державного управління

Національної академії державного управління

при Президентові України

Козак Іванна Ігорівна

УДК 351.823 (477.83)

Удосконалення організаційного механізму

державного управління аграрним сектором

(на прикладі Львівської області)

25.00.02 – механізми державного управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Львів – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник: | доктор економічних наук, професор

ЛЕСЕЧКО Мирон Дмитрович,

Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України,

завідувач кафедри державного управління та місцевого самоврядування

Офіційні опоненти: | доктор наук з державного управління, професор

МОРДВІНОВ Олександр Григорович,

Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління”, завідувач кафедри державного управління та адміністративного менеджменту

кандидат наук з державного управління

ГАЛАНЕЦЬ Володимир Васильович,

Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, старший викладач кафедри менеджменту організацій

Провідна установа: | Хмельницький університет управління та права

Захист відбудеться 21 червня 2006 р. о 1500 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К .860.01 Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 79491, Україна, Львів, смт. Брюховичі, вул. Сухомлинського, 16, к. .

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (79491, Україна, Львів, смт. Брюховичі, вул. Сухомлинського, ).

Автореферат розісланий 20 травня 2006 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради | А. О. Каляєв

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В умовах становлення України як самостійної правової європейської держави актуальними є вирішення питань державного управління суспільними процесами. Зміст державного управління, його мета, функції та методи вимагають наукового обґрунтування, постійного реформування відповідно до вимог часу. Пріоритетним напрямом було і залишається питання державного управління аграрним сектором економіки. Аграрне виробництво покликане задовольняти первинні потреби всього населення і забезпечувати належний рівень життя зайнятим у цій галузі. Проте негативні тенденції розвитку сільськогосподарського виробництва проявилися у затяжній кризі: значний спад валового виробництва продукції, від’ємні показники фінансово-економічних результатів діяльності аграрних підприємств, втрата конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції на вітчизняному ринку. З часу проголошення України самостійною державою погіршується економічне середовище функціонування аграрних підприємств, деградує ресурсний потенціал та соціальна сфера села.

Кризову ситуацію в аграрній сфері нерідко пов’язують із прорахунками і помилками, допущеними в державному управлінні. Органи державного управління аграрним сектором, що залишилися у спадок від адміністративної системи, виявилися нездатними безболісно переорієнтувати діяльність сільськогосподарських виробників на ринкові умови. Державне управління аграрним сектором здійснюється за допомогою організаційного механізму, який є неефективним і вимагає удосконалення.

Значний внесок у розвиток теорії і практики державного управління здійснили Г. Атаманчук, Б. Гурне, М. Кашуба, А. Колодій, І. Комарницький, О. Крайник, О. Крупчан, В. Куйбіда, О. Лазор, Я. Малик, В. Малиновський, А. Мерзляк, О. Оболенський, Г. Одінцова, В. Олуйко, Г. Райт, І. Розпутенко, В. Скуратівський, О. Сушинський, В. Тертичка, Ю. Тихомиров, В. Тронь та інші вчені. Проблему теоретичного обґрунтування і удосконалення механізмів державного управління у науковій літературі розглядають В. Авер’янов, І. Артим, В. Бакуменко, М. Гаман, А. Дегтяр, О. Кілієвич, В. Князєв, М. Лесечко, В. Лобас, В. Луговий, А. Мерзляк, П. Надолішній, Н. Нижник, Р. Рудніцька, В. Цвєтков, А. Чемерис, С. Чукут та інші. Питання державного управління аграрним сектором досліджують: В. Бодров, П. Гайдуцький, В. Галанець, М. Гладій, Ю. Губені, М. Дем’яненко, М. Корецький, О. Крисальний, О. Лебединська, І. Лукінов, В. Малес, М. Малік, В. Месель-Веселяк, О. Мордвінов, П. Саблук, О. Стратілат, В. Ткаченко, М. Федоров, Г. Черевко, В. Шебанін, О. Шпичак, В. Юрчишин та інші. Проте дослідження науковців у цій сфері стосуються окремих елементів організаційного механізму державного управління, а питання удосконалення організаційного механізму державного управління аграрним сектором системно не розглядалися. Теоретичне обґрунтування та практична реалізація напрямків удосконалення організаційного механізму державного управління аграрним сектором дасть змогу підвищити ефективність державного управління аграрною сферою, запропонувати науковий інструментарій для управління аграрним сектором економіки. Зважаючи на це, вирішення завдань удосконалення організаційного механізму державного управління аграрним сектором є своєчасним і актуальним.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає напряму науково-дослідної роботи ЛРІДУ НАДУ – “Механізми підвищення ефективності державного управління в регіоні” (номер державної реєстрації 0100V002070), в якій дисертант приймав безпосередню участь.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є наукове обґрунтування теоретичних основ удосконалення організаційного механізму державного управління аграрним сектором (на прикладі Львівської області). Для реалізації поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Об’єктом дисертаційного дослідження є управлінська діяльність органів державного управління аграрним сектором Львівщини.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних та практичних засад функціонування організаційного механізму державного управління аграрним сектором.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження стали загальнонаукові і спеціальні методи. Зокрема, для узагальнення теоретико-методологічних основ державного управління аграрним сектором використано методи аналізу і синтезу, абстрагування, порівняння і аналогії, системного підходу та конкретно-історичний. Для аналізу соціально-економічної бази аграрної сфери застосовані системний підхід, статистичні методи, спостереження, аналіз та синтез, метод експертних оцінок. Удосконалення організаційного механізму здійснено за допомогою методів абстрагування, експертних оцінок, моделювання.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що в дисертації:

вперше:

-

-

-

удосконалено:

-

-

набули подальшого розвитку:

-

-

-

-

-

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що узагальнені теоретичні положення, запропоновані методичні підходи та практичні рекомендації можуть бути використані на різних рівнях державного управління аграрною сферою, що дасть змогу підвищити їх ефективність.

Результати дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі ЛРІДУ НАДУ відповідно до навчального плану підготовки магістрів державного управління у дисциплінах “Організаційно-правові засади державного управління”, “Керівник у державних інституціях” та “Соціальна інфраструктура та комунікаційне забезпечення регіонів” (довідка №95/07 від 22.02.2006 р.). Основні положення, висновки та рекомендації дисертації використані в організаційно-управлінській роботі Головного управління агропромислового розвитку Львівської облдержадміністрації (далі – Головного управління) (довідки №0116/267 від 8.04.2004 р.; та №19.01/06 від 26.04.2006 р.). Зокрема, прийнята до реалізації запропонована дисертантом методика розподілу функціональних обов’язків між начальником Головного управління і його заступниками. Розроблено положення про управління підприємництва, ціноутворення та організаційної і правової роботи, кадрового забезпечення та його структурні підрозділи (відділ підприємництва та ціноутворення і відділ організаційної і правової роботи, кадрів, аграрної освіти), які впроваджені для виконання працівниками управління. Для підвищення ефективності роботи державних службовців Головного управління використано запропоновані процедури. Удосконалена дисертантом методика оцінки управлінського потенціалу використовується при щорічній оцінці та атестації державних службовців Головного управління, що дало змогу об’єктивно оцінити їх фахову, методичну та соціальну компетенцію. При прийнятті на роботу, а також при формуванні кадрового резерву, застосовуються розроблені моделі робочих місць. Результати дисертаційного дослідження використовуються при виконанні функціональних обов’язків державними службовцями Управління агропромислового розвитку Бродівської районної державної адміністрації (довідка №168 від 14.04.2006 р.). Зокрема, запропонована методика кількісної оцінки сприятливості економічного середовища використовується для здійснення моніторингу аграрної реформи, дає змогу обґрунтувати пропозиції до розробки програм економічного розвитку району.

Особистий внесок здобувача. Основні теоретичні положення, методологічні розробки та висновки дисертаційного дослідження, зокрема ті, що становлять наукову новизну, одержані дисертантом особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використано лише результати досліджень автора.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й висновки дисертаційного дослідження пройшли апробацію на 9 наукових конференціях. Серед них: науково-практична конференція “Ефективність державного управління (регіональний аспект)” (Львів, 22.01.2001 р.), науково-практична конференція “Українське державотворення: уроки, проблеми, перспективи” (Львів, 22.11.2001 р.), науково-практична конференція “Ефективність державного управління в контексті становлення громадянського суспільства” (Львів, 22.01.2002 р.), науково-практична конференція за міжнародною участю “Ефективність державного управління в контексті європейської інтеграції” (Львів, 23.01.2004 р.), науково-практична конференція “Менеджмент у ХХІ столітті: розвиток організацій та управління персоналом” (Львів, 16.04.2004 р.), науково-практична конференція за міжнародною участю “Внутрішня політика держави: сутність, принципи, методологія” (Львів, 27.01.2005 р.), міжнародна науково-практична конференція “Проблеми регіонального розвитку в Україні та Польщі” (Львів, 23 – .05.2005 р.), загальноукраїнська науково-практична конференція “Захід-Схід: проблеми регіональної політики в Україні очима молоді” (Донецьк, 21.10.2005 р.), міжнародна науково-практична конференція “Актуальні проблеми реформування державного управління в Україні” (Львів, 20.01.2006 р.).

