикології

Провідна установа – | УААН, Інститут біології тварин, лабораторія екологічної фізіології і біохімії та лабораторія імунології, м. Львів

Захист відбудеться “31травня 2006 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.14 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 15, навчальний корпус № 3, аудиторія № 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 13, навчальний корпус № 4, к. 41

Автореферат розісланий “29квітня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Прус М.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У складній системі відповіді організму на подразники навколишнього середовища важливими є зміни неспецифічної та специфічної його реактивності як наслідок дії різних негативних факторів довкілля, серед яких важливе місце займають умови експлуатації тварин у сучасній технології їх утримання. Реактивність організму обумовлюється силою, врівноваженістю та рухливістю основних нервових процесів – збудження й гальмування. Саме тому тип вищої нервової діяльності відіграє головну роль у забезпеченні реакції-відповіді на дію стресорів.

Оскільки тип нервової системи значно впливає на перебіг багатьох процесів в організмі тварин, то індивідуальну реактивність необхідно враховувати з метою зниження негативного впливу надзвичайних подразників.

Залежність реакцій організму у відповідь на дію різних стрес-факторів від типологічних особливостей нервової системи тварин вивчалась багатьма дослідниками (Монаєнков А.М., 1954; Айрапетянц М.Г., 1959; Вавилова Н.М., 1961; Науменко В.В., 1967; Венедиктова Т.Н., 1983; Вальциферова С.В., 1989; Величко С.В., 1990; Малюк М.О., 2003, Карповський В.І., 2004 та ін.). Однак, роль індивідуальних особливостей вищої нервової діяльності тварин у реакціях відповіді на різне подразнення ще недостатньо вивчена. Згідно даних іноземної літератури це питання є маловивченим, а в Україні в даному напрямку вивчається вперше, тому має велике теоретичне та практичне значення.

У зв’язку із цим вивчення стрес-реакції організму продуктивних тварин різних типів вищої нервової діяльності в умовах сучасного виробництва представляє значний інтерес для ветеринарної медицини.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота входила до складу науково-дослідних тем: ”Вивчити особливості нейро-ендокринної регуляції фізіологічних функцій організму продуктивних тварин за умов дії антропогенних чинників довкілля” (номер державної реєстрації 0102 006958) та “Дослідити участь окремих органів і систем організму тварин у формуванні адаптаційно-компенсаторних реакцій під впливом чинників довкілля” (номер державної реєстрації 01001 003521).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи – з’ясувати особливості реакції системи крові у відповідь на дію стресорів хімічного й антигенного походження в корів різних типів вищої нервової діяльності.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання досліджень:

- встановити силу, рухливість процесів збудження й гальмування та врівноваженість між ними, на основі чого сформувати дослідні групи корів в умовах виробництва;

- з’ясувати особливості змін морфологічних, імунобіологічних і біохімічних показників крові в основних типів ВНД дослідних корів та їх значення у формуванні адаптаційно-компенсаторних реакцій організму за умов дії хімічного стрес-фактора;

- з’ясувати особливості змін морфологічних, імунобіологічних і біохімічних показників крові в основних типів ВНД дослідних корів та їх роль у формуванні імунологічної відповіді на антигенний стресор.

Об’єкт досліджень – стрес корів різних типів вищої нервової діяльності.

Предмет досліджень – показники, які забезпечують неспецифічну (кількість еритроцитів, лейкоцитів, вміст гемоглобіну, вміст загального білка та його фракцій, титр природних антитіл) та специфічну (популяції лімфоцитів, субпопуляції Т-лімфоцитів) реактивність корів.

Методи досліджень – фізіологічні (позакамерна методика визначення типів вищої нервової діяльності у великої рогатої худоби за А.С.Макаровим), морфологічні (визначення кількості еритроцитів, лейкоцитів), гемічні (визначення вмісту гемоглобіну), біохімічні (визначення вмісту загального білка та його фракцій), імунобіологічні (Т-лімфоцити і їх субпопуляції, В-лімфоцити, титр природних антитіл) методи дослідження крові.

Наукова новизна отриманих результатів. Уперше в Україні встановлена залежність формування реакції організму корів на вплив хімічного і біологічного чинників від типологічних особливостей вищої нервової діяльності.

Вивчені зміни показників специфічної (популяції лімфоцитів, субпопуляції Т-лімфоцитів) реактивності корів різних типів вищої нервової діяльності за умов хімічного подразнення. З’ясована динаміка формування неспецифічної (кількість еритроцитів, лейкоцитів, вміст гемоглобіну, вміст загального білка та його фракцій, титр природних антитіл) і специфічної (популяції лімфоцитів, субпопуляції Т-лімфоцитів) реактивності організму тварин за умов дії біологічного подразника залежно від типу нервової системи.

