АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ОТОЛАРИНГОЛОГІЇ

ім.проф.О.С.Коломійченка

КОЗАК Микола Савович

УДК 616.28-008.1:614.876:616-084:612.014.42:616-057

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МІЖ СТАНОМ ПЕРИФЕРІЙНОГО ТА ЦЕНТРАЛЬНИХ ВІДДІЛІВ СЛУХОВОГО АНАЛІЗАТОРА І ДАНИМИ ЕЛЕКТРОЕНЦЕФАЛОГРАФІЇ ПРИ ДІЇ ЕКЗОГЕННИХ ФАКТОРІВ

(ШУМ, РАДІАЦІЯ)

14.01.19 – оториноларингологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті отоларингології ім. проф. О.С.Коломійченка АМН України

Науковий консультант: Заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Шидловська Тамара Василівна, Інститут отоларингології ім. проф. О.С.Коломійченка АМН України, зав. лабораторії професійних порушень голосу і слуху.

Офіційні опоненти:

Заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Базаров Володимир Григорович, Інститут отоларингології ім.проф.О.С.Коломійченка АМН України, професор лабораторії аудіології та вестибулології.

Заслужений винахідник України, доктор медичних наук, професор Косаковський Анатолій Лук`янович, Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, зав. кафедри дитячої оториноларингології, аудіології і фоніатрії.

Доктор медичних наук Мостова Тетяна Савелівна, Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромаданова АМН України, зав. відділенням отоневрології.

Провідна установа:

Національний медичний університет ім. акад. О.О.Богомольця, кафедра оториноларингології, МОЗ України, м. Київ.

Захист відбудеться 21.04.2006р. о__12__ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.611.01 в Інституті отоларингології ім. проф. О.С.Коломійченка АМН України за адресою: 03680, м.Київ. вул.Зоологічна, 3.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту отоларингології ім.проф.О.С.Коломійченка АМН України.

Автореферат розісланий 20.03.2006р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук Т.А.Шидловська

1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальнiсть теми. Проблема дiагностики та профiлактики сенсоневральної приглухуватостi залишається однiєю з найскладнiших, актуальних та остаточно невирiшених проблем в сучаснiй оториноларингологii. Це поліетіологічне захворювання з невивченим до кінця патогенезом досить тяжко позначається на стані ЦНС пацієнтів і далеко не в поодиноких випадках призводить до їх інвалідізації (Б.А.Шапаренко та співавт. 1985; В.Е.Остапкович и соавт., 1988; Т.В.Шидловська, 1985,1991; Т.В.Шидловська, Т.А.Шидловська, 2005; Е.А.Евдощенко, А.Л.Косаковський, 1989; В.Г.Базаров, А.І.Розкладка, 1989; А.І.Розкладка, 1998, 2002, 2005; Г.Э.Тимен и соавт., 1990, 2005; Д.І.Заболотний та співавт., 2001, 2004; Т.А.Шидловська, 2002, 2003; Fonseca еt al., 1999, та інші). Багато робітників шумових професій досить часто ще у працездатному віці змушені змінювати професію або ж залишати трудову дільність, що в свою чергу є додатковим психоемоційним навантаженням.

Розвитку професійної приглухуватостi при дії шуму присвячено багато робіт (В.Е.Остапкович, 1988; Т.В.Шидловська та співавт., 1990, 2000, 2003; В.Ф.Аничин, 1989; Ю.І.Кундієв та співавт., 1990, 2001; А.А. Ланцов, 1993; В.Б.Панкова, 1998, 2001;А.Н. Петровская, 1998; Abel, 1990, та інші). Однак, до цього часу проблема повністю не вивчена, а професійна приглухуватість має тенденцію до зростання.

В багатьох роботах показано, що виробничий шум негативно впливає в першу чергу на ЦНС та серцево-судинну системи (Е.Ц.Андреева-Галанина, 1972; Б.М.Сагалович и соавт., 1987; Т.В.Шидловська та співавт, 1988, 1998, 2001, 2002; С.І.Купрієнко, 1992; Т.А.Шидловська, О.І.Малежик, 2001, 2002, та інші). Однак значна кількість досліджень, які свідчать про зміни в ЦНС у робітників шумових професій, в основному грунтується на даних клінічних спостережень. Тільки в поодиноких роботах представлена об`єктивна оцінка функціонального стану ЦНС у хворих СНП і показана перспективність використання цих результатів (Б.М.Сагалович и соавт., 1987;Ф.Н.Серов и соавт, 1981; Т.В.Шидловська та співавт., 1995, 1998, 2003).

Sinnaeve, Karaoglou (1999), які є членами міжнародної комісії з питань Чорнобильської катастрофи, зазначають, що була і залишається центральною негативна дія іонізуючої радіації на здоров`я людей.

А.А.Марцинкевич (1998) при радіоспектрометрії тканин головного мозку в померлих ліквідаторів та жителів забруднених і чистих територій Чернігівської області встановив, що проживання в районах з підвищеним рівнем іонізуючого опромінення створює умови для збільшення інкорпорації радіонуклідів в його тканині. Одержані об`єктивні дані за результатами ЕЕГ, КСВП, акустичної імпедансометрії, які свідчать про те, що при дії іонізуючого опромінення страждають структури стовбура мозку і спостерігаються діенцефальні порушення (Т.В.Шидловська та співавт., 1990, 1995, 1996, 2001, 2003, 2004; Д.І.Заболотний та співавт., 1990, 1992, 1999; О.І.Котов, 1992, 1995; Т.А.Шидловська,1995; А.И.Нягу, 1995, та інші).

