КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

КУР’ЯНОВА Марина Олександрівна

УДК 81”255.2:6=03.112.2=161.2

ГРАМАТИЧНІ ТРУДНОЩІ ПЕРЕКЛАДУ НІМЕЦЬКИХ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИХ ТЕКСТІВ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

Спеціальність 10.02.16 – перекладознавство

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ-2006

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі теорії та практики перекладу з англійської мови Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Карабан В’ячеслав Іванович,

завідувач кафедри теорії та практики

перекладу з англійської мови

Інституту філології

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Кияк Тарас Романович,

завідувач кафедри теорії та практики

перекладу з німецької мови

Інституту філології

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка;

кандидат філолологічних наук, доцент

Назаров Сергій Микитович,

проректор з наукової роботи

Київського національного

лінгвістичного університету

МОН України

Провідна установа: Харківський національний університет

ім. В.Н. Каразіна МОН України

кафедра перекладу та англійської мови

Захист відбудеться “24” травня 2006 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) філологічних наук у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою:

01033 м. Київ, бульвар Шевченка, 14.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.10).

Автореферат розісланий “13” квітня 2006 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради

доктор філологічних наук Смущинська І.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Сьогодні, у період стрімкого розвитку науки і техніки, спостерігається гостра потреба у передачі великої кількості фахової інформації з інших мов, а, отже, й у дослідженнях прийомів перекладу граматичних явищ науково-технічної літератури українською мовою. З огляду на майже цілковиту відсутність таких праць і досліджень в Україні була обрана саме ця тема дисертації.

Праця присвячена висвітленню граматичних проблем перекладу на основі аналізу німецькомовних оригінальних науково-технічних текстів та їх перекладів українською мовою. Поштовхом до вибору теми стали можливі перекладацькі помилки, детально розглянуті у першому розділі, та значні граматичні зміни німецької наукової і технічної підмови, що перебуває впродовж останніх 5 років під великим впливом розмовного стилю (B. Sandig, G. Schade, W. Kьhlwein). Головною рисою сучасної німецької підмови науки є прагнення до стислості та мовної економії (G. Schade, G. Wagner, G. Koschmieder). Проте, головну небезпеку, що випливає із вживання таких економних форм, науковці вбачають у тому, що у таких структурах розпливчатими стають семантичні розбіжності, зникає вираження власного ставлення (G. Brettschneider). Під час перекладу німецьких науково-технічних текстів українською мовою виникають труднощі, пов’язані із значними розбіжностями у будові обох мов (О.Д. Огуй). Вирішальним під час перекладу є врахування жанрових особливостей (Г.М. Стрєлковський, Л.К. Латишев) та знаходження відповідників у цільовій мові (Б.Г. Герман, О.С. Троянська).

Актуальність та необхідність такого дослідження зумовлюється тим фактом, що норми писемної наукової мови з часом змінюються, чиниться значний вплив розмовного жанру, тяжіння до економії, стислості висловлювання. З цією метою вживаються слова, що замінюють цілі речення або словосполучення, відповідники яких не існують в українській мові. Іноді автори німецьких оригіналів вдаються навіть до вилучення таких повнозначних і самостійних частин мови, як іменник чи прикметник, тоді в українському перекладі необхідно вдаватися до певних граматичних трансформацій, зумовлених нормами цільової мови. Труднощі ідентифікації граматичних конструкцій, відсутність їх відповідників, граматична полісемія і омонімія, внутрішньокатегоріальні заміни, транспозиція у науково-технічних текстах були недостатньо досліджені у вітчизняних перекладознавчих працях.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у рамках наукової теми Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка ”Європейські мови та культури у контексті глобалізації світових процесів” (код 01 БФ 0147-01), затвердженої Міністерством освіти і науки України.

Мета дослідження полягає у тому, щоб виявити граматичні труднощі, з якими найчастіше зустрічається перекладач науково-технічної літератури, здійснити їх докладний перекладознавчий аналіз і встановити закономірності та особливості застосування прийомів передачі складних граматичних явищ у німецько-українському перекладі.

Для досягнення зазначеної мети дослідження були поставлені і вирішені такі завдання:

а) порівняти традиційний підхід до вирішення проблем перекладу науково-технічної літератури із сучасним;

б) з’ясувати граматичні зміни у сучасних німецькій та українській підмовах науки і техніки;

в) проаналізувати граматичні конструкції та морфологічні елементи німецької мови, що становлять труднощі під час перекладу;

г) розглянути можливі перекладацькі помилки, з’ясувати їх причини та запропонувати шляхи усунення;

д) систематизувати прийоми перекладу найскладніших граматичних явищ німецької підмови науки та запропонувати їхні українські відповідники;

е) знайти універсальні зразки перекладу деяких граматичних особливостей німецької науково-технічної літератури.

Об’єктом дослідження є синтаксичні конструкції та морфологічні елементи, що піддаються певним трансформаціям під час перекладу з німецької мови українською, та їхні українські відповідники. Усього було проаналізовано понад дві тисячі прикладів.

Предметом дослідження є трансформації синтаксичних конструкцій та морфологічних елементів німецької підмови науки та знаходження їхніх відповідників в українській мові.