Доведено, що тварини сильних типів (сильного врівноваженого рухливого, сильного врівноваженого інертного, сильного неврівноваженого) на дію хімічного стресора реагували менш інтенсивним зниженням у крові вмісту загального білка та його фракцій, титру природних антитіл, кількості Т-лімфоцитів, В-лімфоцитів, хелперної та супресорної субпопуляції Т-лімфоцитів, Т-активних лімфоцитів у порівнянні з тваринами слабкого типу ВНД. Динаміка формування імунологічної відповіді на антигенний подразник характеризувалась інтенсивнішим зростанням кількості лейкоцитів, вмісту загального білка та його фракцій, титру природних антитіл, кількості Т-лімфоцитів, В-лімфоцитів, субпопуляцій Т-лімфоцитів: Т-хелперів, Т-активних і значним зниженням супресорної субпопуляції Т-лімфоцитів та незначним зниженням кількості еритроцитів, вмісту гемоглобіну в крові корів сильних типів порівняно з коровами слабкого типу.

Практичне значення. З’ясований процес формування відповіді організму корів різних типів вищої нервової діяльності на дію хімічного і біологічного подразників. Встановлені особливості дають змогу прогнозувати наслідки такого впливу, розробити заходи профілактики та корекції змін реактивності за цих умов.

Основні дані дисертаційної роботи знайшли застосування в навчальній роботі на кафедрах фізіології тварин НАУ, нормальної та патологічної фізіології Білоцерківського державного аграрного університету, анатомії і нормальної та патологічної фізіології тварин Сумського національного аграрного університету, що

підтверджено картками зворотного зв’язку.

Особистий внесок здобувача. Дисертантка особисто виконала весь обсяг експериментальних досліджень, аналітичної роботи, провела статистичну обробку отриманого цифрового матеріалу, підбір і опрацювання наукової літератури, здійснила аналіз одержаних результатів і обґрунтування висновків за допомогою наукового керівника.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Результати дисертаційної роботи доповідались і отримали загальне схвалення на 3-ій конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів Навчально-наукового інституту ветеринарної медицини, якості і безпеки продукції АПК Національного аграрного університету (2004 р., м. Київ); IX міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми ветеринарного обслуговування дрібних тварин”, присвяченій 85-річчю від дня народження та 70-ій річниці виробничої, педагогічної, наукової та громадської діяльності Заслуженого працівника народної освіти України, д-ра біол. наук, проф. Науменка Володимира Васильовича (2004 р., м. Київ); ІІІ конференції науково-педагогічних працівників, наукових співробітників та аспірантів Навчально-наукового інституту ветеринарної медицини, якості і безпеки продукції АПК (2005 р., м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми біохімії, фізіології та функціональної морфології продуктивних тварин” (2005 р., м. Дніпропетровськ).

Публікації результатів досліджень. За результатами досліджень опубліковано 6 наукових робіт, із них 4 – у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України: у збірнику наукових праць “Науковий вісник Національного аграрного університету” – три роботи, віснику Дніпропетровського державного аграрного університету – одна робота та матеріалах наукових конференцій професорсько-викладацького складу, наукових співробітників та аспірантів навчально-наукового інституту ветеринарної медицини, якості і безпеки продукції тваринництва НАУ – дві роботи.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація викладена на 154 сторінках комп’ютерного тексту, ілюстрована 12 таблицями, 28 рисунками та включає вступ, огляд літератури, матеріал і методи досліджень, їх аналіз і узагальнення, висновки та пропозиції виробництву, список використаних джерел, що містить 229 джерел, з них 41 – іноземне, додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Вибір напрямків досліджень, матеріал та методи виконання роботи.

Дисертаційна робота виконана впродовж 2002-2005 років на кафедрі фізіології тварин Навчально-наукового інституту ветеринарної медицини та якості і безпеки продукції тваринництва Національного аграрного університету. Експериментальна частина роботи виконана в СТОВ “Пустовіти” Миронівського району Київської області Лабораторні дослідження проведені в проблемній науково-дослідній лабораторії фізіології та експериментальної патології тварин НАУ, а також у біохімічному відділі загальної токсикології і медико-біологічних досліджень Науково-дослідного інституту екогігієни та токсикології ім. Л.І. Медведя.

Досліди проводилися на 32-ох коровах 2-4 лактації, чорно-рябої породи, клінічно здорових щодо незаразних, інфекційних та інвазійних хвороб. Тварини перебували під постійним клінічним наглядом. Враховували загальний стан тварин (температуру тіла, частоту пульсу, дихання та скорочень рубця). Утримання та раціон корів були аналогічними у різних групах протягом усього досліду, годівля триразова відповідно до прийнятих у господарстві норм. Воду тварини одержували з автонапувалок.

Дослід включав два періоди: підготовчий та дослідний. У підготовчий період визначали типи ВНД з одночасним контролем клінічного стану тварин і, відповідно до одержаних результатів, формували піддослідні типологічні групи корів.