2

Однак відсутні відомості про порівняльний аналіз показників, що характеризують стан центральних відділів слухового аналізатора у взаємозв’язку із даними ЕЕГ при дії виробничого шуму та іонізуючого опромінення, хоча загальновідомий негативний вплив цих факторів на організм в цілому. Окремі дослідники показали значення психофізіологічних методів. Однак дослідження у взаємозв’язку із станом слухової функції та ЦНС відсутні, незважаючи на успішне їх застосування в кардіології, неврології, онкології та інших галузях медицини.

В той же час знання стану слухового аналізатора у хворих з СНП при дії екзогенних факторів (шум, радіація) у взаємозв’язку з даними ЕЕГ та психофізіологічних досліджень може сприяти суттєвому розширенню теоретичних і практичних знань в плані підвищення якості діагностики і профілактики слухових порушень різного походження. Великого значення в цьому відношенні набувають морфологічні та біохімічні дослідження у експериментальних тварин при дії шуму або радіації чи поєднаному впливі цих чинників.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Інституту отоларингології ім. проф.О.С.Коломійченка Академії медичних наук України. Вона є фрагментом комплексних планових тем інституту (№ держреєстрації ХД32.00.0030.88, UA0100416UР та 0196U010086)

Мета роботи. Підвищення якості діагностики та профілактики сенсоневральної приглухуватості при дії екзогенних факторів (шум, радіація) на основі порівняльного аналізу стану різних відділів слухової системи та даних ЕЕГ і психофізіологічних, а також морфологічних і біохімічних досліджень у експерименті на тваринах.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішувалися такі задачі:

1.

2.

3.

4.

3

5.

6.

7.

8.

Об’єкт дослідження: Зниження слухової функції по типу порушення звукосприйняття у хворих, які зазнали дії інтенсивного виробничного шуму та іонізуючої радіації.

Предмет дослідження: клінічні, електроакустичні та електрофізіологічні показники в різних відділах слухового аналізатора, біоелектрична активність головного мозку у осіб, які підлягали дії екзогенних факторів (шум, радіація). Морфологічні та біохімічні зміни в тканинах головного мозку у експериментальних тварин (щури) при дії шуму чи радіації, а також при сполученому їх впливі.

Методи дослідження: для дослідження слухової функції використовувались: порогова і надпорогова тональна і мовна аудіометрія, реєстрація коротколатентних (стовбуромозкових) і довголатентних (коркових) слухових викликаних потенціалів (відповідно, КСВП і ДСВП); для визначення біоелектричної активності головного мозку – електроенцефалографія. Крім того, проводилися психофізіологічні дослідження, а у експериментальних тварин – морфологічні та біохімічні дослідження.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше визначені відмінності та подібність в даних КСВП та ДСВП у взаємозв’язку з показниками ЕЕГ та результатами психофізіологічного дослідження у людей при дії шуму та радіації, а також у експериментальних тварин патоморфологічними та біохімічними методами, які сприяють покращанню якості діагностики та профілактики СНП шумового і радіаційного генезу, а також розробці нових підходів в лікуванні.

Вперше встановлені кількісні показники часових компонентів КСВП (латентні періоди ІІІ і V хвиль КСВП та міжпікові інтервали I-V i I-III), а також компонентів P2 та N2 ДСВП у взаємозв’язку з даними ЕЕГ, які мають диференціально-діагностичне й прогностичне значення при сенсоневральній приглухуватості шумового та радіаційного генезу.

Вперше встановлено більш виражений вплив радіації на стовбуромозкові та коркові структури слухового аналізатора, про що свідчать достовірне (p<0,01) подовження ЛПП III і V хвиль КСВП, відповідно на 0,12

4

(120мкс) та 0,17мс (170мкс), а також МПІ I-V на 0,10мс(100мкс), а комплексу N2ДСВП – на 22,3мс (293мкс) у хворих з СНП радіаційного та шумового генезу.

Вперше виявлено, що у осіб з прогресуючим перебігом СНП як шумового так і радіаційного генезу спостерігаються більш значимі порушення в коркових відділах слухового аналізатора і ЦНС, ніж у осіб із стабільним перебігом, про що свідчать показники ЛПП компонента N2 ДСВП та дані амплітуди потиличного відведення ЕЕГ. При цьому вперше виявлено, що при прогресуючій СНП шумового та радіаційного генезу має місце подовження ЛПП компонентів Р2 та N2 ДСВП, відповідно, до 192,2±3,1 і 301,6±3,5 мс та 198,7±4,2 і 312,6±3,1 мс, а також зацікавлення лімбічних структур за даними ЕЕГ. Визначено достовірну різницю в показниках альфа-ритму потиличного відведення при прогресуючій СНП порівняно із стабільним її перебігом як при шумовому 25,3±2,2та 37,3±2,4 %; t=4,6; P<0,01), так і радіаційному генезі (18,2±2,3 та 21,6±2,8 %; t=2,18 P<0,05). Це свідчить про доцільність врахування виявлених змін при діагностиці і лікуванні таких хворих, а також проведенні експертизи працездатності і визначені прогнозу перебігу СНП.