Дисертація обговорювалася на наукових семінарах кафедри державного управління та місцевого самоврядування ЛРІДУ НАДУ.

Публікації. Основний зміст дисертаційного дослідження викладений у 13 наукових працях, 6 із яких у фахових виданнях, загальним обсягом – 6,4 друк. аркуша (зокрема 5,9 друк. аркуша автора).

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який містить 176 найменувань і 16 додатків. Основний зміст роботи викладений на 183 сторінках друкованого тексту, що включає в себе 10 рисунків і 41 таблицю. Загальний обсяг дисертації становить 236 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами, сформульовано мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, подано використані в роботі методи, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, розкрито особистий внесок здобувача й апробацію результатів дослідження.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні основи державного управління аграрним сектором в ринкових умовах” – узагальнено існуючі дослідження з питань реформування аграрного сектора в ринкових умовах та обґрунтовано наукові підходи до розуміння механізму державного управління, запропоновано модель організаційного механізму державного управління аграрним сектором. Проаналізовано стан та встановлено тенденцію розвитку нормативно-правової бази в аграрній сфері.

Узагальнюючи наукові підходи до визначення поняття “ринок”, функції та принципи ринкової економіки, її переваги та недоліки, визначено напрямки реформування аграрного сектора в ринкових умовах, що передбачають приватизацію об’єктів державної власності, сприяння розвитку підприємництва на ринкових засадах, формування конкурентного середовища, реформування цінової системи, реалізацію державної політики щодо усунення негативної дії ринкових механізмів. Встановлено, що на сьогодні здійснено приватизацію майна і землі, забезпечено сприятливі умови для розвитку підприємництва та рівні конкурентні можливості для всіх товаровиробників, запроваджено вільне ціноутворення. Подальшого вдосконалення вимагає державна політика щодо покращення економічних, політичних, соціальних та ресурсних умов функціонування аграрного сектора. Реалізацію ефективної аграрної політики необхідно здійснювати разом із вдосконаленням організаційного механізму державного управління аграрною сферою в контексті адміністративної реформи.

У роботі досліджено наукове тлумачення поняття “механізм державного управління”. Ми погоджуємося із думкою науковців (зокрема, Рудніцької Р. М., Сидорчук О. Г. та інших), які вважають, що механізм державного управління – це штучно створена складна система, призначена для досягнення поставлених цілей, яка має визначену структуру, сукупність правових норм, методи, засоби, інструменти державного впливу на обєкт управління. Критичний аналіз досліджень у сфері державного управління дав змогу зробити висновок про необхідність наукового обґрунтування теоретичних засад функціонування організаційного механізму державного управління аграрним сектором на реґіональному рівні. Запропоновано вдосконалену модель організаційного механізму державного управління аграрним сектором (рис. 1).

Суб’єктом управління в організаційному механізмі державного управління аграрним сектором на рівні області є Головне управління, яке має завдання, функції, повноваження, організаційну структуру і компетенцію персоналу. Об’єктом управління є аграрний сектор, тобто частина народного господарства реґіону, що охоплює всіх виробників сільськогосподарської продукції і продуктів її переробки, незалежно від форм власності і господарювання. Технологічна складова організаційного механізму передбачає наявність політики, нормативної і правової бази, інформації та процедур, вміле застосування методів та інструментів. Серед основних напрямків діяльності Головного управління, що потребують детального аналізу та обґрунтування у дисертаційному дослідженні, визначено такі: формування та реалізація заходів щодо створення сприятливих економічних умов для сільськогосподарських товаровиробників; покращення ресурсного забезпечення діяльності аграрних підприємств; розробка і здійснення соціальної політики в сільській місцевості.