Типи ВНД у корів визначали за позакамерною методикою А.С.Макарова (1968). У тварин визначали силу, врівноваженість процесів збудження й гальмування та рухливість нервових процесів. На підставі отриманих кількісних показників функціонування нервової системи тварин за типами ВНД відносили до тієї чи іншої дослідної групи.

Для вивчення реактивності корів на дію хімічного подразника, їм у день досліду, після відбору крові із яремної вени, перорально задавали суміш, що складалась із NaNО3 i KNO3 в еквімолярних кількостях із розрахунку 0,35 г NО3 на 1 кг маси тіла тварини у формі 10 %-ного водного розчину, одноразово. Після введення цих речовин спостерігали за розвитком ознак їх дії. Через 4 год. повторно відбирали зразки крові для аналізу.

Для антигенного подразнення організму корів використовували рідку вакцину проти сибірки тварин із штаму 55 – наважку живих спор безкапсульної авірулентної культури сибірки в 30 %-ному розчині гліцерину. Виготовлена Сумською біофабрикою 17.12.02, серія № 45, держконтроль 45, строк придатності – 2 роки. Вакцину вводили підшкірно в ділянці середньої третини шиї в об’ємі 1,0 мл. Шкіру перед введенням дезинфікували 70 %-ним спиртом. Кров досліджували перед вакцинацією, на другу, сьому, чотирнадцяту, двадцять восьму та тридцять п’яту добу після введення вакцини.

Оцінку реактивності організму корів із різними типами ВНД на дію антропогенних факторів проводили за зміною клінічного стану тварин та гематологічними, імунобіологічними й біохімічними показниками.

Перед хімічним і біологічним подразненням та після нього у відібраних зразках крові тварин визначали: кількість еритроцитів та лейкоцитів – за допомогою апарата “Пікоскель” (Угорщина) відповідно до інструкції; вміст гемоглобіну – гемоглобін-цианідним методом за Є.А.Костом (1968); кількість Т-лімфоцитів – у тесті спонтанного розеткоутворення з еритроцитами барана (Е-РУК) (В.Є.Чумаченко, 1990); кількість В-лімфоцитів – у тесті спонтанного розеткоутворення з еритроцитами барана (ЕАК-РУК) (В.Є.Чумаченко, 1990); кількість теофілінрезистентних (Т-хелперів) і теофілінчутливих Т-лімфоцитів (Т-супресорів), а також Т-активних лімфоцитів – у тесті спонтанного розеткоутворення з еритроцитами барана (В.Є.Чумаченко, 1990); титр нормальних аглютинінів – методом аглютинації (В.Є.Чумаченко, 1990); вміст загального білка – біуретовою реакцією та фракції білка – нефелометричним методом (В.В.Меншиков, 1987).

Статистичну обробку одержаних матеріалів проводили за методом Монцевічюте Ерінгене Е.В. з використанням ПК ІВМ-486 (програма VETSTAT, О.В. Левчій).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Підбір груп корів за типами вищої нервової діяльності. Показники рефлексів орієнтації та годівлі визначалися в 151-єї корови. Всього було сформовано 4 групи по 8 тварин у кожній:

- перша група – сильний урівноважений рухливий (СВР) тип ВНД;

- друга група – сильний урівноважений інертний (СВІ) тип ВНД;

- третя група – сильний неврівноважений (СН) тип ВНД;

- четверта група – слабкий (С) тип ВНД.

Реактивність дослідних тварин за умов дії хімічного подразника.

Зміна кількості еритроцитів, лейкоцитів та вмісту гемоглобіну в крові. Кількість еритроцитів і лейкоцитів зменшувалася в крові корів усіх груп. Проте у тварин слабкого типу виявили найбільше зменшення кількості еритроцитів та лейкоцитів у крові (на 7,02 % й 6,17 %, Р < 0,001), а найменше – в сильного врівноваженого інертного (на 4,31 %, Р < 0,01 й 2,69 %). Крім того, як до, так і після введення нітратів найбільша кількість еритроцитів встановлена у тварин сильного врівноваженого рухливого типу ВНД, а найменша – у слабких корів (після подразнення різнилася на 10,17 %, Р < 0,001). Кількість лейкоцитів найбільшою була у сильного неврівноваженого типу особливо у порівнянні зі слабким (після подразнення різнилася на 13,60 %, Р < 0,001). Як до, так і після застосування хімічного подразника вдалося не тільки встановити різницю між тваринами слабкого і сильних типів, а й виявити вплив на вміст лейкоцитів врівноваженості збудливого і гальмівного процесів. Зокрема, особини сильного врівноваженого рухливого і сильного врівноваженого інертного типу характеризувалися меншою кількістю лейкоцитів в порівнянні з тваринами сильного неврівноваженого типу. Особливо така відмінність проявлялася після подразнення (відповідно на 4,70 % при Р < 0,01 і 6,06 % при Р < 0,001). На нашу думку, коровам сильних типів ВНД притаманні інтенсивніші еритропоез і лейкоцитопоез, порівняно з аналогами слабкого типу. Така відмінність у реагуванні корів різних типів ВНД на подразник пояснюється тим, що сила нервових процесів зумовлює значною мірою стійкість організму до дії хімічного подразника і його здатність найшвидше пристосовуватися до зміни умов довкілля.