Вперше визначенні диференцiально-дiагностичнi ознаки порушень слуху на раннiх стадiях розвитку сенсоневральної приглухуватостi шумового та радiацiйного походження за показниками високочастотної аудiометрii та слухових викликаних потенцiалiв у взаємозв’язку з даними ЕЕГ. Вперше виявлено, що симптоматика розладу діенцефально-стовбуромозкових структур головного мозку при початковій СНП радіаційного, шумового та судинного генезу спостерігалася, відповідно, у 57,1; 32,0 та 27,7% випадків. Прояви десинхронізації коркових ритмів частіше мали місце при СНП судинного(44,4%) та шумового походження (41,1%).

Вперше встановлено, що при визначенні тяжкості захворювання і при вирішенні питань трудової експертизи та професійного відбору необхідно користуватися об’єктивними показниками (КСВП та ДСВП), які характеризують стан центральних відділів слухового аналізатора, у взаємозв’язку з амплітудно-частотними характеристиками біоелектричної активності головного мозку. На основi розгляду структурно-функцiональної органiзацiї головного мозку, формування корково-пiдкоркових взаємозв'язкiв при дiї шуму i радiацiї, показана значимiсть фонової та локальної бiоелектричної активностi (ЕЕГ і СВП) в планi розкриття механiзмiв розвитку сенсоневральної приглухуватостi пiд впливом екзогенних факторiв.

Проведені біохімічні дослідження тканин головного мозку в експерименті на тваринах (щури) під впливом шуму та радіації дозволили виявити появу і розвиток резонансного ефекту при сполученій дії зазначених чинників, який супроводжувався різким зростанням перекисного окислення ліпідів на фоні одночасного збільшення ферментативної активності каталази і сульфоксид-дисмутази.

5

Морфологічними дослідженнями встановлено, що тривала дія на мозок як шумового подразника, так і радіаційного опромінення викликає розвиток цереброваскулярної патології, особливо при комбінованій дії вказаних чинників. Результати проведених комплексних досліджень можуть бути теоретичним обгрунтуванням подальшого удосконалення і розробки нових профілактичних підходів до попередження і зниження ризику виникнення патології в слуховій та центральній нервовій системі в сучасних, несприятливих екологічних умовах.

Обгрунтовано системний підхід до діагностики та профілактики порушень слуху при дії шуму і радіації.

Визначені особливості перебігу сенсоневральної приглухуватості при дії шуму та радіації в залежності від стану біоелектричної активності головного мозку та результатів психофізіологічних досліджень.

Комплексний підхід, що об`єднує одержані знання про нейрофізіологічні механізми дії вибраних екзогенних факторів (шум і радіація), типологію особистості та функціональний стан різних відділів слухового аналізатора суттєво розширюють діагностичні і профілактичні можливості при сенсоневральній приглухуватості.

Індивідуально - типологічний підхід з використанням психофізіологічних експрес-діагностичних методів, зокрема тесту Люшера у взаємозв’язку з даними суб’єктивної та об’єктивної аудіометрії та ЕЕГ, забезпечує науково - обгрунтований підхід до профвідбору і профорієнтації, а також більш коректного проведення лікувально-профілактичних заходів.

Виявлено, що у жителів забруднених територій внаслідок аварії на ЧАЕС при нормальному стані слухової функції за даними тональної аудіометрії має місце достовірне (р<0,01) подовження латентних періодів ІІІ IV і V-хвиль, а також міжпікових інтервалів III-V i I-V хвиль КСВП та збільшення процентного вмісту бета- і повільнохвильових ритмів за даними ЕЕГ. Це свідчить про ранні зміни в стовбурових струкурах слухового аналізатора при дії малих доз радіації, що обумовлено додатковою інкорпорацією радіонуклідів і диктує необхідність динамічного спостереження за населенням, яке проживає в районі забруднення радіоактивними сполуками внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Показано, що поглиблене комплексне обстеження та динамічне спостереження у осіб, що мали контакт з екзогенними факторами (шум, радіація), може бути корисним для розуміння механізмів розвитку СНП шумового та радіаційного генезу і сприяти розробці цілеспрямованого, патогенетично обгрунтованого лікування цієї категорії хворих.

Особистий внесок здобувача полягає в розробці методологічної основи роботи, адекватної меті і задачам дослідження, в аналізі та узагальненні спеціальної вітчизняної та іноземної літератури. Автором самостійно проведено аналіз отриманого фактичного матеріалу та розроблено основні положення і висновки роботи. Окремі розділи роботи та експериментальні дослідження, в яких викладено морфологічні та біохімічні результати,

6

проводились у співавторстві, що відображено в спільних публікаціях, але ідеї та інтерпретація отриманих результатів належать дисертанту.

Запропоновано практичні рекомендації щодо діагностики та профілактики даного захворювання, а також вирішення питань трудової експертизи осіб, які мали контакт з іонізуючою радіацією чи шумом. Отриманi результати впровадженi у практику роботи МСЧ заводу "Бiльшовик", лабораторії професiйних порушень голосу та слуху Інституту отоларингологiї iм. проф.О.С.Коломiйченка Академії медичних наук України, лiкарнi N 2 Пiвденно-Захiдної залiзницi станції Київ, в клiнiчній лiкарні N 12 м.Києва, Київській обласній клінічній лікарні, МСЧ Чернiгiвського камвольно-суконного комбiнату.