Аналіз розвитку нормативно-правової бази для реалізації аграрної реформи дає змогу стверджувати, що існуючі правові акти переважно забезпечують і логічно поглиблюють усі напрямки реформування аграрного сектора в ринкових умовах. Негайного законодавчого вирішення вимагають питання розвитку об’єктів ринкової інфраструктури, включення землі в економічний обіг, визнання землі товаром. Основна причина гальмування реформи полягає у неналежному виконанні існуючих правових норм, відсутності механізмів їх реалізації та відповідальності органів державного управління за впровадження у практику господарювання.

У другому розділі – “Аналіз соціально-економічної бази аграрної сфери” – проведено аналіз соціально-економічної бази в контексті функціонування організаційного механізму державного управління аграрним сектором.

Досліджено зміст поняття “економічне середовище”, під яким розуміємо узагальнюючу характеристику сукупності економічних, організаційних і правових передумов, що визначають сприятливість внутрішнього і зовнішнього середовища для здійснення діяльності. Економічне середовище включає: нормативно-правову базу, фінансово-кредитну, податкову та цінову політики, інвестиційну привабливість, страхову систему, попит на сільськогосподарську продукцію, конкурентоспроможність галузі, наявність та стан ринкової інфраструктури.

Встановлено, що про сприятливість економічного середовища може свідчити зміна таких результативних показників діяльності підприємств галузі, як валове виробництво продукції сільського господарства у порівняльних цінах або рівень рентабельності сільськогосподарських підприємств, які можуть вказати на напрям зміни економічного середовища. Аналіз виробництва валової продукції сільського господарства в Україні та у Львівській області свідчить, що до 1998 р. по Україні і до 1999 р. по Львівщині цей показник інтенсивно зменшувався, але згодом спостерігали його зростання. У 2004 р. рівень виробництва сільськогосподарської продукції становив лише 69,7% цього показника у 1990 р. Проте такий підхід до оцінки економічного середовища не може повною мірою характеризувати його внутрішні складові та темпи їх зміни. Тому нами здійснено порівняння сприятливості економічного середовища у 1990 – 1998 рр. та 1999 – 2005 рр., що дало змогу виявити його нові тенденції розвитку. Використовуючи метод експертних оцінок, виявлено, що в першому періоді “поліпшувалася” лише нормативно-правова база, у другому – “поліпшувалися” нормативно-правова база, податкова та фінансово-кредитна політика; “переважно без змін” залишалися страхова система і конкурентоспроможність, інвестиційна привабливість, цінова політика; “погіршувалися” попит, продовжувала погіршуватися ринкова інфраструктура.

Кількісна оцінка сприятливості економічного середовища на Львівщині у 2004 - 2005 рр. здійснювалася за такою шкалою: несприятлива, малосприятлива, здебільшого сприятлива, сприятлива та дуже сприятлива, яким надавалися кількісні значення за допомогою кваліметричних методів, що дають змогу якісні параметри перетворювати у кількісні показники. Визначено, що сприятливість економічного середовища становила: нормативно-правової бази – 59 балів (за 100-бальною шкалою), попиту – 56 балів, фінансово-кредитної політики – 50 балів, податкової політики і конкурентоспроможності – по балів, цінової політики – 43 бали, інвестиційної привабливості – 16 балів, ринкової інфраструктури – 12 балів, страхової системи – 10 балів. Середня оцінка сприятливості економічного середовища для аграрного виробництва на Львівщині у 2004 - 2005 рр. визначалася за допомогою середньої арифметичної і становила 37,6 бала, що трохи більше третини.

Тенденції розвитку політичного середовища визначено за допомогою його порівняльної оцінки на Львівщині у 2000 р. та 2005 р. за трьома напрямками: зміна ступеня розвитку демократичних процесів, деполітизованість органів державної влади та реалізація судовою системою функцій “третьої влади”. Для оцінки політичного середовища використано 16 критеріїв: забезпечення свободи об’єднання в громадські і політичні організації, свободи переконань, свободи слова, свободи друку, деполітизованість органів юстиції, збройних сил, державних службовців всіх органів влади, органів державної безпеки, міліції, державної податкової адміністрації, демократичність державної влади, ступінь відкритості держави, справедливість судової системи, її незалежність, здатність захищати права приватних осіб, власність приватних осіб. Встановлено, що політичне середовище за аналізований період покращувалося на 15,6 бала і становило у 2005 р. 63 бали, що на 25 балів вище, аніж економічне середовище.