Під впливом хімічного подразника у крові тварин усіх типів ВНД також знижувався вміст гемоглобіну, який після подразнення у корів слабкого типу порівняно з коровами сильного врівноваженого інертного виявився меншим на 9,25 % (Р < 0,05). У тварин слабкого типу найістотніше знижувався вміст гемоглобіну під дією хімічного стрес-фактора (на 16,38 %, Р < 0,001).

Отже, зменшення кількості еритроцитів і лейкоцитів, а також зниження вмісту гемоглобіну під дією нітратного навантаження свідчить про негативний вплив цього стрес-фактора на організм тварин.

Аналіз білкового спектра сироватки крові. Встановлено, що під дією хімічного подразника вміст загального білка у всіх тварин знижувався в тій чи іншій мірі, але був у межах величин фізіологічної норми (табл. 1). Істотне зниження вмісту загального білка (на 10,38 %, Р < 0,01) зареєстрували у сироватці крові корів слабкого типу. Найнижчий вміст загального білка в сироватці крові був теж у тварин слабкого типу і найістотнішою ця різниця була між тваринами сильного неврівноваженого і слабкого типів до та після нітратного навантаження (відповідно на 6,15 %, Р < 0,05 і 11,86 %, Р < 0,001).

Слід зауважити, що інтенсивним зниженням вмісту альбумінів у крові (на 12,06 %, Р < 0,01) характеризувалися тварини слабкого типу ВНД (табл. 1). Найнижчим їх вміст виявився лише після застосування нітратів і найвідчутніше різнився між особинами слабкого і сильного неврівноваженого типу (на 13,89 %, Р < 0,01).

Вірогідного впливу хімічного подразника на показники вмісту альфа- і бета-глобулінів не встановлено. Не було виявлено і будь-якої тенденції до зміни їх вмісту, порівняно з нормальним показником. Разом з тим, у тварин усіх дослідних груп встановили зниження вмісту гама-глобулінів (на 10,38 %, Р < 0,01) в сироватці крові (табл. 1). Найнижчий їх рівень у сироватці крові після хімічного навантаження виявлений тільки у корів слабкого типу ВНД. Найвищий вміст цієї фракції встановили у тварин сильного неврівноваженого типу ВНД. Різниця між ними становила 12,71 % при Р < 0,05.

Отже, у тварин слабкого типу була найбільш виражена гіпопротеїнемія, в основному, за рахунок зниження вмісту альбумінів. Це може свідчити про порушення білок-синтезуючих процесів. Ступінь прояву таких змін в організмі залежить від сили коркових процесів.

Таблиця 1

Білковий спектр сироватки крові за умов дії хімічного подразника, М + m, n=8

Відбір крові | Групи тварин за типами ВНД | СВР | СВІ | СН | С | Загальний білок, г/л | вихідний стан | 86,13 + 2,07 | 85,0 + 1,18 | 87,25 + 1,30 | 81,88 + 1,60 | дослід | 82,88 + 1,85 | 81,13 + 1,12 * | 83,25 + 1,18 * | 73,38 + 1,76 ** | Альбуміни, г/л | вихідний стан | 37,38 + 1,05 | 37,00 + 1,18 | 37,88 + 1,94 | 35,25 + 0,88 | дослід | 36,25 + 1,42 | 35,88 + 1,60 | 36,00 + 1,07 | 31,00 + 1,07 ** | Альфа-глобуліни, г/л | вихідний стан | 12,13 + 0,53 | 12,00 + 0,47 | 12,38 + 0,84 | 11,50 + 0,65 | дослід | 12,25 + 0,41 | 11,88 + 0,55 | 12,38 +0,53 | 11,63 + 0,65 | Бета-глобуліни, г/л | вихідний стан | 10,00 + 0,71 | 9,88 + 0,67 | 10,13 + 0,67 | 9,50 + 0,71 | дослід | 9,88 + 0,53 | 10,00 + 0,83 | 10,25 + 0,86 | 9,25 + 0,86 | Гама-глобуліни, г/л | вихідний стан | 26,63 + 0,89 | 26,13 + 1,47 | 26,88 + 1,12 | 25,63 + 0,77 | дослід | 24,50 + 1,18 | 23,38 + 1,29 | 24,63 + 0,70 | 21,50 + 0,95 ** | Примітка: * Р < 0,05, ** Р < 0,01

Природні антитіла у сироватці крові корів. Уміст природних антитіл за умов дії хімічного подразника знижувався тільки в крові корів слабкого типу вищої нервової діяльності (на 45,67 %, Р < 0,01). Щодо різниці вмісту природних антитіл у крові корів різних типів ВНД до нітратного навантаження, то вона була невірогідною. Після введення хімічного подразника вдалося встановити різницю між особинами слабкого і сильних типів. Зокрема, найнижчий він був у тварин слабкого, а найвищий – у сильного врівноваженого рухливого і сильного врівноваженого інертного типу ВНД (різниця між С і СВР, СВІ – 45,67 %, Р < 0,001).