Здобувач є співавтором методичних рекомендацій „Професійна приглухуватість шумової етіології (діагностика, класифікація, експертиза працездатності, профілактика)”, (2001р.) та 2 патентів на винахід.

Апробація результатів дисертації. Основнi положення дисертацiї були представленi на ювiлейних науково-практичних конференцiях "Cучаснi проблеми оториноларингологiї, присвячених 95- та 100-рiччю з дня народження О.С.Коломiйченка (Киiв,1993,1998), на V та VI конгресах Всесвiтньої федерацiї лiкарських товариств (Днiпропетровськ, 1994, та Одеса,1996); на VIII з’їздi отоларингологiв України (Київ,1995); XV з’їздi оториноларингологiв Росiї (Санкт-Петербург,1995); Всеросiйськiй науковiй конференцiї "Теоретичнi та практичнi проблеми сучасної вестибулології (С-Петербург, 1996), Всеросiйськiй науковiй конференцiї молодих вчених-отоларингологiв (С.-Петербург,1998), III Мiжнародному симпозiумi "Сучаснi проблеми фiзiолоiї i патологiї слуху” (Москва,1998); на науковiй конференцiї "Запальнi та алергiчнi захворювання носа та навколоносових пазух"(Одеса,1998); на Росiйськiй науковiй конференцiї "Новi iнструментальнi i лiкарськi технологiї в оториноларингологiї" (Чебоксари,1998); на наукових конференцiях інституту отоларингології, присвячених рiчницям з дня народження О.С.Коломiйченка, на Російській науково-практичній конференції “Современные проблемы заболеваний верхних дыхательных путей” (Москва, 2002), щорічних традиційних весняних та осінніх конференціях Українського наукового медичного товариства оториноларингологів (Алушта, 2001; Дніпропетровськ, 2003; Донецьк, 2003; Харків, 2004; Одеса, 2005), ХІ щорічній традиційній конференції Українського наукового медичного товариства отоларингологів та Міжнародній конференції “Сучасні технології діагностики та лікування захворювань верхніх дихальних шляхів та вуха” (Київ, 2004), на Міжнародній конференції “Радіобіологічні ефекти: ризики, мінімізація, прогноз” (Київ, 2005 р.), Х з’ їзді отоларинологів України (Судак, 2005).

Публікації. За темою дисертацiї опублiковано 35 наукових робiт, в тому числi 20 статей в фахових наукових виданнях, з яких 6 особистих. Видано методичні рекомендації, інформаційний лист. За даними дисертаційної роботи одержано 2 деклараційні патенти на винахід.

7

Структура і обсяг роботи. Дисертацiя викладена на 354 сторінках машинописного тексту, складається iз вступу, огляду даних літератури, 5 роздiлiв з викладенням результатів власних досліджень, обговорення отриманих результатів, висновкiв, практичних рекомендацiй. Список використаної літератури складається з 481 джерела (з них 181 іноземних). Робота проілюстрована 40 таблицями та 41 малюнком.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Методи дослідження та загальна характеристика хворих. Відповідно до поставленої мети і задач роботи, які стосуються діагностики і профілактики слухових порушень при дії екзогенних факторів (шум, радіація), було використано комплекс клінічних та інструментальних методів обстеження. Проведено вивчення скарг, даних анамнезу, ЛОР-огляд обстежуваних, порогова тональна аудіометрія в звичайному (0,125 – 8кГц) та розширеному (10 – 16кГц) діапазонах частот, надпорогова і мовна аудіометрія, дослідження коротколатентних та довголатентних слухових викликаних потенціалів (відповідно, КСВП та ДСВП), психофізіологічне обстеження, електроенцефалографія, обстеження невропатологом.

Таке детальне обстеження проведено у 20 здорових осіб віком від 21 до 35 років (контрольна група), які не працювали в шумі і не мали контакту з іонізуючою радіацією; у 130 робітників шумових професій з нормальним і порушеним слухом; у 184 осіб, які мали контакт з іонізуючою радіацією (ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС - в подальшому ліквідатори і жителі забруднених територій). Оскільки при сенсоневральній приглухуватості радіаційного та шумового генезу мають місце також судинні порушення, як свідчать роботи деяких авторів (Т.В.Шидловська, 1991, 1997; Д.І.Заболотний та співавт., 1992; С.І.Купрієнко, 1991, 1992; В.В.Римар, 2004; І.А.Розкладка, 1997; С.Г.Дубенко та співавт., 1997; Т.А.Шидловська, О.І. Малежик, 2000, 2002; Н.П.Константинова и соавт., 2001, та ін.), та для порівняльного аналізу нами було обстежено 50 пацієнтів з нормальним слухом і початковою сенсоневральною приглухуватістю, які в анамнезі мали судинні захворювання.

Дослідження проводили у осіб, у яких в анамнезі не було нервових та ендокринних захворювань, а також черепно-мозкових травм. У них була відсутня і патологія звукопровідної системи. Для виключення вікових змін із аналізу були виключені хворі віком понад 50 років. Робітники шумових професій працювали в цехах ВО "Більшовик" і КиАВО, де рівень виробничого шуму сягав 90-105 дБА. В залежності від ступеня професійних порушень слуху робітники шумових професій були розподілені на наступні групи: 1-у складали робітники, у яких сприймання тональних звукових стимулів в звичайному діапазоні частот 0,125 – 8,0 кГц і показники мовної аудіометрії, а також пороги диференціації за методикою Люшера не відрізнялись від таких в контрольній групі з нормальним слухом (20 осіб).