Методи дослідження. У дослідженні було застосовано комплексний перекладознавчий аналіз з огляду на історію розвитку українського та закордонного перекладознавства, порівняно традиційний та сучасний підходи до вирішення проблеми; трансформаційний метод було застосовано з метою дослідження усіх можливих трансформацій під час перекладу німецьких синтаксичних конструкцій та морфологічних одиниць українською мовою; порівняльний – для зіставлення структур обох мов та встановлення їхніх спільних і відмінних рис; контекстуальний метод застосовувався з метою продемонструвати можливості вибору прийомів перекладу за умови наявності контексту та без нього; елементи статистичного аналізу були залучені задля підкріплення висновків дослідження у кількісному виразі; морфологічно-синтаксичний аналіз дав змогу відшукати адекватні відповідники німецьким граматичним явищам в українській мові з урахуванням особливостей різних стилів: інтроспективний метод, оскільки дослідження базується на власних перекладах.

Матеріалом дослідження є сучасні оригінальні німецькомовні технічні тексти загальним обсягом близько дванадцяти тисяч сторінок текстів оригіналу та переклади українською мовою обсягом близько п’ятисот сторінок.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що:

а) здійснено класифікацію граматичних труднощів перекладу науково-технічної літератури;

б) вперше в українському перекладознавстві здійснено достатньо повний аналіз трансформацій різних видів граматичних конструкцій та морфологічних елементів при перекладі німецьких науково-технічних текстів українською мовою;

в) розкриті спільні та відмінні риси підмов науки і техніки німецької та української мов з урахуванням розмовного стилю;

г) вперше максимально широко розкрито проблему знаходження українських відповідників граматичних конструкцій та морфологічних елементів, притаманних німецькій підмові науки і техніки;

д) систематизовано прийоми перекладу певних граматичних явищ;

е) вперше запропоновано зразки перекладу із власної практики для практичного застосування;

є) кількісно доведена можливість застосування запропонованих прийомів перекладу.

На захист виносяться такі положення:

1. Найбільші труднощі перекладу німецької науково-технічної літератури українською мовою зумовлені впливом німецького розмовного мовлення на підмову науки і техніки, необхідністю передачі засобів економії у вихідному тексті, відмінностями у часі та характері та стандартизацією характерних рис підмови науки і техніки в німецькій і українській мовах. Міграція елементів мовлення із розмовного стилю до науково-технічного бере свій початок у післявоєнні часи і значно інтенсифікувалася в останні п’ять років, а взаємодія зазначених стилів української мови триває лише близько п’ятнадцяти. Останнє зумовлене тим, що норми німецької науково-технічної підмови є менш жорсткими, ніж норми відповідної української підмови.

2. Еліптизація німецької науково-технічної підмови відрізняється від еліптизації розмовного мовлення своєю спрямованістю і прийомами передачі українською мовою. Науково-технічні еліпси вимагають конкретизації шляхом уточнення або компенсації у тексті перекладу з метою запобігання втрати змісту і уникнення неоднозначного тлумачення. Розмовний стиль дозволяє варіативність та вибір більш або менш вдалого відповідника під час перекладу у той час, коли адекватність науково-технічного відповідника, що має бути переданою у перекладі, є чітко регламентованою вже у тексті оригіналу.

3. За вилучення іменника при повторах або уточненнях у німецькому науково-технічному тексті можливі два прийоми перекладу: а) збереження структури сполучень німецької мови і б) повтор іменника на зразок “прикметник+іменник, “іменник+ прикметник”. За вилучення іменника зі складу іменного складного присудка німецького речення, у випадку наявності при ньому означення у відмінюваній формі можливим стає переклад “є одним із...”

4. Якщо у німецькому реченні порушене правило граматики, коли дієприкметникові звороти з Partizip I чи Partizip II починаються з присудкової групи, а сам Partizip II замикає зворот, і він розташований на його початку, що характерно для сучасної німецької підмови науки і техніки, то такий дієприкметник перекладається українською мовою іменником.

5. Якщо у головному і підрядному реченнях підмети однакові, то причинно-наслідковий зв’язок може бути виражений відокремленим дієприкметниковим зворотом із вилученням сполучника і підмета, вираженого особовим займенником, а також шляхом заміни присудка дієприкметником або прикметником, тоді переклад починається із вилученого сполучника. Особовий займенник у ролі замінника підмета, що вилучається, у реченні оригіналу стоїть саме у підрядному реченні, а в українському перекладі - у головному.

6. За умови ідентичності підметів у головному та підрядному реченнях німецької мови, що може вводитися за допомогою сполучників “als, wenn, wдhrend, indem, nachdem, kaum”, підрядне речення обставини може передаватися українською мовою у вигляді поширеного дієприкметникового звороту шляхом вилучення сполучника і підмета, вираженого особовим займенником та заміни особової форми дієслова дієприкметником. З метою економії в українському перекладі застосовуються конструкції “прийменник + іменник” або “прислівник + іменник”.

Теоретичне значення результатів дослідженням полягає перш за все у тому, що вони поглиблюють розуміння мовно–трансформаційних процесів, що відбуваються під час перекладу німецьких науково-технічних текстів українською мовою. Класифіковано труднощі та систематизовано прийоми їх перекладу, що дає змогу осягнути увесь спектр можливих перекладацьких трансформацій на граматичному рівні.