Отже, зниження рівня природних антитіл у тварин слабкого типу ВНД свідчить про пригнічення у них неспецифічної резистентності. Певною мірою це залежить від врівноваженості коркових нервових процесів.

Хімічний стрес та імунокомпетентні клітини крові. Після хімічного подразнення зменшення відносної кількості Т-лімфоцитів встановлено в крові корів усіх груп (табл. 2). Найменше знижувався цей показник у тварин сильного неврівноваженого типу (на 7,50 %, Р < 0,01), а найбільше – у корів слабкого типу ВНД (на 15,72 %, Р < 0,001). До нітратного навантаження відносна кількість Т-лімфоцитів відрізнялася у тварин з різною силою нервових процесів у корі головного мозку і була найменшою у тварин слабкого типу, особливо в порівнянні з тваринами сильного врівноваженого рухливого типу ВНД (10,06 %, Р < 0,001). Після застосування подразника вдалося виявити вплив врівноваженості нервових процесів на відносну кількість Т-лімфоцитів (різниця між СВР і СН типом 3,73 %, Р < 0,001).

За умов хімічного подразнення в тварин сильного врівноваженого рухливого типу ВНД відносна кількість В-лімфоцитів (табл. 2) зменшувалася незначно (на 4,19 %) особливо порівняно з тваринами слабкого типу ВНД (на 9,82 %, Р < 0,05). Також слід відзначити, що в тварин сильного врівноваженого рухливого типу цей показник був найвищим, а у корів слабкого типу ВНД – найнижчим. До та після подразнення він відрізнявся в крові корів слабкого й сильного врівноваженого рухливого типів (відповідно на 7,72 %, Р < 0,05 й 13,13 %, Р < 0,01) та слабкого й сильного врівноваженого інертного типу (відповідно на 6,41 %, Р < 0,05 й 10,52 %, Р < 0,05), а також між сильним врівноваженим рухливим типом і сильним неврівноваженим типом ВНД (відповідно на 6,32 %, Р < 0,05 й 8,76 %, Р < 0,05), що свідчить про вплив на цю популяцію клітин усіх трьох основних характеристик функціонування кори головного мозку.

Таблиця 2

Імунні клітини в крові корів за умов дії хімічного подразника, М + m, n=8

Відбір крові | Групи тварин за типами ВНД | СВР | СВІ | СН | С | Відносна кількість Т-лімфоцитів, % | вихідний стан | 39,75 + 0,50 | 39,13 + 0,43 | 38,25 + 0,62 | 35,75 + 0,30 | дослід | 36,75 + 0,27 *** | 36,13 + 0,53 *** | 35,38 + 0,46 ** | 30,13 + 0,64 *** | Відносна кількість В-лімфоцитів, % | вихідний стан | 17,88 + 0,31 | 17,63 + 0,30 | 16,75 + 0,30 | 16,50 + 0,36 | дослід | 17,13 + 0,31 | 16,63 + 0,34 * | 15,63 + 0,53 | 14,88 + 0,64 ** | Відносна кількість О-лімфоцитів, % | вихідний стан | 42,38 + 0,41 | 43,25 + 0,59 | 45,00 + 0,71 | 47,75 + 0,50 | дослід | 46,13 + 0,21 *** | 47,38 + 0,61 *** | 49,00 + 0,59 *** | 55,00 + 0,36 *** | Примітка: * Р < 0,05, ** Р < 0,01, *** Р < 0,001

Слід відзначити, що за умов дії хімічного подразника переважали клітини малоактивної у функціональному відношенні популяції лімфоцитів, тобто О-лімфоцити (табл. 2). Зазначимо, що найбільша відносна кількість О-лімфоцитів встановлена у тварин слабкого типу, а найменша – у сильного врівноваженого рухливого типу ВНД. До та після нітратного навантаження вона в основному залежала від сили та врівноваженості коркових нервових процесів, про що свідчить найістотніша різниця вмісту О-лімфоцитів у особин слабкого і сильних типів (між СВР і С – на 11,25 % при Р < 0,001 і 16,13 % при Р < 0,001) та сильного врівноваженого рухливого і сильного неврівноваженого типу ВНД (відповідно на 5,82 %, Р < 0,01 й 5,86 %, Р < 0,001). Відносна кількість О-лімфоцитів найбільш значно збільшувалася у корів слабкого типу (на 13,18 %, Р < 0,001) особливо порівняно з коровами сильного врівноваженого рухливого типу ВНД (на 8,13 %, Р < 0,001).