До 2-ї групи увійшли робітники з початковими порушеннями слуху шумового генезу, у яких за даними аудіометрії в мовному діапазоні частот

8

сприймання тонів було нормальним, але в дискантовій зоні на тони частотою 3,0 – 8,0 кГц спостерігалося зниження слуху до 30,0 + 0,2 дБ. Розбірливість мовних тестів була нормальною (30 осіб).Робітники І-ї та ІІ-ї груп шепітну та розмовну мову сприймали в межах норми.

3-я група – робітники з помірним порушенням слуху, у яких за даними аудіометрії показники слуху на тони в мовному діапазоні частот були нормальними, але в дискантовій зоні в діапазоні 3,0 – 8,0 кГц порушення досягало (52,3 + 2,6) дБ. Пороги диференціації у них на тони частотою 0,5; 2,0 і 4,0 кГц дорівнювали 1,5 + 0,2; 1,0 + 0,03 і 0,8 + 0,01 дБ, відповідно. Розбірливість мовних тестів була нормальною, або дещо знижена. Шепітна мова у них сприймалася на відстані 4,5 - 5 м (40 осіб).

4-а група – робітники із значними порушеннями слуху. У них спостерігалось знижене сприйняття слуху на тони в мовному діапазоні частот, а в дискантовому становило (72,3 + 5,2) дБ. Пороги диференціації у них на тони частотою 0,5; 2,0 і 4,0 кГц були такі: 1,3 + 0,2; 0,8 + 0,2 і 0,5 + 0,1 дБ (40 осіб). Переважна більшість таких робітників шепітну мову не сприймали. У них була порушена 50% розбірливість числового тесту за Е.М.Харшаком та 100% мовного за Г.И.Гринбергом, Л.Р.Зиндеру.

Проведено також порівняльний аналіз часових показників ДСВП у взаємозв’язку з даними ЕЕГ у хворих з прогресуючим та стабільним перебігом СНП шумового та радіаційного генезу. Всього обстежено 384 особи, у яких було виконано 2848 інструментальних досліджень. Аудіометричне обстеження проводилось у звукоізольованій камері, де рівень шумового фону не перевищував 30дБ, за допомогою аудіометра МА-31(Німечина) аудіометра АС-40 фірми “Interakoustics” (Данія), який забезпечує дослідження слуху на тони як в звичайному діапазоні частот (0,125 – 8кГц) по кістковій та повітряній звукопровідності, так і в розширеному (10 - 16кГц) по повітряній звукопровідності.

Реєстрацію слухових викликаних потенціалів (СВП) проводили за допомогою аналізуючої системи МК-6 фірми “Amplaid”, в екранованій звукоізольованій камері у зафіксованому напівсидячому положенні обстежуваних. КСВП реєструвалися у відповідь на клацання тривалістю 100 мкс з частотою слідування 21/1 с та інтенсивністю 80 дБ над суб`єктивним порогом чутливості, з епохою аналізу 1024 усереднених викликаних кривих - 10 мс із застосуванням низькочастотного (200 Гц) і високочастотного (2000 Гц) фільтрів.

ДСВП потенціали реєстрували у відповідь на тональні посилання тривалістю 300 мс. Інтенсивність стимулу складала 40 дБ з частотою заповнення 1 – 4 кГц (час зростання і спаду - 20 мКс) над суб`єктивним порогом чутливості. Частота слідування імпульсів становила 0,5 Гц. Кількість вибірок – 32. Час аналізу однієї вибірки - 750 мКс при смузі пропускання фільтрів 2 – 20 Гц. Аналіз кривих проводився з використанням програми побудови моделі, запропонованої фірмою “Amplaid” (Італія). При аналізі отриманих кривих ДСВП приймались до уваги латентні періоди піків хвиль

9

Р1, N1, P2, N2 та І, ІІ, ІІІ, ІV і V хвилі КСВП, а також міжпікові ітервали І – ІІІ, ІІІ – V і І – V КСВП.

Дослідження ЕЕГ проводили в екранованій звукозаглушеній камері у положенні пацієнта сидячи при розслабленій мускулатурі для виключення м`язових артефактів при запису ЕЕГ. Використовували 14-канальний електроенцефалограф “Nihon Kohden” (Японія). Для запису ЕЕГ нами використана стандартна схема “10 – 20”, рекомендована міжнародною федерацією товариства електроенцефалографії, при якій електроди накладаються біполярним методом таким чином, щоб рівномірно охопити лобні, скроневі, потиличні і тім`яні області обох півкуль. Крім фонового запису, використовували функціональне навантаження (реакція на відкривання – закривання очей, ритмічну фотостимуляцію через рівні проміжки часу, а також трихвилинну гіпервентиляцію).

Одночасно запис проводився на 8 – канальний магнітофон FE – 39 фірми “SONY” (Японія) з наступним спектральним аналізом на аналізаторі Берг-Фур`є (2264) фірми О.Т.Е. “Біомедіка” (Італія) в діапазоні 0,5 – 32 Гц; цьому аналізу підлягали біопотенціали, відведені від лобних, скроневих і потиличних областей. Використано і візуально-графічний метод, враховуючи класифікацію Б.А.Жирмунской и В.С.Лосева (1984). За допомогою цього методу виявились ознаки подразнення певних мозкових структур, амплітудна модуляція основних ритмів, регіонарні розбіжності і патологічна активність та інші явища.