Практична цінність роботи полягає у можливості широкого застосування матеріалів дослідження для викладання теорії та практики науково-технічного перекладу у вищій школі, використання прийомів та зразків перекладу перекладачами-практиками, а також для підготовки підручників та посібників з теорії та практики науково-технічного перекладу.

Апробація результатів дослідження. Теоретичні положення та практичні результати дослідження обговорювались на конференціях: “Стратегії та методи навчання мовам для спеціальних цілей” (Київ, 2003 р.); конференціях викладачів, аспірантів та студентів Інституту філології КНУ ім. Т.Шевченка (Київ, 2002, 2003, 2004, 2005 рр.); “Мова і культура” (Київ, 2003 р.); “Традиции Харьковской лингвистической школы в свете актуальных проблем современной филологии. К 200-летию Харьковского национального университета и филологического факультета” (Харків, 2004).

Публікації. Результати дослідження знайшли відображення у шести публікаціях, опублікованих у збірниках, затверджених ВАК України як фахові, та одноосібному методичному посібнику.

Структура роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаної літератури та списку джерел досліджень. Загальний обсяг дисертаційного дослідження становить 202 сторінки, з них основного тексту – 179 сторінок, використаної літератури – 251 позиція, лексикографічних джерел – 13, джерел дослідження – 60 позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність, формулюються мета і завдання праці, розкриваються об’єкт, предмет та методи дослідження, визначається наукова новизна, зазначається матеріал дослідження, висвітлюється теоретичне значення та практична цінність, подаються положення, що виносяться на захист, інформація про апробацію та публікації результатів дослідження та структура роботи.

У першому розділі “Граматичні проблеми перекладу німецької науково-технічної літератури” розглянуто морфологічні та синтаксичні проблеми перекладу науково-технічної літератури, проаналізовано можливі помилки під час передачі граматичних явищ науково-технічної літератури і з’ясовано причини їх виникнення.

Характерною ознакою науково-технічної літератури є точність і стислість вираження думки, з одного боку, і чітка логічна послідовність і повнота висловлювання, з іншого. Цим зумовлюється певний характер граматичних засобів, типових для цього виду літератури.

Граматичними труднощами перекладу, на нашу думку, є сукупність морфологічних та синтаксичних явищ вихідної мови, що не мають прямих відповідників у цільовій мові і потребують спеціальних мовних, перекладацьких і фахових навичок перекладача. Вони потрібні для здійснення необхідних перекладацьких трансформацій з метою досягнення адекватності у перекладі.

Під час перекладу необхідно враховувати вид матеріалу, що перекладається, тому що те, що є прийнятним для спеціального тексту, є водночас неможливим для науково-популярного.

Необхідно мати на увазі, що поняття наукового тексту з якої-небудь галузі науки або техніки не є чимось єдиним, а поділяється на низку різновидів. Загальною рисою для всіх цих різновидів є наявність термінів, а відмінною – морфологічне та синтаксичне оформлення тексту. З цієї точки зору слід розрізняти текст загальної енциклопедії, текст науково-технічного довідника, текст підручника, який значною мірою збігається за стилем з текстом енциклопедії чи довідника, науково-популярний текст чи статтю з певної галузі науки і техніки та текст із науково-технічного журналу чи монографії тощо.

Розглядаючи приклади комплексних трансформацій, не можна не погодитися з В.І. Карабаном у тому, що поділ труднощів перекладу на граматичні та лексичні є досить умовний, бо у кожній мові граматичне тісно пов’язане з лексичним, і спосіб передачі у перекладі граматичних форм і конструкцій нерідко залежить від їх лексичного наповнення. Однак, звичайно, існують і загальні закономірні відповідники граматичних форм і конструкцій оригіналу та перекладу, викладені нижче у даному дисертаційному дослідженні.

До граматичних особливостей, що впливають на морфологічно-категорійні трансформації під час перекладу науково-технічних текстів, відносяться такі (Михайленко В.В., О.Д. Огуй):

а) розбіжності у будові мови як наборі певних граматичних категорій та форм: німецькі артиклі, наприклад, як категорія означеності/неозначеності, що визначають новизну інформації, невідомі українській мові;

б) різний обсяг змісту подібних конструкцій;

в) відмінні функціональні характеристики, наприклад, різні форми однини та множини;

г) відмінне частотне навантаження активного та пасивного стану, дійсного та мовного способів, інфінітивних конструкцій тощо;

д) різнотипність вираження “формального” підмета та додатка „man“, „es“, неможливих у структурі українського речення; використання лексичних засобів для вираження граматичних категорій, коли при використанні німецького плюсквамперфекта в українському реченні з‘являються “раніше, перед тим, до того”;

е) відмінна сполучуваність слів тощо.