Певні закономірності виявлено і при дослідженні субпопуляцій Т-лімфоцитів. У тварин усіх груп під дією хімічного подразника відносна кількість Т-хелперів зменшувалася. Значного зменшення вона зазнала у слабкого типу ВНД (на 10,31 %, Р < 0,001) порівняно з іншими типами. Встановлений найменший вплив даного подразника на відносну кількість Т-хелперів у тварин сильного врівноваженого рухливого типу ВНД (зменшилась на 5,15 %, Р < 0,01), які містили в крові найбільше Т-хелперів серед усіх дослідних груп. Відносна кількість цих клітин у крові корів до хімічного подразнення відрізнялась між особинами слабкого й сильних типів ВНД. Максимально різнилися сильний врівноважений рухливий і слабкий тип (на 5,53 %, Р < 0,01). Після введення нітратів, окрім сили нервових процесів (СВР різнився з С на 10,67 % при Р < 0,001), на кількість Т-хелперів впливала ще й врівноваженість коркових процесів (СВР із СН – на 3,33 % при Р < 0,05).

На відміну від Т-хелперів найбільша відносна кількість Т-супресорів встановлена у корів слабкого типу, а найменша – у корів сильного врівноваженого рухливого типу ВНД (до подразнення вона різнилася на 8,09 %). Хоча така різниця була невірогідною. Після подразнення у слабких особин встановлено найбільше зменшення кількості цих клітин (на 17,21 %, Р < 0,01), а найменше – в особин сильного врівноваженого інертного типу (на 8,70 %).

За умов хімічного подразнення організму тварин найбільше зменшення відносної кількості Т-активних лімфоцитів виявлено в тварин слабкого типу ВНД (на 26,85 % при Р < 0,001) особливо в порівнянні з коровами сильного врівноваженого типу ВНД (на 12,77 %, Р < 0,05). Найменша відносна кількість даних лімфоцитів встановлена теж у корів цього ж типу. Різницю за їх кількістю виявлено до застосування подразника між тваринами сильного врівноваженого рухливого і слабкого та сильного неврівноваженого і слабкого типу (відповідно на 11,79 %, Р < 0,05 і на 15,18 %, Р < 0,05), а після – між сильними і слабким типами ВНД. Найістотніше різнилися корови сильного врівноваженого рухливого і слабкого типу ВНД (на 26,85 %, Р < 0,001).

Регуляторний індекс Т-хелпери / Т-супресори при нітратному навантаженні зростав у всіх корів.

Отже, нітрати негативно впливають на організм тварини, значних змін за цих умов зазнають імунокомпетентні клітини. Зокрема, зменшення відносної кількості Т-лімфоцитів, чисельності активних Т-лімфоцитів, Т-супресорів, а також хелперної субпопуляції Т-лімфоцитів свідчить про ослаблення клітинного імунітету. Зменшення кількості В-лімфоцитів послаблює антитілоутворення, а зростання регуляторного індексу може призвести до аутоімунних захворювань. Особливо виражено зазначені зміни проявилися у слабких тварин, а найбільш повно адаптація до нітратного отруєння формувалася у корів сильного врівноваженого рухливого типу ВНД. Такі корови є найбажанішими для промислового утримання.

Реактивність дослідних тварин за умов дії антигенного подразника.

Динаміка кількості еритроцитів, лейкоцитів та вмісту гемоглобіну в крові корів. За умов дії антигенного подразника кількість еритроцитів максимально зменшувалася в тварин усіх груп на 2-гу добу. До 28-ої доби цей показник вірогідно не відрізнявся від його кількості у інтактної тварини. Найбільше зменшення кількості еритроцитів встановлене у корів слабкого типу ВНД (на 18,40 % при Р < 0,001). Їх кількість найдовше відновлювалася теж у корів цієї групи (у корів сильних типів на 7-му добу, а у слабкого – на 28-му добу). До дії подразника на різницю за кількістю еритроцитів у крові корів впливала як сила, так і врівноваженість нервових процесів. Найістотніше вона була між тваринами сильного врівноваженого рухливого та сильного неврівноваженого (на 4,86 %, Р < 0,001), а також між тваринами сильного врівноваженого рухливого й слабкого типів ВНД (на 6,69 %, Р < 0,001). На 2-гу добу відрізнялися аналогічні групи тварин із тією різницею, що найбільшу кількість еритроцитів мали корови сильного врівноваженого інертного типу (із СН різнилися на 8,77 %, Р < 0,01, а з С – на 15,51 %, Р < 0,001).