Обґрунтовано, що аграрний ресурсний потенціал є системою взаємопов’язаних ресурсів, до яких ми відносимо: природні, трудові, матеріальні ресурси та підприємницький потенціал. Виділено 14 критеріїв оцінки для всіх складових аграрного ресурсного потенціалу. На основі аналізу забезпечення аграрного сектора всіма видами ресурсів у 2004 – 2005 рр. визначено, що природні ресурси Львівщини “сприятливі” для сільськогосподарського виробництва (62,5 бала): географічне розташування – дуже сприятливе, розміщення населення – сприятливе, наявність земель – малосприятлива, родючість ґрунтів – здебільшого сприятлива. Трудові ресурси “сприятливі” (75 балів): наявність сільського населення – дуже сприятлива, віковий склад – здебільшого сприятливий, рівень зайнятості і освітньо-кваліфікаційний рівень – сприятливі. Матеріальні ресурси аграрних підприємств – “несприятлива” складова аграрного ресурсного потенціалу (16,7 бала): забезпеченість тракторами і зернозбиральними комбайнами – малосприятливі, фінансова спроможність придбання техніки – несприятлива. Підприємницький потенціал галузі – “малосприятливий” (30 балів): розвиток форм господарювання – здебільшого сприятливий, розподіл сільськогосподарських угідь за формами господарювання – малосприятливий, землезабезпеченість сільськогосподарських товаровиробників – несприятлива. Комплексна оцінку аграрного ресурсного потенціалу визначалася на основі середньої арифметичної із значень оцінок за кожним видом ресурсів і становила 46 балів, що відповідає рівню “здебільшого сприятливий”.

Вивчаючи динаміку розвитку соціальних процесів, проаналізовано зміну загальної чисельності населення, частку сільських жителів, інтенсивність міграційних потоків і природного приросту (скорочення), розподіл населення за основними віковими групами, демографічне навантаження молодшими і старшими від працездатного віку, зайнятість економічно активного населення, рівень безробіття, структуру доходів і витрат сільських домогосподарств. Ці показники аналізувалися по Львівщині та в середньому по Україні, співставлялися із нормативними і міжнародними значеннями. Для оцінки сприятливості соціальних процесів у сільській місцевості Львівщини за базу порівняння взято середні показники по Україні. Встановлено, що соціальні показники у селах Львівщини у 2 рази нижчі від середнього рівня по Україні. На основі осмислення ролі та впливу соціальних процесів на розвиток аграрного виробництва доведено, що для подальшого підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно покращити соціальні показники у сільській місцевості.

Аналіз функціонування існуючого організаційного механізму державного управління аграрним сектором Львівщини здійснено за допомогою методики менеджмент-аудиту. Встановлено, що організаційна структура органів державного управління аграрним сектором містить підрозділ із необґрунтованим спеціальним статусом і потребує оптимізації. Аналіз розподілу обов’язків між начальником і заступниками начальника Головного управління свідчить, що середній розмір передбачених функціональних обов’язків для керівника і його заступників становив 25% від їх кількості, що регламентовані для цих посад законодавством. Середній відсоток розподілених функцій Головного управління поміж структурними підрозділами становив 43%, а середнє значення показника передбачених і розподілених функцій структурних підрозділів поміж їх працівниками – 28%. Розраховано інтегральний показник відповідності завдань і функцій Головного управління делегованим функціям для цього державного органу вищими інстанціями, що становить 32%.

Аналіз соціально-економічної бази аграрної сфери показує, що малосприятливими для аграрного виробництва залишаються економічне середовище, соціальні процеси та організаційні заходи в органах державного управління аграрною сферою, здебільшого сприятливий – аграрний ресурсний потенціал, а політичне середовище – сприятливе.

У третьому розділі – “Шляхи удосконалення організаційного механізму державного управління аграрним сектором Львівщини” – запропоновано напрямки удосконалення організаційного механізму державного управління, подано методику оцінки управлінського потенціалу. Методику апробовано на прикладі різних рівнів управління Головного управління.

Обґрунтовуючи доцільність функціонального принципу побудови організаційної структури запропоновано оптимізувати організаційну структуру у напрямку створення 6-ти управлінь, до складу яких належать по 2 відділи. Нова структура запроваджена у Головному управлінні на початку 2004 р. На основі запропонованої структури дисертантом розроблено положення про управління підприємництва, ціноутворення та організаційної і правової роботи, кадрового забезпечення та його структурні підрозділи (відділ підприємництва та ціноутворення та відділ організаційної і правової роботи, кадрів, аграрної освіти), які впроваджені для виконання працівниками управління. Обґрунтовано розмежування повноважень і вимоги до компетенції, що відображено у методиці розподілу функціональних обов’язків між начальником Головного управління і його заступниками, яка затверджена наказом керівника.