Характерні особливості науково-технічної літератури спостерігаються на рівнях лексики, граматики, прагматики та стилістичних ознак. Важливо наголосити, що хоча ці всі ознаки і присутні в будь-якій мові, проте вони не відповідають однозначно одні одним, а у кожній окремій мові виражаються своєрідно. Ця своєрідність має як кількісний, так і якісний характер. Якісна своєрідність виражається в тому, що у різних мовах для передачі тих самих відношень або характеристик вживаються неідентичні засоби мови, іноді лексичні засоби передаються граматичними і навпаки, а кількісна оригінальність виражається у різній частотності вживання тих чи інших лексичних, граматичних і стилістичних засобів.

Головним критерієм, що відрізняє один жанр науково-технічної літератури від іншого є функціональне призначення тексту. Саме вона і визначає відбір конкретних мовних засобів для певного виду тексту. Їх перевага або відсутність є зовнішньою характеристикою кожного конкретного жанру. Знання цих особливостей допомагає перекладачеві під час створення трансляту, оскільки обмежує вибір відповідних мовних засобів. На основі функціонального підходу до змістовної характеристики текстів науково-технічної літератури вирізняють такі жанри: описи технічних приладів і агрегатів, технологій і виробничих процесів, засобів праці, патентна література, реферативні видання, рекламні матеріали, описи креслень.

До кількісних відмінних рис німецькомовної науково-технічної літератури належать: 1) підвищена частотність вживання поширеного означення, пасивної конструкції, конструкцій “sein + zu + Infinitiv” та „lassen + ich + Infinitiv“, деяких прийменників, вказівних займенників (у тому числі й у ролі замінника іменника), генетива, практично цілковите зникнення питальних, спонукальних, неповних речень, відсутність наказового способу, 2-ої особи і ввічливої форми дієслів і відповідних особових і присвійних займенників, еліптизація підрядних речень з метою досягнення мовної економії, підвищена частотність вживання деяких граматичних категорій, наприклад, акузатива, перфекта, сполучень з модальним дієсловом wollen, предикативного означення типу “sehen, hцren, fьhlen + Infinitiv” тощо; 2) збільшення лінійного розміру деяких синтаксичних категорій (поширеного означення і групи іменника в цілому, предикативного означення, речень в цілому). Такі зміни зумовлені як завданнями стилю наукової підмови, так і письмовим характером останнього. До якісних характерних рис німецької мови науки і техніки належать: об’єднання та абстрагування значень, наприклад, сполучення з дієсловом wollen, sein та haben + zu + Infinitiv тощо.

Останні ознаки притаманні саме сучасній підмові науки і техніки, яка останніми роками зазнає бурхливих глибинних якісних і кількісних трансформацій, що враховувалося у дослідженні. На відбір граматичних явищ для дослідження значно вплинув також власне зміст наукових текстів, де домінантну роль відіграє процес, а не дійова особа, і де часто оперують абстрактними поняттями. Тут спостерігається часте вживання граматичних конструкцій з пасивним значенням, субстантивованих інфінітивів, віддієслівних іменників, що означають процес, прикметників на -lich, -isch, -ig, -bar, кількісних числівників для називання величин вимірювання і пов’язане з цим вживання прийменника von для позначення приналежності. Відбір також здійснювався з урахуванням протиставлення двох тенденцій в німецькому науково-технічному мовленні: 1) пошук оптимального варіанту вираження, що вдало відповідає завданням форми викладу і змісту стилю наукової мови та 2) прагнення авторів текстів до досягнення “краси” і повного виявлення стильових ознак, різноманітності форм вираження завдяки залученню граматичних синонімів тощо.

Сьогодні не можна стверджувати, що німецька мова науки і техніки вивчена достатньо, хоча за останні роки з’явилися праці з цієї тематики. Вони присвячені в основному лексичному складу наукового-технічного тексту, і матеріал розглядається переважно з мовознавчої, а не перекладознавчої точки зору. Деякі німецькі мовознавці (К. Геншельманн, Йр.Е.Д. Гірш, К. Гомарт) вбачають у розвитку сучасної підмови науки і техніки дві основні тенденції: а) спеціалізації і диференціації, до все чіткішого і точнішого розмежування понять та б) до економії, “тяжіння” людини до збереження власних зусиль. Наприклад. для Г. Шаде, принцип економії є “силою, дає поштовх до змін у мові, дозволяє створити засіб спілкування, придатний для загального спілкування, що уможливлює передачу великої кількості інформації за незначної затрати засобів”.

Граматичні відповідники між мовами з різними граматичними будовами у більшості випадків є лише функціональними і залежать від чинників, що можуть постійно змінюватися. Але навіть тоді, коли, наприклад, знайдено оптимальну структуру речення у перекладі з урахуванням усіх чинників, то виникає важлива проблема вибору найвдалішого порядку слів у реченні. Під час перекладу українською мовою це найчастіше стилістична проблема, що потребує ретельного розгляду як у стилістичному, так і в екстралінгвістичному планах. Функціональний принцип передачі синтаксичних конструкцій у перекладі базується на визначальній ролі функції речення в семантичному і експресивно-стилістичному плані.

Граматичні трансформації полягають у перетворенні структури речення в процесі перекладу залежно від норм мови перекладу. Трансформація може бути повною або частковою залежно від того, чи змінюється структура речення повністю або частково. Якщо заміні підлягають головні члени речення, то відбувається повна трансформація, якщо ж лише другорядні, то – часткова. Окрім членів речення можуть змінюватися і частини мови. Синтаксичні та морфологічні трансформації можуть відбуватися й одночасно.