На противагу еритроцитам, кількість лейкоцитів у тварин усіх груп збільшувалася і досягала максимуму на 2-гу добу досліду. На 28-му добу цей показник відновлювався до початкових параметрів. Проте, в корів слабкого типу кількість лейкоцитів збільшувалася не так інтенсивно (на 16,23 %, Р < 0,001), як у тварин сильних типів ВНД (у СВР – на 29,86 %, Р < 0,01). Найнижчим рівнем лейкоцитів у крові характеризувалися також слабкі корови. Кількість лейкоцитів до вакцинації була більшою у тварин сильного неврівноваженого ніж у сильного врівноваженого інертного типу, у сильного неврівноваженого ніж у слабкого типу нервової системи (відповідно на 6,39 %, Р < 0,05 і на 9,52 %, Р < 0,001), тобто залежала від сили та врівноваженості процесів збудження й гальмування. На 2-гу ж добу експерименту різниця за кількістю лейкоцитів відзначалася між тваринами з різною силою й урівноваженістю нервових процесів, що свідчить про взаємозв'язок реакції на введення антигену з даними характеристиками процесів у корі мозку, та найбільше лейкоцитів було у корів сильного врівноваженого рухливого типу ВНД (різнився зі С на 20,54 %, Р < 0,001; зі СВІ на 12,50 %, Р < 0,001).

У цей термін після антигенного подразнення встановлене максимальне зниження вмісту гемоглобіну у тварин усіх типологічних груп. Даний показник виявився найлабільнішим серед усіх гематологічних показників і на 7-му добу досліду вірогідно не відрізнявся від його кількості у інтактної тварини майже у всіх корів. Винятком були тварини слабкого типу, у яких реакція на дію антигену тривала значно довше (аж до 14-ої доби). Ці тварини реагували найістотнішим зниженням вмісту гемоглобіну (на 25,03 %, Р < 0,001). До дії подразника істотної різниці за вмістом гемоглобіну в крові між тваринами різних типів нервової системи не встановлено. Зате на 2-гу добу вона була виявлена між тваринами з різною силою, врівноваженістю нервових процесів. Найвищим вміст гемоглобіну в крові був у корів сильного врівноваженого інертного типу й різнився з таким у корів слабкого типу (на 17,07 %, Р < 0,001) та сильного неврівноваженого типу ВНД (на 5,56 %, Р < 0,01).

Отже, зменшення кількості еритроцитів та зниження вмісту гемоглобіну є доказом негативного впливу антигену сибірки на організм корів на початковому етапі. Кількість лейкоцитів під час імунізації зростала. На нашу думку це є показником стимулюючого впливу біологічного подразника на лейкопоез.

Динаміка білкового спектра сироватки крові. За умов дії біологічного подразника вміст загального білка у крові всіх груп тварин зростав на 14-ту добу (рис. 1.). До 28-ої доби він відновлювався до початкового значення. Крім того встановлено, що за дії антигенного подразника вміст загального білка в крові корів слабкого типу зростав менш інтенсивно у тварин слабкого типу ніж у тварин сильних типів ВНД (у С – на 13,82 %, Р < 0,001, а у СВР – на 29,58 %, Р < 0,001). Цей показник у корів слабкого типу був найнижчий. До антигенного подразнення за вмістом загального білка різнилися тварини з різною силою й урівноваженістю нервових процесів. Найвищим вмістом загального білка характеризувались корови сильного неврівноваженого типу, які різнились із слабким типом на 7,28 % при Р < 0,01 та сильним врівноваженим інертним типом нервової системи на 4,11 % при Р < 0,05. На 14-ту добу вміст загального білка відрізнявся у корів із різною силою нервових процесів, найістотніше різнилися особини сильного неврівноваженого типу й слабкого типу (на 17,18 %, Р < 0,001).

Рис. 1. Динаміка вмісту загального білка в крові корів за умов дії антигенного подразника.

Вміст альбумінів не зазнавав значних змін. Утім, він знизився тільки у тварин слабкого типу на 14-ту добу досліду (на 10,70 %, Р < 0,05), а на 28-му – відповідав початковим параметрам. Вірогідної різниці за вмістом альбумінів між тваринами різних типів нервової системи не встановлено.

Корови сильного врівноваженого рухливого типу на 2-гу добу після введення антигену сибірки відреагували зростанням вмісту альфа-глобулінів, тварини сильного врівноваженого інертного – на 7-му добу, а тварини інших типів – на 14-ту добу. На 28-му добу вміст їх відновлювався до початкового значення. Найбільше зріс вміст цієї фракції у тварин сильного неврівноваженого типу нервової системи (на 43,61 %, Р < 0,001), а найменше – у корів слабкого типу ВНД (на 33,66 %, Р < 0,001). Останні мали найменше альфа-глобулінів. Різниця за вмістом альфа-глобулінів у крові корів із різним типом вищої нервової діяльності до антигенного подразнення не встановлена. На 14-ту добу вміст альфа-глобулінів був іншим у тварин із різною силою нервових процесів, найістотніше відрізнялися корови сильного неврівноваженого і слабкого типів нервової системи (на 22,02 %, Р < 0,001).