Для підвищення ефективності роботи Головного управління запропоновано використовувати процедури виконання завдань і функцій. Розроблені моделі робочих місць на заміну вакантних посад використовуються відділом кадрів, аграрної освіти та організаційно-господарської роботи при прийнятті на роботу та при формуванні кадрового резерву. Запропоновано моделі робочих місць для 5 посад Головного управління, які складаються із 7 розділів: кадрова характеристика персоналу, кваліфікація і стаж роботи, знання та навики, особистісні характеристики, психологія особистості, організація і оплата праці, соціальний захист та гарантії, що передбачають 25 характеристик. Використання зазначених заходів дасть змогу підвищити рівень компетенції управлінського потенціалу органів державного управління та підвищити їх ефективність і дієвість.

Удосконалена методика оцінки управлінського потенціалу передбачає кількісне узагальнення фахової, методичної та соціальної компетенції державних службовців за 29 показниками. Для застосування методики пропонується використовувати фактичні дані, дані самооцінки, оцінки експертами, колегами або вищим керівництвом, оцінки стейкхолдерів. Можна також здійснити порівняльну оцінку за всіма напрямками, застосовуючи єдину методику за поданими критеріями. Методика дає змогу оцінити як індивідуальний, так і груповий управлінський потенціал.

Оцінка управлінського потенціалу Головного управління здійснювалася за різними рівнями управління: 1 – перший і другий рівні управління (начальник Головного управління, заступники начальника Головного управління та начальники управлінь – всього 6 чол.); 2 – третій рівень управління (заступники начальників управлінь, начальники відділів – 9 чол.); 3 – четвертий рівень управління (заступники начальників відділів – 8 чол.); 4 – п’ятий рівень управління (спеціалісти – головні, провідні, 1-ої категорії – 31 чол.).

Критеріями фахової компетенції запропоновано рівень освіти, підвищення кваліфікації, стаж роботи, практичне застосування знань та вмінь у щоденній діяльності. Для оцінки освітнього рівня запропонована шкала: “1” бал – без вищої освіти; “2” бали – вища освіта не за спеціальністю; “3” бали – спеціальна вища освіта; “4” бали – магістр інших спеціальностей; “5” балів – кандидат наук або магістр державного управління. Відповідно до поданої шкали оцінюють рівень освіти окремого управлінського працівника, а також середній рівень освіти аналізованого рівня управління державного органу як середнє арифметичне значення індивідуальних оцінок.

Оцінюючи підвищення кваліфікації керівників, ми враховували такі форми: самостійне підвищення кваліфікації, участь у професійних курсах підвищення кваліфікації, відвідування індивідуальних занять, конференцій, семінарів, тренінгів. Проте кожен із запропонованих методів має різну важливість для підвищення фахової компетенції. Тому при проведенні експертного опитування респондентам запропоновано оцінити порівняльну важливість кожного методу за десятибальною шкалою. Усі методи є відносно самостійними складовими підвищення кваліфікації, тому їх важливість має вимірюватися в межах одиниці, а їх сума завжди повинна бути рівною одиниці. Обробка одержаних результатів за десятибальною шкалою дала змогу нам визначити вагові множники: самостійне вдосконалення кваліфікації (0,15), участь у професійних курсах підвищення кваліфікації (0,3), відвідування індивідуальних занять (0,2), участь у конференціях, семінарах, тренінгах (0,35).

Для оцінки стажу роботи нами запропонована така шкала: “1” бал – загальний стаж роботи менше 1 року; “2” бали – загальний стаж роботи 1 5 років; “3” бали загальний стаж роботи більше 5 років, не має стажу роботи в установі; “4” бали 5 років і більше на посаді, що на рівень нижча; “5” балів 5 років і більше на цій посаді. Оцінка здійснювалася за фактичними даними Головного управління.

При оцінці практичного застосування знань та вмінь управлінців респондентам пропонувалося розставити у відсотках використані у практичній діяльності знання і вміння. Одержані відсотки адаптовано до п’ятибальної шкали.