У другому розділі “Морфологічні проблеми перекладу німецької науково-технічної літератури” розглядаються особливості перекладу деяких німецьких іменників множини; іменника, заміненого вказівним займенником; Partizip II у дієприкметникових зворотах у науково-технічних текстах; висвітлено труднощі перекладу дієприкметникового звороту у самостійному реченні з простим присудком, дієприкметникового звороту у самостійних реченнях з простим присудком у складних часових формах, зі складним дієслівним та складеним іменним присудком, дієприкметникового звороту у складнопідрядних реченнях та інфінітивних зворотах, з’ясовано проблеми перекладу прикметників на -lich, -isch, -ig, -bar та особливості перекладу займенникових прислівників hierzu, hierbei, hierfuer, daher, dadurch, dabei.

Значні труднощі під час перекладу німецьких науково-технічних текстів українською мовою можуть виникнути під час перекладу багатозначних граматичних форм і багатозначних службових слів. Для їх адекватної передачі необхідно враховувати низку чинників, які допомагають визначити граматичну функцію слова і правильно перекласти його українською мовою. Особливо це стосується перекладу таких слів, як “damit” (сурядний сполучник, підрядний сполучник, займенниковий прислівник); “wдhrend, bis” (сполучники і прийменники); “als” (сполучник самостійний, частина ряду парних і складних сполучників, вживання після порівняльного ступеню прикметників та прислівників), займенник “es” (особовий, безособовий, вставне слово); “der” (артикль, відносний займенник, вказівний займенник – замінник); “haben, sein” (самостійні дієслова, допоміжні дієслова, дієслова з модальним значенням) тощо.

Німецькі іменники у множині, що позначають фізичні та хімічні величини, одиниці виміру, речовини або матеріали – типове явище для науково-технічної літератури, яке отримало останнім часом стрімкий розвиток. З’ясувати лексичне значення цих іменників в однині не складно, проте перекладач стикається з проблемою адаптації цього значення до контексту. Під час перекладу спочатку з’ясовуються причини вживання іменника саме у множині (чи не відбулася зміна значення або вилучення якогось члена речення, залежного від цього іменника), що й призвело до вживання словоформи множини, а не однини.

Залежно від причин вживання іменників у множині обираються прийоми їх перекладу. Точність, притаманна науково-технічним текстам, вимагатиме детального аналізу таких іменників, з’ясування, що має на увазі автор, вживаючи іменник саме у множині, наприклад:

Die Fleischeinlagen wurden zu lange gepцkelt, deshalb hat das Fleisch eine marmorierte Fдrbung [Latz N., ...]. Структуру занадто довго солили, тому м’ясо отримало мармурове забарвлення.

У м’ясопереробній промисловості термін “структура” позначає шматочки сировини різної величини, які додаються до фаршу. З метою вираження великої кількості та різноманітності цих шматочків у німецькому варіанті вжито іменник у множині. Оскільки український іменник “структура” став віднедавна загальноприйнятим терміном, то можна стверджувати, що заміна у перекладі форми множини формою однини є обгрунтованою.

Якщо у німецькому тексті йдеться про ступені чи види певного фізичного стану, то іменник, що позначає цей стан, вживається зазвичай у множині. Перекладачеві важливо з’ясувати, які саме ступені чи різновиди мав на увазі автор, і тільки після того починати переклад, адже відомо, що саме такі поняття передаються українською мовою за допомогою іменників в однині, наприклад:

Im Verlauf der weiteren Verarbeitung werden KME-Kupferrohre in drei unterschiedlichen Festigkeiten hergestellt, welche jeweils spezifische Vorteile fьr die Verarbeitung bieten. Es sind dies die Festigkeiten hart (R 290), halbhart (R 250) und weich (R 220) [Schulz H.]. У процесі подальшої переробки мідні труби КМЕ виготовляють трьох різних ступенів твердості, що надалі має особливі переваги використання. Це тверді (R290), напівтверді (R250) та м’які (R 220) труби.

Іменник “Festigkeitsstufen” з метою досягнення мовної економії було замінено на „Festigkeiten“, що перекладається українською мовою за допомогою словосполучення “ступені твердості”. Задля забезпечення адекватності перекладу довелося пожертвувати економією лексичних елементів.

Аналіз матеріалу дослідження дозволяє стверджувати, що універсального прийому перекладу німецьких займенників, що замінюють в реченні попередній іменник, під час перекладу українською мовою не існує, наприклад: Im Vergleich zu der Wellenlдnge eines Rundfunksenders ist die des Lichtes viel kleiner [Buss H.]. Порівняно з довжиною хвиль радіоприймача довжина світлових хвиль значно менша.

Тут вказівний займенник “die” замінює підмет “Wellenlдnge” і має при собі неузгоджене означення “des Lichtes”, хоча вказівний займенник сам по собі не може мати означення у родовому відмінку. Українською мовою цей вказівний займенник “die” передається за допомогою словосполучення “довжина світлових хвиль”.