Крім того, було проведено біохімічні і патоморфологічні дослідження тканин мозку в експерименті на тваринах (щури) при впливі шуму, радіації та сполученій дії цих факторів. Враховуючи здатність як іонізуючого опромінення, так і шуму порушувати процеси вільнорадикального окислення, а також модифікувати антиоксидантний захист, ми вивчили комплексну дію зазначених чинників на ПОЛ, а також активність супероксиддисмутази (СОД) та каталази як основних компонентів ферментативного антиоксидантного захисту. Інтенсивність вільнорадикального окислення у тканинах мозку визначали за вмістом ТБК-продуктів ПОЛ. Метод оснований на реакції ТБК з вторинними продуктами ПОЛ, в ході якої утворювався забарвлений триметиновий комплекс з максимумом поглинання при 532 нм. Активність СОД визначали за методом, що базується на здатності фермента конкурувати з нітросинім тетразолієм (НСТ) за супероксидні аніони, які утворюються в результаті взаємодії НАДН і фенозинмоносульфату (ФМС). В результаті цієї реакції НСТ відновлюється з утворенням гідрозинтетразолію і реєструється при 540 нм. В присутності СОД процент відновлення НСТ зменшується. За одну умовну одиницю активності СОД приймали таку кількість препарату СОД, яка викликала 50 % гальмування відновлення НСТ. Активність каталази у тканинах щурів визначали за зменшенням кількості Н2О2 і здатністю перекису водню утворювати з солями молібдену стійкий забарвлений комплекс. Білок визначали за методом Лоурі.

10

Дослідження активності ферментів та вмісту ТБК-продуктів ПОЛ проводили на спектрофотометрі СФ-46 (Росія) на білих безпородних щурах-самцях масою тіла 150-200г, які були розподілені на 4 групи, по 8 тварин в кожній. Щурів 1-ої групи піддавали дії рентгенівського опромінення. Проводили 10 сеансів опромінення через добу. Одноразова доза опромінення становила 0,07 Гр. Тварини 2-ї групи піддавались акустичному впливу на протязі 20 днів. Кожний одноденний сеанс тривав 6 годин. В третій групі досліджували комплексну дію опромінення і шуму. Для цього тваринам проводили 10 сеансів опромінення і 10 сеансів шумового подразнення, чергуючи їх. Опромінення здійснювали рентген-апаратом (РУМ-17), з потужністю дози 0,17Гр/хв, а акустичний вплив – звуковим генератором, яким слугував аудіометр МА-31 (Німеччина), звуковий тиск становив 100дБ, частота 4 кГц. Окрему групу складали інтактні контрольні тварини.

Під час експерименту спостерігали за поведінкою дослідних щурів. Тварин забивали під наркозом методом девертебрації, вилучали головний мозок і проводили його візуальне дослідження. Мікроскопічний аналіз особливостей структурної архітектоніки та мікроциркуляції головного мозку виконували з використанням морфологічних методів дослідження. Для цього шматочки головного мозку фіксували у розчинах формаліну зростаючої концентрації – 5%, 8%, 10%. Препарати зневоднювали у спиртах (70%, 80%, 96%) і заключали у целоїдин. Серійні зрізи препаратів мозку фарбували гематоксиліном і еозином за Кульчицьким, а також метиленовим зеленим у комбінації з піроніном за методикою Ahlgvist. Мікроскопічне вивчення гістологічних препаратів проводили, користуючись світловим мікроскопом МБІ-15.

При комплексному підході і розгляді функціонального стану центральних відділів слухового аналізатора і головного мозку нами було проведено дослідження індивідуально-типологічних властивостей організму. за даними психодіагностичних методик і було оцінено не тільки актуальний стан, але і властивості нервової системи, стійкість до стресу, професійну придатність, тощо. Нами були використані такі тести: Мінесотський багатопрофільний особистостний (ММРІ) та експрес-діагностичні (Айзенка, Стреляу, Люшера та інші). Статистичну обробку отриманих результатів здійснювали за методами математичної статистики із застосуванням обчислювальної техніки – персонального комп`ютера “Pentium – 133”. Достовірність змін і відмінностей між порівнювальними величинами оцінювали за критерієм достовірності різниці (t) по таблиці Стюдента.

Перш за все нами було проведено порівняльний аналіз показників тональної аудіометрії 90 хворих з початковою СНП шумового, радіаційного та судинного генезу (відповідно, 1-а, 2-а і 3-я групи), у яких слух на тони в конвенціональному діапазоні частот (0,5-8 кГц) знаходився в межах норми, а в розширеному (10-16 кГц) був порушеним. Контролем служили 20 молодих здорових нормальночуючих осіб віком від 21 до 35 років, які не мали контакту з шумом та радіацією, не приймали ототоксичних препаратів та не