Подібна динаміка встановлена й за вмістом бета-глобулінів. У тварин сильного неврівноваженого та слабкого типу їх вміст зростав на 7-му добу. А у тварин сильного врівноваженого рухливого та сильного врівноваженого інертного типу – на 14-ту добу. Цей показник вірогідно не відрізнявся від такого у інтактної тварини на 28-му добу у тварин сильного врівноваженого рухливого й сильного врівноваженого інертного, а на 35-ту добу – у сильного неврівноваженого й слабкого типу ВНД. Вміст бета-глобулінів в крові зростав менш інтенсивно у слабких тварин порівняно з сильними типами ВНД (у С – на 34,79 %, Р < 0,001, а у СВР – на 46,65 %, Р < 0,001). У цих же корів він був найнижчий. Різниця за вмістом бета-глобулінів до введення антигену між тваринами різних типів нервової системи не встановлена. На 7-му й 14-ту добу відрізнялися корови з різною силою основних нервових процесів. Найбільше різнився вміст бета-глобулінів у корів сильного неврівноваженого й слабкого типів ВНД (відповідно на 21,70 %, Р < 0,05 й на 18,54 %, Р < 0,001).

Вміст гама-глобулінів (рис. 2.) максимально зростав на 14-ту добу. На 28-му добу він досягав початкового показника у слабкого типу, а на 35-ту – у тварин інших типів ВНД. Корови слабкого типу ВНД відрізнялися менш інтенсивним його зростанням (у С – на 19,66 %, Р < 0,001, а у СВР – на 35,40 %, Р < 0,001). Найнижчий вміст гама-глобулінів був теж у тварин слабкого типу. У інтактних
тварин різних типів нервової системи різницю за вмістом гама-глобулінів ми не відзначали. На 2-гу добу відрізнялися корови сильних і слабкого типів нервової системи, за цих умов найвищий вміст гама-глобулінів мали корови сильного неврівноваженого типу, які істотно різнилися з коровам слабкого типу ВНД. Різниця між ними становила 14,98 % при Р < 0,05.

Отже, антиген стимулює синтез білків. Зростання їх загального вмісту відбувалося за рахунок вірогідного росту рівня всіх глобулінових фракцій. Це доказ підвищення резистентності організму, особливо в тварин сильного неврівноваженого типу на відміну від корів слабкого типу ВНД, у яких вміст загального білка та його фракцій зростав найменш істотно.

Титр природних антитіл у сироватці крові корів за умов біологічного подразнення. За дії антигенного подразника вірогідне зростання титру природних антитіл встановили тільки у корів сильного врівноваженого рухливого типу ВНД

Рис. 2. Динаміка вмісту гама-глобулінів у крові корів за умов дії антигенного подразника.

на 2-гу добу досліду (на 27,36 %, Р < 0,05), причому найістотніший вплив виявляла саме сила коркових процесів. На 7-му добу титр антитіл відновлювався до початкових параметрів. Титр їх в крові був найнижчим у тварин слабкого типу. За вмістом природних антитіл до антигенного подразнення тварини різних типів нервової системи не різнилися. До 2-ої доби на кількість природних антитіл впливала сила нервових процесів у корі головного мозку корів. Найбільше різнилися корови сильного врівноваженого рухливого й слабкого типів нервової системи (на 45,52 %, Р < 0,01).

Отже, природні антитіла на введення антигену, як показали наші дослідження, синтезуються в незначній кількості. Особливо це помітно у тварин з виявленою слабкістю коркових нервових процесів.

Особливості вмісту імунокомпетентних клітин у крові корів. За умов дії біологічного подразника відносна кількість Т-лімфоцитів (рис. 3.) у крові корів сильних типів збільшувалася на 7-му добу (у СН – на 27,69 %, Р < 0,001), а у
слабкого типу – лише на 14-ту добу (на 9,46 %, Р < 0,01). На 28-му добу кількість Т-лімфоцитів вірогідно не відрізнялася від їх значення у інтактної тварини. Корови сильного неврівноваженого типу ВНД на введення антигену реагували найінтенсивнішим ростом кількості Т-лімфоцитів. Необхідно зазначити, що відносна кількість Т-лімфоцитів залежала, в основному, від сили нервових процесів у дослідних тварин. Вірогідність різниці відносної кількості Т-лімфоцитів до введення антигенного подразника ми встановили між тваринами сильного врівноваженого рухливого і слабкого (на 7,95 %, Р < 0,01), сильного врівноваженого інертного і слабкого типів нервової системи (на 6,41 %, Р < 0,01). На 7-му добу
найбільша різниця за відносною кількістю Т-лімфоцитів була між особинами сильного неврівноваженого й слабкого типів ВНД (на 28,18 %, Р < 0,001).

Відносна кількість В-лімфоцитів (рис. 4.) у тварин сильних типів максимальною була на 28-му (у СН – на 59,61 %, Р < 0,001), а у слабкого типу – на
14-ту добу (на 24,69 %, Р < 0,01) після початку дії антигенного подразника. До 35-ої
Рис. 3. Динаміка відносної кількості Т-лімфоцитів у крові корів за умов дії антигенного подразника.

доби дослідження кількість цих клітин відповідала початковим параметрам. Різниця відносної кількості В-лімфоцитів у крові до антигенного подразнення залежала від сили та врівноваженості основних процесів