Нижче наводяться приклади та умови, за яких під час перекладу німецький займенник не перекладається, а вилучається. Це уможливлює досягнення мовної економії у перекладі, однак, важливо при цьому забезпечити адекватність перекладу, наприклад:

Das elektrolytische Polieren hat neben dem Vorteil des geringen Zeitaufwandes noch den, dass keine Verformung der polierten Oberflдche auftritt [Brohm W.]. Електролітична зачистка не потребує багато часу і не зумовлює деформації зачищеної поверхні.

В оригіналі іменник “der Vorteil” було замінено займенником у знахідному відмінку “den”, який у реченні перекладу було вилучено. Зміст повідомлення при цьому було передано вірно.

При перекладі німецьких дієприкметникових зворотів слід мати на увазі, що, як і звороти з Partizip I, звороти з Partizip II найчастіше починаються з присудкової групи, а сам Partizip II замикає зворот, проте, можливе іноді й початкове розташування Partizip II, наприклад:

Mit Wasser zusammengebracht, zersetzt sich das Kalzium unter Wasserstoffentwicklung nach der Gleichung Cа+2Н2О=Са (ОН)2+Н2 [Schrцter W.]. Після введення кальцію у воду, внаслідок утворення водню він розпадається за рівнянням Cа+2Н2О=Са (ОН)2+Н2 .

У цьому випадку Partizip II “zusammengebracht” найдоцільніше перекласти українським іменником “введення”. У наступному прикладі для перекладу Partizip II обраний дієприкметник минулого часу, наприклад:

Die Kombination von zwei Atomorbitalen mit je einem Elektron ergibt zwei Molekьlorbitale, dargestellt durch die Sдkulargleichung [Atkins P.W.]. Унаслідок комбінації двох орбіталей атома з електронами, по одному на атом, утворюється молекулярна орбіталь, представлена в секулярному рівнянні.

Приклад, наведений нижче, показує, як можна перекласти німецький дієприкметниковий зворот, уникнувши безпосереднього перекладу Partizip II, не спотворюючи при цьому зміст повідомлення, наприклад:

Mit systematischen Untersuchungen ьber das Kerr–Phдnomen beschдftigt, kam Zeemann auf den Gedanken, den EinfluЯ des Magnetismus auch bei der Emission des Lichtes zu erproben [Frommhold H.]. Завдяки систематичним дослідженням феномену Керра, Зеєманн прийшов до думки випробувати вплив магнетизму також під час емісії світла. (beschдftigt – Part. II, kam – дієслово-присудок).

Останнім часом у класі німецьких відносних прикметників з’явилася велика кількість нових номінацій, утворених від основ іменників за допомогою суфіксів -ich, -isch, -ig, відомих своєю продуктивністю та загальновживаністю або так званих „Allerweltsuffixe“. Новоутворення, що досліджуються, об’єднані словотвірним значенням “той, що має стосунок до денотату, позначеному мотивувальною основою, який стосується його, відповідає йому, базується на ньому, подібний йому тощо”. Такі похідні прислівники часто становлять труднощі під час перекладу, оскільки не мають прямих словотвірних відповідників. Вони найчастіше перекладаються українською мовою поширеним означенням, рідше, із уживанням підрядного означального речення, хоча іноді доцільним виявляється вживання в українському перекладі конструкції “можна + інфінітив смислового дієслова”, наприклад:

Der Eingang in das Haus sollte so geplannt werden, dass Wohnbereich, Kьche, Kellertreppe und Obergeschosstreppe ohne Umwege erreichbar sind [Schulz H.]. Вхід до будинку слід спланувати таким чином, щоб до житлового приміщення, кухні, сходів до підвалу та на верхні поверхи можна було дістатися без обходів.

Тут прикметник “erreichbar” перекладено за допомогою конструкції “щоб можна було дістатися”. У цьому випадку він виражає можливість, передати яку українською мовою так само економно не вдається.

Більшою неоднозначністю відрізняється семантика дериватів на “-ig”. Вони утворюються як від субстантивної основи, наприклад, farbig illustrieren (“ілюструвати у кольорах”), так і від іменних словосполучень, наприклад, hochgradig diskriminierend – “сильно дискримінуючи”. Хоча прикметники на “-ig” за своєю семантикою дещо віддалені від утворень на “-lich” та “-isch”, для них також характерною є тенденція вживання прикметника в адвербіальній функції, що саме зараз формується у синтаксисі німецької мови. При цьому, саме тут, у прикметниках, що походять від словосполучень, особливо помітна економність прикметника-прислівника, який конденсує в собі значення еквівалентного словосполучення (наприклад: hochgradig = in hohem Grade “значною мірою”), під час перекладу яких досить рідко вдається досягти мовної економії, тоді як в прикметниках-прислівниках на “-lich” та “-isch” сконденсовані словосполучення не експліковані, наприклад, botanisch arbeiten - arbeiten als Botaniker “працювати у сфері ботаніки”, die Daten tabellarisch geordnet zusammenstellen - in Form einer Tabelle “збирати дані у вигляді таблиці”:

Durch Ausnutzung und Koordination von konventionellen und modernen Produktionsverfahren kann das schlьsselfertige Нaus trotz Typenstandardisierung den individuellen Kдuferwьnschen angepasst werden [Brohm W.]. Завдяки застосуванню та координації традиційних та сучасних способів виробництва завершений будинок, незважаючи на стандартизацію типів, може бути виконаний згідно побажанням покупця.