11

страждали на судинні захворювання. Виявлено, що найбільш значне зниження слуху у розширеному діапазоні частот спостерігалось при СНП радіаційного генезу, де пороги слуху на тони в області 10, 12, 14 і 16 кГц, відповідно, становили 42,9±4,2; 47,1±4,9; 53,6±5,5 та 58,7±6,7 дБ, що достовірно(p<0,05) відрізнялось від показників у 2-й і 3-й групах. Хоча у хворих 2 і 3-ї груп теж мало місце підвищення порогів слуху на тони, але воно менш виражене і достовірно не розрізнялося між групами. Найбільше зниження слуху в цих групах спостерігається на частотах 14 і 16кГц, але у ліквідаторів і хворих з судинними захворюваннями воно було більш виражене на частоті 16 кГц, ніж на 14 кГц. При СНП шумового генезу більш виражене порушення слуху відбувається в області 14 кГц, ніж 16 кГц. Крім того, якщо в 1-й групі аудіометрична крива в розширеному діапазоні частот повільно знижується, то в 2-й групі вона знижується до 14 кГц, а далі, на 16 кГц трохи піднімається. Слух на тони в області 14 і 16 кГц у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС становив, відповідно – 53,6±4,9 дБ та 58,8±6,7 дБ, що достовірно більше порівняно з показниками у робітників шумових професій 2-ї групи, де аналогічні показники становили – 38,0±5,7 дБ (t =3,11; p<0,01) та 31,4±6,6 (t =2,17; p<0,05), на що треба звернути увагу при профвідборі і профорієнтації між показниками слуху на тони 2 і 3 групи достовірної різниці не виявлено.

Ще більш значні зміни спостерігались в групі ліквідаторів з початковою СНП. В цій групі пороги слуху на тони в області 10-16 кГц становлять відповідно 39,1±3,6; 44,1±4,02; 67,5±4,3 та 68,6±2,6 дБ, що достовірно відрізняється від аналогічних даних у осіб шумових професій та у хворих. які мали судинні захворювання.

При дії радіації та у хворих з початковою СНП судиного генезу тональна крива і у високочастотному діапазоні частот має низхідний характер і найбільше зниження слуху на тони спостерігається в межах 16 кГц. При дії шуму найбільш виражене зниження слуху виявлено в області 14 кГц, як і у хворих з нормальним слухом, в конвенціональному діапазоні частот так й ще більше з порушеннями, де слух на тони в цій області, відповідно становив 38,0±5,7 та 48,9±4,4 дБ, а в області 16 кГц були менш виражені порушення, відповідні величини становили 31,4±6,6 дБ та 44,9±4,9 дБ.

Все вище згадане доводить, що аудіометрія у високочастотному діапазоні є цінним тестом при виявленні ранніх доклінічних слухових порушень по типу звукострийняття, незалежно від генезу захворювання. Цей метод дозволяє діагностувати початкові стадії захворювання, коли клінічно воно себе ніяк не проявляє, про що говорили і інші автори. Тому, всім особам, що зазнали дії виробничого шуму або радіації, а також пацієнтам з судинними захворюваннями поряд з традиційною аудіометрією, доцільно також проводити аудіометрію в розширеному діапазоні частот. Як показують наші дослідження, рецепторний відділ слухового аналізатора найбільш тяжко уражається в результаті дії іонізуючого опромінення, а у людей, що працюють у шумі, аудіометрична крива на високих частотах має характерний вигляд з піком в області 14 кГц. Порушення слуху на тони в області 14 і 16

12

кГц, яке перевищує, відповідно 65,7±5,5 та 68,8±2,6 дБ при початковій СНП також може свідчити про наявність контакту з іонізуючою радіацією у таких осіб. Це також може служити додатковою диференціальною ознакою, як при діагностиці, так і при вирішенні питань трудової експертизи. Виявлення ранніх, доклінічних форм слухових порушень, в свою чергу дозволить раніше розпочати лікувально-профілактичні заходи і запобігти розвитку тяжкої патології слухового аналізатора.

Порівнюючи показники часових характеристик піків і міжпікових інтервалів КСВП і компонентів ДСВП у ліквідаторів і робітників шумових професій з нормальним слухом і початковою СНП визначено наступне. Зазначимо, що за станом слухової функції всі досліджувані (100 осіб) були розподілені на 4 групи по 30 чоловік: 1 і 2 групи відповідно робітники та ліквідатори з нормальним слухом (по 20 в групі), а 3 і 4 – робітники і ліквідатори з початковою СНП(по 30 в групі).

В контрольній групі (20 здорових нормальночуючих осіб, які не мали контакту з шумом і радіацією) відмічались такі часові характеристики піків, між пікових інтервалів хвиль КСВП і компонентів ДСВП: I-1,64±0,02; II – 2,76±0,04; III – 3,82±0,03; IV – 5,02±0.04; V – 5,56±0,03; I-III – 2,13±0,03; III-V – 1,81±0,03; I-V – 3,95±0,03; P1- 55,0±2,6;N1 – 111,8±3,1; P2 – 175,0±2,9 та N2 – 259,5±3,7 мс. При порівняльному аналізі показників СВП у осіб з початковою СНП, виявлено достовірні відмінності (р<0,01) латентностей піків хвиль III і V та міжпікового інтервалу I-V КСВП, які відповідно були достовірно (p<0,01) подовжені у ліквідаторів порівняно з робітниками шумових професій, відповідно на 0,12(120мкс) і 0,17 мс (120мкс) та на 0,10мс(100мкс), а компаненту N2ДСВП – на 22,3мс (293)мкс.

При цьому у ліквідаторів з початковою СНП спостерігались більш виражені зміни в показниках КСВП, ніж у робітників шумових професій. Міжпіковий інтервал I-V КСВП був достовірно (на 0,10мкс) збільшений у ліквідаторів ніж у робітників шумових професій з початковою СНП.