Методична компетенція управлінського персоналу виражається у його вмінні застосувати наукові методи управління, сучасні технології прийняття управлінських рішень. Знання та застосування наукових методів управління керівниками установи пропонується оцінити за такими критеріями: доцільність організаційно-розпорядчих (адміністративних) дій; вміння застосовувати дисциплінарні заходи; впровадження економічного планування; використання економічних стимулів; додержання правових норм, правил, процедур; повне виконання покладених обов’язків; обґрунтоване застосування моральних стимулів; наукових принципів формування колективів та соціально-психологічного клімату в них, вміле поєднання наукових методів управління. З технології прийняття управлінських рішень випливають такі критерії: здатність об’єктивно оцінити ситуацію, виявити і проаналізувати проблему, визначити цілі і завдання для вирішення проблеми, розробити стратегію, спланувати ресурси, організувати роботу та вирішення питання, оцінити результати.

Оцінка здійснювалася експертним методом за п’ятибальною шкалою. Середня оцінка методичної компетенції за рівнями управління розраховувалася як середня арифметична оцінок за кожним із запропонованих критеріїв.

Оцінку соціальної компетенції пропонується здійснювати за вміння виявляти, аналізувати, забезпечувати ресурсами та вирішувати соціально значимі проблеми. Серед основних критеріїв соціальної компетенції управлінського потенціалу можна виділити: наявність індивідуальних соціальних цінностей у державних службовців (національна ідея, патріотизм, гуманізм, ввічливість, тактовність); врахування інтересів зацікавлених сторін; наявність чітко визначених цілей та завдань соціального розвитку; пріоритетність соціальних цілей та завдань; планування соціальних завдань, обґрунтування рішень; мобілізація ресурсів на вирішення соціально значимих проблем; аналіз наслідків прийняття рішень соціального спрямування; сумлінне виконання соціальних зобов’язань; оцінка прийнятих рішень та відповідальність за них.

Узагальнена оцінка управлінського потенціалу різних рівнів управління за п’ятибальною шкалою подана у табл. 1.

Таблиця 1

Оцінка управлінського потенціалу Головного управління, бали

(5-ти бальна шкала)

Складові управлінського потенціалу | Рівні управління

1 і 2 | 3 | 4 | 5

Методична компетенція | 3,9 | 3,9 | 3,9 | 3,4

Фахова компетенція | 3,8 | 3,5 | 3,4 | 2,9

Соціальна компетенція | 3,2 | 3,3 | 2,5 | 2,4

Середня оцінка | 3,6 | 3,6 | 3,3 | 2,9

Отже, управлінський потенціал Головного управління становив в середньому 3,35 бала або 67% від максимально можливих.

висновки

У дисертації здійснено наукове обґрунтування теоретичних основ державного управління та удосконалено організаційний механізм державного управління аграрним сектором (на прикладі Львівської області). За результатами дослідження сформовано такі висновки:

1.Узагальнення напрямків реформування аграрного сектора в ринкових умовах показало, що реалізовано такі заходи: здійснено приватизацію майна і землі, створено умови для розвитку підприємництва, рівні конкурентні можливості для всіх товаровиробників, запроваджено вільне ціноутворення. Подальшої реалізації потребує удосконалення державного управління в контексті адміністративної реформи.

2. Аналіз змістовного наповнення понять “механізм державного управління” та “організаційний механізм державного управління аграрним сектором” у науковій літературі дав можливість визначити механізм державного управління аграрним сектором як складну систему, штучно створену для досягнення поставлених цілей, що передбачає вплив суб’єкта управління за допомогою технологічної складової (політики, інформаційного та нормативно-правового забезпечення, процедур, методів та інструментів) на об’єкт управління. На цій основі запропоновано модель організаційного механізму державного управління аграрним сектором.

3. На основі критичного аналізу правового забезпечення аграрної реформи встановлено тенденцію його розвитку, яка показує, що прийняті правові акти логічно забезпечують і поглиблюють усі напрями аграрної реформи. Подальшої законодавчої зміни потребують питання розвитку об’єктів ринкової інфраструктури, включення землі у економічний обіг, визнання землі товаром. Особливого значення набуває проблема реалізації нормативно-правових актів, що вимагає адаптації органів державного управління до виконання делегованих завдань, моніторингу та контролю за їх здійсненням.