Німецький прикметник “schlьsselfertig”, що складається з двох основ: іменника “der Schlьssel” “ключ” і прикметника “fertig” “завершений”, перекладено за допомогою лише одного українського прикметника “завершений”. Таким чином, було адекватно передано смисл повідомлення і реалізовано економію мовлення, адже “завершений будинок” припускає той факт, що у ньому можна жити, тобто будинок “під ключ”, що й було вилучено під час перекладу.

Деякі з “нових” утворень цього виду, які ще не зафіксовані у словниках, мають також і переносне значення, наприклад: Schwergewichtig (im Schwergewicht) – schwergewichtig sind Unternehmen aus den Niederlanden vertreten “найбільшою кількістю фірм представлені Нідерланди”. Найчастіше такі прикметники перекладаються українською мовою за допомогою словосполучень.

У третьому розділі “Синтаксичні проблеми перекладу німецької науково-технічної літератури” розглядаються питання перекладу еліптичних речень, речень з неповною рамкою та без рамки, сполучень самостійних та службових частин мови і передачі речень у випадку вилучення іменника тощо.

Для наукової і технічної літератури характерною є орієнтація на книжково-писемні елементи з переважанням складних (складносурядних і складнопідрядних) речень і майже повна відсутність фразеологічних одиниць стилю усного мовлення. Для синтаксису цієї літератури характерною є повноскладність речень, і лише у деяких, більш спеціальних різновидах текстів, закономірним є застосування односкладних речень.

Синтаксичні проблеми перекладу німецької науково-технічної літератури пов’язані насамперед із тяжінням німецького писемного літературного мовлення до стислості висловлювання та економії мовленнєвих зусиль. Таким чином утворюються еліптичні речення з вилученими членами речення, речення з неповною рамкою та без рамки, речення з винесеними членами за межі рамки, вилучаються не тільки службові, а й самостійні частини мови тощо. У німецькій мові особливо часто спостерігається скупчення службових слів та прийменників, розпізнати та перекласти які іноді досить нелегко, особливо у разі їх розміщення не за правилами граматики. Саме ці і деякі інші проблеми досліджуються у цьому розділі та пропонуються альтернативні прийоми перекладу у кожному конкретному випадку.

Коли після дієслів-присудків головного речення “sehen, hцren, fьhlen” сполучники “das, wie” можуть не вживатися, підмет підрядного речення при цьому може бути у знахідному відмінку, а дієслово представлено інфінітивом без “zu”, тоді у перекладі варто сформувати підрядне речення додатку, адже прямого відповідника німецької конструкції в українській мові не існує:

Man sieht Dampf aus dem Ьberhitzer ausstrцmen [Brohm W.]. Видно, що з перегрівника виходить пар.

За умови ідентичності підметів у головному та підрядному реченнях, що може вводитися за допомогою сполучників “als, wenn, wдhrend, indem, nachdem, kaum”, зміст підрядного речення може передаватися українською мовою дієприслівниковим зворотом шляхом вилучення сполучника і підмета, вираженого особовим займенником та заміни особової форми дієслова дієприкметником, який перекладається дієприслівником, іноді дієприкметником. З метою економії в українській мові іноді вдається застосовувати конструкцію “прийменник+іменник”, наприклад:

Mit Kupferrohrformteilen (Fittings), Armaturen, Pumpen und Apparaten miteinander verbunden, kцnnen nichtlцsbare Verbindungen durch Weichlцten, Hartlцten, SchweiЯen oder Pressen hergestellt werden [Buss H.]. Щоб було зрозуміліше, яке це підрядне речення, спочатку з’ясовуються елементи, що їх було вилучено. Після підстановки отримуємо:

Nachdem sie mit Kupferrohrformteilen (Fittings), Armaturen, Pumpen und Apparaten miteinander verbunden sind, kцnnen nichtlцsbare Verbindungen durch Weichlцten, Hartlцten, SchweiЯen oder Pressen hergestellt werden.

Отже, речення перекладається так: Після з’єднання за допомогою мідних фасонних деталей (фітингів), арматур, насосів і апаратів, можна виконувати нероз’ємні сполучення шляхом паяння твердим, м’яким припоєм, зварювання або пресування.

З перекладу видно, що у цьому випадку німецький дієприкметниковий зворот перекладається українською мовою лише за допомогою прислівника з іменником.

Якщо порушується головне правило дієприкметникового звороту, коли дієприкметник стоїть на початку або у кінці речення, тоді відповідник цього дієприкметника в українському перекладі стоятиме якомога ближче до сполучника, з якого й починається підрядне речення, тобто займає друге або третє місце, і лише після нього розташовуються усі залежні слова, наприклад:

Gegen die beiden Rдnder zu zeigt die Scholle einen langsamen, aber beharrlichen Bruchschollenabstrom, andauernd von unten ersetzt durch neue Basaltschmelzen [Athen H.]. У напрямку обох країв глиб спостерігається повільне, але постійне сповзання масиву розлому, який поступово замінюють знизу нові базальтові плити.