Таким чином проведене дослідження свідчить про більш сильний вплив іонізуючої радіації на стовбурові і коркові структури слухового аналізатора, ніж вплив шуму. Отримані дані підтверджують необхідність поглибленого дослідження і динамічного спостереження за особами, що входили в досліджувані групи, а отримані дані необхідно враховувати при діагностиці та лікуванні таких хворих.

За даними ЕЕГ ознаки порушень діенцефально-стовбуромозкових структур головного мозку спостерігались у 57,1; 32,0 та 27,7% випадків при початковій сенсоневральній приглухуватості(СНП), відповідно, радіаційного, шумового та судинного генезу. Прояви десинхронізації коркових ритмів частіше мали місце у осіб із судинними захворюваннями (44,4%) та у працівників шумових професій (41,1%).

Результати дослідження медичних наслідків Чорнобильської катастрофи свідчать про постійне зростання кількості захворювань серцево-судинної, нервової та слухової систем серед осіб, що проживають на

13

територіях, забруднених радіонуклідами внаслідок аварії на ЧАЕС. Разом з тим немає чіткої концепції, що висвітлює механізми біологічного впливу малих доз іонізуючого опромінення, які раніше вважалися безпечними для здоров’я населення. Все це зумовило проведення дослідження взаємозв’язку між станом центральних відділів слухового аналізатора та біоелектричною активністю головного мозку у 44 жителів забруднених територій внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС в динаміці трирічного спостереження. Згідно з даними тональної аудіометрії, всі обстежені були розподілені на дві групи: 1-а з нормальним слухом в діапазоні 0,125-8 кГц і 2-а – з початковими порушеннями слуху в цьому ж діапазоні.

Проведені дослідження показали, що в обох обстежених нами групах жителів забруднених територій мали місце відхилення від норми в часових характеристиках КСВП. Так, показники латентних періодів піків III та V хвиль КСВП в динаміці трирічного спостереження у жителів забруднених територій з нормальним слухом (1-а група) були достовірно (p0,05) подовжені відносно таких показників в контрольній групі і складали 3,90 + 0,05 та 3,81 +0,07 мс при контрольному значенні 3,82 +0,03 мс для ІІІ хвилі; 5,81 +0,07 мс та 5,76 +0,07 мс при 5,56 +0,03 мс, відповідно, для V хвилі КСВП. Крім того, достовірно (p0,05) збільшеним був і міжпіковий інтервал І-V КСВП протягом трирічного спостереження до 4,07 + 0,05 мс при значенні у контрольній групі 3,95 +0,03 мс, що свідчить про погіршення стану стовбуромозкових структур слухового аналізатора під впливом іонізуючого опромінення. Відмічено також достовірну відмінність (p0,05) латентних періодів міжпікових інтервалів ІІІ-V та І-V КСВП від аналогічних показників першого року дослідження при порівнянні їх між собою.

У хворих з СНП (2-а група) нами також виявлені достовірні (p0,05) подовження латентності піків І, ІІІ та V хвиль КСВП до 1,80 +0,06; 4,00 +0,12 та 5,87 +0,09 мс, відповідно. Міжпікові інтервали ІІІ-V та І-V КСВП достовірно (p0,05) відрізнялись від показників контрольної групи і складали 1,85 +0,06 мс і 1,88+0,09 мс та 4,10+0,06 мс і 4,09+0,09 мс, відповідно, в першому та третьому роках дослідження. Проведені дослідження показали, що достовірне (p0,05) подовження латентності періодів хвиль КСВП та міжпікового інтервалу І-V у осіб 1-ї та 2-ї груп відносно показників контрольної групи свідчить про зміни в стовбуромозкових структурах слухового аналізатора. Ці зміни реєструвались не тільки у хворих із зниженнями слуху по типу порушення звукосприйняття, але і у осіб з нормальним слухом за даними аудіометрії.

При аналізі показників фонових ЕЕГ у досліджуваних групах виявлено лише 10 % енцефалограм з добре організованим та модульованим альфа-ритмом у потиличних та скроневих відведеннях, відповідно, який змішувався з бета-частотами у передніх проекціях. Така картина ЕЕГ була характерна тільки для осіб з нормальним слухом. Однак у більшої частини обстежених 1-ї та 2-ї груп виявлено дифузні зміни біоелектричної активності головного

14

мозку. Ці ознаки характеризувались наявністю загострених альфа-коливань, особливо в передніх проекціях, груп повільних хвиль, збільшенням відсоткового вмісту бета-хвиль. У таких хворих був також низький ступінь засвоєння нав’язаних ритмів і ознаки зацікавленості діенцефальних структур, та низько амплітудна картини ЕЕГ.

Питання про те, в якому ступені пов’язані з радіаційним впливом порушення слуху можуть бути обумовлені змінами в стовбуромозкових структурах слухового аналізатора, і до цього часу залишається відкритим. Значна інформація в даному аспекті може бути отримана на основі аналізу раннього комплексу коливань КСВП. Як метод об’єктивного дослідження функцій слухового аналізатора, реєстрація КСВП уже зарекомендувала себе добре, оскільки дозволяє одержати точні і стабільні результати та виявляти функціональні зміни навіть у тих випадках, коли у відповідних мозкових структурах ще відсутні значні деструктивні зміни. Особливо цінна та обставина, що даний метод дає певні підстави для топічної діагностики