4. Серед основних напрямків діяльності органів державного управління аграрним сектором є формування та реалізація заходів щодо створення сприятливих економічних умов для сільськогосподарських товаровиробників. Запропоновано характеризувати сприятливість економічного середовища за такими складовими: нормативно-правова база, фінансово-кредитна, податкова та цінова політика, інвестиційна привабливість, страхова система, попит (поведінка споживачів), конкурентоспроможність галузі, наявність та стан ринкової інфраструктури. Пропонується проводити кількісну оцінку сприятливості економічного середовища. Встановлено, що економічне середовище на Львівщині у 2004 – 2005 рр. було малосприятливим.

5. Порівняння сприятливості економічного середовища у 1990 –  рр. та 1999 – 2005 рр. дало змогу виявити його нові тенденції розвитку. Досліджено, що в обидва періоди поліпшувалася лише нормативно-правова база. Протягом другого відрізка часу поліпшувалася податкова, фінансово-кредитна та цінова політика в той час, коли до 1998 р. помітне їх погіршення. Без змін здебільшого залишалися інвестиційна привабливість, страхова система та конкурентоспроможність галузі, погіршувалися попит та наявність і стан ринкової інфраструктури.

6. Для обґрунтування тенденцій розвитку політичного середовища на Львівщині в 2000 та 2005 рр. застосовано його порівняльну оцінку за 16-ма критеріями, які згруповані у три блоки: зміна ступеня розвитку демократичних процесів, деполітизованість органів державної влади та реалізованість судовою системою функцій “третьої влади”. Встановлено, що політичне середовище в реґіоні у 2005 р. було сприятливим.

7. Під поняттям “аграрний ресурсний потенціал” розуміємо систему взаємопов’язаних ресурсів, які є у розпорядженні підприємств аграрного сектора, акцентовано увагу на їх чотирьох видах: природні, трудові, матеріальні та підприємницький потенціал. Для оцінки сприятливості природних ресурсів проаналізовано географічне розташування області, розміщення населення як природний ресурс, наявність головного засобу сільськогосподарського виробництва – землі та її якість. Для оцінки сприятливості трудових ресурсів визначено такі критерії: забезпеченість сільськогосподарського виробництва трудовими ресурсами, їх професійна підготовка, рівень освіти та кваліфікації, вікова структура. Сприятливість матеріальних ресурсів оцінено за забезпеченістю аграрних підприємств тракторами, зернозбиральними комбайнами та фінансовою спроможністю придбання техніки. Оцінку підприємницького потенціалу галузі здійснено за опосередкованими критеріями: розвиток форм господарювання, розподіл сільськогосподарських угідь за формами господарювання, землезабезпеченість аграрних товаровиробників. Комплексна оцінка аграрного ресурсного потенціалу для підприємств Львівщини у 2004 – 2005 рр. відповідала рівню “здебільшого сприятливий”.

8. Оцінка соціальних показників у селах Львівщини у 2004 – 2005 рр. майже у 2 рази гірша, ніж у середньому по Україні. Обґрунтовано, що для подальшого підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно активізувати соціальні процеси, сприяти формуванню та розвитку соціальної інфраструктури.

9. Застосовуючи методику менеджмент-аудиту, здійснено комплексний аналіз функціонування організаційного механізму державного управління аграрним сектором Львівщини. Встановлено, що існуючий організаційний механізм державного управління аграрним сектором є неефективним і без суттєвих змін не може забезпечити виконання покладених на нього завдань з реалізації державної політики в аграрній сфері.

10. Основними напрямками удосконалення організаційного механізму державного управління аграрним сектором запропоновано: оптимізація організаційної структури органів державного управління аграрним сектором, оновлення положень про їх структурні підрозділи, обґрунтування розподілу функціональних обов’язків між начальником і його заступниками, використання процедур виконання завдань та функцій, моделей робочих місць на заміну вакантних посад.

11. Запропонована і апробована на прикладі Головного управління методика оцінки управлінського потенціалу передбачає кількісне узагальнення фахової, методичної, соціальної компетенції державних службовців за 29 показниками. Визначено, що управлінський потенціал Головного управління становить в середньому 67%. Удосконалення управлінського потенціалу державного органу управління дасть змогу підвищити його ефективність і дієвість.

список праць, опублікованих автором за темою дисертації

Статті у наукових фахових виданнях

1.

2.

3.

4.

5.

6.

Тези доповідей конференцій

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

Анотація

Козак І. І. Удосконалення організаційного механізму державного управління аграрним сектором (на прикладі Львівської області). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 – механізми державного управління. – Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. – Львів, 2006.

Дисертація присвячена науковому обґрунтуванню