Якщо порушене головне правило інфінітивного звороту, коли інфінітив стоїть у кінці, то у перекладі він ставиться одразу після присудка, наприклад:

Es gibt wenige Vцlker, die nicht in Form von Sagen oder Schцpfungsgeschichten versucht hдtten sich eine Vorstellung zu ersinnen von der Entstehung der Erde und damit auch von der Bildung der Kontinente und Ozeane [Attenborough D.]. – Існує небагато народів, які б не намагалися уявити собі у формі переказів та легенд створення світу, виникнення Землі і тим самим також створення континентів і океанів.

Якщо пояснювальні слова у німецькому реченні стоять після незмінюваної частини присудка, то змінювана і незмінювана частини можуть розташовуватися досить далеко одна від одної. До речі, у цьому випадку виникає навіть своєрідна рамка - “рамка навпаки”. У такому разі спочатку перекладається член речення, що несе на собі найбільший наголос, у даному випадку – це прикметник у порівняльному ступені “набагато складніший”, і тільки потім усі пояснювальні слова. Підмет і присудок стоятимуть у кінці речення, наприклад:

Weit komplizierter als Beobachtungen auf dem Festland sind die magnetischen Messungen auf See [Athen H.]. Набагато складнішими, ніж спостереження на суші, є магнітні виміри на морі.

Речення в науково-технічному тексті, як відомо, характеризуються досить великою кількістю слів. Саме такі занадто довгі речення, що містять прийменниково-прийменникові або прийменниково-сполучникові сполучення, є складними для розуміння та перекладу, адже мовна економія відіграє не останню роль у підмові науки і техніки, наприклад:

Wдhrend noch Tamman vorzugsweise eine Diffusion von Sauerstoff durch die Oxydschicht zum Metall hin fьr wahrscheinlich ansieht, kann man jedoch heute sowohl experimentell als auch theoretisch den Beweis fьhren, dass in den meisten Fдllen das betreffende Metall durch die Zunderschicht hindurch an die Oberflдche wandert und sich dort mit dem Sauerstoff vereinigt [Mьller-Erlwein E.]. – У той час, коли Тамман ще вважає можливою дифузію кисню внаслідок окисленого прошарку металу, вже сьогодні можна як експериментально, так і теоретично довести, що у більшості випадків метал проходить через шар окалини на поверхню, де і вступає в дію з киснем.

Після виділення конструкцій “zum Metall hin” та “durch die Zunderschicht hindurch” стає зрозумілим, що перекласти одну з них окремо не вдається. Тому для перекладу використовується ширший контекст: “durch die Oxydschicht zum Metall hin” (внаслідок окисленого прошарку металу). Отже, після вибору прийомів перекладу обох конструкцій видно, що мовна економія досягнута в обох випадках: у першому – прямий відповідник “zum...hin” у цільовій мові взагалі було вилучено, а в другому прийменниково-прислівникове сполученні “durch ...hindurch” перекладено за допомогою лише одного українського прийменника “через”.

У німецькій мові частіше, ніж в українській, можливе вилучення іменника. Складнощі під час перекладу пов’язані із правильним відновленням його за допомогою контексту. Під час розпізнавання іменник віднаходиться за допомогою артиклів, займенників, прикметників, роду та числа.

Якщо вилучено іменник, який мав би стояти у тексті без артиклів та граматичних означуваних слів, тобто фактично лише за наявності прикметника (дієприкметника, порядкового числівника) у відмінюваній формі, то під час перекладу він може відновлюватися за допомогою контексту або взагалі вилучатися, наприклад:

Am leichtesten geraten hдngende Gegеnstдnde bei Beben ins Pendeln, stehende verrutschen auf ihrer Unterlage und wenig standhafte fallen um [Attenborough D.]. Найшвидше під час землетрусів починають коливатися висячі предмети, стоячі - ковзають на тому місці, де вони розміщені, а нестійкі – перекидаються.

У цьому випадку показником вилученого іменника є лише відмінювана форма прикметника “standhafte” та дієприкметника “stehende”. Якщо число вилученого іменника та іменника, згаданого у попередньому чи подальшому контекстах, не відповідають одне одному, то слід перевірити форми однини і множини іменника, встановленого за контекстом, та зіставити їх з означуваними словами у реченні і, якщо хоча б одна із них з ними збігається, можна стверджувати, що вилучений іменник встановлено, наприклад: Nach dieser Methode kann also zwei Vektoren ein dritter zugeordnet werden [Attenborough D.]. – Таким чином, за цим методом до двох векторів додається третій.

Висновки

1. Відбір граматичних відповідників у перекладі науково-технічних текстів здійснюється за протиставлення двох тенденцій: 1) пошук оптимального варіанту вираження, що вдало відповідає завданням форми викладу і змісту стилю науково-технічної підмови та 2) прагнення авторів до досягнення “краси” і повноти стилю, різноманітності форми вираження завдяки залученню граматичних синонімів тощо.

2. Якісна своєрідність науково-технічної літератури виражається у тому, що у різних мовах для передачі одних і тих же відносин або характеристик вживаються неідентичні засоби мовного вираження, іноді лексичні засоби передаються граматичними і